Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кінонімія в cучасній українській мові: принципи номінації та способи творення

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Загальна характеристика роботи

Серед усіх елементів мови номінативні одиниці онімної системи викликають чи не найбільше суперечливих поглядів. Система власних імен постійно привертає увагу лінгвістів, оскільки саме в онімах відбилась історія народу, його національний колорит, традиції тощо. У межах ономастики виокремлено низку дисциплін: антропоніміку, гідроніміку, топоніміку, ойконіміку, ергоніміку, поетоніміку та інші, які активно вивчаються.

Зооніміка на сучасному етапі розвитку мовознавчої науки залишається малодослідженою галуззю ономастики. Певний час її вважали недостатньо серйозною, такою, що не заслуговує на увагу. Однак сьогодні домінує думка про те, що клички тварин становлять особливий вид лексики з глибокими традиціями. Спостережена тенденція до їхнього виділення в окремий ономастичний клас з подальшим глибоким вивченням. Дослідженню російської зоонімії присвячені праці П. Поротникова, Н. Рядченко; польської ? роботи С. Вархола, Й. Стритинського. В українському мовознавстві здійснене детальне вивчення зоонімів у працях М. Сюська, П. Чучки.

Кіноніми як окремий підклас зоонімів майже не досліджені в українському мовознавстві. Творенню та функціонуванню кличок собак присвячені окремі праці. Варто зазначити, що у вітчизняних словниках навіть відсутня дефініція самого терміна «кінонім». Однак система українського кінонімікону є відображенням єдності внутрішньомовних та позамовних чинників, тому вивчення кличок є важливим з погляду історичних процесів, що супроводжували формування цієї групи онімів, з погляду виявлення характерних словотвірних тенденцій, які позначилися на розбудові зоонімної системи, а також з погляду іншомовного впливу на творення назв тварин.

Дослідження принципів і мотивів номінації, засобів і способів деривації кінонімів дозволить виявити специфічні особливості назвотворення, які відображають риси національної ментальності. Вивчення кличок собак у порівнянні з іншими класами власних назв та апелятивами сприятиме подальшому глибшому опрацюванню онімів як окремого лексико-граматичного парадигматичного утворення. Деякі номінативні й словотвірні явища в кінонімії мають давню історію, оскільки взаємовідношення людини і домашньої тварини існують протягом багатьох століть. Близькість кличок до прізвиськ осіб і староукраїнських антропонімів дає підстави для виявлення особливостей давнього іменування людей.

Викладене обґрунтовує актуальність дослідження, зумовлену потребою системного вивчення особливостей номінаційних та словотвірних процесів у сфері кінонімії, встановлення головних принципів номінації, визначення морфемного інвентарю в царині творення кличок, укладання словників відповідно до принципів номінації та способів деривації кінонімів. Таке дослідження є важливим з погляду сучасного стану української ономастики, а також дасть змогу реконструювати процес формування української кінонімії.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційної роботи узгоджений з комплексною темою наукового дослідження кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка «Актуальні питання лексикології й граматики української мови» (номер державної реєстрації 0204V000690). Тема дисертації затверджена на засіданні наукової координаційної ради «Українська мова» Інституту української мови НАН України (протокол №28 від 18 жовтня 2005 року), перезатверджена 14 лютого 2008 року (протокол №41).

Метою роботи є комплексний аналіз кінонімів, з'ясування принципів, мотивів номінації собак і способів творення їхніх кличок у сучасній українській мові.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання конкретних завдань:

1) визначити ономастичний статус кіноніма та його місце в зоонімній системі, розкрити головні ознаки кіноніма у зв'язку з дослідженнями цієї зоонімної категорії українськими та зарубіжними лінгвістами;

2) зібрати, класифікувати, систематизувати матеріал для вивчення;

3) визначити рівень мотивації при називанні тварин, виявити екстра - та інтралінгвальні чинники, що впливають на номінацію; встановити принципи і мотиви кінонімної номінації;

4) з'ясувати способи словотворення, характерні для української кінонімії;

5) встановити інвентар словотворчих афіксів, які беруть участь у творенні кличок собак, а також визначити продуктивність дериваційних формантів та виявити типи продуктивних основ;

6) укласти словники кінонімів відповідно до принципів номінації та способів словотворення.

Об'єктом дослідження є кінонімія сучасної української мови.

Предметом вивчення є номінативні та словотвірні процеси в царині кличок собак.

Фактичний матеріал дібрано методом опитування власників тварин, використано також матеріали кінологічних клубів, каталогів виставок собак, де представлена широка географія учасників змагань, та офіційних спеціалізованих видань Кінологічної спілки України, що свідчить про загальноукраїнський характер представленого кінонімного матеріалу. Аналізові піддано 4387 кличок та їхніх варіантів, а також 150 назв заводів / розплідників.

Основний зміст роботи

кінонім словотворчий афікс кличка

У Вступі обґрунтовано вибір теми, визначено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано мету й основні завдання, окреслено методи дослідження, звернено увагу на зв'язок з науковими програмами, планами, темами, з'ясовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, пояснено можливості практичного застосування одержаних результатів дослідження.

У першому розділі «Зоонімна категорія кіноніма в українській мові» визначено ономастичний статус кіноніма, його місце в українській зоонімній системі, розкрито специфіку кінонімної номінації як особливої сфери назвотворення, окреслено головні функції досліджуваного виду власних назв.

До розгляду залучено неофіційні кіноніми, що функціонують тільки в усному мовленні, та офіційні, занесені до паспортів тварин, виданих кінологічними організаціями.

Кожному класу онімів притаманні певні особливості, які істотно впливають на процес номінації. Вибір кіноніма ґрунтується на низці правил: милозвучності, виразності, небагатоскладовості кличок. Від кличок собак більшою мірою, ніж від назв інших тварин, вимагається фонетична звучність, оскільки в процесі дресирування тварини найбільш важливим моментом є вироблення в неї навички реагувати на індивідуальну команду, й така реакція нерозривно пов'язана з вимовою клички, реагувати на яку собаку привчають з раннього віку. Звичайно, бажаного результату можна досягти тільки у випадку, коли назва матиме виразне й коротке звучання. У повсякденному житті кличка в основному виконує роль слова-прикликання, і ця функція також вимагає від кіноніма зручності у вимові.

У лінгвістиці термін «зоонім» використовується як для позначення власних назв тварин, так і загальних. Це зумовлено багатозначністю лексеми «онім» (oнпмб - ім'я, назва). Однак з метою уникнення омонімії видається доцільним терміном «зоонім» позначати тільки власні назви тварин, а загальні видові поняття ? «зооназва», «зоолексема». Термін «кінонім» утворений за традиційним для більшості ономастичних термінів дериваційним типом і входить до підсистеми подібних вузькотермінологічних лексем на позначення власних назв (поняття + компонент «онім»).

Для кінонімів характерними є певні семантико-стилістичні особливості, які забезпечують своєрідну маркованість кінонімної лексики. Відповідно до цього можна окреслити їхні головні семантичні компоненти, виражені граматично: предметність, притаманна будь-якій власній назві; значення істоти, пов'язане з індивідуалізацією живої істоти; вираження належності до певної статі у формі граматичного роду слова.

Предметність є характерною для всіх кличок. Ця особливість виявляється, зокрема, в обов'язковій субстантивації слів інших частин мови, що переходять у кіноніми. Наприклад, білий колір шерсті і Білий - кличка собаки. Значення категорії істоти ? обов'язковий семантичний компонент імені будь-якої живої істоти. При творенні кличок лексема зі значенням неістоти набуває граматичних ознак істоти: родовий відмінок збігається із знахідним. Наприклад, родовий відмінок однини: не знаходити Джамза, але не чути джамзу, знахідний ? бачити Джамза і слухати джаз.

Сема «стать тварини» виражена переважно у формі граматичного роду кіноніма. Співвіднесеність граматичного роду кіноніма з реальною статтю тварини є функціонально необхідною і має характер чіткої закономірності. Так, тваринам чоловічої статі притаманні назви чоловічого роду, жіночої статі - відповідно жіночого.

Для встановлення реальної статі тварини значення має не стільки сам граматичний рід твірного слова, скільки його формальний показник: для жіночого роду ? флексія - а, для чоловічого ? нульове закінчення. Зафіксовано випадки штучної адаптації твірної основи, унаслідок чого похідне слово отримує граматичний рід, що відповідає статі тварини. Наприклад, кличка собаки жіночого роду Тайфумша утворена від апелятива чоловічого роду тайфумн суфіксальним способом словотворення (за допомогою форманта - уш(а)). Однак трапляються випадки вживання тотожних кличок для обох родів. Наприклад, кличка Крімшна походить від омонімічного теоніма чоловічого роду, але використовується також для позначення тварини жіночої статі завдяки наявності в слові закінчення - а. Зафіксовано й інші назви подвійного роду: Грязнумля, Чорнумля, Кривумля, Сивумля.

Як клички собак використано також невідмінювані іменники. Показники граматичного роду зазначені субстантиви можуть отримати відповідно до кінцевого елемента основи. Так, назви з фінальною фонемою /а/ дають тваринам жіночої статі (Бамста), слова, що закінчуються на голосні /у/ та /о/, ? тваринам чоловічої статі (Зером, Белькамнто, Вумду), назви з кінцевою фонемою /і/ використано для тварин обох статей: Монморемнсі, Немссі, Хімпі, Ламкі.

Для кінонімів характерний також конотативний оцінний компонент. Більша частина кличок виражає позитивну оцінку, рідше трапляються назви з негативним відтінком. Позитивний характер оцінки для іменування породистих тварин є обов'язковим, оскільки така кличка виконує функцію своєрідного «бренда», «торгової марки» певного розплідника чи заводу і сприяє його подальшій комерційній діяльності. Позитивної оцінки вимагає статус тварини ? учасника виставок, змагань. Проте оцінний компонент не обов'язковий для всіх кличок.

Кінонімам притаманні такі головні функції: номінативна та індивідуалізації денотата. Клички не тільки називають об'єкт, а й індивідуалізують його, виділяючи з ряду однорідних. Кіноніми також можуть виконувати характеристичну функцію (інформативну), тобто нести певну інформацію про денотат, указуючи на його властивості, наприклад: Цигамнка (тварина з чорним забарвленням шерсті). Характерними для кінонімів є також додаткові функції: експресивна (частина кличок уживається зі зменшено-пестливими суфіксами: Дружомк, Жучомк, Ай-Пемтрик, Айвумша, Кузбамсик), естетична ? у виборі клички мовець керується тим, наскільки відповідає назва статусу тварини (пов'язана з походженням собаки, її породою і т.д.), наприклад: Лорд, Камемлія, Афродімта.

Існують певні відмінності між називанням звичайних та породистих тварин, що мають родовідну. У породистих собак до імені додається назва заводу або розплідника, у якому тварина народилася. Саме такий набір онімів і є повним офіційним найменуванням тварини. У виборі назви розплідника / заводу є певні традиції. Можуть бути використані: назви породи (Бульдомгер); ім'я чи прізвище власника (Дім Ромамнових); назва країни родоначальника породи (із Малемнького Китамю); місто або місцевість, де знаходиться розплідник (Крим-Орламн); певні ознаки породи (Блек Дамймонд) та інші. Однак така назва, що є тільки показником «елітного» походження собаки, у побуті завжди опускається й ніколи не використовується.

Із часом певні кіноніми, що мають багатолітні традиції вживання, поступово опиняються на периферії використання. Поява лексичних одиниць на позначення нових явищ та предметів навколишньої дійсності сприяє збагаченню кінонімікону новими номінативними одиницями. Наприклад, сьогодні оніми на зразок Барбомс, Шамрик, Бомбик мають нижчу частотність використання. Натомість більшої популярності набувають нові лексеми, що впевнено закріплюються у свідомості мовців. Тепер у якості кличок можна частіше зустріти назви Шрек (мультперсонаж), Халк (кіногерой), Фамнта (торгова марка), ніж традиційні Пушомк, Сірком та ін.

У другому розділі «Принципи та мотиви номінації в кінонімії» окреслено головні принципи й мотиви кінонімної номінації, з'ясовано кількісне співвідношення кінонімів, розподілених за виокремленими мотиваційними типами, визначено екстра - та інтралігвальні чинники, які впливають на вибір кличок.

Присвоєння клички здійснюється на основі суб'єктивної чи об'єктивної оцінки власника внаслідок виокремлення у тварини особливостей, що певним чином вирізняють її з-поміж інших.

Різноманітність мотиваційних ознак дає змогу групувати кіноніми за трьома загальними принципами номінації: «тварина і навколишній світ», «тварина як така», «тварина і людина».

Найпоширенішою в кінонімії є номінація тварини за зв'язком з навколишнім світом мовця (принцип «тварина і навколишній світ»). Цей принцип представлений 44,26% найменувань. Особливістю таких кінонімів є те, що вони виражають опосередковану характеристику без урахування притаманних позначуваному об'єктові ознак. Поширеними є клички, мотивовані лексемами природно-географічної сфери (зафіксовано такі підкласи власних назв, що стали кінонімами, ? назви міст: Ліверпумль, Женемва, Осамка, Стамбумл, Тирамна, Пальмімра, Лозамнна, Куршавемль; штатів, областей, провінцій: Алабамма, Алямска, Саксомнія, Карабамх, Кашмімр; річок: Інгумл, Амльма, Урамл, Дунамй, Ремйн, Теммза, Тимса, Семна, Єнісемй; гірських вершин: Еверемст, Алтамй; держав: Алжимр, Камерумн, Панамма, Сомалім.

Зафіксовано творення кінонімів від назв культурно-мистецької царини, зокрема від імен літературних, мультиплікаційних і кіноперсонажів: Карабамс, Тарзамн, Кіамра, Сіммба, Балум, Бемтмен, Коломмбо, Ромемо, Фан-Фамн, Уммка, Чиполімно, Мазамй, Мумум; від власних імен відомих людей ? діячів мистецтва, естради, телебачення, кіноакторів: Кейдж, Амрні, Травомлта, Сталомне; кінорежисерів: Хічкомк, Тарантімно, Курасамва, Рімчі; художників: Да Вімнчі, Далім, Пікамссо, Веламскес, Рафаемль; композиторів: Бетхомвен, Момцарт; письменників: Муракаммі, Пумшкін; від назв творів мистецтва ? картин: Джокомнда, Момна Лімза; клички, утворені від загальних назв стилів мистецтва, мистецьких течій та інших термінів цієї сфери: Модемрн, Авангамрд, Гомтика, Арт, Хай-Темк, Хімпі, Акваремль, Альманамх, Вемстерн, Вернісамж, Каламбумр, Грамфіка.

Виявлено назви, мотивовані суспільно-історичною лексикою, наприклад, утворені від лексем, пов'язаних з віруваннями, релігійними, конфесійними уподобаннями тощо: Вій, Бабамй, Русамлка, Зевс, Крімшна, Шайтамн; від назв посад, звань, титулів, офіційних звертань до осіб чоловічої та жіночої статі в різних країнах: Граф, Баромн, Маркімз, Лорд; від імен відомих історичних осіб: Тамерламн, Наполеомн, Бімсмарк, Піночемт.

Актуальним є творення кличок від назв торгових марок, брендів, організацій тощо: Армамні, Лакомста, Твікс, Омпель, Лемксус, Арістомн, Рошемн, Свімточ; мотивованих назвами абстрактних понять, процесів, станів тощо: Фантамстика, Фантамзія, Азамрт, Дурмамн; утворених від лексем науково-технічної галузі (наприклад, від астрономічних апелятивів, а також космонімів: Кассіопемя, Антамрес, Симріус, Квазамр; комп'ютерних термінів та сленгових розмовних лексем: Чат (спосіб спілкування в інтернеті), Амська (сленг. ? назва комунікаційної програми для інтернету)); мотивованих спортивною лексикою (наприклад, утворені від назв спортивних клубів, команд: Памрма, Ювемнтус, Чемлсі, Бавамрія; власних імен відомих спортсменів: Зідамн, Ронамлдо, Бемкхем, Раумль; від загальних спортивних термінів: Старт, Чемпіомн, Рамунд);

Зафіксовано творення кінонімів від назв осіб за родом занять, поглядами, професією (Бандимт, Патріомт, Фашимст); мотивованих лексемами військово-морської сфери (Катюмша, Гранамта, Гімльза, Самурамй, Вимтязь, Джигімт, Морямк, Вімкінг, Партизамн, Мамршал); утворених від назв продуктів харчування (Паштемт, Пельмемнь, Зефімр, Хот-Домг); мотивованих назвами грошових одиниць (Кромна, Лімра, Бакс, Тумгрик, Фомринт, Ескумдо, Гумльден, Дирхамм, Болівамр); утворених від назв національностей, рас (Німмець, Роммка (від «роми»), Чечемн); мотивованих лексемами на позначення предметів, матеріалів, елементів одягу тощо (Шнуромк, Фамнтик, Бумерамнг, Камемя (прикраса), Вімник); мотивованих вигуками і звуконаслідувальними словами (Урам, Бамста, Цить, Гайдам, Банзамй, Брись, Атамс) тощо.

За принципом номінації «тварина як така» утворено 33,12% кличок. ґрунтується на увиразненні фізичних, психічних, розумових якостей, а також ознак, зумовлених місцем проживання, способом життя, функціями та іншими особливостями, що тією чи тією мірою характеризують тварину. Такі клички переважно мають прозору мотивацію ? в основі називання лежать зовнішні ознаки, риси характеру, поведінки тощо; їхні значення можна зрозуміти без додаткового контексту.

Значний мотиваційний потенціал виявляє характеристика фізичних та фізіологічних особливостей тварини. Виділено підгрупи назв мотивованих: а) забарвленням шерсті тварини (Сніжомк, Біламн, Бімлий, Світламй ? із семою «білий»; Самжа, Чомрний, Чорт, Блек (від англ. black ? чорний), Цимган ? чорної масті; Симвий, Сірком, Грей (від англ. grеy ? сірий), Димомк, Тумамн ? у значенні «сірий»); тварину рябої масті позначають кіноніми з основою ряб- : Рябком, Рябимй, Рябимш); б) зовнішньою привабливістю / непривабливістю (позитивну сему «краса» мають назви на зразок Мамчо, Клеопамтра, Аполломн, Нефертімті, Нарцимс, що в докінонімний період використовувалися на позначення когось або чогось привабливого; з протилежним значенням уживаються кіноніми Вимдра, Гомблін, Чумчало); в) соматичними ознаками (розмір тіла ? Кномпка, Мумха, Блохам, Амбамл, Герамкл; форма тіла ? Бутумз, Помнчик, Шамрик, Пумзик, фізичні вади ? Косимй, Сліпимй, Кумций); г) фізичною силою тварини (Тайфумн, Везумвій, Грім, Грозам, Цунаммі, Гранімт); ґ) особливостями шерстяного покрову (Пушомк, Пушемчок, Кумдла, Кудламй, Кудламтий); д) особливостями голосу (Гамвчик, Гавчумн, Гавчумш; опосередковано характеризують тварину за голосом назви на кшталт Грім, Грозам, підставою для вибору цих онімів слугувала ознака «схожості за гучністю» голосу тварини з відповідними явищами природи); е) особливостями розміщення плям на шерсті (собаки темного кольору з білими плямами на кінцівках лап часто отримують клички Бомсий, Бомсик, Босямк) та ін.

Серед підгрупи назв, об'єднаних загальним значенням «внутрішні особливості тварини», виокремлено такий набір мотивів: «особливості поведінки, характеру» (Забіямка, Нещамда, Промйда, Бушумй, Буямн, Тирамн, Демспот); «розумові ознаки» (у межах цього розряду назв виокремлено клички із семами «гострий розум» (Цемзар, Соломомн) і «розумові обмеження» (Дурамк, Дуримло, Думра, Балдам)). Поширеними є номінативні одиниці, мотивовані територіальною віднесеністю тварини або породи. Наприклад, кличку Інгумл, утворену від назви річки в м. Кіровограді, присвоєно тварині, що проживає в цьому місті.

Зафіксовано номінативні одиниці, мотивовані функціями тварини. Виокремлено мотиви: а) функція на полюванні ? клички собакам мисливських порід присвоюють переважно, враховуючи їхні функції під час полювання, наприклад, гончакам підбирають кличку, що означає мелодію, бо головна ознака породи ? голос (Альт, Акомрд, Бас); собаки мисливських порід, завданням яких є знайти, загнати й піймати жертву, наприклад хорти, отримують назви, що означають порив, політ, швидкість (Доганямй, Хватамй, Долітамй, Шукамй, Криламт); б) охорона (Дозомр, Вамрта); опосередковано вказують на цю функцію клички: Цемрбер (від лат. Cerberus - у давньогрецькій міфології триголовий злий пес із хвостом і гривою із змій, що охороняє вхід до потойбічного світу), Аргумс - у грецькій міфології стоокий велетень, охоронець.

Третій мотиваційний тип «тварина і людина» охоплює назви тварин за їхнім зв'язком з людиною. Усього зафіксовано 22,4% назв від загальної кількості досліджуваного матеріалу. У процесі називання актуалізовано особливості стосунків людини з твариною.

У межах типу виділено такі підгрупи назв, мотивовані: а) ставленням власника до тварини: Любимм, Частимнка Душім Моємї, Голумбка Моям, Моям Любов; б) зв'язком тварини з її власником (ця підгрупа кінонімів мотивована іменами, прізвищами, прізвиськами власників собак, наприклад, кіноніми Чамлий, Анімкін, Бомйко, Шульгам утворено від омонімічних прізвищ; в) професійною діяльністю власника (цю підгрупу назв формують кіноніми, мотивовані сферою діяльності господаря тварини, наприклад, цілком закономірними є клички Фамза і Ноль, дані тваринам працівником енергетичної сфери; Ресомра - шофером; г) обставинами придбання тварини: клички Намйда, Приблумда, Приплемнтя вказують на те, що тварину було випадково знайдено або вона самостійно «прибилася» до двору; семантика кличок Дарумнок, Преземнт засвідчує факт дарування собаки; назви Емра, Мілемніум присвоєно тваринам, яких власники придбали у 2000 році.

Найбільш поширеними серед назв, утворених за принципом «тварина і людина», є клички, мотивовані випадковими антропонімами: Амамлія, Бамрбара, Вімллі, Дік, Жомра, Імрма, Міламна, Немстор.

Варто зазначити, що межі такого поділу кінонімів за трьома принципами номінації є досить умовними. Часто клички, що мають однакове звукове оформлення, є абсолютно різними за мотиваційними ознаками. Наприклад, виділено такі мотивації клички Грім: 1) явище природи ? у такому випадку кличка належатиме до принципу номінації «тварина і навколишній світ»; 2) із семою «гучний», що вказує на особливості голосу; 3) із семою «небезпечний»; 4) із семою «сильний». В останніх трьох випадках кличка належатиме до принципу «тварина як така». За основу встановлення мотиву номінації взято пояснення власника.

Особливою є номінація заводів / розплідників. Найвищу частотність виявляють структури, що увиразнюють територіальну віднесеність денотата (24% від загальної кількості таких номінативних одиниць): Амльфа із Глодомс, Сакимл із Хутомра Надімї. Поширеним є найменування за зв'язком тварини з її власником (16,66%), зокрема назви, що містять прізвище чи ім'ям власника: Ва?ско із Домму Татамринових (прізвище власника - Татаринов), Динамр із Домму Шаромвих (прізвище Шаров), Рустамм Палімй (прізвище Палій).

У третьому розділі «Способи словотворення в кінонімії» досліджено дериваційні особливості кличок, визначено ступінь їхньої продуктивності, проаналізовано засоби творення кінонімів.

Високу продуктивність у кінонімії виявляє використання готових номінаційних одиниць. Найбільш поширеним в українській кінонімії є лексико-семантичний спосіб (60,2% кличок від загальної кількості), суть якого полягає у виникненні нового слова шляхом онімізації апелятивної та трансонімізації пропріальної лексики. Онімізація передбачає перехід апелятива до розряду онімів шляхом перенесення, тобто без додаткового афіксального дооформлення: Капітамн, Банкімр, Душмамн, Дракомн, Фуромр, Бальзамм, Азамрт. Трансонімізація полягає в переході власних назв іншого класу онімів у кіноніми: антропонімів ? Мімла, Зламта, Тимумр, Гаммлет; топонімів ? Алямска, Алжимр; гідронімів: Вімсла, Байкал; міфонімів ? Афімна, Зевс, Перумн, Тантамл та ін.

У межах морфолого-синтаксичного способу кіноніми утворюються шляхом субстантивації, тобто переходу інших частин мови, зокрема прикметників, дієслів, вигуків та звуконаслідувальних слів, в іменники: Гомрдий, Бімлий, Вімрний, Люмтий, Бумйний, Карамй, Поривамй, Літамй, Брись, Цить.

Творення кінонімних дериватів відбувається на основі запозичення мовцем довільно обраних апелятивних та пропріальних назв з інших мов. До цієї групи належать іншомовні лексеми, що мають українські відповідники й не увійшли до широкого вжитку, наприклад, Едж (від англ. edge ? лезо), Бой (англ. boy ? хлопчик), Хемпі (англ. happy ? щасливий), Вімнер (англ. winner ? переможець), Мемджік (англ. magic ? магічний), Кінг (англ. king ? король), Айс (англ. ice ? лід), Ред (англ. red ? червоний), Фламуер (англ. flower ? квітка), Б'юмті (англ. beauty ? краса). До цієї групи належать також російські запозичення на зразок Мєтємль, Усламда.

Так само шляхом запозичення утворено оніми, що виникли на базі апелятивів тюркських мов: Амйна ? у перекладі з туркменської «скло»; Батимр ? з татарської «герой, сміливий»; Шохрамт дослівно означає «слава» (турецьке sцhret, туркменське шохрат); тварину з рудим кольором шерсті позначає кінонім Чипамр (туркменське чыпар ? «рудий»).

У межах лексико-синтаксичної деривації кіноніми утворюються зрощенням словосполучень у цілісну лексичну одиницю. Серед досліджуваної групи назв зафіксовано один кінонім, утворений способом зрощення, що становить 0,02% від загальної кількості кличок: кінонім Дарнамш утворено від словосполучення дар наш з підрядним видом зв'язку між компонентами ? узгодженням.

Серед морфологічних способів словотворення кличок найбільш продуктивним є суфіксальний спосіб, яким утворено 8,45% кличок. Цей спосіб репрезентований словотвірними похідними, утвореними за допомогою 31 форманта. Найбільш поширеними є: - к(а) ? Баямнка (від баямн), Жумлька (від Жумля), Жумчка (від жук); - ик (-ік) ? Тимгрик (від тигр), Пумзик (від пумзо), Мухтамрик (від Мухтамр), Мамрсик (від Марс), Блохамстик (від блохамстий), - к(о) ? Бровком (від бровам), Буямнко (від Буямн), Гривком (від гримва), Лапком (від лампа), Малимшко (від малимш); - к(о) ? Білком (від білий), Боском (від бомсий), Рудьком (від рудимй), Сірком (від сімрий); - ун ? Плачумн (від пламкати), Ричумн (від ричамти); - уш, - уш(а) ? Ревумш, Тайфумша (від тайфумн); - ан/-анЧ, - ан(а) ? Біламн (від бімлий), Буямн (від бумйний); - ух, - ух(а) ? Лапумха (від лампа); Білумх; - ил(о), - л(о) ? Будимло (від будимти), Давимло (від давимти), Чудлом; - ак, - ак(а) ? Сивамк (від симвий), Білямк (від бімлий), Круглямк (від крумглий); - ок ? Жучомк, Дружомк та ін. Інші суфіксальні зразки представлені поодинокими прикладами: - инк(а) ? Пушимнка (від пух); - ар, - ар(а) - Чубамр, Жмотямра; - ицЧ(а) - Попелимця (від помпіл); - усЧ(а) - Лапумся (від лампа), - улЧ(а): Сивумля та ін.

Усіченням основ утворено 2,94% назв від загальної кількості. Найвищу продуктивність у межах способу виявляє апокопа, що полягає в утинанні кінцевої частини твірного слова: Кем від Кеммел, Наф від Нафамня, Сам від Самсомн. Афереза ґрунтується на усіченні початкової частини твірного слова: Ромра від Авромра, Мемдик від Ведмемдик. Синкопа полягає в опусканні середньої частини твірного слова: Шамня від ша-хим-ня, Шемф від ше-рим-ф.

Флексійним способом утворюються переважно фемінативи (1,73% від загальної кількості): Амльт-а від амльт, Грамнд-а від гранд, Мамрс-а від Марс.

Складні кіноніми (1,52% від загальної кількості) утворюються на основі трьох способів словотворення: основоскладання, словоскладання та абревіації. Виділено такі види творення абревіатурних кінонімних дериватів: 1) аглютинація (тобто складання початкових сегментів кількох найменувань - Графамль (Граф + Амль-фа), Емнді (Енемй + Діамна)); 2) телескопічний спосіб виявляється в складанні усіченого початкового сегмента одного слова з кінцевим сегментом іншого, наприклад: Юм-тика (Юм-рген + Бамл-тика), Басямня (Ба-гімра + Ма-сямня); 3) ініціальна абревіація: Грід (Г-ригомрій + Р-омамн + Ім-нна + Д-убемнки).

У межах осново складання виділено: чисте складання - Білонімс, Фасомль (від назв нот фа + соль), складносуфіксальний спосіб - Чорногрумдка, Білочумбко, Білогумбко; складання з нульовою суфіксацією - Чорноламп, Криволамп, Сиволамп, Білогумб.

До групи назв, утворених словоскладанням, належать кіноніми, що складаються з двох самостійних лексичних одиниць. Їхню формальну та семантичну цілісність на письмі передає дефіс: АфіМна-Авромра, СаМмба-Латимна, МеліМса-Мамйя, ВеснуМшка-Веснам, Лап-Лампич, Мал-Мамлич.

За допомогою нульової суфіксації (1,25% від загальної кількості досліджуваного матеріалу) відбувається творення кінонімів від прикметникових твірних основ, що виражають певну ознаку тварини: Злорамд (від злорамдний), Агремс (від агресимвний), Брунамт (від брунамтний).

Виокремлено такі види субституції (0,79% від загальної кількості досліджуваного матеріалу): а) субституція фінальних морфем Ведмемус (від ведмімдь), Арчисламв (від Амрчі), Дракомнтій (від дракомн), Тимгрія (від тигр); б) заміщення однієї чи кількох букв уже наявного антропоніма чи апелятива на довільно обрані, тобто утворення «паронімів»: О-рламндо (антропонім) і А-рламнда (кінонім), Х-амтрік замість П-амтрік; в) заміна препозитивного компонента складного апелятива на інший, що семантично пов'язаний з позначуваним об'єктом: ноосфемра - Зоосфемра.

За структурою українські кіноніми поділяються на однослівні та багатослівні (складені). Останні можуть бути побудовані за зразком найменування особи. Зафіксовано 6,92% кличок від загальної кількості. Відповідно до структурних особливостей виділено 14 підгруп таких кличок. Найбільш продуктивними є дво - та трилексемні відантропонімні структури, що походять від імені й прізвища, псевдоніма та іншої власної назви будь-якої реальної особи або літературного чи кіноперсонажа, як-то: Яросламв Мумдрий, Джордамно Брумно.

Наступну групу формують субстантивні словосполучення атрибутивного характеру (сполучення іменника з прикметником): Галамнтний Кавалемр, Яснимй Принц. Частим є використання сталих конструкції: Анжелімка Маркімза Амнгелів, Той Саммий Мюнхамузен, Фімніст Яснимй Сокіл. Як клички вживають описові конструкції: Афродімта Богимня з Оліммпу, Бамдді Супумтник Сомнця, Віолемтта Град Єлизавети; складені оніми з атрибутивним субстантивом: Крамсень Боніфамцій, Принцемса Бемстія, Теплом Душім, Цитадемль Зла, Цінам Щастя; зафіксовано структури зі спільнокореневими або повторюваними компонентами: Атамс! Промсто Атамс!, Бумря! Ой, Бумря!.

Окрім творення складених кличок, у кінонімній деривації спостережено таке явище, як універбація, тобто процес, скерований на перетворення двокомпонентної стійкої назви на однослівне найменування: онім Центамвра є еліптичним утворенням від космоніма Амльфа Центамвра. Зоонім Барбаромсса є похідним від історичного терміна «план Барбаромсса». Зафіксовано усічення однієї з твірних основ: Бумба (від Бубномвий Туз), усього 0,43% від загальної кількості досліджуваного матеріалу.

Творення офіційних назв тварин, що мають родовідну, виявляє певні особливості й зумовлене використанням як частин кличок назв заводів і розплідників. Виявлено такі способи словотворення похідних, як основоскладання, усічення, контамінація (аглютинація і телескопічний спосіб), субституція. Також як клички використовують певні синтаксичні конструкції, побудовані за відповідними структурно-граматичними моделями, найвищу частотність з-поміж яких виявляють назви зі значенням місця, що відповідають на питання «звідки?» й утворені за зразком «прийменник з, із + слово чи словосполучення».

Отже, система творення кінонімів є багатогранною й представлена широким набором різноманітних способів словотворення.

Процес творення кінонімів за допомогою морфологічних способів супроводжують морфонологічні зміни, переважно чергування голосних і приголосних фонем.

Чергування голосних фонем репрезентують альтернації: /о/, /е/ з /і/ - при творенні назв жіночого роду з формантом - к(а); /е/ та /о/ з /Ш/ - в коренях; чергування нульової фонеми з /о/ в суфіксах. Зафіксовано такі альтернації приголосних фонем: /к/ - /ч/ - при творенні назв чоловічого роду суфіксальним способом; /г/ - /ж/ - при творенні кличок чоловічого роду із суфіксом - ок, а також кінонімів жіночого роду з формантом - к(а). Трапляються чергування твердих приголосних фонем з м'якими в позиції перед суфіксами -ій, - ан, - к-, - ук, - ак, - ар, - ут, зокрема: /с/ ? /с?/, /н/ ? /н?/, /л/ ? /л?/, /д/ ? /дЧ/, /т/ ? /т?/.

Зафіксовано випадки елізії: Амрчі - Амрчик, Ай-Пемтрі - Ай-Пемтрик (елізія -і), Марг-ом - Маргумша (елізія - о), тайфумн - Тайфумша (елізія - ун). В останньому випадку спостерігається такий вид морфонологічних змін, як накладання: тайф-ум-н - Тайф-ум-ш-а. Це явище відбувається й у назвах на зразок: румб-і - Румб-і-к, Шемрлі - Шемрл-і-к.

Висновки

1. Зоонімія як галузь ономастики в українській мові залишається сьогодні малодослідженою, незважаючи на те що була об'єктом наукових зацікавлень протягом ХІХ ? ХХІ століть. Вивчення кличок тварин, зокрема в межах таких підкласів власних назв, як кіноніми, феліноніми, гіпоніми тощо, виявлення специфічних особливостей їхньої номінації та словотворення, упорядкування термінології, укладання відповідних словників значною мірою сприятиме глибшому опрацюванню та внормуванню системи української зоонімії.

2. Українська кінонімія в основному сформувалася як окремий ономастичний клас. Результати дослідження свідчать про наявність ознак, притаманних тільки цьому розряду онімів, а саме: близькість до антропонімів, найбільшою мірою до прізвиськ; вибір кличок з урахуванням зовнішніх та внутрішніх якостей тварин; наявність характерних для кінонімії способів деривації; традиційна номінація собак певних порід відповідно до їхніх головних функцій та території походження; функціонування переважно в усному мовленні; постійне збагачення новими лексичними одиницями; активний вплив на процес називання позамовних чинників: суспільно-політичних процесів, культурно-світоглядних тенденцій, національних традицій, моди, особистих уподобань, рівня освіченості, професії, захоплень власника тощо.

3. Для кінонімів характерні такі обов'язкові лексико-граматичні ознаки: предметність, віднесеність до категорії істот, залежність граматичного роду оніма від статі тварини. Більшість кличок має додаткову конотативну сему. Компонентний аналіз кінонімів виявив переважну орієнтацію мовців на позитивну оцінку денотата. Семи з негативними відтінками в кінонімах зафіксовані спорадично. Клички виконують низку функцій: головні ? номінації та індивідуалізації денотата; додаткові ? характеристичну, експресивну, естетичну, інколи рекламну.

4. Вивчення специфічних особливостей кінонімії в українській мові здійснено в трьох головних аспектах. Перший ґрунтується на дослідженні кличок собак з погляду загальних закономірностей, притаманних усім ономастичним класам. Другий передбачає аналіз кінонімів як зоонімного підкласу. Третій підхід сприяє визначенню рівня самостійності кінонімів в ономастичній системі, дає змогу з'ясувати особливості творення та функціонування досліджуваної групи назв.