Символи у фразеологічних системах української та російської мов: лінгвокультурологічний аспект

Розробка методики лінгвокультурологічного реконструювання концептів на фразеологічному матеріалі. Типові випадки використання концептів для створення нових смислів та одиниць, типових метафор та метонімій, за якими відбувається вербалізація концептів.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 27.09.2014
Размер файла 72,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Національна академія наук України

Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні

УДК 81'37+811.61.1:811.161.2'373.7

Символи у фразеологічних системах української та російської мов: лінгвокультурологічний аспект

Спеціальність 10.02.01 - українська мова, 10.02.02. - російська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філологічних наук

Левченко Олена Петрівна

Київ 2007

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційне дослідження виконано в Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий консультант - доктор філологічних наук, професор Алексєєнко Михайло Андрійович, завідувач кафедри транслятології та конфронтативної лінгвістики Інституту слов'янської філології Щецинського університету.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Кочерган Михайло Петрович, професор кафедри українського та загального мовознавства Київського національного лінгвістичного університету;

доктор філологічних наук, професор Мокієнко Валерій Михайлович, професор кафедри слов'янської філології філологічного факультету Санкт-Петербурзького державного університету;

доктор філологічних наук, професор Ужченко Віктор Дмитрович, завідувач кафедри української мови Луганського національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Провідна установа: Дніпропетровський національний університет, кафедра української мови, кафедра загального та російського мовознавства, Міністерство освіти і науки України, м. Дніпропетровськ.

Захист відбудеться 18 квітня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.172.01 при Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України (01001, Київ, вул. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні та Інституту української мови НАН України (01001, Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано березня 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук Т. Я. Марченко

Анотація

Левченко О. П. Символи у фразеологічних системах української та російської мов: лінгвокультурологічний аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова, 10.02.02 - російська мова. - Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. - К., 2007.

У дисертації досліджено у лінгвокультурологічному аспекті символи української та російської фразеологічних систем, розроблено методику реконструювання концепту на фразеологічному матеріалі; реконструйовано низку базових концептів на фразеологічному матеріалі із залученням етимологічної інформації, даних лексичного рівня, зокрема відфразеологічних дериватів, результатів психолінгвістичних експериментів тощо; досліджено механізми фразеотворення одиниць, які містять у своєму складі символи, та роль символу у процесі фразеотворення; описано символи, залучені до вербалізації базових концептів; визначено інтерлінгвальне й специфічне у концепті, кореляції між концептами та символами; з'ясовано типові випадки використання концептів для створення нових смислів та одиниць, а також типові метафори/метонімії, за якими відбувається концептуалізація й вербалізація певних концептосфер, оскільки зазначені способи вербалізації об'єктивують мовну картину світу.

Ключові слова: фразеологічна одиниця, концепт, фрейм, прототип, символ, порівняння, метафора, метонімія, метафоричний/метонімічний принцип.

Аннотация

Левченко Е. П. Символы во фразеологических системах украинского и русского языков: лингвокультурологический аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык, 10.02.02 - русский язык. - Институт языкознания им. А. А. Потебни НАН Украины. - К., 2007.

В диссертации исследованы в лингвокультурологическом аспекте символы украинской и русской фразеологических систем, в частности разработана методика реконструирования концепта на фразеологическом материале; реконструирован ряд базовых фразеологических концептов (психическая концептосфера - концепты Гнев, Страх, Интеллектуальная концептосфера - концепт Глупость, концептосфера Черты характера человека - концепты Опыт, Хитрость, Упрямство, Высокомерие), Поведенческая концептосфера - Обман, Наказание, концептосфера Положение) с привлечением этимологической информации, данных лексического уровня, в том числе отфразеологических дериватов, результатов психолингвистических экспериментов и др.; изучены особенности языковой репрезентации культурно значимых концептов фразеологическими единицами. Исследованы механизмы создания фразеологизмов, содержащих в своем составе символы, и роль символа в этом процессе. При создании фразеологизмов может происходить полное и частичное перенесение терминов концепта-источника. Исследование терминов, в которых вербализируются концепты, позволило прийти к выводу о том, что создание ФО на основе прототипической ситуации, отвечающей “буквальному” значению фразеологизма, - это лишь частичный случай вербализации в терминах концептосферы-источника. Если в состав фразеологизма входят термины двух концептов, взаимодействующих при вербализации, то в мире реального отсутствует прототипическая ситуация. При частичном перенесении терминов концепта-источника в процессе создания фразеологизмов используется символический код.

В диссертации описываются символы, вовлеченные в вербализацию базовых концептов; определяется интерлингвальное и специфическое в концепте. Фразеологизации свойственны такие закономерности: процесс создания ФЕ опирается на базовые метафоры/метонимии или базовые метафорические/метонимические принципы, часто наблюдается сочетание метафоры с метонимией, что обусловлено метафорической/метонимической основой ряда символов; каждой из базовых метафор соответствует определенный ряд мотивационных и структурных моделей, этот ряд является открытым; метафоры связаны, в свою очередь, с символами, диапазон значения фразеологизма предопределен диапазоном значения компонента-символа; одна и та же абстрактная сущность может одновременно концептуализироваться по различным принципам в пределах того или иного языка; традиции интеграции концептов связаны с культурой народа; культура определяет, из какой сферы человеческой деятельности будут заимствованы исходный концепт или сценарий, используемые для вербализации.

Корреляции между концептами и символами зависят в первую очередь от того, по каким метафорическим принципам происходит вербализация. В вовлечении символа в вербализацию важную роль играет позитивная или негативная оценочность вербализируемого концепта. Для метафорического (и как результата - символического) ассоциирования абстрактной сущности и конкретного объекта важным является совпадение их топологии.

Исследованы типичные случаи использования концептов для создания новых смыслов и единиц, а также типичные метафоры/метонимии, по которым происходят концептуализация и вербализация изучаемых концептосфер, что объективирует языковую картину мира. В диссертации проанализирована также символика объектов, признаков, действий и чисел во фразеологии.

В результате анализа символов, используемых во фразеологизации базовых концептов, определено, что одним из важных факторов вовлечения в культурный код объекта, является его принадлежность к той или иной части мифического пространства, что и обусловливает символический потенциал объекта. На формирование зооморфных символов повлияли мифические представления, модифицированные под действием иных культурных факторов. Оценочность атрибутов, приписанных животным, в значительной мере зависит от принадлежности животных к диким или домашним. В группе артефактов фактором, формирующим символику, является представление о функциональности вещи, степень её вовлеченности в типичные для той или иной культуры сценарии. Сделаны выводы о том, что отличительные черты фразеологической символики это - субординация (подчинение символики концепта суперконцепту); оппозиционность; синтетичность знаний или информации, вовлеченных в процесс создания фразеологических единиц; способность выступать в различных конфигурациях; традиционность или аналогичность, имеющая проявления и свидетельства как в диалектной, так и в субстандартной фразеологии.

Ключевые слова: фразеологическая единица, концепт, фрейм, прототип, символ, сравнение, метафора, метонимия, метафорический/ метонимический принцип.

Abstract

Levchenko O. P. Symbols of Ukrainian and Russian phraseological systems: the linguacultural aspect. - Manuscript.

Thesis for the Degree of Doctor of Philology, Specialty 10.02.01 - Ukrainian language, 10.02.02 - Russian language. - Oleksandr Potebnya Institute of Linguistics of the Ukrainian National Academy of Sciences, Kyiv, 2007.

In the dissertation symbols of the Ukrainian and Russian phraseological systems are explored in the linguacultural aspect. In particular, a method of concept reconstructing based on phraseological material is developed; a number of base concepts, the data of lexical level, phraseological derivatives, the results of psycholinguistics researches etc. is reconstructed using phraseological material involving the etymologic information. Mechanisms of idioms formation of units, which contain in the composition the symbols and the role of symbol in the process of idiom formation are explored. Symbols engaged in the verbalization of base concepts are described. Interlingua and specific in a concept, the correlation among concepts and symbols are defined. Typical cases of concept usage for creation of new senses and units are found out. Much attention is paid to typical metaphors/metonymies, according to which the conceptualization and verbalization of certain concept spheres takes place. The aforementioned methods of verbalization illustrate the linguistic picture of the world.

Key words: phraseological unit, concept, frame, prototype, symbol, simile, metaphor, metonymy, metaphorical/metonymical principle.

лінгвокультурологічний фразеологічний метафора

1. Загальна характеристика праці

Важливим аспектом сучасних лінгвокультурологічних студій є з'ясування взаємовідношення культурно зумовленого в мові й власне мовного в культурі, дослідження категоризації світу та принципів вербалізації концептів, функціонування їхніх імен у мегатексті через зіставлення з аналогічними одиницями інших мов, щоб виявити культурно значущі концепти й інформацію певної мови, інтерлінгвальне й специфічне. Одна з проблем, що постали перед лінгвокультурологією, - виробити чіткі принципи, за якими мовні явища можна оголосити інтерлінгвальними чи культурноспецифічними. Це саме стосується й культурної значущості концепту й відповідно символу для мовної картини світу. В етнолінгвістичному та лінгвокультурологічному аспекті висвітлюють мовні явища М. Алексєєнко, А. Бєлова, Г. Доброльожа, Л. Дядечко, А. Івченко, С. Єрмоленко, С. Жаботинська, В. Жайворонок, М. Жуйкова, Р. Зорівчак, В. Коваль, В. Кононенко, М. Кочерган, Л. Лисиченко, В. Манакін, В. Мокієнко, Н. Озерова, Т. Радзієвська, О. Селіванова, О. Снітко, Н. Сукаленко, О. Тищенко, Д. Ужченко та ін., проблемі символу у фразеології присвячено праці Л. Авксентьєва, Ю. Гвоздарева, М. Горди, Г. Доброльожі, С. Єрмоленка, В. Кононенка, О. Куцик, Н. Ляшенко, А. Мелерович, В. Телії, В. Ужченка, Т. Черданцевої та ін.

Актуальність дослідження символів, наявних у фразеологічних системах української та російської мов, зумовлена необхідністю з'ясувати механізми творення фразеологізмів, вивчити особливості мовної репрезентації культурно значущих концептів фразеологічними одиницями. Окрім того, потрібно розв'язати теоретичні і практичні проблеми лінгвокультурології, оскільки її засади та метамова перебувають лише на стадії формування.

Зв'язок дисертаційної праці з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (протокол № 4/11 від 3.07.2003 р.) та на засіданні бюро Наукової ради “Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” (протокол № 3 від 22.06.2004 р.).

Мета цього дослідження - з'ясувати специфіку фразеологічного символу, виявити на концептуальному та вербальному рівнях в українській та російській картинах світу національне та інтерлінгвальне у концептах, реконструйованих на фразеологічному матеріалі. Мета дослідження досягатиметься розв'язанням таких завдань:

1) розробити методику лінгвокультурологічного реконструювання концептів на фразеологічному матеріалі;

2) реконструювати низку базових фразеологічних концептів та концепти символів, залучивши етнографічну та етимологічну інформацію, дані лексичного рівня (відфразеологічні деривати), результати психолінгвістичних досліджень тощо);

3) виявити типові випадки використання концептів для створення нових смислів та одиниць, а також типові метафори та метонімії, за якими відбувається вербалізація певних концептів;

4) дослідити механізми фразеотворення одиниць, які містять у своєму складі символи, та роль символу у процесі фразеотворення;

5) описати символи, залучені до вербалізації базових концептів (тобто виявити знаки інтерлінгвальні та наділені специфічною, національно-культурною інформацією);

6) визначити кореляції між концептами та символами;

7) дослідити специфіку фразеологічної символічної системи.

Об'єктом дослідження є фразеологічні одиниці української та російської мов на тлі інших слов'янських (білоруської, болгарської, польської). Предмет дослідження - символи в механізмах фразеотворення, зокрема інтерлінгвальне та специфічне у фразеологічній символіці української та російської мов. Для створення фактографічної бази даних використано фразеологічні тлумачні одномовні словники, фразеологічні перекладні двомовні словники, тлумачні словники української та російської мов, дані білоруських, болгарських, польських фразеографічних джерел, художніх, публіцистичних текстів, застосовано інформацію словників асоціативних норм та частотних словників, “Національного корпусу російської мови” (далі - НКРЯ), а також інші електронні ресурси (картотека налічує близько 8 тис. фразеологічних одиниць).

Методи дослідження. У праці на основі методу концептуального аналізу, який ґрунтується на низці процедур та прийомів прототипного, дистрибутивного, порівняльного, зіставного, етимологічного аналізу, запропоновано методику лінгвокультурологічного дослідження. Важливим елементом цієї методики є структурно-семантичне моделювання, яке здебільшого використовують у діалектології. Однак, на відміну від діалектологічних студій, у яких літературний зворот зіставляють з численними варіантами в різних мовах і діалектах (В. Мокієнко, В. Ужченко), у цьому дослідженні здійснено спробу скласти щонайповніший перелік мотиваційних моделей для певної концептосфери. Реконструкції фразеологічних концептів, зокрема у вигляді переліку мотиваційних моделей, дають змогу цілісно відтворити концептуальний уміст, експлікувати низку культурозумовлених уявлень, що є підґрунтям вербалізацій. Ще одним прийомом цієї методики є складання переліку прототипних атрибутів того чи іншого об'єкта. Зіставлення ж прототипів компонентів дозволяє зробити висновки щодо причин залучення певного компонента до моделей, з'ясувати підґрунтя його символічності. Під час дослідження зіставлялися також значення фразеологічних одиниць, побудованих за однією мотиваційною моделлю, але належних до різних концептосфер, що унаочнює символічну роль компонента.

Новизна цієї праці полягає в тому, що: 1) системно досліджено фразеологічні символи в українській та російській мовах із лінгвокультурологічного погляду; уперше в межах концептуального аналізу опрацьована проблема стала предметом спеціального дослідження на широкому мовному фоні; 2) поглиблено уявлення про механізми творення фразеологічних одиниць, які містять символи; 3) розроблено методику реконструювання концептів; 4) удосконалено метамову опису концептів; 5) застосовано два напрямки дослідження: від знаків вербального рівня (символу, фразеологізму) до концепту та від концепту до вербальних знаків; 6) під час аналізу зіставлено не лише явища вербального рівня, а виявлено концептосфери, залучені до фразеотворення; 7) складено перелік метафор, за допомогою яких вербалізуються досліджені концептосфери.

Теоретичне значення праці. У дисертаційному дослідженні подано теоретичне обґрунтування механізмів фразеотворення, заснованих на метафорі та метонімії, визначено роль символу у творенні фразеологічної одиниці, виявлено закономірності побудови фразеологічних картин світу, з'ясовано кореляції між концептами та символами, поглиблено уявлення сучасної лінгвокультурології про культурно зумовлене в мові і власне мовне в культурі, опрацьовано принципи лінгвокультурологічного аналізу. Практична цінність отриманих результатів полягає в тому, що їх можна застосувати для розв'язання багатьох проблем перекладу, лексикографії не лише в межах української та російської мов. Запропонований метод лінгвокультурологічного аналізу можна використати в подальших фразеологічних дослідженнях. Одержані результати можуть бути корисними у вирішенні певного кола завдань лінгвокультурології, зокрема під час укладання лінгвокультурологічного словника української мови та багатомовного словника атрибутних порівнянь. Матеріал та висновки дисертаційного дослідження можна застосувати в теоретичних курсах та спецкурсах із лінгвокультурології, перекладознавчих дисциплін, лексикографії, у практиці викладання української та російської мов. Особистий внесок здобувача полягає в дослідженні фразеологічних символів української та російської мов, створенні фактографічної бази для укладання лінгвокультурологічного словника української мови та багатомовного словника атрибутних порівнянь, в опрацюванні методики лінгвокультурологічного аналізу фразеологічного матеріалу. Усі теоретичні й практичні результати дослідження одержані самостійно. Публікації з теми дисертації підготовлено й надруковано без співавторства.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційної праці обговорено на засіданнях кафедри української та іноземних мов Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, представлено на міжнародних, всеукраїнських наукових конференціях: Всеукраїнській науковій конференції “Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності” (м. Львів, 1999); Міжнародній славістичній конференції пам'яті професора К. Трофимовича (м. Львів, 1998); Міжнародних наукових конференціях “Мова і культура” (м. Київ, 2002, 2003, 2004, 2005); “Проблеми української термінології” (м. Львів, 2003, 2004); “Актуальные проблемы вербальной коммуникации: язык и общество” (м. Київ, 2003); “Слов'янська фразеологія: семантичний, ареальний, історичний та етнокультурний аспекти” (м. Луганськ, 2004); “Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (м. Луганськ, 2005); “Sіowo. Tekst. Czas” (м. Щецин, 1996, 1997, 1999, 2001, 2005); “Новое в теории и практике описания и преподавания русского языка” (м. Варшава, 1997, 2002); “Проблеми прикладної лінгвістики” (м. Одеса, 2004) тощо.

Публікації. Зміст дисертації висвітлено в 45 публікаціях, серед яких монографія (22 ум. друк. арк.), 22 праці надруковані у провідних наукових фахових виданнях України, 11 - у закордонних.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна праця загальним обсягом 465 с. складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку джерел (114) та використаної літератури (380), чотирнадцяти додатків із допоміжним та ілюстративним матеріалами (255 c.).

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і наукову новизну дисертаційної праці, визначено об'єкт і предмет, мету й завдання дослідження, теоретичне значення та практичне застосування, охарактеризовано методи й матеріал дослідження.

У першому розділі “Фразеологічна концептосфера в культурологічному аспекті” проаналізовано місце лінгвокультурології в колі суміжних лінгвістичних напрямків та загальнотеоретичні засади зазначеної науки. Розглянуто прийоми концептуального аналізу, оскільки саме цей метод дає змогу досліджувати як явища власне мовні, так і позамовні, що особливо важливо під час лінгвокультурологічного вивчення символів, зокрема фразеологічних. Опрацьовано принципи лінгвокультурологічного аналізу фразеологічного матеріалу. Значущим щодо висновків про інтерлінгвальність та специфічність мовних явищ є залучення широкого мовного матеріалу, що передбачає, по-перше, аналіз явищ низки мов, по-друге, добирання матеріалу в межах однієї мови з різних функційних стилів. Важливим складником лінгвокультурологічного дослідження є залучення етнографічних й етимологічних даних, інформації про частотність тієї чи іншої одиниці та результатів психолінгвістичних експериментів.

Сьогодні дослідження культурно значущих концептів виконують як на матеріалі однієї мови, так і двох чи більше мов, а також використовують інформацію, нагромаджену філософією, релігією, етнографією тощо. Прийоми концептуального аналізу переважно застосовуються комплексно, у тому чи іншому поєднанні, що становить специфіку певної методики. Механізми концептуалізації та вербалізації намагаються пояснити теорія прототипів Е. Рош, фреймова семантика Ч. Філлмора, теорії метафори Дж. Лакоффа та М. Джонсона, М. Тернера, Ж. Фоконьє та ін. У лінгвокультурології спостерігаємо декілька напрямків вивчення концептів, зокрема, з огляду на вибір матеріалу дослідження. А. Вежбицька досліджує ключові слова культури, виявляючи національно-культурну специфіку через семантичні примітиви на матеріалі неблизькоспоріднених мов. У сучасній лінгвістиці одномовний чи переважно одномовний аналіз концептів мови представлено проектом “Логічний аналіз мови”, за обранням матеріалу дослідження дотичні до цього проекту й студії Т. Булигіної, О. Шмельова; польська етнолінгвістика (Є. Бартмінський, Р. Гжегорчикова, А. Пайдзінська, А. Міколайчук).

У праці здійснено спробу вирішити низку термінних проблем з огляду на існування численних інтерпретацій понять прототип, стереотип та концепт. Важко стверджувати, що можна знайти найкращий прототипний референт для таких ознакових категорій, як гарний, білий, здоровий. Фразеологічні одиниці (укр. гарна наче рожа, калина, весна; білий як іній, крейда, смерть; здоровий як віл, кінь, бик тощо) свідчать про існування репертуару прототипних референтів для певної ознаки. Насамперед для ознакових категорій прототип - ментальний зразок, не кращий чи найкращий, а типовий із низки типових, тобто ментальна репрезентація певного фрагмента мовної картини світу, регулярно використовувана лінгвоспільнотою для категоризації. Натомість стереотип (образ у всіх зв'язках, типових для лінгвоспільноти чи її групи) буде лише один, що не заперечує динаміки стереотипів та існування варіантних складників стереотипу в різних субкультурах певної культури. Стереотип - ментальна одиниця, яка містить приписані атрибути і предикати, що виражають оцінку істоти чи явища, сформовану в межах певної культури.

Одним із центральних понять терміносистеми лінгвокультурології є концепт (культурно значущий концепт). Сьогодні розуміння змісту цього терміна не можна вважати усталеним з огляду на те, що в лінгвістичних дослідженнях його вживають як синонім до “значення слова”, а також розглядають як “ідею, не пов'язану з мовними засобами” (А. Залевська); конструкт, що пов'язується з етнокультурною специфікою (С. Воркачов) тощо. Низка власне “лінгвістичних” визначень терміна тяжіє до когнітивнопсихологічного розуміння (О. Кубрякова, В. Телія). Лінгвокультурологічне розуміння терміна концепт переважно невмотивовано звужує обсяг позначуваного цим терміном. Викликають заперечення дефініції, у яких концептосистему обмежено “вищими духовними цінностями” (С. Воркачов) (у межах такого підходу за вербальними позначеннями конкретних сутностей не стоїть концепт, що загалом суперечить аксіомам когнітивізму), культурну специфіку звужено до етнічної, наявність специфіки використано як критерій зарахування ментальних одиниць до концептів (В. Телія). Виявити, зокрема, специфіку концепту - мета лінгвокультурологічного зіставлення мов, і необов'язково в мовах, що зіставляються, спостерігатимемо асиметрію. Безперечно, у разі лінгвокультурологічного аналізу розмежування концептів абстрактних і предметних сутностей гранично закономірне: увага переважно приділяється духовній культурі, але так звана матеріальна культура перебуває з нею в тісному зв'язку. Найменування “предметних” концептів, як правило, символізують абстрактні, у чому й виявляється здебільшого національна специфіка. У лінгвокультурології також доцільно використовувати цей термін у загальнонауковому значенні: концепт - найбільша оперативна одиниця ментального рівня, яку на вербальному рівні може позначати слово, словосполучення, фразеологізм, речення чи текст.

Досліджено загальні принципи вербалізації ФО, серед яких визначальним є антропоцентризм. У мовних картинах світу внаслідок зміни міфічних, релігійних і філософських уявлень наявне переплетення декількох картин і моделей світу - міфічної, християнської, соціальної. Соціальна модель світу є маскуліноцентричною (протиставлення чоловічий - жіночий) та етноцентричною (свій - чужий).

Розглянуто зооцентризм, притаманний первісній свідомості, рудименти якого спостерігаються й дотепер: 1) у центрі світу людини (в окремі періоди над людиною, згодом принаймні поряд з нею) перебувала тварина, життєдіяльність якої у трансформованому вигляді стала основою для “еталонної шкали” - зоометризму; 2) у фразеології людину описано зооморфно, тобто використано терміни, пов'язані з анатомією тварини. Еталоном для оцінювання людини є створені нею ж уявлення про тваринний світ. У процесі еволюції культури та релігійних систем ставлення людини до тваринного світу стає іншим: від обожнення людина переходить до приписування тваринам негативних рис, тобто в опозиції людина - тварина змінюється оцінність її членів. Реконструйовані зооконцепти містять амбівалентну інформацію. Зооморфізм має експліцитні вияви у вербалізаціях в анатомічних термінах, що належать лише концептосфері Тварина (Міфічна істота): хвіст, грива, роги, копита, лапки (задні лапки), кігті, крила, пір'я, шерсть, зябра. Поведінку людини у тих чи інших психічних станах уподібнено до поведінки тварин в аналогічних станах. Вияви зооморфізму (чи ширше істотоморфізму) наявні й у вербалізаціях дій, пов'язаних з абстрактними уявленнями, неістотами тощо.

Флороморфізм ґрунтується на метафорах ЛЮДИ (органи) - це РОСЛИНИ (Дж. Лакофф); об'єкти, явища - це рослини. У фразеологічних системах переважно наявні терміни концепту Рослина, а не власне термін рослина: укр. вуха в'януть - рос. уши вянут; укр. серце в'яне, зав'яло; рано зірваний; на розум спілий, не спілий; спілий, неспілий кавун у кого - рос. зрелый умом, не зрелый умом.

Речоморфізм також відіграє важливу роль у процесі концептуалізації, оскільки речі наділені магічними функціями в ритуалі. Сучасна ж свідомість орієнтована на нинішні реалії, що унаочнюють субстандартна лексика і фразеологія, зокрема інновації. Необґрунтованим є виокремлення такого принципу, як побутоцентризм. Якщо аргументом на користь зооцентризму є наявність відповідних моделей світу в давньої людини, а саме зооморфних богів та метаморфози, то анімізм як одухотворення речей не становить визначального метафоричного принципу, зокрема, у досліджуваних мовних картинах світу. Натомість наявний речоморфізм, тобто уподібнення до речі, артефакту, що має вияви в залученні концептосфер артефактів до метафори та в артефактних порівняльних стратегіях - речометризмі. Спостерігається асиметрія згаданих принципів у різних підсистемах. Загалом метафорам та метоніміям, за якими відбувається творення нових одиниць, лексичних чи фразеологічних, властива традиційність чи навіть архаїчність.

Досліджено механізми фразеологізації (порівняння, метафору, метонімію). Виокремлено такі типи порівнянь, як атрибутні й сценарні, які відрізняються способом репрезентації інформації та її кількістю. Порівняння, збудовані за моделлю ознака + як + об'єкт, базуються на атрибуті, який лінгвоспільнота з певних причин актуалізує в цьому прототипі. В атрибутних порівняннях атрибут може бути експлікованим (укр. гарна як рожа) або неексплікованим (укр. дівчина як сметана). Ізольоване порівняння як кінь не дає чітко визначеного атрибута - здоровий, тяжко працює, дурний? Звичайно, важливу роль відіграє тло і слова так званої теми (здоровий, працює, дурний тощо), коли ядровими є декілька атрибутів. Неексплікований атрибут (атрибути) і є сталим у структурі прототипу: укр. обличчя як хустка - прототипна хустка біла. Сценарні порівняння описують діяльність, поведінку, ситуацію - сцену, сценарій. Напр.: укр. бутний як кінь на оброці `сильний, веселий чоловік, що любить шукати собі зачіпки'. Отже, порівняння сценарного типу лише із застереженнями можна ставити в один ряд із порівняннями атрибутного типу.

Аналіз метафор свідчить про те, що: 1) для метафоричного асоціювання об'єктів необхідною умовою є наявність низки подібностей чи збіг топології ділянки-джерела та ділянки-мети; 2) під час метафоризації актуалізується начебто один з атрибутів, однак для того, щоб відбувся процес метафоризації, концепт-джерело має містити й інші атрибути, які “підтримують” основний. На концептуальному рівні наявні інваріанти моделей прототипних репрезентацій тих чи інших сутностей, явищ, процесів. Концептуальну репрезентацію певного об'єкта можна уявити як мережу певних структурних частин - фреймів, перелік яких зумовлений належністю об'єкта до певної категорії - істоти, артефакти тощо. Експлікація фреймів та атрибутів, належних концептові, засвідчує, що національно-культурна специфіка властива не лише одиницям вербального рівня, а й рівню ментальних репрезентацій - концептів.

Дисертаційне дослідження ґрунтується на таких вихідних положеннях: в основі символу міститься прототипна інформація, тобто те, що є елементом концептуальної картини світу; символ виникає в результаті метафоризації чи метонімізації; в основі символу перебуває декілька ознак, що випливає з особливостей, зокрема, метафори; поняття метафори й символу не тотожні, не перетинаються, не доповнюють один одного, вони співвідносяться як причина і наслідок. Звідси випливає, що і метафорам, і символам властива конвенційність. Отже, символ - це вербальний предметний знак, утворений унаслідок операцій метонімії чи метафори, який у певному лінгвокультурному просторі перебуває у стійкому зв'язку з абстрактним позначуваним. Специфіка фразеологічного символу полягає в його багатозначності, спричиненої тим, що він сформований на основі різноджерельних уявлень. Експлікація прототипних атрибутів дає змогу зрозуміти основи символотворення та, своєю чергою, фразеотворення.

Проблему символу, наявного у фразеологічній одиниці, задовільно не вирішено в межах традиційної семантики, представники якої стверджують, що так зване конотативне та символічне значення мають абсолютно різні шляхи виникнення (М. Копиленко, З. Попова). З погляду когнітивної лінгвістики, яка інтерпретує словотворення та фразеотворення як процеси, здійснювані на основі знань, але не значень, цієї суперечності не існує. Природа творення ФО, що містять символи, і таких, у складі яких символів нема, однакова. У разі символічного навантаження одного з компонентів фразеологізму зв'язок зі сферою знань унаочнено тим, що у сфері значень здебільшого немає натяків на підґрунтя переосмислення.

Наявність символів у фразеологізмах спричиняє, з одного боку, скорочення коду, бо символ, окрім власне опредмечування, транслює експресивність, емоційність, загалом містить оцінку, з іншого - символ здебільшого ускладнює ФО національно-культурною специфікою. Символ у різних мовах має за собою різні концепти, із притаманним їм своєрідним переліком асоціатів і “міжконцептними” зв'язками. Структурна модель може мати варіантне наповнення (напр., концепти Глупота, Упертість тощо), що свідчить про специфічну метафорично-символічну категоризацію (яка не відповідає категоризації “логічній”) за будь-якими фреймами чи атрибутами, що є синонімічними з погляду метафори. Належність об'єкта до тієї чи іншої символічної “категорії” випливає з фреймової інформації (з об'єктивних його властивостей, із залученості певного об'єкта до низки процедур і процесів, із його локалізації тощо). Саме на значущості такої інформації наголошують дослідники, говорячи про фонову інформацію в межах традиційної семантики.

Символізацію, услід за В. Москвіним, розглядаємо як різновид опредмечування. Виокремлюємо повне ((1) ловитися/впійматися на гачок (на вудочку), закидати/закинути вудку (гачок, гака)) й часткове ((2) баламутити голови кому `дурити, морочити когось', `підбурювати на погані дії, вчинки, кого-небудь') перенесення термінів із концепту-джерела під час фразеотворення. У разі повного перенесення термінів із концепту-джерела компоненти належать лише концептові-джерелу (у прикладі (1) - сфері рибальства). У разі часткового перенесення термінів до ФО входять компоненти, запозичені із двох змішуваних концептів ((2) компонент голова належить концептові Людина, а баламутити - концептові Вода). У цьому випадку можна говорити про послідовне поєднання метафоричних та метонімічних принципів, бо символ голова постав на основі метонімії.

Доцільно розрізняти метафору чи метонімію як принципи творення фразеологізму загалом та метафору й метонімію як механізми символотворення (чинники виникнення символу, що входить до ФО), оскільки фразеологічні одиниці містять численні компоненти-символи, що самостійно постали на основі метафори/метонімії. Традиційний метонімічний символ мовлення язик у мовній картині світу категоризовано як зброю (знаряддя), тому вербалізація відповідних значень відбувається в термінах концептосфери Зброя (пор. укр. гострити (точити) ніж (меч, сокиру) на кого-що `виношувати якісь недобрі наміри щодо когось, чогось; замишляти щось'): укр. гострити (острити)/нагострити язик 1) `готуватися влучно і дошкульно висловлюватися', 2) `говорити дотепні й дошкульні слова'; пор. гострити очі на кого `кокетливо поглядати на кого-небудь'. Отже, метонімічний символ позначає концептосферу, яку вербалізує ФО. Той самий компонент у різних контекстах і відповідно різних своїх профілях може бути за походженням (1) метафоричним і (2) метонімічним: (1) мак як символ смачного > приємного: укр. з медом та маком промовити (сказати); не з маком; (2) інформація про наркотичну дію (причина > наслідок) плодів стала основою для таких ФО: укр. наїстися маку; спить як після маку - пор. рос. спит, как маковой воды напившись - біл. як маку наеўшыся, як пасля маку - пол. њpi jak makiem posypany.

Терміни лише концепту-джерела наявні тоді, коли концепт-джерело належить до сфери професійної, господарської діяльності чи є міфологічним за походженням: укр. без руля і вітрил - рос. без руля и ветрил; укр. стригти купони - рос. стричь купоны; укр. авгієві стайні (конюшні); аріаднина нитка. У перелічених випадках, справді, значення змінюється в напрямку до його розширення, більшої абстрактності. Експліцитні вияви змішаних концептів у процесі метафоризації свідчать про те, що не відбувається “простого” переосмислення значення вільного словосполучення. Найчастіше терміни принаймні двох змішуваних концептів поєднуються в разі наявності у фразеологізмі метонімічних символів-соматизмів: укр. розв'язати язик (язика, рота) - рос. развязать язык (языки); укр. голова варить у кого, чия - рос. голова варит у кого. З іншого погляду, терміни двох концептів, залучених до фразеологізації, здебільшого спостерігаємо, якщо ФО містить слова, які позначають інтелектуальні процеси, психічні стани, фізіологічні реакції, соціальні категорії, дії.

Слово, якому властива символічна функція, зокрема й у фразеології, може входити до фразеологізмів, де не виконуватиме роль символу. Важливо розрізняти, яка саме концептуальна інформація активізується під час фразеотворення. Символи, пов'язані з якоюсь концептосферою, можна розподілити принаймні на дві групи: (1) символи власне цієї концептосфери; (2) символи, залучені до вербалізації цієї концептосфери. Напр., символ око залучено до вербалізації концептосфери Гнів, однак це не символ гніву: укр. кресати/кресонути очима - рос. сверкать/сверкнуть глазами на кого - біл. палаць вачыма (-амі).

За традиційним поглядом на творення ФО, цей процес ґрунтується на прототипній ситуації, яка відповідає “буквальному” значенню фразеологізму. Такий спосіб фразеотворення наявний лише в разі, коли вербалізація відбувається в термінах концептосфери-джерела. Дослідження термінів, у яких вербалізуються концепти, дозволило дійти висновку про те, що творення ФО на основі прототипної ситуації, що відповідає “буквальному” значенню фразеологізму, - це лише частковий випадок вербалізації в термінах концептосфери-джерела. Якщо у фразеологізмі наявні терміни двох концептів, які взаємодіють під час вербалізації, то у світі реального відсутня прототипна ситуація.

У праці розрізнено поняття метафоричний/метонімічний принцип (як узагальнена ідея - когнітивний рівень) та мотиваційна (інваріант для певної концептосфери - когнітивний рівень) і структурна (вербальний рівень) моделі. Метафоричному/метонімічному принципові й мотиваційній моделі на вербальному рівні можуть відповідати декілька структурних моделей. Так, існує метафоричний принцип: Спілкуватися - це давати (і брати), який працює під час вербалізації низки концептосфер. Зокрема, у процесі вербалізації концептосфери Покарання активізуються мотиваційні моделі (метафори) Карати - це давати щось та відповідно структурні моделі дати + символ або отримати + символ. Вербалізація певної концептосфери може відбуватися за різними метафоричними принципами (навіть у межах одної лінгвокультури), як-от: СТРАХ - це ВОГОНЬ, ЦЕ ХОЛОД, ЦЕ ТРЕМТІННЯ тощо, Душа - це Вмістище чи Душа - це птах. Тому до метафоротворення залучено низку фреймів концептів Вмістище, Птах.

У другому розділі дисертації “Фразеологічна символіка як система” досліджено природу та специфіку системи фразеологічних символів. Символіку розглянуто як ієрархічну систему, про що свідчить явище підпорядкування суперконцептові, а також - здатність символів вступати в опозиції. Оскільки фразеологічна символіка поповнюється одиницями з різних джерел, ці символи можуть бути багатозначними і, зокрема, амбівалентними. Натомість асистемність вбачаємо в асиметрії символічних підсистем та, з іншого погляду, в амбівалентності символів у межах певної мовної картини світу. Символи консолідуються в системи, що виявляється в різний спосіб: 1) структурна ознака - бінарні (і не лише) протиставлення (з низкою інваріантів, від найабстрактнішого - верх - низ до конкретних інваріантів - небо - земля, голова - ноги); 2) тематична ознака - консолідація символів у групи на основі тематичного параметру чоловічий - жіночий, свій - чужий тощо; 3) аксіологічна ознака - оцінність символів опосередковано відображає культурні, зокрема й архаїчні, уявлення про світобудову та світовий порядок. Символи, базовані на архетипних опозиціях, становлять найархаїчніший прошарок символіки - архетипи. Оцінність архетипів відтворюють підпорядковані їм знаки фразеологічної системи.

Опозиційність виявляється на концептуальному та вербальному рівнях. Вияви концептуальної опозиційності полягають у тому, що члени опозиції мають протилежну оцінність, бо позначають протилежні сутності. На вербальному рівні компонентами ФО можуть бути власне імена членів опозиційної пари або терміни, що належать до їхнього концепту. Як один зі способів організації системи символів розглядаємо протиставлення, властиве й метафорі як спосіб позначення крайніх меж оцінки, натомість символи, хоч і можуть стосуватися таких крайніх меж, проте не завжди утворюють оцінні пари, а функціонують самостійно. Утворення протиставних пар притаманне просторовим символам, хоча й ця група містить винятки. Однак цього явища практично не спостерігаємо серед фразеологічних рослинних символів.

У межах фразеологічних символів виокремлюється група контекстуально протиставних, яка перетинається з власне протиставними символами. Протиставними вважаємо, напр., символи небо - земля, що корелюють з опозицією верх - низ: Небо виступає субконцептом концепту Верх, і закономірно йому властива позитивна модальність. Протиставлення біле - чорне є архетипним, тому важливо уточнити, що це не лише символи, “які зіставляються і протиставляються у внутрішньофразовому контексті” (В. Маслова), з огляду на те, що кожен компонент самостійно передає відповідне значення в багатьох контекстах і протиставляється в низці контекстів. Це стосується і протиставлення слон - муха, яке є інваріантом опозиції велика тварина - комаха (укр. робити з мухи слона (вола, бугая, верблюда); робити з комара вола (верблюда) - біл. рабіць (зрабіць) з камара каня). аналогічно компонент дьоготь з опозиції мед -дьоготь (рос. “И ведь не остановился - продолжил лить деготь в милицейский мед...” (НКРЯ)) може функціонувати самостійно: укр., діал. намазати вареника дьогтем `зіпсувати стосунки'; пригощати варениками з дьогтем `приймати негостинно'. Утворюються також контекстуальні інваріанти протиставлення приємне - неприємне мед - лід, мед - полин (солодке - гірке) у таких контекстах: укр. на язиці мід, а під язиком лід - рос. на языке медок, а в сердце ледок - біл. на вуснах мёд, а ў (на) сэрцы лёд - пол. na ustach miуd, a w sercu lуd; рос. речи, как мед, а дела, как полынь.

Незначну за обсягом групу складають парні символи (для них не характерні відношення протиставлення). Напр., хліб і вода є символами голоду (жоден з них самостійно не має такого значення - *посадити на хліб): укр. садити (садовити)/посадити на хліб та (і) [на] воду кого - рос. сажать на хлеб и (на) воду - біл. садзіцца на хлеб і ваду - пол. byж, siedzieж, їyж o chlebie i wodzie. Водночас хліб символізує в парі з компонентами вода/квас бідність: укр. перебиватися з хліба (з юшки) на воду (на квас) - рос. перебиваться с хлеба на квас.

Досліджено асиметрію символіки в межах лінгвокультури в різних її підсистемах та міжмовну асиметрію. Асиметрію різних символічних підсистем певного лінгвокультурного простору простежено на прикладі символіки природних об'єктів, явищ та рослинної символіки. Асиметрія підсистем має декілька виявів - формальний, тобто незбіг переліку символів, що функціонують у ній; концептуально-прототипний, тобто незбіг символічного значення.

У розділі розглянуто загальні принципи вербалізації фразеологізмів і роль символів у цьому процесі й визначено метафори, за якими вербалізовано відповідні концептосфери, та символи, залучені до вербалізацій. Аналіз здійснено від концепту до мовного знака та від мовного знака до концепту, що дає змогу з'ясувати особливості фразеологічної символіки. Найважливіший етап реконструювання концепту - визначення метафоричних принципів, за якими вербалізовано концепт, для подальшого укладання типології метафоричних принципів. Також досліджено концепти, залучені до метафоризації, що дало змогу з'ясувати типові стратегії взаємодії концептів, визначити роль компонентів, їх символічну функцію. Приділено увагу етимології імені концепту (а в окремих випадках етимології компонентів фразеологізму), що сприяє з'ясуванню, за яким метафоричним принципом вербалізовано той чи інший концепт.

Досліджено, що процесуальні абстрактні поняття вербалізуються загалом через типові для багатьох мов метафори. У термінах переміщення суб'єкта у просторі чи в термінах метафори шляху-подорожі (Джерело/Пункт відправлення - Стежка - Ціль/Пункт прибуття), вербалізовано значну кількість концептів (Життя, Смерть, Любов, Кар'єра, Мислення та багато ін.). Психічні стани категоризовано як речі (емоції/афекти/почуття - це об'єкти (речі)). Високу фразеотворчу активність демонструють метафори переміщення стану як речі та Психічний стан - це вмістище/місце. Ці дві метафори об'єднує “процесуальна” метафора переміщення. Спостерігається декілька виявів метафори Шляху як переміщення особи-пацієнса по вертикалі: (1) верх-низ (небо-земля); (2) земля>вмістище у землі (рух відбувається вниз, оскільки до вербалізації залучено терміни впасти/впадати, поринати, занурюватися. За метафорою (2) вербалізовано виразно негативні стани або нетривалі позитивні, що перевищують “усталену міру”. Зазначена метафора залучає уявлення про почуття-вмістища, які можна зіставити з природними водними об'єктами. Активною є метафора шляху як переміщення по горизонталі, ґрунтована на уявленнях про почуття як локуси чи місця, вмістища на поверхні - “приміщення”. Емоційні стани вербалізовано як сутності, що мають межі. Компоненти довести/доводити, дійти/доходити входять до ФО, які переважно вербалізують негативні емоції. Винятково важливе значення має тілесний досвід у метафорах переміщення органів у межах тіла (напр., концептуалізація Страху). Так вербалізовано й позитивні емоції, і негативні, однак переважно дуже сильні. У цьому разі може бути використана як назва емоції, так і її символічне позначення. Розглянуто символіку жестів, яка знайшла відображення у фразеології.

У цьому розділі також досліджено фразеологізми, що вербалізують інтелектуальну концептосферу: 1) одиниці, до яких входять слова, що прямо називають той чи інший інтелектуальний процес або стан; 2) одиниці, до яких входять символічні позначення цих процесів і станів; 3) жестові фразеологізми. Причому вербалізація інтелектуальних процесів відбувається за типовими метафоричними та метонімічними принципами (3) чи їх поєднанням (1, 2).

Вирізнено роль факультативних знаків, що спричиняють значеннєву синонімію, транслюючи ідею своєї групи (належність до якої може не відповідати наявній у мові категоризації, суперечити їй), та компонентів -символів, що творять відмінні значення, актуалізуючи відповідні прототипні уявлення (хоча можлива й синонімія символів). Напр., компонент вовк виступає факультативним знаком у структурній моделі <розуміється> + як + символ + на чомусь (варіант: дивиться + як + символ + куди): укр. як вовк у зорях розбиратися, розуміти, кумекати; розуміється як ведмідь на зорях - рос. разбирается, как свинья в апельсинах - бол. разбира като (колкото) свиня от кладенчова вода; знае (ли) свиня що е диня - пол. znaж siк tyle na czymњ, co kura na pieprzu тощо. Традиційно в межах досліджуваних лінгвокультур атрибут дурний не приписують вовкові, однак належність до тварин спричиняє використання компонента в цій моделі. Загалом модель може заповнюватися багатьма зоокомпонентами. У цьому разі варіантні компоненти перебувають у межах категорії тварина. Яскравий приклад порушення категорійних меж - це приписування атрибута дурний об'єктам, що входять до різних категорій (тварини, дерев'яні предмети і т. ін.). Натомість модель дивитися + як + символ, заповнюють символи звір та вовк, які активізують синонімічні атрибути, тому що Вовк є субконцептом суперконцепту Звір: укр. як вовк (вовком, як звір, звіром) дивитися, подивитися - рос. смотреть, глядеть как волк на кого-л. - біл. глядзець ваўком (воўкам); пазіраць з-пад лоба як воўк - пол. patrzeж, popatrzeж, spogl№daж wilkiem, jak wilk; рос. смотреть, глядеть как зверь на кого-л. - бол. гледам като звяр. Заповнення згаданої моделі компонентом орел створює одиницю, яка належить іншій концептосфері: рос. глядеть, смотреть как орёл - біл. арлом глядзець (зырнуць).

Концептосфері Інтелект властивий такий репертуар метафор: знати/ розуміти - це бачити; розуміти - це брати (Хапати); інтуїтивно знати/розуміти - це відчувати (нутром, серцем), це відчувати нюхом; голова - це вмістище; розум - це локус, вмістище; думка - це річ, це істота. Основний метонімічний символ цієї концептосфери - голова. Для вербалізацій концептосфери Психічні стани характерний значно більший репертуар метафор завдяки різноманітності самих станів: стан - це сила (вогонь, холод (моро3), вітер, плинна субстанція (вода), істота (звір, супротивник), локус, вмістище; НОРМАЛЬНИЙ стан - це рівновага, а також Тіло - це вмістище станів.

У праці приділено увагу порівняльним стратегіям. Важливе значення має модель, яка сигналізує мовцеві про те, що вводиться прототипне уявлення, позначене на вербальному рівні словом-символом. Однак не менш важливу роль відіграє й комунікативний намір мовця, згідно з яким прототипний об'єкт, якому властива відповідна оцінність, обирається з ряду умовно синонімічних. Спостерігається явище асиметрії, коли об'єктові приписуються навіть антонімічні атрибути, що трапляється як у межах однієї мовної картини світу, так і в різних (укр. мудрий як старий дуб - дурний як дуб; дурний як собака - розумний як собака; червоний як перець - “Козак чорний, як той перець, Я білява, як паперець” (“Ой у полі криниченька”)); укр. червоний як опир - пол. czerwony jak upiуr - пор. бол. като вампирин черен. Наявність амбівалентних атрибутів зумовлена тим, що об'єкт виступає у різних профілях, або тим, що відрізняються джерела інформації.

Особливо значущим для лінгвокультурологічного дослідження, опису мовних картин світу вважаємо спосіб концептуалізації, а саме обрання концепту-джерела для вербалізації. Порівняння - це одна з найпрозоріших експлікацій змішуваних концептів та відповідно й атрибутів, що входять до певного прототипу. Ту саму концептосферу вербалізовано багатьма атрибутними порівняннями, які відрізняються за низкою параметрів. Для символів, належних до різних тематичних груп, характерна різна оцінність. Так, у контекстах, де атрибут оцінено позитивно (окрім інших додаткових ознак), як об'єкт порівняння використано рослинні символи (пор. укр. високий як жердина, як драбина - високий як ясен, як дуб). Рослинні символи складають одну з найрізноманітніше представлених тематичних груп об'єктів, яким приписано атрибут гарний (репертуар концептосфер-джерел подано в додатку В). У “генетично” екзотичних прототипах завдяки активному вживанню відбувається нарощення складників або активізація різних складників прототипу. Досліджені атрибутні порівняння засвідчують той факт, що в українській фразеології порівняно, зокрема, з російською вищу фразеотворчу активність має такий складник концептосфери Артефакт, як Страва.

Третій розділ “Фразеологізація базових концептів” присвячено аналізові концептів психічної сфери (Гнів, Страх); інтелектуальної сфери (Глупота); властивостей характеру (Досвід, Хитрість, Упертість, Пиха); поведінки (Обман, Покарання); концептосфери Становище (Безвихідь, Скрута, Небезпека тощо). Концептові Гнів, оскільки він належить до базових, властивий високий ступінь зіставності метафор, використовуваних під час вербалізації, та відповідно й символів. Відмітною рисою вербалізації цього концепту є відсутність персоніфікації. Спостерігається незначна асиметрія вербалізації цього концепту стосовно польської мовної картини світу, яка спричинена уявленнями польської лінгвоспільноти про те, що гнів порушує роботу шлунка й кишківника. У результаті аналізу встановлено, що діють базові метафоричні принципи, характерні для концептуалізації емоцій у досліджуваній низці мов: Гнів - це збільшення температури тіла, отрута, порушення дихання, Стихія, звір, вибух, локус тощо (додаток Г). У соматизмах-символах виокремлюється група ядрових, із високою фразеотворчою активністю (голова, серце, душа, нога, рука та ін.) і периферійних (жовч, селезінка та ін.). Відрізняються метонімічні символи, залучені до вербалізації концепту Гнів. Цей концепт вербалізовано в термінах численних зооконцептів переважно як зіставлення поведінки людини з поведінкою тварини. Досліджено прототипи, які містять атрибут злий, та символи гніву, злості (систематизований матеріал вміщено в додатку В).


Подобные документы

  • Основні принципи класифікації паремій. Життя та смерть у мовній культурі світу українців. Особливості розгортання простору й часу. Структурний аспект пареміологічних одиниць української мови на позначення бінарної опозиції концептів життя/смерть.

    курсовая работа [62,3 K], добавлен 23.10.2015

  • Розвиток та становлення когнітивної лінгвістики. Аналіз поняття концепту, фрейму, сценарію, стереотипу та скрипу. Визначення смислового наповнення концептів любов і кохання. Особливості їх концептуалізації у свідомості носіїв української мови та культури.

    курсовая работа [89,9 K], добавлен 25.02.2013

  • База дослідження концептів в англійській мові. Дослідження когнітивної лінгвістики, структура та типологія концептів. Основні напрями концептуального аналізу лексики. Аналіз та визначення структури концепту "national park", його етимологія та дефініція.

    курсовая работа [140,2 K], добавлен 30.04.2013

  • У статті розглядаються національно-культурні особливості іспанських фразеологічних одиниць з гастрономічним компонентом з позицій лінгвокультурологічного підходу. Визначення їх зв'язку з культурним середовищем, гастрономічними вподобаннями іспанців.

    статья [21,7 K], добавлен 06.09.2017

  • Характеристика концептуального та мовного типів картини світу. Мова як основна форма, у якій відображені наші уявлення про світ, а концепт як одиниця інформації про світ. Структура концептів "good" ("добро") та "evil" ("зло"): порівняльна характеристика.

    дипломная работа [297,2 K], добавлен 01.04.2011

  • Фразеологія як наука та предмет її дослідження. Принципи класифікації фразеологічних одиниць. Лінгвокультурологічний аспект англійських фразеологізмів. Аналіз фразеологізмів на позначення цінності праці та засудження бездіяльності в англійській мові.

    курсовая работа [43,5 K], добавлен 08.01.2012

  • Теоретичні засади лінгвістичного дослідження вербальних засобів представлення концептів. Вербальний символ та його функціонування. Аналіз статей про образ України в англомовній пресі. Невербальні компоненти спілкування. Засоби вербалізації образу.

    курсовая работа [68,1 K], добавлен 13.09.2015

  • Зміст фразеології як одного із розділів мовознавства. Визначення поняття і видів фразеологічних одиниць, їх етнокультурологічна маркованість. Особливості перекладу національно маркованих фразеологічних компонентів англійської мови українською і навпаки.

    курсовая работа [57,2 K], добавлен 09.04.2011

  • Аналіз фразеологічних одиниць та їх класифікації відповідно до різних підходів. Вивчення ознак та функцій фразеологізмів. Своєрідність фразеологічних одиниць англійської мови. З’ясування відсотку запозичених і власно англійських фразеологічних одиниць.

    курсовая работа [86,8 K], добавлен 08.10.2013

  • Спірні проблеми фразеології у світлі сучасних наукових парадигм. Класифікація фразеологічних одиниць. Культурологічний аспект дослідження фразеологічних одиниць на прикладі фразем, які не мають лексичних відповідників, англійської та української мов.

    дипломная работа [78,2 K], добавлен 11.09.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.