Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 81255.4 : 81367.332.2

Коцюба Зоряна Григорівна

Експресивність номінативних речень

як перекладознавча проблема

(на матеріалі англійської та української мов)

10.02.16 - перекладознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Зорівчак Роксолана Петрівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри перекладознавства і контрактивної лінгвістики імені Григорія Кочура

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Новикова Марина Олексіївна, Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, професор кафедри російської та зарубіжної літератури кандидат філологічних наук, доцент Буніятова Ізабелла Рафаїлівна, Київський державний лінгвістичний університет, доцент кафедри граматики та історії англійської мови.

Провідна установа Запорізький державний університет, кафедра теорії і практики перекладу, Міністерство освіти і науки України, м. Запоріжжя.

Захист відбудеться "19" квітня 2001 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 64).

Автореферат розіслано " 17 " березня 2001 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

к. філол. н. Смущинська І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКРЕТИСТИКА

Фраґментарність, замовчування, приховування ідей та суджень, що значною мірою досягаються за допомогою засобів синтаксису, - прикметна ознака сучасної прози. Дослідження шляхів та способів відтворення цих особливостей засобами цільової мови у художньому перекладі дають змогу висвітлити закономірності передачі прихованих значень у кожній з мов та можливості й умови їх збереження; виявити чинники, які впливають на відтворення імпліцитної інформації першотвору у художньому перекладі.

Актуальність обраної теми зумовлено загальною тенденцією сучасних лінгвістичних досліджень до багатоаспектного аналізу художнього тексту, зокрема використання результатів контрастивних студій у перекладознавстві. Дослідження номінативних речень не лише як статичних одиниць зіставлюваних мов, а й як одиниць контекстуальних, тобто їх функціонування і авторське використання, вплив речень досліджуваного типу на стиль і ритм першотвору та перекладу, дають змогу робити певні висновки щодо проблем письменницького ідіостилю та стилістики перекладача, актуальних у сучасній філологічній науці, зокрема лінгвостилістиці і перекладознавстві.

Об'єктом дисертаційного дослідження є номінативні речення (далі - НР), а предметом - специфіка їх перекладу, структурно-семантичні та стилістичні характеристики НР в англійській та українській мовах.

Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Львівського національного університету імені Івана Франка. Тема дисертації вписується у комплексну міжкафедральну наукову тему “Дослідження жанрово-стилістичних проблем перекладу і створення на цій основі сучасної науково-методичної літератури”, що її розробляють науковці України під керівництвом проф. О.І. Чередниченка.

Мета дисертації - дослідити особливості й проблеми відтворення експресивності НР англійською та українською мовами, випрацювати критерії адекватного перекладу художніх текстів, які містять НР, на основі комплексного аналізу конвергентних та дивергентних рис структури, семантики і стилістики речень аналізованого типу англійської та української мов.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання низки конкретних завдань:

визначити статус НР з погляду контрастивного та перекладознавчого дослідження;

зіставити якісні та кількісні характеристики структури і семантики НР англійської та української мов;

виявити закономірності й особливості стилістичного використання НР в українському та англійському прозовому художньому мовленні (якісний та кількісний аспекти);

схарактеризувати способи та контекстуальні можливості відтворення речень досліджуваного типу української мови в англомовних перекладах і англійської мови у перекладах українською;

дослідити типи семантичних трансформацій, які простежуються при відтворенні НР, їх вплив на адекватність перекладу;

висвітлити особливості відтворення ритмомелодики уривків, що містять НР;

з'ясувати можливості використання НР як компенсаційного засобу в художньому перекладі.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше здійснено спробу висвітлити проблему відтворення семантики НР при перекладі на основі системного багатоаспектного контрастивного аналізу структури і семантики речень досліджуваного типу англійської та української мов. Не проводились також і зіставні стилістичні дослідження на матеріалі одиниць, що розглядаються.

Вибір методів і прийомів дослідження визначався поставленими завданнями. Основні методи аналізу мовних одиниць, якими послуговуємося у роботі, - лінгвостилістичний, зіставний і описовий. Відбір і класифікація матеріалу зумовили використання прийому лінгвістичного спостереження. Залучення елементів контекстуального і трансформаційного аналізів необхідне для визначення контекстуальних та корелятивних зв'язків номінативного речення з іншими синтаксичними структурами. Застосовуються семантико-стилістичний, ритміко-інтонаційний, компонентний аналізи. Використано елементи квантитативного аналізу, схеми, умовні позначення.

Одиницями аналізу є не окремі НР, а мінімальні фрагменти тексту, що складаються з двох (рідше - трьох) речень, одне з яких - номінативне. Це дає змогу об'єктивно висвітлити відповідні аспекти граматики, стилістики та перекладу речень аналізованого типу.

Теоретичне значення роботи полягає у певному внескові в напрацювання проблем перекладознавства, контрастивного синтаксису і стилістики. Оскільки НР, особливо з погляду перекладознавства, ще не були предметом окремого дослідження, висновки дисертації матимуть певне значення для лінгвістичної теорії перекладу, зокрема, для висвітлення проблем збереження своєрідності оригіналу та ідіостилю письменника в перекладі, відтворення експресивності першотвору, вплив “фактора перекладача” на відтворення особливостей оригіналу. У дисертації розглянуто й загальнотеоретичні питання синтаксису - ідентифікація речення, принципи виділення односкладних НР. Результати аналізу відкривають перспективу для подібних досліджень речень інших структурних типів.

Практична цінність дисертаційного дослідження визначається тим, що його основні положення і висновки можна використовувати в лекціях, на семінарах і практичних заняттях із теорії і практики перекладу, контрастивної лінгвістики, а також у курсах теоретичної і практичної граматики англійської мови, синтаксису сучасної української мови, стилістики, інтерпретації художнього тексту. Результати роботи можна застосовувати при створенні навчальних посібників, написанні курсових і дипломних робіт; вони можуть бути корисні перекладачам-практикам. Спостереження та висновки дослідження дадуть можливість зробити ряд практичних рекомендацій стосовно методики перекладу художніх текстів з НР.

Матеріалом дослідження послужили НР, відібрані для дослідження методом суцільної вибірки з 10 тисяч сторінок прозових текстів англомовних письменників та 10 тисяч сторінок оригінальних україномовних текстів другої половини ХІХ - ХХст. у зіставленні з їх українськими та англомовними перекладами. Кількість відібраних одиниць - 1500 з англомовних творів, 2000 - з україномовних. Для Розділу ІІІ додатково добрано матеріал із 1300 сторінок англомовних прозових текстів та їх українських перекладів.

Матеріалом дослідження особливостей відтворення українських НР в англомовних перекладах послужили прозові твори І.Франка, В.Стефаника, Марка Вовчка, Панаса Мирного, А.Тесленка, М.Коцюбинського, Григора Тютюнника, О.Гончара, Остапа Вишні, М.Осадчого, Василя Шевчука у перекладі Джона Віра, М.Скрипник, О.Коваленка; О.Панасьєва, Л.Прокопа, О.Сологубенка, В.Котолупова, А.Бернгарда, В.Ружицького, А.Мистецького, К.Андрусишина, М.Ґембаль, А.Біленка, Ю.Ткача, Л.Рудницького.

Дослідження особливостей відтворення англійських НР українською мовою базується на аналізі українських перекладів творів Дж.Голсуорсі, Т.Драйзера, Ф.Фіцджеральда, Е.Гемінгуея, Р.Бредбері, Джека Лондона, В.С.Моема, що їх виконали О.Терех, Л.Смілянський, Л.Ященко, І.Буше, С.Скляренко, М.Пінчевський, В.Митрофанов, Є.Крижевич, О.Косач-Кривинюк, І.Стешенко, Л.Герасимчук, О.Жомнір.

Відповідно до мети і завдань дослідження на захист виносяться такі положення:

1. НР англійської та української мов самою своєю синтаксичною сутністю інгерентно експресивні. Вони виділяються серед інших синтаксичних одиниць як своєю формою, так і стилістичною семантикою.

2. Структурні схеми непоширених і поширених НР англійської та української мов виявляють ознаки конвергенції та дивергенції. Є 18 спільних моделей, але якісна конвергенція здебільшого поєднується з кількісною дивергенцією. Лише в українській мові речення цього типу можуть бути неповними.

3. На основі головного та супровідного значення виокремлюються буттєві, оцінні (в обох мовах), вказівні (лише в українській мові) НР, які виявляють різний ступінь контекстуальної залежності: від автосемантичності більшості поширених оцінних речень обох мов та вказівних речень української мови до повної контекстуальної зумовленості буттєвих НР та оцінних речень непоширених моделей англійської й української мов.

4. Заміна НР двоскладним у перекладі недоцільна, але за певних умов не призводить до втрати конотативної семантики оригіналу. Виправданим є відтворення НР односкладними реченнями інших типів (у перекладах українською мовою), уведення їх до складних безсполучникових речень (в англомовних перекладах), а також застосування ситуативного відповідника.

5. Лексичні доповнення та семантичні звуження, неминучі при відтворенні НР певних структурно-семантичних типів, можуть спричиняти втрату експресивності та розширювати (чи звужувати) можливості розуміння перекладеного твору. При перекладі речень досліджуваного типу надлишкова конкретизація та синтаксична компресія небажані.

6. Збільшення складового об'єму колонів у перекладі призводить до порушення ритму т.зв. “рубаної” прози оригіналу, створюваної нанизуванням НР, і, відповідно, зниження експресивності та втрати сюжетної динаміки.

7. НР використовують як компенсаційний засіб при відтворенні двоскладних, зокрема неповних, односкладних речень та еквівалентів речень. Конструкції цього типу можуть компенсувати втрату інверсії, риторичного запитання.

Апробація роботи. Основні результати дисертації відображено в тринадцяти наукових публікаціях. Окремі положення обговорювались на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Львівського національного університету імені І.Франка (Львів, 1995-1998), Дрогобицького державного педагогічного університету імені І.Франка (Дрогобич, 1998-2000), засіданнях Методологічного семінару з проблем перекладознавства та контрастивної лінгвістики імені проф. Ю.О.Жлуктенка (при Львівському національному університеті імені І.Франка, 1995-1997), Першій міжнародній науковій конференції пам'яті проф. Ю.О.Жлуктенка (Київ, 1995), Всеукраїнській науковій конференції “Проблеми зіставної семантики” (Київ, 1995), Всеукраїнській науковій конференції “Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ століття” (Львів, 1996), Міжнародній науковій конференції “Переклад і суспільний прогрес” (Дрогобич, 1998).

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку умовних позначень і списку використаних джерел (280 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 209 сторінок (з них - 180 сторінок основного тексту). У дисертації подано три таблиці.

номінативні речення англійська українська

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано вибір теми, з'ясовано стан вивчення проблеми, визначено її актуальність, новизну, предмет, мету і завдання, указано на теоретичне і практичне значення дослідження, схарактеризовано методи та джерела роботи. Висвітлено зв'язок дисертації з науковими програмами і планами, а також сформульовано положення, що виносяться на захист.

У першому розділі “Номінативні речення як об'єкт лінгвістичного дослідження” висвітлено історію досліджень НР, зокрема у зіставних студіях, з'ясовано їх статус, проаналізовано різні підходи до ідентифікації НР, їх відмежування від омонімних структур.

Синтаксичні конструкції, відомі як НР, довгий час уважалися неповними двоскладними, зокрема у працях О.Потебні, Д. Овсянико-Куликовського. Ю.Шевельов, підсумовуючи огляд різномовних досліджень із синтаксису, констатує, що "західноєвропейські синтаксисти, як правило, або зовсім не знають називних речень, або, наводячи приклади їх в ілюстративному матеріалі, не відрізняють їх від неповних речень найрізноманітнішої граматичної будови" Шерех Ю. До генези називного речення. - Мюнхен: УВУ, 1947. - С. 10..

Ототожнювання односкладних речень із неповними характерне і для зарубіжних англістів: О.Єсперсена, З.Герріса. Зарубіжні дослідники не виділяють НР і, відповідно, не мають терміна на їх позначення (Ю.Найда, Р.Кверк, С.Грінбаум, Дж.Ліч, Дж.Свартвік, С.Ґремлі, К.-М.Петзольд).

Більшість сучасних дослідників, які аналізували НР у своїх працях, уважають їх односкладною моделлю простого речення. Це, зокрема, англісти О.Старикова, І.Корунець, Б.Ільїш, О.Гаврилюк, україністи І.Вихованець, Л.Біятенко, русисти Я.Рословець, Ф.Буженик.

Уважаємо НР одним із типів односкладних речень з єдиним вербально експлікованим ядровим центром, який не є ні підметом, ні присудком, а поєднує в собі їхні якості. Головний член НР містить двочленну думку, один елемент якої - поняття предмета, другий - абстраговане поняття буття цього предмета. Основне модальне значення НР зіставлюваних мов - ствердження існування реального факту. Імпліцитність синтаксичної категорії темпоральності - одна з особливостей аналізованих речень. Часова віднесеність НР або абсолютна, або відносна. У процесі комунікації НР реалізують функції завершеного монорематичного висловлювання.

У роботі розглянуто погляди дослідників на способи поширення НР, а також дискусійні питання про заперечні та питальні НР, схарактеризовано підходи мовознавців до класифікації НР за семантичним принципом.

Для визначення статусу НР важливим є їх відмежування від омонімних конструкцій: "називного уявлення", "називного теми", номінативних повторів, номінативних заголовків, слів мовного (мовленнєвого) етикету та команд, кваліфікативних комунікатів, речень-звертань, парцелятів, неповних речень. У п.2.1. дисертації проаналізовано погляди О.Пєшковського, Л.Булаховського, Н.Раєвської, Е.Мороховської, О.Старикової, Б.Кулика, І.Вихованця, П.Дудика, Л.Біятенко, А.Загнітка, І.Корунця, М.Каранської, І.Слинька, Н.Гуйванюк, М.Кобилянської, Ф.Буженика, Л.Майорової, К.Мейсельмана, І.Фролової, К.Гузєєвої, О.Гаврилюк, А.Солнцева, О.Єгорової, І.Сушинської на проблему статусу НР.

Окремих контрастивних досліджень, присвячених аналізові НР на матеріалі англійської та української мов, немає. Певний матеріал подано у "Порівняльній граматиці української і англійської мов" Ю.Жлуктенка (1960), "Порівняльних дослідженнях з граматики англійської, української, російської мов" (1981), "Порівняльній типології англійської та української мов" І.Корунця (1995).

У другому розділі “Структурно-семантичні особливості номінативних речень англійської і української мов” проведено зіставний аналіз структури та семантики НР англійської і української мов, виявлено ознаки якісної та кількісної конвергенції і дивергенції, схарактеризовано особливості поширення НР різних семантичних груп в англійському та українському прозовому мовленні.

Назва категорії НР походить від латинського терміна casus nominativus за граматичною природою головного члена відповідно до морфологічної форми його вираження. Звідси - номінативними є односкладні речення з головним членом, вираженим іменником у формі загального (в англійській мові) або називного (в українській мові) відмінка чи кількісно-іменниковим словосполученням, які виконують різноманітні семантико-граматичні функції: Heat. The tropics. Life is always mushy and sensual (Т.Драйзер); Цех. Вийшли. Пізно (М.Хвильовий); It ought to be good. Five stars (Е.Гемінгуей); 11 квітня. Розцвітає природа (А.Тесленко). НР в обох мовах складаються з одного головного члена: простого чи складеного (непоширені моделі) або з головного члена та залежних від нього неядрових компонентів (поширені речення). У кожній із мов виділяється дев'ять непоширених моделей НР, п'ять із них - спільні. Однак речення навіть однієї моделі в англійській та українській мовах здебільшого мають різні показники частотності вживання.

Найуживанішими в обох мовах є конструкції, головний член яких поширюється другорядними на основі підрядних зв'язків за допомогою прийменників чи без них. Якщо в українській мові безприйменникові зв'язки значно переважають, то в англійській кількість НР, ядрові компоненти яких поширюються неядровими на основі підрядних зв'язків без прийменників, приблизно збігається з кількістю прийменникових поєднань. НР зіставлюваних мов поширюються: препозитивним означенням (чи означеннями), вираженими прикметниками, порядковими числівниками та займенниками; постпозитивними означеннями (рідко - додатками), вираженими іменниками з прийменниками, хоч такі конструкції більше властиві англійській мові; різними типами означень при одному означуваному ядрі.

Якщо означуваний головний член групи НР англійської мови може бути виражений як абстрактним, так і конкретним іменником в однаковій кількості, то в українській мові він майже завжди виражається конкретним іменником. У реченях із непрямим додатком, вираженим іменником у формі непрямого відмінка із прийменником, означуване ядро, навпаки, в обох мовах, як правило, виражене абстрактним іменником.

Структурно дивергентними ознаками НР англійської мови у зіставленні з українською є: 1) речення різних моделей з артиклями: And overhead was one of those identical wooly clouds… The horror of this effort! (Т.Драйзер); 2) речення із займенником what у граматичному значенні прикметника у препозиції до ядрового іменника: If we had not used it, that blessed child would have! What a fortunate escape! (Ч.Гілман), а також моделі із займенником such в атрибутивній позиції перед ядровим іменником: All this knowledge… might make this trip of his useless. Such silly plotting! (Т.Драйзер); 3) речення моделі N's N: “Cling!” The room clerk's bell (Т.Драйзер); 4) структурні типи речень із означенням, вираженим іменником, у функції поширювача ядра: Body art. Her art. She's done her job well (М.Етвуд); 5)багатокомпонентні НР, в яких реалізуються різні граматичні зв'язки: …the steps were lower… A gray-stone front, St. Louis style, three-storied, with a slant slate roof, the side red brick and windowed, still with the old arched entrance in the center for the doctor's use (Т.Вольф).

Структурно дивергентними ознаками НР української мови у зіставленні з англійською є: 1) моделі з постпозитивним прикметником у функції означення: Глухі беззоряні ночі осінні. Барак, обшпугований негодою (О.Гончар); 2) структурні схеми з частками: Просто гігантизм якийсь! Коли гарбуз - то не піднімеш (О.Гончар); 3) моделі з іменниками у постпозиції до головного члена, що виконують функцію неузгодженого означення (поєднання безприйменникове): Він приїхав до бунту… Рев сирени (М.Хвильовий); 4) речення з непрямим додатком при головному члені: Кінець надіям. Марні були офіри, кров і муки (Василь Шевчук); 5) речення з неузгодженим означенням у препозиції до головного члена: Отак би давно!…З розумом фата! (М.Коцюбинський).

За допомогою координативного зв'язку здійснюється поєднання однорідних елементів речення, а також повторення структури: Іt was done entirely with cameras. Frozen light, frozen time (М.Етвуд), What a fine fellow he was! What a handsome nose and chin! (Т.Драйзер); Сосна, піхта, ялина. Не шепоче, не шелестить (А.Тесленко), Небо повне ніжності. Спокій і тиша (О.Гончар). Поєднання компонентів НР апозитивним зв'язком - особливість англійської мови: Jamies uttered a thin cackle. A funny fellow - Roger - an original! (Дж.Голсуорсі).

НР зіставлюваних мов ускладнюються вставними компонентами та вигуками, значно рідше - відокремленими членами. В українській мові НР може бути ускладнене відокремленим означенням, вираженим дієприкметниковим зворотом. Кілька простих НР поєднуються сполучниковим чи безсполучниковим зв'язком, утворюючи складні речення. НР обох мов координуються з двоскладними: A hint of opposition and he'd thicken his accent… (М.Етвуд), Перепелиний бій, і так незносно пахне трава (М.Хвильовий). Структурно дивергентною ознакою української мови є складні безсполучникові речення, які поєднують НР та односкладні структури інших типів: Приземлились - ніч, завірюха (О.Гончар), Сморід, парко (А.Тесленко). НР обох мов виконує функції головної частини складнопідрядного речення з підрядними означальними: Присмерк, комірки. Зеки, що курять (М.Осадчий), The tall, dark, spear pines that sentineled the shores on either side… (Т.Драйзер). У жодній із мов НР не виступають у ролі залежної частини складнопідрядного речення, що свідчить про певну обмеженість синтаксичних зв'язків НР.

Семантична сутність НР полягає у ствердженні буття предметів чи явищ. З урахуванням основного та супровідних значень виділяються: буттєві, оцінні НР(в обох мовах), вказівні (лише в українській мові). Семантичну структуру НР у дисертації розглянуто на другому ступені абстракції. За В.Бабайцевою, другий ступінь абстракції мовної семантики речення - це узагальнена семантика, характерна для класу речень, які побудовані за різними структурними схемами Бабайцева В.В. Семантика простого предложения // Предложение как многоаспектная единица языка. - М.: МГПИ, 1983. - С. 12.. Буттєві НР бувають двох типів:

1/ з імплікованим суб'єктом: називають дію, процесуальний чи фізичний стан, зовнішні риси, природні якості суб'єкта: I never wanted to be a nurse. The pain (Д.Чави), Мовчанка. Кров бухала йому до голови (А.Тесленко); називають його внутрішній емоційний чи інтелектуальний стан: Confusion. Aspiration. Hours of burning and yearning. For indeed he was not only puzzled…(T.Драйзер), В театральній студії дзвеніли тарілки… Новий рік. Щастя (М.Хвильовий);

2/ речення, що не мають свого носія або абстраговані від нього (повідомляють про буттєвий стан природи, предметів чи осіб): Pavilions by the shore. On occasional slender pier reachіng out from some… lodge (T.Драйзер), Коні… Кобили… Стригуни… Тут без батога нема людей (Остап Вишня).

Лише для української мови типовими є буттєві НР, що називають кваліфікацію становища, в якому перебуває суб'єкт, а також речення з головним членом, вираженим іменником, що позначає стихійні явища. Для англійської мови у подібних випадках характерна двоскладна модель речення.

Для зіставлюваних мов характерні два типи оцінних НР: якісно-оцінні та кількісно-оцінні. За відсутністю/наявністю емоційного компонента у семантиці граматичних форм НР поділяються на емоційно нейтральні та емоційно-оцінні.

У третьому розділі “Номінативні речення як проблема перекладу” розглянуто погляди перекладознавців на проблеми відтворення граматичних явищ цільовою мовою, визначено специфіку НР як об'єкта перекладознавчих досліджень, їх експресивність і місце у композиції художнього твору, висвітлено особливості відтворення речень досліджуваного типу української мови в англомовних перекладах і англійської мови у перекладах українською, а також можливості використання НР як компенсаційного засобу в художньому перекладі.

Проблема відтворення особливостей форми оригіналу здавна привертала увагу перекладознавців. Лінгвістичним проблемам перекладу присвячено праці О.Швейцера, Л.Бархударова, А.Федорова, В.Комісарова, Ю.Найди, Р.Якобсона, С.Влахова та С.Флоріна, С.Баснет-Макгер. Серед українських дослідників І.Франко, а згодом М.Рильський наголошували на необхідності враховувати при перекладі лексичні та граматичні особливості цільової мови і мови-джерела. Окремі лінгвістичні аспекти перекладу було висвітлено у працях С.Ковганюка, О.Кундзіча, В.Коптілова, О.Чередниченка, І.Корунця, Р.Зорівчак, В.Карабана. Їх також досліджують Л.Верба, Я.Коваль, А.Мішустіна, Н.Корбозерова, І.Василенко.

Адекватність перекладу вимагає від перекладача врахування складного комплексу факторів, від яких залежить вибір граматичного варіанта з числа можливих. Це і вузький та широкий контекст, перший з яких визначає потрібний смисловий відтінок, другий є усією системою відповідного стилю мовлення (за А.Федоровим), і “фільтри”, які визначають вибір відповідної мовної одиниці при перекладі (за О.Швейцером): функціональні характеристики відтворюваного тексту та його жанрово-стилістичні особливості, і позамовні фактори, а також функції самого відтворюваного явища, адже структурний аналог певної одиниці у мові перекладу може виступати її семантичним чи стилістичним дивергентом; різною може бути і частотність використання аналізованих явищ у зіставлюваних мовах.

Вибір відповідників завжди лінгвістично мотивований, такий, що піддається науковому вивченню, - стверджує М.Новикова, підсумовуючи думки представників різних напрямків у перекладознавстві. - Однак сказане правдиве лише тоді, коли будь-яка відповідність розглядається не в статиці і не в ізоляції, а в динамічному контексті двох творів, двох мов та їх стильових систем, аж до двох культур - авторської та перекладацької Новикова М.А. Проблемы индивидуального стиля в теории художественного перевода (стилистика переводчика). Автореф. дис… докт. филолог. наук: 10. 02. 19 / Ленингр. гос. ун-т им. А.А.Жданова. - Л., 1980. - С. 9..

Перекладачі звертають значно менше уваги на синтаксис при відтворенні художніх, зокрема прозових творів, ніж на засоби інших рівнів, зокрема лексичного. Проте саме синтаксис виявляє глибинніші зв'язки, ніж елементи іншіх рівнів мовної структури, і найповніше відображає специфіку мови. Тому втрата особливостей синтаксису відтворюваного тексту у багатьох випадках призводить до зміни характеру оригіналу, нівелювання авторського стилю. І навпаки, сліпе наслідування, калькування на рівні синтаксису спричиняє створення нежиттєздатного, штучного для цільової мови тексту.

Дослідники однозначно вказують на значний стилістичний потенціал НР як англійської, так і української мов, і тому адекватне відтворення їхньої експресивності в перекладі - необхідна передумова збереження цілої гами конотацій, створюваних НР першотвору. Однак речення цього типу ще не були об'єктом ґрунтовного перекладознавчого аналізу. Певним внеском в опрацювання проблеми перекладу італійських НР російською мовою є дослідження Л.Петрової. Деяку інформацію щодо відтворення НР в наукових та технічних текстах можна почерпнути з досліджень В.Карабана.

НР зіставлюваних мов інгерентно експресивні. Послуговуючись терміном “експресивність” на позначення психологічно і соціально мотивованої властивості мовного знака, що деавтоматизує його сприйняття, підтримує загострену увагу, активізує мислення людини, викликає напругу почуттів у слухача (читача), розмежовуємо поняття емоційного та експресивного в мові. Дотримуємося думки В.Чабаненка, який стверджує: “Все, що служить у мові для вираження і збудження емоцій, є експресивним, але не всяка експресивність передбачає емоційну реакцію, тобто експресивність як лінгвостилістична категорія ширша за емоційність” Чабаненко В.А. Теоретичні засади дослідження експресивних засобів української мови // Мовознавство. - 1984. - № 2. - С. 14..

У попередніх розділах вказувалося на те, що хоча НР і англійської, і української мов - структурно і семантично самостійна синтаксична одиниця, воно має різну контекстуальну зумовленість, яку необхідно враховувати при аналізі. Характерно, що дослідження стилістичних особливостей та проблем перекладу НР поза контекстом неможливе, оскільки лише у контекстуальному оточенні речення цього типу набувають певного стилістичного звучання. На необхідність урахування цієї особливості у стилістичних дослідженнях указували І.Чередниченко, Н.Раєвська, Т.Ветвинська, О.Пономарів. Дослідження НР як контекстуальних одиниць у перекладі має подвійне значення: для визначення конотативної семантики НР оригіналу, а також при виборі типу речення в перекладі.

Семантика НР у багатьох випадках визначається їхнім лексичним наповненням. Рідковживаність посилює стилістичне навантаження НР. Це твердження особливо слушне щодо НР англійської мови, оскільки частотність їхнього використання (як показує матеріал дослідження) у мовленні англійської художньої прози набагато нижча, ніж в українському. Значно відрізняються НР зіставлюваних мов щодо реалізації стилістичних можливостей. Якщо НР української мови найчастіше використовуються в авторському мовленні, то в англійській художній прозі їх частіше використовують у мовленні персонажів. В українському та англійському прозовому мовленні НР найчастіше використовуються для підсилення образності (зорової та звукової), передачі розрізнених образів чи звуків, формування конотацій звичності чи надокучливості явищ або дій. Речення цього типу в обох мовах функціонують як значущі елементи композиції твору. Для англійського художнього мовлення нехарактерні НР, що використовуються для вираження масовості зображуваного, створення портретів персонажів, змалювання картин швидкого руху. НР обох мов, що мають певне композиційне навантаження, особливо помітні у тексті твору, оскільки виконують подвійну стилістичну функцію. Тому перекладачі повинні бути особливо уважні щодо відтворення речень (чи груп речень) цього типу в перекладі. Яскравим прикладом такого застосування НР є початок “Американської трагедії” Т.Драйзера: Dusk - of a summer night.

And the tall walls of the commercial heart of an American city of perhaps 400,000 inhabitants - such walls as in time may linger as a mere fable.

Ужиті на початку твору, НР створюють специфічний номінативний зачин - тло, на якому розгортається розповідь. У перекладі Л.Смілянського, Л.Ященко, І.Буше наведені вище початкові рядки роману Т.Драйзера звучать: Літній вечір, присмерк.

Торговий центр американського міста, де не менш як чотириста тисяч жителів, високі будинки, стіни…Коли-небудь, можливо, здаватиметься неймовірним, що існували такі міста.

Переклад можна вважати адекватним, хоча втрачено своєрідний графічний малюнок першого речення оригіналу. Перекладачі не могли відтворити багатокомпонентне НР першотвору, оскільки такі речення в українській мові не існують [див. Розд.2]. Проте НР у функції головної частини складнопідрядного та додані номінативні частини зберігають конотації оригіналу.

НР української мови в англомовних перекладах найчастіше (приблизно 42% зразків перекладу) відтворюються за схемою: номінативне речення оригіналу речення цього ж типу цільової мови: Шепетівка. Літо. Спека. І от бачиш, що з вагонів вилазять червонощокі, молоді громадяни (Остап Вишня) - Shepetivka. Summer. A heat wave. Young red-faced citizens alight from the carriages (пер. Ю.Ткача). При цьому способі відтворення неминучі певні внутрішні лексико-граматичні трансформації, спричинені різною граматичною будовою цільової мови і мови-джерела чи конкретним контекстуальним вирішенням перекладача.

У перекладі можливе також збереження так званих “ланцюжків” НР: Однак краю плавням не було. Комиші, озерця, єрики… (М.Коцюбинський) - Yet the marsh was unending. Reeds, ponds, inlets… (пер. Л.Прокопа та О.Сологубенка), часом (що не цілком доцільно) - зі зміною зв'язку: Ревнуло, блиснуло. Дим, крик (Василь Шевчук) - There was a roar and a flash. Smoke and screams (пер. Ю.Ткача). До певних стилістичних утрат призводить невмотивована заміна декількох НР із повторюваним головним членом одним реченням цього ж структурного типу у перекладі, пор.: Темна ніч, чорна ніч, тьмяна ніч… Такої ночі циганські шатра - лірика, а цигани - поезія (Остап Вишня) - A dark, black, dim night… On such a night gypsy tents are lyrical and gypsies are poetry (пер. Ю.Ткача). Відчутною є втрата конотації всеосяжності явища, позначуваного повторюваним денотатом, а також алітерації.

Наступний спосіб відтворення речень досліджуваного типу у перекладах англійською мовою (21% випадків відтворення): номінативне речення першотвору номінативне речення як частина складного безсполучникового речення у перекладі. Найчастіше поєднуються прості НР (чи складні з номінативними частинами) із сусідніми двоскладними реченнями: Важкий денний сон. Ніколи вдень не лягала… (О.Гончар) - A heavy dream for the day-time - she had never gone to bed during the day (пер. Ю.Ткача та Л.Рудницького). Рідше - окремі НР (із включенням двоскладного речення чи без нього): Тоді сковував жах. Ніч. Мука. Холод. Виразка (М.Осадчий) - Fear grips me - night, suffering, freezing cold, the ulcer (пер. М.Царинника). Такий спосіб відтворення адекватний, оскільки при зміні граматичного статусу речення зберігається лаконічність, своєрідне штрихове змалювання дійсності, зосередженість на деталях картин чи відчуттях. Графічні зміни (результат яких - подовження речень) у перекладі мало впливають на ритмічну організацію тексту (хоч певне згладжування уривистості оригіналу все ж відбувається), адже відносно довгий текст без крапок, частини якого поєднані безсполучниковим зв'язком за допомогою інших розділових знаків (ком чи тире), так само, як і текст, що складається з окремих коротких речень, передає динамічний зв'язок частин цілісної картини.

Уривки тексту чи окремі складні речення, для яких характерна синтаксична неоднорідність, при відтворенні, як правило, набувають однорідності: двоскладні речення трансформуються в односкладні (номінативні): Тиша. Хлюпочуть хвилі, шепіт очеретяних волотей, тривожний скрик якоїсь пташки в плавнях… Сюркочуть трави… (Василь Шевчук) - Silence. The lapping of waves, the whisper of reed panicles, the alarmed shriek of a swamp bird… the gentle rustle of grasses… (пер. Ю.Ткача); Ліс, поле, місяченько, зорі, соловейко щебече… Ходжу, про “карі оченята” мрію… (А.Тесленко) - Forest, field, moon, stars, the songs of the nightingale… I dreamt about “dark eyes”… (пер. Л.Прокопа, О.Сологубенка). Збереження особливостей синтаксису та денотативних сем ядрових іменників оригіналу все ж призводить до втрати народнопісенності уривка з оповідання А.Тесленка, адже і форма, і конотативна семантика лексем “місяченько”, “соловейко” є емотивною лакуною для англомовного читача. Адгерентні емосеми, що актуалізуються у вертикальному контексті, об'єктивно становлять комунікативний нуль для читача перекладу.

Значний заряд експресії несуть складні речення, основою яких є односкладні синтаксичні структури. Односкладні речення із семантикою, що охоплює явища природи, фізичні та психічні стани людини, які поєднуються з НР у складні безсполучникові конструкції, при перекладі набувають форми НР: …а тут сидиш… Зневага тобі, сморід, сирість, голодний (А.Тесленко) - …and you sit there… The disrespect, the stench, dampness, hunger (пер. Л.Прокопа, О.Сологубенка); Осінь, холодно. А в Луценка й сорочка мокра од поту (А.Тесленко) - Autumn, cold. But Lutsenko's shirt was soaked with sweat (пер. В.Котолупова).

Поширеним способом відтворення семантики НР в англійських перекладах є заміна номінативного речення першотвору двоскладним (приблизно 37%). Найчастіше у перекладі вживаються речення з формальним підметом: Пречудовий літній поранок. У холоднім легенькім вітрі ледве-ледве леліється широкий лан жита (І.Франко) - It was early on a lovely summer morning. The big field of rye barely swayed in the cool, light breeze (пер. Дж.Віра); …взір її потонув десь у чорній глибині колодязя. Мовчанка (М.Коцюбинський) - …her look drowned in the dark depths of the well. There was a silence (пер. В.Ружицького).

Заміна НР двоскладним у перекладі в багатьох випадках видається невиправданою, якщо його збереження можливе, а втрати на конотативному рівні нічим не компенсуються. Схильність окремих перекладачів до уникання НР в англомовних перекладах пояснюється їх “страхом” перед все-таки незвичними для англійської мови синтаксичними структурами. Проте значна частина НР української мови має свої функціональні відповідники в англійському художньому мовленні, у тому числі й наведені вище зразки цього структурного типу речень. То ж трансформація структур у наведених перекладах недоцільна. Крім того, у перекладі другого речення дієслово tobe є семантично надлишковим, оскільки вже іменник silence (як і pause) включає сему “процес”.

Припускаючи можливість перенесення емоційно-експресивного заряду з оригіналу в переклад, слід пам'ятати, що досить часто подібне калькування на синтаксичному рівні непотрібне або й небажане. Якщо воно й можливе, то не завжди зберігає стилістично-функціональні та емоційно-експресивні конотації, створювані синтаксичною структурою, тобто зберігається лише форма оригіналу (мова йде лише про повне збереження форми оригіналу, тобто калькування на синтаксичному рівні), що для вартості перекладу має не особливо важливе значення. В окремих контекстуальних умовах (зокрема на фоні складних багатокомпонентних структур) і двоскладне речення певного типу може зберігати основні конотації, створювані НР оригіналу: стислість, лаконічність, динаміку, уривистість мовлення тощо. Інколи такі зміни неминучі, як от при відтворенні українських НР із семантикою вказівності. Групу вказівних НР вважаємо структурно-конотативною реалією (термін Р.Зорівчак) української мови у зіставленні з англійською. Тому труднощі при перекладі закономірні. Відтворюючи уривок з оповідання М.Коцюбинського: Він мчав по тісних вулицях… Ось дім Мойше Цвейлібе, а ось хата убогої Хани. Знов якась вулиця.., А.Мистецький змінює вказівні речення, що передають картину швидкого руху, використовуючи двоскладні речення у перекладі. Анафоричний повтор частково компенсує втрату конотативної семантики оригіналу: There was Moishe Zweiliebe's house, and there was another house of poor Hana. There was another street…

Описове відтворення, як правило, знижує експресивність перекладу, особливо, якщо експресивність комбінована, як, приміром, в уривку з роману Панаса Мирного: Піднявся крик людський, збіглася двірня… Шатанина-мотанина! Римоване поєднання слів, характерне лексичне наповнення НР: рідковживані синоніми, властиві українському розмовному мовленню, створюють конотації сум'яття, хаосу. Своєрідна синтаксична форма увиразнює їх. О.Коваленко частково відтворює конотації схвильованості і сум'яття через лексичне значення іменника “hubbub”, проте в перекладі втрачається архісема “рух”: Human voices were heard and household serfs came running. A hubbub broke out. Змінюється стилістично маркована синтаксична структура оригіналу на традиційне двоскладне речення. Зниження виразової сили уривка очевидне.

В окремих випадках, утрачаючи предикативність, аналізовані структури в мові перекладу оформлюються як частина наступного або попереднього речення: Вечір. За садком підіймається місяць (А.Тесленко) - In the evening, the moon rose behind our garden (пер. Л.Прокопа, О.Сологубенка). Загалом такий спосіб відтворення НР неадекватний. Тут простежується явище компресії, у результаті якого при перекладі змінюється загальна структура висловлювання, губиться експресивність.

Недооцінка стилістичної ваги обриваних та перерваних НР української мови призводить до втрати конотацій масовості зображуваного, недомовленості, незавершеності розповіді чи опису. Небажаною у перекладі є заміна безсполучникового зв'язку між частинами речення на сполучниковий, оскільки це може бути причиною зміщення стилістичних акцентів. Так, виразним є обриване НР в уривку з роману Панаса Мирного: Музика ріже-тне; п'яні чоловіки трохи на головах не ходять та вибивають гоцака коло молодиць… Сміх, регіт, крик… Лексема “крик”, що є останньою у ряду іменників, розміщених за ступенем інтенсивності якості позначуваного процесуального стану, не завершує, а обриває його, створюючи своєрідний тривкий шумовий фон оповіді. Сконденсованість односкладного речення увиразнює його. О.Коваленко відтворює обриване НР структурно і семантично повним двоскладним реченням із частковою зміною зв'язку, що спричиняє втрату тривкості шумового фону, лаконічності, наочності розповіді (причиною цього є також зміна часової віднесеності речення): The musicians were fiddling and piping away, while drunken men were capering around women almost on their heads… There were squeals of laughter, shouts and din. Порушується і згадуване ступенювання іменників.

В українських перекладах англійські НР відтворюються структурами цього ж типу (приблизно 61%): …and farther away there were more sombre announcements. Life and death (Ф.Фіцджеральд) - …а за нею - вивіски похмурішого змісту. Життя і смерть (пер. М.Пінчевського); односкладними реченнями інших типів: безособовими та інфінітивними (приблизно 8%): The decision! What a decision! No time to get a specialist down! (Дж.Голсуорсі) - Вирішувати! Що ж вирішити! Немає часу привезти фахівця! (пер. О.Тереха); A simple affair. Just a bequest to his son of twenty thousand (Дж.Голсуорсі) - Усе просто. Сину відписано двадцять тисяч фунтів (пер. О.Тереха); двоскладними реченнями (повними чи неповними) (приблизно 31%): A common custom of the country. I am not shocked (Дж.Лондон) - І в цій країні це звичайнісінька річ. Це мене не вразило (пер. І.Стешенко, Л.Герасимчука); Then he abandoned the shore-line… Terrible weather, snow-storms and high winds, but he pulled through (Дж.Лондон) - Він залишив узбережжя… Була жахлива година, снігові бурі й люті вітри, але він уцілів (пер. О.Косач-Кривинюк).

Заміна односкладного речення двоскладним у перекладі здебільшого супроводжується збільшенням кількості компонентів цих речень. Це змінює ритм відтворюваного уривка і, відповідно, його експресивність, особливо при поєднанні кількох реченнєвих структур, пор.: The world was roomy. But then the world got full of eyes and elbows and mouths. Double, triple, gradruple population (Р.Бредбері) - Світ був простий. Але потім у світі стало тісно від ліктів, очей, ротів, кількість населення збільшилася вдвоє, втроє, вчетверо (пер. Є.Крижевича).

НР із вказівними займенниками - структурно і семантично дивергентне явище англійської мови у зіставленні з українською. Негативна чи позитивна оцінка, імпліцитно закладена у реченнях цього типу, експлікується контекстом та інтонаційними індикаторами, тобто адекватне сприйняття речення можливе лише з урахуванням низки прагматичних факторів: ставлення мовця до об'єкта, емоційний стан суб'єкта мовлення, ступінь ознайомленості суб'єкта з об'єктом. Проте читач оригіналу таким чином одержує інформацію лише про найзагальніший характер оцінки. Перекладач, використовуючи прикметники при відтворенні таких речень, конкретизує оцінку і змінює її вираження: прихована форма в оригіналі, експліцитна - в перекладі: Those pearls! There was no getting over them! (Дж.Голсуорсі) - Прокляті перли! Їх ніяк не забудеш! (пер. О.Тереха).

У Висновках підсумовано результати дослідження, подано певні рекомендації щодо відтворення художніх текстів із НР, накреслено перспективи подальших досліджень проблем, розглянутих у дисертації.

Попередні зіставні студії сприяють різнобічності та глибині перекладознавчих досліджень, оскільки дають змогу осягнути природу досліджуваного явища зіставлюваних мов, особливості його структури, семантики та функціонування, що значно полегшує оцінювання й аналіз конкретних перекладацьких рішень. Неврахування структурно-семантичних, стилістичних та ритмоутворюючих характеристик НР у перекладі може призвести до помітної втрати експресивності оригіналу, його своєрідності. Адекватне відтворення НР не залежить від існування формального відповідника у цільовій мові, оскільки у кожному випадку необхідно враховувати контекстуальні умови, функції відтворюваного явища, авторського стилю. Використання НР при відтворенні аналогічних структур чи для компенсації втрати стилістично маркованих синтаксичних конструкцій інших типів значно залежить від особливостей стилю окремих перекладачів. Приміром, для творчого почерку А.Біленка та О.Коваленка характерна заміна НР на двоскладні. У перекладах Ю.Ткача така заміна здебільшого є результатом лише об'єктивних умов контексту. Щодо перекладів українською мовою, то чітко виражені тенденції до відтворення експресивності НР не простежуються, хоча окремі перекладачі, напр., О.Жомнір, схильні до широкого використання НР як компенсаційного засобу, а не лише для передачі відповідних конструкцій оригіналу.

НР української мови в англомовних перекладах передаються: реченнями того ж типу; НР, що є частинами складних безсполучникових структур; двоскладними реченнями.Заміна НР двоскладним у перекладі часто невиправдана, але в окремих контекстуальних умовах можлива, інколи неминуча. Уведення НР до складного безсполучникового речення у перекладі здебільшого зберігає експресивність та характер оригіналу.

В українських перекладах НР англійської мови відтворюються структурами цього ж типу, односкладними реченнями інших типів: безособовими та інфінітивними, двоскладними реченнями (повними чи неповними). Інколи виправданим є застосування ситуативного відповідника. До повної або часткової втрати своєрідності оригіналу і, відповідно, зниження експресивності призводить поєднання НР із реченнями інших структурних типів, а також оформлення їх у вигляді другорядних членів наступного чи попереднього речення. Багатокомпонентні НР англійської мови, нехарактерні для українського художнього мовлення, при перекладі модифікуються у складні синтаксичні конструкції з різними видами зв'язку або складнопідрядні речення.

Втрата НР може вдало компенсуватися засобами лексичного та синтаксичного рівнів: сталими виразами, порівняннями, риторичними запитаннями. НР в англомовних перекладах використовуються (досить рідко) як компенсаційний засіб при відтворенні двоскладних, односкладних речень та еквівалентів речень. НР у перекладах українською мовою може компенсувати втрату інверсії, риторичного запитання, стилістично маркованого неповного речення. Структури цього типу використовують при перекладі англійських двоскладних речень. Результат синтаксичної компресії “просте двоскладне речення в оригіналі односкладне непоширене НР в перекладі” - посилення експресивності відтворюваного уривка, що відбувається завдяки більшій сконденсованості синтаксичної структури в перекладі. Звідси - перенесення смислового та інтонаційного центру ваги на іменник - головний член НР та зміна ритму уривка.

Серед семантичних трансформацій при відтворенні НР (українських - англійською мовою і навпаки) найпоширенішими є доповнення та конкретизація, рідше - семантичні звуження. Додаткові слова вводяться через різницю в структурі та поєднуваності слів. Це спричиняє явище синтаксичної декомпресії в перекладі. Інколи змінюється спосіб вираження ознаки: вона подається опосередковано - через подібність до об'єкта, вираженого порівнюваним членом речення. Таке відтворення може розширювати можливості тлумачення перекладу. Зміна засобів вираження оцінки зумовлюється як суб'єктивними, так і об'єктивними (особливостями цільової мови та мови-джерела) причинами, що часто супроводжується зміною типу речення.

Тенденція до конкретизації при перекладі українською мовою виявляється не стільки щодо самого факту існування, наявності чогось, скільки щодо способу появи визначеного предмета, особи, явища. У перекладах англійською мовою спостерігаємо лексичні доповнення при відтворенні вказівних НР, а також при описовому відтворенні НР інших структурно-семантичних типів. Такі доповнення відбуваються внаслідок “відновлення” певних семантичних компонентів, притаманних ситуації, що описана, або й таких, які “підказує” ширший контекст. Додавання уточнювальних, підсилювальних компонентів в окремих випадках змінює інтенсивність оцінки, проте в україномовних перекладах певні доповнення можуть служити засобом компенсації при відтворенні оцінних НР англійської мови, зокрема невластивих українській мові речень із стилістично маркованим займенником that. Лексичні трансформації часто поєднуються з граматичними, здебільшого це переміщення компонентів, заміни, випущення.

Ритм і синтаксис односкладного речення в художньому творі взаємопов'язані. Нанизування односкладних, зокрема НР, а також еліптичних, неповних, однотипних непоширених двоскладних речень, забезпечує динамічність, членованість тексту. НР, які ніби штрихами малюють картину, на слух - паузальним членуванням після кожного з них - створюють специфічний “рубаний” ритм. Окремі НР на фоні поширених простих чи складних багатокомпонентних структур є своєрідними акцентними поштовхами. Зміна типу речення в перекладі (а це здебільшого є причиною його подовження) часто призводить до змін темпу і ритму, характерних для першотвору, згладжування ритмічних перепадів.

Основні положення дисертації опубліковано в таких студіях

1. Оповідання "Голод" В.Винниченка в англомовному перекладі (Спроба лінгвостилістичного і перекладознавчого аналізу) // Теорія і практика перекладу: Укр. наук. зб. / КДУ. - Вип. 20. - К.: Вища шк., 1994. - С. - 15 - 26. (У співавторстві з доц. Л.С.Дацюк).

2. Відтворення фігури замовчування в англомовних перекладах української прози // Іноземна філологія: Респ. міжвід. наук. зб. / ЛДУ. - Вип. 108. - Львів: Світ, 1995. - С. 98 - 103.

3. Буттєві (екзистенційні) номінативні речення в англійській та українській мовах // Іноземна філологія: Наук. зб. - Вип. 111. - Львів: ЛНУ, 1999. - С. 225 - 229.

4. Статус номінативних речень (на матеріалі української та англійської мов) // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки Дрогоб. держ. пед. ун-ту. - Вип. 5. - Дрогобич: Вимір, 2000. - С. 258 - 267.

5. Номінативні речення: стилістична семантика і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози // Acta philologica / Дрогоб. держ. пед. ін-т. - Т.III. - Дрогобич, 1995. - С. 49 - 54.