Структурна організація складних слів (концепція "золотої" пропорції)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

інститут української мови

УДК 811.161.2^'373.611

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук

структурна організація складних слів (концепція “золотої” пропорції)

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Азарова Лариса Євстахіївна

київ 2002

Загальна характеристика роботи

За порівняно короткий час лінгвістика збагатилася новими й оригінальними прийомами та методами вивчення словотвірної структури й семантики, ґрунтовними описами дериваційних систем слов'янських мов. До опрацювання композитів в українському мовознавстві активно прилучилися в 40-х рр. XX cт. Їх вивчали за морфемним складом, словотвірною структурою і в правописному плані. Історію виникнення іменників-композитів досліджували М.Я.Плющ, С.П. Самійленко, І.Й. Тараненко та інші мовознавці. У працях Є. Рудницького, І.І. Ковалика, Н.С. Родзевич, В.О. Горпинича композити витлумачено як наслідок лексикалізації назв понять, виpажених словосполученнями, що супpоводжується зміною фоpми (стpуктуpи) та семантики одиниць, які виступають у ролі компонентів композитів. Словотвірну структуру й семантику складних слів у сучасній українській мові ґрунтовно дослідила Н.Ф. Клименко. К.Г. Городенська витлумачила процеси утворення складних іменників як один із способів формально-граматичної реалізації семантичної структури речення.

Актуальність вибору об'єктом дослідження складних слів, зокрема дво-, три- і чотирикомпонентних композитів та юкстапозитів, зумовлена передусім тим, що їх кількість помітно зросла в XX столітті. Стало очевидно, що потрібна нова методологія дослідження цих складних одиниць, яка б спиралася не тільки на кількісні та структурні методи лінгвістики, а й використовувала б надбання інших наук. Саме такою вважаємо нову методологію гармонійної побудови складних слів, базовим кількісним показником якої є “золота” пропорція, що притаманна багатьом явищам природи.

Методологія дослідження гармонії на прикладі “золотої” пропорції прийнятна як для дво-, так і багатокомпонентних складних слів, зокрема три- і чотирикомпонентних. Суть цієї методології полягає в тому, що організацію таких слів вивчають на засадах концепції “золотої” пропорції. Для виявлення стійких закономірностей вкрай потрібен систематизований за різними класифікаційними ознаками набір таких об'єктів наукового аналізу, як наукове осмислення конструкцій і пропорцій побудови складних слів на структурному й фонетичному (акустичному )рівнях, кількісне виявлення особливостей їхньої семантики та структури. Постає також проблема вибору узагальнювальних кількісних і якісних показників гармонійної побудови складних слів у концепції “золотої” пропорції, які є нескладними і придатними для проведення досліджень на лінгвістичному рівні. Відсутність на сьогодні в україністиці такого вивчення структурної організації складних слів зумовлює актуальність обраної теми дисертаційної роботи. Саме належна повнота і всебічність знань про окремі ланки словотворення сучасної української літературної мови, передусім механізму дослідження структури композитів і юкстапозитів, розроблені поняттєвий та методико-процедурний апарат уможливили розв'язання в дисертації вкрай актуального завдання - вивчення структурної організації складних слів у концепції “ золотої” пропорції.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Концептуально й методично дисертаційне дослідження проведене в межах реалізації наукової програми “Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” і пов'язане з темою “Актуальні проблеми лексикології та граматики української мови,” яку опрацьовують на кафедрі української мови Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. Мета дисертаційної роботи полягає у створенні теорії гармонійної побудови композитів та юкстапозитів в українській мові на засадах методології “золотої” пропорції та використання лінгво-інформаційного підходу. Для досягнення цієї мети розв'язано такі завдання:

розроблено основні положення теорії гармонійної побудови складних слів на засадах концепції “золотої” пропорції;

запропоновано методологію дослідження гармонійної побудови складних слів у концепції “золотої” пропорції, що спирається на лінгво-інформаційний підхід та сучасні інформаційні технології;

проаналізовано вияв “золотої” пропорції як кількісного показника гармонії в розумовій діяльності людини і словотворенні;

визначено основні принципи побудови складних слів на структурному і фонетичному рівнях;

виділено й охарактеризовано іменникові композити за частиномовною належністю їхніх твірних основ;

досліджено гармонійну побудову двокомпонентних композитних іменників, прикметників, дієприкметників, прислівників та дієслів власне українського й іншомовного походження; систематизовано результати аналізу на нових теоретичних засадах;

розкрито механізм гармонійної побудови три-, чотирикомпонентних складних слів на структурному і фонетичному рівнях;

виявлено звуко-склбдову побудову композитів;

визначено словотвірну структуру юкстапозитів власне українського та з компонентами іншомовного походження у формі іменників, прикметників і прислівників, а також принципи їхньої побудови на структурному рівні;

установлено специфіку та принципи побудови юкстапозитів на фонетичному рівні;

визначено параметри композитів та юкстапозитів у різних терміносистемах;

узагальнено закономірності побудови термінів-композитів і термінів-юкстапозитів з математики, фізики, інформатики та обчислювальної техніки власне українського й іншомовного походження;

з'ясовано лексико-семантичні зв'язки термінів-композитів.

Об'єктом дослідження є структурна організація складних слів у концепції “золотої” пропорції.

Предметом дослідження є складні слова в широкому розумінні, а саме: 1) ті, що утворені способом складання - поєднанням двох і більше основ (композити) або самостійних слів різного походження (юкстапозити); серед них композитні іменники, прикметники, дієприкметники, прислівники та дієслова і юкстапозитні іменники, прикметники та прислівники; 2) ті, що є наслідком використання основоскладання і суфіксації: суфіксально-складні іменники та прикметники; 3) суфіксальні деривати від складних твірних основ: відприкметникові та віддієслівні іменники, відприкметникові прислівники, відіменникові прикметники.

Методи дослідження. Для проведення комплексного дослідження склад-них слів використано різноманітні методи, методики, процедури та деякі прийоми аналізу фактичного матеріалу й узагальнення та інтерпретації одержаних результатів. Інвентар складних одиниць сучасної української літературної мови сформовано у процесі морфемного та словотвірного аналізу. Встановленню сполучувальних можливостей основ у структурі двокомпонентних складних слів сприяло використання методів компонентного та трансформаційного аналізу.

Відповідно до визначеної мети наукове осмислення та аналіз проблеми проведено в синхронному плані. Використано зіставний і статистичний методи аналізу. Послідовно залучалися і такі методи, як спостереження, порівняння та експеримент. Їх реалізовано в п'яти конкретних формах:

синхронно-описовий метод дослідження семантико-словотвірних процесів, пов'язаних зі спостереженням і класифікацією з метою їх подальшого синтезу й узагальнення;

описовий метод, використаний для аналізу словотвірних і функціональних особливостей композитів;

прийом компонентного аналізу семантичної структури термінологічних одиниць з елементами словотвірного та етимологічного аналізу;

експеримент як цілеспрямоване спостереження під час дослідження закономірностей побудови двокомпонентних складних слів;

метод комп'ютерних технологій для оцінювання кількісних характеристик гармонійної побудови складних слів на фонетичному (акустичному) рівні.

Джерелами фактичного матеріалу слугували словники сучасної української мови: “Словник української мови” в 11-ти тт. (К., 1970-1980), “Українсько-російський словник” за ред. І.М.Кириченка в 6-ти тт. (К., 1953-1963), “Словник іншомовних слів” за ред. О.С.Мельничука (К., 1974), “Правописний словник” С.І. Головащука ( К., 1999), “Етимологічний словник української мови” в 3-х тт. (К., 1982; 1985; 1989), “Морфемний словник” Л.М.Полюги (К.,1983), “Російсько-український словник наукової термінології” в 3-х тт. (Т.1: Суспільні науки. - К., 1994; Т.2: Хімія. Біологія. Медицина. - К., 1994; Т.3: Математика. Фізика. Техніка. - К., 1998), “Російсько-український словник з інфор-матики та обчислювальної техніки” (К., 1994), “Російсько-український словник фізичних термінів” (К., 1994), “Російсько-український математичний словник” ( К., 1995), “Короткий російсько-український словник сучасних математичних і економіко-математичних термінів” (К., 1993), “Англо-українсько-російський словник з інформатики, програмування, обчислювальної техніки” (Львів, 1995), “Орфографічний словник української мови” (К., 1999), “Орфографічний словник наукових і технічних термінів” (К.,1999), “Тлумачний словник-мінімум української мови” (К.,1999).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

Уперше розроблено основи теорії гармонійної побудови складних слів в українській мові на засадах концепції “золотої” пропорції. Висунуто гіпотезу про їхню гармонійність на структурному та фонетичному (акустичному) рівнях. Доведено, що гармонійну побудову композитів і юкстапозитів треба розглядати як упорядкування складників таких номінацій певною системою досконалих співвідношень, базовим серед яких виступає пропорція, що відповідає поділу цілого на дві частини і називається “золотою”.

Уперше сформульовано основні положення методології дослідження гармонійної побудови композитів та юкстапозитів на прикладі “золотої” пропорції як закономірності світобудови. Запропоновано оцінювати гармонійну побудову згаданих складних номінацій за допомогою лінгво-інформаційного підходу. Цей підхід передбачає поєднання основ лінгвістичної теорії словотвору і деяких положень теорії інформації сучасних комп'ютерних технологій та уможливлює дослідження закономірностей гармонійної побудови композитів і юкстапозитів як на структурному, так і на фонетичному (акустичному) рівні.

Уперше систематизовано кількісні показники гармонії за допомогою сімей “золотих” р- і S-пропорцій, а також р-чисел Фібоначчі, які треба використовувати під час аналізу закономірностей структурної організації складних слів. Уведено поняття їхньої мовної надлишковості, рівень якої визначають параметри р і S.

Доведено, що наявність у побудові композитів і юкстапозитів на структурному та фонетичному (акустичному) рівнях чітко визначених гармонійних пропорцій і часових співвідношень є закономірним. Це зумовлено тим, що механізм роботи людського мозку безпосередньо впливає на процес формування мови як засобу людського спілкування взагалі і на появу складних номінацій - композитів і юкстапозитів. У процесі словотворення людський мозок гнучко розв'язує проблему “конструювання” складних номінацій, які були б гармонійними, зокрема “зручними” й “красивими” на обох зазначених рівнях.

Спостережено, що гармонійну побудову багатокомпонентних складних слів на структурному рівні також виражають кількісні показники дихотомії і сімей “золотої” p-пропорції. Установлено, що збільшення компонентів спричиняє збільшення значень p кількісних показників гармонії цих номінацій. Якщо серед кількісних показників гармонії у двокомпонентних складних словах переважає класична “золота” 1-пропорція і дихотомія, то в трикомпонентних - “золоті” 1, 2 і 3-пропорції, а в чотирикомпонентних - “золоті” 2, 3, 4-пропорції і більше.

Уперше встановлено, що на фонетичному рівні гармонію звучання дво-, три- і чотирикомпонентних складних слів виражають такі показники: двокомпонентних - сім'ї “золотих” p- і S-пропорцій, три- і чотирикомпонентних - тільки сім'ї “золотих” p-пропорцій. Крім того, у чотирикомпонентних складних словах є показники з p = 2, 3, 4 і більше, а класичної “золотої” 1-пропорції немає. Доведено, що, по-перше, гармонійне словотворення слова з більшою кількістю компонентів вимагає введення вищого ступеня мовної надлишковості, тобто використання “золотих” p-пропорцій з більшим p; по-друге, рівень мовної надлишковості в тих самих складних номінаціях на фонетичному рівні значно вищий, ніж на структурному.

Зроблено першу спробу проаналізувати звуко-склбдову побудову складних іменників на засадах моделі “золотої” пропорції. Установлено, що для композитів сучасної української мови найтиповішим є вживання в постпозиції більшого за кількістю складів компонента. Це зумовлено його граматичним оформленням та складністю лексичної семантики.

Розглянуто роль осново- та словоскладання в різних терміносистемах, виявлено закономірності побудови термінів-композитів і термінів-юкстапозитів з фізики, математики, інформатики та обчислювальної техніки власне українського та іншомовного походження. Спостережено, що ці терміни утворені за тими самими структурними моделями, що й композити та юкстапозити загальновживаної лексики.

Доведено, що сучасні терміни-композити з фізики, математики, інформатики та обчислювальної техніки перебувають у певному лексико-семантичному зв'язку між собою. Визначено їхні тематичні групи в цих терміносистемах.

Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що вперше в україністиці використано оригінальну концепцію “золотої” пропорції для комплексного дослідження складних слів як на структурному, так і на фонетичному рівнях. Її теоретичні положення становлять великий науково-пізнавальний інтерес для сучасного мовознавства та інших галузей знань. Результати цього дослідження сприятимуть глибшому висвітленню деяких питань словотвору сучасної української мови взагалі та деривації складних слів зокрема; їх можна використати також у викладанні акцентології, лексикології, морфології сучасної української мови.

Деякі наукові положення дисертації можуть прислужитися в подальшому опрацюванні теорії соціолінгвістики та психолінгвістики.

Практична цінність одержаних результатів полягає в тому, що дослідження гармонійної побудови композитів і юкстапозитів, осягнення на прикладі “золотої” пропорції числових показників пропорційності компонентів може бути використане не тільки в лінгвістиці, а й в інших наукових і технічних галузях, зокрема під час проектування систем для синтезу людського голосу й для автоматизованого озвучування текстів за допомогою комп'ютерних технологій.

Описаний у дисертації фактичний матеріал, запропонований методико-процедурний апарат аналізу цього матеріалу становлять підґрунтя для подальшої розбудови концепції словотвору сучасної української літературної мови, а також для написання підручників, посібників, практикумів з морфеміки та словотворення для вищих навчальних закладів, укладання словотвірних, морфемних та інших словників.

Зібраний матеріал становитиме інтерес і для лексикографів - як одна з основ і засад для створення тлумачного словника складних термінів, методичних рекомендацій для термінознавців в укладанні словників, для працівників і спеціалістів технічних галузей.

Особистий внесок здобувача. Усі положення дисертаційної роботи здобувач розробив самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення й найвагоміші практичні результати виконаного дослідження було викладено в наукових доповідях на 15 міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях, симпозіумах, серед яких:

III Міжнародна наукова конференція “Проблеми науково-технічної термінології” (м. Львів, 1994 р.);

Республіканська наукова конференція “Мовна дійсність в Україні” (м. Вінниця, 1994 р.);

Міжнародна наукова конференція “Проблеми зіставної семантики” (м. Київ, 1995 р.);

Всеукраїнська конференція “Мова, освіта, нові інформаційні технології” (м. Київ, 1995 р.);

Всеукраїнська конференція “Мова, освіта, нові інформаційні технології” (м. Київ, 1996 р.);

IV Міжнародна наукова конференція “Проблеми української термінології” (м. Львів, 1996 р.);

Міжнародна наукова конференція “Актуальні проблеми вивчення й викладання філологічних дисциплін у технічному вузі” (м. Київ, 1997 р.);

V Міжнародна наукова конференція “Язык и культура” (м. Київ, 1997 р.);

Международная научная конференция “Функциональный аспект семантики языковых единиц” (м. Харків, 1997 р.);

IX Международная конференция по актуальным проблемам семантических исследований (м. Харків, 1999 р.);

Наукова конференція “Актуальные проблемы изучения текста и его единиц” (м. Харків, 2000 р.);

Науково-практична конференція “Розвиток і взаємодія мов” (м. Вінниця, 2000 р.);

Наукова конференція “Граматичні категорії в українській мові” (м. Вінниця, 2000 р.);

Всеукраїнська наукова конференція “Граматичні одиниці і категорії української мови” (м. Луцьк, 2000 р.).

Х Міжнародна наукова конференція з актуальних проблем семантичних досліджень (м. Харків, 2001 р.),

щорічні науково-технічні конференції професорсько-викладацького складу, співробітників та студентів Вінницького державного технічного університету ( м. Вінниця, 1993-2001 роки).

Публікації. Проблематику, теоретичні й практичні результати дисертаційної роботи викладено в 36 друкованих працях, серед яких 2 монографії та 28 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 4 доповіді на різних міжнародних та всеукраїнських наукових форумах і 2 депонованих статті.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел (475 позицій), 88 додатків, у яких подано інтонограми складних слів, та 20 рисунків. Обсяг роботи без списку використаних джерел і додатків - 373 с. Повний обсяг дисертації - 458 с.

Основний зміст роботи

структурна організація складне слово

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, окреслено її джерельну базу, сформульовано мету й завдання, визначено наукову новизну, основні методи дослідження, використані в процесі аналізу й теоретичного осмислення фактичного матеріалу, вказано на теоретичне значення й практичну цінність одержаних результатів.

У першому розділі “Складання як один із найактивніших способів словотвору” викладено матеріал, що стосується вивчення композитів в українському мовознавстві та русистиці.

Подано визначення обсягу поняття “складне слово”, вказано на спільні й диференційні ознаки складних слів і номінацій, від яких вони утворені.

Наявні дослідження засвідчують, що статус композитів у мовознавстві визначали здебільшого через порівняння їх із звичайними первісними простими словами, що служили твірним матеріалом для комбінування складних слів. Українські лінгвісти вивчали історію виникнення композитів, досліджували їхній морфемний склад, словотвірну структуру, семантику та правопис. Вони запропонували широке й вузьке витлумачення поняття “композит,” виділили характерні ознаки основоскладання та його різновиди, синтагматичні й парадигматичні властивості композитів, випрацювали теоретичні засади формування складних слів на синтаксичній основі. Розбудовано також теоретичний апарат словотвору, визначено одиниці словотвірної системи мови, описано функціональну роль дериваційних морфем як формальних представників компонентів розгорнутих предикатно-аргументних структур, запропоновано розглядати процеси словотворення не лише в діахронії, а й у синхронії, досліджено словотворення слів різних класів української мови в зіставленні з іншими слов'янськими, установлено закономірності перетворень простих одиниць у складні тощо.

Російські мовознавці у вивченні складання досягли значних успіхів. Вони встановили основні ознаки складних слів, поділили їх на дві групи - з єднальним голосним і без нього, виокремили власне й невласне складання, визначили структуру й засади утворення складних слів, описали різноманітні словотвірні групи за співвідношенням їхніх основ, оформлення цих основ, синтаксичні відношення між компонентами складних слів, відмінності складних номінацій від простих слів і словосполучень, виявили частини мови, в яких поширене словоскладання, сформували типи складних слів за синтаксичним зв'язком, з'ясували причини часткової чи повної деетимологізації, вказали на основні напрямки композитних утворень, обґрунтували важливий висновок про народну основу всіх типів складних слів, класифікували складні номінації за структурно-морфологічними типами та семантикою тощо. Однак залишилися і деякі нерозв'язані проблеми, серед яких принципи класифікації складних одиниць, уточнення обсягу категорій складного слова та ін. Зарубіжні лінгвісти, праці яких перекладали і пристосовували до вивчення слов'янських мов, звернули увагу на синтаксичну основу композитного словотвору, на лексичні й граматичні відношення між компонентами композитів.

У другому розділі “Методологія гармонійної побудови складних слів у концепції “золотої” пропорції” уперше використано оригінальну методологію дослідження структурної організації складних слів у сучасній українській мові - концепцію “золотої” пропорції, яка встановлює гармонійність їхньої структурної та фонетичної побудови на основі кількісних показників, що відображають упорядкування компонентів складних слів певним співвідношенням, яке відповідає поділові цілого на дві частини і є “золотою” пропорцією. Установлення гармонійної побудови складних одиниць української мови в концепції “золотої” пропорції уможливив лінгво-інформаційний підхід. Суть його полягає в поєднанні традиційних лінгвістичних методів і прийомів з методами та прийомами, запозиченими з теорії штучного інтелекту, теорії інформації, комп'ютеризованого оброблення лінгвістичної інформації тощо.

На фонетичному (акустичному) рівні вказаний підхід передбачає, крім згаданого вище, використання спеціалізованої інформаційно-вимірювальної системи мовних сигналів на основі персонального комп'ютера. Спільною метою досліджень є виявлення за допомогою лінгво-інформаційного підходу закономірностей гармонійної побудови складних слів. Тому ця методологія використовує також філософію гармонії, зокрема один із напрямків цієї філософії - концепцію “золотої” пропорції. Для якісного аналізу словотворення введено таку категорію, як гармонія, а її кількісні характеристики використано для оцінювання гармонійності побудови двокомпонентних складних слів у формі пропорційного співвідношення довжини всього складного слова до довжини його великого компонента. Такий підхід дає змогу, не виконуючи складних математичних розрахунків, визначити вдалість і красу конструкції складного двокомпонентного слова, а також зручність його вживання на структурному та фонетичному (акустичному) рівнях.

Із багатьох пропорцій, яких споконвіку людина дотримувалася у своїй праці, у сфері гармонії власних творінь, вирізняється одна-єдина й неповторна пропорція, яка має унікальні властивості. Цю пропорцію називали по-різному: “золотою”, “божественною”, “золотим перерізом”, “золотим числом”. Ми віддали перевагу першій назві, бо вона точніше відображає сутність цього поняття. Універсальність “золотої” пропорції не забезпечує їй простоти й доступності вивчення. Частина ознак цієї “константи гармонійності” залишається невідомою. Розгляд особливостей вияву “золотої” пропорції - від явищ природи до творінь людини - є об'єктом досліджень багатьох учених, які працюють у різних галузях науки і зокрема в мовознавстві. Тому цілком правомірно, що наукове вивчення гармонії природи належить використовувати як одну з методологій пізнання таких явищ в наслідках творчої діяльності людини, у багатьох науках, навіть і в лінгвістиці. Гармонія словотворення може бути досліджена на прикладі аналізу гармонійності структури складних слів: композитів і юкстапозитів. Оскільки сама мова і її елементи-слова є продуктом розумової діяльності мовця, то природно, що сприйняття людиною гармонії на рівні абстрактного мислення, її почуттів, безперечно, відіб'ється на побудові складних номінацій у формі гармонійності пропорцій і співвідношень між цілим словом і його компонентами. Механізм роботи людського мозку істотно впливає на процес формування й розвиток мови як засобу людського спілкування взагалі й появу новоутворень у мові. Вияв “золотої” пропорції й чисел Фібоначчі в різних явищах природи дає підставу констатувати наявність єдиних критеріїв гармонії, спільних як для творінь природи, так і для продуктів розумової діяльності людини, особливо для її творчої діяльності, що найбільшою мірою виявляється у творах художників, композиторів, скульпторів, архітекторів, письменників. Цей висновок цілком відповідає сучасній науковій парадигмі, яка констатує існування спільних для всіх людей законів природи.

Оскільки предметом дослідження виступають різні складні одиниці (композити та юкстапозити), зокрема двокомпонентні іменники, прикметники, дієприкметники, дієслова і прислівники, що містять дві частини, то оцінювання гармонійності побудови таких слів означатиме оцінювання співвідношення між довжиною слова і довжиною його великого компонента. За одиницю вимірювання довжини компонентів і всього слова на письмі доцільно використовувати склад, бо семантично наповнені морфеми дуже різноманітні та індивідуалізовані, щоб можна було знайти будь-який простий кількісний закон, якому б підпорядковувалася довжина слова, виміряна кількістю морфем. Якщо довжини обох компонентів однакові (дихотомія), то за довжину великого компонента приймаємо кількість складів у будь-якому з них. Центр поділу припадає на межу між компонентами складного слова.

Як основний оцінювальний показник під час кількісного аналізу гармонійності побудови двокомпонентних композитів і юкстапозитів на структурному рівні слід використовувати відношення П, яке визначає відношення довжини двокомпонентного композита (юкстапозита) до довжини великого компонента.У методологічному аспекті для вимірювання довжини слова або довжини компонентів складних слів можна використовувати два підходи. Суть першого, найбільш простого, полягає в тому, що за одиницю вимірювання довжини беруть безпосередньо склад. Відповідно довжина всього слова або його компонента дорівнюватиме кількості складів у конкретному слові або компоненті. Цей підхід є зручним для аналізу складних одиниць, зафіксованих писемно, у статичній формі, тому що будь-які зміни їхньої довжини чи довжини їхнього компонента на структурному рівні принципово неможливі. Значення пропорції обчислюємо за допомогою відношення кількості складів у двокомпонентному слові до кількості складів у великому компоненті.

Другий підхід передбачає за одиницю вимірювання довжини композита (юкстапозита) чи довжини компонента вибирати одиницю фізичної величини - часу, наприклад мілісекунду (мс). Це означає, що на фонетичному (акустичному) рівні номінативну одиницю розглядаємо в динаміці як відрізок потоку мовлення, що акустично характеризується певною тривалістю. Довжина (тривалість) звучання композита (юкстапозита) у цьому випадку може не мати сталого значення. Така тривалість залежить від низки чинників, зокрема від кількості приголосних у складах, їх характеру, від темпу мовлення, який завжди певною мірою індивідуальний у різних осіб, від кількості й місця складів у слові, від інтонації мовлення тощо.

Якщо під час дослідження складних слів на структурному рівні межа поділу композита (юкстапозита) на компоненти чітко окреслена, то на фонетичному (акустичному) рівні визначення часової межі поділу на компоненти фактично збігається з межею складоподілу між цими ж компонентами, особливо в композитів.

Систематизована таблиця кількісних значень П для сімей “золотих” p-пропорцій на структурному рівні виглядає так:

Р	П
0	2/1, 4/2, 6/3, 8/4, 10/5, 12/6
1	3/2, 5/3, 7/4, 8/5, 10/6, 11/7, 13/8
2	4/3, 6/4, 9/6, 13/9, …
3	5/4, 7/5, 10/7, 14/10 …
4	6/5, 8/6, 11/8, …
5	7/6, 9/7, 12/9, …
6	8/7, 10/8, 13/10, …

Схематично аналіз пропорції побудови композитів можна проілюструвати словом авіатехнік

3 ? 3

ка (П=6/3=2.0) Значення пропорції записуємо праворуч від складного слова в дужках, а юкстапозитів - словом бійці-штурмовики (П=6/4=1.5).

2 ? 4

Центр поділу в композитах позначаємо вертикальною лінією знизу, а ліворуч і праворуч від неї проставляємо кількість складів у компонентах. Для юкстапозитів центром поділу слугує дефіс, який поділяє їх на компоненти.

На структурному рівні сім'ю дихотомії (“золотої” 0-пропорції) репрезентують такі значення П композитів та юкстапозитів:

держфонд (П=2/1), біосфера (П=4/2), дирижаблебудування (П=8/4);

1 ? 1 2 ? 2 4 ? 4

хліб-сіль (П=2/1), буркун-зілля (П=4/2), будинок-велетень (П=6/3).

1 1 2 2 3 3

У сім'ї класичної “золотої” 1-пропорції (р=1) наявні композити та юкстапозити з такими значеннями П:

автокран (П=3/2), авіамотор (П=5/3), вагонобудування (П=7/4), радіовимірювання (П=8/5);

2? 1 3 ? 2 3 ? 4 3 ? 5

меч-риба (П=3/2), соціал-імперіалізм (П=8/5).

1 2 3 5

Сім'я “золотої” 2-пропорції об'єднує композити та юкстапозити з такими значеннями П:

аеропорт (П=4/3), біодинаміка (П=6/4), радіовипромінювання (П=9/6);

3 ? 1 2 ? 4 3 ? 6

гриб-боровик (П=4/3), батьківщина-мати (П=6/4).

1 3 4 2

Сім'ю “золотої” 3-пропорції представляють композити та юкстапозити з двома значеннями П:

держустанова (П=5/4), бджолозапилювання (П=7/5);

1 ? 4 2 ? 5

член-кореспондент (П=5/4), люмпен-пролетаріат (П=7/5).

1 4 2 5

До сім'ї “золотої” 4- пропорції належать композити та юкстапозити також з двома значеннями П:

партконференція (П=6/5), фотолабораторія (П=8/6);

1 ? 5 2 ? 6

прес-конференція (П=6/5), дзета-конфігурація (П=8/6).

1 ? 5 2 ? 6

У сім'ї “золотої” 5-пропорції наявні лише композити зі значенням П:

парторганізація (П=7/6), профорганізація (П=7/6).

1 ? 6 1 ? 6

Зауважимо, якщо р досягає 3, а потім його перевищує, то кількість композитів і юкстапозитів починає різко зменшуватися. Коли ж р=6, то кількість таких номінативних одиниць є мінімальною. Складних слів із більшим р зовсім немає.

Для обчислення пропорцій побудови досліджуваних складних одиниць на фонетичному (акустичному) рівні треба передусім чітко визначити центр їх поділу на компоненти за допомогою часової відмітки. Далі за цією відміткою вимірюємо довжину (тривалість) великого компонента. Виміряні значення тривалості звучання цілого слова й великого компонента фіксуємо.

Якщо в межах структурного підходу (вимірювання в складах) зручно було використовувати цілочислові відношення на зразок: 3/2; 5/3; 8/5 і т.д., то в межах фонетичного (акустичного) підходу для вимірювання часових інтервалів потрібно послуговуватися переважно дробовими показниками. Це пов'язано з тим, що відношення виміряних часових інтервалів у двокомпонентних словах є здебільшого дробовим числом.

Систематизована таблиця значень дробових показників П_ф для сімей “золотих” р-пропорцій, що враховує р-числа Фібоначчі та числа Люка, спираючись на раніше наведені дані, має таку форму:

Р	Пф	П*ф
0	2.00	2.00
1	1.50; 1.67; 1.75; 1.60; 1.57; 1.625	1.62
2	1.33; 1.50; 1.44; 1.46	1.465
3	1.25; 1.40; 1.43	1.38
4	1.20; 1.38	1.32
5	1.17; 1.29	1.285
6	1.14; 1.30	1.26

У цій систематизації П_ф^* відповідає значенням коренів узагальненого рівняння “золотих” р-пропорцій. Як дробові показники слід також використовувати корені узагальненого рівняння “золотих” S-пропорцій, зокрема такі:

S	3	4	5
Пф	1.84	1.93	1.97

З огляду на все це ми пропонуємо таку послідовність дослідження пропорцій побудови композитів і юкстапозитів у процесах мовлення. На першому етапі систематизуємо відібрані складні одиниці за різними класифікаційними ознаками: за характером походження, за належністю до тієї чи іншої частини мови тощо. Другий етап передбачає процедуру “озвучування” відібраних і систематизованих складних слів. На третьому етапі проводимо фонетично-часовий аналіз цих слів на матеріалі інтонограм. Вимірюємо загальну тривалість звучання композита або юкстапозита, а також тривалість звучання великого компонента. Особливо важливим під час виконання цієї процедури буде максимально точне визначення центру поділу (часової відмітки) слова на компоненти, тобто моменту переходу від першого компонента до другого. Розташування цієї часової відмітки повинно припадати на ту межу, якою закінчується останній склад першого компонента й починається перший склад другого компонента. Підсумком третього етапу буде отримання кількісних значень тривалості звучання всього складного слова й великого компонента. Центр поділу (часова відмітка - вертикальна пряма лінія) припадає на значення 437 мс, загальна ж тривалість (довжина) становить 1143 мс. Отже, тривалість (довжина) великого компонента транспорт дорівнює 706 мс. На завершальному, четвертому, етапі визначаємо пропорції побудови цього двокомпонентного складного слова, обчисливши відношення відповідно до наведеної основної формули для П*_ф. Отримане значення П_ф порівнюємо з числовими показниками таблиць для сімей “золотих” р- і S-пропорцій. За результатами цього кваліфікаційного аналізу досліджуване двокомпонентне слово зараховуємо до складу відповідної сім'ї.

Пропорцію побудови слова автотранспорт обчислюємо так: П_ф = (437мс + 706мс): 706 мс ” 1.619. Зверху над компонентами фіксуємо тривалість їхнього звучання в мілісекундах.

Порівнявши наведені результати з даними таблиці дробових показників “золотих р-пропорцій”, робимо висновок, що складне слово автотранспорт треба віднести до сім'ї класичної “золотої” 1-пропорції.

Ми провели фонетичний аналіз 80-ти композитів і юкстапозитів, що є словами різних частин мови, і за отриманими даними визначили їх належність

до сімей p- та S-пропорцій.

Пор.: сім'я “золотої” 1-пропорції:

515 мс 368 мс 481 мс 778 мс

дрово?руб (883мс : 515мс1,72), гальвано?пластичний (1259мс : 778мс1,618),

310 мс 430 мс 316 мс 563 мс

віро?гідно (740 мс : 430 мс 1,72), добро?звучно (879 мс : 563 мс 1,56),

501 мс 773 мс 653 мс 635мс

бояр-зілля (1274 мс : 773 мс 1,65), юнак-лицар (1088 мс : 635 мс 1,71);

сім'я “золотої” 2-пропорції:

396 мс 846 мс 337мс 699 мс

хлібо?закупівля (1242мс : 846мс1,47), авіа?зенітний (1036 мс : 699 мс 1,48),

277 мс 611 мс

ново ?збудований (888мс : 611 мс 1,45);

сім'я “золотої” 3-пропорції:

417 мс 1015 мс 257 мс 704 мс

член-кореспондент (1432мс:1015мс 1,41), біло?сніжний (961мс : 704мс1,37).

Крім складних слів, які утворили сім'ї “золотих” p-пропорцій, деякі композити та юкстапозити сформували сім'ї “золотих” S-пропорцій, зокрема тих, де S=3, 4 та 5:

444 мс 525 мс 600 мс 656 мс

голка - риба (969 мс : 524 мс 1,85); дрібно?лісся (1256мс : 656 мс 1,915);

730 мс 700 мс

дермато ?графія (1430мс : 730 мс 1,96).

Слід зауважити, що пропорції П_ф і П на структурному та фонетичному (акустичному) рівні можуть відрізнятися. Так, наприклад, в іменника-композита водосховище П_ф=1,33, тому у вимові він входить до сім'ї “золотої” 2-пропорції. На письмі його П = 5/3, через що належить до класичної “золотої” 1-пропорції. Юкстапозит люкс-секунда (П_ф=1,66) на фонетичному рівні кваліфікуємо як одиницю сім'ї “золотої” 1-пропорції, а на структурному (П=4/3) він належить до “золотої” 2-пропорції.

Проте пропорції більшості складних одиниць і під час вимови, і на письмі збігаються, утворюючи сім'ю класичної “золотої” 1-пропорції, пор.:

7:4 5:3

взаєморозуміння (П=7/4; П_ф=1,69), льотчик-винищувач (П=5/3; П_ф = 1,57).

3 ? 4 2 ? 3

Ми пропонуємо в межах лінгво-інформаційного підходу для глибшого і складнішого аналізу гармонії звучання складних слів у деяких випадках використовувати багатократний експеримент. Суть його полягає в тому, що те саме слово вимовляють різні диктори кілька разів і в різний спосіб, змінюючи темп вимовляння й логічний наголос.

Одержані варіанти звучання досліджуваної номінації відповідним чином перетворюються за допомогою зазначеної вище апаратури оброблення звукових сигналів і фіксуються на цифрових носіях інформації. Після цього будь-який дослідник, фахівець з мовознавства на персональному комп'ютері і засобами мультимедіа на основі інтонограм може наочно провести фонетичний (акустичний) аналіз відібраних композитів або юкстапозитів. Порівнявши отримані дослідним шляхом кількісні показники П_ф з табличними даними для сімей “золотих” p-пропорцій, можна зробити ґрунтовніший висновок про гармонійну побудову складної одиниці на фонетичному (акустичному) рівні.

У третьому розділі “Принципи гармонійної побудови композитів на структурному і фонетичному рівнях” досліджено закономірності побудови двокомпонентних композитів різної частиномовної належності, що ґрунтуються на кількісному аналізі можливостей сполучуваності основ.

Згідно із загальноприйнятим визначенням словами власне українського походження вважаємо ті, що своїми етимонами мають лексеми мов, від яких походить і з якими генетично пов'язана сучасна українська мова, тобто лексеми праслов'янської, прасхіднослов'янської та давньої руськоукраїнської мов. До композитів іншомовного походження віднесено ті, в яких один або обидва компоненти іншомовні. Отже, поняття “слова іншомовного походження” в нашому дослідженні охоплює всі різновиди запозичень: слова, структурні компоненти слів, кальки (запозичені значення) та слова з іншомовними основами, що утворилися за допомогою афіксів уже в системі української мови або за допомогою формантів пристосовані до її граматичної системи.

До композитних іменників умовно віднесено і ті, які утворилися суфіксальним способом від композитних твірних основ - прикметникових (багатоколірність багатоколірн- (-ий)+ -ість), іменникових (співробітництво співробітник- + -ств- (-о); співвітчизниця співвітчизник- + - (-я) та дієслівних (одухотворення одухотвори- (ти) + -енн-(-я)). До композитів-іменників зараховано і два основних типи абревіатур, які виявляють до них найбільшу подібність. Це абревіатури, що становлять поєднання усіченого й цілого слова. Вони подібні до композитів, утворених чистим основоскладанням, пор.: держфонд, партз'їзд, профгрупа і картоплекомбайн, овочесховище, кролеферма. Другий тип абревіатур репрезентують ті, що сформовані з двох усічених слів твірного словосполучення. Ці абревіатури подібні до композитів, утворених складно-нульовим способом, пор.: лісгосп, завмаг, власкор, нардеп і водоріз, снігопад, хлібороб. На відміну від них у складі абревіатур немає сполучних голосних.

Всього досліджено 2431 композитний іменник. Найбільшою за обсягом є сім'я “золотої” 1-пропорції. Вона об'єднує 1120 слів. У її межах максимальними виявилися групи з П=5/3 (609 слів) і П=3/2 (475 слів). Сім'я дихотомії перебуває на другому місці. Вона налічує 900 слів. Найбільшою у цій сім'ї є група з П=4/2, до якої входить 783 слова. Обсяги сімей “золотої” 2, 3, 4, 5-пропорцій послідовно зменшуються, відповідно: 328; 69; 13; 1.

Загальний обсяг двокомпонентних іменників-композитів іншомовного походження налічує 1630 слів. Для них основною також є сім'я “золотої” 1-пропорції, яка нараховує 859 слів. У ній домінанта належить групам з П=5/3 (448 слова) та П=3/2 (311 слів). Кількість слів у групах з П=7/4 становить 86 слів і з П=8/5 - 14 слів, тобто вона різко зменшується. Друге місце за обсягом посідає сім'я дихотомії, яка налічує 446 слів. Найбільшою у ній є група з П=4/2 (236 слів), далі йдуть групи з П=6/3 (159 слів), П=2/1 (47 слів) і П=8/4 (4 слова). Обсяги сімей “золотих” 2, 3, 4, 5-пропорцій відповідно до зростання значень p зменшуються, а саме: 258; 55; 10; 2.

За вказаною методикою було проаналізовано 3319 композитних прикметників власне українського походження. Серед них домінанту становлять афіксально-композитні утворення. Значно менше дериватів із скороченою першою основою, бо абревіація для прикметників у слов'янських мовах не характерна. Умовно до прикметників-композитів віднесено ті, що утворені від складної іменникової або прислівникової основи за допомогою словотворчого суфікса, пор: хліборобський хлібороб-+-ськ-(-ий), повсякчасний повсякчас-+-н-(-ий), чи абревіатури, пор.: завкомівський завком-+-ів-+-ськ-(-ий). Прикметники-композити так само, як і композити-іменники, об'єднуються в сім'ї “золотих” пропорцій з різними показниками.

Аналіз прикметників-композитів власне українського походження виявив, що найбільшою за обсягом є сім'я дихотомії, яка охоплює 1429 слів. У її межах переважають групи з П=4/2 (1078 слів) і П=6/3 (339 слів). Друге місце за обсягом належить сім'ї “золотої” 1-пропорції, яка нараховує 1422 слова. Найбільшою у цій сім'ї є група з П=5/3, до якої входить 1183 слова. У сімей “золотих” 2, 3, 4, 5-пропорцій кількість одиниць різко зменшується, а саме: 397, 56, 14, 1.

Усього було досліджено 1587 двокомпонентних прикметників-композитів іншомовного походження. Найбільшою за обсягом є сім'я “золотої” 1-пропорції, яка налічує 803 слова. У її межах домінують групи з П=5/3 (442 слова) і П=7/4 (228 слів). Друге місце посідає сім'я дихотомії, до складу якої входить 439 слів. Найбільшою у цій сім'ї є група з П=6/3 (289 слів). Третє місце належить “золотій” 2-пропорції, яка нараховує 235 слів. Сім'я “золотої” 3-пропорції об'єднує 100 слів. Обсяги сімей “золотої” 1-пропорції становлять 42,84% для прикметників-композитів власне українського та 50,6% - іншомовного походження. Дещо розрізняються часткові співвідношення між сім'ями дихотомії: 43,06 % і 27,7%. Обсяги сімей “золотої” 2-пропорції дорівнюють відповідно 12% та 15%; “золотої” 3-пропорції - 1,7 % та 6%.

До аналізу було залучено 372 прислівники власне українського походження, які містять у своєму складі два і більше корені. Їх утворено здебільшого від основ складних прикметників за допомогою прислівникового суфікса -о.

Серед прислівників-композитів власне українського походження найбільшою за обсягом є сім'я дихотомії (157 слів). У її межах переважає група з П=4/2, до якої входить 137 слів. Друге місце посідає сім'я “золотої” 1-пропорції, яка нараховує 148 слів. У ній переважає група з П=5/3, яка охоплює 110 слів. Третє місце належить сім'ї “золотої” 2-пропорції (65 слів).

У прислівниках-композитах іншомовного походження, що налічують 22 одиниці, превалює сім'я “золотої” 1-пропорції (15 слів), сім'я дихотомії нараховує 7 слів.

До композитних дієприкметників, утворених способом складання, віднесено й ті, що сформувалися на основі складних дієслів за допомогою суфікса: видозмінюваний видозмінюва-(-ти)+-н- (-ий).

Унаслідок аналізу дієприкметників-композитів власне українського походження встановлено, що найбільшою за обсягом є сім'я “золотої” 1-пропорції, яка охоплює 48 слів. Найбільшою у цій сім'ї є група з П=5/3, до якої входить 36 слів. Друге місце належить сім'ї “золотої” 2-пропорції - 43 слова, які становлять групу з П=6/4. Сім'я “золотої” 3-пропорції нараховує 13 одиниць, що формують групу з П=7/5. Сім'я дихотомії має 6 слів.

В основі композитних дієслів лежать такі синтаксичні елементи: а) іменник у знахідному відмінкові + дієслово у формі інфінітива: богохулити, лиходіяти, добродіяти, плодоносити; б) іменник в орудному відмінкові + дієслово у формі інфінітива: рукодільничати, рукоблудничати, колобродити, верховодити; в) прислівник + дієслово у формі інфінітива: марнотратити, маловажити, гострословити. Серед композитних дієслів найбільше тих, що мотивуються синтаксичною конструкцією “прислівник + інфінітив”, на другому місці ті, які співвідносяться з конструкцією “іменник у знахідному відмінку + інфінітив”. Решта складних дієслів тільки опосередковано мотивується синтаксичними конструкціями, а безпосередньо пов'язана з композитними іменниками, прикметниками та дієсловами. Отже, вони є суфіксально-композитними або префіксально-суфіксально-композитними утвореннями. Їх визначають як відіменникові (вітрогон - вітрогонити) та відприкметникові (криводушний - криводушничати) складні дієслова. Справді, за способом творення вони не є складними одиницями, тобто не утворюються способом складання основ в одне ціле. До композитних у цій роботі згадані дієслова зараховано умовно, тільки тому, що в їхньому складі наявні дві основи.

Двокомпонентні дієслова-композити власне українського походження налічують 136 слів. Найбільшою за обсягом є сім'я “ золотої” 1-пропорції, що нараховує 65 дієслів, 61 з яких належить до групи з П=5/3. Друге місце посідає сім'я “золотої” 2-пропорції (30 слів), у якій домінує група з П=6/4, що налічує 23 слова. Сім'я “золотої” 3-пропорції має 27 слів, 20 із яких становить група з П=7/5. Сім'я дихотомії об'єднує 10 дієслів, сім'я “золотої” 4-пропорції - лише 4 дієслова.

Дієслів-композитів іншомовного походження тільки 30, 18 із яких належить до сім'ї “золотої” 2-пропорції. Друге місце посідає сім'я “золотої” 3-пропорції (6 слів). Сім'я “золотої” 1-пропорції нараховує 4 слова, сім'я “золотої” 4-пропорції - лише 2 слова.

Характерно, що в українській мові композиція основ у межах дієслів є обмеженою порівняно з іменниками, прикметниками та прислівниками.

У двокомпонентних композитних іменниках, прикметниках, дієприкметниках та дієсловах переважає сім'я “золотої” 1-пропорції, крім дієслів-композитів іншомовного походження. Друге місце належить сім'ї дихотомії, за винятком так само дієслів-композитів іншомовного походження. Третє місце посідає сім'я “золотої” 2-пропорції. Обсяги сімей “золотих” 3, 4, 5-пропорцій унаслідок зростання значень p різко зменшуються.

Гармонійність побудови багатокомпонентних складних слів, на відміну від двокомпонентних композитів, має свою специфіку на структурному та фонетичному (акустичному) рівнях. Для них актуальним є виділення опорного компонента, а також складників, що мають відтінки атрибутивних або об'єктних відношень щодо опорного компонента. До аналізу залучено три- і чотирикомпонентні складні слова, які розподілено між двома моделями. Перша об'єднує композити, утворені приєднанням до вже наявного складного слова, що містить дві основи, ще однієї основи у функції його початкової або кінцевої частини. У таких композитах перший компонент виступає диференціатором домінанти. Другий складник композита виконує роль домінанти і вживається як уточнена, диференційована назва вживаної галузі чи дії. До цієї моделі належать слова атомотоклуб (від авто…і мотоклуб), автосеротерапія (від авто… і серотерапія), агрокліматологія (від агро… і кліматологія), аерогеліотерапія (від аеро… і геліотерапія).

Друга модель охоплює композити, побудовані приєднанням до однієї іменникової основи (у складному слові така основа завжди кінцева) відразу двох інших іменникових основ, напр.: газоводопровід, агрозоотехніка, гідроаеромеханіка, тепловодопостачання, світловодолікування.

У типовому вияві пропорція побудови багатокомпонентного слова на структурному рівні так само визначається відношенням довжини багатокомпонентного слова у складах до довжини великого компонента у складах.

Аналіз гармонійної побудови трикомпонентних складних слів іншомовного походження на структурному рівні виявив різні кількісні показники. Пор.:

1) у сім'ї дихотомії: П=6/3: відеотелефон (6:3);

2) у сім'ї “золотої” 1-пропорції :

3 | 3

П=5/3: автомотодром (5:3), П=7/4: відеомагнітофон (7:4), П=8/5: аерофотоапарат (8:5);

2 | 3 3 | 4 3 | 5

3) у сім'ї “золотої” 2-пропорції: П=6/4: агрогрунтознавство (6:4), П=9/6:

2 | 4

авіаметеостанція (9:6);

4) у сім'ї “золотої” 3-пропорції: П=7/5: автобіографія (7:5),

3 | 6 2 | 5

П=5/4: трихлорометан (5:4), П=10/7: електрокардіостимулятор (10:7);

5) у

1 | 4 3 | 7

сім'ї “золотої” 4-пропорції: П=8/6: агрокліматологія (8:6), П=11/8: радіоаеронавігація (11:8);

2 | 6 3 | 8

6) у сім'ї “золотої” 5-пропорції: П=9/7: агрометеорологія (9:7), біометеорологія (9:7),

2 | 7 2 | 7

ендокінематографія (9:7);

2 | 7

7) у сім'ї “золотої” 6-пропорції: П=10/8: кінофотолабораторія (10:8).

2 | 8

До аналізу на структурному рівні було залучено 403 трикомпонентних композити. Між сім'ями вони розподілилися так: у сім'ї дихотомії - 24 слова; у сім'ях “золотих” р-пропорцій: р= 1 - 131 слово; p = 2 - 75 слів; р = 3 - 100 слів; p=4 - 54 слова; р=5- 18 слів; р = 6 - 1 слово.

Із 58 чотирикомпонентних композитів виявлено в сім'ї дихотомії - 2 слова, у сім'ї “золотої” 1-пропорції - 1 слово, “золотої” 2-пропорції - 3 слова, “золотої” 3-пропорції - 8 слів, “золотої” 4-пропорції - 13 слів, “золотої” 5-пропорції - 20 слів, “золотої” 6-пропорції - 6 слів, “золотої” 7-пропорції - 5 слів.

Порівнявши співвідношення розподілів на структурному рівні дво-, три- і чотирикомпонентних композитів, констатуємо, що зростання кількості компонентів у їхньому складі зумовлює зсування кількісних показників гармонії до більших значень р. Спираючись на лінгво-інформаційний підхід, це можна пояснити тим, що побудова складного слова з більшою кількістю компонентів вимагає введення вищого ступеня мовної надлишковості.

Великим вважаємо компонент (або їх сукупність), тривалість звучання (вимовляння) якого є довшою і збігається з тими моделями, що використані на структурному рівні.

На фонетичному (акустичному) рівні згідно із запропонованим методом було досліджено гармонійність побудови 16 трикомпонентних, а також 6 чотирикомпонентних складних слів.

Пропорцію побудови композита