Превентив у структурі українського розмовного дискурсу: комунікативна модель і засоби вираження

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

УДК 81'367.7

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ПРЕВЕНТИВ У СТРУКТУРІ УКРАЇНСЬКОГО РОЗМОВНОГО ДИСКУРСУ: КОМУНІКАТИВНА МОДЕЛЬ І ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ

Донецьк - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, доцент Теркулов В'ячеслав Ісайович, професор кафедри російської мови та мовознавства Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов, перший проректор Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, старший науковий співробітник Соколова Світлана Олегівна, в.о. завідувача відділу соціолінгвістики Інституту української мови НАН України;

кандидат філологічних наук, доцент Піддубська Інна Валентинівна, доцент кафедри української філології і культури Донецького національного університету.

Захист відбудеться 19 листопада 2010 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.10 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Донецького національного університету за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий “18” жовтня 2010 року.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Витоки вивчення застереження (превентива) пов'язані з розглядом цього явища як семантичного різновиду імперативних конструкцій. На сьогодні вивчення превентива має певну традицію. Початок його - у працях К.С. Аксакова, Д.М. Овсянико-Куликовського, М.М. Дурново та ін. Про існування застереження як особливого відтінку наказового способу йшлося в дослідженнях О.О. Шахматова, О.М. Пєшковського, В.В. Виноградова. Більш активно це явище вивчали, починаючи з 50-х рр. ХХ ст. (праці Д.М. Шмельова, А.Н. Немєшайлової, М.Ф. Косілової, З.Р. Разілової, І.С. Андреєвої та інших науковців). Значне поглиблення уявлень про превентив пов'язане з розвитком теорії мовленнєвих актів (далі - МА), семантичних і прагматичних досліджень у галузі граматики (Дж.Р. Сьорль, А. Вежбицька, В.С. Храковський, А.П. Володін, Л.А. Бірюлін, Ц. Саранцацрал, Є.А. Філатова, Ю.С. Кленіна, Н.В. Швидка й ін.). У зіставному плані - на матеріалі різних мов - превентив побіжно розглядали у своїх дослідженнях Г.Г. Дрінко (англійська й українська мови), Нгуен Тует Мінь (російська та в'єтнамська мови), Н.В. Головіна (російська та англійська мови) й ін. Проаналізовані нами наукові праці свідчать про те, що на матеріалі української мови превентив як явище системи мови й мовлення ґрунтовно не досліджувався, не встановлювалися особливості його комунікативної природи.

І в наш час дискусійними залишаються питання граматичного статусу превентива, способів і засобів вираження семантики застереження в українській мові. Крім того, глибше й повніше уявлення про превентив може дати вивчення цього явища як мовленнєвого жанру (далі - МЖ). В.В. Дементьєв в аналітичному огляді праць з проблем вивчення мовленнєвих жанрів у сучасній русистиці підкреслює, що в останні десятиліття саме жанроцентризм як підхід до вивчення діалогійного мовлення претендує на лідерство й універсалізм (порівняно зі звукоцентризмом, словоцентризмом і риторичним напрямком). Перспективи дослідження превентива як МЖ окреслено в працях останніх років (Ф.С. Бацевич, М.В. Китайгородська й Н.Н. Розанова, Ю.С. Кленіна та ін.).

На сьогодні актуальним постає завдання розгляду висловлення в межах теорії, яка ширше і глибше вивчає висловлення як мовленнєве явище, ніж теорія мовленнєвих актів. У наш час можливість такого підходу дає лінгвістична генологія, що взаємодіє з усіма розділами традиційного мовознавства, а також із новітніми напрямами лінгвістичних досліджень, зокрема з теорією МА, прагмалінгвістикою, функціонально-комунікативною лінгвістикою, аналізом тексту і дискурсу, психолінгвістикою, соціолінгвістикою, теорією міжкультурної комунікації, етнолінгвістикою, лінгвосеміотикою, лінгвокультурологією, етнопсихолінгвістикою та ін. Таке важливе поняття лінгвістичної генології, як МЖ, ще не знайшло одностайного тлумачення й уточнення всіх його аспектів. Останнім часом усе частіше МЖ сприймають як прагматичну, соціопсихокогнітивну категорію мовного коду, тобто мову в процесах спілкування, формування дискурсів, яка включає в себе способи подання типової ситуації у вигляді конкретних комунікативних тактик і комунікативних кроків розгортання дискурсів, а також як чинник організації і формалізації соціальної взаємодії (Ф.С. Бацевич). Спираючись на вчення М.М. Бахтіна про МЖ, сучасні дослідники визначають його як величину й одиницю мовленнєвої системи, інваріант вербальної комунікації, якому притаманні 1) спільність тематичного змісту; 2) спільність композиційно-структурних начал; 3) спільність інтенційно-прагматичних настанов і пресупозицій; 4) спільність стилістичних виявів та спільність низки інших ознак (за О.О. Селівановою). Саме в такому розумінні й ми сприймаємо поняття мовленнєвий жанр. Дискурс - це складна сукупність МЖ, які взаємодіють, перетинаються в процесах комунікації. Цей рух пов'язаний зі змінами тактик спілкування. Кожен МЖ - носій узагальненого (апріорного) комунікативного смислу, скерований на адресата, з чинниками комунікативного минулого й майбутнього, має типовий диктумний зміст (Ф.С. Бацевич). Ідею комунікативної природи МЖ, актуальності їхнього вивчення як категорій міжособистісного, естетичного, інституйованого / неінституйованого та інших типів спілкування поділяє значна кількість сучасних дослідників (Ф.С. Бацевич, В.В. Дементьєв, К.Ф. Сєдов, М.Ю. Федосюк та ін.). На сьогодні відкритою і нерозв'язаною залишається проблема ідентифікації різних МЖ, розробки принципів вичленовування МЖ у структурі дискурсу. Застереження постає одним із типів МЖ, що характеризують розмовний дискурс. Отже, викладеними міркуваннями зумовлюється актуальність нашого дослідження.

Новизна дисертаційної роботи пов'язана з такими чинниками: 1) на українському мовному матеріалі феномен превентива як МА розглядався дуже побіжно, а превентив як МЖ загалом не був предметом розгляду; 2) до цього часу не виявлено всієї системи засобів вираження превентивної семантики в сучасній українській мові. Отже, у нашій роботі вперше здійснено дослідження превентива як МА і МЖ на українському мовному матеріалі.

Метою дослідження є комплексний розгляд застереження (превентива) як явища системи мови й мовлення. Превентивні мовні утворення досліджують як одиниці спілкування з урахуванням їхньої семантики й дискурсотвірного потенціалу. Аналіз матеріалу здійснено в межах комунікативно-прагматичної лінгвістики, лінгвістичної генології та теорії МА.

Мета наукового пошуку реалізується в розв'язанні таких основних завдань:

1. З'ясувати структуру семантичної моделі превентива та особливості її внутрішньомодельних складників.

2. Охарактеризувати превентив як МА і простежити його диференційні ознаки.

3. Проаналізувати основні комунікативні параметри застереження як МЖ з виявом його діагностичних величин.

4. Визначити принципи виділення МЖ застереження у структурі розмовного дискурсу.

5. Дослідити характер зв'язку МЖ застереження з іншими типами МЖ у тканині дискурсу.

6. Описати структурну організацію функціонально-семантичного поля (далі - ФСП) застереження в українській мові.

7. З'ясувати засоби вираження превентивної семантики в сучасній українській мові з визначенням загальної парадигми таких засобів.

8. Визначити причини комунікативних девіацій, пов'язаних із МЖ застереження.

Особлива увага в дослідженні превентива як явища мовлення звертається на: а) комунікативні характеристики адресанта й адресата, оскільки вони відіграють важливу жанроформувальну роль. Загалом дослідження і діагностика комунікативних ролей адресанта (відправника) й адресата (реципієнта, отримувача) на ґрунті різних типів мовленнєвих актів з виявом специфіки їхнього внутрішнього актового навантаження, дискурсів постає досить плідним і перспективним не тільки в комунікативістиці, але й у текстовій лінгвістиці, психолінгвістиці; б) соціальні чинники спілкування (соціально-психологічний, соціокультурний аспекти) і продукований ними контекст спілкування, реалізацію комунікативних тактик.

Об'єктом наукового розгляду виступає український розмовний дискурс.

Предмет дослідження - превентив як феномен мови й мовлення, який ґрунтується на семантико-синтаксичній категорії застереження.

Джерельною базою дисертації виступає художня прозова творчість українських письменників переважно ХХ-ХХІ ст. Матеріалом вивчення стало понад 3 тис. фрагментів побутового типу розмовних дискурсів, дібраних із художніх текстів. Обов'язковою ознакою цих фрагментів є наявність МЖ застереження.

Серед методів дослідження виділяються загальнопізнавальні: опис і спостереження, індуктивний і дедуктивний методи; лінгвістичні: методи дискурсивного аналізу (прагматичний аналіз та дискурс-аналіз). У межах дискурс-аналізу застосовано елементи конверсаційного аналізу, зокрема з метою з'ясування закономірностей взаємодії мовленнєвих актів у межах МЖ застереження. Під час дослідження ми зверталися також до таких прийомів: зіставлення семних наборів і вичленовування диференційних ознак, прийом синтаксичної трансформації (тобто перетворення структури, що виражає певне значення імпліцитно, на структуру, де таке значення послідовно виявляється експліцитно).

Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах наукових тем кафедри української мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов „Граматичні та лексичні одиниці й категорії: когнітивний, креативний, семантико-структурний і прикладний аспекти” (номер внутрішнього кодування - 630811F21516) і кафедри мовознавства та російської мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов „Актуальні проблеми лінгвістики тексту та дискурсології” (номер внутрішнього кодування - 670812F21520). Тема дисертації узгоджена з планом наукової роботи кафедри української мови та прикладної лінгвістики Донецького національного університету й розкриває один із аспектів тем, над якими працює кафедра („Українська мовно-національна картина світу: семантико-граматичні, соціолінгвістичні й емотивні аспекти” (0100U001962), „Граматичні, лексичні і семантичні одиниці в українській національно-мовній картині світу” (0105U004527)). Тема роботи затверджена вченою радою Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (протокол № 4 від 24 листопада 2005 р.), узгоджена в такому формулюванні в Науковій координаційній раді „Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол № 40 від 20 грудня 2007 р.).

Теоретичне значення роботи. Висновки, узагальнення і науково-прикладні спостереження, запропоновані в дисертації, стануть новим кроком у дослідженні важливих проблем лінгвістичної генології (дозволять глибше зрозуміти сутність МЖ застереження, його взаємодію з іншими МЖ у структурі дискурсу, принципи виокремлення МЖ застереження), нададуть можливість сформувати цілісне уявлення про функціонування превентива в українській мові із урахуванням його мовних та дискурсивних характеристик, виявити активні / пасивні площини перетину і взаємодії з іншими МЖ.

Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані у створенні функційно-комунікативної граматики української мови і спеціальних навчальних посібників для іноземців. Встановлені висновки і спостереження знайдуть застосування у вишівській практиці викладання курсу сучасної української мови, створення нових спецкурсів і спецсемінарів з проблем комунікативної лінгвістики, а також у процесі підготовки фахівців зі спеціальностей „комунікативна лінгвістика” і „прикладна лінгвістика”, опрацюванні практичних курсів з української мови фахового спрямування з адекватним висвітленням комунікативного виміру української мови, взаємозв'язку мови й мовлення.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження функціонування превентива в українському розмовному дискурсі на матеріалі художньої прози здобуті самостійно. Публікацій у співавторстві немає.

Апробація роботи. Результати дослідження повідомлялись на Міжнародній науковій конференції «Східнослов'янська філологія: від Нестора до сьогодення» (2008), Міжнародній науково-практичній конференції «Граматичні читання» (2009), Науковій конференції Донецького відділення Наукового товариства ім. Т. Шевченка (2009), Міжрегіональних конференціях «Дослідження молодих науковців у галузі гуманітарних наук (2008, 2009). Окремі розділи та вся дисертація загалом обговорювались на засіданнях кафедри української мови і кафедри мовознавства та російської мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов.

Публікації. Основний зміст дисертації відбито в 5-х одноосібних публікаціях, із яких 3 - наукові статті у фахових виданнях, що наявні у відповідному переліку ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, основної частини, яка містить чотири розділи з висновками, загальних висновків, списку використаної літератури (200 найменувань), списку використаних джерел (52 позиції). Повний обсяг дисертації - 191 с., основного тексту - 168 с.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, окреслено наукову новизну, теоретичне й практичне значення, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, подано відомості про джерела фактичного матеріалу й принципи структурування дослідження.

У першому розділі „Превентив у світлі граматичної науки” розглянуто основні етапи вивчення превентивних висловлень у зарубіжній і вітчизняній лінгвістиці й з'ясовано сучасний стан розробленості проблеми. Визначено сутність превентива як МА і МЖ.

У сучасній лінгвістиці термін висловлення вживають у 2-х значеннях: по-перше, „як результат мовленнєвого акту, текст висловлення”; по-друге, „акт висловлення, висловлення як мовленнєва дія” (за Ю.С. Степановим), що відбиває його двобічний вияв - результативність і перебіг творення. Саме в другому значенні термін висловлення є еквівалентним поняттю МА. Головним предметом дослідження в теорії МА виступає ілокутивна сила (Дж. Остін), або ілокутивна функція, ілокутивний тип висловлення (О.В. Падучева).

Увівши в науковий обіг термін превентив, В.С. Храковський та А.П. Володін вживали його як синонім до поняття превентивна конструкція, що загалом відбиває його внутрішньоситуативне навантаженя. Дещо пізніше науковці застосували вираз превентивне речення, окресливши таким чином його внутрішньосистемний вияв і зв'язок із синтаксичними закономірностями. Останнім часом все активніше предметом наукового розгляду стає превентивне висловлення (дослідження Л.А. Бірюліна, Ю.С. Кленіної). Ця динаміка розвитку термінології, пов'язаної із превентивом, свідчить про поступове поглиблення функційного підходу в вивченні цього явища. Саме розуміння висловлення як МА сприяло спрямуванню досліджень превентивних конструкцій у площину теорії МА (Л.А. Бірюлін, Г.Г. Дрінко, Ю.С. Кленіна, Ц. Саранцацрал та ін.). Базовими в цьому плані постають міркування Дж. Остіна, Дж. Сьорля, А. Вежбицької та ін.

Дж. Остін у своїй програмній статті „Слово як дія” перформатив застерігати відніс до розряду екзерситивів (від англ. exercise - „здійснювати, використовувати, виявляти”). Екзерситиви, за Дж. Остіном, є здійсненням влади, прав або впливу. Наприклад, призначення на посаду, голосування, наказ, примус, порада, попередження тощо. Таким чином, закономірним у цьому ряді виступає і застереження, що формує відповідний ілокутивний акт.

Розвиваючи і поглиблюючи погляди Дж. Остіна, Дж. Сьорль більш конкретно розкриває семантику МА застереження. Останнє „розглядається як доведення до відома С, що подія Е не відповідає інтересам С”. А. Вежбицька у відповідних своїх студіях, аналізуючи сутність МА застереження, погоджується із Дж. Сьорлем у тому, що застереження не обов'язково мусить поставати спробою примусу когось (тебе, мене тощо) уникнути чогось. У тих чи інших випадках, тих чи інших ситуаціях спостережуване попередження людей щодо того, що вважається неминучим, бажаючи, таким чином, якнайбільше повідомити їм про якусь майбутню подію і дати їм можливість підготуватися до неї належним чином. У цьому разі наявне застереження з попередженням. Подібним чином А. Вежбицька подає експлікацію семантичної структури перформативного дієслова застерігати.

Спеціальні засоби на рівні системи мови для вираження ілокутивної сили застереження є тими конвенційними засобами, які зумовлюють конвенційність МА застереження. Очевидно, найбільша міра конвенційності виявляється в тих випадках, коли використовуються ядерні мовні засоби ФСП застереження (у цьому разі „конвенційне мовне значення вичерпує ілокутивну силу” (за П. Стросоном)). Розуміння сутності превентива як МА постає важливим для з'ясування його характеристики на рівні МЖ, оскільки визначає його внутрішньоактовий статус.

На сьогодні спостерігається тенденція комплексного вивчення превентива як явища мови й мовлення, яка враховує функційно-семантичний, структурний, комунікативно-прагматичний підходи. У першу чергу варто назвати дисертацію Ю.С. Кленіної „Превентив: семантика і способи вираження” (2003р.). У цій роботі відбита найбільш повна характеристика превентива з позиції функційної лінгвістики. Превентив, на думку Ю.С. Кленіної, - „це особливий комунікативно-прагматичний тип волевиявних висловлень, що реалізує семантику застереження сукупністю лексичних, морфологічних, синтаксичних та ритміко-інтонаційних засобів”. Ми прийняли це визначення як базове в дослідження функціонування превентива в українській мові й спираємося на запропоновану Ю.С. Кленіною характеристику семантичної моделі превентива. До останньої, як вважає дослідниця, входять такі обов'язкові компоненти: семантема суб'єкта мовлення, семантема адресата мовлення, семантема можливого наслідку дії, семантема предиката дії, семантема предиката застереження (превентивний компонент). На наш погляд, до цієї моделі має входити ще такий обов'язковий компонент, як семантема причини можливих негативних наслідків. На користь цього виступає той факт, що, як свідчить мовленнєва практика, мотивація причини небажаних наслідків обов'язково наявна як смисловий елемент комунікативної ситуації застереження. Вона може виявлятися як експліцитно - у мовному вираженні, так і імпліпліцитно - бути зрозумілою із мовного й позамовного контекстів спілкування. Експліцитне вираження є досить поширеним. Очевидно, воно спричинене дією різних чинників, зокрема інформативного (потреба інформувати адресата про причини можливих негативних наслідків або про характер самих наслідків), психологічного (бажання мовця переконати слухача в необхідності діяти в певний спосіб). Отже, семантична модель превентива складається з шести обов'язкових компонентів. З'ясування її структури й особливостей постає важливою умовою глибшого дослідження превентива на рівні мовлення.

Наступний важливий крок у вивченні превентива - розгляд цього явища як МЖ. Загалом проблематиці, пов'язаній із МЖ, присвячена значна кількість наукових праць (зокрема, це дослідження М.М. Бахтіна, Ф.С. Бацевича, В.Е. Гольдіна, В. В.Дементьєва, В. З.Дем'янкова, К. О.Долініна, М.В. Китайгородської та Н.В. Розанової, М.М. Кожиної, Т. В.Матвєєвої, О. О.Селіванової, К. Ф.Сєдова, І. В.Труфанової, М. Ю.Федосюка, Т. В.Шмельової та інших науковців). Але проблема МЖ застереження не поставала в них як центральна, не було сформульовано визначення превентива як МЖ.

Ми пропонуємо таке визначення МЖ застереження: це мовленнєва побудова, що адресується співрозмовникові й використовується мовцем у ситуації усвідомлення ним необхідності перешкодити певному перебігу подій на користь, здебільшого, адресата, через свій волевияв щодо виконання / невиконання співрозмовником певної дії (дій), яка може мати для нього негативні наслідки. У структурному розумінні МЖ застереження залежно від особливостей реалізації семантичної моделі може бути репрезентований як одним МА: - Гляди, Тимку, не дай дулю, - застерігав Павло, натякаючи на те, що при необережному рухові мантачки по косі можна врізати пальці (Григорій Тютюнник. Вир), так і кількома (умовне позначення: // - межа між МА): [Федір:] - Ось що, брате, я тобі скажу: бережи себе. // Там такі залізні жорна, що тисячами перемелюють... (Григорій Тютюнник. Вир).

Зіставлення уявлень про превентив як МА і МЖ дає можливість зрозуміти обмеженість і певну суперечливість вивчення цього явища на рівні теорії МА. Основною причиною є той факт, що в багатьох випадках семантична модель превентива реалізується не в одному МА, а в кількох. Особливість побудови МЖ застереження, що складається з кількох МА, пов'язана з тим, що в ньому варто виділяти основний МА і додатковий / додаткові МА. Основний МА реалізується переважно за допомогою ядерних засобів вираження превентивної семантики (використовуються морфолого-синтаксичні й лексико-синтаксичні засоби, перформативні дієслова). Спостереження свідчать, що основний МА виступає директивом, а додатковий МА - репрезентативом. Ілокутивна мета додаткового (додаткових) МА полягає в тому, що за його допомогою мотивується причина небажаних наслідків виконання / невиконання дії адресатом або називаються небажані наслідки дії адресата, пор., наприклад: [Полковник Катін:] - ‹...› А от капітана Савоськіна - остерігайтесь. // [директив] ‹...› Він пережив тяжку сімейну трагедію і став надто неврівноважений // [репрезентатив] (В. Пеунов. Помста знехтуваних богів); [Дід:] - Ти той... гляди не поламай. // [директив] Воно ще сире // [репрезентатив] (Г. Гордасевич. Живе собі хлопчик); [Лісник:] - Гей, обережно там, // [директив] бо дід моєї собаки вовком був! // [репрезентатив] (М. Стельмах. Правда і кривда); Вона поправила хлопчикові чепчика, і Аркадій сполошився:

- Обережно! // [директив] Прокинеться // [репрезентатив] (В. Собко. Один день).

Превентив належить до елементарних МЖ із чіткими межами (такі МЖ легко ідентифікуються носіями мови й дослідниками). Усвідомлення семантичної моделі превентива дає можливість легко вичленовувати його в структурі дискурсу. Застереження може самостійно формувати зміст репліки, а може поєднуватися з іншими МЖ. У цьому разі МЖ, що оточують МЖ застереження в структурі репліки мовця, можуть бути змістовно пов'язані з останнім (умовні позначення: # - межа МЖ; [ ] - назва (метаім'я) МЖ): - Іди, іди, погуляй, # [дозвіл] - вже поблажливіше сказала мати [доньці]. - Горечко ти моє вогненне. # [характеристика співрозмовника]. Гляди, тільки дурниць не нароби! # [застереження] (Л. Овсянникова. Поряд з характерником), а можуть стосуватися інших аспектів дійсності: [Дружина:] - Я переживатиму за тебе. # [занепокоєння] Бережи себе, Адику! # [застереження] Може, вип'єш узварчику перед дорогою? Я свіженький зварила, він уже охолов! # [пропозиція] (Є. Кононенко. Зрада. Zrada made in Ukraine). Як свідчать спостереження, найчастіше трапляється перший варіант поєднання МЖ застереження з іншими жанрами.

У другому розділі дисертації „Комунікативно-прагматичні різновиди превентива й закономірності їх розподілу в межах функціонально-семантичного поля застереження” подано характеристику семантичних типів превентива та з'ясовано принципи структурування ФСП застереження в українській мові. Ґрунтовний аналіз фактичного матеріалу дає підстави виділити такі семантичні типи превентивних конструкцій в українській мові: власне застереження (превентив): О д а р к а. Ой Мар'яно, Мар'яно! Не по тій дорозі скачеш ти; гляди, щоб часом не спіткнулась! (І. Карпенко-Карий. Розумний і дурень); превентив + нагадування: [Редактор інструктує молодшого колегу щодо особливостей виконання завдання]. - Ти ж дивись, - вкотре нагадує мені Ясинський, підозріло позираючи на мою безтурботну посмішку, - максимум серйозності, ніяких експериментів. ‹..› (К. Михеїв. Між люди); превентив + напучування: - Дивіться ж, ніде не забувайте нашого хліба (М. Стельмах. Дума про тебе); превентив + наставляння: - Сідай на готове, та дивись, не відпусти гайку, - повчав Сагайдак Маркевича, передаючи йому взвод (О. Гончар. Прапороносці); превентив + порада: [Тесть говорить зятеві про свою дочку:] „Слухай, синашу, сюди... Ото береш чорта з рогами, то я тобі його не накидав - сам собі вибрав... То вже як надумався, то з обротьки, гляди, не спускай і волі їй не давай... Це я тобі, як рідному синові...” (А. Дімаров. Відьма); прохання + превентив: І в а н. - ‹...› Слухай, ти Марусі, гляди, не ляпни; я тебе знаю, у тебе язик слизький, а женщини, знаєш... ‹...› Будь друг, не говори ні з ким того, чого й сам не знаєш певно. ‹...› (І. Карпенко-Карий. Житейське море); вимога + превентив: [Митники дуже прискіпливо оглядають машину]. - Василю, гляди, добре закручуй. Якщо після вас машина не поїде - стоятиму тут до нового пришестя. Викотити не дам, - це озвався той, хто приїхав сюди на злощасній „сімці” (О. Волков. Переможець отримає все); наказ + превентив: [Гордій:] - ‹...› Глядіть же мені: щоб не взівали нікого! А отих голуб'ят хапайте найпершими. А тепер принишкніть, щоб і духу вашого не чути було! Поліцаї завмерли (А. Дімаров. Українська вендетта); погроза + превентив: [Дмитро - Ганнусі] ... - Гляди не перемудруй, раптом сказав недобре, сливе з погрозою, і погляд його знов був прицінний, але цим разом уже інакше - не розбавлений, а гострий, холодний із просинцем, як заволочена віддихом сталь... (О. Забужко. Казка про калинову сопілку).

Власне застереження (превентив) - ядерний тип превентивних висловлень. Семантика застереження виявляється найбільш повно. Мовець попереджає адресата про небезпеку, говорить про можливість неприємних наслідків як результату дії адресата або третьої особи й намагається переконати співрозмовника в необхідності запобігти цим діям. Це семантичний інваріант. Прагматична презумпція, що характеризує цей різновид, - „є небезпека виникнення неприємної ситуації”. За своєю суттю всі ці різновиди превентивних МА є синкретичними. Навіть у семантиці ядерного типу конструкцій - у власне застереженні - виступають прояви побоювання й попередження.

Кожен із типів МА застереження проаналізовано за такими критеріями: чинник контролю, чинник зацікавленості, чинник спрямованості, психологічний чинник, соціальний чинник. На основі цього розгляду здійснено розподіл семантичних типів превентивних конструкцій у межах ФСП застереження. Загальна картина цього розподілу виглядає так: ядро (власне превентив), напівпериферія (превентив + нагадування, превентив + напучування, превентив + наставляння, превентив + порада), периферія (прохання + превентив, вимога + превентив, наказ + превентив, погроза + превентив).

У ядерному типі превентивних конструкцій (власне застереження) семантична модель превентива виявляється найбільш виразно й повно. У міру просування до периферії ФСП застереження певні її компоненти все більше модифікуються, що знаходить відбиття у характеристиці класифікаційних ознак.

Розгляд комунікативно-прагматичних різновидів МА застереження є важливим для з'ясування особливостей комунікативної моделі превентива як МЖ. семантичний мова превентивний спілкування

У третьому розділі „Комунікативна організація мовленнєвого жанру застереження” подано характеристику комунікативної моделі превентива як МЖ за такими критеріями:

1. Комунікативна мета адресанта.

Комунікативна мета адресанта пов'язана з його наміром запобігти вчиненню адресатом дії, що може мати негативні наслідки. Здійснює цей намір адресант через: а) інформування адресата про небажану дію; б) попередження адресата про можливість небезпеки, шкоди від кого-небудь або чого-небудь. Подія, від якої застерігає адресант, може мати негативні наслідки для: а) адресата; б) адресата й особи (осіб), яка (які) не бере (не беруть) участі в комунікативному акті; в) особи (осіб), яка (які) не бере (не беруть) участі в комунікативному акті; г) адресанта; ґ) адресанта й адресата.

2. Загальний комунікативний смисл.

Мовець оцінює поведінку адресата як необережну, необдуману, мало контрольовану й діє відповідно до такої внутрішньої установки: „Я знаю, що в разі виконання / невиконання адресатом певної дії він (я і він або я / він та інша особа (особи), яка не бере участі в комунікативному акті) може зазнати фізичної / матеріальної шкоди (втрати) або інших небажаних наслідків. Я можу, повинен і хочу втрутитися в перебіг справ, що стосуються співрозмовника, повідомивши йому про ці негативні наслідки. Це я зроблю для того, щоб скорегувати дії адресата й він міг уникнути небажаних подій та їхніх наслідків”. Небайдужість мовця щодо адресата відбивається у відповідному психологічному стані - схвильованості, неспокої. Особливості психологічного стану мовця можуть тією чи тією мірою вербалізуватися в контексті.

3. Модель автора (адресанта).

Роль адресанта реалізується людиною в стані Батьків (за Е. Берном), тому вона опікується співрозмовником і виявляє турботу про нього. Зазвичай, адресант - людина більш досвідчена, обізнана у відповідних справах. Тому часто адресант старший віком за адресата або має більш високий соціальний статус. Але ці умови не є обов'язковими для реалізації МЖ застереження. Головними чинниками, що визначають адресанта, є, по-перше, поінформованість останнього щодо небезпеки або несприятливих обставин, які загрожують адресатові, і, по-друге, так чи інакше виявлюване бажання допомогти співрозмовникові їх уникнути.

4. Концепція адресата.

У випадку вживання МЖ застереження адресат характеризується тим, що він втратив або може втратити контроль над ситуацією в результаті неуважності, непоінформованості, недосвідченості, незнання обставин або недооцінювання небезпеки. Здебільшого, він перебуває в стані Дитини. Перлокутивний ефект як результат МА полягає в тому, що адресат візьме до уваги застереження адресанта й буде узгоджувати свої дії з наміром запобігти негативній ситуації. У превентивному висловленні адресат виявляється за допомогою: а) звертань, різнотипних за структурою й морфологічними ознаками; б) особових займенників 2-ї ос. одн. та множ. ти, ви у називному відмінку; в) звертання й особового займенника ти, ви; г) відмінкових форм особових займенників ти, ви; ґ) присвійних займенників твій, ваш у різних відмінкових формах.

5. Подійний (диктумний) зміст.

Подійний зміст МЖ застереження складається з таких обов'язкових елементів: 1. Апеляція до адресата. Досить часто вона виявляється за допомогою звертань, іноді - за допомогою апелятивних вигуків. У разі відсутності спеціальних мовних засобів апеляція до адресата реалізується за допомогою невербальних засобів з боку адресанта (погляд, спрямований на адресата, скорочення дистанції між мовцями, відповідні жести тощо); 2. Спонукання адресата до виконання / невиконання ним певної дії через: а) вказівку на характер небажаної дії за допомогою лексичного значення імперативного дієслова; б) зазначення причини небажаних наслідків; в) експліцитне моделювання картини небажаних наслідків. Іноді спостерігається синкретичний варіант мотивації адресантом необхідності виконання / невиконання адресатом певної дії.

6. Чинник комунікативного минулого.

Як свідчать спостереження, превентив як МЖ належить до ініціативних, оскільки в більшості випадків виступає не як реакція на репліку співрозмовника, а як результат оцінювання адресантом поведінки адресата й бажання, щоб можливий негативний наслідок не мав місця в майбутньому.

7. Чинник комунікативного майбутнього.

Застереження не передбачає обов'язкової мовленнєвої реакції адресата. Але якщо вона наявна, то реалізується в таких основних різновидах: а) повна згода із думкою адресанта, намір чинити так, як він радить; б) незгода з думкою адресанта, невизнання загалом його аргументів слушними. Між цими 2-ма типами реакції адресата існують проміжні варіанти, коли висловлюється часткова згода з думкою адресанта, не всі його аргументи визнаються слушними тощо.

8. Модельна (жанрова) тональність.

У випадку МЖ застереження домінує така тональність: а) за манерою - зацікавлена, щира, відверта, серйозна, емоційна (схвильована); б) за орієнтацією на адресата - доброзичлива, дружня, співчутлива, спонукальна; в) за орієнтацією на ситуацію спілкування - неофіційна.

Така характеристика модельної тональності властива МЖ із ядерною превентивною семантикою - у яких значення застереження поєднується із попередженням, побоюванням. У випадках функційно-семантичної напівпериферії зберігаються основні названі характеристики жанрової тональності. Периферія ФСП жанру застереження пов'язана з тим, що модельна тональність істотно змінюється.

Комунікативна модель МЖ застереження реалізується повною мірою в ядерному комунікативно-прагматичному варіанті (власне застереження).

Важливою умовою відсутності девіацій у побудові й сприйнятті МЖ застереження виступає щирість мовців. Ця умова полягає в тому, що: 1) адресант дійсно намагається допомогти адресатові уникнути негативних наслідків реалізації / нереалізації певної дії, виявляє турботу про співрозмовника; 2) адресат не має наміру обманути адресанта, неповно інформувати про певні обставини, події. Крім цього, важливим чинником уникнення комунікативної девіації у випадку МЖ застереження є повнота розуміння й усвідомлення адресатом причини негативних наслідків і того, у чому вони полягатимуть.

Якщо слухач бере до відома застереження мовця й відповідно корегує власні дії або має намір це зробити за відповідних обставин (у випадку можливої реалізації небажаної ситуації в майбутньому), то можна вважати реалізацію МЖ застереження вдалою, а мету мовленнєвої дії адресанта реалізованою.

У четвертому розділі „Мовні параметри вираження превентивної семантики” йдеться про те, що МЖ застереження має розгорнуту систему засобів реалізації. Комплекс засобів вираження жанру характеризується польовою структурою, за якої мовні засоби, що належать до центру поля, чітко протиставляють один жанр іншому, тоді як у використанні периферійних засобів може відбуватися нейтралізація відмінностей між двома або кількома жанрами.

Існують експліцитний та імпліцитний способи втілення семантики застереження. Уживання перформативів, морфолого-синтаксичне експлікування та лексико-синтаксичне експлікування становлять випадки ядерних варіантів мовного вираження семантики застереження. Ядерні засоби репрезентують семантичний інваріант - власне застереження, тобто попередження про можливу небезпеку, шкоду від когось або чогось. Насамперед варто назвати перформативи (застерігати, остерігати). Уживання перформативного дієслова безпосередньо експлікує намір мовця, робить його очевидним (звичайно, за умови щирого спілкування співрозмовників): [Отець Дем'ян - князю:] - ‹...› Я сказав правду і ще остерігаю вашу милість, що з тої міжусобиці повстати може велика шкода для православної церкви (А.Чайковський. Сагайдачний).

Як свідчать проаналізовані в нашому дослідженні приклади, у превентивних конструкціях найбільш природно вживаються дієслова, що позначають шкоду або збитки, тобто дії, які вимагають особливого контролю з боку виконавця. Найбільш виразно це виявляється в конструкціях із дієсловами доконаного виду (не поморозь, не поламай, не зачепи, не збийся, не понівеч, не осором тощо). Зазвичай це неагентивні дієслова, що позначають неконтрольовані дії і не можуть у нормі використовуватись у стверджувальних наказових реченнях. Форми недоконаного виду порівняно із формами доконаного виду в аналізованих конструкціях уживаються значно рідше і не належать до ядерних засобів передачі семантики застереження. За лексично експлікованого застереження превентивна семантика передається за допомогою самої лексеми зі значенням остраху й побоювання (берегти/сь, поберегти/сь, оберігати/сь, остерігатись, стерегтись, опасатись). Кількість цих лексем не є дуже великою, але за їхньою допомогою утворюються різноманітні структурні моделі. Зокрема, Imp - Pron1 ( - Ти стережись, Марку, голови не виставляй (Григорій Тютюнник. Вир)); Imp ! („Осінь, - сказала Марійка. - Стережіться, тату!” (В. Шевчук. Дім на горі)); Imp - N2(Pron2) ( - Ой, Марійко, стережися таких людей! (В. Кава. Будь обережна, Марійко!)); Imp - Pron4 (N4) (- Бережіть її... бережіть себе, - тихо заповів він (О. Гончар. Прапороносці)). Уживаючись у складнопідрядних превентивних конструкціях, аналізовані дієслова можуть приєднувати: а) підрядну з'ясувальну предикативну частину, у якій пояснюється, чого треба уникнути: - Тоді підемо разом, - сказав на Дімине мовчання чоловік. ‹... › - Тільки треба стерегтися, щоб не зловили фашисти (А. Дімаров. Діти); б) підрядну предикативну частину мети зі сполучником щоб: - Стережись мені, стережись ниньки, щоб завтра не було пізно! (М. Стельмах. Дума про тебе).

Продуктивними також є конструкції із безособово-предикативними словами небезпечно, обережно, смертельно, шкідливо, акуратно (=обережно). Перелік цих лексичних засобів досить обмежений. Найчастіше вживаються лексеми обережно, небезпечно. Наприклад: - Княгине! - сторопів боярин. - Куди? Вночі? Небезпечно ж! (В. Малик. Черлені щити); - Обережно, - сказало хлопченя. - Тут скрізь дерева (В. Шевчук. Дім на горі).

До ядерного типу вираження превентивної семантики належать конструкції, побудовані за моделлю одно- або двоскладного речення зі складеним іменним присудком „будь / те + обережний (-а, -і)/ обережним (-ою, -ми)”. Наприклад: - ‹... › Джмелі вооружоні і не боягузи, так що будьте обережні (Григорій Тютюнник. Вир); - ‹... › Але знай, що Марко захоче тобі помститись. Будь обережним. - ‹...› (В. Лис. Сині проліски).

Важливим показником семантики застереження виступає наявність делексикалізованого елемента „гляди / глядіть” („дивись / дивіться”). Конструкції з делексикалізованим імперативом характеризуються значною різноманітністю щодо структурних типів і засобів передачі превентивної семантики. Ми виділили основні структурні моделі таких конструкцій і з'ясували особливості їхнього розподілу в межах ФСП застереження. Критеріями розподілу виступили такі чинники: 1. Здатність певної моделі передавати ядерний тип превентивної семантики - власне застереження. 2. Продуктивність моделі й частотність уживання утворених за нею конструкцій. Отже, ядерним мовним засобом передачі превентивної семантики постає, безперечно, конструкція „Гляди / глядіть” („дивись / дивіться”) + „не” + Imp док. виду. Наприклад: - [Надійка - Ковалеві:] - Здається, тобі все в мені подобається, - ідеальна жінка! Гляди, не помились. Я можу несподівано показати кігті (О. Копиленко. Дуже добре). Близькими до ядерної зони виступають конструкції „Гляди / глядіть” („дивись/дивіться”) + „щоб не ...”. Наприклад: [Кисіль - Борисенкові:] - ‹...› Іди вже, підвозь на машині свого Марка. Та гляди, щоб не зсадив тебе він згодом і з машини, і з коня. ‹...› (М. Стельмах. Правда і кривда); „Гляди / глядіть” + Ind майб. часу док. виду. Наприклад: Давиде, гляди ще одвірок головою виважиш, - кидає йому Уляна (М. Стельмах. Хліб і сіль).

Заслуговує на увагу функціонування превентивної конструкції із делексикалізованим елементом, у якій імператив доконаного виду на позначення небажаної дії вживається без частки не:

Борис не помітив, як поставив на червоний пружок грубки ногу. Микита Федорович, котрий, здавалось, і не дивився на хлопців, гострив бритву, суворо гукнув:

- Дивись мені, чоботи попечи!

Борис швиденько прийняв ногу (Ю. Мушкетик. Міст через ніч).

У цьому випадку Дивись мені, чоботи попечи! = Дивись мені, чоботи не попечи! Уживання стверджувальної форми імператива доконаного виду робить волевияв мовця більш категоричним, наполегливим. Вчувається навіть відтінок погрози. Таке застереження розраховане на негайну реакцію адресата, і контекст це підтверджує. Якщо ж ужити замість імператива форму теперішньо-майбутнього, то категоричність, наполегливість висловлення значно знижується: Дивись мені, чоботи попечеш. Як свідчить проаналізований матеріал, частотність уживання таких конструкцій із імперативом доконаного виду без частки не є дуже низькою.

До напівпериферійних засобів належать ті синтаксичні одиниці, у яких делексикалізований імператив виступає самостійно („Гляди / глядіть” („дивись / дивіться”)) або із факультативним актантом у мене чи мені. Наприклад: Г е р а с и м. Ой гляди! Може, чого накоїв з Мотрею? Тілько прийдеться платить, то я тебе живого облуплю. ‹...› (І. Карпенко-Карий. Сто тисяч); [Корній:] - ‹...› Ой сини! Дивіться мені. Не дбатимете - не будете мати... Само до рота не прийде. Це вже повірте мені (У. Самчук. Марія). Функціонально-семантичну периферію формують такі конструкції: „Гляди / глядіть” („дивись / дивіться”) + „не” + Imp недок. виду. Наприклад: Взяла вона білет, ми киваєм їй у бік: - „Одійди оно в куток. Та гляди нікуди не відлучайся” (М. Малюк. Галіфе з єврейського базару); „Гляди / глядіть” („дивись / дивіться”) + Imp недок. виду. Наприклад: - Ти ж, Гордію, гляди, язика на засувці держи отам. ‹...› Бо слово - не горобець, вилетить - не впіймаєш, - сказала тихо бабуся (О. Копиленко. Сонце); „Гляди / глядіть” („дивись / дивіться”) + „не здумай / те” + Inf док./недок. виду. Наприклад: - ‹... › Ти ж гляди, на Великдень не здумай пропустити, не прийти. Садитимемо тополі, - і присунувся ближче, прихилився до неї. - Міський парк (Б. Харчук. Кревняки); „Гляди / глядіть” („дивись / дивіться”) + „чи не ...”/ „аби не ...” / „якби не...”. Наприклад: [Черевань:] - Дивись, Яне Олімпійовичу, аби потім не пошкодував. По одній землі ходимо (В. Пеунов. Помста знехтуваних богів); синтаксичні утворення, у яких елементи „гляди / глядіть”, „дивись / дивіться” входять до структури безсполучникового складного речення з умовно-наслідковим зв'язком або складнопідрядного речення з умовно-наслідковим зв'язком. Наприклад: [Дід:] - ‹...› Глядіть же, бісові сини, під бабськими спідницями засядете - прокляну. І мій хліб-сіль рогом вилізе. ‹...› (Григорій Тютюнник. Вир), а також входять до складнопідрядного речення з причиновими відношеннями. Наприклад: [Іван Чайченко:] - Не скачи, пане, цапа, бо, гляди, слимаком поповзеш (М. Стельмах. Хліб і сіль).

Семантика застереження в українській мові також передається за допомогою вживання імперативних форм дієслів начуватися, шануватися, схаменутися, отямитися, які варто вважати периферійними лексико-синтаксичними засобами. Наприклад: [Батюшка:] - Іване Петровичу, схаменіться. Ви ж тільки що сповідались!.. Бог не простить... (М. Стельмах. Хліб і сіль); Ой шануйся, Юрію! - застережливо і з опаскою промовив здоровенний Давид Левенець, який вже третій рік наймитує в Плачинди. - ‹...› (М. Стельмах. Хліб і сіль).

Імпліцитний спосіб вираження превентивної семантики виявляється у функціонуванні превентивів-сигналів, а також функційних еквівалентів превентива. У ролі превентивів-сигналів виступають номінативні односкладні конструкції - NN1 : - Міни! Лягай! - закричав Андрій, інстинктивно вдавлюючись у землю (В. Пеунов. Помста знехтуваних богів); - Бджоли! Рятуйтесь, хто може! Люди, тікайте! - крикнув Аркадій, кинувся на підлогу і зразу заліз під тахту (В. Собко. Один день), а також конструкції, утворені за моделями: Adj1 (наприклад: - Гарячий! (про чай) = Не обпечись!); Praed!; Praed + Adv; Praed + NN6 (наприклад: На вулиці слизько! (про ожеледицю) = Йди обережно. Не впади!; Тут холодно! (про низьку температуру в приміщенні) = Не захворій!).

Функційні еквіваленти превентива досить активно вживані в українській мові. До них належать конструкції, позбавлені будь-якого формального показника застережувальної семантики (лексичного, морфологічного), але які в певних контекстуальних умовах можуть набувати превентивної семантики й виконувати роль превентивної конструкції. До таких випадків належить уживання простих речень із формою теперішньо-майбутнього (наприклад: - Як же ви тут отак на дощі? - стривожилась вона. - Я розумію, що ... але ж діти... простудяться... (Г. Кулеба. Терпка роса)); складносурядних конструкцій, утворених за типом „Imp + „а то ...” (наприклад: - Хто тут? - крикнув один червонофлотець. - Виходь, а то стрілятимемо (М. Трублаїні. Шхуна „Колумб”)); складнопідрядних конструкцій, утворених за типом „Imp + „бо ...” (наприклад: - ‹...› А ти чого не тікаєш відсіля? - повернувся [чоловік] від перелазу. - Тікай, бо ще відьмацтво тобі перекинеться!) (В. Шевчук. Дім на горі); а також складних безсполучникових синтаксичних конструкцій з умовно-наслідковими відношеннями між частинами (наприклад: [Матвій Багров - супутникам:] - ‹...› На болоті треба рухатися неспішно, але це не означає - гуляти, наче по бульвару з дівкою. Задумаєшся, роззявиш рота - ніколи більше з дівками не гулятимеш. Хіба тут, із жабами (А. Кокотюха. Шукачі скарбів).

У передачі різних семантичних відтінків застереження важливу роль відіграє інтонація. Спостереження свідчать про досить виразний рівень інтонаційного оформлення превентивних конструкцій. На користь цього говорить й активне вживання в таких мовних одиницях часток, і можливість використання вигуків, і окличність інтонації, що нерідко характеризує застережувальні висловлення. Увиразнює семантику превентивної конструкції наявність підсилювально-видільної (ж, же, ще) або обмежувально-видільної частки (тільки), а також вигуку (ой). Наприклад: - Ну, якщо для вистави, то можеш узяти [ножиці]. Тільки гляди ж не загуби! (А. Дімаров. Новенька); [Мати - Максимкові:] - Та й не забудь матусі своєї, ой, не забудь... (С. Плачинда, Ю. Колісниченко. Максим Березовський). Вигук гей може виконувати апелятивну функцію: - Гей, Андроне Карповичу, дивись, усього джерельця не проковтни, зостав і мені хоч краплю! - почув голос Венедикта Савранського (Г. Кулеба. Терпка роса).

Повтори лексем зі значенням застереження в одному МЖ посилюють превентивну семантику. Такий МЖ супроводжує більша наполегливість з боку адресанта: [Дядько Ясько - Ярославі:] - Бережіть це життя. Іншого ви не знали, того, що гнало нас із торбами по світу... Тож - бережіть! (О. Гончар. Циклон). Об'єднання в одному МЖ повторів лексичного засобу із морфологічним виразником превентивної семантики сприяє максимальному вияву значення застереження, посиленню експресивності мовлення: - Обережно! - покрикував господар. - Яблуню не зламайте! Обережно, кажу! Там вишня японська... (О. Волков. Лікарня на відлюдді).

У висновках узагальнено основні результати дослідження. Зокрема зазначено, що:

Наявність спеціальних засобів вираження превентивної семантики на рівні системи мови зумовлює конвенційність МА застереження. Найбільша міра конвенційності виявляється в тих випадках, коли використовуються ядерні засоби ФСП застереження. Застереження є прикладом елементарного некатегоричного МА, що належить до директивів. Ознаки директивів у МА застереження ослаблені.