Національно-культурне підґрунтя компаративних фразеологізмів східнослобожанських та східностепових говірок Середнього Подінців’я

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”

УДК 811.161.2'373.72'282

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Національно-культурне підґрунтя компаративних фразеологізмів східнослобожанських та східностепових говірок Середнього Подінців'я

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Шкуран Оксана Володимирівна

Луганськ - 2011

Загальна характеристика роботи

Пошуки нової функціонально-мовленнєвої парадигми в останні роки викликали пильну увагу вчених до природи фразеологічних одиниць як знаків вторинного найменування з потужним емоційно-експресивним та оцінним потенціалом, як репрезентантів матеріальної й духовної культури, показників особливостей асоціативно-образного мислення. Серед таких відтворюваних, відносно стійких сполучень слів з цілісним значенням вирізняються компаративні фразеологічні одиниці (КФО) - замінники певних назв понять, процесів, якостей, прямі номінації яких у певному дискурсивному оточенні не є влучними. КФО разом з паремійним фондом є інформативними щодо культурних надбань народу, вони „готові формули”, що складають когнітивну базу мовної спільноти й експлікують багатовіковий досвід людства. Особливо значуща роль діалектної компаративної фразеології, зокрема новозаселеного специфічного етнокультурного ареалу, такого як Середнє Подінців'я. Східнослобожанські та східностепові говірки цього регіону виникли внаслідок заселення й дозаселення території колишньої Слобідської України в ХVЙ - ХVЙЙ ст. і пізніше. Названі говірки - важливий елемент всеукраїнського континууму з активними фразеотвірними процесами, наступом субстандарту, з виразними слідами поліетнічних контактів. Вибір для аналізу говірок Середнього Подінців'я зумовлений: 1) найбільш відчутною динамікою мовних процесів у говірках з різними генетичними основами; 2) специфікою географічного розташування; 3) недостатньою дослідженістю фразеологічного фонду сходу України.

У другій половині ХХ ст. питання ареальної компаративної фразеології порушено в роботах М. Алефіренка, Г. Доброльожі, А. Івченка, В. Мокієнка, О. Юрченка, В. Білоноженко, І. Гнатюк та ін., які вважають її невід'ємним складником фразеології. За останні десятиліття завершені дослідження українських діалектних фразеологів В. Лавера (діалекти карпатського регіону); Н. Бабич (буковинські); Ю. Прадіда, М. Якима (бойківські); М. Олійник (гуцульські); Г. Ступінської (лемківські); В. Чабаненка (нижньонаддніпрянські); Л. Ройзензона (слобожанські); Т. Грици, А. Поповського (степові); О. Плетнєвої (центральнослобожанські); К. Глуховцевої, І. Мілєвої, Р. Міняйла, Н. Скоробагатько, В. Ужченка, Д. Ужченка (східнослобожанські, східностепові).

Актуальність обраної теми зумовлена не лише відсутністю єдиного погляду на природу компаративної фразеології, що постала внаслідок її динамічності й структурно-семантичної дифузності, а й потребою багатоаспектного дослідження народних порівнянь говірок Середнього Подінців'я, де проходить межа між східнослобожанськими та східностеповими говірками. культурний ідеографічний фразеологізм

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Характер праці, її спрямованість пов'язані з комплексними науковими темами мовознавчих кафедр Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, держбюджетною темою „Базові концепти культури в мовній картині світу” (номер державної реєстрації 0103v004995). Результати самостійного дослідження одержано й під час роботи здобувача у складі авторського колективу наукової лабораторії „Регіональні мовні одиниці у світлі етнокультури”. Тему дисертації затверджено на засіданні бюро Наукової ради з проблем „Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні Національної академії наук України (протокол № 4 від 8 грудня 2005 р.).

Мета роботи - визначити й охарактеризувати національно-культурне підґрунтя компаративних фразеологізмів східнослобожанських та східностепових говірок Середнього Подінців'я.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

1) виявити й зібрати в польових умовах компаративні фразеологізми Середнього Подінців'я, систематизувати та інвентаризувати їх;

2) обґрунтувати теоретичні основи, методику й критерії класифікації компаративем, проаналізувати їхню структуру, механізм мотивації та номінації;

3) описати найпродуктивніші структурно-семантичні моделі компаративних фразеологічних одиниць, з'ясувати їхню наповнюваність;

4) здійснити ідеографічний аналіз компаративем за порівняльною сферою;

5) висвітлити внутрішньосистемні зв'язки у сфері досліджуваних ідеографічних груп;

6) установити семантичні та культурно-національні опори об'єкта порівняння як вияв ментальності мовців Середнього Подінців'я;

7) дослідити національно-культурний аспект реципієнтної зони компаративних фразем (КФ) говірок Середнього Подінців'я.

Об'єкт дослідження - народні порівняння, зафіксовані в говірках Середнього Подінців'я.

Предмет дослідження - національно-культурне підґрунтя порівняльних фразеологізмів Середнього Подінців'я, особливості їхньої семантики, у якій зафіксовано своєрідність соціально-етнічної інтерпретації об'єктивної дійсності.

Джерела фактичного матеріалу. Основну частину досліджуваного матеріалу зібрано експедиційно та анкетуванням у східнослобожанських і східностепових говірках Середнього Подінців'я, здійсненого протягом 2002 - 2011 рр. З цією метою було розроблено відповідний питальник, який нараховує 250 питань і охоплює 100 тематичних груп. Усього обстежено 519 населених пунктів. За віковими особливостями й соціальним станом інформантів виділяємо такі групи: 1) респонденти віком 60 - 90 років, пенсіонери переважно без повної середньої освіти; 2) респонденти віком 45 - 59 років переважно з середньою освітою; 3) респонденти віком 16 - 25 років, студенти Луганського національного університету імені Тараса Шевченка та його підрозділу „Лисичанський педагогічний коледж”, передусім вихідці з села. Усі інформанти - корінні мешканці Середнього Подінців'я. Крім того, джерельною базою дослідження є: „Фразеологічний словник східнослобожанських та степових говірок Донбасу” В. Ужченка, Д. Ужченка (2002) на 4727 реєстрових одиниць; додатки до дисертацій Д. Ужченка (2000), Р. Міняйла (2001), І. Магрицької (2003), І. Мілєвої (2005).

Компаративні фразеологічні одиниці було проаналізовано в зіставленні з фіксаціями інших, насамперед діалектних, словників української, білоруської, польської, чеської, сербської мов, що дало змогу виявити типові асоціації, розпізнати й описати культурно-національну специфіку порівняльного фраземікону кожної мови чи окремого ареалу. З цією метою було залучено словники Н. Вархол та А. Івченка (1990), М. Дубровіна (1997), В. Мокієнка та Т. Нікітіної (2001), В. Чабаненка (2001), Г. Аркушина (2003), Г. Доброльожі (2003), А. Нанової (2005) та ін.

У роботі комплексно використано такі методи та прийоми: описовий метод - для інвентаризації, систематизації та класифікації досліджуваних мовних одиниць; прийом фразеологічної ідентифікації - для виявлення фразеологічності того чи того усталеного мовного звороту; методику контекстуально-ситуативного аналізу дискурсу - для дослідження функцій КФО; прийоми компонентного аналізу, що сприяють диференціації компаративних фразеологізмів і дослідженню їхньої транспозиції в процесі фразеологізації; метод структурно-семантичного моделювання як різновид лінгвокультурного аналізу фразеологічного фонду мови - для визначення продуктивних структурно-семантичних моделей компаративних фразеологічних одиниць, з'ясування їхньої наповнюваності.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше в україністиці на матеріалі компаративної фразеології Середнього Подінців'я комплексно розглянуто питання компаративації фразеологічних одиниць, установлено їхній статус; окреслено ідеографічні розряди народних порівнянь на позначення фізичних та моральних якостей людини; виявлено структурно-семантичні моделі компаративних фразеологізмів з компонентами-зоономенами, артефактами в проекції на стереотипні погляди, традиції, вірування, культуру народу.

Теоретичне значення проведеного дослідження полягає в подальшій розробці загальнофразеологічних проблем, у визначенні закономірностей і характеру відбиття аналізованими компаративними фразеологізмами культурно-національної специфіки певного ареалу, особливостей інтерпретації об'єктивної дійсності у внутрішній формі стійких порівнянь. Дисертація поглиблює й розширює відомості про культурну специфіку загальноукраїнської ареальної фразеологічної системи.

Практичне значення роботи. Результати дослідження можна використовувати для висвітлення теоретичних питань фразеології в навчальній літературі, при написанні посібника з ареальної фразеології; для створення словника українських народних порівнянь; при етимологічному аналізі української фразеології; як матеріал для структурно-семантичного моделювання; у розробці спецкурсів і спецсемінарів з проблем компаративної фразеології, діалектології, культури мовлення, стилістики, у підготовці курсових, дипломних, магістерських робіт.

Особистий внесок здобувача. Результати дослідження дисертантка одержала самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційної роботи обговорено на засіданнях кафедри української мови Луганського національного університету імені Тараса Шевченка й теоретичного семінару „Українська фразеологія”, на міжнародних наукових конференціях: „Слов'янська фразеологія: семантичний, ареальний, історичний та етнокультурний аспекти” (Луганськ, 2004), „Г. Ф. Квітка-Основ'яненко та українська культура ХІХ - ХХІ ст.” (Харків, 2003), „Актуальні проблеми фразеології” (Сімферополь, 2009); на всеукраїнських: „Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2003, 2005, 2009), на конференції, присвяченій 195-й річниці з дня народження Т. Г. Шевченка (Черкаси, 2009), „Слобожанська беседа” (Луганськ, 2010); на регіональних: „Сучасний ономастичний простір Луганщини” (Луганськ, 2010), „Образне слово Луганщини” (Луганськ, 2003 - 2010).

Публікації. Зміст дисертації висвітлено у 18 публікаціях, з яких 11 надруковано в провідних фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку умовних скорочень, списку використаних джерел (42 найменування), списку літератури (213 позицій), реєстру обстежених населених пунктів, двох додатків: додаток А „Словник компаративних фразеологізмів східнослобожанських та східностепових говірок Середнього Подінців'я”, додаток Б „Компаративні фразеологізми в дискурсах носіїв східнослобожанських та східностепових говірок Середнього Подінців'я”. Загальний обсяг дисертації - 207 сторінок. Повний обсяг роботи - 555 сторінок.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано мету й завдання, визначено об'єкт, предмет, наукову новизну роботи, її теоретичне значення та практичне застосування, окреслено методи дослідження.

Перший розділ - „Компаративна фразеологія східнослобожанських і східностепових говірок Середнього Подінців'я в контексті загальномовних та ареальних фразеологічних одиниць” - присвячено аналізу становлення й розвитку компаративної фразеології як окремої галузі фразеології, її проблем, перспектив. Розділ має два підрозділи.

Перший підрозділ - „Теоретичні засади аналізу компаративної фразеології” - репрезентує стан і напрями розвитку української компаративної фразеології, яка виділилася порівняно недавно, передусім завдяки працям М. Алефіренка, Л. Авксентьєва, В. Архангельського, С. Берлізона, В. Вальчук, Г. Доброльожі, Р. Зорівчак, А. Куніна, С. Муниці, А. Назаряна, М. Судоплатової та ін.

У роботі компаративна фразеологічна одиниця визначається як надслівна, оцінна, семантично цілісна (з можливою варіантністю), переважно експресивна порівняльна вторинно-номінативна одиниця, відтворювана певною лінгвоспільнотою. Додамо, що суть семантики КФО становить „мисленнєве порівняння предметів та їхніх властивостей за гомогенними ознаками з метою розширення гносеологічного сприйняття або досягнення образності у сфері стилістичної номінації” (М. Алефіренко). Найбільш доречними вважаємо терміни компаративний (від лат. comparatives - порівняльний) фразеологізм та компаративна фразеологічна одиниця. Для досягнення стилістичного урізноманітнення використовуємо рівнозначні їм терміни компаративема, компаративна фразема, компаративна фразеологічна сполука, порівняльний фразеологізм, стійке народне порівняння.

Розуміння компаративності як зіставлення або уподібнення предметів і властивостей передбачає умови лінгвальної реалізації порівняльної семантики, компаративації. Цей процес може бути реалізовано засобами конкретної формальної конструкції, тому репрезентація категорії компаративності співвіднесена з мовними засобами: синтаксичними, морфологічними, лексичними, комбінованими. До синтаксичних засобів експлікації компаративності зараховуємо порівняльні сполучники - наче, немовби, нібито, домінантним є сполучник як. Синтаксичний засіб є найактуальнішим, напр.: дикий як три небритих китайця. Це зумовлено самою конструкцією фразеологічного порівняння та ієрархією мовних рівнів: від найнижчого - фонологічного - до найвищого - синтаксичного. В останньому, відповідно, помічено найповнішу реалізацію семантики створюваної КФО.

Уважаємо за доцільне розглядати компаративний фразеологізм як чотиричленну структуру, оскільки не можна випустити жодного конституента цієї своєрідної одиниці, не порушуючи зовнішніх і внутрішніх зв'язків усієї компаративної фрази, що є складником національного культурного простору як форми існування культури у свідомості її носіїв. Реалізація відбувається за допомогою чотирьох конституентів, які складають ліву та праву частини. Ліва представлена суб'єктом порівняння А (інші терміни: вираження референта порівняння, зміст „tenor”, основний предмет „principial subject”, компаратум, суб'єкт-компарант), що називає того, хто або що підлягає уподібненню чи зіставленню, та основою порівняння С (антецедент, ознака порівняння, обов'язкове словесне оточення ФО, орієнтир порівняння, слово-провідник, супровідник ФО, стимул порівняння) - це сам процес кореляції суб'єкта порівняння й реципієнта, без якого неможлива компаративема. Найчастіше ліва частина - суб'єкт А - підлягає словесному редукуванню, тому його позиція факультативна. Основа порівняння не так часто буває відсутня в компаративемі, тому називаємо її напівфакультативною. Саме це викликає суперечності в поглядах учених. Ми дотримуємося думки, що факультативність суб'єкта та напівфакультативність основи свідчать про словесну пасивність лівої частини, але ж ніяк не про її відсутність. Так уважають М. Блек, Г. Вейнрейх, Л. Гогісванідзе, Л. Олексишина, І. Річардс, Н. Шаповалова. Напр.: середньоподінцівська КФО Льонька грязний як шахтьор > еліпсація суб'єкта А грязний як шахтьор > еліпсація основи С як шахтьор. Їх відсутність свідчить про узуальність компаративних конструкцій: як навіжений; як міліонер - |Ч'ула новие|ну? На|ташка ку|пила веи|ликиi дом / жие|ве з ба|с'еiном / йак мяіл'іо|нер //. Права частина, представлена реципієнтом В (порівняльна частина, реципієнтна зона, донор образу, засіб „vehicle”, компарандум, образ, об'єкт-компаратор, образний конкретизатор, підпорядкований предмет „subsidiary subject”, порівняльна сфера), називає того, з ким або з чим порівнюють; порівняльним сполучником (конектор як, наче, ніби, формальний показник, оператор порівняння, вираження агента порівняння) - складником порівняння, що виокремлює фразеологічну компаративну одиницю й створює компаративний модуль (М. Алефіренко, Г. Доброльожа) або бінарне утворення під назвою тропеїчна конфігурація (Т. Онопрієнко). При реципієнті В може бути вжито супровідний конституент D (образний визначник), який підсилює експресивну конотацію компаративеми й прояснює діапазон функціонування образного конкретизатора, напр.: задається як баба коло розбитого корита. Релевантною ознакою структурно-семантичної моделі КФО, на нашу думку, є те, що за різної лексичної наповнюваності структури маємо однаковий семантичний результат. В основі компаративем лежить узагальнений мисленнєвий процес, який може реалізовуватися кожного разу інакше. Це зумовлено не лише структурою, але й типами порівняння - предметів, процесів, якостей. Отже, КФО - це мовні утворення, що мають певні властивості завдяки порівняльній групі, унаслідок чого вчені фіксують повне або часткове переосмислення значення конституентів у цих одиницях.

У роботі здійснено спробу встановити межу між логічним і о?бразним порівняннями, напр.: Йа сво|йу |жяінку н'і на |кого неи промяі|н'айу / во|на у |менеи йак |йагяідка //. Суб'єкт жінка набуває яскравої якісної особливості, що властива невеликому соковитому плоду чагарникових і трав'яних рослин ягоді, з яким порівняно або якому уподібнено жінку. Тропеїчна конфігурація виникає внаслідок метафоричного перенесення. Порівняння жінка як ягідка є експресивним, меліоративно забарвленим, образним, відтворюваним у мовленні мешканців кількох населених пунктів - Верхньокам'янське Артемівського району Донецької області, Новопсков, Рогове Новопсковського району Луганської області та ін. Ця компаративема є фразеологічною. Фіксуємо процес зближення суб'єкта порівняння жінка, що стає елементом характеристики, з реципієнтом ягідка > помічено зростання семантичного потенціалу двох конституентів, унаслідок чого відбувається спустошення образу-еталона, який є інтенсифікатором КФО > синтаксичну фразеологізацію підсилено семантичною інтеграцією (Алефіренко, 1978) > нарешті, це стає початком репрезентації КФО (Гвоздарьов, 1977). Отже, перетворення порівняння на фразеологізм відбувається в процесі занепаду специфічних ознак компаративної конструкції, побудованої на зіставленні й оформленої порівняльною одиницею.

При утворенні стійких КФ продуктивні механізми можуть бути репрезентовані алітерацією, асонансом, римою: вумний як вутка; лежить як пані на дивані; схожі як свиня на коня, тільки грива (шерсть) не така; фразеологічною диференціацією - властивістю лексем змінювати синтаксичні функції при збереженні лексичного значення: вискочити як чорт з конопель; фразеологічною інтеграцією - утратою лексичним конституентом первинного лексичного значення й отриманням нового: дурний як з Новодружівки (місто, у якому функціонувала психіатрична лікарня) втік; міжмовною омонімізацією: обнялися як під Луною; лексико-синтаксичним зсувом - здатністю граматичних форм змінювати синтаксичне значення конституентів: живуть як кішка з мишкою та ін.

У зв'язку з викладеним записані від інформантів порівняння (понад 5500) уважаємо діалектними фразеологічними одиницями, якщо їх відтворюють три або більше мешканців у якомусь контексті говірки, вони є пейоративно або меліоративно забарвлені, містять тропеїчну конфігурацію й не зафіксовані в академічному словнику. Порівняльна фразеологія Середнього Подінців'я - цілісна система, яка містить взаємопов'язані компоненти: діалектні, загальнонародні, літературні, професійні, арготичні тощо.

Другий підрозділ - „Культурно-історичний феномен Середнього Подінців'я” - присвячено огляду історії заселення й культури цього краю. Середнє Подінців'я як культурно-етнографічний регіон із властивими йому ознаками народної культури сформувався в ХVІ - ХVІІІ ст. й охоплює вісімнадцять адміністративних районів Луганської області та один район Донецької. У 1898 році було опубліковано дослідження про матеріальне й духовне життя мешканців Середнього Подінців'я „Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии: Очерки по этнографии края” за редакцією начальника Харківського губернського статистичного комітету Василя Іванова. Це своєрідна енциклопедія життя мешканців історичного Старобільського повіту (на північ від Сіверського Дінця), одночасно й важлива загальнокультурна пам'ятка народної східнослобожанської фразеології, напр.: любыт якъ душу, а трясеть якъ грушу. Це порівняння репрезентує культурологічну інформацію, оскільки в одному КФ сполучено два символи: груша - уособлення продовження роду, душа - символ внутрішньої сутності людини. Разом вони репрезентують у КФО духовну та фізичну єдність. Компаративеми з праці В. Іванова ми об'єднали в десять груп: на позначення інтелектуальних здібностей (умна жона, якъ бочка пшона; прилип та й бьецьця, якъ собачий ковтунъ); моральних якостей людини (винъ зо мною, якъ рыба за(зъ) водою; добрався, якъ свиня до калу); рис характеру людини (боицьця, якъ чортъ ладану; надувся, якъ мыша на крупу; скрывывся, якъ середа на п'ятницю; дожида, якъ вилъ обуха; носицьця, якъ дурень зъ ступою; мотаецця, якъ шейма на бычовци; копаецьця, якъ жукъ горыть ) тощо.

У роботі сучасну порівняльну фразеологію Середнього Подінців'я представлено надзвичайно продуктивним фаунонімним рядом з компонентами - бик, бугай, віл, свиня, порося та ін.; а також іншими утвореннями з компонентами - артефактами - дах оселі, лава та ін.; продуктами харчування хліб, сало та ін. Компаративний фонд фразеології значною мірою спрямований на показ негативних рис індивіда - нав'язливість, злість, неохайність, неестетичність: як мухи покусали; прилипнути як муха до шпаруни; грязний як свиня в багнюці; ? як свиню сосав хто; ? як свиня в горосі та ін.

За результатами асоціативного психолінгвістичного експерименту інформантів розподілено на дві вікові групи: студенти 17 - 20 років та члени їхніх родин віком 60 - 90 років; на прикладі 120 компаративем, зафіксованих у 519 населених пунктах, активно вживаними виявилися 82% КФО, менш уживаними - 18% КФО. Це дозволило виокремити давні стійкі порівняння, напр.: високий як тичина; уклав Бог душу як у пня; кучерики як бобові струки; дівчата наче ті бразолі та активно вживані сьогодні, напр.: живе як горох при дорозі; глухий мов дерево бездушне; стоїть як твердий дуб; дитина як опецьок; причепився як реп'ях та ін. Це свідчить про активні процеси фразеозмін і фразеотворення.

У другому розділі - „Моделювання компаративних фразеологізмів східнослобожанських та східностепових говірок Середнього Подінців'я” - схарактеризовано метод структурно-семантичного моделювання фразеологізмів, окреслено межу між продуктивними, малопродуктивними, непродуктивними моделями компаративних фразеологізмів у східнослобожанських та східностепових говірках Середнього Подінців'я з компонентами-фаунономенами, артефактами.

Моделювання як різновид лінгвокультурного аналізу фразеологічного фонду мови розглядали А. Аксамітов, Л. Івашко, А. Івченко, В. Коваль, В. Лавер, В. Мокієнко, І. Подюков, М. Толстой, В. Ужченко та ін.

У роботі використовуємо таку дефініцію структурно-семантичної моделі (ССМ) - це ряд варіантних компаративних фразеологічних одиниць, поєднаних семантикою, синтаксичною структурою та однорідними образними конкретизаторами, образними визначниками на позначення просторових характеристик. Виокремлюємо три типи ССМ - продуктивні (які мають більше чотирьох варіантів), малопродуктивні (які мають три-чотири варіанти), непродуктивні (які мають два варіанти).

Експлікація КФ з об'єктами-зоономенами, предметами побуту на позначення зовнішнього вигляду людини, поведінки, умов життя, стану, розумових здібностей та ін. свідчить про активність функціонування, можливу давність зазначених одиниць фразеологічного фонду української мови.

Об'єктивно виявлені компаративні фразеологічні структурно-семантичні моделі дозволяють глибоко проникнути в сутність КФО, розкрити додаткові відтінки в їхній семантиці. Проаналізувавши порівняльні стійкі вислови подінцівських говірок методом структурно-семантичного моделювання, ми виявили фразеологічні відношення у фразеологічній системі цих говірок та основні способи мотивації КФО, окреслили додаткові семи. Це підтвердило модельований характер не лише внутрішньої форми, а й семантики КФО, сприяло конструюванню мовної картини світу подінцівців.

Експресивність конституентів компаративних фразеологізмів є тим чинником, що створює противагу широкій модельованості вільних сполук. Набуваючи різної конотації, компаративний фразеологізм значно звужує зв'язок з моделлю, за якою він утворений, що дає підставу називати його відносно немодельованою одиницею (порівняно з вільним словосполученням). Але ця відносна немодельованість суперечлива: у структурному плані КФО зазвичай зберігають тісний зв'язок з тими синтаксичними моделями, за якими вони були утворені, а відносна немодельованість впливає насамперед на їхню семантику - внутрішню й зовнішню. Наявне відставання форми від її змісту, який сприяє утворенню додаткових відтінків, індивідуальної експресивності, семантичної неповторності.

Виявлені й проаналізовані за єдиною методикою моделі дозволяють глибоко проникнути в сутність компаративем: висвітлити різнобічні зв'язки між словом-концептом і КФО, окреслити номенклатуру образних конкретизаторів (ОК) та образних визначників (ОВ), їхню фразеотвірну продуктивність і характер умотивування, показати структурні нарощення та семантичне збагачення.

Вивчення процесів моделювання компаративних фразеологізмів східнослобожанських та східностепових говірок має важливе значення для виявлення особливостей національного світобачення, характеристики процесів статики й динаміки в українській фразеології.

Так, погляди подінцівців виражено за допомогою негативно конотованих КФО продуктивної ССМ № 13 „почуватися + як + зоономен + у (на) + локальний орієнтир = незручно почуватися”: бєгємот: почуватися як бєгємот на самокаті; жаба: почуватися як жаба на пеньку; жираф: почуватися як жираф у магазині; заєць: почуватися як заєць на велосипеді тощо.

Особливістю моделювання є кількісне наповнення ССМ, що дозволяє виділити опозиції за різноманітними диференційними ознаками: високий - низький; товстий - худий та ін. Зазвичай, одна ССМ більшою чи меншою мірою кількісно переважає іншу, причому цю перевагу зумовлюють позалінгвальні чинники. Так, значно більше ССМ, за якими утворено КФО з основною дефініцією „дуже товстий”, ніж „дуже худий”; „некрасивий”, ніж „красивий”.

Поняття про розумову відсталість репрезентовано в продуктивних моделях КФО, що свідчить про „популярність” образу дурня в компаративній фразеології Середнього Подінців'я: „дурний (тупий, тупорилий, глупий) + як + зоономен = дуже дурний”: баран: тупий (глупий, дурний) як баран; вівця: тупий (дурний) як вівця; свиня: тупорилий як свиня; „розумний + як + зоономен + (божий) = дурний”: бик: розумний як бик божий; теля: розумний як телятко боже та ін.

Внутрішня форма переважної більшості компаративних фразеологізмів досліджуваних говірок зумовлена семантикою компонентів (ОК та ОВ) на позначення реалій та пов'язаних з ними понять Середнього Подінців'я. Це зоономени (собака, кіт, корова, бик, теля, коза, свиня, вівця, баран, вовк та ін.), флорономени (гарбуз (тиква), калина, яблуко, верба, дуб, сосна, йолка та ін.) тощо, напр.: ССМ № 15 „сидіти (умоститися, вгніздитися, причепитися тощо) + як + тварина + на (в) + локальний орієнтир = незручно, невпевнено сидіти”: блоха: причепитися як блоха на гребінці; ведмідь: умоститися як медвідь (діал.) на велосипеді; горобець: сидіти як горобець на гілці; гуска (гусь): вгніздитися як гуска на мотоциклі; жаба: сидить як жаба на пеньку; кіт: сидить як кіт на проводах; коза: сидіти як коза на велосипеді; корова: сидіти як корова на акації. Модель продуктивна.

ОК цієї моделі є назви птахів „звичної” фауни горобець, сорока, курка, півень. Лексема горобець у мовленні інформантів репрезентує назву майже всіх дрібних птахів і має значний фразеотвірний потенціал: сему `маленький' доповнено імпліцитними відтінками: `людина, на яку звалюють чужу провину', `реалізація часових відрізків', `ходити без діла, нічого не робити', `незручно, невпевнено сидіти' та ін., напр.: при|бяігла |мати ка|лоши шу|кат' / а йа схо|валас'а пяіт сто|лом / ўч'еи|пилас'а за |ножку і сие|д'у / йак горо|бец' на п|рипяіч'ку / жду // от меи|н'і д'іс|талос' то|д'і за це // .

Образними конкретизаторами є й назви тварин: сто|йу |посеиреид до|роги / голо|суйу // у|с'і |мимо / а йа // йак ко|рова на а|кац'ійі // пяіш|ли на імеи|нини сот|рудниек'іў ч'оло|вяіка / йа приеiш|ла |первиi раз і сие|д'у / йак |жаба на пеин'|ку //. Зоономени у складі КФ формують пейоративну конотацію.

Негативна оцінність номенів імплікує додаткову сему `недоречно': |вибрали меи|не л'у|деi збие|рати на голосу|ван':а / |вишла на |вулиц'у / |с'іла йак бло|ха на греибяін'|ц'і / йа|киi з |мене агяі|татор / йа |т'іл'ки ч'оло|вяіка |можу сво|го ст|ройіти / а неи ўс'у |вулиец'у //.

ОВ (локальний орієнтир) - на велосипеді (для ведмедя, кози, корови), на мотоциклі (для гуски, свині), на проводах (для кота) - ілюструє інноваційний характер і підсилює експресивне забарвлення КФО.

На підставі аналізу фактичного матеріалу визначено 98 ССМ компаративних фразеологізмів, з яких найпродуктивнішими є 69, малопродуктивними - 21, непродуктивними - 8 ССМ. Загалом образні компоненти є членами дихотомічної опозиції, але граматично й семантично залежними: образний конкретизатор є домінантною структурною одиницею, образний визначник прояснює поле функціонування ОК.

Аналіз структурно-семантичних моделей засвідчив: 1) компонентний склад містить образні конкретизатори, що є нормативними лексемами (62 %); суржиковими елементами здоровий як бєгємот (№ 6), невпевнений як вутка на морі (№ 14) тощо (37,5%); власне діалектними компонентами товстий як ропавка (№ 6) `кліщ, що впивається в тіло' (0,5%) та ін. Образні визначники, репрезентовані нормативними лексемами, становлять 72 %, суржиковими елементами (ревіти як бугай біля корита (№ 20), крутиться як горобець в кармані (№ 22) тощо) - 22 %; із них близько 5 % - компоненти з виразною пейоративною семантикою; 2) широкою є амплітуда варіацій у порівняльній сфері; 3) наявні специфічні для ареалу ССМ, не зафіксовані іншими діалектними словниками, напр.: „неповороткий + як + тварина + на (біля, в, за, з, у) + локальний орієнтир (інша тварина) = дуже неповороткий”: ведмідь: неповороткий як ведмідь на танцях; жук: ? як жук в навозі; кіт: ? як кіт з оселедцем; корова: ? як корова на льоду; муха: ? як муха на морозі та ін. - 21 %, а також діалектні репрезентанти моделей, що мають широкі ізоглоси не лише українськомовного, але й російського, білоруського, польського, болгарського та ін. простору, напр.: голодний як вовк; чваниться як оса на кармані; дурна як гуска; в'ється як вугор; живе як вовк у вівчарні та ін. - 79 %.

Визначені й схарактеризовані ССМ компаративних фразеологізмів є активними елементами національної мовної картини світу. Вони відображають на глибинному семантичному рівні стереотипні, значною мірою еталонні уявлення про людину в усій сукупності її фізичних, психічних, моральних, соціальних якостей. В основі образів КФО, зазвичай, лежать вербальні константи української народної культури, національні символи та етнокультурні реалії.

У третьому розділі - „Ідеографічна характеристика компаративних фразеологізмів Середнього Подінців'я” - скласифіковано компаративні фразеологізми, що формують фразеотематичну групу (ФТГ) „Людина”. Серед класифікаційних розрядів КФО найнижчою ідеографічною ланкою є фразеосемантичний ряд (ФСР), до складу якого входять компаративеми зі спільними семантичними та граматичними ознаками. Фразеосемантичні ряди зі спільним значенням та ідентичним співвідношенням з лексико-граматичним розрядом об'єднано у фразеосемантичні групи (ФСГ), які складають фразеосемантичні поля (ФСП), а ті, у свою чергу, - фразеосемантичну підгрупу.

З огляду на багатство компаративно-фразеологічного складу Середнього Подінців'я, його різну тематичну наповнюваність до аналізу залучаємо окремі фрагменти досліджуваного матеріалу, найбільш показові й важливі для розуміння ФТГ „Людина”. Цю групу репрезентують шість фразеосемантичних полів: „Зовнішній вигляд”, „Фізичні ознаки та фізіологічні вади”, „Розумова діяльність”, „Емоції, почуття, стан”, „Фізичний стан та фізичні вади”, „Дії”. ФСП „Зовнішній вигляд” ілюстровано п'ятьма фразеосемантичними групами, які представлені 21 фразеосемантичним рядом; ФСП „Фізичні ознаки та фізіологічні вади” - трьома ФСГ, що репрезентовані шістьма ФСР; „Емоції, почуття, стан” - двома ФСГ і п'ятьма ФСР; ФСП „Фізичний стан та фізичні вади” - двома ФСГ і двома ФСР; ФСП „Дії” - п'ятьма ФСГ і 22 ФСР. Усього репрезентовано 56 фразеосемантичних рядів. Такий ідеографічний розподіл передає насамперед емоційну сферу комунікації й номінації, що найтісніше пов'язані з образами - специфічною конкретно-чуттєвою формою відбиття дійсності, зображення якогось явища через інше за допомогою тропеїчної конфігурації; відтворення типових явищ у конкретно-індивідуальній формі. Загалом у роботі дотримуємося класифікації В. Ужченка, але замість уживаного ним терміна варіантно-синонімічна група використовуємо термін фразеосемантична група, оскільки набір компаративем не завжди становить синонімічний ряд.

Особливістю денотації компаративних фразеологізмів є характеристика тих реалій, які підлягають вторинній номінації, тобто об'єктів емоційної сфери позитивного і негативного плану, напр.: ліву частину компаративем ФСР „Дуже товстий” представлено широким спектром стимулів порівняння, що ілюструють пейоративне забарвлення компаративеми: гладкий, жирний, здоровий, крєпкий, пузатий, товстий. Це свідчить про однакове ставлення носіїв говірки до дуже товстої людини. Образними конкретизаторами є назви предметів побуту: барабан, бочка, мішок, тумба; назви рослин - гарбуз, рєпа; назви тварин - бик, бєгємот, бугай, гіпопотам та ін. Зафіксовано стійкі порівняння із сучасними конституентами-реципієнтами бройлер, бульдозер, дієта, електровіник тощо та назвами екзотичних тварин крокодил, слон, страус: товстий як бройлер; ? як гіпопотам; потрібний як доходязі дієта; носитися як електровіник та ін. Усі компоненти-зоономени чоловічого роду номінують людину чоловічої статі, ОК гуска, ропавка - жіночої. Більшість КФ мають додаткові семи `міцний, неповороткий'.

Деякі КФО, що містять компоненти-діалектизми бевтух, боров, ботня, бузівок, копиця, луточок: роз|йіўс'а |Гяенка йак |беўтух / а та|киi моло|диi //, мають додаткову сему `одутлуватий, деформований ожирінням'.

Для пейоративної оцінки огрядних людей уживають КФО з реципієнтами як бомба, як бомбовоз, як торба з салом: товстий як бомба; ? як бомба повільної дії; ? як бройлер; експресивне забарвлення співчуття, іронічності містять порівняльні частини як колобок, як помпушка. Ці вислови мають наддіалектний характер.

Компаративні фразеологізми ФСР „Дуже товстий” репрезентують гіперболічне бачення зайвої ваги в товстих людей, ілюструють додаткові семи `одутлуватий', `кремезний', `неповороткий': ч'оло|вяік у Га|лини к|р'іпеин'киi йак го|р'ішок //; І|ван І|ванович' за |л'іто стаў |тоўстиi йак мат|рас // та ін.

Загалом з усіх фразеосемантичних рядів, проаналізованих у дисертації, тільки шість репрезентують позитивну оцінність; тоді як понад сорок - негативну. Оцінна конотація інших рядів залежить від дискурсивного оточення.

Отже, фразеотематичні поля, фразеотематичні підгрупи, фразеосемантичні групи, фразеосемантичні ряди є основою систематизації компаративних фразем у мові. Таке членування компаративної фразеології - наслідок усвідомлення системності навколишнього світу. Структура має складну їєрархічну організацію як різновид ідеографічної категоризації образу-еталона КФО.

Аналіз фактичного матеріалу свідчить, що більшість компаративем характеризує людину, її зовнішність, риси характеру, дії та стани, а також міжособистісні стосунки. Активне використання компаративем у живому мовленні зумовлене екстралінгвальними чинниками: тісними контактами людини з природою; міграційними процесами, оскільки значний шар компаративної фразеології має наддіалектний характер.

Компаративні фразеологізми мовці засвоюють краще, ніж вільні словосполучення: вони влучніші, переконливіші щодо сприйняття й оцінки навколишнього світу, емоційніше передають інформацію в усному мовленні; у зв'язку з цим їх активно використовують у повсякденній комунікації. Домінують КФО зі зниженою стилістичною маркованістю: грубі, вульгарні, іронічні, жартівливі, зневажливі та ін. Це свідчить про специфіку сприйняття довкілля респондентами досліджуваного ареалу й емоційний потенціал подінцівців, зокрема його тяжіння до пейоративної експресії.

У Висновках узагальнено результати проведеного дослідження.

Своєрідність проаналізованих компаративних одиниць зумовлена такими говірковими ознаками, як новоствореність і маргінальність. Синтез культурних, звичаєвих особливостей, позначений на ментальності мовців, пояснює якісні й кількісні параметри КФО. Так, компаративний фразеологічний фонд Середнього Подінців'я містить вислови, внутрішня форма яких пов'язана з вербалізованими реаліями давніх міфологічних уявлень, звичаїв, ритуалів, традицій господарювання, християнством та філософськими концепціями, що переважають у лінгвоспільноті.

Народні порівняння зумовлюють своєрідну структуру та семантику КФО, зокрема: компаративну модель; образи-еталони, які є розбудовним конституентом моделі; емотивно-експресивну та інтенсифікувальну функції в мовленні. Серед мовних засобів вираження категорії компаративності у фразеологічних одиницях найактуальнішим є синтаксичний, зумовлений конструкцією фразеологічного порівняння, яке передбачає уподібнення предметів за відповідною моделлю. Ознакою цієї моделі є те, що при різній лексичній наповнюваності можна отримати однаковий семантичний результат. Компаративні модельовані утворення мають типове значення, оскільки в основі лежить узагальнений мисленнєвий процес.

Мовленнєву реалізацію компаративних фразем здійснено за допомогою логіко-компаративного ланцюга: суб'єкт порівняння - основа порівняння - реципієнтна зона. Через порівняння реалізовано операцію „звірювання”, яка вносить образ-еталон лінгвокультурного досвіду людини, що спричиняє його якісний стрибок на вищий рівень концептуалізації людською свідомістю об'єктивного світу певної лінгвоспільноти та бере участь у формуванні культурно значущих для мешканців Середнього Подінців'я концептів.

Серед компаративних фразеологічних одиниць досліджуваного ареалу за походженням виокремлюємо такі різновиди: 1) давні ареальні порівняльні фразеологізми Харківської губернії; 2) новоутворені компаративні фразеологізми, які виникли внаслідок: а) трансформації літературних компаративних фразем; б) поширення компаративем інших українських ареалів; 3) утворення маргінальних подінцівських компаративних фразем. Значенню всіх КФО властивий експресивний компонент, хоча ступінь експресії не є однаковим.

Згідно з традицією компаративні фразеологічні порівняння й фразеологізовані метафори можна розглядати як такі одиниці, що співіснують паралельно, однак суміжні явища ускладнюють розрізнення фразеологізованих членів опозиції. Проте між ними наявна помітна різниця, зокрема: обов'язковість/необов'язковість порівняльного конституента; компаративну конструкцію утворено на основі зафіксованої ознаки; метафора відображає світ, що не має внутрішньої динаміки, це фіксація результату без пояснення, тобто латентне порівняння, тоді як КФО фіксує окремий етап думки з метою досягнення комунікативного компромісу.

У процесі аналізу КФО виокремлено порівняльну частину, репрезентовану компаративним конституентом як та реципієнтом, представленим завжди образним конкретизатором і часто образним визначником. Ядерна частина КФ дозволяє з'ясувати національно-культурний компонент одиниці, як-от: 1) зоономенний код, що вербалізує фізичні, фізіологічні, моральні та ін. якості людини; 2) флористичні символи, які репрезентують характеристики зовнішності людини, її поведінки; 3) назви предметів побуту, у яких завуальовано міфологічну номінацію компаративеми тощо. Більшості КФ притаманна пейоративна експресивність, породжена конотативною й денотативною модальністю.

Аналіз компаративних фразеологізмів східнослобожанських і східностепових говірок здійснено методом структурно-семантичного моделювання, що дало змогу визначити продуктивні моделі та їхню наповнюваність, основні способи мотивації. Продуктивність ССМ - одна зі специфічних рис мовної картини світу носіїв ареалу.

Створенню пейоративності найчастіше сприяють негативно забарвлені компоненти, використання стилістично знижених лексем жаргонно-просторічної мовної стихії, а нерідко вульгарних слів, функціонування гіперболи як організаційного компаративно-фразеологічного чинника.

Нову морально-етичну оцінку містять евфемістичні компаративні фразеологізми, які є результатом закріплення в суспільній свідомості нових соціально коректних стереотипів. Частота вживання евфемізмів у дискурсах та ступінь евфемізації мовленнєвого спілкування тісно пов'язані з особливостями етикету спільноти подінцівського ареалу. Одні інформанти цінують прямоту та відвертість, інші - ввічливість, яка примушує комунікантів шукати пом'якшені вислови.

Важливим засобом увиразнення стають локальні й узусні оніми. У компаративно-фразеотвірний процес залучено понад 100 власних назв чи їхніх варіантів. Антропоніми (Вася, Дуня, Дуся, Клава, Маруся, Славік Леньовський, Стицько, Феська, Хівря та ін.) звичайно максимально соціологізовані; топоніми (Новодружевка, Приволля, Сватове та ін.) вербалізують мікролокалії або назви міст.

Компаративеми досліджуваного ареалу регулюють і оцінюють поведінку людини в будь-якій сфері її суспільного життя: у праці й побуті, політиці й науці, сім'ї та громадських традиціях. Переважають одиниці, які містять оцінку негативним моральним якостям людини. Вона безкомпромісна, правдива, різка, тому нерідко колорит таких компаративних фразеологізмів знижений - від жартівливого, іронічного до згрубілого, лайливого; вони вимагають високих застережувально-спонукальних інтонацій, часто супроводжуваних жестами, мімікою. КФО - досконалий результат вторинної фразеологізації для іронічної, жартівливої чи різко негативної характеристики властивостей та якостей суб'єктів порівняння.

Компаративеми виражають самохарактеристику людини або її оточення, характеристику через сприйняття цієї людини. Разом з тим, є чимало порівняльних фразеологізмів, які оцінюють рівень моральності (аморальності) людини через її ставлення до інших людей (кількісно такі фразеологізми переважають).

У мовленні респондентів зафіксовано КФО з реципієнтами на позначення гірничої термінології лава, терикон, уголь, шахтьор, шахта, шурф: грязний як із шахти виліз; грязний як з-під терикона; як рак на териконі свисне; волос чорний та ін., що свідчить про регіональні особливості мовлення мешканців ареалу - більшість представників чоловічої статі працювали або працюють у гірничій промисловості.

Компаративна фразеологія Середнього Подінців'я не протиставлена компаративемам інших ареалів, найбільше відмінностей пов'язано з неоднаковим репертуаром лексем на позначення окремих сем у різних мікроареалах регіону, а також різною активністю репрезентантів семи.

Вивчення ідеографії компаративних фразеологізмів Середнього Подінців'я має важливе значення для виявлення особливостей національного світобачення, характеристики процесів статики й динаміки в народній фразеології. Саме експресивність є однією з вагомих причин ідеографічної вибірковості КФО. Компаративна фразеологія не відображає світ логічно, утворені ідеографічні групи відбивають суб'єктивну картину світосприйняття. Так, фразеотематична група „Людина” охоплює фразеотематичні поля: „Зовнішній вигляд”, „Фізичні ознаки та фізіологічні вади”, „Розумова діяльність”, „Емоції, почуття, стан”, „Фізичний стан та фізичні вади”, „Дії”. ФСП „Зовнішній вигляд” охоплює п'ять фразеосемантичних груп: „Врода”, „Голова, риси обличчя, волосся”, „Зріст”, „Комплекція”, „Естетичний та неестетичний вигляд”. ФСП „Фізичні ознаки та фізіологічні вади” охоплює ФСГ: „Вікові особливості”, „Фізіологічні вади”, „Перебіг життя”. ФСП „Розумова діяльність” представлене двома ФСГ „Слабкі розумові здібності”, „Розумний”. ФСП „Емоції, почуття, стан”: „Весело - сумно кому”, „Злитися”. ФСП „Фізичний стан та фізичні вади”: „Змерзнути (змерзлий)”, „Смердючий”. ФСП „Дії”: „Дії, пов'язані з процесом мовлення”, „Дії, пов'язані зі сприйняттям світу”, „Дії, пов'язані з пересуванням у просторі”, „Фізіологічні потреби”, „Дії, пов'язані з працею”. У подінцівських говірках, як і в інших українських, більшість КФО стосується людини й лише 5% - навколишнього світу.

Особливістю денотації компаративних фразеологізмів є характеристика тих реалій, які підлягають вторинній номінації, тобто об'єктів емоційної сфери позитивного (їх зафіксовано значно менше - 8 фразеосемантичних рядів) і негативного плану (їх 36). З пейоративним експресивним забарвленням виокремлено такі ФСР: „Невродливий”, „Великі зуби”, „Брудний”, „Голова, риси обличчя, волосся”, „Дуже низький” тощо.

Дослідження виявило, що компаративно-фразеологічній системі східнослобожанських та східностепових говірок притаманне значне розмаїття компаративних одиниць, які ілюструють етнокультуру східноукраїнського регіону, утворюють широкий діапазон стійких вторинних найменувань, мотивованих різними причинами, розкривають вплив людського чинника на безперервний процес фразеотворення. КФО є продуктивною підсистемою фразеології. Вони постійно збагачуються за рахунок новотворів. На відміну від загальних законів мислення, у різних населених пунктах Середнього Подінців'я КФО не однакові, оскільки уявлення, витворені в процесі мислення, репрезентують конкретні реалії.

Аналіз фактичного матеріалу свідчить, що і мова, і культура беруть участь у формуванні ментальності подінцівської лінгвоспільноти. Ці складники утворюють баланс універсального та ідіоетнічного у пізнанні світу представниками досліджуваного регіону. У такий спосіб формується гармонія національної особистості.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Шкуран О. В. Компаративізми східнослобожанських і східностепових говірок України / О. В. Шкуран // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. - 2003. - № 3. - С. 263 - 268.

2. Шкуран О. В. Компаративні фразеологізми у творах Квітки-Основ'яненка / О. Шкуран // Лінгвістичні дослідження : зб. наук. пр. - Вип. 2. - Х. : Видавець Прокопенко Г. Є., 2004. - С. 162 - 167.

3. Шкуран О. В. Динаміка компаративних фразеологізмів у „Словарі” Б. Д. Грінченка / О. Шкуран // Лінгвістика : зб. наук. пр. - Луганськ, 2004. - № 2. - С. 109 - 114.

4. Шкуран О. В. Теоретичні засади компаративних фразеологізмів / О. Шкуран // Лінгвістика : зб. наук. пр. - Луганськ, 2005. - № 2. - С. 133 - 142.

5. Шкуран О. В. Етнокультурний компонент „собака” в східнослобожанських та східностепових говірках Середнього Подінців'я / О. Шкуран // Лінгвістика : зб. наук. пр. - Луганськ, 2005. - № 3. - С. 117 - 124.

6. Шкуран О. В. Моделювання компаративних фразеологічних одиниць з об'єктами-зоонімами в східнослобожанських та східностепових говірках Середнього Подінців'я / О. В. Шкуран // Лінгвістика : зб. наук. пр. - Луганськ, 2006. - № 1. - С. 126 - 137.

7. Шкуран О. В. Ідеографічна класифікація компаративних фразеологізмів східнослобожанських та східностепових говірок Середнього Подінців'я / О. В. Шкуран // Лінгвістика : зб. наук. пр. - Луганськ, 2008. - № 1. - С. - 171.

8. Шкуран О. В. Категоріальний феномен компаративної фразеології східнослобожанських та східностепових говірок Середнього Подінців'я / О. Шкуран // Учен. зап. Таврич. нац. ун-та им. В. И. Вернадского : науч. журн. - Симферополь, 2009. - Т. 22, № 4. - С. 59 - 66.

9. Шкуран О. В. Мовознавчий феномен компаративної фразеології східнослобожанських та східностепових говірок Середнього Подінців'я / О. В. Шкуран // Лінгвістика : зб. наук. пр. - Луганськ, 2009. - № 3. - С. - 154.

10. Шкуран О. В. Проект словника компаративних фразеологізмів східнослобожанських та східностепових говірок Середнього Подінців'я / О. В. Шкуран // Лінгвістика : зб. наук. пр. - Луганськ, 2010. - № 2. - С. - 131.

11. Шкуран О. В. Дискурсивна компаративна фразеологія Середнього Подінців'я як генетичний код народного світовідчуття / О. В. Шкуран // Лінгвістика : зб. наук. пр. - Луганськ, 2010. - № 3. - С. 210 - 215.

12. Шкуран О. В. Компаративні фразеологізми міста Лисичанська Луганської області / Оксана Шкуран // Образне слово Луганщини : матеріали ІІ регіон. наук.-практ. конф. з укр. мови. - Вип. 2. - Луганськ, 2003. - С. 214 - 219.

13. Шкуран О. В. Культурологічний аспект концепту „свиня” в східнослобожанській говірці / Оксана Шкуран // Образне слово Луганщини : матеріали ІІІ регіон. наук.-практ. конф. з укр. мови. - Вип. 3. - Луганськ, 2004. - С. 155 - 157.

14. Шкуран О. В. Мотив здоров'я в тематиці компаративних фразем сходу України / О. Шкуран // Образне слово Луганщини : матеріали ІV регіон. наук.-пр. конф. з укр. мови. - Вип. 4. - Луганськ, 2005. - С. 132 - 134.

15. Шкуран О. В. Діахронія компаративних фразеологізмів східнослобожанських та східностепових говірок Середнього Подінців'я (на матеріалі праці В. В. Іванова „Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии. Очерки по этнографии края” 1898) / О. Шкуран // Образне слово Луганщини : матеріали V регіон. наук.-пр. конф. з укр. мови. - Вип. 5. - Луганськ, 2006. - С. 186 - 188.

16. Шкуран О. В. Семантичне навантаження вербальних оберегів у складі стійких порівнянь Середнього Подінців'я / О. Шкуран // Образне слово Луганщини : матеріали VІ регіон. наук.-пр. конф. з укр. мови. - Вип. 7. - Луганськ, 2008. - С. 281 - 283.

17. Шкуран О. В. Фразеосемантична група „Голова, риси обличчя” компаративних фразеологізмів Середнього Подінців'я / О. Шкуран // Образне слово Луганщини : матеріали VІІІ регіон. наук.-пр. конф. з укр. мови. - Вип. 9. - Луганськ, 2010. - С. 269 - 272.

18. Шкуран О. В. Компаративні фразеологізми Середнього Подінців'я з реципієнтами - прецедентними іменами / О. Шкуран // Ономастичний простір Луганщини : матеріали VІІ регіон. наук.-пр. конф. з укр. мови. - Вип. 7. - Луганськ, 2010. - № 7. - С. 135 - 138.

Анотація

Шкуран О.В. Національно-культурне підґрунтя компаративних фразеологізмів східнослобожанських та східностепових говірок Середнього Подінців'я. - Рукопис.