Проблема відтворення топонімів-американізмів в українській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ І. Топоніми як опорні слова фразеологізмів та афоризмів в англійській мові

1.1 Поняття, значення і властивості топонімів, а також класифікації топонімів - амеріканізмів (за Г.Л. Менкеном, Д.Р. Стюартом та Р.Л. Рамсєєм)

1.2 Семантичний аналіз фразеологічних одиниць з топонімічним компонентом

Розділ ІІ. Конотація і оцінний компонент значення топонімів

2.1 Аналіз вживання топонімів у художньому мовленні як засобів стилістики

2.2 Конотативне значення топонімів

Висновок



Вступ

Актуальність досліджуваної проблеми пов'язана з її недостатньою розробленістю і важливістю ролі топонімічних імен, їх конотативного значення в сучасному світі. Як показує огляд лінгвістичної літератури, топонімічні назви ніколи не були об'єктом самостійного розгляду, а звернення до них лінгвістів в рамках загальних робіт з ономастики носить, як правило, характер попутних зауважень. У той же час ця група лексичних одиниць являє собою значний лексичний пласт, бо вони накопичувалися тисячоліттями і їх кількість величезна.

Враховуючи досягнення в описі топонімів (А.В.Суперанская, Е.М.Мурзаев, Е.М.Поспелов, В.Д.Беленькая, В.А.Ніконов) нам не вдалося, проте, виявити жодної роботи російських германістів, присвяченій цій проблемі на базі німецької мови.

Разом з тим неможливо уявити собі сучасний світ без географічних імен. Чи не буде топонімів - і припинять свою діяльність пошта, телеграф, залізниці, замруть літаки в аеропортах і суду у безіменних причалів.

Наявність найширшого топонімічного пласта в лексиці сучасної німецької мови зумовило новизну досліджуваної проблематики, а недостатня дослідженість питання - теоретичну значимість даної роботи.

Життя людини нерозривно пов'язана з різними місцями, які позначаються за допомогою особливих слів - географічних назв, або топонімів (від грецького слова topos - «місце» і onoma - «ім'я», «назва»).

Вивченням географічних назв, виявленням їх своєрідності, історією виникнення та аналізом початкового значення слів, від яких вони утворені, займається топоніміка - одна з галузей мовознавства.

Є думка, що топоніміка - це синтез лінгвістики, географії та історії. Проте, з цим наврядчи можна погодитися. Представники історичних наук займаються лише деякими типами географічних назв, важливими їх і не мають істотної цінності для географів. Те ж можна сказати про географів, яких цікавлять не ті топоніми, якими займаються історики. Тільки лінгвісти можуть і повинні аналізувати всі типи географічних назв у їх зв'язку один з одним, з іншими власними іменами і з усією системою мови, в якій вони створюються і вживаються.

Об'єкт курсової роботи - англомовні топоніми.

Предмет курсової роботи - проблема відтворення топонімів-американізмів в українській мові.

Мета курсової роботи - визначення конотативного значення англомовних топонімів.

Для досягнення визначеної мети в роботі вирішувалися такі завдання:

1) визначити поняття, значення і властивості топонімів;

2) навести класифікацію топонімів;

3) з'ясувати склад топонімів-американізмів;

4) визначити конотативне значення англомовних топонімів.



Розділ 1. Топоніми як опорні слова фразеологізмів та афоризмів в англійській мові

1.1 Поняття, значення і властивості топонімів, а також класифікації топонімів - амеріканізмів (за Г.Л. Менкеном, Д.Р. Стюартом та Р.Л Рамсєєм)

Топонімія, в розвитку якої, разом з мовознавством, значну роль відіграють географія і історія, належить до міждисциплінарних напрямів лінгвістичного дослідження [12, з. 5].

Топонімія - розділ ономастики, що вивчає власні назви, такі, що представляють назви географічних пунктів. Топонімія являє собою перспективне поле для досліджень назв річок та інших водних об'єктів (гідронімів), власна назва будь-якого об'єкта рельєфу земної поверхні (омоніми). Топоніми займають особливе місце в лексичній системі мови. Не викликає сумніву, що, представляючи собою визначену групу слів, вони наділені парадигматичними і синтагматичними характеристиками, властивими слову взагалі. Безсумнівно також і те, що категорії, встановлені для власних назв, як спеціального підкласу слів, розповсюджуються і на топоніми. топонім мова фразеологізм

Разом з тим імовірно, що топоніми не просто різновид власних назв, а власні назви особливого роду, своєрідні якості яких роблять неможливим їх вивчення тільки в межах мовознавства, навіть в самому ширшому його розумінні, тобто як дисципліни, що включає до себе соціолінгвістику, психолінгвістику і етнолінгвістику.

Предмет топонімії - топонім - це, перш за все, іменник і, до того ж, власна назва. Під власною назвою ми маємо на увазі слово або словосполучення, що служить для виділення іменованого ним об'єкту серед інших об'єктів: його індивідуалізації й ідентифікації.

У лексиці кожної мови власні назви утворюють особливий розряд, який протиставляється загальним назвами володіє своїми специфічними ознаками.

Суттю власної назви є внутрішня єдність загальних, одиничних і специфічних ознак. Ці ознаки виявляються, з одного боку, при конфронтації особистих імен з апелятивами, а з іншої - в онімічному контексті при сполучуваності в системі власної назви з іншими власними назвами. Таким чином обґрунтовується лінгвістичний і ономастичний статус власної назви. Своєрідність ономастичних потреб полягає в тому, що за допомогою мовних засобів здійснюється розрізнення індивідуумів в таких класах предметів і явищ, які представляються важливими в житті суспільства. Оскільки власні назви є лінгвістичним фактом і об'єктом для лінгвістичного аналізу, необхідно встановити межі ономастики в лексичній системі. Складність і спірність цієї проблеми доводиться самою історією вивчення власних назв як у вітчизняній, так і в зарубіжній лінгвістиці.

Д.І. Єрмолович зазначив, що власні назви - жорсткі десигнатори об'єктів, такі, що реалізовують свій відклик через прямий зв'язок з предметом за допомогою каузального ланцюга [3, с. 12]. «Власні назви мови підкоряються, наскільки це можливо, закономірностям, що існують в ній для загальних назв. Але, оскільки джерела власних назв будь-якої мови набагато ширше за коло джерел його загальних назв, коло мовних явищ, представлених в них, має більш широким. Отже, власні назви входять в лексичну систему будь-якої мови як особливий клас слів, що володіє специфічними ознаками. Будучи мовним фактом, власні назви підкоряються в цілому внутрішнім законам конкретної мови. Разом з тим, на всіх рівнях мовного аналізу потрібно враховувати своєрідність цих слів за змістом, так і за класом. Перш за все вони служать засобом номінації індивідуального предмету.

Власна назва не пов'язана безпосередньо з поняттям. У неї немає загального значення, так само як у загальних назв відсутнє індивідуальне. Це представляється найбільш істотним у визначенні специфіки власних назв: «без денотата немає назви».

Особливий статус власних назв в мові, інтерес, який вони викликають у вчених, призвів до формування ономастики, що склалася до теперішнього часу в самостійну лінгвістичну дисципліну з чітко окресленими довкола проблемами і методами досліджень.

Одним з актуальних завдань ономастики є дослідження мовних особливостей власних назв, які складаються, з одного боку, з урахуванням системних можливостей даної мови, а з іншої - з урахуванням потреб і можливостей даної ономастичної системи.

Оскільки топоніми - це слова, то вони, вочевидь, мають всі ті категорії, які властиві словам мови взагалі. Але, будучи частиною словарного складу мови, топоніми разом з тим входять в той її своєрідний підрозділ, який носить назву «Власні назви». Як відомо, власні назви виділяються унаслідок абсолютно особливого співвідношення в них десигната і денотата.

Оволодіння системою лексичних значень - це перш за все встановлення зв'язку між даними лексичними одиницями і їх десигнатами, бо тільки на цій основі можливе точне, закономірне співвідношення лексичних одиниць з безперервно змінними і іноді дуже своєрідними денотатами. Власні назви взагалі, на відміну від так званих «загальних назв є абсолютно особливим і своєрідним класом слів, який характеризуються тим, що їх співвідношення з тим або іншим референтом або денотатом цілком природно сприймаються як щось умовне.

Отже, найповніше завдання ономастики в свій час сформулював

В. Ташицький. За його думкою, предметом досліджень ономастики як історичної дисципліни є географічні назви та власні імена в найширшому значенні. До географічних наев входятьнайменування місцевостей, атакож гір і рік, кран та їх адміністративних одиниць, островов і частин світу, а крім того назви територіальні (полів, лугів, лісів, частин поселень та інших об'єктів подібного типу), в містах - назви вулиць і площ. До власних назв можна зарахувати особові імена, прізвища, прізвиська, різного роду лицарські псевдоніми, а також гербові назви, а також - назви племен і народів. Крім того, ономасти досліджують власні назви тварин (собак, коней, корів, овець), окремих будівель, наприклад палаців, фортець, будинків.

Основу роботи складає систематизований опис топонімії США. Наступне дослідження йде по лінії виявлення взаємодії як між окремими категоріями топонімії, так і між топонімічною і апеллятивною системою лексики мови, що може бути здійснене тільки на основі регіонального дослідження, тобто вивчення явища, що поширене у певному регіоні.

Говорячи про існування в сучасній топонімії двох основних підходів до вивчення географічних назв - арельного і регіонального, слід зазначити, що регіональна методика має порівняно з ареальною одну практичну перевагу - вона вимагає вивчення не виокремленого явища, а території: «дослідник розглядає всі явища, поширені на певній території». При цьому регіон може бути досліджений глибше і особливо у тому випадку, коли має місце збіг регіону, що вивчається, з територією дії топонімічної системи.

Наприклад, робота І.П. Литвина з топонімії Латинської Америки (1982), яка розглядається автором як регіональна, «оскільки виявляється єдність системної організації топонімії континенту, обумовлена спільністю його історичних подій, етнічного складу населення тощо.

Для топонімії і регіональні дослідження, і обстеження ономастичних станів представляється основою основ. Не вивчивши всього комплексу якого-небудь регіону, не можна передбачати того, що можна й потрібно шукати на сусідніх територіях. Складність семантики топонімів, що породжує різні підходи до проблеми, призвела до появи взаємовиключних концепцій значення топонімів.

А.В. Суперанська, Ю.О. Карпенко, С.С. Єрмоленко та інші стверджують, що топоніми позбавлені значення, інші науковці вважають їх значення неповноцінним або такими, що лежить в іншому, ніж у загальних назв, інформативному плані, а треті приписують їм ще змістовніше значення, ніж загальним назвам.

По-перше, всі топоніми володіють значенням наочності, тобто частиною їх змісту (значення) є наче повідомлення про існування якогось предмету (або суті, яку ми уявляємо собі як предмет).

По-друге, більшість топонімів позначають якийсь клас предметів, серед яких один предмет виділяється особливо. У системі мови з логічної точки зору індивідуальна номінація можлива тільки серед предметів, вже якось класифікованих на основі узагальнення. Дивно було б взагалі говорити про топоніми, якби вони не були пов'язані відповідно з поняттями «людина», «територіальний об'єкт» і т. п. або якби цей зв'язок був чимось повністю залежним від контексту і особистого бажання тих, що говорять.

По-третє, топоніми, позначаючи індивідуальний предмет, закріплюють в своєму значенні якусь угоду, домовленість іменувати даний предмет певним чином.

По-четверте, топоніми несуть в собі якусь інформацію саме про цей предмет, про його властивості. Ця інформація може бути багатою або бідною, і вона буває різною мірою відома в різних сферах спілкування.

Якщо ця інформація набуває поширення в масштабах всього мовного колективу, то це означає, що відомості про даний предмет є частиною мовного значення топоніма [13, з. 199].

Таким чином, в значенні топонімів можна виділити, щонайменше, чотири компоненти:

а) буттєвий, або інтродуктивний - існування і наочність того, що позначається. Даний компонент значення є ніби згорнутим повідомленням: «існує такий предмет»;

б) що класифікує - приналежність предмету до певного класу. Такий клас називають денотатом топоніма. Денотатами топонімів можуть бути континенти, океани, моря, країни, річки, острови, населені пункти, вулиці і т.д.;

в) що індивідуалізує - спеціальне призначення топоніма для називання одного з предметів в рамках денотата. Такий окремий предмет називається референтом топоніма;

г) що характеризує - набір ознак референта, достатніх, щоб співбесідники розуміли, про що йдеться. Даний компонент значення, наприклад, топонім Ніагара представляє собою ніби згорнуте повідомлення: «ця річка протікає в Північній Америці і утворює один з найбільших водопадів в світі».

Уявлення і знання, що зв'язуються різними людьми з одним і тим же референтом можуть різнитися. Наприклад, різні носії англійської мови можуть зв'язувати різні уявлення, скажімо, з містом Ексетер (Exeter) в США. Проте в цій місцевості, де цей топонім має особливо істотне значення для життя і спілкування, загальним для носіїв буде знання про те, що це невелике місто, в якому є один з найстаріших протестантських соборів. Топоніми - окрема категорія власних назв, що має особливі властивості [12, с. 9].

По-перше, оскільки всякий топонім є слово, на нього, не дивлячись на його семантичну відокремленість, як і на інші лексичні одиниці, розповсюджується так названий «принцип асиметричності лінгвістичного знаку»: одне і те значення (в даному випадку - топонімічний об'єкт) може співвідноситися з декількома що позначають (топоніми і їх еквіваленти), і навпаки, один і той же топонім може позначати небагато різних понять

[12, з. 14]. Наприклад, американське місто Чикаго співвідноситься не тільки з найменуванням Chicago, але і з колоквіалізмом Chi, і з топонімічним перифразом the Windy City. З іншого боку, топонім Oxford може означати не тільки місто у верхів'ях Темзи, але і розташований там університет (e.g. to live in Oxford - to study at Oxford), а також чисельність мешканців, команду університету і т. п.

По-друге, як лексичні одиниці топоніми можуть протиставлятися не тільки одиницям інших шарів лексики (наприклад, у складі іменників - іншим групам, як власних назв - загальним назвам, або апелятивам, але і один одному. Будь-якій назві обов'язково відповідає загальна назва, яке називається паралельним апелятивом. Співвідношення «паралельний апелятив - власна назва» в деякому розумінні нагадує відношення «рід - вид» [12, с. 16].

По-третє, як власна назва, топонім характеризується тіснішою, в порівнянні з загальними іменниками, зв'язком з іменованим об'єктом. Це впливає на його лінгвістичні характеристики [12, с. 17].

По-четверте, топонім включає значний культурний компонент [12, з. 19]. Аналізуючи словникові тлумачення, що супроводжують топоніми, можливо, виділити в значеннях останніх такі семи:

1) сема наочності;

2) сема одиничності;

3) сема співвіднесеності із земною поверхнею;

4) таксономічна сема;

5) сема координат;

6) потенційні семи [16, з. 72].

Серед названих сем присутні архисеми, семи і потенційні семи.

Співвідношення «архисема - сема» у кожному конкретному випадку визначається тим, до складу якого саме пласта лексики входить той або інший топонім і з якою одиницею лексики зіставляється.

Так, архисема одиничності вказує на приналежність топоніма до класу імен власних.

Семи відображають співвіднесення топонімів з неживими предметами, а саме, з топооб'ектамі, що займають якусь частину території.

Потенційні семи можна розглядати як засіб віддзеркалення мовних даних. Саме потенційні семи лежать в основі стилістичної актуалізації топонімів. Вони включають екстралінгвістичні і лінгвістичні параметри топоніма як мовної одиниці, а саме, культурно-історичну і національну співвіднесеність топоніма через його семантику.

Топоніми володіють здатністю уживатися у переносному розумінні, і така стилістична диференціація відображає асиметричність топонімів як лексичних одиниць.

Історія виникнення власної назви - явище більшою мірою культурологічне, соціальне, аніж семантичне. Більше відповідають предметові дослідження еміграційні транспозиції власних іменників до абстрактних та загальних назв, які виявляють переважно метонімічні і метафоричні перенесення.

Метонімічне перенесення здійснюється за декількома моделями (при цьому топоніми співіснують разом з двокомпонентними словосполученнями, еквівалентними географічним власним назвам, і повністю замінювані):

1) «місце - вироби» (топоніми зазвичай втрачають статус загальної назви, втрачають сему одиничності);

2) «місце - люди» (перенесення відображає регулярну полісемію);

3) «місце - установа» (значення топоніма звужується);

4) «місце - людина» (переосмислений топонім уживається замість антропоніма;

5) «місце - подія» (топонім служить для позначення пов'язаної з ним події);

6) «місце - національність» [3, з. 45].

Зазвичай такі топоніми важко назвати стилістично маркірованими, оскільки вони втратили стилістичну образність, а в інших випадках ці значення знаходять своє відображення в тлумачних словниках.

Наприклад:

… they sat down at а small table with а cruet-stand, а handbell, а bottle of Worcester sauce… (J. Hersey);

… Harris's eyes fill with tears, you can bet it is because Harris… has put too much Worcester over his chop (J.K. Jerome); у цих двох реченнях слово Worcester має значення гострої соєвої приправи.

… Boston had been beaten by the White Sox (J. Updike); у даному випадку White Sox - це відома чікагська професійна бейсбольна команда.

… he looked forward to the moment when he would exhibit her in Park Lane, in Green Street, and at Timothy's (J. Hersey). Park Lane - це відомий у Британії готель.

Співвідношення стилістичних зрушень в семній структурі топонімів в процесі їх вживання можна покласти в основу їх семантико-стилістичної класифікації [10, з. 11].

Крім названої вище підстави, можлива і друга, така, що розрізняє стилістику власне одиниці і стилістику послідовностей, або сполучуваності.

Унаслідок поєднання цих двох чинників, можна позначити два основні типи співвідношення стилістичних змістів і семної структури значення топоніма:

1) якісні топоніми;

2) кількісні топоніми [11, з. 382].

У якісних топонімів стилістична актуалізація супроводжується певною зміною значення географічного імені власного. Стилістичний ефект функціонування цих топонімів заснований на якісній зміні топоніма [11, с. 383].

Відповідно до характеру семантичних зрушень в групі якісних топонімів можливо виділити два домінуючі види:

1) якісні топоніми, стилістичний ефект функціонування яких базується на одночасній реалізації топонімічного і контекстуального загального значення.

При цьому можливі два співвідношення власного і загального значення:

а) топонімічне значення слабшає і ведучим стає прозивне.

Подібне співвідношення значень охоплює такі різновиди топонімів, в яких здійснюється оказіональний перехід топоніма у загальну назву;

б) топонімічне значення піддається рівноцінній актуалізації разом з наочним.

Таке співвідношення характерне для топонімів, що реалізовуються, коли спостерігається оказіональний перехід загального іменника в топонім;

2) якісні топоніми, стилістична маркірованність яких досягається за рахунок специфічної зміни тільки топонімічного значення, ускладненого введенням в семну структуру топоніма емоційно-оцінних сем, що не приводять до появи загального значення ([12, з. 185].

У кількісних топонімів актуалізація стилістичних сенсів не зачіпає семної структури значення одного окремо взятого топоніма, а виникає лише в результаті сумісної реалізації якоїсь сукупності топонімів. Стилістична маркірованність створюється на основі кількісного накопичення топонімів, яке веде до приросту стилістичного сенсу до всієї сукупності імен власних.

А.В. Суперанська до групи кількісних топонімів відносить так звані топонімічні масиви. Під топонімічними масивами зазвичай розуміються скупчення топонімів в реченнях, а також в рамках значніших відрізків тексту [12, с. 19]. Топонімічні масиви можуть бути носіями образності, яка в загальному вигляді відповідає емфазі, що створюється перерахуванням. Різноманіття масивів дозволяє поділяти на класи відповідно до їх структури, змісту.

По-перше, кількісні топоніми можна розділити на дві групи:

1) топоніми на обмеженому відрізку тексту: топоніми звичайно йдуть безпосередньо одне за одним або розділені службовими частинами мови (контактні);

2) національно-стилізовані топоніми, що ідентифікуються в рамках всього твору і служать засобом національної стилізацій. Топоніми зазвичай відокремлені один від одного повнозначною лексикою [12, с. 20].

По-друге, за змістом топонімічні масиви діляться на:

1) топонімічні масиви обсягу і нагромадження топонімів в даному випадку можуть створювати ефект панорами; їх інтеграція в єдине ціле відбувається за рахунок актуалізації семи співвіднесеної із земною поверхнею);

2) топонімічні масиви маршруту (відображають пересування персонажів з одного місця в інше відповідно до розвитку дії).

Співвіднесені з об'єктами, що існують насправді, такі топонімічні масиви сприяють враженню достовірності, реальності того, що зображається. Вони можуть впливати на ритміку оповідання, передаючи динамічність і стрімкість руху. Порядок проходження топонімів несе на собі смислове навантаження;

3) топонімічні масиви життєпису (свого роду послужні списки, перенесені на сторінку літературних творів, - у впорядкованих масивах такого роду маже міститися емфаза, що підкреслює значність життєвого шляху, пройденого героєм);

4) топонімічні масиви стилізації (виникають в творі при зображенні в ньому тих сфер людської діяльності, для яких характерне постійне звернення до географічних назв, наприклад, вони типові для творів на військову, географічну і т. п. тематику, будучи одним із способів підкреслити правдивість, реалістичність матеріалу.

Завдання таких масивів - відтворити з художніми цілями мову військового наказу, наукового опису, газетного повідомлення і т. п. Вони не містять образності, проте необхідні в творі для надання йому переконливості, правдоподібності.

Наприклад:

… Once again he was riding the rails; once again the rhythmic movement was pulsing through his long lean body; clackety-clack, clackety-clack, click-clack, click-clack; Milwaukee, Grand Rapids, Detroit, Buffalo, Toledo, Cleveland; clakety - clack, clackety - clack, click-clack, click-clack: Lima, Washington, East St. Louis… (I. Stone); На прикладі ми бачимо власні назви, які мають українські еквіваленти: Milwaukee_Мілуокі (штатВісконсін), Grand Rapids_Гранд Рапідс (штат Мічіган), Buffalo_Буфало (штат Нью-Йорк), Toledo - Толедо (провінція Толедо), Cleveland - Клівленд (штатОгайо), Lima - Ліма (столиця Перу), Washington - Вашингтон (столиця США), East St. Louis_Сент Луіс (штат Міссурі).

… I had fished in Maine, sat at drugstore counter in the Middle West, eaten a steak in Kansas City…, and wandered through the missions of the Santa Barbara, the old gardens of Charleston and Savannah… (A.J. Cronin).Наведені топоніми - амеріканізми теж мають українські еквіваленти: Maine - Мен (штат), Middle West - (Середній Захід), Kansas City - Канзас Сіті (штат Міссурі), Santa Barbara - Санта Барбара (Лос - Анджелес), Charleston - Чарльстон (Вірджинія), Savannah - Саванна (штат Джорджія).

Таким чином, топонім розуміється як узагальнена назва будь-яких топонімів - від крупних географічних назв і адміністративно-територіальних районів до дрібних внутрішньоміських об'єктів (як реальних, так і створених авторами художніх творів).

Топоніми включають дві великі групи кількісних і якісних топонімів. Поділ відбувається на двох підставах семантичних змін в топонімах і їх вживання в тексті.

Якісні топоніми, в свою чергу, поділяються на:

1) топоніми-коллоквіалізми, топоніми-поетизми, топонімічні перифрази, топоніми-варваризми;

Топоніми-колоквіалізми неоднорідні за своїм походженням. Вони включають, з одного боку, всілякі скорочення - морфемні усікання ('Sippi = Mississippi), ініциальниє абревіатури (l.a. = Los Angeles), різні види еліпсиса (Jersey = Jersey City = New Jersey), а, з іншою, діалектизми і відступи від літературної норми (Brummagem - Birmingham).

Дані топоніми зазвичай реалізуються в наступних найбільш типових випадках:

1) у художній літературі - при протиставленні авторського мовлення розмовній мові персонажів.

Наприклад:

… Adrian… told him that he had been offered au assistant curacy in a small parish near Wragby, Lincolnshire (F.H. Johnson);

… It would be ungrateful of me to look; down my nose at Lincs, though it's rather more remote than I'd hoped for (F. Prokosch);

2) у періодичних виданнях - при типовому для англомовної преси противопоставлені «розмовного», інтригуючого заголовка і «серйозного» за змістом тексту.

Одночасне таке зіставлення можна розглядати як характерну для періодики тенденцію до стиснення інформації в заголовку з подальшим її розгортанням в тексті.

Наприклад:

… GIVENS SETTLES FOR BRUM. Queens Park Rangers - striker Don Givens completed his - 510,000 transfer to Birmingham City Yesterday afternoon (Morning Star, 2007. Apr. 19).

Проте таке використання топонімів-коллоквіалізмів не носить абсолютного характеру і може нейтралізуватися під впливом контексту.

На відміну від коллоквіалізмів, що сформувалися «усередині» мови, більшість топонімів-поетизмів прийшли в англійську мову ззовні. До цієї групи топонімів примикають топоніми-історизми. Дана стилістична опозиція також не є абсолютною і нейтралізується у випадках, коли поетизм і традиційний варіант фігурують в ідентичному контексті [3, з. 71].

Інтенсивно використовується в літературі і топонімічна перифраза. Якщо в періодиці і рекламі топонімічна перифраза - це традиційний спосіб пожвавити вислів і уникнути повтору, то в художній літературі перифрази найчастіше нагадують «іронічні» поетизми.

Топоніми-варваризми протиставляються екзотизмам, тобто англійським назвам, що іменують об'єкти за межами англомовних країн (Firenze = Florence). Топоніми-варваризми створюють в творі місцевий колорит.

В цілому стилістична функціональність даних топонімів відображає (хоч і не завжди з достатньою повнотою) загальний розподіл англійської лексики на нейтральний, книжно-літературний і розмовний словник [3, з. 74].

2) стилістично марковані топоніми так званих першого і другого типу.

У перших стилістичний ефект відбувається за рахунок зміни і топонімічного і наочного значень, а у других - тільки за рахунок топонімічного.

Кількісні топоніми - це, взагалі, скупчення топонімів, отримають образність в мови, так звані топонімічні масиви різних видів (маршруту, обширності, життєпису і т. п.).

Топоніми мають здатність піддаватися метафоричному використанню (явище топонімічній антономазії) в художній мові. При цьому може траплятися уподібнення різного характеру як схожих об'єктів, так і об'єктів, що належать до різних класів. Це дозволяє розрізнити два різновиди метафоричного перенесення топонімів:

1) близька антономазія - один об'єкт уподібнюється іншому;

2) далека антономазія-топоніму уподібнюється об'єкт зовсім іншого порядку [10, з. 120].

Наприклад:

… Berlin is the European Chicago (Mark Twain);

… The Gobi of the soul (F. Prokosch);

… A Niagara sound (O. Henry).

Метафоричне перенесення зазвичай супроводжується серйозним стилістичним зрушенням, і тоді можна говорити про наявність певної образності і використанн автором стилістичного прийому.

Отже, топонімія - розділ ономастики, що вивчає власні назви, такі, що представляють назви географічних пунктів. Предмет топонімії - топонім. Під топонімом ми маємо на увазі назву місцевості, регіону, селища, пустелю або будь-яку іншу частину поверхні Землі, тобто географічну назву. Назви місць (тобто топоніми) часто дають населенням певної території, для якої кожний з топонімів несе смислове значення. Завдяки цьому можна встановити, наприклад, що на певній території колись проживав народ, що відрізняється від того, який живе там на теперішній час. Тобто, топоніми часто характеризують територію з точки зору тих народів, які колись населяли ту чи іншу місцевість.

Зупинимося коротко на основних схемах топонімічних класифікацій, висунутих американськими вченими для дослідження і систематизації топонімів власне Сполучених Штатів [21, №1].

Структурна класифікація топонімів, запропонована А. Смітом, одним з видатних дослідників з топонімії Англії, автором багатотомного дослідження по топонімії Йоркшира і словника «Елементи англійських топонімів», припускає виділення трьох основних класів:

1) прості назви, що складаються з одного слова, такі як Dale, Lea, Sale, Bedevyn, Rise;

2) складні назви, побудовані за двоелементною моделлю, де останній елемент, що повторюється, за своїм походженню відноситься до стародавніх кельтських або німецьких мов, а описовий елемент представлений власним ім'ям, або іншим топонімом (Acton, Winterton і т. п.);

3) складні назви, утворені за допомогою афіксації. А. Сміт визначає додавання лімітуючого визначення, вираженого власним ім'ям або географічним терміном (Thornton Watlass, Burton on the Hill і т.)

Як видно, класифікація А. Сміта базується значною мірою на даних морфологічного й етимологічного аналізу досліджуваних топонімів.

Свою класифікацію англійських географічних назв Е. Еквал, відомий шведський лінгвіст, висловлює в передмові до «Словника англійських географічних назв» [26, №1]. Автор виходить з наступного принципу поділу:

- назви, що утворилися від назв тварин, рослин, дерев;

-- назви, пов'язані з топографією місцевості, з полюванням на тварин.

Один з найбільш ранніх варіантів топонімічної класифікації був запропонований Г.Л. Менкеном [19, №1].

Менкен вважає, що всі географічні назви можна поділити на вісім класів:

Клас 1 включає назви, за своїм походженням пов'язані з власними назвами: Washington, Lafayette. До цього ж класу належать і різні складні назви, комбінації власної назви з географічним терміном або топонімічним суфіксом: Pittsburg, Knoxville, Bailey's Switch, Hager-stown, Fort Riley.

Клас 2 об'єднує назви - перенесення з інших держав і районів країни: New Albany, New York, New Windsor, Yorktown і т. д., інакше кажучи, топоніми, утворені від інших, раніше вже існуючих топонімів, шляхом додавання визначень типу new (новий), west (західний), north (північний) і т. д., а також різних географічних термінів або суфіксів. До цього класу, на думку Менкена, належать і прямі перенесення назв з інших держав і штатів: Baltimore (назва льодовика на Алясці), Princeton (назва піку в штаті Колорадо), численні назви такі як Rome, Alexandria, Troy, Sparta, Bremen, Hamburg, Warsaw, Stockholm і т.

Клас З охоплює всі індіанські назви, що зустрічаються на території США.

Клас 4 групує назви іспанського, французького, голландського, німецького і скандинавського походження, тобто всі неанглійські назви, окрім індіанських.

Клас 5 охоплює назви, джерелом створення яких послужили біблійні образи і поняття: Conception, Beulah, Canaan, Jordan, Sharon, Adam, Eve, Aaron, Job, Sodom і ін.

Клас 6 включає описові назви: Bald Knob, Sandy Hook, Bull Run, French Lick, Eagle Pass.

Клас 7 включає назви, що відображають багатий тваринний і рослинний світ країни, її мінеральні багатства: Buffalo, Alligator, Rat Lake, Crawfish, Oil Ciby, Bromide, Goldfield, Coal Run, Cement.

І, нарешті, в класі 8 Менкен об'єднав різноманітні химерні, екзотичні назви наприклад: Poor - and - Needy (бідний та нужденний), Bachelors' Retreat (притулок холостяків), Horsethief Trail (слід конокрада) Total Wreck (повний крах), Gizzard (глотка), Bubble (мильний пузир) Booze (випивка), Rough - and - ready (зроблений на швидку руку), Hunkindora (першокласний, світовий), Razzle Dazzle (.шумиха, суєта).

Видається цікавою класифікація географічних назв, висунута Д.Р. Стюартом [32, №2], в основу якої покладений аналіз самого механізму утворення топоніма. Виникнення топоніма автор пов'язує з різними психологічними процесами, які лежать в основі утворення тієї або іншої назви.

Стюарт відзначає, що найбільш цінну інформацію може дати дослідження механізму відбору лексичних засобів для утворення назв. Відповідно з цим Стюарт виділяє дев'ять класів географічних назв.

1. Описові назви, в основі яких лежить «постійна або така, що змінюється характеристика якостей визначуваного об'єкту»: Long Island (Лонг Айленд), Crescent Lake, Granite Mountain, Roaring Run, Echo Rock, Stinking Spring, Bayport. Сюди відносяться і локативні назви (compass-point names): North River, South Island тощо.

2. Присвійні назви. Під цим загальним заголовком автор виділяє три підгрупи:

а) назви, до складу яких входять власні назви: Culpi's Hill, Smith River;

б) назви, до складу яких входять етнічні власні назви: Mohawk River, Chinese Camp, American Fork;

в) так звані міфологічні назви, пов'язані з предметами релігійного культу індіан. Як приклад автор наводить в географічних назвах індіан племені Сіу елемент wacan - «дух, примара».

3. Назви, дані за якою-небудь подією (incident names): Hat Creek, Murder Creek, Earthquake Creek. Сюди ж Стюарт відносить більшість назв, пов'язаних з назвами тварин (Wolf Creek, Antelope Creek), і назви, генетично пов'язані з календарними святами (calendar names): Independence Rock, Point Conception.

4. Назви, що охоплюють назви-перенесення: Cambridge, Athens, Corinth, Hector, Ulysses, Hesperia, Apollo, San Francisco, San Diego, San Miguel і т. п.; і назви-присвячення, надані на честь видатних діячів.

5. Евфемістичні назви (euphemistic names), які давалися об'єктам (в основному, знов закладеним населеним пунктам) сподіваючись на те, що вони допоможуть створити містам краще майбутнє. Так, назва Athens (Афіни) часто використовувалася в американській топонімії як символ культури і освіти. З цієї ж причини тільки що створеному містечку давалася назва Wheatland («пшенична земля, простори пшениці»), хоча навколо нього ще лежала незорана прерія.

6. Штучно створені назви (manufactured names): Say-brook з імен Say і Brook; Alicel з Alice L.

7. Назви, в основі яких лежить одна початкова назва, перенесена згодом на ряд довколишніх об'єктів. Так, від White Mountain утворилась назви White Lake, White River, Whiteville.

8. Назви, утворені в результаті помилкової етимологізації: Cayo Hueso - Key West, Chemir Couvert - Smackover.

9. До останнього класу відносяться назви, що виникли випадково в результаті різного роду друкарських помилок і помилок при переписуванні, які надалі закріплювалися: Tolo (штат Орегон) з Yolo; Darrington (штат Вашингтон) з Barrington, Plaski (штат Техас) з Pulaski.

На дещо іншому принципі побудована класифікація американських географічних назв, запропонована в 1934 р. Р.Л. Рамсєєм, яка надалі лягла в основу багатьох робіт з вивченню топонімії штату Міссурі (Ramsey, 1934). Класифікація за Рамсеєм складається з декількох частин. Перша з них носить чітко виражений семантичний характер і утворює такі підгрупи:

1) запозичені назви, куди входять назви, перенесені з інших країн (New Madrid, Mexico, Moscow) і місцеві перенесення назв (від Cedar Creek утворилися Cedar Prairie, Cedar Church і т. д.);

2) назви, пов'язані з історією як всієї держави, так і окремо взятого штату. Сюди належать:

а) назви, пов'язані з життям індіанських племен (Missouri, Osage, Moniteau);

б) французькі, іспанські та інші іншомовні назви, що відображають діяльність колонізаторів Америки (St. Louis, Marais de Cygnes);

в) назви, пов'язані з боротьбою за незалежність американських колоній (Bunker Hill, Fayette, McDonald і т. п.);

г) назви, пов'язані з мексиканською війною і захопленням Каліфорнії (Vera Cruz, California Prairie);

3) назви, що походять від власних назв (Tecumsch, Black Hawk, Lafayette, Columbia, Fulton, Elizabeth, Clark і т. п.);

4) назви, пов'язані з фізико-географічними характеристиками штату (Pineville, Poplar Bluff, Panther Den, Bee Creek, Galena, Richland, Lakeview, Valley City, Muddy Creek, Lost Branch);

5) суб'єктивні назви, тобто назви, за своїм походженням пов'язані з літературою, рекламою, різними гаслами, емблемами, релігією і т. п. (Concord, Eureka, Sodom, Avalon, Enon, Silver Lake, Cure-All Springs). Р.Л. Рамсей вважає, що лексико-семантичний підхід до класифікації топонімів є основним і неодноразово підкреслює важливість саме цього розділу класифікації, що висувається ним. Ця частина класифікації Рамсея, в основному, збігається зі згаданими вище схемами. Як відомо, ідея подібного аналізу не нова. В.Н. Сокир пояснює широке розповсюдження інтерпретацій назв з погляду їх походження і значення тим, що протягом довгого часу в топонімічних фактах бачили перш за все знаки, що дозволяють пов'язати їх з тими або іншими історичними фактами або, - ширше - взагалі з якими-небудь реаліями.

Отже, топоніми - окрема категорія імен власних, які дійсно допомагають подолати мовні бар'єри, але в своєму початковому мовному середовищі вони володіють складною смисловою структурою, унікальними особливостями форми й етимології, здібностями до видозміни і словотворення, численними зв'язками з іншими одиницями і категоріями мови, а також мають різні класифікації.

1.2 Семантичний аналіз фразеологічних одиниць з топонімічним компонентом

Фразеологія є одним з багатьох джерел мови, яке підносить її на високий рівень розвитку як науки та пов'язує її з іншими науками, що в результаті призводить до вирішення багатьох важливих проблем. Дане дослідження полягає у виявленні значення топонімів у складі фразеологічних одиниць з точки зору лінгвістики та знаходженні особливостей географічних назв у фразеологізмах. Завдяки данному дослідженню ми маємо змогу прослідкувати історичний розвиток людства як суспільства та розвиток його мови, який вона відображає.

Топонімічні елементи у складі фразеологічних одиниць відображають сутність значення фразеологізмів. Кожна географічна назва несе в собі якісь особливості та має свою історію. Фразеологічні одиниці з топонімічним компонентом не просто констатують факти чи повідомляють про явище, вони канонізують традиції, спонукають до дії, виховують у людей любов до рідного краю, до рідної землі. Високі моральні ідеали, людська гідність є базовими поняттями.

East or West, home's the best (прик.) - в гостях добре, а дома краще;

дім людини (її будинок, рідне місто, батьківщина) є для неї місцем, де вона почувається найщасливішою, особливо у порівнянні з іншими місцями, де ця людина може знаходитись [1: 326]. Найчастіше топоніми зустрічаються у прислів'ях. Їх естетична цінність полягає в тому, що в них чітко і досить стисло виражена закінчена думка. Вона являє собою образну формулу, побудовану на основі порівняння, метафори та інших стилістичних прийомів. Фразеологічні одиниці з топонімічним компонентом пов'язані з побутом народу, його історією, національною самобутністю. Багато з них були засвоєні в результаті багатовікових зв'язків з сусідніми народами.

Coals to Newcastle- як вугілля в Ньюкасл (тобто даремна, марна, безглузда справа); частина виразу to carry coals to Newcastle “робити щось не потрібне” - був уже відомий у середині 1500 років, а саме в той час, коли Newcastle upon-Tyne був головним видобувничим центром вже протягом 400 років. На сьогоднішній день вираз вживається набато рідше, та ще не зовсім забутий [1: 221]. Особливий пласт посідають фразеологізми стародавньоримського та стародавньогрецького походжень. Їх еквіваленти прослідковуються у багатьох мовах, вони належать до інтернаціоналізмів:

Rome was not built in a day (присл.) - враз нічого не робиться, Рим

не відразу збудований [1: 824]. When Greek meets Greek then comes the tug of war (присл.) - коли двоє людей однакової статури, сили, рішучості тощо протистоять один одному, тоді відбувається справжня боротьба [1: 904].

Топонімічні компоненти у складі фразеологічних одиниць мають як лінгвістичне значення, так і історичне, адже вони створювались протягом років і були зафіксовані у мові, за допомогою якої ми можемо дізнатись про життя, побут та цінності людей, які жили в різні часи та в різних місцях.



Розділ ІІ. Конотація і оцінний компонент значення топонімів

2.1 Аналіз вживання топонімів у художньому мовленні як засобів стилістики

Якісні СМТ першого типу з ведучим прозивним значенням:

- And you found he was an Oxford man, said Jordan helpfully.

- An Oxford man! Hе was incredulous: Like hell he is. He wares a pink suit.

- Nevertheless he's an Oxford-man.

- Oxford, New Mexico, snorted Tom contemptuously. (F. Fitzgerald)

Топонім Oxford коннотірує широко відомий ознак, що дозволяв використовувати його в якості соціально-опробованого стилістично маркованого топоніма. При його функціонуванні в ролі визначень іменника, що означає одухотворене обличчя топонім не тільки передає рівень освіти зображуваного персонажа, але і його приналежність до заможного привілейованому стану населення. Належність Гетсбі, про який йде мова, до цього стану викликає недовіру оточуючих. Останнє виражено в репліці Тома, в якій в лінійному безсполучниковому пропозицій виявляються два топоніма, які називають далекі, розташовані в різних країнах об'єкти: Oxford - місто Великобританії, всесвітньо відомий своїм університетом, New Mexico - один зі штатів Сполучених штатів Америки, що не користується аналогічною популярністю. Поєднання цих різнопланових топонімів несе чітке стилістичне завдання, відображаючи, з одного боку, недовіра говорить, з іншого - соціально-орієнтованого характеристику Гетсбі.

What does a forty-eight-year-old man look like... Ruins. The walls of Pompeii. The trenches of Versus. Hiroshima, (I. Shaw)

Далекі в географічному та історичному планах назви об'єднуються в наведеному уривку на основі ознаки, вираженого іменником ruins своєрідно переносящим всі назви в одну площину, де кожен з топонімів додатково до топонімічної реалізує загальне значення. Топонімічна значення підтримується номинативной функцією топонімів, які, будучи формально включеними до складу називних пропозицій, несуть вказівку на індивідуальні топооб'екти, загальне значення актуалізується за допомогою стилістичного прийому алюзії на загальновідомі історичні факти. Загальне значення виявляється в даному прикладі провідним, так як основне призначення даних топонімів - це твердження ознаки «ruins», що характеризує ставлення говорить до самого себе.

The slump didn't only make Dufton miserable and broken-spirited... (Jh. Braine)

Незвичайне поєднання назви міста з прикметниками miserable і broken-spirited, для яких типовою є сполучуваність з существительнымиобозначающими людей, створює образ живої істоти, сприйманого як уособлення міста. Внаслідок цього, поєднання стилістично маркований топонім Dufton набуває ознака одухотвореності, що виражається на семантичному рівні появі окказиональной семи "одухотвореності» у семной структурі його значення. Актуалізація цієї семи лежить в основі ситуативного метонимическое переходу топоніма імена загальні за співвідношенням місто - люди

Якісні СМТ першого типу з рівноцінними топонімічним і прозивним значенням:

- I wonder if you know this place, I'd never heard of it before. Angel Pavement.

- Angel Pavement? No, I never heard of that... Meet any angels here? (J. Priestley)

Angel Pavement - вигадана назва з прозорим значенням складових його компонентів. У наведеному висловлюванні воно несе вказівка ??на топооб'ект (вулицю Лондона), що свідчить про реалізацію топонімічного значення. Одновре ¬ менно виразно відчувається і загальне значення одного з компонентів назви. Навмисне пожвавлення прозивного значення іменника angel здійснюється посредствам прийому взаимоналожения топоніма і омонимичности йому апеллятіви.

Якісні СМТ другого типу:

Dead Dufton, I muttered to mysels. Dirty Dufton, Dreary Dufton, despicable Dufton. (J. Braine)

У цьому висловлюванні реалізація стилістично маркованого топоніма Dufton відбувається завдяки поєднанню трьох стилістичних прийомів: епітета, повтору, алітерації. Цілий рід епітетів, об'єднаних загальною ознакою негативної спрямованості «неприязні», загострено передає різко негативне ставлення одного з персонажів роману до міста Dufton. Негативна спрямованість понять, що виражаються епітетами, зростає завдяки алітерації: звук d, повторюваний і в епітетах, і в самій назві міста, як би підтримує негативну спрямованість епітетів і сприяє її перенесенню на назву Dufton. Семной структура значення топоніма Dufton розширюється за рахунок введення емоційно-оцінних сем, посилених чотириразовим повтором топоніма.

Кількісні стилістично марковані топоніми:

Dear Papa had been fairly decently educated and brought up; he had, when a young man, travelled annually for several weeks, and had seen the Fields of Waterloo, Paris, and Ramsgate. (A. Aldingtor)

Кожен з перерахованих топонімів вказує окремо на певний об'єкт, реалізуючи лише своє топонімічна значення. Однак істотним у цьому висловлюванні представляється не вказівка ??на об'єкт, а іронічне ставлення автора до того освіти, яке отримує один з персонажів роману, що знаходить вираз у з'єднанні трьох нерівних з точки зору освітніх можливостей топонімів: з одного боку, всесвітньо-відомі Waterloo і Paris, з іншого - невеличке курортне містечко в Англії - Ramsgate. Тому значення окремого топоніма як би відступає перед їх сукупністю, де всі три назви обростають стилістичними смислами емоційно-оцінної спрямованості, передаючи іронічне ставлення автора.

Або навпаки, автор підкреслює значущість життєвого шляху свого героя:

[Borth] was of Hungarian, and he had lived in many places - in Budapest, where he had taken pre-medical studies, in /... / Marseilles, where he had been secretary to a rich exporter, in Boston, where he had been a reporter for the Herald, and in San Francisco, where he sold radios. Still he was less than thirty. (J. Hersey)

Дистантное поєднання географічних назв приблизно одного порядку (між топонімами міститься пояснювальна інформація про діяльність героя в даному місті) у поєднанні з деякою градацією допомагає створити у читача враження значущості життя персонажа, показує позитивне ставлення автора до нього.

2.2 Конотативне значення топонімів

Визначаючи це явище в апеллятивной лексиці, Ю.Д. Апресян пропонує розуміти під конотаціями «несуттєві, але стійкі ознаки виражається нею (лексемой. - Є.Б.) поняття, які втілюють прийняту в даному мовному колективі оцінку відповідного предмета чи факту дійсності». Зазначимо, що в даному авторитетному визначенні неоднозначно може бути зрозуміле слово оцінка: оскільки Ю.Д. Апресян має намір розводити конотацію і оцінний компонент значення (останній ілюструється прикладом слів застрільник = '... відносься добре' і призвідник = '... відносься погано' при нейтральному ініціатор), краще було б при тлумаченні конотації уникнути згадки про оцінку. СР трактування Є. Бартміньского, мовця про «сукупності не завжди пов'язаних, але закріплених у культурі даного суспільства асоціацій», що утворюють супутні лексичному значенням «змістовні елементи... які складаються в стереотип». Конотація в топонімії проявляє ті ж властивості, що й аналогічне явище в сфері апеллятивной лексики: логічну факультативність і разом з тим стійкість, що має мовну верифікацію (в даному випадку верифікація може бути здійснена при аналізі семантичних зв'язків у парадигмі назв одного об'єкта, зв'язків у рамках семантичної мікросистеми онімів, закономірностей об'єктної співвіднесеності імен). Так, атрибутами чудний в топонімії може коннотіровать символіку «нечистого місця», що доводиться, зокрема, стійкістю фіксації дивовижних топонімів у складі однієї мікросистеми з лешевимі і чортовими назвами, наприклад: Лешакова Яма біля струмка Чудное (Віл); яр Чортів ярок у бол. Чудное (ревда). Топоніми, утворені від числівника сім, можуть відображати ідею невизначеного безлічі, що проявляється в паралелізм Сім Озер / / Дев'ять Озер (Прігов), порівн. також: біл. Семіземельний Столоп - «там столоп стоїть і все болота від нього» (чаг), оз. Семіозеркі - «там маленькі озерця, як ямки такі. Не сім їх, а більше»(В-Уст), оз. Семіозерний - «там одинадцять озер» (Прим); ця ж ідея, ймовірно, представлена ??у назві оз. Семиводного, протипоставленому назві сусіднього оз. Сухе (Плесо). Дев'яті назви використовуються для маркування віддаленого розташування об'єкта; світлі, громові коннотірует символіку святості, сакральності; образи баби, кішки, півня і курки в топонімії маніфестують близькість об'єкта до населеного пункту і т.п.

До конотаціям примикає асоціативний фон топоніма. Особливий екстралінгвальний статус цього компонента обумовлений тим, що асоціативний фон не має власне мовної верифікації. Він може бути експлікований у свідченнях метамовна свідомості носіїв топонімічної системи, тобто в актах мотивації, а не власне номінації. Зрозуміло, процеси номінації та мотивації оборотні, а кордони між лінгвістичними та екстралінгвістичними конотаціями рухливі, порівн. міркування Н.І. і С.М. Толстих щодо статусу лексичних і культурних конотацій: «Для якихось екстралінгвістичних конотацій поки ще просто не виявлені мовні підтвердження, а якісь з них є лише потенційними мовними конотаціями і в майбутньому зможуть набути статусу мовних, коли екстралінгвальний супутній ознака стане основою для мовної номінації або семантичної деривації». Наприклад, топоніми, утворені від апеллятівов темний, бездонний, потенційно несуть у собі ідею нечистого місця, порівн.: Оз. Темник - «темне озеро; нечиста сила веде туди людей і топить» (Мез), руч. Темної - «там цвинтар, та струмок сам такий похмурий, страшне місце, загалом» (Уст), оз. Безденное - «там дна немає, кажуть, виходили з нього якісь чорти» (ВЛГД), ставок Бездонний - «в ньому купатися старі не дозволяли, нечисте місце, він без дна» (некром) та ін Стійкість і повторюваність реакцій такого роду свідчить про те, що відповідні смисли можуть набути статусу мовних конотацій.

Модель семантики мовної одиниці включає в себе семантичні зв'язки рамках певного семантичного континууму. Приватна характеризує і індивідуалізує семантика топоніма вводить його в певне семантичне поле; всі семантичний простір топонімії може бути представлено як складна конфігурація пересічних полів. Наприклад, можуть бути виділені поля «кольорові характеристики ',' етнічна приналежність жителів ',' будівлі та споруди ',' характер грунту» і т.п. При формуванні семантичних полів в топонімії важливу роль відіграє селективний фактор, спрацьовування якого відчувається в ономастиконі набагато сильніше, ніж у системі номінальної лексики. У силу особливостей денотативної прив'язки топонімікон принципово не може дати цілісну картину навколишньої дійсності, він фіксує лише сітку пріоритетів, яка визначає формування образу простору. Внаслідок цієї селективності виникає притаманна топонімікону идеографическая асиметрія: у рамках поля виявляються «нерівності», які проявляються або у відсутності очікуваної ідеограми, або в її вкрай низької активності у порівнянні з найближчим семантичним «партнером». В якості ілюстрації можна нагадати добре відомі топоніміст епізоди начебто надзвичайної вибірковості кольорової палітри російській топонімії, де з великим відривом лідирують чорні, червоні і білі назви, але практично не представлені, наприклад, блакитні і сірі, вельми пасивні жовті, сині та зелені (ср. також різкий перевага задніх топонімів над передніми, кривих над прямими, північних над південними, східними і західними і т.д.). Селективність топонімічної семантики обумовлює чітке закріплення тих чи інших смислів на «семантичної карті» топонімікона і робить можливим включення в семантичну модель топоніма такої складової, як проекція семантичного поля. Дана характеристика семантичного потенціалу топоніма, подібно значущості (структурному значенням), може бути визначена тільки контрастивно, на тлі інших одиниць поля. Таким чином, виявити проекцію семантичного поля означає визначити місце топоніма в складі певної польової структури. Слід знову підкреслити, що в топоніміконе - і ономастиконі взагалі - семантичні поля організовані рельєфніше, ніж у системі апеллятивной лексики, де смислові характеристики, домінуючі (або, навпаки, мінімально «прописані») у структурі певного семантичного поля, «невидимі» на перший погляд і можуть бути виявлені тільки в результаті спеціальних дослідницьких процедур (так, в рамках апеллятивно поля «колір» ідеограми «червоний ',' помаранчевий ',' бежевий» і «вохряного» цілком рівноправні один щодо одного; різна «цінність» цих смислів і відповідних слів не лежить на поверхні). З цих причин семантичний «рельєф» топонімії легше піддається інтерпретації з аксіологічної точки зору, представляючи, по суті, в знятому вигляді систему переваг носія іменника. Аналіз семантичного «рельєфу» топонімії (місця кожної топонімічної ідеограми в структурі семантичного поля, а також місця поля в семантичному просторі топонімікона, іншими словами - набору семантичних полів та їх наповненості конкретними ідеограмами) дозволить вийти на інтерпретаційний рівень - рівень глибинних структуроутворюючих принципів семантичної організації іменника, вписаних в певний соціохронотоп. Наприклад, при вивченні семантичного поля «орієнтація в просторі» в російській топонімії, до складу якого входять назви-орієнтири типу Заднє Поле, Далекий Лог, Крайня і пр., можуть бути зроблені висновки щодо типової позиції номінатора при орієнтації в навколишньому просторі (ця позиція статично закріплена в центрі освоюваного простору, яким є будинок, житло номінатора).