Похiднi iменники з локативним значенням (на матерiалi нiмецької, росiйської, французької i турецької мов)

Визначення спільних й диференційних рис в семантиці й творенні локативних іменників-дериватiв, зумовлених лінгвістичними та національно-культурними чинниками. Характеристика їх морфологічних типів у німецькій, російській, французькій та турецькій мові.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 20.07.2015
Размер файла 73,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦIОНАЛЬНИЙ УНIВЕРСИТЕТ

УДК 81'367.622:811.112.2=161.1=133.1=512.1

Автореферат

дисертацiп на здобуття наукового ступеня кандидата фiлологiчних наук

Похiднi iменники з локативним значенням (на матерiалi нiмецькоп, росiйськоп, французькоп i турецькоп мов)

Спецiальнiсть 10.02.17 - порiвняльно-iсторичне i типологiчне мовознавство

Замощина Наталiя Олександрiвна

Донецьк - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі германської філології Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Каліущенко Володимир Дмитрович, декан факультету іноземних мов, завідувач кафедри германської філології Донецького національного університету.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Манакін Володимир Миколайович, декан факультету журналістики, завідувач кафедри видавничої справи та редагування Запорізького національного університету;

кандидат філологічних наук Бондаренко Олександр Сергійович, доцент кафедри перекладу та загального мовознавства Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка.

Захист відбудеться “22листопада 2010 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.04 у Донецькому національному університеті за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Донецького національного університету (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий “21” жовтня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к. філол. н., доцент І. Г. Альошина.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальна характеристика роботи

Реферована дисертація присвячена зіставному дослідженню локативних іменників-дериватiв (далі ЛД), утворених від різних частин мови в німецькій, російській, французькій і турецькій мовах: нім. der Bдcker `пекар' > die Bдckerei `пекарня', fern `далекий' > die Ferne `даль', siedeln `селитися' > die Siedlung `поселення'; рос. гончар > гончарня `місце, де працює гончар', малина > малинник `місце, де росте малина', читать > читальня `місце, де читають', багровый > багровина `багряне місце, пляма'; фр. l'armurier `зброяр' > l'armurerie `крамниця зброї', la brosse `щітка' > la brosserie `фабрика з виготовлення щіток', fondre `лити, витоплювати' > la fonderie `ливарний цех'; тур. зam `сосна' > зamlэk `сосняк', dьz `рівний' > dьzlьk `рівнина', durmak `стояти' > durak `зупинка, стоянка'.

Вивчення творення й семантики лексичних одиниць є одним із актуальних напрямів сучасних лінгвістичних досліджень. Більшість праць, присвячених іменниковому словотворенню, не містить детальних відомостей щодо семантики локативних дериватів, принципів їхньої класифікації та кількісної характеристики, отриманих на основі зіставного аналізу декількох неспоріднених мов - представників різних мовних сімей.

Локативні іменники вивчали на матеріалі різних мов (див., напр., у російській (Р. Беленчиков, Г. В. Белякова, М. Ш. Мусатаєва, О. Є. Яковлева); німецькій (A. Bach, I. Barz, W. Fleischer, W. Henzen, Н. Wellmann); англійській (О. Г. Брунова); латинській (М. Г. Сенів)). У зіставному аспекті на матеріалі російської й англійської мов розглянуто іменники з просторовим значенням (О. Я. Іванова). Також існують мовознавчі розвідки, присвячені опису взаємозв'язку структур простору й часу (В. М. Павлов, Б. І. Осипов), загальній характеристиці мовних засобів позначення простору як на рівні слова, так і речення у французькій мові (В. Г. Гак). Проте можна стверджувати, що системне зіставне дослідження похідних локативних іменників на матеріалі декількох мов відсутнє.

Дисертація ґрунтується на типологічній схемі опису семантичної класифікації відіменних дієслів (В. Д. Каліущенко). Теоретичною основою дослідження є праці зі словотвору німецької (Ш. Р. Басиров, Н. Г. Іщенко, К. А. Левковська, Л. І. Сахарчук, I. Barz, Н. Brinkmann, E. Donalies, J. Erben, W. Fleischer, W. Henzen, Н. Wellmann), російської (Г. О. Винокур, О. А. Земська, О. С. Кубрякова, Е. В. Кузнецова, В. В. Лопатін, О. І. Моїсєєв, І. С. Улуханов), французької (Ш. Баллі, В. Г. Гак, З. Н. Левіт, І. О. Цибова, J. Dubois, F. Saussure), турецької (М. О. Баскаков, T. Balcэ, T. Banguoрlu, M. Ergin, F. Kanatlэ, Z. Korkmaz, V. Ьlkь) мов.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю розробки критеріїв систематизації та кваліфікації параметрів і властивостей ЛД у неспоріднених мовах, виявлення закономірностей у творенні та значенні ЛД, зумовлених як лінгвістичними, так і національно-культурними чинниками. Відсутність системного дослідження ЛД, яке ґрунтується на матеріалі кількох неспоріднених мов, дозволило вперше висвітлити сутність похідних іменників з локативним значенням у зіставному аспекті.

Зв'язок із науковими темами. Дисертація виконана в межах наукової теми факультету iноземних мов Донецького нацiонального унiверситету “Семантичнi дослiдження мовних одиниць рiзних рiвнiв у типологiчному, зiставному i дiахронiчному аспектах” (номер державноп реєстрацiп 0107U001457, керівник - доктор філологічних наук, професор В. Д. Каліущенко).

Об'єктом дослідження є похідні іменники з локативним значенням, утворені від слів різних частин мови.

Предметом дослідження є семантика локативних дериватів у німецькій, російській, французькій і турецькій мовах, а також структурні й семантичні закономірності похідних іменників в аспекті словотворення.

Мета дослідження - опис і класифікація похідних іменників із локативним значенням у німецькій, російській, французькій і турецькій мовах. Досягнення мети передбачає розв'язання таких завдань:

- виокремити й описати способи словотвірної об'єктивації локативної семантики на матеріалі іменників у німецькій, російській, французькій і турецькій мовах;

- визначити структурні типи і засоби творення ЛД у зазначених мовах;

- установити лексико-семантичні групи ЛД у мовах, що зіставляються;

- проаналізувати основи слів, які мотивують ЛД у досліджуваних мовах;

- описати семантику й визначити критерії класифікації ЛД у різноструктурних мовах;

- визначити спільні й диференційні риси в семантиці й творенні ЛД, зумовлені лінгвістичними та національно-культурними чинниками.

Для вирішення зазначених завдань застосовано такі методи лінгвістичного аналізу: компонентний аналіз, за допомогою якого описано семантичний обсяг ЛД, класифіковано основні значення ЛД (М. П. Кочерган, М. Д. Степанова, Д. М. Шмельов); кількісний аналіз і метод індексації, які дозволяють ґрунтуватися на більш точних емпіричних даних, становлять основу обробки отриманих результатів (Дж. Грінберг, В. Д. Каліущенко, В. В. Левицький); описовий метод уможливлює комплексне подання отриманих результатів (Б. І. Серебренніков, А. А. Уфімцева, В. М. Ярцева); зіставний метод, що дозволяє виявити спільні й диференційні риси в семантиці лексичних одиниць (В. Г. Гак, М. П. Кочерган, В. М. Манакiн).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше комплексно вивчена та описана словотвірна й семантична структура ЛД у сучасних німецькій, російській, французькій і турецькій мовах, визначено словотвірні моделі, за якими утворюються ЛД, здійснено системний опис і класифікацію денотатів ЛД, розроблено семантичну класифікацію ЛД і встановлено ступінь продуктивності їх семантичних типів і груп, визначено спільні й диференційні риси при творенні ЛД у чотирьох мовах, що досліджуються.

Отримані результати можна узагальнити в таких положеннях, які виносяться на захист:

1. Лексична система сучасних німецької, російської, французької й турецької мов у галузі іменникового словотворення характеризується динамічними процесами, які зумовлюють домінування відіменникового творення ЛД. Від основ іменників утворюється більше ЛД, ніж від твірних основ, виражених іншими частинами мови.

2. ЛД у німецькій, російській, французькій і турецькій мовах можуть бути утворені як за допомогою афіксів, так і безафіксним способом. Найбільш продуктивними словотворчими засобами в усіх чотирьох мовах є суфікси.

3. В усіх досліджуваних мовах при творенні ЛД використовуються питомі й запозичені афікси, що призводить до утворення додаткових синонімічних рядів.

4. ЛД у мовах, що зіставляються, можуть бути утворені від основ іменників, прикметників і дієслів. ЛД переважно не утворюються від числівників, дієприкметників, прийменників, винятки становлять поодинокі приклади. Родова приналежність мотивуючої основи (далі також - МО) не є обмеженням при творенні ЛД - вони можуть бути утворені від основ іменників будь-якого граматичного роду в німецькій, російській і французькій мовах, окрім турецької мови, де немає категорії роду.

5. Проаналізовані ЛД зазначених мов поділяються на 3 основні типи й тематичні групи відповідно до значення мотивуючої основи. Найбільш продуктивними при творенні ЛД є іменники-назви об'єктів штучного походження. Більшість класифікованих ЛД мотивовані іменниками-назвами об'єктів природного й штучного походження. Денотати квазілокативних дериватів - це переважно абстрактні явища та ознаки.

6. У семантичному відношенні ЛД є неоднорідними й утворюють 6 семантичних типів, які різняться ступенем продуктивності.

Теоретичне значення роботи зумовлено тим, що комплексний аналіз емпіричного матеріалу чотирьох мов дозволив створити модель зіставного опису ЛД, що є внеском у подальший розвиток теорії словотвору та зіставної лінгвістики, Сформульовані узагальнення можуть бути використані при вивченні інших тематичних груп лексики, що сприяє розвитку лексичної типології та методів семантичних і словотвірних досліджень.

Практичне значення дисертації визначається можливістю використання отриманих результатів у теоретичних курсах з порівняльної лексикології та граматики германських, романських, слов'янських і тюркських мов, типології (розділи “Лексична типологія”, “Словотвір”, “Методи дослідження семантичної структури слова”), у науковій роботі аспірантів, студентів та в лексикографічній практиці.

Матеріал дослідження становлять похідні іменники зі значенням локативності в німецькій, російській, французькій і турецькій мовах, що розглядаються в літературній мові. Вони були отримані методом суцільної вибірки: з тлумачних, двомовних словників, граматик та мовознавчих розвідок за темою дослідження. Як додатковий матеріал під час аналізу словотворення використовувалися також етимологічні словники. Обсяг вибірки становить у німецькій мові 715 ЛД, російській - 1403 ЛД, французькій - 932 ЛД, турецькій - 960 ЛД.

Різниця в кількості дібраних одиниць у досліджуваних мовах зумовлена тим, що способи номінації в мовах різняться. Утворюються лакуни, наприклад, коли однослівна лексема однієї мови відповідає описовому словосполученню або композиту в іншій. Так, у французькій мові похідному локативному іменнику la boulangerie `хлібопекарня' в турецькій мові відповідає такий самий дериват ekmekhane, тоді як у російській - двокомпонентне складне слово хлебопекарня, а в німецькій - трикомпонентне слово Backwarenbetrieb.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження були висвітлені під час виступів і доповідей на V Конгресі германістів (Севілья, Іспанія, 2009), міжнародній науковій конференції: “Актуальные проблемы лингвистического образования” (Самара, Росія, 2009), науковій конференції “Актуальные проблемы современного языкознания: основные тенденции и перспективы развития” (Караганда, Казахстан, 2009), міжнародній науково-практичній конференції “Лiнгвалiзацiя свiту” (Черкаси, 2010), міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальные проблемы лингвистики и лингводидактики делового общения в свете новых технологий образования” (Москва, Росія, 2010), міжнародних лінгвістичних семінарах “Компаративістика і типологія в сучасній лінгвістичній науці: здобутки і проблеми” (Донецьк, 2009, 2010), всеукраїнській науковій конференції студентів і молодих учених “Проблеми та перспективи розвитку наук в умовах глобалізації” (Тернопіль, 2009), а також на засіданнях кафедри германської філології та міжкафедральних лінгвістичних семінарах факультету іноземних мов Донецького національного університету (Донецьк, 2009, 2010).

Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено в 15 одноосібних публікаціях, у тому числі - у 6 статтях, які вийшли друком у фахових виданнях, затверджених ВАК України, і 9 збірниках матеріалів конференцій.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається з переліку прийнятих скорочень і графічних позначень, вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної наукової літератури, що нараховує 254 найменування українською, російською, англійською, німецькою, французькою й турецькою мовами, а також списку лексикографічних джерел (30 позицій), 24 таблиць у тексті дисертації та додатків, які містять повний перелік досліджуваних одиниць. Обсяг дисертації становить 243 сторінки, у т.ч. 178 сторiнок основного тексту.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет і матеріал дослідження, сформульовано мету й завдання роботи, визначено її теоретичне й практичне значення, описано використані методи дослідження.

Розділ 1 “Теоретичні аспекти зіставного вивчення словотвору в різноструктурних мовах” присвячено розгляду загальних теоретичних аспектів зіставного дослідження творення ЛД. Висвітлено основні поняття словотвору, засоби творення, специфіку запозичень при творенні ЛД, відношення ЛД до категорії локативності.

Зіставне вивчення мов є одним з актуальних завдань сучасної лінгвістики. Зіставний метод при вивченні різних рівнів мови застосовано в працях Ш. Р. Басирова, В. В. Виноградова, Г. О. Винокура, В. Г. Гака, М. Докуліла, В. Д. Каліущенка, М. П. Кочергана, В. М. Манакіна, В. Скалічки та інших. Вагомість зіставного вивчення мов відзначено в працях Ш. Баллі, В. І. Кодухова, С. Сятковського та ін. У розвідках, присвячених зіставному дослідженню мов, зазначено, що чим більшу кількість мов різних сімей використано в процесі дослідження, тим більш достовірними будуть його результати (A. Bell, B. Comrie).

Словотвірний аналіз передбачає виявлення в досліджуваних мовах структурного й семантичного співвідношення похідних і твірних слів, визначення засобів і способів, за допомогою яких вони утворюються, встановлення словотвірних типів, опис значень дериватів, а також характеристику частиномовної приналежності мотивуючої основи, способів словотворення, а для афіксальних способів - встановлення значень афіксів.

У процесі творення похідних слів вагома роль належить словотворчим формантам. Їх дослідження в німецькій мові виявляє певну розбіжність в аспекті класифікації. Так, вони можуть бути визначені або як компонент композита, або як афікс. Чимало дослідників німецької мови визначають віддієслівні утворення з префіксами, які мають омонімічні прийменники і прислівники, як похідні, а відіменні - як композити (I. Barz, W. Fleischer, M. Lohde, H. Wellmann). М. Д. Степанова вводить поняття напівпрефікса, визначаючи компоненти ab-, neben-, ober-, vor-, ьber- як напівпрефікси іменників і прикметників, а an-, auf-, aus-, ein-, hinter-, unter-, zu-, ьber- як напівпрефікси дієслів. Наголошено на тому, що при визначенні певного елемента як префікса, напівпрефікса чи компонента композита вагому роль відіграє суб'єктивність. Так, наприклад, іменники типу нім. das Haus `будинок' > das Nebenhaus `будинок, який знаходиться поряд із чимось', das Zimmer `кімната' > das Hinterzimmer `задня кімната' Х. Вельман, В. Фляйшер та I. Барц зараховують до композитів, а М. Д. Степанова - до похідних іменників. У дисертації вони також розглядаються як похідні іменники.

Розділ 2 “Структурні типи й словотворчі засоби локативних дериватів” присвячено аналізу структурних типів ЛД. Їхній опис здійснено з урахуванням наявності / відсутності: 1) словотворчих формантів, 2) чергування голосних і приголосних звуків основи, 3) усічення мотивуючої основи, також враховувалася частиномовна приналежність мотивуючої основи (див. Каlіuљиenko 2000). Виокремлено 5 основних структурних типів (див. табл. 1).

Таблиця 1 Кількісна характеристика морфологічних типів ЛД

Мови

Формальні типи ЛД

Німецька

Російська

Французька

Турецька

Безафіксні ЛД

90

(12,6%)

255

(18,2%)

72

(7,7%)

13

(1,4%)

Суфіксні ЛД

445

(62,2%)

928

(66,1%)

809

(86,8%)

940

(97,9%)

Префіксні ЛД

159

(22,2%)

28

(2%)

42

(4,5%)

7

(0,7%)

Префіксно-суфіксні ЛД

21 (3%)

192 (13,7%)

8 (0,9%)

--

Редупліковані ЛД

--

--

1 (0,1%)

--

Усього

715 (100%)

1403 (100%)

932 (100%)

960 (100%)

Встановлено такі формальні типи ЛД, як безафіксні, афіксні й редупліковані. В усіх чотирьох мовах репрезентовано ЛД, які належать до безафіксних і афіксних формальних типів. Редупліковані ЛД було виявлено у французькій мові. іменник дериват турецький лінгвістичний

Безафікснi ЛД утворюються за допомогою: 1) субстантивації: нім. jagen `полювати' > das Jagen `місце для полювання', рос. бильярдная комната > бильярдная `кімната, заклад для гри в більярд', la cathйdrale `кафедральна (церква)' > la cathйdrale `собор', тур. fundalэ `вересовий' > fundalэ `місце, що поросло вересом'; 2) імпліцитної деривації: нім. abflieЯen `стікати' > der Abfluss `стік', рос. выгонять > выгон `місце вигону'.

Суфіксація відіграє провідну роль у творенні ЛД у німецькій, російській, французькій і турецькій мовах. Усього в німецькій мові суфіксальні ЛД становлять 62,2% від їхньої загальної кількості, у російській - 66,1%, французькій - 86,8%, турецькій - 97,9%. Опис способів творення суфіксальних ЛД здійснено на основі конкретного виду суфікса, що бере участь у творенні ЛД. У німецькій мові найбільш продуктивні моделі з суфіксами -(er)ei (102 ЛД), -ung (86 ЛД), -e (54 ЛД): der Konditor `кондитер' > die Konditorei `кондитерська'; siedeln `селитися' > die Siedlung `поселення'; liegen `лежати' > die Liege `лежанка'. У російській мові найбільш продуктивні словотвірні моделі з суфіксами -ник (117 ЛД), -ин(а) (78 ЛД), -ищ(е) (75 ЛД), -ниц(а) (75 ЛД), -к(а) (68 ЛД): рябина > рябинник `місце, де росте горобина', болото > прост. болотина `багнисте місце, болото', пепел > пепельница `місце для попілу', город > городище `місце, де в давнину було місто', строить > стройка `місце, де щось будують'. У французькій мові найбільшу продуктивність мають словотвірні моделі з суфіксами -erie (150 ЛД), -ier (-iиre) (123 ЛД), -oir(e) (54 ЛД): le charpentier `тесля' > la charpenterie `майстерня теслі', le savon `мило' > la savonnerie `миловарня', la colombe `голуб' > le colombier `голубник', la grenouille `жаба' > la grenouillиre `жабник', baigner `купатися' > la baignoire `місце, де купаються'. У турецькій мові найпродуктивніші словотвірні моделі з суфіксами -lэk (178 ЛД), -hane (138 ЛД), -lik (124 ЛД), -luk (57 ЛД): зam `сосна' > зamlэk `сосняк', bulaюэk `заражена людина' > bulaюэkhane `шпиталь для заражених', hasta `хвора людина' > hastane `лікарня', yeєil `зелений'> yeєillik `місце, вкрите зеленню', tilki `лисиця' > tilkilik `місце, де водяться лисиці', rum `грек' > rumluk `район, заселений греками', kuzu `ягня' > kuzuluk `загін для ягнят'.

Префіксні ЛД у німецькій мові становлять 22,2% від загальної кількості ЛД, у російській - 2%, у французькій - 4,5%, у турецькій мові - 0,7%. Найпродуктивнішими в німецькій мові є префікси vor- (19 ЛД), unter- (19 ЛД), neben- (19 ЛД), ober- (19 ЛД), hinter- (17 ЛД): der Ort `місце' > der Vorort `передмістя', der Grund `діл'> der Untergrund `льох'. У російській мові відзначені префіксні ЛД, що позначають певну територію: Альпы > Предальпы `територія перед Альпами'. У турецькій мові до префіксних ЛД зараховані похідні типу geзit `прохід'> ьstgeзit `наземний перехід' (ьst- відповідає в російській мові префіксам на-, над-), yapэ `споруда' > altyapэ `основа для чого-небудь' (alt- - відповідник рос. под-), oda `кімната' > цnoda `передпокій, передня кімната' (цn- - відповідник російських префіксів пред-, перед-).

Префіксно-суфіксні ЛД у німецькій мові становлять 3% від їхньої загальної кількості, у російській - 13,7%, у французькій - 0,9%, у турецькій мові ці ЛД відсутні. Найбільше префіксно-суфіксних ЛД у німецькій мові утворюються за допомогою циркумфікса ge- + -e (6 ЛД), ge- + ш (5 ЛД): der Berg `гора' > das Gebirge `гори', lassen `дозволяти' > das Gelass `невелике приміщення'. У російській мові найбільш продуктивні ЛД із циркумфіксами за- + -j(e) (25 ЛД), при- + -j(e) (20 ЛД), по- + -j(e) (17 ЛД), под- + -j(e) (14 ЛД), пред- + -j(e) (11 ЛД): Амур > Приамурье `територія біля Амуру', гора > подгорье `нижній схил гори, що переходить у рівнину, а також місцевість у підніжжя гір'. У французькій мові ці ЛД становлять собою непродуктивний тип, репрезентований поодинокими прикладами. Вони утворюються за допомогою циркумфіксів a- + -ment, en- + -ment, en- + -ure, in- + ш: le pont `міст' > l'appontement `пристань, причал', la fourche `вила' > l'enfourchure `розвилок', passer `проходити' > l'impasse `глухий кут'.

Редупліковані ЛД відзначені єдиним прикладом у французькій мові: le bouiboui `кафе-шантан'.

Префіксні ЛД у німецькій мові більш продуктивні порівняно з ЛД, утвореними за допомогою префікса в російській, турецькій і французькій мовах. Умлаут і аблаут мають найбільше значення при творенні ЛД різних структурних типів у німецькій мові. Префіксно-суфіксні ЛД у російській мові вирізняються більшою продуктивністю, ніж префіксно-суфіксні ЛД німецької, французької та турецької мов.

Щодо словотворчих засобів ЛД досліджуваних мов, то найбільш продуктивними в усіх чотирьох мовах постають суфікси. Найбільше суфіксів, які утворюють ЛД, виявлено в турецькій мові, яка за своєю будовою є аглютинативною. Усі найпродуктивніші суфікси в російській, німецькій, французькій і турецькій мовах є міжкатегоріальними, тобто вони утворюють ЛД від різних частин мови. Префікси в усіх зіставлюваних мовах не є продуктивними при творенні ЛД і приєднуються тільки до основ іменників. Характерним для всіх мов, які підлягають аналізу, є використання питомих і запозичених афіксів, внаслідок чого часто утворюються додаткові синонімічні ряди. Деривація похідних іменників з локативним значенням у німецькій, російській і французькій мовах відзначається використанням словотворчих засобів латинської і грецької мови, у той час як турецька мова перебувала під впливом близьких за культурою та релігією арабської та персидської мов, відповідно, у ній зафіксовано словотворчі форманти саме цих мов. У турецькій мові запозичені з європейських мов слова частіше постають мотивуючими основами при творенні ЛД, тоді як афікси частіше мають східне походження. Префіксно-суфіксні ЛД у турецькій мові не зафіксовані.

У Розділі 3 “Семантика локативних дериватів” подано результати опису семантики ЛД.

Опис значень ЛД проведено за ономасіологічним принципом: похідні ЛД із різними словотворчими елементами об'єднуються в певний смисловий тип, ґрунтуючись на семантичному відношенні до мотивуючої основи. Таким чином, ЛД розглядаються як вторинні утворення відносно похідної основи. Значення ЛД тут розуміється як таке, що формується в результаті взаємодії значення мотивуючої основи й значення словотворчого форманта.

Семантичні групи виокремлюються шляхом визначення характеру мотиваційних відношень у “формулі тлумачення” (далі ФТ). У результаті дослідження було виділено 6 семантичних типів ЛД (див. табл. 2): 1) суб'єктні ЛД (їх МО позначає “суб'єкт”): нiм. der Bдcker `пекар' > die Bдckerei `пекарня' - `місце, де працює пекар', рос. конюх > конюшня `місце роботи конюха', гончар > гончарня 'місце роботи гончара', фр. le сharpentier `тесля' > la charpenterie `майстерня теслі', тур. memur `службовець' > memurluk `відділ, де працюють службовці', 2) об'єктні ЛД (МО - “об'єкт”): нім. der Ziegel `цеглина' > die Ziegelei `цегельня', рос. сухарь > сухарня `заклад, де виготовляють сухарі', фр. le fromage `сир' > la fromagerie `сироварня', тур. silвh `зброя' > silвhlэk `зброярня'; 3) предикативнi ЛД (МО - “дiя”): нім. die Hut `пасіння, утримання на підніжному кормі' > die Hutung `пасовище для вівців', рос. гульба > гульбище `місце для гулянь', фр. la pйnitence `покарання' > le nitencier `поправний будинок', араб. tevkif `арешт' > тур. tefkifhane `в'язниця'; 4) релятивні (МО позначає “просторові відношення щодо іншого місця”): нім. die Stadt `місто'> die Vorstadt `передмістя', рос. баня > предбанник `приміщення для роздягання в лазні', le mont `гора' > l'avant-mont `передгір'я', тур. geзit `прохід'> ьstgeзit `наземний перехід'; 5) атрибутивні (МО - “ознака”): нім. цde `пустинний' > die Цde `пустище', рос. высокий > высь `височінь, простір, що знаходиться високо над землею', фр. local `місцевий' > le local `місце розташування', тур. gцmьtlь `похований, прихований' > gцmьtlь `мисливська яма (для полювання на тварин і птахів)'; 6) ЛД залишкового типу (які не увійшли до складу жодного попереднього типу й характеризуються унікальним семантичним зв'язком із МО): нім. vier `чотири'> das Viertel `квартал', рос. питомый > питомник `місце, де вигодовують тварин', фр. couler `сковзати' > le couloir `передпокій', тур. зaрlэyan `який видає шум' > зaрlэyan `водоспад', араб. selвm `мир, спокій' > тур. selвmlэk `чоловіча половина будинку'. У кожному семантичному типі було встановлено певні семантичні групи ЛД. Так, семантику суб'єктного типу розкривають 8 семантичних груп, об'єктного - 9, атрибутивного, релятивного, предикативного й залишкового типів - по 1 групі.

Таблиця 2 Семантичні типи ЛД у німецькій, російській, французькій і турецькій мовах

Мови Семантичні типи ЛД

Німецька

Російська

Французька

Турецька

Суб'єктні ЛД

234

(32,7%)

399

(28,4%)

291

(31,2%)

392 (40,8%)

Об'єктні ЛД

223

(31,2%)

534

(38,1%)

344

(37%)

335

(35%)

Предикативні ЛД

3

(0,4%)

40

(2,9%)

3

(0,3%)

92

(9,6%)

Релятивні ЛД

124

(17,3%)

178

(12,7%)

32

(3,4%)

8

(0,8%)

Атрибутивні ЛД

46

(6,4%)

187

(13,3%)

35

(3,8%)

39

(4%)

Залишковий тип

85

(12%)

65

(4,6%)

227

(24,3%)

94

(9,8%)

Усього

715

(100%)

1403

(100%)

932

(100%)

960

(100%)

Найбільш продуктивними в німецькій і турецькій мовах є суб'єктні ЛД, найрепрезентованішими - ЛД із ФТ “Місце L, у якому розміщений Х”, де Х - суб'єкт ситуації, виражений мотивуючим іменником, L - місце наявності Х: нім. der Wald `ліс' > die Waldung `лісовий масив', рос. колокол > колокольня `місце, де знаходяться дзвони', тур. mezar `могила' > mezarlэk `кладовище'. Це пов'язано з тим, що основною ознакою ЛД є предметність, оскільки в значенні ЛД цієї групи міститься вказівка на предмет, названий мотивуючою основою. При цьому твірна основа становить собою непохідний локативний іменник. Переважна кількість суб'єктних дериватів у турецькій мові мають суфікси іноземного походження -hane, -gвh, -zar, які в словотвірному процесі приєднуються тільки до основ іменників. У російській і французькій мовах найбільш продуктивними є об'єктні ЛД. Місце суб'єкта у ФТ посідають здебільшого позначення суб'єктів-неістот. Незначна кількість атрибутивних ЛД у всіх досліджуваних мовах пояснюється наданням переваги конкретному й детальному позначенню місця, зважаючи на предмет, що має відношення до певного місця або дії, яка там відбувається; абстрактні найменування рідко використовують для вираження значення локативності.

3.3. У дисертації розглянуто типи основ, що мотивують ЛД у зіставлюваних мовах (див. табл. 3), а також формальні й семантичні обмеження щодо їхнього творення.

Таблиця 3 Типи основ, що мотивують ЛД у німецькій, російській, французькій і турецькій мовах

Мови Тип МО

Німецька

Російська

Французька

Турецька

1.

Питомі основи

1.1

Непохідна основа іменника в однині

170 (23,8%)

429

(30,6%)

342

(36,7%)

250

(26%)

1.2

Похідна основа іменника в однині

101

(14,1%)

39

(2,8%)

63

(6,8%)

89

(9,3%)

1.3

Основа іменника

в множині

7

(1%)

38

(2,7%)

2

(0,2%)

--

1.4

Основа дієслова

260

(36,4%)

380

(27,1%)

233

(25%)

207 (21,6%)

1.5

Непохідна основа прикметника

33

(4,6%)

107

(7,6%)

20

(2%)

28

(2,9%)

1.6

Похідна основа прикметника

17

(2,4%)

244

(17,4%)

15

(1,6%)

11

(1,2%)

1.7

Основа числівника

1

(0,1%)

--

1

(0,1%)

2

(0,2%)

1.8

Основа дієприкметника

1

(0,1%)

2

(0,1%)

27

(2,9%)

11

(1,2%)

1.9

Прислівник

--

--

2 (0,2%)

--

1.10

Прийменник

2

(0,3%)

--

3

(0,3%)

--

2.

Запозичені основи

78

(10,9%)

135

(9,6%)

39

(4,2%)

337

(35%)

3.

Унікальні основи

45

(6,3%)

29

(2,1%)

185

(20%)

25

(2,6%)

Усього:

715

(100%)

1403

(100%)

932

(100%)

960

(100%)

У досліджуваних мовах відзначено такі типи основ, що мотивують ЛД: 1) непохідна основа іменника в однині: нім. der Abt `абат' > die Abtei `абатство', рос. эмир > эмират `територія, підпорядкована емірові', тур. tilki `лисиця' > tilkilik `місце, де водяться лисиці'; 2) похідна основа іменника в однині: нім. backen `пекти' > der Bдcker `пекар' > die Bдckerei `пекарня', рос. конь > конюх > конюшня `місце роботи конюха', фр. l'йpice `пряність' > l'йpicier `бакалейщик' > l'йpicerie `бакалея', тур. batmak `тонути' > batak `болото, трясовина'> bataklэk `грузьке місце'; 3) основа іменника в множині: нім. die Bьcher `книги' > die Bьcherei `бібліотека'; рос. дрова > дровница `місце для дров', фр. les Alpes `Альпи' > l'alpage `пасовище'; 4) запозичена основа: нім. der Sultan `султан' > das Sultanat `султанат', рос. император > империя `територія, підвладна імператорові', фр. le calife `халіф' > le califat `халіфат'; араб. lubiyat `розваги' > тур. lubiyathane `розважальний заклад', араб. tevkif `арешт' > тур. tefkifhane `в'язниця'; 5) основа дієслова: нім. wohnen `жити'> die Wohnung `житло, квартира', rдuchern `коптити' > die Rдucherei `коптильня', рос. белить > белильня `місце, де білять', парить > парильня `місце, де паряться', фр. remblayer `насипати' > le remblai `насип', тур. зэkmak `виходити' > зэkэю `вихід'; 6) непохідна основа прикметника: нім. wild `дикий' > die Wildnis `дика місцевість', weit `далекий' > die Weite `даль', nieder `низький' > die Niederung `низина', рос. глухой > глушь `глухе місце', пустой > пустошь `пусте занедбане місце', фр. plat `рівний' > le plateau `рівнина', тур. yeєil `зелений' > yeєillik `місце, вкрите зеленню'; 7) похідна основа прикметника: нім. Heil `благополуччя, щастя' > heilig `святий' > das Heiligtum `святиня, місце для вшанування Бога', der Ort `місце' > цrtlich `місцевий' > die Цrtlichkeit `місцевість'; рос. адмирал > адмиралтейский > адмиралтейство `1. застар. місце побудови, озброєння й ремонту кораблів. 2. У дореволюційній Росії та Великобританії: керівний орган флоту, морське відомство', душ > душевой > душевая `кімната для приймання душу', закуска > закусочный > закусочная `громадська їдальня, де подаються страви, які не вимагають складного приготування', караул > караульный > караульная `вартівня', фр. urbain `міський' > interurbain `міжміський' > l'interurbain `центральна телефонна станція', тур. gцmmek `закопувати, ховати' > gцmьt `поховання' > gцmьtlь `закопаний, захований' > gцmьtlь `мисливська яма'; 8) унікальна основа: нім. das Ambulatorium `амбулаторія, відділ лікарні', das Aerodrom `аеродром', das Reservat `територія для тварин і птахів під охороною', рос. дендрарий `cад або парк, де висаджені колекції різних видів дерев і кущів із науковою, культурно-просвітницькою та іншою метою', террариум `приміщення для утримання земноводних і плазунів', климатрон `банеподібна або іншої форми конструкція з прозорих матеріалів, де штучно створено умови (температура, освітлення, вологість повітря тощо), наближені до клімату різних географічних зон', библиотека `1. заклад, що здійснює збирання та зберігання книжок, журналів тощо, їх пропаганду та видання читачам; 2. приміщення, кімната для зберігання книжок, книгосховище', аптека `заклад, де готують ліки за рецептами лікарів, а також продають ліки та інші медичні товари; 9) основа числівника: нім. vier `чотири' > das Viertel `квартал', фр. quart `чверть' > le quartier `квартал', тур. зift `пара' > зiftlik `ферма'; 10) дієприкметник: нім. der Gefangene `полонений' > das Gefдngnis `в'язниця', рос. питомый > питомник `місце, де вигодовують тварин', тур. bataрan `який топить' > bataрan `грузьке місце'; 11) прийменник: нім. gegen `проти' > die Gegend `нечітко окреслена місцевість', у російській і турецькій мовах не відзначено; 12) прислівник (виявлені тільки у французькій мові): фр. alentour `навколо, по сусідству' > les alentours `околиці'.

Щодо граматичних обмежень, то в усіх чотирьох досліджуваних мовах ЛД можуть бути утворені від основ іменників, прикметників і дієслів. ЛД рідко утворюються від числівників, дієприкметників і прийменників (зафіксовано поодинокі випадки утворення).

У мовах, що зіставляються, ЛД утворюються від основ іменників в однині й множині, за винятком турецької мови. Родова приналежність не постає обмеженням при творенні ЛД - вони можуть утворюватися від основ іменників усіх граматичних родів, які існують в мовах, окрім турецької, де категорія роду відсутня. Виняток у російській мові становлять іменники спільного роду з негативним значенням типу плакса, соня, а також із нейтральним - сирота. ЛД можуть бути утворені від основ загальних і власних імен.

Найбільш продуктивними у творенні ЛД аналізованих мов є непохідні основи іменників і похідні основи іменників Nomina agentis. ЛД у досліджуваних мовах можуть поєднувати кілька значень, напр. Nomina loci та Nomina actions (значення місця і процесу дії): рос. стройка `територія, на якій щось будують' і `процес побудови'; Nomina loci та Nomina qualitatis (значення місця і якості): рос. высота `підвищена місцевість, пагорб, узвишшя' і `високий рівень розвитку, розквіту чого-небудь'.

Як семантичні обмеження при творенні ЛД можна визначити неможливість творення ЛД від дієслів звучання і мовленнєвої діяльності, чуттєвого сприйняття й емоційного стану (виняток - нім. der Ausguck `спостережний пост', тур. gцzlemek `спостерігач' > gцzlek `місце для спостереження', зэn `видавати звук' > зэnlak `місце, де відбивається луна', фр. parler `говорити' > le parloir `салон для прийому, приймальня'). ЛД не утворюються від прикметників, які позначають фізичні та інтелектуальні якості людини. У німецькій мові ЛД не утворюються від основ іменників, що позначають продукти харчування, на відміну від досить продуктивного типу ЛД у російській, французькій і турецькій мовах. ЛД, утворені від назв тварин, речовин і рослин, у російській, французькій і турецькій мовах є більш численними, ніж у німецькій. Відсутність таких ЛД тут пояснюється наявністю синонімічних композитів, які відповідають зазначеним дериватам. Таким чином, на творення ЛД впливає також і домінуючий у певній мові спосіб словотворення, як відомо, у німецькій мові при творенні іменників переважає словоскладання (композиція).

На основі приналежності ЛД до певних тематичних груп у процесі дослідження виявлено три основні типи й тематичні групи ЛД відповідно до значення мотивуючої основи: 1) ЛД із денотатами штучного походження, напр.: die Drogerie `магазин парфумерно-галантерейних товарів', рос. угольник `місце для зберігання вугілля', тур. sьtlьk `молочна ферма', фр. la chocolaterie `шоколадна фабрика'; 2) ЛД із денотатами природного походження, напр.: нім. das Trans-kaukasien `територія за Кавказом', рос. Заволжье `територія за Волгою', тур. sazak `болотиста місцевість', фр. la prairie `галявина, степ'; 3) квазілокативи - ЛД, які відрізняються від власне локативних дериватів тим, що позначають абстрактні поняття з локативним значенням, напр.: нім. die Heimat `батьківщина', рос. родина `місце народження', тур. gurbetlik `чужина', фр. le recoin `тайне місце' (див. табл. 4).

Таблиця 4 Класифікація ЛД на основі їх денотатів у німецькій, російській, французькій і турецькій мовах

Типи ЛД

Німецька

Російська

Французька

Турецька

ЛД із денотатами штучного походження

512

(71,6%)

934

(66,6%)

712

(76,3%)

687

(71,5%)

ЛД із денотатами природного походження

145

(20,3%)

366

(26,1%)

195

(21%)

242

(25,2%)

Квазілокативні

деривати

58

(8,1%)

103

(7,3%)

25

(2,7%)

31

(3,3%)

Усього:

715

(100%)

1403

(100%)

932

(100%)

960

(100%)

Найбільш продуктивними в усіх досліджуваних мовах є ЛД із денотатами штучного походження, тобто ЛД, які позначають реалії, пов'язані з діяльністю людини. Денотати квазілокативів виражаються переважно абстрактними іменниками й прикметниками.

У всіх трьох тематичних типах ЛД було зафіксовано позначення їхніх денотатів абстрактними іменниками, дієсловами положення в просторі, іменниками зі значенням предметів, а також якісними й відносними прикметниками.

Висновки

1. У процесі дослідження було встановлено, що на творення ЛД у німецькій, російській, французькій і турецькій мовах вливає тип структури мови, який визначає перевагу тих чи інших способів словотворення: у німецькій мові - словоскладання, у турецькій як аглютинативній мові - суфіксації, у французькій як мові аналітичного типу - конверсії; у російській як мові синтетичного типу численними є префіксно-суфіксні ЛД.

2. У ролі мотивуючої основи ЛД можуть виступати: 1) непохідна основа іменника в однині; 2) похідна основа іменника в однині, 3) основа іменника в множині, 4) унікальна основа іменника, 5) запозичена основа іменника, 6) основа дієслова, 7) непохідна основа прикметника, 8) похідна основа прикметника. 9) основа числівника, 10) дієприкметник, 11) прийменник, 12) прислівник. Лексична система сучасних німецької, російської, французької та турецької мов у галузі іменникового словотворення характеризується процесами, якими зумовлено домінування певних рис відіменного творення ЛД. Від основ іменників утворюється більше ЛД, ніж від твірних основ, виражених іншими частинами мови. В усіх досліджуваних мовах найбільш продуктивними щодо творення ЛД є непохідні основи. ЛД переважно не утворюються від числівників, дієприкметників і прийменників, винятки репрезентовані поодинокими прикладами. Родова приналежність мотивуючої основи не є обмеженням при творенні ЛД - вони можуть бути утворені від основ слів будь-якого граматичного роду в німецькій, російській і французькій мовах, тоді як у турецькій мові ця граматична категорія відсутня.

3. Запозичені слова й афікси беруть активну участь у творенні локативних іменників. При деривації запозичена основа може приєднувати як питомий афікс певної мови, так і запозичений (особливо продуктивна ця модель у турецькій мові); і навпаки, питоме слово-основа може приєднувати запозичений афікс. Деривація локативних іменників у німецькій, російській і французькій мовах зазнала суттєвого впливу латинської і грецької мов в аспекті використання словотворчих засобів, у той час як на турецьку мову вплинули культурно й релігійно близькі арабська й перська мови. У турецькій мові частіше використовують запозичені з європейських мов мотивуючі основи, ніж запозичені словотворчі афікси. Префіксно-суфіксні ЛД не виявлені в турецькій мові.

4. У результаті зіставного аналізу структури й семантики локативних іменників чотирьох різноструктурних мов встановлено 5 структурних типів ЛД: 1) безафіксні, 2) префіксні, 3) суфіксні, 4) префіксно-суфіксні, 5) редупліковані (див. табл. 1). Серед безафіксних ЛД у німецькій, російській і французькій мовах найбільш продуктивним способом творення є імпліцитна деривація. Субстантивація прикметника в російській мові більш продуктивна, ніж у решті досліджуваних мов. Тільки у французькій і турецькій мовах були відзначені ЛД, утворені від дієприкметника. У німецькій мові було виділено найменшу кількість ЛД, оскільки найпродуктивнішим способом словотворення в ній є словоскладання (композиція).

5. В усіх чотирьох мовах відзначено домінування суфіксації над префіксацією, префіксно-суфіксним способом творення та імпліцитною деривацією, а також розмаїття словотворчих афіксів.

6. Такі фонетичні явища, як умлаут й аблаут постають вагомими при творенні ЛД у німецькій мові, враховуються вони й при визначенні структурних типів ЛД. У російській мові чергування голосних у корені слова не відіграє такої суттєвої ролі при творенні ЛД, як у німецькій.

7. Префіксація є непродуктивним способом утворення іменників із локативним значенням у всіх досліджуваних мовах. Префіксні ЛД найчастіше виражають просторове відношення стосовно певного об'єкта або міста. Префіксні ЛД у німецькій мові більш численні, ніж у російській, французькій і турецькій мовах. Префіксно-суфіксні ЛД у російській мові постають більш численними, ніж в інших досліджуваних мовах.

8. Найбільш продуктивні афікси ЛД усіх чотирьох мов є міжкатегоріальними, тобто приєднуються до слів різних частин мови. Чимало продуктивних афіксів ЛД використовуються також при творенні абстрактних іменників.

9. У семантичному відношенні ЛД не є однорідними, вони утворюють 6 семантичних типів, які характеризуються різним ступенем продуктивності. У досліджуваних мовах установлено три основні типи і тематичні групи ЛД відповідно до значення мотивуючої основи: ЛД із денотатами штучного походження, ЛД із денотатами природного походження і квазілокативи. Найбільш численними в усіх досліджуваних мовах є ЛД із денотатами штучного походження, тобто ЛД, пов'язані з діяльністю людини. В усіх трьох тематичних типах ЛД було зафіксовано позначення їх денотатів абстрактними іменниками, дієсловами положення в просторі, іменниками зі значенням предметів, а також якісними й відносними прикметниками.

10. На творення ЛД впливає синкретизм їх значень і, як наслідок цього, поєднання декількох ономасіологічних категорій: Nomina loci та Nomina agentis (значення місця й діяча), Nomina loci та Nomina actionіs (значення місця і процесу дії), Nomina loci та Nomina qualitatis (значення місця і значення якості), Nomina loci та Nomina instrumenti (значення місця і значення знаряддя). У ролі дериваційної бази ЛД виступають іменники з конкретним значенням, абстрактні іменники не залучаються. Останнє можна пояснити тим, що більшість ЛД утворено з метою позначення місця певної цілеспрямованої діяльності людини.

11. У російській і німецькій мовах виявлено значну кількість ЛД зі значенням місця споживання алкогольних напоїв, на відміну від турецької, оскільки виробництво та вживання спиртних напоїв для носіїв цієї мови менш характерне; у французькій мові зафіксовано більше ЛД зі значенням місця виробництва харчових продуктів; у турецькій мові відзначено чимало синонімів ЛД зі значенням місця релігійних обрядів, виробництва зброї, також зафіксовано ЛД, які позначають особливі місця життя і побуту цього народу, аналогів яких не виявлено в інших досліджуваних мовах. У всіх досліджуваних мовах численними є ЛД, утворені від назв осіб за фахом або ландшафту.

12. Висновки дозволяють сформулювати такі імплікації:

- якщо мотивуюче ім'я позначає особу (істоту), то від нього здебільшого утворюються ЛД на позначення об'єктів штучного походження: місця роботи, діяльності, мешкання або утримання цієї особи;

- якщо мотивуюче ім'я позначає продукт харчування, то від нього можуть бути утворені ЛД на позначення об'єктів штучного походження: місця зберігання, приготування й виготовлення цього продукту;

- якщо мотивуюче ім'я позначає будівлю або її частину, то від нього можуть бути утворені ЛД, які позначають місце розташування об'єкта в просторі відносно іншого об'єкта або місця;


Подобные документы

  • Історія становлення, проблематика та завдання контрастивної лінгвістики. Національно-культурного компонент в зіставній лексичній семантиці. Аналіз структурних відмінностей лексико-семантичного поля "Зовнішність людини" в німецькій і українській мовах.

    дипломная работа [72,7 K], добавлен 14.07.2009

  • Порівняльна характеристика минулого категоричного часу у турецькій мові і минулого простого в англійській мові. Зіставлення означеного імперфекту і минулого подовженого часу у цих мовах. Минулий доконаний тривалий час в англійській і турецькій мові.

    курсовая работа [63,5 K], добавлен 21.03.2015

  • Проблеми дослідження словотворчих моделей іменників в англійській мові. Творення нових іменників за словотворчими моделями як одне з джерел поповнення словникового складу сучасної англійської мови. Виявлення продуктивних словотворчих моделей іменників.

    курсовая работа [63,4 K], добавлен 18.01.2014

  • Огляд теоретичної літератури, присвяченої проблемі модальності. Визначення сутності ймовірності як одного з видів категорії модальності. Способи об'єктивації ймовірності. Характеристика умов реалізації способів вираження ймовірності в німецькій мові.

    курсовая работа [54,3 K], добавлен 24.12.2011

  • Категорія модальності у німецькій мові. Вивчення поняття та класифікації модальних часток; визначення їх місця у системі мови. Особливості шляхів використання лексичних засобів вираження емоцій у сучасній німецькій мові та при розмовному мовленні.

    курсовая работа [51,6 K], добавлен 21.06.2013

  • Визначення поняття, сутності та ролі другорядних членів речення. Лінгвістичне тлумачення обставини причини та мети. Аналіз синтаксичних особливостей фахової мови. Дослідження засобів вираження обставини мети та причини у сучасній німецькій мові.

    курсовая работа [39,7 K], добавлен 21.10.2015

  • Етимологічна характеристика словникового складу зіставних мов. Лексико-семантичні особливості дієслів переміщення як підвиду "руху" на прикладі дієслів "gehen" в сучасній німецькій мові та "to go" в англійській мові. Суфіксація дієслів переміщення.

    дипломная работа [240,1 K], добавлен 27.11.2015

  • Визначення терміну "Займенник" та "Відносний займенник" у німецькій мові. Питальні займенники; приклади питальних займенників і вживання їх у сучасному мовленні. "Man" та "einer", "eine", "eines", "nichts" та "jemand" та вживання їх у мовленні.

    презентация [1,1 M], добавлен 15.12.2015

  • Виникнення і вживання артикля у французькій мові. Основні засоби передачі означного та неозначного артикля при іменникові - підметі на українську мову. Залежність уживання перекладу артиклю на українську мову від комунікативної структури пропозиції.

    курсовая работа [30,8 K], добавлен 10.04.2010

  • Дослідження синтагматики параболізмів, представленої у німецькій мові через сполучуваність слів у фіксованих словниками лексико-синтаксичних варіаціях біблійних притч і їх модифікацій. Структурні моделі їх сполучуваності за лексико-граматичними класами.

    статья [191,5 K], добавлен 07.08.2017

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.