Мовностилістичні засоби експресивності сучасної німецької журнальної публіцистики (на матеріалі текстів-репортажів)

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ДОНЕЦЬКИЙ національний університет

Спеціальність 10.02.04 - Германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Мовностилістичні засоби експресивності сучасної німецької журнальної публіцистики (на матеріалі текстів-репортажів)

Мозгова Ярослава Олександрівна

Донецьк - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі німецької філології Київського національного лінгвістичного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник

доктор філологічних наук, професор

Іщенко Ніна Григорівна,

професор кафедри теорії, практики

та перекладу англійської мови

факультету лінгвістики

Національного технічного університету України “КПІ”.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, доцент

Ягупова Лариса Миколаївна,

професор кафедри германської філології

Донецького національного університету;

кандидат філологічних наук, доцент

Павличко Оксана Олексіївна,

доцент кафедри германської філології

Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Захист відбудеться “14” квітня 2011 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.04 у Донецькому національному університеті за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Із дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Донецького національного університету (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий “14” березня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради к. філол. н., доц. І. Г. Альошина

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Для сучасного розвитку лінгвістичних досліджень характерним є поглиблений інтерес до вивчення експресивного забарвлення мовних і мовленнєвих одиниць. Експресивність висвітлюється як мовна, мовленнєва та текстова категорія. Вона пов'язана з такими поняттями, як емоційність, оцінність, інтенсивність.

Категорія експресивності в мові досліджується в семасіологічному (Е. С. Азнаурова, Н. О. Лук'янова, Т. В. Матвєєва, Є. Ф. Петрищева, Й. А. Стернін, Т. О. Трипольська, В. І. Шаховський, Th. Schippan), лінгвостилістичному (Ш. Баллі, К. А. Долінін, Т. Г. Винокур, М. М. Кожина, В. М. Телія), психолінгвістичному (А. Н. Гридін), прагматичному (Н. І. Бойко, Н. О. Лук'янова) аспектах. Об'єктом лінгвістичних досліджень постають експресивний словотвір (І. В. Арнольд, Н. Г. Іщенко, Н. Г. Ходаковська), експресивна фразеологія (І. В. Арнольд, О. С. Ахманова, М. П. Брандес, Th. Schippan), експресивний синтаксис (О. В. Александрова, Е. М. Береговська, Е. С. Геллер, О. Ю. Іванова, О. О. Кострова, Ю. М. Малинович, О. П. Сковородников, Б. Тошович, P. Braun, W. Fleischer, K.-H. Gцttert), експресивність тексту (І. В. Арнольд, В. А. Маслова, I. Meibauer, D. Schiffrin).

Експресивність часто пов'язують з певними функціональними стилями, оскільки диференціація мовлення зумовлена, перш за все, експресивністю мовних і мовленнєвих засобів вираження думок, емоцій, що формують емотивність тексту і сприяють підсиленню його загальної виразності, забезпечуючи реалізацію конотативної та прагматичної функцій.

Функціональний стиль преси й публіцистики об'єднує всі форми друкованих засобів масової інформації. Репортаж як жанровий різновид стилю преси й публіцистики неодноразово був об'єктом лінгвістичних досліджень. Увагу лінгвістів привертають в першу чергу прагматична спрямованість (М. П. Брандес, Л. Г. Кайда, С. П. Коновець, І. П. Лисакова, Н. В. Петлюченко, H. Brinkmann, H. W. Eroms, W. Fleischer, T. A. Fritz, J. F. Leonhard, St. Ullmann), експресивність (Л. В. Артемова, Н. О. Бойченко, М. В. Ваняркін, А. Д. Гнатюк, В. А. Маслова, М. Г. Яцимірська, D. Faulseit, K. Heinz), а також емотивність, оцінність та образність публіцистичного стилю (Г. В. Гильова, Н. Б. Іпполітова, Я. Г. Синіцина, A. Berhard, L. Reiners, W. Sanders, B. Sandig, H. Vater).

Вважають, що експресивність у межах конотації є семантичною категорією, позначеною предметно-образним та поняттєвим змістом. Вона відображається на когнітивному рівні психіки реципієнта, тобто на рівні пам'яті, сприйняття, мислення, уяви (В. А. Маслова). Найважливішим компонентом загальної експресивності тексту є емотивність, що являє собою систему лінгвістичних параметрів тексту як сукупність мовних засобів, здатних створювати емоційний ефект.

Актуальність обраної теми визначається загальною тенденцією сучасного мовознавства до вивчення різноманітних жанрів функціональних стилів, у тому числі публіцистичного, та засобів створення їх експресивності на основі синтезу новітніх наукових підходів. Відсутність праць, у яких було б комплексно досліджено експресивність як семантико-стилістичну, функціонально-стилістичну та прагматичну категорію саме текстів-репортажів, зумовлює необхідність розкриття специфіки взаємодії мовностилістичних засобів з метою створення експресивного ефекту в текстах-репортажах сучасної німецької мови.

Зв'язок роботи з науковими планами і програмами. Дисертацію виконано в межах наукової теми кафедри німецької філології Київського національного лінгвістичного університету “Взаємодія мовних одиниць різних рівнів у системі мови і мовлення: семантико-когнітивний та функціонально-прагматичний аспекти” (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол № 2 від 30 вересня 2004 року). Проблематика дисертації пов'язана з колом питань, досліджуваних у межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України “Когнітивний й комунікативний аспекти дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс” (номер державної реєстрації 0103U003178).

Метою дослідження є виявлення й цілісний опис різнорівневих засобів створення експресивності у текстах-репортажах сучасної німецької журнальної публіцистики.

Для досягнення цієї мети в дисертації вирішуються такі завдання:

- обґрунтувати експресивність як семантичну, стилістичну та функціонально-стилістичну категорію;

- охарактеризувати репортаж як жанр в аспекті його композиційно-мовленнєвих та прагматико-комунікативних параметрів на матеріалі німецької мови; репортаж журнальний публіцистика

- з'ясувати експресивні можливості композиційно-змістової структури репортажів;

- виокремити засоби експресивності сучасної німецької мови, які слугують створенню загальної експресії текстів-репортажів;

- установити причини та умови, які сприяють уживанню експресивних засобів у текстах-репортажах;

- визначити специфіку функціонування експресивних засобів у текстах-репортажах сучасної німецької преси.

Об'єктом дослідження є тексти-репортажі в сучасній німецькій мові, його предметом - мовностилістичні засоби створення експресивності та її особливості в текстах-репортажах сучасної німецької журнальної публіцистики.

Матеріалом для дослідження слугують 3300 мовностилістичних засобів, дібраних шляхом суцільної вибірки з 146 текстів-репортажів сучасних німецькомовних періодичних видань „Brigitta“, „Der Spiegel“, „Focus“ за 2006- 2009 роки.

Мета та завдання роботи зумовили вибір основних методів і прийомів дослідження: метод лінгвістичного спостереження для аналізу репортажу

як жанру публіцистичного стилю та виявлення прагматичної спрямованості текстів-репортажів; метод дистрибутивного аналізу для вивчення властивостей мовних одиниць на основі їх сполучуваності з іншими одиницями, що утворюють контекст; компонентний аналіз для виявлення в семантичній структурі слова експресивної семи; лінгвостилістичний аналіз використано для визначення мовних засобів у текстах-репортажах, які слугують стилістичними засобами експресивності та виконують певні стилістичні функції; прийом лінгвістичної експресивної та емотивної інтерпретації текстів-репортажів за формою

та за змістом.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше систематизовано й описано мовностилістичні засоби створення експресивності в текстах-репортажах сучасної німецької преси на лексичному, словотвірному й синтаксичному рівнях. Новизна роботи полягає у новому підході до категорії експресивності як функціонально важливому елементу в мові, мовленні і тексті, що ґрунтується на її інтерпретації з позицій семантичних, стилістичних і функціонально-стильових ознак. Уперше застосовано комплексний підхід до вивчення репортажів сучасної німецької мови, визначено основні особливості тексту-репортажу, зокрема його мовні й позамовні риси, класифікаційні типи та їхні характеристики.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що його результати є внеском у подальший розвиток теорії номінації, теорії функціональної стилістики німецької мови, стилістичної семантики, стилістичного синтаксису і стилістичного словотвору. Основні теоретичні положення дисертації можуть слугувати основою для вивчення й аналізу мовних та мовностилістичних засобів інших жанрів газетної і журнальної публіцистики.

Практичне значення дисертації визначається можливістю використання її результатів, положень і висновків у теоретичних курсах зі стилістики німецької мови (розділи “Стилістичні засоби увиразнення мовлення”, “Стилістика тексту”, “Функціональні стилі”, “Стилістичний синтаксис”), у курсах за вибором вищого навчального закладу або студента - “Семантика тексту”, “Прагматика тексту”; у практиці викладання лінгвостилістичної інтерпретації тексту.

Апробація роботи. Основні теоретичні положення та практичні результати дослідження викладено на двох міжнародних наукових конференціях: “Мова і культура” (Київ, 2006), “Актуальні проблеми германської філології“, присвяченій 70-річчю від дня народження професора, доктора філологічних наук Левицького В.В. (Чернівці, 2008); на двох всеукраїнських наукових конференціях “Пріоритети сучасного германського та романського мовознавства” (Луцьк, 2007; 2008); на чотирьох міжвузівських науково-практичних конференціях: “60 років ЮНЕСКО: погляд у майбутнє” (Київ, 2005), “Актуальні проблеми лінгвістики та лінгводидактики у контексті євроінтеграції” (Київ, 2006), “Психолого-педагогічні проблеми освіти і виховання в умовах глобалізації та інтеграції освітніх процесів“ (Київ, 2007), “Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій“ (Київ, 2008).

Публікації. Основні положення, результати і висновки дисертаційного дослідження висвітлено в 6 наукових статтях (1 др. арк.), 5 із яких опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, і в 4 тезах доповідей (0,4 др. арк.). Загальний обсяг публікацій - 1,4 др. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація, загальним обсягом 235 сторінок (із них 168 - основного тексту), складається зі вступу, трьох розділів, супроводжуваних висновками, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел (269 позицій, у т.ч. 50 - іноземними мовами), списку джерел ілюстративного матеріалу (146 позицій).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано мету й завдання роботи, розкрито її наукову новизну, теоретичне та практичне значення.

У першому розділі “Теоретичні засади дослідження категорії експресивності” висвітлюється експресивність як мовна, мовленнєва і функціонально-стилістична категорія. Експресивність являє собою лінгвістичну категорію, що пронизує всі рівні мовної системи і відображається як у мові, так і в мовленні. Термін “експресивність” розглядається в сучасній лінгвістиці по-різному, в основному, у площині конотації і стилістичного значення.

Мовознавці тлумачать категорію експресивності як виразність, силу виявлення почуттів і переживань у широкому та вузькому розумінні. У вузькому розумінні експресивність ототожнюють з одним із конотативних відтінків семантики мовних одиниць поряд з емоційністю, оцінкою та функціонально-стилістичною забарвленістю; вона належить до явищ мови як семантична ознака слова (Н. О. Лук'янова, Т. В. Матвєєва, В. І. Шаховський). У широкому розумінні експресивність - ознака інтенсифікації значення слів за шкалою зменшення або збільшення різних денотативних і конотативних сем, зокрема сем логічного змісту та емотивності (М. М. Кожина, В. М. Телія). Експресивність пов'язують переважно з різними видами оцінок, емоціями суб'єкта мовлення та засобами увиразнення тексту (І. В. Арнольд, В. А. Маслова, Є. Ф. Петрищева). У такому значенні термін “експресивність” вважається ширшим за емоційність, тобто розглядається як властивість мовлення, як стилістична, функціонально-стилістична категорія. Дослідження ґрунтується на широкому трактуванні аналізованого поняття, відповідно до якого лінгвістична категорія експресивності, що реалізується в мові як компонент конотативного значення та у мовленні як компонент стилістичного значення, є сукупністю ознак мовної і мовленнєвої одиниці, а також цілого тексту, завдяки яким мовець виражає суб'єктивне ставлення до змісту або до адресата мовлення.

Існує декілька тенденцій у підході до визначення засобів, що утворюють експресивний ефект:

- розуміння експресивності як конотації (Н. О. Лук'янова);

- розгляд експресивності як оцінності (Є. Ф. Петрищева);

- трактування експресивного елемента як стилістично протилежного нейтральному стилю мовлення (В. М. Телія);

- інтерпретація експресивності як образності й суб'єктивної модальності (Т. О. Трипольська).

У дисертації експресивність розглядається з трьох позицій: як семантична категорія, яка належить до конотата; як стилістична категорія, частина стилістичного значення і стилістичного забарвлення, що, незважаючи на індивідуальний характер, реалізується за умови стилістичних і прагматичних параметрів у текстах, та як конкретна функціонально-стилістична категорія, зумовлена мовними та позамовними чинниками публіцистичного стилю.

У межах конотації як семантичної категорії експресивність тісно пов'язана з такими поняттями, як експресія, емоційність, оцінність, емоційна оцінність, інтенсивність, експресив, експресивна функція. Експресивність - це підсилена (інтенсифікована, збільшена) виразність; така соціально й психологічно мотивована властивість мовного знака, яка деавтоматизує його сприйняття, підтримує загострену увагу, активізує мислення, викликає почуттєву напругу (Н. І. Бойко, В. А. Чабаненко).

У площині мовлення суміжним поняттям експресивності є експресія, яку трактують як спеціально створений мовленнєвий ефект, зумовлений уживанням слова у стилістично нетиповому для нього контексті (В. А. Чабаненко).

Експресивність як функціонально-стилістична категорія є внутрішньою і зовнішньою. Внутрішня експресивність характерна для певного функціонального стилю, а зовнішня виникає при недоречному використанні виражальних засобів одного функціонального стилю в іншому, що викликає негативну експресію.

Експресивність тексту тлумачать як систему використаних у ньому мовних засобів, що дозволяє найбільш виразно представити зміст тексту і ставлення автора до нього, унаслідок чого підсилюється вплив на емоційну, інтелектуальну та вольову сфери реципієнта (А. В. Маслова). Загальна експресивність тексту є результатом реалізації таких його властивостей, як емотивність, оцінність, образність, інтенсивність, стилістичне забарвлення та структурно-композиційні особливості. Поняття експресивності тексту ширше, ніж поняття експресивності окремих лексичних засобів, тому що лексичні експресивні засоби формують експресивність тексту.

Експресивність має рівневий характер як форма суб'єктивного, емоційного та естетичного ставлення до певного явища, події тощо, що реалізується засобами майже всіх мовних рівнів і підрівнів: фонетико-фонологічного, лексико-фразеологічного, словотвірного, граматичного. У дисертації встановлені види експресивності щодо лексичного, словотвірного, граматичного рівнів.

У другому розділі “Експресивність текстів-репортажів німецької публіцистики” з'ясовано специфіку текстів-репортажів німецької преси, висвітлено їхні мовні та позамовні особливості, а також встановлено мовленнєво-композиційні типи, характерні для репортажів. У межах композиції проаналізовано заголовки сучасних німецьких репортажів та визначено їхню роль у створенні експресивності текстів.

Мовна характеристика функціонального стилю - це загальний принцип використання мовних засобів, внаслідок дії якого формується рухлива, динамічна, але досить стійка сукупність мовних засобів, які стають характерними ознаками певного функціонального стилю (О. М. Кожин). У системі функціональних стилів сучасної німецької мови газетно-публіцистичний стиль має давні традиції. Публіцистика як різновид засобів масової інформації постає потужним засобом впливу на суспільне мислення. Її основні функції - інформаційна, яка домінує у всіх підстилях і жанрах, та впливова.

Для газетно-публіцистичного стилю притаманна, перш за все, соціально-оцінна своєрідність. Стійкі мовні засоби характеризують функціональний стиль. Оскільки реалізація саме жанрової форми відбувається на рівні мовлення, то через абстраговане ставлення до дійсності та через мовленнєву організацію жанр набуває стійкої форми. Газетно-публіцистичне мовлення - емоційно-особистісне, в якому образ автора збігається з творцем мовлення, що впливає на особливий лад мовлення - відкритого, емоційного, авторського.

У розділі 2 детально розглянуто репортаж як особливий жанр газетно-публіцистичного стилю, під яким розуміють газетні й журнальні матеріали інформаційного та впливового характеру, що дають читачеві уявлення про ту чи іншу подію через безпосереднє сприйняття журналіста - свідка чи дійової особи (Г. Я. Солганик).

Репортажна форма викладу дає можливість розширити конкретно-чуттєве пізнання реальності сьогодення та життя суспільства. Репортаж робить аналітичну думку більш зрозумілою масовому читачеві, а також посилює її вплив емоційною забарвленістю (Г. М. Васильєва, H. Belke, H. Burger). На відміну від інших газетних жанрів, у репортажі немає абсолютних стилістичних обмежень. Різноманітні завдання, які розв'язує репортаж як жанр (інформувати, описувати, розповідати, показувати, оцінювати і т. ін.), свідчать про те, що це - синтетичний жанр, який містить стильові риси інших газетних жанрів, “перероблені” відповідно до природи, завдань та особливостей жанру.

Установлено такі функціональні види текстів-репортажів: пізнавально-інформаційний, проблемний і репортаж-роздум (Г. М. Васильєва, Г. Я. Солганик ). Пізнавальний, або інформаційний, репортаж є формою живої оперативної розповіді, повідомлення про нове з використанням елементів інтерв'ю. Проблемний репортаж оперує цікавими фактами, у ньому розкриваються значення, реалізується намагання показати проблему з усіх боків проблеми, переважає елемент аналітики. Репортаж-роздум містить авторське бачення подій, різнопланові міркування.

У розділі 2 розглянуто типи мовлення, властиві репортажам: мова персонажів (пряма мова), мова автора, невласне-пряма мова. Мова персонажів вагомо персоніфікована і являє собою сукупність висловів і фігур, які діють у цьому тексті. Персонажі виражають свої думки, почуття, оцінюють, співчувають, обговорюють і т. ін. Цей тип мовлення містить різні емоційні відтінки, має динамічний характер, є засобом передачі інформації, стилістичне значення якого полягає в документальності та достовірності (В. М. Вакуров, Г. Я. Солганик ). Мова автора передбачає присутність автора або “я” автора, визначає сутність стилю жанру, “рухає” сюжет, емоційно забарвлює виклад матеріалу, а також скріплює різнорідні елементи репортажу. Невласне-пряма мова - це особливий тип авторського мовлення, який виражає непрямий спосіб передачі чужого висловлювання, який дозволяє охарактеризувати внутрішній стан героя, оцінити його вчинки, поведінку та ін.

Композиційна структура репортажу складається з таких елементів: зачину, власне репортажного опису, оповіді, публіцистичного відступу, елементів інтерв'ю, завершальної частини. Основою композиції репортажу слугує подія, епізоди якої “тримають на собі” всю структуру тексту. Заголовок формує ставлення читача до викладеного в тексті, чітко вказуючи на авторську позицію у трактуванні певних подій. До того ж заголовок містить велике інформаційне навантаження, завдяки якому читач отримує загальне враження про матеріал. Важливими стильотворчими чинниками викладу виступають характер заголовка, його композиція, мелодика та ритм (А. П. Горбунов). Заголовки репортажів як жанру публіцистики органічно інтегруються до стилю тексту, зумовлюючи емоційну та змістову спрямованість усього подальшого викладу (Л. Г. Кайда). За структурою вони можуть бути цитатами: „Sprich nicht mit der Frau im roten Sari“ (Brigitte 2007-17), „Bei uns wird's zappendьster“ (Der Spiegel 2009-29) або бути побудованими за допомогою відмінково-прийменникових конструкцій: Das Haus der Hoffnung (Brigitte 2007-22), Lehre fьrs Leben (Focus 2008-20).

Одним з основних складників композиції є зачин (Г. Я. Солганик). Зачин має бути образним, здатним подавати обставини, в яких відбувається подія, “реальними”, визначати ставлення до того, що відбувається, та розвивати інтерес до того, що буде описано далі. Так, наприклад, репортаж може розпочатися навіть із середини розмови героїв, що надасть йому експресії “знайомості” героїв, заволодіє увагою читача та спонукатиме до здогадки про те, хто є персонажем розповіді: Der Mann auf dem Podium macht Geld mit seinen Augenbrauen. Er hebt sie an, voll froher Erwartung. Sein Blick scheint zu fragen: „Na? Gehen Sie mit? 24 000 Pfund? Ich wьrde mich freuen.“ Im nдchsten Moment zieht er seine Brauen zusammen wie bei einem leisen Tadel, als sage er: „26 000 Pfund. Sir! Das ist nun wirklich nicht zu viel fьr dieses wunderbare, einzigartige Kunstwerk!“ (Focus 2007-25).

У третьому розділі “Мовні та мовленнєві засоби створення експресивності текстів-репортажів” розглянуто характерні для німецьких текстів-репортажів експресивні засоби на рівні мови та мовлення, з'ясовано їхні функції. Кожний функціональний стиль характеризується сукупністю мовних засобів, які відповідають рівням мови і яким властива структурно-стильова єдність. Мовностилістичні засоби надають експресивної тональності тексту, стилістичного колориту композиційним структурам мовлення та експресивної забарвленості мовним засобам (О. М. Кожин, О. О. Крилова). Серед експресивних засобів текстів-репортажів виокремлюють лексичні (територіальна лексика, розмовна лексика, фахова лексика, запозичення), словотвірні (словоскладання, афіксація) та власне стилістичні (метафора, метонімія, персоніфікація, епітет, порівняння). На синтаксичному рівні експресивність створюють такі мовленнєві засоби, як еліпсис, перелік, повтор, паралелізм, риторичне питання, відокремлені члени речення, сегментація, парцеляція, парентеза тощо.

3.1. Лексика репортажу є неоднорідною, до її складу входять як нейтральні лексеми, функціонально пов'язані з комунікативною спрямованістю репортажу (інформувати, повідомляти), так і її стилістично забарвлені шари. У ході аналізу текстів-репортажів виокремлено основні аспекти стилістично маркованих лексичних одиниць за такими ознаками: історична перспектива; територіальна обмеженість; функціональна ознака (переважно пов'язана з тією чи іншою сферою спілкування); належність до певного стилістичного шару; наявність / відсутність експресивного або експресивно-емоційного забарвлення.

За ознакою функціональної віднесеності слова і значення можуть бути як нейтральними, так і закріпленими за певним функціональним стилем. Передусім це фахова лексика, наявна майже в кожному репортажі. Її стилістична функція полягає у створенні достовірності, певного стилістичного колориту. Не менш важливим є розмовне мовлення, яке допомагає автору висловити свої думки і враження від подій, явищ тощо (В. М. Вакуров, Г. Я. Солганик).

Потужний шар лексичного фонду текстів-репортажів німецької журнальної публіцистики складають запозичення - 278 лексем (22%). Серед них є вже асимільовані слова і слова, що сприймаються як інтернаціоналізми (Faszination, Kommando, Amphetamin Speed, Generation Golf, Model-Show, Flatrate-Party, 0-Cent-Partys, Streetworker, Boheme, Marketing, Stagnation, Summit, Chance, Baby, Top-Model, Teenager, Know-how, Dongguans Boom). Здебільшого наявні загальновживані запозичення з англійської мови, зокрема, це професійна лексика і термінологія на позначення технічних реалій і понять. Часто трапляються в текстах-репортажах також складні англійські слова, реалії, до яких належать власні назви: Dreamworks, Hollywood, Butler-Service, Ocean-City, Hotel-Lounge, Image-Problem, Candle-Light-Dinner.

Таблиця 1

Кількісна характеристика лексичних засобів створення експресивності в текстах-репортажах

Лексичні засоби	Кількість
	абс.	%
фахова лексика	479	40,0
розмовна лексика	397	32,0
запозичення	278	22,0
територіальна лексика	78	6,0
Разом	1232	100

3.2. У ході аналізу особливостей творення лексем у текстах-репортажах установлено, що найуживанішими способами словотворення є словоскладання (45%) та афіксація (35%), менш уживаними є лексичні блочні утворення (20%).

Словоскладання - найпродуктивніший спосіб словотворення німецької мови - найчастіше застосовують у публіцистиці з метою економії мовних ресурсів та характеристики події, явища та ін. У німецькій журнальній публіцистиці особливо часто вживаними є складні слова, що надають їй експресивності та яскравості, оскільки поява таких слів у публіцистичному тексті є неочікуваною. Аналіз німецьких журнальних текстів-репортажів засвідчив, що найчастіше трапляються складні слова, утворені із двох повнозначних іменників. Вони є різними за своєю структурою, проте часто гібридними утвореннями, в яких перший складник - англіцизм, другий - німецьке слово: Teenagermдdchen, Partyeifer, Servicekrдfte, Whiskeyfass; перший складник - німецький, другий - англійський: Netzjunkie, Billigparty; обидва компоненти складного слова - англійського походження: Showmaster, Hotelkomplex. Як показав словотвірний аналіз, складні слова, де першим компонентом є англійське, другим - німецьке слово трапляються частіше, ніж інші види.

У репортажах наявні характерні для німецької мови так звані лексичні блочні утворення („lexische Blockbildungen“), функціонування яких можна пояснити тенденцією до економії мовного простору у друкованих засобах масової інформації. Такі утворення можуть бути представлені ланцюжком іменників, поєднаних сурядним зв'язком, які здебільшого складаються із трьох слів, наприклад: Deutsche-Welle-Veteranen `ветерани “Німецької хвилі”, Mehr-Generationen-Haus `будинок, в якому мешкають різні покоління'.

Продуктивними в німецькій журнальній публіцистиці постають і запозичені префікси аnti-, еx-, за допомогою яких утворені іменники: Anti-Angestellte, Ex-Freundin, Ex-Zunft, Ex-Gewichtheber, Ex-Abgeordnete, Ex-Schцnheitskцnigin.

Слова із суфіксами -lein, -chen мають відтінок ніжності, інтимності: Hдuschen, FьЯchen, Frьhlingsplдtzchen, SpдЯchen, Sandkдstchen, Plastikflдschchen, Flдschchen. Однак, іноді суфікс -chen може надавати слову зневажливого відтінку і бути засобом вираження іронії: Dann nimmt er das Messerchen in die Hand und beginnt zu hцhlen und zu schaben (Focus 2007-51).

3.3. Неодмінною умовою експресивної образності слова є одночасне сприйняття перенесеної ознаки і нової номінації. Така сумісність, зберігаючи предметно-конкретні уявлення і ознаки, роблячи сприйняття більш конкретним, чуттєвим, утворює експресивно-образне уявлення (експресивну образність).

Основним засобом образності є метафора, яка має подвійну сутність: бути засобом мови і поетичною фігурою. У мовній метафорі асоціативні зв'язки об'єктивовані, вони відповідають предметно-логічним зв'язкам, що засвідчують мовний досвід мовців. Конотації, які створюють метафору, закріплені узусом за смисловими потенціями певного слова (В. М. Телія). Метафори можуть виникати і внаслідок індивідуально-авторського переосмислення значень слів. Такі метафори свіжі та незвичайні, більш ефективні та яскравіші щодо оцінних якостей (Н. Б. Іпполітова). Індивідуально-авторські метафори, як правило, реалізуються в контексті, утворюючи в такий спосіб незвичні поєднання слів: Sein eigenes Vorbild dafьr war ein geцffnetes Fenster. Zimmer wie eine Insel (Focus 2007-36).

Одним із найбільш яскравих експресивних засобів у мові німецької журнальної публіцистики є епітет. Він уважається важливим елементом повідомлення, оскільки дає оцінку певним фактам, предметам, явищам (А. Д. Гнатюк): Das geht vielen Deutschen in diesem benzinpreisgetriebenen Sommer so (Focus 2008-36). З усіх форм реалізації епітета найбільш вживаними у текстах-репортажах є пояснювальний і метафоричний епітети. Пояснювальний епітет вказує на будь-яку важливу, але не обов'язково властиву всьому класу предметів, рису позначуваного: Er ist ein ganz wunderbarer Vater (Brigitte 2006-19); Don Pino Strangio hat ebenholzschwarzes Haar und ein einnehmendes Lдcheln (Focus 2008-8). Метафоричний епітет - це різновид імпліцитних метафор, оскільки його образний зміст представлений неявно, приховано і виявляється в результаті семантичної актуалізації атрибутивної лексеми в мікроконтексті означуваного слова: In einem hotelgroЯen Betonwьrfel (Brigitte 2006-1).

Порівняння є стилістичним прийомом, який полягає в частковому уподібненні двох об'єктів дійсності (або їх властивостей), що належать до різних класів. Порівняння складається із двох компонентів: суб'єкта порівняння та об'єкта порівняння, що об'єднуються формальними показниками розумової операції уподібнення. Структура порівняння може бути різною, однак найчастіше в репортажах вживають порівняння, в яких експліцитно виражений суб'єкт та об'єкт порівняння, наприклад: Ein Pдrchen wie Feuer und Wasser (Focus 2007-38); Trotz ihrer 31 Jahre wirkt ihre Haut wie gesprungenes Porzellan, unter den Augen wie Schmirgelpapier (Focus 2009-18).

Кількісний аналіз виражальних засобів у текстах-репортажах засвідчив, що найбільш уживаними є епітети та порівняння, менш уживаними - метафори та метонімії.

Таблиця 2

Кількісна характеристика виражальних засобів створення експресивності в текстах-репортажах

Виражальні засоби	Кількість
	абс.	%
епітет	205	43,0
порівняння	150	32,0
метафора	79	17,0
метонімія	38	8,0
Разом	472	100

3.4. Усі синтаксичні одиниці із властивими їм зображальними ознаками, вирізняються стилістичним забарвленням. Слідом за М. П. Брандес, всі синтаксичні експресивні засоби в дисертації розподілено на синтаксичні засоби вираження та синтаксичні стилістичні прийоми. Синтаксичні засоби вираження - це: 1) нормативні структури, виразність яких визначається контекстом, типом його композиційно-мовленнєвої форми; 2) синтаксичні структури, яким властивий конкретніший характер виразності, наприклад, розмір речення, порядок слів у реченні. Під стилістичними прийомами розуміють незвичні поєднання та розміщення частин структури як у межах одного речення, так і в межах тексту.

Синтаксичні засоби створення експресивності в дисертації розглянуто

за стилістичними ознаками.

Розмір синтаксичних одиниць (словосполучень, речень) також розглядають як стилістичний засіб. Виокремлюють такі функції коротких дієслівних речень в об'єктивованому авторському мовленні: 1) функція зачину ситуації на початку тексту або абзацу, яку здебільшого виконують короткі конкретно-описові речення. За допомогою цих речень у читача складається враження “ефекту присутності” на місці подій, що є характерною особливістю жанру репортажу, наприклад: Fьr die Kinder ist es der erste Flug. Wenzel schaut aus dem Fenster. Ein blauweiЯ gefleckter Himmel. „Unter uns regnet es, und ьber uns scheint die Sonne. Unglaublich!“, staut der Junge (Focus 2008-16); 2) обрамлення прямої мови, де короткі речення вказують на дію чи стан мовця. Такими реченнями автор передає емоційний стан героїв репортажу, наприклад: „Und dabei einen kцnnen lernen, einen Traummann, einen fьr ganze Leben“, sagt sie. Sie lacht. Der Satz klingt ganz ernst (Focus 2007-24).

Еліпсис як засіб експресивного синтаксису є стилістичною фігурою, що створює ефект на основі контрастності синтаксису й семантики та виникає внаслідок структурної неповноти конструкції. Під останньою розуміємо опускання структурних елементів конструкції, переважно семантично порожніх, однак це можуть бути і повнозначні лексичні одиниці, наприклад, дієслова руху (О. О. Кострова). Еліпсис - мовленнєве явище як вияв мовної економії або стилістична фігура, що ґрунтується на вилученні з речення структурно необхідного компонента з метою надання тексту більшої виразності, динамічності, уникнення повторень (О. О. Селіванова).

Узуальні еліптичні словосполучення класифікують за морфологічною належністю основного компонента. Найбільшу експресивність мають іменникові словосполучення. Іменникові номінативні речення називають факт існування предмета або явища, час або місце, де відбувається дія, стан середовища, наприклад: Sie hat Arbeit. Ein Bett. Fernsehen. Mittags Reis und Gemьse

(Brigitte 2006-18).

Перелік - виражальний засіб стилістичного синтаксису, створюваний внаслідок повторення однорідних синтаксичних одиниць різного обсягу в межах завершеного висловлювання. Виокремлюють декілька його видів: парний, багаточленний, сполучниковий, багатосполучниковий та безсполучниковий. Моносиндетон слугує стилістичним засобом створення точного опису, спокійної, ділової розповіді в текстах-репортажах: Man nehme korrosionsschutzbehandelte Stahlplatten, schweiЯe sie mittels Laser-Hybridtechnik zu 20 mal 20 Meter groЯen Paneelen, fertige daraus mit Unterzьgen, Profilen und Seitenwдnden versehene Sektionen, tьrme diese zu fьnf Deck hohen Blцcken und fьge nach Vorbild „Lego-Steinchen“ rund 70 solcher 800 Tonnen schweren Module unter Zuhilfenahme mдchtiger Krдne Stьck fьr Stьck zusammen (Focus 2007-38).

Експресивність повтору ґрунтується на його надмірності в номінативному аспекті. Здебільшого види повтору класифікують за двома параметрами: за повнотою повторюваних структур та їх розміщенням відносно один одного. Перший підхід враховує розмір повторюваних одиниць: як правило, основні синтаксичні одиниці повторюються в повній, частковій та варійованій формах. Відповідно до другого підходу розрізняють контактний і дистанційний повтори (О. О. Кострова).

В основі певних стилістичних фігур лежить експресивний вплив повтору. Для них характерним є повторення синтаксично сильних позицій висловлювання - початкової або кінцевої.

Пряма або невласне-пряма мова характеризується повним дистантним повтором словосполучень чи речень, як, наприклад, у репортажі про Німеччину: Deutschland wird alt. Und gaukelt sich gleichzeitig ewige Jugend vor. Will nicht gleich an Stьtzstrumpf und Granu Fink denken, wenn die Fьlligkeit von den Haaren zu den Hьften wandert. Will sich vor dem Fernseher nicht in Almdudler ertrдnken, wenn Florian Silbereisen oder Carmen Nebel mit Gehwдgelchen-Charme ihre Hцhepunkte erschunkeln. Deutschland wird alt. Aber so alt dann doch nicht (Focus 2007-24).

Анафорі властивий повтор початкових відрізків, що надає тексту загальної експресивності, створюючи ефект “згущення” значення, нарощування змісту: Ein Aufnahmegerдt liegt darauf, sonst nichts. Kein Spielzeug, keine Stifte, keine Plьschtiere (Brigitte 2008-7).

Епіфора, тобто повторення кінцевого елемента, також трапляється

в публіцистичному мовленні. Вона надає висловлюванню нові відтінки значення,

а також сприяє акцентуації повторюваних елементів (Л. В. Артемова):

Ein Waldarbeiter hat sie erbaut, es war das Jahr 1902, es war sein Dank, dass ihn

45 Jahre schwerer Holzarbeit unverletzt gelassen hatten an Leib und Leben. Suzanne Sohmer fьhlt sich verletzt an Leib und Leben (Focus 2007-49).

У лінгвістиці під риторичним питанням розуміють “стилістичну фігуру, яка полягає в тому, що питання ставиться не з метою отримання відповіді, а лише для того, щоб привернути увагу читача або слухача до того чи іншого явища” (Н. Б. Іпполітова). Широке застосування риторичних питань у публіцистиці можна пояснити їхніми експресивними можливостями, їхньою здатністю виділити основну думку висловлювання. Риторичні питання можуть складати цілі абзаци, і з кожним наступним реченням експресивність буде збільшуватися. Автор поступово підводить читача до основної думки: Im norwegischen Lurefjord haben Millionen rote Tiefseequallen der Gattung Periphylla (periphylla) vollends die Herrschaft ьbernommen und stellen die Forscher vor Rдtsel: Wieso vermehren sie sich immer weiter, wo sie die Fische doch bereits erledigt haben? Und wie kamen die Tiere, die sonst in 1000 Meter Tiefe leben, ьberhaupt in den Fjord, dessen Einlauf gerade mal 25 Meter, die tiefste Stelle 450 Meter unter dem Meeresspiegel liegen? (Focus 2007-33).

Активно вживається в репортажах парцеляція - явище, яке не має однозначного визначення через його багатоплановість (О. В. Александрова). Парцеляцію розуміють як представленість речення у вигляді двох або декількох фраз із експресивною метою або як стилістичний прийом, що полягає в розчленуванні синтаксично зв'язного тексту на інтонаційно відокремлені відрізки, розділені крапкою (Т. Є. Кузьмина). Парцеляція як стилістичний засіб виконує такі функції: конкретизація змісту базової частини: Ursula und Dietrich, beide Ь 60, drehen ihre Kreise. Bis zwei Uhr (Focus 2007-24); характеристика емоційно-психічного стану суб'єкта: Die anderen Frauen schwiegen. Geschockt. Sie verstanden nicht, wie sie lдcheln konnte (Brigitte 2007-24); описовість у зображенні умови, деталей подій: 1000 Liter Alkoholika wird Timo Bemsel bis zum SchlieЯen des Lokals ausgeschenkt haben und ganze zwцlf Liter Wasser. Dazu fьnf Tassen Kaffee

(Focus 2007-17).

Парентеза - це вставна конструкція, граматично не залежна від речення, до структури якого вона інтегрована, яка може створювати різні стилістичні ефекти. Парентеза обов'язково виділяється фонетично та характеризується вільною позицією щодо речення, в яке вона вставлена, наприклад: Darunter Mцbel (die bei entsprechend hohem Preis auch Kunst heiЯen), Rьstungen und Korkenzieher, Teppiche und Teddybдren, Musikinstrumente und Memorabilien (Focus 2007-25). Аналізований матеріал показав, що парентези мають характер відступу, випадають з основної канви тексту, як правило, додаткова інформація стосується обставин, місця дії, часу тощо: Eine Generation, die nie harte Zeiten sah, spьrt, dass die Erwartung, dass alles immer besser wird - geile Schule, geiler Abschluss, geile Job, geiles Geld, - sich nicht erfьllen wird. Das lдsst sie zittern (Der Spiegel 2009-37).

Таблиця 3

Кількісна характеристика синтаксичних засобів створення експресивності в текстах-репортажах

Синтаксичні засоби	Кількість
	абс.	%
розмір синтаксичних одиниць	947	59,0
парцеляція	174	11,0
риторичне питання	88	6,0
перелік	79	5,0
парентеза	69	4,0
повтор	58	4,0
сегментація	56	3,5
відокремлені члени речення	48	3,0
еліпсис	39	2,5
паралелізм	32	2,0
Разом	1590	100

ВИСНОВКИ

1. Експресивність визначено в дисертації як сукупність семантичних, стилістичних і функціонально-стилістичних ознак одиниці мови, які забезпечують її здатність виступати в комунікативному акті як засіб суб'єктивного ставлення мовця до змісту або адресата мовлення. Експресивність є однією з основних категоріальних властивостей мовних одиниць разом з такими ознаками, як стійкість і семантична ускладненість, одним із складників конотативного значення. Експресивність сприяє посиленню виразності висловлювання, що збільшує його вплив на адресата.

2. Унаслідок актуалізації експресивних засобів, взаємодія яких дозволяє будь-якій одиниці мови бути носієм експресивності, мовлення набуває експресії, тобто здатності виражати психологічний стан мовця. Друкованим засобам масової інформації як сильному засобу впливу на аудиторію властивий специфічний характер переконливості та безпосередньої оцінки. Текстовий аналіз засвідчив, що репортажу як жанру публіцистики властиві основні функції публіцистики - інформаційна та функція впливу.

3. Під репортажем як особливим жанром публіцистики в дисертації розуміються газетні та журнальні матеріали інформаційного характеру, які дають читачеві наочне уявлення про ту чи іншу подію. Репортаж як жанр - це завжди установка на певний спосіб зображення, характер і масштаб узагальнень, вид підходу, ставлення до дійсності. Тексти-репортажі як жанр публіцистичного стилю характеризуються мовними та позамовними чинниками. Найхарактернішими мовними рисами жанру виступають пряма мова, мова автора, невласне-пряма мова. До позамовних належать елемент новизни у події, що зображується, так званий ефект присутності, який полягає в тому, що перед читачем автор репортажу виступає свідком або безпосереднім учасником події, та динамічність самої події чи факту.

4. Композиційна структура репортажу має загальні стилістичні риси, усталений характер і має таку структуру: зачин, власне репортажний опис, розповідь, публіцистичний відступ, елементи інтерв'ю, завершальна частина. Композиція репортажу визначає порядок розміщення спостережень автора, встановлює ступінь значущості кожного факту, предмета чи явища, який зображується, “витримує” послідовність викладу. Така композиція називається “подійною”, оскільки передбачає обов'язкову наявність події, що перебуває в центрі.

5. Текстам-репортажам властиві такі словотворчі засоби, як: словоскладання, афіксація та лексичні блочні утворення. У німецьких репортажах віддзеркалено також глобалізаційні процеси у словотворенні, що виявляються у використанні запозичених афіксів. Репортажі містять гібридні композити, одним з елементів яких є іншомовне слово. Вони представлені трьома видами: перший складник є англіцизмом, другий - німецьким словом; перший складник є німецьке слово, другий - англійського походження; обидва компоненти складного слова - англійського походження. Як показав аналіз, слова першого типу трапляються частіше. Для репортажів характерні й так звані лексичні блочні утворення, які можна пояснити тенденцією до мовної економії у друкованих засобах масової інформації. Такі утворення представлені ланцюжком іменників, поєднаних сурядним зв'язком, які, зазвичай, складаються із трьох компонентів

6. У репортажах досить часто використовуються засоби експресивної образності. Одночасне сприйняття перенесеної ознаки і нової номінації при збереженні предметно-конкретних уявлень і ознак, робить сприйняття більш конкретним, чуттєвим, утворює експресивно-образне уявлення, тобто експресивну образність. Найуживанішими є такі засоби створення образності: метафора, метонімія, епітет і порівняння.

7. Серед засобів синтаксичного рівня, використовуваних у репортажах німецькою мовою для створення експресивного ефекту, суттєве значення мають розмір синтаксичних одиниць, перелік, повтор, паралелізм, риторичне питання, сегментація, парцеляція, відокремлені члени речення та парентеза.

Перспективним є подальше вивчення композиційно-мовленнєвих форм і їхніх текстових принципів в інших функціональних стилях і жанрах німецької мови. Кожний засіб репрезентації експресивності в мові і мовленні може стати предметом окремого дослідження.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО В ТАКИХ ОДНООСІБНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

Мозгова Я. О. До проблеми експресивної семантики в сучасній німецькій мові / Я. О. Мозгова // Наука і сучасність : зб. наук. пр. Національного пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова. - К. : Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2006. - Т. 57. -

С. 260-268.

Мозгова Я. О. Синтаксичні експресивні засоби (на матеріалі текстів репортажів німецькомовних журналів) / Я. О. Мозгова // Проблеми семантики слова, речення та тексту : зб. наук. пр. - К. : Видавничий центр КНЛУ, 2007. - Вип. 19. - С. 121-125.

Мозгова Я. О. Засоби створення експресивності (на матеріалі лексичних одиниць соціально-професійної групи / Я. О. Мозгова // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Серія : Філологічні науки. - Луцьк : ВЕЖА, 2007. - Вип. 3. - С. 195-198.

Мозгова Я. О. Експресивний словотвір у текстах-репортажах / Я. О. Мозгова // Науковий вісник Волинського державного університету

ім. Лесі Українки. Серія : Філологічні науки. - Луцьк : ВЕЖА, 2008. - Вип. 5. -

С. 473-476.

Мозгова Я. О. Репортаж - один із жанрів стилю публіцистики / Я. О. Мозгова // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ LINGUAPAX-VIII : Філологія - Педагогіка - Психологія : зб. наук. пр. - К. : Видавничий центр КНЛУ, 2008. - Вип. 16. - С. 42-46.

Мозгова Я. О. Експресивність у структурі конотативного значення / Я. О. Мозгова // Мова і культура. - К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2007. - Вип. 9. - Т. VI. - С. 58-62.

Мозгова Я. О. Композиційно-мовленнєва структура текстів-репортажів (на матеріалі німецькомовних журналів) / Я. О. Мозгова // Актуальні проблеми германської філології : ІІІ Міжнар. наук. конф., присвячена 70-річчю від дня народження проф., д-ра філол. наук Левицького В.В., 10-12 квіт. 2008 року : матеріали конф. - Чернівці : Книги - ХХІ, 2008. - С. 190-193.

Мозгова Я. О. Емоції і мова, їх взаємообумовленість / Я. О. Мозгова //

60 років ЮНЕСКО: погляд у майбутнє : наук. конф. кафедри ЮНЕСКО КНЛУ, 22-23 лют. 2006 р. : тези доп. - К. : Видавничий центр КНЛУ, 2006. - С. 136-138.

Мозгова Я. О. Текст як функціонально-стильова категорія / Я. О. Мозгова // Психолого-педагогічні проблеми освіти і виховання в умовах глобалізації та інтеграції освітніх процесів : наук. конф. кафедри ЮНЕСКО КНЛУ, 12 груд. 2007 р. : тези доп. - К. : Видавничий центр КНЛУ, 2007. - С. 162-164.

Мозгова Я. О. Експресивність текстів-репортажів / Я. О. Мозгова // Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій : наук.-пр. конф., 2-4 квіт. 2008 року : матеріали конф. - К. : Видавничий центр КНЛУ, 2008. - С. 113-115.

АНОТАЦІЇ

Мозгова Я. О. Мовностилістичні засоби експресивності сучасної німецької журнальної публіцистики (на матеріалі текстів-репортажів). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 - германські мови. - Донецький національний університет. - Донецьк, 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню на матеріалі сучасної німецької журнальної публіцистики категорії експресивності, способів її вираження за допомогою мовностилістичних засобів. Експресивність розглянуто із трьох позицій - як семантичну, стилістичну та функціонально-стилістичну категорію, що зумовлена мовними і позамовними чинниками публіцистичного стилю. Встановлено експресивні засоби текстів-репортажів щодо мовних рівнів. Окреслено умови та причини використання засобів створення експресивності в текстах-репортажах. За допомогою лінгвостилістичного аналізу розкрито специфіку експресивних засобів текстів-репортажів. Розглянуто композиційно-змістову структуру репортажу в аспекті прагматики та виявлено найбільш прагматично навантажені частини композиції. Виявлено експресивність композиційно-мовленнєвих структур у використанні прямої мови, невласне-прямої мови та мови автора.

Ключові слова: експресивність, експресивні засоби, мовностилістичні засоби, конотація, публіцистичний стиль, репортаж, композиційна структура.

Мозговая Я. А. Лингвостилистические средства экспрессивности современной немецкой журнальной публицистики (на материале текстов-репортажей). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Донецкий национальный университет. - Донецк, 2011.

Диссертация посвящена изучению категории экспрессивности, лингвостилистическим средствам её выражения на материале современной немецкой журнальной публицистики. Экспрессивность рассматривается как: семантическая категория, принадлежащая коннотату, стилистическая категория, часть стилистического значения и функционально-стилистическая категория, обусловленная лингвистическими и экстралингвистическими особенностями публицистического стиля. Исследуются условия и причины использования средств создания экспрессивности в текстах-репортажах. Лингвостилистический анализ позволил обнаружить специфику экспрессивных средств создания текстов-репортажей в сравнении с другими публицистическими жанрами.

Лингвистическими параметрами репортажа выступают типы речи (прямая речь, непрямая и авторская). Выявлено основные особенности репортажа как одного из жанров публицистического стиля (экстралингвистические особенности, элемент новизны, эффект присутствия и динамичность представления события или факта).

Устанавливается зависимость количества и видов экспрессивных средств от типа репортажей. Репортажи-размышления и проблемные репортажи имеют больше экспрессивных средств разных языковых уровней по сравнению с информационными репортажами.

Композиционно-смысловая структура немецкого журнального репортажа, рассмотренная с прагматической точки зрения, состоит из зачина, репортажного описания, рассказа, публицистического отступления, элементов интервью и заключительной части.

Определено экспрессивные средства в зависимости от уровней языка, которые способствуют созданию общей экспрессивности текстов-репортажей. Во-первых, это разговорная речь, которая выполняет не только экспрессивную функцию, но и участвует в создании атмосферы репортажа, а, во-вторых, специальная лексика, стилистическая функция которой состоит в создании достоверности и определенного стилистического колорита. Лексический состав репортажа характеризируется широким выбором лексических единиц разных стилистических слоев относительно нормы. Объединяются друг с другом книжная и разговорная лексика, нейтральная речь и обороты специальной речи.

В исследовании рассмотрены следующие словообразовательные средства: словосложение, аффиксация, лексические блочные образования. Выявлены также гибридные композиты, одним из элементов которых выступает иностранное слово. Они представлены тремя видами: первая составляющая - англицизм, вторая - немецкое слово; первая составляющая - немецкое слово, вторая - английского происхождения; обе составляющие сложного слова - английского происхождения. Репортажи также характеризуются и лексическими блочными образованиями („lexische Blockbildungen“), которые можно объяснить тенденцией к экономии в печатных средствах массовой информации. Такие образования могут быть представлены цепочкой существительных, соединенных сочинительной связью, которые состоят из трех слов.