Комунікативні стратегії ведення двомовного діалогу з перемиканням коду (на матеріалі української, російської, англійської мов)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ

КОМУНІКАТИВНІ СТРАТЕГІЇ ВЕДЕННЯ ДВОМОВНОГО ДІАЛОГУ З ПЕРЕМИКАННЯМ КОДУ (на матеріалі української, російської, англійської мов)

Спеціальність 10.02.15 - загальне мовознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

КУШНАРЬОВА Ірина Миколаївна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Чемес Валерій Федорович, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри загального мовознавства та класичної філології.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент Компанцева Лариса Феліксівна, Національна академія Служби безпеки України, завідувач кафедри теорії та практики перекладу;

кандидат філологічних наук, доцент Колтуцька Ірина Анатоліївна, Інститут філології та журналістики Волинського національного університету імені Лесі Українки, завідувач кафедри російської філології.

Захист дисертації відбудеться 26 березня 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, бульвар Шевченка, 14, к. 63.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці ім. М.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10.

Автореферат розіслано 16 лютого 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради доц. Л.П.Гнатюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Мовна комунікація в умовах білінгвізму є окремим явищем комунікативної лінгвістики, під якою можна розуміти певну діяльність, обумовлену системою соціальних норм і оцінок, зразків і правил спілкування, прийнятих у суспільстві. Соціальна комунікація націлена на взаємодію людей, на передавання, отримання, збереження й актуалізацію змістової інформації та її оцінювання з точки зору правдивості чи неправдивості.

Розвиток і розширення міжрегіональних і міжнаціональних контактів, інтенсивна міграція населення, взаємодія офіційних і місцевих мов, сучасні інтеграційні економічні і соціальні процеси - ці та інші чинники обумовлюють зростання інтенсивності мовних контактів і, як наслідок, - розширення сфери взаємодії мовних кодів. Одним із завдань лінгвістики у цій сфері є визначення тих мовних засобів, які репрезентуються в комунікативних одиницях для досягнення успіху у процесі комунікації.

Завданнями сучасних досліджень мовної комунікації стають опис різних мовних кодів, цілей і засобів різних форм комунікації, їх комунікативних ефектів, дослідження функціонування комунікативних мереж, розроблення кількісних і якісних методів аналізу висловлювань, вивчення проблем кодування, декодування та збереження інформації.

У багатомовному суспільстві соціально-комунікативну систему утворюють різні мови, які використовуються в певному мовному співтоваристві, що є типовим і для сучасної України. Відповідно до цього виникає потреба у дослідженні власне лінгвістичних феноменів мовної комунікаціїї в умовах двомовності. Двомовність (білінгвізм) та проблеми, пов'язані з цим явищем, досліджувалися і обговорювалися багатьма українськими мовознавцями (В. Брицин, Ю. Жлуктенко, Л. Масенко, О. Снитко, О. Тараненко, В. Чемес, Н. Шумарова, Г. Яворська тощо).

Одним із загальних завдань комунікативної лінгвістики в умовах білінгвізму можна вважати вивчення явища перемикання мовного коду як специфічного засобу реалізації комунікативної стратегії в умовах білінгвізму. Вивчення цього явища передбачає урахування всіх елементів мовної комунікації для з'ясування його найважливіших формальних і змістових характеристик, які забезпечують вироблення успішної комунікативної стратегії та виконання комунікативною особистістю конкретного комунікативного завдання.

Питання перемикання мовного коду традиційно розглядаються в рамках загальної теорії запозичення, а також у зв'язку з проблемами білінгвізму. Однак роботи, присвячені вивченню перемикання коду як специфічного психолінгвістичного феномену, його механізмів і особливостей, хоча й починають з'являтися останніми роками, усе ж залишаються одиничними (Н.Бікова, Т. Бурда, Т. Кузнєцова, О. Палінська, Н. Шовгун та інші) на тлі багатьох подібних досліджень зарубіжних лінгвістів (P. Auer, R.M. Bhatt, J.J.Gumperz, E. Eppler, C. Myers-Scotton, P. Muysken, Sh. Poplack, E. Woolford та інші).

Актуальність дослідження викликана тим, що двомовний діалог стає все більш поширеним видом комунікації в умовах білінгвізму, разом з тим у лінгвістичній літературі недостатньо висвітлені особливості здійснення комунікативної стратегії двомовного процесу комунікації. Перемикання мовного коду як мовний засіб здійснення комунікативної стратегії двомовного діалогу спеціально ще не досліджувалося.

Одне з ключових питань, яке має суттєве значення для ідентифікації явища перемикання коду, пов'язане з тим, на якому відрізку висловлювання здійснюється кодове перемикання: у фразових межах, у рамках синтаксичної конструкції чи на рівні цілих речень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами: Дисертаційне дослідження здійснено у межах затвердженої Міністерством освіти і науки України теми „Актуальні проблеми філології (02БФ044-01), яка розробляється в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Метою дослідження є з'ясування специфіки здійснення комунікативних стратегій в умовах білінгвізму, що виявляються, зокрема, у феномені перемикання мовного коду.

Для досягнення поставленої мети передбачалося розв'язання таких завдань: 1) проаналізувати модель двомовного комунікативного процесу; 2) проаналізувати комунікативну стратегію як один із основних компонентів комунікативного процесу; 3) проаналізувати двомовний діалог як один із основних видів комунікації в умовах білінгвізму; 4) дослідити типи двомовних діалогів з точки зору комунікативної стратегії; 5) дослідити феномен перемикання коду як одного з провідних засобів реалізації комунікативної стратегії у двомовному діалозі; 6) дослідити перемикання коду залежно від типу двомовного діалогу за соціальною сферою; 7) виявити різновиди перемикання мовного коду за місцем його реалізації у синтаксичній структурі висловлювання (внутрішньофразове, міжфразове перемикання тощо); 8) визна-чити типи перемикання мовного коду за певними параметрами двомовної комунікації (за комунікативною настановою щодо конкретного сегмента інформації, за комунікативно релевантними фоносемантичними особливостями конкретного сегмента репліки-повідомлення, за ситуативними комунікативними ознаками, обумовленими соціолінгвістичними конвенціями у суспільстві тощо).

Об'єктом дисертаційного дослідження є зразки діалогічного мовлення з перемиканням мовного коду у ситуації білінгвізму.

Предметом дослідження є перемикання мовного коду як прагмалінгвістичний засіб здійснення комунікативних стратегій мовцем у двомовному діалозі. Діалог, у якому відбувається використання іншомовних лексичних одиниць, словосполучень, цілих речень як засобів здійснення комунікативної стратегії, є однією з особливих форм мовної комунікації в умовах білінгвізму.

Матеріалом дослідження стали понад 200 дібраних текстових фрагментів з різних за обсягом записів усного діалогічного мовлення у різних сферах комунікації (інституційно-виробнича, сімейно-побутова сфери, теле-дискурс (насамперед ток-шоу різноманітного тематичного спрямування та розважальні програми), в кожному з яких хоча б один раз мало місце перемикання мовного коду. Крім того, аналізувалися опубліковані на сайтах Інтернету записи усних діалогів представників викладацької сфери та записи інтерв'ю з відомими політиками України. Також було залучено текстові матеріали діалогічного характеру власне електронного дискурсу (прагматична сфера вивчення або викладання іноземної мови) з 5-и мережевих джерел (форумів) - усього понад 200 текстових фрагментів із перемиканням мовного коду. Загалом аналізований матеріал налічує більш ніж 400 текстових фрагментів, авторами яких є 170 комунікантів. Загальна ж кількість досліджених перемикань мовного коду становить 750 одиниць.

Учасники діалогів власного польового матеріалу автора (записи усного мовлення) та матеріалів, залучених з мережевих джерел Інтернету, є двомовними за такими мовами: російська/англійська або українська/англійська, оскільки мають вищу освіту за спеціальністю „англійська мова” або вивчали англійську мову з метою активно використовувати її в інституційно-виробничій сфері, чи за мовами: українська/російська, що є типовим для мовної ситуації в сучасній Україні.

У роботі було використано такі методи дослідження: 1) описовий метод, який дав можливість безпосереднього опису досліджуваного об'єкта у відповідних аспектах; 2) зіставний метод, який забезпечив вироблення критеріїв типологічного аналізу зразків перемикання мовного коду; 3) прийоми аналізу та синтезу, які використовувалися для опрацювання класифікації типів комунікантів та діалогів, типів перемикання коду за певними параметрами; 4) лінгво-статистичний прийом для підрахунку частотно-кількісних характеристик використання різних типів перемикання коду для реалізації комунікативної стратегії двомовного діалогу за певними ознаками. Серед прийомів збору мовного матеріалу основними були вибірка і фіксація текстових уривків-діалогів зі сфери інституціалізованого мовлення, ситуацій розмовно-побутового мовлення, а також прийом отримання польового матеріалу у формі магнітофонних записів спонтанного усного діалогічного мовлення у різних комунікативних сферах.

Наукова новизна роботи полягає в опрацюванні типів перемикання мовного коду в усному та електронному різновидах діалогічного мовлення, яке реалізується з уживанням флективних мов різного ступеня спорідненості і типологічної близькості, у визначенні залежності використання певних типів перемикання коду від типу двомовного комуніканта, а також залежності використання перемикання мовного коду від типу діалогів за сферою спілкування, у визначенні ефективності перемикання мовного коду для досягнення конкретної мети двомовної комунікації.

Теоретичне значення отриманих результатів полягає в інтеграції теоретичних знань з питань двомовної комунікації, у визначенні загальних закономірностей, особливостей перебігу і функціонального навантаження феномену перемикання коду, у з'ясуванні мовних і позамовних чинників, які впливають на цей процес, у з'ясуванні специфіки здійснення комунікативних стратегій у двомовних діалогах.

Практичне значення роботи полягає у можливості використання основних теоретичних положень й отриманих результатів дослідження у викладанні нормативних курсів з теорії комунікації, прагмалінгвістики, психолінгвістики, практики викладання іноземної мови, курсів стилістики та інтерпретації тексту. Результати аналізу реалізації комунікативних стратегій двомовного діалогу можуть бути застосовані при розробленні рекомендацій для оптимізації двомовного спілкування.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки і положення наукової новизни отримані автором самостійно.

Апробація основних положень і обговорення результатів дисертаційного дослідження здійснювалася на засіданнях кафедри загального мовознавства та класичної філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також у формі доповідей на щорічних наукових конференціях Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 2001-2003), на всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях: ХІІ Міжнародна конференція «Мова та культура» імені проф. Сергія Бураго (Київ, 2003), Всеукраїнська конференція “Лексико-граматичні інновації в сучасних слов'янських мовах” (Дніпропетровськ, 2003), Міжнародна конференція «Мова та культура» імені проф. Сергія Бураго (Київ, 2008).

Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження викладено у 7 одноосібних статтях, 6 з яких опубліковано в фахових виданнях ВАК України, 1 - у збірнику матеріалів доповідей наукової конференції.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного із них, загальних висновків, списку використаних джерел (224 позиції) та 3 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 308 сторінок, з них 168 сторінок основного тексту.

комунікація діалог мовний код

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, визначено мету й завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито його наукову новизну, практичне й теоретичне значення, описано методи і прийоми дослідження, подано дані про апробацію його результатів.

У першому розділі „Комунікативна стратегія, модель комунікативного процесу, дискурс мовної комунікації та проблема їх реалізації в діалогах з перемиканням мовного коду” описано модель мовної комунікації, що включає адресанта, адресата, висловлювання, код, канал та контекст. Здійснений аналіз лінгвістичних джерел, присвячених проблемі моделі мовного акту, засвідчив, що ця модель дає змогу враховувати не тільки саму мову, а й користувача мови та екстралінгвістичні чинники двомовного спілкування, а також дає можливість застосовувати її в лінгвістиці як для аналізу функцій мови загалом, так і для аналізу функціонування окремих її одиниць, побудови речення і самого тексту (Р. Якобсон, Г. Лассуел, О.Я.Гойхман і Т.М. Надєїна, Е.В. Клюєв, Ю. Ребайн, Е. Арндт та інші). Метою мовної комунікації є мовний вплив на співрозмовника. Під комунікативною метою розуміється стратегічний результат, на який спрямований комунікативний акт. Полягає ця мета в тому, щоб адресат зрозумів зміст повідомлення і цілі адресанта. Саме тому важливої ролі набуває правильний вибір комунікативної стратегії суб'єктом мовного впливу.

В цьому розділі комунікативна стратегія була визначена як розроблені відповідно до комунікативної мети правила, організаційні ресурси і послідовність комунікативних дій, яких додержується учасник комунікації для досягнення комунікативного успіху, ефективності інформаційного обміну та впливу.

Проблема впливу внутрішньомовних, зовнішньомовних та позамовних чинників на процес формування комунікативної стратегії активно досліджується лінгвістами (І.Н. Кузнєцов, І.П. Сусов, В.Б. Кашкін, Т. ван Дейк, М.Б.Бергельсон, А.Є. Кибрик, В.М. Телія та інші). Реалізація й інтерпретація певних стратегій двомовного спілкування не можуть здійснюватися без урахування різноманітних особистісних і соціокультурних аспектів комунікативного процесу, у зв'язку з чим була розглянута комунікативна особистість, яку визначено як суб'єкт, узятий з боку його здатності до вироблення, використання й ретрансляції комунікативних кодів, що забезпечують взаємодію між людьми. Параметри комунікативної особистості визначаються ступенем її комунікативних потреб, когнітивним діапазоном, що сформувався в процесі пізнавальної активності, комунікативною компетенцією (умінням вибрати комунікативний код, що забезпечує адекватне й оптимальне сприйняття й цілеспрямоване передавання інформації в конкретній ситуації).

Важливою умовою побудови комунікативної одиниці є та обставина, що комунікант робить свідомий вибір між різними комунікативними засобами, наявними в існуючих у його свідомості мовних кодах, і використовує ті з них, які якнайкраще здатні забезпечити успіх комунікації. В умовах двомовності внаслідок взаємодії двох (або кількох мов при багатомовності) можуть з'являтися перемикання коду, або кодові перемикання, що є переходом з однієї мови на іншу в одному й тому самому комунікативному акті двомовним комунікантом залежно від умов комунікації та обраної ним комунікативної стратегії.

Ґрунтуючись на різноманітних концепціях прагмалінгвістики і соціолінгвістики (Р.Т.Белл, У. Вайнрайх, Л. Щерба, В.Ю. Розенцвейг, Т.М.Бурда, Е.К. Черничкіна, T. Skutnabb-Kangas, L. Bloomfield), можна визначити двомовність (білінгвізм) на індивідуальному рівні як володіння двома мовами, а в безпосередньому мовленні як здатність до спонтанного або регулярного перемикання з однієї мови на іншу залежно від ситуації спілкування. Причому, можливий різний ступінь володіння мовцем другою мовою, але достатній для забезпечення реалізації тієї або іншої функції чи прагматичної настанови мовної комунікації.

Другий розділ „Типи учасників двомовної комунікації та типологія двомовних діалогів з використанням перемикання мовного коду” присвячено окремим чинникам (тип комунікації, типи учасників комунікації та типи двомовних діалогів), які впливають на вироблення та реалізацію комунікативних стратегій двомовних діалогів.

На основі сучасних досліджень типології учасників спілкування (С.С.Гусєв, Н.Л.Мишкіна, О.П.Воробйова, Е.Гофман, Г.Г.Почепцов) було оцінено й відповідно марковано тексти двомовних діалогів нашого польового матеріалу та матеріалу, дібраного з мережевих джерел, за соціокомунікативними типами учасників комунікації, що дало можливість розглянути закономірності вживання певного коду залежно від типу адресанта або адресата, який бере участь у комунікативному процесі.

Комунікативні ролі учасників спілкування взаємно обумовлені; з одного боку, вони обумовлюються їхнім віком, соціальними ролями, ступенем володіння другою мовою, а з іншого - задаються самою ситуацією кому-нікативного акту, тобто мають певні параметри комунікативної ситуації. До числа найважливіших понять прагмалінгвістики належать категорії учасників спілкування, оскільки вироблення тієї або іншої комунікативної стратегії залежить від типу учасників двомовної комунікації.

Двомовний діалог визначено як діалогічний текст, що складається з висловлень адресанта і адресата, котрі володіють більш, ніж однією мовою, відтак засобом комунікації тут є дві мови, а тому можливим є перемикання мовного коду. Вибір коду або його перемикання залежить від цільової установки адресанта, а також відповідних позамовних чинників.

Подальша диференціація текстів двомовного діалогу в мовних матеріалах дослідження відбувалася на основі комбінаторики комунікативно-прагматичних параметрів комунікативної ситуації, а саме за соціальною сферою спілкування (двомовний діалог в інституційно-виробничій сфері; двомовний діалог у сфері обслуговування; двомовний діалог у сфері відпочинку; двомовний діалог у сімейно-побутовій сфері), за характером мети спілкування (комплементарні, координативні, компетитивні двомовні діалоги) та експресивним забарвленням (діалог-суперечка, діалог-пояснення, діалог-сварка, діалог-унісон).

Типологія за ступенем володіння другою мовою відображає якісні та кількісні параметри перемикання коду у двомовних діалогах. Типи двомовних діалогів розрізняються за напрямком перемикання коду - зміна мови відбувається з першої на другу або ж, навпаки, з другої - на першу мову. Більшість випадків перемикання коду має циклічний характер - перемикання на іншу мову з поверненням до попередньої.

У третьому розділі „Перемикання коду як прагмалінгвістичний засіб реалізації комунікативної стратегії у двомовному діалозі” досліджується перемикання коду у мовленнєвій діяльності двомовних комунікантів в прагмалінгвістичному аспекті його використання для досягнення певної мети комунікації.

За соціальними функціями виділено такі комунікативні стратегії використання перемикання коду: 1) використання певної мови, якою розмовляють інші учасники комунікації, як умова успішної інтеракції („У магістрів чотири групи, і всі вони тут, як одна”. - „А может мы разбили”. - (У-Р) У - українська мова, Р - російська мова, - - напрямок перемикання мовного коду з поверненням до попередньої мови. „А куда вы разбили? Вийшло те, що було”. - „Не разбила, ой-ой-йо!” „Приходьте завтра зранку та зробіть навантаження на чотири групи”(у) у - усний різновид діалогу ; 2) використання домінуючої в рамках певного співтовариства мови з метою мовно-культурної самоідентифікації, наприклад: „Абсолютно правы, не бывает ленивых студентов - бывают плохие преподаватели. (Р>А) А - англійська мова, > напрямок перемикання мовного коду. Good teachers are costly, but bad teachers cost more. ~Bob Talbert”. - „The mediocre teacher tells. The good teacher explains. The superior teacher demonstrates. The great teacher inspires. ~William Arthur Ward. What the teacher is, is more important than what he teaches” (е е - електронний різновид діалогу) (спілкування відбувається на форумі викладачів англійської мови); 3) повторення адресатом фрагмента висловлювання адресанта його ж мовою, що підтверджує в ситуації спілкуваня необхідний рівень двомовної компетенції адресата (“Що б Ви зробили?” - “На вопрос: (Р-У) „Що б я зробила?”, я бы сказала, что надо беречь все, что было хорошее” (у).

Аспектом дослідження явища перемикання мовного коду завжди був усний тип комунікації. Електронний різновид комунікації тільки починають досліджувати окремі мовознавці. Показовими у цьому плані є праці Н.Г.Асмуса, О.М. Вавілової, О.М. Галичкіної, О.І. Горошко, Л.Ф. Компанцевої, П.Є.Кондрашова та інші. Втім дослідження феномену перемикання мовного коду в електронному дискурсі ще не стало предметом спеціального зацікавлення мовознавців. Наше дослідження електронного дискурсу показало, що перемикання коду є найчастіше проявом мотивованої активної комунікативної поведінки, що відображає знання авторів і їхню компетентність у структурі і функціях виражальних засобів двох різних мов. Наприклад: „On the serious note, New York is being called "Big Apple" for its 5 boroughs, sort of (А-Р) „районы” (Manhattan, Brooklyn, Bronx, Harlem and Queens) each of which is a piece of that apple. Little different from the Kiev's version.” - „When did you go to New York?” (е) - висловлювання з форуму на російськомовному сайті, де основною вимогою є використання тільки англійської мови, однак комунікант використовує перемикання коду з другої мови на першу для більш точного опису певного явища, не характерного для українських і російських реалій.

Оскільки спілкування в електронній мережі відбувається переважно в письмовій формі, поряд із традиційними використовуються й незвичайні форми посилення експресивності у вигляді скорочень, абревіатур з використанням літер та математичних знаків, „смайликів”, навмисно неправильних написань слів (початок репліки з маленької літери, запис українських або англійських слів засобами російської абетки (транслітерація), ігнорування розділових знаків - відсутність крапок у кінці реплік тощо). Наприклад: „Greetz, peepz! (А>Р) Хотелось бы узнать ваше мнение о работе в языковых школах Киева. […] Да и вообще если что накипело, было бы интересно обсудить. (Р>А) Look 4wrd 2 your comments. Thnx in advance.” - „Хех, мне бы тоже было интересно услышать, я только собираюсь пойти на курсы, сейчас в поиске” (е).

Перемикання мовного коду є дуже поширеним явищем електронної комунікації, оскільки: 1) перемикання коду допомагає досягти певної виразності висловлювання для реалізації комунікативної стратегії спілкування; 2) у певних випадках перемикання коду гарантує можливість сприйняття тексту лише обмеженому колу (тільки бажаному) співрозмовників; 3) широке використання скорочень, які реалізуються перемиканням коду, дає можливість комуніканту економити місце та час перебування в електронній мережі.

Дослідження особливостей перемикання мовного коду на рівні (морфолого-) синтаксичних структур (усний та електронний різновиди діалогів) показало, що перемикання коду не порушує синтаксичної цілісності і правильності комунікативних одиниць обох мов, інкорпоровані у них елементи іншої мови відповідають або підпадають під правила "приймаючої" синтаксичної структури.

Аналіз мовного матеріалу дозволив також встановити типи перемикання коду за структурно-синтаксичною ознакою: 1) перемикання коду в межах речення на рівні окремого члена речення, вираженого певною частиною мови, на які припадає 45% від усіх випадків засвідчених перемикань. Наприклад: „Ну чтож, ничего не могу поделать, такова уж плата за анонимность интернета. ” [...] - „Одновременно с этим их сисадмин дополнил недостающую картину - он вспомнил, как около полутора лет назад спасал скворцовскую задницу когда тот матерился в одном чате с корпоративного сервака. Крылья были (Р-А) promptly подрезаны и кислород перекрыт и инцидент замяли” (е)^{* *} Тут і надалі інші цитовані електронні тексти подаються в оригінальному написанні їх авторів, без жодних орфографічних і пунктуаційних виправлень., де англійська мова „вмикається” вживанням прислівника promptly, який виконує синтаксичну функцію обставини дії; 2) перемикання коду на рівні словосполучення, на які припадає 39% від усіх випадків засвідчених перемикань. Наприклад: „Вы, не обижайтесь, конечно, что у приведенного Мишей примера (Р-А) approval rating 3, а у Вашего 5. Это несущественно.” - „Используйте ник Mike, please. Я не люблю фамильярности”. - „Ну, лодно, Mike так Mike” (е); 3) перемикання коду як на рівні власне простого речення, простого у складі складного, так і на структурному рівні власне складного речення як цілісності, на які припадає 16 % від усіх випадків засвідчених перемикань. Наприклад: „Уважаемые посетители и участники Форума! Я являюсь учителем средней школы Московской Области. Работаю учителем почти 15 лет. Меня интересует все, что касается преподавания АЯ в школе (не лицеи!). Учителя и ученики! Публикуйте Ваши мнения о программах, учебниках, учителях, уроках и о себе, как изучающих АЯ! (Р>А) I think students want their teachers to teach them better, and teachers want their students to know English better. So, let's cooperate in the question! Waiting your replies, Olga K.” - „Здравствуйте. я студента факультета ин.яз, по специальности преподавателя. на практику в школу выйду только в сентябре но уже год преподаю в негосударственном учреждение [...]” (е).

Отже, наші записи усного мовлення та матеріал із мережевих джерел дали можливість з'ясувати основні умови, за яких може відбуватися перемикання коду на морфолого-синтаксичному рівні. Виявлено два основні типи перемикання мовного коду: 1) міжфразове (між простими реченнями двох мов, складними реченнями та простими реченнями у складі складних); 2) внутрішньофразове (всередині речення). У свою чергу, перемикання мовного коду всередині речення реалізується як на рівні окремого слова, що виконує певну синтаксичну функцію, так і на рівні словосполучення. Перемикання коду на рівні окремого слова може реалізуватися в різних частинах мови, але найтиповішою одиницею є іменник як одна із найчастотніших повнозначних частин мови у мовах світу.

Внутрішньофразовий тип перемикання мовного коду логічно реалізується в реченні, не порушуючи його синтаксичної структури завдяки дії універсальних принципів реалізації граматичних структур різних мов. Розглядаючи питання про існування двох окремих або однієї змішаної граматики у випадку білінгвізму, можна твердити про певний механізм, який інтегрує по суті різні граматики.

Результати проведеного дослідженя дали змогу встановити також власне прагматичні функції перемикання коду, які обумовлюються: 1) ко-мунікативною настановою щодо конкретного сегмента інформації, яку повідомляє адресант; 2) комунікативно релевантними фоносемантичними особливостями конкретного сегмента репліки-повідомлення; 3) ситуативними комунікативними ознаками, обумовленими соціолінгвістичними конвенціями у суспільстві; 4) загальною прагматикою змістових блоків діалогу.

Встановлено такі функції перемикання мовного коду за комунікативною настановою щодо конкретного сегмента інформації (1), яку повідомляє адресант:

1) уточнення інформації. Уточнення відбувається, коли додаткова інформація додається іншою мовою: „Расскажите, пожалуйста, поподробней о самих занятиях. Чем британские преподаватели отличаются от наших, и вообще что понравилось, не понравилось, удивило, возмутило. ПлиZZZ:)))” - „[...] Еще я была в Оксфорде - там еда и проезд дешевле, но там скучно становится через 3 дня, а Лондон - сами знаете (Р>А) "When a man is tired of London...” (е);

2) акцентування певної інформації. Акцентування відбувається, коли певний відрізок тексту комунікант подає другою мовою. Наприклад: „Как быть с кредитом на жилье?” - „Попробуй поговорить. Вдруг сейчас (Р-У) слушна нагода. И тебе повезет”(у);

3) виділення нового адресата для звертання за умов полілогу. Виділення адресата відбувається, коли комунікант перемикається на другу мову, звертаючись до іншого слухача. Наприклад: „We are interested in buying diyes. (А-Р) Мы сейчас разрабатываем новые формы для существующих препаратов для повышения продаж. К примеру, витамины для детей покрыть разноцветными оболочками”. - „Интересная идея”. - „I explained the purpose to use diyes” (у). У цьому разі діалог відбувався англійською мовою з іноземними партнерами, які не володіють російською (діалог в інституційно-виробничій сфері), потім адресант здійснює перемикання на російську мову (першу мову), оскільки подана інформація має надлишковий характер для англомовного учасника розмови і призначена російськомовному адресату. Далі комунікант повертається до другої мови, якою ведуться переговори. В цьому прикладі варто відзначити один з особливих випадків, коли перемикання коду виконує кілька функцій: функцію виділення конкретного адресата і функцію уточнення змісту попереднього висловлювання (адресант подає додаткову інформацію російською мовою);

4) пояснення (розтлумачення) певної інформації. Роз'яснення відбувається, коли комунікант перемикається на другу мову, щоб надати більше інформації, яка щойно подавалася першою мовою, наприклад: „Я думаю, что эта грань смещается в зависимости от того, как учитель подходит к результату (результат - пересказ)”. - „Я практикую больше полуаналитический разбор текста, это значит, что нужно прочитать и сказать о чём текст, каковы основные тезисы или основная идея, какие (Р-А) debatable issues затронуты” (е). Викладач англійської мови пояснює, що означає виконати напіваналітичний аналіз тексту, а саме визначити, які дискусійні питання ставляться в тексті.

Аналіз функцій перемикання коду за комунікативною настановою щодо конкретного сегмента інформації, яку повідомляє адресант (подані вище 4 типи), дав змогу встановити також їх співвідношення за частотним критерієм: функція перемикання коду з метою акцентування певної інформації є найчастіше реалізованою (90 % від усіх перемикань коду).

За комунікативно релевантними фоносемантичними особливостями конкретного сегмента репліки-повідомлення (2) виділено такі вербальні стратегії у двомовному діалозі: семантично орієнтовані, фонетично орієнтовані стратегії і їх змішані варіанти. Якщо адресант комунікації основну силу здійснення ефективності інформаційного обміну та впливу вкладає в змістову (семантичну) складову тексту, то він використовує семантично орієнтовану комунікативну стратегію (“Мы проводим семинар для того, чтобы Вы давали предложение (Р-У) по удосконаленню процесу реєстрації торговых марок.” - „Да, вопросов много по регистрации” (у).

Фонетично орієнтована стратегія найчастіше використовується при римуванні віршів для дітей дошкільного віку з метою вивчення другої мови або підлітками для римування віршів з використанням другої мови з метою створення гумористичного ефекту („Сегодня праздник у (Р-А) детей! У children тоже он today!” (у). Важливими засобами фонетично орієнтованої комунікативної стратегії є явища паронімії, алітерації, асонансу тощо. У тих випадках, коли і значеннєва, і фонетична складові мають відповідне комунікативне навантаження з метою здійснення ефективності інформаційного обміну та впливу, можна говорити про змішану комунікативну стратегію. Наприклад: „Это что, твой вопрос национального банка? Это вопрос исключительно правительства” [...] - [...] „Это классический случай: (Р-У) кінчай, батьку, торгувати, бо нічим здачу вже давати. Вот отсюда возник этот кассовый разрыв. Газ купили по 360 долларов, а продать его за 200 - это, естественно, надо быть сумасшедшим” (у).

За ситуативними комунікативними ознаками, обумовленими соціолінгвістичними конвенціями у суспільстві (3) перемикання коду може відбуватися залежно від соціальних змінних, а саме:

1) адресат (керівник/підлеглий, батьки/діти, жінка/чоловік тощо). На-приклад: „У нас в гостях Заболотный, Порошенко. Мы можем поговорить о медицинской реформе. Вы сказали, что бесплатной медицины быть не может.” - „Я на русском языке, чтобы Надежда Бабкина понимала. Она почувствовала, (Р-У) чи зрозуміла, як буде зручніше, почувствовала, что я не только председатель Благодійного фонда, но еще и председатель совета Национального банка Украины” (у). У прикладі наведене спілкування в ток-шоу, в якому брали участь депутати Верховної Ради України і була запрошена відома російська співачка. Депутат Верховної Ради говорить другою мовою, щоб співачка краще його розуміла, але переходить на першу мову для уточнення значення своїх слів;

2) за умови перебування мовця (зі статусом прохача) в державній або офіційній установі. Наприклад: „Добрий день! Можна записатися на подачу документів”. - „Так. Скажіть код, який вказаний на квитанції”. - (У>Р) „Три, четыре, пять, семь, ноль, три, два, пять” (у). Російськомовний комунікант починає використовувати українську мову (другу мову) в офіційній установі, а далі переходить на першу мову;

3) коли дискурс об'єднує комунікантів зі спільної сфери діяльності. На-приклад: а) Інтернет-спілкування: „Тут где-то была ссылка на этот чат, но я никак не могу на него зайти! И (Р-А) confirmation number получила и все правильно пишу и никак! Он вообще работает?” - „Работает” (е). Комунікант використовує перемикання коду для позначення явища, притаманного інтерфейсу Інтернет-спілкування і відомого всім користувачам Інтернету; б) сфера викладання іноземної (англійської) мови: „По-моему, вы сами не четко понимаете то, о чем говорите:-/” - „Мне сложно такое рассматривать как предложение к конструктивному диалогу. Практика показала, что то, как я понимаю, позволяет мне свободно общаться на английском языке и претензий на тему accuracy у носителей языка ко мне по обсуждаемым темам нет. (Р-А) The end justified the means, you know. То есть если хотите узнать почему I have worked there for 10 years, а не I have been working there for 10 years, то самое глупое, что можно сделать, это спросить „А в чём разница?” Особенно того, кто от грамматики далёк. Так как это прямая дорога к получению ничего не значащего ответа (Р-А) „forget it, there is such a small difference that I would not bother if I were you”. Правильнее будет задать уточняющие вопросы. […] Чем выше Ваш уровень владения языком, тем существеннее для Вас становятся всевозможные (Р-А) "small differences", и тем больше Вы становитесь - это неизбежно - an amateur corpus linguist. […] затем, помятуя о том, что то был BrE, а AmE это (Р-А) a different kettle of fish идёте сюда” (е).

Аналіз типів перемикання коду за загальною прагматикою змістових блоків діалогу (4) проведено з урахуванням співвідношення з визначеними раніше типами комунікантів та типів діалогу за соціальною сферою спілкування. Встановлено при цьому такі типи перемикання мовного коду:

1) слова-речення для вираження привітання, емоцій, почуттів тощо: “Он согласился провести эту сделку. Но необходимо закрыть ее в течение 30 дней. Позвони ему, он все расскажет”. - (У>Р) „Дякую. Сейчас позвоню” (у);

2) акцентування певного компонента висловлювання з метою конкре-тизації певної інформації. Зазначений тип перемикання коду виконує емфатичну функцію, яка реалізується в межах речення для рематизації, підкреслення комунікативного ядра висловлювання тощо, наприклад: „Я, в целом, так и делаю в школе со старшеклассниками - теория с комментариями на родном, практика - все по-английски”. - „Большое спасибо за все ваши ответы. (Р-А) I give up. :-) My last question. Где всему этому можно научиться в системе? На курсах Celta? Где в Москве хорошие курсы? Да нам кажется, что легче с русским, и ученикам так кажется тоже. Но вы правы в основных моментах. Действительно, такие проблемы имеют место быть у большинства 1. Тебя начинают воспринимать как walking dictionary 2. Дословно переводят с русского свои мысли” (е);

3) перемикання коду відповідно до зміни тематично-змістового спряму-вання розмови, ініційованої комунікантом. Деякі теми видаються комунікантові більш придатними для обговорення саме такою мовою, а не іншою. Цей тип перемикання коду використовується найчастіше у двомовних діалогах інституційно-виробничої сфери, наприклад: „Если ты общаешься с менеджером не принимающим решения, то спроси (Р-А) if you need some oficial claim from the buyer, please, let me know, I'll prepare one.

Хорошо, что платили с Канадской компании, может испугаются ссориться”. - „Действительно, как хорошо, что платили из Канады” (у). Перемикання коду можливе й у тих випадках, якщо предметом розмови стає бесіда, що велася другою мовою, або мова йде про людину, що розмовляє другою мовою. Наприклад: „Наши права на вождение здесь не проходят. Я узнавал, надо будет пройти (Р-А) drive test, только тогда дадут машину на прокат”. - „Ничего, узнаешь какие существуют отличия в правилах дорожного движения” (у). В цьому випадку комунікант використовує перемикання коду для позначення назви процедури отримання прав водія в Ємені, де англійська - його мова спілкування;

4) відтворення чужого мовлення, яке мало місце в минулому: „Susan не дала полный адрес?” - „Написала: (Р-А) will send all details by mail, и ничего нет” (у);

5) перемикання коду за соціальною роллю мовця. Вибір мови може зале-жати від соціальної ролі мовця. Наприклад: „Добрий день, мені треба поїхати завтра до батьків, тому я попросилася на день раніше прийти до Вас”. - „Хорошо, присаживайтесь”. - (У>Р) „Спасибо. Вот мои документы” (у) - адресант (російськомовний) використовує українську мову (другу мову) в процесі розмови зі службовцем державної установи, але коли службовець відповів російською, то адресант перейшов на першу мову;

6) виділення окремої особи, для якої (і тільки для якої!) призначена певна інформація. Цей тип перемикання коду використовується для того, щоб інформація, яку адресант хоче довести до певної людини в присутності інших людей, була не сприйнята або була прихована від стороннього слухача. Наприклад: „Ой, как здесь тесно. Так мало места”. - (А>Р) „Because she is fat”. - (Р>А) „Yes”. - [...] „Скоро выходим” (у). Подія відбувалася в пере-повненому тролейбусі. Репліка адресанта була спрямована на пасажирів і мала значення „прохання потіснитися”. Адресатом також виступала знайома адресанту громадянка Індії, студентка. Поряд з нею стояла огрядна жінка. Студентка використала англійську мову для пояснення ситуації, щоб її не змогла зрозуміти і не образитися ця жінка. Як бачимо, кодове перемикання використовується з метою уточнити, кому адресоване висловлювання. При цьому мовець свідомо виділяє із числа адресатів тих, для кого зрозуміла обрана ним мова. Цей тип перемикання виконує езотеричну функцію, яка безпосередньо пов'язана з адресатною функцією, але реалізується з іншою метою: перемикання на другу мову використовується з метою приховати від небажаних слухачів якийсь факт у бесіді з компетентним в обох мовах комунікантом. Друга мова, отже, виконує роль своєрідного таємного коду;

7) ігнорування комуніканта. Цей тип перемикання коду використовується в діалогах з метою уникнення прямої відповіді, найчастіше на запитання адресанта, іншомовний текст служить сигналом до небажання підтримувати поточну (під)тему діалогу. Наприклад: “Какая у тебя зарплата?” - (А>Р) “It depends”. - „А мне предложили работу, но оклад маленький”. - „Ничего, надо с чего-то начинать” (у).

Аналіз співвідношення кількісних показників перемикання коду за загальною прагматикою змістових блоків діалогу в усному спілкуванні і в електронному дискурсі показав, що в електронному дискурсі частіше використовується перемикання коду відповідно до зміни тематично-змістового спрямування розмови, ініційованої комунікантом (80%), а в усному спілкуванні частіше використовується перемикання коду для акцентування певного компонента висловлювання з метою конкретизації певної інформації (57%). Це пояснюється тим, що для Інтернет-комунікації характерне спілкування на форумах або конференціях на цілком конкретні теми. Також слід зазначити, що в електронному дискурсі рідко використовується такі типи перемикання коду як виділення окремої особи, для якої призначена певна інформація та ігнорування комуніканта. Замість типу перемикання коду „виділення окремої особи, для якої (і тільки для якої!) призначена певна інформація”, використовується тип перемикання коду „відтворення чужого мовлення, яке мало місце в минулому”, а саме копіюється текст особи, до якої знову звертаються, для продовження спілкування, або використовується повторення ключових слів (фраз) теми, до якої хоче повернутися певний комунікант. Що ж до перемикання коду з метою ігнорування комуніканта, то цей тип не є часто вживаним в електронному дискурсі, оскільки письмовий характер цього дифузного типу спілкування (розмовно-письмовий) та існування одночасно достатньо великої кількості комунікантів у момент спілкування (ситуація полілогу) дозволяють комуніканту загалом залишити без відповіді небажане питання.

ВИСНОВКИ

Теоретичне обґрунтування основних понять теорії мовної комунікації дали можливість з'ясувати базисні категорії двомовного спілкування: модель двомовного комунікативного процесу, комунікативну стратегію і її місце в процесі комунікації та комунікативну ситуацію як явище, що обумовлює відповідний вибір мовних засобів у процесі комунікації.

Основні теоретичні засади здійсненого дослідження реалізовано у: 1) побудові моделі двомовної комунікації, яка включає адресанта, адресата, висловлювання, код, канал та контекст; 2) у визначенні комунікативної стратегії як розроблених згідно зі змістовою метою правил, організаційних ресурсів і послідовності комунікативної дії, якої додержується учасник комунікації з метою досягнення комунікативного успіху, ефективності інформаційного обміну та впливу; 3) у визначенні двомовності (білінгвізму) на індивідуальному рівні як володіння двома мовами, а в безпосередньому мовленні як здатність до спонтанного або регулярного перемикання з однієї мови на іншу залежно від ситуації спілкування. Причому, можливий різний ступінь володіння мовцем другою мовою, але достатній для забезпечення реалізації тієї або іншої функції чи прагматичної настанови мовної комунікації; 4) у трактуванні перемикання коду як переходу з однієї мови на іншу в одному й тому самому комунікативному акті двомовним комунікантом залежно від умов комунікації та обраної ним комунікативної стратегії.

Дослідження мовного матеріалу дало можливість: 1) здійснити психолінгвістичну ідентифікацію феномену перемикання коду; 2) іденти-фікувати перемикання з одного мовного коду на інший у двох його різновидах: міжфразовому (між простими реченнями двох мов, складними реченнями та простими реченнями в складі складних) і внутрішньофразовому (всередині речення). У свою чергу, перемикання мовного коду всередині речення реалізується як на рівні окремого слова, що виконує певну синтаксичну функцію, так і на рівні словосполучення.

Польовий мовний матеріал та матеріал із мережевих джерел показав, що функції перемикання коду діагностуються за кількома критеріями, а саме: 1) за комунікативною настановою щодо конкретного сегмента інформації, яку повідомляє адресант; 2) за комунікативно релевантними фоносемантичними особливостями конкретного сегмента репліки-повідомлення; 3) за ситуативними комунікативними ознаками, обумовленими соціо-лінгвістичними конвенціями у суспільстві; 4) за загальною прагматикою змістових блоків діалогу.

У результаті опрацювання зазначених типів перемикання коду за певними критеріями встановлено: 1) перемикання коду є мовним засобом реалізації комунікативної стратегії двомовного діалогу; 2) перемикання коду всередині речення (внутрішньофразове) - найпоширеніший мовленнєвий тип перемикання коду; 3) іменник як лексико-семантична категорія є найчастотнішою сферою перемикання мовного коду; 4) перемикання коду забезпечує певні комунікативні функції щодо типу інформації (уточнення інформації, пояснення (розтлумачення), акцентування певної інформації та виділення адресата для звертання тощо); 5) відповідні типи перемикання мовного коду зумовлені загальною прагматикою змістових блоків діалогу.

Основні результати дисертаційного дослідження викладено в таких публікаціях

1. Семенцова І. Комунікативна стратегія як елемент теорії комунікації / Семенцова І. // Мовні і концептуальні картини світу. Випуск 6: Зб. наук. праць. - Книга 2. - К.: Прайм-М, 2002. - С. 161-167.

2. Семенцова І.М. Типи двомовних діалогів в умовах білінгвізму / І.М. Семенцова // Актуальные проблемы вербальной коммуникации: язык и общество. Сб. науч. трудов. - К.: Київський університет, 2004. - С. 218-222

3. Семенцова І.М. Іншомовні одиниці як засіб формування комунікативної стратегії в умовах білінгвізму / Семенцова І.М. // Вісн. Дніпропетр. ун-ту. Мовознавство. Вип. 9. - Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2003. - С. 287-291.

4. Семенцова І.М. Взаємний вплив мовного коду, комунікативної особистості та сфери комунікації на тип двомовного діалогу / Семенцова І.М. Мова і культура. Вип. 6. - Том 2. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2003. Семенцова І.М. Класифікація типів перемикання мовного коду у двомовному діалозі / Семенцова І.М. // Система і структура східнослов'янських мов: До 60-річчя наукової і педагогічної діяльності професора М.Я.Брицина. - К.: Знання України, 2004. - С. 343-351.

5. Кушнарьова І.М. Особливості перемикання мовного коду на рівні морфолого-синтаксичних структур (усний та електронний різновиди дискурсу) / І.М. Кушнарьова // Мова і культура. - Вип. 11. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2009. - С. 49-55.

6. Кушнарьова (Семенцова) І.М. Соціальні чинники використання перемикання мовного коду з метою безпосереднього комунікативного впливу на адресата / Кушнарьова (Семенцова) І.М. // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур. Пам'яті академіка Леоніда Булаховського. - К.: Київський національний університет, 2009. - С. 156-165.

АНОТАЦІЯ

Кушнарьова І.М. Комунікативні стратегії ведення двомовного діалогу з перемиканням коду (на матеріалі української, російської, англійської мов). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.15 - загальне мовознавство. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

У дисертації досліджується мовні засоби здійснення комунікативної стратегії у двомовному комунікативному процесі. На основі комбінаторики комунікативно-прагматичних параметрів комунікативної ситуації проаналізовано особливості моделі двомовної комунікації, соціокомунікативні типи учасників комунікації, опрацьовано типи перемикання мовного коду згідно з прагмалінгвістичними настановами учасників двомовного діалогу.

У праці здійснено психолінгвістичну ідентифікацію феномену перемикання коду, ідентифіковано перемикання з одного мовного коду на інший у двох його різновидах: міжфразовому (між простими реченнями двох мов, складними реченнями та простими реченнями в складі складних) і внутрішньофразовому (всередині речення).

Мовний матеріал дослідження показав, що функції перемикання коду діагностуються за кількома критеріями, а саме: 1) за комунікативною настановою щодо конкретного сегмента інформації, яку повідомляє адресант; 2) за комунікативно релевантними фоносемантичними особливостями конкретного сегмента репліки-повідомлення; 3) за ситуативними ко-мунікативними ознаками, обумовленими соціолінгвістичними конвенціями у суспільстві; 4) за загальною прагматикою змістових блоків діалогу.

Ключові слова: комунікативна стратегія, двомовність, двомовний діалог, перемикання мовного коду, типи перемикання коду, усний та електронний різновиди діалогічного мовлення.

АННОТАЦИЯ

Кушнарева И.Н. Коммуникативные стратегии ведения двуязычного диалога с переключением кода (на материале украинского, русского, английского языков). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.15 - общее языкознание. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

В диссертации исследуются языковые средства реализации коммуникативных стратегий в двуязычном коммуникативном процессе. Изучение этого явления предполагало рассмотрение всех компонентов языковой коммуникации для определения важнейших его формальных и содержательных характеристик, обеспечивающих выработку успешной коммуникативной стратегии и достижение коммуникативной личностью конкретной коммуникативной задачи.

Использованный в исследовании функционально-прагматический подход к изучению специфики реализации переключения языкового кода позволил проанализировать особенности модели двуязычной коммуникации, социокоммуникативные типы участников коммуникации, описать типы переключения языкового кода в соответствии с прагмалингвистическими установками участников двуязычного диалога.