Фонетичні параметри усного мовлення чоловіків і жінок (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі німецького спонтанного мовлення)

Размещено на http://www.allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЗІНЧЕНКО ОКСАНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 811.112'367.92

ФОНЕТИЧНІ ПАРАМЕТРИ УСНОГО МОВЛЕННЯ

ЧОЛОВІКІВ І ЖІНОК

(експериментально-фонетичне дослідження

на матеріалі німецького спонтанного мовлення)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

КИЇВ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі німецької філології Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Стеріополо Олена Іванівна, Київський національний лінгвістичний університет, кафедра германської і фінської філології, професор

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Петренко Олександр Дем'янович, Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, декан факультету іноземної філології, кафедра теорії і практики перекладу й соціолінгвістики, завідувач кафедри

кандидат філологічних наук, доцент Федорів Ярослава Романівна, Національний університет "Києво-Могилянська академія", загальноуніверситетська кафедра англійської мови, доцент

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул. Червоноармійська, 73).

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доцент Н.Є. Лисенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Звернення лінгвістичних студій у ХХ-ХХІ ст. до ідей антропоцентризму передбачає розгляд мовних явищ з урахуванням різних аспектів, зокрема з позицій самої людини, крізь призму її особистості, адже мова не може бути зрозумілою і поясненою поза її творцем і користувачем. Основна функція мови полягає не лише в передачі інформації, а й в орієнтації особистості в її власній когнітивній царині, завдяки чому значущість індивідуальних параметрів мовця суттєво посилюється, оскільки ці характеристики визначають вибір тієї чи іншої мовної форми, її варіювання і мовленнєву діяльність загалом. Усне мовлення, що є основним видом спілкування будь-якої людини, залежить від низки екстралінгвальних чинників (В. І. Карасик, Л. П. Крисін, О. Д. Петренко, І. П. Сусов, Н. І. Формановська, О. Д. Швейцер), а також від такої біологічної і соціокультурної характеристики мовця, як стать (О. Л. Антинескул, О. М. Бакушева, О. І. Горошко, А. В. Кириліна, А. П. Мартинюк, О. М. Холод, Т. І. Шевченко). Гендерний підхід до вивчення вербальної діяльності визначається соціальним аспектом мови й спрямовується на встановлення взаємозв'язку статі й мови, виявлення спільних і відмінних рис мовлення представників протилежних статей, частотності встановлених властивостей залежно від усталених уявлень про "чоловічність" і "жіночність". усний мовлення німецький спонтанний чоловік жінка

Розгляду різних аспектів прояву гендеру в мові присвячено численні дослідження, у яких розробляється понятійний апарат лінгвістичної гендерології (О. І. Горошко, А. В. Кириліна, О. Л. Бєссонова), аналізується співвідношення граматичного роду і статі (О. С. Гриценко, О. А. Земська, Я. Р. Федорів, Оlga Steriopolo), досліджується вияв стереотипів фемінінності й маскулінності в усному й писемному мовленні (О. І. Горошко, О. С. Дорош, А. В. Кириліна, А. П. Мартинюк), вивчається гендерна специфіка комунікативної діяльності (І. В. Коноваленко, Н. П. Мартисюк, К. Д. Назарова, О. Н. Прокудіна, І. А. Стернін, Я. Р. Федорів), а також репрезентація гендеру у фразеології та пареміології (О. А. Васькова, А. В. Кириліна, В. Н. Телія).

Гендерна асиметрія комунікації неодноразово поставала предметом багатьох дискусій і фонетичних розвідок, у яких розглянуто мовлення чоловіків і жінок на матеріалі російської (О. В. Єрофєєва, О. А. Земська, B. Strewe), англійської (І. В. Петренко, О. А. Попова, В. В. Потапов, Л. В. Цибіна, Т. І. Шевченко), німецької (О. Д. Петренко, A. Paeschke, W. Sendlmeier) та української мов (А. Й. Багмут, О. М. Вакуленко). Дослідники просодики усного мовлення представників протилежних статей обирають для аналізу здебільшого англійську або російську мови, обмежуються розглядом одного чи декількох компонентів інтонації, а саме: мелодикою чи паузацією (О. А. Земська, М. А. Китайгородська, Н. М. Розанова, І. В. Петренко, В. В. Потапов, О. А. Попова, Т. І. Шевченко) й не вивчають реалізацію інших просодичних компонентів (ритму і темпу), тому наявні фонетичні дослідження не дають достатньо повних теоретичних уявлень й експериментальних фактів для опису вияву гендеру на сегментному та надсегментному рівнях німецької мови.

Нинішній етап вивчення мовленнєвої діяльності чоловіків і жінок характеризується неоднорідністю, несформованістю методологічної бази, тому виникає потреба формування методології гендерного аналізу й опису способів репрезентації гендеру в мовленні та його зв'язку зі специфікою національної культури. Актуальність дисертаційної роботи визначається спрямуванням сучасних фонетичних студій на всебічний розгляд питань, пов'язаних із встановленням особливостей вербальної діяльності представників протилежних статей, реалізацією фонетичних параметрів у мовленні чоловіків і жінок. Актуальність дисертації підтверджується відсутністю комплексних фонетичних досліджень, присвячених визначенню кореляції компонентів інтонації та сегментного рівня німецької мови, розкриттю особливостей функціонування системи голосних фонем з урахуванням гендерного чинника, висвітленню модифікацій голосних у мовленні німців різної статі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом наукових розвідок кафедри німецької філології Київського національного лінгвістичного університету в межах комплексної теми "Взаємодія мовних одиниць різних рівнів у системі мови і мовлення: когнітивний, комунікативний, функціонально-прагматичний аспекти", затвердженої вченою радою Київського національного лінгвістичного університету (протокол №2 від 27 вересня 2004 року). Проблематика роботи входить до кола проблем держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України "Когнітивний і комунікативний аспекти дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс" №0103U003178, яка розробляється Київським національним лінгвістичним університетом (тему затверджено вченою радою КНЛУ, протокол №6 від 31 січня 2005 року).

Метою дослідження є встановлення і опис фонетичних параметрів в усному німецькому спонтанному мовленні чоловіків і жінок.

Для досягнення поставленої мети необхідно розв'язати такі завдання:

– охарактеризувати особливості реалізації й продукування усного мовлення як основного засобу спілкування;

– розробити методику проведення експериментального дослідження фонетичних параметрів в усному мовленні чоловіків і жінок;

– розкрити вияв гендерної асиметрії під час тема-рематичного членування непідготовленого мовлення представниками протилежних статей;

– дослідити реалізацію і взаємодію компонентів інтонації (мелодики, акцентуації, ритму, темпу та паузації) в усному мовленні німців за допомогою слухового та акустичного аналізів;

– описати фонетичні характеристики німецьких голосних у спонтанному мовленні чоловіків і жінок за допомогою аудиторського та акустичного аналізів;

– виявити особливості реалізації наголошених і ненаголошених голосних фонем на семантично важливих і малоінформативних фрагментах висловлень;

– визначити кореляцію між реалізацією компонентів інтонації та функціонуванням голосних фонем у непідготовленому німецькому мовленні.

Об'єкт дисертаційного дослідження становить німецьке спонтанне мовлення.

Предметом наукової роботи є фонетичні параметри німецького непідготовленого мовлення чоловіків і жінок.

Матеріалом аналізу слугують записи спонтанного мовлення тринадцяти дикторів-носіїв німецької мови (п'яти дикторів чоловічої і восьми дикторів жіночої статі), які належать до однієї вікової категорії (20-25років), не відрізняються за соціальним статусом, є студентами педагогічного інституту (м. Швебіш-Гмюнд) та університету імені Мартіна Лютера (Халлє-Віттенберг). Запис експериментального матеріалу здійснено частково в студії звукозапису Київського національного лінгвістичного університету, а решту записів становлять зразки непідготовленого мовлення студентів університету імені Мартіна Лютера. Загальний обсяг корпусу дикторського мовлення тривалістю 2 години 30 хвилин дозволив створити необхідну базу мовленнєвих зразків, що стали вихідним матеріалом для проведення аудиторського й акустичного аналізів і подальшої лінгвістичної інтерпретації отриманих результатів.

Методи дослідження. Досягнення поставленої мети та розв'язання завдань дисертаційної роботи ґрунтується на загальних положеннях системного аналізу з використанням елементів загальнонаукових (абстрагування, узагальнення, формалізація) та емпірично-теоретичних (аналіз, синтез) методів. Зіставний метод залучено для виявлення специфіки гендерної асиметрії сучасного німецького спонтанного мовлення шляхом порівняння усних реалізацій чоловіків і жінок. Експериментально-фонетичне дослідження й обробка його результатів здійснювались з використанням емпіричних загальнонаукових методів (експеримент, порівняння, вимірювання) та спеціальних методів вивчення просодичної організації усного спонтанного мовлення носіїв німецької мови (аудитивний, акустичний, комп'ютерно-осцилографічний, інтонографічний, спектральний, методи звукозапису, кількісного і статистичного аналізу отриманих даних).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні особливостей продукування й реалізації усного мовлення як основного засобу спілкування, що дозволило розробити методологію комплексного експериментального дослідження фонетичних параметрів в усному німецькому спонтанному мовленні чоловіків і жінок. Уперше встановлено способи тема-рематичного членування непідготовленого мовлення носіями німецької мови на основі вияву компонентів інтонації в прагматично насичених та малоінформативних частинах висловлень. Новизною відзначається розкриття просодичної організації спонтанного мовлення німців, що характеризується розбіжностями в реалізації компонентів інтонації в усному мовленні чоловіків і жінок. Новим у роботі є висвітлення функціонування системи голосних фонем з урахуванням статі мовців. Уперше описано фонетичні характеристики голосних фонем на основі аудиторського та акустичного аналізів і з'ясовано особливості реалізації наголошених й ненаголошених голосних у темі й ремі спонтанних висловлень чоловіків і жінок, носіїв німецької мови. Уперше встановлено кореляцію між сегментним та надсегментним рівнями сучасної німецької мови, що відображається через набір модифікацій голосних фонем, які спричинені реалізацією просодичних параметрів.

Теоретичне значення одержаних результатів визначається внеском у загальну й порівняльну фонетику, фонориторику, інтонологію, сучасну фонологічну теорію, фоностилістику та лінгвістику тексту. Аналіз інтонаційних засобів з урахуванням вияву гендерної асиметрії розширює та поглиблює знання про гендерну диференціацію усного мовлення, зокрема про функціонування компонентів інтонації під час актуального членування непідготовленого мовлення представниками протилежних статей. Розроблена методика аналізу вможливлює визначення кореляції сегментного й супрасегментного рівнів німецької мови і може слугувати внеском у фонетичну інтерпретацію звуків німецької мови. Встановлені особливості репрезентації гендеру на матеріалі німецької мови суттєво доповнять теорію міжмовної комунікації й опис гендерних відношень інформацією про їх загальні риси або розбіжності в різних мовах і культурах, а також про наслідки цих розбіжностей під час міжкультурної комунікації.

Практична цінність одержаних результатів визначається можливістю використання даних експерименту в курсі теоретичної фонетики німецької мови (у розділах "Інтонація", "Фоностилістика", "Система голосних фонем німецької мови", "Модифікація звуків у мовленні"), для аналізу реалізації компонентів інтонації в текстах інших типів усного мовлення, у лекційних курсах і на семінарських заняттях з риторики, мовленнєвої комунікації, на заняттях з практичної фонетики з метою підвищення ефективності викладання німецької мови, ураховуючи стать студентів, для розробки тематики курсових, дипломних і магістерських праць студентів.

Апробацію основних положень та результатів дослідження здійснено на восьми наукових конференціях, у тому числі на п'яти міжнародних: "Мови і світ: дослідження та викладання" (Кіровоград, 2008); "Мовно-культурна комунікація в сучасному соціумі" (Київ, 2008); "Международный крымский лингвистический конгресс" (Ялта, 2009); "Мова, культура і соціум у гуманітарній парадигмі" (Кам'янець-Подільський, 2009); "Мови і світ: дослідження та викладання" (Кіровоград, 2010); одній всеукраїнській: "Фонетика і фонологія: сучасні парадигми дослідження та формування фонетичної комунікативної компетенції в мовному вищому навчальному закладі" (Київ, 2008); двох науково-практичних: "Мова, освіта, культура у контексті Болонських реалій" (Київ, 2008); "Мова, освіта, культура в контексті євроінтеграції" (Київ, 2010).

Публікації. Основні теоретичні положення і результати дослідження висвітлено в сімох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України (обсяг публікацій - 3,4 др. арк.) та в матеріалах тез конференцій (обсяг публікацій - 0,22 др. арк.). Загальний обсяг публікацій - 3,6 др. арк.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, додатків і списку використаної літератури. Обсяг основного тексту дисертації становить 195 сторінок, загальний обсяг - 253 сторінки. Робота містить 26 таблиць, 19 рисунків та 9 діаграм. Список використаних джерел складається з 278 позицій, у тому числі 63 іноземними мовами. Список джерел довідкової літератури нараховує 7 позицій.

У вступі обґрунтовано актуальність обраної для розгляду проблеми, визначено мету й завдання, об'єкт, предмет, методи й наукову новизну роботи, окреслено теоретичне й практичне значення одержаних результатів, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, подано інформацію про апробацію даних експерименту.

Перший розділ присвячено лінгвістичним проблемам продукування усного мовлення й інтонації як важливого супрасегментного засобу оформлення мовлення, адже її компоненти відіграють значну роль під час реалізації й сприйняття усного мовлення. Розглядаються усталені уявлення про "фемінінність" і маскулінність", що визначають репрезентацію гендеру в мові. Значну увагу приділено прояву гендеру на сегментному та надсегментному рівнях мови.

Другий розділ містить методику проведення експериментально-фонетичного аналізу просодичних характеристик сучасного спонтанного мовлення чоловіків і жінок, носіїв німецької мови, принципи відбору експериментального матеріалу, методику проведення аудитивного оцінювання, алгоритм організації аудиторського та інструментального аналізів і методи статистичної обробки одержаних даних.

Третій розділ роботи відображає результати слухового й акустичного аналізів фонетичних параметрів спонтанного мовлення чоловіків і жінок, статистичного опрацювання даних і містить лінгвістичну інтерпретацію отриманих результатів.

У четвертому розділі висвітлено функціонування голосних фонем в усному мовленні німців, визначено головні чинники, що спричиняють модифікації голосних у спонтанному мовленні чоловіків і жінок.

Загальні висновки репрезентують підсумки проведеного експерименту з носіями німецької мови й окреслюють перспективи подальших наукових розвідок, пов'язаних з обраною проблематикою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Розділ 1. "Усне мовлення як основний засіб спілкування та особливості його продукування й реалізації". Сучасна лінгвістика розглядає спонтанне мовлення як усну комунікацію, здійснювану шляхом непідготовленого, вільно і щохвилинно породжуваного мовлення, що є основною вербальною діяльністю людини (Л. П. Блохіна, Н. Д. Свєтозарова), індивідуальним і психофізіологічним явищем, активним використанням коду мови відповідно до думки мовця (Ф. де Соссюр, К. А. Філіппов). Непідготовлене спілкування визначається одночасністю процесів планування й реалізації комунікації (Н. Д. Арутюнова, С. І. Гусєва, Т. Б. Трошева), що роблять його недосконалим у фонетичному аспекті, зумовлюють виникнення граматично неправильних конструкцій, стилістичних помилок, заповнених і незаповнених хезитацій, повторів, пропусків слів та багатьох інших явищ (Л. П. Блохіна, О. Бєлогурова), які значною мірою впливають на функціонування компонентів інтонації та їхню взаємодію під час продукування спонтанного мовлення.

У розділі представлено різні позиції стосовно інтонації, яка є важливою складовою комунікації, її структурним компонентом, носієм семантичних значень та засобом вияву й передачі емоційно-експресивного характеру висловлення (А. Й. Багмут, Р. С. Сакієва); фонетичним мовним надлінійним засобом, що займає надійне місце в граматиці речення і тексту (Л. В. Златоустова, В. Г. Гак); засобом вираження думки мовця, який відображає складну сукупність психічних переживань, що сприяють реалізації його інтенцій на основі завдань комунікації (А. А. Калита). Фонетичні дослідження свідчать про різні погляди на функції та компоненти інтонації. Предметом дискусій постають кількість лінгвістичних функцій інтонації, розбіжності в їх формулюванні та кількості фонетичних параметрів (Л. В. Бондарко, М. В. Гордіна, Л. Р. Зіндер, Т. М. Ніколаєва, І. Г. Торсуєва, Л. К. Цеплітіс). Проте всі компоненти інтонації відіграють значну роль під час продукування усного мовлення, оскільки полегшують його сприйняття і забезпечують правильне розуміння висловленого (Т. М. Надєїна, Т. Л. Скрипняк).

Породження усного мовлення залежить значною мірою не лише від соціальних чинників (В. І. Карасик, Л. П. Крисін, О. Д. Петренко, І. П. Сусов, Н. І. Формановська, О. Д. Швейцер), а й від такої біологічної та соціокультурної ознаки особистості, як стать (О. Л. Антинескул, О. М. Бакушева, О. І. Горошко, А. В. Кириліна, А. П. Мартинюк). Вплив "людського фактора" на мову привернув увагу дослідників до функціонування мови в різних соціальних групах і зумовив бурхливий розвиток комунікативної семантики, соціолінгвістики, прагматики, квантитативної лінгвістики й гендерології. Гендерні дослідження набули інтенсивного розвитку завдяки Новому жіночому рухові в США та Німеччині. На основі одержаних результатів у мовознавстві сформувався своєрідний напрям - феміністська лінгвістика (R. Lakoff, Z. Trцmel-Plцtz, L. Pusch). Прихильники зазначеного напряму вважали всі мови андроцентрично орієнтованими, створеними на основі чоловічої картини світу, тому й наполягали на переосмисленні та зміні мовних норм з урахуванням картини світу жінок.

Сучасні гендерні студії в лінгвістиці вивчають вплив соціальної статі людини на розподіл соціальних функцій, форм діяльності, специфіку поведінки, культурних норм між чоловіком і жінкою, на особливості мовленнєвої поведінки особистості, її мовної компетенції, ментального лексикону тощо.

Гендер відображає закріплені мовою соціокультурні аспекти статі (А. В. Кириліна), належить до когнітивних ресурсів і окремої особистості, і суспільства (О. Л. Бєссонова). Гендерна асиметрія знаходить вияв у зафіксованих мовою стереотипах (О. С. Дорош, О. В. Гурьєва, А. В. Каминіна), що впливають на мовленнєву діяльність особистості, на процеси її мовної соціалізації (О. І. Горошко, А. І. Кириліна), визначають норму допустимої поведінки, зокрема вербальної (О. Н. Прокудіна). Останнім часом активне дослідження проблеми порівняння мовлення чоловіків і жінок проводять у двох напрямах. У полі зору дослідників перебувають мови, в яких реалізація мовлення залежить від статі мовця/адресата (чоловіка чи жінки) або враховують обидва ці чинники. Інші дослідження спрямовані на встановлення зразків мовлення представників протилежних статей в межах однієї мови, що надає змогу прослідкувати дві тенденції, одна з яких стосується категорій мови і способів вираження в мові закріпленого соціокультурного ставлення до людини залежно від її статі. Другу тенденцію пов'язують з вивченням вияву гендеру в певних соціокультурних умовах: властивості вимови, використання просодичних засобів, граматичне оформлення і лексикон (Є. В. Вохришева).

Особливості мовленнєвої діяльності чоловіків і жінок на фонетичному рівні досліджувалися на матеріалі англійського (І. В. Петренко, В. В. Потапов, Л. В. Цибіна, Т. І. Шевченко), німецького (О. Д. Петренко, A. Paeschke, J. Seebode, W. Sendlmeier) та російського мовлення (О. А. Земська, Olga Steriopolo, B. Strewe). Результати цих досліджень свідчать про помітні розбіжності мовлення представників протилежних статей на сегментному та надсегментному рівнях, які спричинені фізіологічними (О. І. Горошко, W. Sendlmeier) та позамовними факторами (Л. В. Цибіна, Т. І. Шевченко).

Дані про те, як функціонують одиниці сегментного та супрасегментного рівнів і яким чином впливають компоненти інтонації на реалізацію сегментного складу в німецькому спонтанному мовленні чоловіків і жінок, у наявних експериментально-фонетичних дослідженнях відсутні. Установлені властивості вимовляння голосних і приголосних стосуються переважно слов'янських мов. Тому отримані дослідниками дані слугували підґрунтям для підбору експериментального матеріалу, суть якого відображено в розділі 2, й подальшого акустичного аналізу голосних фонем, реалізованих носіями німецької мови, з метою визначення кореляції між реалізацією компонентів інтонації та функціонуванням голосних у мовленні чоловіків і жінок. На особливу увагу заслуговує функціонування голосних фонем, які є більш варіативними, оскільки їх функціонування визначається інтонаційними параметрами (О. Р. Валігура, А. А. Калита, Т. М. Кузьменко).

Розділ 2. "Методика проведення експериментально-фонетичного дослідження". Програма експерименту передбачала підбір експериментального матеріалу; добір дикторів; проведення аудитивного аналізу фрагментів спонтанних висловлень чоловіків і жінок аудиторами-фонетистами; акустичний аналіз просодичних параметрів непідготовленого мовлення; акустичний аналіз голосних фонем, реалізованих носіями німецької мови в сильній і слабкій позиціях на прагматично насичених й малоінформативних фрагментах висловлень; статистичне опрацювання отриманих результатів.

Для розв'язання завдань експерименту та проведення першого етапу аудиторського аналізу відібрано фрагменти усного мовлення чоловіків і жінок тривалістю 1 хв. з метою перевірити такі параметри дикторських записів, як нормативність вимовляння, чіткість артикуляції, відсутність вад мовлення, комунікабельність і невимушеність співрозмовника, темп мовлення. Другий етап аудиторського аналізу передбачав здійснення аудиторами-фонетистами актуального членування спонтанних висловлень носіїв німецької мови. Аудиторам пропонувалось виконати сегментацію текстів інтерв'ю на тема-рематичні єдності, на фонетичні слова, позначити реалізацію наголошених і ненаголошених голосних та їхніх модифікацій за допомогою транскрипції МФА в темі й ремі непідготовлених висловлень, а також визначити напрям руху мелодики в ритмічних структурах, зміни темпу, локалізацію і типи пауз.

Аудитивний аналіз фрагментів спонтанного мовлення німців проводився сімома аудиторами-фонетистами - аспірантами та викладачами Київського національного лінгвістичного університету, які мають досвід проведення фонетичного аналізу. Вихідною одиницею обрано висловлення, що є найменшою комунікативною одиницею, завершеною в плані змісту та інтонації. Базовою ритміко-інтонаційною одиницею слугувала ритмогрупа (фонетичне слово), яка дозволяє досліджувати всі рівні й елементи озвученого спонтанного мовлення. Слуховий аналіз дозволив виявити відмінності в просодичній організації непідготовленого мовлення чоловіків і жінок та визначити, які саме просодичні параметри найбільш впливають на функціонування голосних фонем в усному мовленні дикторів-німців і спричиняють модифікації різного ступеня вияву.

Експериментальний матеріал, складений на основі слухового аналізу та зафіксований в аудіозаписі, підлягав акустичному аналізу. Зареєстрований мовленнєвий фрагмент спонтанного мовлення ділився на сегменти з подальшим вимірюванням і реєстрацією таких акустичних параметрів: частоти основного тону (ЧОТ), інтенсивності й тривалості. Обробку даних спектрограм здійснено та інтерпретовано відповідно до відомих рекомендацій та методик (О. І. Стеріополо). Акустичний аналіз проведено за допомогою призначених для експериментально-фонетичних досліджень програм, які дозволяють проводити різні види аналізу одиниць сегментного і супрасегментного рівнів мови. У цьому експериментальному дослідженні використано програми Praat Version 4. 5. 12, Sound Forge Version 4.5.

Статистичне опрацювання отриманих результатів експерименту виконувалося з метою визначення частотності міжнаголошених інтервалів у досліджуваному матеріалі та підрахунку рівномірності розподілу наголошених і ненаголошених складів у спонтанному мовленні німців (Г. Н. Іванова-Лук'янова, В. І. Перебийніс), а також встановлення особливостей темпоральної організації непідготовленої комунікації дикторів-німців (О. А. Земська,). Під час експерименту використовувались не абсолютні, а відносні статистичні показники, які засвідчують тенденцію вияву того чи іншого явища в мовленні чоловіків і жінок.

Розділ 3. "Особливості фонетичних параметрів спонтанного мовлення чоловіків і жінок". Результати слухового аналізу дозволяють стверджувати, що спонтанна мовленнєва діяльність чоловіків і жінок визначається розбіжностями в реалізації фонетичних параметрів, а саме: мелодики, ритму, акцентуації та паузації.

Спадний напрям тону, що превалює в непідготовленому мовленні жінок, свідчить про більшу категоричність мовлення дикторів жіночої статі. Мелодійний контур в усному мовленні жінок характеризується нерівномірністю, зрізаністю, внаслідок чого інтонаційна партитура є яскравою й варіативною. Мелодійний контур дикторів чоловічої статі є рівномірним, плавним, тому мовлення чоловіків справляє враження монотонного і невиразного.

Аудиторський аналіз висловлень, дозволив встановити три можливих способи повідомлення відомої (T) і нової інформації (R) в усному мовленні носіїв німецької мови, згідно з якими семантичні центри локалізовані на початку, у середині чи наприкінці висловлення, де АЧ - актуальне членування (див. табл. 1):

Таблиця 1.

Способи АЧ висловлень СМ представниками протилежних статей (у %)

Розподіл висловлень на тему та рему свідчить про те, що чоловіки частіше, ніж жінки, потребують додаткового часу для того, щоб зосередитися, подумати і спланувати відповідь на те чи інше запитання. Носії німецької мови сповіщають нову інформацію, здебільшого, на початку (60% СМ чоловіків та 64,7% СМ жінок) або в середині висловлення (35,7% СМ чоловіків та 25,3% СМ жінок). Під час повідомлення нової й відомої інформації для жінок більш типовим є попереднє пояснення слухачеві того, про що йтиметься надалі, а чоловікам - поступова підготовка співрозмовника до сприйняття найважливішого моменту повідомлення, після чого диктори-чоловіки прагнуть прокоментувати чи узагальнити сказане раніше.

Вираження в мовленні того, що вже відомо мовцям із власного досвіду або попереднього контексту (теми висловлення), і того, що повідомляється (нового, реми), досягається завдяки реалізації компонентів інтонації (Є. О. Абдаліна, А. Мартіне, Т. М. Ніколаєва). До супрасегментних засобів АЧ висловлення відносять мелодійне оформлення (підвищення/зниження ЧОТ на акцентному ядрі реми), різні види фразового наголосу (логічний, емфатичний), паузи різної тривалості, темпоральні характеристики (уповільнення/прискорення темпу) (С. І. Гусєва).

Серед особливостей модифікації просодичних компонентів, які сприяють виділенню теми й реми в усному мовленні дикторів-німців і полегшують сприйняття повідомленої інформації, можна назвати: прискорення темпу мовлення в темі та уповільнення темпу на інформативно важливих фрагментах текстів; послаблення та посилення інтенсивності висловлень; більш часту акцентуацію; контрастні перепади мелодійного рисунку в комунікативно-смислових частинах тексту; створення нерівномірного мелодійного контуру; використання психологічних пауз.

Дані аудитивного аналізу реалізації мелодики під час повідомлення "нового" й "даного" свідчать про те, що жінки, висловлюючи міркування з будь-якого приводу, прагнуть до яскравого вираження своїх думок, тому активно використовують різні типи мелодики для виділення важливих фрагментів висловлення (істотно підвищуючи або знижуючи тон на акцентному ядрі реми). Натомість мелодика в усному мовленні чоловіків інколи є монотонною.

Акустичний аналіз спонтанних текстів чоловіків і жінок висвітлює особливості реалізації частоти основного тону, інтенсивності та тривалості фрагментів усного мовлення німців. Семантично важливі частини усних текстів жінок характеризуються виділенням ключових ритмогруп за допомогою значного підвищення (224Гц - 367Гц) або зниження (181Гц - 82Гц) ЧОТ на акцентному ядрі реми, реалізованої в широкому діапазоні, з підвищеною швидкістю зміни частоти основного тону, яка впливає на характер мелодійного контуру, внаслідок чого мелодійна крива переривчаста й нерегулярна, що допомагає жінкам постійно привертати й утримувати увагу реципієнтів, викликати інтерес до обговорюваної теми.

Виділення семантично важливих центрів у спонтанному мовленні чоловіків досягається за рахунок незначного підвищення (100Гц - 153Гц) або падіння (116Гц - 86Гц) ЧОТ, локалізованої у вузькій зоні усередненого максимального діапазону. Тому непідготовлене мовлення чоловіків характеризується більшою рівномірністю, інколи монотонністю тону на всій ділянці тексту звуженої зони, що підтверджує результати слухового аналізу.

В усному мовленні дикторів-жінок частіше, ніж у мовленні чоловіків спостерігається вживання спадних тонів (див. приклади 1, 2). Значне падіння тону на наголошеному голосному разом із подовженням тривалості голосного відображає впевненість мовців у своїх словах, тому непідготовлене мовлення жінок є більш категоричним, рішучим, емоційним, ніж мовлення чоловіків.

Приклад 1 (спонтанне мовлення жінки):

A-a= ich habe so ein bischen anderes vorgestelltК aber es macht eigentlich so-o schon Spa-aЯК also wir haben relativ viel FreizeitЛ die Leute wo dort mit mir studierenК Е sind sehr nettК also es macht schon SpaЯК aberЛ З ich bin mal gespanntК ich glaube nicht dass es [dass es] mir so-o viel bringtЛ ich glaube dass man selber umrichten mussК um das alles zu lernenК als das was wir also in der PH vermittelt bekommen ich glaube nicht dass es ausreichtКЗ.

Приклад 2 (спонтанне мовлення чоловіка):

Ich bin glьcklichК [ja] ich bin in allgemeinem sehr glьcklicher Mensch [wьrde ich sagen]Л [дhm] З fьr michЛ bedeutet GlьckЛ З Menschen um sich zu habenЛ bei denen man genau weiЯЛ dass man ihnen etwas bedeutetЛ denen man wichtig istЛ З und auch Menschen um sich zu haben die einem selber was bedeutenК [wьrde ich sagen]К das bedeutet fьr mich eigentlich GlьckК.

Виділення семантичних центрів в усному непідготовленому мовленні німців відбувається також за рахунок логічних та емфатичних наголосів, які здебільшого припадають на фонетичні слова рематичних блоків. Наголошеними в спонтанному мовленні можуть бути не тільки повнозначні слова, але й слова зі зниженою семантичною вагою - службові слова, що сприяють утворенню гармонійного ритмічного рисунка мовлення (табл. 2).

Ритм непідготовленого мовлення характеризується загальною тенденцію до варіативності залежно від уповільнення чи прискорення темпу мовлення. Згідно з результатами аудитивного аналізу, чоловікам властиво вимовляти більш тривалі за кількістю складів ритмогрупи, ніж жінкам, що певною мірою впливає на довжину та ступінь упорядкованості міжнаголошених інтервалів в усному мовленні.

Натомість непідготовлене мовлення жінок характеризується більш частою акцентуацією. Жінкам притаманно наголошувати склади у спонтанному висловленні через певну кількість ненаголошених складів, що сприяє періодичній, стабільній ритмічній організації озвученого тексту й полегшує сприйняття висловлення.

Мовлення чоловіків є менш ритмічним, адже виділення наголосом складу не завжди відбувається через однакову кількість ненаголошених складів (див. табл. 2, де "" - ненаголошений склад; "" - наголошений склад; діакритичний знак " я " - означає злиття лексичних одиниць в одне фонетичне слово; "^" - позначка вказує на делімітацію ФС у звуковому континуумі, "у" - показник упорядкованості міжнаголошених інтервалів):

Таблиця 2.

Властивості ритмічної організації спонтанного мовлення чоловіків і жінок

Нетривалі інтервали між двома найближчими наголошеними складами й короткі ритмогрупи, притаманні мовленню жінок, свідчать про те, що темп у мовленні жінок дещо повільніший, ніж у мовленні чоловіків.

Маркування нової й відомої інформації в німецькому спонтанному мовленні відбувається також за рахунок варіативності темпу мовлення. Спостерігається сповільнення темпу на семантично важливих частинах усних текстів та його прискорення на малоінформативних фрагментах висловлень чоловіків і жінок. Завдяки зменшеній швидкості мовлення й більш чіткій артикуляції комуніканти привертають увагу співрозмовників до семантичного центру висловлення, полегшують реципієнтам сприйняття, розуміння та запам'ятовування повідомленої інформації.

Темпоральна організація усного мовлення німців визначається двома аспектами, а саме: повним (звучання фрагментів з паузами) і артикуляційним темпом (звучання фрагменту без пауз). Дані акустичного й статистичного аналізів засвідчують статистично несуттєві розбіжності у варіативності темпу спонтанного мовлення представників протилежних статей (див. табл. 3):

Таблиця 3.

Статистичні показники темпоральної організації СМ чоловіків і жінок

Одним із компонентів непідготовленого мовлення є заповнені й незаповнені паузи хезитації, тривалість і локалізація яких корелюють із темпом й обумовлюють певною мірою формування ритмічного рисунка мовлення дикторів. Паузи хезитації можуть бути заповненими вокалізаціями типу (дh, uhu) або іншими звуками (дhm, hm, pf-f, m-m), асемантичним подовженням останнього передпаузального голосного чи приголосного, метатекстовими коментарями (ich hoffe, ich bin der Meinung, so meine ich, wьrde ich sagen) або різними повторами, що є типовим і для чоловіків, і для жінок. Проте чоловіки використовують заповнені паузи хезитації значно частіше, ніж жінки, що свідчить, можливо, про їхнє небажання переривати розмову, дати більш ґрунтовну відповідь, спонтанно реагуючи на запитання іншого комуніканта.

Для виділення нової інформації під час спілкування диктори-німці використовують також психологічні паузи. Так, чоловіки, щоб привернути увагу співрозмовника до повідомлення, вживають психологічні паузи переважно перед семантично важливою частиною висловлення, дозволяючи реципієнтові психологічно налаштуватися на повідомлення, підготуватися до сприйняття важливої інформації.

Натомість для жінок більш характерне використання зазначених пауз після виділеного фрагменту. Застосування психологічних пауз є типовим для виразного або емоційного мовлення, тому мовлення дикторів-чоловіків можна охарактеризувати як більш виразне, а мовлення дикторів-жінок як більш емоційне.

Виявлені розбіжності в просодичній організації усного мовлення чоловіків і жінок, ймовірно, по-різному здійснюватимуть вплив на функціонування німецьких голосних фонем, реалізація яких залежить саме від просодичних компонентів. Необхідним видається дослідити функціонування голосних фонем, враховуючи вияв компонентів інтонації на голосних та семантичну вагу частин висловлення. Суть цього етапу експерименту відображено в розділі 4.

Розділ 4. "Функціонування голосних у спонтанному мовленні чоловіків і жінок". Невимушеність, імпровізованість спонтанного мовлення зумовлюють особливу реалізацію одиниць сегментного складу мови. Численні повтори, обривання висловлень, надмірна кількість заповнених і незаповнених пауз хезитацій, емоційність висловлень значною мірою впливають на просодичну організацію усних текстів, внаслідок чого голосні й приголосні фонеми зазнають модифікацій різного ступеня вияву, адже функціонування сегментного складу мови підпорядковується інтонаційним параметрам (О. Р. Валігура, С. І. Гусєва, А. А. Калита).

Результати аудиторського аналізу функціонування голосних фонем підтвердили висновки про те, що в спонтанному мовленні модифікуються не лише ненаголошені, а й наголошені голосні (Т. М. Кузьменко). Уподібнення голосних до нейтрального шва [@] або випадіння зі структури слова спричиняє максимальну варіативність голосних переднього ряду в усному мовленні жінок. Спостерігаються й інші модифікації голосних, зокрема нестабільність таких диференційних ознак довгих голосних фонем, як розрізнення за тривалістю, ступенем підняття, напруженості та лабіалізованості; подовження коротких голосних фонем E, , та перед вокалізованими приголосними [] та [], що виникають внаслідок регресивної акомодації або елізії згаданих вище приголосних фонем; подовження коротких голосних фонем E та (особливо в мовленні жінок), тому зазначені голосні стають широкими ненапруженими, більш відкритими, уподібнення голосних фонем та нейтральному [@], що свідчить про появу якісної редукції цих голосних.

Результати акустичного аналізу спектральних характеристик наголошених і ненаголошених голосних, реалізованих дикторами-німцями на семантично важливих та малоінформативних частинах висловлень, показали, що голосні в спонтанному мовленні чоловіків і жінок зазнають модифікацій різного ступеня вияву. Найбільш варіативними є і наголошені, й ненаголошені голосні (особливо голосні переднього ряду) в усному мовленні жінок (і в темі, і в ремі). Під впливом швидкого темпу мовлення та мелодики, реалізованої в широкому діапазоні з прискореною швидкістю, голосні стають менш напруженими, більш відкритими і тяжіють до центру трикутника голосних, що свідчить про появу голосних неповного типу вимовляння.

Голосні в усному мовленні чоловіків є менш варіативними, їх реалізація більш наближена до норми. Виявлені зміни вимовляння голосних у спонтанному мовленні представників протилежних статей спричинені не лише семантичною вагою фрагментів висловлень, а й неоднаковою реалізацією компонентів інтонації в темі й ремі. Різноманітний характер просодичних компонентів у мовленні жінок суттєво впливає на функціонування голосних фонем і зумовлює більшу варіативність голосних, ніж у мовленні чоловіків.

ВИСНОВКИ

Методологія дисертаційного дослідження ґрунтується на припущенні, що спонтанне мовлення чоловіків і жінок характеризується певними відмінностями в просодичній організації, а саме у використані таких компонентів інтонації, як мелодика, темп, паузи, акцентуація та ритм, що зумовлено різним прагматичним насиченням тексту. Реалізація зазначених компонентів спричиняє варіативність голосних фонем, які зазнають модифікацій різного ступеня вияву в мовленні чоловіків і жінок.

Реалізація усного мовлення залежить не лише від низки екстралінгвальних чинників (комунікативна ситуація, соціальний статус співрозмовників, роль, яку вони виконують під час спілкування, рівень освіти, професія), а й такої біологічної та соціокультурної характеристики особистості, як стать.

Усна комунікація чоловіків і жінок - носіїв німецької мови, однакових за віком і соціальним статусом, характеризується складною взаємодією таких компонентів інтонації, як мелодика, акцентуація, паузація, ритм і темп. Виявлені експериментальним шляхом властивості реалізації фонетичних параметрів на прагматично насичених і малоінформативних фрагментах висловлень слугували основою для визначення способів повідомлення "нового" й "даного" в непідготовленому мовленні німців. Під час повідомлення нової й відомої інформації чоловіки частіше, ніж жінки, потребують додаткового часу для планування своєї відповіді на те чи інше запитання.

У жінок виділення семантичних центрів висловлень відбувається за рахунок значної зміни частоти основного тону на акцентному ядрі реми. Різкі перепади мелодики позначаються на характері мелодійного контуру, унаслідок чого мелодійна крива є нерівномірною, більш зрізаною й переривчастою, ніж у мовленні чоловіків. Значне падіння мелодики на наголошеному голосному разом із подовженням голосного свідчать про переконаність мовців у своїх словах, тому мовлення жінок справляє враження більш категоричного, ніж чоловіків, для яких характерна рівномірна реалізація тону на всій ділянці тексту, що сприймається як монотонність.

Вербальна діяльність жінок, порівняно з чоловіками, відрізняється частішою акцентуацією, що сприяє створенню стабільної ритмічної організації озвученого тексту й полегшує сприйняття висловлень. Ненаголошеність повнозначних слів призводить до зниження їхньої семантичної ваги й впливає на ритмічну структуру усного тексту. Виділення службових слів наголосом сприяє створенню гармонійного ритмічного рисунка.

Усне вираження семантичної ваги досягається також за рахунок прискорення темпу на малоінформативних фрагментах та сповільнення темпу в прагматично насичених частинах висловлень. Зменшена швидкість вимовляння й більш чітка артикуляція свідчать не лише про важливість змісту, а й полегшують декодування повідомленої інформації. Дані акустичного й статистичного аналізів свідчать про несуттєві розбіжності у варіативності темпу спонтанного мовлення представників протилежних статей і спростовують раніше висловлену лінгвістами думку про те, що жінкам притаманно говорити швидше за чоловіків унаслідок меншої затрати часу на попереднє обмірковування змісту висловлення.

Непідготовлене мовлення носіїв німецької мови характеризується вживанням великої кількості заповнених і незаповнених пауз хезитації. Чоловіки використовують заповнені паузи вагання значно частіше порівняно з жінками, що свідчить про їхнє прагнення вести, а не переривати розмову, давати більш ґрунтовну відповідь на поставлене запитання.

Виокремленню семантичних центрів у висловленнях представників протилежних статей сприяють психологічні паузи, що характеризуються неоднаковою локалізацією в усному мовленні німців. Так, чоловіки застосовують психологічні паузи перед прагматично насиченою частиною висловлення, дозволяючи реципієнтові психологічно налаштуватися на сприйняття важливої інформації. Натомість жінки використовують зазначені паузи після ключового фрагменту. Застосування психологічних пауз є показником виразності або емоційності, а отже мовлення чоловіків можна схарактеризувати як більш виразне, а жінок - як більш емоційне.

Варіативність мелодики, прискорення темпу говоріння, що зумовлюють послаблення артикуляції, а також різні типи наголосу значною мірою впливають на реалізацію голосних у спонтанному мовленні німців, адже їх функціонування залежить саме від вияву інтонаційних параметрів. Голосні по-різному модифікуються під час непідготовленої комунікації чоловіків і жінок. Значна кількість голосних неповного типу вимовляння у висловленнях жінок (і в темі, і в ремі) свідчить про їх більшу варіативність. Для чоловіків функціонування голосних характеризується більш нормативною реалізацією. Модифікаційні процеси голосних, що відбуваються під час вербальної діяльності представників протилежних статей, спричинені не лише семантичною вагою фрагментів висловлень, а й виявом просодичних компонентів на прагматично насичених та малоінформативних фрагментах. Яскраво виражена інтонація в мовленні жінок значною мірою впливає на функціонування голосних фонем і спричиняє більшу варіативність голосних, ніж у чоловіків.

Отже, аналіз фонетичних параметрів німецького спонтанного мовлення чоловіків і жінок засвідчив певні розбіжності, але вони не так яскраво виражені, як це очікувалось на початку експерименту. Тому можна стверджувати, що стать не варто зараховувати до провідних чинників комунікації. Відмінні фоностилістичні особливості, притаманні мовленню чоловіків і жінок, мають імовірнісний характер і залежать від багатьох факторів - від ситуації спілкування, професії мовця, його соціального статусу, походження, місця проживання, рівня освіти, комунікативної компетенції тощо. Усе зазначене вище можна зарахувати до перспективних напрямів подальшого лінгвістичного пошуку шляхів розв'язання аналізованої проблеми й більш детального вивчення мовлення чоловіків і жінок.