Лінгвопрагматичні аспекти німецького філософського терміну

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 811.112.2.000.141 (038)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ЛІНГВОПРАГМАТИЧНІ АСПЕКТИ НІМЕЦЬКОГО ФІЛОСОФСЬКОГО ТЕРМІНУ

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

ТУРЧИН ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі германської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

Сахарчук Людмила Іллівна, доктор філологічних наук, професор, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри германської філології.

Офіційні опоненти:

Кияк Тарас Романович, доктор філологічних наук, професор, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри теорії та практики перекладу германських мов.

Пророченко Ольга Петрівна, кандидат філологічних наук, професор Київський державний лінгвістичний університет, професор кафедри німецької філології.

Провідна установа: Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра німецької філології, м. Львів.

Захист відбудеться "21" березня 2001 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці університету (01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий "19" лютого 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к. філол. н., доц. І.В. Смущинська.

Загальна характеристика роботи

Значення термінології постійно зростає у зв'язку з розвитком науки. Термін є результатом когнітивної діяльності, одним із компонентів соціальної пам'яті, важливим чинником фахового спілкування. Термінологічні проблеми виходять за межі однієї нації, набувають інтернаціонального значення, стають проблемами історії цивілізації людства, взаємовідносин між народами. Все це стосується також філософського терміну. Крім того, функціонуючи у складі категоріального апарату науки, філософський термін має універсальний характер, що і вимагає поглибленого вивчення його семантичних та лінгвопрагматичних характеристик.

В останні десятиліття ХХ століття багато зроблено для становлення та розвитку термінознавства і термінографії. Однак необхідно підкреслити, що ще залишаються питання, які недостатньо досліджені. Серед них: проблема розмежування терміну і нетерміну, терміну та номену, проблема полісемії, синонімії, антонімії термінів, закономірності становлення терміну у процесі теоретично-концептуального, соціально-економічного, суспільно-політичного, культурно-історичного та ареально-географічного розвитку людства.

Актуальність дисертації обумовлена комплексним лінгвопрагматичним підходом до вивчення природи філософського терміну, який ще не був об'єктом всебічного лінгвістичного аналізу, що безпосередньо сприятиме подальшому розвитку термінології та термінографії. Вона випливає також з того, що німецькомовна філософська термінологія формує вагому ланку загального філософського понятійного апарату. Термінологія даної фундаментальної науки займає особливе місце між суто технічною термінологією та загальновживаною лексикою, які знаходяться у постійних взаємообумовлених зв'язках. Саме загальнонаукова термінологія, яку якраз репрезентує терміносистема філософії німецької мови, як її складова, допомагає виявити дистинктивні ознаки терміну. Все це і обумовило об'єкт аналізу роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з темою науково-дослідної роботи факультету іноземної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Мовне забезпечення ринкових перетворень в Україні та створення на цій основі електронних та багатомовних друкованих словників". Тема затверджена вченою радою Київського національного університету імені Тараса Шевченка (97-147 номер держреєстрації 0197U014607) 18 грудня 1995 р., протокол №4. Внесок автора полягає у вивченні процесу становлення і розвитку німецької філософської термінології, аналізі лінгвопрагматичних особливостей філософського терміну та в укладанні п'яти термінологічних словників з даної проблеми для використання в дидактичному процесі та подальших лексикографічних дослідженнях.

Основна мета дисертації - вивчення лінгвопрагматичних особливостей німецького філософського терміну. Досягнення мети пов'язане з вирішенням таких конкретних завдань:

критично проаналізувати теоретичний та опрацювати практичний матеріал щодо лінгвопрагматичних аспектів німецького філософського терміну;

простежити загальні закономірності розвитку німецького філософського терміну та термінології;

проаналізувати процес запозичень філософських термінів німецької мови, подати їх класифікацію і на основі розроблених теоретичних положень укласти термінологічний словник запозичень;

дослідити явища полісемії, синонімії, антонімії німецького філософського терміну в конкретно-існуючих видах і проявах та на основі цього укласти відповідні термінологічні словники;

з'ясувати особливості процесу інтернаціоналізації філософських термінів, виділивши їх групи, та укласти німецько-англійсько-український словник філософських термінів-інтернаціоналізмів;

описати філософські терміни в контексті прагматики;

виявити лінгвопрагматичні особливості німецького філософського терміну в аспекті еволюційного розвитку філософських поглядів, шкіл, напрямів.

Об'єктом дослідження є філософський термін німецької мови.

Предметом дослідження є лінгвопрагматичні аспекти німецького філософського терміну, під якими розуміється процес становлення та розвиток філософської термінологічної системи у концептуально-когнітивному контексті, а наслідком цих аспектів є: полісемія, синонімія, антонімія, синонімія в антонімії, що притаманно як запозиченням, так й інтернаціоналізмам.

Методи дослідження. У роботі здійснюється підхід до терміну як до складової частини загальнонародної мови з обмежувальною специфікою. Дослідження терміну і термінології здійснюється згідно із законами та категоріями діалектичного методу пізнання: загальне, одиничне, особливе; причина і наслідок; необхідність і випадковість; можливість і дійсність; зміст і форма; сутність і явище; закон переходу кількісних змін у якісні і навпаки; закон єдності і боротьби протилежностей; закон заперечення тощо. В залежності від конкретних завдань дослідження в роботі використовуються такі методи: описовий, трансформаційний, метод компонентного аналізу та метод семантичних опозицій, контекстологічний, психологічно-дедуктивний, індуктивний, філософсько-історичний.

Матеріалом дослідження послужили загалом понад 2900 термінів. Вибірку здійснено на основі німецьких філософських термінологічних словників, з яких базовим став словник Г. Шмідта Schmidt H. Philosophisches Wцrterbuch / Neu bearb. Von G. Schischkoff. - Stuttgart, 1991. - 817 S..

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше досліджено філософську терміносистему німецької мови у лінгвопрагматичному аспекті з урахуванням її філософсько-історичного розвитку на кожному конкретному етапі становлення філософії. Здійснено детальний опис філософської термінологічної системи німецької мови, враховано її етимологічні, синонімічні, антонімічні, полісемічні та конотативні особливості, що знайшло своє практичне відображення у пґяти спеціальних термінологічних словниках. Подано дескриптивну схему процесу виникнення термінів та термінотворення в науці із застосуванням антропоцентричного підходу до філософського терміну, функціонування якого неможливе без наукової прагматики, наукової конотації та їх похідних. По-новому тлумачяться явища полісемії, синонімії, антонімії в галузі термінології. Доведено, що не можна ізольовувати цілком і повністю лексику загальнонародної мови від термінологічної, оскільки вони тісно пов'язані одна з одною. Вагомість дослідження визначається конкретним внеском у розробку теоретичних і практичних проблем термінології, що пов'язано із сутністю буття, існуванням та розвитком термінології. Обґрунтовано та проаналізовано прагматику конотації та прагматику експресивної конотації німецького філософського терміну в розвитку та їх причини і наслідки, якими є полісемія, синонімія, а також виявлено антонімію та синонімію в антонімії. Детально досліджено процес запозичень німецького філософського терміну та дана їх класифікація. Вивчено і систематизовано терміни-інтернаціоналізми.

Теоретичне значення роботи полягає у розкритті лінгвопрагматичних особливостей німецького філософського терміну, що проявляється насамперед у полісемії, синонімії та антонімії, в аргументативному підтвердженні істини про те, що вони не мають однозначної інтерпретації, що термін є невід'ємною частиною загальнонаціональної мови. Внесено суттєві корективи в усталені поняття і розуміння філософського терміну, доводиться, що сам процес розвитку й дефінування філософського терміну орієнтується на прагматику та її складові, тому досліджувані явища мають всезагальне методологічне значення для розвитку терміносистеми філософії німецької мови. Одержано нові якісні та кількісні дані про динаміку філософського термінотворення, що сприятиме подальшій розробці науки про терміносистеми та розуміння динамічної природи філософської терміносистеми. Підготовлено підвалини лексикографічної фіксації філософських термінів німецької мови з урахуванням явищ - полісемії, синонімії, антонімії, запозичень та інтернаціоналізмів і запропоновано комплексний підхід до їх вирішення.

Практична цінність дисертації полягає в тому, що основні положення, фактичний матеріал можуть бути використані у загальнотеоретичному та конкретно-прикладному плані. В теоретичних курсах "Загальне мовознавство", у спецкурсі з прагматики, при викладанні лексикології у розділах "Збагачення словникового складу німецької мови", "Семантичний аналіз філософської терміносистеми", "Лінгвопрагматичні особливості філософських термінів". Результати дослідження знайшли своє вираження і відображення в укладених термінологічних словниках: запозичень, полісемії, синонімії, антонімії, інтернаціоналізмів, що подаються у додатку до дисертації. Матеріали роботи можуть бути використані для вдосконалення та нормалізації української філософської термінології.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри германської філології Київського університету імені Тараса Шевченка під час планових звітів при розробленні положень дисертації, а також на науково-теоретичних конференціях професорсько-викладацького складу. Матеріали роботи висвітлювалися на Міжнародній науковій конференції "Німецька мова в сучасному світі" (7-8 травня 1998 р., м. Дрогобич), на Другій Західнорегіональній конференції "Лінгво-дидактичний плюралізм навчального процесу з іноземних мов у вищих навчальних закладах" (25-26 травня, 1999 р., м. Тернопіль) та на VI Міжнародній науковій конференції "Семантика мови і тексту" (27-29 вересня 2000 р., м. Івано-Франківськ). Результати дослідження відображено також у восьми публікаціях.

На захист виносяться такі положення:

Між загальнонародною мовою та терміносистемами наук немає суттєвих обмежень щодо синонімії, полісемії, антонімії та синонімії в антонімії. Це свідчить про те, що межі між загальнонародною мовою та терміносистемами наук лабільні.

Запозичення є одними із основних чинників філософської термінології німецької мови. Філософські терміни-запозичення класифікуємо на: а) неадаптовані латинізми, греко-латинські запозичення, грецизми, запозичення з французької, англійської мов; вони зберігають оригінальний правопис та вимову тієї мови, з якої походять, крім грецизмів, які транслітеровані латинським шрифтом; б) адаптовані (асимільовані) латинізми, грецизми, запозичення із санскриту та східних мов, французької, англійської та змішані латинські і грецькі запозичення, що є пристосованими за вимовою, письмом, граматичним вживанням.

Полісемія терміносистеми філософії сучасної німецької мови зумовлюється такими чинниками: судженнями філософів у вигляді періодів, діалектичними та формально-логічними процесами наукового мислення, науковою прагматикою, конотацією, експресивною конотацією, що приводить до закріплення у терміні певних умовиводів та виникнення лексико-семантичного варіанта (ЛСВ).

Термінологічна синонімія ґрунтується на подібності значень та залученні тих чи інших термінів у певному дискурсі при розгортанні умовиводів і тому є показником розвитку ментальних стереотипів та наукових течій.

Одним із результатів розвитку терміносистеми є антоніми. Різний ступінь їх протилежності зумовлює наявність привативних, градуальних, еквіполентних, привативнодиз'юнктивних антонімічних опозицій. Останні виникають як наслідок полісемічності німецьких філософських термінів. Синонімія в антонімії є свідченням діалектичної спрямованості науки філософії.

Терміни-інтернаціоналізми складають у терміносистемі філософії німецької мови стійкий прошарок. Інтернаціоналізми є абсолютні (повні) та часткові (напівкальки), де один і той самий компонент обов'язково перекладається мовою народу, де він фігурує як термін. Інтернаціоналізми філософської терміносистеми не завжди мають повний збіг фонетичної структури, тому що певна частина фонем є невіддільною складовою частиною будови тільки даної мови і чужа для інших. Подібність інтернаціоналізмів базується на фонетичній, морфологічній, лексико-граматичній та семантичній основах.

Лінгвопрагматичні аспекти німецького філософського терміну ефективно досліджуються за допомогою поняття філософії історії, яке враховує всебічні фактори розвитку науки. Специфікою соціальної пам'яті пояснюється філософсько-історичний поступ терміносистеми на кожному етапі становлення та розвитку філософських течій із узагальненням попередніх надбань науки. На цій підставі можна констатувати, що явища полісемії, синонімії, антонімії, синонімії в антонімії є не випадковими, а закономірними породженнями прагматики науки, яка, розвиваючись, вносить нові дані та корективи в термінологію і окремий термін.

Прагматика терміну - це наукове відношення філософа до вже готового терміну або його ситуативного умовного еквівалента: наукове відношення із відомими даними науки + механічність та оригінальність їх субституції + умовивід. Але оскільки справжні наукові відношення рідко можна дефініювати як чисті, тому термін підпадає під класифікацію прагматики конотації (наукове відношення + нові додаткові дані судження + умовивід) та прагматики експресивної конотації (наукове відношення + нові додаткові дані судження + образ + умовивід), що приводить або може привести якщо не до творення нового терміну, то принаймні до полісемії (ЛСВ). Прагматика конотації та прагматика експресивної конотації філософського терміну виявляється потенціально (словникове, синхронне значення) і актуально (контекстуально).

Обсяг і структура роботи: дисертація складається із вступу, двох розділів, загальних висновків та додатків. У кінці роботи подано перелік використаних джерел.

Повний обсяг дисертації складає 180 сторінок. Бібліографія нараховує 365 позицій. Дисертація містить сім додатків, обсяг яких становить 276 сторінок.

Додатки містять:

А. Понятійний апарат.

Б. Німецько-український словник запозичень терміносистеми філософії, призначення якого дати пояснення вживаних філософських термінів іншомовного походження.

В. Німецько-український словник полісемії терміносистеми філософії. Мета словника доказати, що полісемічні можливості філософського терміну значні і що історичні, соціальні, мовні, психологічні фактори зумовлюють причини зміни філософського терміну.

Д. Німецько-український синонімічний словник терміносистеми філосо-фії, мета якого довести, що не слід заперечувати понятійно-предметну основу синонімії.

Е. Німецько-український антонімічний словничок терміносистеми філософії, який підтверджує явище антонімії та синонімії в антонімії у філософській терміносистемі і що терміни-антоніми виражають не будь-які протилежні поняття, а обов'язково співвідносні.

Ж. Німецько-український словник інтернаціоналізмів терміносистеми філософії, мета якого - засвідчити, що у філософській терміносистемі німецької мови інтернаціоналізми посідають чільне місце і є проявом категорії загального, особливого і одиничного.

З. Періодизація становлення і розвитку філософських течій та терміносистем. Мета - описати та проілюструвати загальну технологію породження термінології; довести, що процес термінотворення є невіддільним від загальнонародної мови; показати, як виникають терміни у процесі філософії історії, яких відтінків набирають у різних філософів; підкреслити, що їх експресивність є відображенням світу інтерпретатора (науковця-філософа).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, методологічна база та методи дослідження, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, формулюються основні положення, що виносяться на захист. Визначено також конкретні завдання, які потрібно розв'язати в ході дисертаційного дослідження.

У першому розділі розглядаються причини становлення терміну, які відображаються у поступальному розвитку наукового світогляду філософів. Формування терміну розглядається у контексті філософії історії через слово, що є основним і найважливішим чинником у науковому процесі, оскільки не існує жодної науки без філософського підґрунтя. Аналізується співвідношення слова і терміну, термінологія в діалектичних відношеннях і взаємодіях, процес термінотворення, класифікаційні ознаки терміну. Наголошується на тому, що філософські терміни є важливою складовою частиною мови, які виникають завдяки науковцям (філософам-індивідам), тому їх слід вивчати та розглядати у прагматичному аспекті. Залежно від ціннісних орієнтацій науковців та прагматики їх викладу, виділяються відповідні типи термінів, які закарбовані в термінологічних словниках. Саме філософський термін спрямовує потенціал людського розуму в певному руслі розгортання думки, яка цілеспрямовано призводить чи наближує до бажаного результату поставленого завдання. Отже, рушієм розвитку терміну є прагматика - відношення науковця-інтерпретатора до мовного знаку. Застосовані методи та опрацьований практичний матеріал свідчать, що термін доцільно розглядати в контексті філософії історії, без чого нівелюється глибинна сутність терміну і термінології. Важливим етапом у становленні філософської термінології вважається кінець ХVII - початок XVIII століття. Значну роль у цьому відіграли видатні вчені епохи раннього Просвітництва - Г. Ляйбніц та К. Томазіус. Перші досвіди у систематизації філософських термінів пов'язані з діяльністю учня Г. Ляйбніца-Х.Вольфа, підручники якого сприяли створенню філософської термінології. Слід підкреслити важливу роль мовних контактів у процесі формування німецької філософської термінології. У цьому зв'язку проаналізовано мовну ґенезу німецького філософського терміну і запозичення його з інших мов, простежено етапи його становлення та розвитку, виявлено, які складові і чинники відігравали при цьому вирішальну роль і як це відбилося в кінцевому результаті на сучасному стані німецької філософської термінологічної лексики. Вивчений матеріал переконує в тому, що визначальна роль належить латинській та грецькій мовам, терміни яких повністю асимілювались, адаптувались у німецькій філософській терміносистемі або ж були замінені німецькими відповідниками. Це пояснюється тим фактом, що німецькі вчені, як і інші європейські науковці, складали філософські трактати латинською мовою. Як відомо, ця мова поряд з грецькою залишалась протягом століть міжнародною. Ці мови були обов'язковими дисциплінами класичної освіти, що і позначилось на становленні термінологічної системи німецької філософії. У роботі розглянуто і запропоновано їх класифікацію на - неадаптовані латинізми, грецизми, запозичення з французької та англійської мов; адаптовані латинізми, грецизми, запозичення із санскриту та східних мов, з французької, а також - англійської. Акцентується увага на змішані адаптовані запозичення з латинської і грецької мов та труднощі і унеможливлення у переважній більшості випадків чітко виділити їх, оскільки навіть при наявності грецького або, навпаки, латинського компонента, термінологічні словники надають перевагу, як правило, одній із мов, а тому без детального історично-мовно-термінологічно-етимологічного дослідження це важко простежити. Сучасний стан запозиченої термінологічної лексики філософії німецької мови відображено в кількісних підрахунках, які отримані методом суцільної вибірки і свідчать, що запозичення посідають у сучасній терміносистемі філософії німецької мови чільне місце і становлять 803 одиниці від загальної кількості 2900. Неадаптовані латинізми поділяємо на такі групи: 1) вислови (вирази) визначних філософів і мислителів, наприклад: ab ovo (Горацій); actio transiens (Арістотель); errare humanum est (Сенека); 2) крилаті вирази та вислови філософів, які в процесі зміни історичного часу втратили свого ідентифіканта і стали загальним надбанням філософської думки, наприклад: actus purus; deus absconditus; in infinitum; mundus sensibilis; reservatio mentalis; spiritus sanctus; sub specie aeterni(tatis); tabula rasa; unio mystica; vis vitalis тощо; 3) терміни універсальної специфіки, наприклад: actio; contradictio; ens; habitus; lumen; mundus; optimum; opus; sensorium; spiritus; terminus; via тощо.

Неадаптовані грецизми: aletheia ("die Wahrheit"); Hen kai pan ("eins und alles"); heureka ("ich hab's gefunden"); lemma ("Satz", "Annahme"); metablasis eis allo genos ("Hinьberspingen in ein anderes Gebiet"); metanoia ("Reue"); mneme ("Gedдchtnis"); paideia ("Erziehung"); paideuma ("das durch Erziehung Gewonnene"); panta rhei ("alles flieЯt"); paradox ("Gegenmeinung") тощо.

Неадаптовані запозичення з французької мови: bon sens ("gesunder Menschenverstand"); contract social ("Gesellschaftsvertrag"); йlan vital ("Lebensdrang"); fausse reconnaissance ("falsches Wiederkennen"); volontй gйnйrale ("Gesamtwillen") (Rousseau) тощо.

Неадаптовані запозичення з англійської мови: common sense ("gemeinsamer Sinn"); moral insanity ("moralischer Schwachsinn"); moral sense ("Gefьhl fьr Sittlichkeit"); struggle for life ("Kampf ums Leben"); struggle for existence ("Kampf ums Dasein").

Неадаптовані греко-латинські запозичення: encheiresis naturae (griech. -lat. "die Handhabung der Natur"); mathesis universalis (griech. -lat. "universale Wissenschaft"); mysterium tremendum (griech. -lat. "Erzittern machendes Geheimnis"); philosophia perennis (griech. -lat. "immerwдhrende Philosophie").

Адаптовані латинізми: Abstraktion f; Adaptation f; Akkomodation f; Argument n; Aspekt m; Beweis m; Caritas f; Deduktion f; Deskription f; Determination f; Eitelkeit f; Emanаtion f; Explikation f; Faktum n; Fundamentalontologie f; Funktion f; Habitus m; Historik f; Humor m; Ignorabimus m; Illuminationstheorie f; Moment m; Moralitдt f; Motiv n; Nativismus m; Nexus m; Norm f; Objekt n; Offenbarung f; Optimum n; Partizipation f; Patristik f; Perzeption f; Quant n; Quietismus m; Quintessenz f; Ratio f та ін.

Адаптовані грецизми: Agnosie f; Alethіologie f; Apologie f; Axiologie f; Axiom n; Bios m; Chaos n; Charisma n; Chiliasmus m; Daimonion n (Dдmonium n); Dialektik f; Diдtetik f; Eidos n; Engramm n; Epagoge f; Euthymie f; Genesis f; Gnoseologie f; Gnosis f; Idee f; Ironie f; Isomorphie f; Kalokagathie f; Kanon m; Kosmogonie f; Lemma n; Logos m; Logotherapie f; Metakritik f; Metamorphose f; Metanoia f; Natur f; Noлtik f; Nomos m; Noumenon n; Ochlokratie f; Ontologie f; Orthodoxie f; Paideuma f; Panpsychismus m; Paramnesie f; Rhytmus m; Schizotomie f та ін.

Адаптовані запозичення із санскриту та східних мов: Advaita f (sanskr.); Akasha f (ind.); Atman m (sanskr.); Brahman m (sanskr); Brahmanismus m (ind.); Buddhismus m (sanskr.); Dharma n (sanskr.); Kabbala f (hebr.); Karma n, Karman n (sanskr.); Kismet n (arab.); Lokayata (sanskr.); Mahatma m (sanskr.); Rigveda f (ind.); Talmud m (hebr.); Tantrismus m (ind.); Tao m (chines.); Taoismus (chines.); Trimurti f (sanskr.); Upanischaden pl (ind.) тощо.

Адаптовані запозичення з французької мови: Aktivitдt f; Dekadenz f; Esprit m; Genie m; Innovation f; Milieu n; Naturell n; Perfektionismus m; Renaissance f; Ressentiment n; Sentiment n та ін.

Адаптовані запозичення з англійської мови: Kampf ums Dasein (engl.: struggle for existence); Kampf ums Leben (engl.: struggle for life); Logіstik f (engl.: Symbolic Logic).

Змішані греко-латинські адаптовані запозичення: Gott m (lat. deus, gr. theos); Wesen n (gr. usia, lat. essentia); Wissenschaft f (gr. episteme; lat. scientia).

Класифікація термінів у науці непостійна, вона змінюється залежно від розвитку і вдосконалення наукових знань. Термінологія як один з аспектів мови протягом останніх десятиліть розвивається з особливою інтенсивністю. Володіючи номінативною функцією, що пов'язана діалектично з узагальненою і комунікативною, термін бере активну участь у побудові комунікативних відношень.

Полісемічність є закономірно об'єктивним процесом відображення дійсності, в чому і криється передумова процесу розвитку філософії історії, що починається з окремої людини і закінчується цільнооформленою галуззю знань - наукою. Саме у філософських термінологічних словниках закарбовано терміни, за якими стоять сотні імен, цілі покоління, формації. У філософському терміні відображено живе наукове мислення, яке включає судження, оцінне ставлення, умовиводи тощо. Таким чином, спроба окремих лінгвістів у трактуванні однозначності терміну і заперечення його лінгвопрагматичних особливостей нівелювала б людську думку і перевела б її на технологічну колію.

Встановлено, що між ЛСВ слова і терміну немає принципових різниць, тільки ЛСВ терміну має свою наукову дефініційну специфіку. Доведено, що полісемія терміносистеми філософії німецької мови має певне позитивне, цінне значення та свої особливості - це узагальнююча універсальність і вичерпність досягнень цілого людства, напр.: Abbildtheorie f - 1) теорія відображення (Демокріта); 2) -//- (англійський сенсуалізм 18 ст.); 3) -//- (французький матеріалізм 18 ст.); 4) -//- (новітня психологія); 5) -//- (діалектичний матеріалізм); 6) - //- (Вітгенштайн); Definition f - 1) дефініція, визначення; 2) -//- (математична); 3) -//- (аналітична); 4) -//- (номінальна); 5) -//- (арістотелівська); Erkenntnis f - 1) пізнання; 2) -//- (Греція); 3) -//- (Кант); 4) -//- (формальне); 5) -//- (абстрактне); 6) -//- (змістовне); 7) -//- (конкретне); 8) -//- (прогрес); 9) -//- (Гартман); 10) -//- (принципи); Gegensatz m - 1) протилежність; 2) -//- (контрадикторна); 3) -//- (конкретна); 4) -//- (привативна); 5) -//- (релятивна); 6) -//- (полярна); Idealismus m - 1) ідеалізм; 2) -//- (практичний); 3) -//- (метафізичний); 4) -//- (об'єктивний); 5) -//- (суб'єктивний); 6) -//- (пізнавальнотеоретичний). Виявлено 511 полісемічних філософських термінів від загальної кількості - 2900.

Досліджено і вивчено явище синонімії німецького філософського терміну, наведено її чітку класифікацію. Терміни-синоніми поділяємо на повні, часткові (парціальні) та відносні (релятивні).

Повні синоніми збігаються у всіх відношеннях повністю і є замінними, напр.: Amoralismus m Immoralismus m Antimoralismus m - аморальність; Beziehung f Relation f - відношення, реляція; Degeneration f Entartung f - виродження; Ens n Seiende n - існуюче; Genie m Kreator m - геній, творець; Heimarmene f Schicksal n - доля; Inspiration f Kreativitдt f - натхнення, творчість; Jainismus m Dschainismus m - джайнізм.

Часткові (парціальні) синоніми - це такі терміни, що збігаються частково своїми значеннями, знаходячись у співвідношенні частини і цілого, абстрактного, конкретного в різних комбінаціях, але всі вони служать для пояснення чогось однопланового і однотипного на основі філософської аналітики та прагматики мислення, напр.: Anarchie f Liberalismus m - анархія лібералізм; Bedeutung f Bedeutungslehre f Semantik f - значення семантика вчення про значення; Causa f Grund m - причина основа; Denken n Denkgesetze pl Denkraum m Denkpsychologie f - мислення закони мислення простір мислення психологія мислення; deutscher Idealismus Idealismus m - німецький ідеалізм ідеалізм; Einbildung f Fiktion f Phantasie f - уява фікція фантазія; Evolutionstheorie f Entwicklung f - теорія еволюції розвиток; Geduld f Kardinaltugenden pl - терпіння головні чесноти.

Відносні (релятивні) синоніми - це контекстуальні терміни-синоніми, напр.: Abhдngigkeit f Funktion f Relation f - залежність функція відношення, реляція; Bedingung f Ursache f Wirkung f Grund m Abhдngigkeit f - умова причина дія основа залежність; Causa f Finalitдt f Okkasionalismus m - причина фінальність, конечність оказіоналізм; Deutung f Intention f Hermeneutik f verstehende Psychologie - тлумачення пояснення інтенція намір герменевтика психологія розуміння; Einstellung f Intention f Raumwahrnehmung f - позиція намір, інтенція сприйняття простору; Geist m Erkenntnis f - дух пізнання; Himmel m Ethik f Gott m - небо етика бог.

Зафіксовано 1007 синонімічних термінів від загальної кількості - 2900, з них повних - 239, часткових - 480, відносних - 288 одиниць.

Простежено і проаналізовано явище антонімії в даній терміносистемі, яке не тільки існує, але й наполегливо прокладає собі дорогу.

Антонімічні взаємовідношення розглядаються на основі методу семантичних опозицій в межах парадигм. Метод опозицій дозволяє представити мовні одиниці, пов'язані відношеннями протилежності контрадикторності, доповнюваності, подібності тощо у тісному взаємозв'язку між собою. Це пояснюється тим, що термін у процесі історичного розвитку може набувати одного або декілька різних семантичних зв'язків. Термін є відображенням протиріччя, діалектичності мовного знака. Доведено, що протиставлення значень термінів найчастіше зустрічається у корелятивних парах. Підкреслюємо, що поширеним є префіксальний спосіб утворення антонімів. Досліджено кореляцію термінів-антонімів у бінарних парадигмах за наявністю полярної семантичної ознаки. Зазначаємо, що визначальним видом опозицій є привативні. Основою привативної опозиції можуть служити різно марковані протичлени з ізольованими одиничними диференційними ознаками. Таке протиставлення характеризується наявністю в одного із протичленів визначеної релевантної семантичної ознаки і відсутністю її в іншому, напр.:

Kosmos m: Chaos m;

Logizitдt f: Faktum n;

Sein n: Nichts n.

До привативних належать також терміни-антоніми, що утворені префіксальним способом, а також за допомогою заперечних слів, напр.:

Integration f: Desintegration f; Psychologismus m: Antipsychologismus m;

Kцnnen n: Nichtkцnnen n; Sterblichkeit f: Unsterblichkeit f.

Градуальні опозиції характеризуються в антонімічній бінарній парадигмі різним ступенем симетричного протиставлення семантичних диференційних ознак. Помітна ступенева полярність протичленів (права сторона опозиції). Градуальні опозиції найкраще проглядаються в антонімічно-синонімічних парадигмах, напр.:

Evolution f: Umwдlzung f Umsturz m Revolution f;

Universum n: Negation f Nichts n Nirwana n;

Variabilitдt f: Stetigkeit f Kontinuitдt f Kontinuum n.

Еквіполентні опозиції мають одну інваріантну ознаку і додаткову варіантну (багатомірні відношення), тобто терміни-антоніми можуть утворювати еквіполентні опозиції на основі антонімічно-синонімічних парадигм, напр.:

Herrenmoral f: Sklavenmoral f Herdenmoral f;

Optimismus m: Pessimismus m Skepsis m;

Aktivitдt f: Passivitдt f Apathie f.

Привативно-диз'юнктивні бінарні опозиції є наслідком полісемічності німецьких філософських термінів. Протичлени знаходяться в антонімічному протиставленні тільки в одному семному значенні, інші семи багатозначного терміну не утворюють корелятивних пар, напр.:

Immoralismus m: Moral f Ethik f;

Extension f: Intensitдt f Stдrke f Anspannung f Spannungsgrad m;

Postprдskription f: Prдskription f Norm f Proposition f Satz m Urteil m Behauptung f.

Таким чином, все це є свідченням того, що терміни-антоніми виражають не будь-які протилежні поняття, а обовґязково співвідносні, обґєднані змістом на основі їх протиставлення.

Виділено і проаналізовано явище синонімії в антонімії, що доводить - одна і та ж термінологічна мовна одиниця може вступати з іншими одночасно в антонімічні та синонімічні відношення, тобто утворювати розширені антонімічно-синонімічні парадигми. Багатство членів синонімічного ряду зумовлює і багатство антонімії. Члени таких синонімічних гнізд (права сторона парадигми), домінантами яких є антонімічні пари, не завжди виступають повними антонімами, що залежить від багатьох чинників: прагматичної оцінки, насиченості, емоційності чи конотації, яку отримує той чи інший термін від філософа у напрямку розвитку філософії історії, напр.:

Attraktion f: Repulsion f ZurьckstoЯung f привабливість: відраза відштовхування; Liberalismus m: Scholastik f Konservatismus m Reaktion f лібералізм: схоластика консерватизм реакція Singularismus m: Dualismus m Pluralismus m сингуляризм: дуалізм плюралізм Theismus m: Deismus m Henotheismus m Pantheismus m Pаnentheismus m Atheismus m теїзм: деїзм генотеїзм пантеїзм панентеїзм атеїзм.

Наведені приклади є яскравим свідченням того, що терміносистема філософії німецької мови багата антонімічними протиставленнями, що пов'язано з її специфікою як науки. Загальна кількість термінів, що мають антонімічний еквівалент, складає 94 одиниці від загальної кількості - 2900.

Результати дослідження показали, що терміну притаманні такі явища, як: полісемія, синонімія, антонімія, а також конотація та експресивність, які виявляються у певному прагматичному контексті. Термінологічна система філософії німецької мови є безпосередньою складовою частиною загальнонародної мови зі своєю обмежувальною специфікою, що виявляється на всіх етапах її історичного розвитку. Вона виникла, існує та розвивається за аналогічними мовними законами, а тому їй притаманні всі ті явища, які характеризують загальнонародну літературну мову.

Аналіз матеріалу показав, що у філософській терміносистемі німецької мови чільне місце посідають інтернаціоналізми. Відомо, що кількісний критерій інтернаціоналізмів - три неспоріднені мови. Потрапляючи у загальну мову через термінологію, вони фонетично й морфологічно пристосовуються до її системи, не пориваючи водночас з культурно-історичними асоціаціями, які має вихідне слово.

У філософському плані інтернаціональне і національне - це прояв категорії загального, особливого і одиничного. Особливо поширеними є інтернаціоналізми, які мають своїм першоджерелом грецьку та латинську мови. Досліджуючи філософські терміни німецької мови, виявлено, що переважна їх більшість акумулювала елементи цих прамов. Терміни-інтернаціоналізми поділяємо на дві великі групи: абсолютні та часткові (напівкальки).

Абсолютні інтернаціоналізми збігаються за вимовою та написанням, напр.: Abstraktion f; abstraction - абстракція; Deduktion f; deduсtion - дедукція; Ekstase f; ecstasy - екстаз; Emanation f; emanation - еманація; Gnoseologie f; gnoseology - гносеологія; Harmonie f; harmony - гармонія; japanische Philosophie; Japanese Philosophy - японська філософія; Kabbala f; cabbala - каббала; Kanon m; canon - канон; Logik f; logic - логіка; Logismus m; logism - логізм. німецький філософський термін лінгвопрагматичний

Часткові інтернаціоналізми (напівкальки) характеризуються тим, що один із компонентів терміну перекладений мовою того народу, де він вживається, напр.: AnalogieschluЯ m; analogical conclusion - аналогічний висновок; archaisches Denken; archaic thought - архаїчне мислення; Beziehungssoziologie f; sociology of relations - соціологія відношень; Charakterkunde f; characterology - характерологія; Existenzurteil n; existence opinion - екзистенційне міркування; Gefьhlsmoral f; moral of feeling - мораль почуття; Herrenmoral f; moral of masters - мораль панів; Kausalreihe f; causal row - причинний ряд; Methodenlehre f; doctrine of methods - вчення про методи; Philosophie der Dichtung; philosophy of poetry - філософія поезії.

Результати аналізу показали, що домінуючими є абсолютні інтернаціоналізми, що становить 932 одиниці від загальної кількості-2900, специфічні - 163 одиниці.

У другому розділі розглянуто прагматику терміну в контексті історичного руху філософської думки як рушійну силу розвитку окремого терміну та термінології в цілому. Особливо важливе і визначальне місце у пункті 2.1 на початку другого розділу займає прагматика конотації німецького філософського терміну в розвитку та її причини і наслідки. Виходимо з положення, що прагматичне відношення є суттю і сутністю термінології та термінів як очевидного породження процесу філософії історії (наукових відношень), які втілились і втілюються в конкретний філософський термін. Проводиться аналіз лінгвістичних праць з проблем лінгвопрагматики та прагматики науки.

Аналіз термінологічних словників засвідчив, що філософському терміну притаманні лінгвопрагматичні особливості: конотація та експресивність, завдяки чому виникають нові терміни (багатозначні, синонімічні, антонімічні тощо). Прагматика (експресивної) конотації філософського терміну - це реальність, яка виявляється потенційно (словникове синхронне значення), а також актуально (контекстуально, ситуативно). Значна частина філософських термінів виступає яскравими стилістемами, які естетично збагачують будь-яку термінологію, в тому числі лінгвістичну, часто набувають у ній інгерентної експресивності, тому що зв'язок зі світом інтерпретатора є першорядною рисою експресивно забарвленого значення.

Конотація - це продукт історичного розвитку значень філософських термінів, які прямують у поступальному русі не тільки за розвитком свідомості науковця (філософа) в процесі пізнання ним дійсності, але ще й за тими даними, які асоціативно супроводжують знання про світ (див. Додаток З), що ілюструє, як виникають терміни, яких змін вони зазнають у розвитку філософії історії.

Система наукових суджень дослідника немислима без наукового відношення до тієї чи іншої термінологічної одиниці (судження, оцінне ставлення, умовивід) і обумовлена ступенем його інформативності. Звідси випливають прагматика конотації і прагматика експресивної конотації. Мова йде про прагматичну установку кожного автора, що працює на результат, яка виражається через науково-обумовлену експресивну конотацію. Відповідно аналізуємо: 1) питання прагматики в лінгвістичних джерелах; 2) проблему конотації в мовознавстві; 3) прагматику (експресивної) конотації. Прагматику експресивної конотації як причину і наслідок простежуємо на таких загальнотермінологічних явищах: полісемія, синонімія, антонімія, синонімія в антонімії. Вона проявляється також у запозиченнях та інтернаціоналізмах.

Вивчено проблему філософії історії в контексті лінгвістики термінології. Проаналізовано подані в термінологічних словниках види філософії історії у відповідності до запитів і завдань нашої роботи та розглянуто філософію історії як смисл вічності в її конкретній дійсності, яка забезпечується, базується і корениться безпосередньо в термінології філософії. Для практичного унаочнення і підкріплення нашої позиції подано зведену систематичну послідовність основних етапів розвитку філософської думки та термінології філософії як її безпосередньої, невід'ємної складової частини (див. Додаток 3). Доводимо, що філософський термін не є чисто штучним, відособленим утворенням, а в кожному окремо взятому випадку виходить від конкретного науковця і повноцінно фігурує в мові поруч з іншими одиницями як термінологічними, так і нетермінологічними.

Термінологія філософії німецької мови складається із термінів, що породжені у свій відповідний час, місці та умовах конкретною особою - філософом. Отже, термін є об'єктивним, хоч і має свою незмінну суб'єктивну базу. З плином часу терміни повторюються або ж отримують у кожного нового філософа-науковця щось своє, нове, що може призвести у перспективі до виникнення синонімії, полісемії, антонімії або ж до утворення зовсім нових термінів.

Слід відзначити особливості закономірностей збагачення словникового складу загальнонародної і специфічної термінологічної лексики, які залежать як від суспільно-політичних, технологічних факторів, так і від конкретних індивідів-науковців, що керуються у переважній більшості не кількісними, а якісними критеріями. Для сучасної філософської терміносистеми німецької мови є характерним процес вторинного термінотворення. Саме через наукового плану прагматику терміну можна стверджувати про об'єктивні закономірності збагачення словникового складу термінологічної лексики як спеціфічної термінолексики, так і загальнонародної. Тобто процес розвитку в філософській термінології обумовлений первинно виключно прагматикою, яка виступає як прагматика конотації (думка+судження+умовивід) та прагматика експресивної конотації (думка+судження+образ (картина образу)+умовивід).

ВИСНОВКИ

Рушієм розвитку філософського терміну, як і слова, є прагматика. Прагматика термінології філософії - це процес наукового відношення, що диктується законами природи, розвитку суспільства і науки, тому філософську терміносистему необхідно вивчати в розвитку.

Між словом та терміном існує тісний взаємозв'язок. Термін є частиною загальнонародної мови, в якій він фігурує в певному контексті як повноцінне спеціальне слово.

Аналіз мовної генези німецького філософського терміну дає можливість простежити аспекти онімечення термінології та виявити безпосередні складові цього процесу. В термінах-запозиченнях виосібнено такі основні групи: латинізми; грецизми; орієнталізми та запозичення з інших мов (французької, англійської). Відповідно до процесу засвоєння їх поділено на адаптовані та неадаптовані і на ряд підтипів, що і знайшло своє відображення у відповідному термінологічному словнику.

Філософським термінам німецької мови, як і лексиці загальнонародної мови, притаманні такі явища: полісемія, синонімія, антонімія, що відповідно відображено в укладених нами спеціальних термінологічних словниках. Помітна чітка тенденція до кількісного та якісного зростання таких термінів. При вивченні термінів-синонімів необхідно враховувати їх класифікаційний поділ - повні, часткові, відносні. До аналізу термінів-антонімів слід використовувати метод семантичних опозицій в межах парадигм. Для філософських термінів-антонімів характерні такі види опозицій: привативні, градуальні, еквіполентні та привативно-диз'юнктивні, причому визначальним видом опозицій є привативні. Одна і та ж термінологічна одиниця може вступати одночасно з іншими в антонімічні та синонімічні відношення. Явище синонімії в антонімії є свідченням діалектичної спрямованості науки філософії.

Терміни-інтернаціоналізми складають стійкий прошарок у філософській термінологічній системі німецької мови. Встановлено особливості процесу запозичень термінів-інтернаціоналізмів, вичленено їх дві основні групи - абсолютні та часткові, укладено термінологічний словник з цього аспекту.

Розвиток філософського терміну досліджується ефективно за допомогою поняття філософії історії, яке враховує численні фактори розвитку науки: філософсько-історичний поступ терміносистем на кожному етапі становлення та розвиток філософських течій, шкіл, що і зафіксовано у філософських термінологічних словниках, які характеризуються прагматичною функцією.

Становлення термінології філософії немислиме без науки прагматики, де термін виступає специфічним інструментом-ідентифікатором науково-соціальної пам'яті людства.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Деякі проблеми слова, терміну та прагматики // Науковий Вісник Чернівецького ун-ту. Германська філологія. - Чернівці, 1998. - Вип. 41.- С. 97-100.

2. Запозичення в терміносистемі філософії німецької мови // Науковий Вісник Чернівецького ун-ту. Германська філологія. - Чернівці, 1999. - Вип. 60.- С. 115-121.

3. Прагматично-філософський аспект слова // Вісник Прикарпатського ун-ту ім. В. Стефаника. Філологія. - Івано-Франківськ, 1999. - Вип. ІІІ. - С. 162-166.

4. Специфічні аспекти лінгвістики та науки в цілому //Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. ст. - Київ, 2000. - Вип. 3. - С. 296-299.

5. Проблема філософії історії в контексті лінгвістики термінології // Вчені записки Харківського гуманітарного ін-ту "Народна українська академія". - Харків: Око, 2000. - Т. VI. - С. 521-526.

6. Прагматика слова і терміну в контексті філософії історії // Матеріали міжнар. наук. конф. "Німецька мова в сучасному світі" (7-8 травня 1998 р.). - Дрогобич, 2000. - С. 190-194.

7. Актуальні проблеми термінології і тенденції її розвитку // Матеріали Другої Західнорегіональної науково-методичної конференції викладачів іноземних мов вищих навчальних закладів "Лінгво-дидактичний плюралізм навчального процесу з іноземних мов у вищих навчальних закладах" (25-26 травня 1999 р.). - Тернопіль, 1999. - С. 147-149.

8. Антонімія німецького філософського терміну // Матеріали VI міжнар. наук. конф. "Семантика мови і тексту" (27-29 вересня 2000 р.). - Івано-Франківськ, Плай, 2000. - С. 584-589.

АНОТАЦІЯ

Турчин В.В. Лінгвопрагматичні аспекти німецького філософського терміну. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2001.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню лінгвопрагматичних аспектів німецького філософського терміну з урахуванням його філософсько-історичного розвитку на кожному конкретному етапі становлення філософії. Проаналізовано причини становлення терміну, простежено прагматику слова і терміну в контексті філософії історії. Доведено, що термінологічна система філософії німецької мови є безпосередньою складовою частиною загальнонародної мови зі своєю обмежувальною специфікою. Досліджено мовну ґенезу німецького філософського терміну, подано чітку класифікацію термінів-запозичень. Встановлено особливості процесу запозичень термінів-інтернаціоналізмів та виосібнено їх основні групи. Виявлено, що філософській терміносистемі німецької мови притаманні такі явища: полісемія, синонімія, антонімія. Цінним практичним виходом є низка укладених нами спеціальних термінологічних словників - запозичень, інтернаціоналізмів, полісемії, синонімії, антонімії. Лінгвопрагматичний підхід до філософської терміносистеми дозволив виявити дистинктивні ознаки терміну, який необхідно розглядати з точки зору прагматики, де термін ефективно досліджується за допомогою поняття філософії історії. Воно враховує всебічні фактори розвитку науки: прагматику конотації та прагматику експресивної конотації, які обумовлюють процес розвитку наукового знання та пізнання, де термін виступає інструментом-ідентифікатором і має свої яскраво виражені лінгвопрагматичні особливості.

Ключові слова: термін, лінгвопрагматичний аспект, запозичення, інтернаціоналізми, синонімія, полісемія, антонімія, прагматика конотації, прагматика експресивної конотації.

АННОТАЦИЯ

Турчин В.В. Лингвопрагматические аспекты немецкого философского термина. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, 2001.

Диссертация посвящена комплексному исследованию лингвопрагматических аспектов немецкого философского термина с учётом его философско-исторического развития на каждом конкретном этапе становления философии. Проанализированы причины становления термина, прослежено прагматику слова и термина в контексте философии истории. Доказывается, что терминологическая система философии немецкого языка является непосредственной составной частью общенационального языка с учётом её ограниченной специфики. Исследовано также языковой генезис немецкого философского термина, дана чёткая классификация терминов-заимствований, которые разделяем на: а) неадаптированные латинизмы, грецизмы, греко-латинские заимствования, неадаптированные заимствования из французского и английского языков; б) адаптированные латинизмы, грецизмы, а также заимствования из санскрита и восточных языков, французские, английские, а также смешанные заимствования из латинского и греческого языков. Установлены особенности процесса заимствования терминов-интернационализмов, вычленено их две большие группы: абсолютные (полные) и частичные (полукальки). Доведено, что сходство интернационализмов базируется на фонетической, морфологической, лексико-грамматической и семантической основах. Выявлено, что философским терминам немецкого языка свойственны полисемия, синонимия, антонимия. Результаты исследования отображены в составленных нами специальных терминологических словарях - заимствований, интернационализмов, полисемии, синонимии, антонимии. Полисемия терминосистемы философии современного немецкого языка определяется такими факторами: периодами суждений философов, научной прагматикой, коннотацией, экспрессивной коннотацией, а также диалектическими и формально-логическими процессами научного мышления, которое приводит к закреплению в термине умозаключений - лексико-семантическому варианту (ЛСВ). Синонимия - неотъемлемый атрибут немецкого философского термина. Она основывается на сходстве значений и привлечении тех или иных терминов в определённом дискурсе при развёртывании умозаключений и вследствие этого является указателем движения развития, ментальных стереотипов и научных течений. В терминах-синонимах выделены три основные группы: полные, частичные и релятивные. Одна и та же терминологическая языковая единица может вступать с другими одновременно в антонимические и синонимические отношения, то есть образовывать расширенные антонимическо-синонимические парадигмы. Философская немецкая терминосистема располагает антонимическими противопоставлениями. Термины-антонимы являются отображением противоречия диалектичности языковых знаков, свидетельством естественной склонности человеческого мышления образовывать ассоциации по сходству или контрасту. Метод семантических оппозиций дал возможность рассмотреть их в тесных взаимосвязях, которые объединены отношениями противоположности, контрадикторности, сходства, исключительности, дополняемости. Разная степень их противоположности обусловливает наличие привативных, градуальных, эквиполентных, привативно-дизъюнктивных антонимических оппозиций. Последние возникают вследствие полисемичности немецких философских терминов. Лингвопрагматический подход к философской терминосистеме дал возможность определить дистинктивные признаки термина, который необходимо рассматривать с точки зрения прагматики, где он эффективно исследуется при помощи понятия философии истории, которое учитывает всесторонние факторы развития науки: прагматику коннотации и прагматику экспрессивной коннотации, которые обусловливают процесс развития научного знания и познания, где термин выступает инструментом-идентификатором и имеет свои ярко выраженные лингвопрагматические аспекты.