Англійські віддієслівні іменники і відіменникові дієслова: система і функціонування (на матеріалі газетних текстів)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 811,111: [81'366:81'371]

АНГЛІЙСЬКІ ВІДДІЄСЛІВНІ ІМЕННИКИ І ВІДІМЕННИКОВІ ДІЄСЛОВА: СИСТЕМА І ФУНКЦІОНУВАННЯ (на матеріалі газетних текстів)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

МОСКАЛЮК Наталія Вікторівна

КИЇВ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор Перебийніс Валентина Ісидорівна, Київський національний лінгвістичний університет, кафедра германської і фінської філології, професор

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Швачко Світлана Олексіївна, Сумський державний університет, кафедра теорії та практики перекладу, завідувач кафедри

кандидат філологічних наук, Жуковська Вікторія Вікторівна, Житомирський державний університет імені Івана Франка, кафедра міжкультурної комунікації Навчально-наукового інституту іноземної філології, завідувач кафедри

Захист відбудеться "25" березня 2010 р. о 13:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, м. Київ-150, вул. Червоноармійська, 73).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул. Червоноармійська, 73).

Автореферат розіслано "22" лютого 2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

професор О. М. Кагановська

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована робота присвячена дослідженню системних характеристик англійських віддієслівних іменників (ВІ) і відіменникових дієслів (ВД) та закономірностей їх функціонування у газетних текстах.

До системних характеристик англійських ВІ та ВД відносимо: спосіб утворення досліджуваних одиниць, напрямок похідності конверсійних ВІ та ВД, моделі граматичної сполучуваності ВІ і ВД, семантику аналізованих одиниць; до функціональних - частоту віддієслівних іменників і відіменникових дієслів у британських політичних статтях, істотність/неістотність розходження частот певної групи ВІ та ВД у газетах The Financial Times (FT), The Guardian (G), The Observer (Ob) або між різними групами аналізованих одиниць, а також розподіл їх частот за ранговою кореляцією (двох груп в одному масиві чи однієї групи в попарно порівнюваних газетах), частоту та поширеність моделей граматичної сполучуваності у масиві досліджуваних одиниць.

Англійські віддієслівні іменники та відіменникові дієслова утворюються такими способами: афіксальним, конверсійним, зміною місця наголосу. Аналіз теоретичних джерел показує, що найбільша кількість досліджень цих одиниць присвячена конверсії як одному з найпродуктивніших способів їх утворення. Для конверсії в англійській мові майже не існує формально-морфологічних обмежень. Саме тому конверсія вивчалася з позицій морфології (Ц. Г. Матурелі, Г. М. Сидельнікова, О. І. Смирницький, Y. M. Biese), семантики (С. М. Костенко, Г. П. Троїцька, D. Lee, H. Marchand), синтаксису (G. Brown, D. Craig, R. Pence), словотвору (Ю. О. Жлуктенко, А. Я. Загоруйко, Н. Ф. Іртеньєва), а також її взаємозв'язку з фразотворенням (Л. П. Павліченко).

В останні роки дослідження мовних одиниць, їх властивостей та відношень між ними здійснюють за допомогою статистичних методів і прийомів (наприклад, у роботах А. П. Варфоломієва, В. В. Жуковської, В. В. Левицького, С. С. Нагорної, І. В. Нікіфоренко, В. І. Перебийніс, Т. Є. Шевченко та ін.), які дозволяють отримати надійні, вірогідні результати аналізу. Використання статистичних методів у лінгвістичних дослідженнях зумовлене властивими мові кількісними ознаками, внутрішньою взаємозалежністю, яка існує між якісними та кількісними особливостями мовної структури, підпорядкованістю частоти мовних одиниць у мовленні певним статистичним закономірностям, можливістю отримати об'єктивні дані, незалежні від суб'єктивного сприйняття дослідника (В. В. Левицький).

Віддієслівні іменники та відіменникові дієслова неодноразово були об'єктом дослідження, але зазвичай кожна з цих груп розглядалася окремо (І. І. Борисенко, Ю. І. Височинський, М. Б. Красікова, Л. Ф. Омельченко, К. З. Плоткіна та ін.). У нашій роботі обидві частини мови досліджуються комплексно з позицій їх системних характеристик і функціонування у британських газетних текстах.

У поняття лінгвістичної однорідності входить ціла низка рис, які повинні бути спільними для текстів, що входять до генеральної сукупності і взяті для вибірки (В. І. Перебийніс). Так, тексти мають бути хронологічно, жанрово та тематично однорідні. Це дослідження здійснено на матеріалі політичних текстів британських газет, виданих протягом 2006 р.

Актуальність теми зумовлена спрямуванням сучасних лінгвістичних студій на вивчення системних і функціональних характеристик лексичних і граматичних одиниць, у тому числі й статистичними методами. Актуальність поставленої проблеми випливає з потреби лінгвостатистичного дослідження лексико-семантичних і граматичних властивостей англійських віддієслівних іменників і відіменникових дієслів, взаємозв'язків між ними для виявлення закономірностей їхнього текстового функціонування, для розв'язання ряду теоретичних проблем, таких як: співвідношення частоти і семантики мовних одиниць, характеристика функціональних стилів і жанрів статистичними методами та ін., а також для встановлення критеріїв розмежування аналізованих одиниць.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України "Мовні системи. Динаміка функціонування фонетичних, граматичних та лексикологічних одиниць: когнітивний та комунікативно-прагматичний аспекти (германські, романські мови, українська мова)", яка розробляється на кафедрі англійської філології Київського національного лінгвістичного університету (тему затверджено вченою радою КНЛУ, протокол № 2 від 27 вересня 2004 року).

Мета дослідження полягає у встановленні системних (граматичних і лексико-семантичних) і функціональних характеристик англійських ВІ та ВД у сучасних британських газетних текстах.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

1) визначити співвідношення у сформованому масиві словотвірних груп досліджуваних лексичних одиниць - інгових ВІ, префіксальних ВД, суфіксальних ВІ і ВД, конверсійних ВІ та ВД, а також ВІ і ВД, які відрізняються від омографічних вихідних одиниць місцем наголосу;

2) з'ясувати, які з існуючих способів утворення відіменникових дієслів і віддієслівних іменників є продуктивними на сучасному етапі;

3) розглянути способи утворення ВІ та ВД, що вживаються в політичних статтях британських газет, і з'ясувати напрямок похідності слів у конверсійних парах: дієслово > віддієслівний іменник (V>N) чи іменник > відіменникове дієслово (N>V);

4) встановити набір моделей граматичної сполучуваності зазначених одиниць у досліджуваних газетних текстах і класифікувати їх за частотою та поширеністю;

5) методом суцільної вибірки з політичних статей сучасних британських газет сформувати масив ВІ та ВД;

6) виокремити лексико-семантичні групи (ЛСГ) досліджуваних мовних одиниць і визначити їх кількісні співвідношення у масиві аналізованих ВІ та ВД.

Об'єктом дослідження є віддієслівні іменники та відіменникові дієслова англійської мови.

Предметом дослідження є системні та функціональні характеристики аналізованих мовних одиниць у політичних статтях сучасних британських газет. іменник дієслово британський семантичний

Матеріалом дисертаційного дослідження слугують масиви віддієслівних іменників та відіменникових дієслів, одержані методом суцільної вибірки з політичних статей британських газет The Financial Times, The Guardian, The Observer, опублікованих протягом 2006 року. ВІ та ВД відбиралися виключно із статей політичного змісту, загальний обсяг яких становить 24350 слововживань (FT: 8025, G: 8140, Ob: 8185 слововживань).

Мета, завдання та матеріал, що підлягає аналізу, зумовлюють використання певних методів дослідження. Так, визначення напрямку похідності ВІ та ВД здійснювалося шляхом етимологічного аналізу, аналізу семантичної структури вихідного і похідного слова, а також аналізу часу першої реєстрації досліджуваних одиниць у дванадцятитомному словнику The Oxford English Dictionary on Historical Principles. Визначення значень досліджуваних ВІ та ВД здійснювалося методом контекстуального аналізу, аналізу словникових дефініцій. Використання методу дистрибутивного аналізу орієнтовано на дослідження граматичної сполучуваності віддієслівних іменників і відіменникових дієслів. Встановлення лексичної близькості порівнюваних газет (лексична близькість вимірюється кількістю лексичних одиниць, спільних для кожної пари газет), визначення наявності/відсутності взаємозв'язку між функціональними особливостями досліджуваних ВІ і ВД та ін. ґрунтується на використанні статистичних методів, зокрема відносної похибки, критерію Стьюдента, критерію Стьюдента для відсоткових показників, рангової кореляції тощо.

Наукова новизна дослідження полягає у комплексному вивченні системних характеристик англійських віддієслівних іменників і відіменникових дієслів (утворення за допомогою властивих їм словотвірних засобів, моделі граматичної сполучуваності, семантична класифікація), а також у встановленні закономірностей їх функціонування у газетних текстах. Уперше на матеріалі сучасних британських газетних статей політичного змісту визначено закономірності таких параметрів функціонування досліджуваних ВІ і ВД, як: кількість і частота аналізованих лексичних одиниць у досліджуваному масиві газетних текстів, їх залежність від способу утворення ВІ та ВД, частота і поширеність реалізованих моделей їх граматичної сполучуваності та встановлених лексико-семантичних груп ВІ і ВД.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження є внеском у теоретичну граматику та функціональну стилістику, поглиблюють знання про функціонування ВІ та ВД у газетних текстах, сприяють подальшій розробці теоретичних питань синтаксису англійської мови, а також розширюють знання про взаємодію між системними характеристиками ВІ та ВД і закономірностями їх функціонування у текстах англійських газет.

Практичне значення одержаних результатів вбачається у можливості використання висновків і матеріалів дослідження у курсах теоретичної та практичної граматики (розділи: "Морфологія англійського іменника", "Морфологія англійського дієслова", "Конверсія", "Словосполучення"), лексикології (розділи: "Словотвір англійського іменника", "Словотвір англійського дієслова", "Семантична структура слів англійської мови. Типи значень слова"), стилістики (розділ: "Функціональні стилі"), на практичних і семінарських заняттях, у спецкурсах із функціональної граматики, а також при відборі лексичного й граматичного мінімуму. Фактичний матеріал може бути використаний у лексикографічній практиці при укладанні частотних словників англійської мови. Результати й методи дослідження можуть бути використані під час написання курсових, дипломних і магістерських робіт та при укладанні навчально-методичних матеріалів з граматики, лексикології та стилістики англійської мови.

Апробацію основних положень і результатів дослідження здійснено на десяти конференціях, з них на чотирьох міжнародних: Міжнародна науково-практична конференція "Міжкультурна лінгвістика та формування іншомовної комунікативної компетенції" (Київ, 2006), VI Міжнародна наукова конференція "Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація" (Харків, 2007), XII Міжнародна конференція Асоціації викладачів англійської мови як іноземної "ТІСОЛ Юкрейн" (Київ, 2007), Міжнародна науково-практична конференція "Мови і світ: дослідження та викладання" (Кіровоград, 2008); шести науково-практичних: "60 років ЮНЕСКО: погляд у майбутнє" (Київ, 2006), "Актуальні проблеми лінгвістики та лінгводидактики у контексті євроінтеграції" (Київ, 2006), "Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному суспільстві" (Київ, 2007), "Психолого-педагогічні проблеми освіти і виховання в умовах глобалізації та інтеграції освітніх процесів" (Київ, 2007), "Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій" (Київ, 2008), "Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій - II" (Київ, 2009).

Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено в одинадцяти публікаціях загальним обсягом 4,59 друкованих аркушів: у п'яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України (3,45 др. арк.), та шести тезах доповідей на наукових і науково-практичних конференціях (1,14 др. арк.).

Загальний обсяг роботи. Обсяг дисертації разом із бібліографією й додатками становить 273 сторінки: основний текст - 175 сторінок, додатки - 74 сторінки. Список використаної літератури включає 203 джерела (із них 46 джерел іноземними мовами, 10 лексикографічних джерел) та 29 джерел ілюстративного матеріалу.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списків використаних теоретичних, лексикографічних, ілюстративних джерел і додатків.

У вступі обґрунтовано вибір обраної теми дисертації, визначено її актуальність і наукову новизну, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано мету й конкретні завдання роботи, розкрито теоретичне та практичне значення, описано матеріал й охарактеризовано методи дослідження, сформульовано основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі викладено теоретичні положення, на яких ґрунтується концептуальний апарат дослідження та здійснено аналіз системних характеристик англійських ВІ та ВД: описано основні способи утворення віддієслівних іменників і відіменникових дієслів, що функціонують у сучасному газетному мовленні; здійснено визначення напрямку похідності слів у конверсійних парах за допомогою етимологічного словника англійської мови (The Barnhart Dictionary of Etymology, 1988) та The Oxford English Dictionary on Historical Principles (1970); представлено критерії розмежування інгових форм (активного дієприкметника теперішнього часу, герундія та інгового віддієслівного іменника).

У другому розділі розкрито суть функціонального підходу до вивчення мови та мовлення; встановлено закономірності використання віддієслівних іменників і відіменникових дієслів у британських газетах; проаналізовано способи утворення ВІ і ВД, типових для політичних газетних статей; визначено, які з існуючих способів утворення віддієслівних іменників і відіменникових дієслів є продуктивними на сучасному етапі; описано частоту досліджуваних одиниць у масивах ВІ та ВД; встановлено істотність розходження політичних статей порівнюваних газет щодо частоти досліджуваних ВІ і ВД (частота - це кількість реалізацій аналізованих одиниць у досліджуваному масиві); зіставлено відносні частоти (відносна частота - це частка від ділення кількості вживань досліджуваних одиниць на довжину обстеженого тексту) англійських віддієслівних іменників і відіменникових дієслів, утворених різними словотвірними засобами; визначено ступінь лексичної близькості різних газет за вживаністю ВІ та ВД в них.

У третьому розділі визначено набір моделей граматичної сполучуваності аналізованих віддієслівних іменників і відіменникових дієслів; досліджено розподіл моделей за частотою та поширеністю у масивах ВІ та ВД; визначено основні характеристики граматичної сполучуваності ВІ і ВД у британських газетних текстах; встановлено залежність кількості моделей сполучуваності від частоти досліджуваних одиниць у масиві; визначено моделі граматичної сполучуваності англійських ВІ і ВД різних словотвірних груп.

У четвертому розділі встановлено лексико-семантичні групи віддієслівних іменників і відіменникових дієслів, утворених за допомогою різних словотвірних засобів, проаналізовано їх поширеність і частоту, а також залежність/незалежність від способу утворення ВІ та ВД.

У загальних висновках викладено основні результати дослідження, підведено підсумки роботи, окреслено перспективи подальшого опрацювання обраної теми.

Додатки обсягом 74 сторінки складаються з 16 частин, у яких представлено таблиці, що ілюструють різні системні та функціональні аспекти ВІ і ВД, вживаних у британських політичних статтях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Розділ 1. "Теоретичні передумови дослідження". Комплексний підхід до вивчення англійських віддієслівних іменників і відіменникових дієслів у газетних текстах передбачає вивчення їх системних і функціональних характеристик та виявлення взаємозалежностей між ними на різних рівнях мовної структури.

У першому розділі розглянуто системні характеристики англійських віддієслівних іменників і відіменникових дієслів: способи утворення ВІ і ВД у сучасній англійській мові та критерії визначення напрямку похідності досліджуваних іменників і дієслів у конверсійних парах.

Важливим є завдання виявлення ознак, які б сигналізували про напрямок похідності V>N чи N>V, оскільки члени конверсійних пар не відрізняються своєю формою. У лінгвістиці встановлюється значна кількість критеріїв, спрямованих на розв'язання цього завдання, наприклад: 1) семантичний (Л. П. Павліченко, О. І. Смирницький); 2) дефініційний, або семантико-дефініційний (О. Д. Мєшков); 3) логічний (М. І. Мостовий); 4) морфологічний (З. А. Харітончик); 5) критерій кількості значень (О. О. Акопян); 6) критерій частотності, або критерій обмеженого вживання лексичних одиниць (ЛО) (І. І. Борисенко); 7) словотвірний (П. М. Каращук); 8) стилістичний (І. І. Борисенко); 9) історичний, або етимологічний (О. Д. Мєшков); 10) хронологічний критерій, тобто перша реєстрація лексичних одиниць (О. М. Бортничук, І. В. Василенко, Л. П. Пастушенко) у досить повному словнику, яким є дванадцятитомний словник The Oxford English Dictionary on Historical Principles, тощо.

Жодний з перерахованих вище критеріїв не є достатнім, оскільки має свої недоліки. Серед різноманіття всіх існуючих критеріїв встановлення напрямку похідності у конверсійних парах особливої уваги, на нашу думку, заслуговують два: етимологічний критерій, наприклад: to reform borrowed from Old French reformer, from Latin refфrmвre (re- “again”+fфrmфre “to form”); a reform (n) formed from the verb (The Barnhart Dictionary of Etymology), та хронологічний критерій, наприклад: a question "питання" (1300)>to question "ставити питання" (1622); to rise "підніматися" (1000)>a rise "підйом" (1410) (The Oxford English Dictionary on Historical Principles).

Зазначені критерії у переважній більшості випадків допомагають достеменно визначити, яке слово (іменник чи дієслово) зафіксовано в англійській мові першим. Більш того, їх дієвість і правильність можна перевірити за допомогою будь-якого іншого з перерахованих вище критеріїв, оскільки різні критерії визначення похідності доповнюють і підтверджують один одного (О. Д. Мєшков).

У дисертаційній роботі розглянуто різні способи утворення ВІ і ВД у сучасній англійській мові, а саме: префіксація, суфіксація, префіксально-суфіксальний спосіб, конверсія, фонетичне чергування звуків, зміна місця наголосу. Такий вид словотвору, як чергування звуків, у процесі дослідження відпав, оскільки ми не отримали підтвердження щодо напрямку похідності членів таких пар за допомогою аналізу часу першої реєстрації досліджуваних одиниць. У результаті перевірки етимологічних даних за словником Р. К. Барнхарта з'ясовано, що пари таких слів походять від різних основ (наприклад: іменник applause - від лат. applausus, а дієслово applaud - від лат. applaudere), а отже, їх не можна вважати вихідною та похідною одиницями.

Наші спостереження свідчать, що префіксально-суфіксальні одиниці не варто розглядати як віддієслівні іменники чи відіменникові дієслова, що утворилися внаслідок одночасного приєднання префікса та суфікса до дієслівної чи іменникової основи-кореня, наприклад: disappearance (dis-+ to appear>to disappear+-ance>disappearance). Тому вважаємо, що аналізувати цей тип словотвору у дисертації немає підстав.

Результати дослідження показують, що віддієслівні іменники утворюються частіше всього за допомогою афіксації (суфіксації), а відіменникові дієслова - за допомогою конверсії.

Розділ 2. "Англійські віддієслівні іменники та відіменникові дієслова у політичних газетних текстах". У цьому розділі розглянуто функціональні характеристики аналізованих віддієслівних іменників і відіменникових дієслів, тобто їх частоту, позицію, сполучуваність тощо.

У ході дослідження розв'язано такі завдання: 1) визначено кількісне співвідношення англійських віддієслівних іменників і відіменникових дієслів у досліджуваних газетних текстах і кількісне співвідношення ВІ та ВД різних словотвірних груп; 2) визначено лексичну близькість попарно порівнюваних газет щодо використання зафіксованих словотвірних груп ВІ та ВД. Розв'язання поставлених завдань здійснено шляхом застосування статистичних методів, які забезпечують надійність і вірогідність результатів.

Обсяг масиву віддієслівних іменників у текстах аналізованих газет становить 1000 ВІ (незалежно від способу словотвору), що з погляду вимог до обсягу вибірки є достатнім: The Financial Times - 309 ВІ; The Guardian - 321 ВІ; The Observer - 370 ВІ. На цю кількість віддієслівних іменників припало 360 ВД: The Financial Times - 119 ВД; The Guardian - 140 ВД; The Observer - 101 ВД. Оскільки ця кількість відібрана на порівняно невеликому обсязі текстів, вона недостатня, щоб робити висновки про характеристику газетного стилю взагалі, але достатня, щоб говорити про особливості функціонування аналізованих ВІ та ВД у політичних газетних статтях.

Результати обчислень свідчать, що відносна частота віддієслівних іменників у масиві виділених для дослідження одиниць у 2,8 раз перевищує частоту відіменникових дієслів (пор.: 1000 ВІ - 73,53%; 360 ВД - 26,47%), що свідчить про перевагу віддієслівного способу словотвору аналізованих одиниць у політичних газетних текстах.

Одержане співвідношення віддієслівних іменників і відіменникових дієслів у політичних статтях британських газет відповідає співвідношенню іменників і дієслів в англійських наукових текстах, пор.: іменники - 32,6%; дієслова - 16,5% (P. M. Alekseev), частка іменників у словнику майже у 2 рази вища, ніж частка дієслів (В. І. Перебийніс), що свідчить про іменниковий характер аналізованих газетних текстів.

Для того, щоб з'ясувати, чи істотним є розходження частоти аналізованих ВІ у текстах порівнюваних попарно британських газет, використано критерій Стьюдента для відсоткових показників. Розходження між відносною частотою ВІ (FT: 30,9%; G: 32,1%; Ob: 37%) у газетах FT-G виявилося статистично не значимим (t = 0,58), а в газетах FT-Ob і G-Ob - істотним (пор.: FT-Ob: t = 2,88; G-Ob: t = 2,3).

З'ясовано, що досліджувані тексти трьох аналізованих газет не становлять однієї генеральної сукупності, а тому їх слід розглядати кожну окремо. Розходження між відносною частотою відіменникових дієслів (FT: 33,06%; G: 38,89%; Ob: 28,06%) у газетах FT-G і FT-Ob виявилося статистично не значимим (пор.: FT-G: t = 1,63; FT-Ob: t = 1,46), а в газетах G-Ob - суттєвим (t = 3,08).

Абсолютна частота ВІ, утворених за допомогою різних словотвірних засобів, у порівнюваних газетах різна. Щоб з'ясувати, який спосіб словотвору домінує серед виділених для дослідження ВІ, вирахувано відносну частоту кожної групи ВІ (див. табл. 1, де A - інгові ЛО, B - префіксальні ЛО, C - суфіксальні ЛО, D - конверсійні ЛО, E - ЛО, що відрізняються від омографічних вихідних одиниць місцем наголосу):

Таблиця 1

Співвідношення частот ВІ та ВД у політичних текстах британських газет

Примітки: 1 - абсолютна частота; 2 - відносна частота, %

Одержані результати свідчать, що низька частота інгових ВІ, а також ВІ, які відрізняються від омографічних вихідних дієслів місцем наголосу, не дозволяє отримати статистично вірогідні результати щодо функціонування зазначених словотвірних груп ВІ у досліджуваних газетних текстах, тому у подальшому ми вважали за доцільне аналізувати тільки групи суфіксальних і конверсійних ВІ. За допомогою критерію Стьюдента для відсоткових показників визначено, що статистично значимої різниці щодо вживання і суфіксальних, і конверсійних ВІ у статтях трьох попарно порівнюваних газет немає (пор.: суфіксальні ВІ: FT-G: t = 0,78; FT-Ob: t = 0,29; G-Ob: t = 0,52; конверсійні ВІ: FT-G: t = 0,33; FT-Ob: t = 0,84; G-Ob: t = 1,2). Зазначене свідчить про те, що вибірки трьох аналізованих газет належать до однієї генеральної сукупності. Середня частота зазначених груп іменників в об'єднаній вибірці досить висока: суфіксальні ВІ - 56,2%; конверсійні ВІ - 32,3%.

Сталість вживання досліджуваних ВІ певного словотвірного типу є важливою статистичною характеристикою, яку можна використати для зіставлення однакових одиниць у різних вибірках. Щоб з'ясувати, чи є істотна різниця між частотою віддієслівних іменників певного словотвірного типу в текстах трьох порівнюваних газет, було використано формулу відносної різниці. Істотного розходження між частотою і суфіксальних, і конверсійних ВІ у текстах порівнюваних попарно газет не виявлено. Проведені обчислення свідчать, що в аналізованих британських газетах діють однакові статистичні закономірності щодо використання зазначених словотвірних груп віддієслівних іменників.

Можна зробити припущення, що аналізовані газети збігаються лексично, оскільки всі вони видані протягом одного року й об'єднані політичною тематикою. Звідси випливає доцільність аналізу ступеня лексичної близькості (R) політичних статей досліджуваних газет щодо використання суфіксальних і конверсійних ВІ.

Між усіма порівнюваними попарно газетами виявлено лексичну спільність стосовно вживання суфіксальних і конверсійних ВІ. Отримані дані доводять, що досліджувані газети не відрізняються статистично у використанні суфіксальних і конверсійних ВІ, а також характеризуються спільністю суфіксальної і конверсійної віддієслівної лексики у порівнюваних попарно газетах (пор.: суфіксальні ВІ: FT-G: R = 30,6%; FT-Ob: R = 23,1%; G-Ob: R = 28,0%; конверсійні ВІ: FT-G: R = 35,1%; FT-Ob: R = 25,4%; G-Ob: R = 32,3%).

За критерієм Стьюдента для відсоткових показників встановлено, що розходження між відносною частотою ВД у газетах The Guardian і The Observer є суттєвим (t = 3,08), а отже, досліджувані вибірки трьох аналізованих газет не можна об'єднувати. Можливість об'єднання політичних статей різних газет в одну вибірку могло б підвищити точність статистичних результатів.

Критерій Стьюдента для відсоткових показників свідчить, що статистично значимої різниці щодо вживання конверсійних ВД у статтях порівнюваних газет немає (пор.: FT-G: t = 0,62; FT-Ob: t = 1,11; G-Ob: t = 0,55), а отже, їх можна об'єднати й цим досягти точніших статистичних результатів. Середня відносна частота конверсійних ВД в об'єднаній вибірці становить 92,22%, що свідчить про переважне вживання конверсійних ВД у масиві аналізованих одиниць.

Усі три газети перевірено на ступінь лексичної близькості конверсійних ВД. Одержані результати виявляють значну спільність конверсійної відіменникової лексики між усіма порівнюваними попарно газетами (пор.: FT-G: R = 26,7%; FT-Ob: R = 23,8%; G-Ob: R = 21,6%). Таким чином, можна зробити висновок, що досліджувані газети не відрізняються статистично щодо використання конверсійних ВД, а їх політичні статті характеризуються лексичною спільністю аналізованих ВД.

Розділ 3. "Граматична сполучуваність віддієслівних іменників і відіменникових дієслів у британських газетних текстах". Метою цієї частини роботи є: 1) встановити моделі граматичної сполучуваності ВІ і ВД, реалізованих у текстах британської преси; 2) розв'язати питання про наявність/відсутність залежності вживання моделей від способу утворення ВІ та ВД; 3) з'ясувати закономірності розподілу моделей граматичної сполучуваності ВІ і ВД за частотою у текстах аналізованих британських газет.

У роботі розглянуто ядерні моделі граматичної сполучуваності ВІ та ВД різних словотвірних груп, зафіксованих у текстах аналізованих газет. Ядерна модель - це модель, в якій досліджуваний ВІ або ВД є основним, керуючим елементом словосполучення. Функціонування зафіксованих моделей граматичної сполучуваності англійських ВІ і ВД розглянуто з погляду їх вживаності (частоти) та поширеності. Поширеність моделі представлена кількістю різних ВІ або ВД, які реалізують цю модель у газетних текстах.

Частота моделей дає можливість: 1) оцінити вживаність кожної моделі у тексті; 2) виділити моделі, які зустрічаються найчастіше; 3) визначити їх вагу у сполучуваності ВІ та ВД; 4) з'ясувати, чи існує залежність між частотою аналізованих одиниць і моделей, у яких вони реалізуються (С. С. Нагорна).

У представлених моделях ВІ та ВД використано такі символи: V - дієслово, V= - інфінітив, Ving - дієслово у формі герундія або дієприкметника теперішнього часу, Ven - дієслово у формі дієприкметника минулого часу, N - іменник, займенник, числівник; N's - іменник у присвійному відмінку, A - прикметник, D - прислівник, prp - прийменник, cnj - сполучник, d - детермінатив, Ш - нульовий артикль, S - підрядне речення. Якщо у моделі крім ядерного дієслова чи іменника є ще представник цього класу, досліджувані V та N підкреслюємо, наприклад:

NprpN: Mr Milburn, like the party general secretary, Matt Carter, has admitted he knew something of the funding of the election (Guardian 9.11.2006);

VprpN: Oleg Gordievsky, the most senior KGB agent ever to defect to Britain, said it was clear that his friend had been poisoned by the Kremlin (Guardian 24.11.2006);

У політичних текстах досліджуваних газет зафіксовано сімнадцять моделей граматичної сполучуваності ВІ, а саме: ШN, dN, prpN, NN, AN, NV=, VingN, NVing, VenN, NVen; N,Ven; N'sN, NprpN, NprpVing, prpNprpN, Nas/likeN, NS. Висока поширеність і частота властива моделям NN, AN, NprpN у всіх групах ВІ. Зазначені моделі вважаємо типовими для аналізованих ВІ.

Спільними для всіх словотвірних груп ВІ є моделі dN, NN, AN, N'sN, NprpN, NS. Є моделі, властиві зазначеним одиницям тільки певного словотвірного типу (наприклад, модель prpNprpN властива тільки ВІ, які відрізняються від омографічних вихідних дієслів місцем наголосу, а модель VenN - конверсійним ВІ). З'ясовано, що кількість реалізованих моделей у досліджуваних групах ВІ залежить від частоти ВІ цієї групи та кількості ВІ в ній. Підтвердженням цього є те, що кількість спільних моделей для різних груп ВІ збільшується зі зростанням частоти цих груп ВІ, наприклад, суфіксальних і конверсійних ВІ. Більше половини моделей граматичної сполучуваності властиві 4-ом чи 3-ом групам ВІ, що свідчить про відсутність їх залежності від способу утворення.

В аналізованих текстах трьох британських газет зафіксовано дев'ятнадцять моделей граматичної сполучуваності конверсійних ВД: VN, VD, VS, VV=, VVing, VingN, VprpN, VprpVing, VenprpN, Vas/likeN, VNprpN, VprpNprpN, VNN, VND, VNV=, VNprpVing, VprpNV=, VNasN, VprpNasN. Тільки двом моделям (VN і VprpN) досліджуваних ВД притаманна висока частота вживання у текстах трьох порівнюваних газет. Зазначені моделі можна назвати типовими для конверсійних ВД у політичних текстах британської преси. Найчастотнішою моделлю граматичної сполучуваності конверсійних ВД виявилася модель VN. Для того, щоб з'ясувати, який зв'язок це має із тематикою розглянутих газетних текстів, треба б зіставити ці тексти з текстами іншої тематики, що не входить у завдання нашої роботи.

Зафіксовано наявність прямої кореляції між частотою моделі граматичної сполучуваності та її поширеністю, а саме: чим вища частота моделі, тим більше досліджуваних ВІ чи ВД реалізують її у текстах аналізованих газет (пор.: суфіксальні ВІ: с = 0,997; конверсійні ВІ: с = 0,996; конверсійні ВД: с = 0,95).

Розділ 4. "Лексико-семантичні особливості віддієслівних іменників і відіменникових дієслів у текстах британських газет". Класифікація слів за значенням посідає важливе місце у системних описах лексики. Результатом спроб описати семантичну структуру англійської мови стали численні класифікації лексичних одиниць, укладені за різними принципами (Ю. Д. Апресян, З. М. Вердієва, Ю. І. Височинський, Р. М. Гайсіна, В. В. Жуковська, М. Б. Красікова, О. С. Кубрякова, Л. К. Малімон, О. І. Федоренко та ін.).

Під час розподілу ВІ та ВД за лексико-семантичними групами використано семантичний критерій, який враховує словникові дефініції досліджуваних ВІ і ВД, а також їх контекстуальне значення в аналізованих газетних текстах. До суфіксальних ВІ та ВД застосовано аналіз конкретних суфіксів, які додаються до іменникових або дієслівних основ. Наприклад, зафіксовані віддієслівні іменники мають такі суфікси: -er/-or, -tion, -sion, -ation, -ition, -ment, -al, -ance, -ence, -ancy, -acy, -age, -ant, -ity, -y, -ee, -ism, -ist, -it, -t, -th, -ure, -ture, -ledge (a provider, a refusal, a statement); відіменникові дієслова в аналізованих політичних статтях утворені за допомогою тільки двох суфіксів, а саме: -en та -ise (to threaten, to criticise), що свідчить про непродуктивність суфіксального словотвору в текстах газетних текстів.

Через незначну кількість і низьку частоту ВІ та ВД у досліджуваних статтях, тексти розглянутих газет об'єднано для отримання більш точних даних щодо лексико-семантичної представленості аналізованих ВІ і ВД. Вважаємо за доцільне розглядати лексико-семантичні групи ВІ та ВД кожного словотвірного типу окремо, оскільки припускаємо, що певний словотвірний тип ВІ і ВД здатний розвивати певні типи значень.

У загальному масиві ВІ встановлено такі лексико-семантичні групи: 1) репрезентація дії (attack "атака", bombing "бомбардування"); 2) поодинока дія, рух, стрімкий рух (blow "удар", run "біг", step "крок"); 3) результат дії (decline "спад", defeat "поразка"); 4) мовленнєва діяльність або результат мовленнєвої діяльності (claim "заява", 'permit "дозвіл"); 5) розумова діяльність або результат розумової діяльності (judgement "рішення", thinking "розмірковування"); 6) почуття, емоції, психічний стан (doubt "сумнів", embarrassment "збентеження"); 7) надання допомоги, підтримки (backing "підтримка", funding "фінансування"); 8) виконавець дії (escape "втікач", voter "виборець"); 9) особа, на яку спрямована дія (prisoner "ув'язнений", 'suspect "підозрюваний"); 10) абстрактні іменники (fixity "непорушність", information "інформація"); 11) іменники з предметним значенням (building "будівля", equipment "обладнання", painting "картина"); 12) організація, установа, орган управління, збори (government "уряд", meeting "засідання"); 13) ВІ, які не ввійшли до жодної ЛСГ ('contrast "противага", lack "брак, відсутність", rating "рейтинг").

Кожна словотвірна група аналізованих іменників характеризується різною кількістю виділених ЛСГ. Так, інгові ВІ нараховують 9 ЛСГ; суфіксальні та конверсійні ВІ мають по 10 ЛСГ; ВІ, які відрізняються від омографічних дієслів місцем наголосу, представляють 6 ЛСГ. Спільною для всіх чотирьох словотвірних груп ВІ виявилася незначна кількість виділених ЛСГ, а саме: ЛСГ "репрезентація дії", "результат дії", "мовленнєва діяльність або результат мовленнєвої діяльності" та "іменники з предметним значенням". Тільки три ЛСГ віддієслівних іменників характерні виключно для ВІ певного словотвірного типу: "поодинока дія, рух, стрімкий рух" - для конверсійних ВІ, які утворюються від дієслів руху; "надання допомоги, підтримки" - для інгових ВІ; "абстрактні іменники" - для суфіксальних ВІ. Отже, зазначені ЛСГ є діагностуючими, тобто такими, що вирізняють певну словотвірну групу ВІ з-поміж інших.

За методом рангової кореляції встановлено, що між розподілом частоти ЛСГ суфіксальних і конверсійних ВІ кореляції немає, а розподіл частот ЛСГ зазначених словотвірних груп ВІ в усіх порівнюваних попарно газетах підлягає однаковим статистичним закономірностям.

Відіменникові дієслова розподілено на такі лексико-семантичні групи: 1) поодинока дія, рух, стрімкий рух (to distance "віддаляти(ся)", to drop "падати"); 2) мовленнєва діяльність (to comment "коментувати", to debate "обговорювати"); 3) розумова діяльність (to focus "зосереджуватися", to plot "задумувати"); 4) вираження почуттів та емоцій (to heap "осипати оплесками", to respect "поважати"); 5) дія, характерна для її виконавця (to broker "оцінювати", to police "контролювати"); 6) спрямована дія, напр. to back "відступати", to hand "передавати" (ця ЛСГ притаманна виключно конверсійним ВД, які утворюються від іменників, що позначають частину тіла); 7) надання допомоги, підтримки (to catapult "просувати до влади", to favour "прихильно ставитися"); 8) здійснення впливу, тиску, примусу чи завдавання болю (to pressure "тиснути", to torture "катувати"); 9) соціально-суспільна діяльність (to campaign "проводити кампанію", to contact "зв'язуватися, налагоджувати контакт"); 10) фінансово-економічна діяльність (to benefit "одержувати вигоду", to credit "кредитувати"); 11) впровадження та репрезентація дії (to mirror "відображати", to scar "позначати (рубцями)"); 12) ВД, що не ввійшли до жодної ЛСГ (to failure "зазнати невдачі").

Кожна словотвірна група ВД характеризується різною кількістю виділених ЛСГ. Так, конверсійні ВД розподілено на 12 ЛСГ. ВД, що відрізняються від омографічних вихідних іменників місцем наголосу, нараховують тільки 4 ЛСГ, а префіксальні та суфіксальні ВД мають по 3 ЛСГ, що зумовлено низькою частотою цих дієслів, яка не забезпечує статистично вірогідних результатів, тому аналізуються тільки ЛСГ конверсійних ВД.

Тільки три ЛСГ представлені значною кількістю конверсійних ВД, а саме: "мовленнєва діяльність", "здійснення впливу, тиску, примусу чи завдавання болю" та "соціально-суспільна діяльність". Висока відносна частота конверсійних ВД ЛСГ "мовленнєва діяльність" у досліджуваній пресі, на нашу думку, зумовлена спрямованістю газетних текстів на передачу інформації, яка реалізується завдяки ЛО зазначеної лексико-семантичної групи. Дієслова мовлення характеризуються високою частотою у будь-якій мові, чому сприяє важливість лексем даної семантики, оскільки вони пов'язані з психічною та інтелектуальною діяльністю людини (О. Г. Мікіна).

Розподіл частот ЛСГ конверсійних ВД проаналізовано за допомогою кореляції рангів у порівнюваних попарно газетах. Одержані дані свідчать, що розподіл частот ЛСГ конверсійних ВД в усіх порівнюваних попарно газетах підлягає однаковим статистичним закономірностям.

ВИСНОВКИ

У дослідженні здійснено аналіз системних і функціональних характеристик англійських ВІ і ВД, утворених за допомогою різних словотвірних засобів (інгових ВІ, префіксальних ВД, суфіксальних ВІ та ВД, конверсійних ВІ і ВД, а також ВІ та ВД, які відрізняються від омографічних вихідних одиниць місцем наголосу), їх граматичної сполучуваності та лексико-семантичних особливостей, що відповідає вимогам комплексного дослідження зазначених одиниць у газетному мовленні.

У ході дослідження одержано такі результати:

1. Методом суцільної вибірки з сучасних британських газет сформовано масив досліджуваних одиниць, у якому, згідно з отриманими даними, частка ВІ значно перевищує частку ВД (пор.: 1000 ВІ - 73,53%; 360 ВД - 26,47%). Зазначене свідчить про іменниковий характер британських політичних газетних статей.

2. В аналізованих політичних газетних текстах зафіксовано такі словотвірні групи ВІ і ВД: інгові ВІ, префіксальні ВД, суфіксальні ВІ та ВД, конверсійні ВІ і ВД, а також ВІ та ВД, які відрізняються від омографічних вихідних одиниць місцем наголосу. Серед різноманіття існуючих підходів до визначення напрямку похідності досліджуваних ВІ і ВД перевагу віддаємо етимологічному підходу, а також хронологічному критерію. Співвідношення частот ВІ і ВД, утворених різними словотвірними засобами, у газетних статтях представлено у табл. 1.

3. Виявлено, що серед усіх аналізованих способів утворення англійських ВІ і ВД, превалюють суфіксальні ВІ (56,2%), конверсійні ВІ (32,3%) та конверсійні ВД (92,22%), тому зазначені способи словотвору вважаємо типовими для аналізованих газетних статей.

4. Суттєву відносну різницю частот інгових ВІ зафіксовано у масиві досліджуваних ВІ усіх трьох порівнюваних попарно газет (FT-G: е = 21%; FT-Ob: е = 50%; G-Ob: е = 37%). Істотного розходження між частотою суфіксальних ВІ, конверсійних ВІ, а також ВІ, які відрізняються від омографічних вихідних дієслів місцем наголосу, не виявлено (е не перевищує 13%). Не виявлено також істотного розходження частоти конверсійних ВД у різних газетах.

5. Зафіксовано залежність між частотою аналізованих ВІ і ВД та поширеністю моделей їх граматичної сполучуваності: зі зростанням абсолютної частоти досліджуваних одиниць збільшується кількість реалізованих моделей граматичної сполучуваності. Кількість реалізованих ядерних моделей досліджуваних ВІ та ВД залежить не від словотвірної групи ВІ чи ВД, а від її частоти: чим вища частота групи, тим більше спільних моделей з іншою словотвірною групою.

У текстах аналізованих газет зафіксовано сімнадцять моделей граматичної сполучуваності ВІ і дев'ятнадцять моделей граматичної сполучуваності ВД. Висока поширеність і частота властива моделям NN, AN, NprpN у всіх групах ВІ. Тільки двом моделям досліджуваних ВД притаманна висока частота у текстах трьох порівнюваних газет, а саме: VN і VprpN. Зазначені моделі можна вважати типовими для аналізованих ВІ і ВД в обстежених політичних текстах британської преси.

6. Виокремлено 13 ЛСГ віддієслівних іменників і 12 ЛСГ відіменникових дієслів. Кожна словотвірна група досліджуваних ВІ і ВД характеризується певною кількістю виділених ЛСГ. Найбільше різноманіття ЛСГ властиве конверсійним ВД (12 ЛСГ), на другому місці - конверсійні ВІ та суфіксальні ВІ (по 10 ЛСГ), на третьому - інгові ВІ (9 ЛСГ), що пов'язано з їх широким використанням у досліджуваній пресі та свідчить про багатий семантичний потенціал зазначених одиниць.

Спільними лексико-семантичними групами для всіх словотвірних груп віддієслівних іменників виявилися тільки чотири ЛСГ: "репрезентація дії", "результат дії", "мовленнєва діяльність або результат мовленнєвої діяльності" та "іменники з предметним значенням". Три ЛСГ віддієслівних іменників є діагностуючими, оскільки вони характерні для ВІ тільки певного словотвірного типу. Наприклад: ЛСГ "поодинока дія, рух, стрімкий рух" притаманна виключно конверсійним ВІ, які утворюються від дієслів руху; ЛСГ "надання допомоги, підтримки" - для інгових ВІ.

Дослідження особливостей функціонування віддієслівних іменників і відіменникових дієслів у газетних текстах, здійснене за допомогою статистичних методів, має подальші перспективи. Перспективними вважаються розвідки, присвячені порівнянню різних функціональних стилів (наукового, художнього тощо) у використанні ВІ і ВД, утворених різними словотвірними засобами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Москалюк Н. В. Конверсія як один із основних способів утворення відіменникових дієслів і віддієслівних іменників у сучасній англійській мові / Н. В. Москалюк // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету LINGUAPAX - VIII. Серія: Філологія. Педагогіка. Психологія. Вип. 13: Мова, освіта, культура: Наукові парадигми і сучасний світ. К.: Вид. центр КНЛУ, 2006. С. 24-31.

2. Москалюк Н. В. Напрямок похідності в конверсійних парах у сучасній англійській мові / Н. В. Москалюк // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія № 9: Сучасні тенденції розвитку мов / відп. ред. А. В. Корольова. К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2007. № 2. С. 222-226.

3. Москалюк Н. В. Граматична сполучуваність конверсійних відіменникових дієслів у текстах британських англомовних статей / Н. В. Москалюк // Наукові записки. Серія: Філологія: зб. наук. праць у 2 т. / наук. ред. Н. Л. Іваницька. Вінниця: ВДПУ ім. М. Коцюбинського, 2008. Т. 1, № 10. С. 230-234.

4. Москалюк Н. В. Граматична сполучуваність суфіксальних віддієслівних іменників у британських газетних текстах / Н. В. Москалюк // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство) / відп. ред. В. Ожоган. Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. Т. 1, № 75. С. 146-149.

5. Москалюк Н. В. Лексико-семантичний розподіл віддієслівних іменників і відіменникових дієслів та їх співвідношення у британських газетних текстах / Н. В. Москалюк // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету LINGUAPAX - VIII. Серія: Філологія. Педагогіка. Психологія. Вип. 16: Мова, освіта, культура: Наукові парадигми і сучасний світ. К.: Вид. центр КНЛУ, 2008. С. 25-32.