Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 811.134.2'367.332

ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІСПАНОМОВНОГО ХУДОЖНЬОГО ДИСКУРСУ ПОСТМОДЕРНУ (НА МАТЕРІАЛІ СУЧАСНИХ ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКИХ НОВЕЛ)

Спеціальність 10.02.05 - романські мови

ЧОРНА НАТАЛІЯ ВАЛЕРІЇВНА

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі іспанської філології Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

Корбозерова Ніна Миколаївна, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри іспанської та італійської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти:

Мінкін Лев Михайлович, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри романської філології Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди;

Пономаренко Володимир Панасович, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник, в.о. завідувача відділу романських, германських і балтійських мов Інституту мовознавства імені О.О. Потебні Національної академії наук України.

Захист дисертації відбудеться 21.05. 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14).

Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12).

Автореферат розіслано 19.04. 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук Л.В. Клименко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сучасна лінгвістика характеризується антропоцентричним напрямом розвитку досліджень, унаслідок чого наукові об'єкти вивчаються через бачення їхньої ролі, функцій у розвитку людської особистості, її подальшого вдосконалення в умовах взаємодії з навколишнім світом, який постійно трансформується й ускладняється, впливаючи й на зміни у мові. Тенденція до глобалізації в науковому, соціальному, культурному та інших аспектах сучасного розвитку суспільства передбачає вивчення мовленнєвої комунікації у щільному зв'язку з екстралінгвальними, прагматичними, соціокультурними та іншими чинниками. Саме тому аналіз дискурсу проводиться з позицій прагмалінгвістики, стилістики, соціолінгвістики, психолінгвістики, когнітивної лінгвістики, лінгвокультурології.

У межах культурологічної концепції мовленнєвої діяльності художній твір є утворенням вищого порядку, що відбиває і різною мірою охоплює основні види мовлення. Складність інтерпретації постмодерних художніх текстів пов'язана з особливою композиційною структурою художнього простору у дискурсі. Традиційні методи інтерпретації художнього дискурсу потребують перегляду у світлі теорії мовленнєвої діяльності, теорії дискурсу, когнітивістики. Обраний у дисертації лінгвостилістичний напрям дослідження дозволяє комплексно розглянути особливості породження та інтерпретації постмодерного художнього дискурсу Латинської Америки, враховуючи не лише мовленнєві та стильові характеристики, але також психологічне, філософське, культурологічне, когнітивне підґрунтя цього дискурсу. Інтегрування лінгвістичного та літературознавчого підходів сприяє більш фундаментальному аналізові концептуальної та мовної картини світу автора, дозволяє виявити особливості його стилю.

Теоретичною базою дисертації послугували праці відомих українських і зарубіжних учених, які вивчали структурний аспект дискурсу та тексту (К. Леві-Строс, Ю.М. Лотман, А.Д. Бєлова, О.М. Кагановська), стилістичний (В.В. Виноградов, В.А. Кухаренко, І.П. Гальперін), семіотичний (Р. Барт, У. Еко, Р.О. Якобсон, А.Ж. Греймас), семантичний (О.О. Соломарська, А.К. Мойсієнко, М. Косеріу, Р. Фігерас, Л.І. Сахарчук), синтаксичний (О.Ю. Дубенко, А.Е. Левицький, Н.П. Небросіна), лінгвокогнітивний (В.Б. Бурбело, Л.І. Бєлєхова, О.П. Воробйова, М. Джонсон, С.А. Жаботинська, Дж. Лакофф, О.С. Кубрякова, О.О. Селіванова).

Відсутністю відповідних досліджень постмодерного художнього дискурсу Латинської Америки на матеріалі іспанської мови зумовлена актуальність дослідження, яка визначена багатоплановістю вивчення сучасною лінгвостилістикою художнього дискурсу та необхідністю системного та комплексного підходу до вивчення іспаномовного художнього дискурсу постмодерну Латинської Америки, детального концептуального, лінгвістичного, когнітивного, наративного та стилістичного аналізу. Актуальним залишається питання функціонування та декодування інформації, закладеної автором постмодерного художнього твору. Іспаномовний художній дискурс постмодерну таких латиноамериканських письменників, як Х.Л. Борхес, Х. Кортасар, А.Б. Касареса, Ґ.Ґ. Маркес, А. Карпентьєр, досліджений фрагментарно, в багатьох випадках лише у межах літературознавчої проблематики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами кафедри. Дисертацію виконано у відповідності з планом комплексної наукової теми "Функціонально-семантичний, комунікативний та соціокультурний аспекти іспанської мови в синхронії та діахронії", яку розробляє кафедра іспанської філології Київського національного лінгвістичного університету (тему затверджено вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол № 3 від 29 жовтня 2001 року).

3. Визначення цитати як комунікативної стратегії в іспаномовному художньому дискурсі постмодерну, яка провокує виникнення текстових аномалій, фрагментарного дискурсу, що проявляється у вигляді "тексту в тексті": прихована або очевидна цитата, введення іноземної мови без перекладу, введення графічних паралінгвістичних засобів, документальні відступи, деталізація, навмисне замовчування, пряме звертання до читача.

4. Іспаномовний художній дискурс постмодерну виступає репрезентацією образу реальності на рівні таких концептів, як ЧАС, ГРА, ЛАБІРИНТ, ДЗЕРКАЛО, БІБЛІОТЕКА, НЕСКІНЧЕННІСТЬ, КНИГА, ДВІЙНИКИ, СОН, ІНШИЙ СВІТ, ОСТРІВ, які становлять домінанти іспаномовного художнього дискурсу постмодерну Латинської Америки та виступають культурно-ментальними утвореннями, які створюють концептуальну картину авторського світу і відображають специфічне світобачення сучасної людини.

5. Принципова множинність тлумачень - поліфонія - практично реалізує в іспаномовному художньому дискурсі постмодерну Латинської Америки комунікативні стратегії семантики можливих світів. Маркери можливого світу реалізуються у тематичних порушеннях причиновості, просторовій і темпоральній нестабільності, фрагментарності.

6. Механізм інтерпретації постмодерного художнього дискурсу є когнітивною діяльністю щодо визначення смислу художніх форм, проведення концептуального аналізу та співвіднесення концептуальних структур з когнітивними схемами читача. Основні принципи постмодерністської поетики можуть визначатися як система особистого вибору тих чи тих семантичних, синтаксичних або графічних засобів, як система преференцій, коли традиційному читанню протиставляється нелінійне читання, фрагментарний розірваний текст, де ступінь зв'язності дуже низький.

Апробацію результатів дослідження здійснено на одинадцяти наукових конференціях, у тому числі на Міжнародній науковій конференції "Мовно-культурна комунікація: напрямки і перспективи дослідження" (Київ, 2003); науково-практичній конференції у КНЛУ "Сучасна іспаністика у культурологічному контексті" (Київ, 2003); Міжнародних наукових конференціях: "Семіотика культури/тексту в етнонаціональних картинах світу" (Київ, 14 квітня 2004), "Філологія в Київському університеті: історія та сучасність" (Київ, 12 жовтня 2004); науково-практичних конференціях "Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу" (Київ, 6-9 квітня 2004), "Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації" (Київ, 12 квітня 2005); науково-практичних конференціях у КНЛУ: наукова конференція "Мовна освіта в контексті Болонських реалій" (Київ, 24-25 лютого 2005); міжнародна наукова конференція "Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність" (Київ, 11 жовтня 2005), науково-практична конференція "Лінгвістична наука і освіта у європейському вимірі" (Київ, 6-8 квітня 2005); "60 років ЮНЕСКО: погляд у майбутнє" (Київ, 22-23 лютого 2006); "Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному суспільстві" (Київ, 11 квітня 2007); "Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій" (Київ, 2-4 квітня 2008).

Публікації. Результати виконаного дослідження викладено в 10 статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України, та в матеріалах міжнародної науково-практичної конференції. Загальний обсяг публікацій - 5,27 др. арк. наративна іспаномовне інтертекстуальність постмодернізм

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної наукової літератури, довідкової літератури, джерел ілюстративного матеріалу та шести додатків. Загальний обсяг роботи становить 254 сторінок, із них основного тексту дисертації - 195 сторінок. Список використаних джерел нараховує 441 найменування, серед яких - 94 іноземними мовами. Список джерел ілюстративного матеріалу налічує 13 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано доцільність проведення дослідження, актуальність теми, визначено наукову новизну, сформульовано мету, завдання й основні положення, що виносяться на захист, описано методи дослідження, викладено теоретичне й практичне значення результатів.

У першому розділі "Проблеми вивчення постмодерного художнього дискурсу в сучасній науково-лінгвістичній парадигмі" представлено теоретичні положення, на які спирається дослідження, визначено базові орієнтири вивчення постмодерного художнього дискурсу в межах лінгвостилістичної парадигми, проаналізовано його місце в системі різновидів дискурсів, схарактеризовано умови формування мовної індивідуальності латиноамериканських письменників та створення іспаномовних сучасних новел епохи постмодерну. Увагу зосереджено на категоріальних поняттях: художній дискурс, художній текст, постмодерний художній дискурс, іспаномовний художній дискурс епохи постмодерну, текстовий концепт, комунікативна стратегія.

Іспаномовний художній дискурс епохи постмодерну є відображенням засад і поглядів нового стилю у мистецтві, що характеризує особливий спосіб світовідчуття сучасної людини зі складним і суперечливим баченням реалій дійсності як хаотичного простору життя й культури. Індивідуальні картини світу латиноамериканських письменників, їхні лінгвальні картини світу формуються під впливом суспільно-політичних та культурно-історичних чинників, притаманних постмодерній культурі, традиційним засадам художнього мовлення, індивідуально-психологічним особливостям особистостей митців. Художня творчість епохи постмодерну - це вербальне створення духовно-інтенційної реальності, в якій світ постає як текст, повернення до елементів міфологічної свідомості, семантична прихованість, інтертекстуальність, фрагментарність, герметичність, що розрахована на комунікативну співтворчість автора та читача.

Основні принципи постмодерністської поетики полягають у таких категоріальних поняттях: багатомірний, інтертекстуальний простір: відкритий текст, нелінійне письмо, що втілюється у формулі "текст як світ"; вторинність: "відображення відображення" і "образ образу"; зміщення жанрових рис та взаємодія різних художніх систем у творі; цитація, від прямої до формально-умовної або гіперцитація; відверте знищення меж між високим та низьким мистецтвом (низькі жанри синтезуються з суперінтелектуальністю); фрагментарність: монтаж, колаж, пастиш, коментар; стилізація; гра та одночасно ігрове ставлення до гри. Для постмодерного художнього дискурсу домінуючими є чотири аспекти полістилістики: 1) полістилістика як взаємодія різних художніх систем (естетичних принципів, прийомів, художніх образів: античних, східних, біблійних, барочних, романтичних, символічних); 2) змішання жанрів та жанрових форм; 3) цитатність та алюзії як особливості художнього тексту, які відображають цитатне мислення; 4) по'єднання різних мовних стилів: образного, науково-теоретичного, документально-публіцистичного.

У другому розділі "Тенденції розгортання текстових концептів іспаномовного художнього дискурсу постмодерну Латинської Америки у вимірі інтертекстуальних зв'язків" розглянуто когнітивні та наративні структури в іспаномовному постмодерному художньому дискурсі Латинської Америки, проведено концептуальний аналіз мови іспаномовного художнього дискурсу постмодерну, що сприяє класифікації базових концептів через підбір ключових слів та семантичний аналіз художніх образів; проаналізована оригінальна наративна організація латиноамериканських оповідань з відповідним коментарем ілюстративного матеріалу та досліджена інтертекстуальність як провідна текстово-дискурсивна категорія постмодерного дискурсу.

У першому підрозділі "Інтертекстуальність як провідна текстово-дискурсивна категорія постмодерного художнього дискурсу" розглянуто специфіку феномена інтертекстуальності як центрального конструктивного принципу постмодернізму.

Суть концепції інтертекстуальності зводиться до того, що будь-який адресант або адресат перебуває під впливом інших дискурсів, які впливають на створення особистого дискурсу та, переосмислюючись у процесі написання або читання твору, вербалізуються і створюють новий дискурс. У знаковому просторі іспаномовного художнього дискурсу постмодерну мовленнєві форми художньої інтертекстуальності фіксуються у вигляді цитат - дослівного або недослівного введення в текст фрагментів інших текстів; алюзій - згадки про факт, подію, персонаж, які описані в інших, чужих текстах; ремінісценції - довільних рис, які нагадують про інший твір, обігравання стилістичних прийомів, мотивів; мандрівних сюжетів - використання сюжетних тем чужих текстів, інтерпретації заголовків, аналізі анаграм, епіграфів, тлумаченні пародійного змісту, перекладі тощо.

У нашому дослідженні ми визначаємо інтертекстуальність як співприсутність в одному тексті двох чи більше текстів (цитата, алюзія, плагіат тощо), інтратекстуальність - як будь-яке посилання на свої власні тексти (самоцитування), етнотекстуальність - як посилання в межах тільки іспаномовного художнього дискурсу постмодерну Х.Л. Борхеса, Х. Кортасара, А.Б. Касареса, Ґ.Ґ.Маркеса, А. Карпентьєра, тобто посилання одного письменика на іншого.

У другому підрозділі "Наративні та когнітивні структури в іспаномовному художньому дискурсі постмодерну" визначаються й досліджуються головні комунікативні стратегії побудови постмодерної наративної моделі в іспаномовному художньому дискурсі Латинської Америки, такі як: авторська відстороненість, текст у тексті, вторгнення світу фантастичного у світ реальний, ілюзія - реальність, знищення фабули, прагматика замість семантики, порушення принципів зв'язності тексту.

1. Авторська відстороненість, яка актуалізується завдяки цитатному мисленню, тобто посиланнями на іншого автора, авторською невпевненістю. Наприклад, в оповіданні Х.Л. Борхеса "El acercamiento a Almotбsim" простежується тенденція автора відсторонитися від свого твору, перекласти відповідальність на читача або на іншого автора через постійні звертання до читача: no se nos dice nunca su nombre, si no me engaсo, releo, temo, nunca sabrй porquй. В художньому дискурсі А.Б. Касареса наративна стратегія авторської відстороненості здійснюється на рівні авторського спілкування з читачем: no me creerбn, si ustedes recuerdan, no sй si ustedes me entienden.

Децентрування автора має стосунок до іншого аспекту постмодерної текстуальності - його заперечення оригінальності, впевненість у неможливості написати щось нове.

2. Текст у тексті. Текст у тексті може бути мовним або текстовим. Мовні включення - це або включення іншою мовою, або граматичні форми, які є характерними для інших функціональних стилів. Наприклад, в оповіданні X.Л. Борхеса "Historia del guerrero y de la cautiva" автор використовує абревіатури, пряме посилання та іноземну мову: "En la pбgina 278 del libro La poesнa (Bari, 1942), CROCE, abreviando un texto latino del historiador Pablo el Diбcono, narra la suerte y cita el epitafio de Droctulft,...", "Ni siquiera un lenguaje se necesita. Morderse el pulgar o tomar el lado de la pared (Sampson: I will take the wall of any man or maid of Montagueґs. Abram: Do you bite your thumb al us, sir) fueron, hacia 1592, la moneda legal del provocador, en la Verona fraudulenta de Shakespeare…". (G.L. Borges).

Текстові включення можуть являти собою цілі вставні романи, особисті листи, щоденники. Наприклад, повість "La invenciуn de Morel" А.Б. Касареса, де світ фантомів існує у межах світу головного героя.

3. Ілюзія - реальність. Для іспаномовних текстів постмодерного періоду надзвичайно характерною є гра на межі вигадки та реальності. В одному з оповідань Х.Л. Борхеса, "Tlon, Uqbar, Orbis Tertius", йдеться про уявну планету, створену кількома поколіннями вчених, що помалу населяють реальну планету людьми особливого світу, про який складено енциклопедії. Читач, керуючись формальною логікою, розуміє, що такої країни не існує, але письменник наводить неспростовні наукові докази та документально доводить, що "уявна країна" існує: "Ahora tenнa en las manos un vasto fragmento metуdico de la historia total de un planeta desconocido, con sus arquitecturas y sus barajas, con el pavor de sus metodologнas y el rumor de sus lenguas, con sus emperadores y sus mares, con sus minerales y sus pбjaros y sus peces, con su бlgebra y su fuego, con su controversia y metafнsica"(G.L. Borges).

В оповіданні Ґ.Ґ.Маркеса "El ъltimo viaje de buque fantasma" головного героя переслідує фантастична примара трансантлантичного корабля, який з'являється раз на рік у березні. Корабель - це величезних розмірів палац, покинутий людьми, він то виникає, то зникає, дуже схожий на сон або на величезних розмірів кита. Семантика таких лексем, як: buque intermitente que iba apareciendo y desapareciendo, era un sueсo, desorden de colores, visiуn, fue el trasatlбntico ilusorio, sombrнo, tan absorto en su aventura, un soplo de misterio, prodigio, розкриває фантастичний, ірреальний модус художньої оповіді.

4. Вторгнення світу уявного у світ реальний. Реальність замінюється ілюзією, що свідчить про перехід від одного можливого світу до іншого, створюється характерна постмодерністська ігрова комунікація у середині художньої оповіді, що реалізується завдяки семантиці можливих світів.

У повісті А.Б. Касареса "El gran Serafнn" головний герой, приїхавши у малонаселене місце для відпочинку, одразу починає відчувати нестерпний запах, який іде з моря. Нестерпний запах з моря, страшні сни, незвична поведінка постояльців готелю, відчуття якоїсь неминучості, небезпеки - маркери "іншого світу": las largas y prodigiosas playas, no estaba feliz, lo embargara una desazуn, vago recelo, temor. Мотив запаху виступає як показник іншого світу, як натяк на катастрофу, яка повинна відбутися. Спочатку головний герой завважує, як добре пахне морем "!quй aire!","aire puro, aire de mar. Ah, el aire", потім атмосфера нагнітається, служниця пояснює, що тхне сіркою: "olor a azafre", трохи пізніше головний герой вже хоче чимось заглушити запах сірки, настільки він різкий: "Estoy dйbil o el aire es muy fuerte". Згодом вже йдеться про запах гнилля "La brisa marina traнa olor a podredumbre", і герой навіть не має чим дихати: "Alvares aquella noche durmiу pesadamente, como quien estб envenenado. Al otro dнa, en procura de aire, abriу de par en par la ventana. Pronto la cerrу, porque en ese primer momento, con el estуmago vacнo, el olor de afuera se le antojу nauseabundo", "la atmуsfera cargada", "fuerte olor". Наприкінці оповіді вже йдеться про нестерпний запах гнилля: "el olor de carroсas monumentales", "el mal olor", "el hedor aumentaba notablemente", "un olor verdaderamente infecto", який свідчить про вторгнення уявного світу в реальність.

5. Знищення фабули. Фабула - це те, про що розповідається у творі, а сюжет - як це розповідається. Для іспаномовного дискурсу постмодерну важливим є не те, про що розповідається, а те, як це розповідається. Переказати твори латиноамериканських письменників дуже важко, часом навіть неможливо. Дія часто є невизначеною, читач не в змозі відновити хронологічну послідовність подій, тому що, по-перше, пропонується некласичне, нелінійне, неодномірне розуміння часу, по-друге, семантика цього дискурсу оперує уявленням про відсутність однієї істини - варіативність тлумачення є характерним принципом створення іспаномовного художнього дискурсу постмодерну Латинської Америки.

6. Прагматика замість семантики. Фундаментальна новизна іспаномовного постмодерного дискурсу полягає у прагматичному аспекті, в активному залученні читача до діалогу з текстом, у моделюванні нових позицій автора, читача, оповідача, тексту. Процес інтерпретації художнього тексту постійно відшукує нові об'єкти семантизації, які проходячи через інтерпретаційний фільтр читача, набувають нового значення й смислу та стають джерелом емоційного й інтелектуального пошуку. Когнітивні схеми, які існують у свідомості читача, можуть руйнувати або оновлювати реальний світ, оновлювати чи розширювати індивідуальне сприйняття дійсності, інтерпретувати події, ситуації, ідеї, закладені автором художнього тексту. Декодування інформаційного масиву іспаномовного художнього тексту постмодерну відбувається із залученням з боку читача фонових знань, вимагає звернення до інших текстів історії, культури, всесвітньої літератури, що створює смисловий контекст постмодерного художнього дискурсу.

7. Порушення принципів зв'язності тексту. В іспаномовному художньому тексті постмодерну основні принципи зв'язності тексту порушені: речення не завжди логічно йдуть одне за одним, синтаксичні структури порушуються, у деяких місцях відбувається повна деструкція зв'язності між фрагментами тексту. Наприклад, оповідання Х. Кортасара "Ahн pero donde, como" починається з середини речення, з маленької букви:

"no depende de la voluntad es йl bruscamente: ahora (antes de empezar a escribir; la razуn de que haya empezado a escribir) o ayer, maсana, no hay ninguna indicaciуn previa, йl estб o no estб; ni siquiera puedo decir que viene, no hay llegada ni partida; йl es como un puro presente que se manifiesta o no en este presente sucio, lleno de ecos de pasado y obligaciones de futuro A vos que me lees, їno te habrб pasado eso que empieza en un sueсo y vuelve en muchos sueсos pero no es eso, no es solamente un sueсo?"(J. Cortбzar).

Сучасні дослідження іспаномовного художнього дискурсу спрямовані на визначення когнітивно-інформаційної структури мислення автора. Кожен автор вибірково моделює дійсність відповідно до свого світосприйняття і світогляду. Таким чином, концептуальна картина світу містить систему концептів, що являють собою інформацію про дійсний або можливий стан речей, якою володіє носій такої системи. Текстові концепти іспаномовного художнього дискурсу постмодерну характеризуються концептуальними метафорами й композиційними структурами, які виявляються шляхом віднайдення ключового слова та подальшою його трансформацією з набором концептуальних ознак. Оскільки ключові слова містять у собі згорнуту інформацію, яку несе художній текст, вони отримують концептуальне навантаження і стають концептуальними складниками.

Концепт НЕСКІНЧЕННІСТЬ розкриває своє значення через відповідні лексеми, що виражаються: 1) іменниками, які для підсилення значення вживаються письменником у множині: miles, aсos, nubes, series, tiempos, procesos, posibilidades; 2) прикметниками: solo, infinito, final, circulares, infinitas, paralelos, interminable; 3) дієсловами: abandonar, bifurcar, creer, aproximar, cortar, ignorar. (J.L. Borges). Теза про те, що всесвіт є нескінченним, підтверджується такими лексичними маркерами: "Interminablemente; aire insondable", "en el viento engendrado por la caнda, que es infinita", "la Biblioteca es interminable", "libro cнclico es Dios", "Miles de condiciones...", "reducciуn de origen humano resulta infinitesimal", "Ўuno solo, aunque sea, hace miles de aсos!", "asн hasta lo infinito".

Концепт ЛАБІРИНТ тісно пов'язаний із часом, зі сприйняттям хронотопу. Для іспаномовного постмодерного дискурсу ЛАБІРИНТ - це нескінченність "cuyo nъmero es infinito, estбn muchas veces, catorce - ese adjetivo numeral vale por infinitos; son catorсe, son infinitos"(J.L. Borges), "Todo estб muchas veces, catorce veces, pero dos veces, pero dos cosas hay en el mundo que parecen estar una sola vez: arriba, el intrincado sol; abajo, Asteriуn"(J.L. Borges). ЛАБІРИНТ представлений у вигляді образу будинку, де все нескінченно повторюється "La casa es del tamaсo del mundo; mejor dicho, es el mundo "(J.L. Borges). В оповіданні Х. Кортасара "Casa tomada" будинок - це лабіринт, який несе неспокій, відчуття штучності власного життя, передчуття полону: "Nos morirнamos allн algъn dнa, vagos y esquivos primos se quedarбn con la casa y la echarнan al suelo para enriquecerse con el terreno y los ladrillos; o mejor, nosotros mismos la voltearнamos justicieramente antes de que fuese demasiado tarde", "Estabamos bien, y poco a poco empezбbamos a no pensar. Se puede vivir sin pensar" (J. Cortбzar).

Концепт ГРА представлений такими лексемами: simetrнa, rey, tedio, impresiуn, azar, felicidad, tiempo, що дозволяє створити семантичний простір художнього образу. ГРА - як комунікативна стратегія побудови іспаномовного художнього дискурсу постмодерну: "Nos gustaba el pequeсo ritual porque no era diario y por tanto mecбnico; cada tres o cuatro dнas, cuando nos encontrбbamos en un ascensor o en el pasillo" (J. Cortбzar). ГРА - як сприйняття часу: "Todo eso que era ya un turbio vacнo, un presente pasado de contradictorias recurrencias, llenaba el ir y venir de Javier por el pasillo de las oficinas, veinticinco, veintisйis, veintisiete, tal vez antes de treinta la puerta y Mireille y hola" (A.B. Casares). Яскравим прикладом може слугувати роман Х. Кортасара "Rayuela", який за своєю характерною постмодерністською композиційною структурою, стилістикою створення головних художніх образів, інтертекстуальністю, вибором лексико-синтаксичних засобів є типово постмодерним художнім текстом, де семантично розкривається зазначений концепт.

Концепт ДЗЕРКАЛО розглядається як художній образ, який втілює природну можливість людини побачити або перейти до іншої реальності, що реалізується у дієслівному ланцюгу: mirar, dublicar, descubrir, ocultar, saber, multiplicar. Він представлений концептуальними метафорами: es doble juego de la vida, la vida es repeticiуn, es azar de los encuentros, es territorio inseguro. Дзеркало - це щось вороже, страшне: "habнa recordado que los cuartos de espejos eran infiernos de famosas torturas", "una sala de museo estб provista de un biombo de espejos, que tiene veinte hojas o mбs" (A.B. Casares), функція якого полягає у тому, щоб позбавити людину сну: "cбmara subterrбnea. Biombo de espejos: le oн decіr a Morel que sirven para experimentos de уptica y de sonido" (A.B. Casares).

Концепт СОН як перебування в іншому світі: "Al prіncipio, los sueсos eran caуticos; poco despuйs, fueron de naturaleza dialйctica", "...el empeсo de modelar la materia incoherente y vertiginosa de que se componen los sueсos es el mбs arduo", "para que no supiera nunca que era un fantаsma, para que se creyera un hombre como los otros". На лексичному рівні концепт СОН характеризується такими прикметниками: caуtico, dialйctico, incoherente, vertiginoso, ilusorio, divino, fantбstico, enigmбtico, які надають лексичного забарвлення цьому художньому образу. СОН - як інший світ, інша реальність: "De alguna manera todo quedу como suspendido en el aire, entre nosotras, y los paseos en gуndola son, es sabido, exhumadores de semisueсos, de nostalgias y de recuerdos arrepentidos" (J. Cortбzar). СОН - це гра в реальність: "Sin contar la fabulosa casualidad" (J. Cortбzar).

Розгортання текстового концету БІБЛІОТЕКА базується на вживанні лексики: de un nъmero infinito, interminablemente, interminable, obra de un dios, enorme, infinitesimal, iluminada, solitaria, infinita, perfectamente inmуvil, inъtil, incorruptible, secreta, що створює головну ідею, що бібліотека є нескінченним, циклічним можливим світом, де все повторюється нескінченну кількість разів: "Acabo de escribir infinita. No he interpolado ese adjetivo por una costumbre retуrica; digo que no es ilуgico pensar que el mundo es infinito"(G.L. Borges).

Концепт ОСТРІВ є провідною та визначальною ментальною схемою сприйняття дійсності: "Sнmbolo evidente del corte que se produce en la vaga coherencia del mundo cuando se entabla un nuevo tipo de relaciones entre las fornas de la realidad". Відчуття самотності є притаманним і природним як для більшості персонажів, так і для авторського світу латиноамериканських письменників: "Cuando yo era chico, mi madre mе contaba cuentos de animales que se aventuraban fuera de madriguera y corrнan peligro. El tema de los refugios y de los peligros todavнa me atrae como si viera en йl una imagen del destino del hombre" (A.B. Casares). Острів - це самотність, винайдення іншої реальності, гра у повісті "La invenciуn de Morel", це пошук самотності у повісті "El Gran Serafнn", це пошук самого себе в оповіданнi "Los milagros no se recuperan", це мандрівка в оповіданні "Las confidencias de un lobo".

У третьому розділі "Семантико-концептуальний аналіз "можливих світів" іспаномовного художнього дискурсу постмодерну" розглянуто положення про семантичну множинність цього типу дискурсу, визначено засоби репрезентації концептуальної структури можливих світів, які співіснують у текстовому всесвіті, віддзеркаленому у постмодерному дискурсі як формі своєрідної мозаїчної структури, проведено логіко-семантичну класифікацію, в якій розрізняється реальний світ, світ сумнівів, гіпотетичний світ, світ можливих альтернатив.

"Можливі світи" - ментальні утворення, які співіснують у текстовому всесвіті, що відображається в іспаномовному художньому дискурсі постмодерну у формі своєрідної мозаїчної структури, яка інтегрує в собі кілька текстових світів, які в процесі взаємодії складають єдине ціле. Вивчення "можливих світів" з точки зору їхніх суб'єктів у постмодерному дискурсі дозволяє виділити світ автора - творця художнього універсуму, світи персонажів, які зберігають свою індивідуальність і специфічність, світ читача, який є невід'ємним учасником постмодерного дискурсу. Між світами оповідача та персонажа міститься ще безліч інших світів, починаючи зі світу окремого персонажа і завершуючи так званими композиційно-тематичними світами художнього дискурсу, що також значною мірою впливають на формування персонажних світів. Світ оповідача, втілений у безпосередньому задумі, виявляється далеко не повним з погляду врахуванням можливої варіативності цього світу в самому творі. Персонажі та події художнього твору розташовані у просторі й часі, в результаті чого виникає нова просторово-часова структура, яка стає відображенням подій, що відбуваються у реальному світі.

Особлива увага приділяється аналізу фантастичного світу, особливої наративної логіці інтертекстуального конструювання іспаномовного художнього дискурсу постмодерну Латинської Америки. До комунікативних стратегій, які виявляють особливість "фантастичного світу" постмодерного дискурсу, належать: 1) колаж, 2) стереоскопічний показ героїв і подій, 3) "персонаж, що блукає", 4) особливе вільне тлумачення і поводження з художнім часом. Ретроспекція, руйнування часового плану, зворотність, зміщення послідовності зображуваних подій - це звичний прийом структурної організації сюжету постмодерного художнього тексту латиноамериканських новел.

Концептотвірним елементом постмодерного художнього дискурсу Х. Кортасара є розкриття проблеми внутрішнього часу і внутрішнього простору. Як, наприклад, за час поїздки у метро, протягом двох-трьох хвилин - від станції до станції - встигаєш згадати багато подій зі свого минулого життя, подробиці, людей, але якщо спробувати викласти ці спогади на папері, це займе не менше години: "Te das cuenta de lo que podrнa pasar en un minuto y medio... Entonces un hombre, no solamente yo sino йsa y tъ y todos muchachos, podrнan vivr cientos de aсos, si encontrбramos la manera podrнamos vivir mil veces mбs de lo que estamos viviendo por culpa de los relojes, de esa manнa de minutos y de pasado maсana..."; "Tu tiempo es de Cook, aunque pretendas llenarlo de metafнsica. El mнo en cambio lo decide mi capricho, mi placer, los horarios de trenes que prefiero o rechazo" (J. Cortбzar).

Хронологія оповідань А.Б. Касареса характеризується відносною лінійністю з ретроспекціями та проспекціями. Часова тривалість подій - два, три або п'ять днів. Наприклад, в оповіданні "Confidencias de un lobo" Ріверо пригадує минулі події в університеті так само як Альварес пригадує поради лікаря, коли він подорожував у Сан Хорхе, місце, де відбуваються події художньої оповіді "El gran Serafнn". В оповіданні "Ad porcos" головний герой пригадує своє минуле з Сесілією. У цьому оповіданні, як і в оповіданні "Don supremo", є ретроспекції подій: "Recuerdo detalles de esa noche de Montevideo, tan vivamente...", "de aquellas horas con Perla, tampoco olvido". Оповідання "Don supremo" визначається як ретроспективне, тому що воно починається пролепсисом: "Si dentro de unos aсos quiero imaginar a Margot...". Головний герой збирається розповісти про події, які щойно відбулися, далі йде аналепсис відносно часу, в якому існує наратор. Наративна організація оповідання "La tarde de un fauno" є ретроспективною відносно адресата: "Vaen si no lo que me pasу un invierno aсos atrбs". Оповідання починається аналепсисом: "Antes de casarse ella, pareciу probable un amor entre nosotros, no sй si ustedes me entienden", в середині якого другий аналепсис, який повертається у перший і потім знову у другий: "De repente recordй... porque en tales deudas no creнa y en el dinero sн". В кінці оповідання відбувається повернення до початку: "Tal vez ustedes imaginen que tuve, por jactancia el pronуstico de castigarla. Se equivocan... por eso la perdн, nada mбs".

Нове тлумачення категорії часу як категорії, яка може трансформуватися залежно від інтенцій автора, читача чи персонажів художньої оповіді та нормою якої є хаотична, фрагментарна фіксація подій у реальному хронотопі, відображає особливості іспаномовного художнього дискурсу ХХ століття, відбиває складне переплетення різноманітних часових пластів, створює нові стилістичні норми.

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження присвячено проблемі вивчення іспаномовного художнього дискурсу постмодерну латиноамериканських новел як специфічної відкритої форми художньої комунікації, що розкриває інтеріоризовану письменником картину дійсності через створення індивідуально-авторської моделі світу. У своєму лінгвальному втіленні іспаномовний художній дискурс постмодерну Латинської Америки використовує особливі механізми формування змісту художнього повідомлення, концептуалізації дійсності, її вербальної репрезентації, і є засобом естетичного та емоційного впливу на читача.

Розкриття механізмів формування і функціонування лінгвостилістичних форм в іспаномовному художньому дискурсі постмодерну Латинської Америки, в основі яких лежать когнітивні процеси осмислення навколишнього світу, відбувається за умови створення ситуації, в якій адресант вступає в діалогічні стосунки не тільки з адресатом, але й з художнім текстом, світом речей, а також з попереднім людським досвідом. Інтертекстуальність розглядається як науковий метод осягнення текстового простору художнього дискурсу, що пов'язує її з вертикальним контекстом та слідами інших дискурсів, та виступає основною характерною властивістю іспаномовного постмодерного художнього твору, невідтворення якої у процесі художньої комунікації порушує постмодерністську поетику.

Внутрішня форма дискурсу, яка маніфестує інформаційний простір тексту, є текстовим концептом. Розгляд текстових концептів як текстових утворень когнітивно-комунікативного плану, зумовлених логікою художнього тексту, сприяє розумінню їх як макрознаків категоріального рівня у межах специфічного контексту постмодерного художнього дискурсу, в якому виникає можливість діалогу текстових концептів з текстовою реальністю. Концептуальний аналіз іспаномовного художнього дискурсу постмодерну Латинської Америки, який характеризується високим ступенем асоціативної інформації, потребує від читача когнітивного та емоційного напруження. Текстові концепти іспаномовного художнього дискурсу характеризуються художніми образами й синтаксичними структурами, які виявляються шляхом віднайдення ключового слова та подальшою його концептуальною трансформацією. Іспаномовний художній дискурс постмодерну Латинської Америки представлений такими тестовими концептами: ЧАС, ГРА, ЛАБІРИНТ, ДЗЕРКАЛО, БІБЛІОТЕКА, НЕСКІНЧЕННІСТЬ, КНИГА, ДВІЙНИКИ, СОН, ІНШИЙ СВІТ, ОСТРІВ, які перебувають на перетині семантичних метамовних систем, що дозволяють простежити значеннєві та стилістичні зв'язки у тексті та закони їх функціонування, що дозволяє глибше проникнути в онтогенетичну сутність імплікаційно-експлікаційних відношень.

Отримані результати не вичерпують проблематики цього дисертаційного дослідження. Подальше вивчення графічного та семантичного кодування іспаномовного художнього дискурсу сучасної латиноамериканської та іспанської новели із залученням методичного апарату когнітивної лінгвістики є перспективним у галузі психолінгвістики, стилістики, етнолінгвістики. Предметом майбутніх студій може стати дослідження постмодерного художнього дискурсу сучасних іспанських письменників або більших за обсягом постмодерних наративів, оскільки це дозволить встановити своєрідні риси культурно-ціннісної картини світу постмодерного художнього дискурсу Латинської Америки та Іспанії.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНІ У ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Чорна Н.В. Інтертекстуальність як провідна концепція постмодерного художнього дискурсу / Наталія Валеріївна Чорна // Проблеми семантики слова, речення та тексту: зб. наук. праць / відп. ред. Ніна Миколаївна Корбозерова. - К.: Вид-во Київського нац. лінгв. ун-ту, 2004. - Вип. 11. - С. 160-165.

2. Чорна Н.В. Епіграф, заголовок, алюзія - як основні прояви цитатного письма у постмодерному художньому дискурсі / Наталія Валеріївна Чорна // Наука і сучасніть: зб. наук. пр. / ред.колегія Національного пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова. - К.: Логос, 2004. - №43. - С. 277-286.

3. Чорна Н.В. Принцип "нон селекцій" як художній код постмодерного дискурсу / Наталія Валеріївна Чорна // Мова і культура: зб. наук. пр. / гол. ред. Дмитро Сергійович Бураго. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. - Вип. 7, том VII/1. - С. 80-86.

4. Чорна Н.В. "Можливі світи" у постмодерному художньому дискурсі Х.Л. Борхеса / Наталія Валеріївна Чорна // Мовні і концептуальні картини світу: зб.наук.праць / відп. ред. Олена Степанівна Снитко. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бурага, 2004. - Вип. 14, кн. 2. - С. 233-237.

5. Чорна Н.В. Проблема часу у посмодерному художньому дискурсі / Наталія Валеріївна Чорна // Наука і сучасніть: зб. наук. пр. / ред.колегія Національного пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова. - К.: Логос, 2005. - №48. - С. 195-205.

6. Чорна Н.В. Мовне вираження концепту "гра" у постмодерному художньому дискурсі / Наталія Валеріївна Чорна // Проблеми семантики слова, речення та тексту: зб. наук. пр. / відп. ред. Ніна Миколаївна Корбозерова. - К.: Вид-во Київського нац. лінгв. ун-ту, 2005. - Вип. 15. - С. 220-226.

7. Чорна Н.В. Стилістичні особливості категорії часу у сучасних латиноамериканських новелах / Наталія Валеріївна Чорна // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: зб. наук. пр. / відп. ред. Ніна Миколаївна Корбозерова. - К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2005. - Вип. 6. - С. 274-281.

8. Чорна Н.В. Особливості організації фантастичного світу у постмодерному художньому дискурсі / Наталія Валеріївна Чорна // Літературознавчі студії: зб.наук.пр. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. - Вип. 12. - С. 484-487.

9. Чорна Н.В. Особливості формування концепту "гра" у новелі Хуліо Кортасара "Las babas del diablo" / Наталія Валеріївна Чорна // Тези доповідей наукової конференції "60 років ЮНЕСКО: погляд у майбутнє". / відп. ред. Анатолій Максимович Чернуха. - К.: Видавничий центр КНЛУ, 2006. - С. 186-189.

10. Чорна Н.В. Смислове розкриття концептів у постмодерному художньому дискурсі Х.Л. Борхеса та Х. Кортасара / Наталія Валеріївна Чорна // Проблеми семантики слова, речення та тексту: зб. наук. пр. / відп. ред. Ніна Миколаївна Корбозерова. - К.: Вид-во Київського нац. лінгв. ун-ту, 2007. - Вип.19. - С. 226-232.

11. Чорна Н.В. Лексико-семантичне вираження концепту "лабіринт" в іспаномовному художньому дискурсі постмодерну / Наталія Валеріївна Чорна // Проблеми семантики слова, речення та тексту: зб. наук. пр. / відп. ред. Ніна Миколаївна Корбозерова. - К.: Вид-во Київського нац. лінгв. ун-ту, 2008. - Вип.20. - С. 245-249.

АНОТАЦІЯ

Чорна Н.В. Лінгвостилістичні особливості іспаномовного художнього дискурсу постмодерну (на матеріалі сучасних латиноамериканських новел). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.05 - романські мови. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008.

Дисертацію присвячено дослідженню лінгвостилістичних аспектів іспаномовного художнього дискурсу постмодерну Латинської Америки. У дисертації розглянуто ступінь дослідженості іспаномовного художнього дискурсу постмодерну та уточнено тлумачення понять "постмодерний художній дискурс", "постмодерний художній текст". Проведені концептуальні дослідження іспаномовного художнього дискурсу постмодерну на матеріалі сучасних латиноамериканських оповідань дозволили визначити текстові концепти такі, як ЧАС, ГРА, ЛАБІРИНТ, ДЗЕРКАЛО, БІБЛІОТЕКА, НЕСКІНЧЕННІСТЬ, КНИГА, ДВІЙНИКИ, СОН, ІНШИЙ СВІТ, ОСТРІВ, та детально проаналізувати їх на лексичному та синтаксичному рівнях. Визначено основні принципи постмодерністської поетики, які є вирішальними у визначенні іспаномовного художнього дискурсу постмодерну, проаналізовано наративні структури іспаномовних постмодерних оповідань, розглянуто семантико-наративний підхід до дослідження проблеми "можливих світів" у постмодерному дискурсі. Виявлено форми художньої інтертекстуальності як однієї з провідних ознак постмодернізму. Інтертекстуальність проявляється у вигляді алюзивного та ремінісцентного матеріалу у текстах, тобто цитатах, інтерпретації заголовків, аналізі епіграфів, тлумаченні пародійного змісту, перекладі.

Ключові слова: постмодерний художній дискурс, постмодерний художній текст, інтертекстуальність, цитатне мислення, комунікативна стратегія, текстовий концепт, можливий світ.

АННОТАЦИЯ

Чёрная Н.В. Лингвостилистические особенности испаноязычного художественного дискурса постмодерна (на материале современных латиноамериканских новелл). - Рукопись.