Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 81 - 25: 316.776.32: 81 - 116

МОВЛЕННЄВИЙ ЖАНР „ПОЗДОРОВЛЕННЯ”: КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ТА СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Спеціальність 10.02.15 - загальне мовознавство

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ШЛАПАКОВ Олег Сергійович

Донецьк 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі мовознавства та російської мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, доцент Габідулліна Алла Рашатівна, завідувач кафедри мовознавства та російської мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Зайцева Ірина Павлівна, директор Українського центру оцінювання якості освіти;

кандидат філологічних наук, доцент Сітько Юрій Леонідович, доцент кафедри української філології Київського славістичного університету.

Захист відбудеться “22” червня 2011 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.10 у Донецькому національному університеті за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Із дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Донецького національного університету (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий “20” травня 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук М.О. Вінтонів

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сучасні лінгвістичні дослідження у руслі функціонального підходу сприяють більш глибокому і різнобічному розумінню сутності мови як динамічної системи. При цьому очевидно, що динаміка мови найчіткіше виявляється в тісному зв'язку з такою формою позамовної дійсності, як суспільно-соціальна поведінка носіїв мови, оскільки мова є не тільки засобом спілкування, а й засобом передачі життєвого досвіду, вираження емоцій, контактовстановлення тощо.

Зв'язок між екстралінгвістичною дійсністю та мовою здійснюється через посередництво певних, відносно стійких, форм, які учасники спілкування вибирають залежно від тої чи іншої ситуації їхньої взаємодії або, інакше кажучи, у межах комунікативно-мовленнєвих структур, що отримали назву мовленнєвих жанрів: „одиниць мовлення як системно організованої репрезентації мови, зразків ідеальної природи, що характеризуються певним змістом, композиційною структурою, відбором фонетичних, лексико-фразеологічних, граматичних, стилістичних засобів й інтенційно-прагматичними особливостями” Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія / О. О. Селіванова. - Полтава: Довкілля-К, 2010. - 844 с..

Власне термін мовленнєвий жанр був уведений у науковий обіг російським філологом М. М. Бахтіним, який розумів під цим поняттям стійкі типові форми мови та форми висловлень, вироблені кожною сферою використання мови. У 80-ті роки ХХ століття теорія мовленнєвих жанрів М. М. Бахтіна набула особливої популярності, ставши затребуваною багатьма з лінгвістичних і суміжних з мовознавством наук: теорією і практикою мовленнєвої комунікації, прагматикою, теорією мовленнєвих актів, мовленнєвознавством, ортологією, лінгвістичною поетикою, дискурсологією та ін.

Активний дослідницький інтерес до різноаспектного вивчення мовленнєвих жанрів сприяв становленню і бурхливому розвитку окремої наукової галузі мовознавства - лінгвожанрології (лінгвістичного жанрознавства), або лінгвістичної генології.

Актуальність проведеного дослідження зумовлена, по-перше, актуальністю проблематики лінгвожанрології в принципі: вивчення мовленнєвих жанрів відповідає загальній спрямованості сучасної лінгвістики на аналіз мовлення в комунікативно-прагматичному аспекті, на пошук зв'язків між будовою мовленнєвих творів та компонентами комунікативної ситуації спілкування, включаючи до числа останніх перш за все суб'єктів комунікативної ситуації, відносини між ними, їхні знання та інтенції.

По-друге, актуальність пропонованої дисертаційної роботи визначена очевидно недостатньою вивченістю діапазону, системи мовленнєвих жанрів (основного об'єкта лінгвожанрології): на сьогодні лінгвістична генологія „не володіє навіть відносно повним їхнім переліком, так що весь час виявляються жанри, обійдені увагою дослідників, і все нові „претенденти” на місце в їхньому ряду. <...> Деяким із жанрів вже присвячено чимало робіт, але їхня природа все ще недостатньо розкрита і зажадала додаткового вивчення” Гольдин В. Е. Проблемы жанроведения / В. Е. Гольдин // Жанры речи. Вып. 2. - Саратов: Колледж, 1999. - С. 4-7.

Жанр „поздоровлення”, обраний нами як об'єкт дослідження, належить саме до таких - вже чітко усвідомлюваних й частково описаних дослідниками, проте не в повній мірі вивчених мовленнєвих жанрових форм.

Нарешті, безумовно актуальним бачиться і заявлений у дослідженні зіставний аспект, який передбачає порівняльне вивчення поздоровних дискурсів як елементів різних лінгвокультурних просторів (українського, російського, англійського і французького), різних національно-мовних картин світу. Це тим більш доцільно, що сучасна соціокультурна ситуація, для якої характерні високі темпи глобалізації, закономірно актуалізує й процеси міжкультурного спілкування, для успішного здійснення якого виявлення комунікативно-лінгвокультурних параметрів мовленнєвих жанрів має надзвичайно важливе значення.

Мовленнєвий жанр став об'єктом досліджень учених у лінгвопрагматичному (Ф. С. Бацевич, В. В. Дементьєв, О. О. Селіванова), психолінгвістичному (К. Ф. Сєдов), лінгвокультурологічному (А. Вежбицька, С. Ю. Данилов, В. І. Карасик), стилістичному (І. М. Борисова, М. М. Кожина, Т. В. Матвєєва, Н. В. Орлова, В. А. Салімовський), історичному (Л. В. Балашова, В. С. Парсамов) аспектах. Також робляться спроби вивчення жанрів мовлення в певній сфері спілкування, наприклад, у педагогічному дискурсі (А. Р. Габідулліна, В. Б. Черник).

Однак у сучасній лінгвожанрології існує чимало проблем, пов'язаних насамперед з неоднозначним розумінням ключових для цієї науки термінів і категорій дослідниками, які представляють різні наукові школи і напрямки. Також, як і раніше, залишається відкритим питання приналежності мовленнєвого жанру до мови або мовлення. Низка вчених зосереджує увагу на аналізі власне лінгвістичних характеристик жанрів мовлення, в першу чергу - на семантичних, граматичних, композиційних і лише деякою мірою - на прагматичних особливостях. Інші дослідники передусім відзначають структурованість, упорядкованість, організованість жанру мовлення на когнітивному рівні, його регульованість, відтворюваність, тобто розглядають переважно системні характеристики мовлення, при всій непередбачуваності та суб'єктивності останнього. У центрі уваги цих лінгвістів перебуває власне прагматичний аспект жанру мовлення, а також параметри типової комунікативної ситуації.

Проте жоден із двох зазначених вище основних підходів до визначення мовленнєвого жанру не дає можливості скільки-небудь повного опису розглядуваного феномена: перший практично ігнорує мотивованість вибору певної одиниці спілкування й ролі в цьому учасників комунікації, другий недостатньою мірою враховує мовні засоби створення мовленнєвого жанру і конкретну форму його втілення. Двоїста природа жанру може бути повністю представлена лише в єдності цих напрямів.

Саме тому в нашому дослідженні ми виходили з такого тлумачення жанру мовлення: інваріантна одиниця вербального оформлення типової комунікативної ситуації, що характеризується спільністю тематичного змісту, композиційно-структурних, стилістичних рис, а також певним набором прагматичних станів, екстралінгвістичних чинників і обставин.

Таким чином, на сьогодні очевидними є концептуальна незавершеність лінгвістичної генології та співіснування в рамках цієї наукової галузі різних поглядів на ключові терміни і категорії, що, безумовно, повинно враховуватися дослідниками в подальшій розробці проблем, які припускають різноаспектне вивчення мовленнєвих жанрів.

Мовленнєвий жанр „поздоровлення” вже був предметом дослідження мовознавців: Ю. М. Маринін описав власне лінгвістичні ознаки „мовленнєкомплексу „поздоровлення”; Т. П. Сухотеріна описала „поздоровлення” як гіпержанр природного писемного російського мовлення; Т. В. Тарасенко слідом за Т. В. Шмельовою віднесла поздоровлення до етикетного типу жанрів і встановила параметри „анкети мовленнєвого жанру”, лише деякою мірою торкнувшись прагматичного аспекту; Г. В. Марченко вивчала поздоровлення як фольклорний текст у рамках текстотипу „побажання”; Н. В. Дудкіна описала лінгвокультурні особливості функціонування мовленнєвого жанру „поздоровлення” в російському й американському спілкуванні. Обраний у нашому дослідженні підхід до розгляду зазначеного жанру мовлення передбачає комплексний аналіз, тобто врахування його як лінгвістичних, так і екстралінгвістичних параметрів.

У системі фатичних мовленнєвих жанрів, вивчення яких у цей час є досить актуальним, жанр мовлення „поздоровлення”, що є складним мовленнєвим утворенням, займає, на наш погляд, особливе місце. Мовленнєву поведінку інтерактантів при реалізації цього мовленнєвого жанру визначають переважно комунікативним контекстом (ситуацією). Інакше кажучи, на форму реалізації зазначеного жанру мовлення впливає складний комплекс зовнішніх умов спілкування і внутрішніх станів осіб, що спілкуються, зокрема - культурний контекст, у якому здійснюється комунікація (під культурою в цьому випадку розуміється певний рівень розвитку творчих сил і здібностей людини, виражений у типах і формах організації життя і діяльності людей, а також у створюваних ними матеріальних і духовних цінностях, архетипах, міфах).

Різноманітність комунікативних ситуацій, жанрів та їхні якісні характеристики залежать від особливостей культури та менталітету тієї чи іншої нації, від сформованих у певній лінгвокультурі стереотипів святкової комунікативної ситуації.

У низці філологічних та загальногуманітарних досліджень проблему співвідношення культури і святкової ситуації вже неодноразово розглядали як в теоретичному, так і в методологічному ключі.

Так, у культурології утвердилося уявлення про святкову ситуацію як про „соціально організований специфічний стереотип колективного досвіду” Закович Н. М. Празднично-обрядовая сфера социально-духовной культуры: дис…докт. филос. наук: 24.00.01 / Н. М. Закович. - М., 1983. - 358 с.. У філологічній науці до цього часу найавторитетнішим залишається визначення свята (святкової ситуації), всебічно описане засновником теорії жанрів мовлення М. М. Бахтіним: у роботах цього вченого аргументовано представлено оригінальне і, по суті, універсальне визначення свята як особливої первинної форми культури. У концепції М. М. Бахтіна свято розуміється як свого роду проміжна ланка між реальним життям і мистецтвом, зв'язком минулого досвіду з майбутнім, з устремлінням до ідеальних уявлень народу про краще життя; зазначена концепція в основному зосереджена на інтерпретуванні культурологічного аспекту свята; згодом вона була розвинена та доповнена Д. С. Лихачовим і В. Б. Шкловським.

Об'єктом дослідження є поздоровний дискурс в українській, російській, англійській і французькій мовленнєвих культурах.

Предметом дослідження є комунікативно-прагматичні та структурно-семантичні параметри мовленнєвого жанру „поздоровлення” в українській, російській, англійській і французькій мовленнєвих культурах.

Мета роботи - провести комплексний інтра-/екстралінгвістичний порівняльний аналіз жанру мовлення „поздоровлення” в українській, російській, англійській і французькій мовленнєвих культурах з урахуванням лінгвокультурного контексту, в якому зазначені мовленнєві структури функціонують.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- проаналізувати існуючі в сучасній лінгвістиці підходи до вивчення мовленнєвого жанру;

- вибудувати корелятивну систему з ключових для дослідження понять: дискурс, текст, жанр мовлення, текстема;

- визначити місце поздоровлення в мовленнєвожанрових системах різних лінгвокультур (української, російської, англійської, французької);

- встановити конструктивні параметри комунікативної ситуації поздоровлення;

- проаналізувати взаємини етикетних стандартів і мовленнєвого жанру „поздоровлення” в умовах різних лінгвокультур;

- встановити типові прямі форми реалізації мовленнєвого жанру „поздоровлення”;

- охарактеризувати найтиповіші непрямі форми реалізації мовленнєвого жанру „поздоровлення”;

- зіставити конструктивні параметри мовленнєвого жанру „поздоровлення” в українській, російській, англійській, французькій мовленнєвих культурах з подальшим встановленням найхарактерніших подібностей та відмінностей аналізованої жанрової форми в різних лінгвокультурах.

Матеріалом дослідження слугували тексти мовленнєвого жанру поздоровлення української (1000 одиниць), російської (1000 одиниць), англійської (1000 одиниць) та французької (1000 одиниць) мовленнєвих культур. Тексти було відібрано з таких джерел:

1) засоби масової інформації (газети, журнали, телебачення, радіо);

2) практичні посібники з мовленнєвого етикету, культури мовлення, теорії та практики мовленнєвої комунікації;

3) сайти в мережі Інтернет, присвячені поздоровним культурам;

4) соціальні мережі, онлайн форуми, чати в мережі Інтернет;

5) особисті спостереження автора;

6) художні твори.

Щодо останньої з груп обраного для дослідження матеріалу необхідно уточнити, що тексти поздоровлень, які відібрано з художніх творів, ми розглядали тільки в рамках комунікативної ситуації поза родовидовими та інтертекстуальними зв'язками з текстом художнього твору.

Методи дослідження. При виконанні дослідження використані загальнонаукові методи: метод спостереження, описовий метод, класифікаційний метод, статистичний метод, порівняльний метод;

спеціально-наукові методи:

1) контекстуально-інтерпретаційний як сукупність процедур, спрямованих на встановлення значущості тексту поздоровлення в різних соціокультурних контекстах, на реконструкцію авторського (комунікативного) задуму, мотивів і цілей, загального змісту, рецептивної спрямованості тексту тощо;

2) метод діалогійної інтерпретації тексту (О. О. Селіванова) - сукупність процедур аналізу тексту як знакового посередника поздоровного дискурсу з урахуванням екстралінгвістичних чинників текстової комунікації й інтегрувального принципу діалогійності;

3) „дискурс-аналіз” - метод аналізу дискурсу як комунікативної події, ситуації, що інтегрує текст з іншими його складовими, зокрема, екстралінгвістичними, соціальними, референційними, когнітивними, психологічними та іншими чинниками, які опосередковують взаємодію учасників спілкування, їхні мотиви, цілі й стратегії;

4) генологічний аналіз.

Наукова новизна роботи визначувана насамперед комплексним (об'єднуючим інтра- і екстралінгвальний види аналізу) підходом до розгляду жанру мовлення „поздоровлення” в українській, російській, англійській і французькій мовленнєвих культурах, що відбив провідні тенденції сучасної лінгвістичної науки (в першу чергу - її антропоцентричність та інтегративність).

У дослідженні також уперше найбільш повно представлено і проаналізовано поздоровну комунікативну ситуацію з детальним описом усіх її складників.

Новаторським у роботі є опис непрямих мовленнєвих форм, що втілюють жанр поздоровлення.

Теоретичне значення. У дослідженні зроблено спробу створення відносно повної типології комунікативно-мовленнєвого поздоровного комплексу, що базується на шкалі емотивності - етикетності як підставі, що зумовлює вербальне оформлення аналізованого мовленнєвого жанру поздоровлення.

Практичне значення. Результати дисертації можуть бути використані у викладанні низки навчальних предметів у вищій школі: „Основи мовленнєвої комунікації”, „Комунікативна лінгвістика”, „Культура мовлення” та інших, пов'язаних з комунікативно-лінгвістичною та культуро-мовленнєвознавчою проблематикою. Пропоновані матеріали будуть також корисні викладачам вищих і середніх спеціалізованих навчальних закладів у підготовці спецкурсів та спецсемінарів для студентів та учнів філологічних та інших гуманітарних спеціальностей; у створенні довідників і посібників з культури мовлення і з мовленнєвого етикету зокрема; у подальшому дослідженні жанрів мовлення загалом.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в рамках теми „Актуальні проблеми лінгвістики тексту та дискурсології” кафедри мовознавства та російської мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (№ внутрішньої реєстрації 670812F21520). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (протокол № 3 від 27.10.2004 р.).

Апробація роботи. Основні положення та результати дисертації протягом 2003 - 2010 рр. були апробовані на засіданнях кафедри мовознавства та російської мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов, аспірантського об'єднання Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов, а також на: VI міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених „Проблеми і перспективи сталого розвитку туризму і сфери послуг у світі та в Україні” (Донецьк, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми загальної, германської, романської та слов'янської стилістики” (Горлівка, 2003); V міжнародному семінарі „Поліетнічне середовище: культура, політика, освіта” (Луганськ, 2004); XIII міжнародній науковій конференції ім. проф. С. Бураго „Мова і культура” (Київ, 2004); Міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми функціональної лінгвістики” (Харків, 2005); IV міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми металінгвістики” (Черкаси, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Шевченківська весна” (Київ, 2005); III міжвузівській конференції молодих вчених „Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2005); III міжрегіональній конференції молодих вчених та аспірантів „Дослідження молодих науковців у галузі гуманітарних наук” (Горлівка, 2005); Міжнародній науковій конференції „Східнослов'янська філологія: від Нестора до сьогодення” (Горлівка, 2006); V міжрегіональній конференції молодих вчених та аспірантів „Дослідження молодих науковців у галузі гуманітарних наук” (Горлівка, 2007); VI міжрегіональній конференції молодих вчених та аспірантів „Дослідження молодих науковців у галузі гуманітарних наук” (Горлівка, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції „Російська мова і література: проблеми вивчення та викладання” (Горлівка, 2009); IV міжнародному конгресі дослідників російської мови (Москва, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції „Російська мова і література: проблеми вивчення та викладання” (Горлівка, 2010).

Публікації. Результати дослідження відображені в 13 (тринадцяти) публікаціях, 7 (сім) з яких опубліковані в спеціалізованих наукових збірниках, затверджених ВАК України.

Цілі та завдання цього дослідження визначили його структуру. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 246 сторінок, основний текст дисертації - 217 сторінок, список використаних джерел нараховує 315 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

поздоровлення лінгвокультура мовленнєвожанровий комункативний

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, визначено мету та завдання роботи; вказано об'єкт, предмет і методи дослідження, охарактеризовано матеріал, проаналізований у дисертації; визначено наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, форми їх апробації; описано структуру дисертації.

Перший розділі „Поздоровлення як жанр мовлення”, що складається з трьох підрозділів, містить загальну характеристику поздоровлення як мовленнєвої жанрової форми. У цьому розділі проаналізовано місце поздоровлення в корелятивному ряду так або інакше співвіднесених понять, а також у системі власне мовленнєвожанрових структур (приналежність поздоровлення до первинних або вторинних жанрів мовлення тощо).

Усі існуючі на сьогодні підходи до вивчення жанрів мовлення можна звести до трьох концепцій: 1) функціонально-стилістичної, 2) лінгвістичної, 3) комунікативно-прагматичної.

Прихильники стилістичного підходу до вивчення жанрів мовлення, що базується на теорії функціональних стилів, пов'язують поняття жанру мовлення із соціальною природою типової мовленнєвої ситуації - фундаментальні дослідження в цій галузі належать М. Н. Кожиній, Е. Ризель та ін. Ця концепція жанру мовлення передбачає розуміння функціональних стилів як глобальних комунікативних умов, як соціальної форми спілкування комунікантів.

Лінгвістичне вивчення жанрів мовлення спирається на ту ж методику, яка використовується при вивченні мовних одиниць, у більшості випадків це системно-структурна методика, що, однак, не означає сутнісної близькості мови й жанру мовлення. Основним параметром вивчення при лінгвістичному розгляді мовленнєвих жанрів є інтенція мовця: цей підхід спирається на методологію й термінологію теорії мовленнєвих актів.

Прагматичний підхід представлений у моделі, що була розроблена Т. В. Шмельовою: „У теоретичному плані слід, очевидно, зауважити, що говорити про мовленнєву модель настільки ж правомірно, як і про мовну, в існуванні таких, здається, вже ніхто не сумнівається <...> Мовленнєва модель, безсумнівно, більш складне, можна навіть сказати, громіздке явище, ніж мовні моделі” Шмелёва Т. В. Модель речевого жанра / Т. В. Шмелёва // Жанры речи. - Саратов: Колледж. - 1997. - С. 88-98..

Модель мовленнєвого жанру Т. В. Шмельової базується на розумінні жанру як ситуативно-мовленнєвої дії й містить у собі сім характеристик: 1) комунікативну мету (на підставі цього критерію автор протиставляє чотири типи мовленнєвих жанрів: інформативні, імперативні, етикетні та оцінні); 2) образ автора; 3) образ адресата; 4) образ минулого (ініціальні та реактивні мовленнєві жанри); 5) образ майбутнього (подальший розвиток мовленнєвих подій, втілюваний у появі інших жанрів); 6) тип диктумного змісту, що вносить обмеження у відбір інформації про світ; 7) мовне втілення.

Мовленнєвий жанр необхідно розглядати в першу чергу як свого роду „спільний” результат, створений мовцем і сприйнятий слухачем, тобто який являє собою діалогійну сутність.

Принциповим є те, що жанри мовлення - це типізовані форми вербального оформлення комунікації, а мовленнєвий акт - це тип дії (той самий тип тексту як інваріант може реалізовуватися як декількома, так і одним або двома типами дій).

Виходячи із цього, мовленнєвий жанр можна, на нашу думку, визначити як простір, у межах якого здійснюються різні типи мовленнєвих актів, кількість, якість й інші ознаки яких залежать від суб'єкта мовлення; при цьому аналіз мовленнєвих актів дає нам можливість зрозуміти, як створюється той або інший жанр мовлення.

Оперуючи поняттям „жанр мовлення” як дослідницькою категорією, вважаємо за доцільне (а іноді - абсолютно необхідне) вибудувати корелятивний ряд (ряди), що включає зазначене поняття й так чи інакше суміжні з ним терміни: дискурс, текст, текстема. Це пов'язано, по-перше, з неоднозначним розумінням дослідниками всіх перерахованих термінологічних одиниць (причому нерідко пропоновані варіанти тлумачень відбивають очевидний взаємозв'язок та „взаємопроникнення” цих понять); по-друге - з різним функціональним статусом тих самих комунікативно-мовленнєвих структур, який останні набувають у різних комунікативних ситуаціях.

Наприклад, поздоровне висловлення такого змісту: Поздравляю! Желаю удачи! Продолжай в том же духе - у типовій ситуації поздоровлення зазвичай сприймається буквально, у своєму вихідному значенні; при використанні ж його в ситуації конфлікту це висловлення отримує зовсім іншу функцію. Відповідно, у першому випадку розглянутий текст буде виступати як жанр мовлення „поздоровлення”, у другому - жанр мовлення „докір”.

Це підтверджує положення про те, що, залежно від ситуативного контексту, той самий текст може набувати характеристик різних мовленнєвих жанрів, функціонувати як компонент різних за типом дискурсів, і закономірно підводить до необхідності більш детального розгляду співвідношення понять дискурсу - тексту - жанру мовлення, а також установлення принципів розмежування одиниць текстового й дискурсивного рівнів.

Модель дискурсу, запропонована О. О. Селівановою, базується на концепції діалогійності гуманітарного пізнання М. М. Бахтіна і Ю. М. Лотмана. Вона включає п'ять модулів, діалогійне співвідношення яких забезпечує здійснення комунікативного процесу: модулі адресанта (автора); адресата (читача), тексту як знакової форми організації дискурсу; інтеріоризованого буття лінгвокультурної спільності (дійсність, усвідомлена або на етапі породження, або в режимі інтерпретації, або в аспекті знакової репрезентації подій дійсності в тексті); модуль коду культури, науки й інших семіосфер, тобто семіотичного універсуму. Модель заснована на ситуативно-подійному розумінні дискурсу як замкнутої цілісної комунікативної ситуації, у яку занурений текст і комуніканти і яка формується на основі різних чинників, що опосередковують спілкування й розуміння: соціальних, культурних, етичних та ін. Саме цей опис дискурсу найбільшою мірою відповідає особливостям об'єкта нашого дослідження.

У цьому дослідженні мовленнєвого жанру „поздоровлення” як дискурсивного явища ми в першу чергу спиралися на погляди О. О. Селіванової і Н. К. Кравченко, які визначають дискурс як складне явище, що відповідає замкнутій комунікативній ситуації, яка має основу у вигляді уявлень / знань комунікантів один про одного й про ситуацію спілкування, включаючи багаторівневе занурення комунікантів у різні знакові системи, у т.ч. код етносу, цивілізації, культури, ідеології, етикету, жанру, мовленнєвих стереотипів, соціальних правил / стратегій комунікації, соціально зумовлених інтерактивних моделей тощо Кравченко Н. К. Интерактивное, жанровое и концептуальное моделирование международно-правового дискурса / Н. К. Кравченко. - К.: Реферат, 2006. - 320 с.; Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / О. О. Селіванова. - Полтава: Довкілля-К, 2006. - 716 с.. Інакше кажучи, дискурс у нашому розумінні - це комунікативна ситуація з усім набором вербальних виражень і екстралінгвістичних чинників, що її формують.

Отже, текст, що був занурений у типову комунікативну ситуацію і тому отримав набір типових прагматичних властивостей, знаходить ознаки певного жанру мовлення, властивого певному типу дискурсу.

У цьому дослідженні поздоровлення визначено як жанр мовлення, що має характер регулювання міжособистісних відносин та переважно закріплений за типовою комунікативною ситуацією, зумовленою важливою для адресата подією; метою реалізації цього жанру найчастіше є посилення позитивного емоційного стану адресата в прямій, рідше - у непрямій формі, чим зумовлюється його первинна або вторинна, а також риторична жанрова приналежність.

Другий розділ дисертації „Поздоровна комунікативна ситуація” присвячений поздоровній комунікативній ситуації, у якій мовленнєвий жанр „поздоровлення” виникає й функціонує. Кількість підрозділів цієї частини роботи відбиває логіку дослідження: від загальної характеристики комунікативної поздоровної ситуації до розгляду її конкретних особливостей у різних лінгвокультурах (французькій, англійській і американській, російській та українській).

У дослідженні жанру мовлення в заявленому аспекті базовим поняттям є типова комунікативна ситуація, для якої характерні певні обставини, що спонукають людину сказати щось, діючи при цьому в більш-менш строгій відповідності до визначальних для цієї ситуації ознак. Цим „щось”, що вербально оформляє комунікативну ситуацію, і є той чи інший жанр мовлення.

Під комунікативною ситуацією в цьому дослідженні маємо на увазі відрізок дійсності, що може викликати ту чи іншу мовленнєву реакцію; комунікативна ситуація, маючи два боки: об'єктивний - постійно мінливу сукупність реальних зв'язків і відносин, що існують незалежно від нас; і суб'єктивний - відбиття в нашій свідомості зв'язків і залежностей, найістотніших для нас, - є, таким чином, і стимулом мовлення, і складовою частиною акту комунікації.

Д. Хаймс щодо комунікативної ситуації використовує термін „комунікативний контекст”, виділяючи в цьому феномені такі компоненти: 1) ролі адресанта й адресата; 2) категорію „предмет мовлення”; 3) обставини (setting), тобто місце, час та інші значущі параметри; 4) канал спілкування; 5) код (мова, діалект, стиль спілкування); 6) форму повідомлення (message form), тобто жанр мовлення; 7) подію (event); 8) ключ (оцінка ефективності мовленнєвої події); 9) мету (purpose) - категорію, що відбиває наміри учасників мовленнєвої ситуації.

Виявлення ключових характеристик поздоровної комунікативної ситуації проведене з опорою на зазначену вище структуру ситуації спілкування; при цьому ієрархія складових комунікативної ситуації була побудована нами з урахуванням ступеня значимості цих компонентів.

Принципово важливим для нашого дослідження є визначення зв'язку досліджуваного мовленнєвого жанру зі святковою комунікативною ситуацією, у якій він найчастіше реалізується. Будучи одним із ключових феноменів культури, свято являє собою день або дні торжества, установлені на честь або пам'ять кого або чого-небудь. Мовленнєвий жанр „поздоровлення” найчастіше вербально втілює в собі святкову комунікативну ситуацію, що не раз відзначалося дослідниками - порівн., наприклад: „Поздоровлення … 1. Найменування етикетної ситуації, коли у відповідь на сприятливу подію (наприклад, свято) мовець посилає адресатові благопобажання. Подія може бути як загальнонародним святом, так і особистим, включаючи досягнення різного роду” Формановская Н. И. Речевое общение: коммуникативно-прагматический подход / Н. И. Формановская. - М.: Русский язык, 2002. - 216 с.. У результаті дослідження було встановлено, що такими подіями можуть бути державні, релігійні свята, свята особистого характеру, а також будь яка успішна для адресата подія.

Оскільки саме комунікативна ситуація (комунікативний контекст) значною мірою визначає мовленнєву поведінку учасників спілкування, є очевидним, що мовленнєвий жанр поздоровлення формується під впливом складного комплексу зовнішніх умов спілкування й внутрішніх станів комунікантів. З іншого боку, розмаїтість комунікативних ситуацій, жанрових реалізацій і їхні якісні характеристики залежать від лінгвокультурних особливостей тої або іншої нації, втілених у традиціях, унікальності менталітету, етикетних стандартах тощо.

Залежно від того, що є переважним у мовленнєвому жанрі, який супроводжує конкретну поздоровну ситуацію, - етикетні або емотивні характеристики - реалізації мовленнєвого жанру „поздоровлення” можна умовно поділити на етикетні й емотивні (це, у свою чергу, дозволяє градаційно розташувати весь комплекс жанрових реалізацій „поздоровлення” на шкалі емотивності / етикетності), наприклад:

- Серега, ну что?! Сдал?! (парень с довольной мимикой утвердительно кивает головой) / - Сережка! Поздравляю!!! Ты молодец!!! (парень с девушкой крепко обнимаются) (приклад з особистих спостережень автора).

Congratulation! Your hosting has been configured properly (переклад: Вітаємо! Ваш хостинг був налаштований належним чином) (приклад з особистих спостережень автора).

Співвідношення реалізацій жанру поздоровлення, умовно позначених як етикетні й емотивні, у тій чи інший лінгвокультурі залежить від комплексу чинників як внутрішньолінгвістичного, так і зовнішньолінгвістичного характеру, у тому числі й від національної комунікативно-мовленнєвої своєрідності.

Результати дослідження, зокрема, свідчать, що в східнослов'янській (українській та російській) мовленнєвій культурі жанрові реалізації поздоровлення відрізняються більшим ступенем емотивності в порівнянні із жанровими реалізаціями поздоровлення у французькій, англійській та американській лінгвокультурах.

У третьому розділі „Лінгвостилістичні особливості жанру мовлення „поздоровлення” проаналізовані та узагальнені власне мовні й стилістичні параметри поздоровного мовленнєвого жанру в різних лінгвокультурах.

Основними компонентами моделі мовленнєвого жанру „поздоровлення” є звертання, поздоровлення, побажання, представлення (підпис), які кваліфікуються як мовленнєві акти. Своєрідність кожного з мовленнєвих актів, що утворюють у сукупності мовленнєвий жанр „поздоровлення”, визначає специфіку їхнього мовного наповнення.

Поздоровна комунікативна ситуація в більшості випадків „укладається” в певну систему прагматичних координат, де провідне місце займають перформативні одиниці. Так, поздоровлення й побажання суть перформативні висловлення. Перформативне навантаження в цих мовленнєвих актах несуть перформативні дієслова із семами поздоровлення й побажання: Je te (vous) fйlicite du fond de mon вme (переклад: Я вітаю тебе (Вас) від усього серця); I congratulate you on… (переклад: Вітаю з…); Вітаємо з хлопчиком! Мы желаем счастья Вам!

У дисертації обґрунтована думка про те, що звертання й представлення як компоненти поздоровлення також „прагнуть” бути перформативами, хоча неможливість включення в них перформативних дієслів цього й не допускає. Наприклад: Mon trиs cher Pиre (переклад: Мій любий тато); Dear Jerry (переклад: Дорогой Джерри); Дорогие женщины Снежного!; Дорогие Петя и Шура!; Уважаемый Петр Пантелеевич!; Шановні друзі та колеги!; Любимый дедушка Вася!; З повагою, Президент України Л. Кучма; With warm regards Barbara Cubin, Member of Congress (переклад: З теплими побажаннями, Барбара Кубін, член Конгресу); Любящий внук Андрей; Ton ami sincиre et fidиle, A. Joubert (переклад: Твій щирий та відданий друг, А. Жубер); С уважением, семья Гаврилюков.

Подібні мовленнєві акти, які не містять експліцитних показників перформативності, але, по суті, мають ознаки перформативності, називаються „пом'якшеними”, або непрямими, перформативами (hedged performative) Луценко Н. А. Введение в лингвистику слова / Н. А. Луценко. - Горловка: Изд-во ГГПИИЯ, 2003. - 144 с..

Мовленнєвий акт „поздоровлення” a piori є перформативним висловленням - у силу закладеного в ньому позначення характерної дії. У досліджуваних мовах виявлено 8 основних моделей мовного оформлення цього мовленнєвого акту, дві з яких (1 - перформатив з перформативним дієсловом-предикатом у формі 1 ос., од./мн., теп.ч., дійсн.сп., активн.ст.; 6 - перформатив з перформативним дієсловом-предикатом зі значенням передавання чого-небудь кому-небудь у формі 1 ос., од./мн., теп.ч., дійсн.сп., активн.ст. + девербатив, що номінує інтенцію) містять прямі показники перформативності; стосовно інших моделей правомірно вживати термін непрямий перформатив, наприклад: Примите мои искренние поздравления…; Allow me to convey congratulations… (переклад: Дозвольте мені висловити поздоровлення…); Мне хотелось бы Вас поздравить с…; Let me take this opportunity to congratulate you… (переклад: Дозвольте мені скористатися нагодою, щоб привітати Вас з…); Permettez-moi de vous fйliciter а l'occasion de… (переклад: Дозвольте привітати Вас з нагоди…).

Принциповим зі структурного погляду є членування висловлень на модальний компонент і пропозицію, наприклад: Congratulation on your newborn! (переклад: Вітаю з народженням малюка!). Аналіз досліджуваного матеріалу показав, що для комунікативних ситуацій з нейтрально-повсякденною й фамільярною тональністю спілкування в англійській і французькій мовленнєвих культурах найбільш характерні моделі з віддієслівними іменниками, що номінують інтенцію (модель 7 - Congratulations! (переклад: Мої вітання!); Fйlicitation, Archers! (переклад: Наші вітання Вам, лучники!). Характерним моментом у цьому випадку є не вербальна невиразність диктумного змісту, а імпліцитна присутність його в пресупозиціях комунікантів: - I won a song. / - Congrats (переклад: - Я виграв пісню. / - Мої вітання!) (www.facebook.com).

Для східнослов'янської поздоровної культури в ситуаціях із зазначеною тональністю більше властива модель 8 (С праздничком!; С возвращением!; З днем народження!; Зі святом весни!), а також один з різновидів моделі 1 (неповна форма зазначеної моделі, що збігається з перформативним дієсловом: Вітаю!; Поздравляю!).

Невід'ємною частиною мовленнєвого жанру поздоровлення в більшості випадків є мовленнєвий акт „побажання”, який може існувати як компонент іншого мовленнєвого жанру і як такий активно вивчається не тільки у філології, але й в інших гуманітарних сферах (наприклад, роботи М. Я. Гловинської, А. В. Марченко, Н. М. Мекеко, В. Я. Проппа, Н. Ф. Сумцова, В. І. Чичерова та ін.).

Конкретна форма здійснення мовленнєвого акту побажання, як і поздоровного жанру загалом, залежить від багатьох і різноманітних чинників: віку комунікантів, наявності / відсутності ієрархічного компонента у відносинах між адресантом та адресатом; тривалості знайомства й регулярності спілкування; наявності культурного рівня автора побажання, емоційно-психологічного стану мовця у момент спілкування, кількості безпосередніх учасників акту побажання тощо.

„Побажання” являє собою мовленнєвий вчинок, зумовлений наміром адресанта, що дозволяє віднести його до класу мовленнєвих актів. На підставі того, що побажання описує дію, ним самим вчинену, можна стверджувати: цей мовленнєвий акт реалізується в перформативному висловленні, що в 1, 2, 3 моделей традиційно виражається перформативною формою дієслова-предиката (1 особа, од./мн., теперішній час, дійсний спосіб, активний стан): Je vous (te) souhaite… (переклад: - Я вам (тобі) бажаю…); Віншуємо його щастям і здоров'ям; Бажаю тобі сина народити; I wish you would write your story soon (переклад: - Бажаю, щоб ти скоріше дописав своє оповідання). У решті випадків побажання не містять перформативного дієслова у вищезазначеній формі, а тому є непрямими перформативами, наприклад: Я хочу пожелать Вам любви, радости и счастья!; Permettez-moi de vous souhaiter (переклад: - Дозвольте побажати Вам); Please accept my best wishes! (переклад: - Прийміть мої щирі побажання!); Sois heureux (переклад: - Хай щастить); Оставайся энергичным, жизнерадостным на долгие годы!; Хай дім ваш біди минають, а вороги не знають; Merry Christmas! (переклад: - Щасливого Різдва!); I'd like to wish you… (переклад: - Мені хотілося би побажати Вам…); Дай Бог тебе здоровья!. Основним і обов'язковим компонентом побажання є пропозиція, що містить у собі передбачуваний адресантом результат мовленнєвої дії.

Звертання й представлення, що є в більшості випадків необхідними компонентами поздоровного мовленнєвого жанру в усіх досліджуваних лінгвокультурах, є мовленнєвими актами, що характеризують інтерактантів комунікативної ситуації „поздоровлення” та різноманітними способами передають позитивне відношення адресанта до адресата. Саме зазначена функція визначає пріоритетність звертання в поздоровному мовленнєвому жанрі, його ключову роль у формуванні відповідного комунікативно-мовленнєвого утворення.

Подібні спостереження підтверджують висловлювану багатьма дослідниками думку про те, що у звертанні (більшою мірою) і представленні в тій або іншій мірі імпліцитно присутні семантичні елементи модальності, часу й особи. Зазначені ознаки виявляються при аналізі повного набору мовленнєвих актів поздоровлення як жанрової форми (тобто разом із власне поздоровленням і побажанням).

При виборі конкретного способу втілення поздоровних інтенцій адресант може звернутися як до форм прямої, так і непрямої комунікації. Непрямим поздоровлення стає найчастіше в тих випадках, коли воно виражене за допомогою якого-небудь іншого жанру мовлення.

Непряма комунікація досить поширена в поздоровній комунікативній сфері. Ідентифікувальними ознаками непрямих поздоровлень при цьому є характерна поздоровна комунікативна ситуація з певним набором параметрів, а також наявність суб'єктивної модальності. В основі формування непрямих поздоровлень лежать діади як формальне й змістовне поєднання двох різних одиниць. Найпоширенішими діадами в досліджуваних поздоровних культурах є такі: освідчення - поздоровлення; порада - поздоровлення; напуття - поздоровлення; повідомлення - поздоровлення.

Найбільшою розмаїтістю семантичних і стилістичних варіантів поздоровлень у сфері непрямої комунікації вирізняються східнослов'янські лінгвокультури (українська та російська): пропозиція - поздоровлення; кодекс законів - поздоровлення; обрядовий діалог - поздоровлення; попередження - поздоровлення; рекомендація - поздоровлення тощо.

ВИСНОВКИ

Жанр мовлення (мовленнєвий жанр) - це комунікативно-мовленнєве утворення, яке в результаті занурення в певну позамовну сферу отримало конкретний набір прагматичних і мовностилістичних характеристик. Це інваріантна одиниця вербального оформлення типової комунікативної ситуації, що характеризується спільністю тематичного змісту, композиційно-структурних, стилістичних рис, а також певним набором прагматичних станів, екстралінгвістичних чинників та обставин.