Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ національний університет

імені ІВАНА ФРАНКА

ЛІНГВОПРАГМАТИЧНІ ТА ПАРАГРАФЕМНІ ЗАСОБИ АНГЛОМОВНОГО ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОГО ТЕКСТУ (на матеріалі художніх творів ХХ-ХХІ ст.)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ВЛОХ НАТАЛІЯ МИРОСЛАВІВНА

УДК [811.111'42'35: 821.111-995] “19/20”

Робота виконана на кафедрі англійської філології факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник:

доктор філологічних наук, доцент

Бехта Іван Антонович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка,

доцент кафедри англійської філології

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор

Зацний Юрій Антонович,

Запорізький національний університет,

завідувач кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови

кандидат філологічних наук, доцент

Андрейчук Надія Іванівна,

Національний університет „Львівська політехніка”,

доцент кафедри прикладної лінгвістики

Захист відбудеться “22” березня 2011 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.15 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано “16” лютого 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.А. Шпак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Вибір теми дослідження зумовлено дискусійним характером сутності лінгвістичної прагматики (Т.В. Булигіна, В.Г. Гак, В.З. Дем'янков, Ю.С. Степанов, Р.С. Столнейкер, І.П. Сусов, О.В. Тарасова, G.N. Leech, S.C. Levinson, R. Posner, A. Wierzbicka та ін.), відсутністю системних студій з прагматики та її комплексного опису як об'єкта аналізу в єдності лінгвальних і параграфемних засобів вияву її потенціалу (Е.С. Азнаурова, Н.К. Данилова, В.Д. Дєвкін, Н.А. Коміна, В.Л. Наєр, Д. Франк, С.А. Фрідріх, P. Grundy, R. Henry, D. Herman та ін.). Попри наявність фахових праць з прагматики слова (Е.С. Азнаурова, В.Д. Дєвкін), прагматики речення (Н.А. Коміна, Дж. Остін, Г.Г. Почепцов, Дж.Р. Серль, Т.М. Струк, S. Attardo та ін.), прагматики тексту (В.В. Куций, Е.М. Мєднікова, В.Л. Наєр, С.В. Нікіфоров, С.А. Фрідріх та ін.), прагматики художнього тексту (І.А. Бехта, J.K. Adams, R. Henry, M. Pagnini, D. Togeby та ін.), виконаних на матеріалі різних мов (О.П. Гололобова, Г.В. Колшанський, О.М. Лучинська, Г.Г. Почепцов, Н.Г. Сенченкова), питання щодо мовної, пунктуаційної й параграфемної природи засобів прагматичного потенціалу в АПХТ та алгоритму їхнього використання в художньому мовленні ще досі не знайшло свого вирішення.

Міждисциплінарний характер вихідних понять прагматики залучає в коло проблеми „людина й мова” лінгвальні, психологічні, соціолінгвальні, соціально-історичні, національно-культурні та ін. чинники. Поняття прагматика застосовується для опису неоднорідного спектра явищ, відтак вона пов'язана з галузями науки, що переймаються проблемами текстової комунікації.

Текст є не тільки предметом наукових студій дослідників у різних сферах гуманітарних знань, а й одним зі способів людської комунікації як процесу. На цьому тлі з'явилися праці з проблем постмодернізму, виконані на матеріалі англійської (О.А. Бабелюк, І.А. Бехта, S. Baker, D. Fokkema, I. Hassan, F. Jameson, D. Lodge, B. McHale), французької (R. Barthes, G. Genette, J. Kristйva), російської (Н.Г. Бабенко, О.Н. Лучинська, Н.Б. Маньковська, І.С. Скоропанова) та ін. мов. Дослідження АПХТ - не виняток, а явище, зумовлене соціокультурними чинниками, які формують соціальний контекст культурогенного творення й функціонування текстів певного спрямування. Його розглядаємо як продукт естетико-художнього відображення об'єктивної дійсності, й феномен зі специфічними соціокультурними й соціопрагматичними ознаками.

Актуальність дослідження полягає у потребі комплексного опису динамічних змін системи художніх засобів і текстового середовища їхнього вияву. Ця праця інтегрується в парадигму антропоцентричних студій і конкретизує усталені в лінгвістиці уявлення про роль людського чинника в мові, в створенні й оформленні АПХТ. Важливість праці - у зростаючому інтересі до прагматики, орієнтованої на текст як засіб мовної взаємодії у соціокультурному вимірі, що спонукає до всебічного вивчення пунктуаційної й параграфемної практики, властивої АПХТ, і уможливлює осмислення функціонального аспекту всіх його засобів, оптимізує вирішення проблеми їхньої лібералізації у тексті.

Зв'язок праці з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом наукових досліджень кафедри англійської філології факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка в межах теми „Лінгвостилістичне дослідження текстів різних стилів англійської мови та проблеми лінгвістики тексту” (шифр 41К, номер державної реєстрації 0103U001080). Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні Вченої ради Львівського національного університету імені Івана Франка 28.04.2004 р. (протокол № 18/4) та уточнено 29.09.2010 р. (протокол № 19/9).

Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертації - дослідити соціопрагматичні аспекти АПХТ та описати лінгвальні (структурно-граматичні, лексико-фразеологічні, синтаксичні) і параграфемні (пунктуаційні, графіко-візуальні) особливості способів експлікації прагматичних значень.

Щоб досягнути поставленої мети, сформульовано такі завдання:

-- вивчити теоретичні підходи до прагматичного опису АПХТ і взаємозв'язки соціокультурних та мовних чинників творення його прагматики;

-- виявити лінгвальні засоби творення прагматичного потенціалу АПХТ та описати особливості актуалізації їхнього впливу на читача;

-- уточнити прагматичні значення засобів творення прагматики АПХТ з урахуванням прагматичних настанов художнього тексту доби постмодерну;

-- виділити синтаксичні та лексико-стилістичні способи в АПХТ і розкрити їхню роль у формуванні змістовно-концептуальної інформації постмодерністського тексту;

-- виокремити розмаїття способів використання пунктуаційних знаків і параграфемних засобів у текстовому просторі АПХТ і розкрити їхню роль у формуванні соціопрагматичного потенціалу АПХТ;

Об'єкт дослідження - англомовний постмодерністський художній текст.

Предмет дослідження - соціопрагматичні ознаки лінгвальних і параграфемних засобів англомовного постмодерністського художнього тексту.

Матеріалом дослідження є фрагменти текстів англомовної постмодерністської прози ХХ - поч. ХХI ст. (П. Акройд, М. Аміс, А.С. Байєтт, Дж. Барнс, Дж. Барт, Д. Бартельм, І. Бенкс, Е. Берджес, Дж. Браун, К. Брук-Роуз, І. Велш, А. Грей, К. Екер, М. Кебот, В. Клейтон, А. Кервін, Дж. Мансел, Т. Пинчон, С. Рушді, В. Селф, Р. Федерман та ін). Для аналізу шляхом суцільної вибірки виокремлено і проаналізовано 3500 фрагментів тексту з мовними й параграфемними засобами творення та підсилення соціопрагматичного потенціалу художнього твору.

Методологія дослідження ґрунтується на засадах комплексного лінгвопрагматичного підходу до мовних і мовленнєвих явищ та закономірностей їхнього функціонування в художньому тексті, основою якого є положення лінгвістичної прагматики в комунікативній системі координат. Вона містить багаторівневий аналіз і системно-функціональний опис англомовного тексту постмодернізму з опертям на комунікативно-прагматичну парадигму, що розробляється в працях вітчизняних і зарубіжних вчених (Н.К. Данилова, Т.Р. Кияк, І.М. Колєгаєва, Ю.М. Лотман, О.Д. Огуй, Р.С. Помірко, G. Genette, J. Petцfi та ін.). Вибір методологічної бази зумовлено потребою вивчення художнього тексту з широких філологічних позицій, у його комунікативно-прагматичному ракурсі (Н.І. Андрейчук, І.А. Бехта, Л.І. Бєлєхова, Ю.А. Зацний, В.Г. Ніконова, Т.В. Радзієвська, J.K. Adams, R. Beaugrande, W. Dressler, B. McHale, J. Mey та ін.).

Вибір методів дослідження зумовлено метою та завданнями дисертаційного дослідження. Основними серед них є контекстуально-інтерпретаційний (для опису статусу та функціонування вербальних і параграфемних одиниць в АПХТ), функціонально-семантичний аналіз (для опису прагматичних функцій вербальних і параграфемних одиниць в АПХТ) та метод кількісного аналізу (для визначення частотності вживання ненормативної лексики в АПХТ). Як допоміжні дослідницькі процедури в дисертації використано прийоми лінгвістичного спостереження, класифікації та систематизації, а також кількісні підрахунки опрацьованих даних.

Наукова новизна роботи у тому, що вперше у вітчизняній англістиці запропоновано соціопрагматичний підхід до вивчення художніх текстів доби постмодерну. Це імплікує соціально зумовлені тенденції розвитку прагматики художнього тексту як складної одиниці комунікації. Наукова новизна праці полягає також у комплексному підході до вивчення прагматики тексту, в площині якого структурно-граматичні, лексико-фразеологічні, синтаксичні і параграфемні засоби уможливлюють вивчення АПХТ у єдності його пропозицій та комунікативного наміру.

Теоретичне значення праці визначається її внеском у напрацювання актуальних питань теорії лінгвістичної прагматики. Положення й результати дослідження можуть бути корисними для панорамніших розвідок у галузі лінгвокультурології, соціо- й прагмалінгвістики та дискурсології. Результати роботи можуть сприяти вирішенню проблем прагматичної значимості одиниць мови та їх текстотвірного потенціалу.

Практична цінність дисертації визначається можливістю використання її результатів у лінгвопрагматичних і лінгвокультурологічних дослідженнях, а також в теоретичних курсах з прагматики тексту (розділ „Прагмастилістика”), лексикології (розділ „Лексико-семантична система мови”), стилістики мови (розділи „Стилістичний синтаксис”, „Стилістична графо-фонеміка”), лінгвістики тексту, у спецкурсах із комунікативної лінгвістики, дискурсології, лінгвокультурології та інтерпретації тексту.

Особистий внесок здобувача полягає в теоретичному обґрунтуванні сутності соціопрагматичного напряму для аналізу АПХТ, висвітленні закономірностей використання лінгвальних і параграфемних засобів творення прагматичного потенціалу цими засобами у таких типах текстів та вияві їхніх соціопрагматичних чинників.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження висвітлено у доповідях на міжнародних: „Проблеми жанру, стилю, літературного напряму” (Запоріжжя, 2003), „Ювілейні четверті Каразинські читання, присвячені 200-річчю Харківського національного університету: „Людина. Мова. Комунікація” (Харків, 2004), „Сучасні мовленнєві технології” (Одеса, 2005), „Мова і культура” ім. проф. С. Бураго (Київ, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009), „Проблеми та перспективи лінгвістичних досліджень в умовах глобалізаційних процесів” (Тернопіль, 2009), „Інтеграційні процеси у викладанні іноземних мов: теоретичні засади та прикладні аспекти” (Львів, 2009), всеукраїнських: „Проблеми розвитку сучасної лінгвістики, світової літератури та перекладознавства” (Черкаси, 2005), „Розвиток світової лінгвістики, літератури та перекладознавства” (Черкаси, 2007), „Пріоритети германського і романського мовознавства” (Луцьк, 2010), щорічних науково-практичних конференціях аспірантів та викладачів факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2004-2009), на засіданнях кафедри англійської філології факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка у 2006-2010 рр.

Публікації. Проблематику дисертаційної роботи, її основні положення та результати викладено у 15 друкованих працях, із них 11 статей - у фахових виданнях України. Усі праці написано одноосібно.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатку та списку використаних джерел (378 позицій). Загальний обсяг дисертації - 268 сторінок; основний текст роботи складає 192 сторінки. Дисертація містить 2 таблиці й 13 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, визначено об'єкт, предмет дослідження та його актуальність, сформульовано основну мету й завдання дисертації, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, встановлено зв'язок праці з науковими програмами, описано матеріал та методи дослідження, зазначено основні положення, які винесені на захист, подано інформацію про апробацію, структуру й обсяг роботи та публікації.

У розділі 1. „Теоретичні засади комунікативно-прагматичного опису англомовного постмодерністського художнього тексту” розглянуто поняттєвий і термінологічний апарат дослідження, визначено АПХТ як тип тексту, виокремлено його особливості та характерні риси, проаналізовано експерименти із формою оповіді та проведено аналіз наукової літератури, присвяченої теоретичним підходам до прагматичного опису художнього тексту.

Прагматика пройшла шлях від слова до тексту. Слово як основна ланка речення й тексту, виражає їхні змістові домінанти й модифікує свій індивідуальний зміст згідно з контекстом, оскільки будь-який знак отримує свою повноцінну значимість тільки в контексті інших знаків (Е.С. Азнаурова, Т.В. Булигіна, Л.А. Кисельова, Ю.С. Степанов, І.П. Сусов). Слово набуває прагматичного маркування на рівні системи. Прагматичний аналіз на рівні слова виявляє внутрішні закономірності, яким підпорядковується адекватний вибір і вживання лексичної одиниці в ситуації спілкування.

Зовнішня форма тексту (значення його номінативних одиниць - значення слова) тісно рефлексує з його внутрішньою формою (смисловою структурою текстових номінантів - смисл слова), де остання маніфестує інформаційний простір тексту, поданий як текстовий концепт (В.Д. Дєвкін, О.М. Кагановська, В.Г. Ніконова). Це зумовлює змістову, а через неї - логічну будову тексту. Концепт, відображаючи інтенції автора, викликає мотив творення тексту й задає комунікативну цілеспрямованість: комунікативний або естетичний вплив.

На лексичному рівні ефективний засіб впливу на адресата формується через прийом еклектики стилів у АПХТ, створюючи різні ефекти: від комічного до серйозного. Різного роду діалектні вкраплення („gloppened”, „barf”, „jannock”, „lat” „skitters”, „fizzogg”, „wasson”), вульгаризми („fuck”, „cunt”, „dick”, „cock”), жаргонізми („cyber hoarding”, „organic stairmaster”, „mac envy”), авторські неологізми („bacontarian”, „bomb dot com”, „nontroversy”, „Deja boo”, „neverendum”, „TV stoned”) представляють експресивний компонент прагматики (формують локальний колорит, комічний, драматичний ефекти) й культурний компонент (повідомляють читача про соціальний стан персонажів). Прагматична конотація створює підтекст і має складну структуру. Вона виражається в закріпленні за певним словом (інгерентна і адгерентна конотація), яке переосмислюється в контексті й наповнюється додатковим змістом.

Становлення прагматики речення/висловлення як галузі дослідження
(60-і - 70-і рр. ХХ ст.) відбувалося під впливом логіко-філософської теорії мовленнєвих актів (Дж. Остін, Дж. Серль), прагматичних теорій значення (Г.П. Грайс), а також прагматичних теорій референції (Дж. Серль, П. Стросон). Прагматикою речення/висловлення називають дослідження мовленнєвих актів і тих контекстів, в яких вони реалізуються (Г.Г. Почепцов). Будь-яке речення в АПХТ є засобом реалізації відповідного мовленнєвого акту (локутивного, іллокутивного й перлокутивного), що пов'язаний з різними комунікативними настановами спілкування, як у цьому пасажі: „Imagine, you're at a party with Oxford and Cambridge snobs who for the last hour have been sipping Pimms and toffing on about inheritance, polo and houseboats in France. „And what do you do for a living?” they ask looking down at you. „I'm a China Reject manager,” you proudly say. „Oh, really? How … how, lovely” /J. Brown/. Перлокуція зумовлена прагматичним контекстом і виявляється у подальшій вербальній та невербальній поведінці адресата. Отже, теорія мовленнєвих актів дала поштовх для теоретичних досліджень дискурсу, уможлививши вихід у прагматику тексту.

Прагматика тексту - аспект функціонування мовних одиниць, вибір яких спричиняється інтенціями відправника тексту (адресанта). Вона досліджує використання мови в людській комунікації, яка визначається соціальним становищем, оскільки інтеракція комунікантів відбувається в соціальному контексті - макропрагматика або соціопрагматика (Ф.С. Бацевич, О.В. Тарасова, J. Mey). Соціопрагматичний аналіз (поєднання прагматики з соціокультурним контекстом) АПХТ розглянуто з урахуванням соціокультурної ситуації, в якій він був створений: „That day Muhammad Ali did nothing but stand around near the Consulate gates. Many times he scolded himself, Go from here, old goof, lady does not desire to speak with you any further. But when she came out, she found him waiting. She seemed calm, and at peace with him again, and he thought, My God, ya Allah, she has pulled it off. The British sahibs also have been drowning in her eyes and she has got her passage to England” /S. Rushdie/. У цьому пасажі (втім, як і в більшості випадків) аналіз суті соціопрагматичних ознак - соціального і культурного контекстів через взаємодію з текстовою комунікацією - сприяє вияву їхніх особливостей в АПХТ. У розділі розглянуто прагматику (сприйняття адресатом знаків) від слова до речення й до тексту як свідчення певних трансформацій естетичної орієнтації соціуму на творення та інтерпретацію художнього знака, яким виступає АПХТ.

У розділі 2. „Прагмастилістичний потенціал англомовного постмодерністського художнього тексту” досліджено засоби прагматичної організації АПХТ, ознаки архітектоніки й композиційної будови. Описано мовні рівні формування та підсилення прагматики тексту й проаналізовано часткові зміни прагматичного компонента семантики мовних одиниць.

АПХТ набуває аструктурного, ризоматичного, процесуального характеру й розглядається як складноорганізоване багатозначне знакове макроутворення, що виникає в розгортанні семіотичних просторів та структур, здатних генерувати нові смисли. Це нова різновидність інтертексту - всієї сукупності текстів культури, але поданих у процесі становлення, взаємодії з новими текстами, композиційними й архітектонічними ознаками яких є інтертекстуальність, ризома, хаос, гіпертекст, симулякр, мовна гра, пастиш, іронія (О.А. Бабелюк, І.А. Бехта, І.П. Ільїн, Н.Б. Маньковська, D. Fokkema, D. Lodge, B. McHale).

До інтертекстуальних відносять такі літературні засоби, як ремінісценції, алюзії, цитати (приховані й неприховані), центони, пародії, запозичення, перифрази та ін. Ремінісценції виконують подвійну функцію в АПХТ: з одного боку, вони виступають показником літературних контактів, а з іншого, - є потрібним смисловим компонентом нового тексту. Наприклад, Вілланель, героїня роману Дж. Вінтерсон „The Passion” (1987) характеризує пристрасть як почуття, яке не має постійного й визначеного місця, що перегукується з рядками „Hollow Men” Дж. Еліота: „Somewhere between fear and sex passion is”; „In between freezing and melting. In between love and despair. In between fear and sex, passion is” /J. Winterson/.

Алюзію, як художньо-стилістичний прийом, натяк, відсилання до художнього твору, сюжету чи образу, автор вживає, щоб передати ставлення до феномену та визначає прагматичний аспект її функціонування: посилання на Біблію в романі П. Акройда „Hawksmoor” (1985): „What is Dust, Master Pyne? And he reflected a little: It is particles of Matter, no doubt. Then we are all Dust indeed, are we not? And in a feigned Voice he murmured, For Dust thou art and shalt to Dust return”; „Mr Vannbrugghe glanced around at the company with a melancholy Air but, as we threw sprigs of Rosemary upon the Coffin, he repeated in a jovial Tone the words of the Service: From dust to dust, says he, From dust to dust” /P. Ackroyd/.

Алюзії також слугують реалізації іншої прагматичної настанови, коли письменник зіставляє персонажів або поняття з ідеалом, еталоном сили, краси, відомих із міфології або літератури. У такому контексті алюзії виконують гіперболічну функцію, стаючи елементом існуючого тексту й зберігаючи зв'язки з попереднім текстом, сприяють полісемантичності інтертексту.

Постмодерністський стиль мислення - „цитатний” за характером, а АПХТ вважають „цитатною літературою” (І.П. Ільїн). У постмодерністській парадигмі розглядаються не цитати як дослівні уривки з твору, а власне соціокультурні коди. Ерудований читач у твердженні К. Даєра „Curved lines are more beautiful than straight” впізнає вислів з трактату Крістофера Рена, а саме: „Straight Lines are more beautiful than curved” /P. Ackroyd/.

Алюзії, ремінісценції, прямі та непрямі цитати, внесені у текст і організовані за принципом колажу, утворюють смислове поле нового тексту як знаки-символи, знаки-коди літератури, співіснують у ньому на правах повної рівності. Колаж утворює безліч смислових полів, активізація яких залежить від інтелектуального й творчого рівня читача (М. Зубрицька).

У процесі деконструкції культурного інтертексту виникає тип хаосу, який дає уяву про множинність істини. Еквівалентом мислення й мови, що породжує таку істину, є ризома - поняття, що фіксує нелінійний спосіб організації цілісності АПХТ. Це фіксуємо в текстах П. Акройда, А.С. Байєтт, Дж. Барнса, Е. Берджеса, І. Велша, К. Брук-Роуз, К. Екер, Т. Пинчона та ін. Із наперед запропонованого постмодерністами розгалуженого прочитання експлікується тканина безконечних переплетених прочитань. Кожен із текстів переростає дискурсивне коріння й перетворюється на розгалужену крону, формуючи невизначеність інтерпретацій.

Інтерпретація АПХТ у світлі ідей ризоматичності переплітається із поняттям гіпертексту (G.P. Landow). Твори А.С. Байєтт, Т. Пинчона, Д. Бартельма, Дж. Барта, Р. Федермана є ризоматичними текстами, жанрові моделі яких створюють умови для варіантів їх прочитання, - їх можна розглядати як взірці гіпертексту.

У розділі проаналізовано прагматичний потенціал лексики та специфіку експресивного синтаксису в АПХТ. Це фіксуємо на лексичному рівні через уживання заниженої, табуйованої лексики й вульгаризмів у дискурсі персонажів. Наприклад: „…America it's a big fat broad that one must seize with one's arms squeeze passionately a big sexy bitch with enormous teats a splendid ass and a lovely furry cunt … the problem with most Americans is that they don't have the guts nor the initiative to fuck the hell out of their mother land and so instead of really trying to shove their dicks into it…” /R. Federman/. Особливість мовної репрезентації в АПХТ полягає в тому, що вульгаризми, непристойності є цілком „нормальними” висловленнями на позначення різних станів, бо в героїв завжди все „круто” (секс, алкоголь, наркотики, екстремальні ситуації) - такий стиль життя, а отже, й письма. Така соціальна й мовна поведінка героїв АПХТ - спеціально продуманий художній прийом, зорієнтований на відчуття протесту, відрази в звичайного, не залученого до постмодерністських правил гри, адресата, який налаштований на традиційно „серйозне”, а не ігрове прочитання тексту. Цей текст апелює до власного читача, намагаючись догодити його смакам, „озвучити” й узаконити його власні слова, поведінку й манеру жити. Серед АПХТ є чимало „елітних” текстів, написаних А.С. Байєтт, Дж. Барнсом, С. Рушді та ін. і без таких екстремальних прийомів зображення соціокультурного нерву англомовної дійсності.

Елітні й масові форми АПХТ є двома сторонами єдиної сфери художньої творчості. Всередині елітного й масового діють атрактивні механізми для потенційного читача. Письменники доходять висновку, що саме в гармонійному поєднанні рис елітного (інтелектуальність, психологізм, семантико-символічна глибина) й масового (простота викладу, прямі емоційні імпульси, цікавість) ховається філософський камінь найдосконалішого твору письменства.

Постмодерністський лексичний формат допускає вживання лексичних номінантів, які за природою привертають до себе увагу. Вони містять терміни („hydranths”, „papillary”, „myxoid”), архаїзми („aforetime”, „betwixt”, „hither”, „shalt”, „thither”, „whence”), лексичні неологізми („shelf esteem”, „cellfish”, „alltheist”, „screenior citizen”), книжні слова („colophon”, „frontispiece”, „incipit”, „verso”), іншомовні слова („affair du coeur”, „homme d'affaires”, „bon chance”, „profundamente”, „gaucherie”, „un poco”, „verrьckt”) та екзотизми („ceviche de corvina”, „tamales”, „carimaсolas”, „chicharones”). Це номінативні одиниці, які щоб зрозуміти, читачам потрібно знаходити їх у словнику. Тут фіксуємо спектр лексичних експлікаторів, які є дієвими засобами соціопрагматичного компонента АПХТ.

Література епохи постмодерну виділяється низкою синтаксичних рис. Це синтаксичні конструкції, які посилюють виразність оповіді. В АПХТ простежується прагматичний потенціал редукованих експресивних засобів синтаксису: еліпсис („Thousands of Algerians were walking freely. Ragged. Dirty” /K. Acker/), апозіопезис („I've been a good boy, mate. Utterly oyster. I never -” /M. Amis/), номінативні речення („Home. Wow. I'm already calling it home” /M. Cabot/), асиндетон („She hung there, arms limp, one hand hanging at her side, the other hand raised over her dead head by the slightly positive buoyancy of the lights, her legs dangling and her head down, on her chest, her eyes closed” /I. Banks/), експансивних експресивних засобів синтаксису: повтор („…Nursey, please, please, please, please, please call me Rebecca” /I. Welsh/), перелік („The roulette table. The gaming table. The fortune tellers. The fabulous three-breasted woman. The singing ape. The double-speed dominoes and the tarot” /J. Winterson/), полісиндетон („The eldest, Eugenia, wore white tarlatan over a lilac silk underskirt, and had a cluster of violets at her breast, and more violets at her waist, and violets and ivy woven in and out of her sleek golden head” /A.S. Byatt/), стилістичних прийомів синтаксису: парцеляція („I was utterly flabbergasted. Speechless, for once” /D. Mott Davidson/), паралельні конструкції („The real you doesn't have four Panadol for breakfast. The real you doesn't forget what happened last night” /J. Brown/). Їхнє використання формує додаткову логічну й експресивну інформацію, що сприяє прагматичній ефективності художніх висловлень.

У розділі 3. „Комунікативно-прагматичний потенціал параграфеміки англомовного постмодерністського художнього тексту” розглянуто особливості графічного оформлення АПХТ, досліджено способи пунктуаційно-графічної презентації інформації в тексті, визначено параграфемні засоби творення й підсилення прагматичного потенціалу АПХТ. Тенденції останніх десятиріч свідчать про прагнення соціуму до редукції текстового простору зі збереженням інформаційного поля. Це досягається в АПХТ за допомогою включення до нього додаткових семіотичних знаків і засобів, що виконують розмаїті функції в організації й формуванні смислу. Прикладом такого синтезу є параграфеміка - для позначення функцій семіотичних одиниць, які маркують вербальну частину художнього викладу шляхом графічної структурації та пунктуаційної сегментації текстових фрагментів, несучи при цьому експресивне навантаження й вагомий прагматичний потенціал.

Визначаючи зовнішню організацію тексту, параграфемні засоби містять графічну сегментацію тексту, його розміщення, довжину рядка, проміжки, шрифт, курсив, втяжку, підкреслення, колір, друкарські знаки, графічні символи, цифри, логографічні знаки (№, $, %, +, =), засоби іконічної мови (малюнок, фотографія, таблиця, схема, креслення), неконвенційну орфографію слів і розставлення знаків пунктуації, формат, ширину поля та інші засоби, які можуть варіюватися залежно від характеру конкретного тексту. Якщо одні параграфемні засоби виступають як самостійні носії інформації, є самодостатніми для розкриття змісту тексту (фото, малюнок, схема, графік), то інші - є допоміжними щодо вербальних засобів і вносять експресивні відтінки до його змісту (шрифт, колір, підкреслення і т.ін.).

Яскравою ознакою АПХТ є вживання параграфемних засобів, які, формуючи змістовний і прагматичний аспекти, виступають маркерами ідентифікації цього типу тексту. Найхарактернішою функцією засобів параграфеміки є їхня участь у розподілі інформації в АПХТ. Ці засоби є сигналами згортання й розгортання інформаційного поля в сюжетно-фабульному просторі постмодерністського тексту. Тут виокремлюємо такі види пунктуації, як невербальні компоненти текстової інформації (О.Ю. Cоболь), що ґрунтуються на ролі й функціях в АПХТ:

1) на рівні семантики увагу привертає:

а) когнітивно-дискурсна пунктуація. Вона передбачає активну роль читача в процесі сприйняття й опрацювання інформації, яка передається в АПХТ через пунктуацію. Активність читача полягає в пізнанні й перетворенні текстової інформації: „On the side of the page, the page with the list, is this word, written in large letters, crooked though, scrawled left-handed. It stands large, in all caps, next to the computer printout portion and all the handwritten additions. I added it at a pay phone at O'Hare, while talking to Toph in L.A. right after my flight landed. The word is:

DRUNK?

Which is my question to myself regarding just what state I would best be in while doing this business in and around Chicago. As I was talking to Toph about what he and Bill were doing in L.A… it occurred to me, with great clarity, that I should be drunk the entire time. …On the other hand, though, it would be hell on the documentation. Could I really take appropriate notes and make comprehensible recordings while tanked?” /D. Eggers/;

б) комунікативно-прагматична пунктуація слугує реалізації інтенцій і задумів автора в АПХТ: „The vellum hereabouts, - I should say the ink upon it - or, more presicely still, the first that held the pen - but the fist's long dead, and it won't do to speak ill of the departed - O, ********!,let me say the text begins to ramble …” ; „…so up Amlethus gets, and tip-toes down corridors thus (if each dot represent the conjunction of one toe-tip with the floor):.../.../.../.../.../, &c.&c” /S. Rushdie/;

в) емотивно-оцінна пунктуація, властива електронній комунікації - питальні, окличні знаки, дужки, лапки: „… they's all eaten dinner at tables outside a vast pizza restaurant. (Pizza? Mais naturellement!)” /J. Mansell/; „Yes! I am waking up in NEW YORK CITY!!!! The Big Apple! The city that never sleeps (although I try to get at least eight hours a night, or my eyelids will get puffy, and Shari says I get cranky)!” /M. Cabot/.

2) на рівні форми виокремлюємо комбіновану пунктуацію, яка задіює комплекси пунктуаційних знаків і має два завдання: актуалізацію імпліцитної інформації та пов'язаної з нею авторської оцінки й підсилення виразності висловлення: „You'll remember this in pain, boy. J-o-s-e-p-h A-n-d-r-e-w-s.”; „Yes, care. That's C-A-R-E, alright?” /M. Amis/; „One of the girls isn't drinking any alcohol and three of them have trousers on. T-r-o-u-s-e-r-s! At a football match! Clueless. Honestly!” /A. Kervin/.

Серед найбільш можливих комбінацій пунктуаційних знаків як засобу додаткової текстової інформації, а також експресивних оцінних значень, можна назвати питальний/окличний знак i три крапки; експлікацію одного iз знаків без вербального супроводу; декілька знаків вряд: „… Sheathed were my eyes, unsheathed my sword what time I challenged Troy-lit Helen, `Think you not that Menelaus and his bride as one cried, “Love!”?'!”?'!”?'!”?” /J. Barth/.

В англомовних постмодерністських текстах використовуються:

1) поєднання питальних і окличних знаків: „I thought he was going to die! But you could see the light dawning as I came closer to him and he squeaked, `GEMMA?!?' Who do you think?” /M. Burgess/;

2) комбінації пунктуаційних знаків для графічної репрезентації емоційних і оцінних значень: „I also had a - as you guess - rest home in my sights. As we know rest homes are good. Rest home = captive audience. Rest home = bananas” /J. Brown/;

3) дефіс як з'єднувальний елемент у складних конструкціях. Наприклад: „When George does not reply, they put their heads together, tip their hats at an angle, and serenade him. “The-boy-I-love-sits-up-in-the-ga-ll-ery” /J. Barnes/;

4) тире для позначення незавершеної або перерваної фрази: „Gemma … where have you been? Where are you now? `I'm all right, I'm just -' `We've been worried sick -'`It's only half past ten -' ” /M.Burgess/;

5) поєднання пунктуаційних знаків із засобами графічної образності для підсилення комунікативного спрямування висловлень: „Whenever I have seen or heard of my nephew (until these abominable things were spoken of) I always found him nice and heard of his being nice and clever also.” … Here it was again. “I first met Mr. Edalji when he had been in orders for five years and had very good testimonials from other clergymen. Our friends at that time too felt as we did that Parsees are a very old and cultivated race, and have many good qualities” /J. Barnes/; „I set about reading the so-called contract Mark had given me. It smelt of beer. Busker Boy's Contract (Go the Wallabies! Ha, ha)” /J. Brown/. У цих пасажах фіксуємо експресивний і впливовий ефекти в АПХТ, що досягаються орфографічною грою - графічним діленням слів, яке письменник здійснює всупереч правилам англійської орфографії: а) розрядка; б) дефісація; в) відсутність пробілів при написанні; г) використання знаків, символів у оформленні.

Проаналізовані АПХТ володіють широким спектром засобів графічної образності на рівні шрифту, способів написання й розташування частин тексту на сторінці. Найуживанішими є курсивні виділення, які потенційно володіють низкою експресивних значень. Виразні можливості шрифту автори використовують у графічній передачі інтонації висловлення, для позначення голосу певного слова або фрази та її коливання. Гарнітуру й кегль шрифту вживають для відображення голосного мовлення й подекуди супроводжують вербальним маркером, репрезентуючи ту ж ідею, тобто лексемами на кшталт: shout, cry, yell, scream, shriek, bellow, loudly, at the top of one's voice. Наприклад: „A guy leans oot the windae n shouts: - SOMEBODY'S OAN THIR HOLE THE NIGHT!” /I. Welsh/; „She was forced to spin round and round like a top, and screamed at the top of her voice, `O BAAP! BAAPU-R?! BAAP-RE-BBAP-RE-BAAP!” /S. Rushdie/.

Іншим графічним феноменом є засоби просторово-композиційної образності, нестандартне розміщення тексту на сторінці. За своїми функціями вони завжди є експресивними й можуть і полегшувати, і ускладнювати завдання вилучення текстової інформації для читача. Це сприяє утриманню зацікавленості читача та його участі в декодуванні АПХТ. Встановлено, що в АПХТ невербальні компоненти здатні самостійно кодувати вербально подану інформацію. Способами графічного кодування текстової інформації є такі: використання комбінацій елементів різних семіотичних систем; дзеркальне відображення тексту; незвичне розташування частин тексту, що буцімто виглядає безглуздим.

Серед критеріїв опису авторських ілюстрацій в АПХТ виокремлюємо, з одного боку, композиційну завершеність ілюстрації та реалістичність зображення, з іншого - схематичність і фрагментарність зображення. Іншим видом графічних невербальних засобів, які належать до АПХТ, є запозичення графічних прийомів і символів зі сфери електронної комунікації. Це подано як переписка персонажів, яку письменник маніфестує через використання емотиконів; ігнорування перших букв на початку речення; використання цифр 2, 4 замість омонімічних буквосполучень (to, for); надмірне використання ?!; використання акронімів; використання інших графічних символів: @, *, & та ін.

Ці засоби, як у наведеному пасажі, сигналізують про високу міру неформальності повідомлення, а також суттєво економлять текстовий простір: „The inbox is full of the evidence of Andre's infidelity. `Hi big boy, enjoyed it 2. 3 x in nite is enuf 4 any1. Looking 4wood 2 2morrow. M xxxxxxxxx', and `You on top, me underneath. Mmmmm … xxxx M'…” /A. Kervin/; „…that's y I was so tickled th@ u seemed 2 want 2 initi8 a deb8 about children. as if i want a br@!... 4 you're not th@ way inclined, r u, clint” /М. Amis/.

З усіх проаналізованих АПХТ найоб'ємніший список засобів авторської стилістичної графіки, пунктуації та композиційного оформлення становлять різні види шрифтів, курсив, відбивка, багатокрапковість, графон, акроніми, інтертекстуальні вкраплення, властиві творчості М. Аміса, Дж. Барнса, Дж. Барта, Дж. Брауна, Д. Бартельма, І. Велша, Д. Еджерса, К. Екер, М. Кебот, Е. Кервін, С. Рушді, Р. Федермана та ін. Графічний рівень розташований на найнижчому ярусі побудови тексту. Втім, проведений аналіз засвідчив, що пунктуаційні й параграфемні засоби володіють особливою виразністю в АПХТ і суттєво збагачують змістову ємність сучасних художніх творів.

ВИСНОВКИ

Англомовний художній текст доби постмодерну розглянуто як частину соціального процесу, а тому соціальні, історичні та особисті обставини, в умовах його творення, потрібно включати в сферу прагматичного дослідження.

Проведений аналіз уможливив опис характерних особливостей АПХТ: інтертекстуальність, нелінійність, зміну форми, жанрові мутації та взаємодію в цьому типі текстів художніх систем, відверту настанову на стирання граней між високим та масовим мистецтвом. Властивість форми АПХТ передається читачеві, який відтворює досвід письменника, реконструює форму. Кожен АПХТ можна трактувати як жанр, що свідчить про персональний характер творчого контакту автора з читачем. Поєднуючи прийоми інтелектуальної прози із сюжетною розвагою, АПХТ адресовані й масовій читацькій аудиторії, й поціновувачам гри з літературними асоціаціями.

Дискурсний простір АПХТ формується такими мовними засобами, які реалізують модально-оцінну настанову автора: 1) лексичними, або смисловими, коли відбувається наративний зсув ретро-перспективного плану; 2) граматичними - зміною видо-часових форм дієслова, типом синтаксичного зв'язку між компонентами речення; 3) лексико-граматичними - вживанням сполучників, обставинних слів, які вказують на зміну хронотопу; 4) пунктуаційно-графічними - коли сигнали авторської стилістичної графіки стають комунікативно-прагматичними. Прагматичний вплив на адресата через лексичні засоби - чинник формування інтерпретативних стратегій АПХТ.

На рівні синтаксису в англомовних постмодерністських художніх текстах автори використовують різноманітні стилістичні засоби, зокрема парцеляцію, еліпсис, номінативні речення, паралельні конструкції та ін. Простежуємо домінування паратаксису над гіпотаксисом. Прагматична мета синтаксично-стилістичних засобів полягає в підвищенні вербальної дієвості авторського висловлення задля досягнення взаєморозуміння з адресатом.

Природа англомовного художнього тексту доби постмодерну в надмірному ігноруванні письменниками правил попередньої культурної традиції. Структурне напруження в середині АПХТ виходить на поверхню через графічне оформлення, де зафіксовано відмову від традиційного графічного оформлення. Зовнішня неорганізованість форми, аномальна графічна репрезентація, порушують графічну норму, сприяючи графічному переакцентуванню текстових елементів, що виявляється в порушеннях системи графічного оформлення тексту. Письменники-постмодерністи через параграфемні засоби фіксують перспективу читача, маніпулюючи його увагою. АПХТ стає змістовно мотивованим, інформативно оптимальним і комунікативно експресивним.

Основні положення дисертації висвітлено у публікаціях

1. Влох Н.М. Когезія і когерентність у тексті й гіпертексті / Н.М. Влох // Вісник Запорізького державного університету. - 2004. - № 3. - С. 37-42.

2. Влох Н.М. Pragmatics of postmodernist text / Н.М. Влох // Вісник Сумського державного університету. Серія: Філол. науки. - 2004. - № 3 (62)'. - С. 96-101.

3. Влох Н.М. Прагматика та інтерпретація художнього тексту / Н.М. Влох // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія. Всеукр. зб. наук. пр. - Черкаси : ЧДТУ, 2005. - Число 9. - С. 163-166.

4. Влох Н.М. Прагматичні функції графіко-візуальних засобів у постмодерністському тексті / Н.М. Влох // Мова і культура (науковий щорічний журнал). - К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. - Вип. 8. - Т. ІІІ, Ч.1. - С. 220-227.

5. Влох Н.М. Прагмастилістичні функції й особливості пунктуації у постмодерністському тексті / Н.М. Влох // Гуманітар. вісник. Серія: Ін. філологія. Всеукр. зб. наук. пр. Число 10 : У 2 т. - Черкаси : ЧДТУ, 2006. - С. 212-215.

6. Влох Н.М. Cинтаксично-стилістичні особливості художнього постмодерністського тексту / Н.М. Влох // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія. Всеукр. зб. наук. пр. - Черкаси : ЧДТУ, 2007. - Число 11. - С. 289-292.

7. Влох Н.М. Архітектоніка художнього постмодерністського тексту / Н.М. Влох // Мова і культура. - К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2007. - Вип. 9. - Т. 3 (91). - С. 241-247.

8. Влох Н.М. Textual strategies in the postmodernist novel / Н.М. Влох // Мова і Культура (науковий щорічний журнал) - К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2008. - Вип. 10. - Т. V (105). - С. 80-86.

9. Влох Н.М. Інвективна лексика у дискурсному просторі англомовного постмодерністського тексту / Н.М. Влох // Мова і Культура (науковий журнал). - К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2009. - Вип. 11. - Т. VII (119). - С. 63-69.

10. Влох Н.М. Linguistic repetition and the image of Venice in Jeanette Winterson's “The Passion” / Н.М. Влох // Мова і Культура (науковий журнал). - К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2009. - Вип. 12. - Т. I (126). - С. 251-258.

11. Влох Н.М. Прагматика художньої комунікації та її складові частини / Н.М. Влох // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. - Серія: Філологічні науки: Мовознавство. - 2010. - № 9. - С. 11-15.

12. Влох Н.М. Coherent discourse / Н.М. Влох // Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції „Людина. Мова. Комунікація.”, (Харків, 2 листопада 2004 р.). - Х. : Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. - 2004. - С. 51-52.

13. Влох Н.М. Принципи організації постмодерністського художнього дискурсу / Н.М. Влох // Текст - текстолінгвістика, дискурс - дискурсознавство у світлі когнітології: збірник наукових праць. - Львів : ПП „Арал”, 2005. - С. 68-73.

14. Влох Н.М. Соціокультурний аспект лексики у постмодерністському художньому тексті / Н.М. Влох // Матеріали ІІ Міжнародної наук.-прак. конференції „Проблеми та перспективи лінгвістичних досліджень в умовах глобалізаційних процесів”, (Тернопіль, 15-16 жовтня 2009 р.). - Тернопіль : Тернопільський нац. економічний університет, 2009. - С. 271-272.

15. Влох Н. Комунікативно-прагматичний потенціал параграфеміки постмодерністського художнього тексту / Н. Влох // Інтеграційні процеси у викладанні іноземних мов: теоретичні засади та прикладні аспекти : зб. матеріалів міжнар. конф., (Львів, 4-6 грудня 2009 р.). - Львів : Видавничий центр ЛНУ імені І. Франка, 2009. - С. 84-85.

АНОТАЦІЯ

англомовний постмодерністський художній текст

Влох Н.М. Лінгвопрагматичні та параграфемні засоби англомовного постмодерністського тексту (на матеріалі художніх творів ХХ-ХХІ ст.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2011.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню лінгвопрагматичних та параграфемних засобів англомовного постмодерністського художнього тексту (АПХТ), вивченню й опису соціопрагматичної настанови АПХТ, засобів творення та підсилення його прагматичного ефекту.

Соціопрагматичний аналіз (поєднання прагматики з соціокультурним контекстом) художніх текстів доби постмодерну, як явища, зумовленого зміною соціокультурних чинників, які утворюють контекст культурогенного типу й функціонування цих текстів, розглянуто з урахуванням соціокультурної ситуації, у якій цей текст був створений.

У роботі досліджено засоби прагматичної організації англомовного постмодерністського художнього тексту, його основні ознаки архітектоніки та принципи композиційної будови; вивчено різні мовні рівні формування й підсилення прагматики тексту. Встановлено, що постмодерністський текст набуває аструктурного, ризоматичного характеру й розглядається як складноорганізоване багатозначне знакове макроутворення.

Комплексний аналіз досліджуваного матеріалу уможливив описати роль графічних і пунктуаційних знаків у формуванні соціокультурного контексту в АПХТ. З'ясовано, що графічне оформлення в постмодерністському тексті прагматично зумовлене й направлене на досягнення комунікативного впливу на адресата. Завдяки цьому відбувається активізація уваги читача, безпосереднє залучення його в процес інтерактивної взаємодії через текст автора й читача, забезпечується цілеспрямованість сприйняття інформації, що допомагає адресату інтерпретувати художній текст доби постмодерну.

Ключові слова: прагматика, соціопрагматика, постмодерністський текст, інтертекстуальність, нелінійність, ризома, пастиш, гіпертекст, параграфеміка.

ABSTRACT

Vlokh N.M. Linguopragmatic and paragraphemic means of English postmodernist text (on the material of the XX-XXI cent. fiction). - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Philology, Speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - The Ivan Franko National University of Lviv. - Lviv, 2011.

The thesis is devoted to the linguopragmatic and paragraphemic means of fictional text, especially, British and American postmodernist texts. The choice of the topic was influenced by the attention of the contemporary linguistics to the theoretical problems of the fictional text, text pragmatics and, finally, to the adequate comprehension of the text.

Until recently the postmodernist fiction has been the object of analysis mainly of the Western philosophical school. As a result of this, linguistic aspects that are crucial for understanding and interpreting the postmodernist text are not researched so far. Therefore, the thesis suggests the existence of a new sociopragmatic approach to text analysis, according to which the text is regarded as an environment of functioning of language signs determined by the sociocultural setting. This allows to consider the text as a product of the society at a certain period of time, which has its own sociocultural and sociopragmatic characteristics. The main goal of the research is to study the essence of sociopragmatic characteristics of postmodernist fiction and the ways of their disclosure in the text.

The first chapter dwells on the postmodernist text as a type of text, its peculiarities are singled out, the experiments with the narrative are analysed. It is also devoted to the pragmatic characteristics of fictional text and pragmatic structure of fiction. Particular emphasis is put on literary pragmatics which looks at the linguistic features of texts which arise from the real interpersonal relationships between author, text and reader in sociocultural contexts. Pragmatics of fictional text studies the language signs in the text conditioned by a dual character of pragmatic influence as well as the attitude towards these signs by the reader and the author. In this chapter we concentrate on the text communication: model of addresser - addressee, pragmatic presuppositions and conversational maxims, illocutionary and perlocutionary acts.

Means of pragmatic organization of postmodernist text, its main principles of composition and architectonic structure are considered in the second chapter. Postmodernist text is of non-structural character. Among its peculiar features are the following: intertextuality, rhizome, deconstruction, chaos, hypertext, language play, pastiche, irony, etc. Here the attention is focused on the lexical and syntactic level as well. On the lexical level the pragmatic effect is manifested by the use of vulgar invective language in the speech of protagonists (which confirms the thesis that postmodernism rejects the boundaries between “high” and “low” forms of art) and sociocultural aspect of lexical items, which include terms, neologisms, archaisms, foreign words, etc. On the level of syntax the postmodernist writers employ different stylistic devices: ellipsis, nominative sentences, repetition, parallel constructions, etc. It has been studied what pragmatic effect they have on the addressee and how those means assist in the interpretation of postmodernist fiction on the whole.

The third chapter is dedicated to the peculiarities of typographic design of postmodernist text. The structural tension, which exists inside the text comes to the surface through the paragraphemic means. The postmodernist writers disregard the traditional order of textual elements, namely, words, sentences, paragraphs by using various morphological, lexical and typographic means in order to attribute more communicative value to them. Among those means the following are suggested: different fonts, coloured fonts, capital letters, indent, italics, blanks between the words and paragraphs, iconic shaped texts, etc. The pragmatic functions of the paragraphemic means are singled out and it has been analysed what effect they have on the reader. Additionally, the attention is paid to punctuation marks since a considerable role of typographic design also belongs to punctuation. Exclamation mark and question mark are used to show the emotional and anxious text, aposiopesis is rendered by a dash and dots. Most of postmodernist writers reject punctuation marks at all, which allows instability.

With the help of the paragraphemic means the writers of the postmodernist text interact with the readers, control their expectations, show important information in the text and make it communicatively expressive.

Key words: pragmatics, sociopragmatics, postmodernist text, intertextuality, nonlinearity, rhizome, pastiche, hypertext, paragraphemics.

АННОТАЦИЯ

Влох Н.М. Лингвопрагматические и параграфемные средства англоязычного постмодернистского текста (на материале художественных произведений ХХ-ХХI вв.). - Рукопись.