Категорія суб’єкта в політичній промові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний лінгвістичний університет

AВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

Категорія суб'єкта в політичній промові (на матеріалі виступів федеральних канцлерів фрн повоєнного періоду)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Дорофеєва Маргарита Сергіївна

Дисертацією є рукопис промовець лексичний презентація

кандидат філологічних наук, доцент Назаров Сергій Микитович, Київський національний лінгвістичний університет, проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Сахарчук Людмила Іллівна, Киівський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра німецької філології, професор

кандидат філологічних наук, доцент Зикова Тетяна Миколаївна, Київська національна академія державного управління при Президентові України, кафедра іноземних мов, доцент

Провідна установа

Автореферат розіслано 26.08.2005 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради професор О.М.Кагановська

Загальна характеристика роботи

На сучасному етапі розвитку мовознавства підвищена увага приділяється проблемам взаємодії мови та свідомості людини. Центральною категорією, яка виражає у лінгвістиці взаємозв'язок між мовою та мовленням, є категорія суб'єкта у всій сукупності своїх семантичних, синтаксичних, логічних
і комунікативних параметрів. Особливості мовного впливу на свідомість розглядаються у прагматиці (В.З.Дем'янков, Г.Г.Почепцов, Т.А. van Dijk, K.Ehlich), комунікативній лінгвістиці (Г.О.Золотова, Г.В.Колшанський), лінгвістиці тексту (О.П.Воробйова, І.П.Сусов), когнітивній лінгвістиці (С.А.Жаботинська, R.W.Langaker), політичній лінгвістиці (R.Geier, J.Klein).

У численних роботах порушуються питання антропоцентричності мови (Н.Д.Арутюнова, О.С.Кубрякова, Л.І.Сахарчук), зокрема у сферах політики, (А.М.Баранов, A.Burkhardt, W.Dieckmann), культури (А.Вежбицька, О.С.Герд), суспільства (Г.М.Яворська, U.Sarcinelli).

Категорія суб'єкта як інтегруюча ланка між когнітивним та комунікативним аспектами пізнання навколишнього світу є фактично формотвірним елементом антропоцентризму. В логіці поняття суб'єкта асоціюється з фрагментом дійсності, про який ідеться; в граматиці співвідноситься з підметом; у синтаксичній семантиці - з агенсом;
у комунікативному синтаксисі - з темою.

Основу нашого дослідження складає категорія суб'єкта, що розглядається як сукупність мовних і мовленнєвих засобів самопрезентації промовця в політичному виступі. Політична промова невипадково була обрана матеріалом для дослідження засобів вираження суб'єкта мовлення, оскільки перлокутивний ефект висловлення найбільш чітко виявляється саме у сфері політичної комунікації, де в процесі використання певних мовних одиниць і мовленнєвих форм самопрезентації промовець здійснює вплив на групову свідомість аудиторії. Тому встановлення закономірностей вибору засобів самопрезентації з боку адресанта промови набуває особливого значення в дослідженні політичного дискурсу.

Актуальність дисертаційної роботи зумовлюється орієнтованістю сучасної лінгвістики на вивчення функціональних аспектів мовних одиниць у цілому й онтологічних властивостей категорії суб'єкта, зокрема у політичних промовах федеральних канцлерів ФРН. Дисертаційна праця є актуальною у зв'язку з необхідністю комплексного дослідження форм самопрезентації промовця в політичному тексті, включаючи виявлення й аналіз мовних технологій маніпуляції адресатами. Не вирішені в сучасній прагматиці питання взаємозв'язку між вибором, уживанням та інтерпретацією засобів, що представляють промовця в політичному виступі, викликають нагальну необхідність аналізу категорії суб'єкта саме на засадах прагматики.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах комплексної науково-дослідної теми “Взаємодія мовних одиниць різних рівнів у системі мови та мовленні: когнітивний, комунікативний, функціонально- прагматичний аспекти” кафедри німецької філології Київського національного лінгвістичного університету. Проблематика дисертації вписується в коло питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науково-дослідною темою Міністерства освіти і науки України “Когнітивні й комунікативні аспекти дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс” (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол № 6 від 20 січня 2003 року).

Метою дисертаційної роботи є виявлення мовних і мовленнєвих засобів самопрезентації промовця на лексичному, синтаксичному і текстовому рівнях німецької політичної промови, а також установлення закономірностей вибору засобів самопрезентації суб'єкта мовлення у політичних виступах канцлерів ФРН повоєнного періоду.

Для реалізації мети дослідження були поставлені такі завдання:

- встановити інваріантні ознаки категорії суб'єкта в лінгвістиці та суміжних з нею науках;

- виявити особливості категорії суб'єкта в ракурсі перлокутивного впливу на адресатів у політичних промовах канцлерів ФРН;

класифікувати засоби самопрезентації промовця на лексичному, синтаксичному та текстовому рівнях політичного виступу;

установити прагматичні фактори, які впливають на вибір засобів самопрезентації суб'єкта мовлення в політичних промовах федеральних канцлерів ФРН повоєнного періоду;

- визначити особливості реалізації засобів самопрезентації промовця
в політичних виступах жанру “урядова заява”, “урочисте звернення”;

- побудувати модель мовного профілю суб'єкта, що відображає закономірності вибору засобів самопрезентації промовця в політичному виступі.

Об'єктом дослідження є сукупність мовних та мовленнєвих засобів самопрезентації суб'єкта мовлення у політичних промовах федеральних канцлерів Федеративної Республіки Німеччини повоєнного періоду.

Предметом аналізу в роботі є стратегії й тактики промовця та особливості їх реалізації на лексичному, синтаксичному і текстовому рівнях політичних виступів федеральних канцлерів ФРН.

Оскільки семантика висловлення не завжди збігається з його прагматичним значенням, тобто тим непрямим змістом, який промовець укладає в мовленнєвий акт з метою впливу на слухача (Н.Д.Арутюнова), виникла необхідність у перевірці на мовному матеріалі такої гіпотези. Важливим чинником впливу на адресата політичного виступу є використання промовцем явних або неявних мовних і мовленнєвих засобів самопрезентації. Прагматично зумовлений вибір “активного”, тобто явного, або “пасивного” (неявного) засобу самопрезентації промовця визначає певні прогнозовані інтерпретації його висловлення з боку адресатів. За нашим припущенням, засоби самопрезентації промовця в політичному виступі відзначаються наявністю перлокутивної функції, що сприяє досягненню прагматичної мети автора промови.

Дослідження проводилось на матеріалі 110 політичних промов федеральних канцлерів Німеччини: К.Аденауера, В.Брандта, Г.Коля і Г.Шрьодера за період 1949-1962, 1969-1974, 1982-1998, 1998-2004 років, узятих з архівів Центрального відомства преси та інформації ФРН на офіційному сайті Федерального уряду Німеччини. До аналізу були залучені найбільш вагомі для політичного дискурсу повоєнного періоду жанри політичних виступів, добрані за принципом спрямованості на гомогенний або гетерогенний тип аудиторії, до якої звертається промовець. Корпус дослідженого матеріалу склали 63 промови жанру “урядова заява” та 47 промов жанру “урочисте звернення”.

Для досягнення поставленої мети й вирішення завдань дослідження
у дисертаційній роботі використано методи лінгвістичного спостереження, синтаксичного аналізу, семантико-прагматичного аналізу, контекстного аналізу, кількісного аналізу, лінгвістичного моделювання. Метод лінгвістичного спостереження надає змогу визначити інваріантні ознаки категорії суб'єкта як метанаукового поняття в лінгвістиці та суміжних з нею науках. Виділення типів пропозиційних трансформацій за участю суб'єкта визначається шляхом синтаксичного аналізу висловлень канцлерів ФРН у складі політичних промов жанрів “урядова заява” та “урочисте звернення”. Встановлення мовних і мовленнєвих засобів самопрезентації промовця здійснюється за допомогою методу семантико-прагматичного аналізу фрагментів промов. З метою виявлення прагматичних факторів, які впливають на вибір засобів самопрезентації промовця, використано контекстний аналіз фрагментів промов. Визначення частоти вживання засобів самопрезентації промовця та особливостей їх реалізації у політичних промовах базується на кількісному аналізі. Метод лінгвістичного моделювання спрямований на побудову профілю суб'єкта в політичній промові, який відображає закономірності вибору засобів самопрезентації промовця в урядових заявах та урочистих зверненнях канцлерів ФРН.

Наукова новизна роботи полягає в комплексному аналізі категорії суб'єкта в руслі функціонального підходу, який охоплює як прагматичний, так
і когнітивний напрями дослідження одиниць мови і мовлення. Категорія суб'єкта вперше розглядається в усій сукупності її семантичних, синтаксичних, логічних та комунікативних аспектів. У роботі визначено і класифіковано основні засоби самопрезентації промовця, які належать до лексичного, синтаксичного і текстового рівнів політичних виступів жанру “урядова заява” та “урочисте звернення”. Вперше шляхом кількісного аналізу виявлено взаємозалежність між вибором засобу самопрезентації промовця і прагматичними факторами політичної промови, що були включені до профілю суб'єкта.

Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає у виділенні стратегій, тактик і засобів самопрезентації промовця в політичних виступах канцлерів ФРН повоєнного періоду, що може бути певним внеском у прагматику, лінгвістику тексту, теорію мовленнєвого впливу, теоретичну граматику сучасної німецької мови. Введене у дисертації поняття прагматичного суб'єкта, під яким ми розуміємо явну й неявну вербальну самопрезентацію промовця у складі політичного виступу, дозволило виокремити прагматичний аспект функціонування категорії суб'єкта поряд із дослідженими семантичним, синтаксичним, логічним та комунікативним аспектами.

Практичне значення роботи полягає в можливості використання основних положень і отриманих результатів у теоретичних курсах стилістики (розділ “Жанри та стилі”), лексикології (розділ “Евфемістична лексика”, “Семасіологія та семантика”), теоретичної граматики німецької мови (розділи “Іменник”, “Займенник”, “Синтаксис”), у спецкурсах “Прагматика”, “Інтерпретація тексту”, в укладанні навчальних посібників, при написанні курсових, дипломних і магістерських робіт. Висновки і матеріали дисертаційного дослідження можуть знайти застосування при підготовці та інтерпретації політичних промов, у політичній рекламі та формуванні культури виборчих перегонів.

Апробація основних положень та результатів дисертаційного дослідження відбулась на 10 наукових конференціях, у тому числі двох міжнародних: “Мова і культура” (Київ, 1999), “Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес” (Чернівці, 2004); двох республіканських: Всеукраїнській науковій конференції “З ХХ в ХХІ століття” (Київ, 2001), ІІ Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2001); шести науково-практичних: “Мова - освіта - культура: наукові парадигми і сучасний світ”, (Київ, 2001); “Мова, освіта і культура у сучасному світі” (Київ, 2001); “Актуальні проблеми вивчення мов і культур” (Київ, 2002); “Германістика в Україні: сьогодення і перспективи”, присвячена 50-річчю факультету німецької мови КНЛУ (Київ, 2003); “Мовна освіта в контексті Болонського процесу” (Київ, 2005); “Лінгвістична наука й освіта у європейському вимірі” (Київ, 2005).

Публікації. Основні положення дисертації викладені в шести статтях автора, опублікованих у фахових виданнях ВАК України (2,7 др. арк.), а також у тезах однієї наукової конференції. Загальний обсяг публікацій - 3,3 др. арк.

Загальний обсяг роботи. Обсяг основного тексту складає 164 сторінки (у тому числі 28 рисунків і 7 таблиць), загальний обсяг роботи разом із бібліографією та списком промов федеральних канцлерів ФРН і членів Федерального уряду становить 204 сторінки. Список використаної літератури включає 311 джерел. Список джерел ілюстративного матеріалу нараховує 125 позицій.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури, списку промов федеральних канцлерів ФРН повоєнного періоду, списку промов членів федерального уряду Г.Шрьодера за період 1998-2002 років.

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, висвітлено актуальність, об'єкт, предмет, мету і завдання роботи, визначено її теоретичне та практичне значення, сформульовано основні положення, які виносяться на захист.

Перший розділ присвячено розгляду категорії суб'єкта з погляду теорії пізнання. В межах розділу висвітлено поняття суб'єкта в лінгвістиці та суміжних з нею гуманітарних науках. На підставі аналізу виділено інваріантні ознаки категорії суб'єкта як предмету вивчення лінгвістики, філософії, логіки та лінгвістичної прагматики зокрема. Розглянуто семантичні, синтаксичні, комунікативні та прагматичні аспекти категорії суб'єкта.

У другому розділі розкрита сутність категорії суб'єкта з позицій політичної лінгвістики та теорії мовленнєвого впливу. Мовні й мовленнєві засоби самопрезентації промовця розглядаються як механізми з перлокутивною функцією, що спричинюють зміну опису дійсності в мікроструктурах промов та спонукають адресатів до певної інтерпретації подій, яка є вигідною для промовця.

Третій розділ присвячений мовним і мовленнєвим засобам, які ідентифікують промовця на рівні речення й тексту промов федеральних канцлерів ФРН. У розділі класифіковано стратегії самопрезентації промовця в політичному виступі, виділено засоби самопрезентації автора на лексичному, синтаксичному та текстовому рівнях промови, проведено кількісний аналіз за концептуальною змінною “активність-пасивність”. Побудовано модель профілю суб'єкта, до якої були включені фактори адресованості тексту та комунікативної ситуації.

У загальних висновках підведено підсумки проведеного дослідження, викладено результати кількісного аналізу, окреслено перспективи подальшої розробки проблеми категорії суб'єкта в лінгвістиці.

Основний зміст роботи

Розділ 1. “Гносеологічний аналіз категорії суб'єкта в контексті парадигми функціоналізму”. Точкою відліку для розгляду категорії суб'єкта ми обрали функціональний підхід, який передбачає рух евристичної думки від функцій, значень, комунікативних цілей, намірів адресанта до наявних у мові формальних засобів самопрезентації промовця (І.П.Сусов). Аналіз категорії суб'єкта з погляду гносеології вимагає уточнення поняття “суб'єкт” у лінгвістиці та суміжних з нею гуманітарних дисциплінах. На сьогоднішній день у мовознавчій науці існують розбіжності щодо визначення категорії суб'єкта з семантичного, синтаксичного, комунікативного та прагматичного погляду. Виходячи з того, що категорія суб'єкта не відноситься до суто лінгвістичних наукових понять, а її функціональний аналіз виходить далеко за межі компетенції лінгвістики, нами були виокремлені та синтезовані інваріантні параметри категорії суб'єкта. На наш погляд, такими параметрами є полісемантичність (термін М.С.Кагана) та функціональна асиметрія.

Полісемантичність категорії суб'єкта пов'язана з існуванням даного поняття у складі різних гуманітарних дисциплін і виражається у діалектичному протиставленні трьох головних його ознак: суб'єкта як філософської категорії, тобто позначення людини; суб'єкта як категорії логіки, що відповідає предмету думки; суб'єкта як мовної одиниці у розумінні синтаксичного члена речення; суб'єкта як мовленнєвого явища в дискурсі.

Функціональна асиметрія категорії суб'єкта у лінгвістиці ґрунтується на традиційному протиставленні чотирьох його аспектів: граматичного, логічного, семантичного і комунікативного. Всі вони реалізуються в мікро- та макроструктурі промови (Т.А.van Dijk) двома шляхами:

1. Кожен із чотирьох аспектів категорії суб'єкта може бути вираженим за допомогою кількох мовних засобів лексичного та/або синтаксичного рівнів. Тут мається на увазі кількісна асиметрія між однією функцією категорії суб'єкта і багатьма мовними формами, за допомогою яких промовець виражає себе на рівні мікро- або макроструктури тексту. Подібні мовні форми вираження функцій категорії суб'єкта відзначаються типовістю або периферійністю свого використання. Так, найбільш типовою є асиметрія між синтаксичною функцією категорії суб'єкта і формами її реалізації, зокрема в політичній промові.

Синтаксичну функцію категорії суб'єкта можуть виконувати: а) іменники без семантичних обмежень у називному відмінку Nominativ; б) будь-які неатрибутивні займенники у називному відмінку; в) формально-структурний елемент “es” як утримувач позиції підмета; г) відсутність синтаксичного суб'єкта, зокрема в імперативних реченнях та безособовому пасиві; д) інфінітиви та інфінітивні конструкції; е) підрядні суб'єктні речення Subjektsдtze. Наприклад:

(1) Sehr verehrter Herr Nuntius, Exzellenzen, meine sehr verehrten Damen und Herren, es ist mir eine […] Freude, Sie erstmals hier in Berlin zum traditionellen Jahresempfang fьr das Diplomatische Korps zu begrьЯen (Schrцder 22.11.99).

У наведеній мікроструктурі промови синтаксична функція категорії суб'єкта реалізується, з одного боку, у складі апелятивного вставного речення (звернення), за допомогою власного імені Herr Nuntius, а також іменників із категоріальним значенням “істота”: Exzellenzen, Damen, Herren. З іншого боку, синтаксичну функцію категорії суб'єкта презентує формально-структурний елемент es, що утримує позицію підмета. У словосполученні es ist mir eine Freude формальний синтаксичний суб'єкт es виступає корелятом семантичного суб'єкта-агенса ich: es ist mir eine Freude = ich freue mich.

2. Усі аспекти категорії суб'єкта часто маніфестуються в межах однієї мовної форми, яка виражається певною частиною мови і синтаксичним членом речення. Так, одна й та сама мовна форма може виконувати чотири функції: логічну F1, семантичну F2, синтаксичну F3 та комунікативну F4. Наприклад:

(2) Die Menschen im Westen haben ihren Landsleuten in den neuen Lдndern das Erlebnis und die Chance jahrzehntelanger Freiheit voraus (Kohl 3.10.97).

Наведений фрагмент демонструє збіг логічної, семантичної, синтаксичної та комунікативної функцій категорії суб'єкта у межах однієї форми - іменника die Menschen. Так, сукупний суб'єкт die Menschen є логічним суб'єктом, що позначає предмет судження і відповідає функції F1. Лексема die Menschen відсилає до сукупності живих істот, активних носіїв дії, тобто є семантичним суб'єктом, який співвідноситься з функцією F2. Іменник die Menschen виконує водночас синтаксичну функцію підмета у мікроструктурі тексту, тому він задовольняє функції F3. Зрештою, підмет die Menschen є темою, тобто даною інформацією у функціональній перспективі речення, втілюючи комунікативну функцію F4.

На відміну від численних синтаксичних, семантичних, логічних та комунікативних визначень категорії суб'єкта (Н.Д.Арутюнова, О.Є.Кибрик, Г.В.Колшанський, О.В.Падучева) недостатньо дослідженою залишається його реалізація в прагматичному вимірі мовлення. Суб'єкт “за кадром” асоціюється
з поняттями промовця, автора, комуніканта, суб'єкта, або продуцента мовлення. На нашу думку, промовець як явище позамовної дійсності має право претендувати на термінологічне визначення “прагматичний суб'єкт”, оскільки
в процесі самопрезентації за допомогою мовних і мовленнєвих засобів він реалізує свої прагматичні наміри як в окремому висловленні, так і в тексті.

Розділ 2. “Онтологія суб'єкта в повоєнному політичному дискурсі ФРН”. Аналіз онтологічних параметрів категорії суб'єкта, тобто його реального функціонування в політичній комунікації, потребує передусім чіткого окреслення й самих термінів “політична мова” та “політичний дискурс”. Ми дотримуємося визначення політичної мови, запропонованого А.Буркхардтом, яке охоплює “всі види публічної, інституціональної та приватної комунікації з політичних питань, усі типово політичні жанри текстів, а також усі лексичні та стилістичні мовні засоби, що є характерними для мовленнєвої реалізації в політичних ситуаціях”.

З позицій прагматики поняття “політична мова” піддається подальшому розшаруванню на мову ідеології та інституціональну мову. Так, мову ідеології можна охарактеризувати, за термінологією В.Дікманна, як “мову, спрямовану назовні, до широких кіл громадськості”, або зовнішній тип політичної мови (Meinungssprache - мова суспільної думки). Інституціональна мова отримує визначення “функціональної мови” (Funktionssprache), яка слугує “організаційному порозумінню в межах державного апарату та його інститутів” і становить, відповідно, внутрішній тип політичної мови. Врахування зовнішнього та внутрішнього типів політичної мови склало основу для підбору матеріалу з метою онтологічного аналізу категорії суб'єкта в політичній промові.

Усні політичні виступи та їх писемні версії є головною складовою частиною політичного дискурсу. Слідом за А.М.Барановим, ми розглядаємо дискурс як “сукупність альтернативних мовних засобів вираження певного смислу (дискурсивних практик), що ідентифікують учасників політичного дискурсу […] або формують конкретну тематику політичної комунікації”. Проблема категорії суб'єкта як одного з таких альтернативних засобів самопрезентації промовця отримує адекватне теоретичне обґрунтування на засадах теорії мовленнєвого впливу, оскільки саме цей науковий напрям вивчає мовні механізми, що дозволяють упливати на свідомість або процес прийняття людиною тих чи інших рішень. Використовуючи різні мовні засоби й “комунікативні упакування” (термін У.Чейфа) для передачі одного й того самого змісту, ми отримуємо варіативний опис певної позамовної ситуації та, як наслідок, її альтернативну інтерпретацію з боку адресатів. За нашим припущенням, категорія суб'єкта належить до мовних засобів непропозиційного викривлення реальності, які функціонують на лексичному та синтаксичному рівнях політичної промови (Дж.О'Коннор).

Так, у процесі політичної комунікації виділяються два суттєвих аспекти змісту висловлення: інформативний, тобто ті мовні й мовленнєві засоби, які передають об'єктивні знання про позамовну ситуацію, та регулятивний, а саме засоби, що викривлюють і неадекватно відбивають певний стан справ згідно з прагматичними намірами автора висловлення. Регулятивний аспект усного й письмового спілкування передбачає, за словами Ю.Левіна, існування певних мовних перетворень щодо змісту “нейтральної” пропозиції, які використовуються з метою непропозиційного викривлення інформації та імпліцитного впливу на слухача. Згідно з Ю.Левіним, існують чотири типи трансформацій пропозицій:

1. Анулювальне перетворення - вилучення з нейтрального опису стану справ його певної частини. Найчастіше елімінуються позначення активних учасників дії та комунікативно значущі елементи висловлення. Анулювальні перетворення відбуваються на синтаксичному рівні, де в результаті пасивної трансформації та субстантивації з пропозиції можуть вилучатися агенс і логічний суб'єкт:

(3) Nun liegt es an den Kandidatenlдndern selbst, das Ziel, beitrittsfдhig zu werden, durch eigene Anstrengungen zu erreichen (Schrцder 19.01.01).

У даному фрагменті підрядне суб'єктне речення das Ziel zu erreichen сприяє, по-перше, безособовості висловлення, тобто зміні активної ролі семантичного суб'єкта-метонімії die Kandidatenlдnder на пасивну об'єктну функцію в прийменниково-відмінковому керуванні liegen an D. По-друге, номіналізована предикація Anstrengung викликає ефект неозначеності дій суб'єкта-агенса для досягнення його мети. Таким чином промовець знімає з себе відповідальність за зміст власного висловлення, перекладаючи її на адресатів.

2. Модальне перетворення - трансформація змісту пропозиції шляхом уведення до неї критеріїв аксіологічності, гіпотетичності, рефлексії. Модальні перетворення часто характеризуються заміщеннями типу істина / гіпотеза, хиба / гіпотеза, або гіпотеза / істина, гіпотеза / хиба (тобто істина чи хиба презентуються в реченні як гіпотеза і навпаки, гіпотеза заміщується нейтральним чи хибним описом стану справ). Подібні трансформації, як правило, потребують наявності певних фонових знань адресата, для того, щоб останній мав можливість відрізнити семантичну константу від суб'єктивної змінної на рівні нейтральної пропозиції. Наведемо приклад презентації гіпотези як істини з урядової заяви Г.Шрьодера про проведення військових операцій на території Афганістану:

(4) In der Цffentlichkeit sind zum Beispiel die Fragen [an die Bundesregierung] gestellt worden: Warum leistet ihr denn Solidaritдt? Ist denn der Erfolg dieser Bьndnisleistung gewдhrleistet? Niemand kann das sagen, jedenfalls nicht mit letzter Sicherheit. Aber was wдre das fьr eine Solidaritдt, die wir vom Erfolg einer MaЯnahme abhдngig machten? (Schrцder 16.11.01). Тут присутня така гіпотеза:

Niemand kann den Erfolg der Bьndnisleistung garantieren = ніхто не може гарантувати успіху дій союзників.

Модальні відтінки гіпотетичності виражаються: (а) неозначено-особовим займенником niemand; (б) предикативом Solidaritдt у сполученні з підрядним означальним реченням, причому предикати головного і другорядного речень sein та machen подаються в умовному способі. Комбінація предикатів у Prдteritum Konjunktiv з формою риторичного запитання до необмеженої кількості адресатів посилює ефект нав'язування пресупозиції “справжньої солідарності”. Використання автором займенника niemand у функціях “активного” семантичного суб'єкта в позиції підмета, а також логічного суб'єкта судження, сприяють перетворенню імпліцитної пресупозиції (гіпотези) на “істинну” пропозицію.

3. Індефінітне перетворення - операція заміни конкретних учасників або окремих фрагментів позамовної ситуації на узагальнені поняття, описи, абстрактні характеристики. Результатом індефінітної трансформації є суттєво підвищена неозначеність в інтерпретації стану справ. На синтаксичному рівні неозначеність досягається за рахунок субстантивацій, суб'єктних і об'єктних підрядних речень, зокрема з інфінітивними конструкціями. Наприклад:

(5) Es erfьllt mich mit groЯer Genugtuung, dass eine ganz entscheidende Strukturreform - die Privatisierung - mit deutscher Hilfe zum Erfolgsmodell fьr ganz Mittel- und Osteuropa wurde (Schrцder 6.06.00).

Неозначеність нейтрального стану справ у наведеному фрагменті викривається через метатекстові питання, поставлені до змісту пропозиції. Was erfьllt den Bundeskanzler mit groЯer Genugtuung? = Що саме наповнює федерального канцлера великим задоволенням? Варіанти відповідей є такі:

а) Erfolg der Privatisierung in mittel- und osteuropдischen Lдndern = успіх приватизації у середньо- та східноєвропейських країнах;

б) Die Tatsache, daЯ diese erfolgreiche Strukturreform eben mit deutscher Hilfe in mittel- und osteuropдische Lдnder eingefьhrt wurde = той факт, що ця успішна структурна реформа була проведена у середньо- та східноєвропейських країнах саме за допомогою Німеччини.

Синтаксична неозначеність наведеного прикладу створюється, з одного боку, завдяки підрядному суб'єктному реченню, де відсутній агенс, відповідальний за зміст пропозиції. З іншого боку, наявність кількох комунікативно-прагматичних фокусів у структурі пропозиції (entscheidende Strukturreform, deutsche Hilfe, Erfolgsmodell) не дозволяє віддати однозначну перевагу одному з них і виявити прагматичні наміри автора.

4. Фіктивне перетворення вводить до нейтрального опису стану справ певні елементи, яких не було в реальній позамовній ситуації. Зміст пропозиції може доповнюватись, наприклад, фіктивними учасниками подій, нереальними діями реальних персонажів, висловленнями, які не відображають суті справи, про яку йде мова. Таким чином, категорія суб'єкта виступає одним із засобів непропозиційного викривлення реальності, який викликає варіативні інтерпретації промови в цілому та, зокрема, її конкретних фрагментів з боку адресатів.

Розділ 3. “Прагматична реалізація суб'єкта в політичних промовах канцлерів ФРН повоєнного періоду”. Самопрезентація промовця в політичному тексті може бути визначеною як “стратегічний процес, базисом для якого є вибір оптимальних мовних ресурсів“ (О.С.Іссерс). Ми розуміємо стратегію як специфічний аспект мовленнєвої поведінки суб'єкта, який виражається
у сукупності дій та мовних засобів, що використовує промовець для вирішення комунікативного завдання. Слідом за О.С.Іссерс, ми розрізняємо загальні та часткові стратегії. Так, загальна стратегія самопрезентації автора в політичній промові складається з часткових стратегій самовираження, самоутвердження та самовиправдання, які присутні в обох досліджених жанрах політичних текстів.

Виокремлені в процесі аналізу стратегії промовця реалізуються мовними і мовленнєвими засобами на текстовому рівні, наприклад, у комунікативних блоках вступу, основної частини, заключної частини, які функціонують у макроструктурі політичної промови. Зважаючи на те, що такі блоки макроструктурного рівня великі за кількістю слововживань і не завжди можливо чітко визначити межі переходу від однієї до іншої стратегії, необхідно виділити прагматичний аспект самопрезентації промовця на більш низькому рівні ієрархії. Даною сферою прагматичної реалізації категорії суб'єкта ми вважаємо тактику, тобто “одну або кілька мовленнєвих дій, котрі сприяють здійсненню стратегії” (І.Ф.Ухванова-Шмигова). Під час аналізу виявилося, що в політичній промові тактики існують на рівні речення й тексту та можуть бути виражені лексичними і синтаксичними засобами.

1. На лексичному рівні виділяються дві форми самопрезентації промовця: займенник та іменник із декількома підтипами.

Перший тип самопрезентації промовця утворюють займенники, що розподіляються, за О.В.Падучевою, на три розряди: дейктичні (ich, du, wir, sie), присвійні (mein, dein, unser, Ihr, euer), неозначені (niemand, jemand, man, jeder, alle). Так, до розряду неозначених займенників належать: неозначено-особовий займенник man, заперечний niemand, займенники типу alle, jeder з ознаками ад'єктивності або субстантивності, напівнеозначений займенник viele. Наприклад:

(6) Man darf bezweifeln, ob die Kollegen aus dem anderen Teil Deutschlands richtig gewuЯt haben, was ihnen im vorigen Jahr mit dem Einigungsvertrag zugemutet wurde. […] Statt dessen hдtte man sagen kцnnen: Berlin ьbernimmt nach und nach die ihm vorbehaltene Rolle der Hauptstadt Deutschlands (Brandt, Ausdruck aus dem Internet-Angebot 10.03.02).

У наведеному прикладі займенник man є суб'єктом пропозиційної установки (модусу) висловлення, тобто відбиває певну стратегію самовираження автора політичного виступу. Порівняємо: man darf bezweifeln ich bezweifle; man hдtte sagen kцnnen ich kцnnte sagen. Подібна самопрезентація промовця базується на індефінітності, інакше кажучи, небажанні привласнювати собі повну відповідальність за зміст пропозиції.

Другий тип самопрезентації промовця утворюють іменники, які розподіляються на три групи: сукупні суб'єкти (das deutsche Volk, die Menschen); персоніфіковані поняття з метонімічним перенесенням (der Bundestag, die Bundesregierung, Deutschland, die Partei); метонімічні номіналізації (die Anstrengung, die Verwirklichung).

Поряд із сукупними суб'єктами дії в політичних виступах було зафіксовано велику кількість іменників з метонімічним перенесенням. Так, у процесі аналізу найвища частота була виявлена у перенесенні назви з країни на сукупність її жителів: Deutschland, das Land (220 слововживань). Наприклад:

(7) Es gibt sicher viele Grьnde, warum Deutschland in der aktuellen Situation seine Prдsenz und seine aktive Solidaritдt unseren Freunden in den Vereinigten Staaten […] zeigen muss (Schrцder 11.10.01).

2. Самопрезентація автора політичного виступу на синтаксичному рівні відбувається декількома шляхами. По-перше, мовним індикатором агенса може виступати формальний підмет es. За допомогою формального граматичного суб'єкта імпліцитну присутність мовця можна простежити: а) у підрядному реченні суб'єкта (Subjektsatz), з його корелятом es на початку головного речення; б) у підрядному реченні об'єкта (0bjektsatz), корелят якого es розташований всередині головного речення; в) у безособових реченнях у складі словосполучень з відмінковим або прийменниково-відмінковим керуванням дієслова типу es gibt, es handelt sich um, es geht um, es bedarf G. Наприклад:

(8) Aber hier kann es nicht um unser Wohlbefinden und unsere alltдglichen Annehmlichkeiten gehen […] Es geht um eine nationale Weichenstellung (Brandt, Ausdruck aus dem Internet-Angebot 10.03.02).

“Es” виступає як формальний суб'єкт у безособовому реченні з прийменниково-відмінковим керуванням дієслова es geht um.

По-друге, самопрезентація промовця на синтаксичному рівні відбувається також у процесі пасивної трансформації пропозиційного змісту, в результаті якого агенс або може бути вилученим зі складу висловлення взагалі, або функціонувати у непрямому відмінку:

(9) Und warum wurde ьber die finanziellen Aspekte der Hauptstadtfrage nicht objektiver informiert […] Auch darum wurde vor Monaten gebeten (Brandt 10.03.02).

У наведеному фрагменті семантичний суб'єкт вилучено з опису фактичного стану справ, і в синтаксичному плані речення перетворюється на безособове.

По-третє, імпліцитною самопрезентацією промовця на синтаксичному рівні є субстантивації, що в теорії мовленнєвого впливу розглядаються як предикаційні згортки. Подібні згортки розкриваються, за термінологією Д.Сеймора, через метатекстові запитання. Наприклад:

(10) Abrьstung und Rьstungskontrolle mьssen mit der politischen Entwicklung Schritt halten und, wenn notwendig, beschleunigt werden (Kohl 28.11.89).

Von wem und auf welche Weise wird Abrьstung durchgefьhrt?= хто і яким чином проводить роззброєння?

3. Текстовий рівень самопрезентації промовця утворюють структуровані сукупності типових мовних і мовленнєвих засобів, які застосовує автор промови з метою самовираження, самоутвердження або самовиправдання. Нами були визначені сукупності типових засобів вираження промовця в політичному тексті, які об'єднуються в тактики (див. рис. 1):

Рис. 1. Засоби самопрезентації промовця на текстовому рівні

3.1. Тактика одиничності характеризується наявністю лише двох мовних індикаторів ich, mein і відноситься до активних тактик.

3.2. Тактика множинності маніфестується іменниковими засобами самопрезентації промовця, а саме - метонімічними перенесеннями типу “політична установа - сукупність її членів”. Засоби вираження даної тактики мають додаткові параметри ексклюзивності (включеності “своєї” групи до самопрезентації суб'єкта мовлення) та інклюзивності (включеності до самопрезентації промовця адресатів як представників “чужої” групи). Різниця між ними полягає у тому, що ексклюзивні займенники є позначеннями самого промовця та його прихильників, тобто, за словами Й.Кляйна, розкриваються формулою: wir = ich + meine Anhдnger (“ми” = “я + мої прихильники”). Інклюзивні займенники, навпаки, корелюють із промовцем та всією його аудиторією, що суттєво знижує рівень відповідальності автора за зміст власних висловлень, дозволяючи перекласти процес прийняття рішень на слухача. Такі займенники розкриваються формулою: wir = ich + Sie (die Adressaten), а саме “ми”= “я + ви (адресати)”.

3.3. Тактику індефінітності виражають, з одного боку, займенникові засоби самопрезентації автора, як-то: неозначені займенники man, alle, jeder, нечастотні вказівні та відносні займенники derjenige, der / die. З іншого боку, до цієї тактики належать іменникові засоби самопрезентації промовця, а саме - сукупні суб'єкти das Volk; метонімії типу “країна - сукупність її мешканців”: Deutschland; метонімічні субстантивації типу “ім'я дії - об'єкт-результат”: die Abrьstung, die Ьbergabe.

3.4. Тактика елімінації (вилучення) визначається відсутністю мовного позначення промовця, яка досягається використанням специфічних синтаксичних конструкцій: процесуального та безособового пасива, суб'єктних і об'єктних підрядних речень, безособових речень, у яких дієслово керує певним відмінком.

На підставі даних корпусу політичних виступів чотирьох федеральних канцлерів повоєнного періоду ми провели кількісний аналіз політичних промов, до якого були включені підрахунки використання промовцями певних засобів самопрезентації. Наш аналіз складався з кількох етапів. По-перше, був зібраний корпус мовних даних, який містив 110 політичних промов федеральних канцлерів ФРН періоду 1949-2004 років загальним обсягом 225273 слововживань. По-друге, було визначено концептуальну змінну, тобто критерій, на підставі якого здійснювався кількісний аналіз мовних показників промовця. В нашій роботі такою змінною стала опозиція “активність-пасивність” по відношенню до засобу самопрезентації політика. По-третє, була обрана одиниця кодування, тобто мовні засоби для кількісних підрахунків на кожному рівні політичної промови. Так, на лексичному рівні аналізувались окремі слова, на синтаксичному рівні підраховувались речення з певною синтаксичною структурою, на текстовому рівні розглядались сукупності мовних засобів для вираження тактик.
По-четверте, були здійснені кількісні підрахунки засобів самопрезентації суб'єкта мовлення в політичній промові та інтерпретація результатів дослідження.

На першому етапі аналізу було виділено типові тактики, які включили найбільш частотні показники промовця у всьому корпусі політичних промов.
За результатами дослідження, типовими мовними показниками промовця
в розглянутих політичних виступах є “wir” у значенні ексклюзивності
(2517 одиниць) та “ich” (1663 одиниці). Як показав аналіз значень концептуальної змінної в текстах, тактика одиничності й ексклюзивний напрямок тактики множинності (рис. 1) є типовими активними тактиками самопрезентації автора політичної промови. Типовими пасивними тактиками самопрезентації промовця, за результатами підрахунків, виявилися: а) займенник “wir” у значенні інклюзивності (1402 одиниці); б) іменник Deutschland як метонімічне перенесення типу “країна - її мешканці”, що належить до тактики індефінітності (220 одиниць).

На підставі даних кількісного аналізу ми стверджуємо, що активна позиція промовця найбільш адекватно виражається займенниковими засобами “wir” ексклюзивне та “ich”. Загалом, активні засоби самопрезентації політика превалюють у всьому дослідженому корпусі текстів, що, з одного боку, свідчить про переважання стратегії самоутвердження адресанта за рахунок “своєї” групи (“wir” excl.), з іншого боку, вказує на культурну традицію “агентивності” (С.А.Жаботинська), притаманну європейській політиці (“ich”). Типовість пасивних мовних показників “wir” інклюзивне та метонімії “Deutschland” пояснюється семантичними особливостями названих засобів, які дозволяють адресанту імпліцитно включити до “своєї” групи будь-яку іншу групу адресатів.

Другий етап аналізу зумовив концентрацію нашої уваги на перевірці гіпотези про принципи вибору засобів самопрезентації автора промови. За нашим припущенням, вибір та переважне використання активних або пасивних засобів самопрезентації суб'єкта мовлення детермінуються прагматичними факторами адресата і комунікативної ситуації. Фактор адресата корелює з жанровим розподілом загальної сукупності промов. Тут маються на увазі принципово різні типи аудиторії, до яких звертаються промовці: в урядовій заяві адресатами промовця стають насамперед уряд і парламент, тобто гомогенний тип адресатів; урочисте звернення, у свою чергу, спрямовується на велике гетерогенне коло реципієнтів, серед яких можуть бути всі громадяни власної країни чи представники окремих груп населення країни, а також людство в цілому. Для нашого аналізу ми обрали два протилежних напрями адресування виступів: внутрішній жанр урядової заяви як типового представника текстів інституціональної мови та зовнішній жанр урочистого звернення як типовий приклад текстів, що містять мову суспільної думки. Окрім того, для аналізу було виокремлено два типи комунікативних ситуацій: кризова й повсякденна. Кількісний аналіз корпусу політичних текстів з урахуванням згаданих факторів підтвердив гіпотезу про існування залежності між вибором конкретних засобів самопрезентації промовця і прагматичними умовами їх реалізації в аналізованих політичних промовах. Так, проведений аналіз виявив залежність уживання показників активних тактик “ich” та “wir” у значенні ексклюзивності від жанру тексту. Як демонструють підрахунки, урядові заяви виявляють високу частоту використання засобів “wir” у значенні ексклюзивності (1821 одиниця) та “ich” - 847 одиниць. В урочистих зверненнях спостерігається значне зменшення показника тактики множинності (696 слововживань засобу “wir” ексклюзивне). Кількісні показники засобів пасивної самопрезентації суб'єкта мовлення не виявили істотного розходження в обох досліджених жанрах промов (відповідно, 698 та 704 слововживань для “wir” в інклюзивному значенні й 101 та 119 одиниць для метонімії “Deutschland”). Таким чином, спрямованість на внутрішній гомогенний тип аудиторії як фактор адресованості тексту впливає на застосування саме активних засобів самопрезентації промовця, про що свідчать: а) високі показники вживання “ich” та “wir” ексклюзивне в урядовій заяві; б) значна розбіжність між частотою вживання таких засобів в обох жанрах промов; в) відсутність істотного розходження у розподілі засобів самопрезентації в жанрі “урочисте звернення”.

В процесі аналізу ми також установили, що існує залежність використання активних та пасивних засобів самопрезентації суб'єкта мовлення від фактору комунікативної ситуації в обох жанрах промов. Так, в урядових заявах за умов кризової ситуації частота вживання ексклюзивного “wir” (662 одиниці) та “ich” (371 одиниця) суттєво зменшується порівняно з їх вживанням у повсякденній ситуації (відповідно, 1159 слововживань “wir” та 476 “ich”). Така ж сама тенденція прослідковується для “пасивних” засобів “wir” інклюзивного та метонімії “Deutschland”. Ще більший розрив між частотою показників промовця у різних комунікативних ситуаціях демонструють урочисті звернення. Так, за умов кризи частота вживання інклюзивного “wir” та метонімії “Deutschland” в урочистих зверненнях у 13 разів нижча, ніж у повсякденній ситуації.

Висновки

В межах функціонального підходу категорія суб'єкта характеризується двома інваріантними параметрами: полісемантичністю і функціональною асиметрією. Полісемантичність реалізується у протиставленні головних ознак категорії суб'єкта як поняття лінгвістики, філософії та логіки. Функціональна асиметрія поняття “суб'єкт” у лінгвістиці виражається наявністю кількісного асиметричного відношення між формами та функціями категорії суб'єкта.

В лінгвістичному плані асиметрію категорії суб'єкта визначають її чотири аспекти: логічний, граматичний, комунікативний і семантичний. Кожен із названих аспектів може бути вираженим за допомогою різних мовних корелятів на лексичному, синтаксичному та текстовому рівнях розглянутих промов канцлерів ФРН. Усі аспекти категорії суб'єкта можуть також збігатись у межах однієї мовної форми, яка кодується певною частиною мови і синтаксичним членом речення.

В процесі дослідження онтології суб'єкта в політичному дискурсі виявилося, що він функціонує як засіб непропозиційного викривлення реальності, тобто заміна категорії суб'єкта в модусі висловлення веде до варіативної інтерпретації диктума з боку адресатів. Як показав синтаксичний аналіз, процеси заміни та вилучення категорії суб'єкта викликають анулювальні, фіктивні, індефінітні та модальні трансформації пропозицій, що дозволяє віднести засоби самопрезентації промовця до мовних механізмів з перлокутивним ефектом, який реалізується, зокрема, в політичному виступі.

До експліцитних та імпліцитних засобів вираження промовця належать мовні й мовленнєві одиниці, які презентують автора на лексичному та синтаксичному рівнях промови, а також структуровані сукупності названих одиниць на рівні тексту, які належать до стратегій і тактик автора промови.

У складі загальної стратегії самопрезентації промовця вирізняються часткові стратегії самовираження, самоутвердження та самовиправдання. Сукупність тактик промовця складають тактики одиничності, множинності, індефінітності (неозначеності) та елімінації (вилучення).

Проведений кількісний аналіз засобів самопрезентації промовця в політичних виступах дав змогу виявити фактори впливу на вибір активних або пасивних тактик самопрезентації автора промови. На підставі даних аналізу доведено, що застосування активних та пасивних тактик самопрезентації промовця у політичному виступі залежить: а) від комунікативної ситуації; б) від напряму адресованості політичної промови. Фактор адресованості тексту певному типу аудиторії в жанрі “урядова заява” впливає на застосування активних тактик самопрезентації промовця у бік збільшення їх частоти. В свою чергу, зниження частоти вживання типових показників суб'єкта мовлення в обох жанрах промов детермінується прагматичним фактором кризової комунікативної ситуації.

Проблематика категорії суб'єкта в політичному дискурсі має перспективи подальших досліджень. Вони можуть бути зосереджені на особливостях самопрезентації промовця в дискурсах опозиційних ідеологічних систем або цінностей, наприклад, “схід - захід”, “конфліктність - неконфліктність”, “тероризм - цивілізований світ”. На увагу заслуговує дослідження дискурсів авторитарних мовних особистостей, а також виявлення ролі засобів масової інформації в інтерпретації стратегій і тактик адресанта політичної промови.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Профіль суб'єкта в сучасній політичній промові (на матеріалі німецької мови) // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ. Серія Філологія. Педагогіка. Психологія. - К.: Видавничий центр КДЛУ, 2000. - Вип. 2. - С. 104-110.

2. Асиметрія суб'єкта в дискурсивному просторі політичної промови
(на матеріалі німецької мови) // Проблеми семантики слова, речення та тексту. - К.: Видавничий центр КДЛУ, 2000. - Вип. 4. - С. 91-100.

3. Особливості етнокультурної структурації суб'єкта в мовній системі // Вісник Черкаського університету. Серія Філологічні науки. - Черкаси, 2001. - Вип. 24. - С. 77-80.

4. Прагматичні виміри суб'єкта в межах політичного дискурсу Німеччини // Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. пр. - К.: Прайм-М, 2002. - № 6. - С. 123-127.

5. Суб'єкт як механізм варіативної інтерпретації дійсності (на матеріалі німецької мови) // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ. Серія Філологія. Педагогіка. Психологія. - К.: Видавничий центр КНЛУ, 2003. - Вип. 7. - С. 38-41.

6. Особливості самопрезентації суб'єкта в політичній промові // Проблеми семантики слова, речення та тексту. - К.: Видавничий центр КНЛУ, 2004. - Вип. 11. - С. 200-205.

7. Пряма та зворотна асиметрія суб'єкта в політичній промові // Матеріали Міжнародної наукової конференції “Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес”. - Чернівці: Рута, 2004. - С. 79-81.

Анотація

Дорофеєва М.С. Категорія суб'єкта в політичній промові (на матеріалі виступів федеральних канцлерів ФРН повоєнного періоду). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2005.

У дисертації пропонується комплексний підхід до вивчення форм самопрезентації суб'єкта мовлення в політичній промові федеральних канцлерів ФРН повоєнного періоду, включаючи аналіз технологій мовленнєвого впливу на аудиторію. Доведено, що інваріантними параметрами категорії суб'єкта з погляду лінгвістики, філософії та логіки є полісемантичність і функціональна асиметрія.

У прагматиці категорію суб'єкта визначено як самопрезентацію індивіда в ситуації мовлення за допомогою засобів лексичного, синтаксичного і текстового рівнів. Категорія суб'єкта розглядається як вагомий мовний фактор впливу на адресатів політичної промови.

На підставі даних семантико-прагматичного аналізу виявлено, що на рівні макроструктури промови мовні засоби ідентифікації промовця організуються
в стратегії, а на рівні речення об'єднуються в тактики самопрезентації суб'єкта мовлення. Проведений кількісний аналіз засобів самопрезентації канцлерів ФРН повоєнного періоду дозволяє стверджувати, що використання промовцем переважно “активних” або “пасивних” тактик самопрезентації залежить від таких прагматичних факторів, як комунікативна ситуація та адресованість промови.