Валігура Ольга Романівна

Київ - 2010

Дисертація є рукописом

Роботу виконано на кафедрі германської і фінської філології Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант доктор філологічних наук, професор Калита Алла Андріївна, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут", кафедра теорії, практики та перекладу англійської мови, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Стеріополо Олена Іванівна, Київський національний лінгвістичний університет, кафедра німецької філології, професор доктор філологічних наук, професор Петренко Олександр Дем'янович, Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, декан факультету іноземної філології, кафедра теорії і практики перекладу й соціолінгвістики, завідувач кафедри доктор філологічних наук, професорІльченко Ольга Михайлівна, Центр наукових досліджень та викладання іноземних мов НАН України, кафедра іноземних мов, завідувач кафедри

Захист відбудеться "25" березня 2010 р. о 10³⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. Червоноармійська, 73).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (м. Київ, вул. Червоноармійська, 73).

Автореферат розіслано "22" лютого 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, професор О. М. Кагановська

Загальна характеристика роботи

Аналіз робіт, присвячених дослідженню міжмовних контактів і взаємодії мов у міжкультурному спілкуванні, свідчить, що проблема двомовності та багатомовності привертає останнім часом зростаючу увагу науковців та набуває ознак однієї із центральних у сучасній лінгвістиці. Особливу зацікавленість викликають питання встановлення причин мовної інтерференції, з'ясування її ролі та функцій у соціальному (Б.М. Ажнюк, Ю. Д. Дешерієв, У. Лабов, А. Табуре-Келлер, J.A. Fishman, W.E. Lambert, S.Romaine, J. Walters), психологічному (Є. М. Верещагін, О.О. Залевська, І. О. Зімняя, І. . Усов, K. Cantone, F. Grosjean, R. Javier, J. Macnamara, K. Vaid), нейрологічному (Н.П. Бєхтєрева, О.Р. Лурія, Т.В. Чернігівська, Р. Якобсон, L. Obler, M. Paradis, J. Schumann) й лінгвістичному (В. В. Алімов, В. І. Карабан, О.Д. Огуй, О.Д. Петренко, С.В. Семчинський, О.О. Тараненко, О.Б. Ткаченко, О.І. Чередниченко, W. F. Mackey, R.C. Major, N. Poulisse) планах. Разом з тим наукове розв'язання цієї проблеми стримується внаслідок наявності двох діалектично суперечливих обставин. По-перше, спроби формування теоретичних основ опису явища фонетичної інтерференції (далі - ФІ) до недавнього часу здійснювалися переважно в межах структурно-функціонального підходу на підставі його методологічного інструментарію (У. Вайнрайх, Ю.О. Жлуктенко, М.К. Ісаєв, А.Є. Карлінський, Н.О. Любімова, А.А. Метлюк, Т. В. Поплавська, Е. Хауген, I. Mennen, R. Nash, J. Wells). По-друге, стрімкий розвиток когнітивної лінгвістики привів до розуміння того, що раціональні засоби теоретичного опису ФІ повинні мати когнітивне підґрунтя. Це і спричинило значне підвищення актуальності розробки теоретичних передумов вивчення ФІ у площині когнітивно-дискурсивної парадигми.

Лінгвокогнітивний підхід до дослідження фонетичних одиниць у мовленнєвому потоці сягає мовознавчих ідей І.О. Бодуена де Куртене, В. фон Гумбольдта, О.О. Потебні, Е. Сепіра, Ш. Баллі, Л. В. Щерби та інших. Так, загальнолінгвістичні теорії І. О. Бодуена де Куртене і Ш. Баллі побудовані на співвіднесеності вербального висловлювання з психічною сферою мовця. У працях В. фон Гумбольдта й О.О. Потебні розглядається співвідношення між звуком і думкою. Сутність лінгвістичної концепції Е. Сепіра спрямована на виявлення взаємозв'язку між звуком і "внутрішньою" або "ідеальною" системою культурних, історичних та соціально зумовлених цінностей, що функціонують як психологічний механізм.

Інтерес до встановлення закономірностей взаємодії елементів мови з ментальними процесами спонукає лінгвістів до дослідження сегментних і надсегментних ознак мовлення й потребує не лише фонетичного, але й загальномовознавчого аналізу процесу комунікації (О. П. Воробйова, С.П. Денисова, А.А. Калита, А. Е. Левицький, В.І. Перебийніс, О.Д. Петренко, А. М. Приходько, О.І. Стеріополо, І. С. Шевченко, N. Chomsky, G. Lakoff). Мова в межах комунікативної парадигми вивчається у зв'язку з її роллю в процесі реальної мовленнєвої діяльності, де на перше місце висувається мовна/мовленнєва особистість та її соціодискурсивна активність (О.М. Ільченко, С.І. Потапенко, С.О. Швачко, О.В. Яковлєва). Концентрація уваги на людині з її системою уявлень, знань і цінностей дозволяє розуміти мову як явище когнітивного порядку, що використовується в комунікативних процесах, а функціонування мови в комунікації розглядається як опосередковане когнітивними операціями свідомості, що створює підґрунтя для з'ясування закономірностей їхньої взаємодії (А.Д. Бєлова, І.О. Голубовська, О. . Морозова, М.М. Полюжин).

Осмислення проблеми функціонування фонетичних одиниць як невід'ємного складника розумової діяльності людини зумовило актуальність звернення науковців до розкриття лінгвокогнітивних механізмів ФІ в англійському мовленні не носіїв мови, зокрема українців. Аналіз теоретичних розробок вітчизняних і зарубіжних авторів (С.А. Жаботинська, В.М. Манакін, Л.М. Мінкін, А.М. Приходько, З.Д. Попова, О.О. Селіванова, Й.А. Стернін, І.С. Шевченко), спрямованих на з'ясування когнітивної природи мовленнєвої діяльності індивіда, показав, що процеси породження інтерферованого мовлення мають стохастичний характер. Тому вбачається, що методологічним засобом їх теоретичного дослідження є орієнтація на синергетичний підхід, який дозволяє розглядати інтерфероване мовлення як складну відкриту систему, що знаходиться в неврівноваженому стані з притаманною їй здатністю до самоорганізації (Ф.С. Бацевич, А.А. Калита, Л. С. Піхтовнікова, О.В. Тарасова, I. Kecskes).

Значний внесок у з'ясування когнітивних і комунікативних аспектів вивчення міжмовних явищ роблять сучасні дослідження, що ґрунтуються на специфіці взаємодії англійської та інших мов (Т.О. Бровченко, Ю.О. Дубовський, Г.М. Вишневська, А.А. Калита, Т.М. Корольова, В.Ю. Кочубей, Т.В. Поплавська, Л. Г. Фомиченко, J. Flege, J. Jenkins, H. Murray, J. Setter, J. Toivanen, M. Zampini). Однак взаємодія фонетичних систем у мовленні білінгва на матеріалі англійської й української мов з урахуванням когнітивних і комунікативно-прагматичних чинників ще не була окремим об'єктом експериментально-фонетичних досліджень.

Характерною рисою вивчення когнітивних і комунікативних особливостей взаємодії засобів сегментного й надсегментного рівнів у мовленні білінгвів стало активне використання у фонетиці нових понять і моделей, розроблюваних на стиках із суміжними з нею науками: когнітологією, психологією, соціологією, нейрофізіологією, культурологією. Разом з тим зумовлена викликами соціальної дійсності потреба у вивченні механізмів породження ФІ в англійському мовленні українців (далі - АМУ) не привела до належного виявлення когнітивних, психологічних і соціокультурних чинників її породження, які визначають особливості переносу елементів фонетичної системи української мови в межі англійської, та до систематизації теоретичних положень для лінгвокогнітивного і комунікативного опису закономірностей зазначеного явища.

Актуальність дисертаційної праці визначається спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на вивчення особливостей мовної концептуалізації знань, інтеграцію когнітивного й комунікативного підходів до аналізу мовних і мовленнєвих фактів, у тому числі й ФІ. Актуальність теми підтверджується також орієнтованістю фонетичних досліджень на виявлення національної специфіки й міжмовних подібностей/відмінностей у фонетичних системах англійської й української мов, установлення закономірностей функціональних змін, що супроводжують зазначене явище, встановлення й інтерпретацію причин виникнення фонетичної інтерференції та розкриття механізмів її породження у площині когнітивної лінгвістики.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано відповідно до плану колективної наукової теми кафедри фонетики англійської мови (нині германської і фінської філології) "Комунікативно-когнітивний та соціокультурний аспекти функціонування системи фонетичних одиниць англійської мови", затвердженої вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол № 6 від 30 січня 2005 року. Проблематика дисертації входить до кола питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою Міністерства освіти і науки України № 0106U002115 "Функціональні моделі тексту та дискурсу в синхронії та діахронії: когнітивний, комунікативний та емотивний аспекти" (тему затверджено вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол № 6 від 30 січня 2005 року).

Мета дослідження полягає у виявленні лінгвокогнітивних і комунікативних основ фонетичної інтерференції шляхом установлення закономірностей породження інтерферованої фонетичної системи англійського мовлення українців.

Для досягнення поставленої мети необхідно розв'язати такі завдання:

- розробити теоретичні засади дослідження мовної інтерференції як одного з основних виявів білінгвізму;

- встановити й обґрунтувати підходи до аналізу когнітивних і комунікативних особливостей інтерферованого мовлення білінгвів;

- висвітлити специфіку взаємодії когнітивних інтерферуючих і мовних інтерферованих елементів у фонетичній системі АМУ;

- визначити методологічні положення експериментального вивчення лінгвокогнітивних і комунікативних особливостей ФІ в англійському мовленні українських білінгвів;

- виявити різновиди і ступені ФІ в англійському мовленні українців;

- розкрити риси національного й індивідуального характеру у вимовному акценті в інтерферованому АМУ;

- виокремити й кодифікувати основні (універсальні та специфічні) ознаки інтерферованої фонетичної системи АМУ на сегментному й надсегментному рівнях шляхом зіставного аналізу англійського вимовного еталону та інтерферованого англійського мовлення українців;

- стратифікувати інваріантну модель інтерферованої фонетичної системи та її варіанти в АМУ на сегментному й надсегментному рівнях на основі базових когнітивних процесів.

Об'єктом дослідження є інтерфероване англійське мовлення українців. Предмет дослідження становлять лінгвокогнітивні і комунікативні основи фонетичної інтерференції в англійському мовленні українців.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що закономірності, ступінь вияву та причини виникнення ФІ у процесі контактування мов залежать не лише від відмінностей артикуляційних баз цих мов та особливостей фонетичної системи рідної мови білінгвів, але й від сфери/сфер (екзистенціальної, ментальної, трансцендентної) духовного буття мовця, у межах якої/яких породжується інтерферована фонетична система. При цьому інтерферовані фонетичні елементи, прототипами яких слугують відповідні базові фонетичні елементи рідної мови, під час оволодіння іноземною мовою можуть несвідомо або свідомо вмонтовуватися індивідом у структуру інтерферованої фонетичної системи, з притаманною їй низкою універсальних і специфічних особливостей, що виявляються в національному й індивідуальному характері вимовного акценту. Вимовний акцент зумовлюється складним співвідношенням артикуляційних баз рідної й іноземної мов і позамовних чинників, таких як: мовна компетенція, мовна здатність, психологічний тип мовця, його соціокультурний статус і комунікативно-когнітивний досвід, мовленнєва ситуація тощо.

Матеріалом дослідження слугують фрагменти англійських художніх і публіцистичних текстів, озвучених носіями англійської (еталонне мовлення) та української (інтерфероване мовлення) мов. Обсяг матеріалу, який підлягав спеціальному експериментальному дослідженню, складає 2140 фрагментів текстів, озвучених 107 дикторами (17 носіями англійської мови і 90 українськими білінгвами). Загальна тривалість звучання проаналізованого матеріалу становить 37,3 години. Запис на магнітну плівку читання фрагментів англійських текстів українськими дикторами дозволив абстрагуватися від інтерференційних явищ на лексичному і граматичному рівнях й уникнути під час запису експериментального матеріалу додаткових труднощів, пов'язаних зі значною варіативністю мовних засобів, властивих спонтанному мовленню.

Загальнонауковим методологічним підґрунтям роботи є принцип антропоцентризму, трансформований на сучасному етапі розвитку мовознавства в екзистенціальну площину вивчення розумово-мовленнєвої діяльності індивіда (Ю. С. Степанов, І. П. Сусов). Конкретно-науковою методологією дослідження є когнітивно-дискурсивний (О. С. Кубрякова, Й. А. Стернін, І. С. Шевченко) і комунікативний (Ф. С. Бацевич, Т. Г. Винокур, З. Я. Тураєва) підходи, доцільність використання яких випливає з нерозривності двох базових функцій мови: когнітивної (гносеологічної) і комунікативної (прагматичної).

У роботі використана комплексна методика дослідження, яка ґрунтується на загальних положеннях й методах системного аналізу, у кожному разі обраних з урахуванням поставлених завдань і досліджуваного матеріалу. Виявлення лінгвокогнітивних і комунікативних особливостей фонетичної інтерференції грунтується на методах морфологічного аналізу і синтезу систем з використанням елементів загальнонаукових (абстрагування, узагальнення, формалізація) та емпірико-теоретичних (аналіз, синтез, порівняння, ідеалізація) методів. З метою виокремлення й кодифікації універсальних і специфічних ознак інтерферованої фонетичної системи АМУ на сегментному й надсегментному рівнях було використано зіставний метод шляхом системного порівняння англійського вимовного еталону та інтерферованих реалізацій носіїв української мови. Розробка методологічних основ дослідження спирається на загальнонаукову методологію моделювання та графічну інтерпретацію його результатів. Методика проведення експериментально-фонетичного дослідження здійснюється з використанням емпіричних загальнонаукових методів (порівняння, вимірювання, експеримент) та спеціальних методів установлення фонетичного інвентарю основних ознак інтерферованого АМУ (семантичного, аудитивного й акустичного аналізу: комп'ютерно-осцилографічного, спектрального, інтонографічного), кількісного аналізу даних.

Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні лінгвокогнітивного та комунікативного підходів до аналізу інтерферованого мовлення, що вперше дозволило: а) встановити інтерферовану фонетичну систему АМУ з урахуванням специфіки функціонування фонетичних засобів англійської й української мов; б) виокремити й кодифікувати основні ознаки інтерферованої фонетичної системи АМУ на сегментному й надсегментному рівнях; в) установити ступінь вияву ФІ в англійському мовленні українців. Новим у праці є виявлення і стратифікація інтерферованої фонетичної системи та її варіантів в АМУ на основі базових когнітивних процесів. Уперше здійснено комплексне багаторівневе моделювання взаємодії фонематичних структур англійської й української мов; установлено й систематизовано найвразливіші та найстійкіші у плані інтерференції фонематичні й інтонаційні структури англійської мови залежно від ступеня ФІ. Новою в роботі є також побудова низки когнітивно-синергетичних моделей породження інтерферованого мовлення: когнітивної моделі породження мовлення психічною сферою індивіда, узагальненої когнітивної моделі розумово-мовленнєвої діяльності білінгва, стохастичних моделей породження інтерферованого мовлення і його варіантних структур-атракторів.

Теоретичне значення роботи полягає в новому інтегративному підході до вивчення явища білінгвізму та фонетичної інтерференції як його прояву в руслі когнітивно-дискурсивної парадигми, що є внеском у розв'язання низки стрижневих проблем загального мовознавства, когнітивної і комунікативної лінгвістики. Встановлення когнітивно-синергетичних засад дослідження ФІ та побудова відповідної моделі фонетичної системи в реалізації її синтагматичних і парадигматичних зв'язків в інтерферованому АМУ сприятиме подальшій розбудові теорії мовних контактів, теорії міжкультурної комунікації і когнітивної фонетики. Виявлений інвентар інтерферованих фонетичних одиниць сегментного й надсегментного рівнів і запропонована модель інтерферованої фонетичної системи АМУ є внеском у загальне мовознавство, зіставну фонетику, лінгвістичну контактологію, типологію й культуру мовлення. Результати дослідження інтерферованої фонетичної системи АМУ шляхом зіставного аналізу з британським вимовним стандартом можуть бути використані в розвідках з порівняльної типології та універсології. Теоретично важливим для теорії мовних контактів, лінгвокультурології, міжкультурної комунікації, етно- та соціолінгвістики є розкриття механізму виникнення фонетичної інтерференції з позицій когнітивної лінгвістики. Створена й апробована на значному емпіричному матеріалі методика дослідження, а також отримані в дисертації результати можуть бути поширені на відповідні наукові праці на матеріалі інших мов.

Практичне значення роботи полягає у можливості використання її основних теоретичних положень, графічних моделей і результатів експериментального дослідження в курсах теоретичної (розділи "Фонологічна система мови", "Вимовна норма та її кодифікація", "Сегментний і надсегментний рівні мови", "Регіональні варіанти сучасної англійської мови") та практичної фонетики англійської мови (розділи "Артикуляційна база англійської мови", "Фонемний склад англійської мови", "Інтонація мовлення"), загального мовознавства (розділи "Мовознавство на сучасному етапі", "Мова і мислення", "Мова і мовлення", "Мова і комунікація", "Мова і суспільство", "Мова і культура", "Мовні контакти"), у курсах за вибором ("Когнітивна фонетика: здобутки та перспективи", "Фонетична інтерференція в англійському мовленні українських білінгвів", "Українсько-англійські мовні контакти"), при укладанні навчальних посібників і підручників з курсів теоретичної і практичної фонетики англійської мови, загального мовознавства, порівняльної типології англійської та української мов. Результати й висновки дисертаційної праці впроваджуються в курсах "Основи наукових досліджень", "Теоретичні та прикладні проблеми сучасної лінгвістики", які викладаються автором у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, а також використовуються в науково-дослідницькій роботі студентів, магістрантів, аспірантів та здобувачів наукових ступенів, що виконується під керівництвом дисертанта. Вони також можуть бути застосовані в розробці експертних систем оцінки фонетичної інтерференції в мовленні білінгва, програм аналізу та синтезу мовлення.

Особистий внесок дисертанта полягає: 1) у створенні теоретичного підґрунтя для вирішення проблеми дослідження ФІ; 2) структуруванні логіки взаємодії наукових напрямів та аспектів вивчення ФІ в межах когнітивного і комунікативного підходів; 3) висвітленні специфіки взаємодії когнітивних інтерферуючих та мовних інтерферованих елементів у фонетичній системі мовлення білінгва; 4) побудові когнітивних моделей породження інтерферованого мовлення; 5) обґрунтуванні системного підходу до класифікації провідних ознак інтерферованого мовлення, виявлених у результаті емпіричного дослідження ФІ; 6) розробці комплексної методики експериментального вивчення лінгвокогнітивних особливостей ФІ в мовленні білінгвів; 7) виявленні і стратифікації інваріантної моделі інтерферованої фонетичної системи та її варіантів в АМУ на основі базових когнітивних процесів.

Апробація основних теоретичних положень, результатів і висновків дисертації здійснювалася на 46 наукових конференціях, у тому числі: 25 міжнародних: "Contemporary English Pronunciation: Social and Cultural Aspects in Language Education" (IATEFL - Ukraine, Київ, 1997); "Іноземні мови сьогодні й завтра" (Тернопіль, 1999); "Соціокультурні аспекти навчання іноземних мов" (Тернопіль, 2004);"Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес" (Чернівці, 2004); "Іноземномовна комунікація: здобутки та перспективи" (Тернопіль, 2006); "Мова і культура" (Київ, 2006); "Міжкультурна лінгвістика та формування іншомовної комунікативної компетенції" (Київ, 2006); ХІІ Міжнародній науково-практичній конференції асоціації викладачів англійської мови IATEFL - Ukraine (Ірпінь, 2007); "Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація" (Харків, 2007); "Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця" (Київ, 2007);"Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики" (Київ, 2007); "Проблеми та перспективи лінгвістичних досліджень в умовах глобалізаційних процесів" (Тернопіль, 2007); "Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація" (Харків, 2008); "Мови і світ" (Кіровоград, 2008); "Актуальні проблеми філології та американські студії" (Київ, 2008); "Іноземномовна комунікація: здобутки та перспективи" (Тернопіль, 2008); "Горизонти прикладної лінгвістики і лінгвістичних технологій MegaLing'2008" (Партеніт, 2008); "Язык и дискурс в статике и динамике" (Мінськ, 2008); "Сучасні підходи та інноваційні тенденції у викладанні іноземних мов" (Київ, 2009); ХХХVIII Міжнародній філологічній конференції (Санкт-Петербург, 2009); "Мови і світ: дослідження та викладання" (Кіровоград, 2009); "Іноземна філологія у XXI столітті" (Запоріжжя, 2009); "Діалог мов і культур" (Київ, 2009); "Межкультурные коммуникации: язык и общество" (Алушта, 2009); "Пріоритети сучасного германського та романського мовознавства" (Луцьк, 2009); 4 Всеукраїнських наукових конференціях: "Digging Deeper into CALL: комп'ютерні технології у навчанні іноземних мов" (Горлівка, 2006), "Новітня теорія літератури і проблеми літературної антропології" (Тернопіль, 2008); "Пріоритети сучасного германського та романського мовознавства" (Луцьк, 2008); "Фонетика і фонологія: Сучасні парадигми дослідження та формування фонетичної комунікативної компетенції в мовному вищому навчальному закладі" (Київ, 2008); 6 міжвузівських наукових конференціях: "Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному суспільстві" (Київ, 2007); "Соціокультурний та комунікативно-когнітивний аспекти фонетики іноземної мови (германські та романські мови)" (Київ, 2007); "Дослідження інтонації мовлення: сучасний стан та перспективи (германські та романські мови)" (Київ, 2007); "Психолого-педагогічні проблеми освіти і виховання в умовах глобалізації та інтеграції освітніх процесів" (Київ, 2007); "Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій" (Київ, 2008); "Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій ІІ" (Київ, 2009); регіональній науково-методичній конференції "Методика викладання іноземних мов в Україні: Що нового в XXI столітті?" (Тернопіль, 2004); міжвузівському науковому семінарі з проблем гендерних досліджень (Харків, 2005); а також на 10 звітних наукових конференціях факультету іноземних мов Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (Тернопіль, 1999-2009).

Публікації. Основні теоретичні положення й результати дослідження відображено в монографії "Фонетична інтерференція в англійському мовленні українських білінгвів" (17,07 друк. арк.), у 23 статтях автора, з них опубліковано у фахових наукових виданнях ВАК України 21 одноосібну статтю (9,82 друк. арк.) й 1 статтю у співавторстві (0,51 друк. арк.), а також у матеріалах наукових конференцій (1 стаття, 17 тез) загальним обсягом 1,19 друк. арк. Загальний обсяг публікацій з проблематики дослідження складає 28,39 друк. арк.

Особистий внесок дисертанта в публікації, написаній у співавторстві, полягає в обґрунтуванні соціолінгвістичних рівнів аналізу як теоретичної основи проведення експериментально-фонетичного дослідження.

Загальний обсяг роботи разом із бібліографією й додатками складає 484 сторінки, а обсяг її текстової частини - 375 сторінок (у тому числі 14 рисунків і 24 таблиці загальним обсягом 19 сторінок). Список використаної літератури містить 894 джерела, з яких 248 - іноземними мовами.

Структура дисертаційної роботи. Праця складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури й додатків.

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, вказано на зв'язок теми дисертації з науковою проблематикою установи, у якій виконано роботу, визначено її мету й завдання, об'єкт і предмет, сформульовано положення, що виносяться на захист, висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення, описано методи дослідження, подано дані про апробацію роботи.

У першому розділі узагальнено теоретичні положення основних проблем вивчення білінгвізму вітчизняними та зарубіжними дослідниками. Обґрунтовано основи створення узагальненої типології білінгвізму, систематизовано загальнолінгвістичні ознаки різновидів мовної й мовленнєвої інтерференції, класифіковано провідні ознаки ФІ в англійському мовленні українців на сегментному й надсегментному рівнях. Визначено алгоритмічну структуру завдань теоретичного й експериментального дослідження ФІ.

У другому розділі проаналізовано теоретичні та методологічні передумови експериментального дослідження інтерферованого англійського мовлення українців, побудовано й обґрунтовано низку когнітивних моделей породження інтерферованого мовлення, наведено класифікацію провідних ознак опису результатів емпіричного вивчення фонетичної інтерференції. Викладено програму й методику експериментального дослідження лінгвокогнітивних і комунікативних особливостей фонетичної інтерференції в англійському мовленні українців.

У третьому розділі описано результати експериментально-фонетичного розгляду специфіки вияву фонетичної інтерференції на сегментному й надсегментному рівнях в англійському мовленні носіїв української мови. Наведено дані аудитивного й акустичного аналізу експериментального матеріалу, здійснено зіставлення й узагальнення ознак фонемної й інтонаційної інтерференції в англійському мовленні різних груп українських дикторів-білінгвів, встановлено основні закономірності фонетичного оформлення інтерферованої системи англійського мовлення українців на сегментному й надсегментному рівнях.

У загальних висновках викладено результати теоретичного й експериментального дослідження, сформульовано основні підсумки дисертаційної праці та окреслено перспективи подальшого опрацювання зазначеної проблеми. фонетичний інтерференція англійський мова

У додатках наведено мовленнєві фрагменти експериментального матеріалу, використаного під час аудитивного й акустичного аналізу.

Основний зміст дисертаційної роботи

Розділ 1. "Фонетична інтерференція як об'єкт лінгвістичних досліджень". У розділі схарактеризовано основні проблеми наукового пізнання білінгвізму як умови виникнення ФІ, обґрунтовано загальнотеоретичні основи її опису у мовленні білінгва, висвітлено особливості вияву ФІ на сегментному й надсегментному рівнях та специфіку породження вимовного акценту в інтерферованому мовленні білінгвів.

Розуміючи білінгвізм як контакт двох мовних систем у мисленні і мовленні індивіда (Є. М. Верещагін, А. Мартіне, Р. М. Фрумкіна, C. Keatley, W. Lambert) і як практичну здатність почергового використання індивідом двох мов (У. Вайнрайх, А. Є. Карлінський, W. F. Mackey), достатню для забезпечення його адекватної мовленнєвої поведінки в реальних комунікативних ситуаціях, фонетична інтерференція тлумачиться у реферованій праці як складне лінгвістичне, когнітивне та культурно-комунікативне явище, що виникає в іншомовному мисленні і мовленні білінгва у формі певної сукупності фонетичних ознак, ступінь вияву яких залежить від ментальних, психологічних і соціокультурних чинників. При цьому білінгв розглядається як носій двох мовних систем, який володіє кодами цих систем і механізмами їх перемикання (Р. Белл, S. Ervin-Tripp, F. Genesee, F. Grosjean, R. Titone), під час спілкування дотримується соціокультурних норм актуалізації первинної і вторинної мовно-культурних систем (В.Ю. Розенцвейг) та є потенційним джерелом інтерференції (А. Мартіне).

Виходячи з позицій дослідження ФІ, мовленнєву поведінку білінгва схарактеризовано як певну взаємодію універсальних, притаманних будь-якому носієві мови, та національно-мовних властивостей, сформованих під впливом фонологічної системи рідної мови (Г. М. Вишневська, C. Soares, M. Zampini). Мовленнєва поведінка білінгва зумовлюється, з одного боку, прототипами фонетичного рівня рідної мови, з іншого - прагненням до еталону звучання іноземної. Унаслідок цього свідомість білінгва змушена контролювати декілька стадій вибору й оцінки закладених у ній альтернативних можливостей звукової матеріалізації висловлень іноземною мовою, що складають певний тезаурус фоноконцептів (А. А. Калита) з різними ступенями вияву ФІ і вимовного акценту.

З'ясування основних проблем білінгвізму та його типологічних ознак в працях провідних вітчизняних та зарубіжних учених (В. М. Русанівський, О. І. Чередниченко, О. К. Чернічкіна, О. Г. Ширін, Г. М. Яворська, E. Beaujour, E. Bialystock, J. Fishman, K. Hakuta, J. Walters) дозволило систематизувати такі аспекти вивчення білінгвізму, як власне лінгвістичний, психологічний, нейролінгвістичний, когнітивний, соціологічний, літературно-художній, перекладознавчий, культурологічний, педагогічний (методичний) та створити класифікацію типів білінгвізму. Результати глибшого розгляду особливостей вияву білінгвізму як єдності мовленнєвих, психокогнітивних і соціокультурних умінь і навичок білінгва та як одного з провідних чинників ступеня вияву ФІ систематизовано у формі узагальненої типології білінгвізму, визначальний фрагмент якої наведений у вербально-графічному вигляді на рис. 1.

Оскільки інтенсивність вияву ФІ залежить від рівня іншомовної компетенції білінгва, яка, у свою чергу, визначається типом білінгвізму мовця, культивованого його мовленнєвим оточенням, у межах дослідження сутності і природи ФІ розглянуто мовну компетенцію та картину світу двомовної особистості, виявлено лінгвокогнітивні особливості мовлення білінгва і нейропсихолінгвістичні механізми породження двомовності.

Іншомовна компетенція білінгва, від рівня сформованості якої значною мірою залежить ступінь вияву ФІ, визначається як сукупність синхронно взаємодіючих мовної, комунікативної і соціокультурної компетенцій (Н. П. Шумарова, J. Edwards). В обсязі нашого дослідження мовну компетенцію схарактеризовано як знання конвергентних і дивергентних ознак контактуючих фонетичних систем та правил варіантного й інваріантного вживання фонетичних одиниць у процесі комунікації. Під комунікативною компетенцією у праці розуміється здатність білінгва втілювати здобуті знання про особливості використання фонетичних систем контактуючих мов у різних ситуаціях спілкування, що сприяє їх адекватному сприйняттю слухачем. Мовна й комунікативна компетенції індивіда відображаються у мовній свідомості мовця у вигляді культурно детермінованих когнітивно-комунікативних моделей і норм їх актуалізації (Ю. В. Бромлей, Л. В. Цурікова), що й становить соціокультурну компетенцію білінгва.

У процесі міжкультурної/міжмовної комунікації неминуче має місце зіткнення двох мов, наслідком якого постає новий когнітивно-емоційний лінгвокультурний простір (В.В. Красних) комунікативної реалізації двомовної особистості (І.І. Халєєва, В.П. Нерознак). На цій підставі звернено увагу на трансформації когнітивних структур мовної свідомості і комунікативної поведінки білінгва як результат перерозподілу психо-енергетичного потенціалу особистості (Н.В. Бардіна, А.А. Калита, В.М. Манакін, Л.М. Мінкін, В.Г. Таранець).

За таких обставин важливого значення набувають такі психокогнітивні чинники впливу на засвоєння білінгвом вторинної мовно-культурної системи як когнітивна гнучкість (О. А. Леонтович), мовне чуття (М. М. Гохлернер), мовні здібності (М. Г. Каспарова). При цьому вроджені здібності людини осмислювати артикуляційні й акустичні характеристики звукових сегментів не лише в потоці мовлення, а також під час внутрішнього програмування розглядаються як рушійна сила когнітивно-пізнавальних процесів, спрямованих на формування її мовної компетенції (J. Coleman, J. Fitzpatrick, J. Laver, A. Wennerstorm).

У контексті дослідження лінгвокогнітивних особливостей явища ФІ процес засвоєння певного концепту передбачає, перш за все, знання мови як обов'язкової когнітивної складової психіки людини, відповідальної за всю мовну поведінку білінгва (Т. ван Дейк, Н.П. Шумарова, N. Cook, M. Singer). Оскільки мова є системою, що складається із символів, різноманітних операцій та процесів, фонетичні моделі висловлень мають свою знакову природу і свої означувані - фонетичні концепти, які визначаються як специфічні, сформовані внаслідок конкретного комунікативного досвіду ментальні утворення, що містять змістовий мінімум знання, здатного у формі звукового перцептивного образу або символу зберігатися у довгостроковій пам'яті індивіда (А.А. Калита). Так, прикладом фонетичного концепту може слугувати висхідний тон, який асоціюється у пам'яті індивіда із незавершеністю висловленого або питальністю (P. Roach) як універсальний перцептивний невербальний символ, що передає значення тону. Різновиди висхідного тону у мовленні складають його комунікативно-когнітивну парадигму, яка базується на конкретно-асоціативних й емоційно-оцінних ознаках, що дозволяють слухачеві відчувати узагальнені смисли (незавершеність, некатегоричність, невпевненість), класифікувати й встановлювати типи їхніх фонетичних репрезентацій. Такими репрезентаціями висхідного тону можуть слугувати його різновиди за висотнотональним рівнем (високий, середній, низький), діапазоном (широкий, середній, вузький), конфігурацією руху тону (опуклий, увігнутий), швидкістю зміни напрямку руху тону (крутий, пологий), структурою ядерної та термінальної частини інтонаційного контуру тощо.

Наведений у розділі аналіз результатів теоретичних та експериментальних досліджень ФІ показує, що вивчення цього явища як складової частини загальної когнітивної моделі породження та сприйняття мовлення потребує осягнення глибинних процесів розумової діяльності. Розгляд механізму фонетичного оформлення мовлення білінгва здійснюється з урахуванням об'єктивних даних нейрофізіології (Т.В. Ахутіна, Н. П. Бехтєрєва, А.Р. Лурія, Т.В. Чернігівська, J. Gandour, S. Lamb) та психології (Л.С. Виготський, М.І. Жинкін, Н. В. Імедадзе, О.О. Леонтьєв, W. Lambert, M. Singer), які роблять упровадження когнітивного підходу до аналізу досліджуваного феномена закономірним та виправданим.

На підставі наявної лінгвістичної інформації систематизовано загальнотеоретичні основи наукового опису ФІ у мовленні білінгва, а саме: з'ясовано сутність інтерференції як мовного явища, виявлено провідні чинники її породження, узагальнено множину ознак різновидів мовної й мовленнєвої інтерференції у вигляді класифікації загальнолінгвістичних ознак інтерференції для виявлення критеріїв диференціації різновидів мовної інтерференції і для опису природи її ознак.

Позаяк мовна інтерференція трактується у праці як складне комплексне соціально-психологічне адаптивне явище, перебіг якого розгортається під час оволодіння індивідом іноземної мови і здійснюється під впливом його свідомого/неусвідомленого втручання у природну структуру первинної або вторинної мови, під час побудови класифікації загальнолінгвістичних ознак мовної інтерференції нами ураховувались усі чинники зовнішнього впливу на мову (позалінгвальний принцип), а з іншого - аспекти мови, на які цей вплив діє (лінгвальний принцип). Критерії класифікації ознак розташовано за векторним принципом, що відбиває послідовність реалізації розумово-мовленнєвих актів індивіда під час комунікації: сфера функціонування інтерференції кількість охоплюваних мов чинники інтерференції засоби комунікації.

Відповідно до ознаки рівня функціонування інтерференцію класифіковано на мовну й мовленнєву (У. Вайнрайх); за кількістю охоплюваних мов - на просту й складну (В. О. Виноградов); за чинниками зовнішнього впливу на мову - на психолінгвістичну (свідому та підсвідому) й соціолінгвістичну (релігійну, політичну, комунікативну тощо); за засобами комунікації - на лінгвальну (фонетична, граматична, лексична, графічна, семантична, стилістична) та позалінгвальну (жестикуляційна, позова, мімічна тощо)

В основу побудови класифікації ознак фонетичної інтерференції покладено векторну логіку поглиблення її ієрархічної вісі від ознаки звукового рівня мови через ознаку характеру відношень між елементами мовних систем до ознаки природи відхилення від мовленнєвої норми.

Оскільки за своїми найзагальнішими властивостями фонетична інтерференція здійснюється на сегментному та надсегментному рівнях мови, то до першого ієрархічного рівня класифікації за звуковим рівнем мови нами було включено два типи ознак фонетичної інтерференції: фонемну та інтонаційну.

Систематизація ознак другого рівня класифікації за характером відношень між елементами систем ґрунтується на виділенні парадигматичних і синтагматичних чинників, основу яких складають відповідно закономірності одночасного (недодиференціація, передиференціація, реінтерпретація, субституція) і послідовного (плюс-сегментація, мінус-сегментація, пермутація) сполучення ознакових категорій і дистрибуційних характеристик (У. Вайнрайх).

У межах третього ієрархічного рівня класифікації всі відомі різновиди ознак фонетичної інтерференції згруповано нами за критерієм відхилення від мовленнєвої норми, за яким розрізняють (У. Вайнрайх, Ю. О. Жлуктенко, А. Є. Карлінський, R. С. Major) такі основні типи фонетичної інтерференції:

1) недодиференціація, або недостатня диференціація іншомовних фонем (інтенсивна інтерференція, мінус-сегментація, симпліфікація), яка відбувається, коли змішуються два звуки вторинної системи, яким немає відповідників у первинній системі, аналогічна дивергентному діафонічному ототожненню (Е. Хауген). Наприклад, носій української мови може не розрізняти англійські фонеми //i:// та //I/, які протиставлені за якістю голосного /I/; тоді він, відповідно, змішуватиме такі слова, як sit та seat, live та leave. Крім того, недостатня диференціація може також призводити до того, що послідовність кількох фонем вторинної мови сприйматиметься як одна фонема, наприклад, англ. /ts/ та укр. /ц/. Сучасні дослідники (F. Eckman, M. Zampini), розглядаючи типи інтерференції на матеріалі різних мов, класифікують недостатню диференціацію іншомовних фонем як алофонічне розщеплення (allophonic split);

2) передиференціація, або надмірна диференціація іншомовних фонем (екстенсивна інтерференція, плюс-сегментація), яка має місце тоді, коли одиницям і моделям первинної мови приписують властивості відповідних одиниць і структур вторинної мови; відповідає конвергенції, за Е. Хаугеном. Наприклад, під впливом опозиції українських фонем /л/ та /л'/, які протиставлені за твердістю та м'якістю, носій української мови сприймає світлий і темний різновиди англійської фонеми /l/ як дві різні фонеми;

3) реінтерпретація відмінностей або неправильна інтерпретація фонем (пермутаційна інтерференція, репласація), яка передбачає перерозподіл ознак, елементів і структур вторинної мови в іншомовному мовленні під впливом первинної мовної системи. Наприклад, носії української мови замінюють англійські фонеми /D/ та /T/ власними /з/ та /с/, розглядаючи як істотну ознаку цих англійських фонем їхню фрикативність, або замінюють /д/ та /т/, якщо вважають істотнішою ознакою дзвінкість і глухість;

4) субституція фонем/звукова субституція: заміна іншомовного звука, схожим, на думку мовця, звуком (фонемою) рідної мови; аналогічна простим діафонічним відношенням тотожності, за Е. Хаугеном. Наприклад, заміна увулярного або ретрофлексивного /r/ апікальним /р/; заміна послідовністі англійських фонем /StS/ поєднанням українських передньоязикових звуків /ш/ та /ч/.

При цьому наведена вище класифікація ознак фонемної інтерференції придатна і до просодичної (інтонаційної) інтерференції.

Розгляд комунікативних й лінгвокогнітивних ознак ФІ в англійському мовленні українських білінгвів підтвердив необхідність урахування особливостей процесу міжкультурної комунікації для запобігання непорозуміння й конфліктних ситуацій під час спілкування представників різних лінгвокультурних спільнот, зокрема англомовного та слов'янського світів (І. О. Голубовська, А. В. Корольова, О. А. Леонтович, С. Г. Тер-Мінасова, D. Crystal, A. Wierzbicka).

Розділ 2. "Теоретичні та методологічні передумови експериментального дослідження інтерферованого англійського мовлення українців”. У розділі на основі методологічного аналізу наявних підходів, напрямів і аспектів наукового розгляду ФІ висвітлено специфіку взаємодії когнітивних інтерферуючих і мовних інтерферованих елементів у фонетичній системі АМУ; побудовано й обґрунтовано низку когнітивних моделей породження інтерферованого мовлення; визначено методологічні положення експериментального вивчення лінгвокогнітивних і комунікативних особливостей ФІ в англійському мовленні українців.

Вивчення явища ФІ в англійському мовленні українських білінгвів здійснюється з позицій когнітивно-дискурсивного підходу (О. С. Кубрякова) як перспективного методологічного інструментарію, когнітивного за суттю й діяльнісного за стилем мислення (О. І. Морозова, І. С. Шевченко), позаяк фонетична система мови розглядається у межах його парадигми як невід'ємний складник розумової діяльності людини, що щільно взаємодіє з іншими когнітивними процесами (А. А. Калита, І. В. Красовcька, C. Abry, J. Coleman, N. Cook, J. Durand, J. Fitzpatrick, J. Gandour, B. Laks, A. Monagham, M. Tatham).

Вихідним для з'ясування лінгвокогнітивних основ ФІ в англійському мовленні українців слугує положення про те, що пізнавально-розумова діяльність білінгва (когніція), яка ґрунтуються на психічних функціях свідомості: мисленні, відчуттях, сприйманні, інтуїції і трансценденції (К. Юнг) та на їхній взаємодії з діяльністю позасвідомого, має безпосереднє відношення до причин виникнення інтерферованих елементів в мовленні білінгва.

До провідних чинників, що зумовлюють перебіг інтерферуючих актів когніції як першоджерела і основних видів результату своєрідного помилкового способу переробки інформації з наступним її спотворенням при продукуванні мовленнєвих повідомлень, уналежнюємо знання (енциклопедичні й лінгвістичні), менталітет і мовну здатність індивіда.

З позицій сучасного мовознавства знання як зміст ментальних репрезентацій або даних на рівні цих репрезентацій (О. С. Кубрякова, Z. Pylyshyn) є самоорганізуючою й саморегулюючою системою, що рухається й змінюється відповідно до нових даних, куди входять мовні знання, позамовні знання та загальнофонові знання про світ (О.М. Шахнарович). Одиниці знань, що зберігаються у пам'яті й формують понятійну структуру мовного та позамовного досвіду, розглядаються як фрейми (М. Мінський, C.А. Жаботинська, Ch. Fillmore).

У праці теорію фреймових (сіткових) моделей М. Мінського розвинуто як моделі збереження фонетичних знань у пам'яті людини у вигляді інтонаційного фрейму, який витлумачуємо як структуру, компонентами якої є тон, гучність, фразовий наголос, ритм, темп, паузація. Наявність у системі способів породження мовлення окремого механізму його інтонаційного оформлення, підтверджена даними нейролінгвістичного дослідження мовлення (Т.В. Чернігівська, Н.Д. Свєтозарова), дозволяє стверджувати, що існують базові елементи певних інтонаційних фреймів висловлювань та мотивуюча контекст спілкування їх варіативна різноманітність. Таку визначену нами інтонаційну фреймову структуру, яка ґрунтується на параметрах ядерних конструкцій, вважаємо універсальною для мов з акцентним ладом, зокрема для англійської й української.

Інтонаційний фрейм як формат знання включає пакет інформації щодо інтонаційного оформлення таких мовленнєвих сегментів, як інтонаційна група чи фраза. У свою чергу наявні окремі фрейми ядерних тонів, а також фрейми, що містять тональні, динамічні та темпоральні модифікації перед'ядерних і заядерних компонентів. Відтак кожному висловленню властивий певний набір інтонаційних фреймів у формі гештальтів як незмінного цілісного складника свідомості у вигляді структур і образів (О. О. Селіванова), що створює неповторну своєрідність національної мови і надає можливість пояснити неадекватне інтонування англійських фраз, реалізованих українськими білінгвами.

Розглядаючи появу інтерферуючих елементів у мовленні білінгва, у праці звернено увагу на менталітет як спосіб сприйняття і розуміння світу, який зумовлюється сукупністю когнітивних стереотипів свідомості (М. Ф. Алефіренко, А.М. Приходько, А.Т. Хроленко), визначено кореляції між менталітетом і фонетичною організацією мовлення білінгвів, встановлено існування взаємозв'язку національної ідентичності та інтонації. Так, надмірну кількість висхідних тонів в англійському мовленні українців, що є нетиповим для тональної системи англійської мови, пояснено відсутністю в ментальних характеристиках українців автономності особистості, самоствердження, індивідуалізму, тобто того, що властиве менталітету англійців та реалізується на фонетичному рівні за допомогою низького спадного тону. Закономірність вживання висхідного тону в фінальній позиції фраз замість спадного тону пояснюється підсвідомим вираженням невизначеності та невпевненості індивіда у мовленні (D. Britain).

Мовна здатність як один з основних інтерферуючих елементів у мовленні білінгва є багаторівневою, ієрархічно організованою функціональною системою, що формується в психіці індивіда в процесі онтогенезу (Т.М. Ушакова) і слугує основою іншомовної компетенції, рівень сформованості якої є одним із провідних чинників ступеня вияву ФІ в комунікації.

До інтерферованих елементів, що набувають форми вимовного акценту в мовленні білінгва, відносимо не тільки помилки на фонетичному рівні (mistakes), але й ті викривлення та порушення системи й норми англійської мови (mental errors), які екстеріоризують фонетичне оформлення ментальних репрезентацій в нейродинамічних структурах головного мозку на сегментному й надсегментному рівнях (N. Cook, J. Coleman, C. Fowler).

Викладені підстави надали нам можливості формування просторової узагальненої когнітивної моделі розумово-мовленнєвої діяльності білінгва, зображеної у вигляді чотиригранної піраміди.

Основу зазначеної піраміди утворюють чинники, сукупність яких розташовано на площині прагматичного потенціалу розумово-мовленнєвої діяльності індивіда, яка обмежується осями структури мови й практики використання мови уявного простору породження мовлення. У межах загальної площини виокремлено умовну площину прагматичних чинників оволодіння мовою (ABCD), яку членовано на дві площини: природного/зацікавленого оволодіння (ABD) та необхідного/вимушеного (BCD).

Провідними чинниками, які інтегрують всі інші, що мають вплив на породження інтерферованого мовлення, є мовна компетенція та мовна здатність. Первинномовна (ребро DE) та іншомовна (BE) компетенції білінгва, що виникають як наслідок взаємодії умов перебігу практики використання мови та знання її структури, визначені як чинники, які зумовлюють специфіку розгортання і взаємодію позасвідомих, підсвідомих і свідомих процесів в актуалізації мовлення.

Модельований у межах піраміди простір поділено на три сфери духовного буття індивіда (М. Гайдеггер, О.В. Клименюк, С.Л. Франк, К.Ясперс, К. Юнг): сферу екзистенціального буття, під яким прийнято розуміти все, що має відношення до унікальності внутрішнього людського буття (обмежена простором, розташованим між уявними площинами H та F), простір ментального буття, у якому відбувається взаємодія глибинних рівнів колективної й індивідуальної свідомості (замкнений відповідно площинами H і G), та сфера трансцендентного буття, що має місце у сфері підсвідомого (представлена простором між площиною G та точкою Е, якою позначено свідомість білінгва). Діагональний перетин ВЕD піраміди відображає площину інтерферованої мовної системи, у межах якої моделюються стохастичні процеси породження інтерферованого мовлення.

Стохастична модель породження інтерферованого мовлення, відображена у площині ВЕD, що мовна компетенція білінгва та його мовна здатність зумовлюють специфіку розгортання і взаємодію позасвідомих, підсвідомих та свідомих процесів в актуалізації інтерферованого мовлення.

З огляду на ознаки, обґрунтовані на підставі постулатів сформованої нами концепції, стохастичні процеси породження інтерферованого мовлення білінгва можуть розгортатися за двома типами його інваріантів: первинномовне та двомовне породження. При цьому у варіантних реалізаціях кожного типу чинник виникнення похибок вимови може варіювати у межах трьох рівнів духовного буття індивіда: екзистенціального, ментального, трансцендентного. Диференціація варіантних моделей породження інтерферованого мовлення проводилась за ознакою рівня духовного буття білінгва, у межах якого і зароджується визначальна похибка вимови. У ході експериментально-фонетичного дослідження з'ясовано, що в міру заглиблення чинників помилок вимови білінгва від трансцендентної до екзистенціальної сфер зростають труднощі їх виправлення.