Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський національний університет

УДК: 81.411.2-3

Лексикографічна інтерпретація семантичної структури багатозначних прикметників російської мови

Спеціальність 10.02.02 - російська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата філологічних наук

Кузнецова Надія Володимирівна

Дніпропетровськ - 2003

АНОТАЦІЯ

Кузнецова Н.В. Лексикографічна інтерпретація семантичної структури багатозначних прикметників російської мови. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 - російська мова. - Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2003.

В анотованій дисертації поданий аналіз лексикографічної інтерпретації семантичної структури багатозначних прикметників, зафіксованих в "Словаре современного русского литературного языка: В 17 томах" (М.-Л., І950-1965).

Проаналізовані найважливіші теоретичні положення, накопичені сучасною русистикою в рамках лексемоцентричного підходу до вивчення значення слова; виявлений характер лексичного значення прикметника та його вплив на специфіку семантичної структури багатозначних ад'єктивів; розглянуті структурно-семантичні особливості словникових дефініцій прикметників, вихідні положення лексикографічної інтерпретації полісемії; розроблена й апробована методика розмежування лексичного значення та семантичного відтінку; простежені традиції В.Даля в трактуванні семантичної структури прикметників російської мови сучасними тлумачними словниками; описаний процес розвитку полісемії в системі ад'єктивних слів та встановлені відмінності в представленні епідигм прикметників-полісемантів різними словниками; досліджені відношення значень багатозначних прикметників на міжслівному та внутрішньослівному рівнях; описана “відображена” полісемія прикметників та її лексикографічна інтерпретація; подані топологічні типи й основні моделі семантичних відношень ЛСВ прикметників - полісемантів.

Ключові слова : прикметник, багатозначність, тлумачний словник, епідигма, відображена полісемія, топологічні типи багатозначності.

АННОТАЦИЯ

Кузнецова Н.В. Лексикографическая интерпретация семантической структуры многозначных прилагательных русского языка. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 - русский язык. - Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск, 2003.

В аннотируемой диссертации представлен анализ лексикографической интерпретации семантической структуры многозначных прилагательных, зафиксированных в “Словаре современного русского литературного языка: В 17 томах” (М. - Л., 1950-1965).

Проанализированы наиболее важные теоретические положения, накопленные современной русистикой в рамках лексемоцентрического подхода к изучению значения слова; определен характер лексического значения имени прилагательного и его влияние на специфику семантической структуры многозначных адъективов. Семантическая структура многозначного слова рассмотрена как отражение особого вида отношений - эпидигматических, или деривационных (в широком смысле слова), закономерно проявляющихся как на межсловном, так и на внутрисловном уровнях.

Установлено, что различия в характере семантики качественных и относительных прилагательных предопределяют специфику их семантической структуры, одним из основных способов репрезентации которой выступает словарная статья, а для отдельного значения - словарная дефиниция. Отмечено, что при лексикографической разработке полисемии приходится постоянно сталкиваться с явлениями диффузности и речевой многозначности, которые во многих случаях являются причиной того, что толковые словари современного русского языка семантические параметры одних и тех же многозначных слов описывают по-разному.

Одним из способов отражения и в какой-то мере преодоления диффузности значений многозначного слова в лексикографической практике является использование понятия семантического оттенка. Критериями разграничения значения и оттенка значения, а также разных значений одного слова служат денотативно-сигнификативная соотнесенность значений, семантическая сочетаемость словоупотреблений, соотнесенность с синонимическими рядами, а также с производящими словами и синтагмами, выступающими в качестве словарных конкретизаторов в тексте дефиниции.

Исследование семантической структуры многозначных имен прилагательных в сопоставительном аспекте в объемах разных толковых словарей современного русского литературного языка позволило выделить группы имен прилагательных, отражающих основные тенденции в развитии полисемантичности, свойственные данной части речи: а) прилагательные, которые во всех словарях интерпретируются как однозначные; б) многозначные по данным СО, ТСУ, БАС, нБАС, МАС, БТС прилагательные, зафиксированные в “Словаре” В. Даля какоднозначные, и в) прилагательные, которые во всех словарях интерпретируются как многозначные.

Сопоставление первых двух томов раннего и более позднего изданий БАС показало, что в русском языке наблюдается увеличение общего числа имен прилагательных, структура которых отражает различные модификации значений. Обнаружено, что у многозначных имен прилагательных развитие оттенков происходит значительно чаще, чем у однозначных адъективных слов. Установлено, что чем большее количество ЛСВ развивает адъективное слово, тем выше степень формирования оттенков в его составе.

Выявлено, что толковые словари по-разному интерпретируют семантическую структуру многозначных прилагательных. Словарные дефиниции зачастую содержат ряд противоречий, которые свидетельствуют об объективных трудностях описания семантики некоторых прилагательных.

Эпидигматические связи лексических единиц проявляются как на межсловном, так и на внутрисловном уровнях. Анализ лексикографической интерпретации семантических структур многозначных прилагательных на межсловном уровне, т. е. в соотнесенности с семантическими структурами производящих субстантивов, показал, что “отраженная” полисемия представляет собой довольно распространенное явление в кругу исследуемых слов и охватывает как качественные, так и относительные прилагательные.

Эпидигматические связи значений, устанавливаемые на внутрисловном уровне, изучены путем описания формальных и содержательных отношений между ЛСВ полисеманта. Выделены и проанализированы три топологических типа связи между различными значениями эпидигмы: радиальный, цепочечный и радиально-цепочечный. Анализ значений с точки зрения содержательных отношений между ними позволил установить основные модели метонимических и метафорических связей адъективных слов внутри эпидигмы. Выявлено, что в адъективных эпидигмах наблюдается определенная корреляция между формальными и содержательными типами связи.

Словарные статьи многих прилагательных включают ЛСВ, принадлежащие разным лексико-грамматическим разрядам. Появление в составе эпидигмы ЛСВ, не совпадающего по лексико-грамматической характеристике с исходным, в основном связано с развитием качественных значений у собственно-относительных или относительно-притяжательных прилагательных. Значительно реже в эпидигме качественного прилагательного фиксируется относительный ЛСВ.

Представленный в работе анализ лексикографической интерпретации семантической структуры многозначных прилагательных русского языка может способствовать дальнейшему изучению семантической структуры слова и упорядочению словарных дефиниций в лексикографических источниках.

Ключевые слова: имя прилагательное, многозначность, толковый словарь, эпидигма, отраженная полисемия, топологические типы многозначности.

SUMMARY

Kuznetsova N. V. Semantic structure lexicographic interpretation of polysemantic adjectives in Russian language. - Manuscript.

Dissertation to be registered for the Degree of Candidate of Sciences in speciality 10.02.02 - Russian language. - Dnepropetrovsk National University, Dnepropetrovsk, 2003.

The semantic structure lexicographic interpretation analysis of polysemantic adjectives fixed in Russian modern literature language dictionary: in 17 volumes (Moscow - Leningrad, 1950-1965),has been represented in the annotated dissertation.

The major theoretical theses, accumulated by modern Russian linguistics in limits of lexemocentrical approach to learning of word meaning has been analysed; the character of lexical meaning of adjective and its influence upon specific character of semantic structure of polysemantic adjectives has been defined; the structural - semantic peculiarities of dictionary definitions of adjectives, the initial theses of lexicographic interpretation of polysemy have been considered; the methodic of delimitation of lexical meaning and semantic shade has been elaborated and attempted; V. I. Dal's traditions on interpretation of semantic structure of adjectives of Russian language of modern explanatory dictionaries have been observed; the process of polysemy development in system of adjective words has been described on epidigm presentation of adjectives - polysemantes in various dictionaries; the connections with meanings of polysemantic adjectives on outword and inword levers have been reseached; the “reflected” polysemy of adjectives and its lexicographic interpretation has been described; the topologic types and basic models of semantic connection with lexico-semantic variants of adjective - polysemants have been offered.

Keywords: adjective, polysemy, explanatory dictionary, epidigma, reflected polysemy, polysemantic topologic types.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі загального та російського мовознавства Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Турута Ірина Іванівна, Дніпропетровський національний університет, доцент кафедри загального та російського мовознавства

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Пелепейченко Людмила Миколаївна, Військовий інститут внутрішніх справ МВС України, завідувач кафедри філології

кандидат філологічних наук, доцент Бобиль Світлана Володимирівна, Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, доцент кафедри українознавства

Провідна установа: Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра російської мови, Міністерство освіти і науки України, м. Київ

Захист відбудеться 26 вересня 2003 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49025, м. Дніпропетровськ, пров. Науковий, 13, корпус 1, філологічний факультет, ауд. 804.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49025, м. Дніпропетровськ, пров. Науковий, 13.

Автореферат розісланий “23” серпня 2003 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук, доцент М.С. Ковальчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Однією із характерних рис сучасного мовознавства є активне дослідження семантики мовних одиниць різних рівнів, і перш за все лексичного. Особлива увага до слова та його значення обумовлена еволюцією лінгвістики в другій половині XX ст., що позначилася, за визначенням Ю.Д.Апресяна, “двома важливими проривами - проривом у макросвіт мови і проривом у її мікросвіт. Прорив у мікросвіт набув форму словоцентризму або, точніше, лексемоцентризму.”У рамках словоцентричного підходу опис лексичної семантики здійснюється найчастіше за допомогою дефініційного аналізу, який передбачає використання словникових тлумачень. Дослідження лексичного значення за словниковими дефініціями та лексикографічної його презентації дозволяє установити характер і типи значеннєвої структури слів, належних до різних семасіологічних підкласів і семантичних розрядів, іншими словами, здійснити розгляд лексичного значення слова в плані його епідигматики -семантичної похідності значення, що забезпечує історичну та синхронну тотожність слова (А.А.Уфімцева).

Вивчення слів у лексемоцентричному аспекті, спостереження за характером взаємозв'язку окремих значень полісемантичного слова, які зберігають свою специфіку й одночасно утворюють єдине семантичне ціле, - самостійна і недосліджена галузь у лексиці (Ж. П. Соколовська), що здатна збагатити науку новими лінгвістичними знаннями, тому що “саме в мікросвіті можна з найбільшою виразністю спостерігати елементарні механізми мови” (Ю.Д.Апресян).

Спостереження за природою значення слова, подані в багаточисельних працях вітчизняних і зарубіжних мовознавців, свідчать про підвищений інтерес до проблеми полісемії різних частин мови. Однак значимість порушеної проблеми не можна оцінити кількістю присвячених їй публікацій. Її актуальність для словникової справи та теорії лексикографії залишається, як і раніше, незмінною, про що свідчать заяви вчених, які займаються укладанням словників. До цього часу немає єдиної обгрунтованої точки зору на причини розвитку полісемії, не з'ясований повною мірою механізм формування значень у структурі лексеми, залишається невирішеною проблема значення слова та його відтінку, по суті, тільки починається дослідження епідигматичних зв'язків значень, типів семантичних структур багатозначних слів, що належать до різних частин мови, і, відповідно, остаточно не розроблена методика лексикографічної інтерпретації значень багатозначного слова. Це нерідко приводить до розбіжності у трактуванні однозначних і багатозначних слів, що веде за собою розходження в їх подачі у тлумачних словниках. Невирішеність цих та інших питань свідчить про актуальність даної дисертації, присвяченої аналізу лексикографічної інтерпретації багатозначних прикметників російської мови.

Теоретико-методологічною основою роботи стали наукові пошуки в галузі семантики Ю.Д. Апресяна, Р.О.Будагова, В.В.Виноградова, Е.М.Вольф, В.Г.Гака, Ю.Л.Гінзбург, П.Н.Денисова, В.А.Звегінцева, С.Д.Кацнельсона, Л.О.Кудрявцевої, О.О.Леонтьєва, М.В.Нікітіна, Л.М.Пелепейченко, О.І.Смирницького, Ж.П.Соколовської, Ф.І.Сороколєтова, І.А.Стерніна, А.А.Уфімцевої, Д.М.Шмельова, А.М.Шрамма та інших учених.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація орієнтована на вивчення проблем лексичної семантики, розробкою яких активно займаються викладачі кафедри загального та російського мовознавства Дніпропетровського національного університету в рамках наукової теми “Актуальні проблеми загального, класичного та російського мовознавства”.

Мета даної роботи полягає в дослідженні особливостей інтерпретації семантичної структури багатозначних прикметників тлумачними словниками російської мови й описі виявлених структур на епідигматичному рівні. Сформульована мета передбачає розв'язання таких завдань :

1) на основі зіставного аналізу способів відображення у тлумачних словниках таких семантичних параметрів, як однозначність і багатозначність, виявити основні тенденції еволюції явища багатозначності в колі прикметників;

2) з'ясувати критерії розмежування окремих значень, а також самостійного значення та його відтінку;

З) дослідити міжслівні епідигматичні зв'язки значень шляхом опису явища відображеної полісемії в колі похідних прикметників;

4) дослідити внутрішньослівні епідигматичні зв'язки значень полісемічних прикметників за допомогою :

- виділення та опису топологічних типів багатозначності ад'єктивних слів; прикметник епідигматичний полісемічний метонімічний

- аналізу метафоричних і метонімічних зв'язків значень полісемічних ад'єктивів та виділення їх основних моделей.

Об'єктом дослідження є прикметники російської мови.

Предмет дисертаційної роботи - полісемія ад'єктивних слів у лексикографічному та епідигматичному аспектах.

Семантика прикметників неодноразово аналізувалася в лінгвістичній літературі. Аналіз був спрямований на пошуки критеріїв класифікації прикметників (А.М.Шрамм, Е.М.Вольф), на визначення їх місця в мовній картині світу (Е.М.Вольф, М.Міклуш, Ж.П.Соколовська), на дослідження специфіки відносних прикметників порівняно з якісними (Е.Д.Арбатська, Д.І.Арбатський, Ю.Л.Воротников, Е.І.Коробова, Ф.Г.Коровін), на вивчення образних і переносних значень прикметників, розширення значеннєвого об'єму прикметників (Б.Х.Ісмагуїлова, Л.О.Субота, Л.Г.Кульчицька, О.Л.Ляпичева, Л.М.Пелепейченко), на виявлення дериваційного потенціалу прикметників різних ЛСГ (В.В.Волков, Е.С.Федотова). До розгляду семантичної структури окремих прикметників і конкретних ЛСГ зверталися Л.І.Іванова,

В.М. Немченко, Р. В. Туркіна, Г.М.Шипицина, А.М.Шрамм та ін. Вивченню різких аспектів багатозначності прикметників присвячені роботи Г.М.Артем'євої, С.Г.Бєликової, Т.М.Білицької, Г.В.Бортник, А.А.Брагіної, Е.Б.Гришаніної, Е.В.Рахиліної, Т.Е.Токарєвої, Н.Н.Хунг, А.М.Шрамма, Т.С.Щепіної та ін. Однак до цього часу потребують подальшого висвітлення питання, пов'язані з дослідженням механізму розвитку значень у рамках ознакових слів, оскільки процес полісемії у прикметників, на відміну від іменників та дієслів, розвивається по-особливому й пов'язаний з процесом набуття якісних значень ад'єктивними словами, а також із своєрідністю лексичної сполучуваності та дифузності.

Звернення до проблеми лексикографічної інтерпретації багатозначних прикметників викликане, з одного боку, складністю саме цього шару лексики для словникового опису, а з іншого - значенням у житті сучасної людини тлумачних словників. Тлумачний словник загальнонаціональної мови у своїх макро- і мікроструктурах відображає певний стан лексико-семантичної системи мови в конкретний хронологічний період. У зв'язку з цим правомірне питання, наскільки розрізняються між собою окремі фрагменти загальної лексико-семантичної системи, відображені словниками, що належать до різних часових періодів, які закономірності можна встановити шляхом зіставлення семантичних параметрів тлумачних словників різних епох. У цьому дослідженні на матеріалі прикметників пропонується один із можливих варіантів відповіді на поставлене питання.

Матеріалом дослідження послужили близько 20000 прикметників, вилучених методом суцільної вибірки із “Словаря современного русского литературного языка” в 17 томах. У багатьох випадках залучалися матеріали й інших тлумачних словників російської мови У роботі прийняті такі скорочення: СО - Ожегов С.И. Словарь русского языка. - М., 1991; ТСУ - Толковый словарь русского языка / Под ред. Д.Н. Ушакова: В 4т. - М., 1934-1940; БАС - Словарь современного русского литературного языка: В 17т. - М.-Л., 1950-1965; МАС - Словарь русского языка: В 4-х т. / Под ред. А.П.Евгеньевой. - М., 1981-1984; нБАС - Словарь современного русского литературного языка: В 20т. - Т. 1, 2. - М., 1991; БТС - Большой толковый словарь русского языка / Гл. ред. С.А. Кузнецов. - СПб., 2000..

Мета, завдання та загальне спрямування дослідження зумовили використання відповідних методів лінгвістичного аналізу, основним із яких є метод дефініційного аналізу. Крім того, в роботі застосовувалися такі методи, як описовий, необхідний безпосередньо для виділення одиниць аналізу та їх поділу на лексико-граматичні розряди; метод компонентного аналізу, що дозволяє виділити ідентифікуючі предикати та конкретизатори в значенні аналізованої семеми; зіставний метод, необхідний для порівняння “словникових” значень прикметників різних часових періодів; дистрибутивний метод, який застосовувався для встановлення самостійних значень полісемічних слів, а також метод симптоматичної статистики.

Наукова новизна дисертаційної роботи визначається обраним предметом дослідження і постановкою проблеми. У ній уперше поданий комплексний аналіз лексикографічної інтерпретації семантичної структури прикметників російської мови, проведений зіставний аналіз відображення тлумачними словниками російської мови кінця ХІХ-ХХ ст. полісемії прикметників, що дозволив виявити основні тенденції її розвитку; досліджені епідигматичні зв'язки значень полісемічних прикметників на міжслівному та внутрішньослівному рівнях; установлена специфіка відображеної полісемії в колі похідних прикметників; охарактеризовані формальні та змістові типи зв'язків значень в епідигмі багатозначного прикметника.

Теоретичне значення дисертації полягає в її спрямованості на вирішення сучасних семасіологічних проблем природи полісемії слів у цілому та ад'єктивних слів зокрема. Одержані результати сприятимуть подальшій розробці теорії полісемії, більш глибокому осмисленню епідигматичних відношень значень полісемічного слова; уточненню лексикографічної інтерпретації значення і відтінку значення; вони також є певним внеском у подальший розвиток теорії лексикографії.

Практичне значення роботи зумовлене можливістю застосування результатів дослідження в лексикографічній практиці; у викладанні курсу “Лексикологія”, спецкурсів з лексичної семантики та лексикографії; при підготовці навчальних посібників із сучасної російської мови, в тому числі і для студентів-іноземців.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи обговорювалися на ІХ Міжнародній конференції русистів з актуальних проблем семантичних досліджень “Язык и языковая личность” (Харків, 1999), на міжвузівській науковій конференції молодих учених і спеціалістів “Актуальные проблемы изучения текста и его единиц” (Харків, 2000), Міжнародній науковій конференції “Владимир Иванович Даль и современные филологические исследования” (Київ, 2002), Всеукраїнській науковій конференції “Лексико-грамматические инновации в современных славянских языках” (Дніпропетровськ, 2003), а також на підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу ДНУ (2000-2003).

Публікації. Основні положення і результати дослідження викладені у семи статтях, опублікованих у провідних наукових виданнях. Особистий внесок у статті, написаній у співавторстві, полягає у вивченні семантичних характеристик кольорових прикметників, використовуваних російськими та українськими поетами XIX - XX століть при створенні різних індивідуально-авторських кольорових символів, виділенні переносно-символічних значень кольорової лексики, які перекликаються в російських та українських поетичних текстах, виявленні сполучуваних можливостей прикметників у цілому.

Мета, завдання та загальне спрямування дослідження визначили структуру дисертаційної роботи. Вона складається із вступу, трьох розділів, висновків, бібліографії (287 позицій) і додатка (списку полісемічних прикметників російської мови, що зафіксовані в БАС). Основний зміст доповнюється 3 таблицями, 2 малюнками і 3 схемами. Загальний обсяг роботи становить 231 сторінку, основна частина дослідження - І76 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, визначається мета і завдання дослідження, вказуються методи, наукова новизна, теоретичне і практичне значення результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі “Лінгвістичні основи лексикографічного опису бататозначних прикметників” проаналізовані найбільш важливі теоретичні положення, накопичені сучасною русистикою в рамках лексемоцентричного підходу до вивчення значення слова, виявлений характер лексичного значення прикметника та його вплив на специфіку семантичної структури багатозначних ад'єктивів, розглянуті структурно-семантичні особливості словникових дефініцій прикметників, викладені основні підходи до лексикографічної інтерпретації полісемії, а також до проблеми розуміння лексичного значення і семантичного відтінку та їх розмежування.

У реферованому розділі відзначається, що нерозривний зв'язок семантики і лексикографії завжди усвідомлювався вченими. Лексикографічні описи, з одного боку, базуються на теоретичних досягненнях семантики, з іншого ж - сприяють подальшому її розвитку. Для лексикографічної роботи найбільш суттєвими виступають такі поняття семантики, як лексичне значення, лексико-семантичний варіант, семантична структура полісеманта.

Лексичне значення являє собою центральну лінгвістичну проблему, без розв'язання якої неможливий успішний розвиток мовознавства як у теоретичному, так і в прикладному аспекті. В даній роботі прийняте робоче визначення лексичного значення, обумовлене розумінням слова як основної номінативної і структурно-функціональної одиниці мови, згідно з яким воно виступає як “відоме відображення предмета, явища чи відношення у свідомості, що входить до структури слова в ролі так званої внутрішньої його сторони, по відношенню до якої звучання слова виступає як матеріальна оболонка” (О.І.Смирницький).

Найбільш плідним у вивченні лексичного значення є його дослідження як процесу й результату лексико-семантичного варіювання слова (В.В.Виноградов, О.І.Смирницький, О.С.Ахманова, В.А.Звегінцев, А.А.Уфімцева, А.М.Шрамм та ін). Опис лексичного значення в термінах лексико-семантичного варіювання дозволяє “розчленувати слово - лексему в його індивідуальному, власне лексичному значенні на мінімальні двосторонні одиниці - лексико-семантичні варіанти слова” (А.А.Уфімцева). Із вичленуванням найменшої двосторонньої лексичної одиниці (ЛСВ) були створені передумови системного опису лексики в цілому як структурного рівня мови.

Введення у науковий обіг поняття лексико-семантичного варіанта (О.І.Смирницький) дозволило по-новому осмислити поняття семантичної структури багатозначного слова. Багаточисельні вивчення змістової сторони полісемантичного слова довели, що вона утворює не просту сукупність значень і використань, а систему взаємопов'язаних і взаємообумовлених ЛСВ, або, іншими словами, певну узагальнену модель, у якій ЛСВ слова протиставлені одне одному і характеризуються відносно один одного із урахуванням різних можливих валентностей для кожного ЛСВ. Семантична структура кожного багатозначного слова може розглядатися як відображення особливого виду відношень, які були названі Д.Н.Шмельовим епідигматичними, або дериваційними (у широкому розумінні слова). Епідигматичні зв'язки значень передбачаються двостороннім характером лексичної одиниці (слова, ЛСВ), її здатністю об'єднуватися, з одного боку, з рядами формально близьких слів, а з іншого - з тими вкрапленнями семантичного простору, з якими так чи інакше стикається її власний значеннєвий зміст, тобто з іншими значеннями багатозначного слова. Оскільки епідигматичні відношення закономірно виявляються як на міжслівному, так і на внутрішньослівному рівнях, застосування епідигматичного аналізу дозволяє виявити всі види транспозиції (переходу) від вихідних значень до вторинних, що спостерігаються як між мотивуючими і мотивованими ЛСВ різних слів, так і між ЛСВ одного слова.

Прикметники займають особливу позицію серед семіологічних підкласів характеризуючих слів : структурно і змістовно вони наближаються до предметних слів, але за функцією та ступенем абстракції свого значення належать до ознакових слів. Класичне традиційне мовознавство здавна поділяє всі прикметники за характером їх семантики на два великі розряди - якісні та відносні. Відмінності в характері цих розрядів прикметників визначають і специфіку їх семантичної структури. При характеристиці якісних прикметників учені вказують на наявність у їх семантиці не тільки когнітивного компонента, але й модальних ознак (суб'єктивної та прагматичної оцінки). Відносні прикметники відрізняються від якісних як ступенем узагальнення ознакового значення, так і ступенем семантичної та словотвірної валентності, семантичною залежністю від мотивуючих їх слів.

Сконцентрованість у лексемі всіх її зв'язків та відношень служить предметом лексикографічного тлумачення слова в словнику. Незважаючи на цілий ряд ще не розв'язаних проблем, сучасна тлумачна лексикографія розробила свої прийоми і способи інтерпретації лексичного значення слова у словниковій статті шляхом його тлумачення, що включає:

а) систему граматичних, стильових і стилістичних позначок; б) дефініцію (визначення) лексичного значення; в) ілюстративний матеріал як засіб семантизації слова.

Словникова дефініція виступає основним способом репрезентації семантичної структури мовних одиниць, результатом абстрагування від багаточисельних контекстних уживань конкретного значення слова.

Різні типи тлумачних словників використовують різноманітні за характером та об'ємом дефініції, які характеризують узуальне значення слова. Характер і об'єм дефініції визначається й тим, яка частина мови і який її лексико-граматичний розряд фіксується. Конкретні схеми побудови лексикографічних дефініцій можуть бути достатньо різноманітними (за даними П.Н.Денисова, вони можуть нараховувати до 50-60 різновидів), однак за типом ці різновиди зводяться до трьох основних видів : 1) описова, 2) синонімічна і 3) відправна (дериваційна). Словникова стаття, яка описує семантичну структуру багатозначного прикметника, може включати в себе як однотипні, так і різнотипні дефініції, що представляють різні ЛСВ. Наприклад : Уважительный. 1. Такой, который может быть принят во внимание, достаточный для оправдания чего-л. Уважительная причина (описова дефініція). 2. Проникнутый уважением. Уважительное отношение (дериваційна дефініція). 3. Прост. Относящийся с уважением к кому-, чему-л.; почтительный. Уважительний парень (дефініція змішаного типу, яка суміщає дериваційний і синонімічний різновиди) [БАС, т.4]; Палый. 1. Прост. Павший, дохлый (о скоте). Палая лошадь. 2. Разг. Упавший на землю (о листьях, плодах); опавший. Палые листья [МАС, т.З] - обидві дефініції синонімічні за характером.

Словникова дефініція репрезентує у складі словникової статті як самостійне значення, фіксоване арабською цифрою (номерне значення, за висловом П.Н.Денисова), так і семантичний відтінок, що уточнює і доповнює основне значення. Тип і текстовий зміст словникових дефініцій, які описують семантику прикметників, визначається перш за все належністю слова, що репрезентується, до певного лексико-граматичного розряду та його мотивованістю / немотивованістю.

Зокрема, опис лексичного значення мотивованих прикметників у тлумачних словниках звичайно здійснюється за допомогою універсальних формул “относящийся к такому-то предмету” та “Прил. к...”, які, на думку самих лексикографів і лексикологів, у зв'язку з їх крайньою абстракцією, не розкривають комунікативно суттєвого змісту прикметника і не задовольняють комунікативних потреб користувача словником. У зв'язку з цим лексикографи все частіше відмовляються від цієї відірваної від реального змісту формули й переходять до типових значеннєвих тлумачень. Наші спостереження свідчать, що при семантичній конкретизації інваріантного значення у словникових статтях використовуються в основному предикати кваліфікуючої семантики “производящий”, “предназначенный”, “свойственный”, “служащий”, “характерный”, “находящийся”, “сделанный” та ін. Змістові дериваційні формули застосовуються у тлумачних словниках не тільки для репрезентації самостійного значення, але й відтінку значення.

В якісних прикметниках тлумачення самостійного значення слова у словниках найчастіше здійснюється за допомогою синонімів. У тлумаченні відтінків значень якісних прикметників виділяються ідентифікатори “выражающий”, “исполненный”, “проникнутый”, “свидетельствующий” та ін., до яких приєднуються конкретизатори, що називають властивість, ознаку, виявлену в основному значенні. При цьому наявність тісних епідигматичних зв'язків між значенням і відтінком набуває в такому випадку і вербальну підтримку, яка підкреслює твірний характер ЛСВ, і семантичну залежність похідних відтінків від значення. Це виражається у співвіднесеності тлумачень: синоніми-прикметники, що входять у дефініції основного значення, стають мотивуючими для іменників-конкретизаторів відтінкової дефініції. Наприклад: Суровый - 1. Твердый, непреклонный, не знающий снисходительности к себе и к другим; неласковый, мрачно-серьезный. Суровый человек// Выражающий твердость, непреклонность, мрачную серьезность. Суровый взгляд [БАС, т.14].

Звернення до тлумачних словників російської мови як до матеріалу для семантичного аналізу слова потребує ряду уточнень у плані співвідношення лексичного значення і дефініції. Лексичне значення слова ширше, ніж словникова дефініція, оскільки в останній звичайно не знаходять відображення всі коннотації, значеннєві потенції слова, всі його вживання. Не знаходить у тлумачних словниках повного відображення і синтагматика слова, тобто його лексична та семантична сполучуваність, що має, зокрема, вирішальне значення для виділення ЛСВ багатозначних прикметників.

Для лексикографічної розробки полісемії суттєвою є ідея дискретності різних значень: передбачається, що велика кількість конкретних уживань строго розподіляється за різними значеннями. Однак насправді лексикограф постійно зустрічається з важковирішуваною проблемою віднесення конкретного ілюстративного матеріалу до конкретного значення, яка виникає внаслідок так званої мовленнєвої багатозначності (Ю.Д.Апресян), з котрою пов'язаний і принцип дифузності значення (Д.М.Шмельов). Дифузність значень багатозначного слова у багатьох випадках є причиною того, що тлумачні словники сучасної російської мови семантичні параметри одних і тих же багатозначних слів описують по-різному, виділяючи в них неоднакову кількість значень. Наприклад, змістова структура слова темный в розробці БАС включає 11 значень і 17 відтінків; в інтерпретації ТСУ її складають 7 значень і 4 відтінки; МАС виділяє в епідигмі цього прикметника 8 значень і 3 відтінки, а БТС - 7 значень і 1 відтінок.

Одним із способів відображення і певною мірою подолання дифузності значень полісемічного слова в лексикографічній практиці є використання поняття семантичного відтінку, що розуміється в сучасній теорії лексикографії подвійно: або як вираження додаткової властивості, додаткового значеннєвого змісту, залежного від більш загального значення і мислимого в межах одного поняття, або як оказіональне значення, яке виникає у випадку переносного вживання слова. В нашій роботі відтінок значення трактується як побічне, супровідне значення, що існує поряд з основним і пов'язане з ним понятійною спільністю.

У реферованій роботі запропонована й апробована методика відмежування самостійного значення від його відтінку, що спирається на денотативно-сигніфікативну співвіднесеність значень, семантичну сполучуваність слововживань, співвіднесеність із синонімічними рядами, а також із твірними словами та синтагмами, які виступають у ролі словникових конкретизаторів у тексті дефініції. Дефініційний аналіз показав, що відтінок значення найчастіше розвивається на основі метонімічного зсуву, тоді як метафоричний перенос приводить до утворення самостійного значення. Однак і метонімічні смисли у прикметників уповні можуть претендувати на самостійне номерне значення, якщо розходження в предметно-понятійній співвіднесеності достатньо суттєве.

У другому розділі “Досвід лексикографічного опису багатозначних прикметників: від В.Даля до наших днів" простежуються традиції В.Даля у трактуванні семантичної структури прикметників російської мови сучасними тлумачними словниками, розглядається відображення процесу розвитку полісемії в колі ад'єктивних слів, а також відмінності у представленні семантичних структур прикметників-полісемантів різними словниками.

Зіставлення значень ад'єктивів, поданих в “Толковом словаре живого великорусского языка” В.Даля, і значень відповідних прикметників, зафіксованих у сімнадцятитомному “Словаре современного русского литературного языка”, “Словаре русского языка” С.І.Ожегова, “Толковом словаре русского языка” за редакцією Д.М.Ушакова, “Словаре русского языка” за редакцією А.П.Євгеньєвої, двадцятитомному “Словаре современного русского литературного языка” та “Большом толковом словаре русского языка”, дозволяє виявити ступінь і характер розвитку цього процесу в лексико-семантичній системі російської мови.

Дослідження семантичної структури багатозначних прикметників у зіставному аспекті в об'ємах різних тлумачних словників сучасної російської літературної мови дозволило виявити такі шари прикметників, які відображають основні тенденції в розвитку полісемантичності, властиві даній частині мови :

а) прикметники, що у всіх словниках інтерпретуються як однозначні (весенний, долговой, единородный, ячменный та ін.);

б) багатозначні за даними СО, ТСУ, БАС, нБАС, МАС, БТС прикметники, зафіксовані у “Словаре” В.Даля як однозначні (глубокий, далекий, добрый, молодой, туманный та ін.). Розвиток семантичної структури подібних прикметників, за нашими спостереженнями, іде в напрямку ускладнення, обумовленого метафоричним та метонімічним переосмисленням вихідних значень, що приводить до збільшення загальної кількості значень розглядуваних ад'єктивних слів;

в) прикметники, що інтерпретуються як багатозначні і в “Словаре” В.Даля, і в подальших виданнях тлумачних словників російської мови (правый, прямой, святой, старый, твердый, тупой та ін). Сучасні словники свідчать про постійний процес розвитку в багатьох із цих слів нових значень та відтінків, що й надалі ускладнює їх структури. Наприклад, для слова тупой в “Словаре” В.Даля відображено 4 значення, в СО кількість ЛСВ зростає до 8-ми, по 8 ЛСВ виділяють БАС і МАС. Найбільш розгалуженою виявляється семантична структура прикметника тупой в інтерпретації БТС, вона нараховує 10 ЛСВ.

Аналіз значень полісемічних ад'єктивів показав, що ієрархічна структура багатозначного слова будується від непохідного ЛСВ до похідного, від прямого значення до переносного. Таке представлення семантичної структури ад'єктива-полісеманта тлумачними словниками російської мови ідентичне подачі значень у “Словаре” В.Даля, що є доказом продовження його традицій сучасною тлумачною лексикографією. А нові, порівняно з далевськими, підходи до трактування багатозначних прикметників cвідчать про поступальний розвиток як теорії полісемії в цілому, так і лексикографічних пошуків зокрема.

Універсальним джерелом, що найбільш повно відображає стан семантичної системи мови з розривом у сорокалітній період, є “Словарь современного русского литературного языка” в його первинній редакції (БАС) та подальшому, пізнішому виданні (нБАС).

Наші підрахунки кількісного складу однозначних і багатозначних прикметників, поданих у першому та в другому томах БАС і нБАС (букви А,Б,В), свідчать про збільшення перш за все загальної кількості ад'єктивних слів (на 555 лексем), а також про збільшення серед них числа багатозначних прикметників (на 328 слів). Зіставлення двох видань словників показує, що в структурі ад'єктивів російської мови мають місце різні модифікації значень. У залежності від характеру змін, зафіксованих нБАС, однозначні та багатозначні прикметники, відображені в перших двох томах БАС і нБАС, можна умовно розділити на дві групи.

Першу з них складають прикметники, відмінності в інтерпретації семантичної структури яких не суттєві. Вони можуть полягати або в дещо іншому трактуванні самого значення, наприклад : Аршинный. Глубиной. длиной, величиной в аршин. Аршинный зауральский чернозем [БАС, т.1] і Аршинный. Относящийся к аршину (в 1 знач.), имеющий длину, ширину и т.п. в аршин. Аршинные усы, аршинная борода [нБАС, т.1], або змінитися може характеристика стилістичного забарвлення “відповідно до зміненого стилістичного статусу” слова (нБАС, т.1), наприклад : Баловной. 1. В просторечии. Шаловливый, озорной. Баловной мальчишка [БАС, т.1] і Баловной. Разг. 1. Шаловливый, озорной. Баловной, как сверстники [нБАС, т.1].

Другу групу, більш багаточисельну, складають прикметники, в семантичній структурі яких нБАС зафіксував значні зміни. Суть цих змін полягає в розширенні значеннєвої структури ад'єктивних слів за рахунок розвитку вторинних значень і збільшення кількості відтінків у певних ЛСВ чи лексеми в цілому.

За співвіднесеністю семантичних структур одного й того ж прикметника, відображених у словникових статтях двох перших томів аналізованих словників, усі прикметники розподіляються на три основні групи :

І: моносемант (БАС) - моносемант (нБАС). Семантична структура таких прикметників може представляти самостійне значення або значення й відтінок, відповідно до чого прикметники цієї групи у свою чергу діляться на дві підгрупи :

1) “чисті” моносеманти, семантична структура яких не містить відтінків (безоговорочный, ватманский, веленевый);

2) моносемант з відтінками значення - моносемант із збільшеною кількістю відтінків (арктический, бамбуковый, барсучий);

ІІ: моносемант (БАС) - полісемант (нБАС) :

1) “чистий” моносемант - “чистий” полісемант (вербальный);

2) моносемант з відтінком (відтінками) значення - полісемант (вакантный);

3) моносемант - полісемант з відтінком (відтінками) значення (адмиральский, балаганный);

4) моносемант з відтінком значення - полісемант з відтінком (відтінками) значення (алмазный, атомный, анемичный, безболезненный);

5) моносемант з відтінком (відтінками) значення - полісемант з переносним значенням, яке раніше було представлене як відтінок (аппетитный, астрономический, атласный);

Ш: полісемант (БАС) - полісемант (нБАС) :

1) “чисті” полісеманти (великодержавный);

2) полісемант з відтінками - при різних співвідношеннях значень і відтінків у новому і “старому” словниках (безбожный);

3) полісемант - полісемант із збільшеною кількістю значень (у тому числі переносних) і відтінків (барабанный, великий, верный). При цьому основою, яка послужила для виділення переносного значення у слів, що раніше його не мали, найчастіше стають метафоричні та метонімічні переосмислення.

Здатність до творення відтінків значення в однозначних і багатозначних прикметників виявляється неоднаково. За нашими даними, процентне співвідношення однозначних прикметників без відтінків і з відтінками (за матеріалами БАС) складає відповідно 88% і 12% , а співвідношення багатозначних ад'єктивних слів коливається в межах 51% без відтінків і 49% слів з відтінками в семантичній структурі, що говорить про більш інтенсивний розвиток відтінкової семантики у полісемантів. Установлено, що чим більшу кількість ЛСВ розвиває ад'єктивне слово, тим вищий ступінь формування відтінків у його складі, тому найвищою здатністю утворювати відтінки наділені прикметники з високою багатозначністю і “сильнобагатозначні” слова. Наявність відтінків у семантичній структурі однозначних прикметників дозволяє у свою чергу стверджувати, що відтінки значення є такою семантичною величиною, яка служить показником процесу переходу моносемантичних слів у слова протилежного семантичного підрозділу - багатозначні.

Відтінки утворюються незалежно від приналежності ад'єктивів до якогось із граматичних розрядів. Однак здатність до творення багатозначності у прикметника виявляється неоднаково в якісних, власне-відносних та відносно-присвійних ад'єктивів.

Серед полісемантичних ад'єктивів виділяються прикметники з високою багатозначністю, які розвивають у своїй структурі більше 6-7 ЛСВ і нараховують ще більшу кількість відтінків значень. Перш за все це якісні прикметники,що складають у БАС більше 80 слів (вольный, глухой, добрый, невысокий, сладкий та ін.), потім власне-відносні ад'єктиви, яких нараховується близько 20 слів (военный, общественный, перекрестный, печатный та ін.). Серед відносно-присвійних прикметників, за даними БАС, виділяється одне таке слово (собачий). “Сильнобагатозначні” ад'єктиви, які розвивають у своїй структурі 2 і більше значень, характерні тільки для групи якісних прикметників. Серед них виділяються слова общий (12 ЛСВ), сухой (13 ЛСВ), темный (11 ЛСВ) та ін.

Тлумачні словники по-різному інтерпретують семантичну структуру багатозначних прикметників. Різний об'єм семантичної структури одного й того ж слова, поданої різними словниками, може пояснюватися не стільки різним об'ємом самих словників, скільки різною установкою їх укладачів на більший чи менший ступінь узагальненості семантичних ознак, що лежать в основі того або іншого ЛСВ. Словникові дефініції часто містять ряд протиріч, які свідчать про об'єктивні труднощі опису семантики деяких прикметників. Розходження у трактуванні семантичної структури прикметників виявляється не тільки в різних виданнях тлумачних словників, але й при зіставленні слів, належних до одного лексико-граматичного розряду, в

одному тлумачному словнику - БАС, МАС або БТС, де вони трактуються в одному випадку як моносеманти, в іншому - як полісемічні слова.

Третій розділ “Епідигматичний аналіз семантичної структури багатозначних прикметників” присвячений дослідженню відношень значень полісемантичних прикметників на міжслівному та внутрішньослівному рівнях, згідно з якими описується : 1) відображена полісемія прикметників та особливості її лексикографічної інтерпретації, 2) топологічні типи й основні моделі семантичних відношень ЛСВ прикметників-полісемантів.

Аналіз лексикографічної інтерпретації семантичних структур багатозначних прикметників на міжслівному рівні, тобто відповідно до семантичних структур твірних субстантивів, дозволив виявити ефект так званої відображеної полісемії, який полягає в тому, що семантична структура прикметників-полісемантів у багатьох своїх ланках виявляється епідигматично (словотвірно та семантично) пов'язаною з певними ланками семантичної структури мотивуючого слова-полісеманта.

За нашими спостереженнями, “відображена” полісемія являє собою доволі поширене явище в колі досліджуваних слів і охоплює як якісні, так і відносні прикметники. У дослідженні відзначається, що частиномовна протилежність іменника та прикметника, а також лексико-граматична протилежність якісних і відносних ад'єктивів виявляється в різній здатності відповідних багатозначних прикметників до “відображення” семантики мотивуючих полісемантів.

У результаті зіставлення словникових статей, що репрезентують мотивовані багатозначні прикметники, із словниковими інтерпретаціями мотивуючих слів було встановлено два основних типи відповідностей між аналізованими одиницями.

Перший тип охоплює випадки повної відповідності між структурами мотивуючого та мотивованого слів. Наприклад, в інтерпретації МАС епідигма мотивуючого іменника бугор, яка включає ЛСВ1 `небольшой холм, горка' і ЛСВ2 `всякое небольшое возвышение, выпуклость на чем-л', семантично “відображається” в епідигмі мотивованого прикметника бугристый : 1. Покрытый буграми (в 1 знач.). Бугристое поле. Бугристая местность. 2. Неровный, негладкий, с буграми (во 2 знач.), выпуклостями. Бугристий лоб [МАС, т.1].

Другий тип співіднесеності включає бататочисельні випадки часткової відповідності (невідповідності) між епідигмами мотивуючих та мотивованих слів, яка виражається наявністю в структурі похідного слова значень чи відтінків, відсутніх у структурі твірного полісеманта, й навпаки.

Різниця між “прямою” та “відображеною” структурами може бути незначною, що виявляється на рівні семантичних відтінків. Наприклад, розходження між семантичною структурою твірного бред (1.Бессвязная, бессмысленная речь больного, находящегося в бессознательном состоянии. 2. Разг. О чем-л. несуразном, бессмысленном) і семантичною структурою прикметника бредовый (1. Прил. к бред (в 1 знач.). Бредовое состояние // С бредом, перемежаемый бредом. Забыться в бредовом сне. 2. Прил. к бред (во 2 знач.); нелепый, фантастический. Бредовый план) є незначною і виявляється в одному семантичному відтінку бредовый1 `с бредом, перемежаемый бредом'.

У багатьох випадках співвідношення між семантичними структурами твірного та похідного слів носить складний, багатомірний характер у зв'язку з тим, що частина значень прикметника розвивається на базі одного лексико-семантичного варіанта іменника, інші ж співвідносяться з різними ЛСВ твірного слова. Наприклад, ЛСВ1 прикметника печальный мотивується ЛСВ2 іменника печаль; печальный2,3 співвідносяться з печаль2, а ЛСВ3 іменника взагалі не знаходить відображення в семантиці ад'єктива.

Досить поширеним явищем серед багатозначних похідних прикметників є множинність мотивації вторинних ЛСВ. Найчастіше вона спостерігається в тих випадках, коли похідний ЛСВ можна одночасно трактувати як результат і міжслівної, і внутрішньослівної транспозиції, що характерно, наприклад, для прикметників ажурный, арматурный, сердечный, хлебный та ін.

Різноманіття форм вияву відображеної полісемії ще раз дає підстави стверджувати, що семантична структура похідних прикметників-полісемантів у багатьох своїх ланках виявляється епідигматично (словотвірно та семантично) зв'язаною з відповідними ланками семантичної структури мотивуючого субстантива. Лексикографічна практика представлення “відображених” семантичних структур багатозначних слів потребує й надалі вдосконалення, якому можуть сприяти подальші, більш глибокі дослідження явища відображеної полісемії.

Епідигматичні зв'язки значень, що встановлюються на внутрішньослівному рівні, можуть бути вивчені шляхом опису формальних та змістових відношень між ЛСВ полісеманта. Типологія формальних зв'язків значень установлюється по відношенню до семантичних структур, які включають не менше трьох значень. Виділяються три топологічних типи зв'язку між різними значеннями епідигми : радіальний, ланцюжковий та радіально-ланцюжковий, тобто змішаний.

Радіальний тип зв'язку між ЛСВ, при якому всі значення полісеманта мають спільну частину (інваріант), як правило, характеризує семантичну структуру оцінних прикметників (маломощный, неаккуратный), прикметників, що означають людські властивості та схильності (лихой, неловкий, немой), чиї значення пов'язані і метонімічно, і метафорично, а також слів, які позначають різні фізичні властивості (некрепкий, тяжеловесный). Ланцюжковий тип зв'язку різних ЛСВ, заснований на послідовній мотивації, характеризує епідигми відносних прикметників (старинный, балаганный, стенографический), якісних ад'єктивів, що означають властивості та схильності (неказистый, немилосердный, ленивый), і прикметників розміру (небольшой, тонкий, толстый). Радіально- ланцюжковий тип зв'язку характерний для епідигм оцінних прикметників (трудный, положительный), прикметників, які означають людські властивості та схильності (добрый, невинный, смелый), ад'єктивних слів, що називають фізичні властивості предметів (теплый, тугой, узловатый, твердый), кольорових прикметників (черный, зеленый) і прикметників розміру (маленький, тесный, дальний, близкий, узкий).