Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

10.02.01 - українська мова

УДК 81'367.625+81'367.333(043.3)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ПРЕФІКСАЛЬНО-ПРИЙМЕННИКОВА КОРЕЛЯЦІЯ ДІЄСЛІВНОГО ПРЕДИКАТА

Галаур Світлана Петрівна

Харків 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Полтавському національному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Степаненко Микола Іванович, Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, ректор, завідувач кафедри української мови.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Дорошенко Сергій Іванович, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, професор кафедри української мови;

кандидат філологічних наук, доцент Гальона Наталія Павлівна, Інститут української філології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, професор кафедри української мови.

Захист відбудеться “11” травня 2011 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.20 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 2-37.

Із дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, пл. Свободи, 4).

Автореферат розісланий “09” квітня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.Г. Савченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

префіксальний дієслово предикат

Проблема вивчення семантичного взаємозв'язку префікса та прийменника в українському мовознавстві належить до однієї з дискусійних. Пов'язано це насамперед із різною оцінкою в науковому синтаксисі лінгвістичного статусу префіксально-прийменникової кореляції. З одного боку, сучасна академічна граматика розглядає прийменник з позиції функційно-аналітичної морфемізації, згідно з якою він має лише граматичну природу й позбавлений лексичного значення, наближений до функційно тотожних словозмінних формантів, дублює значення префікса, а тому й префіксально-прийменникова кореляція постає технічним засобом зв'язку слів у реченні. З іншого боку, тлумачення прийменника крізь призму його власної семантики (І.К. Кучеренко) або частіше його компромісна кваліфікація як службової частини мови, що поза повнозначним словом становить беззмістовну форму (З.І. Іваненко, А.С. Колодяжний, О.С. Мельничук, І.Г. Чередниченко), перебуває на межі слів і морфем (І.Р. Вихованець), засвідчує семантичну природу префіксально-прийменникової кореляції.

Науково-дослідну невизначеність явища співвідношення префікса й прийменника поглиблює одновимірний підхід до розгляду префіксально-прийменникової кореляції, аналіз її функціонування у формально-граматичній структурі речення. Однак із популяризацією в україністиці погляду на речення як формальну та семантичну цілісність (І.Р. Вихованець, Н.П. Гальона, К.Г. Городенська, А.П. Грищенко, Н.В. Гуйванюк, С.І. Дорошенко, С.Я. Єрмоленко, А.П. Загнітко, Н.Л. Іваницька, О.І. Леута, Т.Є. Масицька, О.С. Мельничук, М.В. Мірченко, М.Я. Плющ, І.І. Слинько, М.І. Степаненко, К.Ф. Шульжук та ін.), з активною семантизацією синтаксису і, як наслідок, з висуненням на перший план семантичного осмислення синтаксичної конструкції важливими постають спроби лінгвістів вивчити й систематизувати закономірності репрезентації значеннєвої структури речення формально-граматичними засобами, зокрема й префіксально-прийменниковою кореляцією.

Семантичний зв'язок між префіксами й прийменниками, кваліфікований як “феномен префікс / прийменник” (Л.В. Ємельянова, Л. Ферм), “повтор превербів-прийменників” (Ю.С. Степанов), “явище синтаксичного плеоназму” (В.Г. Войцехівська), “закон тотожності або відповідності префіксів та прийменників” (В.В. Виноградов), “префіксально-прийменниковий детермінізм” (Л. Ферм), “префіксально-прийменникова кореляція” (І.Р. Вихованець, В.Г. Войцехівська, Н.П. Гальона, М.І. Степаненко), викликав стійкий інтерес у мовознавців упродовж кількох століть. Про типологію кореляції знаходимо цінні відомості ще в граматиках ХІХ століття (О.Х. Востоков, М.І. Греч, І.І. Давидов). Вплив префіксів на синтагматичні властивості дієслова й префіксально-прийменникову взаємодію у зв'язку з цим аналізували російські синтаксисти в узагальнених працях, присвячених питанням керування (Г.О. Битехтіна, Г.О. Брусенська, Л.А. Вараксін, В.В. Виноградов, Є.Ю. Владимирський, Є.М. Галкіна-Федорук, Т.П. Засухіна, Г.О. Золотова, М.Д. Лєсник, Г.І. Магомедов, О.М. Пєшковський, М.М. Прокопович та ін.), валентності предикатів руху, переміщення, синтаксичної сполучуваності префіксальних дієслів із прийменниково-відмінковими формами - репрезентантами директивного та транзитивного значень (Л.В. Ємельянова, Ю.П. Князєв, Л. Ферм). В українському мовознавстві префіксально-прийменникову кореляцію ґрунтовно з'ясувала В.Г. Войцехівська. Вона, зокрема, виявила особливості прийменникового керування префіксальних дієслів, схарактеризувала структуру та семантику словосполучень із префіксально-прийменниковою кореляцією на тлі теорії про сильний / слабкий тип зв'язку. Основні теоретичні засади семантичного співвідношення між префіксом та прийменником різнобічно викладені в працях І.Р. Вихованця, Н.П. Гальони, М.І. Степаненка. Останній простежив валентну організацію речень, у яких дієслівний предикат уточнений локативними характеристиками, переконливо довів, що дієслівні префікси вступають у відношення безпосередньої кореляції з відповідними просторовими прийменниками, зумовлюють обов'язкове заповнення правобічної позиції компонентами з локативним значенням. Дослідження вітчизняних і зарубіжних мовознавців, що висвітлюють проблеми префіксально-прийменникового узгодження, однак, не дають повного й цілісного уявлення про кореляцію префіксів та прийменників, яка посутньо впливає на формально-граматичну й семантичну будову речення, визначає його компонентний склад.

Актуальність теми пов'язана з необхідністю заповнити відчутну прогалину в українській лінгвістиці комплексного вивчення префіксально-прийменникової кореляції й відповідно до сучасної наукової парадигми системно описати це явище на тлі речення як багаторівневої синтаксичної одиниці. Актуальність теми увиразнює відсутність єдиного погляду на цілий спектр теоретичних питань щодо ролі в реченні префіксів та прийменників, самостійності їхніх значень, динамічних процесів у прийменниковій системі, семантичної типології предикатів у реченнях із префіксально-прийменниковою кореляцією, умов уходження до їхнього складу припредикатних поширювачів на засадах обов'язковості / факультативності. Нарешті, недостатньо витлумаченим сьогодні є механізм безпосереднього / опосередкованого узгодження префіксів та прийменників, що вимагає аналізу їхнього глибинного зв'язку не лише із синтаксичного, але й із семантичного та подеколи навіть екстралінгвального погляду.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми “Слово і його системні зв'язки в мові і мовленні”, яку опрацьовують співробітники кафедри української мови Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Тему дослідження затвердила вчена рада університету (протокол № 3 від 1 листопада 2007 року) та схвалила Наукова координаційна рада “Українська мова” Інституту української мови Національної академії наук України (протокол № 40 від 20 грудня 2007 року).

Мета роботи - комплексно дослідити зв'язок між префіксом дієслівного предиката і прийменником, що разом із субстантивною словоформою заповнює припредикатну позицію в реченнях із локативним та об'єктним типами детермінації, установити типологію префіксально-прийменникової кореляції, простежити специфіку формування семантико-синтаксичної структури речень із префіксальним дієсловом-предикатом.

Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань:

1) проаналізувати префіксально-прийменникову кореляцію як одну з умов функціонування в реченні на засадах облігаторності / факультативності правобічних локативних поширювачів, з'ясувати її лінгвістичну сутність, схарактеризувати стан вивчення проблеми взаємозв'язку префікса та прийменника в мовознавстві;

2) окреслити семантичні ознаки й валентний потенціал префіксального дієслова як центрального компонента речення, систематизувати й покласифікувати за семантичним принципом дієслівні предикати, що функціонують у синтаксичних конструкціях із префіксально-прийменниковою кореляцією, виявити закономірності лексичного заповнення правобічної позиції в них;

3) визначити специфіку творення адвербіальної та об'єктної семантики в реченні за участю префіксально-прийменникової кореляції;

4) ідентифікувати основні семантичні типи префіксально-прийменникової кореляції в реченнях з адвербіальними та об'єктними поширювачами;

5) установити моделі та субмоделі безпосередньої й опосередкованої префіксально-прийменникової кореляції, описати їхні значення;

6) розглянути синтаксичні структури з префіксально-прийменниковою кореляцією в аспекті їхньої ізофункційності та синонімії.

Об'єктом дослідження є префіксально-прийменникова кореляція на тлі валентної організації речень із просторовими й об'єктними поширювачами.

Предмет дослідження - семантичні та структурні типи префіксально-прийменникової кореляції в реченнях із безпосереднім і опосередкованим її виявами, валентна будова цих синтаксичних конструкцій.

Характер завдань роботи та специфіка досліджуваного об'єкта зумовили комплексний підхід до вибору адекватних методів і прийомів дослідження. Основними з-поміж методів були компонентний аналіз (виокремлення лексико-семантичних груп та підгруп дієслів-предикатів, іменників - заповнювачів правобічної позиції), моделювання (вирізнення репертуару моделей і субмоделей - конкретних репрезентантів кожного семантичного типу префіксально-прийменникової кореляції). Їхній реалізації сприяв описовий метод, на підставі якого узагальнено спостереження над зібраним фактичним матеріалом, здійснено аналіз семантичних типів префіксально-прийменникової кореляції. На різних етапах дослідження використано також прийоми трансформації для ідентифікування варіантних можливостей префіксально-прийменникової кореляції, прийоми елімінування з метою з'ясування облігаторного / факультативного входження до семантико-синтаксичної структури речення правобічного поширювача.

Джерела фактичного матеріалу. Матеріалом дослідження слугували понад 10 тисяч речень із префіксально-прийменниковою кореляцією, отриманих шляхом суцільної вибірки з художніх творів українських письменників ХІХ-ХХІ сс., із публіцистичних, наукових текстів останніх років, а також зі Словника української мови в 11-ти томах (К. : Наук. думка, 1970-1980) і Словника українських прийменників (Донецьк : ТОВ ВКФ “БАО”, 2007).

Наукова новизна дисертаційної праці полягає в тому, що вона є першою спробою комплексного дослідження префіксально-прийменникової кореляції з погляду її своєрідної семантики на тлі речення як поліаспектної синтаксичної одиниці. У роботі всебічно розкрито глибинний зв'язок між префіксами й прийменниками, запропоновано оригінальну методику аналізу дієслівних предикатів, програмовану ними в синтаксичних структурах із локативною та об'єктною детермінацією семантичну типологію безпосередньої й опосередкованої префіксально-прийменникової кореляції, реалізованої широким спектром конкретних репрезентантів у вигляді моделей та субмоделей.

Теоретичне значення дослідження визначає те, що зроблені на основі дібраного й покласифікованого фактичного матеріалу висновки поглиблюють семантичний синтаксис, зокрема таку важливу його царину, як багаторівнева структура речення (параметри у співвідношенні формально-синтаксичних і семантико-синтаксичних рівнів), збагачують дієсловоцентричну теорію, формують нові принципи для синтезованого підходу до виявлення валентної організації речення, передусім умов функціонування в ньому на засадах облігаторності / факультативності припредикатних компонентів та впливу різних чинників на синтагматичні властивості предикатів. Дослідження подає матеріал для розв'язання й таких кардинальних питань граматики, як визначення закономірностей лексико-семантичного наповнення конститутивних позицій речення, типологія дієслівних предикатів, взаємодія морфології та синтаксису.

Практичне значення одержаних результатів зумовлене можливістю використання їх для створення теоретичних курсів із синтаксису і морфології, підручників та навчально-методичних посібників із семантичного синтаксису, функційної граматики української мови, проведення спецкурсів і спецсемінарів, а також у науково-пошуковій роботі студентів, магістрантів, аспірантів філологічних спеціальностей. Матеріали дослідження становитимуть інтерес у лексикографічній практиці, зокрема при укладанні словників службових морфем та прийменників, для адекватного представлення дієслівного керування в загальномовних або спеціальних словниках.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорено на засіданнях кафедри української мови Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Дисертаційні матеріали апробовано на Міжнародній науковій конференції “Лінгвістика тексту: теорія і практика” (Херсон, 2-3 квітня 2008 року), Міжнародній конференції “Феномен Олеся Гончара в духовному просторі українства” (Полтава, 28-29 травня 2008 року), Всеукраїнській науковій конференції “VII Короленківські читання” (Полтава, 20-22 жовтня 2008 року), Міжнародній науково-теоретичній конференції “Граматичні читання - V (Донецьк, 5-6 лютого 2009 року), Міжнародній науковій конференції “Микола Гоголь: витоки творчості” (Полтава, 10-11 березня 2009 року), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Журналістика, філологія та медіаосвіта” (Полтава, 14-15 травня 2009 року), Регіональній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної філології” (Полтава, 14-15 травня 2009 року), Регіональному науково-практичному семінарі “Формування мовленнєвої компетенції у процесі викладання дисциплін філологічного циклу” (Полтава, 20 травня 2010 року), Всеукраїнській науково-практичній конференції “VIII Короленківські читання” (Полтава, 26-27 жовтня 2010 року).

Публікації. Проблематику та основні положення дисертації висвітлено у 8 одноосібних публікаціях, із них 6 надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАКом України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, переліку умовних скорочень, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (327 позицій) і джерел фактичного матеріалу (243 позиції). Загальний обсяг роботи - 232 сторінки, основного тексту - 185 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано мету й основні завдання роботи, з'ясовано її наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Префіксально-прийменникова кореляція й обов'язкова / факультативна валентність предиката в реченнях із локативними та об'єктними поширювачами” узагальнено лінгвістичні погляди на природу явища префіксально-прийменникової кореляції, схарактеризовано специфіку репрезентації динамічної локативної та об'єктної ситуацій у реченнях з узгодженням префікса й прийменника.

У підрозділі 1.1. “Причини облігаторності припредикатних поширювачів” установлено основні причини функціонування в реченні конститутивних компонентів. Крім синсемантичності основного носія валентності, його граматичних особливостей, до розряду важливих зараховано й такий чинник, як морфемна структура предиката. У розв'язанні окремих аспектів цієї проблеми посутню роль відіграли праці О.К. Безпояско, К.Г. Городенської, В.М. Григоряна, Г.О. Золотової, Л.П. Клименка, В.М. Русанівського, М.І. Степаненка та ін. Учені констатують той факт, що префікс породжує семантичну незавершеність дієслівного предиката, яку компенсує обов'язковий правобічний компонент, найчастіше представлений прийменниково-відмінковою формою. Специфіка цього механізму полягає в тому, що префікс - носій локативного або об'єктного значення - корелює із семантично узгодженим із ним прийменником. Увагу зосереджено й на такому неоднозначному питанні, як детермінація припредикатного поширювача змістовими та комунікативними завданнями висловлення.

У підрозділі 1.2. “Префіксально-прийменникова кореляція і її наукове висвітлення” розглянено префіксально-прийменникову взаємодію стосовно її безпосереднього й опосередкованого різновидів. Наголошено, що безпосередня / опосередкована кореляція пов'язана з повним / неповним семантичним узгодженням префіксів і прийменників, їхньою реалізацією однопланових / різнопланових просторових відношень (директивних / транзитивних, лативних / аблативних). Вивчення цієї типології кореляції розгорталося як 1) перші спроби пояснити факти дублювання префікса прийменником (О.Х. Востоков, М.І. Греч, І.І. Давидов), 2) традиційне трактування префіксально-прийменникової кореляції на тлі теорії сильного / слабкого керування (В.В. Виноградов, В.Г. Войцехівська, О.М. Галкіна-Федорук, Г.О. Золотова, М.Д. Лєсник, О.М. Пєшковський, М.М. Прокопович, С.М. Сайкієва та ін.), 3) тлумачення повного та неповного семантичного узгодження префікса й прийменника на основі здобутків теорії валентності (Ю.Д. Апресян, І.Р. Вихованець, Н.П. Гальона, Л.В. Ємельянова, Ю.П. Князєв, М.І. Степаненко та ін.), 4) інтерпретація префіксально-прийменникової кореляції з позиції антропоцентризму, тобто у зв'язку з людиною, без якої існування системи мови було б неможливим (В.О. Плунгян, Л. Ферм). Еволюція поглядів на префіксально-прийменникову кореляцію засвідчує поступове осмислення цього явища не як технічного засобу зв'язку слів, мовної надмірності та пережитку, а як цілком самодостатнього інструменту для репрезентації найтонших значеннєвих відтінків речення.

Незважаючи на різні підходи до окреслення статусу префіксально-прийменникової кореляції, незаперечним стало твердження, що узгодження на префіксально-прийменниковому зрізі є найактуальнішим для речень, які описують динамічну локативну ситуацію. Вона репрезентує орієнтовно-спрямовані просторові відношення між елементами дійсності. Про цей аспект ідеться в підрозділі 1.3. “Динамічна локативна ситуація та її представлення в реченнях із префіксально-прийменниковою кореляцією”. Визначальну роль у розвиткові просторових відношень відіграє предикат. Акціональні дієслова-предикати, зафіксовані в синтаксичних конструкціях із префіксально-прийменниковою кореляцією, об'єднано в чотири підкласи. Їхнє ядро становлять предикати руху та переміщення, що мають неоднаковий валентний потенціал. Останні, крім локативних поширювачів зі значеннями “фініш”, “старт”, “шлях руху”, прогнозують у структурі речення ще й об'єктний конкретизатор. Ближню периферію займають подібні до них за валентними можливостями предикати каузально-моторної дії із синкретичною семантикою переміщення й каузації. Поєднуючись із лативним префіксом, вони зберігають свою релевантну семантико-синтаксичну валентність “кінцева точка руху”. Унаслідок префіксації аблативними префіксами каузально-моторні предикати стають носіями обох директивних валентностей - “кінцева точка руху” й “початкова точка руху”. Сполучення дієслова-предиката каузально-моторної дії з транзитивним префіксом зумовлює появу валентності “шлях руху”. Периферію утворюють предикати сприйняття, для яких значення руху є умовним. Вони регулярно програмують правобічний компонент із семантикою “фініш”.

Префіксально-прийменникова кореляція є передумовою високого ступеня злютованості компонентів у ланцюгові “префікс - дієслово - прийменник -іменник”, що діють як злагоджений механізм, забезпечуючи реалізацію загальних і часткових динамічних просторових відношень у реченні. Вони виконують конкретизаційну, ідентифікувальну, селекційну, транспозиційну функції. Так, префікс переводить автосемантичне дієслово в синсемантичне, уточнює або визначає його локативне значення, взаємодіє із семантично суголосним йому прийменником, узагальнено вказує на способи орієнтації дії в просторі. Прийменник, здебільшого перебуваючи на правах дериваційної морфеми, транспонує іменникову позицію в прислівникову, разом із флексією детермінує тип просторових відношень. Іменник, поєднуючись із прийменником, виступає реалізатором конкретної локативної семантики. З'ясовано, що основне призначення префіксально-прийменникової кореляції - виражати часткові динамічні просторові відношення. Різноманітні комбінації узгодження префіксів і прийменників уможливлюють багатогранне представлення динамічної локативної ситуації.

У підрозділі 1.4. “Об'єктна ситуація й особливості її репрезентації в реченнях із префіксально-прийменниковою кореляцією” увага зосереджена на питанні функціонування префіксально-прийменникової кореляції в синтаксичних конструкціях, які описують об'єктну ситуацію. Облігаторне входження правобічного конкретизатора до їхнього складу мотивоване морфемною будовою дієслова-предиката активної фізичної дії, стану, процесу, якості. Якщо ж роль основного носія валентності виконують вербативи руху, переміщення, каузально-моторної дії, формування об'єктного значення залежить від семантики припредикатного члена. Правобічну позицію речення в цьому разі обіймають нелокативні іменники, для яких сема “дво_, тривимірний простір” індиферентна.

Другий розділ дисертації “Семантичні і структурні типи префіксально-прийменникової кореляції” присвячено дослідженню семантичних типів префіксально-прийменникової кореляції, їхніх конкретних репрезентантів у вигляді моделей і субмоделей.

Склад синтаксичних конструкцій, сформованих за участю префіксально-прийменникової кореляції, є неоднорідним. Вони утворюють систему, яка зазнає внутрішньої диференціації. У підрозділі 2.1. “Префіксально-прийменникова кореляція в реченнях із просторовими поширювачами” констатовано, що найпродуктивніший різновид у сучасній українській мові становлять речення з локативно-динамічною семантикою, у яких префіксально-прийменникова кореляція, як і всі інші їхні складники, здатна видозмінювати, конкретизувати загальний план змісту, тобто формувати видове значення. У цих синтаксичних структурах виявлено різні семантичні типи префіксально-прийменникової кореляції, кожний із яких можна описати за допомогою моделей, точніше - зразків префіксально-прийменникового узгодження, за якими будуються речення. Семантичний тип кореляції, до прикладу, “контактна локалізація: внутрішній контакт: напрям руху в межі локативного орієнтира” можна представити моделями pref - prep[в / у], pref - prep[до], pref - prep[на], pref - prep[по], pref - prep[всередину / усередину], pref - prep[насеред], pref - prep[посеред], pref - prep[вглиб / в глиб / углиб / у глиб], pref - prep[в межі / у межі]: Зграйка сільських дітлахів затягає у воду камеру (В. Діброва); Марія кілька разів зазирала до Дарусі (М. Матіос); З невидимих завулків, стежок, дворів вилітають на соборний майдан велосипедисти (О. Гончар); Коли всі нарешті розповзлися по домівках, я, стомлена, сіла на канапу і роздерла пакет (В. Симоненко); Він [Карл-Йозеф] уявив собі, як сизі димові пасма проникають усередину його тіла, заповнюють грудну порожнину, огортають легені і серце (Ю. Андрухович); Мар'яна вибігла насеред хати (Г. Косинка); Чіпка вийшов посеред двору (Панас Мирний); Він [хлопець] просто з жаху вглиб [землі] заліз (І. Багряний); Коли 3-я ударна армія увірвалася в межі Берліна, військова рада армії запровадила дев'ять прапорів для всіх дев'яти своїх девізій (Галичина, 26 березня 2009). Найрепрезентативнішій з_поміж них моделі pref - prep[в / у] притаманний такий набір конкретних реалізаторів_субмоделей: pref[в_/вві_/ві_/у_/уві_] - prep[в / у], pref[за_] - prep[в / у], pref[при_] - prep[в / у], pref[на_] - prep[в / у], pref[пере_] - prep[в / у], рref[ви_] - prep[в / у], pref[від_/віді_/відо_/од_/оді_] - prep[в / у], pref[з_/зі_/зо_/із_/ізі_/с_/іс_] - prep[в / у], pref[про_] - prep[в / у]: Я опатрала б [курей] та вкинула в борщ (І. Нечуй-Левицький); От ви заходите в установу (Остап Вишня); Навесні 1949 [Сергій Домазар] з родиною прибув до Австралії (П. Ротач); Йому [Сіркові] аж сльози набігли в кутики очей (Ю. Мушкетик); ... ти Всю славу козацьку за словом єдиним Переніс в убогу хату сироти (Т. Шевченко); Несподівано м'яч вистрілює в небо стрункою свічкою (О. Забужко); Відстрибує в кущі переляканий котисько (В. Яворівський); Дух мій вільний з тобою, одвічна снаго, У простори братерства зліта (Д. Павличко); Дід повз мене пройшов у клуню (В. Симоненко). Як бачимо, основою ідентифікування моделей послужили прийменники, префікси ж уведено до субмоделей. Потвердженням коректності цієї процедури стало те, що прийменники, які послідовно виконують у реченні функцію семантичних маркерів, виступають найважливішим засобом репрезентації просторових відношень. Можливості впливати на конституювання реченнєвої семантики, виражати часткові динамічні локативні відношення в дієслівних префіксів обмеженіші порівняно з прийменниками. По-перше, система просторових префіксів, на відміну від системи локативних прийменників, на сучасному етапі розвитку української мови не поповнюється. По-друге, у процесі еволюції мови префікси зазнали серйозних значеннєвих змін - від конкретних локативних до абстрактних орієнтаційних значень - і мають вищий ступінь семантичного узагальнення, ніж прийменники. Слід також ураховувати, що первинні і вторинні прийменники наділені різними конститутивними можливостями, неоднаково виражають часткові динамічні локативні відношення. Перші, полісемантичні, не здатні передати їх автономно, вони потребують конкретизації іншим додатковим засобом - префіксом. Другі, зберігаючи тісний семантико-генетичний зв'язок зі словами, на базі яких постали, є семантично прозорими й лише подеколи потребують уточнення з боку префікса.

Префіксально-прийменникова кореляція активно функціонує в реченнях - реалізаторах значення “напрям руху: фініш”. Синтаксичні структури, що фокусують у собі цю семантику, мають особливий статус. Вони найпродуктивніші в мові, що є аргументом для підтвердження дії принципу “на користь кінцевої точки руху”. Цей принцип послідовно виявляється й на рівні такого реченнєвого сегмента, як префіксально-прийменникова кореляція: вона представлена найширшим спектром семантичних типів, їхніх моделей та субмоделей. У межах аналізованого плану змісту, крім описаного вже семантичного типу “контактна локалізація: внутрішній контакт: напрям руху в межі локативного орієнтира”, можна вичленувати й інші: “контактна локалізація: зовнішній контакт: напрям руху на поверхню локативного орієнтира” (моделі pref - prep[на], pref - prep[по]), “дистантна локалізація: напрям руху в бік локативного орієнтира” (моделі pref - prep[до], pref - prep[прямо до], pref - prep[близько до], pref - prep[ближче до], pref - prep[впритул до / упритул до], pref - prep[в напрямі / у напрямі], pref - prep[в напрямку / у напрямку], pref - prep[вбік / в бік / убік / у бік], pref - prep[на], pref - prep[в / у], pref - prep[під], pref - prep[попід]), “дистантна локалізація: напрям руху в простір, оточений локативними орієнтирами” (моделі pref - prep[між / межи], pref - prep[поміж / помежи], pref - prep[проміж / промежи]), “дистантна локалізація: локалізація щодо горизонтальної осі: напрям руху в передній бік локативного орієнтира” (моделі pref - prep[перед / переді / передо], pref - prep[поперед], pref - prep[наперед], pref - prep[вперед / уперед]), “дистантна локалізація: локалізація щодо горизонтальної осі: напрям руху за межі локативного орієнтира” (моделі pref - prep[за], pref - prep[поза], pref - prep[позад], pref - prep[за межі]), “дистантна локалізація: локалізація щодо вертикальної осі: напрям руху в простір вище від локативного орієнтира” (моделі pref - prep[над / наді / надо], pref - prep[понад / понаді / понадо], pref - prep[вище], pref - prep[поверх]), “дистантна локалізація: локалізація щодо вертикальної осі: напрям руху в простір нижче від локативного орієнтира” (моделі pref - prep[під], pref - prep[попід], pref - prep[нижче]), “дистантна локалізація: напрям руху стосовно динамічного локативного орієнтира” (моделі pref - prep[назустріч], pref - prep[навстріч], pref - prep[навстрічу], pref - prep[навперейми], pref - prep[напереріз], pref - prep[вслід за / услід за], pref - prep[слідом за]).

Те, що вказівка на початковий пункт руху здебільшого не виступає релевантною для мовця, що для нього важливішим є повідомлення про мету руху чи переміщення, його кінцевий результат, засвідчує характер функціонування префіксально-прийменникової кореляції і в синтаксичних структурах - реалізаторах семантики “напрям руху: старт”. По-перше, у межах значення “початковий пункт руху” спостережено вужчий спектр її семантичних типів, моделей та субмоделей, по-друге, найпоширенішою виступає префіксально-прийменникова кореляція опосередкованого різновиду, при якій аблативний прийменник взаємодіє з лативним префіксом. Зафіксовано такі семантичні типи префіксально-прийменникової кореляції: “контактна локалізація: внутрішній контакт: напрям руху з меж локативного орієнтира” (моделі pref - prep[з / зі / із], pref - prep[від / од], pref - prep[зсередини / ізсередини], pref - prep[з-серед], pref - prep[з-посеред]), “контактна локалізація: зовнішній контакт: напрям руху з поверхні локативного орієнтира” (модель pref - prep[з / зі / із]), “дистантна локалізація: напрям руху з боку локативного орієнтира” (моделі pref - prep[від], pref - prep[з / зі / із], pref - prep[з-над], pref - prep[з-понад], pref - prep[з-під], pref - prep[з боку / із боку], pref - prep[з сторони / зі сторони / із сторони]), “дистантна локалізація: напрям руху з простору, оточеного локативними орієнтирами” (моделі pref - prep[з_поміж / з-помежи], pref - prep[з_межи / з_між], pref - prep[з_проміж / з-промежи]), “дистантна локалізація: локалізація щодо горизонтальної осі: напрям руху з переднього боку локативного орієнтира” (модель pref - prep[з-перед]), “дистантна локалізація: локалізація щодо горизонтальної осі: напрям руху з меж простору, що знаходиться з протилежного боку локативного орієнтира” (моделі pref - prep[з-за], pref - prep[з-поза], pref - prep[з-позад], pref - prep[з_позаду]), “дистантна локалізація: локалізація щодо вертикальної осі: напрям руху з простору вище від локативного орієнтира” (моделі pref - prep[з_над], pref - prep[з-понад]), “дистантна локалізація: локалізація щодо вертикальної осі: напрям руху з простору нижче від локативного орієнтира” (моделі pref - prep[з-під], pref - prep[з-попід], pref - prep[знизу]).

Поліфункційність щодо плану змісту притаманна також префіксально-прийменниковій кореляції в синтаксичних конструкціях із семантичним описом “шлях руху”. Основними її значеннєвими типами є такі: “контактна локалізація: шлях руху з метою виходу за межі локативного орієнтира” (моделі pref - prep[через], pref - prep[крізь]), “контактна локалізація: шлях руху через внутрішні межі локативного орієнтира, що являє собою простір” (моделі pref - prep[через], pref - prep[крізь]), “контактна локалізація: рух по поверхні локативного орієнтира, що являє собою якийсь простір” (моделі pref - prep[по], pref - prep[вгору по / угору по], pref - prep[вниз по / униз по]), “дистантна локалізація: шлях руху мимо локативного орієнтира” (моделі pref - prep[мимо], pref - prep[повз / поз / поуз / проз / попроз], pref - prep[попри]), “контактна / дистантна локалізація: шлях руху в напрямі довжини / ширини локативного орієнтира” (pref -prep[вздовж / уздовж], pref - prep[вподовж / уподовж], pref - prep[впоперек / упоперек], pref - prep[поперек]).

Найпродуктивнішою в реченнях із локативною детермінацією є безпосередня префіксально-прийменникова кореляція, що конкретизує їхню загальну динамічну просторову семантику. Цей тип кореляції зрідка може виконувати й функцію семантичного маркера, як-от: ... Йоганн увіходить без дозволу до кімнати панів (В. Винниченко); Ми забрели до автобуса (В. Яворівський); Хо підійшов до села (М. Коцюбинський); Мойсей вийшов від фараона й молився до Господа (Біблія). Умовою виникнення безпосереднього узгодження є не лише співвідносність префікса й прийменника за директивним (лативним, аблативним) або транзитивним значеннями, важлива й їхня вказівка на контактну чи дистантну локалізацію. Перебуваючи в опозиції за цією семантичною ознакою, префікс і прийменник опосередковано корелюють між собою, наприклад: До кузні приходили колгоспники (О. Десняк); Надійшли до хати рідні (Нар. творчість). Безпосередня кореляція є одним із чинників появи в реченні обов'язкового адвербіального поширювача.

Кореляція опосередкованого характеру, яка вносить до загального плану змісту синтаксичної конструкції додаткові семантичні відтінки, пов'язана не з реалізацією дієслівним предикатом семантико-синтаксичних валентностей, а з комунікативними завданнями висловлення, зокрема потребою наголосити на початковій або кінцевій точках руху, позначити велику або невелику відстань між ними, уточнити рух суб'єкта / об'єкта щодо вертикальної осі, шлях і спосіб їхнього переміщення, указати на нерелевантність досягнення кінцевого пункту тощо. Опосередкована префіксально-прийменникова кореляція не визначає обов'язковий компонентний склад речення. Трапляються, проте, випадки, коли й вона може зумовлювати функціонування облігаторних членів, що є порушенням загальноприйнятого в теорії валентності положення про обов'язкове / факультативне входження до речення припредикатних компонентів: Вискочив я наперед голови комісії (П. Загребельний); Пополудні ми вибралися за місто (В. Кожелянко). Пов'язано це з потенційними можливостями префікса ви_ корелювати з будь-яким прийменником. Дієслово, з яким сполучається цей префікс, набуває значення короткочасного руху, фіксує у свідомості мовця не лише початок, але й кінець руху / переміщення суб'єкта / об'єкта. Функціонування опосередкованої кореляції може призводити до сплутування просторової семантики в реченні, наприклад інклюзивної та ексклюзивної: Це уперше він [Волин] прийшов до цієї хижки сам (Ю. Покальчук); Захоплених у бою ворожих старшин стрільці відвели до хати священика Василіва у Красноїллі (М. Андрусяк). Змістову двозначність, яка не дає змогу представити адекватно факт дійсності, декодує мікро_ і макроконтекст.

Значення синтаксичної структури подеколи конкретизується вказівкою на вертикальну локалізацію. При цьому посутню роль відіграє безпосередня чи опосередкована кореляція, як-от: Налякалась хижа птаха, Підлетіла вище даху! (Н. Забіла); Рада машинально опустила на долівку відро з водою (О. Забужко). Маркування додаткового відтінку “напрям руху по вертикальній осі” пов'язане з прийменниками вертикальної локалізації та префіксами, які, сполучаючись із дієсловами, реалізують семантику спрямування вгору чи вниз.

Виняткову увагу в цьому фрагменті роботи приділено ізофункційним та синонімічним локативним конструкціям, умовам появи їх і функціональним можливостям. Виявлено, що речення з префіксально-прийменниковою кореляцією одного семантичного типу здебільшого будуються за кількома її моделями, хоч не всі синтаксичні конструкції є продуктивними. Це зумовлено різними причинами, зокрема 1) жорсткою лексико-семантичною селекційністю на рівні предикатної чи правобічної позицій: [Кравцов і Тамара] Розходяться в різні боки (О. Коломієць); З-над Черемошу [я] приїхав (Д. Павличко), 2) обмеженням щодо сфери вживання прийменника: З Великої Мотовилівки повсталий полк вийшов у напрямку Білої Церкви вранці 2 січня (І. Рибалко); З_поза його [професора] спини визирають його жінка, діти й готові до самосуду сусіди (В. Діброва), 3) витісненням його з прийменникового корпусу сучасної української літературної мови: [Марія] Приносить воду, біжить на вигін, і, приклавши до чола долоню, вдивляється в сторону заходу сонця (У. Самчук); ... якась жінка старенька, в убогім одязі чужинецькім, із ряду бідних жінок виступила, незначно знак хреста святого на себе наклала, проміж коней яничарів прорвалась, з плачем і з грошем у руці (О. Назарук), 4) тенденцією до послаблення функційної ролі прийменника з динамічним відмінком: Піднісся він [мій пам'ятник] чолом над царські піраміди (М. Зеров); Іван на руки хлопця взяв, Та жаби так скакати стали, Що понад голову з-між трав, Немов м'ячі, перелітали (О. Олесь), 5) екстралігвальними чинниками - лімітативністю типових ситуацій: Курява випливла з-над тину і стала сірою хмарою (В. Шевчук); Так застало його [Іцка] й ранішнє сонце, коли визирнуло з-понад чорних бориславських дахів (І. Франко), а також 6) семантичною конкретизованістю вторинних прийменників, 7) додатковими значеннями префіксів (наприклад, префікси за_, при_ передбачають мету досягнення кінцевої точки, тому рідко сполучаються з прийменниками аблативної семантики).

На функційній периферії перебувають синтаксичні структури з префіксально-прийменниковою кореляцією об'єктного характеру: Долетіли бистрі птиці і до злісної вдовиці (Н. Забіла); Наталка оддерла стьожку від хустки (І. Багряний). Удаючись до умовної моделі pref - prep[obj], семантичні типи такого узгодження можна описати за допомогою субмоделей, оскільки префікси й прийменники виконують ідентичні стосовно значення функції, збігаються зазвичай і у формальному плані. У підрозділі 2.2. “Вияв префіксально-прийменникової кореляції в реченнях із об'єктними поширювачами” виокремлено такі основні семантичні типи префіксально-прийменникової кореляції об'єктного характеру: “наближення до об'єкта” (субмоделі pref[до_/ді_] - prep[до], pref[під_/піді_/підо_] - prep[до]), “контакт з об'єктом” (субмоделі pref[при_] - prep[до], pref[на_] - prep[на], pref[з_/зі_/зо_/із_/ізі_/с_/іс_] - prep[з / зі / із], pref[до_/ді_] - prep[до]), “проникнення в об'єкт” (субмоделі pref[в_/вві_/ві_/у_/уві_] - prep[в / у], pref[за_] - prep[в / у]), “віддалення від об'єкта” (субмодель pref[від_/віді_/відо_/од_/оді_] - prep[від / од]), “відокремлення від об'єкта” (субмоделі pref[від_/віді_/відо_/од_/оді_] - prep[від / од], pref[з_/зі_/зо_/із_/ізі_/с_/іс_] - prep[з / зі / із], pref[ви_] - prep[з / зі / із]), “уникнення об'єкта” (субмоделі pref[від_/віді_/відо_/од_/оді_] - prep[від / од], pref[в_/у_] - prep[від / од]), “набуття, запозичення чого-небудь від об'єкта” (субмодель pref[пере_] - prep[від / од]).

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження.

1. Розгляд структури речення як багатоаспектної одиниці слід здійснювати з опорою на валентний потенціал предиката, типовим репрезентантом якого є дієслово. Дієслівний предикат прогнозує й визначає кількісний склад іменникових компонентів як заповнювачів правобічної позиції, їхні семантичні функції, облігаторний / факультативний статус. Обов'язковість припредикатного поширювача зумовлена синсемантичністю основного носія валентності чи його граматичною природою, зокрема семантико-словотвірними (аспектуальність дієслова), морфолого-словотвірно-синтаксичними (стан дієслова, його перехідність / неперехідність) особливостями. На обов'язковість / факультативність припредикатного члена впливає й такий чинник, як морфемна будова дієслова-предиката. Вона передбачає сполучення вербатива з префіксами, які породжують його значеннєву незавершеність і санкціонують появу адвербіального чи об'єктного конституента у вигляді прийменниково-відмінкової форми. Цей механізм коригують також змістові й комунікативні завдання висловлення.

Безпосередня префіксально-прийменникова кореляція, при якій префікс предиката вимагає відповідного йому прийменника, має конструктивні й конкретизаційні властивості, оскільки вона визначає обов'язковий семантичний і структурний мінімум речення, уточнює його загальний план змісту додатковими локативними рисами. Речення з опосередкованим різновидом кореляції демонструють інші її можливості. Важливішим із семантичного погляду в них виступає прийменник, уживання ж префікса пов'язане головно з комунікативними завданнями висловлення.

2. Основна сфера функціонування префіксально-прийменникової кореляції - речення з дієсловами - предикатами руху, переміщення, каузально-моторної дії, сприйняття. Такі дієслова-предикати хоч і мають спільну ідентифікувальну сему “рух”, проте при детальному аналізові виявляють посутні відмінності. На встановлення типу основного носія валентності значною мірою впливає репертуар його поширювачів. Іменники - заповнювачі припредикатної позиції диференційовано на дві групи. Першу з них утворюють локативні субстантиви з ідентифікувальною семою “дво_, тривимірний простір”, другу - нелокативні іменники, для яких ця сема індиферентна. Можливими, але не регулярними репрезентантами припредикатної позиції є лексеми абстрактної семантики.

Осібний тип утворюють дієслова-предикати, у значеннєвому обсязі яких сема “рух” є імпліцитною. Це акціональні дієслова-предикати активної фізичної дії, стану, процесу, якості. Вони інтенційно зорієнтовані на сполучуваність із різноманітними конкретними й абстрактними іменниками. Позицію справа від дієслова-предиката стану можуть обіймати темпоральні субстантиви.

3. Визначальною рисою префіксів і прийменників є їхня первинна локативна семантика. Саме вона детермінує функціонування префіксально-прийменникової кореляції в реченнях із динамічно-просторовими - директивними (лативними, аблативними), транзитивними, а зрідка й статичними відношеннями. Локативні відношення послідовно репрезентують ті синтаксичні структури, у яких і предикат, і правобічний поширювач мають просторове значення. Семантичний зсув “локативність > об'єктність” спостережено тоді, коли діапазон основного носія валентності представлений нединамічними дієсловами. Уживання нелокативних іменників при предикатах руху, переміщення, каузально-моторної дії зумовлює реалізацію об'єктних, об'єктно-адвербіальних, адвербіально-об'єктних, адвербіальних відношень. Маркером об'єктного / адвербіального значення слугує прийом альтернативної заміни прийменниково-відмінкової форми прислівниками туди, звідти. За умови заповнення правобічної позиції абстрактними іменниками просторове значення не завжди чітко актуалізується, воно зазнає метафоризації, а подеколи й фразеологізації. Якщо дієслова-предикати стану вступають у семантико-синтаксичні зв'язки з часовими іменниками, з'являються умови для вияву темпоральних відношень, а отже, і префіксально-прийменникової кореляції семантичного типу “темпоральна межа” (pref[до] - prep[до]).

4. У процесі дослідження речень із префіксально-прийменниковою кореляцією встановлено всі можливі в сучасній українській мові її семантичні типи.

5. Різноаспектний аналіз семантичних типів префіксально-прийменникової кореляції дав змогу виокремити чинні в сучасній українській мові їхні моделі й субмоделі. Репрезентативними з-поміж моделей кореляції є ті, що утворені за допомогою прийменників, які експлікують свої первинні локативні функції. Уживання нейтралізованого стосовно семантики прийменника пов'язане із селекційністю на рівні правобічного поширювача, предиката або того й того водночас. З префіксом зрідка корелюють вторинні за походженням прийменники чи прийменникові сполуки, що переживають власне-прийменникову стадію формування. Вони, маючи чітку семантичну оформленість, не потребують конкретизації з боку префікса, особливо спорідненого за значенням. Для семантичних типів кореляції об'єктного різновиду характерна здебільшого одна субмодель, що засвідчує класичний варіант префіксально-прийменникового узгодження - його повний безпосередній вияв. Що ж до синтаксичних структур локативної семантики, то тенденцію до найвищої продуктивності повної кореляції спостережено не завжди послідовно.

6. Вичленування в межах семантичного типу широкого спектра моделей та субмоделей префіксально-прийменникової кореляції дало змогу простежити її вияв у реченнях з ізофункційними та синонімічними відношеннями. Установлено, що відношення рівнозначності змісту компонентів та їхньої кореферентності до однієї й тієї самої реальної ситуації в цих синтаксичних конструкціях виникають лише спорадично. Вияву ізофункційності перешкоджають різні чинники, зокрема додаткові значення, закладені в семній структурі префікса чи прийменника, вихід деяких прийменників з ужитку в результаті конкуренції, обмеження в плані сполучуваності прийменників з іменниками, зрештою, екстралінгвальні причини, а саме параметричні характеристики локативного орієнтира. Обґрунтованим при цьому видається твердження про те, що в мові не існує абсолютно ідентичних утворень. Речення з префіксально-прийменниковим узгодженням здебільшого виступають синтаксичними синонімами, які різняться між собою семантичними або семантико-стилістичними властивостями.

Якщо на первісному етапі свого розвитку префіксально-прийменникова кореляція виступала механічним знаряддям оформлення думки, то нині в основі взаємозв'язку префікса й прийменника лежить комунікативна стратегія мовця, який, ураховуючи змістову недостатність чи двозначність, неможливість повноцінно представити той або той факт, залучає адекватний мовленнєвій ситуації механізм префіксально-прийменникового узгодження.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Галаур С.П. Безпосередня префіксально-прийменникова кореляція дієслівного предиката P[pref в-/у-/вві-/уві-Vf] як формально-граматичний вияв облігаторності локативних правобічних поширювачів фінального значення / С.П. Галаур // Проблеми граматики, лінгвостилістики, лінгвометодики української мови : [зб. наук. праць / за редакцією проф. М.І. Степаненка]. - Полтава : ПДПУ, 2008. - С. 43-58.

2. Галаур С.П. Чинники формування просторового значення в семантико-синтаксичній структурі речення з префіксально-прийменниковою кореляцією / С.П. Галаур // Лінгвістичні студії : [зб. наук. праць / укл. : Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін.]. - Випуск 17. - Донецьк : ДонНУ, 2008. - С. 57-61.

3. Галаур С.П. Семантико-морфемна структура предиката і його валентний потенціал / С.П. Галаур // Рідний край : науковий, публіцистичний, художньо-літературний альманах. - 2008. - № 2 (19). - С. 43-48.

4. Галаур С.П. Явище префіксально-прийменникової кореляції: історія вивчення та перспективи дослідження / С.П. Галаур // Наукові записки. - Вип. 10. - Острог : Вид-во Національного університету “Острозька академія”, 2008. - Вип. 10. - С. 60-69. - (Серія “Філологічна”).

5. Галаур С.П. Префіксально-прийменникова кореляція і динаміка сучасної граматичної норми / С.П. Галаур // Журналістика, філологія та медіаосвіта : у 2 т. - Полтава, 2009. - Т. 1 - С. 62-66.

6. Галаур С. П. Особливості вияву префіксально-прийменникової кореляції в реченнях із локативним прийменником до / С.П. Галаур // Наукові записки. - Випуск 86. - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2009. - С. 3-19. - (Серія “Філологічні науки (мовознавство)”).

7. Галаур С.П. Префіксально-прийменникова кореляція як формально-граматичний засіб творення семантики речення “напрям руху в простір нижче / вище від локативного орієнтира” / С.П. Галаур // Науковий вісник Херсонського державного університету : зб. наук. праць. - Випуск Х. - Херсон : Видавництво ХДУ, 2009. - С. 111-115. - (Серія “Лінгвістика”).