Французьке складне слово: функціонально-когнітивний аспект (на матеріалі художнього та публіцистичного дискурсів)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК: 811.133.1:81'42:81'367.5

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Французьке складне слово: функціонально-когнітивний аспект (на матеріалі художнього та публіцистичного дискурсів)

Чуча Поліна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі романської філології і перекладу Запорізького національного університету

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Ласка Ігор Васильович Дипломатична академія Украіни при міністерстві закордонних справ Украіни, доцент кафедри іноземних мов

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Помірко Роман Семенович Львівський національний університет імені Івана Франка завідувач кафедри французької філології кандидат філологічних наук, доцент Сидельникова Лариса Вікторівна Київський національний лінгвістичний університет докторант кафедри французької мови

Захист відбудеться 28 жовтня 2010 р. о 10:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 для захисту дисертації у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, бульвар Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 25 вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к. філол.н. Л.В. Клименко

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Дослідження мови з огляду на когнітивні процеси посідає у сучасному мовознавстві одне з провідних місць. Важливим досягненням є встановлення зв'язку між виникненням і функціонуванням мовних знаків та ментальними операціями, визнання першочерговості пізнавальних процесів при формуванні словника та перегляд класичних принципів моделювання у словотворі. Це обумовлює новий підхід до проблем словотвору.

Основи вивчення механізмів моделювання змісту у складних словах, закладені ще у класичних роботах з дослідження словотвору А.Дарместетера, Е.Бенвеніста, Ш. Балі, Ф. Брюно, К. Бюлера, Ж. Дюбуа, К.Ніропа, Г. Марчанда, П. Гіро, В. Флейшера, М. Докуліла та ін., розвиваються у вітчизняному та російському мовознавстві у працях В.В. Виноградова, А.І.Смирницького, М.Д. Степанової, Е.А. Земської, Л.І. Ілії, В.В. Лопатіна, І.І. Ковалика. У численних дисертаційних дослідженнях (О.С.Азарової, А.Г.Бочарової, Н.І.Вольвачової, В.М.Лейчика, О.В.Раєвської, Н.Ю.Тарасюк, Д.В. Харчіладзе, А. Жіуреску, A. Саварі та ін.) були детально вивчені особливості семантики, мотивації й класифікації за основними словотворчими моделями французьких та інших романських композитів. Значних досягнень в цьому напрямку дійшли дослідники Д.Менгено, Г. Грос, П. Шародо, що розвинули теорію словоскладання французької мови, зокрема, стосовно критеріїв виокремлення композитів у самостійний клас та ступеню їх спаяності.

На сучасному етапі розвитку науки вчених цікавить динаміка словотвору, вивчення якої допомагає осмислити механізми виникнення нових слів та простежити поетапно перетворення від неясних образів-схем, що виникають у свідомості, до появи слів, які є своєрідним знаковим оформленням таких образів. Когнітивний аналіз складних слів дозволяє виявити основні етапи формування і закріплення у мові композита, сформованого на базі когнітивної моделі. Завдяки ономасіологічному підходу М. Докуліла та О.С.Кубрякової ми можемо більш детально уявити номінативну природу словотвору; з позицій когнітивної ономасіології розглядає складні слова і вітчизняний лінгвіст О.О. Селіванова. Вагомий внесок у теорію когнітивного моделювання похідних і складних слів внесли роботи А.Н. Баранова, Д.О. Добровольського, Ю.А. Караулова.

Когнітивний аналіз дозволяє виявити фрагмент знань про світ, що фіксується в лексичній одиниці, засоби компресії й розгортання цього фрагменту в композиті, ступені його конкретизації, а також різні типи відношень та зв'язків з іншими фрагментами. Особливості формування та основні типи метафоричних переносів у складних словах описані у І.Н.Аракелян, А.Я Лазуренко, І.А. Гонти та ін. Проте ще недостатньо вивченою з когнітивної точки зору залишається природа метафоричного переносу у складних словах.

Важливим для вивчення особливостей функціонування композитів у різних типах дискурсу є аналіз особливостей мовної репрезентації фрагментів дійсності в тексті, представлений роботами О.П.Воробйової, О.М.Кагановської та ін. Аналіз закономірностей взаємодії подібних одиниць з іншими елементами дискурсу дозволяє краще пізнати когнітивну сутність процесів деривації. Однак досі не існує комплексного підходу до вивчення особливостей композитів французької мови в когнітивному та функціонально-текстуальному аспектах. Необхідно також визначити роль складних слів у вербалізації окремих фрагментів дійсності (зокрема, у французькій мові).

Актуальність дослідження обумовлена потребою вивчення складних лексичних одиниць з позицій нової наукової парадигми. У межах когнітивно-дискурсивного підходу вперше проводиться комплексне дослідження механізмів утворення когнітивних моделей композитів на матеріалі французької мови із залученням широкої емпіричної бази та урахуванням особливостей формування метафоричних значень.

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках міжкафедральної наукової теми факультету іноземної філології Запорізького національного університету „Когнітивно-дискурсивні аспекти функціонування мовних одиниць”, затвердженої Міністерством науки і освіти України (код державної реєстрації 0103U002181).

Мета даної роботи полягає у дослідженні специфіки формування моделей звичайних та метафоричних значень складного слова у сучасній французькій мові шляхом вивчення його когнітивно-семантичних, ономасіологічних і функціональних особливостей.

Для цього необхідно виконати такі основні теоретичні та практичні завдання:

· встановити роль і значення композитів французької мови у компресії і вербалізації фрагментів картини світу;

· зафіксувати основні когнітивні операції, що служать для формування значення у складних словах;

· визначити шляхи формування метафоричного значення у композитах;

· встановити специфіку утворення значень у метафоричних та неметафоричних складних словах;

· виявити шляхи формування і реалізації функцій складного слова у мовленні, зокрема в художньому й публіцистичному дискурсі.

Об`єктом дисертаційного дослідження стали композити французької мови, їх синтаксичні твірні складові, ономасіологічні й когнітивні структури.

Предмет дослідження склали когнітивні операції, що вербалізують у композитах складні ментальні образи, та особливості функціонування складних слів французької мови в художньому та публіцистичному дискурсах.

Матеріалом дослідження є складні слова французької мови (близько 2000 лексичних одиниць), вибрані методом суцільного вибору зі словників: Petit Robert, Petit Larousse, Dictionnaire de l`argot (Larousse) і художньої прози сучасних авторів (21 автор загальним обсягом близько 6700 сторінок), а також оказіональні композити, відібрані з творів французьких авторів та зі сторінок французької преси («Le Mondе», «Le Figaro», «Libйration», «Le Nouvel Economiste», «L`Express», «Le Nouvel Observateur» та ін.).

Методи дослідження. В основу дослідження покладено когнітивно-дискурсивний підхід, що наголошує на особливих когнітивних структурах нашої свідомості й комунікативній спрямованості людської діяльності. Когнітивний метод дослідження покликаний з'ясувати, яким чином у лінгвістичних структурах проявляються структури знань людини про світ. В рамках цього методу здійснюється концептуальний аналіз, який включає аналіз фреймової структури складних слів для вивчення когнітивних операцій під час формування значень у композиті, а також пошук засобів вербалізації концептів з урахуванням фонових та енциклопедичних знань, засобів їх реалізації у можливих мовних контекстах, зокрема, для вивчення особливостей формування метафори у складному слові. Дослідження шляхів утворення когнітивних моделей композитів стає можливим також завдяки методу реконструкції вихідних мотивуючих структур (заміна слова його синтаксичною мотивуючою), а особливості вживання складних слів виявлені за допомогою контекстуального аналізу.

Теоретичним підґрунтям дослідження послужили базові положення когнітивної та функціональної лінгвістики (А. Вежбицької, Дж. Лакоффа, Ч. Філмора, М. Мінського, Е. Рош), а також класичні теорії процесів номінації й словотвору (О.С. Кубрякової, О.О. Селіванової, Ш. Балі, Е. Бенвеніста, А. Дарместетера та інших).

Теоретичне значення проведеного дослідження полягає у доповненні загальнолінгвістичних теорій концептуальної метафори, фреймової семантики та когнітивного моделювання, а також функціонально-дискурсивного напрямку мовознавства; розробці теоретичних засад аналізу когнітивно-семантичної структури композитів; встановленні механізмів формування когнітивних моделей метафоричного та неметафоричного значення у складних словах; визначенні функціонального навантаження французьких композитів в тексті, що сприяє поглибленню знань про реалізацію прагматичного потенціалу композитів в дискурсі.

Практична цінність дисертаційної роботи визначається можливістю використання основних положень дослідження в курсах лексикології при вивченні словотвору французької мови, стилістики при вивченні тропів та стилів мовлення, лінгвістики та інтерпретації тексту, а також на практичних заняттях з французької мови, при написанні курсових чи дипломних робіт студентами спеціальних навчальних закладів.

Наукова новизна даного дослідження полягає у тому, що вперше було здійснене комплексне дослідження глибинних структур композитів французької мови з розкриттям динаміки номінативного акту (від концепту до композита); систематизовано основні принципи формування метафоричних та неметафоричних значень французьких композитів на рівні фреймових моделей; встановлено функціональне навантаження складних слів французької мови в художньому та публіцистичному дискурсі.

На захист виносяться наступні положення:

1. За складними словами на ментальному рівні стоять різноманітні когнітивні моделі взаємодії знань про світ. Композити виступають як ментальні категорії високого ступеня абстракції, як складний комплекс, що структурує різні ментальні простори та має ступінь внутрішньої неподільності складових всередині слова, можливий лише за умови тісної взаємодії або злиття та перебудови кількох когнітивних структур.

2. У французькому композиті відбуваються внутрішньофреймові та міжфреймові конекції за допомогою наступних когнітивних операцій: трансформації структури (заміни змісту або видалення слотів); зміщення акцентів при розігруванні сценарію з виділенням конкретних сцен або учасників; включення композитів-прикметників у термінальні вузли фреймової структури імені; безпосередньої інтеграції двох фреймів; поєднання двох паралельних сценаріїв із загальною концептуальною інформацією.

3. В художньому та публіцистичному дискурсі неметафоричні композити виконують функції: впливу (надання інформації динамізму, створення “спільного пошуку”, “ефекту присутності”); створення характеристик; створення фону розповіді; інтенсифікації та нагнітання ознаки; економії та номінації.

4. Формування моделей метафоричних значень французьких композитів відбувається через перенесення нехарактерної (не властивої для звичайного заповнення слотів фрейму) концептуальної інформації із вихідного фрейму до результуючого. Метафоричне зближення концептуальних сфер відбувається за допомогою допоміжного слота, залучення загальних знань або шляхом гештальтного асоціювання з підключенням інференції.

5. Функціями, які можуть виконувати метафоричні складні слова в різних видах дискурсу, є: створення художніх образів та динаміки їх розвитку; виділення та створення підтексту; організація тексту та його когнітивної карти; пізнавальна; естетична; номінативна; функція інтенсифікації. У заголовках статей, окрім визначених вище функцій складне слово реалізує специфічну ігрову функцію, яка служить для привертання уваги адресата та збільшення обсягів поданої інформації. В художньому дискурсі функції складних слів обумовлені завданням організації тексту, системи образів та стилістичних засобів. Функція пізнання та перекатегоризації дозволяє по-новому побачити персонажів та їх дії і реалізується за допомогою метафори та іронії. Кожна з виділених функцій може виступати з різним ступенем інтенсивності, залежно від прагматичних завдань, розташування та спрямованості тексту.

Апробація. Дисертаційна робота обговорювалася на засіданні кафедри романських мов Запорізького національного університету. Основні положення і результати дослідження викладено в доповідях на наукових конференціях: Матеріали міжвузівської наукової конференції “Зіставне та типологічне вивчення романських, германських мов та літератур”(Донецьк, ДонДУ,1999), Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої десятій річниці незалежності України “Проблеми державного будівництва в Україні в умовах європейського шляху розвитку незалежної України” (Київ, КиМУ, 2001), наукові читання з іноземної філології пам'яті д. філол. наук, проф. Д.І. Квеселевича (Житомир, Житомирський державний університет, 2007).

Публікації. Основні теоретичні положення і результати дослідження представлені в матеріалах конференцій та у семи наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях. З них 6 статей одноосібні, 1 стаття - у співавторстві (для цієї статті Колесник І.Г. здійснила підбір фактичного матеріалу, Чуча П.О. виділила прагматичне значення складних слів у передових та спортивних статтях).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до них, загальних висновків, списку використаних джерел. Обсяг основного тексту дисертації становить 177 сторінок, загальний обсяг роботи - 204 сторінки, список використаної літератури нараховує 255 праць, із них 80 іноземними мовами, список джерел ілюстративного матеріалу - 36 позицій, список електронних джерел складає 8 позицій.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Перший розділ дисертації "Французькі складні слова з позицій сучасного мовознавства" присвячений проблемам вивчення акту словоскладання у французькій мові в історичному аспекті, а також з точки зору сучасної когнітивної лінгвістики, що є необхідним теоретичним підґрунтям дисертаційної роботи.

Аналізуючи проблему пізнання та взаємодії людини і світу, сучасна когнітивна наука понад усе цікавиться питанням функціонування тих інформативних оперативних одиниць пам`яті, завдячуючи яким ми маємо змогу систематизувати будь-яку отриману інформацію, створюючи з неї у власній свідомості більш-менш адекватний образ дійсності, який називаємо картиною світу. Це стає можливим завдяки своєрідним структурам свідомості (концептам, фреймам, сценаріям, когнітивним моделям), що організують і репрезентують знання людини про себе й навколишній світ.

Складне слово, що є одночасно одиницею змісту і мовним знаком, утвореним під час номінативного акту, містить згорнутий елемент картини світу, а саме концептуальної картини разом із невербальним компонентом знань про об`єкт і мовну картину, закладену у свідомості.

У французькій, як і в інших романських мовах, питома вага словоскладання значно менша, порівняно з афіксальним способом словотвору. Але останнім часом науковці відзначають, що утворення нових слів шляхом словоскладання стає більш продуктивним засобом поповнення словника сучасної французької мови. (А.Г. Бочарова, О.Т. П'явка, З.І. Левіт)

На думку більшості лінгвістів, складне слово стоїть на проміжних позиціях між простими, похідними одиницями та фразеологізмами, тож відсутність чіткого розмежування різних за статусом одиниць обумовлює існування явищ, що включають слова із властивостями різних суміжних класів. З огляду на це, складними словами вважаються такі, що здатні означати більше від суми їх складових, а також функціонувати як одна частина мови.

Композит розглядається нами передусім як цілісна когнітивна одиниця, здатна виконувати складну номінативну функцію та утворена додаванням декількох слів за допомогою певного формального способу, згідно існуючих у кожній мові можливих композитних моделей, з характерним для них порядком розташування морфем, їх числом, засобами варіювання і т.ін. Спираючись на подану у роботі К.Бюлера подвійну термінологію, що зустрічається і в інших дослідженнях (В.С.Вашунін, В.Гумбольдт), ми будемо вживати терміни композит і складне слово як синонімічні.

Незважаючи на те, що композити французької мови неодноразово розглядались з огляду на їх структурно-семантичні, стилістичні та мотиваційні особливості, саме на рівні дослідження номінативного процесу “зсередини”, враховуючи когнітивні структури, що стоять за складними словами, залишається багато невирішених питань, серед яких важливим є питання про можливість описати та змоделювати розумові операції, що дозволяють зафіксувати отриманий досвід саме у такій формі мовних знаків.

У другому розділі дисертаційної розвідки "Вербалізація досвіду пізнання у когнітивній моделі складного слова" розглядаються безпосередньо когнітивні моделі значень композитів французької мови без метафоричного переносу, а також функціональна специфіка вживання таких композитів у різних видах дискурсу.

З точки зору когнітології (теорії Е.Рош, Дж.Лакоффа-М.Джонсона, Ж. Фоконьє, Ч.Філмора, Р. Джакендоффа, А.Вежбицької, Л.Талмі, Р.Лангакера, Е.В.Рахіліної та ін.), аналіз складного слова як втілення ментальних процесів повинен спиратись на дослідження когнітивної моделі слова.

Являючи собою мотивовану одиницю, складне слово дозволяє легко відтворити мотивуючу і дуже часто стереотипну ситуацію, завдяки чому стає можливим здійснення процесу, зворотного до акту номінації: від мовного знака до образу, що спричинив його появу.

Аналіз складних слів французької мови показав, що у композиті можуть поєднуватись та зіставлятись фреймові структури різних рівнів за допомогою наступних когнітивних операцій: трансформації структури на рівні слотів (заміни змісту або невикористання слотів); зміщення акцентів при розігруванні сценарію (фокусування уваги на конкретних сценах або учасниках); включення композитів-прикметників до термінальних вузлів в складі фреймової структури імені; інтеграції двох фреймів (злиття кількох ментальних просторів); поєднання двох паралельних сценаріїв із загальною концептуальною інформацією.

Закладені у кожному фреймі ті чи інші можливі події будуть виконуватись за певних умов (наприклад, при додаванні або видаленні інформації зі слота). Так, активізуючи фрейм tourner під час його включення у мовлення та заповнюючи різною інформацією слоти “об'єкт", “суб'єкт впливу”, “інструмент”, “характеристика”, “місце дії”, “результат” та ін., ми можемо отримати сценарії із значеннями : tourner = faзonner au tour з конкретним заповненням слотів “місце (верстат)”, “суб'єкт (робітник )”, “об'єкт (деталі)” і т.ін.; tourner la clй = faire mouvoir autour d'un axe зі значеннями слотів “місце (замок)”, “інструмент (ключ)”, “суб'єкт дії”; tourner = fonctionner з заповненням слотів “механізм”, “спосіб функціонування”, “місце функціонування”, “учасники дії”; і т.ін.

Під час утворення складного слова та в процесі його вживання ми акцентуємо увагу і заповнюємо матеріалом одні слоти та не використовуємо (видаляємо зі сценарію) інші. Завдяки цим операціям на базі стандартного набору слотів фреймової моделі, яка організує навколо себе стереотипну інформацію, людина кожного разу розгортає новий конкретний сценарій, пов'язаний з реально існуючою ситуацією.

Так, композит tourne-disque побудований на основі одного з активізованих значень базового фрейма tourner, а саме “обертати навколо”. Цей варіант значення вибирається, оскільки основна, видима ознака роботи механізма - обертання, крутіння диска. Далі сценарій розігрується наступним чином: “суб'єкт” (механізм, що працює) виконує дію обертання “об'єкта” (диска), наповненого певним “змістом” (звукова інформація), певної (круглої) “форми”, певним “способом” (постійно навколо осі) та з конкретною “метою” декодування змісту та видобування звуків. В більш конкретному контексті реалізації складного слова до сценарію можуть включатися слоти “місце”, “час”, “результат”, “умови виконання” та ін.

В цілому ж перенесення нетипової для сценарію інформації (як у композитах з метафоричним значенням) у таких моделях не відбувається, що, втім, не заважає постійному розігруванню нових сценаріїв на базі фреймів appuyer (appuie-bras, appuie-tкte), cacher (cache-pot, cache-radiateur), chauffer (chauffe-assiette, chauffe-eau), couper (coupe-lйgumes, coupe-papier), laver (lave-vaisselle, lave-mains), porter (porte-bouteille, porte-cigare), protйger (protиge-cahier, protиge-parapluie), serrer (serre-tкte, serre-papiers), vider (vide-poches, vide-pomme) і т. ін.

У численних прикметниках типу Adj+Adj (israelo-palestinien, politico-mafieux, cardiovasculaires) ми також можемо виявити сценарії різних ступенів складності, але складові композитів тут переважно виступають в якості конкретного заповнення термінальних вузлів фреймової структури; сценарій же розгортається поза межами складного слова і найчастіше пов'язаний з іменником, до якого додається складний прикметник. Так, у conflit israelo-palestinien, сценарій конфлікту між странами - conflit entre Israel et Palestinе - передусім включає в себе двох учасників, а отже компоненти складного слова представляють собою матеріал заповнення слотів “ім'я учасників конфлікту”. В інших випадках складні прикметники можуть заповнювати слоти з різними значеннями, наприклад, у milieux politico-mafieux це буде слот “характеристика учасників певної соціальної групи”.

Характеристики феномену, об'єднані в одну лексичну одиницю, не досягають того ступеня спаяності, як у випадку перебудови фреймових структур. Разом з тим, ставши елементами складного слова, вони дозволяють виявити на ментальному рівні спільну інформацію, яка й дозволяє побудувати композит. Ця спільна інформація може бути у слотах із схожою або тотожною інформацією (наприклад, у слотах моделі maladies cardiovasculaires записана інформація про приналежність до системи кровообігу), або в самому іменнику (адже прикметники обов'язково являють собою характеристику імені, яке поєднує їх на концептуальному рівні).

Безпосереднє поєднання та інтеграція фреймів - це переважно моделі композитів утворених по типу N+N (йcrivain-poиte, bar-sandwicherie, analyste-programmeur, jupe-parйo, та ін.), які позначають складні неоднорідні феномени, що з когнітивної точки зору належать до різних концептуальних рівнів. Сценарій значення композитів такого типу розгортається таким чином: ”перший учасник виступає в ролі другого (третього і т.д.), не втрачаючи власних функцій”. Перший компонент зазвичай несе інформацію про більш функціонально значимий об'єкт, на якому фокусується увага, другий позначає його належність до інших сфер. Поєднання фреймів стає можливим завдяки розгалуженню системи термінальних вузлів базової фреймової структури в процесі надбання нового досвіду.

Утворені таким чином складні слова проходять досить короткий шлях інтеграції. Так, у композиті ingйnieur-informaticien, ми передусім відзначаємо включеність обох концептів до концептуального простору “науково-технічна сфера діяльності”. Фреймова структура першого компонента ingйnieur є більш широкою, оскільки припускає наявність спрямування роботи інженера у різних галузях наук, однією з яких може бути інформатика. Слоти заповнюються наступним чином: “дія або напрямок роботи - науково-технічна діяльність”, “мета - наукові дослідження”, “характеристика суб'єкта - вища технічна освіта”, “результат дії - наукова або технічна розробка”, “місце роботи - завод або інше науково-технічне підприємство”, “матеріали та інструменти - технічне обладнання”.

Ступінь спаяності компонентів вказує на ступінь зближення концептуальних сфер. Зв'язок між злиттям компонентів слова та злиттям концептосфер на ментальному рівні підтверджується існуванням телескопічних слів (злитків) типу сlaviardage (bavardage avec le clavier), publireportage (publicitй+reportage), famillionnaires (famille de millionnaires) та ін. Графічне оформлення таких композитів свідчить про те, що на ментальному рівні мовець усвідомлює їх як цілісний феномен, не розділяючи на складові. Якщо звернутись до запропонованого Ж. Фоконьє поняття “блендінгу”, що позначає злиття кількох ментальних просторів, то в таких композитах можна виділити окремі концептосфери компонентів, загальний простір, завдяки універсальній інформації якого відбувається злиття, та власне складну структуру як результат блендінгу.

У нечисленних складних дієсловах типу flirto-couchouiller відбувається поєднання двох паралельних сценаріїв із загальною концептуальною інформацією. Так, у наведеному композиті обидва фрейми несуть інформацію про різні сторони любовних взаємин: flirter - загравати з кимось, couchouiller або couchailler - мати випадкові сексуальні стосунки.

Обидва фрейми як у вільному функціонуванні, так і у складі композита мають спільні слоти, що можуть заповнюватись рівнозначним матеріалом. Незважаючи на виявлену в деяких випадках заповнення слотів спільну (або подібну) інформацію, фрейм дієслова couchouiller виступає як паралельний фрейм відповідно до flirter. Входячи до складу складного слова, обидва фрейми зберігають незалежність один від одного, паралельно несучи інформацію про несерйозність дій (у тій чи іншій мірі).

Аналіз вживання та встановлення функцій неметафоричних композитів у текстах різного спрямування дозволив більш детально розкрити потенціал таких одиниць. Передусім, поєднуючи різні експресивні засоби у рамках однієї лексичної одиниці, такі слова якнайкраще виконують функцію впливу, що зазвичай реалізується через іронічний або довірливий тон повідомлення, створення “ефекту присутності” шляхом використання великої кількості спеціальної лексики, в тому числі складних слів, що надають динамізму розповіді (trajectoire “roberto-carlosienne”, roulette-boulette, contre-attaque, hors-jeu). В рамках функції впливу за допомогою термінологічної лексики (hйtйrodoxes, hйtйroclite, nйophyte) реалізується конкретизація. Порівняно з простими синонімами така лексика відрізняється передусім точністю, а значення “офіційності” й “урочистості” забезпечує створення у свідомості читача вигідної для автора моделі світу.

Художні функції, такі як характеристика та оцінка, найчастіше реалізуються за допомогою складання іменників: (serveuse canon, serveuse-mannequin, actrices-serveuses, bouffe-scйnario і т.ін.).

Створення психологічного фону подій відбувається за допомогою складних слів, що позначають нюанси кольорів: La foudre enflamme une tornade d'ions plus ou moins nйgatifs. Un grondement grave lui succиde puis un йclair fracasse le ciel en mille morceaux, projetant sur le feuillage une inquiйtante lumiиre blanc-violet. (...) Elle йprouve le mкme sentiment d'impuissance. (Le Jour des Fourmis )

Зазвичай синювато-білі спалахи блискавки є фоном для страшних подій (наприклад, у фільмах жахів); конотації, які несе композит, підтримуються також контекстом (une tornade > un grondement grave > un йclair fracasse le ciel > une inquiйtante lumiиre > sentiment d'impuissance).

Композити можуть також виконувати в тексті функцію інтенсифікації концепту, що досягається за допомогою редуплікації слова - подвійне звертання до одного концепта сприяє максимальному фокусуванню уваги на окремій сцені : Le gachis-gachis d'abord humain - et autant plus scandaleux. (Monde)

Функція нагнітання ознаки як різновид інтенсифікації відбувається через звертання до суміжних концептів, що входять до одного концептуального простору: Qui ne voit le danger d'une evolution conduisant inйvitablement а un cycle violence-rйpression? (Monde )

Економія, коли складні слова виникають як більш компактні еквіваленти словосполучень, обумовлює поєднання в композитах двох і більше іменників (jambon-baguette, actrice-mannequin-musicienne) або прикметників (politico-judiciaire, sino-amйricain). Номінація нових виникаючих предметів або явищ за допомогою композитів особливо актуальна у технологічній та комп'ютерній сферах (cyber-clients, Net-artistе, journaliste-hacker, cochons-pixels), а також із залученням таких термінологічних новотворів, що не мають простих еквівалентів (libre-йchange). Як відомо, номінативна функція є базовою для будь-якого слова; специфіка ж композитної номінації полягає у розширенні інформації на концептуальному рівні. Зазвичай більш широка когнітивна структура, що стоїть за складним словом (порівняно з простим), забезпечує більший об'єм змісту, а отже композитна номінація охоплює феномен більш різнобічно та дозволяє виділити, нюансувати, сконцентрувати увагу на окремих, важливих для мовця, сторонах явища, що називається за допомогою складного слова.

Третій розділ дисертації "Метафора у складному слові" продовжує аналіз проблем формування когнітивних моделей значень складних слів та представляє метафору як один із можливих шляхів побудови таких моделей. Також досліджуються засоби реалізації потенціалу складного слова у мовленні. французький мова слово композит

Як відомо, значна кількість когнітивних операцій відбувається шляхом переносу образних схем з однієї концептуальної сфери в іншу, тобто метафорично. Виникаючі таким чином метафоричні композити дають змогу переосмислення, формування нового погляду на вже відомі об`єкти, які можуть бути оцінені через інші об`єкти. Дослідники словотвору (І.Н. Аракелян, А.Я Лазуренко, І.А. Гонта та ін.) зауважують, що подібний механізм визначення одного за допомогою іншого є базовим для великої кількості складних слів. Дослідження механізмів утворення складного слова дозволяє визначити, що більшість метафор-композитів з`являється на базі стійких асоціацій, за якими стоїть стереотипний механізм бачення людиною тих чи інших ситуацій, пов`язаних з оцінкою та переоцінкою.

Як було з'ясовано, формування моделей метафоричних значень композитів відбувається на основі когнітивних операцій, виділених для композитів з прямим значенням. Але в основі формування значень неметафоричних та метафоричних складних слів на когнітивному рівні лежать різні способи осмислення людиною світу: пряме узагальнення досвіду, укрупнення його до складних фреймів у неметафоричних композитах та перегляд стереотипних структур з утворенням нових через асоціативні зв'язки різного типу у метафоричних.

Головною метафоричною операцією є заміна змісту слота або фреймової структури в цілому на нехарактерний або протилежний зміст. Метафоричне зближення концептуальних сфер може відбуватись через додатковий слот із значенням “мати зовнішні ознаки/функції схожі на...”, через дифузну метафору із залученням фонових знань загального характеру або за допомогою гештальтного асоціювання. Важливу роль для інтерпретації значення грає інференція.

У розповсюдженому поєднанні іменників за подібністю: poisson-chat, oiseau-lyre, organisation-parapluie та ін. метафоризованим передусім виступає другий компонент, що характеризує перший - базисний, який дозволяє віднести слово загалом до тієї чи іншої категорії. Неможливість прямого поєднання концептів, що належать до різних сфер, вимагає ускладнення фреймової структури. Асоціативне поєднання їх в одному складному слові стає можливим завдяки наявності своєрідного "містка" між ментальними областями, а саме додаткового слоту, який поєднує дві далекі концептуальні сфери на основі виділення однієї конкретної спільної ознаки, яка, втім, не дозволяє віднести вихідний концепт до іншої сфери, а лише проводить між ними можливі паралелі.

Такий допоміжний слот заповнюється в конкретних випадках інформацією “мати зовнішні ознаки схожі на...”, або “виконувати функції подібно до...”. Так, poisson-chat - це риба, що нагадує кота (має довгі вуса, круглі очі та голову тощо); oiseau-lyre - птах, що має хвоста у формі ліри; organisation-parapluie - організація, яка виконує захисну функцію, подібну до тієї, що виконує парасолька. Асоціювання через додатковий слот пояснює, на основі чого відбулось поєднання, а до базового вихідного фрейму вводиться несподівана інформація (віднесення об'єкта до класу інших об'єктів), що і викликає когнітивну напругу.

Інші композити мають більш складну природу метафоричного перетворення значення. У більшості випадків, коли йдеться про повну метафоризацію композита з усіма його складовими, по-новому розігрується сценарій на основі фреймової структури складного слова в першому, прямому значенні. По-новому розіграний сценарій спрацьовує в більшості випадків метафоричних композитів, утворених на базі дієслова з повним переосмисленням вихідної структури. Метафоричне перенесення такого типу дослідники (Дж. Серль, А.Н. Баранов, Ю.А. Караулов, О.О. Селіванова) називають дифузним, тому що воно не забезпечене регулярним зближенням метафоричних сфер або проміжним концептом.

Значення таких складних слів утворюється за допомогою наступних операцій: актуалізація конкретного значення - заміна інформації в слоті на нехарактерну - перебудова сценарію з фокусуванням уваги на найбільш важливих компонентах - нова інтерпретація за допомогою інферентного виведення значення. Так, у композиті tord-boyaux (неякісна горілка, букв: пійло, від якого спазматично скручує нутрощі) у вихідному фреймі дієслова tordre актуалізується значення “скручувати, деформувати”, а слот “об'єкт впливу” заповнюється інформацією boyaux (нутрощі). Таким чином у буквальному розумінні ми отримуємо динамічний сценарій, у якому невідомий суб'єкт виконує операцію скручування кишок. Інференція підказує нам, що зазвичай ефект “скручування” внутрішніх органів можна спостерігати під час спазмів, викликаних після вживання людиною певних ліків, неякісної їжі, алкоголю. Таким чином, сценарій перебудовується і на перший план виходить інформація про сильний негативний вплив на людину алкоголю, а увага фокусується саме на цій найбільш значущій характеристиці, яка і дає йому назву. Отриманий в результаті перетворень і розіграний у більш вузькій конкретній сфері сценарій виступає таким чином інферентно інтерпретованою характеристикою об'єкта: скручувати нутрощі - значить викликати спазми, неприємні відчуття, тобто впливати дуже сильно і до того ж зсередини.

За подібною моделлю утворюється багато метафоричних композитів із яскраво вираженою оцінною складовою: lиche-bottes > “підлабузник”; pіsse-cоріе > посередній журналіст; casse-pattes > алкоголь, що валить з ніг; amuse-gueule > “несерйозна” дрібна їжа та ін.

Інша велика група складних слів типу bec-de-cane, queue-de-cheval, oeil-de-boeuf, oreille-d'ours, nid-de-poule утворює метафоричне значення завдяки встановленню подібності на основі гештальтно сприйнятого зорового, слухового, тактильного та іншого досвіду. Вже відомий зоровий або інший гештальт відображає схематичну подібність рослини або предмент (рідше - зовнішнього вигляду або частини тіла людини) до частини тіла людини або тварини. Аналіз композитів французької мови дозволяє встановити, що основна маса складних слів цього типу метафоризації утворюється саме на основі зорового гештальтування.

Можливі розходження когнітивних схем при аналізі фреймових структур під час відтворення механізмів формування значення складних слів звертають нас до необхідності враховувати додаткові тлумачення слова в контексті. Створення системи образів за допомогою складних слів тісно пов'язане з загальною функцією економії мовних засобів: замість словосполучень композит влучно і компактно дає характеристику персонажа, нюансує та містить додаткові значення. Так, створення образу автора часто супроводжується іронічними конотаціями : Ses invitйs, vains … surtout parce que je suis un gagne-petit. ? Votre troisiиme roman a reзu un prix. Votre pиre a dы кtre fier?? Pour lui ce n'йtais … qu'un pis-aller. (Hors-les-murs )

Створення образу героя включає наступні аспекти характеристики: зовнішність (homme-tronc, femme-lйopard), моральні характеристики (flancs-mous, flic-gentleman), психологічний стан (sang-froid), соціальний статус та функції, рід занять (concepteur-rйdacteur, journaliste-littйraire, porte-flingue, arracheux-de-dent), власні імена-характеристики (Pйlagie-la-Charette, Barbe-Noire, Renй la Canne).

Функція утворення образу також неодмінно пов'язана з функцією естетичною, завдяки якій реалізуються стилістичні ефекти та утворюються і вживаються для характеристики персонажів композити-метафори: Parmi les dix-huit convives il se rencontrait, (…) une pauvre crйature rebutйe, un souffre-douleur sur qui pleuvaient les plaisanteires. (Le pиre Goriot )

Цікавими для розкриття образів є складні власні імена-характеристики, аналогічні іменам-прізвиськам, які демонструють динаміку розвитку образу. Так, з'явившись на початку роману “Hors-les-murs”, образ героїні Марсель змінюється, проходячи кілька етапів. Характеристика Marcelle-la-Poupйe виявляє ознаки, пов'язані з концептом la poupйe - гарненька, але дещо обмежена жінка: Une femme que j'accoste а la sortie, sur les quais, grande, un peu forte, blonde... J'ai mкme distinguй alors, sous le rйverbиre, le visage rose et de grands yeux bleus de poupйe. (…) J'йtais fascinй et j'ai tout racontй а maman: Marcelle-la-Poupйe, treize ans de plus que moi. (Hors-les-murs)

Поступове перетворення Марсель позначене у тексті синтаксичним паралелізмом та іронією: “Mon petit chou chйri, зa va?” Marcelle-la-Poupйe voulait savoir pour moi, pour ma piиce. (…) Je me rasseyais а ma table. “Borinka, зa va?” Maman voulait savoir pour moi, pour ma piиce”. (Hors-les-murs )

Нарешті, подібно до рідної матері, вона стає мамусею-Марсель: Papa-sйvиre me re-voulait dans son affaire. Maman-Gйnia me voulait dans son toujours. Maman-Marcelle me voulait dans ses rides”. (…)L'usure а peine fйroce de Marcelle-la-Poupйe”. (Hors-les-murs)

Функція виділення композита дозволяє адресантові, не вдаючись до експресивного синтаксису, зробити акцент на ключовому слові даної фрази, виділити його, привернути увагу адресата. Лексикалізовані слова-фрази завдяки своїм розмірам та включенням фрагментів розгорнутих речень дозволяють не тільки сфокусувати увагу, а й спрямувати процес обробки інформації, докладно дослідити новий феномен або подати вже знайомий під іншим кутом зору: Avec M Magazine, on quitte l'univers pйtasse-mвle pour celui, ф combien plus complexe, du nйo-hйtйro-beauf-moins-con-qu'il-n'en-a-l'air. (…) Les garcons, dans le prochain numйro, on vous apprendra comment repasser. Ou comment 1999 aura inaugurй le concept de ”l'homme-pйtasse”.(Marie-Claire )

У розглянутих прикладах психологічні настанови та звернення до почуттів на рівні внутрішньої структури тексту дозволяють виділити функцію створення підтексту, тобто виявлення прихованого змісту. Автор, залишаючись “поза кадром” і не беручи на себе повну відповідальність, має змогу побічно впливати на читача, говорити, не говорячи нічого, непрямо втілювати необхідний зміст, щоразу у композитах-повторах звертаючись до тієї самої теми (homme-pйtasse, pйtasse-mвle).

Окремо слід сказати про функцію організації тексту та створення когнітивної карти, коли композити, повторюючи закріплений в кожному з фрагментів зміст, збирають його в одне ціле: … il y a le fameux “copain-cul”, le vieux complice qu'on appelle dans ces cas-lа et qui ne sert qu'а зa, paraоt-il. Comme dans “copain-cul” il y a “copain”, vous foncez le consoler. Vous passez deux heures а йcouter les raisons de son dйsespoir en essayant tout de mкme de vous placer parce que, dans “copain-cul” il y a aussi “cul”.( Marie-Claire)

Ця функція реалізується у повторюваних паралельних конструкціях, які нашаровують інформацію та збирають навколо себе елементи загальної картини, посилюючи ефект за допомогою фонетичної гри: Lui dire alors, sans insister, mes annйes-dorures, mes annйes-ordures. Les annйes-dorures des palaces d'йtй, des palaces d'hiver. Les annйes-dorures, les annйes-ordures. Parfois inextricablement mкlйes. Mes gestes-dorures, mes gestes-ordures..(Hors-les-murs )

Важливою є пізнавальна функція, яку ми можемо спостерігати у метафоричних заголовках-композитах, часто іронічно забарвлених: Les magazines inventent l'homme-pйtasse. “M”, “Men's Health”, “FHM”: la nouvelle presse masculine fleurit dans les kioskes. (Marie-Claire)

Функція перекатегоризації відіграє важливу роль під час утворення образів і реалізується за допомогою метафоричних композитів та іронії, що дозволяє по-новому побачити персонажів та їх дії: Dans l'obscuritй, les yeux du facteur-hйros brillent comme des feux. (Le Ricain)

За допомогою іронії розширюються рамки стереотипних ситуацій, пов'язаних із звичайними діями, та виявляється, що окрім можливості стати героєм існує ще можливість псевдо геройства. Це дозволяє по-іншому розглядати характеристику персонажа, переводячи його з класу героїв до класу героїв несправжніх.

Номінативна функція виникає внаслідок необхідності непрямо позначити об'єкт номінації або з метою нюансування, коли для назви складно дібрати звичайне слово: - Le livre qui a suivi, La Descente au berceau, n'a pas йtй schreibйro-refusй? ( Hors-les-murs )

Залежно від прагматичних завдань, розташування та спрямованості в публіцистичному та художньому дискурсах можливі різні ступені інтенсивності функціонального навантаження композитів та одночасне виконання одразу кількох функцій. Всі визначені в даній роботі функції відповідають таким основним напрямкам як комунікативний, когнітивний, експресивний і прагматичний. Спираючись на досліджений матеріал, ми можемо виділити функції, що характеризують композити у будь-якому типі дискурсу, а саме, пізнавальну та компресивну (економії). Разом з тим для мови мас-медіа більш властивим буде прагматичне спрямування, тобто використання композитів з метою впливу і маніпуляції аудиторією та формування потрібної авторові суспільної думки; для художнього дискурсу домінуючими залишаються когнітивно-організуюча й естетична функції складних слів.

ВИСНОВКИ

Значення композитів французької мови розглядається як відображення зафіксованих у мові нашарувань знань і досвіду, представлене у вигляді когнітивних моделей, що містять інформацію про людину та її діяльність з пізнання й освоєння реального чи уявного світу, а також про результати такого пізнання і відповідні номінативні процеси.

Когнітивне моделювання складних слів допомагає прояснити, яким чином за допомогою обмеженої кількості вербального матеріалу мовець виявляє своє тлумачення світу, з урахуванням ментальних операцій з обробки нових даних і накопиченого в пам'яті культурного досвіду, організованого за допомогою стереотипних моделей. Порівняно з традиційними у якості альтернативних засобів категоризації розглянуті фреймові когнітивні моделі та, зокрема, метафора.

Аналіз мовного матеріалу доводить суттєві відмінності принципів формування значення в складному слові на рівні когнітивної моделі. У композиті з неметафоричним значенням поєднуються фреймові структури різних рівнів за допомогою наступних когнітивних операцій: зміни структури на рівні слотів (заміни змісту або видалення слотів); зміщення акцентів при розігруванні сценарію з фокусуванням уваги на конкретних сценах або учасниках; включення композитів-прикметників до термінальних вузлів в складі фреймової структури імені; безпосередньої інтеграції фреймів; поєднання паралельних сценаріїв із загальною концептуальною інформацією.

Різні типи когнітивних зв'язків не є застиглими і можуть сприяти перебудові або розширенню обсягу тієї чи іншої категорії. Вивчення шляхів і способів фіксації знань доводить, що складні слова як моделі категоризації лежать в основі семантично і формально більш складних угруповань, що поєднують одиниці різної структури.

Проведене дослідження підтверджує, що процес метафоричної обробки інформації лежить в основі утворення великої кількості композитів. У таких словах гнучка метафора дає конкретну оцінку ситуації, в якій перебуває об`єкт, виражає наше ставлення до цієї ситуації і визначає новий зміст, що компактно вміщується в складному слові. Головною метафоричною операцією є заміна змісту слота або фреймової структури в цілому на нехарактерний зміст. Метафоричне зближення концептуальних сфер відбувається через додатковий слот із значенням “мати зовнішні ознаки/функції схожі на...”, через дифузну метафору із залученням фонових знань загального характеру та інференції для адекватного тлумачення таких значень, або за допомогою гештальтного (зокрема, зорового) асоціювання.

При подальшому аналізі когнітивної моделі з метафорою та без неї було виявлено прагматичний потенціал, а також особливості вживання у певних сферах спілкування, мовних жанрах, соціальних ситуаціях тощо. Розходження схем представлення знань на ментальному рівні та необхідність враховувати процеси інтерпретації під час прочитання тексту обумовлює постійне перекодування інформації. У конкретному контексті складні слова здатні не лише розіграти по-новому стереотипні сценарії, але й розкрити прагматичний потенціал моделі та одиниці, поява якої у дискурсі обумовлена передусім функціональною необхідністю.

Вживання складних слів в тексті відповідає головним принципам добору лексичних одиниць. Композити дають можливість більш стисло, коротко передати найменування, не втрачаючи при цьому прозорості мотивації, виразити, завдяки своїй семантичній ємності, кілька характеристик в одному слові і, нарешті, привернути увагу адресата своєю незвичайною формою. Завдяки своїй структурі вони вдало поєднують великі обсяги змісту та експресії в компактній формі, що не ускладнює сприйняття інформації. Композити апелюють до тих ключових концептосфер нашої свідомості та підсвідомості, на тлі яких автор має донести до читача інформацію, поєднують їх за допомогою метафоричної моделі, і, нарешті, підсумовують одним словом те важливе, на що необхідно звернути увагу.