Системні відношення в лексичному масиві кореневих інтранзитивів сучасної німецької мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. В.Н. КАРАЗІНА

УДК 803.0 541.45

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ В ЛЕКСИЧНОМУ МАСИВІ

КОРЕНЕВИХ ІНТРАНЗИТИВІВ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

Спеціальність: 10.02.04. германські мови

ВАПІРОВ СЕРГІЙ ЮРІЙОВИЧ

Харків 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі німецької філології Запорізького державного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

кандидат філологічних наук, професор ПРОХОРОВ ВОЛОДИМИР ФЕДОРОВИЧ, завідувач кафедри перекладу та іноземних мов Запорізького інституту державного та муніципального управління.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, доцент, КОЗЛОВСЬКИЙ ВІКТОР ВОЛОДИМИРОВИЧ, декан факультету іноземних мов, професор кафедри німецької мови та загального мовознавства Чернівецького державного університету ім. Юрія Федьковича;

кандидат філологічних наук, доцент БЕЗУГЛА ЛІЛІЯ РОСТИСЛАВІВНА, викладач кафедри німецької філології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

Провідна установа Інститут Мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України, відділ романських, германських та балтійських мов.

Захист відбудеться „ 26“ жовтня 2000 р. о 12 годин на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.16 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 775.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

Автореферат розісланий „25 “ вересня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради СОЛОЩУК Л.В.

інтразитив макроструктура німецька мова

Загальна характеристика роботи

Розкриття системності словникового складу мови, яка полягає у ієрархічному співіснуванні різноманітних лексичних структур, взаємодії багатьох аспектів значення уявляється на сьогоднішньому етапі розвитку лінгвістики дуже актуальним. Розробка класифікаційних схем лексики, які сприяють подальшому розвитку лексикографії та комплексному вивченню мовних одиниць, є неможливим без глибокого аналізу принципів стратифікації лексики, без виявлення певних семантичних зв'язків, існуючих між окремими її сегментами.

Рефероване дисертаційне дослідження присвячене вивченню системних відношень у лексичному масиві кореневих інтранзитивів, що розкриваються в структурній організації конституентів на основі референційної віднесеності, узагальненості лексичного значення, а також синонімічних зв'язків між макроструктурами.

Актуальність теми дослідження обумовлюється особливостями сучасного мовознавства. Необхідність цього дослідження пояснюється тим, що загальновизнана системність організації словникового складу мови, підтверджена дослідженнями окремих лексикосемантичних груп (далі ЛСГ), не була, як нам відомо, розглянута на прикладі крупного лексичного масиву, яким є корпус німецьких інтранзитивів, що характеризується граматичною однорідністю. До того ж, вдосконалення принципів системноструктурного аналізу соціальних явищ, до яких, без сумніву, належить і мова, деякою мірою може слугувати показником актуальності теми, оскільки саме на основі цього аналізу й здійснюється дослідження.

Актуальність досліджуваної теми може пояснюватись особливим інтересом вченихмовознавців до семасіологічних досліджень лексики з урахуванням когнітивного (логікофілософського) аспекту. Така зацікавленість зумовлена тим, що в словниковому складі мови проявляються складні процеси категоризації зовнішнього світу, безпосередньо пов'язані з переробкою та зберіганням знань, досвіду носіїв мови. Звернення до лексичного масиву як найбільшої універсальної структурної одиниці лексикону дозволяє виявити особливості заповненості окремих смислових лакун кореневими інтранзитивами.

Крім того, в галузі прикладної лексикографії все більш актуальними стають автоматична обробка даних і укладання електронних словників. На сьогоднішній день розроблені теоретичні обґрунтування і зроблені певні практичні кроки по створенню універсального машинного словника. Однак у цих розробках питання про відбиття у словнику семантичних зв'язків, сегментів лексикона уявляється, мабуть, найменш дослідженим. У цьому зв'язку, методика опису семантики лексичного масиву кореневих інтранзитивів може бути застосована як зразок для досліджень інших ділянок мовної системи.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана в межах наукової теми «Семантикофункціональний аспект вивчення основних одиниць німецької мови», яка розробляється кафедрою німецької філології Запорізького державного університету, номер держ. реєстрації 111198.

Основна мета дослідження полягає в детальному виявленні системних зв'язків в корпусі інтранзитивів на рівні тематичного члнування, лексикосемантичних груп, окремих конституентів, а також синонімічних відношень між групами, які і забезпечують структурну організацію масиву. Реалізація мети досягається вирішенням конкретних завдань:

відбір повного складу корпусу неперехідних дієслів на основі обробки найбільш авторитетних лексикографічних джерел;

класифікація сегментів масиву за референційною віднесеністю; семантична диференціація мікроструктур та визначення ролі лексичних угрупувань у формуванні мовної картини світу;

виявлення можливостей взаємодії лексикосемантичних груп у структурі масиву;

встановлення синонімічних відношень між макроструктурами;

проекція отриманих результатів на рівень лексичного масиву.

Матеріал дослідження складають німецькі кореневі інтранзитиви, селектовані за допомогою суцільної вибірки з оригінальних лексикографічних джерел обсягом 3077 одиниць, до яких поряд з нормативною лексикою належать регіональні варіанти. Систематизація їх значень у плані вивчення структурування масиву проводилася з використанням спеціальних тлумачних та синонімічних словників Дуден, Варіг, Булітта, Пфайфер та ін. Илюстративний матеріал роботи складають найбільш репрезентабельні дієслова масиву, що демонструють своїм значенням максимально повний набір семантичних ознак, яким характеризуються лексикосемантичні групи.

Методика дослідження заснована на принципах системноструктурного аналізу, який дозволяє виділити домінантні та другорядні характеристики складових частин лексичного масиву, простежити їх взаємозв'язки, визначити особливості масиву в ряді тотожних та суміжних. У роботі використовується описовий метод, який розуміється як сукупність прийомів, що дозволяють проводити дослідження від конкретних спостережень до узагальнень та висновків. На різних етапах роботи застосовуються компонентний та дистрибутивний аналізи, методи зіставлення, семантичних опозицій та елементи лінгвістичної статистики.

Дослідження націлене на перевірку гіпотези, згідно з якою крупні лексичні масиви, що характеризуються референційною та лексикосемантичною різнорідністю, організують свою структуру на основі семантичних відношень окремих конституентів та синонімічних реляцій на рівні ЛСГ, що зв'язують увесь сегмент словникового складу.

Наукова новизна дослідження визначається основною метою, дослідницькими завданнями та методикою їхнього вирішення, а також широтою проаналізованого матеріалу, повнотою представлення системності виявленої структури. Новим у роботі є:

встановлення повного складу лексичного масиву кореневих інтранзитивів;

класифікація та визначення у відносних показниках співвідношення зарахованих до складу лексичного масиву тематичних і лексикосемантичних груп, а також конституентів, які виконують функцію зв'язку в структурі масиву;

презентація здатності ЛСГ вступати один з одним у синонімічні відношення, які слугують основою цілісності лексичного масиву.

Особистий внесок дисертанта полягає в розробці структурної моделі словникового складу мови, що інтегрує референційний, семантичний та граматичний аспекти лексичних одиниць, у встановлені повного складу кореневих інтранзитивів, у розгляді впливу граматичної категорії неперехідності на структуру лексичного значення конституентів, яка виражається в суб'єктній спрямованості дії, позначеної конституентами.

Положення, що виносяться на захист:

1. Лексичний масив є структурною одиницею загального словникового складу мови. Ця одиниця характеризується категоріальним граматичним значенням та наявністю різних семантичних центрів макро та мікрорівнів.

2. Виділені в рамках лексичного масиву тематичні групи є результатом референційної віднесеності дієслівних одиниць як елементів семіозиса.

3. Об'єднуючись на основі узагальненого значення в ЛСГ, кореневі інтранзитиви розподіляються за наявністю семантичних ознак у більш конкретні угрупування, кожне з яких бере свою участь у формуванні мовної картини світу.

4. Зв'язуючими ланками лексичного масиву є конституенти, які сполучають в структурі свого значення рівнозначні, але незведені одна до одної семантичні ознаки.

5. Структурна єдність лексичного масиву зумовлена синонімічними зв'язками, які виникають на рівні його макроконституентів. Її основу складають загальна семантична характеристика, яку можна спостерігати у значенні членів синонімічного ряду, або семантичний обсяг словадомінанти.

Теоретична цінність даного дослідження полягає в тому, що воно може стати суттєвим внеском в подальшу розробку проблем значення слова, класифікації лексики та пов'язаного з ними питання формування мовної картини світу. Щодо дієслівної лексики, розроблена система критеріїв виділення тематичних і лексикосемантичних груп, а також конституентів, які заповнюють смислові ніші в структурі лексичного масиву кореневих інтранзитивів сучасної німецької мови.

Практична цінність роботи зумовлена можливістю використання отриманих результатів у подальших теоретичних розробках, у вузівській практиці викладання курсів лексикології сучасної німецької мови, теоретичної граматики, загального мовознавства, у написанні методичних розробок та навчальних посібників зі спецкурсу «Системні відношення у лексиці», а також у лексикографії при розробці словників з когнітивним аспектом.

Апробація дослідження.

Головні положення та висновки були представлені та обговорені на підсумкових науковотеоретичних конференціях професорськовикладацького колективу Запорізького державного університету 19951998 років, на засіданнях кафедри німецької філології ЗДУ, міжвузівській науковопрактичній конференції «Мови і світ», що проходила 2526 листопада 1999 року в Кіровоградському державному педагогічному університеті, а також на 8й Міжнародній науковій конференції «Язык и культура», що відбулася в червні 1999 року при Фонді гуманітарного розвитку (м. Київ).

Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в п'яти публікаціях.

Структура дисертації визначена поставленими завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, п'яти розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатку.

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, сформульовано мету та завдання дисертації, визначено матеріал та методи дослідження, його теоретичне значення, новизну, практичну цінність, подано перелік положень, які виносяться на захист.

У першому розділі «Лінгвістична характеристика корпусу кореневих інтранзитивів» розглядаються принципово важливі для нашого дослідження питання: системних відношень у словниковому складі, лексичного масиву як структурної одиниці словникового складу мови, диференціальних ознак інтранзитивів, тематичної структурованості корпусу, семантичної стратифікації дієслівного масиву.

У другому розділі «Семантика дієслів дії» встановлено семантичні якості дієслів зі значенням «дія» залежно від природи референта, розглянуто різновиди референтних напрямків у межах кожної групи, встановлено роль даної групи у формуванні мовної картини світу.

У третьому розділі «Семантика дієслів стану» досліджується корпус дієслів стану з погляду його організації і системних зв'язків. В цьому розділі конкретизоване поняття стану і його різновиду, виявлені семантичні ознаки, що відбивають якісну і часову характеристику досліджуваного явища, кваліфікують його з позиції фазового та часового протікання. Крім того, визначено коло дієслів, що характеризуються віднесеністю до референційної сфери стану.

У четвертому розділі «Семантика дієслів руху» розглядаються дієслова, значення яких передають різноманітні форми руху переміщення, аморфний рух як форму існування речовини або рух зі спрямованістю, яка не виражається.

У п'ятому розділі “Структура лексичного масиву кореневих інтранзитивів” здійснюється аналіз структурних особливостей лексичного масиву кореневих інтранзитивів.

У висновках підведено підсумки проведеного дисертаційного дослідження, викладено його наукові результати, сформульовано рекомендації щодо їх використання, окреслено перспективи подальшої роботи за обраною проблематикою.

Загальний обсяг дисертації 173 сторінок, із них 152 сторінок тексту; у списку використаних джерел 161 позиція, обсяг додатку 6 сторінок.

Основний зміст дисертації

Розділ 1

Лінгвістична характеристика корпусу кореневих інтранзитивів

У сучасному мовознавстві досить міцно утвердилася теза про системність як мови в цілому, так і її лексики. Правда, сам феномен системи багато авторів трактують порізному. Це зв'язано, очевидно, зі складністю організації метасистеми мови, відкритістю, суто кількісною її неосяжністю, що змушує визнати, що опис усього словника будьякої мови справа неблизької історичної перспективи.

Проведений аналіз спеціальної літератури, присвяченої питанням класифікації словникового складу мови, показав, що серед фахівців немає єдиної думки у вирішенні цієї проблеми. Одні мовознавці виходять у своїх дослідженнях з теорії «поля», засновниками та представниками якої є Й. Трір, Л. Вейсгербер, В. Порціг, і продовжують систематизувати лексику, спираючись здебільшого на семантичний аспект. Результати їхніх досліджень знайшли своє відбиття в концепціях багатьох мовознавців наступних поколінь, що займались аналізом тематичних та лексикосемантичних груп, розрядів. Інші, такі як Г.Г. Сильницький, В.М Зинченко, Г.Г. Почепцов, дотримуються думки, що семантичні особливості та зміни неможливо розглядати, не беручи до уваги граматичний аспект мовних явищ.

Безперечно, що кожний з авторів має повне право обирати власну відправну точку, хай це буде граматика, семантика чи приватний аспект лінгвістичної семіотики. Будьяка стратифікація лексики буде науково коректною, якщо вихідна позиція витримана автором до кінця і не зазнала еклектичних нашарувань. Але варто чітко розуміти, що класифікації подібного роду, засновані на приватному аспекті, не можуть претендувати на повноту і вичерпність. Тому є свій резон у виділенні структурних одиниць нижнього рівня (лексичних розрядів, ЛСГ, лексикограматичних полів тощо).

Однак не позбавлений основ і підхід «зверху», що відштовхується від споконвічного окреслення меж максимально великого сегмента лексикону, що має єдину категоріальну ознаку, із наступним виділенням тематичних, лексикосемантичних груп тощо. У своєму дослідженні ми запропонували виходити з виділення лексичного масиву як одиниці, яка займає в ієрархії словникового складу максимально високий рівень, що включає всі попередні.

Використання у класифікації лексикону такої одиниці словникового складу, як лексичний масив, відкриває нові перспективи системного дослідження лексики. Поперше, встановлено, що лексичний масив є в кількісному відношенні більш великим об'єднанням в порівнянні з іншими структурними одиницями, отже, дозволяє охопити і піддати аналізу значну ділянку словникового складу. Подруге, граматичний чинник масиву об'єднує лексеми, що належать до однієї частини мови. Такі структурні особливості ідеально підходять для класифікації лексичного матеріалу, що відкривалася б самими загальними групами і членувалася б далі таким чином, щоб природно доходила до останніх, далі неподільних лексичних рядів.

При визначенні поняття «лексичний масив», що часто згадується в спеціальній літературі, але при цьому позбавлено, як показав її аналіз, термінологічної окресленості, ми виходили з таких основних параметрів: референційної віднесеності, системності знаків і суб'єктивного чинника упорядкування. Ці параметри в традиційному тлумаченні відповідають логікопонятійним ознакам, граматичним і власне семантичним показникам.

Під лексичним масивом ми розуміємо універсальну модель словникового складу мови; виділення макро і мікрорівнів у структурі лексичного масиву дозволяє врахувати багато аспектів дієслова: референційний (на рівні тематичних груп), семантичний (на рівні лексикосемантичних групп) та граматичний.

У ході теоретичного аналізу і первинного обстеження фактичного матеріалу було відзначено, що домінуючою ознакою, яка дає підставу для виділення лексичного масиву кореневих інтранзитивів, уявляється категоріальне граматичне значення неперехідності (поняття “неперехідність” та “інтранзитивність” розглядаються нами як синонімічні). Воно дозволяє звести до єдиного масиву 3077 конституентів. Таким чином, ознака неперехідності служить умовною межею запропонованої структурної одиниці словникового складу сучасної німецької мови.

Наявні в германістиці неясності у визначенні природи категорії перехідності та неперехідності обумовлені комплексною структурою дієслова, вивчення якої вимагає чіткішого розмежування перехідних і неперехідних лексем. У визначенні неперехідності ми виходимо з поняття «семантикоономасіологічної формули дієслова», яка задається об'єктивним зв'язком дієслівної ознаки з предметною сферою в акті номінації і розкриває семантичну направленість дії, що означається дієсловом, у напрямку суб'єкта або об'єкта. Слід зазначити, що під інтранзитивами ми розуміємо дієслова, які демонструють суб'єктну направленість дії, а у певних випадках дієслова з суб'єктнооб'єктною направленістю дії.

Показник неперехідності не тільки визначає кількісний склад масиву, але і є релевантним для моделювання його семантичної структури, безпосередньо виведеної з видів суб'єктної спрямованості дії, що означається дієсловами. Дієслова з такими видами спрямованості розподіляються за тематичними групами «дія», «стан», «рух», а також утворюють певний ряд проміжних структур. Слід зауважити, що під тематичними групами ми розуміємо об'єднання граматично однорідних слів, що відносяться до однієї референційної сфери.

Дієслова дії відтворюють взаємодію суб'єкта з навколишньою дійсністю з метою її пізнання, збереження або перетворення. У такому відношенні до дійсності суб'єкт виявляє свою активність і динамічність, що імплікуються в семантиці дієслова.

Дієслова стану є абсолютною протилежністю конституентам тематичної групи «дія». Носій стану завжди пасивний і непричетний до змін, що відбуваються (або відбулися), відрізняється тим, що він може бути статичним або динамічним. Тому дієслова цієї групи набором семантичних ознак у структурі лексичного значення відкрито маніфестують характер відтворюваної події. При цьому дієслова динамічного стану означають зміну, що відбувається в стані, в агенсі або ж у навколишній дійсності.

Дієслова, що означають рух, відносяться до референційной сфери, показниками якої є «активність» і «динамічність». Однак на відміну від дії, цей референт передається дієсловами за допомогою просторовочасових ознак. Слід підкреслити, що поняття «рух» може трактуватися широко за умови, якщо воно припускає в першу чергу зміну положення предмета тощо і зовсім не припускає вторгнення в реальність, а отже, її перетворення. Тому не варто ототожнювати референти, що розуміються як фізичні дії, передбачені характером тієї або іншої діяльності, із феноменом «рух».

Подальший семантичний аналіз кореневих інтранзитивів може бути зведений до виділення структурних одиниць нижчого, стосовно тематичної групи, рівня. Одиницями, здатними характеризувати семантичну структуру масиву, є лексикосемантичні групи. Головним критерієм виділення ЛСГ служить узагальнене значення конституентів, подане сукупністю його семантичних ознак і компонентів.

Відібраний фактичний матеріал дозволив виділити 17 ЛСГ, що належать до зазначених вище тематичних груп.

Тематична група «дія» об'єднує у своєму складі ЛСГ дієслова звукоутворення 489 од. (36 %), діяльності 480 од. (35 %), парціального залучення тіла 153 од. (11 %), контактних відношень 91 од. (7 %), задовільнення фізичних потреб 54 од. (4 %), сприйняття 42 од. (3 %), мислення 36 од. (3 %), дітонародження 11 од. (1 %).

Дієслова стану об'єднуються за узагальненими значеннями у 6 ЛСГ: екзистенційні дієслова 535 од. (48 %), фізичного та психічного станів 171 од. (15 %), дієслова місця розташування 165 од. (15 %), природних явищ 138 од. (13 %), дієслова властивості 53 од. (5 %), а також дієслова випромінювання світла 45 од. (4 %).

Тематична група «рух» конституюється з ЛСГ дієслів переміщення 494 од. (82 %), аморфного руху 85 од. (14 %), та фазисного руху 26 од. (4 %).

Розділ 2

Семантика дієслів дії

Дана тематична група, виступаючи як найбільш масштабний корпус лексичного масиву кореневих інтранзитивів, відіграє суттєву роль у формуванні мовної картини світу. Семантичні особливості мікроструктур, що її конститують, розкриваються через визначення співвіднесеності дії до понятійної сфери, природи характеризованого референта, а також через виявлення в значенні конституентів семантичних ознак, що відтворюють окремі фрагменти цього референта.

Семантика дієслів «звукоутворення» має яскраво виявлену співвіднесеність зі сферою людських дій, тобто свідчить про антропоцентричну спрямованість цієї групи. Така спрямованість пояснюється тим, що кореневі інтранзитиви референційно співвідносяться у першу чергу з мовною діяльністю людини. Багатогранність мовної діяльності знаходить свій вираз в семантиці конституентів групи, які є багатозначними та включаються з цього приводу в декілька розрядів лексики, яка відтворює даний референт. До того ж слід сказати про переважне використання звуконаслідувальної лексики, утворення якої можливе лише на основі людського слухового сприйняття:

buhen “durch Buhrufe sein MiЯfallen bekunden”, donnern “laut schimpfen”, quarren “weinerliche Laute von sich geben”, brьllen “sehr laut und heftig weinen”, kreischen “helle, miЯtцnende, schrille Gerдusche machen”, klirren “ein klirrendes Gerдusch verursachen”, zischen “einen scharfen Laut hervorbringen, wie es beim Aussprechen eines s, z, sch, entsteht”.

ЛСГ дієслів діяльності, поступаючись у кількісному відношенні групі з узагальненим значенням «звукоутворення», виявляє пряму співвіднесеність із сферою людини, яка корениться в самій природі референта. Саме тому в семантиці дієслів цієї групи простежуються якісні характеристики діяльності, які об'єктивно зумовлені якостями фрагменту дійсності, що відтворюється. Специфіка аналізованих дієслівних одиниць полягає у тому, що вони здатні відтворювати як найбільш загальні уявлення про якунебудь конкретну/неконкретну, професійну (або непрофесійну) діяльність, так і включати до свого значення семантичні ознаки інструмента, або засобу:

agieren “handeln, tдtig sein, wirken”, musizieren “mit jmdm. zusammen Musik spielen, zu Gehцr bringen”; tischlern [gelegentlich u. ohne eigentliche Ausbildung] Tischlerarbeiten verrichten” тощо.

Щодо ЛСГ дієслів з узагальненим значенням «парціальне залучення тіла», позначений дієсловами референт за своєю природою не може бути зарахованим до певного виду руху. На нашу думку, він є, скоріш за все, довільною дією, яка може існувати незалежно від інших видів дій, як наприклад: діяльність, приймання їжі, сприйняття тощо. Визначальну роль у структурі значення, безумовно, відіграє соматичний компонент, імпліцитно або експліцитно поданий у структурі лексичного значення. При чому в другому випадку його експлікація облігаторна і є вказівкою на інструментальну характеристику і спрямованість дії, що позначається: baumeln/bammeln “hin und her schwingen lassen” «ногами», agieren “etw. lebhaft bewegen; gestikulieren” «руками», zucken “eine plцtzliche, jдhe, oft unwillkьrliche, schnelle, ruckartige Bewegung machen” «плечима».

Дієслова контактних відношень позначають перш за все дії людини. Не підлягає сумніву той факт, що, контактуючи з дійсністю, людина мимоволі демонструє своє відношення до того або іншого її фрагменту. Спектр таких відношень детермінується сформованими в суспільстві традиціями, нормами, отже, обумовлений соціальним, властивим тільки людині буттям. Природа виділених якісних характеристик залежить від розуміння референта як виду соціальної активності, а імплікований у значенні дієслів компонент (інтрига, протидія, любов) дозволяє проникнути в їхню специфіку:

intrigieren “Intrigen gegen jmdn. inszenieren, anzetteln”, kokettieren “(von einer weiblichen Person) sich einem Mann gegenьber kokett benehmen u. sein erotisches Interesse zu erregen suchen”, konkurieren “mit anderen im Wettbewerb stehen; sich gleichzeitig mit anderen um etw. bewerben”.

Визначено, що носії мови пов'язують іноді контактні відношення з іншими видами дій, наприклад, парціальним залученням тіла або мовою: drohen “jmdm. durch Gesten od. emphatische Worte einzuschьchtern versuchen, damit er nichts zu tun wagt”. Такі уявлення про контактні відношення знаходять висвітлення в мові в існуванні периферійних конституентів групи.

Дієслова з узагальненим значенням «задовільнення фізичних потреб» позначають дії зі споживання їжі, що співвідносяться зі сферою людини або тварини. У складі ЛСГ деяка частина дієслів позначає не тільки безпосереднє споживання їжі, але і дії, що мають підготовчий або супроводжуючий характер:

ferkeln/sauen/wutzen “etw., bes. beim Essen, in unachtsamer Weise beschmutzen”, katschen/kдtschen “schmatzend kauen”, knatschen “schmatzen” .

Особливості цих дій відбиваються в семантичній структурі дієслів за допомогою якісних, часових, а також додаткових ознак «звукоутворення» і «парціальне залучення тіла», що дозволяє вести мову про взаємодію даної ЛСГ з іншими лексикосемантичними угрупуваннями розглянутого масиву:

zutschen “hцrbar saugend trinken; lutschen”, grьndeln “(von bestimmten Wasservцgeln) am Grund von flachen Gewдssern nach Nahrung suchen u. dabei Kopf u. Vorderkцrper ins Wasser tauchen”.

Семантична структура дієслів сприйняття має ряд особливостей, і, насамперед, щодо представленості референтних напрямків. В ході роботи визначено, що группу з таким узагальненим значенням складають дієслова, які означають:

візуальне сприйняття: lugen “aufmerksam, spдhend [aus]schauen, [nach jmdm., etw.] blicken” , gaffen “verwundert, neugierig, selbstvergessen, hдufiger oder sensationslьstern [mit offenem Mund u. dьmmlichem Gesichtsausdruck] jmdn., etw. anstarren, einen Vorgang verfolgen”, дugeln “heimliche verstohlene Blicke werfen”, spдhen “forschend, suchend blicken”, dцsen “halb wie im Traum vor sich hin blicken, ohne seine Aufmerksamkeit auf jmdn. od. etw. zu richten” тощо,

аудитивне сприйняття: horchen “mit groЯer Aufmerksamkeit versuchen etw. [heimlich] zu hцren”, lauschen “bestimmten Worten od. Klдngen, jmdm. zuhцren”, folgen “mit Verstдndnis zuhцren; verstehend nachvollziehen”, sichern “lauschen, horchen, Witterung nehmen”,

сприймання дотиком: grabbeln “mit den Fingern [herum]tasten”, fummeln “mit den Hдnden tastend, suchend sich zu schaffen machen”, fьЯeln “mit den FьЯen unter dem Tisch Berьhrung suchen”.

Відсутність у ЛСГ дієслів, що передають нюховий і смаковий контакт, обумовлено граматичним значенням неперехідності лексичних одиниць. Семантична інтерпретація зазначених понятійних сегментів неодмінно пов'язана з облігаторною наявністю об'єкта сприйняття і може бути реалізована тільки через транзитивну або рефлексивну дієслівну лексику, що кількісно перевершує інтранзитиви в заповненні викладених референтних напрямків, не кажучи вже про незаповнені. При наявності у структурі ЛСГ трьох підгруп дієслів виділення якісних характеристик можливе тільки в структурі значення дієслів візуального сприйняття, що обумовлено двобічною структурою референта, тобто як дії зі сприйняття дійсності і дії з вираження відношення до неї. Наявність другого значеннєвого компонента не є релевантною для семантики інтранзитивів.

ЛСГ зі значенням мислення характеризується незначною кількістю конституюючих її дієслів. Взагалі вона складається з двох підгруп «здійснення розумової діяльності» (sinnen “planend seine Gedanken auf etw. richten; sich in Gedanken intensiv mit etw., mit einem Vorhaben beschдftigen”) і «вірування в когонебудь, щонебудь» (glauben “jmdm., einer Sache vertrauen, sich auf jmdn., etw. verlassen”), і тому є досить однорідною за семним складом. Виділені в структурі значення лексем якісні характеристики кваліфікують мислення як закритий процес, неодмінною умовою якого є активність людини. Тому про дієслова мислення можна сказати, що вони займають проміжне становище у відтворенні референційних сфер дії та процесу.

Особливістю групи з узагальненим значенням «дітонародження» є те, що її конституенти за суб'єктною спрямованістю називають тільки дії тварин і у формальному відношенні можуть бути зараховані до категорії неантропоцентричної лексики. Імпліковані в лексичному значенні компоненти, що виражаються зоонімами, виступають як єдиний критерій розмежування конституентів групи:

ferkeln “(von der Sau) Junge gebдren”, fohlen “ein Fohlen zur Welt bringen”, jungen “(bes. von Haustieren) Junge zur Welt bringen; werfen”, kalben/kalbern “ein Kalb gebдren”.

Розділ 3

Семантика дієслів стану

Конституенти корпусу дієслів стану відносно рівномірно розподілені за ЛСГ, а відмінні риси в конфігурації груп і представленість їхніх семантичних характеристик обумовлені структурними особливостями відтворюваного референту.

Найбільш значиму ділянку тематичної групи складають екзистенційні дієслова. Вони характеризують буття як референт, що відноситься до сфери динамічного стану. Цей динамізм виявляється в соціальнобіологічній і фізичній формі. Причому, якщо для соціальнобіологічного буття характерні якісні характеристики «бідність» (hausen “unter schlechten Wohnverhдltnissen leben”, «неробство»: prassen/quasen “verschwenderisch leben, schlemmen”, ludern “ausschweifend, liederlich leben” тощо), то фізичне існування характеризується насамперед із позиції фазисних ознак від передбуття і до завершальної фази (winken “fьr jmdn. in Aussicht stehen, jmdm. geboten werden”, gedeihen “im pflanzlichen, kцrperlichen od. geistlichen Wachstum [erfreulich] vorankommen”, sterben “aufhцren zu leben, sein Leben enden, beschlieЯen”).

До підгруп соціальнобіологічного і фізичного буття прилягають дієслова події, що відрізняються формальними особливостями. Вони утворюють супровідне угрупування зі своїм власним ядром, поданим дієсловами geschehen, passieren. Незважаючи на багатопланову представленість референта, у складі ЛСГ чітко простежується ядерна зона з дієсловами sein, existieren, werden, wesen.

Група дієслів зі значенням фізичного і психічного стану орієнтована винятково на сферу людського буття. Ця лексика розподілена за розрядами нерівномірно: більша її частина характеризує фізичний стан (без обліку тих випадків, коли відбувається контамінація компонентів значення «фізичний і психічний стан»):

kranken “sich wegen etw., ьber lдngere Zeit hin in einem Zustand des Krankenseins befinden”, bluten “Blut verlieren”, schlummern “im Schlummer liegen”, dursten “Durst haben”, sabbern, trielen “Speichel ausflieЯen lassen”, schwitzen “SchweiЯ absondern”, dцsen “leicht nicht tief schlafen, sich in einem Zustand von Halbschlaf befinden”.

Більшість референтних напрямків психічного стану заповнюється лексикою, що належить до масиву або перехідних, або рефлексивних дієслів. Тому дієслівний референт подається кореневими інтранзитивами лише фраґментарно.

Дієслова з узагальненим значенням «розташування в просторі» відносяться до неактивних, статичних. У їхній семантиці виявляються просторові характеристики, подані також в структурах дієслів руху та сприйняття. Вони вказують позиційну детермінованість дії. Конcтитуенти sitzen, liegen, stehen багатозначні і тому виступають як сполучні ланки групи.

Звертають на себе увагу дієслова перебування, що здебільшого підпадають під категорію іншомовної лексики:

prolabieren “(von Teilen innerer Organe) aus einer natьrlichen Kцrperцffnung hervortreten heraustreten; vorfallen”, residieren “(von regierenden Fьrsten o.д.) eine Stadt o.д. als Residenz bewohnen; hofhalten”, campen “am Wochenende od. wдhrend der Ferien im Zelt od. Wohnwagen leben”, logieren “in einem Ort, an dem man sich vorьbergehend aufhдlt, in einem Hotel od. Privatquartier [ohne groЯen Komfort] wohnen”, gastieren “als Gast auftreten”, biwakieren “im Freien ьbernachten”.

Вони значно розширюють структуру референта, хоча і не можуть представляти базисну лексику групи.

Дієслова зі значенням природних явищ, що належать до розряду динамічних, розподілені за трьома підгрупами:

дієслова фізикохімічних явищ: kristallisieren “Kristalle bilden”, modern “Moder ansetzen, in Moder ьbergehen”, schimmeln “sich im Schimmel bedecken, schimmelig werden”, eitern “Eiter absondern”, schwдren “eitern u. schmerzen”, gangrдneszieren “gangrдnцs werden”, gelieren “zu einer halbfesten Masse, zu Gelee werden”,

дієслова погодних явищ: regnen “ (von Niederschlag) als Regen zur Erde fallen”, schneien “(von Niederschlag) als Schnee zur Erde fallen”, stiemen “in kleinen, dichten Flocken stark schneien”, fisseln “lдngere Zeit hindurch dьnn, fein regnen od. schneien; nieseln”, nдsseln “leise regnen”, nibeln “fein regnen”,

дієслова часової циклічності: dдmmern “dдmmrig werden; Morgen, Abend werden”, dunkeln “langsam dunkel werden”, dьstern “dьster werden”, tagen “dдmmern”, sommern “Sommer werden”, wintern “Winter werden”.

Значення конституентів, що складають першу підгрупу, відрізняються різноманіттям якісних характеристик і будуються за семантичною моделлю «ставати якимнебудь». Дієслова зі значенням погодних явищ і часової циклічності не мають свого носія. Тому в складі групи можна зустріти конституенти, що позначають в інших значеннях звукоутворення або випромінювання світла (donnern, blitzen).

При розгляді ЛСГ дієслів властивості значущим представляється розмежування сфери людського і речовинного буття. При цьому під властивістю ми розуміємо не тільки якості, властиві людині, але і зовнішні і внутрішні особливості предметів/явищ дійсності, що сприймаються людиною. Це сприйняття знаходить свій відбиття у якісних характеристиках іменованого референта: «якість людини»: «упертість», «ощадливість», «неохайність», «якість предмета»: «зовнішня характеристика», «внутрішня якість». У підгрупі «властивість предмета» неповно подані такі референтні напрямки, як «смак» і «запах», що заповнюються транзитивними дієсловами.

У значенні дієслів випромінювання світла також проглядає ознака динамічного стану, співвіднесеного зі сферою живої і неживої природи. Референт подається багатопланово, його сегменти взаємозалежні. Однак, незважаючи на взаємозв'язок, виражений у загальних для всієї групи якісних характеристиках, у її складі важко виділити ядерну зону, тому що обидва сегменти пряме і зворотне випромінювання є абсолютно протилежними за своєю природою. Крім того, у складі групи відсутні неускладнені конкретизуючими рисами значення, що також деякою мірою зашкоджує виділенню ядерної зони.

Розділ 4

Семантика дієслів руху

Дієслова переміщення, як один із найбільш об'ємних і семантично багатопланових сегментів корпусу, позначають зміну положення тіла в просторі, що характеризується визначеною спрямованістю, швидкісними та якісними ознаками, які вказують на засіб переміщення. Референт «переміщення» може бути відтворений дієслівною семантикою тільки у вигляді комплексу нерозривно пов'язаних характеристик. Аудитивно сприймана шумова ознака часто співвідноситься на рівні значення з представленням про швидкість і засіб переміщення:

tappen/tapsen “sich mit leisen, dumpf klingenden Tritten [unsichеr u. tastend vorwдrts bewegen]”, donnern “sich mit Gerдusch irgendwohin bewegen”, patschen “im Wasser, Schlamm o.д. gehen, laufen u. dabei ein klatschendes Gerдusch hervorbringen”. Це значно утрудняє системну стратифікацію конституентів групи.

У значенні дієслів некаузованого переміщення подається максимально повний набір характеристик у порівнянні з конституентами ЛСГ, що називають різні види каузованого переміщення. Для опису останніх релевантними виявляються просторові характеристики «земля», «вода» і «повітря», визначення яких передається засобами переміщення, поданими у виді імплікованого в значенні інструментального компонента: juckeln “langsam, zeitraubend mit einem Fahrzeug irgendwohin fahren”, gondeln “langsam gemдchlich mit einem Boot fahren”, rudern “sich rudernd irgendwohin bewegen”, jetten “mit einem Jet fliegen, um mцglichst schnell ein entferntes Reiseziel zu erreichen”.

Для конституентів ЛСГ з узагальненим значенням «аморфний рух» характерною є відсутність у значенні семантичних характеристик «середовище» і «площина». Позначаючи рух матеріальної речовини як форму існування, конституенти групи відтворюють два види референта рух рідини і рух повітря:

flieЯen “(von flьssigen Stoffen, bes. Wasser) sich gleichmдЯig u. ohne Stocken fortbewegen”, sickern “(von Flьssigkeiten) allmдhlich trцpfchenweise durch etw. hindurchrinnen, spдrlich flieЯen”, brodeln “Blasen werfend, dampfend aufwallen”; kьseln “(vom Wind) sich schnell in kreisender Bewegung drehen”, kreiseln “sich kreiselnd irgendwohin bewegen”, stieben “in Teilchen auseinanderwirbeln”.

Семантичні ознаки дієслів, що позначають рух рідини, співвідносяться з поняттям плинності і тому вказують на такі ознаки рідини, як тиск і зростаюча кількість. Для дієслів повітря особливо значимим є швидкісна ознака «швидко».

Конституенти ЛСГ «фазисний рух» мають подібні і відмінні риси з раніше розглянутими групами. З дієсловами переміщення їх зближує наявність просторової ознаки. Однак ця характеристика не називає ні горизонтального, ні вертикального напрямку, тому що фазисний рух може проходити тільки по замкнутій траєкторії. Конституенти даної групи, як і дієслова аморфного руху, можуть позначати рух води або ж (рідше) повітря. Диференціація складу ЛСГ дієслів зі значенням «фазисний рух» здійснюється на основі виділення двох якісних характеристик «наявність опори» і «відсутність опори»:

federn “unter einer Belastung nachgeben u. nach dem Wegfall der Belastung sogleich in die Ausgangsstellung zurьckkehren; elastisch schwingen, wippen”, wabbeln “sich zitternd, in sich wackelnd hin u. her bewegen”.

Розділ 5

Структура лексичного масиву кореневих інтранзитивів

Варто було б відзначити, що структура масиву зовсім не являється гомогенною і не представляє собою лише сукупність лексичних групувань, що щільно примикають один до одного. Основою їхньої взаємодії можуть слугувати конституенти, що виявляють у своєму значенні декілька рівнозначних, але якісно різнорідних ознак, наприклад:

kibbeln “zornig sein; seinen Unmut дuЯern, schimpfen”, philosophieren “sich mit philosophischen Gedanken beschдftigen; ьber ein Problem nachdenken, ьber etw. grьbeln u. darьber reden”, faseln “unьberlegt, wirr, meist weitschweifig u. ohne genaue Sachkenntnisse von etw. reden od. ьber etw. schreiben; daherreden”.

Результати аналізу семантики цих дієслів показали, що структурні зв'язки ЛСГ беруть свій початок від дієслів із значенням «звукоутворення», які взаємодіють із дієсловами фізичного і психічного станів, мислення та діяльності. ЛСГ із значенням фізичного і психічного станів контактує, у свою чергу, з дієсловами переміщення та діяльності.

Помилкою було б вважати, що структурна єдність лексичного масиву кореневих інтранзитивів визначається лише закономірностями його структурування або взаємодією ЛСГ на рівні значення окремих конституентів. Значною мірою вона обумовлюється семантичними зв'язками ЛСГ, що розкриваються в синонімічних рядах. Такі зв'язки виникають найчастіше на базі спільної семантичної характеристики в значенні його членів або ж випливають із семантичного обсягу ключового слова ряду, тобто його домінанти:

trauern: jammern, weinen um конституенти ЛСГ «звукоутворення» и «физичний і психічний стани» із спільною характеристикою «біль»;

bummeln: schlendern, promenieren, flanieren / faulenzen со значениями «переміщення» и «деяльність».

На основі цих двох критеріїв нами були встановлені ЛСГ, що створюють так званий «каркас» масиву. Ними стали дієслова із узагальненими значеннями «звукоутворення», «фізичний і психічний стани», «переміщення» та «діяльність». Інші групи, а саме, «контактні відношення», «задовільнення фізичних потреб», «мислення», «екзистенція», знаходяться з ними у безпосередньому зв'язку.

Висновки

Проведені дослідження системних особливостей лексики, ще раз підтверджують факт складності та багатогранності лексичної системи. Існування кожного з наведених у роботі підходів виправдано вибором аспекту дослідження з погляду визначених особливостей одиниць лексикону, їхніх зв'язків і умов функціонування. Однак створити повну картину організації лексичної системи в рамках одного напрямку неможливо. Теоретично окреслене нами поняття лексичного масиву відкрило перспективу комплексного дослідження системних відношень, що будуються на обліку логікопонятійних ознак, граматичних і власне семантичних показників. Універсальний характер цієї структурної одиниці, що займає максимально високий рівень в ієрархії словникового складу, можливості її підрахування, системна організація, заснована на виділенні макро і мікрорівнів, а також достатня окресленість меж граматичним показником дозволили піддати аналізу таке велике об'єднання, як корпус кореневих інтранзитивів. Варто сказати, що граматичне значення неперехідності є релевантним для побудови семантичної структури масиву, тому що саме з категорії неперехідності випливає суб'єктна спрямованість дії, що позначається дієсловами.

За належністю до понятійної сфери конституенти масиву організуються в тематичні групи «дія», «стан» та «рух».

Дієслова дії відтворюють взаємодії людини з дійсністю і несуть у собі активність та динамічність. Структура ЛСГ, що конституюють цю тематичну групу, характеризується переважним використанням якісних ознак для відображення референтів. Лише в одному випадку в значенні конституентів виявляються часові та фазові семантичні ознаки.

Дієслова стану співвідносяться з понятійною сферою, що характеризує феномени, які входять до неї, в одних випадках як пасивні динамічні, в інших як пасивні статичні розміри. У семантиці цих дієслів спостерігається більша різноманітність семантичних ознак, що обумовлені просторовою, часовою і фазисною диференціацією таких референтів, як «екзистенція», «розташування в просторі», «природні явища».

Дієслова руху виявляють у своїй семантичній структурі всі зазначені характеристики: від просторових і часових, що позначають площину та напрямок, і до якісних шумових, швидкісних та ін.

Як показало дослідження, загальною рисою для макроструктур лексичного масиву є неповна симетричність, зумовлена різною лексичною представленістю. Так, наприклад, у складі дієслів сприйняття дуже слабко розвинуті лексичні мікросистеми зі значенням аудитивного сприйняття і дотику і зовсім не подані референтні напрямки «нюх» та «смаковий контакт»; дієслова зі значенням «задовільнення фізичних потреб», «мислення» і «дітонародження» позбавлені домінантної лексики в силу того, що вона подана транзитивними дієсловами тощо. Поряд із цим, очевидним є факт наявності в структурі угрупувань іншомовної лексики, що, з одного боку, значно розширює структуру референта, з іншого боку, часто вказує на його фрагментарну представленість базисною лексикою масиву. До числа угрупувань, до складу яких входять запозичені лексеми, відносяться ЛСГ дієслів зі значенням «мислення», «розташування в просторі».

Фактичний матеріал вивченого нами масиву показав, що межі між окремими макро і мікроструктурами дуже нечіткі. Замкнутих семантичних груп слів, що щільно прилягають одна до одної і покривають без залишку увесь «семантичний простір», усупереч думці Й. Тріра і його однодумців, дуже мало. І кореневі інтранзитиви в цьому не виключення. Підтвердженням цьому слугують додаткові ознаки, виявлені в структурі багатьох лексикосемантичних груп, до числа яких належать дієслова звукоутворення, контактних відношень, фізичного та психічного станів тощо.

Досліджуючи системні відношення в лексичному масиві, ми звернули увагу на той факт, що дієслівні групи в деяких випадках накладаються одна на одну, взаємодіють одна з одною, що дуже ускладнює визначення місця тієї або іншої лексичної одиниці в структурі масиву. Поєднуючи у своєму значенні рівновеликі, але незвідні одна до одної семантичні ознаки, окремі конституенти масиву виступають як сполучна ланка лексикосемантичних груп «звукоутворення», «фізичний та психічний стан», «мислення» та «діяльність». Синонімічні відношення, як вид взаємодії макро і мікроструктур, суттєво розширюють потенції дієслівних одиниць у встановленні системних зв'язків у лексичному масиві кореневих інтранзитивів. Вони є основою для зв'язку перерахованих макроструктур із дієсловами, що позначають контактні відношення, задовільнення фізичних потреб, мислення, екзистенції.

Проведене дослідження не претендує на остаточне вирішення проблеми вивчення структури словникового складу. Воно, більшою мірою, має намітити нові перспективи сполучення чисто лінгвістичного опису лексикону з когнітивною стратифікацією одиниць, що формують його.

Основні положення дисертації відбиті в таких публікаціях:

1. Системні відношення лексикосемантичних груп // Придніпровський науковий вісник. Дніпропетровськ, 1998. № 815 (82). С. 2329

2. О системных отношениях в лексическом массиве // Придніпровський науковий вісник. Дніпропетровськ, 1998. № 82 (149). С. 3643

3. Структура лексического массива корневых интранзитивов современного немецкого языка // Вісник Запорізького державного університету. Запоріжжя, 1999. № 1. С. 3033.

4. К вопросу о доминанте синонимического ряда (на материале корневых интранзитивов современного немецкого языка). // Лингвистические исследования иностранных языков. Запорожье: ЗИГМУ, 1999. С. 612.

5. Особенности этимологической метафоры (співавт. И.П. Горбачева) // Нова парадигма. Вип. 2. Запоріжжя: Р/А ТандемУ, 1997. С. 5053.

Анотації

Вапіров С.Ю. Системні відношення у лексичному масиві кореневих інтранзитивів сучасної німецької мови. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04. германські мови. Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2000.

Дисертацію присвячено дослідженню проблеми системних відношень у дієслівному масиві кореневих інтранзитивів сучасної німецької мови, вивченню методів та прийомів системного опису та структуризації дієслівних одиниць. Визначено особливий статус лексичного масиву як універсальної структурної одиниці; встановлено загальну кількість кореневих інтранзитивів та розглянуто взаємовплив граматичної категорії неперехідності та лексичного значення конституентів.

Розроблено критерії стратифікації кореневих інтранзитивів за референційною віднесеністю та узагальненим лексичним значенням. Встановлено місце та значення кожного лексичного угрупування у формуванні мовної картини світу, особливості відтворення дієслівних референтів саме кореневими інтранзитивами. Підтверджено факт взаємодії ЛСГ як на рівні окремих значень конституентів, так і на рівні синонімічних рядів.

Ключові слова: лексичний масив, кореневий інтранзитив, тематична група, рефереційна віднесеність, семантична ознака, узагальнене значення, лексикосемантична група, синонімічний ряд, семантичний обсяг домінанти.

Вапиров С.Ю. Системные отношения в лексическом массиве корневых интранзитивов современного немецкого языка. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04. германские языки. Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2000.

Диссертация посвящена исследованию проблемы системных отношений в глагольном массиве корневых интранзитивов современного немецкого языка, изучению методов и приемов системного описания и структуризации глагольных единиц. Определен специальный статус лексического массива как универсальной структурной единицы, учитывающей референциальный аспект слова, зависящий от особенностей восприятия человеком действительности, лексическое значение, имеющее чисто языковую природу, а также грамматические категории, представленные формальными показателями.

Лексический массив представляет собой в количественном отношении более обширное объединение по сравнению с другими структурными единицами, а, следовательно, позволяет охватить и подвергнуть анализу значительный участок словарного состава, характеризующийся грамматической однородностью. Структурные особенности массива идеально подходят для классификации лексического материала, которая открывалась бы самыми общими группами и членилась бы далее таким образом, чтобы естественно доходила до последних, далее неделимых лексических рядов.