З точки зору змістової характеристики значення ад'єктивних слів усередині епідигми пов'язані між собою метонімічно або метафорично.

Метонімічний перенос лежить в основі вторинних значень, що співвідносяться з оцінкою певного відрізка часу (счастливое время), з різними характеристиками людини та її почуттів (сдержанное любопытство, унылое настроение), емоційного стану (подавленное состояние духа, тяжкое предчувствие), дій (самовластное правление, тихий подвиг), а також результату дій, пов'язаних з певним об'єктом або предметом (фотографический снимок, тонкая резьба); з характеристикою причини, яка викликає вияв різних властивостей у предмета чи об'єкта (тряская мостовая); з характеристикою підприємств, машин (творожный цех молокозавода, набивной завод), предмета, що вивчається або використовується (туманная станция, пыльная тряпка), внутрішніх властивостей предмета (шелк пологой крутки); при переносі з цілого на частину і навпаки (физические свойства воды, мощный завод).

Метафоричні переноси лежать в основі значень, які характеризують різні фізичні властивості об'єкта чи предмета (сильный мотор, ласковый ветерок), абстрактні поняття (не подвластная любовь, скромные манеры); оцінюють людину з точки зору її особистих рис (мягкотелый интеллигент), характеризують предмет або об'єкт за схожістю з людиною чи твариною за зовнішніми ознаками (подбористый кафтан, пузатые колонны). У результаті метафоричного зсуву з'являються ЛСВ прикметників із значенням оцінки моральних, інтелектуальних рис людини (толстокожий скиф, скороспелый баловень судьбы), а також її дій, схожих на ті, що притаманні тваринам (собачья измена); характеристики різних людських властивостей і якостей (поворотливый старичок, тонкий критик); характеристики предмета чи об'єкта, схожого з названим за зовнішніми ознаками (столовый айсберг, лапчатый культиватор); характеристики абстрактних понять, схожих за ознакою наявності чи відсутності чого-небудь (маленькая неприятность, тихие радости); оцінки дій, пов'язаних з об'єктом або предметом (бумажная волокита, меркантильная среда); характеристики тих властивостей, якостей, почуттів, які у людини асоціюються з певним предметом чи об'єктом (сладкое прикосновение, темная мысль), характеристики абстрактних понять-дій (теплая встреча, привольний шаг вперед).

В ад'єктивних епідигмах спостерігається певна кореляція між формальними та змістовими типами зв'язку : при ланцюжковому типі зв'язку вторинне значення, як правило, пов'язане з головним метонімічною транспозицією (угрюмый человек - угрюмое одиночество), а залежне від нього вторинне значення пов'язане з ним метафорично (угрюмое одиночество - угрюмая природа); при радіальному типі зв'язку вторинні значення найчастіше з'являються внаслідок метафоричної транспозиції (подслеповатый старик - подслеповатые огоньки - подслеповатый церковный шрифт).

В епідигмах ад'єктивів з високою багатозначністю між головним і вторинними значеннями, як правило, спостерігається метонімічний зв'язок (сахарный песок - сахарный тростник), а між вторинними значеннями - метафоричний (сахарные3 зубы - сахарная4 женщина, сахарные5 сцены любви); вторинні значення в епідигмах “сильнобагатозначних” прикметників розвиваються переважно в результаті метафоричних транспозицій (темные1 комнаты - темные2 глаза, темная3 мысль, темное4 дело, темный5 смысл в словах, темное6 понятие і т.д.).

Словникові статті, які відображають семантичну структуру багатьох прикметників, включають ЛСВ, що належать до різних лексико-граматичних розрядів. При цьому в них репрезентується головне значення, безпосередньо співвідносне з тим лексико-граматичним розрядом, до якого належить дане ад'єктивне слово : в якісного прикметника вихідне значення завжди якісне, у власне-відносного - відносне, у відносно-присвійного - може бути відносним або присвійним. Вторинні значення можуть носити різний характер : бути якісними або відносними.

Наявність вторинних якісних ЛСВ у власне-відносних та відносно-присвійних ад'єктивів свідчить про процес набуття якісних значень, що є досить продуктивним й охоплює значну кількість прикметників, наприклад : вулканический - 2. Перен. Бурный, кипучий. Вулканический характер [БАС, т.2]; мраморный - 3. Перен. Похожий на мрамор; белый, гладкий и холодный, как мрамор. Мраморная шея [БАС, т.6].

Розвиток відносних значень якісними прикметниками найчастіше пов'язаний з процесом їх спеціалізації, частиною якого виступає термінологічне переосмислення ЛСВ (наприклад, вторинне значення `с секретом' (Секрет2 во 2-ом знач.) прикметника секретный; наблюдательный2 -2. Служащий для наблюдения за кем-, чем-либо. Наблюдательный пункт [БАС, т.7] і под.).

Висновки узагальнюють основні результати проведеного дослідження, найважливішими з яких є такі :

Семантична структура багатозначного слова розглядається як відображення особливого виду відношень - епідигматичних, або дериваційних (в широкому розумінні слова), що закономірно виявляються як на міжслівному, так і на внутрішньослівному рівнях. Застосування епідигматичного аналізу дозволяє виявити всі види транспозиції (переходу) від вихідних значень до вторинних, що спостерігаються як між мотивуючими та мотивованими ЛСВ різних слів, так і між ЛСВ одного слова.

Відмінності в характері якісних та відносних прикметників передбачають специфіку їх семантичної структури, одним із способів репрезентації якої виступає словникова стаття, а для окремого значення - словникова дефініція.

При лексикографічній розробці полісемії лексикограф постійно зустрічається з явищами дифузності та мовленнєвої багатозначності, які в багатьох випадках є причиною того, що тлумачні словники сучасної російської мови семантичні параметри одних і тих же багатозначних слів описують по-різному.

Одним із способів відображення і певною мірою подолання дифузності значень багатозначного слова в лексикографічній практиці є використання поняття семантичного відтінку. Критеріями розмежування значення і відтінку значення, а також різних значень одного слова, служать денотативно-сигніфікативна співвіднесеність значень, семантична сполучуваність слововживань, співвіднесеність із синонімічними рядами, а також з твірними словами та синтагмами, що виступають як словникові конкретизатори в тексті дефініції.

Дослідження семантичної структури багатозначних прикметників у зіставному аспекті в об'ємах різних тлумачних словників сучасної російської літературної мови дозволило виділити групи прикметників, які відображають основні тенденції в розвитку полісемантичності, властиві даній частині мови : а) прикметники, котрі в усіх словниках інтерпретуються як однозначні; б) багатозначні за даними СО, ТСУ, БАС, нБАС, МАС, БТС прикметники, зафіксовані в “Словаре” В.Даля як однозначні та в) прикметники, що в усіх словниках інтерпретуються як багатозначні.

Зіставлення перших двох томів раннього і пізнішого видань БАС показало, що в російській мові спостерігається збільшення загальної кількості прикметників, структура яких відображає різні модифікації значень. Виявлено, що в багатозначних прикметників розвиток відтінків відбувається частіше, ніж в однозначних ад'єктивних слів. Установлено, що чим більшу кількість ЛСВ розвиває ад'єктивне слово, тим вищий ступінь формування відтінків у його складі. Наявність відтінків у семантичній структурі однозначних прикметників дозволяє у свою чергу стверджувати, що відтінки значення є такою семантичною величиною, яка служить показником процесу переходу моносемантичних слів у слова протилежного семантичного підрозділу - багатозначні.

Тлумачні словники по-різному інтерпретують семантичну структуру багатозначних прикметників. Словникові дефініції часто містять ряд протиріч, які свідчать про об'єктивні труднощі опису семантики деяких прикметників.

Епідигматичні зв'язки лексичних одиниць виявляються як на міжслівному, так і на внутрішньослівному рівнях. Аналіз лексикографічної інтерпретації семантичних структур багатозначних прикметників на міжслівному рівні, тобто в співвіднесеності з семантичними структурами твірних субстантивів, показав, що “відображена” полісемія являє собою досить поширене явище в колі досліджуваних слів й охоплює як якісні, так і відносні прикметники.

Епідигматичні зв'язки значень, установлювані на внутрішньослівному рівні, вивчені шляхом опису формальних і змістових відношень між ЛСВ полісеманта. Типологія формальних зв'язків значень установлюється по відношенню до семантичних структур, які включають не менше трьох значень. Виділяються три топологічних типи зв'язку між різними значеннями епідигми: радіальний, ланцюжковий і радіально-ланцюжковий, тобто змішаний. З точки зору змістових відношень значення ад'єктивних слів усередині епідигми пов'язані між собою метонімічно або метафорично.

В ад'єктивних епідигмах спостерігається певна кореляція між формальними та змістовими типами зв'язку : при ланцюжковому типі зв'язку вторинне значення, як правило, пов'язане з головним метонімічною транспозицією, а залежне від нього наступне вторинне значення пов'язане з ним метафорично; при радіальному типі зв'язку вторинні значення найчастіше з'являються внаслідок метафоричної транспозиції.

Словникові статті багатьох прикметників включають ЛСВ, належні до різних лексико-граматичних розрядів. Поява у складі епідигми ЛСВ, який не збігається за лексико-граматичною характеристикою з вихідним, в основному пов'язана з розвитком якісних значень у власне-відносних або відносно-присвійних прикметників. Значно рідше в епідигмі якісного прикметника фіксується відносний ЛСВ.

Вторинні якісні значення можуть виникати в результаті розширення або звуження значення (метонімії), або ж шляхом метафоричної транспозиції. Розвиток у семантичній структурі якісних і відносно-присвійних ад'єктивів власне-відносних значень свідчить про продуктивність процесу спеціалізації, що безпосередньо пов'язаний з термінологічним переосмисленням ЛСВ.

Проведений у роботі аналіз лексикографічної інтерпретації семантичної структури багатозначних прикметників російської мови дозволяє певною мірою по-новому подивитися на проблему розвитку полісемії прикметників у цілому та в кожному конкретному їх лексико-граматичному розряді, на механізм формування нових значень, критерії розмежування основного значення та відтінку, що може сприяти подальшому, глибшому вивченню семантичної структури слова й упорядкуванню словникових дефініцій у лексикографічних джерелах.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1.Цветовая символика счастья в русской и украинской поэзии // Вісник Дніпропетровського університету. Мовознавство. Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1998. - Вип.3. - С.36-43 (у співавторстві).

2.Эволюция переносного значения в русской поэзии (на примере черного и белого цветов) // Русская филология. Украинский вестник. Языкознание. - Харьков, 1999. - № 1-2. - С. 79-80.

3. Развитие семантической структуры имен прилагательных русского языка (на примере сопоставительной характеристики двух изданий словаря современного русского литературного языка) // Вісник Дніпропетровського університету. Мовознавство. - Дніпропетровськ : Вид-во ДДУ, 1999. - Вип. 4. - С. 90-95.

4.Тенденции развития семантических характеристик имен прилагательных в русском языке // Русская филология. Украинский вестник. Языкознание. - Харьков, 2000. - № 3-4. - С. 48-51.

5.Роль контекста в усложнении семантической структуры имен прилагательных // Вісник Дніпропетровського університету. Мовознавство. - Дніпропетровськ : Вид-во ДНУ, 2000. - Вип. 5. - С. 70-76.

6.Лексикографические традиции В. Даля в современной трактовке семантической структуры имен прилагательных русского языка. // В.И. Даль и современные филологические исследования: Сб. науч. работ. - Киев: Изд.-полиграф. центр “Київський університет”, 2002. - С. 332-336.

7.Описание лексико-семантической структуры имен прилагательных русского языка на основе лексико-грамматических разрядов // Вісник Дніпропетровського університету. Мовознавство. - Дніпропетровськ : Вид-во ДНУ, 2002. - Вип. 7. - С. - 75-78.

Размещено на Allbest.ru