Інтеграція різних видів діяльності на уроках іноземної мови у початкових класах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки

КВНЗ "ЗПК" ЗОР

Циклова комісія викладачів іноземних мов

Курсова робота

Інтеграція різних видів діяльності на уроках іноземної мови у початкових класах

Студентка 4 курсу групи Б

спеціальність 5.01010201

"Початкова освіта"

Лещенко Олександра Андріївна

Науковий керівник: Андрєєва Н.О.

м. Запоріжжя 2013 р.

Реферат

Курсова робота: 42 сторінки, 21 джерело, 6 додатків

Мета дослідження: полягає в розкритті технології в системі роботи вчителя іноземної мови, направленої на формування в учнів комунікативної компетенції; обґрунтувати роль інтеграції деяких видів діяльності на уроці іноземної мови.

Завдання дослідження:

1. Опрацювати та проаналізувати наукову літературу з питання інтеграції різних видів діяльності на уроках іноземної мови в початкових класах.

2. Розкрити сутність поняття інтеграція.

3. Обґрунтувати особливості використання ігрових моментів та проектної діяльності на уроках іноземної мови в початкових класах.

4. Проаналізувати форми та методи роботи вчителя на уроці іноземної мови в початкових класах.

5. Запропонувати види ігор направлених на розвиток комунікативної компетенції.

Методи дослідження: Розв'язання поставлених завдань здійснювалось із використанням взаємодоповнюючих загальнонаукових методів теоретичного та емпіричного дослідження, які забезпечили можливість комплексного пізнання предмета дослідження.

Теоретичні методи: теоретичний аналіз і синтез філософської, психологічної, педагогічної, музикознавчої літератури з проблеми дослідження; порівняння, систематизація, класифікація, узагальнення теоретичних та експериментальних даних. Емпіричні методи: спостереження, анкетування, тестування, бесіди, інтерв'ю, оцінювання - рейтинг, педагогічний (констатуючий, формуючий) експеримент; статистичні: якісний і кількісний аналіз результатів дослідного навчання, комп'ютерні методи статистичної обробки даних.

Інтеграція, інтеграція різних видів діяльності, диференціація, інтерактивні вправи, ділові ігри, проектна технологія.

Зміст

Вступ

Розділ І. Шляхи формування пізнавальної активності учнів під час етапу актуалізації опорних знань в умовах інтеграції різних видів навчальної діяльності на сучасному уроці іноземної мови

1.1 Групові форми навчальної діяльності як потреба самовираження учнів на початку уроку

1.2 Перевірка домашнього завдання як засіб виявлення творчих здібностей дитини

1.3 Пізнавальні завдання під час оголошення мети і завдань уроку

Висновки

Розділ ІІ. Шляхи інтеграції видів навчальної діяльності на різних структурних компонентах уроку іноземної мови

2.1 Диференціація навчання як необхідна умова формування творчих здібностей молодших школярів

2.2 Ігрова діяльність молодших школярів під час засвоєння нового матеріалу

Висновки

Розділ ІІІ. Інтеграція різних видів діяльності як чітке усвідомлення школярами-початківцями важливості ділового партнерства, творчої співдружності тощо

3.1 Інтерактивні вправи під час закріплення

3.2 Ділові ігри як форма групової навчальної діяльності

3.3 Організація роботи з учнями молодшої школи за проектною технологією

Висновки

Загальні висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Школа - це модель суспільства. Саме від якості шкільного навчання і виховання залежить збагачення культурних цінностей. Сучасний стрімкий розвиток усіх сфер суспільного виробництва зумовлює збільшення обсягу та підвищення складності навчального матеріалу практично з усіх шкільних дисциплін. Тому реформування загальної освіти , яке на разі відбувається, супроводжується введенням нових спеціальних форм організації пізнавальної діяльності, які мають конкретну мету - створити такі умови навчання, за яких би кожен учень успішно навчався, розвивав свій інтелект і був готовим до творчої самореалізації тощо.

В умовах розбудови сучасної української держави як європейської демократичної країни школа повинна виконувати соціальний заказ : підготувати кожного пересічного випускника середньої школи до самостійного дорослого життя, яке вимагає творчого ставлення до праці, високої комунікативності та знання іноземних мов, зокрема перш за все саме англійської як мови міжнародного спілкування. Розвиток науки і техніки сприяв появі нових форм навчальної комунікації, новітнім методам розв'язання освітніх завдань. Тепер вчитель не просто транслятор готових ідей, він насамперед диригент, коригатор інтелектуального і творчого потенціалу учнів тощо. У наші часи відбувається еволюція змісту, форм і методів навчання, що спонукає до розробок і впровадження новітніх освітніх технологій, саме тому ми вирішили дослідити це питання значно ширше.

Інтеграція - не нове явище у вітчизняній школі. Ще К.Д. Ушинському інтеграцією письма і читання вдалося створити аналітико-системний метод навчання грамоти. [3, 24] Сьогодні за допомогою інтегрованих занять ми створюємо можливість вийти за межі самодостатньої функціональної ролі його окремих складових. Формуємо в учнів якісно нові знання, які характеризуються вищим рівнем осмислення, динамічністю застосування в нових ситуаціях, підвищенням їх дієвості й системності. Під інтеграцією розуміють процес становлення цілісності. Вона дає змогу дитині сприймати предмети і явища цілісно, різнобічно, системно та емоційно. У дітей досить рано з'являється свій "образ світу". Попри всю свою недосконалість, він має істотну характеристику - цілісність сприймання навколишнього. Зі вступом до школи у дитини часто ця цілісність сприймання руйнується через кордони між окремими предметами. Саме тому, впровадження інтегрованих курсів має на меті формування загально навчальних умінь і навичок учнів, поглиблення їх знань, розвиток уваги, пам'яті, розширення пізнавальних інтересів, оволодіння навчальними прийомами, забезпечення цілком нового психологічного клімату для учня і вчителя в процесі навчання. Інтеграція різних відів діяльності сприяє підвищенню рівня практичних умінь та навичок їх застосування Використання інтегрованого підходу до організації навчально-виховного процесу відкриває цілий ряд можливостей для різнобічного, нетрадиційного, практичного засвоєння набутих знань. Пізнавальна діяльність учнів, необхідність самоосвіти активізується вже на етапі підготовки до такого уроку (пошук теоретичних відомостей, їх доведення, інформаційні та реферативні повідомлення, всебічне застосування, тощо). Цілеспрямовані та змістовні інтегровані заняття встановлюють міцні зв'язки між навчальними дисциплінами, вносять новизну в традиційну систему навчання, допомагають учням зрозуміти важливість вивчення основ наук як єдиної системи знань. Інтегровані уроки роблять навчальний процес по-справжньому цікавим, а їх проведення є необхідним для цілісного сприйняття світу та осмислення явищ навколишньої дійсності учнями.

Класична структура організації таких уроків збагачується активними формами роботи - діловими іграми, створенням проблемних ситуацій, захистом людей, тощо. Такий методичний підхід дозволяє створити раціональну комплексну систему навчання, сприяє цілісному, якісному засвоєнню учнями фундаментальних знань, виявленню причинно-наслідкових зв'язків між навколишніми подіями та стандартними алгоритмічними структурами.

При інтегрованому навчанні мовну грамотність можна перевірити диктантом, а рівень мовної культури - аналізом використання людиною іноземної мови в побуті, професійній сфері, художній творчості. Інтегроване навчання надзвичайно актуальне. Воно передбачає створення нової навчальної інформації відповідно до нових технологій. Суть полягає в тому, що дитина сприймає предмети та явища цілісно, системно, емоційно. Інтеграційні процеси тісно переплітаються зі впровадженням інноваційних технологій, метою яких є розвиток творчої особистості молодшого школяра.

Тут ми, вчителі, керуємо розумовою діяльністю дітей, а учні стають активними учасниками педагогічного процесу. Учні привчаються до творчої праці. В них виховується інтерес до неї і потреба в ній. Школярі навчаються самостійно підходити до розв'язування пізнавальних і практичних завдань.

Запропоновані розробки занять сприяють глибокому засвоєнню програмового матеріалу, розвитку творчих здібностей учнів, нетрадиційного мислення, формування в них уміння застосовувати в нестандартній ситуації, підвищує культуру учнів, формує навички здійснення самоконтролю.

Інтеграція саме різних видів діяльності сприяють узагальненню та закріпленню знань, здобутих впродовж навчального року, формують творчу уяву, образне мислення, пробуджують інтерес до просвітницької діяльності, виховують почуття прекрасного, що й обумовлює актуальність теми "Інтеграція різних видів діяльності на уроках іноземної мови у початковій школі" [16, 22]

Сучасні науковці довели, що найменших результатів у навчанні можна досягти за умов пасивного навчання (лекція - 5%, читання - 10%), а найбільших - інтерактивного ( дискусійні групи - 50%, практика через дію - 75%, будь - яка робота в групах - 90%). Звичайно, потрібно використовувати і інші форми роботи, тому що учні повинні оволодіти перш за все навичками механічного запам'ятовування, технікою читання, вміннями писати та рахувати, відтворювати вивчене, переказуючи зміст підручника або розповідь вчителя тощо. Необхідно розвивати пам'ять та увагу учнів, вміння мислити, працювати з текстом, дитині слід опанувати необхідними знаннями, щоб відчути себе успішною особистістю. В цей же час вчитель заохочує дитину до творчості, виявляє і розвиває її творчі здібності, створює ситуацію успіху, підкреслює її індивідуальність та неповторність тощо.

Під час ознайомлення з матеріалами, які стосуються даної теми, за основу було взято перш за все наступні документи: Державно-національна програма "Освіта". Україна ХХI століття, Державний стандарт з іноземної мови (загальна середня освіта), Національна доктрина розвитку освіти України у ХХ1столітті, Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Іноземні мови, у яких вказано мету освіти, основні знання, вміння та навички, якими повинні оволодіти учні. Настільними посібниками з даної теми, чарівною паличкою слід вважати наступні праці: "Освітні технології" за редакцією О. Пєхоти, "Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання" за загальною редакцією О. Пометун, харківський посібник "Азбука уроку", дві частини російського підручнику "Современный урок" С. Кульневича та Т. Лакоценіна, "Методика викладання іноземної мови" та "English Land" авторів Н. Бизової та Л. Комарової тощо. В кожному з перерахованих посібників висвітлено інтеграція різних видів діяльності, дано методичні вказівки стосовно підготовки до застосування на уроці різноманітних форм навчання, наведено конкретні приклади, доведено доцільність використання в тому чи іншому випадку, на тому чи іншому етапі уроку, з урахуванням вікових особливостей школярів тощо [9, 18]

Мета курсової роботи: "Інтеграція різних видів діяльності на уроках іноземної мови у початковій школі" - опрацювавши вищезгадану літературу та відвідавши уроки вчителів іноземної мови і ознайомившись з їхнім педагогічним досвідом з даного питання, довести доцільність найширшого застосування у повсякденній праці вчителів іноземної мови саме у початкових класах різних видів навчальної діяльності направленої на формування в учнів комунікативної компетенції.

Щоб досягти поставленої мети, всебічно опрацювала програмні документи, ознайомилася з різноманітною літературою, ретельно її проаналізувавши, створила власну "скарбничку" з матеріалів методичних журналів, відвідала декілька уроків вчителів, обговорила з ними дану тему, намагалася застосовувати набуті з теми знання під час педагогічної практики тощо.

Об'єктом дослідження - навчаюча діяльність вчителя в процесі інтеграції різних видів діяльності на уроках іноземної мови в початкових класах.

Предмет дослідження - процес формування комунікативної компетенції в учнів молодших класів на уроках іноземної мови.

Завдання курсової роботи

1. Висвітлити шляхи формування пізнавальної активності молодших школярів під час етапу початку сучасного уроку іноземної мови в початкових класах: організаційний момент, мовленнєва або фонетична зарядка та актуалізація опорних знань тощо.

2. Показати доцільність застосування різних видів навчальної діяльності на етапі основної частини уроку: подача нового матеріалу, тренування у мовленні, практика в мовленні, систематизація вивченого, поточний або ж тематичний, підсумковий тощо контроль навичок та вмінь.

3. Охарактеризувати інтерактивні, нетрадиційні форми та методи групових форм навчальної діяльності як чітке усвідомлення важливості ділового партнерства, творчої співдружності на етапі заключної частини уроку: повідомлення домашнього завдання та підбиття підсумків уроку тощо.

4. На конкретних прикладах (уривках з різних етапів традиційних та нетрадиційних уроків) довести доцільність ігрової діяльності молодших школярів під час ситуативного спілкування на уроках іноземної мови.

Методи дослідження. Розв'язання поставлених завдань здійснювалось із використанням взаємодоповнюючих загальнонаукових методів теоретичного та емпіричного дослідження, які забезпечили можливість комплексного пізнання предмета дослідження.

Теоретичні методи: теоретичний аналіз і синтез філософської, психологічної, педагогічної, музикознавчої літератури з проблеми дослідження; порівняння, систематизація, класифікація, узагальнення теоретичних та експериментальних даних. Емпіричні методи: спостереження, анкетування, тестування, бесіди, інтерв'ю, оцінювання - рейтинг, педагогічний (констатуючий, формуючий) експеримент; статистичні: якісний і кількісний аналіз результатів дослідного навчання, комп'ютерні методи статистичної обробки даних.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше розроблено, експериментально перевірено та впроваджено організаційно-методичну систему, яка забезпечує цілісний розвиток творчої активності молодших школярів через інтеграцію різних видів діяльності. Удосконалено зміст та розроблено власну структуру поняття творчої активності як особистісно-діяльнісної характеристики; визначено критерії та показники педагогічного діагностування рівнів розвиненості активності учнів молодших класів відповідно до її структурних компонентів (мотиваційного, афективного, поведінкового).

Розділ І. Шляхи формування пізнавальної активності учнів під час етапу актуалізації опорних знань в умовах інтеграції різних видів навчальної діяльності на сучасному уроці іноземної мови

На різних етапах уроку доцільно застосовувати різні види навчальної діяльності. В першому розділі розглянемо види навчання, які доцільно застосовувати під час перевірки домашнього завдання, адже,як правило, майже кожен урок починається з перевірки домашнього завдання, найкраще використати на цьому етапі парну і ланкову форми роботи. Парна форма полягає у тому, що два учні виконують деяку частину роботи разом. А ланкова форма - це організація навчальної діяльності щодо постійних малих учнівських груп, керованих лідерами. При цьому всі учні працюють над єдиним завданням

1.1 Групові форми навчальної діяльності як потреба самовираження учнів на початку уроку

Початок уроку включає в себе дві частини: організаційний момент і мовленнєва/фонетична зарядка. Мета полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. Розвиток комунікативної компетенції залежить від соціокультурних і соціолінгвістичних знань, умінь і навичок, які забезпечують входження особистості в інший соціум і сприяють її соціалізації в новому для неї суспільстві. [11, 237]

В сучасній школі формуються основні комунікативні уміння, а саме:

· Здійснення усно мовленнєвого спілкування (монологічного);

· Розуміння зі слуху зміст автентичних текстів;

· Читання і розуміння авторських текстів різних жанрів і видів із різним рівнем розуміння змісту, розглядаючи їх як джерело різноманітної інформації, як засіб оволодіння нею;

· Здійснення спілкування у писемній формі відповідно до поставлених завдань;

· Уміння адекватно використовувати досвід, набутий у вивченні рідної мови, розглядаючи його як засіб усвідомленого оволодіння іноземною мовою;

· Уміння використовувати у разі необхідності засоби спілкування за умови дефіциту наявних мовних засобів.

Сформовані вміння дозволяють виконати наступні методичні функції групової навчальної діяльності:

o Мотиваційну;

o Навчальну,

o Розвивальну,

o Виховну,

o Організаційну.

У груповій навчальній діяльності учні показують високі результати засвоєння знань, формування вмінь, бо "в цій роботі слабкі учні виконують за обсягом будь-яких вправ на 20-30% більше, ніж у фронтальній роботі. Групова робота сприяє також організації більш ритмічної діяльності кожного учня".

Суттєвою особливістю початкового періоду оволодіння іноземними мовами є те, що тут по-особливому діє навчальна (пізнавальна) мотивація. На початковому ступені ще не вступають в силу закони забування, які активно діють, коли учні вже накопичили значний матеріал і продовжує поступати новий. Все, що засвоюється, - нове і воно не вступає в протиріччя зі старим. І хоча сильний інтерферуючий вплив на цьому ступені має рідна мова, проте ще мало проявляється міжмовна інтерференція.

При навчанні спілкування іноземною мовою необхідно враховувати невеликий досвід соціальної комунікації учнів, слабкий розвиток психологічних та соціальних механізмів. Щодо рівня комунікативного розвитку учнів на рідній мові, то на цьому ступені має місце ускладнення усних та писемних висловлювань, збільшення їх обсягу. Підбір мовних засобів, способи формування та формулювання думки стають предметом усвідомлення учнів. Вони починають управляти своїми розумовими операціями, усвідомлювати суттєві зв'язки у висловлюванні, але самі висловлювання учнів ще недостатньо послідовні та логічні. Психологічні дослідження показують, що школярі цієї вікової групи здатні до самостійної творчої роботи, проте в переважній більшості випадків їх мовленнєва діяльність носить "наслідувальний", репродуктивний характер.

На мотивацію навчання позитивно впливає сприятливий психологічний клімат на уроці. Атмосфера спокійної врівноваженості, взаємної довіри, відчуття рівноправності, партнерства у спілкуванні викликає в учнів задоволення від навчального процесу, бажання брати в ньому участь. Сприятливо впливають також моменти релаксації (музичний фон, фізкультпаузи), котрі знімають втому в учнів, підвищують їх загальний тонус і, таким чином, перешкоджають спаду мотивації. Знання вчителем вищезгаданих мотиваційних засобів та їх застосування сприяє успішному навчанню іноземної мови. [2, 204]

Групові форми роботи охоплюють колективно-масове тренування в парах без змін або зі зміною партнерів (наприклад, прийоми "шеренги", "натовп") та в малих групах від трьох до п'яти учасників (самостійне синхронне виконання вправ учнями у двійках, трійках і т.п.), хорове реплікування в режимі група - група, група - один учень, один учень - група. Групові форми роботи учнів є перспективними для навчання спілкування. Вони не тільки збільшують активний час діяльності учнів, але й знижує стан тривожності, допомагають подолати боязнь помилок, формують в учнів почуття колективізму.

На уроці іноземної мови мотивація, тобто заохочення учнів до самовираження, забезпечується рядом факторів. По-перше, матеріал, що використовується на уроці, повинен бути цікавим, відповідати смакам та уподобанням учнів. Це може бути не тільки цікавий текст, але й сучасна пісня, поезія, гумор.

По-друге, прийоми роботи з навчальним матеріалом повинні приваблювати учнів. Цьому сприяють групові форми роботи, де учень відчуває себе суб'єктом спілкування, навчальні ігри (ігри-конкурси, змагання, ігри на здогадку, рольові ігри, буквені ігри, рухливі ігри і т.п.), що ставлять учнів у життєву ситуацію, проблемні завдання до вправ, які сприяють інтелектуальному розвитку учнів, їхньому самовираженню.

По-третє, учень повинен усвідомлювати рівень своєї успішності у вивченні іноземної мови, бо це викликає задоволення собою, відчуття прогресу в учінні. Успішність учіння досягається доступними та посильними навчальними завданнями, її оцінку з боку вчителя та учнів. Щоб завдання було посильним, учень повинен мати можливість скористатися зразком виконання дії, необхідними опорами, ключами для самокорекції, що може забезпечуватись використанням різноманітних допоміжних засобів навчання, як нетехнічних, так і технічних.

Оцінку успішності учня не слід ототожнювати виключно з балом. Учитель має широко використовувати заохочувальні репліки оцінного характеру.

Нагадаємо, що, заохочуючи учнів на початку уроку, доцільно використовувати парну і ланкову форми роботи. Учні ще не мають досвіду роботи в малих групах, тому потрібно навчити школярів співпраці, спільної праці, а формування таких вмінь слід починати у фронтальній роботі. Наведемо приклад.

Починаючи урок, вітаємось традиційно:

Good morning, good morning,

Good morning to you

I am very glad to see you

Це привітання вивчаємо з усім класом і щоразу проказуємо хором. Згодом ускладнюємо завдання і тоді починати свій урок слід з посмішкою традиційним привітанням:

Good morning to you,

Good morning to you,

We are all in our places

With sun shining faces,

Good morning to you,

Good morning to you.

І з самого початку щоразу поділяємо клас на різні групи дітей: змагання між варіантами, між рядами, між сильнішими учнями, між слабкішими та т.п.,спочатку зі вчителем вітаються сильні учні, поступово до привітання залучаємо весь клас, поділений на групи, при цьому група вітається з групою, потому влаштовуємо змагання на краще привітання: музичне, танцювально-мімічне, геральдичне тощо.

1.2 Перевірка домашнього завдання як засіб виявлення творчих здібностей дитини

У програмі чітко сформульовано мету навчання іноземній мові в початкових класах.

Зокрема, закінчуючи другий клас, учні мають: ставити " загальні та нескладні спеціальні питання" і відповідати на них " згідно з мовним матеріалом і ситуацією спілкування",обмінюватися не менше, як 4 "репліками на рівні мікродіалогу"тощо.

Згідно програми учні третього класу повинні вміти підтримувати елементарне спілкування у межах мікродіалогів етикетного характеру; звертатись з проханням повторити фразу/слово або за роз'ясненням; коментувати свої дії та дії інших людей; тощо. Учні четвертого класу повинні вміти розуміти запитання та інструкції, сформульовані ретельно і повільно; емоційно забарвлювати діалог, використовуючи відповідну інтонацію, жести, міміку, вигуки, характерні для мовленнєвої поведінки носіїв мови; оформляти лист, листівку-вітання, тощо.

Всі ці вміння вчитель закріплює як на уроці, так і вдома, даючи дітям домашнє завдання.

Для перевірки умінь та знань учнів вчитель використовує різні ігри. Так, наприклад, з теми "Знайомство" можна використати такі ігри:

"Гра з м'ячем". Учні стають у коло. Вчитель кидає м'яч одному з учнів і запитує: "What is your name?" (Як тебе звати?). Учень, котрий отримав м'яч, відповідає: "My name is…" (Мене звати…) і кидає м'яч іншому учневі, запитуючи: "What is your name?" (Як тебе звати?). Пропонуємо учнів поставити за іменами, наприклад, всі "Саші", "Юлі" тощо. Зауважимо, що в будь - якому колективі маємо два - п'ять дітей тезок, з яких формуємо групи. Імена - одинаки починають гру. Одночасно грає весь клас, задіяні всі діти і таку форму можна запропонувати навіть замість фізкультхвилинки. [1, 23]

"Познайом мене зі своїми друзями". Учні стають у коло. Кожен повинен відрекомендувати сусіда праворуч і ліворуч: "His name is…(Його ім'я…). Her name is… (Її ім'я…). Діти теж стають поруч за іменами.

Можна також застосовувати такі форми, як "Навчаючи, вчуся", "Мікрофон", "Акваріум". Нагадаємо. "Навчаючи, учусь": робота в парах. Один учень пояснює іншому домашнє завдання, потому вони міняють ролі, другу половину завдання другий пояснює першому. "Мікрофон" має таку суть: у кожній групі сильний учень (консультант, перевірений вчителем) дає імпровізований "мікрофон" (це може бути ручка) учневі, ставлячи запитання з домашнього завдання.

На запитання відповідає той, у кого "мікрофон". Звичайно ж, кількість учнів у групі має співпадати з кількістю питань + один - консультант. "Акваріум" полягає в тому, що група учнів сідає разом перед всім класом і хором відповідає на питання, яке хором ставить кожна група. В "акваріумі" (перед класом) мають побувати всі групи протягом вивчення теми. Ця форма сприяє соціалізації, бо діє правило: "Один за всіх і всі за одного".

1.3 Пізнавальні завдання під час оголошення мети і завдань уроку

До основної частини уроку входять подача нового матеріалу; тренування на мовлення; практика в мовленні; систематизація вивченого; контроль навичок та вмінь (поточний, тематичний, підсумковий). Оголошення мети та завдань уроку відбувається на початку подачі нового матеріалу. Можна застосувати такы прицоми:

Прийом "Здивуйся!"

Формула цього прийому наступна: учитель віднаходить несподіваний ракурс сприймання відомих речей. Його кут зору такий, що навіть повсякденне стає дивовижним. Цей прийом стимулює роботу мозку. Адже все незвичне викликає необхідність аналізу, щоб відповідно відреагувати на зміну адаптативних параметрів. Посилюються імпульси в корі головного мозку, у крові збільшується адреналін. Очі в дітей "засвічуються", учні не зводять погляду з учителя, усім тілом нібито тягнуться до нього. При цьому активізується увага, можуть мати місце усі ознаки стресу. Тому вчитель повинен пам'ятати: спочатку учні уважно сприймають почуте чи побачене, може спостерігатись миттєве оціпеніння (явище психологічного шоку), проте згодом обов'язково наступить фаза збудження, під час якої учні бурхливо обговорюватимуть почуте, задаватимуть безліч запитань, пропонуватимуть свої знання в заданому вчителем ракурсі.

Фантастичний компонент.

Як правило, вчителі використовують сюжет казки, переносять дію на казкову планету, в казкову країну тощо. Іноді досить перенестись уявою в іншу часову площину - в минуле чи в майбутнє, на іншу територію.

Проте, як би там не було, у формулі розглядуваного прийому задіюється і розвивається уява учнів. Урок мови перетворюється на захоплюючу виставу, казку, подорож.

Під час оголошення теми, мети та завдань уроку кожен учень повинен уявити і бажано зафіксувати своє власне уявлення стосовно того, що саме він має отримати від даного уроку. А саме: уміння спілкуватись із співрозмовником у простих типових ситуаціях; будувати діалог, основні зразки мовленнєвого етикету, прийнятого у країні, мова якої вивчається; запрошувати нову інформацію, використовуючи для цього запитання різних типів; висловлювати радість, захоплення, подив, згоду, незгоду, сумнів у зв'язку з почутим від співрозмовника; ставити запитання співрозмовникові, тому що здібності дитини - індивідуально-психологічні особливості людини, які проявляються в діяльності і є умовою їх успішного виконання.

Без сумніву, саме початок, як, до речі, і кінець уроку, зокрема оголошення домашнього завдання і його пояснення,є найоптимальнішим етапом для виявлення і розвитку творчого потенціалу дитини, тобто її здібностей. А здібності тісно пов'язані зі знаннями, вміннями і навичками людини, забезпечуючи їх швидке набуття, закріплення і ефективне використання на практиці. [13, 311]

Задатки є необхідними але недостатньою умовою розвитку здібностей (якщо людина неповноцінна, при всіх умовах вона навряд чи досягне висот думки. З іншої сторони, наявність задатків не означає, що вони розів'ються в здібності). Задатки слід розвивати, а в індивідуальній навчальній роботі є такий недолік, як відсутність змагання, прагнення стати кращим у будь - чому, а вже діяльність слабких учнів приречена на невдачу, бо відсутня взаємодія учнів між собою. Встановлено, що генотип визначає тільки потенційні можливості людини, а середовище і виховання - наскільки ці можливості будуть реалізовані. Шкільне виховання мусить допомогти кожній дитині реалізувати свої здібності.

Розглянемо початок уроку, наприклад, з теми "In the world of books" вчитель може розпочинати основну частину так, як пропонує " Збери листівку". Вчитель поділяє клас на 5 груп, до речі, три слова в назві теми короткі, тому можна три групи скласти з меншої кількості учнів, і пропонує за шматками скласти слово, а на дошці написаний порядковий номер кожної групи таким чином, щоб кожне слово у назві опинилося на своєму місці.

Повідомлення теми уроку.

T: The topic of our today's lesson is "The world of books". Потому вчитель пропонує кожному намалювати книжку так, щоб вона складалася з літер, дібрати англійські слова в стовпчик так, щоб вийшло з початкових букв слово "book", з розкиданих літер утворити це слово, переставити букви так, щоб вийшло саме це слово,викинути зайві букви зі слова тощо. Таким чином, кожна група отримує своє завдання, при цьому виучуючи нове слово.

З теми "Школа (шкільне приладдя)" при оголошенні завдань уроку учитель показує учням зображення комп'ютера з усіма літерами алфавіту; при цьому він додає, що в комп'ютері з'явився Вірус, який знищує літери. Завдання дітей прогнати Віруса хоча б з одного будиночка-файла. Для вирішення цієї проблеми група повинна за певний проміжок часу написати найбільшу кількість слів з теми. Також можна запропонувати кожній групі такі ігри - завдання: "Збери слово", "Здогадайся хто я", "Третій зайвий", "Знайди родичів" тощо. Пояснимо. "Збери слово" - за окремими словами скласти англійське (і перекласти), "Здогадайся хто я" - переставити букви в слові в правильному порядку або вилучити зайві букви зі слова або додати ту, якої не вистачає, "Третій зайвий" - з трьох слів знайти те, яке не відповідає темі, " Знайди родичів" - добрати найбільшу кількість слів до даного так, щоб всі вони утворили одну тему тощо. [4, 11]

Висновки

Ефективно навчати, не зацікавивши, неможливо. Вчитель повинен бути творцем-модельєром кожного етапу спілкування дитини з предметом. Загальновідомий факт: через особистість вчителя дитина або ж любить предмет, або ж залишається байдужою до нього.

Відмінність між аутсайдером і відмінником у класі часто полягає в тому, що вчитель свого часу підмітив останнього, похвалив за виконану роботу, переможець захотів ще раз і ще раз пережити це солодке відчуття - перемогу, саме воно спонукало дитину до більшої старанності. В аутсайдера ж такого досвіду позитивних переживань при навчанні не було. Тому важливо заохотити до навчання всіх учнів у класі. Педагогічна майстерність вимагає від вчителя диференційованого підходу в спілкуванні з учнем, розуміння індивідуальності кожного вихованця.

Проте сьогодні, як і в усі часи, актуальною є проблема зацікавлення учня. Саме цікавість, інтерес є невід'ємною складовою розвиваючого навчання, а часто й високої успішності учня. Не кожен вчитель готовий до нових вимог, які висуваються до його професії сьогоденням. Для цього вчителю необхідно перш за все оволодіти прийомами педагогічної техніки, мати неабиякий творчий потенціал і конструювати свої, індивідуальні, прийоми. Якщо вчитель - творча особистість, яка любить свою професію і любить дитину, визнає і шанує в ній особистість, то завдання такого рівня для нього є посильним.

Пропонуємо нестандартні прийоми педагогічної техніки, які можна застосовувати на уроках рідної мови з метою активізації пізнавальної діяльності учнів.

Розділ ІІ. Шляхи інтеграції видів навчальної діяльності на різних структурних компонентах уроку іноземної мови

Всі ми добре розуміємо, що ефективність навчання іноземній мові в значний мірі залежить від чіткої та гнучкої організації навчального процесу на уроці, від вміння вчителя враховувати реальне засвоєння матеріалу кожним учнем та їх індивідуальні особливості.

Методика сучасного уроку іноземної мови тісно пов'язана з інтеграцією різних видів діяльності: розробленням проектів, парною та груповою роботою, вирішенням проблемних питань та ситуацій, прес-конференціями та ін. Це - робочі зошити, аудіо - та відео матеріали, книжки для домашнього читання, тестові завдання й багато іншого. [6, 111]

До факторів, що стимулюють розумово-мовленнєву діяльність, відноситься використання змістовного та інформативного навчального матеріалу, що відповідає інтелектуальному розвитку учнів; постановка цілей, що спонукають учнів до вирішення комунікативних завдань, до висловлювання власних думок; застосування прийомів навчання, що дають можливість кожному учню брати безпосередню участь у мовленнєвій діяльності та максимально збільшують їх активний час на уроці (самостійна робота, колективні форми навчання тощо).

2.1 Диференціація навчання як необхідна умова формування творчих здібностей молодших школярів

Учитель в навчальній діяльності керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, які він пропонує групі та які регулюють діяльність учнів. Стосунки між учителем та учнями набувають характеру співпраці, тому що безпосередньо вчитель втручається у роботу груп тільки в тому разі, якщо у учнів виникають запитання і вони самі звертаються по допомогу до вчителя. Відомо, що учням буває психологічно складно звертатися до вчителя і набагато простіше - до ровесників. Вище зауважувалося, що під час підготовки завдань їх слід розмежовувати за рівнем складності - це і є диференціація. На прикладі уроку іноземної мови запропонуємо підготувати декількох сильних учнів (з метою введення в атмосферу іноземного мовлення) до виконання парами короткі оповідання чи жарти, огляд поточних подій, розучування римівки, вірша, прислів'я, фонетичну зарядку тощо. Слід уникати одноманітності у проведенні мовленнєвої зарядки, бо це притупляє інтерес до іноземної мови. Ось тут можна залучити всіх учнів, даючи їм попередні завдання стосовно підготовки тексту. Новизна кожного уроку, невимушеність атмосфери, в якій мовленнєва зарядка проводиться, надає уроку потрібного тону, залучає учнів до подальшої навчально-комунікативної діяльності.

В ході основної частини уроку вирішуються його головні завдання. Вона може включати такі компоненти: подача нового матеріалу, тренування учнів у вживанні цього матеріалу в мовленні, практика в мовленнєвій діяльності, систематизація/узагальнення засвоєного і контроль мовленнєвих навичок та вмінь.

При плануванні введення нового матеріалу важливо правильно визначити обсяг матеріалу для цього уроку, послідовність його презентації та співвідношення витрат часу на пояснення нового матеріалу та його тренування на користь останнього.

Найбільшу частину уроку займає вправляння (тренування та практика в мовленнєвій діяльності). Це його провідні компоненти. Особливістю навчального процесу з іноземної мови є те, що на уроці має місце тренування як щойно введеного, так і раніше поданого, але ще не засвоєного матеріалу. Отже характер тренування чи практики буде залежати від поставленої учителем мети уроку. При цьому важливо пам'ятати, що мета уроку має бути реалізована у комплексі вправ, до якого органічно входять як умовно-мовленнєві (для формування навичок), так і мовленнєві (для розвитку вмінь) вправи. Вчитель ретельно продумує завдання для кожного учня за рівнем складності. Завдання повинні виконуватися від легких до складних, щоб учні поступово включалися в процес пізнання, не втрачаючи зацікавленості.

Саме на цьому етапі стимулюються моральні переживання взаємного навчання, зацікавленості в успіхові товариша, формуються комунікативні вміння молодших школярів тощо і створюються найліпші умови для здійснення диференціації. Звичайно, для кожного класу можна придумати свою назву ролі, більш зрозумілу молодшим школярам. Вчитель при цьому лише організатор спілкування, доброзичливий слухач. Учні вносять та приймають пропозиції,обробляють відомості, думки, а вчитель підтримує починання, спонукання до висловлювань, прийняття чужих думок тощо. [12, 297] інтеграція гра іноземний мова

Пам'ять дітей молодшого шкільного віку має великі можливості. Вони досить легко запам'ятовують окремі іншомовні слова, словосполучення, фрази, вірші, пісні тощо. Запам'ятовують вони міцно і вчителеві слід цим користатися. Особливу увагу вчитель має звернути на високоефективні імітативні здібності дітей. Проте закарбування в свідомості на довгий час знань відбувається за умови необхідної мотивації, стимулу. Це передбачає широке використання різноманітних форм роботи, цікавих ігор, пісень, римовок, віршів тощо. Значну роль відіграють музичний супровід, міміка, жести, рухи, звукоімітація тощо. Вчитель пропонує завдання, які стосуються вмінь малювати, співати, танцювати, грати на будь-якому інструменті, імітувати будь-кого або будь-що.

Наведемо приклад. У другому класі, задаючи домашнє завдання, вчитель пропонує на вибір індивідуально наступні завдання: намалювати улюблену іграшку, принести її до класу, підготувати (декільком дівчаткам) танець ляльок, звірят; пісеньку, яку б могла заспівати улюблена іграшка тощо.

Учням, які грають на музичному інструменті, пропонується вивчити нескладну мелодію дитячої хорової пісеньки і принести, якщо можливо, до кабінету свій музичний інструмент.

Також клас розбивається на групи, які повинні розіграти сценку святкування дня народження (сторінка 90 підручника Оксани Карп'юк, другий клас). Це завдання учні отримують за два тижні до уроку.

2.2 Ігрова діяльність молодших школярів під час засвоєння нового матеріалу

Вище зазначалася необхідність і можливість диференціації завдань. Вона надає можливість зацікавити в вивченні іноземної мови всіх дітей. Доведемо це на прикладі, продовжуючи урок 14 у другому класі за підручником Оксани Карпюк, до якого діти отримали диференційні завдання. [18, 30]

На етапі вивчення нового матеріалу вчитель пропонує дітям показати свою улюблену іграшку. Опрацювавши текст на сторінці 96 "Look, listen and repeat", вчитель пропонує працювати парами над завданням "Look and say". Потому хором вчиться пісенька на сторінці 97. Вчитель пропонує дітям прослухати музику учнів (як правило, хоча б 2 учні в класі навчаються в музичній школі) і обрати, яка сподобалася більше, тим самим поділивши клас на групи. Якщо такий учень один, або клас великий за кількістю, пропонуємо як альтернативу музичним інструментам дитячі долоні чи голоси. В цьому випадку задіюємо учнів, які приготували пісеньку іграшки або про свою іграшку. Використовуються для завдання "Talk with your friend" діти, які вдало імітують іграшок для гри "Пізнай мене". З цією ж метою можна використати малюнки.

Л.М. Комарова в посібнику "English Land" пропонує навчати дітей правил читання в мовленнєвих ситуаціях за комунікативною методикою. Учні вивчають правила читання в іграх, казкових історіях, де літери весело спускаються з гірки (ee, ea), вигукуючи [i:]; відпочивають (ar, or), співаючи [a:], [o:]; хворіють (ng), розмовляючи при цьому в ніс [n] і т.д. Слова, в яких живуть літери, є героями казкових подій. Незвичайні історії з проблемними ситуаціями спонукають дітей до співпраці. Перемога сил добра над силами зла і докладені до цього зусилля на уроці сприяють позитивному утвердженню особистості.

Одним з найважливіших аспектів оволодіння англійською мовою для дитини є ознайомлення її з алфавітом - чітким порядком розташування літер будь-якої мови. Отже, вчитель має проводити систематичну цілеспрямовану роботу з учнями, метою якої є ознайомлення з алфавітними назвами літер, порядком їх розташування, навчання правильного читання і грамотного письма, а паралельно - вміння користуватися іншомовним словником. Така робота має стати для маленьких школярів цікавою, захоплюючою, розвивати у них фантазію, нестандартне мислення.

Пропоновані завдання розраховані на те, щоб в ігровій і змагальній формах оптимізувати і гуманізувати таку непросту і важливу роботу для учнів, що розпочали вивчати англійську мову.

Наведемо приклади дидактичного матеріалу, який можна використовувати для застосування ігрових моментів під час вивчення алфавіту, наприклад.

1. 5 карток. Мета: контроль засвоєння алфавіту.

Хід гри: вчитель показує кожному з учасників гри 5 карток із літерами алфавіту. Виграє той, хто правильно та без пауз називає усі 5 літер.

2. Хто швидше? Мета: контроль засвоєння алфавіту.

Хід гри: учням роздають по 3-5 карток із літерами та пропонують уважно їх розглянути. Потім учитель називає букву, а ті, в кого є картка з названою літерою, швидко її піднімають та показують іншим. Той, хто запізнився, не має права підняти картку. Учитель проходить між рядами та збирає картки. Виграє той, хто швидше від інших залишається без карток.

3. Перша літера. Мета: тренування, орієнтоване на засвоєння алфавіту.

Хід гри: учні поділяються на команди. Учитель по черзі називає по 3 слова кожній команді. Учасники гри мають швидко назвати перші літери цих слів. Виграє той, хто правильно виконав завдання.

4. На одну літеру. Мета: формування навичок добору лексики за словниковим (орфографічним) принципом на основі тренування пам'яті та спостережливості.

Хід гри: вчитель пропонує знайти та запам'ятати усі предмети в кімнаті, назви яких починаються з літери …, поки він рахує до 30. Виграє той, хто назве більше слів, які починаються з цієї літери, або той, хто назве останнє слово з цією буквою.

5. Слова з певною буквою. Мета: формування навичок орфографічної пам'яті.

Хід гри: учням пропонується швидко проглянути список слів, а потім назвати з них ті, у яких є задана літера. Виграє той, хто зможе назвати більше слів.

6. Зіпсований комп'ютер. Мета: формування орфографічних навичок.

Хід гри: вчитель розподіляє усі букви алфавіту між учнями. Потім пропонує кожному натиснути на свою "клавішу", тобто назвати свою букву. Після того, як учні навчаться автоматично реагувати на почутий звук або написану букву, їм пропонується "надрукувати" (сказати по літерам) слова, спочатку показані вчителем на картках, а потім вимовлені вголос. Перемагає той, хто припуститься менше помилок.

7. Букви-картки. Мета: формування співвіднесення орфографічних знаків із лексичними значеннями. [9, 69]

Хід гри: учням даються 3-4 картки з друкованими та писаними літерами.

Варіант 1. Учитель показує малюнки і називає зображені на них предмети іноземною мовою, а учні піднімають картки з першою буквою названого слова. Проходячи між рядами, вчитель збирає картки з правильними відповідями. Виграє той, хто раніше від інших залишиться без карток. Можна ускладнити гру: вчитель показує малюнки мовчки, а учні називають їх уголос, а потім піднімають потрібну картку з літерою.

Варіант 2. Учням пропонують 3-4 картки з малюнками, на яких зображені відомі предмети. Вчитель показує букву і вимовляє звук, а учні мають показати картки, на яких зображені предмети, які починаються з цієї літери, і назвати ці предмети іноземною мовою. Підсумок гри підбивається так само, як у варіанті 1.

Варіант 3. Можна показувати букви мовчки або називати, не показуючи їх, що ускладнить гру. За правильну відповідь нараховується очко. Виграє той, хто набере більшу кількість очок.

8. Де літера? Мета: формування навичок диференціації звуко-буквених відповідностей.

Хід гри: учитель пише на дошці декілька слів і пропонує учням знайти серед них три, у яких буква … читається як …. Виграє той, хто найшвидше це зробить.

Для навчання учнів алфавіту можна використовувати наступні вправи:

1) Напишіть букву, кількаразово повторюючи її в ізольованому положенні, потім - у поєднанні з іншими літерами.

2) Знайдіть серед поданих пари великих та рядкових літер, з'єднайте їх олівцем між собою.

3) Напишіть усі літери алфавіту.

4) Розташуйте усі літери в алфавітному порядку та запишіть їх у зошит.

5) Знайдіть подану букву в словах, випишіть ці слова.

6) Знайдіть звуко-буквені відповідності (певний звук та відповідні йому літери) у поданих словах,прочитайте та запишіть ці слова.

7) Згрупуйте подані слова за літерами алфавіту, з яких починаються слова, за другою літерою слова, за останньою літерою слова.

8) Запишіть літери алфавіту і знайдіть у списку слова з пропущеними літерами, заповніть пропуск потрібними літерами.

9) Виберіть зі списку слова, які містять задану літеру, розташуйте їх в алфавітному порядку.

Висновки

Найоптимальніше при підбиранні різних видів діяльності на урок треба враховувати вік дитини, диференціаціацію, яка передбачає організацію роботи учнів з різними навчальними можливостями, при цьому завдання підбираються за рівнем складності. Зауважимо, що молодших школярів необхідно навчати прийомів ділової співпраці, а на уроці слід поєднувати всі форми навчальної діяльності. Безпосереднє керівництво здійснює вчитель, добираючи завдання для кожного учня. Завдання можуть бути однаковими для всіх груп дітей і їх виконання порівнюються, а можуть бути різними. Стосунки між учителем та учнями набувають характеру співпраці. допомогу до вчителя.

Учням буває психологічно складно звертатися до вчителя і набагато простіше - до ровесників. Під час підготовки завдань їх слід розмежовувати за рівнем складності - це і є диференціація. Задаючи домашнє завдання, вчитель пропонує на вибір індивідуальні завдання, які відповідають уподобанням кожного учня. Пропоновані завдання розраховані на те, щоб в ігровій і змагальній формах оптимізувати і гуманізувати таку непросту і важливу справу, як вивчення англійської мови.

Розділ ІІІ. Інтеграція різних видів діяльності як чітке усвідомлення школярами-початківцями важливості ділового партнерства, творчої співдружності тощо

На заключному етапі уроку, тобто закріпленні та вдосконаленні набутих знань, вмінь та навичок і їхньому застосуванню, доцільно (на думку видатних педагогів) використовувати наступні форми діяльності: на етапі закріплення і вдосконалення знань - ланкову, парну, диференційовано-групову та індивідуально-групову тощо, а на етапі повторення і застосування знань - парну, ланкову і кооперативно-групову. Переходити до найбільш складного виду групової діяльності - до ланкової можна лише тоді, коли вчитель переконається в тому, що учні в парах можуть вести дискусію, спільно виконувати завдання, навчати один одного.

В організації ланкової роботи спільна діяльність учнів відбувається на більш високому рівні, тому що здійснювати взаємодію чотирьох осіб складніше, ніж парну. Формувати групи треба з урахуванням тих вимог, що визначені вище. Так, кожна група з чотирьох осіб має сильних, середніх та слабких учнів. Вчитель керує роботою групи через пам'ятки, інструкції. [20, 79]

Не згадуваною досі маємо кооперативно-групову форму. Пояснимо, цей вид роботи передбачає виконання частини загального, рівноцінного за ступенем складності класного завдання.

Групова навчальна діяльність сприяє активізації й результативності навчання школярів, вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності, умінню доводити і відстоювати свою точку зору, а також прислуховуватися до думки товаришів, культурі ведення діалогу, відповідальності за результатами своєї праці, чітко усвідомлювати важливість ділового партнерства, творчої співдружності тощо.

Де створено умови доброзичливості, чуйності, оволодіння учнями формами взаємодопомоги, активізується діяльність всіх без винятку її виконавців тому, що "одна з найважливіших характеристик людини в групі полягає в тому, що вона звертається до своєї групи як до джерела орієнтації у навколишній дійсності"

Сутність інтерактивного навчання діяльності,полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це базується на співпраці, взаємонавчанні вчитель - учень, учень - учень. При цьому вчитель і учень - рівноправні, рівнозначні суб'єкти навчання.

3.1 Інтерактивні вправи під час закріплення

Груповий метод (community language learning), запропонований чиказьким професором психології Чарльзом Карреном. Основні принципи навчання були запозичені із сфери стосунків консультанта з клієнтом (the counselor - client relationship); вони орієнтовані на поєднання пізнавальних та емоційних процесів навчання (whole-person learning). Це передбачає тісну взаємодію вчителя і тих, хто навчається, в комунікативних ситуаціях без опори на підручник. У середині ХХ століття Курт Левін, починаючи розробляти "теорію поля", висунув такі судження: "Легше змінити індивідів, які зібрані в групу, ніж змінити кожного з них окремо".

В цьому полягає найважливіша особливість інтерактивного навчання: процес навчання відбувається в груповій спільній діяльності.

"Доведено, - підкреслює І.О. Зимня, - що в порівнянні з індивідуальною роботою за схемою "учитель - учень" внутрішньо групове спілкування у розв'язанні тих же завдань підвищує ефективність не менше, ніж на 10%. Група по відношенню до кожного її члена є мікрокосмосом (суспільством у мініатюрі), який відбиває весь зовнішній світ". [21, 286]

У групі інтерактивного навчання реалізуються дві основні функції:

· Розв'язання поставлених задач;

· Надання підтримки членам групи під час спільної роботи.

Отже, навчальна взаємодія буде результативною й ефективною в тому випадку, якщо вона реалізує обидві функції в рівній мірі. Існують наступні методи та техніки, що використовуються в інтерактивному навчанні:

· Презентації;

· Демонстрації;

· Зворотний зв'язок;

· Обговорення в малих групах;

· Планування подальших дій.

Багато інтерактивних технологій, що застосовуються на сучасних уроках, сприймаються скоріше як гра, аніж серйозне, перспективне навчання. Серед таких можна виділити рольову гру, дискусію, дебати, обговорення у групах, парну роботу, аналіз ситуації.

Спеціалісти виділяють такі норми поведінки в процесі інтерактивного навчання:

· У спільній роботі відсутні "актори" і "глядачі", всі - учасники;

· Кожен член мікрогрупи заслуговує на те, щоб його вислухали;

· Слід говорити так, щоб тебе розуміли, висловлювати свої думки безпосередньо по темі;

· Ставити питання на розуміння, тільки після цього робити висновки;

· Піддаються критиці думки, а не особистість;

· Мета спільної діяльності не в перемозі окремої точки зору, а в можливості знайти спільне рішення.

П'ять основних вимог до успішного навчання в режимі інтерактивної технології:

· Позитивний взаємозв'язок: члени групи повинні розуміти, що навчальна діяльність приносить користь кожному, тому всі включаються в розв'язання творчих завдань на початку засвоєння матеріалу;

· Безпосередня взаємодія: члени групи повинні знаходитися в тісному контакті один з одним;

· Індивідуальна відповідальність: кожен учень повинен оволодіти матеріалом, і кожен несе відповідальність за допомогу іншим. Найбільш здібні учні не повинні виконувати чужої роботи;

· Розвиток навичок спільної роботи: учні повинні засвоїти навички міжособистісних відносин, необхідних для спільної роботи;

· Оцінка роботи: під час групових зборів необхідно виділити час для того, щоб кожна група змогла оцінити роботу.

Етап презентації групових рішень змінюється етапом, який можна назвати визначальною рисою інтерактивного навчання: рефлексією заняття. Педагогові необхідно заздалегідь підібрати питання, які б допомогли підлеглим висловити своє ставлення до обговорюваної проблеми. Рефлексія повинна бути присутньою на всіх заняттях. Ефективність цього етапу залежить від готовності тих, хто навчається, від самоаналізу. [17, 34]