Проблема відтворення топонімів-американізмів в українській мові

Висновок

Топоніми набувають свою образність тільки при наявності будь-яких стилістичних тропів і фігур. При цьому топоніми у свою чергу самі надають цим елементам стилістики особливу образність, повідомляючи всьому висловлюванню географічно шарм.

Стилістично марковані топоніми використовуються авторами для характеристики персонажів як прямо, так і опосередковано. Служать свого роду епітетами, або через перерахування висловлюють ставлення автора до описуваного об'єкту, до його історії (життя персонажа), можуть допомагати у створенні реалістичною атмосфери описуваних подій, надають їм деяку колоритність.

У цілому топоніми є чудовими виразними засобами мови. языка.

Можна зробити висновок про те, що в загальному вигляді стилістичний потенціал топонімів визначається декількома факторами, а саме:

- їх вживанням в переносному сенсі;

- їх синтагматичною взаємодією.

Топонімам, як і прозивним імен іменником, може бути властива як внутрішня, так в контекстуальна експресивність. Перша є наслідком їх стилістичної неоднорідності і може нейтралізуватися контекстом. Друга виникає в стилістично нейтральних топонімах під впливом контексту.

У той же час семантична специфіка топонімів вносить свої особливості в їх стилістичний потенціал:

1. Все-таки невеликий діапазон стилістичної диференціації топонімів. При цьому інтенсивний розвиток топонімічних перекручуванням можна розглядати як свого роду компенсацію відносно слабкого розвитку стилістичної здібності топонімів.

2. Специфічний характер метонимическое, метафоричного перенесення у топонімів. У реалізації различ ¬ них моделей такого перенесення різну роль відіграють спостерігаються у значенні топонімів семи: таксономічні семи, семи координат, найрізноманітніші потенційні семи. Актуалізація таксономічних сем спирається на тісний зв'язок між топонімами та відповідними паралельними апеллятіви, тоді як семи координат суто специфічні саме для топонімів. Уміння розпізнати потенційні семи у значенні топонімів спирається на комплекс відомостей лингвострановедческого характеру, наявних у одержувача художньої інформації.

3. «Просторовий» характер експресії, створюваної при синтагматическом взаємодії топонімів, який випливає з природи топонімів - імен географічних об'єктів. Фактично всі створювані за допомогою топонімів синтаксичні фігури мають аналогії у сфері паралельних їм інеєм прозивних: фразеологізми зі специфічним наповненням, параллелизми, перерахування, повтори. Однак присутність у всіх топонімах, що заповнюють такі постаті, семи співвіднесеності із земною поверхнею відрізняє ці конструкції від побудов з апеллятивно наповненням і зумовлює смислові особливо ¬ сті створюваної ними емфаза.

У стилістичному функціонуванні топонімів в художніх творах, можливо визначити чотири, найбільш типових для топонімів стилістичних функцій:

- характеристична

- узагальнено-символічна

- фонова

- описово-образотворча.

1. Суть характеристичної функцій полягає в тому, що топоніми в тексті художнього произведе ¬ ня використовуються як засіб вказівки на який-небудь ознака або стан, характерне для топо-чи інших об'єктів, явищ, а також для діючих осіб. За способом передачі розрізняються безпосередня і опосередкована характеристики, за змістом - кваліфікативні, коли топонім відображає небудь властивість або якість описуваного об'єкта йди одушевленого особи, соціально-орієнтована, коли топоніми передають соціально-закріплену оцінку якого-небудь об'єкта або особи, яка використовується в цілях характеристики; емоційно-орієнтована, коли топоніми вказують на емоційний стан мовця

2) Під узагальнено-символічною функцією розуміється використання топоніма в цілях конкретизованого вираження, якого узагальненого поняття (як, наприклад, вживання назви вулиці Лондона Piccadilly для позначення поняття «дім» у романі «The Quiet Aineriean», Gr. Greene).

3) Фонова функція визначається як здатність топонімів функціонувати в якості фону зображуваних у романі подій. Залежно від способу лінгвістичної вираженості виділяється два різновиди фону: національно-стилізований і ємний екстралінгвістичного змісту

4) І, нарешті, описово-образотворча функція кваліфікується як здатність топонімів робити опис зорово-відчуваємим, рельєфним, що можливо простежити на наступному прикладі:

He was rather glad that they were all out, it was amusing to wander through the house as though one were exploring a dead, deserted Pompeii. (A. Hurley)

Використана література

1. Верещагин E.М., Костомаров В.Г. Язык и культура. - 2-е изд., перерераб. и доп. - М.: Русский язык, 1976. - 338 с.

2. Гальперин И.Р. Информативность единиц языка. - М.: Наука, 1994. - 284 с.

3. Ермолович Д.И. Имена собственные на стыке языков и культур. - М.: Валент, 2001. - 200 с.

4. Леонович С.С. Топонимы США: Учеб. пособие. - М.: Высшая школа, 2004. - 470 с.

5. Литвин И.П. О традиции в географических названиях. - М.: Наука, 1989. - 212 с.

6. Минаева Л.В. Слово в письменной и устной речи. - М.: Изд-во МГУ, 1982. - 102 с.

7. Никитин М.В. Лексическое значение слова: Структура и комбинаторика. - М.: Высшая школа, 1983. - 192 с.

8. Перкас С.В. Урбанонимы в художественном тексте // Имя нарицательное и имя собственное. - М.: Прогресс, 1978. - С. 99 - 124.

9. Перкас С.В. Топонимы-американизмы и их стилистическое использование: Опыт лингвострановедческого анализа // Иностранные языки в школе. - 1979. - №9. - С. 11 - 13.

10. Баранцев К. Т. Англо-український фразеологічний словник. - К.: “Знання”, 2005.

11. Виноградов В. В. Основные понятия русской фразеологии как лингвистической дисциплины. - Л., 1946. - 118 с.

12. Кунин Александр. Курс фразеологии современного английского языка: Учебное пособие. - М.: Феникс, 2005. - 488 с.

13. Кунин А. В. Английская фразеология. - М., 1970. - 165 с.

Размещено на Allbest.ru