Контрастивний аналіз відображень стандартних референтних ситуацій в різноструктурних мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький державний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Контрастивний аналіз відображень стандартних референтних ситуацій в різноструктурних мовах

Спеціальність 10.02.17. - порівняльно-історичне і

типологічне мовознавство

Боброва Лариса Вікторівна

Донецьк 2000

УДК 802.0: 808.3: 808.2

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Горлівському державному педагогічному інституті іноземних мов ім. Н.К. Крупської, Міністерства освіти України

Науковий керівник:

кандидат філологічних наук, доцент Байков В.Г., доцент кафедри англійської філології Горлівського державного педагогічного інституту.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Помірко Р.С., декан факультету іноземних мов, завідувач кафедри французької та іспанської філології Львівського національного університету ім. Івана Франка Міністерства освіти України, м. Львів;

кандидат філологічних наук, доцент Безсонова О.Л., завідувач кафедри англійської філології Маріупольського гуманітарного інституту Міністерства освіти України, м. Маріуполь.

Провідна установа:

Київський державний університет ім. Тараса Шевченка Міністерства освіти України, кафедра теорії і практики перекладу германських мов, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться "15" лютого 2000 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К - 11.051.04 при Донецькому державному університеті за адресою: 83055, вул. Університетська, 24.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького державного університету.

Автореферат розісланий "14" січня 2000 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради д.ф.н. М.Г. Сенів.

референтна ситуація репрезентація

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У сучасному мовознавстві розумінню природної мови та вивченню відбиття реальності у свідомості людини крізь призму мовних та культурно-національних особливостей, які притаманні певній мовній спільноті, властиве поєднання когнітивно-семантичних та когнітивно-прагматичних елементів дослідження. Це поєднання розкриває ідіоетнічний елемент мовних моделей концептуалізації світу. Ідіоетнічність мови виявляється через аломорфізми та ізоморфізми мовних інтерпретацій реальності.

Проблематика ідіоетнічності широка і глибока. Вона розглядається в різних зрізах вітчизняними і зарубіжними мовознавцями. Дослідження ведуться на матеріалі різних мов у світлі мовної картини світу (Г.А. Брутян, А. Вежбицька, В.Г. Гак, А.О. Гуревич, Ю.М. Караулов, О.С. Кубрякова, Дж. Лакофф, В.М. Мігірін, М.М. Маковський, О.В. Падучева, О.С. Постовалова, С.Г. Проскурін, Н.І. Сукаленко, О.Д. Сулейменова, І.П.Т арасова, В.М. Телія, А.А. Уфімцева, К.С. Яковлєва); мовленнєвомовної ментальності (А. Вежбицька, О. Кульчицький, О.Г. Почепцов, Лі Тоан Тханг, Г. Храмова, Б. Цимбалістий, С. Жаботинська, Л. Рендал); у ракурсі співвідношення універсальних і смислових основ значень зі специфічними особливостями плану змісту в кожній мові (В. Гумбольдт, О.О Потебня, Бодуен де Куртене, Е. Бенвеніст, О.В. Бондарко, О.К. Жолковський, І.О. Мельчук, Є. Косеріу, П. Сгалл); у плані сприйняття реальності поняттєвими структурами, фреймами (М. Мінський, Т. ван Дейк, Ч. Філлмор, Дж. Хейз, А.П. Гауптман, О. Абрамов, Ф. Барбетт, Є. Чарняк, Р. Лангакер, Д.Є. Румельгарт, Р. Шенк, Р. Абельсон, Й. Уілкс, Т. Віноград); у напрямку виявлення відмінностей в описах стандартних референтних ситуацій (К.А. Долинін, В.Н. Комісаров, Б.О. Серебренников, О.Г. Почепцов, Л.Б. Барсук, Л.Б. Метавосян, Ш. Сафаров,).

Актуальність дослідження визначається важливістю розгляду ідіоетнічності мови у світлі останніх досліджень людського чинника в мові, мовної картини світу і мовленнєвомовної ментальності у поєднанні з когнітивними теоріями семантичних фреймів, рольового синтаксису, семантичного "упакування". Актуальність дослідження зростає у зв'язку з недостатнім вивченням питань, пов'язаних з виявленням і лінгвістичним аналізом інтерпретаційного компонента англо-, україно-, російськомовних описів у відбитті ділянок навколишнього світу, виявленням чинників, які його обумовлюють

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в руслі наукової теми "Лінгвістичні аспекти мовленнєвої комунікації", що розробляється кафедрою англійської філології Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов ім. Н.К. Крупської.

Предмет дослідження - ідіоетнічні риси англійської мови у зіставленні з українською та російською мовами, які реалізуються в інтерпретаційному компоненті англо-, україно-, російськомовних описів стандартних референтних ситуацій.

Об'єкт дослідження - міжмовні відповідники в структурно-семантичній інтерпретації стандартних референтних ситуацій в рамках так званого "другого рівня еквівалентності" в перекладі.

Мета дослідження комплексний аналіз опису стандартних референтних ситуацій в англійській мові на тлі україно- та російськомовних паралелей.

Поставлена мета передбачає необхідність вирішення таких завдань:

класифікувати англо-, україно-, російськомовні репрезентації стандартних референтних ситуацій за сферами комунікативного спілкування, виявити найрелевантнішу сферу для носіїв цих мов;

виявити специфіку розподілу експліцитно-імпліцитних квантів інформації через селективний фільтр в англомовних описах стандартних референтних ситуацій у зіставленні з україно- та російськомовними;

класифікувати та проаналізувати антецеденти і консеквенти, які вербалізувались в англомовних інтерпретаціях стандартних референтних ситуацій; зіставляючи англомовні описи з україно- та російськомовними, розглянути інтерпретаційний компонент, що обумовлюється логіко-пресупозитивним чинником;

розглянути фокусову фільтрацію в мовному "упакуванні" стандартних референтних ситуацій; виявити специфічні особливості семантико-рольового, тема- рематичного, комунікативно-прагматичного, дейктичного, лексико-семантичного, категоріального "упакувань" англомовних висловлювань, які представляють стандартні референтні ситуації; зіставити англомовні описи з україно- та російськомовними в названих аспектах;

проаналізувати особливості інтерпретаційного компонента англо-, україно- та російськомовних описів, який обумовлюється семантико-рольовою, комунікативно-прагматичною, лексико-семантичною і категоріальною структурами відповідних висловлювань; з'ясувати структурно-семантичні риси зіставлюваних висловлювань за допомогою методу вияву в галузі контрастивної лінгвістики;

виконати аналіз англо-, україно- та російськомовних інтерпретацій стандартних референтних ситуацій у світлі мовної картини світу, мовленнєвомовної ментальності;

розширити наші уявлення про специфіку так званого "другого рівня еквівалентності" перекладу.

Методологічну основу дослідження становлять положення про мову як засіб відбиття об'єктивної дійсності, в якому гармонійно поєднано індивідуальні і соціальні, національні та універсальні особливості. Основою розгляду мови як частини людської особистості є філософська парадигма людського чинника в мові.

Для вирішення поставлених в роботі завдань використовуються такі методи і методики лінгвістичного аналізу: контрастивно-зіставний, метод системного аналізу з залученням ряду дослідницьких методик, таких як компонентний, контекстуально-пресупозитивний, трансформаційний аналізи та елементарна статистика (підрахунки відсоткових відношень), а також методика перекладацьких паралелей.

Матеріалом дослідження були понад 3000 англо-, україно-, російськомовних структурно-семантичних інтерпретацій стандартних ситуацій другого рівня еквівалентності перекладу. Ці висловлювання реалізуються як в простих, так і в складних реченнях. Вибір матеріалу проводився методом суцільної вибірки із художніх творів англійських та американських авторів XIX, XX століть, а також із дво-, тримовних словників усталених виразів, навчальних посібників краєзнавчого і методичного характеру, туристичних розмовників, довідників з ділового листування і складання контрактів з паралельними перекладами.

У цьому дослідженні англійська мова у всіх її національно-культурних варіантах є об'єктом опису на тлі української та російської мов. Мовою еталоном та одночасно мета-мовою дослідження є українська мова.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що, наскільки нам відомо з існуючої наукової літератури, проблема ідіоетнічних інтерпретацій стандартних референтних ситуацій через систему і структуру різних мов мало розроблена. Крім того, спроби ідіоетнічних класифікацій представлення тих чи інших фрагментів стандартних референтних ситуацій через системи різноструктурних мов поки що не здійснювалися. Розробка цієї проблеми пов'язана з розумінням лінгвістичного антропоцентризму.

Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає у виявленні структурно-семантичних рис англо-, україно-, російськомовних висловлювань, що є певним внеском у дослідження семантико-рольових, і комунікативно-прагматичних особливостей зіставлюваних мов. У дослідженні окреслюються ідіоетнічні риси інтерпретаційного компонента англомовних висловлювань на тлі україно- та російськомовних, які є реконструктами англомовної картини світу.

Практична цінність дослідження. Контрастивний аналіз міжмовних відповідностей у плані семантичного і прагматичного синтаксису має конструктивне значення для викладання теоретичної граматики, теорії та практики перекладу, загального мовознавства, методики вивчення англійської мови. Вивчення ідіоетнічних особливостей англійської мови за допомогою контрастивного аналізу дасть матеріал для стилістики, лексикології, а також для контрастивної лінгвістики взагалі і порівняльної типології рідної та іноземної мови зокрема.

Апробація результатів дослідження проводилась шляхом підготовки й виголошення наукових доповідей на семінарах кафедри англійської філології, лексикології та теорії перекладу Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов ім. Н.К. Крупської, на підсумкових наукових конференціях викладачів кафедр (Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, 3 лютого 1996 р., 10 лютого 1997 р., 2 лютого 1998 р., 26 лютого 1999 р.), а також на міжнародній науковій конференції "Проблеми зіставної семантики" (Київський державний лінгвістичний університет, 25-27 вересня 1998 р.), на II міжнародному симпозіумі "Людина: мова, культура, пізнання; (міжнародний дослідницький центр "Людина: мова, культура, пізнання; 16-17 квітня 1997 р., м. Кривий Ріг), на ІІІ міжнародному симпозіумі "Людина: мова, культура, пізнання" (міжнародний дослідницький центр "Людина мова, культура, пізнання" 27-28 квітня 1999 р., м. Кривий Ріг).

Публікації. Результати дослідження висвітлено в чотирьох статтях і двох тезах.

Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 178 робіт та списку ілюстративного матеріалу. Обсяг тексту дисертації 171 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми, розкривається сутність і стан наукової проблеми ідіоетнічності мови, визначаються актуальність, мета і завдання роботи, розкриваються новизна, теоретичне значення і практична цінність дослідження, формулюються положення, що виносяться на захист.

Розділ 1. "Відбиття реальності в стандартних референтних ситуаціях". Сучасна лінгвістика пов'язує мовленнєву діяльність із усіма видами людської діяльності, що робить важливим її особисто-орієнтований або антропоцентричний характер.

Антропоцентризм - найдавніша властивість людської психіки та суспільної свідомості, яка виявляється у здатності людини порівнювати все нове для неї (у тому числі і реально несумісне) за її образом і подобою або ж за об'єктами, що просторово сприймаються, з якими людина має справу у практичному досвіді. Антропоцентризм, пронизуючи всі сфери духовного життя людини, віддзеркалює процес усвідомлення людиною свого статусу в природі та соціумі. Принципи антропоцентризму у своїй еволюції знаходять вираження у філософських поглядах, моральних цінностях і лінгвістичних концепціях.

Багато відомих вчених, а саме, Б.О. Серебренников, О.С .Кубрякова, Л.В. Сахарний, О.М. Шахнарович, А.А. Уфімцева та інші у своїх дослідженнях розглядають людину не тільки як "німого користувача системою мови, але як сутність, реалію дійсності зі своїми експресивними, когнітивними, ментальними особливостями" (О.М. Холод). Так, Ю.М. Караулов запропонував нове поняття "мовна особистість". Тим самим, оперуючи наріжним поняттям "людина", він подає систему мови не як систему знаків, до якої немає входу її користувачу, а як систему, що перебуває у пропорційній залежності від когнітивних характеристик носія і користувача цієї системи людини.

Суб'єкт у своєму прагненні пізнати або пояснити навколишній світ пропускає його через призму власного відчуття (Л.П. Чаковська, В.Я. Шабес).

Антропоцентричність мови повсюдна, оскільки пізнання людини неможливе без вивчення мови, а зрозуміти та пояснити природу мови можна лише виходячи із людського чинника.

Мова є конститутивна властивість людини. У формулюванні Е. Бенвеніста ця теза звучить так: "Неможливо уявити людину без мови та, ту, яка її винаходить... У світі існує тільки людина з мовою, людина, яка розмовляє з іншою людиною і мова, таким чином, неминуче належить самому визначенню людини". Ця думка була вперше сформульована та розроблена в лінгвофілософській концепції В. Гумбольдта. Мова - це "людинотвірний" початок. Людина стає людиною через мову. Ці ідеї стали теоретичною основою антропоцентричного підходу до вивчення мовних феноменів.

Лінгвоантропоцентризм ми розуміємо як розкриття природи, структури і функцій лінгволюдського компоненту мовної картини світу - чисто людської точки зору на світ, і його відбиття у так званій мовленнєвомовній ментальності (термін О.Г. Почепцова) через інтерпретаційний компонент значень. Дослідження вербалізацій стандартних референтних ситуацій в англійській мові на тлі української і російської мов проводиться з позицій антропоцентричної лінгвістики, яка "припускає вивчення мови у тісному зв'язку із світом людини, крізь призму мовленнєвої діяльності", а не з позицій лінгвістики "іманентної" з її установкою на мову "самій у собі та для себе" (В.О. Звегінцев, А.Б. Зикова, О.М. Старикова).

Відомо, що суб'єктивність картини світу відбиває мовну суб'єктивність і розуміється як суб'єктивність, що є соціалізованою в мові. О.С. Постовалова визначає картину світу як "вихідний глобальний образ світу, що лежить в основі світобачення людини, що репрезентує суттєві властивості світу в розумінні її носіїв, які є результатом всієї духовної активності людини". У цьому трактуванні картина світу постає як суб'єктивний образ об'єктивної дійсності, в якому гармонійно взаємопереплітаються універсальне і особистісне. "Відбитки" картини світу виявляються у мові, в жестах, у мистецтві, у музиці, способах ведення господарства, технології речей, сконструйованих з урахуванням "логіки" світу, вичленованою і закарбованою в картині світу, у різних соціокультурних стереотипах поведінки людей і т.ін.

Як підкреслює Б.О. Серебренников, а услід за ним і О.Г. Почепцов, далеко не все в навколишньому світі піддається відображенню. Реальна дійсність, пройшовши крізь призму якоїсь спільності, відбивається за принципом "шпилів". За визначенням О.Г. Почепцова, "шпилі" - це "ті його (світу) складові, які уявляються мовцю найважливішими, найрелевантнішими, які найповніше характеризують світ".

Керуючись тезою про взаємозв'язок мови і мислення, розмежовуючи їх як два самостійні явища, кожний із яких має свої одиниці та існує за своїми законами формування і використання, філософи Г.А. Брутян, Р.І. Павільоніс і лінгвісти Ю.М. Караулов, Г.В. Колшанський, Г.В.Р амішвілі, Н.Г. Комлєв та інші розрізняють дві моделі світу: концептуальну і мовну. Ряд лінгвістів - Ч. Філлмор, М.А. Мінський, Т. ван Дейк, В.Г. Гак, О.В. Падучева О.Г. Почепцов виділяють також ситуативну модель світу, вважаючи, що ситуації є семантичним інструментом, за допомогою якого людина може членувати реальну дійсність на фрагменти, що дозволяє їй осмислювати та інтерпретувати фреймову модель з комунікативною, когнітивною метою.

Концептуальна і ситуативна моделі світу - це динамічне утворення у свідомості людини. Їх основу складає вся чуттєва, предметно-пізнавальна діяльність людини. Посилаючись на Ю.М. Караулова, А.А. Уфімцева зазначає, що основним змістовним елементом концептуальної моделі світу є константи свідомості, отже, вона містить інформацію, представлену в поняттях, яка випливає із навколишньої дійсності. Згідно з підходом О.Г. Почепцова, основною одиницею ситуативної моделі світу є ситуація, в яку входять раніше виділені концепти або поняття. Обидві ці моделі опрацьовують інформацію про світ, відокремлюючи важливішу і релевантну від менш суттєвої. Крім того, вони одночасно нагромаджують її в узагальненому вигляді та зберігають приблизно так, як зберігається база даних у комп'ютері.

Ані концептуальна, ані ситуативна картини світу не можуть бути ідентичні в різних лінгвосоціальних спільностях, оскільки, як зазначалось вище, картина світу у різних народів різна.

Мовна картина світу - це певний спосіб відбиття сприйнятої реальності через призму мови та національних історично-культурних особливостей її носіїв. Мовна картина світу як складова частина концептуальної (концепти реальної дійсності, виділені мовцем відповідно до його асоціативно-предметних зв'язків) створюється конкретною лексикою, опредмеченням процесуальних знань та синтаксичними конструкціями, які відбивають стосунки між предметами сприйнятої дійсності. Мовна картина світу, сприяючи відбору конкретних одиниць плану висловлення впливає на план змісту, структурує його, відбиваючи концепти і стосунки між ними.

Національна специфічність мови поєднує у собі не тільки своєрідність її структури, але й національні особливості мовленнєвомовної ментальності, яка обумовлює стереотипність складу мовної реалізації стандартних референтних ситуацій. Мовленнєвомовна ментальність - це спосіб концептуального, фокусового, а також ситуативного поділу світу, тобто спосіб мовленнєвомовного представлення світу, співвідношення між світом і його мовленнєвомовним образом (О.Г. Почепцов). Вона певним чином впливає на вербалізацію одних та імплікацію інших концептів у мовних репрезентаціях референтних ситуацій та обумовлює вибір мовних засобів і структуру відповідних висловлювань.

Проблематика співвідношення універсальної смислової основи мовних значень зі специфічними особливостями плану змісту в різних мовах бере початок в ідеях В. Гумбольдта і О.О. Потебні і набула свого розвитку у роботах як вітчизняних, так і зарубіжних лінгвістів. Відмінність між власне мовним і розумовим змістом розглядалась (з використанням різної термінології) у роботах І.А. Бодуена де Куртене, О.О. Шахматова. У своїх дослідженнях велику увагу цій проблемі приділяли такі лінгвісти, як Г. Гійом та Е. Кошмідер. Варіативність плану висловлення в типових референтних ситуаціях різноструктурних мов зробила необхідним розгляд цієї проблеми в цьому лінгвістичному дослідженні в межах аналізу стандартних референтних ситуацій.

Відповідно до концепції добування і вивчення смислових інваріантів, запропонованої О.В. Бондарком, взаємодія значення і смислу висловлювання забезпечує наявність у його значенні двох складових: смислової основи та інтерпретаційного компонента. Смислова основа - це розумовий зміст в абстрагуванні від мовної форми, а інтерпретаційний компонент - це мовна форма в абстрагуванні від смислового змісту. Інтерпретаційний компонент ідіоетнічний. Незаперечним фактом є успадкованість та історична обумовленість мовної інтерпретації смислової основи та інтерпретаційного компонента висловлюваного змісту, який міститься у формі слів і синтаксичних конструкцій. Кожне покоління носіїв якоїсь мови удається до історично усталених форм і конструкцій, які складають представлений у них смисловий зміст певним способом. Але історична обумовленість мовної інтерпретації смислу не позбавляє мовця можливості вибору як способу представлення змісту якогось висловлювання, так і мовних засобів, необхідних на даний момент, за певних умов комунікації для передачі тих чи інших відтінків смислу. Однак, облігаторність, що обумовлюється структурою певної мови, завжди обмежує можливості вибору.

Стандартна референтна ситуація, здобувши специфічне мовне оформлення, набирає і закріплює за собою певний інтерпретаційний компонент, тобто певний спосіб мовної семантичної інтерпретації. Зіставлення англомовного опису стандартної референтної ситуації з україно- та російськомовним виявляє типову спільність смислової основи при розбіжності способів її мовної інтерпретації. Іншими словами, універсальність смислової основи, яка лежить в основі мовного змісту стандартних референтних ситуацій, описаних англійською мовою у зіставленні з україно- та російськомовними описами, поєднується з нееквівалентністю (неповною еквівалентністю) ідіоетнічного інтерпретаційного компонента. Нееквівалентність на рівні поверхневих структур, що включає інтерпретаційний компонент, компенсується еквівалентністю на глибинному рівні.

Змістова нееквівалентність інтерпретаційного компонента зіставлюваних мов може мати як функціонально-парадигматичний, так і функціонально-синтагматичний характер. Перший тип нееквівалентності обумовлений наявністю/відсутністю тих чи інших класів, одиниць, категорій, другий включає нееквівалентність, пов'язану з варіативністю в закономірностях функціонування аналітичних одиниць. Так, прикладом функціонально-парадигматичної нееквівалентності є наявність категорії модерації в англійській мові та її відсутність в українській та російській. Нееквівалентність другого виду розглянемо на прикладах англо-, україно- та російськомовних висловлювань, в яких відбиваються взаємостосунки окремого члена спільності із самою спільністю, їх регулювання і контроль. Це є військові команди, які описують стандартні референтні ситуації "вартування": 1 (а) Present arms! (А.М. Медведєва, 294) - V/N інструмент - (б) На варту! (А.М. Медведєва, 294) - N локатив (кінцев.пункт) - (в) На караул! (А.М. Медведєва, 294) - N локатив (кінцев. пункт), де N - семантична роль, а V - дія.

Судячи з семантичної конфігурації ситуацій 1 (а) суттєво важливим для англомовних військових є концепт зброї, тобто семантична роль "інструмент", який реалізується через прямий додаток, а для україно- і російськомовних військових - місцезнаходження, тобто семантична роль локатива із заданим фокусуванням кінцевого пункту.

М. Мінський, А.П. Гауптман, Ч. Філлмор, В.В. Богданов вважають плідним представляти поняття семантики референтних ситуацій у термінах фреймів, які вважаються категорією з великою креативною спроможністю для репрезентації знань у моделях розуміння природної мови. Ключовим моментом теорії фреймів є той факт, що при пізнанні нових явищ, непізнаних відрізків дійсності, людина вибирає із своєї пам'яті структуру даних, яка називається фреймом, підставляючи в неї деталі нового явища та пристосовуючи її таким чином для розуміння широкого класу явищ або процесів. "Фрейм, - за визначенням М. Мінського, є структурою даних для представлення стереотипної ситуації", яка призначена для розпізнання нових ситуацій, що входять у цей ситуативний шаблон. Фрейм носить, з одного боку, абстрактний, схематичний характер, з іншого - конвенціональний, культурно обумовлений, оскільки представляє типові, характерні стандартні ситуації для певного соціума, мета яких полягає у регулюванні мовленнєвої поведінки і впливає на сприйняття мовленнєвих дій представників іншого етнокультурного мовного соціуму. Це каркас концептів (понять), вербальне оформлення якого змінюється зі зміною мови, якою описується та чи інша референтна ситуація. Фрейм співвідноситься з референтною ситуацією, як пропозиція з висловлюванням, як референтна ситуація з модусом. Фрейм - це щось статичне, нерухоме, а референтна ситуація, навпаки, динамічна і вичленовується із конкретного тексту як комунікативна модифікація фрейма.

Ідентифікація ситуації - це відбиття у змісті висловлювання якоїсь реальної ситуації шляхом одного з можливих способів її опису. А спосіб опису ситуації - це відбиття у змісті висловлювання ознак ситуації, які використані для її ідентифікації і узагальнені у вигляді змістових категорій

Одна і та ж ситуація може мати декілька найменувань, особливо коли йдеться про висловлювання різноструктурними мовами. На закономірність вибору цих найменувань вказує ряд дослідників, таких, як В.Г. Гак, К.А. Долінін, В.Н. Комісаров, Б.О. Серебренников, О.Г. Почепцов та інші. З одного боку, вибір найменувань залежить від номінативних засобів, які має певна мова, тобто закономірностей мовної картини світу, з іншого боку, мовець відзначає у своєму висловлюванні лише ті референти і ті їх зв'язки, які з його погляду найсуттєвіші та допомагають йому розв'язувати ті проблеми і досягти тієї мети, яку він ставить відповідно до відомостей про референтну ситуацію. Так, напис, який повідомляє про місце, де можна знайти загублені речі, набув такої стандартизованої форми в англійській, українській та російській мовах: 2 (а) Lost and Found (О.В. Бреус, 8) - (б) Бюро (з)нахідок (К.Т. Баранцев, 625) - (в) Бюро (стол) находок (О.В. Бреус, 8). В англомовному висловлюванні вербалізувалась семантична роль "ознака" патієнса (предмета, на який спрямована дія), а в україно- та російськомовному - локатив (місцезнаходження). Незважаючи на різний набір семантичних ролей, відповідно нетотожний склад сем, ці різномовні висловлювання передають однаковий зміст.

Наслідком цього є можливість і необхідність ототожнення ситуацій, які описуються з різних сторін. Виділені ознаки конкретної ситуації описуються шляхом включення їх у широку поняттєву категорію. Одиниці смислу, які відбивають окремі ситуації, є загальними поняттями або змістовими категоріями. Носії мови здатні усвідомлювати ідентичність ситуацій, що описані різними способами.

Референтні ситуації зазначеного типу, крім того, що вони характеризуються стереотипністю або стандартністю, а також структурою даних, якою представлені їх конвенційні фрейми, відрізняються й особливим типом у плані міжмовних відповідностей. Різномовні висловлювання, що описують ситуацію, вступають у стосунки, коли в них має місце нетотожність лексичного складу і синтаксичних структур, але зберігається комунікативно-прагматична мета відповідних висловлювань, яка забезпечує достатню еквівалентність смислової основи при максимальній розбіжності значень, незважаючи на однакові логічні, головним чином - причинно-наслідкові зв'язки. Існуючий логічний зв'язок між інтерпретаційними компонентами забезпечує достатню еквівалентність різномовних висловлювань, тобто можна стверджувати, що в оригіналі та перекладі "повідомляється про одне й те ж". При цьому ані лексичні, ані синтаксичні трансформації не можуть зв'язати лексику і структуру різномовних висловлювань. У сучасній теорії перекладу цей тип еквівалентності відомий як "другий рівень перекладацької еквівалентності" (В.Н. Комісаров), або як ситуативна (або денотативна) теорія перекладу (І.Є. Клюканов).

У процесі аналізу матеріалу виникла проблема встановлення ступеня стандартизованості висловлювань, що становлять перекладацькі співвідношення, які описують стандартні референтні ситуації, тобто проблема детермінованості способу опису ситуації структурно-семантичними та іншими особливостями мови. За наявності узуально-регулярних відповідностей, які використовуються перекладачами як готовий матеріал для передачі на мові перекладу описів тієї чи іншої стандартної референтної ситуації, вибір варіанта перекладу як матеріалу контрастивного аналізу визначається нами за допомогою трьох емпіричних критеріїв: нормативного (фіксованість перекладу в літературно-лексикографічних джерелах), статистичного і міжмовного. Всі ці критерії діють частіше у повному "пакеті", а не поодиноко. Оскільки нормативний і статистичний критерії, як правило, часто поєднуються, нами відбирався той варіант, котрий частіше зустрічався в різних перекладах одного і того ж тексту. Щодо критерію міжмовного відбору, надавалась перевага тим із регулярних відповідностей, які збігалися в україно- і російськомовних перекладах оригінального тексту.

Багатогранність людської діяльності, тобто взаємодії з навколишньою дійсністю, знаходить відбиття в описах стандартних референтних ситуацій. Різноманітні сфери діяльності людського суспільства є основою варіювання сфер мовленнєвої діяльності. Зіставлення різномовних описів стандартних референтних ситуацій за принципом подібності комунікативно-прагматичної мети спілкування, інтенції комунікантів, однотипності обставин спілкування розподіляє їх за такими сферам спілкування, як громадської діяльності (0,20%): 3 (а) I mean he was the unanimous choice. ( J. Salinger, 75) - (б) Власне, всі були в один голос за нього. (Пер. О. Логвиненко) - (в) Да, все единогласно называли его кандидатуру. (Пер. Р. Райт-Ковальової); сфера ігор і розваг (0,20%): 4 (а) Women are a nuisance on safari. (E. Hemingway, 344) - (б) Навіщо тільки беруть жінок на полювання- (Пер. М. Пинчевського) - (в) И зачем только берут на охоту женщин- (Пер. М. Лоріє); сфера масових видовищ (1,19%): 5 (а) Please, stand by! - (б) Програму буде продовжено. - (в) Программа будет продолжена.; адміністративно-правова сфера (12,78%): 6 (а) Stop, I have a gun! (В.Н. Комісаров, 59) - (б) Стій, буду стріляти! - (в) Стой, я буду стрелять! (В.Н. Комісаров, 59); сімейна сфера (14,32%): 7 (а) Catch her marrying me! (B. Shaw, 69) - (б) Вона ні за що не одружиться зі мною! (К.Т. Баранцев, 207) - (в) Подите-ка заставьте её выйти за меня замуж! (Пер. О. Калашнікової); соціально-побутова сфера (15,90%): 8 (а) Stop, thief! (А.М. Медведєва, 251) - (б) Караул, грабують! (А.М. Медведєва, 251) - (в) Держи вора! (А.М. Медведева, 251); професійно-трудова сфера (19,28%): 9 (а) All change! (А.М. Медведєва, 41) - (б) Поїзд далі не йде! (А.М. Медведєва, 41) - (в) Поезд дальше не идет! (А.М. Медведєва, 41); соціально-культурна сфера (46,13%): 10 (а) Give me Bethoven any time. (В.Н. Комісаров, 58) - (б) Слухав би Бетховена цілу вічність. - (в) Готов слушать Бетховена бесконечно. (В.Н. Комісаров, 58). Соціально-культурна сфера комунікативної діяльності характеризується багатоаспектністю і, мабуть, тому найбільша кількість референтних ситуацій нашої вибірки належить саме до цієї сфери. Сфери громадської діяльності, ігор і розваг та масових видовищ становлять найменшу кількість стандартних референтних ситуацій, можливо, тому, що спілкування в межах цих сфер не носить конвенційний, стандартизований характер.

Розділ 2. "Селективне фільтрування інформаційного наповнення стандартних референтних ситуацій". Уперше поняття "фільтр" було запроваджене засновником кібернетики Н. Вінером. Воно розроблялося психологами Ю.В. Воронцовим, О.Є. Войскунським, Б.Ф. Баєвим. У лінгвістиці поняття "фільтр" розглядалось В.Ф. Степаненком, І.В. Арнольд, О.Г. Почепцовим.

Виділена семантичним фреймом інформація проходить через квантівний (селективний) і фокусовий фільтри. У зіставному аналізі мовних описів стандартних референтних ситуацій застосування квантівного (селективного) фільтра є цілком правомірним. Керуючись сформованим образом світу, англомовний індивід накладає на певний відтинок реальності концептуальну мережу, що виникає в процесі життєдіяльності всієї соціокультурної спільноти, і вербалізує у висловлюванні вже квантовану інформацію. Україно- або російськомовний індивід, сприйнявши кванти, що надійшли, розгортає цей фрейм, тобто заповнює імпліковані кванти. Селективний фільтр регулює експліцитний та імпліцитний розподіл інформаційних квантів і реалізується як логіко-пресупозитивне "упакування" (експлікація антецедента, тобто пресупозиції, або консеквента, тобто смислового умовисновку). У дослідженні ми виходимо із такого розуміння пресупозиції. Пресупозиція - це імплікований антецедент, який означає припущення, уявлення, знання комуніканта, його попередні дії і є умовою осмислення консеквента (смислового висновку, або імплікатури). Пояснимо нашу позицію щодо імплікації/експлікації пресупозиції. Виходячи із прийнятого трактування семантичного фрейма, певний набір пресупозицій, формований структурою концептів фрейма, що несуть специфічно організовану інформацію про якийсь відрізок реальності, може в мовних описах стандартних референтних ситуацій, які реалізують цей фрейм, або вербалізуватися, або імплікуватися Іншими словами, імплікація/експлікація пресупозиції залежить від того, мовними засобами якої мови описуються ситуації.

У розумінні поняття "консеквент" будемо виходити із концепцїї імплікативності, висунутої Г.В. Черновим. За словами Г.В. Чернова, консеквент виводиться із явно вираженого антецедента, є результатом операції умовисновку. Це - комунікативно-релевантний смисловий висновок, який допомагає зрозуміти висловлення. Консеквент носить суб'єктивний характер. Він одержується комунікантом залежно від його тезаурусних і мовних знань. До того ж у нормі це відбувається як підсвідомо, і, як свідчить практика синхронного перекладу та взагалі спілкування, дуже швидко. Але, у той же час, це явище об'єктивне, оскільки певний набір пресупозицій задає певні консеквенти. І.Т. Тарасова виділяє ще одну рису консеквента - його дейктичність. Консеквент безпосередньо пов'язаний з ролями комунікантів і з іпостасями їх "Я", що дозволяє їх використовувати з метою мовленнєвого впливу.

Виходячи із особливостей досліджуваного матеріалу, найбільш прийнятним нам видається поділ антецедентів (пресупозицій) на такі групи:

1) екзистенціальні;

2) фактивні;

3) епістемічні.

Екзистенціальні антецеденти або пресупозиції існування входять у значення конкретно-референтних груп. "Вони асоціюються з описами, які несуть ознаку визначеності", зокрема з власними іменами (Ф. Кифер).

Фактивні антецеденти - це пресупозиції істинності, тобто пресупозиції про те, що певний факт має місце. "Істинність вставленої пропозиції - це наслідок існування описуваного цією пропозицією факту" Цей тип пресупозицій асоціюється з фактивними дієсловами (Ф. Кифер). Крім фактивних дієслів, як зазначають І.П. Іванова, В.В. Бурлакова, Г.Г. Почепцов, фактивну пресупозицію також визначають емотиви.

Епістемічні антецеденти - це "пресупозиції" про знання, погляди мовців, або їх переконання. За відсутності цієї пресупозиції висловлювання мовця буде недоречним, нещирим, провокаційним.

Г.В. Чернов стверджує, що смислові умовисновки, які здійснюють комуніканти при осмисленні висловлювання, робляться із різних джерел. Відповідно до них Г.В. Чернов ділить консеквенти на мовні, когнітивно-тезаурусні, ситуативно-дейктичні і прагматичні (Г.В. Чернов). Для вербалізованих у стандартних референтних ситуаціях консеквентів ця класифікація видається нам релевантною.

Мовний консеквент - це смисловий умовисновок, який робить реципієнт, виходячи із знань конкретної мови. Цей тип консеквента має відношення до категоріальної і лексичної семантики. Одним із джерел мовного консеквента є займенникова і номінативна кореферентність. Закон семантичної зв'язності мовлення забезпечує повторюваність семантичних компонентів у висловлюваннях. Чекаючи зв'язного повідомлення, реціпієнт інтуїтивно шукає повторювані ітеративні семантичні компоненти у зв'язному повідомленні. Вживання предметних іменників у вторинній синтаксичній функції пропозитивних імен також може бути основою для виведення мовного консеквента. Детерміністський умовисновок вважається мовним тому, що він пов'язаний з категоріальною семантикою. Він забезпечує однозначність розуміння висловлювання (Г.В. Чернов).

Когнітивно-тезаурусний консеквент - це смисловий умовисновок, який виникає у комунікантів у результаті взаємодії семантичних елементів, вербалізованих у висловлюваннях з когнітивними знаннями - знаннями про світ. Джерелом когнітивно-тезаурусного консеквента є фонові знання.

Ситуативно-дейктичний консеквент - це смисловий умовисновок, що базується на понятті дейктичної рамки висловлювання, "свого роду системі координат часу і простору, в якій відбувається процес спілкування" (Г.В. Чернов). Дейктичними точками відліку є "Я" мовця, нуль просторових координат "тут" і нуль на осі часу "тепер".

Прагматичний консеквент - це смисловий умовисновок про мовця, про його соціальну роль, про його статус щодо співрозмовника.

Логіко-пресупозитивний аналіз виявив перевагу у вербалізації антецедентів в англійській мові над консеквентами. В українській та російській мовах - навпаки. Логіко-пресупозитивний чинник обумовлює вербалізацію певних типів антецедентів та консеквентів у різномовних висловлюваннях, що дає можливість виявити їх інтерпретаційний компонент та охарактеризувати його. Інтерпретаційний компонент англомовних висловлювань характеризується екзистенціальністю (домінуванням пресупозицій існування). З погляду вербалізації консеквентів він є ситуативно-дейктичним (висновок, оснований на дейктичній рамці висловлювання, тобто системі координат часу та простору) та когнітивно-тезаурусним (висновок, який ґрунтується на фонових знаннях мовця). Інтерпретаційний компонент україно- та російськомовних висловлювань за типом вербалізованих антецедентів є екзистенціальним та епістемічним (пресупозиція про знання, погляди, переконання мовців). За експлікованими консеквентами інтерпретаційний компонент, в основному, є когнітивно-тезаурусним.

Ці положення ілюструють такі приклади: 11 (а) Murder! (А.М. Медведєва, 319) - екзистенціальний антецедент - (б) Рятуйте! (А.М. Медведєва, 319) - ситуативно-дейктичний консеквент - (в) Караул! Спасите! (А.М. Медведєва, 319) - ситуативно-дейктичний консеквент. Розгортання фрейму "вбивство": існування або присутність вбивці породжує жах і необхідність допомоги, свідчить про вербалізацію в англомовному варіанті антецедента існування, а в україно- та російськомовних висловлюваннях - ситуативно-дейктичного консеквента (висновок про те, що факт має місце тут і тепер).

Семантичний фрейм "пересадка" представляє референтні ситуації пересадки на залізничному транспорті, описані відповідними висловлюваннями: 12 (а) All change! (А.М. Медведєва, 41) - ситуативно-дейктичний консеквент - (б) Поїзд далі не йде! (А.М. Медведєва, 41) - фактивний антецедент - (в) Поезд дальше не идет!) (А.М. Медведєва, 41) - фактивний антецедент

Розгортка цього фрейма (з певних причин поїзд далі не рухається, тому пасажири повинні пересісти на інший) свідчить, що висловлювання 12 (а) вербалізує ситуативно-дейктичний консеквент, а 12 (б, в) - фактивні антецеденти.

Фрейм "виховання", реалізуючись у референтних ситуаціях, розгортається так: поводитися згідно з віком, значить поводитися як належить дорослій людині: 13 (а)…I get bored sometimes when people tell me to act my age (J. Salinger, 34) - екзистенціальний антецедент - (б) Мені на це, певна річ, начхати, коли хто-небудь береться мене повчати - мовляв, пора вже тобі поводитись як належить (Пер. О. Логвиненко) - когнітивно-тезаурусний консеквент (в)…хотя тоска берет, когда тебя поучают - веди себя как взрослый (Пер. Р. Райт-Ковальової) - когнітивно-тезаурусний консеквент. Співвідносячи англомовну вербалізацію ситуації із розгорткою фрейма, виявляємо, що в ній експлікувався екзистенціальний антецедент. В україно- і російськомовній інтерпретаціях вербалізувався когнітивно-тезаурусний консеквент.

Розділ 3. "Фокусова фільтрація в "упакуванні" стандартних референтних ситуацій". Окрім селективного фільтра в мові діє також фокусовий. Цей тип подачі інформації значно відрізняється від раніше представленого селективного (квантівного). Мета фокусового фільтра - не квантування інформації, а регуляція співвідношення між нейтралізацією і висуванням квантів інформації (В.Г. Байков).

Конструюючи семантико-рольову та комунікативно-прагматичну сторони мовних репрезентацій, фокусова фільтрація в стандартних референтних ситуаціях спричиняє нейтралізацію одних квантів і висування інших в семантико-рольовому, тема-рематичному, дейктичному, прагматичному, лексико-семантичному, категоріальному та оцінно-модальному "упакуваннях".

Під "упакуванням" розуміється спосіб передачі повідомлення, а не повідомлення як таке. Як ілюстративний приклад, У. Чейф наводить приклад упакування зубної пасти, яке може впливати на збут незалежно від якості вмісту (У. Чейф). На рівні глибинної структури мовленнєве упакування ситуацій полягає в набутті якогось рольового складу залежно від того, якою мовою вона описується. На рівні поверхневої структури до "упакувань" належить тема-рематичне оформлення змісту висловлювань, що описують стандартні референтні ситуації. Залежно від мови, якою описується ситуація, фокусовий фільтр регулює конфігурації актуального членування висловлювання, в одному випадку вербалізуючи тему, в іншому - рему, в третьому - і тему, і рему. Певним типом "упакування" є емпатія, або точка зору. Вибір мовних засобів при вираженні подібного змісту залежить від того, кого фокусовий фільтр висуває у фокус емпатії: мовця чи спостерігача Використання різноманітних комунікативних форм висловлювань, які репрезентують стандартні референтні ситуації, є ще одним способом передачі змісту висловлювання. Лексико-семантичний та категоріальний склад висловлювань є функціонально-синтагматичним упакуванням. Оцінна модальність також певним чином "упаковує" зміст висловлювання. У висловлювань, що репрезентують стандартні референтні ситуації, фокусовка реалізується різною модальністю: позитивною, нейтральною, негативною.

Взаємодія фокусового типу подачі інформації та певного способу її "упакування" реалізується у різноманітності ідіоетнічних інтерпретаційних компонентів певних описів референтних ситуацій.

У результаті проведеного аналізу був точно та конкретно виділений ряд чинників, які визначають розбіжності в описі стандартних референтних ситуацій англійською, українською та російською мовами, а саме: логіко-пресупозитивний, семантико-рольовий, фокусовий, дейктичний, чинник складу граматичних категорій, комунікативно-прагматичний, лексико-семантичний, рема-тематичний, оцінно-модальний.

При зіставленні англо-, україно- та російськомовних описів виявилось, що під впливом семантико-рольового чинника функціонально-синтагматичний інтерпретаційний компонент англомовних висловлювань реалізується у частотній вербалізації ознаки агенса та патієнса, а також семантичної ролі матеріалу та імплікації ролі стану. В україно- та російськомовних висловлюваннях - навпаки.

Стандартні референтні ситуації попередження про щойно пофарбований предмет, який може забруднити одяг, характеризується певним ступенем регламентованості конституентів, що спричиняє варіативність семантичної конфігурації, якщо вона описується різними мовами: 14 (а) Fresh paint! (А.М. Медведєва, 126) - N матеріал - (б) Обережно, пофарбовано! (А.М. Медведєва, 126) - N стан - (в) Осторожно, окрашено! (А.М. Медведєва, 126) - N стан.

Для ситуації, описаної англійською мовою, виявилась специфічною семантична роль "матеріал" з її ознакою "вологості", що спричиняє забруднення. Ця ситуація реалізується в односкладному номінативному реченні. Ця ж референтна ситуація, описана засобами української і російської мов, виявилась чутливою до стану описуваного об'єкта, і реалізується в односкладному безособовому реченні, головним член якого виражений дієслівною формою на -но (пофарбовано) та дієприкметником (окрашено).

В англомовних описах тема-рематичний чинник обумовлює вербалізацію реми, а в україно- та російськомовних - обох компонентів актуального членування. У результаті впливу комунікативно-прагматичного чинника в англомовних висловлюваннях домінують непрямі мовленнєві акти, а в україно- та російськомовних - прямі. Дія дейктичного чинника проявляється в англійських висловлюваннях як вербалізація здебільшого дистантного дейксиса, а в україно- та російськомовних - проксимального. Лексико-семантичний чинник реалізується як превалювання конкретизованих предметно-логічних значень в англомовних висловлюваннях, генералізованих - в україно- та російськомовних. Аналіз висловлювань щодо їх оцінно-модальної рамки показує перевагу в них нейтральної оцінки.

Розглянемо приклад, який ілюструє ці мовні розбіжності. Семантичний фрейм "перебування сторонньої особи в певному місці" зустрічається як в англомовному соціумі, так і в україно- та російськомовному: 15 (а) Private - (б) Стороннім вхід заборонено - (в) Посторонним вход воспрещен. Розгортання фрейма таке: той, хто не має повноважень перебувати на певній території, вважається стороннім, тому не повинен входити. Для англомовного комуніканта суттєвою є ознака локатива (території), а для україно- та російськомовних комунікантів релевантними у цій ситуації є семантичні ролі бенефіціанта і патієнса. Щодо рема-тематичного членування, висловлювання 15 (а) є рематичним, оскільки має місце експлікація ознаки патієнса та імплікація агенса або бенефіціанта. У висловлюваннях 15 (б-в) інформативне навантаження розподіляється рівномірно між бенефіціантами та патієнсами. Так, темою 15 (б-в) є "сторонній", "посторонний", а ремою "вхід заборонено", "вход воспрещен". Тема-рематичне членування цього висловлювання випливає з нормативності його словопорядку (ми ніколи тут не використовуємо такий порядок слів: вхід заборонено стороннім). Семантико-рольова структура корелює з синтаксичною. Так, англомовне висловлювання реалізується як односкладне номінативне речення, а україномовне - як односкладне безособове, а російськомовне - як просте двоскладне речення. Ці висловлювання відрізняються комунікативно-прагматичною структурою. Констативне англомовне висловлювання за формою набуває ілокутивної сили директива за змістом. Критерієм цього мовленнєвого акту є трансформаційне співвідношення з типовим директивом. Україно- і російськомовний описи за формою та за змістом є директивами.

Оцінна модальність як чинник, що впливає на мовні описи стандартних ситуацій, ілюструє особливості ціннісного членування світу англійською мовою на тлі української та російської мов. В англомовних описах вербалізувалась позитивна ознака об'єкта оцінки (території), як приватна. "Свій" завжди оцінюється мовцями позитивно. Україно- та російськомовні описи здобули негативного забарвлення за рахунок вербалізації бенефіціанта, який уособлює "чужий" світ, тому іменники "сторонній", "посторонний" наділені негативною конотацією. Це приклад підключення оцінки і дейксиса, тобто все, що перебуває за межами "свого" викликає негативне ставлення, що фіксується у мовному знакові. Таке підключення є сутністю антропоцентризму. Україно- та російськомовні висловлювання за прагматичним змістом є директивами, які містять модальність заборони, що експлікується дієслівною формою на -но "заборонено" та дієприкметником "воспрещен". Як зазначає О.М. Вольф, дія оцінюється негативно, якщо вона має оцінну пресупозицію:"те, що забороняється, погано з погляду суб'єкта модуса; при цьому дія контролюється з боку її суб'єкта". Суб'єктом оцінно-модальної рамки є англомовний, україно- та російськомовний соціуми, який не експлікується.

ВИСНОВКИ

1. В англійській мові на тлі української та російської мов діють селективний та фокусовий фільтри, які спричиняють ідіоетнічну інтерпретацію значень та обумовлюють ідіоетнічні риси інтерпретаційного компонента висловлювань, що описують одну і ту саму стандартну референтну ситуацію.

2. Селективна фільтрація, впливаючи на логіко-пресупозитивне "упакування" стандартних референтних ситуацій, реалізується через експлікацію здебільшого антецедентів в англійській мові (60,91%), консеквентів в українській (61,21%) та російській (60,92%) мовах.

3. Інтерпретаційний компонент антецедентно-консеквентного типу обумовлюється логіко-пресупозитивним чинником та характеризується в англійській мові екзистенціальністю, ситуативною дейктичністю та когнітивною тезаурусністю. В українській та російській мовах цей компонент є екзистенціальним, епістемічним та когнітивно-тезаурусним.

4. В англо-, україно- та російськомовних описах стандартних референтних ситуацій фокусова фільтрація нейтралізує одні кванти інформації та висуває інші, конструюючи семантико-рольову та комунікативно-прагматичну сторони мовних репрезентацій ситуацій. Інтерпретаційний компонент, обумовлений семантико-рольовою структурою, мабуть, можна вважати "відбиток" концептуальної картини світу.

5. Інтерпретаційний компонент дейктико-просторового плану вказує на ситуативну екстравертність англійської мови, тобто погляд на себе з боку (дистантний дейксис - 0,87% ) та ситуативну інтравертність української, російської мов, тобто погляд на себе зсередини (проксимальний дейксис - 0,13%).

6. Особливості інтерпретаційного компонента, обумовлені тема-рематичною, дейктичною, комунікативно-прагматичною, лексико-семантичною, категоріальною, оцінно-модальною структурами англійської, української та російської мов, реконструюють відповідні аспекти мовної картини світу у відповідних мовах.