Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК: 811.112.2'04'37:165.194

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Лінгвокультурний концепт minne кохання в німецькій поезії мінезангу XII-XIV століть: структурний та семантичний аспекти

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Бойко Тетяна Василівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі німецької філології Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Козловський Віктор Володимирович, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра германської філології, професор. лінгвокультурологічний мінезанг лірика

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Приходько Анатолій Миколайович, Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кафедра іноземних мов, завідувач кафедри, професор;

кандидат філологічних наук, доцент Прутчикова Валентина Василівна, Національна Металургійна академія України (м. Дніпропетровськ), кафедра перекладу та іноземних мов, завідувач кафедри.

Захист відбудеться "6" квітня 2011 року о 12.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. Червоноармійська, 73).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул. Червоноармійська, 73).

Автореферат розіслано "2" березня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, доцент Н.Є. Лисенко.

Загальна характеристика роботи

У сучасній мовознавчій парадигмі провідним методологічним принципом дослідження є антропоцентризм, що дозволяє розглядати мову в нерозривному зв'язку з мисленням і свідомістю людини, культурою та духовним життям етносу. Усвідомлення функціональної взаємозалежності між мовою i культурою, що є традиційним для сучасного мовознавства, призвело наприкінці ХХ століття до виникнення лінгвокультурології як самостійної лінгвістичної дисципліни, у руслі якої виконана реферована робота.

Новітні лінгвокультурологічні розвідки є багатовекторними. Проте спільною в них є традиція дослідження національно-специфічних концептів як фрагментів концептосфери певної мови. Особливий інтерес викликає вивчення національно-культурної специфіки емоцій та їхніх когнітивних репрезентацій - лінгвокультурних концептів. Серед виявів людської психіки кохання як константа людського буття й емоційна універсалія перебуває в центрі уваги сучасних мовознавців. Упродовж останніх десятиліть різноманітні аспекти концепту кохання розглянуто на матеріалі різних мов у роботах російських (С. Г. Воркачов, О. Ю. Балашова, Л. Є. Вільмс, І. А. Іванова, О. Є. Каштанова, Л. Е. Кузнєцова, О. В. Лобкова, І. О. Широкова) та українських лінгвістів (І. Ю. Мінькова, Г. А. Огаркова, В. Г. Ніконова).

Теоретичною базою дослідження слугували праці вітчизняних і зарубіжних науковців у галузі когнітивної семантики (Н. М. Корбозерова, М. М. Полюжин, В. В. Прутчикова, С. О. Швачко, М. Шварц, І. С. Шевченко), лінгвоконцептології (Ш. Р. Басиров, Л. І. Бєлєхова, В. С. Данилич, С. П. Денисова, О. М. Кагановська), лінгвокультурології (А. Д. Бєлова, А. Вєжбицька, С. Г. Воркачов, В. В. Воробйов, М. В. Гамзюк, І. О. Голубовська, В. І. Карасик, В. В. Козловський, М. О. Красавський, В. А. Маслова, А. М. Приходько, Г. Г. Слишкін, Ю. С. Степанов, В. М. Телія) та теорії концептуальної метафори (Дж. Лакофф, М. Джонсон).

Актуальність роботи зумовлена антропоцентричною спрямованістю філологічних студій сьогодення, що вивчають і описують номінативний простір внутрішнього світу емоцій людини певної епохи. Сучасним є також залучення лінгвокультурологічного підходу до встановлення вербальних репрезентантів лінгвокультурного концепту minne / кохання. Це дає можливість дослідити національно-культурну специфіку фрагмента концептуальної картини світу людини доби Середньовіччя, установити смисли, притаманні концепту minne, що є важливими і для сьогоднішньої інтерпретації кохання як соціально-культурного явища в німецькій лінгвокультурі ХХІ століття. В українській германістиці лінгвокультурологічний аспект дослідження minne / кохання ще не був об'єктом ґрунтовного вивчення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану комплексної наукової теми кафедри німецької філології Київського національного лінгвістичного університету "Взаємодія мовних одиниць різних рівнів у системі мови і мовлення: когнітивний, комунікативний, функціонально-прагматичний аспекти" (тему затверджено вченою радою КНЛУ, протокол № 2 від 27 вересня 2004 року), що є складовою частиною держбюджетної теми Міністерства освіти і науки України "Когнітивний і комунікативний аспекти дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс", яку розробляє КНЛУ (протокол № 6 від 31 січня 2005 року, номер держреєстрації 0103U003178). Тему дисертації було затверджено на засіданні вченої ради Київського національного лінгвістичного університету (протокол № 4 від 26 листопада 2007 р.) та перезатверджено 21 червня 2010 р. (протокол № 14).

Метою дисертації є визначення структури та семантики лінгвокультурного концепту minne в німецькій поезії мінезангу XII-XIV століть.

Досягнення мети зумовлює розв'язання таких завдань:

– висвітлити лінгвокультурологічний статус лірики мінезангу;

– конкретизувати характерні риси лінгвокультурного концепту minne в поезії німецьких мінезингерів;

– установити та дослідити елементи семантичної структури лінгвокультурного концепту minne;

– визначити засоби вербалізації поняттєвого, образного, ціннісного, символьного, національно-культурного та ідейного компонентів семантичної структури лінгвокультурного концепту minne у віршованих творах німецьких мінезингерів;

– реконструювати вербальний портрет Minne-партнерів (жінки і чоловіка);

– окреслити особливості вербалізації емоції Minne в ліриці мінезангу;

– розкрити лінгвопрагматичні особливості вторинних номінацій частин тіла людини в поезії мінезингерів.

Об'єктом дослідження є лінгвокультурний концепт minne / кохання в середньовічній німецькомовній лінгвокультурі.

Предметом вивчення виступає лінгвокультурний концепт minne / кохання в структурному і семантичному аспектах.

З метою дослідження семантичної структури лінгвокультурного концепту minne в ліриці мінезангу сформульовано таку робочу гіпотезу: корпус поезій мінезангу репрезентує цілісну й організовану систему концептуальних смислів, сукупність яких утілено в лінгвокультурному концепті minne / кохання, що є одиницею індивідуально-колективного знання (свідомості), позначений національно-культурною специфікою і має вербальне втілення.

Матеріалом дослідження слугували поезії 60 авторів-мінезингерів: Гайнріха фон Морунгена, Райнмара Старого, Вальтера фон дер Фогельвайде, Освальда фон Волькенштайна та ін. Фактичний матеріал дібрано з 328 поетичних творів, написаних середньоверхньонімецьким варіантом німецької мови, загальним обсягом 1462 сторінки. Корпус суцільної вибірки проаналізованих прикладів складає понад 3500 одиниць.

Досягнення мети та розв'язання поставлених завдань зумовили вибір низки наукових методів і прийомів: метод узагальнення та систематизації мовних явищ - для комплексного вивчення фактологічного матеріалу; описовий метод і метод лінгвістичного спостереження - з метою інвентаризації досліджуваних одиниць і встановлення корпусу мовних засобів реалізації лінгвокультурного концепту minne / кохання; метод лінгвокультурологічного аналізу - для системного дослідження впливу культури на процес концептуалізації поняття Minne та встановлення його етнокультурних характеристик; метод семантико-когнітивного моделювання концептів - для з'ясування "архітектоніки" семантичної структури досліджуваного концепту і класифікації мовних засобів реалізації її компонентів; етимологічний аналіз та аналіз словникових дефініцій - для встановлення механізму формування концепту в діахронії; контекстуально-інтерпретаційний аналіз - для виявлення особливостей вербальної репрезентації концепту minne / кохання в поетичному тексті; елементи кількісного аналізу - для визначення ступеня репрезентативності в тексті окремих класів виявлених вербалізаторів та отримання об'єктивних результатів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в роботі вперше запропоновано варіант розгляду семантичної структури лінгвокультурного концепту як шестикомпонентного утворення, до складу якого входять поняттєвий, образний, ціннісний, символьний, національно-культурний та ідейний компоненти. Новизною відзначається встановлення й обґрунтyвання національно-культурної специфіки концепту minne / кохання в середньовічній німецькомовній лінгвокультурі. В українській германістиці це перше комплексне мовознавче дослідження німецького мінезангу в термінах лінгвокультурології.

Теоретичне значення роботи зумовлено тим, що основні положення дисертації є певним доповненням досягнень сучасної лінгвокультурології і концептології, зокрема теоретичних засад когнітивної та лексичної семантики, лінгвокультурологічної інтерпретації художнього тексту. Реконструкція образної складової семантичної структури лінгвокультурного концепту minne є внеском у теорію концептуальної метафори. Запропонована методика семантико-когнітивного моделювання лінгвокультурного концепту може слугувати теоретичною основою для вивчення інших фрагментів національної німецькомовної картини світу в етнокультурному аспекті. Висновки дослідження сприяють розширенню й поглибленню наукових уявлень про давні тексти як об'єкт лінгвокультурологічних розвідок. Проведений аналіз допоміг виявити і систематизувати в корпусі фактичного матеріалу імпліцитно та експліцитно виражену лінгвокультурну інформацію.

Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю використання основних положень дисертації у викладанні навчальних дисциплін "Історія німецької мови" (розділ "Середньоверхньонімецький варіант німецької мови"), "Лексикологія німецької мови" (розділи "Семантика слова", "Фразеологія"), "Стилістика німецької мови" (розділ "Стилістичні тропи і фігури мовлення") та "Історія німецької літератури" (розділ "Німецька література епохи Середньовіччя"); у курсах семасіології (розділи "Значення і смисл", "Проблема метафори в лінгвістиці"), лінгвокультурології (розділ "Проблема співвідношення мови й культури"), лінгвоконцептології (розділи "Проблема концепту в сучасній лінгвістиці", "Методика концептуального моделювання"), лінгвістики тексту (розділи "Імпліцитний план тексту", "Проблеми інтерпретації тексту", "Методи дослідження тексту"). Результати дослідження можуть бути використані на заняттях з практики німецької мови та лінгвокраїнознавства як ілюстративний матеріал для формування і розвитку комунікативної компетенції студентів на основі вивчення базових структур свідомості носіїв німецької мови, що продиктовано потребою пізнання специфіки національної культури й мови.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри німецької філології Київського національного лінгвістичного університету (2007-2010 рр.), на шести міжнародних конференціях: Міжнародній науковій конференції "Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики" (Київ, 2007 р.), ІІ та ІV Міжнародній науково-практичній конференції "Мови і світ: дослідження та викладання" (Кіровоград, 2008 р., 2010 р.), Міжнародній науковій конференції "Мовно-культурна комунікація в сучасному соціумі" (Київ, 2008 р.), ІV Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми германської філології" (Чернівці, 2009 р.), ІІІ Міжнародній науковій конференції "Мова, культура і соціум у гуманітарній парадигмі" (Кам'янець-Подільський, 2009 р.); трьох всеукраїнських конференціях: Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених "Діалог культур: лінгвістичний і літературознавчий виміри" (Київ, 2008 р.), Всеукраїнській науковій конференції пам'яті доктора філологічних наук, професора Д. І. Квеселевича (1935-2003) "Сучасний стан і перспективи дослідження германських мов та проблеми перекладу" (Житомир, 2009 р.), Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених "Етнічні мовно-культурні моделі світу в контексті українського перекладознавства: до 90-річчя Миколи Лукаша" (Київ, 2009 р.); а також на науково-практичній конференції "Психолого-педагогічні проблеми освіти і виховання в умовах глобалізації та інтеграції освітніх процесів" (Київ, 2007 р.)

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено в 13 одноосібних публікаціях автора, 12 з яких - статті у фахових наукових виданнях ВАК України (5,74 др. арк.), 1 - тези доповіді на науковій конференції (0,15 др. арк.). Загальний обсяг публікацій - 5,9 др. арк.

Обсяг та структура роботи. Дисертація (212 сторінок, з них основного тексту - 182 сторінки) складається зі вступу, трьох розділів з висновками, загальних висновків, списків використаної літератури (224 позиції, з них 73 - іноземними мовами), лексикографічних та довідкових джерел (19 позицій) та списку джерел ілюстративного матеріалу (9 найменувань). У дисертації представлено 5 таблиць.

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано мету та завдання, наукову новизну роботи, теоретичне значення й практичну цінність; викладено винесені на захист положення, подано опис матеріалу, методики дослідження, наведено дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі визначено концептуальний апарат, необхідний для розв'язання поставлених у роботі завдань, подано короткий огляд проблемних питань з лінгвокультурологічного дослідження мінезангу, з'ясовано наукове підґрунтя вивчення лінгвокультурних особливостей концепту minne.

Другий розділ присвячено структурному і семантичному аспектам розгортання лінгвокультурного концепту minne в ліриці мінезангу, встановлено складові елементи семантичної структури концепту minne та представлено їхнє лінгвальне вираження.

Третій розділ висвітлює особливості лінгвального втілення портретних характеристик жінки та чоловіка в Minne-поезіях і вербальну класифікацію їхньої поведінки на основі встановленого мовного матеріалу. У розділі розглянуто засоби вторинної номінації, які евфемістично описують любовні взаємини між дамою і лицарем та демонструють багатство виражальних можливостей середньоверхньонімецького варіанту німецької мови через використання традиції карнавалізації мовних засобів, що притаманно німецькій народній сміховій культурі.

У загальних висновках підсумовано теоретичні та практичні результати проведеного дослідження, окреслено перспективні напрямки для подальших лінгвістичних розробок.

Основний зміст роботи

Розділ 1. "Теоретичні засади дослідження лінгвокультурного концепту minne / кохання в ліриці мінезангу". Епоха Середньовіччя як історико-культурний феномен є об'єктом наукового вивчення багатьох галузей знань гуманітарного та негуманітарного напрямів, зокрема лінгвокультурології - науки, що прослідковує взаємозв'язок мови і культури через зіставлення мовного матеріалу певної епохи з менталітетом народу, виявляючи в такий спосіб базові для певної етнокультурної спільноти когнітивні структури, лінгвокультурні концепти, які відображають національну мовну картину світу (В. В. Воробйов, В. В. Козловський, В. А. Маслова, Ю. С. Степанов). Базовим концептом німецькомовної середньовічної лінгвокультури є концепт minne, котрий досліджено в реферованій роботі на матеріалі лірики німецького мінезангу епохи Високого Середньовіччя ХІІ-XIV століть. Мінезанг є першим авторським ліричним напрямом в історії німецької літератури, який написаний народною мовою (Volkssprache), має нерелігійне спрямування та писемну фіксацію.

Поетичний текст є унікальним явищем культури і мови, що охоплює кілька елементів невербального, паравербального та вербального ґатунків. Макроструктура поетичного тексту має такі компоненти: культурний та естетичний, дискурсивний і мовний. Тому текст будь-якого ліричного твору є конденсатором, зберігачем і виразником духовності та культури через мову (Ю. В. Казарін). Корпус лірики мінезангу як культурний феномен німецької поезії репрезентує цілісну й організовану систему концептуальних смислів, сукупність яких утілено в одиниці концептуального знання - лінгвокультурному концепті minne.

Лінгвокультурний концепт - це умовна ментальна одиниця, яка уможливлює комплексне дослідження мови, свідомості та культури (В. І. Карасик, Г. Г. Слишкін); одиниця індивідуально-колективної свідомості, що об'єктивується в мові та позначена етнокультурною специфікою (С. Г. Воркачов, Т. Г. Попова). Лінгвокультурний концепт minne належить до емоційних, телеономних, специфічних, непараметричних (профілюється на рівні відчуттів, уявлень та асоціацій), регулятивних, позитивних концептів (С. Г. Воркачов, М. О. Красавський, А. М. Приходько). Низка диференційних ознак надає цьому концепту лінгвокультурологічного статусу: комплексне існування у свідомості, культурі та мові, ментальна природа, обмеженість свідомістю носія, ціннісність, умовність і нечіткість семантичної структури, когнітивно-узагальнювальна спрямованість, поліапельованість, змінність, трирівневе лінгвальне втілення в системі мови (лексикографії), в індивідуальній свідомості (суб'єктний потенціал) та в текстах (Г. Г. Слишкін).

Ключовою назвою досліджуваного концепту в німецькомовній середньовічній картині світу виступає лексема minne. Дослідження етимології minne на основі етимологічних, тлумачних словників, енциклопедій тощо із залученням наявних лінгвістичних досліджень, присвячених цій проблематиці, дозволяє говорити про цю лексичну одиницю як про полісемант з різними функціональними сферами вживання. Первинно слово тinne означало "спогад, думка". У Середньовіччі ця лексема стала прототипом сьогоднішньої Liebe "любовний спогад, радість, любов". З виникненням німецького мінезангу поняття тinne стало центральним для тогочасної німецькомовної куртуазної лінгвокультури. Автори ліричних творів називали себе Minnesдnger "співцi кохання", а сам напрямок отримав назву Minnesang "пісня кохання". З розвитком цього жанру виникають два антонімічні підпоняття: Hohe Minne - Високе кохання, а також Niedere Minne - Нице кохання. Ідеалізоване значення minne поступово втрачається, основною стає його негативна конотація. Пейоризація поняття minne витіснила в XV столітті цю лексему з ужитку як синонім продажного, розпусного кохання. Лише в XVII-XVIII століттях термін Minne став пов'язуватися з теорією мінезангу, а сама лексема перетворилася на власне літературознавчий термін з темпоральною співвіднесеністю до епохи Середньовіччя. Для лірики мінезангу релевантним було її вживання на позначення куртуазного Високого Кохання до Прекрасної Дами, що характеризувалося максимальною платонічністю i нездійсненністю.

Поняття Minne трансформувалося в концепт у результаті поєднання процесів логіко-поняттєвої, емоційно-оцінної та морально-ціннісної концептуалізації (І. О. Голубовська). Процес концептуалізації запропоновано визначити як механізм набуття поняттям чи вихідним концептом додаткових концептуальних ознак, певних особливих смислів, що виявляють себе через текст та формують чи деформують семантичний простір цього поняття або концепту. Різноаспектна концептуалізація призвела до перетворення концепту minne з лінгвокультурного концепту телеономного характеру, який має максимально високе оцінне забарвлення, на антиконцепт з чітко вираженим пейоративним забарвленням. Так, якщо для ранніх мінезингерів поняття Minne означало платонічне обожнювання Прекрасної Дами та довічне служіння їй (Rudolf von Fenis: […] ich iemer diene an sцlhe stat, dв noch mоn dienst ie vil kleine wac, unde al mоn staete niht gehelfen mac - […] ich immer dort diene, wo mein Dienst bisher sehr gering geschдtzt wurde und all meine Bestдndigkeit nichts ausrichten kann), то у творчості класика мінезангу Вальтера фон дер Фогельвайде з'являється еротично-чуттєве трактування цього почуття, яке органічно доповнює попереднє розуміння явища мinne: Minne entouc niht eine, si sol sоn gemeine, sф gemeine daz si gк dur zwei herze und dur dekeinez mк - Liebe, die nur einer allein empfindet, taugt nichts. Sie soll gemeinsam sein, und zwar so gemeinsam, dass sie zwei Herzen durchdringe und keins sonst. Започаткована ним дискусія щодо доцільності оспівування "природного кохання" зумовила морально-ціннісне переосмислення валоратива Minne у зворотньому напрямі, що було завершено в посткласичному мінезангу, де поняття Minne має негативне смислове навантаження: Minnen solt wirt geholt volleclоch dв ein man unde ein wоp umbe ir lоp lвzent vier arme gвn, decke blфz. - Der Lohn der Minne wird dort vollkommem erlangt, wo ein Mann und eine Frau um ihre Kцrper vier Arme legen, hьllenlos. Отже, класичне та посткласичне трактування Minne передбачало задоволення не тільки духовних, емоційних, а передовсім чуттєвих, плотських потреб людини.

Розділ 2. "Семантична структура концепту minne / кохання в німецькій поезії мінезангу". З огляду на той факт, що лінвокультурний концепт "характеризується нечітко детермінованою структурою" (М. Ф. Алефіренко), питання семантичної "архітектоніки" лінгвокультурного концепту є дискусійним і таким, що трактується відповідно до належності певного дослідника окремій лінгвокультурологічній школі. Поширеною в сучасній лінгвістиці є ідея про трикомпонентність семантичної структури лінгвокультурного концепту. Відмінність полягає лише в термінологічних розходженнях щодо номінації цих складників: актуальна, пасивна й етимологічна ознаки концепту (Ю. С. Степанов), інформаційний, образний та рівень взаємодії концептів (О. М. Мещеряков), поняття, образ і дія (С. Х. Ляпін), образ, поняття та символ (В. В. Kолесов), образно-перцептивна, поняттєва й ціннісна сторони концепту (С. Г. Воркачов, В. І. Карасик, М. О. Красавський), субстрат, адстрат і епістрат (А. М. Приходько), поняттєвий, національно-культурний та образний компоненти семантичної структури (В. В. Козловський).

Вважаємо, що лінгвокультурний концепт є складним полікомпонентним ментальним утворенням, у якому співіснують як мінімум п'ять елементів семантичної структури: поняттєвий, образний, ціннісний, символьний та національно-культурний. Водночас minne є концептом особливого ґатунку. Він містить надзвичайно потужний ідейний потенціал, утілюючи моральний ідеал суспільної поведінки. Тому, опираючись на дослідження С. Г. Воркачова (теорія "лінгвокультурної ідеї"), ми доповнюємо семантичну структуру лінгвокультурного концепту minne ідейним компонентом. Таким чином, його семантична структура охоплює шість компонентів: поняттєвий, ціннісний, образний, національно-культурний, символьний та ідейний.

Поняттєвий компонент семантичної структури лінгвокультурного концепту minne виявляє себе за допомогою низки концептуальних ознак Minne: виникнення з візуального контакту, максимальна самовіддача, панхронічність, кордоцентризм, нездійсненність, платонічність, практичне втілення в служінні та формальне втілення в "любовній пісні", у "любовному плачі", теоцентризм, дихотомічність, "моногамність", незаконність, таємність, протистояння сфері раціонального, спричинення заздрості на адресу протагоністів ліричних творів, поміркований еротизм.

Образний компонент семантичної структури лінгвокультурного концепту minne актуалізується на вербальному рівні через концептуальні метафори, що пов'язані з воєнною тематикою: minne-jagt (полювання), minne-gewalt (влада), minne-bant (несвобода), minne-strоt (поєдинок). Крім того, образний компонент утілено в таких загальновживаних метафорах, як: minne-wвn (божевілля), minne-hњhe (сила), minne-list (магія), minne-bњse (зло), minne-sorge (безвихідь) та ін. Топосне уявлення про кохання як патологію виражають метафори minne-wunde (поранення), minne-siechheit (хвороба), minne-tфt (смерть), minne-heil (зцілення). Емоційні переживання виражає ціла низка антропоморфних метафор, утворених на основі механізму персоніфікації. Їхній компонентний склад містить певний клас дієслів (emotioverba - дієслова, які називають емоції, morbusverba - дієслова, що співвідносяться з хворобою, mentalverba - дієслова, пов'язані з мисленнєвими процесами, motusverba - дієслова руху) у поєднанні з персоніфікованою лексемою herze.

Аксіологічність лінгвокультурного концепту minne виявляє себе за допомогою спеціальних мовних одиниць з чітко простежуваною позитивною оцінною конотацією, які вербалізують субконцепт жінка в межах лірики мінезангу: номінатори-звертання (frouwe, wоp - Frau, Herrin; liebez frowelоn - geliebtes Mдdchen; kьniginne - Kцnigin; ein krфn vor allen vrowen - eine Krone aller Frauen; sьeziu vruht - sьЯes Geschцpf; vil sьeziu senftiu toeterinne - sьЯe, sanfte Tцterin та ін.), епітети-суперлативи й епітети з абсолютною валоративною семантикою (du bist der besten eine - du bist die allerbeste; sкlic sо daz beste wоp - gepriesen sei die beste aller Frauen; diu liebeste - die Liebste; aller wоbe wunne - die herrlichste aller Frauen; diu baz erkande - die Berьhmteste; Mоn liebeste und ouch mоn кrste vreude was ein wоp. Daz hфhste und ouch das hкrste an dem herzen mоn, seht, daz muoz si sоn. - Meine liebste und auch meine erste Freude war die Frau. Das Hцchste und Erhabenste in meinem Herzen muss sie sein. та ін.), а також контексти, що експлікують валоративну зону семантичної структури лінгвокультурного концепту minne, де центральна роль належить об'єкту цього почуття - жінці, яка виступає для чоловіка в ліриці мінезангу "мірилом усіх речей" (Die ich mit gesange hie prоse unde kroene. - An dieser Frau, die ich hier in meinem Liede besinge und erhцhe.; Swie du wilt, sф will ich sоn. - Wie immer du willst, so will ich mich verhalten.; in al der welte ain schoene wоp […] vil gar ir aigen mоn lоp - auf der ganzen Welt eine schцne Frau […] mein Leben gehцrt ganz und gar ihr тощо).

Символьний компонент лінгвокультурного концепту minne втілено в архетипових (міфологічних), стереотипних та світоглядних символах, що позбавлені етнокультурної специфіки. Архетипові символи представлені такими космогонічними символами, як sunne (сонце), mвn (місяць), sterne (зірка), wazzer (вода), vlamme, viur (вогонь). До стереотипних символів належать: а) флористичні символи - bluome (квітка, цвіт), rфse (троянда), lilje (лілея); б) дендрологічні символи - boum (дерево), walde (ліс), garten (сад); в) орнітологічні символи - swan (лебідь), nahtegal (соловей), swal (ластівка); г) гемологічні символи (коштовні каміння) - adamas (діамант) - та символи, пов'язані з дорогоцінними металами - golt (золото), silber (срібло). Світоглядні символи репрезентовано в ліриці мінезангу трьома групами: 1) символи, які втілюють лицарську етику й естетику: burg (замок), mыren (мур), venster (вікно) тощо; 2) літературно-міфічні символи - інтертекстуальні "вкраплення" у формі посилань на легендарних осіб, що були відомі тогочасним поетам з часів античності та з літературних джерел, створених на германських теренах - Vкnus (Венера), Jupiter (Юпітер), Enкas (Еней), Tidф (Дидона), Paris (Парис), Ascholoie (Єлена), Tarquinius (Тарквіній), Lucrecia (Лукреція), Tantalus (Тантал), Tristan (Тристан), Isalde (Ізольда), Hiltegunde (Хільдегунда) та ін.; 3) біблійні символи та біблійні герої - Salomфne (Соломон), David (Давiд), Sampson (Самсон), engel (ангел), krфn (корона), kranz (вінок), spiegel (дзеркало) як атрибути Діви Марії тощо.

Hаціонально-культурний складник семантичної структури лінгвокультурного концепту minne виявляє себе через лексичну спорідненість пісень мінезангу з архаїчними фольклорними німецькими піснями, через особливі символи, притаманні німецькому народу (linde, valke), а також через яскраво виражене переважання концептуальної ознаки minne-leit (кохання-страждання) у любовних піснях, через унікальну вербалізацію субконцепту жінка як абсолютного валоратива в текстах мінезангу і через вживання в поетичних творах власне німецьких реалій (Rоn, tiusch тощо), які переносять читача до німецького лінгвокультурного простору. Лірика мінезангу лінгвально експлікує окремі елементи німецького національного характеру: прагнення до виконання обов'язку, до внутрішньої дисциплінованості, поміркованості та пунктуальності.

Iдейний компонент семантичної структури лінгвокультурного концепту minne простежується в його особливому вербалізованому ідейному наповненні. Мinne не було фактом життя лицаря, а функціонувало у свідомості середньовічного германця як ідея про кохання та його сутність, його практичне втілення і позиціонування Мinne-партнерів у цих уявних стосунках (Minne ist zweier herzen wьnne - Minne ist das Glьck zweier Herzen.; Tougen minne diu ist guot. - Heimliche Liebe ist die richtige.; Gerne sol ein rоter ziehen sich ze guoten wоben. - Gerne und bereitwillig soll ein Ritter die Gesellschaft guter Frauen suchen тощо). Вербально ідейний складник передають форми кон'юнктива, а також цілі сентенції квазіафористичного характеру.

Деякі з перелічених концептуальних ознак складників семантичної структури лінгвокультурного концепту minne, які були притаманні йому в часи Середньовіччя, можна частково відстежити в сьогоднішній німецькій лінгвокультурі (Л. Є. Вільмс). До них належать кордоцентричність, таємність, вірність, асоціювання кохання з вогнем, безумством, патологією, смертю та ін.

Розділ 3. "Вербалізація субконцептів жінка та чоловік у німецькій поезії мінезангу". У ліриці мінезангу займенник si(е) є вербалізатором субконцепту жінка, що виявляє найвищу частотність уживання. Водночас концептуальний каркас утворюють ключові назви цього концепту - лексеми wоp (242 вживання) та frouwe (245 вживань). Інші номінатори концепту суттєво поступаються цим лексичним одиницям щодо частотності вживання. Установлені номінатори субконцепту жінка дозволяють виокремити чотири семантичні групи: а) соціально-статусна ознака: frouwe - Herrin, Frau; kьniginne - Kцnigin; keyserin - Kaiserin; diern - Magd; б) соціально-рольова ознака: friundinne - Geliebte; lieb(e) - Geliebte; trыt - Liebste; geselle - Freundin; в) геронтологічна ознака: maget - Mдdchen; frowelоn - Mдdchen; г) гендерна ознака: wоp - Frau.

Атрибути, що описують жіночу зовнішню красу, представлені в текстах мінезангу такими групами: 1) візуально-естетичні ознаки: schoene - schцn, minneclich - lieblich, liebreizend; wolgetвn - schцn; wunneclich - herrlich, schцn; ougenweide - Augenweide; wunneberndez bilde - ein Gebilde voller Wonnen; hьbsch - hцfisch, schцn; lфs - lind; wundervol gemachet - wundervoll erschafft; guot / baz geschaffen - gut / besser erschafft; smal - schlank; 2) соматичні ознаки: houbet - Haupt, Kopf; brв - Brauen; ougen - Augen; wangen, wengel - Wangen; zene - Zдhne; kele - Kehle; neckelоn - Nacken; brьstlоn - Brьste; arme - Arme; hende - Hдnde; bein - Bein; fuoz - FuЯ; lоp - Leib, Kцrper; vel - Haut; munt - Mund; 3) парасоматичні та паравербальні ознаки: stimme - Stimme; gebaerde - Benehmen, Gebдrde; rede - Rede; kleid - Kleidung; lachen - Lachen; 4) характерологічні ознаки: guot - gut; gemait - stolz; kiuschiu - keusch; tugentrоch - tugendhaft; lobelоche - tugendrein; klвr - rein, schцn; rein - ohne jeden Makel; werde - edel, wьrdig; lieb - lieb; daz beste - die beste; tugende - Vollkommenheit; gьete - Vollkommenheit; senfte - sanft; zart - zart; 5) соціально-етичні ознаки: кre - Ansehen, Ehre; hкre - vornehm; saelic - gepriesen, glьckverheiЯend; biderb - angesehen; edel - edel; ritterlich - edel; gehiure - edel; vrо - unabhдngig; zuht - Hцflichkeit; diu hфchgelobte - hoch gepriesen, hoch geachtet; wunnenrоche - reich an Freuden; staete - bestдndig; triuwe - treu; suoz - sьЯ, liebenswert; hфhgemuot - hochgesinnt, stolz; vruot - klug, weise; wоse - weise; vernunft - Vernunft; cluoge - klug; sin - Verstand; bescheiden - klug; genaedic - gnдdig. У піснях мінезангу жіноча врода була невіддільною від бездоганних чеснот та моральних якостей жінки.

У ліриці мінезангу автор є головним повістувачем любовної історії. Тому основним вербалізатором субконцепту чоловік є особовий займенник ich. Його семантичне ядро утворює лексема man - Mann (82 вживання). Інші лексичні одиниці на позначення чоловіка виявляють набагато меншу частотність уживання та належать до периферійної зони зазначеного субконцепту. Зафіксовані номінатори можна семантично класифікувати так: а) соціально-статусна ознака: ritter - Ritter, helt - Ritter; herre - Herr, knecht - Knecht; б) соціально-рольова ознака: friunt - Geliebter; geselle - Geliebter; trыt - Geliebter; vriedel - Liebster, liebe - Freund, amis - Freund; minnaere / minner - Liebhaber, minnedieb - (heimlicher) Liebhaber, minnerlоn - Liebhaber; в) геронтологічна ознака: knabe - Knabe, junge - Junge; г) гендерна ознака: man - Mann.

У мінезангу зовнішній портрет чоловіка обмежується загальним описом. Проаналізований корпус виявив лише дев'ятнадцять фрагментів з описом портретних чоловічих характеристик. Проаналізований мовний матеріал указує на загальну позитивну оцінку чоловіка (der (aller) beste - der aller beste), його зовнішню привабливість (schфn -schцn, vоn - fein, schцn, hьbsch - schцn, hцfisch, hold - schцn, zart - schцn, zart, zier - herrlich, schцn), мужню, гарну статуру (wol geslaht - stattlich, wol getвn - schцn) та молодість (kindesch - jung).

Набір чоловічих чеснот, що були характерні для лицаря епохи Середньовіччя, умовно поділяються на три групи: 1) куртуазні чесноти: triuwe - Treue, staete - Bestдndigkeit, werde - edel, guot / gьete - gut / Vollkommenheit, tugenthaft - vortrefflich, hцfesch - hцfisch, gebildet, edel - edel, eren-gernde / eren-rоch - ehrenbegehrender / ehrenreich, gemeit - stattlich, edel, wol gezogen - gut erzogen, rein - rein, vruot - klug, weise; 2) лицарські чесноти: chьene - kьhn, manlоch - tapfer; 3) чесноти, що виявляють себе в ставленні до жінки: lieb - lieb, sьeze - lieb, dulz - sьЯ, blоde - freundlich, milde - freigiebig.

Установлений спектр вербалізаторів почуття Minne, яке є поняттєвим стрижнем відповідного лінгвокультурного концепту, доводить, що Minne осмислено в ліриці мінезангу як процесуальну категорію (кохання - це емоційний процес). Лексико-семантична група номінативних одиниць, які утворюють семантичний простір лінгвокультурного концепту minne, указує на те, що мінезингери розвинули в межах свого жанру досить розмаїту систему мовних сенсибілій (363 лексичні одиниці), тобто певного вокабуляру, який описує палітру людських душевних переживань у стані закоханості. Сюди належать: a) дієслова: minnen - lieben, liep sоn / hвn / gewinnen - jmdm. lieb sein, jmdn. lieb gewinnen, holt / mжre sоn - liebenswert sein, unmжre sоn - unlieb sein, meinen - lieben, schдtzen, begehren, lieben - lieb sein, lieben, gelieb sоn - lieben; б) іменники: minne - Liebe, liebe - Freude, Glьck, liep - Glьck, Freude, amыre - Liebe. Високі кількісні показники вживання іменника minne (52,89%) та дієслова minnen (11,85%) у мові поезій мінезангу пояснюється наявністю емотивної семи в їхній семантиці. Ця сема є вторинною в семантичному наповненні інших, менш частотних вербалізаторів емоції кохання.

Minne (кохання) як вербальна домінанта інтерперсональних взаємин визначала поведінкову характеристику суб'єкта й об'єкта в певній окремо взятій ситуації. Ці поведінкові особливості чоловіка та жінки лінгвально експліковано в ліриці мінезангу за допомогою вербально-візуальних і чуттєвих виявів. Вербально-візуальні вияви кохання охоплюють вербальні та невербальні маркери прихильності (див. табл. 1). До невербальних знаків уваги ми зараховуємо паравербальні (посмішка, жести) й візуальні (погляд) вияви цього почуття.

Таблиця 1 Вербально-візуальні вияви почуття Minne в поезії мінезангу

Більш поширеними є лексичні одиниці та словосполучення, що прямо чи описово імплікують чуттєвий аспект кохання. Йдеться про ті вияви цього почуття, де емоція реалізується на рівні соматики: поцілунки, обійми тощо. Установлені групи вербалізаторів супроводжено емоційно-оцінними імплікатурами (атрибути, пов'язані з емоцією Minne), що свідчить про єдність емоції й тіла у виявлених контекстах: 1) вияви кохання - triuten - Liebkosung; triuten - sich lieben, Beischlaf ausьben; minne pflegen - sich einander hingeben; trыtschaft - Liebe, Beischlaf; ligen - schlafen; legen - sich schlafen-, niederlegen, sich betten; an dоnem / sоnem / dem arme ligen / erwarmen / ruowen - in den Armen liegen / warm werden / sich ruhen, rasten; (lоp / muot) (ge)trфsten - glьcklich machen, Liebessehnsucht erfьllen; slвfen - schlafen (27,27%); 2) обійми - umbevвhen / umbevangen - umarmen; umbevanc - Umarmung; vlehten - flechten (ineinander), umarmen; halsen - umarmen; schrenken - flechten; sliezen - umschlingen; sliezen - Umarmungen; besliezen - umschlieЯen; versliezen - (in Umarmungen) verschlieЯen; sloz - Fessel, Umarmung; ыfsliezen - aufschlieЯen (22%); 3) поцілунки - kus / kьssen - Kuss, kьssen; smutz - Schmatz (17,76%); 4) емоційний потяг - drucken - (an sich) drьcken, umarmen, streicheln; smucken - sich (aneinander) schmiegen; twingen - (an sich) drьcken; zuo / ze sich gevвhen - (an sich) drьcken, umarmen, zu sich ziehen; slehten - (sich aneinander) schmiegen; rucken - zusammenrьcken (13,08%).

У текстах поезій мінезангу виявлено низку дейктичних лексем, які виступають "з'єднувальними ланками" для забезпечення зв'язності поетичного тексту: a) ситуативна лексика: mit armen blanc - mit nackten Armen; nacket - nackt; die nacken bloss - ihr Splitternackten; decke bloz - unbedeckt; sо hвnt sich enkleidet - sie haben sich ausgezogen; б) афективна лексика: gier - Begierde, Lust, Verlangen; lust - Lust; gail - Begierde; в) локативна лексика: bette - Bett; г) темпоральна лексика: naht - Nacht.

На позначення інтимних частин людського тіла мінезингери вживають евфемістичні субститути, щоб уникнути прямого називання табуйованих інтимних реалій. Установлені випадки вторинної номінації соматизмів свідчать про глибоку чуттєвість і витончений гумор, притаманний авторам лірики, та споріднюють їхню творчість з народною традицією за допомогою використання прийому карнавалізації (термін М. М. Бахтіна), яку розуміють як перенесення карнавальних (гротескних) форм народної сміхової культури на мовне оформлення літературних творів за допомогою вживання пародійних і фамільярних мовних одиниць. Так, у мові мінезангу еротичної евфемізації зазнають лексеми, що належать до військової тематики (purgelin - die kleine Burg, cuspis - der SpieЯ, scheide - die Scheide, mezzer - das Messer, ringen - Zдrtlichkeiten vor dem Geschlechtsverkehr austauschen), до різних професійних сфер (tribelslagen, tribelwegge - der Schlegel, ein guot geschirre - ein herrliches Werkzeug, dф si dф gebunden dem wirte sоn vaz - als sie dem Hausherrn das Fass gebunden haben, brunne - der Brunnen, boum - der Baum, strф - das Stroh, erne - die Ernte), до світу флори та фауни (retzli - das Rдtzlein, ratz - die Ratte, pfifferling - der Pfifferling, mauroch - die Morchel) і до сфери повсякденного вжитку (tasch - die Tasche, peil - die Kerbe, rock - das Kleid, friunt - der Freund).

Отримані результати доповнюють наявні знання щодо функціонального потенціалу лексичної та фразеологічної систем середньоверхньонімецького варіанту німецької мови для вираження інтимних почуттів людини.

Висновки

У дисертації поглиблено визначення семантичної структури лінгвокультурного концепту minne / кохання та окреслено специфіку її вербалізації. Результати дослідження концепту minne / кохання в руслі лінгвокультурології на матеріалі лірики мінезангу слугують доказом взаємозв'язку мови, людини і культури, що виявляє себе в національно-культурній особливості вербалізації універсальної емоції кохання лексичними засобами середньоверхньонімецького варіанту німецької мови. Це дозволило встановити особливості концептуалізації позамовної дійсності носіями німецькомовної лінгвокультури XII-XIV століть.

Доведено, що давні тексти поезій мінезангу є площиною розгортання лінгвокультурних смислів, які були встановлені в межах реферованої дисертаційної роботи. Середньовічна любовна поезія мінезангу ХІІ-ХІV століть відображає уявлення поетів-мінезингерів про почуття Minne (кохання) в епоху Високого Середньовіччя крізь призму куртуазних цінностей і з урахуванням національного німецького колориту.

Визначальне місце в текстах мінезангу займає лінгвокультурний концепт minne, який передає головну ідею середньовічної німецької любовної лірики. Лінгвокультурний концепт minne є емоційним, телеономним, специфічним, непараметричним, регулятивним, позитивним концептом.

Концепт minne стає точкою семантичної компресії, що на вербальному рівні можна представити у вигляді семантичної структури, яку досліджено в межах нашої роботи вперше як шестикомпонентне семантичне утворення, котре складається з поняттєвого, образного, ціннісного, національно-культурного, символьного та ідейного компонентів.

З'ясовано, що лінгвокультурний концепт minne має низку концептуальних ознак, які утворюють його поняттєве ядро. Образний компонент семантичної структури лінгвокультурного концепту minne втілено на вербальному рівні за допомогою концептуальних, антропоморфних і патологічних метафор, де кохання трактується як хвороба, що почалася з ураження, поранення та може закінчитися смертю або зціленням. Аксіологічність зазначеного концепту виявляє себе за допомогою спеціальних мовних одиниць з чітко простежуваною позитивною оцінною конотацією. Символьний складник концепту minne експліковано на мовному рівні через репрезентативну кількість архетипових, стереотипних і світоглядних символів, з якими німецькомовна культура пов'язувала почуття minne в часи Середньовіччя. Національно-культурний складник семантичної структури досліджуваного концепту втілено в лексичній близькості пісень мінезангу до традиційного німецького фольклору, у прадавніх етнокультурних символах (linde, valke), а також у домінуванні такої концептуальної ознаки minne, як асоціювання цього почуття зі стражданням, нещастям, у вживанні окремих німецьких реалій та акцентуванні певних рис німецького національного характеру. Ідейний компонент семантичної структури лінгвокультурного концепту minne вербалізовано в тих контекстах, де спостерігається наголошення ірреальності, бажаності описуваних неавтобіографічних подій засобами умовного способу та через формулювання, які схожі на афоризми та передають головну ідеологію minne.

Установлені вербалізатори субконцептів жінка і чоловік дають уявлення про Minne-партнерів як про історико-культурні прототипи, що характеризуються певними суспільно вагомими якостями та рисами. Дослідження виявів почуття кохання на лінгвальному рівні в ліриці мінезангу дозволяє вербально окреслити основні поведінкові характеристики середньовічних закоханих. Отримані результати доповнюють знання, здобуті при дослідженні семантичної структури лінгвокультурного концепту minne, і є доброю вихідною базою для вивчення еволюційних процесів, яких зазнало почуття кохання з плином часу в німецькій лінгвокультурі.

Мінезингери відносно широко застосовували стилістичні прийоми евфемізації соматизмів за допомогою використання фахово забарвленої лексики. У таких випадках нейтральні лексичні одиниці набували авторських еротичних конотацій. Описове називання вкрай табуйованих суспільством частин людського тіла та найвідвертіших елементів спілкування закоханих сформувало особливий "еротичний код" німецької нації, який виконує вуалітивну, превентивну і карнавалізуючу функції, демонструючи оригінальну народну сміхову культуру німецькомовної спільноти епохи Середньовіччя.

Любовна середньовічна лірика є перспективним лінгвістичним матеріалом для подальших досліджень. Доцільним є проведення детального аналізу окремих значущих лінгвокультурних концептів дискурсивного простору німецької середньовічної любовної лірики, структурування ієрархічних зв'язків між зазначеними концептами, простеження динаміки розгортання лінгвокультурного концепту кохання на матеріалі інтимної лірики інших німецькомовних авторів наступних епох, проведення контрастивного дослідження семантичного наповнення лінгвокультурного концепту кохання в зіставленні з іншими лінгвокультурами на матеріалі корпусу зразків любовної поезії, написаної іншими національними мовами.