Соціолінгвістичні особливості німецької вимови переселенців з колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 811.112.2'271.1-054.72(47+57)

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Соціолінгвістичні особливості німецької вимови переселенців з колишнього СРСР

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Брідко Тетяна Володимирівна

Донецьк - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії і практики перекладу та соціолінгвістики Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Петренко Олександр Дем'янович, завідувач кафедри теорії і практики перекладу та соціолінгвістики, декан факультету іноземної філології Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент Петлюченко Наталія Володимирівна, доцент кафедри німецької філології Одеського національного університету імені І. І. Мечникова;

кандидат філологічних наук, доцент Захарова Юлія Миколаївна, заступник директора Навчально-наукового центру мовної підготовки, доцент кафедри романо-германських мов Національної академії Служби безпеки України

Захист відбудеться «15» квітня 2011 року об 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.04 у Донецькому національному університеті за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Із дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Донецького національного університету (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий «14» березня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к. філол. н., доц. І. Г. Альошина.

Загальна характеристика роботи

Реферована дисертація присвячена вивченню соціолінгвістичних особливостей німецької вимови переселенців з колишнього СРСР.

Однією з характерних рис розвитку сучасної соціолінгвістики, як вітчизняної, так і зарубіжної, є посилення уваги до питань територіальної та соціальної варіативності мовлення. У соціолінгвістичних розвідках останніх років спостерігається зростання зацікавленості вчених проблемами соціальної й територіальної диференціації мови (М.П. Кочерган, Н.В. Петлюченко, О.Д. Петренко, Л.І. Прокопова, О.І. Стеріополо, W. Labov, H. Lцffler, H. Menge, A. Mihm, P. Trudgill, J. Volmert, L. Weifert), білінгвізму й мовних контактів (О.Р. Валігура, Ю.М. Захарова, H. Frank, A. Goldbach, F. Grosjean, J. Hammers, E. Haugen, K. Meng, C. Myers-Scotton, S. Nero, V. Ooi, B. Pabst, A. Reynolds, W. Weinreich), гендерної та вікової варіативності мовлення (О.І. Горошко, А.В. Кириліна, А.П. Мартинюк, N. Coupland, J. Peters, L. Push, S. Romaine, D. Tannen, S. Trцmel-Plцtz).

Інтенсивне дослідження варіативності сегментних одиниць фонетичного рівня неспоріднених мов у ситуації мовної взаємодії зумовлене прагненням лінгвістів встановити й пояснити наслідки інтерференційних змін при спілкуванні нерідною мовою. Фонетична інтерференція має найістотніше значення для вирішення проблеми розпізнавання певної категорії комунікантів, оскільки вона є соціолінгвістичним чинником, що створює уявлення про так званий «глобальний іноземний акцент» у мовотворенні нерідною мовою.

Актуальність теми зумовлена зростанням кількості сучасних фонологічних, фонетичних і соціофонетичних досліджень, спрямованих на розкриття залежності особливостей реалізації фонем від багатьох екстралінгвістичних чинників. Вивчення фонетичної варіативності німецького мовлення російськомовних переселенців уможливлює встановлення витоків своєрідності базових елементів фонетичної системи німецької мови мігрантів. Аналіз мовної поведінки носіїв російської та німецької мов з урахуванням фактора білінгвізму є необхідним для виявлення реального стану функціонування системи фонем німецької мови при контакті з російською мовою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною наукової теми, що розробляється на кафедрі теорії і практики перекладу та соціолінгвістики факультету іноземної філології Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського «Варіативність національної мови як цілісної структури» (номер державної реєстрації № 0109U005240; індекс УДК 812.7, термін реєстрації: 2009 - 2014 рр.).

Мета дисертаційного дослідження полягає у встановленні особливостей фонетичної варіативності німецької вимови російськомовних мігрантів, які мешкають у Федеративній Республіці Німеччина.

Досягнення зазначеної мети реалізується шляхом вирішення низки теоретичних і практичних завдань:

– проаналізувати поняття мовних контактів і мовного варіювання, а також співвідношення понять «білінгвізм» і «двомовність»;

– вивчити сучасну мовну ситуацію у Федеративній Республіці Німеччина, яка характеризується наявністю неспоріднених мов через інтенсивну міграцію населення й сучасні інтеграційні процеси та розвитком національно-німецького білінгвізму, що створює іноземний акцент у мовотворенні нерідною мовою;

– надати характеристику фонематичному складу німецької мови у зіставленні з фонематичним складом російської мови;

– визначити цільову групу, варіативність мовлення членів якої є предметом соціофонетичного аналізу, провести спостереження за мовленнєвою поведінкою інформантів в умовах соціофонетичного експерименту, зібрати необхідний мовленнєвий матеріал і створити фонетичну базу даних, зафіксованих як у підготовленому, так і в непідготовленому мовленні;

– виділити диференційні ознаки фонем, що потенційно реалізуються в німецькому мовленні російськомовних переселенців і утворюють їх фонетичну систему;

– встановити гендерні та вікові особливості німецького мовлення інформантів;

– з'ясувати й описати характер трансфераційних і конвергентних змін, що є наслідком взаємовпливу двох акустико-артикуляційних систем.

Об'єктом дисертаційного дослідження є німецьке мовлення російськомовних мігрантів у Федеративній Республіці Німеччина.

Предметом дослідження є соціофонетична варіативність одиниць сегментного складу німецького мовлення переселенців із колишнього СРСР.

Сформульовані вище мета і завдання зумовили використання комплексу методів і прийомів дослідження: 1) методів інтерв'ю, стандартного інтерв'ю та включеного спостереження з метою отримання та відбору матеріалу для подальшого дослідження; 2) аудитивного аналізу з метою вивчення варіативності сегментного складу німецького мовлення інформантів; 3) аудиторського аналізу, виконаного носіями мови - філологами - для вияву й опису соціофонетичних змін у німецькому мовленні російськомовних переселенців на сегментному рівні; 4) прийому лінгвістичної інтерпретації даних, отриманих під час аудиторського та аудитивного аналізів; 5) зіставного аналізу об'єктивних і суб'єктивних характеристик мовленнєвої поведінки; 6) аналізу кількісних значень частотності, вікової та гендерної зумовленості використання соціолінгвістичних змінних; 7) статистичного методу для опрацювання отриманих результатів за допомогою комп'ютерної програми Microsoft Excel Office XP.

Наукова достовірність результатів дослідження забезпечується як двохетапною структурою вивчення природи варіативності сегментних одиниць фонетичного рівня німецького мовлення російськомовних переселенців, так і наявністю експериментального матеріалу. Джерелом матеріалу є 81 запис інтерв'ю, основна частина яких здійснена в період з 2005 до 2009 року на території землі Північний Рейн-Вестфалія (Федеративна Республіка Німеччина) на цифровий диктофон Olympus VN-240PC. Сумарна тривалість звучання аудіоматеріалу складає 1951 хв. (32 години 31 хвилину), у цифровому вигляді матеріал на CD-Rom складає 33,3 Гб пам'яті.

Матеріалом фонетичного дослідження слугували сегментні одиниці фонетичного рівня німецької мови (30537 фонетичних реалізацій) в підготовленому і в непідготовленому мовленні. Цільова група дослідження особливостей вимови російськомовних мігрантів Німеччини складалася з 27 інформантів (12 чоловіків і 15 жінок) різного віку (від 15 до 57 років). Загальна кількість вивчених реалізацій приголосних фонем становить 13661, а голосних фонем складає 16876.

У роботі досліджено 17 голосних-монофтонгів (15 голосних і 2 варіанти їхніх реалізацій), 3 дифтонги, 9 приголосних у ситуаціях підготовленого (монологічного) та непідготовленого (діалогічного) мовлення. З 29 проаналізованих фонем та їхніх варіaнтів 2 реалізовано 1 діафоном, 3 реалізовано 2 діафонами, 10 репрезентовано 3 діафонами, 8 реалізовано 4 діафонами, 3 репрезентовано 5 діафонами, 1 реалізовано 6 діафонами та 2 фонеми репрезентовано 7 діафонами. Кількість проаналізованих діафонів склала 105 одиниць.

До участі у збиранні матеріалів, їх систематизації, транскрибуванні й аудиторському аналізі було залучено 8 аудиторів - носіїв німецької мови, які мають лінгвістичну освіту, та 6 аудиторів - українських та російських викладачів німецької мови. Обробка записів здійснювалася за допомогою програм комп'ютерної обробки звукового сигналу для Windows 2003 - Olympus Digital Wave Player та VLC media player.

Наукова новизна дисертаційного дослідження зумовлена тим, що в ньому вперше здійснено комплексний аналіз варіативності сегментних одиниць, які характеризують фонетичний рівень німецького мовлення російськомовних переселенців й виявлено ознаки німецької вимови інформантів і розроблено класифікацію фонетико-фонологічної системи носіїв російського регістру німецької мови. Встановлено набір диференційних ознак елементів фонетичної системи російськомовних переселенців, яка маніфестується в підготовленому і спонтанному мовленні.

Положення, що виносяться на захист:

1. Контрастивний аналіз фонетичних систем німецької та російської мов дає обмежений набір акустико-артикуляційних ознак і дозволяє вирізнити діапазон потенційних форм фонетичної інтерференції в німецькому мовленні російськомовних мігрантів.

2. Фонетична система німецької мови російськомовних переселенців складається з інтерференційних форм (діафонів), виникнення яких стає можливим завдяки перманентному мовному контакту, і відповідно до німецького мовлення варіює залежно від свідомого рівня володіння артикуляційними правилами німецької мови.

3. Приголосні в мовленні російськомовних мігрантів характеризуються зміною типу артикуляції, змінами за м'якістю/твердістю при вимові, послабленням назалізації при вимові приголосного [?]; послабленням або відсутністю аспірації у проривних глухих, зниженням напруженості артикуляції; відсутністю вокалізації при вимові приголосного [?].

4. Голосні зазнають кількісної та якісної редукції: спостерігаються особливості вимови дифтонгів [?ш], [ае], [ао], відсутність сильного приступа голосних та зміни за ступенем піднесення язика, зсуву ряду, лабіалізації/делабіалізації, напруженості/ненапруженості.

5. Німецьке мовлення російськомовних переселенців-жінок характеризується наявністю більшої кількості варіантів вимови, тобто нестандартних реалізацій приголосних і голосних, ніж мовлення чоловіків.

6. Нестандартна реалізація соціофонетичних змінних німецької мови є типовою для мовлення представників старшої вікової групи.

Теоретичне значення роботи полягає у доповненні загальнолінгвістичної теорії мовних контактів через розкриття конкретного питання фонетичної варіативності в німецькому мовленні при міжмовній взаємодії; у подальшій розробці терміносистеми для визначення інтерференційних процесів на фонетичному рівні мови й в узагальненні диференційних ознак і встановленні способів варіювання сегментних одиниць фонетичного рівня в німецькій вимові російськомовних переселенців.

Практичне значення роботи визначається можливістю використання її основних положень, результатів та експериментального матеріалу в курсах соціолінгвістики (розділ «Білінгвізм»), теоретичної та практичної фонетики німецької мови (розділ «Звукова структура мови та її компоненти»), загального мовознавства (розділ «Мовні контакти»), лексикології німецької мови (розділ «Мовні контакти»), соціофонетики (розділ «Соціальні діалекти»).

Апробація роботи. Основні аспекти і результати дисертації висвітлено в доповідях і повідомленнях на десяти наукових конференціях, у тому числі на чотирьох міжнародних: І Міжнародній науково-практичній конференції «Новітні обрії розвитку германської та романської філології» (Запоріжжя, 2007), ІІ Міжнародній науковій конференції «Лінгвістична теорія і практика: надбання, актуальні проблеми та перспективи розвитку» (Одеса, 2008), ХІ Міжнародній лінгвістичній конференції «Мова й світ» (Ялта, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний лінгвістичний і лінгводидактичний дискурсний простір» (Луганськ, 2010); І Всеукраїнській науковій конференції молодих учених «Іноземна філологія у ХХІ столітті» (Запоріжжя, 2008); «Фонетика і фонологія: сучасні парадигми дослідження та формування фонетичної комунікативної компетенції в мовному вищому навчальному закладі» (Київ, 2008); наукових конференціях професорсько-викладацького складу ТНУ ім. В. І. Вернадського (Сімферополь, 2007 - 2010).

Публікації. Проблематику та основні положення дисертаційної роботи викладено у дев'яти публікаціях, виконаних одноосібно, у фахових виданнях ВАК України.

Структура дисертації. Структурна побудова дисертації зумовлена її основною метою і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, переліку умовних скорочень, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг основного тексту дисертації становить 184 сторінки, загальний обсяг роботи - 258 сторінок. Список використаних джерел нараховує 417 праць, у тому числі - 150 іноземними мовами. Список електронних джерел інформації складає 21 позицію. Робота містить 13 таблиць і 47 рисунків в основному тексті й додатках, а також фрагменти скриптів аудіозаписів з їхньою транскрипцією.

Основний зміст роботи

білінгвізм фонема німецький інформант

У вступі обґрунтовано сутність досліджуваної наукової проблеми, її актуальність, сформульовано мету, завдання, наукову новизну роботи й положення, які виносяться на захист, подано методи, що застосовуються для вирішення основних завдань; указано на теоретичне і практичне значення; подано відомості про публікації та апробацію результатів дослідження.

Перший розділ дисертації «Соціолінгвістичні проблеми варіативності мови в аспекті дослідження мовних контактів» присвячено розгляду загальних характеристик релевантних для цього дослідження соціолінгвістичних концепцій, а також у ньому визначено вихідні поняття: білінгвізм, двомовність, мовний контакт, мовна ситуація та міжмовна інтерференція.

У сучасному суспільстві в епоху всесвітньої інтеграції та глобалізації активізуються контакти між країнами, націями, мовами, носіями мов, які змушують науковців звертатися до вивчення питань міжкультурної комунікації, мовної взаємодії і мовної політики. Для розкриття взаємозв'язків між соціальними й лінгвістичними чинниками, що впливають на мову під час міжмовної взаємодії, У. Вайнрайхом була запропонована теорія мовних контактів. Дослідження мовних контактів розпочалося ще з кінця XIX століття в роботах І.О. Бодуена де Куртене, Л.В. Щерби. Згодом ця концепція розроблялася в працях сучасних мовознавців У. Аммона, М.П. Дворжецької, С.М. Ервін-Тріппа, Ю.О. Жлуктенка, Т.П. Ільяшенка, Г. Льоффлера, Б. Пабст, О.Д. Петренка, Л.І. Прокопової, С.В. Семчинського, О.І. Стеріополо, в публікаціях Ю.А. Зацного, О.Є. Семенця, І.В. Татарнікової, в дисертаційних роботах Д.С. Бородіної, Ю.М. Захарової, Є.А. Устиновича, Д.М. Храбскової й інших дослідників.

Відомо, що мови взаємодіють і взаємозбагачуються не самі по собі; мовні контакти відображають взаємодію, взаємовплив і взаємозбагачення матеріальної та духовної культур різних народів, історичні контакти між ними. Мовні контакти - це надзвичайно складний і багатоступінчастий процес, тісно пов'язаний із розвитком суспільства. Явище мовного контакту посідає провідне місце серед соціокультурних процесів, відображаючи як якісні, так і кількісні параметри міжкультурних контактів. Зміни в мовах, що контактують, у процесі їхньої взаємодії залежать від інтенсивності мовних контактів, одним із наслідків яких стає білінгвізм (Т.М. Бурда, В.Ю. Розенцвейг, О.Є. Семенець, М.П. Шумарова).

Дослідження білінгвізму знаходиться в центрі уваги у вивченні мовних контактів, оскільки саме через двомовних індивідів здійснюється та або інша форма впливу однієї мови на іншу. Нині білінгвізм (двомовність) визначається як характерна ознака більшості мовних ситуацій, що відображає історичну тенденцію сучасного світу до глобалізації.

Ситуація двомовності супроводжується контактно зумовленим явищем лінгвістичної інтерференції. Під інтерференцією розуміють усі зміни в структурі та значенні, властивостях і складі одиниць мови, що виникають унаслідок взаємодії мов. Інтерференція є цікавою з погляду її впливу на акт комунікації, тобто в прагматичному аспекті. У процесі мовленнєвої діяльності інтерференція може визначатися як поверхнева (включення до комунікації нерідною мовою слів, словосполучень і речень рідною мовою без будь-яких змін), так і глибинна (зміни у вимові, морфологічному оформленні, синтаксичній структурі, семантиці і виборі слів другої мови під впливом більш сильного коду (Ю.М. Захарова, Т.В. Зимовець, М.К. Ісаєв, В.В. Кулешов, Н.М. Рогозна).

Інтерференція може здійснюватися на різних рівнях - лексичному, граматичному, фонетичному. Фонетична інтерференція виступає чинником виникнення так званого глобального іноземного акценту в мовотворенні нерідною (вторинною) мовою, який виявляється внаслідок впливу артикуляції, ритміки, інтонації, наголосу первинної мови на відповідні параметри вимови вторинної мови (В.І. Бєліков, Н.Б. Вахтін, Є.В. Головко, W. Croft, C. Myers-Scotton, C. Sato).

Макро-соціолінгвістичний підхід розкриває соціальну стратифікацію мовців, їхнє етнічне походження, економічне становище, освітній рівень, гендерні й вікові характеристики, групову солідарність, сприяє визначенню їхньої ідентичності, приналежності до групи, соціальну дистанцію (Й.Бенеке, В.Д. Бондалетов, Й. Волмерт, О.І. Горошко, А.В. Кириліна, М.Ф. Кондакова, М.М. Копиленко, Р. Лакофф, А.П. Мартинюк, А.Г. Ніколенко, Й. Петерс, Д.О. Петренко, О. Д. Петренко, Л. Пуш, Д. Таннен, С. Тремель-Плетц).

Макро-соціолінгвістичний підхід уможливлює встановлення чинників, що сприяють створенню солідарних стосунків у білінгвістичному середовищі, особливо особами, які характеризуються спільною етнокультурною приналежністю.

Розвиток і розширення міжнаціональних контактів, інтенсивна міграція, сучасні інтеграційні процеси зумовлюють зростання мовних контактів і, як наслідок, створення їхньої типології. Спираючись на типологію мовних контактів, взаємодію російської та німецької мов на території Німеччини можна класифікувати як безпосередню, між неспорідненими мовами, внутрішньорегіональну, перманентну.

Перші спроби вивчення контактів російської та німецької мов були зроблені ще в 20-х роках ХХ сторіччя з використанням матеріалів міжмовної інтерференції та лексичних запозичень у німецькій мові російських німців. У подальшому численні дослідження в цій царині продовжувалися в Німеччині тільки з середині 90-х років ХХ сторіччя у зв'язку зі збільшенням кількості російськомовних мігрантів, що мешкають у цій державі (R. Baur, C. Chlosta, H. Frank, A. Goldbach, K. Meng, A. Nickel, B. Pabst).

У другому розділі «Характеристика фонетичної системи німецької мови російської діаспори в Німеччині» викладено результати вивчення мовної ситуації в Німеччині з метою встановлення основних проблем, пов'язаних із наявністю великої кількості мігрантів з інших країн. Розглядаються особливості формування російськомовної діаспори в Німеччині та проблеми мовної й соціальної інтеграції російськомовних мігрантів у німецькому суспільстві. Сформовано корпус акустико-артикуляційних ознак двох фонетичних систем (німецької та російської мов) у мовленні російськомовних переселенців, який є основою для встановлення фонетичних одиниць у німецькому мовленні російськомовних переселенців.

У процесі дослідження доведено, що сучасна мовна ситуація в Німеччині характеризується як екзоглосна незбалансована, диференційними ознаками якої є наявність іноземних неспоріднених мов, нерівність юридичного та соціального статусів мов іммігрантів стосовно німецької мови, незбалансованість її комунікативних функцій щодо рідних мов іммігрантів і співіснування різних мовних форм.

Російсько-німецький білінгвізм є характерним для російськомовних переселенців Німеччини. Вплив рідної (російської) мови призводить до появи особливостей у мовній поведінці інформантів, і, як наслідок цього, до двосторонньої інтерференції, що виявляється на всіх мовних рівнях (фонетичному, граматичному, лексичному).

Для розкриття механізму фонетичної інтерференції, виявленої в німецькому мовленні російськомовних переселенців, на першому етапі дослідження були визначені такі завдання:

– охарактеризувати інвентар фонем російської та німецької мов і встановити об'єднувальні й розрізнювальні елементи;

– встановити диференційні ознаки фонем, що потенційно реалізуються в німецькій мові російськомовними іммігрантами.

Унаслідок зіставлення німецьких і російських голосних фонем з'ясовано, що їх системи мають значні розбіжності, основа яких полягає у:

1) розподілі німецьких голосних на довгі та короткі, закриті та відкриті. У російській мові довгота та міра закритості звуків не мають змісторозрізнювальної функції. У російській мові довгота голосного виступає виключно як позиційна ознака в наголошеному складі: голосні під наголосом можуть подовжуватися, у ненаголошених складах - скорочуватися;

2) наявності сильного приступа (der feste Einsatz) при вимові німецьких голосних на початку слова й кореня. Ця фонетична особливість надає звучанню німецької мови уривчастості, що невластива російській мові;

3) позиційних змінах у російській мові, в якій, порівняно з німецькою, більшу роль відіграє якісна зміна голосних у ненаголошених складах. При цьому позиційні зміни голосних (піднесення, ряд, лабіальність), як і чинники цих змін, можуть бути різноманітними (ненаголошеність складу і його положення щодо наголошеного складу, навколишні приголосні та ін.);

4) менш напруженій артикуляції російських голосних порівняно з вимовою німецьких голосних;

5) відсутності нелабіалізованого голосного середнього ряду верхнього піднесення [?] у німецькій мові та низки голосних у російській мові (довгого закритого переднього ряду високого піднесення лабіалізованого [y:], короткого відкритого переднього ряду високого піднесення лабіалізованого [y], довгого переднього ряду середнього піднесення нелабіалізованого [?:], короткого відкритого переднього ряду середнього піднесення нелабіалізованого [?], редукованого середнього ряду нелабіалізованого [?], довгого закритого лабіалізованого переднього ряду середнього піднесення [ш:], короткого відкритого лабіалізованого переднього ряду середнього піднесення [њ] і дифтонгів ([ao], [?ш], [ae]).

Порівняльний аналіз німецьких і російських приголосних показав, що:

1) вимова глухих приголосних німецької мови вирізняється більшою силою повітряного струменя, ніж артикуляція глухих приголосних російської мови;

2) німецькі сонорні [l], [m], [n] мають більшу напруженість і довготу звучання, ніж російські;

3) при вимові російських [t], [d] та німецьких [t?] і [d] приголосних спостерігається суттєва різниця у місці прилягання язика;

4) відсутність аспірації при вимові російських глухих зімкнених приголосних [p], [t], [k], на відміну від німецьких глухих зімкнених приголосних [p?], [t?], [k?];

5) у німецькій мові подвійні приголосні не подовжуються при вимові, оскільки вони слугують для того, щоб показати, що попередній голосний вимовляється коротко. У німецькій мові подовження приголосних можливе лише на стику морфем у тих випадках, коли закінчення однієї морфеми й початок іншої представлені однаковим звуком;

6) німецькі приголосні не палаталізуються перед голосними переднього ряду, а російські приголосні палаталізуються. У німецькій мові відсутні пари протиставлених за палаталізацією/непалаталізацією приголосних [p] - [p?], [b] -[b?], [k] - [k?], [g] - [g?], [t] - [t?], [d] - [d?], [m] - [m?], [n] - [n?], [f] - [f?], [v] - [v?], [s] - [s?], [z] - [z?], [x] - [x?], [і] - [l?], [?] - [??], [?] - [??], [r] - [r?];

7) німецькі приголосні [l], [з], [?], [R], [?] мають особливу артикуляцію. При утворенні приголосних [?] і [R] бере участь маленький язичок (Uvula), який у російській мові залишається пасивним.

Контрастивний аналіз фонем двох мов російськомовних переселенців дає обмежений набір акустико-артикуляційних ознак, що призводить до використання в спілкуванні фонетичних одиниць з перехресними характеристиками. У свою чергу, вищезазначене дозволяє прогнозувати, що фізична подібність змушує інформантів ототожнювати дві фонеми, незважаючи на всі відмінності між ними, і виявити набір очікуваних форм фонетичної інтерференції. Отримані набори акустико-артикуляційних ознак і потенційних форм фонетичної інтерференції складають основу експериментального дослідження вимовних особливостей у мовленні російськомовних переселенців Німеччини.

У третьому розділі «Соціофонетична варіативність німецької вимови російськомовних мігрантів Німеччини» наведено програму й методи соціофонетичного вивчення особливостей німецької вимови російськомовних мігрантів; спираючись на результати зіставлення фонологічного складу російської мови з фонологічним складом німецької мови, визначено диференційні ознаки вимовних одиниць, які реалізуються в німецькому мовленні російськомовних переселенців.

Система фонем німецької мови російськомовних переселенців складається із запозичених, конвергентних і трансфераційних форм, виникнення яких уможливили мовні контакти. При цьому набір акустико-артикуляційних ознак виявляється обмеженим, що призводить до використання різних фонетичних систем із перехресними характеристиками. Таким чином, російськомовні переселенці ототожнюють дві фонеми різних мов, незважаючи на різницю між ними. Інформанти реалізують ці фонеми однаково і, таким чином, використовують в обох мовах одні й ті самі мовленнєві навички. Дві фонеми, пов'язані подібними відношеннями, є діафонами. Поява кожного діафона спричинена впливом фонетичної інтерференції. Прості діафони мають трансфераційне походження, складні виникають унаслідок конвергенції або є запозиченнями.

Завдання дослідження зумовили певну послідовність етапів експерименту: а) визначити цільову групу, варіативність мовлення членів якої стала предметом соціофонетичного аналізу; б) записати підготовлене і непідготовлене мовлення представників російськомовних переселенців ФРН; в) надати експертну оцінку відхилень, зафіксованих у німецькій вимові інформантів; г) провести соціолінгвістичний аналіз отриманого матеріалу й надати його лінгвістичну оцінку.

Під час дослідження встановлено, що система голосних німецької мови російськомовних переселенців складається з 39 вокальних діафонів (28 простих, 9 трансфераційних і 2 конвергентних).

При реалізації голосних спостерігалися такі особливості вимови: кількісна редукція зустрічалася при реалізації усіх голосних і дифтонгів за винятком голосних [e], [?], [њ] і дифтонгів [ao], [ae]: [u:] > [х] (du [du:] - [dх], gut [gu:t] - [gхt], Suche ['zu:x?] - ['zхxe]); [i:] > [э] (ihm [i:m] - [эm], die [di:] - [dэ]); [y:] > [y] (FьЯe [?fy:s?] - [?fys?]); [э] > [i:]/[i·] (mit [mэt] - [mi:t]/[mi·t], bis [bэs] - [bi:s]); [y] > [y:] (wьsste [?vyst?] - [?vy:st?]); [a] > [a:]. Якісна редукція відбувалася при реалізації усіх голосних і дифтонгів, крім голосного [a]. Виявлені особливості якісної редукції голосних були розподілені за ступенем піднесення язика, зсуву ряду, лабіалізації/делабіалізації, властивості вимови дифтонгів, напруженості/ненапруженості, відсутності сильного приступа голосних:

1) Ступінь піднесення спинки язика:

- підвищення: [e] > [э]: egal [э?ga:l]; [?:], [?] > [e]: nдchste [?ne:?ste], erzдhlen [e??tse:ln]; [?] > [?]: spielen [??pi:l?n], gefahren [g??fa:ren]; [?] > [e]: bitte [?bэte], gefahren [g??fa:ren];

- зниження: [ш:] > [?:]: Behцrde [b??h?rde], hцren [?h?:r?n]; [e:] > [?:]: See [z?:], Tee [t?:], gehe [?g?:e]; [e:] > [?]: dem [d?m], den [d?n]; [e] > [?:]: jedoch [j?:?d?x], Reflex [Pe?fl?:ks]; [?] > [a]: Tomate [ta?ma:te].

2) Зсув ряду голосних:

- передній > середній: [e:] >[?] в артиклях: den [den], dem [dem];

- передній > задній: [y:] > [u:], [х]: Tьr [tu:r]/ [tu:?], natьrlich [na?tхrlix]/ [na?tu:rli?]; [y] > [х]: wьsste [?vхste]; [ш:] > [o:] stцrt [?to:rt]; закінченнях -en, -e i префіксах be-, ge-: bitte [?bэte], Name [?na:me], wьnschen [?vyn?en], spielen [??pi:l?n], besprechen [b???prexn];

- задній > передній: [u:] > [y:], [у]: Schule [??y:l??], nur [ny:r]/ [ny:?]; [х] > [y]: Fluss [fl?ys], Wunsch [vyn?].

3) Участь губ у формуванні голосних:

делабіалізація: [y] > [э]: fьnf [fэnf]; [ш:] > [e], [?:]: grцssere [?gresere], Behцrde [b??h?rde], hцren [?h?:r?n]; [њ] > [?] kцnnen [?k?:nen], mцchte [?m?:xte], Wцrter [?v?:rter]; [?] > [a] Tomate [ta?ma:te].

4) Реалізація дифтонгів як окремих складів (Baum [ba-um]); вимова першого компонента дифтонга довго, а не коротко; другий компонент вимовляється майже завжди коротко (крім повільного темпу мовлення): Leute [?і?:эte], Hдuser [?h?:эzer], brauchen [?bRa:uxn]. Також наявна кількісна редукція та субституція, що зумовлені фонетичною інтерференцією: heute [hojte].

5) Відсутність сильного або нового приступа голосних: Arbeitsamt вимовляється як [?arbaitsamt] замість [?arbaits|amt], erinnern вимовляється як [?r?inern] замість [??|?in?n].

Дослідження виявило, що система приголосних німецької мови російськомовних переселенців складається з 33 діафонів консонантного типу (25 простих, 8 трансфераційних).

Для приголосних у мовленні російськомовних мігрантів характерні:

1) Зміна типу артикуляції:

- фрикативний приголосний [з] на експлозивні [k] або [g] здебільшого в суфіксі -ig в інлауті й ауслауті: wichtig [?vэxtэk]/[?vэxtэg], heftig [?heftэg].

- середньоязикові > задньоязикові: [з] > [k]/[g]: schwierig [??vэrэg]/[??vэrэk];

- середньоязикові > передньоязикові: [з] > [?]/[??]: richtig [?Rэxt??]/[?Rэ??tэ?]; середньоязикові > увулярні: [з] > [x]: vielleicht [fэ?l?aэxt];

- задньоязикові > передньоязикові: [?] > [n]: Wohnung [?vo:nu:n];

- задньоязикові > передньоязиковий + задньоязиковий у буквосполученні «ng» : [?] > [ng]/[nk]: lange [?іange], Menge [?menge], Zunge [?tsu:nge], Wohnung [?vo:nu:ng]/[?vo:nu:nk], Zeitung [?tsaэtu:ng];

- фарингальні > увулярні: [h] > [x] виключно на початку слова: hier [xi:r], Hauptstadt [?xa-upt?tat].

2) Зміна за м'якістю/твердістю при вимові приголосних. Ця фонетична особливість спостерігається переважно при реалізації приголосного [l] : [l] > [l?]/[і]: Lange [?іange]/[?l?ange], klein [kl?aen]/ [kіaen].

3) Зміна за участю резонатора: послаблення назалізації в буквосполученні «ng»: Meinung [?maэnung]/[?maэnu:n];

4) Послаблення або відсутність аспірації у проривних глухих [p?], [t?], [k?] в анлауті та ауслауті наголошених і ненаголошених складів як наслідок загальної відсутності або зниження напруженості артикуляції: Tag [tak]/[ta·k], kalt [kaіt], Kind [ki:nt].

5) Палаталізація, пом'якшення приголосних звуків завдяки додатковій участі у вимові середньої частини спинки язика - піднесенні її до твердого піднебіння: [з] > [?]/[??]: mich [mэ??], Milch [mэl???]; [?] > [n?]: Zunge [?tsu:n?e];

6) Відсутність вокалізації в ненаголошених префіксах er-, ver-, zer-, у ненаголошеному кінцевому -er, після довгих голосних: [?] > [r]/[r]: Mutter - [?mu:ter], aber - [?a:ber], klar - [kіa::r], war - [va::r], Jahr - [ja::r].

Нестандартні реалізації приголосних у мовленні російськомовних мігрантів можна пояснити дією фонетичної інтерференції, яка особливо вплинула на вимову старшої вікової групи.

При вивченні гендерної варіативності німецької мови російськомовних переселенців була встановлена наявність у мовленні інформантів-жінок меншої кількості вимовних форм, наближених до норм стандартної німецької вимови. Згідно з даними дослідження різниця середніх показників при реалізації фонологічних змінних [y:] і [y] у чоловіків перевищувала показники жінок мінімум на 15 %, голосного [u:] на 10 %-15 %, голосного [u] від 20 % у першому інтерв'ю до 4 % у третьому, приголосного [?] на 4 %-14 %. При цьому середні показники реалізації [з], [r], [е], [е:], [?], [?:] та [?] у мовленні інформантів-жінок молодшої вікової групи були найліпші. У результаті дослідження з'ясовано, що німецькому мовленню інформантів-жінок притаманні наступні вимовні форми:

– вимова голосного [э] замість [у];

– заміна голосного [?] голосним [э] виключно в слові sechs;

– вимова голосного [?:] замість [e:] в позиції після сонорного [l], дзвінкого [j] та в буквосполученні «ee»;

– субституція голосного [е] голосним [ш:];

– вимова голосного [о:] замість [?];

– субституція дифтонга [?ш] дифтонгом [oш] в позиції після сонорного приголосного [n];

– вимова російського приголосного [??] замість німецького приголосного [з];

– вимова приголосного [k] у суфіксі -ig та перед глухими приголосними замість приголосного [з];

– заміна німецького приголосного [l] палаталізованим передньоязиковим [l?] російської мови в позиції перед голосними [a], [y], [o], [њ], [ш];

У німецькому мовленні інформантів-чоловіків виділено такі характеристики:

– відсутність аспірації при вимові проривних глухих приголосних [p?], [t?], [k?];

– вимова приголосного [?] замість приголосного [з];

– субституція приголосного [з] приголосним [j] виключно в слові Mдdchen;

– заміна німецького приголосного [l] на твердий непалаталізований передньоязиковий сонорний [і] російської мови.

Встановлені тенденції в німецькому мовленні інформантів відповідно до їх гендерної приналежності можна подати в діаграмі (див. рис. 1). На горизонтальній лінії діаграми цифрами 1, 2, 3 позначено інтерв'ю: 1 - інтерв'ю в ситуації офіційного спілкування, отримане наприкінці мовного курсу з німецької мови; 2 - інтерв'ю в ситуації менш офіційного спілкування, проведене через півроку після закінчення мовного курсу на нейтральній території; 3 - інтерв'ю в ситуації невимушеного спілкування, записане в помешканні інформантів через рік після закінчення мовних курсів. На вертикальній лінії діаграми відзначена середня величина коректної реалізації проаналізованої змінної [l] у відсотках (від 0 % до 100 %) для кожного типу інтерв'ю. Стовпчики на діаграмі демонструють зміну кількості коректної реалізації сонорного приголосного [l] залежно від його позиції в слові у трьох ситуаціях спілкування. З вищенаведеної діаграми випливає, що інформанти-чоловіки використовують у своїй вимові більше стандартних варіантів реалізації фонологічної змінної [l], ніж інформанти-жінки. Очевидно, це пов'язано з впливом позамовних факторів: більшість чоловіків працевлаштовані, відвідують перекваліфікаційні курси чи перебувають у пошуку роботи; жінки надають перевагу спілкуванню з родичами й родиною та перебувають удома. Таким чином, чоловіки, які більше спілкуються з німецькомовним населенням, покращують своє володіння німецькою мовою.

Рис. 1. Зміна фонеми [l] у мовленні чоловіків і жінок

При дослідженні впливу вікових чинників на німецьку вимову інформантів спостерігалася однозначна динаміка: мовлення інформантів молодшої вікової групи відповідало нормам стандартної німецької вимови більше, ніж мовлення представників інших вікових груп. Для унаочнення встановленої тенденції наведено середні показники стандартних реалізацій варіантів голосних переднього ряду високого піднесення [i:] та [э] у мовленні інформантів (загальна кількість реалізації фонетичних змінних [i:] та [э] прийнята за 100 %), що зафіксовано у трьох інтерв'ю офіційного, менш офіційного та невимушеного спілкування протягом 18 місяців (див. табл.1).

Виявлено, що відсоток усіх коректних реалізацій фонологічних змінних [i:] та [э] з часом збільшується, окрім інформантів групи 3. Подібна тенденція спостерігається в мовленні інформантів трьох вікових груп і зумовлена впливом позамовних факторів. За даними соціологічного опитування, представниками молодшої вікової групи є учні та студенти, які прагнуть щонайшвидше інтегруватися в німецьке суспільство і які щодня спілкуються зі своїми німецькомовними колегами та друзями. Вони бажають наблизити своє мовлення до нормованої німецької мови (Hochdeutsch). Майже всі інформанти середньої вікової групи отримали роботу чи перебувають в процесі її пошуку; вони також активно спілкуються й адаптуються в німецькому суспільстві. Представники старшої вікової групи, навпаки, рідко використовують німецьку мову; деякі з них на момент запису третього інтерв'ю не тільки не були працевлаштовані, але й не мали бажання працювати.

Таблиця 1. Відсоток коректних реалізацій варіантів фонологічних змінних [i:] та [э] в мовленні російськомовних мігрантів Німеччини у віковому аспекті

№ інтерв'ю	Фонологічна змінна [i:]	Фонологічна змінна [э]
	Група 1 (до 25 років)	Група 2 (26-40 років)	Група 3 (старше 45 років)	Група 1 (до 25 років)	Група 2 (26-40 років)	Група 3 (старше 45 років)
1	67,1 %	40,4 %	40,7 %	79,8 %	55,3 %	46,7 %
2	74,2 %	43,5 %	46,6 %	82,7 %	64,9 %	51,7 %
3	85,2 %	54,4 %	42,6 %	93 %	66,7 %	44,4 %

Під час аналізу матеріалів інтерв'ю встановлено прогрес у німецькому мовленні всіх інформантів на всіх рівнях (фонетичному, граматичному, лексичному). Найпомітніший розвиток у німецькій фонетиці продемонстровано молодшою віковою групою. У гендерному аспекті найбільш коректні показники отримано в інформантів-чоловіків.

Фонетичні характеристики німецької вимови російськомовних переселенців відображають трансфераційні та конвергентні зміни, які є наслідком взаємовпливу двох акустико-артикуляційних систем. Проте зазначені фонетичні зміни свідчать не про появу якоїсь нової фонетичної системи німецької мови, а про її великий варіативний потенціал.

Висновки

Основні результати проведеного дослідження особливостей німецької вимови російськомовних переселенців з колишнього СРСР зводяться до таких висновків як теоретичного, так і прикладного характеру:

1. Діапазон фонетичної інтерференції розкривається в контрастивному аналізі інвентарю фонем російської та німецької мов, що визначає їх значні розбіжності. Встановлено, що в системі російських голосних відсутнє фонематичне протиставлення довгих і коротких голосних, не репрезентовані голосні [y], [y:], [?], [?:], [?], [ш:], [њ] та дифтонги ([ao], [?ш], [ae]), а в німецькій мові відсутній [?].

Унаслідок зіставлення російських і німецьких приголосних з'ясовано, що в німецькій мові відсутні пари протиставлених за палаталізацією або непалаталізацією приголосних [p] - [p?], [b] - [b?], [k] - [k?], [g] - [g?], [t] - [t?], [d] - [d?], [m] - [m?], [n] - [n?], [f] - [f?], [v] - [v?], [s] - [s?], [z] - [z?], [Х] - [Х?], [і] -[l?], [?] - [??], [r] - [r?]. У російській мові відсутні приголосні [l], [з], [?], [R], [?], аспірація приголосних ([p?], [t?], [k?]).

Контрастивний аналіз фонем двох мов російськомовних переселенців дає обмежений список акустико-артикуляційних ознак, що призводить до використання різними фонетичними системами звуків із характеристиками, що перехрещуються, і дозволяє прогнозувати обмежений набір очікуваних форм фонетичної інтерференції. Отримані набори акустико-артикуляційних ознак і потенційних форм фонетичної інтерференції складають основу для проведення дослідження відмінностей у німецькій вимові російськомовних переселенців.

2. Система вокалізму німецької мови російськомовних переселенців складається з 39 вокальних діафонів. Під впливом російської мови відсутнім є фонематичне протиставлення довгих і коротких голосних [y] : [y:], [э] : [i:], [х] : [u:], [?] : [?:], [е] : [е:], [?] : [о:], [њ] : [ш:], [a] : [a:].

Із 39 вокальних діафонів 9 є трансфераційними ([?u], [?], [i], [?E], [?o], [E], [o], [Aj], [oj]), що виникли внаслідок переносу російськомовними переселенцями особливостей артикуляції російських фонем у свій німецький вокалізм; а 2 - конвергентними ([au], [af]), що є результатом суміщення російських і німецьких артикуляційних характеристик.

Крім того, вивчення системи вокалізму німецької мови російськомовних переселенців дає змогу встановити, що в мовленні інформантів голосні зазнали кількісної та якісної редукції. Зміни спостерігалися в ситуаціях підготовленого (монологічного) та непідготовленого (діалогічного) мовлення. Кількісна редукція мала місце при реалізації всіх голосних і дифтонгів, за винятком голосних [e], [?], [њ] і дифтонгів [ao], [ae]; якісна редукція відбувалася при реалізації усіх голосних і дифтонгів, крім голосного [a]. Виявлені особливості якісної редукції голосних були класифіковані за ступенем піднесення язика, зсуву ряду, лабіалізації/делабіалізації, напруженості / ненапруженості, властивості вимови дифтонгів, відсутності сильного приступа голосних.

Найбільша кількість варіантів реалізацій голосних спостерігалася у відкритих і закритих наголошених і ненаголошених складах, перед або після сонорних [r] та [n]. Здебільшого особливості вимови голосних пояснювалися наявністю фонетичної інтерференції, яка найменше зустрічалася в молодшій віковій групі; реалізація голосних старшою віковою групою характеризується наявністю високого відсотка змін, особливо змін, зумовлених фонетичною інтерференцією.

3. За даними проведеного аналізу, в мовленні інформантів найбільшу кількість змін приголосні зазнали (як у наголошених, так і у ненаголошених складах) переважно у службових і допоміжних словах. Зазначені зміни реалізацій приголосних у мовленні російськомовних мігрантів спостерігалися в ситуаціях підготовленого (монологічного) та непідготовленого (діалогічного) мовлення незалежно від віку та статі мовців. Зафіксовано зміну типу артикуляції у фрикативному приголосному [з] на експлозивні [k] або [g] і зміну місця артикуляції: середньоязикові > задньоязикові: [з] > [k]/[g]; середньоязикові > передньоязикові: [з] > [?]/[??]; середньоязикові > увулярні: [з] > [x]; задньоязикові > передньоязикові: [?] > [n]; задньоязикові > передньоязиковий + задньоязиковий у буквосполученні «ng» : [?] > [ng]/[nk]; фарингальні > увулярні: [h] > [x].

Таким чином, система консонантизму німецької мови російськомовних переселенців складається з 33 діафонів консонантного типу (25 простих ([p?], [t?], [k?], [з], [?], [x], [g], [j], [?], [n], [l], [r], [R], [?], [b], [pf], [?], [?], [f], [v], [m], [d], [s], [z], [h]), 8 трансфераційних ([p], [t], [k], [??], [n?], [l?], [і], [X])). У реалізації російськомовних переселенців має місце трасфераційна заміна вокалізованого [?] російським нелабіалізованим голосним середнього ряду низького піднесення [A], який у цьому випадку вимовляється довго.

4. Трансфераційні процеси у мовленні російськомовних переселенців призводять до підміни звуків - використання в комунікації німецькою мовою найближчих еквівалентів з російської, нерозрізнення позиційних алофонів, близьких за місцем артикуляції звуків російської та німецької мов, і, відповідно, використання перших замість других, переносу смислорозрізнювальних властивостей звуків російської мови на звуки німецької мови, невірної інтерпретації дистинктивних характеристик фонем. За наявності структурних відповідностей між звуками російської та німецької мов спостерігаються процеси їхньої конвергенції.

5. Варіативність реалізації фонем у німецькому мовленні російськомовних переселенців зумовлена наявністю фонетичної інтерференції, яка виникла як наслідок взаємодії російської (первинної) та німецької (вторинної) мов і виявляється у формі іноземного акценту при мовотворенні другою мовою.

За допомогою порівняння фонемного інвентарю російської і німецької мов було встановлено, що відсутність у фонетичній системі російської мови деяких голосних і приголосних фонем сприяє субституції німецьких фонем відповідними російськими. Так [i] > [?], [е] > [E], [?] > [n?/ng], [l] > [і], [?] > [A:], [i:] > [i].

Такі особливості фонологічної системи російської мови, як відсутність диференціації голосних на довгі, короткі та дифтонги, зниження піднесення спинки язика при вимові проривних приголосних [p?], [t?], [k?] призводять до субституції фонем, пов'язаної з реінтепретацією відмінностей у вторинній фонетичній системі російськомовних переселенців. Винятки становлять лише ті випадки, що пояснюються впливом діалектної бази німецької мови в Рурській області (зокрема, реалізація коротких голосних як довгих).

6. Соціофонетичне дослідження мовлення інформантів чоловічої та жіночої статі дозволило виявити різницю у правилах реалізації фонологічних змінних та їхніх варіантів у мовленнєвій поведінці чоловіків і жінок. Як показали спостереження, німецьке мовлення російськомовних переселенців-жінок, як правило, характеризується менш високим рівнем вживання німецького стандартного варіанту вимови, ніж мовлення чоловіків, і відрізняється наявністю більшої кількості варіантів вимови.

7. При вивченні особливостей вимови інформантів у віковому аспекті виявлено дві основні тенденції: мовлення представників старшої вікової групи характеризувалося наявністю більшого відсотка фонетичної інтерференції та більшою кількістю нестандартних реалізацій фонологічних змінних, ніж мовлення респондентів інших груп. Серед російськомовних переселенців Німеччини більш коректним є мовлення представників середньої вікової групи.

8. Аналіз мовленнєвої поведінки всіх груп інформантів на фонетичному рівні дозволяє зробити висновок про те, що німецька вимова респондентів з часом змінюється та наближається до стандартних норм, зазначених у словниках німецької вимови DUDEN.

Подальше вивчення німецького мовлення російськомовних переселенців з колишнього СРСР сприятиме більш цілісному розумінню мовних процесів, які відбуваються при контактуванні мов не тільки в Німеччині, але і в інших багатомовних регіонах.

Основні результати дисертаційного дослідження викладені в таких одноосібних публікаціях автора

1. Бридко Т. В. К вопросу многозначности терминов «диглоссия» и «билингвизм» / Т. В. Бридко // Культура народов Причерноморья. -- Симферополь, 2007. -- № 107. -- С. 56-59.

2. Бридко Т. В. Особенности немецкого языка переселенцев из бывшего СССР в Германии / Т. В. Бридко // Культура народов Причерноморья. -- Симферополь, 2008. -- № 138. -- С. 75-77.

3. Бридко Т. В. Особенности общения в условиях межэтнической интерференции (на примере анализа языковой ситуации в Германии) / Т. В. Бридко // Наукові записки Міжнародного гуманітарного університета. -- Одеса, 2008. -- № 12. -- Ч. 1. -- С. 113-117.

4. Бридко Т. В. Понятия диглоссии и билингвизма в современном языкознании / Т. В. Бридко // Нова філологія. -- Запоріжжя, 2007. -- № 28. -- С. 10-13.

5. Бридко Т. В. Проблемы языковой интеграции переселенцев (с учетом особенностей языковой ситуации в ФРГ) / Т. В. Бридко // Культура народов Причерноморья. -- Симферополь, 2008. -- № 142. -- Т. 1. -- С. 84-87.

6. Бридко Т. В. Социолингвистические особенности современной языковой ситуации в Германии / Т. В. Бридко // Нова філологія. -- Запоріжжя, 2008. -- № 32. -- С. 23-26.

7. Бридко Т. В. Фонетические особенности немецкого языка русскоязычных эмигрантов из бывшего СССР / Т. В. Бридко // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету LINGUAPAX-VIII. -- Київ, 2009. -- № 18. -- С. 131-134.

8. Брідко Т. В. Інтерференція в середовищі російськомовних емігрантів (фонетичний аспект) / Т. В. Брідко // Культура народов Причерноморья. -- Симферополь, 2009. -- № 153. -- С. 59-62.

9. Брідко Т. В. Особливості вимови голосних та приголосних у мовленні російськомовних переселенців у Німеччині / Т. В. Брідко // Лінгвістика. -- Луганськ, 2010. -- № 2 (20). -- С. 270-275.

Анотації

Брідко Т. В. Соціолінгвістичні особливості німецької вимови переселенців з колишнього СРСР. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 - германські мови. - Донецький національний університет. - Донецьк, 2011.

Дисертація присвячена вивченню соціолінгвістичних особливостей вимови, що є характерними для німецького мовлення російськомовних переселенців з колишнього СРСР.

У роботі проаналізовано сучасну мовну ситуацію у Федеративній Республіці Німеччина. З'ясовано поняття білінгвізму, описано його типи та чинники формування й розвитку цього явища в умовах конкретної мовної спільності. Обґрунтовано значущість фонетичної інтерференції як соціолінгвістичного чинника в мовленні переселенців з колишнього СРСР.