Контрадикторні відношення у складному реченні сучасної англійської мови

18

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА

УДК 811.111'367.335.3

Контрадикторні відношення у складному реченні сучасної англійської мови

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Лимаренко Олена Анатоліївна

Одеса 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі граматики англійської мови Одеського національного університету імені І.І. Мечникова Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор філологічних наук, професор

Приходько Анатолій Миколайович,

Запорізький юридичний інститут Дніпропет- ровського державного університету внутрішніх справ, завідувач кафедри іноземних мов.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор

Буніятова Ізабелла Рафаїлівна,

Київський національний лінгвістичний університет, завідувач кафедри граматики та історії англійської мови;

кандидат філологічних наук, доцент

Снісаренко Ірина Євгеніївна,

Кіровоградський державний педагогічний університет імені В. Винниченка, доцент кафедри германської філології.

Захист відбудеться "24" червня 2010 року о 12.30 годині на засіданні спе-ціалізованої вченої ради К 41.051.02 Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за адресою: 65058, Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 166.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за адресою: 65082, Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розіслано 8 травня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.П. Матузкова

контрадикторність мовний гіпотаксис

АНОТАЦІЯ

Лимаренко О.А. Контрадикторні відношення у складному реченні сучасної англійської мови. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 германські мови. Одеський національний університет імені І.І. Мечникова. Одеса, 2010.

Роботу присвячено комплексному аналізу контрадикторного речення (КР) сучасної англійської мови у двох його структурно-семантичних виявах - протиставному паратаксисі та допустовому гіпотаксисі. Вихідною точкою дослідження є розуміння КР як продуктивного синтаксичного утворення, спеціалізованого на вербалізації протиріччя. У роботі визначено номінативний діапазон контрадикторності, описано логіко-смисловий патерн і обґрунтовано методику дослідження КР у когнітивно-функціональній системі координат. Особливу увагу приділено організації функціонально-семантичного поля КР з виокремленням домінантної (когнітивний дисонанс), приядрової та периферійної зон, з якими корелюють певні функціонально-семантичні типи КР. У межах цих типів встановлено номенклатуру інваріантних моделей, що відбиває номінативний потенціал КР сучасної англійської мови. Також у роботі здійснено опис предикативної мережі КР з акцентуванням їхньої темпоральної, модальної та персональної специфіки, завдяки якій уможливлюються процеси синтаксичної модифікації. Доведено, що ці процеси відбуваються за алгоритмом інтенсивної (скорочення, сепаратизація), екстенсивної (розширення, включення) і комбінованої (асоціантної) модифікацій. Останні дві сприяють трансформації КР у надфразову єдність.

Ключові слова: контрадикторне речення, паратаксис, гіпотаксис, функціонально-семантичне поле, когнітивний дисонанс, модель, предикативність, модифікація.

АННОТАЦИЯ

Лымаренко О.А. Контрадикторные отношения в сложном предложении современного английского языка. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 германские языки. Одесский национальный университет имени И.И. Мечникова. Одесса, 2010.

Работа посвящена комплексному изучению контрадикторного предложения (КП) в когнитивно-функциональной системе координат. Исходной точкой анализа является понимание КП как продуктивного синтаксического образования, специализированного на вербализации противоречия.

В работе определен дефиниционный объем контрадикторности в междисциплинарных параметрах и доказано, что она представляет собой категорию, отражающую нарушение ментальных стереотипов в виде несоответствия между должным и реальным, обусловленное невозможностью, неспособностью или даже нежеланием языковой личности дать приемлемое объяснение возникшей во внеязыковой действительности ситуации. Определен номинативный диапазон категории контрадикторности, описан ее логико-смысловой паттерн и обоснована методика исследования ее вербальных репрезентантов.

Основным выразителем контрадикторности является предикативный бином - сложное предложение с двумя его разновидностями - противительным паратаксисом и уступительным гипотаксисом. Первый конституируется двумя координативными клаузами-конъюнктами, второй - двумя субординативными клаузами-субъюнктами. Глубинный инвариант бинома задается контрадикторной макроситуацией, состоящей из четырех звеньев ("предпосылка - ожидаемый результат - реальный мотив - фактический результат"), не все из которых выражаются на поверхностном уровне. В зависимости от количества и констелляции эксплицируемых звеньев говорят о системе и типологии КП.

В диссертации осуществлен анализ КП в рамках функционально-семантического поля, определяются его макро- и микрополевые характеристики в терминах ядра и периферии, а также описаны его структурно-семантические типы по родо-видовому принципу в корреляции с тремя микрополями (МП "когнитивный диссонанс", МП "противительность", МП "уступительность"). При этом особое внимание уделено лингвокогнитивному моделированию пара- и гипотаксисных КП с последующим составлением номенклатуры их типовых семантико-синтаксических моделей.

Функционально-семантическое поле является гиперонимическим уровнем репрезентации контрадикторности, которому гипонимически подчинен закрытый список лингвокогнитивных моделей КП. Их выделение осуществляется в работе на основе двух оппозиций - трехчленной "моновалентность vs двухвалентность vs трехвалентность" и двучленной "симметрия vs асимметрия". Первая отражает структурную схему каждой из двух клауз, вторая - идентичность / неидентичность набора конституирующих ее семантем. Вместе они задают гомо- или гетерогенную структуру пропозиций, находящихся в отношениях контрадикторности.

В работе также исследована функционально-коммуникативная специфика КП, предполагающая выяснение предикативной организации и речевых модификаций с учетом алгоритма варьирования и деривационных техник. Контрадикторные смыслы актуализируются в речи через систему координат "я - здесь - теперь", задающую предикативную сетку КП - систему средств темпоральности, модальности и персональности. Предикативность способствует такой аранжировке КП, при которой оно оптимальным образом доводит до сведения адресата противоречивость событий, состояний и отношений в том виде, в каком они фиксируются сознанием говорящего.

Будучи полнопредикативной единицей, КП оказывается открытым для моно- и вторичнопредикативных единиц, за счет чего осуществляется ее речевая модификация (интенсивная, экстенсивная, комбинированная), отражающая изоморфизм исходной и производной единиц. Интенсивная модификация является упрощением структуры КП путем сокращения (эллипсация, асиндезация, компрессия) или сепаратизации (парцелляция). Экстенсивная модификация связана с осложнением структуры КП аналитическим (полнопредикативное расширение) и синтетическим (вторичнопредикативное включение) способами. Расширение является процессом преобразования КП из узуального бинома в гибридный трином или в многозвенный период, каждый из которых образуется по схеме либо прогрессивного, либо регрессивного расширения. Комбинированная модификация отражает аналитически-синтетический (ассоциантный) способ варьирования структуры КП.

Предикативность и модификационный потенциал КП способствуют гармонизации плана выражения и плана содержания. Демонстрируя равновесие между инвариантной регулярностью моделей и вариативным разнообразием их модифицированных реализаций, КП современного английского языка предназначены для воссоздания противоречия, субъективно воспринимаемого языковой личностью.

Ключевые слова: контрадикторное предложение, паратаксис, гипотаксис, функционально-семантическое поле, когнитивный диссонанс, модель, предика-тивность, модификация.

ABSTRACT

Lymarenko O.A. Contradictory relations in a composite sentence in Modern English. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in Philology, speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Odesa Ilia Mechnikov National University. - Odesa, 2010.

This dissertation deals with comprehensive investigation of the contradictory sentence (CS) in modern English in its two structural-semantic manifestations - аdversative parataxis and concessive hypotaxis. The starting point of the research is grounded on the interpretation of the CS as a productive syntactic unit, specialised in verbal realization of contradiction. The paper determines the nominative scope of the contradiction, describes its logical-semantic pattern and substantiates the cognitive-functional method of the investigation of the CS. Special attention is paid to the organization of the functional-semantic field with its kernel (cognitive dissonance), adkernel and peripheral zones, with which certain functional-semantic types of the CS correlate. Within these types the nomenclature of invariant models is defined, the variety of which reflects the nominative potential of the CS in modern English. Then the predicative organization of the CS is revealed stressing its temporal, modal and personal specifications that promote processes of syntactic modification. Such processes are proved to be performed as intensive (reduction, separation), extensive (expansion, inclusion) and mixed (associative). The two latter enable transformation of the CS into an utterance-length unity.

Key words: contradictory sentence, parataxis, hypotaxis, functional-semantic field, cognitive dissonance, model, predicativity, modification.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферовану роботу присвячено аналізу вербальної об'єктивації протиріччя, що здійснюється за допомогою низки синтаксичних засобів, відомих під назвою "контрадикторна конструкція", функціональне призначення яких полягає у фіксації суперечливості процесів, явищ і станів позамовної дійсності. Контрадикторні конструкції вирізняються своїм структурним розмаїттям, що виявляється в діапазоні від словосполучення до надфразової єдності. Проте найбільш виразним їхнім репрезентантом є контрадикторне речення (КР) з двома різновидами - протиставним паратаксисом і допустовим гіпотаксисом.

Вивчення протиставних і допустових КР має свої традиції. Зокрема, предметом аналізу ставали такі їхні аспекти, як структурно-семантична типологія (С. Грінбаум, Є.І. Діброва, M. Кресвел, П. Куліковер, П. Постал, В.І. Семенов), функціонально-семантична специфіка (В.Б. Євтюхін, М.С. Кузнєцова, М. Холідей, В.С. Храковський), контрастивно-типологічні особливості (Р. Валі, Ю.А. Левицький, Р. Оірсоу, E. Рудольф), роль у надфразовій єдності (К. Вергаро, Б. Веше, Ю.М. Здорикова, Н.В. Лобанова). При цьому когнітивно-функціональна специфіка КР активно досліджується як у загальнотеоретичному плані, так і на матеріалі окремих природних мов - української (К.Ф. Герман, А.П. Грищенко), російської (В.Ю. Апресян, О. Йокояма, М.В. Ляпон, В.З. Санніков, Є.В. Урисон, Н.Н. Холодов), німецької (А. Католь, К. Ді Меола, О.М. Мішина, А.А. Степаненко, K. Швабе), французької (Н.В. Веретельник, A. Жеральд, С.О. Лембік). Попри те, що певні кроки у цьому напрямі зробила й англістика (Д. Блекмор, Х. Дісель, М. Ізуцу, К. Ітен, М. Лопез-Кузо, К. Кару, В.А. Стегній, Р. Хадлестон, Н.С. Чернікова), проблема КР у сучасній англійській мові вимагає подальшого опрацювання.

Звернення до теоретичного доробку когнітивно та комунікативно орієнтованого синтаксису (Н.Д. Арутюнова, О.В. Бондарко, І.Р. Буніятова, І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, А.П. Загнітко, Дж. Лайонз, М.В. Нікітін, Г.Г. Почепцов, О.М. Старикова, І.П. Сусов, Я.Г. Тестелець, І.С. Шевченко та ін.) відкриває нові можливості в осягненні природи і функцій КР, сприяє більш глибокому проникненню в комплекс системних відношень між центральними і периферійними одиницями, а також розкриває шляхи і способи їхньої взаємодії з іншими синтаксичними побудовами. КР притаманні широкому спектру комунікативних ситуацій і є часто вживаними у різних дискурсивних формаціях, що дає підстави віднести їх до базових синтаксичних одиниць. Цей факт є одним із вагомих чинників, що зумовлюють необхідність їхнього системного розгляду у межах "граматик кодування й декодування" (О. Єсперсен).

Актуальність роботи визначається епістемічними та онтологічними чинниками. Перші зумовлюються загальною тенденцією гуманітарної парадигми знання до системного вивчення об'єктів наукової рефлексії з урахуванням антропоцентризму, функціоналізму, експансіонізму та експланаторності. Вони пов'язані з виокремленням одного з пріоритетних напрямів лінгвістики - когнітивно-функціонального аналізу з його підвищеним інтересом до змістового і формального, імпліцитного й експліцитного, об'єктивного та суб'єктивного в мові та мовленні. Другі фактори пов'язані із смисловими стратегіями КР (об'єктивація протиріччя) та відповідними категоріями і поняттями філософії та логіки, що дає підстави вважати КР одним з яскравих виразників суб'єктивного в мові. Онтологія та епістемологія синтаксису зумовлюють необхідність системного опису КР у триєдності форми, змісту і функції.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Напрям дисертаційної роботи відповідає науковій темі кафедри граматики англійської мови "Дискурсивно-когнітивні аспекти дослідження семантики та функціонування граматичних категорій у германських мовах" (код 0107U010632). Тему затверджено вченою радою фа- культету романо-германської філології ОНУ імені І.І. Мечникова 26 листопада 1998 р. (протокол № 3).

Основною метою роботи є з'ясування шляхів і способів мовної об'єктивації протиріччя в контрадикторному реченні сучасної англійської мови. Реалізація цієї мети передбачає розв'язання таких конкретних завдань:

- теоретичне узагальнення основних напрямів вивчення категорії контрадикторності з її онтологізацією в мовній системі;

- аналіз сурядності та підрядності як двох основних форм КР, що передбачає встановлення їхніх інтегральних і диференційних властивостей;

- систематизація номінативного потенціалу КР сучасної англійської мови за алгоритмом функціонально-семантичного поля;

- уточнення номенклатури семантико-функціональних типів КР та їх аналіз за гіпо-гіперонімічним принципом;

- лінгвокогнітивне моделювання контрадикторних відношень у протиставному паратаксисі та допустовому гіпотаксисі;

- опис механізмів і функціональної специфіки предикативного аранжування КР сучасної англійської мови;

- з'ясування шляхів і способів варіативної модифікації КР у сучасному англійському мовленні.

Об'єктом дослідження є системно-польова організація, лінгвокогнітивне моделювання та варіативність КР сучасної англійської мови.

Предметом дослідження є контрадикторні відношення у двох формах складного речення - протиставному паратаксисі та допустовому гіпотаксисі.

Джерельною базою роботи є авторська картотека обсягом 7.000 КР, дібрана шляхом суцільної вибірки з художніх творів англомовних авторів ХХ - XXI ст. (J. Armstrong, Ch. Eagle, M. Brenner, B. Emerson, K. Hansen, P. Lee, N. Munteanu, E. Savin, P. Walker та ін.), пареміологічних і лірико-поетичних джерел ("The Oxford Book of Aphorisms", "Aphorisms Galore", "Dictionary of Proverbs", "Wisdom Quotes", "Your music community", "All Song Lyrics" та ін.).

Вибір методів дослідження ґрунтується на системно-функціональному підході, що передбачає комплексне застосування структурно-граматичного (для з'ясування інтегральних і диференційних рис протиставного паратаксису і допустового гіпотаксису), семантико-синтаксичного (для лінгвокогнітивного моделювання КР), функціонально-комунікативного (для опису предикативної специфіки КР) і структурно-функціонального (для з'ясування шляхів і способів модифікації КР) методів. Однією з провідних засад дослідження стала теорія синтаксичного поля, що постулює ядерно-периферійний принцип упорядкування n-множин досліджуваних об'єктів. У роботі також використовуються прийоми дескриптивного, контекстуального, формально-логічного, парадигматичного і синтагматичного опису КР із залученням процедур трансформації та субституції для з'ясування їхніх інваріантних і варіантних значень. Особливу увагу приділено кількісним підрахункам, за допомогою яких встановлюється частотність і продуктивність використання різних видів пара- і гіпотаксисних КР.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній на матеріалі сучасної англійської мови вперше обґрунтовано інтердисциплінарні параметри протиріччя в їх екстраполяції на лінгвістичну категорію контрадикторності; запропоновано цілісний когнітивно-функціональний опис двох основних форм контрадикторності - пара- і гіпотаксисних речень з наступним встановленням їхніх інтегральних і диференційних ознак; здійснено системно-польовий опис КР, у результаті якого виокремлено три мікрополя (когнітивного дисонансу, протиставності та допустовості), у межах кожного з яких виділено інваріантне значення і його варіативні рефлексії, впорядковані за ядерно-периферійним принципом; описано когнітивно-функціональну типологію сурядних і підрядних КР у кореляції з номенклатурою їхніх семантико-синтаксичних моделей; розкрито механізм предикативного аранжування пара- і гіпотаксисних КР сучасної англійської мови; з'ясовано специфіку предикативної варіативності КР за алгоритмом інтенсивної, екстенсивної та комбінованої модифікацій його структури і семантики.

Теоретичне значення дисертації полягає в загальних принципах і підходах до об'єкта дослідження, що становлять певний внесок у розвиток граматичних студій у цілому та в теорію складного речення зокрема, а також поглиблюють епістемічні надбання лінгвокогнітології, лінгвосеміотики і лінгвофілософії. Запропонований підхід також сприяє розширенню знань і уявлень щодо теорії номінації та референції, теорії функціональної граматики і теорії поля. Для англістики особливої ваги набуває моделювання КР, опис його номінативного потенціалу і механізмів мовленнєвої модифікації.

Практична цінність дисертації зумовлюється тим, що її матеріали можуть бути використані у вищих навчальних закладах освіти в курсах лекцій з основ мовознавства (розділ "Система і структура мови") і теоретичної граматики (розділи "Речення на номінативному рівні", "Речення на комунікативному рівні", "Складне речення"), у спецкурсах лінгвістичної спрямованості, а також при підготовці курсових і дипломних робіт студентів різних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Окремі результати можуть знайти застосування при створенні навчально-методичних матеріалів і посібників для студентів-філологів.

Апробація результатів роботи. Основні положення й результати дослі- дження доповідалися й обговорювалися на наукових конференціях різних рівнів - на міжнародних: "Мова і культура" (Київ, 2005), "Функционализм как основа лингвистических исследований" (Ялта, 2005), "Мови і світ: дослідження і викладання" (Кіровоград, 2008; 2010), "VI міжнародна науково-практична конференція з питань методики викладання іноземної мови пам'яті професора В.Л. Скалкіна" (Одеса, 2009), "Рецепція наукової спадщини академіка М.Я. Калиновича в сучасній філології" (Київ, 2009), "Пріоритети сучасного германського і романського мовознавства" (Луцьк, 2009), "ІІІ Севастопольские Кирилло-Мефодиевские чтения" (Севастополь, 2009), "ІХ Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація" (Харків, 2010); на всеукраїнських: "Актуальні проблеми філології та перекладо- знавства" (Хмельницький, 2005; 2007), "Сучасні проблеми та перспективи дослі- дження романських і германських мов і літератур" (Донецьк, 2006); на щорічних звітних наукових конференціях ОНУ імені І.І. Мечникова (2000 - 2009 рр.).

Публікації. Результати дослідження висвітлено у 18 публікаціях, у т. ч. 13 у фахових виданнях України. Особистий внесок автора в роботу [12], виконану в співавторстві з А.М. Приходьком, полягає в описі моделей експансивної модифікації КР в синтетичний і аналітичний способи (особистий внесок - 70%).

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (408 позицій українською, російською, англійською, німецькою і французькою мовами), списку джерел фактичного та ілюстративного матеріалу (38 позицій) і 11 додатків. Дисертація містить 17 рисунків і 4 таблиці. Загальний обсяг роботи складає 260 сторінок, обсяг основного тексту - 183 сторінки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання й методику дослідження, окреслено теоретичне й практичне значення дисертації, розкрито новизну отриманих результатів.

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади вивчення категорії контрадикторності" розглянуто загальнонаукові параметри протиріччя, що рефлектується в мові у вигляді категорії контрадикторності. На тлі узагальнення досвіду вивчення КР сформульовано теоретико-методологічні засади дослідження та обґрунтовано принципи когнітивно-функціонального опису КР.

Протиріччя є відображенням факту несумісності між належним і реальним. Воно коріниться не в позамовній дійсності, а в епістемічному світі людини, в її уявленні про норму і не-норму. Визначальною тут є думка про релевантність протиріччя не стосовно реального світу, а стосовно соціуму та індивіда (Г.Х. Врігт, Л.М. Синельникова, Б.П. Танеєв), що засвідчує його не об'єктивну (онтологічну), а суб'єктивну (гносеологічну) природу.

У науковій картині світу протиріччя вважається внутрішнім джерелом розвитку: філософія витлумачує його як еволюційно закономірні переходи в ланцюзі „тотожність - різниця - протилежність - власне протиріччя” (К.-О. Апель, Л. Вітгенштейн), соціологія - як рушійну силу соціальної боротьби (М.І. Єнікеєв, Д. Майєрс, Л. Фестінгер), психологія - як міжсуб'єктну конфліктологічну колізію (М.К. Тутушкіна, В.Б. Шапар, К.Г. Юнг). Інтердисциплінарні рефлексії протиріччя уможливлюються за рахунок фокусування уваги на внутрішньому світі людини з двома його іпостасями - емоційною та когнітивною.

Когнітивне протиріччя відбиває семантику алогічності (К. Бах, Т. Виноград, О.А. Івін, О.М. Лагута) і має розгалужену систему своїх виявів - типів (аномалія, девіація, контрарність, контрадикторність) і видів (колізія, парадокс, абсурд, контраст, нонсенс, дисонанс). Це протиріччя рефлектується в мові у вигляді логіко-граматичної категорії контрадикторності, у якій акумулюється комплексна думка як результат накопиченого досвіду, з'ясування та узагальнення найістотніших зв'язків між фактами, подіями і явищами об'єктивної дійсності, що не відповідають усталеним уявленням мовної особистості про належне і реальне (М.В. Ляпон, Е. Рудольф, В.А. Стегній, Дж. Хайман).

Категорія контрадикторності має план вираження і план змісту. План вираження пов'язаний з двома основними синтаксичними конструкціями - протиставним паратаксисом і допустовим гіпотаксисом (кількісне співвідношення в нашому матеріалі: 57% і 43%). Змістовим інваріантом контрадикторності є два близько-споріднених смисли - "порушення стереотипних настанов мовця" і "всупереч уявленням про норму" (К. Вергаро, К. Ітен, В.З. Санніков, І. Фужерон, В.С. Храковський). Ці смисли конституюються за допомогою семантем 'причина', 'наслідок', 'знання', 'розуміння', які, реалізуючись у різних констеляціях, відбивають ідею девіантності - аномального, суперечливого чи навіть парадоксального стану речей, що спостерігає й вербалізує мовець.

Як протиставність, так і допустовість втілюються у складне речення-біном, що утворюється двома елементарними клаузами, сполученими між собою релятивами. Сукупність останніх становить лексико-граматичний корпус службових слів, спеціалізованих на маркуванні контрадикторних відношень. Попри свою закритість, список цих релятивів не є гомогенним. У ньому наявні одиниці, призначені для диференційного та аморфного кодування суперечливої інформації як у координативний (but, anyway, except, however, instead, nevertheless, on the contrary, only, rather, still, while, yet та ін.), так і в субординативний (though, albeit, as, although, despite, in spite of, no matter (w)h-, regardless of, whereas та ін.) способи.

На рівні глибинної структури речення контрадикторні релятиви виступають як предикати-конектори, призначені для логіко-смислового поєднання двох денотативних ситуацій за алгоритмом адверсативності, компенсаційності, лімітативності, зіставності, корективності, концесивності, кондиційності та генералізованості. Проте всі вони маркують логічне протиріччя у площині "умова - наслідок" або "причина - наслідок", у результаті чого КР набуває статусу синтаксичної одиниці подвійної орієнтації. І умовно-наслідковий, і причинно-наслідковий типи контрадикторності зводяться насамкінець до категорії "зумовленість", яка є суперординантною і для причини, і для умови, і для протиріччя.

У контексті цих чинників виокремлюють контрадикторну (макро)ситуацію. Вона конституюється чотирма (мікро)ситуаціями - двома причинними і двома наслідковими: 1) експлікована зумовлювальна СИТ1 (відкинута, недостатня причина, передумова); 2) пресупонована СИТ2 (гіпотетичний висновок, очікуваний наслідок); 3) невідома СИТ3 (мотив, реальна причина); 4) експлікована зумовлювана СИТ4 ("антинаслідок", несподіваний / міративний наслідок, факт).

Когнітивно-функціональна специфіка КР визначається єдністю психокогнітивного, логічного, епістемічного й аксіологічного аспектів, які, крім єдності, відбивають і боротьбу протилежностей в інтерпретації відповідних смислів. Єдність полягає в тому, що всі вони започатковуються в "теорії ошуканого очікування" / "denial of expectation" (В.Ю. Апресян, Д. Денісон, Т. Живон, О.Ю. Інькова-Манзотті, Л. Карлсон, Л. Робалдо, С.Ю. Рубцова, Є.В. Урисон, А. Холл), основою якої є логіка девіантності - відхилення від стандарту, невідповідність нормі, нелогічність співіснування ситуацій. Протилежність інтерпретацій відштовхується від епістемічної модальності - зафіксованого в реченні незнання або нерозуміння мовцем, чому це сталося саме так, а не інакше. Не менш значущою є й аксіологічна інтерпретація з ідеєю полюсності (В.Б. Євтюхін). Ця ідея є доволі плідною для когнітивно-семантичного моделювання КР, оскільки уможливлює виокремлення певних їх типів шляхом комбінування ознак "афірмативність" і "негативність".

Лінгвокогнітивний патерн контрадикторності є найузагальненішим способом організації відповідного смислу за алгоритмом таких його істотних характеристик, як `норма', `стереотип', `не/відповідність', `не/зумовленість'. Норма становить собою певний стандарт або стереотип світобудови з точки зору мовця, тоді як каузальна пара "зумовленість / незумовленість" відбиває нормативні уявлення людини про причинно-наслідкову залежність. Існують три лінгвокогнітивні моделі конституювання протиріччя: зумовлена невідповідність, незумовлена відповідність, незумовлена невідповідність. Четверта констеляція - зумовлена відповідність (когнітивний консонанс) - не є релевантною для КР.

Три моделі лінгвокогнітивного патерну хоч і є провідними для побудови протиставних і допустових речень, проте не охоплюють увесь потенціал контрадикторних смислів. Деталізований опис цих конструкцій стає можливим при їх аналізі у вигляді польових структур.

У другому розділі "Системно-польова організація контрадикторних речень та їх лінгвокогнітивне моделювання" здійснено системний аналіз КР англійської мови за принципом функціонально-семантичного поля (О.В. Бондарко), визначено його макро- і мікропольові характеристики в термінах ядра і периферії, описано структурно-семантичні типи КР. При цьому особливу увагу приділено лінгвокогнітивному моделюванню пара- і гіпотаксисних КР з наступним з'ясуванням номенклатури їхніх типових семантико-синтаксичних моделей.

Категорія контрадикторності організована в англійській мові у вигляді функціонально-семантичного поля (ФСП), упорядкованого за "зонним" принципом - ядровій, приядровій і периферійній зонах (рис. 1). Ядром ФСП контрадикторності є когнітивний дисонанс (1), а приядровими сферами - протиставність (2) і допустовість (3), які виступають одночасно й центрами однойменних мікрополів. Периферійні конструкції розташовуються на різному віддаленні від центра, що дає підстави виокремити близьку й маргінальну периферії. Їхні елементи характеризуються послабленням інваріантного значення або наявністю додаткових ознак.

Рис. 1 Макрополе контрадикторності з трьома мікрополями

Мікрополе "когнітивний дисонанс" відбиває ідею "невідповідність сценарію" - порушення каузального зв'язку в уявленнях мовця щодо належного і реального. Його рушійною силою є не хибна інтерпретація знака, а епістемічна ентропія - недоінформованість мовця, недовикористання певного інформаційного ре- сурсу або порушення логічного закону виключеного третього.

Мовне кодування когнітивного дисонансу відбувається однаково активно як допустовим гіпотаксисом, так і протиставним паратаксисом. Перший сприяє більш виразній експлікації нереалізованої причини, яка не стала підставою для нормативно очікуваного наслідку, а другий - несподіваного наслідку, який мав би настати в результаті дії якоїсь причини. Різні констеляції експлікативного та імплікативного способів акцентування такої причини і такого наслідку відбивають чотири типи дисонансного протиріччя: порушення чогось (зумовлювальна {-}СИТ зумовлювана {-}СИТ: The church was crowded but a row of seats at the very front was empty /J. Armstrong/), пригнічення чогось (зумовлювальна {+}СИТ зумовлювана {-}СИТ: I would have gone today, but changed my mind /R. Hogan/), подолання чогось (зумовлювальна {-}СИТ зумовлювана {+}СИТ: Although I do not have credible proof yet, it appears with certainty that Copolla was behind the murder of the agents /T. Ruggiero/), переоцінка чогось (зумовлювальна {±}СИТ зумовлювана {-}СИТ: Though pride is not a virtue, it is the parent of many virtues /Ch. Collins/).

Мікрополе протиставності конституюється паратаксисними конструкціями, які генеруються шляхом акцентування несподіваного наслідку. Вони становлять собою поєднання двох клауз на тлі певного роду невідповідності, що відображають по одній денотативній ситуації та перебувають у відношеннях часткової взаємозумовленості, часткової несумісності чи неадекватності.

Приядрова зона заповнюється власне-протиставними конструкціями, які відтворюють протиріччя шляхом протиставлення двох пропозицій або за рахунок контрасту між узагальненою та конкретною семантикою предикатів чи аргументів (My mother is usually very quiet, but last night she was crazy /Ch. Eagle/), або за рахунок аксіологічного чинника "позитив - негатив" (The voice was familiar, but I couldn't place it /P. Walker/).

Близько-периферійна зона протиставності складається з компенсаційних і лімітативних КР, у яких відсутні каузальні конотації. Якщо перші базуються на ідеї різнополюсності кон'юнктів (It's an old adage, but it's a true one /Ch. Eagle/), то другі уникають її, використовуючись тоді, коли мовець не вбачає глибокого протиріччя між двома ситуаціями. Компенсаційні відношення відтворюють переважним чином дві смислові сфери - підвищення (She was not educated, but she was well respected by the Jewish community /M. Holly/) або пониження (The face is innocent, yet there's a shade of sorrow to it /R. Borovsky/) у рангу тих ситуацій, які корелюють з лівим кон'юнктом. Лімітативні відношення нюансуються за такими параметрами, як рестриктивність ("правило - виняток": They have rules about alcohol out here, but I need a sip at times /Ch. Eagle/), партитивність ("ціле - частина": Chana had her mother's coloring, except that her hair was lighter, almost blonde /E. Savin/), інтенціональність ("намір - перешкода": Andy was bursting with curiosity for his current situation, but sleep was invading his head /J. Konrath/) тощо.

Маргінально-периферійна зона мікрополя протиставності характеризується відсутністю імпульсів зумовленості. Тут можуть актуалізуватися зіставно- і корективно-протиставні відношення. Зіставні фактично відхиляються від ідеї протиріччя в усталеному його розумінні, виражаючи контраст між двома ситуаціями (I can generally bear the separation, but I don't like the leave-taking /S. Butler/). Корективні відношення спеціалізуються на фіксації хибності однієї пропозиції та істинності іншої (Macey didn't speed up, instead he slowed down /A. Starling/).

Мікрополе допустовості складається з гіпотактично організованих концесивних речень. На відміну від попереднього мікрополя, де увага фокусувалася на міративному наслідку, їхня контрадикторна спеціалізація полягає у вираженні протиріччя, де акцентування набуває нереалізована причина.

Приядрова зона заповнюється конструкціями, які втілюють власне-концесивний смисл. Всі вони будуються за алгоритмом макроситуації з чотирма мікроситуаціями (передумова, висновок, мотив, факт), серед яких актуалізованими виявляються передумова і факт. У цій сфері розрізняються нейтрально (Though Jason had an athletic build, at this moment he looked awkward /D. Sant/) і підсилювально допустові КР (He trusts him, even though he's secretive /T. Ruggiero/).

Близько-периферійна зона збігається із сектором умовно-допустових відношень, які спеціалізуються на вираженні гіпотетичного протиріччя, що переборюється попри наявність можливої перешкоджаючої обставини (Even if I'm not successful, it feels exactly right to be trying /K. Hansen/). Таке протиріччя підтримується кондиційним предикатом-конектором і низкою лінгвальних засобів - лексико-семантичною асиметрією дієслівних предикатів, принциповою відкритістю КР для різного роду модальних конотацій, аксіологічною маркованістю мікроситуацій, що вступають у протиріччя.

Маргінально-периферійна зона конституюється відношеннями узагальненої допустовості, які сигналізують про факт реалізованості ситуації попри певну обтяжувальну обставину, взятої з n-множини подібних чи повторюваних (рекурентних). Повторюваність - інваріант узагальненої допустовості - може набувати різного генералізуючого статусу: необмеженої рекурентності (Whatever you say, Martha. You're always right /P. Lee/), обмеженої рекурентності (His body grew hot and sweaty, no matter how often she bathed him /Ch. Eagle/), необмеженої нерекурентності (Nobody can tie up all the pieces, no matter how good they are /E. Savin/), обмеженої нерекурентності (Whatever she told you, she didn't mean it /P. Walker/).

Лінгвокогнітивне моделювання КР здійснюється з урахуванням бінарності його структури - наявності лівої та правої клауз, а також на підставі опозицій "моновалентність - двовалентність - тривалентність" і "симетрія - асиметрія". Перша відбиває структурну схему кожної з двох клауз, друга - ідентичність / неідентичність набору їхніх конструктивних компонентів (суб'єкт, об'єкт, предикат, обставина). Разом вони задають або гомо-, або гетерогенну структуру пропозицій, втілених у двох клаузах.

Валентний потенціал поєднуваних клауз уможливлює дев'ять структурно-семантичних конфігурацій. Залежно від того, скільки конфігурацій реалізуються в тому чи іншому типі КР, можна фіксувати високий чи низький ступінь їхньої структурно-семантичної диверсифікованості. Високий ступінь характерний для допустового гіпотаксису, у якому реалізованими виявляються шість (власне-допустові) і п'ять (умовно- та узагальнено-допустові) валентних моделей. Низьким ступенем вирізняється протиставний паратаксис, що допускає від двох (корективно- і компенсаційно-протиставні) до чотирьох (власне- і лімітативно-протиставні) моделей. При цьому симетрія і асиметрія поєднуваних клауз спостерігається у сфері одно- і двовалентності майже в однакових пропорціях.

У третьому розділі "Предикативність і процеси мовленнєвої модифікації контрадикторного речення" описано функціонально-комунікативну специфіку КР англійської мови. Тут здійснено аналіз КР на предмет з'ясування їхньої предикативної організації та мовленнєвих модифікацій з урахуванням дериваційних технік спрощення, ускладнення та комбінування.

Категорія предикативності реалізується у КР за допомогою трьох функціонально-семантичних субкатегорій - темпоральності, модальності та персональності. Перші дві вказують на події з огляду на їхню локалізованість у часі та актуалізованість щодо реальності / ірреальності, третя - на причетність / непричетність мовця, його співрозмовників і третіх осіб до описуваних подій, а також на ступінь значущості суб'єкта й об'єкта в конституюванні протиріччя.

Категорія темпоральності в царині КР виявляється тісно пов'язаною з таксисними і нетаксисними відношеннями, серед яких релевантними є таксисна повна одночасність (Her organism was arranging the whole thing while her mind remained numb /M. Holly/), таксисна часткова одночасність (Despite the fact that everything looks old and dirty in early March, the small yard fronting the house was neat /K. Hansen/), таксисна контактна послідовність (He ran to the man but discovered him not in his chair /B. Emerson/), таксисна дистантність (They started out with high hopes, but ended up disappointed /P. Lee/), нетаксисна дистантність (It had been three years since we'd last spoken, but I could remember that conversation word for word /P. Walker/) і панхронність (United we stand, divided we fall /прислів'я/). Найбільш поширеним є перший тип часо-видових відношень. Він трапляється не тільки в переважній більшості КР, а й серед усіх його функціонально-семантичних різновидів.

Між певним функціонально-семантичним типом КР і його часо-видовою формою встановлюється чітка корелятивна залежність: що ближче до центру ФСП контрадикторності знаходиться конкретне речення, то менш вибірковим воно є щодо свого часо-видового аранжування; що далі від ядра воно знаходиться, то вище його вибірковість, яка може коливатися в амплітуді від взаємодетермінованості до взаємовідштовхування.

Категорія модальності зумовлює використання КР у двох іпостасях - об'єктивній і суб'єктивній. Перша представлена формами дієслівного способу, друга - лексичними і лексико-граматичними засобами. Хоч об'єктивна модальність є первинною і завжди передує суб'єктивній, остання виявляється в КР доволі часто виразнішою, переконливішою, а іноді й більш нюансованою з огляду на акцентування індивідуально-авторського ставлення до вербалізованого протиріччя.

Об'єктивна модальність тяжіє до свого вираження дійсним способом (Her mother tried to restrain her, but she went on /Ch. Eagle/), тоді як ірреальність (імператив, кондиціоналіс) перебуває на периферії засобів утілення КР (Whatever you're thinking, don't do it /P. Walker/; The analysis wouldn't have sounded right, even if he had found the perfect way to express it /A. Starling/). Абсолютна перевага індикативу (90%) пов'язана з необхідністю запобігти когнітивному збою - формуванню в адресата хибної думки про те, що протиріччя виникає між реальним та ірреальним модусами, хоч воно, на думку мовця, виникає в позамовній дійсності.

Суб'єктивна модальність КР пов'язана з ускладненням об'єктивної шляхом оцінки протиріччя на предмет його можливості / неможливості (алетичність: It would be impossible for them to see him inside this dark room, yet they gave every indication that they could /A. Starling/), обов'язковості / необов'язковості (деонтичність: He had to deal with me as I was, wherever my motives came from /Ch. Eagle/), істинності / вірогідності (епістемічність: Though I was sure they knew both languages, they wouldn't help /M. Brenner/), бажаності / небажаності (оптативність: I was tempt-ed to ask my mother if she could drop me off at the mall, except that I didn't want to spend eight hours in a mall /J. Armstrong/). Між цими типами суб'єктивної модальності й двома типами контрадикторного зв'язку (координація, субординація) не існує системних кореляцій. Кількісні показники маркерів суб'єктивної модальності у протиставному паратаксисі та допустовому гіпотаксисі є практично однаковими.

Категорія персональності охоплює особовий дейксис і діатези, які відбивають ідею аломорфізму планів вираження і змісту та протистоять один одному як референція та номінація. У першому випадку йдеться про функціонально-семантичну категорію особи, у другому - про перерозподіл комунікативних ролей і членів речення.

Конституювання КР може відбуватися за участю трьох осіб - першої та другої як учасників комунікації та третьої як неучасника. Перша особа (джерело "омовлення" протиріччя) є обов'язковим елементом будь-якого КР навіть тоді, коли вона не експлікується. Мовець як перша особа схильний фіксувати протиріччя не у своєму внутрішньому світі й навіть не у внутрішньому світі свого комунікативного партнера, а шукати його ззовні, де актуалізуються треті особи - неучасники спілкування.

Характерним для КР є урізноманітнення діатезних форм. Це відбувається у межах конфігурацій "актив - актив" (Mrs. Katz looked at her suspiciously but she said nothing /E. Savin/), "пасив - пасив" (The tomato from the grocery store was grown with special vitamins and minerals, in contrast the tomato from our garden was fed rotted cow manure /K. Hansen/), "пасив - актив" (Though yellow fever and dysentery were being eradicated through the efforts of Dr. Gorgas, malaria still claimed dozens of lives every month /J. Konrath/), "актив - пасив" (He would have checked the water level that morning, but he'd been asked to make the best exit he could /Ch. Eagle/). Значна перевага КР, присудки яких оформлені активним станом, пов'язана з такою особливістю мислення, як схильність вбачати протиріччя там, де відбувається втручання людини у світ, де наявна активна діяльність, де є динаміка розвитку чогось. КР англійської мови характеризуються агентивністю представлених у ньому осіб та їхньою активною діяльністю.

Мовленнєву модифікацію КР розглянуто в роботі як процес і результат диверсифікаційної експансії мовних засобів на позамовні смисли, що уможливлюється завдяки відкритості предикативної структури КР для взаємодії з іншими повно- і неповнопредикативними одиницями. Охоплюючи 82% конструкцій аналізованого корпусу (табл. 1), процес варіювання базового контрадикторного біному має системний характер і здійснюється в інтенсивний (спрощення), екстенсивний (ускладнення) і комбінований способи ("техніки", за О.Є. Кібріком).

Таблиця 1 Продуктивність синтаксичних процесів у КР (82% від 7.000 вибірки)

Інтенсивна модифікація КР базується на спрощенні, яке спирається на два основні типи - скорочення (кумулятивні техніки еліпсації, асиндезації, компресії) і синкретизацію (сепаратна техніка парцелювання). Процеси спрощення охоплюють майже третину використовуваних у мовленні КР (37%), серед яких найактивнішими є еліптичні скорочення та парцелятивне відокремлення / приєднання. У сфері КР актуальними є такі види еліпсу: прогресивний (I don't know how we're going to beat'em, but we will /Ch. Eagle/), регресивний (Though nervous of what might develop, she had a polish which had been hard-won /Ch. Eagle/), паралельний (Good God, she was alive. Hurt badly, but still breathing /P. Walker/), а також асиндезація (My tone was low, my anger was rising /K. Hansen/). Інший спосіб спрощення - компресія - є таким перетворенням структури КР, при якому інформаційно нерелевантні елементи або частини піддаються стиску: Despite his mother's beseeching, he didn't come out of his studio until the next morning /R. Borovsky/. Головним мотивом парцеляції є потреба мовця у вираженні додаткової інформації, що здійснюється шляхом реверсивного досилання нових її кластерів до вже "омовленого" повідомлення (They continued in Norwegian, a language I don't master. I can mimic the sounds though /J. Moleman/). Парцеляція виступає й важливим засобом трансформації неконтрадикторних висловлень у контрадикторні.

Екстенсивна модифікація, виступаючи як трансформація монотаксисної одиниці в політаксисну, характерна для переважної більшості модифікованих КР (52% - табл. 1). Її механізм базується на відносній відкритості структури КР і здатності до синкретизації окремих його компонентів. Така модифікація є операцією ускладнення структури в аналітичний і синтетичний способи. Перший асоціюється з повнопредикативним розширенням, другий - з другопредикативним включенням.

Ускладнення шляхом розширення (комплементація) є процесом перетворення КР з узуального біному в гібридний трином або в багатоланцюговий період. Це відбувається за схемами сурядно- та підрядноцентричності, у кожній з яких існують моделі спадного порядку з прогресивним (правостороннім) і регресивним (лівостороннім) розширенням. Останнє спирається на такі модифікаційні типи КР, як мезотаксис (трикомпонентна структура: Tim turned pale at the thought, yet he was a young man who had great faith in Laurie /E. Spencer/), гіпертаксис (чотири компоненти: He had no idea what the letters would mean for this new, unreachable Carol, although he'd studied the envelopes that he'd put on her bedside cabinet /Ch. Eagle/) і супертаксис (п'ять компонентів: He'd said that he'd be back as he had to see a fellow who'd jumped ship the same way, but he didn't come back /A. Starling/). При цьому найуживанішим є мезотаксис - сурядно-підрядний трином, висока продуктивність якого дає підстави розглядати його як оптимальний спосіб ускладнення КР. Абсолютна перевага тут належить природній для англійської мови прогресивній деривації, на регресивну ж накладаються певні обмеження.

Ускладнення шляхом включення (інклюзія) сприяє екстенсивній модифікації речення у глибину. Включення інфінітивних (To risk his child was an obvious choice for him, nevertheless, it carried with it a terrible personal pain /N. Munteanu/), партиципних (Though it was late summer, the plane was cold while flying at higher altitudes /P. Lee/) і герундіальних (Though their passion for each other showed no signs of abating, they'd been talking less /R. Borovsky/) зворотів у тканину КР сприяє урізноманітненню форм і способів вираження протиріччя. Залежно від кількості задіяних другопредикативних зворотів та їхнього позиціонування у правій чи лівій клаузі включення можуть набувати вигляду одно- і двомісності, одно- і багатоланцюговості, парності й непарності, а також бути симетричними й асиметричними. Однією з характерних закономірностей тут є жорстка кореляція між кількістю задіяних ланцюгів і продуктивністю їхнього використання: що більше ланцюгів включається до складу КР, то менш використовуваними є ці КР у мовленні.

Насиченість КР комплементарними одиницями має певні обмеження. Глибина гілкування КР ліворуч і праворуч не перевищує п'яти предикативних одиниць, що зумовлено можливостями оперативної пам'яті людини ("когнітивна глибина" В. Інгве: 5±2 одиниці). Попри те, що теоретично воно може бути скільки завгодно розширеним правобічно, супертаксисні п'ятичленні побудови є граничним пунктом комплементації, оскільки після них починають діяти механізми спрощення й/або започаткування нової реченнєвої одиниці.

Комбінована модифікація (11% - табл. 1) відбиває аналітично-синтетичний (інтенсивно-екстенсивний) спосіб трансформації КР. Вона спирається на спро- можність однакових і різних за своїм статусом синтаксичних процесів взаємодіяти в тому ж самому КР одночасно. Така взаємодія відбиває широкі можливості англійської мови щодо використання технік, способів і прийомів репрезентації суперечливої інформації на тлі протилежно спрямованих векторів - спрощення й ускладнення.

У межах комбінованих технік існують щонайменше три способи взаємодії: одно-, різно- і міжкатегоріальний. Перший є взаємодією відносно гомогенних процесів розширення і включення (At the moment she felt stuck in the commonplace, and yet it surprised her to realize suddenly that she was waiting for something, she didn't know what /M. Holly/). Другий є взаємодією гетерогенних процесів, механізмом яких є спрощення на тлі ускладнення, а не навпаки. Він уможливлює два типи процесів: спрощення в контексті включення (In spite of my intentions to avoid getting too involved in the oversight of the work program at the Garden, Ann's challenge stuck with me /K. Hansen/) і спрощення в контексті розширення (She won't admit this to anyone, only {she} told me because I wanted to know why the good Doctor was half naked in my bed /P. Juser/). Міжкатегоріальна взаємодія - це поєднання гомо- і гетерогенних дериваційних технік при генеруванні контрадикторного цілого. Така взаємодія є фактом сумісного використання спрощень і ускладнень, а в середині них - розширень і включень, у результаті чого КР перетворюється на своєрідний асоціат з гронами інклюзій і комплементацій, розбавлених спрощеннями: The imagination reveals its own evils in attributing them to others. Nevertheless, I condemn Hurley for what he's done, and {I} {condemn} the sister too /Ch. Eagle/.

Комбінована взаємодія є доволі гнучким способом вербальної "упаковки" протиріччя, бо в ньому поєднуються й перетинаються конвергентні й дивер- гентні вектори вербалізаційних технік. З одного боку, вона дає змогу мовцеві ергономічно поводитися з мовним матеріалом (заощаджувати ресурси, скорочувати й укомпактнювати лінійну триваність речення, урізноманітнювати вербальні засоби), а з іншого, - дозволяє зберігати інформативну повноту висловлення, диверсифікувати його іллокутивні настанови, варіювати його комунікативну перспективу тощо.

Предикативність і модифікаційний потенціал сприяють гармонізації плану вираження і плану змісту контрадикторного речення сучасної англійської мови.

ВИСНОВКИ

Контрадикторність являє собою категорію, що відбиває ідею порушення ментальних стереотипів стосовно норм і сценаріїв розвитку подій у вигляді невідпо- відності між реальним і належним, зумовлених неспроможністю, нездатністю чи навіть небажанням мовної особистості пояснити певний стан речей.

Основним виразником контрадикторності є структурно-семантичний біном - складне речення, що побутує у вигляді протиставного паратаксису і допустового гіпотаксису. Перший утворюється двома координативними клаузами-кон'юнктами, другий - двома субординативними клаузами-суб'юнктами. Глибинний інваріант біному зумовлюється контрадикторною макроситуацією з чотирма ланками ("передумова - очікуваний результат - мотив - фактичний результат"), із яких не всі вербалізуються. Залежно від того, скільки ланок і в якій констеляції експлікується, можна говорити про систему й типологію КР.