Вторинна номінація у творенні комічного (на матеріалі сленгових соматизмів сучасних української й німецької мов)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 81-115'276=161.2=112.2

ВТОРИННА НОМІНАЦІЯ У ТВОРЕННІ КОМІЧНОГО

(на матеріалі сленгових соматизмів сучасних української й німецької мов)

Спеціальність 10.02.17 - порівняльно-історичне і типологічне мовознавство

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

РУСАНОВСЬКА Тетяна Вікторівна

Київ - 2010



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі перекладу та загального мовознавства Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор Манакін Володимир Миколайович, Запорізький національний університет, кафедра видавничої справи та редагування, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Приходько Анатолій Миколайович, Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кафедра іноземних мов, завідувач кафедри

кандидат філологічних наук, доцентДробаха Лариса Валеріївна, Інститут іноземних мов Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, кафедра германської і слов'янської філології, доцент

Захист відбудеться "21" травня 2010 р. о 10.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. Червоноармійська, 73).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул. Червоноармійська, 73).

Автореферат розіслано "19" квітня 2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор філологічних наук, професор О. М. Кагановська



АНОТАЦІЯ

Русановська Т. В. Вторинна номінація у творенні комічного (на матеріалі сленгових соматизмів сучасних української й німецької мов). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.17 - порівняльно-історичне і типологічне мовознавство. - Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2010. сленг комічний лінгвокогнітивний семантичний

Дисертація присвячена зіставному вивченню вторинних номінацій частин тіла людини як засобу вираження комічного в українському й німецькому сленгу шляхом виявлення лінгвокогнітивних механізмів їхнього творення. Встановлено роль вторинних номінацій у досягненні комічного ефекту в сленгу, охарактеризовано мовні й позамовні чинники семантичної трансформації лексем як засобу творення ефекту смішного, розкрито специфіку сленгового вторинного номінування на рівні слів і фразеологізмів у зіставлюваних мовах. На тлі визначення загального фрейму "частини тіла людини" побудовано міжфреймові моделі аналізованих сленгових соматизмів і запропоновано типологію їхніх семантичних трансформацій. Висвітлено лінгвокогнітивні механізми метафоричної й метонімічної семантичних транспозицій в процесі творення комічного в сленгу досліджуваних мов, описано мотиваційні сфери розглянутих сленгових соматизмів і з'ясовано їхню частоту в українському й німецькому сленгу, а також проаналізовано специфіку впливу архетипів колективного несвідомого на формування українських і німецьких сленгових вторинних номінацій частин тіла людини.

Ключові слова: вторинна номінація, сленг, соматизм, комічне, фрейм, семантична трансформація, національна специфіка, архетипи.



АННОТАЦИЯ

Русановская Т. В. Вторичная номинация в формировании комического (на материале сленговых соматизмов в современных украинском и немецком языках). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.17 - сравнительно-историческое и типологическое языкознание. - Киевский национальный лингвистический университет, Киев, 2010.

Диссертация посвящена сопоставительному изучению особенностей вторичных номинаций частей тела человека в сленге украинского и немецкого языков, которые служат способом языкового выражения комического, путем выявления основных лингвокогнитивных механизмов их образования.

В работе охарактеризовано явление вторичной номинации как способа формирования комического в сленге, определен состав семантичекого лексико-тематической группы "части тела человека" в украинском и немецком сленге, а также сформулировано понятие сленга как фрагмента языковой картины мира соответствующих культурно-языковых социумов. В процессе исследования установлено, что семантическая трансформация в сленге обусловлена действием внеязыковых (специфическая работа человеческого сознания, прагматическая интенция говорящего) и языковых (варьирование семантической структуры слова в речи, контекстуальная корреляция слов) факторов. В диссертации изучаются сленговые вторичные номинации, которые представлены в форме слов и фразеологических единиц. Сленговые фразеологизмы могут возникать вследствие смены компонентов литературной фразеологической единицы на сленговые вторичные номинации частей тела человека или формироваться непосредственно в сленге, не имея аналогов в литературном языке.

В основе лингвокогнитивного анализа сленговых соматизмов лежит фреймовая семантика, которая позволяет структуру и объем лексической единицы смоделировать с помощью фреймов, а семантическую трансформацию представить как сеть межфреймовых корреляций. Это обусловило использование фреймовых моделей в исследовании сленговых соматизмов в разноструктурных украинском и немецком языках. Фрейм охватывает лексическое значение языковой единицы, внеязыковое и энциклопедическое знание о предмете обозначения. Построение фреймовых моделей помогает схематически представить мыслительные закономерности, что происходят в сознании человека в процессе вторичной номинации как способа языкового выражения комического.

В рамках когнитивного анализа структурирован общий фрейм "части тела человека", который репрезентирует универсальное представление о человеческом теле и определена его языковая реализация в украинском и немецком сленге. Исходя из концепции пяти базовых фреймов (предметного, акционального, поссесивного, идентификационного, компаративного) смоделированы межфреймовые связи первичной и вторичной номинаций частей тела и выявлены механизмы семантической трансформации рассматриваемых сленговых единиц. Предложена типология сленговых вторичных номинаций частей тела человека, которая построена на основе определения межфреймовой корреляции первичной и вторичной номинаций. Исследована частота типов вторичной номинации частей тела человека в украинском и немецком сленге и определены семь самых продуктивных: компаративный, акциональный, компаративно-акциональный, предметно-компаративный, предметно-таксономично-поссесивно-акциональный, предметно-таксономично-компаративный, предметный.

Автор анализирует когнитивные механизмы метафорической и метонимической моделей семантической трансформации и определяет специфику межфреймового взаимодействия единиц в каждой модели. Исследование их продуктивности в украинских и немецких сленговых вторичных номинациях частей тела как способа формирования комического позволило сделать вывод о большей продуктивности метафорической модели вторичных номинаций, что связано с возможностями метафоры выражения большей экспрессивности по сравнению с метонимией и, соответственно, достижения комического эффекта.

В работе описаны мотивационные сферы вторичной номинации частей тела человека в сленге украинского и немецкого языков, среди которых выделены антропосфера, биосфера, сфера артефактов и абстрактных понятий. Рассмотрена актуальность мотивирующих концептуальных пространств во вторичном номинировании частей тела как способа языкового выражения комического в украинском и немецком сленге, что позволяет сделать выводы о когнитивно-языковых предпочтениях соответствующих культурно-языковых коллективов.

На материале сленговых соматизмов установлена специфика архетипов коллективного бессознательного, которые определяют направление семантической трансформации лексических и фразеологических единиц в украинском и немецком сленге. Формирование украинских и немецких сленговых вторичных номинаций частей тела как средства формирования комического обусловлено влиянием антропо- и биоморфного архетипов, а также технократичностью восприятия.

Ключевые слова: вторичная номинация, сленг, соматизмы, комическое, фрейм, семантическая трансформация, национальная специфика, архетипы.



RESUME

Rusanovska T. V. Secondary Nomination in Creating the Comic: A Study of Slang Somatisms in Modern Ukrainian and German. - Manuscript.

Thesis for the Candidate Degree in Philology, speciality 10.02.17. - Comparative-historical and Typological Linguistics. - Kyiv National Linguistic University. - Kyiv, 2010.

This thesis focuses on the contrastive study of secondary nominations for parts of the human body, which serve as a means of expressing the comic in Ukrainian and German slang, with the view of elucidating cognitive mechanisms of their formation. The role of secondary nominations in producing comic effect in slang is determined, linguistic and extralinguistic factors causing semantic transformations viewed as a mechanism of slang secondary nomination are characterized, while its specificity at the levels of words and idioms in the contrasted languages is revealed. Proceeding from defining the general "Parts of Human Body" frame, cross-frame models of slang somatic nominations are built up, and the typology of their semantic transformations is outlined. The thesis clarifies cognitive mechanisms of metaphoric and metonymic semantic transpositions in producing the comic, describes motivation spheres of slang somatic nominations and determines their frequency in Ukrainian and German slang. Nationally-bound influence that archetypes of the collective unconscious exercise on the formation of secondary nominations for the human body parts in Ukrainian and German slang, distinct for their comic potential, is analyzed.

Key words: secondary nomination, slang, somatic nominations, the comic, frame, semantic transformation, cognitive mechanism, nationally-bound influence, archetype.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована дисертаційна праця присвячена вивченню вторинних номінацій (далі ВН) на позначення частин тіла людини в українському й німецькому сленгу. У науковій роботі здійснено комплексний аналіз соматизмів, що функціонують як засіб вираження комічного в сленгу, шляхом виявлення основних лінгвокогнітивних механізмів їхнього творення.

Антропоцентризм і когнітивізм сучасного мовознавства зумовлюють зростання інтересу дослідників до аналізу вторинного семантичного пласту лексики (О. Ю. Буйнова, М. В. Жуйкова, Н. Ф. Крюкова, Н. П. Тропіна). Лінгвістичні розвідки не обмежуються студіюванням мови як системи знаків, а виходять на позамовний рівень, ставлячи за мету виявлення співвідносних відповідним мовним знакам ментальних структур, що існують у свідомості носіїв мови (А. Вежбицька, О. П. Воробйова, Т. А. Ван Дейк, С. А. Жаботинська, О. С. Кубрякова, Дж. Лакофф, Р. Ленекер, О. І. Морозова, О. О. Селіванова, В. М. Телія, Ч. Філлмор, H. Gipper, O. Jдkel та ін.). Сучасні компаративні й одномовні дослідження вторинної номінації головним чином спрямовані на з'ясування загальних лінгвокогнітивних закономірностей семантичних трансформацій слів (Ю. Д. Апресян, Н. Д. Арутюнова, В. Г. Гак, М. В. Жуйкова, О. П. Левченко, А. О. Попова, Г. М. Скляревська, В. М. Телія, R. Bartsch, H. DrцЯiger, O. Jдkel, M. Johnson, G. Lakoff), а також на виявлення людського фактора в мові (Ю. М. Караулов, О. С. Кубрякова).

Для сленгових вторинних номінацій характерні експресивність та емотивна оцінність, завдяки чому вони можуть бути засобом творення сміхового ефекту в мовленні. Саме це спричиняє появу мовознавчих досліджень, присвячених вторинній номінації як вербальній формі вираження комічного (С. І. Походня, В. Я. Пропп, О. В. Сахарова, Т. А. Шульга, D. Birnbacher та ін.).

Бурхливий розвиток некодифікованої лексики та фразеології зумовлює вивчення явища вторинної номінації як засобу творення комічного на рівні субмов. Те, що демократизація є однією із тенденцій сучасного розвитку мови (Н. В. Кушакова-Костицька, Л. І. Прокопова, K. Gьtzlaff, L. Ortner, P. Polenz, E. Werlen), активізує інтерес лінгвістів до проблем творення й функціонування сучасної субстандартної лексики в межах мовного соціуму (Н. Я. Дзюбишина-Мельник, Н. А. Крохіна) чи окремих соціальних груп (Л. А. Капець, С. А. Мартос, Т. М. Миколенко, Н. О. Шовгун, І. І. Щур, S. Augenstein, J. K. Autroutsopoulos, F. Januschek). Сленговий вокабуляр є об'єктом мовознавчих досліджень в діахронічному (М. М. Маковський, Л. О. Ставицька) та зіставному (К. Л. Михайлова, А. М. Колесніченко, К. Л. Бондаренко) аспектах.

Значну лексико-тематичну групу української й німецької сленгової лексики складають соматизми, що спричинено значущістю позначень частин тіла людини в культурно-ціннісній парадигмі української й німецької мовних спільнот (В. М. Войтович, Н. Є. Мазалова, K. Bьhring). У дослідженнях українського й німецького сленгу вторинні номінації частин тіла характеризують як один зі способів збагачення сленгового лексикону (С. А. Мартос, Т. М. Миколенко, Л. О. Ставицька, S. Augenstein, H. Ehmann). Поодинокі розвідки присвячені аналізу соматизмів як компонентів фразеологічних одиниць (далі ФО) (Л. В. Мельник, Л. А. Миронова, К. Л. Михайлова, Р. Ю. Мугу, Н. Я. Стрілець) і соматичних символів у фразеологізмах (Н. О. Скоробагатько, K. Bьhring), проте зіставне вивчення особливостей вторинних номінацій частин тіла людини в сленгу української й німецької мов не стало досі предметом мовознавчих розвідок.

Актуальність дисертаційного дослідження умотивована орієнтацією сучасної лінгвістики на впровадження новітніх методів і підходів до вивчення вторинного семантичного пласту лексики й визначається потребою поглибленого аналізу особливостей формування вторинних номінацій у сленгу досліджуваних мов у зіставному аспекті. З'ясування лінгвокогнітивних механізмів вторинних номінацій на позначення частин тіла, які виступають засобом творення комічного в українському й німецькому сленгу, видається важливим для усвідомлення універсалій, стосовних процесів семантичної трансформації слів.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах комплексної колективної науково-дослідної теми "Європейські мовні картини світу в аспектах етнолінгвістики та лінгвокультурології", яка розробляється на кафедрі перекладу та загального мовознавства Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (затверджена вченою радою Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, протокол № 5 від 27 грудня 2004 р.). Тему дисертаційної праці затверджено на засіданні вченої ради Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (протокол № 10 від 7 травня 2007 р.) та на засіданні бюро Наукової ради "Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності" НАН України (протокол № 3 від 26 червня 2007 р.).

Метою дослідження є виявлення особливостей вторинних номінацій на позначення частин тіла людини, які слугують засобом вираження комічного в українському й німецькому сленгу, на основі встановлення лінгвокогнітивних механізмів їхнього творення.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- охарактеризувати явище вторинної номінації як засобу творення комічного в українському й німецькому сленгу;

- визначити особливості репрезентації лексико-тематичної групи "частини тіла людини" в українському й німецькому сленгу;

- виявити чинники семантичного перетворення слів у вторинному номінуванні частин тіла в сленгу української й німецької мов;

- встановити типи семантичної трансформації вихідних для сленгових соматизмів лексем і з'ясувати їхню продуктивність в досліджуваних мовах;

- розкрити лінгвокогнітивні механізми вторинного номінування частин тіла людини як способу мовного вираження комічного в українському й німецькому сленгу;

- встановити спільне і відмінне в мотиваційній базі вторинних номінацій частин тіла людини в сленгу української й німецької мов;

- виявити специфіку архетипів колективного несвідомого й окреслити їхній вплив на формування сленгових соматизмів як засобу досягнення сміхового ефекту в українській і німецькій мовах.

Об'єкт дослідження - сленгові вторинні номінації на позначення частин тіла людини в українській й німецькій мовах.

Предметом аналізу є особливості вторинних номінацій частин тіла людини як засобу вербального вираження комічного в сучасному українському й німецькому сленгу в компаративно-типологічному аспекті.

Гіпотеза дисертаційного дослідження базується на припущенні, що в основі семантичної трансформації слів на позначення частин тіла людини в сленгу української й німецької мов як засобу творення комічного лежить універсальний лінгвокогнітивний механізм, який ґрунтується на взаємодії одного чи кількох фреймів первинної та вторинної номінацій. Проте напрямок і сфера мотивації сленгових соматизмів мають певну національну специфіку в кожній мові, що спричинено впливом архетипів колективного несвідомого та стереотипів як донорської бази вторинної номінації.

Матеріалом дослідження слугує 801 сленгова вторинна номінація частин тіла людини, з яких 304 українських і 497 німецьких. Фактичний матеріал дібрано шляхом суцільної вибірки з художніх прозових творів сучасних українських і німецьких письменників кінця ХХ - початку ХХІ ст. загальним обсягом 6737 сторінок, тлумачних одномовних і перекладних словників сленгової лексики. Крім того, використано зібраний автором мовний матеріал, джерелами якого стали телебачення, радіомовлення, Інтернет.

Мета й завдання дисертації визначили вибір методів лінгвістичного аналізу: гіпотетико-дедуктивний метод для побудови гіпотези й перевірки її істинності на фактичному матеріалі; метод лінгвістичного опису з метою інвентаризації й систематизації лексем і встановлення корпусу сленгових ВН на позначення частин тіла людини в українській і німецькій мовах, що слугують засобом творення комічного; метод компонентного аналізу для визначення семантичної структури лексичних одиниць і виявлення їхніх семантичних змін у процесі вторинного номінування; метод концептуального аналізу для реконструювання ментальних моделей сленгізмів і характеризації взаємозв'язків між фреймовими моделями первинної та вторинної номінацій, що, в свою чергу, дозволяє розкрити лінгвокогнітивні механізми семантичної трансформації досліджуваних одиниць (за методикою фреймового аналізу С. А. Жаботинської); зіставний метод, спрямований на з'ясування особливостей корпусу порівнюваних вторинних номінацій в українській і німецькій мовах; на основі кількісного методу простежено значущість і продуктивність типів сленгових вторинних номінацій частин тіла й частоту використання їхніх мотиваційних сфер у сучасній українській і німецькій мовах.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше застосовано зіставно-типологічний підхід до вивчення лінгвокогнітивних механізмів вторинних номінацій на матеріалі сленгових соматизмів, що слугують засобом творення комічного в українській і німецькій мовах. У роботі вперше визначено типи семантичної трансформації слів у вторинному номінуванні частин тіла людини в українському й німецькому сленгу. Новим є з'ясування специфіки впливу архетипів колективного несвідомого (антропо- й біоморфного та технократичного) на напрямок семантичного переосмислення у вторинному номінуванні частин тіла в сленгу досліджуваних мов. Новизною відзначається порівняльний аналіз мотиваційної бази семантичних трансформацій студійованих одиниць і встановлення їхньої продуктивності в українській і німецькій мовах, а також систематизація корпусу вторинних номінацій на позначення частин тіла людини за сферами їхньої мотивації.

Теоретичне значення наукової праці визначається її внеском у розвиток зіставної лексикології, теорії номінації, лексичної семантики, когнітивної лінгвістики, теорії комічного. Отримані результати поглиблюють знання про особливості вторинного номінування частин тіла в українському й німецькому сленгу, розширюють уявлення про мовні засоби вираження комічного й лінгвокогнітивні закономірності семантичної трансформації слів з метою досягнення сміхового ефекту в сленгу і сприяють подальшій розробці теоретичних питань компаративної лінгвістики. Запропонований аналіз може бути використаний для вивчення явища вторинної номінації в інших лексико-тематичних групах як одномовних, так і зіставних лексикологічних досліджень.

Практична цінність дисертації визначена можливістю використання її основних положень і результатів у курсах зіставної лексикології (розділи "Принципи та параметри зіставної лексикології", "Словотвір. Семантичне моделювання в словотворі"), загального мовознавства (розділи "Мова і мислення", "Мовні рівні", "Соціальна й територіальна диференціація мови"), лексикології української й німецької мов (розділ "Лексико-семантична система мови", "Семантико-синтаксичні способи словотвору"), стилістики ("Мовні засоби реалізації комічного"), у спецкурсах з діалектології, у практиці навчання німецької мови, лінгвокраїнознавства, перекладу. Основні положення праці знадобляться в підготовці методичних рекомендацій і навчальних посібників для студентів філологічних спеціальностей, у написанні магістерських, дипломних, курсових робіт і рефератів, у лексикографічній практиці для створення тематичного словника сленгової лексики "Частини тіла людини" української й німецької мов.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено в п'яти одноосібних статтях автора, вміщених у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України (2,27 др. арк.), а також у двох доповідях, опублікованих у збірниках матеріалів наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій - 3,03 др. арк.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження були предметом обговорення на п'яти конференціях, у тому числі на чотирьох міжнародних: ІХ Міжнародна конференція "Семантика мови і тексту" (Івано-Франківськ, 2006); V Міжнародна наукова конференція "Актуальні проблеми менталінгвістики" (Черкаси, 2007); Міжнародна наукова конференція "Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики" (Київ, 2007); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція "Мови і світ: дослідження та викладання" (Кіровоград, 2009); та на одній всеукраїнській: Всеукраїнська наукова конференція "Іван Ковалик та сучасне мовознавство" (Івано-Франківськ, 2007).

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку умовних скорочень, додатків, списків наукових джерел (281 позиція), довідкової літератури (26 позицій) і джерел ілюстративного матеріалу (38 позицій). Обсяг тексту дисертаційного дослідження становить 173 сторінки, загальний обсяг наукової праці разом з бібліографією та додатками - 246 сторінок. Додатки складають 4 таблиці (37 сторінок).

У вступі обґрунтовано актуальність проведеної розвідки, визначено основну мету й завдання праці, викладено теоретичне та практичне значення її результатів, описано методи дослідження, розкрито наукову новизну, представлено основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі проаналізовано стан наукового вивчення проблеми ВН і визначено параметри зіставлення досліджуваних одиниць; висвітлено сучасне розуміння сленгу як мовно-соціального явища; окреслено шляхи вербалізації комічного в сленгу; встановлено мовні й позамовні чинники семантичного перетворення номінацій частин тіла, що слугують засобом вираження комічного в сленгу; виявлено особливості творення сленгових ВН частин тіла людини в формі лексичних і фразеологічних одиниць; висвітлено когнітивний аспект вивчення сленгових соматизмів; викладено методику дослідження ВН частин тіла в українському й німецькому сленгу.

Другий розділ присвячено вивченню особливостей формування сленгових вторинних номінацій частин тіла в українській і німецькій мовах; визначено структуру загального фрейму "частини тіла людини" та специфіку його репрезентації в сленговій лексиці в досліджуваних мовах; з'ясовано національну ідентичність фреймових структур соматизмів в українському й німецькому сленгу; на підставі фреймового аналізу корпусу сленгових соматизмів української й німецької мов описано основні типи семантичної трансформації вторинних номінацій і встановлено частоту їхнього використання в сленгу досліджуваних мов.

У третьому розділі виявлено механізми метафоричної й метонімічної вторинних номінацій в українському й німецькому сленгу; охарактеризовано особливості творення й функціонування сленгової метафори на позначення частин тіла людини в досліджуваних мовах; встановлено спільні та відмінні риси мотиваційної бази вторинних номінацій частин тіла в українському й німецькому сленгу; проаналізовано архетипні риси сленгових соматизмів української й німецької мов у зіставному аспекті.

У загальних висновках підсумовано теоретичні та практичні результати проведеного дослідження, окреслено перспективні напрямки для подальших наукових розробок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Розділ 1. "Теоретичні основи дослідження вторинної номінації в сленгу". Процеси переосмислення значення слова мають своє трактування у філософії, де їх тлумачать як неодмінну властивість мислення (С. С. Гусєв, К. К. Жоль, А. Ф. Лосєв, Ф. Ніцше та ін.); здатність до семантичного перетворення мовних одиниць (далі МО) характеризують як складник творчої свідомості у психології (З. Фрейд, К. Г. Юнг) й психолінгвістиці (О. О. Залевська). Сучасна когнітивна парадигма в лінгвістиці зумовлює розуміння ВН як результату мовної творчості й тим самим визначає її як природну форму існування мови (І. О. Дмитрієва, М. В. Жуйкова, Дж. Лакофф, В. М. Телія, В. І. Шаховський, R. Bartsch та ін.).

Розвиток сучасної мовної системи, бурхливі зміни, що відбуваються в лексиці, спричиняють дослідження ВН на рівні субмов. У мовознавстві на сьогодні чітко не визначено поняття сленг, жаргон й арго (Т. Кондратюк, С. Пиркало, Л. Ставицька). Реферована наукова праця спирається на тлумачення сленгу як субмови, що є некодифікованим засобом спілкування різних груп мовної спільноти і не має соціального чи територіального обмеження (Л. О. Ставицька). Таким чином, під сленговою ВН розуміємо використання вже наявної в літературній мові, її діалектних варіантах МО як імені для нового позначуваного.

Вторинна номінація у сленгу може слугувати мовним засобом вираження комічного, яке тлумачать як родове поняття на позначення різноманітних явищ, здатних викликати сміх (Ю. Б. Борєв, Б. Дземідок). Серед виявів комічного виділяють гумор, іронію, сатиру, сарказм (Філософський енциклопедичний словник), які ґрунтуються на контрастах, протиріччях, відхиленнях від норми тощо (Б. М. Мінчин, П. І. Майдаченко, С. І. Походня). Сміх у сленгу є способом вираження індивідуальної світоглядної позиції та віддзеркалення комічного сприйняття дійсності. Властива сленгу тенденція до порушення усталених норм і мовної гри призводять до семантичних трансформацій лексем на позначення частин тіла людини, що стає засобом досягнення комічного ефекту.

Семантичне перетворення слів у сленгу спричинене дією мовних і позамовних факторів. Позамовні чинники визначаються специфікою процесів людського пізнання й мислення. До них відносять специфічну роботу людської свідомості та прагматичні інтенції мовця (В. М. Манакін). Суб'єктивний фактор зумовлює виникнення особистісних асоціацій, які приводять до семантичного зсуву, тобто зміни структури значення мовних одиниць. Наприклад:

Твою лису гору за два дні не об'їдеш, як ти спиш на такому животі? (Словник сучасного українського сленгу - далі ССУС).

- Manfredo, ich meine du hдttest aber 'ne ganz schцne Wampe bekommen.

Darauf antwortet Manfredo:

- Ach Quatsch, das ist ein reines Bitburger-Geschwьr (Sammlung von Gossenslang - далі SG).

Критика та комічність описуваної частини тіла людини є мотивуючим фактором сленгових ВН. Великий живіт в українському сленгу отримав вторинну номінацію (лиса) гора. Спільна для лексем живіт і гора cема 'підвищення' експлікує асоціативні зв'язки, що виникли між первинною та вторинною номінаціями. Асоціювання живота з опуклістю, набряком властиве й німецькому сленгу. Пор.: der Bauch (живіт [переклад тут і далі наш. - Т. Р.]) має сленгові ВН die Wampe =die Wamme (підгруддя [хутряної шкіри]) та das Bitburgergeschwьr (досл. пухлина від пива марки "Bitburger"), як у наведеному прикладі.

Мовні чинники семантичної трансформації (варіативність семантичної структури слова в мовленні та кореляція слів у контексті) випливають з властивостей мовного знака набувати нових семантичних відтінків у поєднанні з іншими МО. У сленгу часто відбувається подвійна актуалізація сем (З. І. Хованська) первинного загальномовного та вторинного сленгового значень МО, що зумовлює смислову двоплановість і слугує засобом творення комічного. Наприклад:

- А що у Вас спільного із сибірськими шаманами?

- Та я, якщо не по-моєму, теж одразу б'ю в бубон (Телепередача "Вечірній квартал").

Fridolin: "Ey schau dir mal Fraukes Gesicht an!"

Chris: "Hehe, die hat ja 'ne richtige Butterbirne nicht nur in 'ner Schale" (SG).

Одночасна актуалізація значень слова бубон як ударного музичного інструменту та сленгової ВН бубон на позначення голови людини у цьому контексті спричиняє семантичну двоплановість і відповідно сміховий ефект.

Так само механізм творення комічного в прикладі з німецької мови ґрунтується на актуалізації поряд з літературним значенням лексеми die Butterbirne (авокадо) як фрукту також її вторинного значення як сленгового соматизму на позначення обличчя людини. Отже, у процесі функціонування в сленгу семантика наведених слів набуває смислових прирощень, увиразнення яких зумовлює її трансформацію.

У когнітивній лінгвістиці об'єм концепту моделюють за допомогою ментальних структур - фреймів, схем, сцен, моделей, ментальних картинок, скриптів тощо (А. П. Бабушкін, О. Г. Бєляєвська, Дж. Лакофф, З. Д. Попова, Й. А. Стернін, Ч. Філлмор, C. Rцmer). На відміну від інших ментальних репрезентацій фрейм містить інформацію про окремий фрагмент людського досвіду, що асоціюється з окремою МО і включає лексичне значення слова, позамовне й енциклопедичне знання про предмет взагалі (В. А. Маслова). Концепцію фреймової семантики покладено в основу лінгвокогнітивної теорії комічного, за якою сміховий ефект виникає внаслідок поєднання двох несумісних асоціативних контекстів, тобто шляхом фреймових трансформацій (А. Є. Болдирєва, В. А. Самохіна, S. Attardo, V. Raskin,). Доцільність використання фреймових моделей у зіставному дослідженні сленгових ВН частин тіла як засобу творення комічного визначається їхньою здатністю експлікувати кореляції між первинною та вторинною номінаціями, що виникають у свідомості людини в ході семантичного перетворення слова, і тим самим наблизитись до розкриття специфіки таких транспозицій в українській і німецькій мовах.

Для побудови моделей семантичної трансформації соматизмів в українському й німецькому сленгу використано концепцію базових фреймів, запропоновану С. А. Жаботинською, за якою у структурі концептуальної мережі виділяють п'ять базових фреймів: 1) предметний, 2) акціональний, 3) посесивний, 4) ідентифікаційний і 5) компаративний. Завдяки побудові таких моделей ВН відслідковуються особливості семантичного перетворення слова в сленгу.

Наприклад, у мові українського сленгу живіт людини отримує ВН барило. За тлумачним словником, живіт - "Частина тіла людини і тварини, в якій містяться шлунок, кишечник, печінка і т. ін." (Словник української мови - далі СУМ), барило - "Невелика посудина для рідини (найчастіше з дерева) з двома днищами і опуклими стінками" (СУМ). Для пояснення семантичного переосмислення визначимо базові фрейми цих лексичних одиниць. Міжфреймова мережа моделюється на основі словникового значення слова, а також позамовної й енциклопедичної інформації про предмет номінації.

Базові фрейми лексеми живіт: 1. Предметний фрейм: ДЕЩО (живіт) є СТІЛЬКИ (один), існує ТАК (міститься), існує ТАМ (у тілі людини / тварини). 2. Таксономічний фрейм: ДЕЩО-вид (живіт) є ДЕЩО-рід (частина тіла). 3. Компаративний фрейм: ТАКЕ (форма) ДЕЧОГО-референта (живота) є ніби ТАКЕ-форма ДЕЧОГО-корелята (опуклості). 4. Посесивний фрейм: ДЕЩО-ціле (живіт) має ДЕЩО-частини (шлунок, печінку, нирки, підшлункову залозу та ін.) та ДЕЩО-ціле (тіло людини / тварини) має ДЕЩО-частину (живіт). 5. Акціональний фрейм: ДЕЩО-агенс (живіт) виконує дію (містить внутрішні органи черевної порожнини [шлунок, кишечник, печінку, нирки та ін.]).

Базові фрейми лексеми барило: 1. Предметний фрейм: ДЕЩО (барило) є СТІЛЬКИ (один), є ТАКИМ (дерев'яним), існує ТАК (є). 2. Таксономічний фрейм: ДЕЩО-вид (барило) є ДЕЩО-рід (посудина). 3. Компаративний фрейм: ТАКЕ (форма) ДЕЧОГО-референта (барила) є ніби ТАКЕ-форма ДЕЧОГО-корелята (опуклості). 4. Посесивний фрейм: ДЕЩО-ціле (барило) має ДЕЩО-частини (днище, стінки, обручі). 5. Акціональний фрейм: ДЕХТО-агенс (барило) виконує дію (містить рідину).

У сленгу німецької мови існує подібна вторинна номінація der Bauch (живіт) < der (Brauerei)tumor ([пивна]пухлина). За тлумачним словником, der Bauch - "(bei Wirbeltieren дhnlichen Menschen) unterer Teil des Rumpfs zwischen Zwerchfell und Becken" (Duden. Das groЯe Wцrterbuch der deutschen Sprache - далі Du) ([у хребетних тварин, подібних до людей] нижня частина тулуба між діафрагмою й тазом). Der (Brauerei)tumor - "1. Geschwulst. 2. Krankhafte Anschwellung eines Organs oder eines Teils eines Organs" (Du), schwellen (набрякати) - "[in einem krankhaftem Prozess] an Umfang zunehmen, sich [durch Ansammlung, Stauung von Wasser oder Blut im Gewebe] vergrцЯern" (Du) (1. Пухлина. 2. Хворобливий набряк органу чи його частини; набрякати - [у патологічному процесі] зростати в об'ємі, збільшуватися через накопичення, застій води чи крові в тканинах). Визначимо базові фрейми цих одиниць.

Базові фрейми лексеми der Bauch: 1. Предметний фрейм: ДЕЩО (der Bauch / живіт) є СТІЛЬКИ (один), існує ТАК (є), існує ТАМ (у тілі людини / тварини). 2. Таксономічний фрейм: ДЕЩО-вид (живіт) є ДЕЩО-рід (частина тіла). 3. Компаративний фрейм: ТАКЕ (форма) ДЕЧОГО-референта (живота) є ніби ТАКЕ-форма ДЕЧОГО-корелята (опуклості). 4. Посесивний фрейм: ДЕЩО-ціле (живіт) має ДЕЩО-частини (шлунок, кишечник, нирки та ін.) та ДЕЩО-ціле (тіло людини / тварини) має ДЕЩО-частину (живіт). 5. Акціональний фрейм: ДЕЩО-агенс (живіт) виконує дію (містить внутрішні органи черевної порожнини [шлунок, кишечник, печінку та ін.])

Базові фрейми лексеми der (Brauerei)tumor: 1. Предметний фрейм: ДЕЩО (der [Brauerei]tumor / [пивна]пухлина) є СТІЛЬКИ (одна), існує ТАК (росте), існує ТАМ (в органах чи їхніх частинах). 2. Таксономічний фрейм: ДЕЩО-вид (пухлина) є ДЕЩО-рід (набряк, новоутворення в органічних тканинах). 3. Компаративний фрейм: ТАКЕ (форма) ДЕЧОГО-референта (мозку) є ніби ТАКЕ-форма ДЕЧОГО-корелята (опуклості). 4. Посесивний фрейм: ДЕЩО-ціле (орган) має ДЕЩО-частину (пухлину). 5. Акціональний фрейм: ДЕЩО-агенс (пухлина) виконує дію (росте, збільшується; містить рідину)

Як видно з наведених вище схем, семантична трансформація цих одиниць відбулась завдяки наявності в структурі їхніх базових фреймів (компаративного й акціонального) спільних вузлів опуклість / die Rundung та містити / enthalten. Однак відповідна композита німецького сленгу містить компонент die Brauerei (пивоваріння), який вказує також на причину появи великого живота - вживання великої кількості пива, чого не виявлено в українському сленгу. Це, очевидно, сягає корінням стереотипного уявлення про німців як умілих виробників і великих поціновувачів цього напою.

Розділ 2. "Особливості формування вторинних номінацій частин тіла людини як засобу творення комічного в українському та німецькому сленгу". Соматичну лексику (номінації людського тіла, організму, їхніх частин і продуктів життєдіяльності) можна представити у вигляді загального фрейму "частини тіла людини". Фрейм "частини тіла людини" є універсальним, оскільки містить загальну інформацію про людське тіло та його частини. Однак не всі його елементи, а лише значущі для відповідних мовних колективів, мають сленгові ВН в досліджуваних мовах. У сленгу української й німецької мов більшою мірою зазнають характеризації зовнішні частини тіла людини (відповідно 86,5% та 84%). Порівняльний аналіз сленгових соматизмів виявляє кількісні розбіжності в українській і німецькій мовах. Так, в українській мові кількість ВН голови (14,1%) й обличчя (8,52%) людини переважає число цих сленгових соматизмів у німецькій мові (5,22% та 3,42%, відповідно). Натомість у німецькій мові більшою є частота сленгізмів на позначення волосяного покриву тіла (12,46%), в той час як відповідні українські сленгові соматизми становлять лише 1,64%. У більшій кількості в німецькій мові (11,06%) представлені також сленгові ВН на позначення продуктів життєдіяльності організму, частота яких в українській мові складає лише 3,93%.

У дисертації виявлено найпродуктивніші типи вторинної номінації частин тіла як засобу творення комічного на основі фреймів, у межах яких відбувається семантична взаємодія первинної та вторинної номінацій.

1. Компаративний тип ґрунтується на взаємодії структур первинної та вторинної номінацій у межах компаративного фрейму. Наприклад, укр.: голова < баштан, глобус, кабак,; ніс < румпель, флюгер, штуцер; нім.: der Kopf (голова) < die Melone (диня), die Tomate (помідор), die Lampe (лампа), die Trьffel (трюфель); die Nase (ніс) < die Rьbe (буряк) та ін.

2. Акціональний тип виникає внаслідок проведення аналогії між діями, функціями об'єктів номінації. Наприклад, укр.: рот < пейджер, м'ясорубка, хліборізка; серце < мотор; нім.: das Gesicht (обличчя) < die Aknefarm (досл. ферма, де розводять акне); der Mund (рот) < der Zahnhalter (досл. тримач для зубів); das Gehirn (мозок) < das Laufwerk (ходовий механізм) тощо.

3. Предметно-таксономічно-компаративний тип формується на підставі подібності за ідентифікаційними, таксономічними й зовнішніми ознаками об'єктів номінації. Наприклад, укр.: шия < воло; живіт < кендюх, курдюк; тіло < туша; груди < вуха (спанієля); нім.: die Busen (груди) < die Igelsschnauze (морда їжака), das Mдusefдustchen (кулачок миші), die Igelnase (ніс їжака) і под.

4. Компаративно-акціональний тип базується на ототожненні об'єктів номінації за зовнішнім виглядом та функціями. Наприклад, укр.: голова < макітра, жбан, казан, чайник, ящик, кардан, каністра,; очі < фари; ноги < лижі, стропила, поршні; нім.: der Kopf (голова) < der Hutstдnder (вішалка для капелюха); der Bauch (живіт) < das Bierfass (пивна бочка) та ін.

5. Предметно-таксономічно-посесивно-акціональний тип характеризується тим, що первинна та вторинна номінації мають спільні слоти в цих чотирьох базових фреймах. Наприклад, укр.: ніс < хобот, обличчя < морда, рило; нім.: die Nase (ніс) < der Rьssel (хобот); der Mund (рот) < die Gusche (рило) тощо.

6. Предметний тип передбачає аналогію буттєвих ознак об'єктів номінації. Наприклад, укр.: голова < дах; волосся < стріха; нім.: der Kopf (голова) < das Dach (дах); die Schnurrbart (вуса) < der Nasennachbar (сусід носа) та ін.

7. Предметно-компаративний тип зумовлений ототожненням об'єктів номінації за їхніми буттєвими характеристиками та зовнішньою подібністю. Наприклад, укр.: голова < купол, качан, балда, башня; лисина < каска, поле; der Kopf (голова)< die Kappe (ковпак); die Glatze (дах) < die Ceranplatte (панель зі склокераміки), die Badekappe (гумова шапочка [для купання]) і под.

Найпродуктивнішою (53,2% в українському та 51,6% у німецькому сленгу) є компаративна модель сленгових ВН частин тіла. Наступними за продуктивністю є акціональний (9,7% в українській і 9,75% в німецькій мовах) і компаративно-акціональний (9,7% і 6,5% відповідно) типи семантичного перетворення, що ілюструє традиційне розуміння метафоризації (М. П. Кочерган, H.-H. DrцЯiger) як ототожнення об'єктів номінації за зовнішньою подібністю чи функціями.

Розділ 3. "Механізми творення сленгових соматизмів як способу вираження комічного в українській і німецькій мовах". Творення сленгових ВН частин тіла людини в українській і німецькій мовах ґрунтується на метафоричній і метонімічній моделях семантичної трансформації. В основу метафоричного й метонімічного когнітивних механізмів покладено різні типи інформації. Якщо в метонімічному переосмисленні встановлюються асоціативні кореляції між об'єктивно суміжними сутностями, тобто цей когнітивний механізм не виходить за межі одного фрейму, то в метафорі відбувається міжфреймова взаємодія двох ментальних сфер, що відповідають за процес творення первинної та вторинної номінацій (Дж. Лакофф, R. Bartsch). Фрейм моделює знання про типову ситуацію і забезпечує стереотипне, нормативне розуміння смислу (V. Raskin). Раптове алогічне поєднання двох фреймів у метафоризації забезпечує досягнення сміхового ефекту, що не можливо за метонімічної моделі семантичного перетворення. Отже, спричинена міжфреймовою взаємодією яскрава образність метафори та її здатність створювати ефект несподіванки сприяють тому, що метафоричні ВН частин тіла як засіб мовного вираження комічного в сленгу значно переважають метонімічні (1,96% українських й 0,6% німецьких сленгових соматизмів) завдяки їхній здатності до більшої експресії й емотивності.

Залежно від активності мотиваційних баз у вторинному номінуванні в сленгу з метою творення комічного можна робити висновки про їхню актуальність на сучасному етапі життя мовної спільноти й ідентифікувати мовні й когнітивні "смаки" мовців. В українському й німецькому сленгу виявлено декілька таких концептосфер:

1. Сфера артефактів

1.1. ЧАСТИНИ ТІЛА ЛЮДИНИ < Технічні прилади, пристрої, механізми, їхНІ часТини (укр.: голова < лампочка; очі < фари; нім.: der Kopf (голова) < die Lampe (лампа); das Haar (волосся) < der Rotor (ротор) та ін.).

1.2. ЧАСТИНИ ТІЛА ЛЮДИНИ < Споруди, будівлі, їхНІ частини (укр.: голова < дах, купол, клуня; груди < молокозавод; нім.: das Gesicht (обличчя) < die Baustelle (будмайданчик), die Filzpappe (будівельний картон); die Busen (груди) < die Molkerei (молочна ферма), der Vorbau (балкон) тощо).

1.3. ЧАСТИНИ ТІЛА ЛЮДИНИ < Продукти харчування (укр.: лисина < яйце; живіт < балик; палець < огризок, сарделька; нім.: das Haar (волосся) < die Bockwurst (гаряча сарделька); die Busen (груди) < die Klopsen (битки), die Milchtьten (пакети [для] молока) та ін.).

1.4. ЧАСТИНИ ТІЛА ЛЮДИНИ < Побутові предмети (посуд, меблі, знаряддя праці тОЩО) (укр.: руки < лопати, граблі; ноги < протези, клюшки, коньки, костелі; нім.: die Augen (очі) < der (Glotz)korken (корки); die Ohren (вуха) < die Lцffel (ложки) тощо).

1.5. ЧАСТИНИ ТІЛА ЛЮДИНИ < Предмети одягу (укр.: лисина < каска; волосся / волосяний покрив тіла < шапка; нім.: der Kopf (голова) < die Krone (корона); das Haar / die Behaarung (волосся / волосяний покрив тіла) < der Permanentpullover (перманентний светр), die Buttermьtze (масна шапка) та ін.).

1.6. ЧАСТИНИ ТІЛА ЛЮДИНИ < музичні інструменти (укр.: голова < бубон; сідниці < бандура; нім.: die Busen (груди) < die Glocken (дзвони); die Beine (ноги) < die Trommelstцcke (барабанні палички) тощо).

2. Біосфера

2.1. ЧАСТИНИ ТІЛА ЛЮДИНИ < Рослини, їхНІ частини (укр.: голова < диня, гарбуз, качан, кокос; ніс < слива; волосся < копиця; нім.: der Kopf (голова) < die NuЯ (горіх), der Kьrbis (гарбуз), der Wirsing (капуста); die Behaarung (волосяний покрив) < das Brustjungle (джунглі на грудях) та ін.).

2.2. ЧАСТИНИ ТІЛА ЛЮДИНИ < Тварини, частини їхНЬОГО тіла (укр.: ніс < хобот, орел; живіт < курдюк, кендюх; нім.: die Nase (ніс) < der Rьssel (хобот), der Schnabel (дзьоб); der Mund (рот) < der Rachen (паща), die Schnute (рило), die Schnauze (морда) тощо).

2.3. ЧАСТИНИ ТІЛА ЛЮДИНИ < Природні тіла, явища, ГЕОГРАФІЧНІ поняття (укр.: лисина < поле; живіт < лиса гора; нім.: das Gesicht (обличчя) < das Testgelдnde (полігон); die Behaarung (волосяний покрив тіла) < das Stoppelfeld (скошене поле) та ін.).

3. Антропосфера

3.1. ЧАСТИНИ ТІЛА ЛЮДИНИ < ЛЮДИНА, ЧАСТИНИ ЇЇ ТІЛА (укр.: живіт < мозоль, авторитет, кишка; ноги < відростки, каліки; нім.: der Kopf (голова) < der Schдdel (череп); die Glanze (лисина) < die Knie (коліно); der Bauch (живіт) < das Becksgeschwьr (досл. пухлина від пива марки "Becks") тощо).

4. Сфера абстрактних понять

4.1. ЧАСТИНИ ТІЛА ЛЮДИНИ < АБСТРАКТНІ ПОНЯТТЯ (укр.: обличчя < образ; груди < овали; нім.: die Busen (груди) < die Doppelbelastung (подвійне навантаження); der Atem (подих) < die Bauchintelligenz (черевна інтелігенція) та ін.).

Сфера артефактів, а особливо техніки, є найпродуктивнішою концептосферою у ВН частин тіла як засобу творення ефекту комічного в українській і німецькій мовах (відповідно 62,62% та 55,26% сленгових соматизмів). У межах цієї мотиваційної бази семантичні трансформації типу частини тіла людини < технічні прилади, пристрої, механізми, їхні частини та частини тіла людини < побутові предмети в українському сленгу у відсотковому співвідношенні переважають німецькі (відповідно 17,46% та 24,28% в українському й 13,66% та 15,09% в німецькому сленгу). Натомість біосфера є продуктивнішою мотиваційною базою ВН частин тіла в німецькому сленгу (27,34% німецьких і 21,94% українських сленгових соматизмів).

Вибір мотивуючої концептосфери для сленгових соматизмів зумовлений архетипними уявленнями, що сягають корінням міфологічної свідомості і становлять спільне інформаційне поле для представників різних націй на ноосферичному рівні (В. І. Вернадський, В. М. Манакін). Архетипні уявлення про людське тіло визначають ВН частин тіла людини в українській і німецькій сленговій лексиці, серед них антропоцентричний, біо- й зоометричний, технократичний (Н. П. Тропіна).

Найдавнішим архетипним уявленням про дійсність є її поділ на істот і неістот (В. І. Кононенко, Н. Є. Мазалова). Опозиція живого-неживого стала основою антропо- та біоморфного архетипу сприйняття, що відбивається й у сленгових соматизмах як засобу творення ефекту комічного. Наприклад: укр.: ніс < бульбоїд; живіт < авторитет; ноги < каліки; нім.: die Nase (ніс) < der Gewьrzprьfer (дегустатор приправ); der Schnurrbart (вуса)< der Nasennachbar (сусід носа) та ін. Біоморфний архетип визначив семантичну трансформацію таких номінацій: укр.: голова < глобус, кабак, кавун, кокос; нім.: das Gesicht (обличчя) < der Korallenriff (кораловий риф), die Butterbirne (авокадо) тощо.

Стрімкий розвиток техніки та зростання її ролі в повсякденному житті людини зумовлюють виникнення нового технократичного стереотипу сприйняття й відповідного архетипу номінації (Н. П. Тропіна), що також віддзеркалюється в сленгових ВН частин тіла людини. Наприклад, укр.: голова < комп'ютер; обличчя < інтерфейс; вуха < локатори, антени; нім.: der Kopf (голова) < das Floppy (дискета); das Gesicht (обличчя) < das Zifferblatt (циферблат), der Feuermelder (пожежний сигнальний пристрій) та ін. Вторинне номінування з метою досягнення сміхового ефекту за такої моделі має за основу уподібнення механізмів, приладів і їхніх частин частинам тіла людини.

Наведений аналіз мотиваційних баз ВН частин тіла як засобу вираження комічного в сленгу досліджуваних мов, що ґрунтуються на відповідних архетипних уявленнях, засвідчує вплив антропо- й біоморфного архетипів на семантичне перетворення вихідних для сленгових соматизмів мовних одиниць і виявляє новий технократичний архетип сприйняття, що переважно визначає напрямок семантичного перетворення слів на позначення частин тіла в сучасному українському й німецькому сленгу (відповідно 62,62% та 55,26% сленгових ВН).



ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено спробу представити теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми дослідження явища вторинної номінації як засобу творення комічного в сленгу. Сленг є похідним семантичним пластом, що базується на загальнонаціональній мові й використовує наявні в ній одиниці для вираження нових смислів, тому основним способом творення сленгової лексики є вторинна номінація. Сленгізми віддзеркалюють новий погляд на вже номіновані мовними знаками явища, їхню основу складають контраст, протиріччя, відхилення від норми й тенденція до мовної гри, завдяки чому вони стають засобом досягнення комічного ефекту. Сленгові вторинні номінації експлікують оцінку й інтенцію мовця і тому можуть слугувати для мовного вираження комічного, який у сленгу постає як принцип сприйняття дійсності.

Соматична лексика включає одиниці на позначення тіла, організму, їхніх частин і продуктів життєдіяльності. Більшість ВН у сленгу обох мов складають ті, що позначають зовнішні частини тіла людини (86,5% та 84% відповідно), функціонування яких є очевидним. Розбіжності у складі соматичної лексики в українському й німецькому сленгу проявляються у кількості ВН окремих частин тіла людини: голови (14,1% в українській і 5,22% в німецькій мовах), обличчя (8,52% та 3,42% відповідно), волосяного покриву тіла (1,64% й 12,46%), продуктів життєдіяльності організму (3,93% та 11,06%) тощо.

Чинниками семантичної трансформації донорських для сленгових соматизмів МО як засобу творення комічного в досліджуваних мовах є позамовні (специфічна робота людської свідомості, прагматичні інтенції мовця) та мовні (варіативність семантичної структури слова в мовленні, кореляція слів у контексті).

Творення сміхового ефекту в сленгу досягається завдяки фреймовим трансформаціям. Тому зіставне дослідження сленгових ВН на позначення частин тіла людини як способу мовної репрезентації комічного здійснене на підґрунті фреймової семантики, яка дозволяє змоделювати когнітивну структуру ВН у вигляді фреймової взаємодії і виявити специфіку семантичних перетворень в студійованих мовах. Для побудови міжфреймової моделі сленгових ВН частин тіла в українській й німецькій мовах використано концепцію п'яти базових фреймів (С. А. Жаботинська). Залежно від фрейму чи кількох фреймів, на підставі яких відбувається семантична взаємодія первинної й вторинної номінацій, виявлено сім найпродуктивніших (98,3% в українському й 98,1% в німецькому сленгу) типів семантичної трансформації: компаративний, акціональний, предметно-таксономічно-компаративний, компаративно-акціональний, предметно-таксономічно-посесивно-акціональний, предметний, предметно-компаративний. Найбільша частота компаративного (53,2% в українському та 51,6% у німецькому сленгу), акціонального (9,7% в українській і 9,75% в німецькій мовах) та компаративно-акціонального (9,7% і 6,5% відповідно) типів семантичного перетворення слів на позначення частин тіла в сленгу досліджуваних мов вказує на продуктивність метафоризації на основі проведення аналогії між зовнішнім виглядом і функціями об'єктів первинної та вторинної номінації.