Засоби та форми репрезентації зв'язності в газетному тексті

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Лазаренко Світлана В'ячеславівна

УДК 811.161.2'367.7

ЗАСОБИ ТА ФОРМИ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ЗВ'ЯЗНОСТІ В ГАЗЕТНОМУ ТЕКСТІ

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 2007

Дисертація є рукописом

Роботу виконано в Південноукраїнському державному університеті ім. К.Д. Ушинського Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Кондратенко Наталія Василівна, доцент кафедри журналістики Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Селіванова Олена Олександрівна, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, професор кафедри загального та російського мовознавства;

кандидат філологічних наук, доцент Баган Мирослава Петрівна, Київський національний лінгвістичний університет, доцент кафедри загального та українського мовознавства.

Захист відбудеться “12” грудня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 Інституту української мови НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні та Інституту української мови НАН України (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано 9 листопада 2007 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук В.М. Фурса

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У середині минулого століття виникла окрема галузь мовознавства - лінгвістика тексту, що зумовила появу таких дисциплін, як стилістика тексту, семантика тексту, дискурсологія, генологія тощо. Проте всі новітні напрями в лінгвістиці значною мірою ґрунтуються на вивченні тексту, способів його функціонування, особливостей структури й семантики, стилістичних засобів. Утім, проблеми визначення тексту, його категорій та одиниць, співвідношення з провідними поняттями комунікації залишаються однозначно нерозв'язаними.

Газетний текст як об'єкт лінгвістичного аналізу перебуває в центрі уваги науковців з 50-х років ХХ століття. На сучасному етапі розвитку українського мовознавства виокремлюємо такі напрями аналізу газетного тексту:

1) історичний, що досліджує становлення мови преси (М. Жовтобрюх, В. Жугай);

2) стилістичний, орієнтований на вивчення відповідності мови газетного тексту нормам літературної мови, на аналіз засобів і прийомів її увиразнення (Д. Баранник, В. Ільченко, Л. Кайда, Б. Коваленко, А. Коваль, Л. Майданова, О. Пономарів, Г. Солганик, Н. Фіголь, Г. Шаповалова);

3) граматичний, що ґрунтується на виявленні специфіки синтаксичної організації газетного тексту (А. Мамалига, В. Різун);

4) прагматичний, скерований на вивчення газетного тексту в його взаємодії з автором і реципієнтом (В. Бадрак, В. Власенко, Л. Городенко, О. Дмитрук, Б. Потятиник, М. Лозинський, М.Яцимірська);

5) соціокультурний, що досліджує газетний текст в аспекті соціокультурного розвитку суспільства (О. Сербенська, С. Сметанина).

Категорію зв'язності як одну з універсальних текстових категорій розглянуто в межах граматичного напряму (А. Мамалига, В. Різун). Зв'язність газетного тексту схарактеризовано тільки як вертикальну зв'язність, тобто як зв'язність між реченнями та надфразними єдностями. Для газетного ж тексту вагомішою є горизонтальна зв'язність - зв'язність між статтями в межах одного номера та в межах цілого газетного видання, оскільки саме цей вид зв'язності перетворює газетний текст на цілісну комунікативну єдність, надає йому статусу гіпертекстового утворення. Праць, у яких комплексно проаналізовано як вертикальну, так і горизонтальну зв'язність газетного тексту, а саме газетний текст представлено як гіпертекстове утворення, в українському мовознавстві немає. Актуальність пропонованого дослідження зумовлена потребою проаналізувати засоби та форми репрезентації зв'язності в газетному тексті як гіпертекстовому утворенні в контексті новітніх теорій і концепцій лінгвістики тексту. Зокрема, в аспекті нового комплексного підходу до текстової категорії зв'язності, зреалізованого в дослідженнях О. Селіванової, яка кваліфікує зв'язність як категорію тексту й дискурсу та подає ґрунтовну типологію й характеристику зв'язності з огляду на способи зв'язку текстових елементів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми кафедри української філології Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського “Поетика, семантика і прагматика вербального тексту”, яку затвердила Вчена рада Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського, протокол № 5 від 27. 12. 2002.

Мета роботи - комплексно проаналізувати форми та засоби репрезентації зв'язності в українському газетному тексті як гіпертекстовому утворенні.

Поставлена мета зумовила розв'язання таких завдань:

1) обґрунтувати та визначити газетний текст як гіпертекстове утворення;

2) з'ясувати ознаки газетного гіпертексту;

3) подати типологію видів зв'язності в українському газетному тексті як гіпертекстовому утворенні;

4) проаналізувати форми та засоби репрезентації гіпертекстової зв'язності на змістовому та структурно-композиційному рівнях газетного тексту;

5) виявити специфіку заголовкової зв'язності, що забезпечує концептуальну єдність газети й має вербальні та паравербальні засоби репрезентації;

6) установити особливості вияву заголовкової зв'язності в різних українських виданнях;

7) окреслити характерні особливості міжфразної зв'язності та її репрезентативних засобів - лексико-семантичних, морфологічних, синтаксичних і семантико-стилістичних - в текстах українських газет;

8) визначити ієрархію репрезентантів міжфразної зв'язності за частотністю вживання їх у газетних текстах українських видань.

Об'єктом дослідження стали категорійні ознаки зв'язності в українському газетному тексті як гіпертекстовому утворенні, а предметом - форми та засоби репрезентації категорії зв'язності в текстах українських газет.

Мета та завдання визначили методи дослідження: текстово-інтерпретаційний, що дав змогу з'ясувати специфіку репрезентативних форм зв'язності в газетному тексті; функціонально-стилістичний, що уможливив аналіз семантичного, структурного, стилістичного й комунікативно-прагматичного функціонального навантаження засобів і форм вираження зв'язності в українському газетному тексті; і методику кількісного аналізу, за допомогою якої встановлено продуктивність певних засобів репрезентації зв'язності в текстах українських газет.

Джерельною базою дослідження слугувало понад 1500 фрагментів текстів, понад 1800 заголовкових комплексів газетних статей і понад 1000 текстів окремих статей, дібраних з українських газет “Вечірній Київ”, “Високий замок”, “Голос України”, “День”, “Дзеркало тижня”, “Поступ”, “Україна молода”, “Урядовий кур'єр”, що подають здебільшого аналітичну інформацію, розраховану на інтелектуального сприймача.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній уперше в україністиці обґрунтовано гіпертекстовий статус газетного тексту, схарактеризовано категорійну природу зв'язності та її роль в організації українського газетного тексту як гіпертекстового утворення. Установлено також види зв'язності в українському газетному тексті як гіпертексті, схарактеризовані вербальні й паравербальні засоби актуалізації заголовкової зв'язності та визначено особливості функціонування їх в українському газетному тексті, з'ясовано ієрархію експлікаторів міжфразної зв'язності з огляду на частотність уживання їх у текстах українських газет.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані у викладанні курсів “Загальне мовознавство”, “Сучасна українська мова”, “Стилістика української мови”, “Лінгвістичний аналіз тексту” на філологічних факультетах у ВНЗ освіти, у підготовці спецкурсів “Гіпертекстові системи”, “Лінгвістика тексту”, “Теорія мовленнєвої комунікації”, у написанні курсових, кваліфікаційних, дипломних та магістерських робіт студентами філологічних спеціальностей. Методикою дослідження можна скористатися для аналізу гіпертекстових утворень на матеріалі інших мов.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження та основні положення дисертації обговорено на засіданні кафедри української філології Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського та на засіданні відділу граматики та фонетики Інституту української мови НАН України. Основні положення дисертаційної роботи викладені на міжнародних і всеукраїнських конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Загальні питання філології” (Дніпродзержинськ, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Наукова спадщина Михайла Максимовича (до 200-річчя з дня народження вченого)” (Переяслав-Хмельницький, 2004), Міжнародній науковій конференції “Традиції Харківської лінгвістичної школи у світлі актуальних проблем сучасної філології. До 200-річчя Харківського університету і філологічного факультету” (Харків, 2004), Міжнародній науковій конференції “Українська мова в часі і просторі” (Львів, 2004), VІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Гуманітарна освіта в профільних вищих навчальних закладах: проблеми і перспективи” (Київ, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції “Дискурс у комунікаційних системах - 2” (Київ, 2005), Науково-практичній конференції “Актуальні проблеми журналістикознавства” (Одеса, 2005), Міжнародній науковій конференції “Східнослов'янська філологія: від Нестора до сьогодення” (Горлівка, 2006), Всеукраїнській науковій конференції “Сучасні орієнтири філологічної науки” (Херсон, 2006), ІХ Міжнародній науковій конференції “Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 2006).

Публікації. Основні результати дослідження викладено в 11 публікаціях, 6 із яких - видання, затверджені ВАК України як фахові.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаних джерел, який налічує 254 найменування. Її повний обсяг - 203 сторінки, із них основного тексту - 182 сторінки.

гіпертекстовий зв'язність синтаксичний український

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, установлено мету і завдання, визначено об'єкт, предмет, джерельну базу, наукову новизну, зазначено використані методи, теоретичну і практичну значущість дисертаційної праці та повідомлено про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Категорія зв'язності в газетному тексті” з'ясовано співвідношення понять “текст” і “гіпертекст”, виявлено сутнісні ознаки гіпертексту, схарактеризовано категорійні параметри зв'язності в українському газетному тексті як гіпертекстовому утворенні та встановлено типологію видів її реалізації.

На дефініцію поняття “текст” наклали відбиток етапи становлення й формування напрямів текстолінгвістики, що рухалася від текстової граматики до теорії комунікації. Для сучасного етапу розвитку лінгвістики тексту характерні такі основні її напрями: формально-граматичний, семантичний, стилістичний, психолінгвістичний, прагматичний, когнітивний і семіотичний. Багатоманіття напрямів спричинило відсутність однозначної дефініції тексту, ускладнило його аналіз, проте уможливило широке й вузьке тлумачення об'єкта вивчення. З огляду на мету та завдання дослідження текст кваліфікуємо як одну з форм розумово-мовленнєвої діяльності людини, що слугує засобом комунікації, взаємодіє з іншими формами діяльності людини та має цілісну лінійну семантико-структурну організацію, за якої елементи перебувають у відношеннях ієрархічної послідовності (О. Селіванова).

Газетний текст відрізняється від тексту в наведеному вище витлумаченні. Зокрема, він містить не один текст, а сукупність текстів, структурно й семантично взаємопов'язаних як у межах одного номера, так і в межах цілого газетного видання. Елементи газетного тексту є цілісними й інформативно завершеними, що зумовлює їхню структурно-семантичну рівнозначність і відсутність між ними ієрархічної підпорядкованості та спричиняє довільну послідовність сприйняття. Ці ознаки засвідчують нелінійність структури газетного тексту. Оскільки вона є типовою рисою гіпертексту, то газетний текст кваліфікуємо як гіпертекстове утворення.

Аналіз досліджень гіпертексту (М. Візель, Ю.Хартунг, Є. Брейдо, О. Селіванова) дав змогу виокремити такі його ознаки: 1) нелінійність організації (збереження цілісності повідомлення незалежно від послідовності сприйняття інформації); 2) зв'язність між компонентами, що входять до складу гіпертексту; 3) різноманітність взаємовідношень між компонентами; 4) авторська непередбачуваність установлення зв'язків між компонентами та відкритість для постійного поповнення (можливість реципієнта самостійно встановлювати зв'язки між текстами й уводити їх до складу гіпертексту, збільшуючи його обсяг); 5) можливість мати комп'ютерний формат. Усі ці ознаки свідчать про те, що зв'язність у газетному тексті має іншу природу, ніж у тексті.

У лінгвістиці тексту відомі такі аспекти тлумачення зв'язності: психологічний (О. Каменська), логічний (Г. Вердаасдонк), референційний (З. Тураєва), формально-граматичний (В. Красних, О. Москальська, Н. Валгіна, В. Лукін), психолінгвістичний (С. Ільєнко, Кв. Кожевникова, О. Леонтьєв, З. Хованська). Ці аспекти нерідко визначають диференціацію видів зв'язності. Дослідники виокремили понад 100 видів зв'язності. Основними параметрами зв'язності є: 1) місце розташування текстових компонентів, що вступають у взаємозв'язки, (контактна й дистантна); 2) особливості розвитку тематичної лінії (безперервна й перервана); 3) спосіб вербалізації (експліцитна й імпліцитна); 4) напрям (ретроспективна, перспективна, ретроперспективна); 5) комунікативна перспектива (лінійна, паралельна, радіальна, колова); 6) спосіб зв'язку (О. Селіванова) (граматична, семантична, ономасіологічна, змістова, асоціативна, логічна, образна, конотативна, структурна, референційна, топікальна, прагматична, глобальна).

Ми виокремили два види зв'язності газетного тексту: внутрішньотекстову (міжфразну і заголовкову) і гіпертекстову зв'язність. Міжфразна зв'язність є виявом формально-граматичних і семантичних зв'язків між реченнями та надфразними єдностями, заголовкова - концептуальної єдності основного тексту газетного матеріалу з його заголовком. Гіпертекстова зв'язність уможливлює функціонування газети в гіпертекстовому режимі, як комунікативної єдності.

Усі види зв'язності мають у тексті відповідні засоби репрезентації. Дослідники виокремили різні параметри визначення репрезентативних засобів, на підставі чого їх поділено відповідно до мовного рівня (лексичні, лексико-граматичні, граматичні, фонологічні тощо), за специфікою використання (обов'язкові й факультативні), за семантикою (логічні, асоціативні, образні), за функціями (композиційно-структурні, стилістичні, ритмікоутворювальні) тощо. Неодностайність у поглядах на репрезентанти текстової зв'язності спричинила потребу застосувати комплексний підхід, що враховує формальні й семантичні параметри, тому ми виокремили лексико-семантичні, граматичні і семантико-стилістичні засоби репрезентації категорії зв'язності.

У другому розділі “Засоби та форми гіпертекстової зв'язності в українському газетному тексті” проаналізовано різновиди гіпертекстової зв'язності та засоби її вираження.

На змістовому рівні гіпертекстова зв'язність представлена ідейною і тематичною зв'язністю.

Суть ідейної зв'язності вбачаємо в наявності спільних ідей у змісті статей як одного автора (автотекстуальність), так і різних авторів (інтертекстуальність). Автотекстуальність репрезентують, наприклад, статті В. Портникова Атака на міражі, Порожній храм та Умовно-дострокове поздоровлення, об'єднані спільною ідеєю завуальованого показу телебаченням реального життя в Росії. Інтертекстуальність представлена текстами статей Ю. Стадніченка Без відбудови Київ неможливий?, Н. Мельник Чи потрібно відновлювати Десятинну церкву? Хочеться, але..., В. Герасимчук Замість міста-саду - бетонний мішок, об'єднаних ідеєю незаконного привласнення грошей, що йдуть на відбудову Києва.

Тематична зв'язність досить поширена в українському газетному тексті. Її класифіковано залежно від типу ситуації та стрижневого компонента реалізації міжтекстових зв'язків. З огляду на ці критерії виділено такі види тематичної гіпертекстової зв'язності: 1) суб'єктна зв'язність, 2) об'єктна зв'язність, 3) локально-темпоральна (антетематична) зв'язність, 4) надтематична (гіпертематична) зв'язність.

Суб'єктна зв'язність передбачає наявність спільного суб'єкта в різних текстах одного автора, напр.: П. Ямбург ВІНК: пряма із зигзагами та Нафтогазова ВІНК: відрядження на війну (спільний суб'єкт - вертикальний інтегрований нафтовий контроль), або різних авторів, пор.: І.Гор Папа буде по сусідству і Л.Петренко Папа не залишиться в Польщі (спільний суб'єкт - папа).

Об'єктна зв'язність забезпечена наявністю спільного об'єкта в різних текстах, напр.: Генпрокуратура обшукала квартиру Юрія Луценка, Луценка обшукали, допитали і заборонили виїжджати (спільний об'єкт - Ю.Луценко).

Антетематична зв'язність характеризується наявністю спільних темпорально-локальних показників у різних текстах, пор.: “Особливою статтею в переліку “дефіцитних” учителів, як і всюди в Україні, в Черкаській області значаться викладачі іноземних мов”; “Аналогічна картина простежується по всій Черкащині” - в основі зв'язності локальна характеристика об'єкта (антетема “Черкаси”).

Надтематична / гіпертематична зв'язність зумовлена підпорядкуванням різних статей єдиній загальній темі (гіпертемі): В. Кожевников “Двуязычие” шлях до відсталості, М. Вивірко Я суржик би вилучив…, В. Чудний “Молодь” й українське слово - статті об'єднані гіпертемою “мова”. У газетному тексті гіпертематична зв'язність реалізована здебільшого в межах рубрик. Саме тому цей вид гіпертекстової зв'язності кваліфікуємо як рубрикаційну зв'язність.

Залежно від особливостей вербалізації тематична гіпертекстова зв'язність буває експліцитною й імпліцитною.

Суть експліцитної гіпертекстової зв'язності полягає в наявності в одному з текстів маркерів, які відсилають реципієнта до тексту іншої статті, що забезпечує зв'язок між текстами, пор.: зв'язок текстів статей О.Вергунова та О.Мудрука Чому ми забули Шіндлера та Мрія всього життя Камілла Шіндлера, що експлікований у лід-абзаці другого тексту: У “Дзеркалі тижня” 20 жовтня 2001 р. у №41 (365) було опубліковано наш нарис “Чому ми забули Шіндлера?” про видатного сина української землі -- професора Київського політехнічного інституту Камілла Гавриловича Шіндлера, людину незвичайної долі і обдарування, котрий багато сил віддав славі і процвітанню нашої Батьківщини.

Імпліцитна гіпертекстова зв'язність реалізована лише на семантичному рівні тексту й не репрезентована на його структурному рівні, напр.: В. Чопенко Хто “надкушує” київський хліб?, Зернова лихоманка, Цукрові голови, Зернові пазли, Поневіряння бідного хліба, Карамельна кара - статті, опубліковані в газеті “Дзеркало тижня” одного року, але в різних номерах, пов'язані лише на семантичному рівні (в основі зв'язності - гіпертема “продукти”), установити міжтекстову зв'язність можна лише після сприйняття та зіставлення їхнього змісту, на формальному ж рівні зв'язність між текстами не експлікована.

Залежно від розташування текстів один щодо одного тематична гіпертекстова зв'язність буває безпосередньою й опосередкованою.

Суть безпосередньої гіпертекстової зв'язності вбачаємо в тому, що зв'язок між текстами реалізований без посередництва інших текстів, тобто ТЕКСТ1 безпосередньо пов'язаний з ТЕКСТОМ2. Так, наприклад, пов'язані між собою тексти статей Є.Гуцула Чий інтерес лежить на дні яворівського кар'єру та Усе поглинається карстом навколо, цей зв'язок експлікований у лід-абзаці другого тексту: На початку лютого нинішнього року в “ДТ” було опубліковано матеріал “Чий інтерес лежить на дні Яворівського кар'єру?”.

Опосередкована гіпертекстова зв'язність має дві форми реалізації (представляємо їх у схемах):

1) ТЕКСТ1 ТЕКСТ2 ТЕКСТ3

Зв'язність між ТЕКСТОМ3 і ТЕКСТОМ1 установлена за допомогою перехресних маркерів: ТЕКСТ3 містить маркери зв'язності з ТЕКСТОМ2, а ТЕКСТ2 - маркери зв'язності з ТЕКСТОМ1; унаслідок цього всі три тексти вступають у взаємозв'язки, посередником зв'язності між ТЕКСТОМ3 і ТЕКСТОМ1 є ТЕКСТ2. Напр.: стаття М.Череди Доля іранських реформ є реакцією на лист, що надійшов з посольства ІРІ в Україні, і перебуває з ним у безпосередніх семантичних взаємозв'язках. Водночас зазначений лист є реакцією на статтю М.Череди Кінець іранської перебудови? і вступає з нею в безпосередні зв'язки. Взаємозв'язки між текстами можна представити так: Доля іранських реформ > лист з посольства > Кінець іранської перебудови?.

Між текстами статей М.Череди наявні взаємозв'язки, посередником яких є лист з посольства ІРІ в Україні.

2) ТЕКСТ1

ТЕКСТ2 >> ТЕКСТ3

Між ТЕКСТОМ2 і ТЕКСТОМ3 немає маркерів зв'язності, натомість вони мають маркери зв'язності з ТЕКСТОМ1; зв'язок між ТЕКСТОМ2 і ТЕКСТОМ3 установлений на основі спільного прототексту (ТЕКСТ1), який і є посередником зв'язності між ТЕКСТОМ2 і ТЕКСТОМ3. Напр.: текст статті С.Шангутова Не буде краще, як у нас в Україні і текст статті Є.Зарудного Від держави та нації - до суспільства містять маркери зв'язності з текстом статті О.Фельдмана Від держави та нації. Взаємопов'язаність текстів статей С.Шангутова й Є.Зарудного з одним прототекстом дає змогу встановити взаємозв'язки між текстами статей цих авторів. Посередником між їхніми взаємозв'язками є текст статті О.Фельдмана (прототекст).

За гіпертекстової зв'язності між текстами наявні різні змістові взаємовідношення, найпоширеніші серед них такі:

1) доповнення - наступні тексти, зберігаючи тему прототексту, вносять доповнення до змісту його реми, напр.: М.Пушкар у статті Вони не люблять самостійної України вносить доповнення до змісту статті М.Бондаренко Ми так не виживемо;

2) уточнення - наступні тексти уточнюють якийсь з аспектів прототексту, напр.: Б.Червак у статті Священне право нації уточнює окремі фрагменти національно-визвольної боротьби ОУН, описані А.Гальчинським у статті Схід-Захід: небезпечне передвиборне протистояння;

3) полемічні - наступні тексти, зберігаючи тему прототексту, вступають у суперечку з його ремою заперечують її, протиставляють їй свою, напр.: Члени трудового колективу АТЗТ “Феррит” у статті Своє майбутнє створюємо самі полемізують з Р.Науменко щодо її оцінки приватизації ковальсько-пресового цеху членами АТЗТ “Феррит”, висловленої в статті Повнота повного циклу;

4) градаційні - наступні тексти, зберігаючи як тему прототексту, так і його рему, повертають увагу реципієнта до останньої, указуючи на зростання ступеня її вияву, пор.: І.Крючкова Інвестиціний бум: зміна пріоритетів і Економіка-02: скільки платимо за вибори: “У попередній публікації (“Інвестиційний бум: зміна пріоритетів” у “ДТ” №2, 2002) ми вже писали про те, що в першому кварталі року відбудеться зниження інвестиційної активності, але навіть у найпесимістичніших прогнозах не припускали, що воно буде настільки різким”;

5) діалогічні - прототекст утворює з наступними текстами діалогічну єдність, причому прототекст експлікує питання, а відповіді викладені в наступних текстах, напр.: О.Рожен Куди перенесемо столицю? і В.Шлайфер То все ж таки: куди перенесемо столицю?: “У “ДТ” (№ 30, 2005р.) була опублікована стаття О.Рожена “Куди перенесемо столицю?”. Стверджую: кращого міста, ніж Запоріжжя, для української столиці не знайти”.

Експлікація гіпертекстової зв'язності в газетному тексті виявлена і на структурно-композиційному рівні. Одним із засобів її репрезентації є подібність оформлення міжфразної зв'язності в різних текстах. Здебільшого цей засіб функціонує в межах автотекстуальності, оскільки суть його вбачаємо в тому, що той самий прийом організації міжфразних зв'язків, регулярно повторюючись у текстах того ж автора, експлікує його індивідуально-авторську специфіку синтаксичної організації текстової тканини, демонструючи стилістичну єдність текстів, бере участь в експлікації зв'язності між ними.

Єдність оформлення міжфразної зв'язності як один із засобів репрезентації гіпертекстової зв'язності на структурно-композиційному рівні простежуємо в статтях Н. Князєв. Особливістю авторського оформлення міжфразної зв'язності є кореферентність відношень між попереднім і наступним реченнями, єдність їхньої семантико-синтаксичної структури та її анафоричність, напр.: Вірю у професійність ЦВК: “День, важливий для всіх в Українській державі. День, який покаже, як далеко просунулося суспільство, держава в особі всіх своїх інститутів та й самі українські громадяни в розбудові демократії”; Я багато чого навчилася із “Днем”: “У газеті, де друкують найкращі ідеї. У газеті, яка миттєво реагує на всі ситуації; Отак колись взяла і написала. Отак взяли й надрукували. Отак у мене з'явилося бажання писати і ще раз писати”.

До формальних репрезентантів гіпертекстової зв'язності належить і єдність композиції текстів, що має вияв у подібності розташування і взаємозв'язках однакових семантичних компонентів у різних текстах. Напр., тексти статей Злочину не було (Дзеркало тижня, 2004, № 17) та Злочину не було (Дзеркало тижня, 2005, № 20) мають однакову композиційну структуру, що представлена так: 1) констатація факту: “Печерський місцевий суд Києва закрив справу стосовно колишнього керівника департаменту зовнішнього спостереження МВС Олексія Пукача за відсутності складу злочину” та “Заступник генерального прокурора Віктор Шокін заявляє про намір закрити справу за фактом загибелі колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка через відсутність події злочину”; 2) основна частина, у якій повідомлено певний аспект справи; 3) завершальна частина - висловлення сумніву щодо певних аспектів справи: “Генпрокуратура наразі ніяк не коментує рішення суду й невідомо, чи буде воно оскаржене в передбаченому законом порядку” та “Нагадаємо, що міністр внутрішніх справ Ю. Луценко в інтерв'ю “ДТ” на запитання, хто, на його думку, убив Кравченка, відповів: “Не знаю, слідство веде Генеральна прокуратура. Я бачив лише матеріали первинного огляду місця події. Як у громадянина в мене є сумніви щодо цього самогубства…” Врешті, не в нього одного”.

Експлікатором гіпертекстуальності газетного тексту на структурно-композиційному рівні є також подібність семантико-синтаксичної структури заголовків статей, що має такі форми реалізації: 1) повний збіг (тотожність) семантико-синтаксичної структури заголовків: В.Савченко Пастка для попелюшки та Ю.Асєєв Пастка для попелюшки; 2) частковий збіг семантико-синтаксичної структури заголовків, зумовлений: а) подібністю механізму творення одного з компонентів: А. Бондар. ...Плюс пиркалізація всієї країни, О. Рожен. ...Плюс докторизація всієї еліти; б) спільністю прецедентного феномена у складі заголовка: В. Пісковий. Слово - не горобець, І. Бажал. Слово - не горобець: як вилетить, так і впіймаєш.

Заголовкова зв'язність реалізує в межах гіпертекстової зв'язності суперечність форми і змісту. Зокрема, зв'язок між текстами статей реалізований лише на рівні заголовку, основні ж тексти мають різний зміст, напр.: І. Гусаченко. Історія хвороби - про надмірне захоплення паранормальними явищами, С. Рахманін. Історія хвороби - про реформування Конституції України. У цьому разі заголовкова зв'язність експлікує гіпертекстові зв'язки лише на структурному рівні. Проте іноді зв'язок між текстами реалізований і на композиційно-структурному (заголовковому), і на семантичному рівнях, пор.: Г.Рибченков. Важко бути бомжем і В.Білоусов. Важко бути “богом” - на композиційно структурному рівні зв'язність між текстами забезпечена єдністю прецедентного феномена в заголовку (роман А. і Б. Стругацьких “Важко бути богом”), на семантичному рівні зв'язок між текстами забезпечений спільністю висновків, яких доходять автори в статтях. У цьому разі функціональне навантаження заголовкової зв'язності в реалізації гіпертекстових зв'язків зростає, оскільки вона, взаємодіючи з іншими формами гіпертекстової зв'язності, забезпечує тіснішу текстову взаємодію, виступає її першим маркером, актуалізує увагу читача на пошук зв'язків між текстами статей.

У третьому розділі “Засоби заголовкової зв'язності в українському газетному тексті” проаналізовано актуалізатори зв'язності заголовка з підзаголовком, лід-абзацом й основним текстом газетного матеріалу, установлено особливості функціонування їх в українських газетних виданнях.

Заголовок є синсемантичним: зрозуміти його значення можна лише після сприйняття змісту цілісного тексту.

Заголовкова синсемантія експлікована різноманітними засобами, які, функціонуючи у складі заголовка, унеможливлюють повну й адекватну інтерпретацію його змісту відразу після первинного сприйняття та спонукають до ознайомлення зі змістом наступних компонентів газетного тексту (підзаголовком, лід-абзацом, основним текстом), тобто актуалізують зв'язність заголовка із зазначеними компонентами. Актуалізаторами зв'язності заголовка з іншими компонентами газетного тексту є вербальні (лексико-семантичні, граматичні, пунктуаційні) і паравербальні засоби.

В українському газетному тексті лексико-семантичні засоби представлені насамперед наявністю в заголовку багатозначного слова, яке ускладнює розуміння його змісту, оскільки передбачає можливість різних тлумачень. Воно передбачає сприйняття змісту цілісного тексту, останній виступає інтерпретацією значення заголовка та сприяє його адекватному розумінню. Напр.: Пародія (Дзеркало тижня, 2005, № 40). У заголовку наявна полісемічна лексема, актуалізоване значення якої можна встановити лише після сприйняття цілісного тексту: у тексті порівняно діяльність Л.Кучми і В.Ющенка щодо змін в Конституції України: “Те, що відбувається сьогодні, має вигляд пародії на 2000-й, відбитка у кривому і погано вимитому дзеркалі”; отже, “пародія” -“невдале, лише зовнішнє наслідування чого-небудь, яке перекручує суть того, що наслідують”.

До характерних лексико-семантичних показників зв'язності належить і вживання в заголовку нових лексем або невідомих абревіатур. Вони ускладнюють розуміння значення заголовка та потребують розтлумачення його в наступних компонентах газетного тексту, а отже, виступають актуалізаторами зв'язності заголовка з ними. Напр.: Чи потрібні в Україні мерчендайзери і джобери (Дзеркало тижня, 2006, № 1) - у заголовку наявні неологізми, декодування значень яких викладено в основному тексті: “мерчендайзер - фахівець з просунення продукції в роздрібній торгівлі”; “джобер - спеціаліст-посередник на фоновій біржі, що купує і продає акції за свій рахунок”; ГТС не продається! (Високий замок, 2007, № 23) - у заголовку є маловідома абревіатура, яку розтлумачено лід-абзаці: ГТС - газотранспортна система.

На межі лексичних і граматичних засобів перебувають перифрастичні звороти. Використані в семантико-синтаксичній структурі заголовка на позначення суб'єкта або об'єкта, вони не дають точної інформації стосовно того, про що йтиметься, тому ускладнюють процес декодування цілісного заголовкового змісту. Для його розуміння слід установити денотат перифрастичного звороту, що стає можливим завдяки іншим компонентам тексту. Напр.: Таксисти смерті (Поступ, 2004, № 256) - суб'єкт виражений в заголовку перифразом, денотат якого названий в основному тексті: “таксисти смерті” - сучасна влада країни.

Окреме місце в репрезентації категорії зв'язності посідають прецедентні феномени (Д.Б. Гудков, Ю.М. Караулов, В.В. Красних, Ю.О. Сорокін, О.Є. Супрун, Ю.Є. Прохоров). Вони є інтертекстуальними елементами, що мають надособистісний характер, неодноразово відтворюються в мовленні та викликають різноманітні асоціації з текстами-джерелами (прототекстами). Кваліфікуючи прецедентні феномени як одиниці ментального й лінгвістичного семантичних полів, ми виокремили три різновиди прецедентності: ідіоматичну, цитатну та номінативну. Ідіоматична прецедентність зумовлена наявністю в заголовках ідіом, прислів'їв, приказок, відомих висловлень із казок або елементів цих текстів, напр.: Своя сорочка ближче до тіла (Поступ, 2004, № 254), Гуртом і батька добре бити (Україна молода, 2006, № 236). Цитатна прецедентність представлена двома різновидами - афористичною та масовою. Афористична передбачає наявність у заголовках цитат, алюзій, натяків, специфічних синтаксичних форм, що мають переважно універсальний характер: Прийшов, побачив, переміг (Поступ, 2006, № 1), масова характеризується залученням цитат із текстів, що обмежені сферою функціонування: рекламні слогани, популярні пісні, дитячі вірші тощо, напр.: Найкращі друзі жінок - не тільки діаманти (Високий замок, 2007, № 42). Номінативна прецедентність передбачає наявність у заголовковому комплексі прецедентних онімів, зокрема назв різноманітних творів - як вербальних, так і невербальних, напр.: Мовчання ягнят (Дзеркало тижня, 2001, № 30).

Прецедентні феномени як актуалізатори заголовкової зв'язності представлені такими формами.

1. Тотожність заголовка і прецедентного феномена, напр.: Вік живи - вік учись (Дзеркало тижня, 2005, № 24), Книга вчить, як на світі жить (Вечірній Київ, 2006, № 100) -такі заголовки є широким, оскільки реципієнтові не відомі ні суб'єкт, ні об'єкт розповіді, ні його предикативні ознаки; для повного розуміння заголовка потрібно звернутися до інших компонентів тексту, значення яких конкретизує семантику прецедентного феномена, ужитого в заголовку.

2. Трансформація прецедентного феномена в заголовку:

а) поширення прецедентного феномена іншими лексемами, напр.: Львівський бізнес щодо Грузії пасе задніх (Високий замок, 2007, № 44) - за таких умов заголовок найменше пов'язаний з іншими компонентами тексту, оскільки контекстуальне оточення прецедентних феноменів конкретизує, звужує їхню загальномовну семантику, експлікує інформацію, потрібну для повного й адекватного розуміння змісту всієї статті;

б) заміна лексичного компонента прецедентного феномена іншим, напр.: Дружба дружбою, а ООН - нарізно (День, 2004, № 186), Футбол боксу не товариш, а Донецьк - Києву (Україна молода, 2006, № 213) - такі заголовки зрозумілі відразу після їх первинного сприйняття, оскільки видозмінений компонент прецедентного феномена конкретизує, звужує його загальномовну семантику, допомагає спрогнозувати зміст усієї статті;

в) скорочення лексичного складу прецедентного феномена, пор.: Не такий страшний, як його малюють (Вечірній Київ, 2006, № 90), Зустрічають за одежею (Високий замок, 2007, № 23) - такі заголовки найбільше пов'язані з іншими компонентами газетного тексту, бо опущення компонента зі складу прецедентного феномена акцентує увагу на цьому опущенні, збуджує інтерес до з'ясування того, що автор пропонує замість опущеного компонента;

г) зміна комунікативної настанови прецедентного феномена, напр.: Мовчання - золото? (Дзеркало тижня, 2005, № 6), Невже коні винні? (Голос України, 2007, 24.01); вона акцентує увагу на змісті інших компонентів статті, тому що актуалізує інтерес до з'ясування причин, які зумовили зміну, а також до з'ясування авторської відповіді на експліковане заголовком питання.

Граматичні засоби актуалізації заголовкової зв'язності мають певну специфіку, суть якої в нерелевантності для цього типу зв'язності морфологічних засобів. Зафіксовано лише поодинокі випадки використання займенників. Заголовки, у структурі яких замість іменникового позначення суб'єкта чи об'єкта вжито займенник, характеризуються інформаційною неповнотою, оскільки не називають суб'єкт або об'єкт статті, а отже, зумовлюють звернення до інших компонентів тексту, які допомагають установити денотат, на який указує вжитий у заголовку займенник, реконструювати інформативну повноту заголовка, повно й адекватно інтерпретувати його зміст. Напр.: Він міг бути лауреатом Нобелівської премії (Україна молода, 2007, 11) - у заголовку вжито займенник, що вказує на суб'єкта, проте не називає його, установити суб'єкт допомагає зміст підзаголовка: “він” - конструктор першого штучного супутника землі С.Корольов.

Серед реченнєвих конструкцій чільне місце належить питальним і номінативним реченням. Заголовки, виражені питальними реченнями, є своєрідними імпульсами для звернення до інших компонентів тексту, які допомагають установити інформацію, потрібну для відповіді на поставлене в заголовках питання: Де наша крайня північ? (Дзеркало тижня, 2004, № 37) - лід-абзац: “В усіх нинішніх географічних довідниках зазначено, що найпівнічнішою точкою України є село Грем'яч”. Номінативні заголовки позбавлені реми, що містить основний зміст повідомлення та становить його ядро. Такі заголовки характеризуються змістовою неповнотою та спонукають і навіть вимагають ознайомлення з іншими компонентами тексту, з якими утворюють темо-ремний комплекс: заголовок експлікує тему, а наступні компоненти тексту - рему. Напр.: Захист потерпілих від торгівлі людьми (Дзеркало тижня, 2004, № 46) - підзаголовок: “Залежить від міжнародної співпраці України”. Номінативні речення як актуалізатори заголовкової зв'язності використовують у газетах різного підпорядкування, проте в недержавних вони вживаніші. Заголовки ж державних газет тяжіють до експлікації повної й адекватної теми та ідеї статті, а тому є здебільшого двоскладними, рідше - односкладними конструкціями, напр.: Не зміг стримати сліз полковник-авіатор Вінницького гарнізону, коли міністр оборони Анатолій Грищенко вручив йому ключі від квартири (Голос України, 2007, 02.03).

Як актуалізатор заголовкової зв'язності використовують також фрагментацію, що фокусує увагу на відокремленому компоненті, акцентуючи його форму й зміст. Вона зумовлює звернення до подальших компонентів тексту для встановлення причин фрагментації. Напр.: Перший. Завдяки хитрості (День, 2004, № 216) - в основному тексті увагу зосереджено на з'ясуванні того, завдяки чому був відкритий Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, а саме на розповіді про хитрість його засновника; концепт “хитрість” є базовим концептом тексту, ядром його змісту й несе на собі основне функціональне навантаження. Це зумовлює акцентування змісту лексеми “хитрість”, що репрезентує зазначений концепт, через виділення її в заголовку за допомогою фрагментації. Основний текст допомагає встановити причини фрагментації заголовка.

Специфічним засобом репрезентації заголовкової зв'язності є опущення в заголовковому комплексі валентнозумовленого компонента. Таке опущення позбавляє заголовок семантико-синтаксичної повноти та змушує реципієнта звернутися до інших текстових компонентів для встановлення опущеної лексеми, заповнення семантичної неповноти заголовка та інтерпретації його змісту. Напр.: Не тільки зберегти, а й відродити (Урядовий кур'єр, 2007, 02.03) у заголовку незаміщена синтаксична позиція об'єкта, заповнити яку допомагає основний текст: “зберегти й відродити… пам'ятки”.

Серед допоміжних актуалізаторів заголовкової зв'язності виділено пунктуаційні, зокрема використання лапок для оформлення компонента заголовка та три крапки в кінці й усередині заголовка. Лапки виокремлюють один компонент з-поміж інших, акцентуючи на ньому увагу, указуючи на переосмислені його значення. Це спонукає звернутися до інших компонентів тексту, які допомагають установити значення заголовкового компонента, для оформлення якого використані лапки, й інтерпретувати заголовок. Напр. “Сімейна конячка” - великій дружній родині (Голос України, 2007, 08.02) - використання лапок для оформлення словосполучення “сімейна конячка” вказує на переосмислення його значення, а зі змісту основного тексту дізнаємося, що “сімейна конячка” - мікроавтобус “Газель”. Уживання трьох крапок у заголовках зумовлене здебільшого їхньою семантико-синтаксичною незавершеністю, що унеможливлює цілісне розуміння змісту заголовків одразу після їх первинного сприйняття та стимулює реципієнта звернутися до інших текстових компонентів для заповнення семантико-синтаксичної заголовкової неповноти. Напр.: Щоб низи могли … (Поступ, 2006, 10.05) - три крапки в заголовку вказують на його інформативне незавершення, установити яке допомагає підзаголовок: “щоб низи могли платити за комунальні послуги, Кабмін перегляне заробітну плату”.

До паралінгвістичних репрезентантів категорії зв'язності зараховано візуалізацію текстової семантики за допомогою виділення частини заголовка шрифтом, величиною літер, іншомовною графікою та графонами. Найвиразнішими засобами є шрифтові виокремлення актуалізованого компонента, тому що вони насамперед привертають візуальну увагу реципієнтів, спонукаючи до ознайомлення з цілісним текстом. Напр.: Нафтова ВІКТОРина (Дзеркало тижня, 2004, № 46) - в основному тексті йдеться про ситуацію з нафтою, що подібна до вікторини, результати якої залежать від того, хто виграє вибори - В. Янукович чи В. Ющенко. Наявність у заголовку графонів (графічне відтворення фонетичних особливостей мовлення) помітна читачеві візуальною незвичністю тексту, а наступні компоненти тексту експлікують зв'язок із заголовком, пояснюючи графічну репрезентацію особливостей усного мовлення, тобто реалізуючи заголовок на концептуальному рівні. Напр.: “Превед, кросавчеш!”, або Аналогія “падонків” (Дзеркало тижня, 2006, № 13) - в основному тексті йдеться про “падонків” - спільнота в Інтернет-просторі, основною ознакою якої є навмисне перекручування норм мови; якщо спроектувати цю інформацію на заголовок, то можна встановити причини вживання в ньому графона: він є цитатою з творчого доробку “падонків”, а його функціонування в заголовку зумовлене авторським прагненням акцентувати увагу на характерній особливості цієї Інтернет-спільноти. Паравербальні засоби актуалізації заголовкової зв'язності є специфічною ознакою недержавних видань.

У четвертому розділі “Засоби міжфразної зв'язності в українському газетному тексті” схарактеризовано лексико-семантичні, морфологічні, синтаксичні та семантико-стилістичні засоби зв'язності всередині газетного тексту.

Лексико-семантичні репрезентанти текстової зв'язності кваліфіковано як актуалізацію різноманітних повторень. До цієї групи належить використання синонімів, антонімів, слів однієї тематичної групи, спільнокореневих слів. Синоніми як виразники зв'язності запобігають тавтології і семантичному нагромадженню, створюють багатошаровість семантики тексту, напр.: Як відомо, за наказом Міністерства освіти, який видали місяць тому, студенти четвертих курсів, щоб продовжити навчання, мають складати окремі іспити до магістратури. Спудеї таким запровадженням обурені (Поступ, 2007, 15.03). Антонімічні повторення представлені меншою мірою, проте додають тексту внутрішньої антитетичності, пор.: Вперше за останні 11 років в українській економіці протягом одного фінансового року зберігалися позитивні темпи зростання. Попередній спад намітився ще 1989 року, коли в радянській економіці почалося загальне скорочення обсягів виробництва (Дзеркало тижня, 2001, № 16). Тематичні повторення, частково перетинаючись з ключовими словами (метатекстовими знаками), експлікують основну та додаткові теми повідомлення, пов'язуючи їх між собою, напр.: Викладання літератури вимагає від педагога знань не тільки суто методичних, а ще й певною мірою теоретичних. Успіх у роботі сучасного вчителя-словесника забезпечує поєднання передової методики з досягненням літературознавчої науки (Урядовий кур'єр, 2007, 15.02). У текстах українських газет як репрезентант міжфразної зв'язності широко використовують дериваційне повторення, напр.: А якщо змінюється, то дуже-дуже повільно, майже непомітно. І зміни ці зустрічаються на шляху своєму з жорстким і шаленим опором (Україна молода, 2006, № 208). Уживання дериваційного повторення уможливлює темо-ремні зміни (зміни об'єкта оповіді), запобігає тавтології та лексичному нагромадженню, забезпечує адекватність установлення зв'язків між текстовими копонентами, полегшує сприйняття тексту.

Морфологічні засоби вираження зв'язності насамперед представлені займенниками та прислівниками, а також сполучниками й частками. Активне використання займенників зумовлене їхньою синсемантичністю і здатністю забезпечити в тексті ідентичність конкретного явища. Займенники виражають зв'язки між реченням, у складі якого вони вжиті, з лексемою або словосполученням попереднього чи наступного речення, цілим реченням, надфразною єдністю, цілим текстом. Напр.: “Це загострення весняної політичної шизофренії, яку треба ігнорувати”, - підкреслив міністр. За його словами, ці акції організовують “термінатори і термінаторки” (Поступ, 2007, 19.03); Гетьман Іван Мазепа та його мати, яка стала ігуменією збудованого за її ж кошти жіночого монастиря на Печерську в Києві, пожертвували на спорудження майже двох десятків православних храмів величезні гроші. Це було триста років тому (Урядовий кур'єр, 2007, 15.03). У тексті займенники здебільшого репрезентують лівобічні зв'язки. Проте іноді їх уживають у препозиції до лексичної номінації, що їх конкретизує, напр.: Їхня симпатія зародилася давно. Вона була сестрою його друга. І були молоді люди свідками на весіллі. А потім і самі побралися у 1994 році. Згодом народилася у Тетяни і Ярослава донечка (Україна молода, 2005, № 139). Таке вживання займенника зумовлює актуалізацію текстового компонента, у якому вжитий займенник, привертає увагу реципієнта, викликаючи в нього інтерес до декодування змісту інформації, вираженої займенником. Прислівники виступають переважно виразниками текстового континууму, саме тому найпродуктивнішими є обставинні прислівники часу та місця, напр.: Олександр Пономарьов заспіває про головне. Опісля будуть танці (Дзеркало тижня, 2005, № 44). Сполучники та частки репрезентують зв'язність не самостійно. Вони лише посилюють функції інших репрезентативних засобів, проте іноді здатні забезпечувати когезію тексту і без застосування її основних показників, пор.: Ні, зовсім не уривок із науково-фантастичного роману з описом інопланетних пейзажів. І навіть не футуристичний прогноз картини нашого земного ландшафту (Дзеркало тижня, 2003, № 5).

Серед синтаксичних репрезентантів міжфразної зв'язності в текстах українських газет чільне місце належить неповним реченням: Футболісти цього дня не грали. Політики - теж (Дзеркало тижня, 2006, № 23), питальним реченням: Що ж тепер? Тепер основним критерієм є вступне випробування плюс той же рейтинг оцінок (Високий замок, 2007, № 51), називному теми: Мами, татусі, бабусі... усі хвилюються, всі з блокнотами та ручками, в усіх гаманцях відкладено кілька купюр на фонд класу і ремонт, і всі із захватом усвідомлюють, що дитятко вже доросло до гордогозвання “школяр” (День, 2004, № 161) та засобам експресивного синтаксису. Експресивні синтаксичні побудови ґрунтуються на потребі комунікативної актуалізації текстової інформації, якої досягають за допомогою сегментації, парцеляції, біфуркації та приєднання.

Риторичні прийоми як засоби експлікації зв'язності тексту є найпродуктивнішими серед семантико-стилістичних засобів саме в газетному тексті: У цій реальності не лише президент Ічкерії Аслан Масхадов, який лише вважається поміркованим, а й головний організатор терактів Шаміль Басаєв залишилися на свободі з бійцями та можливістю готувати нових бойовиків. У цій реальності для того, щоб забезпечити перемогу Кадирова на виборах, Кремль мав буквально змусити кількох кандидатів на посаду президента Чечні відмовитися від участі в голосуванні... У цій реальності 9 травня Кадирова демонстративно підірвали під час святкового параду в Грозному (Дзеркало тижня, 2004, № 35). Найпослідовніше їх використовують у недержавних газетних виданнях, у державних - вони трапляються зрідка. Це пояснюємо тяжінням державних газет до нейтрального стилю викладу інформації, а недержавних - до емоційності та експресивності.

У Висновках узагальнено результати виконаного дослідження.

Газетний гіпертекст - це нелінійно організована, відкрита для поповнення сукупність семантично (тема, ідея, модальність тощо) і / або структурно (композиція, особливості синтаксичної організації тощо) взаємопов'язаних текстів, що перебувають у різноманітних взаємовідношеннях, які реципієнт встановлює самостійно і в довільно обраній послідовності.

Характерними ознаками газетного гіпертексту є: 1) нелінійність організації (наявність зв'язків між текстами як у межах одного газетного номера, так і в межах цілого газетного видання) 2) вертикальна й горизонтальна зв'язність між текстами та їхніми компонентами; 3) різноманітність формальних і структурних зв'язків у межах газетного гіпертексту; 4) авторська непередбачуваність установлення зв'язків між компонентами та відкритість для постійного поповнення (збільшення обсягу); 5) можливість існування в комп'ютерному форматі.

Гіпертекстовий статус газетного тексту зумовлює особливий характер зв'язності в ньому. Основним видом такої зв'язності є гіпертекстова зв'язність, що забезпечує функціонування газетного тексту в гіпертекстовому режимі як комунікативної єдності. На тлі гіпертекстової зв'язності в газетному тексті реалізовано внутрішньотекстову зв'язність, що поділяється на заголовкову зв'язність і міжфразну зв'язність. Заголовкова зв'язність є виявом концептуальної єдності основного тексту та його заголовка, міжфразна - формально-граматичних і семантичних зв'язків між реченнями та надфразними єдностями і належить до внутрішньотекстових ознак.

Гіпертекстова зв'язність реалізована на змістово-семантичному і структурно-композиційному рівнях. На першому рівні гіпертекстова зв'язність має два види реалізації: ідейну й тематичну. Ідейна зв'язність передбачає наявність спільних ідей у змісті статей одного автора (автотекстуальність) або різних авторів (інтертекстуальність). Тематична гіпертекстова зв'язність представлена суб'єктною зв'язністю, яку репрезентує наявність того самого суб'єкта в різних текстах; об'єктною зв'язністю, що ґрунтується на спільності об'єкта в різних текстах; антетематичною зв'язністю, яка виражена єдністю темпорально-локальних показників у різних текстах; гіпертематичною зв'язністю, що передбачає підпорядкування тем різних статей єдиній загальній темі (гіпертемі).

На структурно-композиційному рівні гіпертекстову зв'язність газетного тексту експлікує оформлення міжфразних зв'язків, композиційна єдність текстів і подібність заголовкової структури статей.

Заголовкова зв'язність в українських газетних текстах має вербальні й паравербальні засоби вираження. Серед вербальних експлікаторів - лексико-семантичні, граматичні та пунктуаційні. Лексико-семантичні актуалізатори представлені насамперед полісемантичними лексемами, метафоричність яких актуалізується в основному тексті; новими лексемами та абревіатурами, що вимагають декодування. Серед граматичних репрезентантів в українських газетних текстах найбільш поширеними є вираження заголовка питальним або номінативним реченням та фрагментованими синтаксичними конструкціями, що є наслідком мовленнєвої актуалізації тексту. До синкретичних репрезентативних засобів належать прецедентні феномени, властиві саме цьому типові зв'язності, що спричинені контамінацією текстових категорій інтерсеміотичності та зв'язності. Пунктуаційні засоби актуалізації заголовкової зв'язності, до яких зараховано використання лапок для оформлення заголовкового компонента, уживання трьох крапок в кінці та всередині заголовка, є факультативними. Вони лише віддзеркалюють наявність підтекстової інформації (лапки), якщо автор передає власне ставлення до повідомлення імпліцитно в заголовку, а виражає його відкрито в основному тексті. Паравербальні засоби в українських газетних текстах представлені насамперед візуально-графічною актуалізацією семантики заголовкового компонента за допомогою шрифтового або літерного виділення та графонами. Ці засоби привертають візуальну увагу реципієнтів, спонукаючи їх до ознайомлення з цілісним текстом.