Фразеологізми зі значенням побажання в німецькій та українській мовах (лінгвокультурологічний аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний лінгвістичний університет

Спеціальність 10.02.17 - порівняльно-історичне і типологічне мовознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Фразеологізми зі значенням побажання в німецькій та українській мовах (лінгвокультурологічний аспект)

Головіна Наталія Борисівна

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі загального та українського мовознавства Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник

доктор філологічних наук, академік АНВШ України Кочерган Михайло Петрович, Київський національний лінгвістичний університет, кафедра загального та українського мовознавства, професор-консультант

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Денисенко Софія Никифорівна, Львівський національний університет ім. Івана Франка, кафедра іноземних мов, завідувач кафедри

кандидат філологічних наук, доцент Дробаха Лариса Валеріївна, Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського, кафедра німецької філології, доцент

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (м. Київ-150, вул. Червоноармійська, 73).

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, професор О.М. Кагановська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована дисертаційна робота присвячена вивченню національно-мовної специфіки фразеологізмів зі значенням побажання в німецькій та українській мовах. Синхронічні й діахронічні аспекти вивчення взаємовідношення між мовним знаком та його користувачем, які створюють теоретичну основу для опису відмінних (індивідуальних) особливостей конкретних мов, точнішого опрацювання лексичної типології, дослідження лексичних систем і контекстуального вживання слів, тривалий час дискутуються на сторінках мовознавчих праць, висвітлюються в роботах таких вітчизняних та зарубіжних учених, як Н.Д. Арутюнова, Л.К. Байрамова, О.В. Бондарко, С.Н. Денисенко, В.І. Гаврись, І.О. Голубовська, В.В. Жайворонок, М.П. Кочерган, В.М. Манакін, П.Ф. Монахов, О.О. Тараненко, О.В. Тищенко, В.М. Ярцева та багатьох інших.

Відродження та оновлення національно-культурного багатства народів, невід'ємну та значну частину якого складають їхні мови, розкриває нові можливості дослідження фразеологічної семантики відповідно до мовних картин світу (С.Н. Денисенко). Плідність семантичного підходу до вивчення мовних одиниць, особливо у царині зіставно-типологічних студій, підтверджують розвідки Ш.Р. Басирова, О.І. Гамалі, Л.В. Дробахи, Л.М. Дяченко, О.В. Забуранної, Р.П. Зорівчак, О.Ф. Кудіної, О.Ч. Кшановського, Л.А. Лисиченко, С.Я. Литвака, В.Л. Пирогова, І.Е. Подолян, Н.І. Поміркованої та інших науковців.

Серед інших проблем нових перспектив набуває дослідження феномену етикету під кутом зору реалізації в його мовних одиницях національно-культурного змісту (В.Г. Антонюк, С.К. Богдан, В. Мойсієнко, Г.В. Дерев'янко, М.П. Фабіан). Проте нерозкритим залишається питання про національну своєрідність висловів побажання, які фактично відтворюють мікрообряди, оскільки без вербального компонента останні не можуть досягнути своєї мети і взагалі реалізуватися в своєму символічному статусі (В.В. Виноградов). Посідаючи одне з провідних місць у мовному етикеті народу, побажання як обов'язкові вербальні елементи використовуються для встановлення контакту між мовцями, для його підтримання та припинення, тобто обслуговують весь комунікативний акт. Тому спеціальне дослідження фразеологізмів зі значенням побажання (далі - ФП) двох віддалено-споріднених мов - німецької та української - в лінгвокультурологічному аспекті в широкому плані пов'язане з цілою низкою питань про взаємодію мови й культури, мови й етносу. Воно сприятиме розкриттю особливостей відображення картин світу двох народів, що є важливим для мовознавчої теорії, а також потреб міжкультурного спілкування.

Актуальність дослідження визначається загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних розробок на опрацювання проблеми універсального та ідіоетнічного в мовних системах з урахуванням когнітивних процесів, психологічних механізмів і стратегій ефективної комунікативної взаємодії. У зв'язку з цим фразеологізми зі значенням побажання (далі - ФП) в німецькій та українській мовах становлять інтерес для лінгвокультурологічних досліджень, що зумовлено особливою структурною та семантичною організацією цього типу фразеологізмів як національно маркованих мовних одиниць.

Зв'язок роботи з науковими темами. Проблематика дисертації вписується в коло питань, досліджуваних у межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України №0102U001457 “Слов'янське і балканське мовознавство: мова в етнокультурному та діахронічному аспектах” (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол №6 від 31 січня 2005 р.) та наукової теми “Проблеми зіставної семантики”, що розробляється на кафедрі загального та українського мовознавства Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол №4 від 29 листопада 2004 р.).

Метою дисертаційного дослідження є встановлення спільного й відмінного у формуванні, вираженні та функціонуванні німецьких і українських фразеологізмів зі значенням побажання.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких основних завдань:

? визначити головні ознаки ФП як мовних одиниць;

? з'ясувати шляхи національного маркування ФП у зіставлюваних мовах;

? встановити джерела національно-культурної специфіки ФП у зв'язку з мовними та позамовними факторами їх становлення;

? визначити образні чинники фразеологізації побажальних висловів у німецькій та українській мовах;

? з'ясувати характер залежності мотивації ФП від денотативної семи компонента “природна / побутова реалія”;

? виявити специфіку семантики денотативного компонента ФП у досліджуваних мовах;

? встановити рівень фраземотворчих потенцій денотативного компонента побажань;

? визначити місце ФП в бінарній опозиції “добро - зло” та уточнити символічні значення її конституентів у німецькій та українській мовах.

Об'єктом дослідження обрано фразеологічні одиниці зі значенням побажання в німецькій та українській мовах.

Предметом дослідження є ізоморфізм та аломорфізм фразеологізмів зі значенням побажання в німецькій та українській мовах у лінгвокультурологічному висвітленні.

Матеріалом дослідження є фразеологізми-побажання (загальним обсягом 2236 одиниць - 864 німецької мови та 1372 української), вилучені шляхом суцільної вибірки з одно- та двомовних фразеологічних і тлумачних словників, лінгвокультурологічних, країнознавчих джерел, а також німецьких та українських народно-поетичних і художніх творів. Крім цього, джерелом матеріалу слугували україно- та німецькомовна преса, телебачення, мережа Internet, уривки з євангельських текстів, усне побутове мовлення німців і українців.

Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження використано такі методи: описовий - для з'ясування характеру впливу мовних і позамовних чинників на формування значення ФП; зіставний метод - для системного порівняння ФП німецької та української мов з метою виявлення їх національно-мовної специфіки на фоні спільної семантики; компонентний аналіз - для визначення домінантної семи в семантичній структурі побажання; лінгвокультурологічний - для встановлення взаємозв'язку між культурним фактором та семантикою ФП; елементи кількісного аналізу - для визначення фраземотворчих потенцій денотативного компонента в побажаннях двох мов.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше національна специфіка ФП сучасних німецької й української мов отримала лінгвістичне висвітлення з позицій зіставного аналізу в лінгвокультурологічному аспекті. У дисертації вперше опрацьовано схему та модель комплексного міжмовного зіставного аналізу денотацій як структурних і семантичних елементів побажальних висловів з подальшим зіставним аналізом їх конотативної модальності в двох мовах. Виявлено збіг і розбіжності у використанні ФП на основі спільності певної ознаки в двох віддаленоспоріднених мовах, розкрито причини їхнього ізоморфізму/аломорфізму. Встановлено міжмовні відповідники ФП та визначено їхні лакуни.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження визначається тим, що його результати є внеском у теорію зіставної фразеології як галузі контрастивної лінгвістики, а також у семасіологію, ономасіологію та теорію міжкультурної комунікації. Результати дослідження доповнюють наявні в лінгвістиці теоретичні положення про взаємодію мови й культури, мови й етносу, про універсальне та ідіоетнічне в мовних системах. Дослідження сприятиме вдосконаленню методики зіставного аналізу фразеології двох віддаленоспоріднених мов. Новий погляд на причини ізоморфізму / аломорфізму фразеологічних одиниць сприятиме розвитку етнолінгвістики, лінгвокультурології, інших суміжних галузей.

Практичне значення роботи полягає в можливості використання її основних положень і результатів у теоретичних курсах “Порівняльна типологія” (розділ “Фразеологія”), “Загальне мовознавство” (розділ “Контрастивна лінгвістика”), “Порівняльна лексикологія” (розділ “Фразеологія”), “Лінгвокраїнознавство”, в практиці викладання німецької й української мов, у спецкурсах і курсах за вибором з лінгвокультурології, лексикології, когнітивної лінгвістики, при написанні наукових праць з зіставного мовознавства. Матеріали дослідження можуть бути використані в лексикографічній практиці, зокрема в укладанні перекладних німецько-українських фразеологічних словників.

Апробація основних положень та результатів дослідження була здійснена на двох міжнародних конференціях: VII Міжнародній науковій конференції “Проблеми зіставної семантики” (Київ, 2005), V Міжнародній науково-практичній конференції з питань методики викладання іноземної мови (Одеса, 2007) та двох науково-практичних конференціях: “Пріоритетні напрями науки: пошук студента” (Ізмаїл, 2005), “Актуальні проблеми лінгвістики та лінгводидактики у контексті євроінтеграції” (Київ, 2006).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено у п'яти наукових працях загальним обсягом 2 др. арк., у тому числі в чотирьох статтях (1,75 др. арк.), опублікованих у фахових наукових виданнях ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, списків використаної літератури, лексикографічних джерел, джерел ілюстративного матеріалу, додатків. Загальний обсяг праці разом з бібліографією й додатками становить 226 сторінок, з яких 196 сторінок складає основний текст.

У вступі обґрунтовано актуальність дисертації, визначено головну мету та конкретні завдання дослідження, об'єкт, предмет, методи лінгвістичного аналізу, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, наведено дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі визначено місце ФП у лінгвокультурологічних дослідженнях, з'ясовано роль мовних та позамовних чинників у структурній та семантичній організації ФП у німецькій та українській мовах, а також виявлено образні чинники фразеологізації побажань у цих мовах; висвітлено генетичні джерела цього типу фразеологізмів, визначено основні засоби втілення їх національно-культурної специфіки в семантичному полі “побажання” в німецькій та українській мовах.

У другому розділі здійснено зіставний аналіз семантичної структури ФП за двома типами денотативного компонента (далі - ДК) - “природна реалія” і “побутова реалія”; визначено характер впливу денотативних сем десяти тематичних груп номінативних компонентів - назви дерев і рослин, сільськогосподарських і городніх культур, диких і свійських тварин, птахів, будівель і приміщень, предметів побуту, страв і напоїв, предметів одягу, одиниць виміру, грошових одиниць - на процес становлення фразеологічного значення німецьких та українських побажань. Встановлено рівень фраземотворчих потенцій цих компонентів у семантичному полі “побажання” в досліджуваних мовах.

У третьому розділі типологізовано й охарактеризовано ФП німецької та української мов у зв'язку з полісемантичними опозиціями “верх - низ”, “свій - чужий”, “внутрішній - зовнішній”. Визначено семантичні центри ФП двох мов, які репрезентують позитивний і негативний полюси бінома “добро - зло”,

символічні значення номенів укр. “земля” - нім. “Erde, Boden”, укр. “небо” - нім. “Himmel”, укр. “вогонь” - нім. “Flamme”, укр. “вода” - нім. “Wasser” та їх роль у реалізації семи `благопобажання / злопобажання' в досліджуваних одиницях.

У загальних висновках підбито підсумки роботи, викладено основні результати дисертаційного дослідження й окреслено перспективи подальшого опрацювання заявленої проблеми.

Список використаних джерел складається з 240 найменувань вітчизняних і зарубіжних авторів, 42 джерел лексикографічного (тлумачні, етимологічні, двомовні перекладні, лінгвокультурологічні, етнолінгвістичні словники) та довідкового (словники символів, словники-довідники, енциклопедії) характеру та 76 джерел ілюстративного матеріалу (в тому числі електронні).

Додатки містять діаграми, що унаочнюють результати кількісного опрацювання зіставного аналізу денотацій ФП, за допомогою якого виявлено фраземотворчі потенції ДК “природна / побутова реалія” побажань у німецькій та українській мовах.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі - “Фразеологізми зі значенням побажання в контексті лінгвокультурології” - визначаються параметри дослідження ФП у лінгвокультурологічному аспекті, з'ясовується лінгвістична природа фразеологізмів-побажання, які дефінуються як синтаксичні утворення, що виражають цілісне переосмислене значення і автоматично відтворюються мовцями як формули побажання, привітання, віншування, припрошування, запрошення, примовляння, замовляння, заприсягання, застереження, прокляття. Будучи представленими в усіх стильових різновидах мови, ФП пов'язуються з етнолінгвістичними, соціокультурними правилами їхнього використання та розуміння. Так, наприклад, на відміну від укр. ФП Добрий день!, нім. ФП Guten Tag! окрім привітання під час зустрічі може використовуватися також як привітання під час розставання. ФП Guten Abend! виконує функції привітання під час зустрічі з кимось увечері та вживається німцями як побажання Усього найкращого! при прощанні. Національна специфіка цих побажань, яка виявляється в їх функціонально-семантичному плані, є результатом впливу культури на своєрідність лексико-фразеологічних засобів мови, на особливості її нормативно-стилістичної системи, тобто стилістичного розшарування мови, та мовленнєвий етикет (М.П. Кочерган). У процесі соціальної взаємодії формуються мовні норми, стереотипи продукування та сприйняття мовлення, які отримують соціальні ознаки в типових ситуаціях комунікації. Так, нім. ФП Gesegnete Mahlzeit! має декілька значень - “на здоров'я!”, “смачного!”, “здрастуйте!”, “прощавайте! (привітання під час обіду)”, ФП Wohl bekomm's! означає “за ваше здоров'я (тост)”;

уживається також в значенні “смачного”. У Німеччині Lebe wohl! кажуть тому, з ким прощаються на довгий час, а ФП Auf Wiederhцren! є специфічним висловом, який використовується німцями як формула прощання по телефону. Укр. З Богом!, У добрий час! є традиційними українськими формами побажання успіху, удачі, позитивних наслідків у роботі, в будь-якій справі (переважно, коли щось розпочинається). Укр. ФП Іди здоров! - форма прощання з побажанням здоров'я; ФП Іди з миром! - форма прощання з побажанням спокою, злагоди та всього доброго; ФП Всіх (усіх) благ! - усталена форма прощання з добрими побажаннями. ФП Ховай Боже! уживається для вираження побажання не принести горя, не наврочити кому-небудь своїми словами.

Будучи пов'язаними з етикетними нормами мовної спільноти, тобто традиційними способами спілкування представників певного соціуму, з регламентацією їхньої ритуальної поведінки, побажання створюють той вербальний фон, у якому всеосяжніше виявляються культурні вартості (В.Д. Ужченко). Абстрагованість фразеологічного значення зумовлюється тим, що в основі його лежать образи відповідних предметів і ситуацій, які формують у семантичній структурі певні конотації, сфокусовані у внутрішній формі ФП.

Спосіб бачення світу крізь мовні образи, що закарбовані у фразеології, будучи глибоко національним, спирається втім на єдині для всіх людей (тобто універсальні) логіко-психологічні та власне лінгвістичні конотації (С.Н. Денисенко). Джерелами цих образів у багатьох випадках слугують твори народної словесності: казка, легенда, міф та ін. Так, позитивне маркування лексеми Schlange в нім. ФП Seid klug, wie die Schlangen! (Будьте розумними, як змії!) відбувається на основі міфопоетичного образу, за яким змій уособлює мудрість. Шанування калини бере свій початок з тих давніх часів, коли ця типова для українського ландшафту рослина пов'язувалась з народженням Всесвіту, вогняною трійкою: Сонцем, Місяцем та Зіркою, що зумовило позитивне маркування лексеми калина в укр. ФП Щоб була як калина!

Мова є надбудовою нашої культури та зовнішнім виявом духу народу (В. фон Гумбольдт). Повторюючи історію культури, ФП виявляють національний характер через їх генетичний зв'язок з народними традиціями, віруваннями, обрядами та дійствами, забобонами тощо. Так, нім. Unberufen, toi, toi, toi! (Не зурочити, тьху, тьху, тьху!) та укр. Цур тобі, пек! (можливо, від назв охоронців родинного поселення (чурочки) або домашнього вогнища (пек), якими раніше відлякували злі сили, в сучасному житті німців і українців виконують роль вербальних оберегів. Саме образний зміст фразеологізмів може служити “підказкою” для культурно-національної інтерпретації, якщо він відображає характерні риси світогляду (В.М. Телія). На єдиний стиль світобачення двох культурних спільнот вказує віра в магічну силу слова, “віра в здатність слова однією своєю появою творити те, що ним означено” (О.О.Потебня). Вона має свій прояв насамперед у таких ФП, “які зашифровують доброзичливе побажання ніби перетворюють силою словотворчості злі якості, дії в сприятливі, бажані або хоча б нешкідливі” (Б.А. Ларін). Так, наприклад, нім. Hals- und Beinbruch! (Перелам шиї та ноги!), укр. Ні пуху ні пера! - “щасти”; нім. Angenehmes FlohbeiЯen! (Приємний укус блохи!) та укр. Спать до півночі, витріщивши очі! уживаються в значенні “добраніч”.

Вторинна номінація, і фразеологічна зокрема, є продуктивним способом творення нових мовних одиниць, що забезпечується принципом економії, який стримує кількісний приріст одиниць і призводить до переосмислення існуючих у мові мовних засобів. Так, свого часу колишнє повідомлення про закінчення терміну заборони на ловлю риби “Hiev on! Petri Heil!” зумовило появу в сучасній німецькій мові ФП Petri Heil! “привіт рибалкам, бажаю доброго улову” та Petri Dank! “привіт, гарно дякую”, букв. Петрі щастя!, Петрі подяка! (компонент Petri - пестливо від Petrus, апостол Петро, якого вважають покровителем рибалок). Генетичним джерелом звороту die grьne Hochzeit, який містить ФП Es leben die grьne Hochzeit und die Hochzeiter! (Хай живуть зелене весілля та наречені!), є народний обряд покривання нареченої вінком із зелених гілок, який ґрунтується на зближенні шлюбного покривання з зеленим листям, що покриває дерево (Д.Г. Мальцева). Виникнення ФП Щоб ти конячу голову наспав! пов'язане з народним лікувальним прийомом - підкладання під подушку хворому на лихоманку великої конячої голови (О.О. Потебня).

Семантичний ореол слова, його реальне функціонування в певному соціумі зумовлений усією історією слова, його етносоціальним і етнокультурним контекстом (М.П. Кочерган). Можна помітити, що назви геграфічних об'єктів, які входять до складу ФП, завжди підтримують зв'язок з певним історичним фактом, який безпоседньо впливає на маркування слова-топоніма в побажанні. Наприклад, негативно маркований компонент Берн в укр. ФП А возили б тебе до Берна! відіграє вирішальну роль у формуванні його значення “злопобажання (прокльон)” на основі такого факту: до Берна ще до ХІХ ст. доправляли тяжких злочинців для відбування покарання (І.Я. Франко). Такий самий процес спостерігається і в німецькій мові. Так, компонент Kassel набув пейоративного значення у зв'язку з тим, що під час франко-пруської війни (1870-1871 рр.) до міста Кассель примусово звозили підданців-новобранців, що зумовило вживання цього топоніма в ФП Ab nach Kassel! (Геть в Кассель!). Наведемо інші приклади ФП, які засвідчують, що емоції й оцінки відіграють настільки важливу роль у житті людини та суспільства, що вони стають однією з форм відзеркалення дійсності (В.І. Шаховський): А щоб попав на Серпяжин шлях!, Щоб тебе понесло на Щокотин слід!, Бодай ти, долино Кодино, мхами, болотами западала!, Бодай тебе не минула Вересоцька гребля!, Щоб знав, по чім в Тростянці гребінці!, А здуло б тебе, як Бачинську гору!, Вигнали б тебе, як Бачинську гору! (Бачинська гора в с. Бачині висока і крута), Втікай на Поділля! (в 1672-1705 рр. жителі Поділля звільнялися від сплати податків).

У тривалому процесі становлення, розвитку та функціонування ФП їх компоненти зазнають значних семантичних змін, до яких приводять процеси метафоризації, що ґрунтуються на образних асоціаціях, а це сприяє формуванню абстрактної семантики. Метафора в німецьких та українських побажаннях є результатом узагальнення і якісного перетворення розрізнених конкретних уявлень, пов'язаних із тим чи іншим денотатом, який використовується в кожному конкретному ФП специфічно залежно від обставин спілкування або контексту. Так, за конкретним представленням через хліб та сіль (Brot und Salz) постають ФП з узагальнювальним, ширшим значенням: укр. Щоб не довелось вам хліб-сіль ділити! - “щоб був господарем”; укр. Накажи вас, Боже, хлібом та сіллю! - “щоб були бідними”; нім. Das Brot, es gebe niemals aus, und Salz, das wrze jeden Schmaus, solange ihr hier weilt und euer Brot mit guten Freunden teilt! - “щоб були багатими”, букв. Нехай не закінчуються хліб і сіль, якою приправляють їжу, до тих пір, доки ви тут житимете та свій хліб з добрими друзями ділитимете! Отже, саме контекст є способом виявлення значення лексичної одиниці, що реалізується в певний момент, значення, що є унікальним у кожному окремому випадку (М.П. Кочерган).

У другому розділі - “Фраземотворчі потенції денотативного компонента побажань у німецькій та українській мовах” - аналізується лексико-семантична структура ФП німецької та української мов у зв'язку з семантичним навантаженням ДК - предметно-логічного значення слова, тобто значення, яке співвідноситься з певним об'єктом дійсності (класом таких об'єктів), що сприяє розкриттю способу мотивації цього типу фразеологізмів у кожній із зіставлюваних мов, а також встановленню збігу та розбіжностей мовних культур і мовних картин світу зокрема засвідчує специфіку членування ними довкілля.

Відповідно до завдань дослідження, корпус ФП для визначення фраземотворчих потенцій ДК у семантичному полі “побажання” складають фразеологізми з двома семантичними центрами: ДК “природна реалія” - назви дерев і рослин, сільськогосподарських і городніх культур, диких і свійських тварин, птахів; ДК “побутова реалія”, до якого входить шість тематичних груп: назви будівель і приміщень, предметів побуту, страв і напоїв, предметів одягу, одиниць виміру, грошових одиниць. Зазначені компоненти, вжиті в побажаннях двох мов переважно як структурно-організуючі елементи (для рими, емоційності, експресії, образності), використовуються для ФП двох семантичних типів благопобажання та злопобажання (прокльони). Тому припускаючи, що, якщо ДК є центром їх мотивації, за участю якого утворюється цілий ряд ФП, то частота певного ДК у фразеологізмах різної семантики дає змогу встановити рівень його фраземотворчих потенцій у семантичному полі “побажання” в двох мовах.

Розкриваючи образний стрижень мовного вираження, можна відновити погляди народу на ту чи іншу добу (О.О. Потебня). У ході дослідження встановлено, що сфера природи порівняно з побутовою сферою є більш потужним джерелом для побудови ФП у двох мовах. Так, ДК “природна реалія” наявний у складі 57,5% німецьких та 56,7% українських ФП, тоді як ДК “побутова реалія” - у 42,5% ФП німецької та 43,3% ФП української мови. Водночас це свідчить про певний збіг у використанні ДК на цьому рівні узагальнення. Розбіжність спостерігається у частоті переносних значень назв дерев і рослин, сільськогосподарських і городніх культур, диких і свійських тварин, птахів у складі ФП зіставлюваних мов (див. рис. 1):

Рис. 1. Діаграма процентного співвідношення ФП з ДК “природна реалія” в німецькій та українській мовах

Наведені в діаграмі результати кількісного аналізу ФП зіставлюваних мов з ДК “природна реалія”, свідчать про те, що в формуванні структури та семантики ФП німецької мови компонент-зоонім займає значно сильнішу позицію порівняно з компонентом-фітонімом (38,3% : 19,2%). В українській мові відсоток “рослинних” ФП є вищим (24,1% : 32,5%). Одним із головних чинників, який викликає істотну розбіжність між цими показниками в зіставлюваних мовах, вважаємо географічний фактор, який створює більш сприятливі умови для сільськогосподарської діяльності українців, унаслідок чого рослини стають згодом тією конкретною реалією, яка однією з перших залучається до процесу фраземотворення в українській мові.

Фразеологічна семантика побажань зумовлюється характером участі та взаємодії денотативного та конотативного компонентів у створенні узагальнено-образного значення (Р.П. Зорівчак). При зіставному аналізі лексико-семантичної структури ФП німецької та української мов виявляється, що найбільш відчутно цей процес відбувається в побажаннях з ДК “природна реалія”. Якщо розглядати схожості та розбіжності в процесі реалізації ДК “назви дерев і рослин” у ФП зіставлюваних мов, можна помітити, що семантично паралельними виявляються ФП, у яких наявні семи, що співвідносяться із певними властивостями денотата, його характерними ознаками, тобто у випадках, коли денотативна сема порівняно з конотативною займає більш сильну позицію. Наприклад, денотативні семи лексем нім. Eiche/укр дуб як елементи фразеологічного значення, виконують функцію фраземотворчої основи ФП нім. Sei stark wie eine Eiche! (Будь сильним, як дуб!) та укр. Щоб був сильним, як дуб!, що, у свою чергу, доводить стабільність символічного значення денотата в цих мовах.

Розбіжність у семантиці ФП зіставлюваних мов з лексемами-відповідниками виникає в результаті специфічного для кожного народу ракурсу сприйняття навколишньої дійсності, пізнання внутрішньої структури певного денотата, який скеровує процес його маркування в ФП. Наприклад, позитивне маркування лексеми нім. Kohl “капуста” в ФП Leb wohl, iЯ Kohl! (Живи добре, їж капусту!), що має значення “Будь здоровим!”, зумовлює денотативна сема `корисна рослина'. В укр. ФП Родися, жито, пшениця, вся ярениця і капуста в горшку! семантика лексеми капуста пов'язана з годувальним характером рослини, що активізує в побажальному вислові розвиток її значення “добробут”.

Аналіз ФП за параметром семантичної маркованості ДК “природна реалія” дозволив виявити денотати, які мають певну тенденцію щодо їх вживання в двох семантичних типах ФП. Так, у німецьких ФП з семантикою `благопобажання' вживаються лексеми Eiche “дуб”; Malz “солод”; Hopfen “хміль”; Brot “хліб”; Flachs “льон”; Kohl “капуста”; в українській мові - жито, пшениця, льон, коноплі. Сему “сила, здоров'я” реалізують у німецькій мові лексеми Eiche, Kohl; в українській - дуб, верба. Сему `багатство, добробут' реалізують у німецьких ФП лексеми Malz, Hopfen, Brot; в українській - пшениця, жито, хліб, льон. Визначальним чинником, який викликає розбіжності у виборі назв рослин для реалізації одного і того ж значення в аналізованих мовах, є специфіка природного оточення та господарської діяльності німців і українців. Тому кожен з двох народів збагачує семантику ФП назвою важливої для нього рослини.

Зв'язок, що встановлюється між оцінною орієнтацією людини і реалією (точніше - певною властивістю цієї реалії) та оцінюється на якійсь підставі (В.М. Телія), виступає головним критерієм віднесеності певного ДК до семантичного типу ФП. Так, семантично значущими для утворення благопобажань є лексеми нім. Stube “кімната”, Ofen “піч”, Kerze “свічка”, Sack “мішок”, Kessel “казан”, Becher “чарка”, Krug “келих”, Punsch “пунш”, Haube “чіпець”, FuЯ “фут”, Handbreitе “ширина долоні”; укр. тин, корчма, хата, піч, припічок, запічок, шпичка, чарка, миска, каша, кутя, вареники, пироги, личак, пояс, копа, карбованець, римські, фут. Семантичними елементами структури фразеологізмів зі значенням злопобажання є лексеми нім. Turm “вежа”; Kamm “гребінець”, Schьssel “миска”, Brezel “крендель”, Wurst “ковбаса”; укр. млин, вітряк, кіл, двір, вікна, діжа, лава, ковінька, коцюба, свічка, гребінець, сорочка, свитка, пелена, галушки, (косовий) сажень.

Специфіку фразеологічного маркування ДК “побутова реалія” в аналізованих мовах зумовлює в багатьох випадках емотивно-оцінне значення, яке доповнює відомості про реалію та скеровує процес семантичного розвитку фраземи-побажання, визначаючи її семантичний тип. При порівнянні денотацій, які актуалізуються в ФП зіставлюваних мов, встановлено, що найвищий рівень фраземотворчих потенцій у семантичному полі “побажання” виявляє ДК “назви предметів побуту”, проте порівняно з німецькою мовою, відсотковий показник українських ФП з цим ДК виявляється значно нижчим (21,3% : 14,8%). Середнім рівнем фраземотворчих потецій у німецькій та українській мовах відзначаються ДК “назви будівель і приміщень” та ДК “назви страв і напоїв”, проте в українській їх відсоткові показники вищі. ДК “назви одиниць виміру” виявляють у зіставлюваних мовах майже однакову фраземотворчу активність. Низьким рівнем фраземотворчих потенцій у двох мовах характеризується ДК “назви предметів одягу”, однак в українській він займає відносно сильну позицію щодо утворення ФП і формування їх семантики порівняно з німецькою мовою (2,1% : 3,9%). Головну розбіжність становить відсутність у компонентному складі німецьких ФП ДК “назви грошових одиниць” (див. рис. 2):

Рис. 2. Діаграма процентного співвідношення ФП з ДК “побутова реалія” в німецькій та українській мовах

німецький український фразеологізм побажання

Кількісний аналіз ФП з ДК “побутова реалія” дозволяє зробити висновок про істотні розбіжності у використанні назв побутових предметів у ФП німецької та української мов. Окрім того, для німецької мови суттєвою виявляється різниця між частотою вживання цього ДК та п'яти інших тематичних груп лексем. Частково це пояснюється тим, що порівняно з такими предметами повсякденного вжитку як, наприклад, будівлі, приміщення, одяг, гроші, які свого часу зазнали впливу європейської моди, фінансових реформ тощо, побутові предмети становлять найбільш стабільну в плані повної модернізації частину матеріальної сфери німців. Інформація культурологічного плану (культурні стереотипи, національно-специфічні ознаки поведінки народу, функціонально-стилістичні параметри спілкування тощо) так чи інакше впливає на вибір центрального компонента, під яким розуміється той елемент фразеологізму, який організовує вираз (Т.З. Черданцева), лексема, завдяки якій усе словосполучення, що входить до складу ФП, набуває нової референції невластивої жодній з його частин. Так, словосполучення leere Schьssel “порожні миски” в нім. ФП J-n vor leeren Schьsseln sitzen wьnschen компенсує відсутність у структурі фразеологізму лексеми голод (голодувати), перебираючи на себе її семантику. Зв'язок понять “порожні миски” та “пустий стіл”, що сприймаються як ознаки голоду, має своє лінгвокультурологічне пояснення. У германських мовах значення “блюдо, миска” поєднувалося зі значенням “стіл”, що, у свою чергу, зумовлено тим, що в давнину їжу подавали кожному на окремому плескатому предметі (дошці), який служив і столом, і блюдом (В.В. Левицький). Отже, на поверхню семантичної структури ФП випливає побутово-практичний елемент значення, який відображає специфіку мовного представлення змісту злопобажання Щоб хто-небудь голодував.

Як засвідчує історія, в динаміці мовної культури суспільства взаємодіють різні фактори, власне мовні, етнічні, соціальні, світогляд, наукові та прагматичні (С.Н. Денисенко). Зіставно-типологічний аналіз ФП німецької та української мов дозволяє зробити висновок, що їхня взаємодія є вирішальним внеском у формування “незримої” сторони семантики, яка несе в собі заряд різного роду семантичних інновацій, перетворень і, що найважливіше для зіставного мовознавства, - елементи національної своєрідності слів у рамках тієї чи іншої культури (В.М. Манакін). Так, в ході дослідження виявлено окрему групу лексем в українській мові, які реалізують свої фраземотворчі потенції в ФП протилежної семантики: дуб, верба, коза, свиня, вікна, решето, ковбаса, борщ, паска. Відсутність серед німецькомовного матеріалу таких прикладів дозволяє говорити про істотні розбіжності у фраземотворчих потенціях ДК “природна / побутова реалія” побажань у німецькій та українській мовах та вказує на особливості формування семантичної структури німецьких і українських ФП, зумовлених їх національномовною специфікою.

У третьому розділі - “Німецькі та українські побажання в межах бінарної опозиції добро - зло” - з'ясовується характер семантичних трансформацій лексем на позначення першоелементів буття укр. земля, небо, вогонь, вода; нім. Erde (Boden), Himmel, Flamme, Wasser та визначається їх символіка в побажаннях; типологізуються та характеризуються ФП у зв'язку з семантичними опозиціями “верх - низ”, “повний - порожній”, “свій - чужий”, “зовнішній - внутрішній”.

Вихідною фазою для вибору та переосмислення слова, залученого до процесу вторинної номінації, служить звичайний асоціативний досвід. Приводом для актуалізації цієї асоціативної сутності є національно-культурна значущість асоціата, або його буденність, зрозумілість для носіїв певної мови, його символічне усвідомлення (В.М. Телія). Поняття “земля”, “небо”, “вогонь”, “вода” належать до тієї ділянки універсальних категорій, для якої характерною є багатовимірність, тобто кожне являє собою сукупність взаємозумовлених та взаємопов'язаних ознак, побудованих на основі значення слова та його смислу. Тому не випадково процес становлення семантики німецьких і українських ФП з цими компонентами тісно пов'язаний з символікою відповідних природних об'єктів, що є здобутком колективного уявлення (К. Леві-Брюль). Символ як експресивно маркований компонент семантики ФП є продуктом оцінного сприйняття навколишнього світу, і якщо значення має національно-мовну специфіку, то смисл - універсальний, інтернаціональний (М.П. Кочерган). Так, позитивне / негативне маркування нім. Erde “земля” в ФП Da sei ihm die Erde leicht! (Нехай йому буде земля легкою!); J-n unter dem Boden haben wollen (Бажати комусь бути під землею), які експлікуються україномовними ФП з типологічно подібною внутрішньою формою Земля йому пером!; Щоб вас земля пожерла! привносить нове в образ-символ, який виступає мотивувальною ознакою благопобажання / злопобажання в цих мовах.

Актуалізація в ФП символу є кроком у минуле, поверненням до архаїчних властивостей духовності (К.Г. Юнг). Так, наприклад, в семантичній структурі нім. Heilige Himmel, schьtze und behьte! (Святе небо, захищай та бережи!); Himmelherrgott, beschьtze diesen Ort! (Небесний господар-Бог, захищай це місце!) лексема Himmel реалізує сему `захист, заступництво' на основі її символічного навантаження (небо і Бог сприймаються як одне ціле). В українській мові спостерігається вживання відповідної лексеми небо в побажаннях негативної семантики, наприклад, Щоб не знав, звідки на тебе небо впало!, Щоб тебе небо вкрило!, натомість її символічне значення, що пов'язане з релігійно-міфологічними уявленнями про світ богів, зберігається.

Виражальні можливості лексем нім. Flamme; Wasser, яким відповідають укр. вогонь; вода, також є специфічними. Так, німецькомовний матеріал демонструє семантичне зближення поняття “вогонь” з поняттям “життя” в ФП In Flammen werd' дlter, in Flammen wieder jung! (У вогні зробись дослішим, у вогні стань знову молодим!); Dankbar sei mit Herz und Munde, und so kehret leicht zurьck deine schцne, frohe Flamme! (Дякуй серцем і вустами, тоді легко повернеться твій гарний, веселий вогонь!), що вказує на певний національно-культурний стереотип, який має загальний вигляд Flamme < Leben (вогонь < життя). В українській мові співвідношення значення лексеми вогонь з поняттями пейоративної семантики “нещастя”, “хвороба”, “смерть” тощо зумовлює її вживання в злопобажаннях, наприклад, Щоб твоя душа вогнем палала!; Щоб ти без вогню згорів! Позитивна маркованість ФП з нім. Wasser; укр. вода зумовлена поєднанням природної речовини з поняттями “життя”, “здоров'я”, “розквіт”, негативна - з “голод”, “смерть”, “занепад”. Так, наприклад, актуалізація негативної оцінності цього компонента через номінативну функцію фразеологічної одиниці bei Wasser und Brot sitzen “сидіти на хлібі і воді” має в аналізованих мовах однакове символічне значення “голодувати”. Розбіжність поширюється на семантичну групу ФП для його реалізації: семантичною домінантою нім. An Gottes Hand hab' immer festen Stand, bleib' nie bei Wasser und Brot sitzen! (Щоб завжди мав з Божої руки твердий стан, ніколи не сидів на воді та хлібі!) є благопобажання; укр. Бодай тобі хліба з водою та лиха з бідою! уживається як прокляття і виражає побажання невдачі, лиха, всього недоброго. Отже, стрижневість понять “небо”, “земля”, “вогонь”, “вода”, представлених у ФП зіставлюваних мов, включається в ономасіологічну структуру бінома “добро - зло” й охоплює різні опозиції: життя - смерть, нагорода - покарання, розквіт - занепад, успіх - невдача, здоров'я - хвороба, щастя - нещастя, доля - недоля та інші.

На відміну від понять “верх” - “низ”, “повний” - “порожній”, які мають у побажаннях двох мов вербальне вираження (нім. Es lebe hoch!, букв. Хай росте високо!; Da bleib' voll SpaЯ!, букв. Залишайся повний радощів!; укр. Щоб ріс не вгору, а вниз!; Дай, Боже, повні груди здоров'я, щоб нікуди було й дихати!; Бодай тобі пусто було!), полісемантичні опозиції “свій - чужий”; “внутрішній - зовнішній”, являючи собою прихований, не виражений компонент значення побажального вислову, тобто не представлений у поверхневій структурі ФП, зберігає значний обсяг інформації імпліцитно. Так, нім. Die Gute komm' herein, der Bцse bleib' drauЯen! (Доброта нехай заходить, зло залишається на вулиці!) та укр. День добрий, тому, хто добрий, а злий біля порога постій! виявляють збіг у значенні на основі спільної семи `добрий - свій / недобрий - чужий'. Образне ядро німецько-української корелятивної пари ФП O Gott, mцge deine Strafe erreichen die Geldsдcke und die Reichen! (О Боже, покарай мішки з грошима та багатіїв!) - Побий, Боже, в кого багато грошей! становить семантичний елемент “багатий - чужий”, який репрезентує певну стереотипну ситуацію у свідомості людини.

Таким чином, добро і зло як етичні й аксіологічні категорії, які в традиційній культурі виражаються у протиставленні сприятливих і несприятливих для колективу й індивіда явищ, виявляються закодованими у внутрішній формі ФП, яка не тільки регулює процес генезису найменування та встановлює потенційний діапазон позначення, що впливає на іллокутивну силу висловлення, а й служить для наочного вираження знакових ознак у семантиці фразеологізму.

ВИСНОВКИ

Зіставне дослідження фразеологізмів зі значенням побажання у німецькій та українській мовах здійснено в лінгвокультурологічному аспекті в руслі останніх досягнень контрастивної фразеології, лінгвокультурології й лінгвосеміотики. Це дає змогу визначити головні ознаки ФП як одиниць мови; з'ясувати шляхи національного маркування ФП; встановити джерела їх національно-культурної специфіки у зв'язку з мовними та позамовними факторами становлення ФП; визначити образні чинники фразеологізації побажальних висловів; з'ясувати характер залежності вмотивування семантики ФП від денотативної семи компонента “природна / побутова реалія”; виявити специфіку семантики ДК в межах ФП у досліджуваних мовах; встановити рівень фраземотворчих потенцій ДК побажань; визначити місце ФП в межах бінарної опозиції “добро - зло” та уточнити символічні значення її конституентів у німецькій та українській мовах.

Сучасна лінгвістична наука зорієнтована на категорію етносу й на реконструкцію його культури за даними збережених народно-поетичних творів, обрядів, звичаїв, ритуалів, забобонів, перестрог тощо, з яких вилучається культурна конотація. Порівняння фразеологічних систем будь-яких двох мов, спрямоване на встановлення збігу і розбіжностей у структурі їхніх одиниць, вимагає ґрунтовного аналізу її окремих мікросистем, які мають спільні й специфічні ознаки, властиві всій системі в цілому.

Фразеологізми зі значенням побажання - стислі вислови фольклорного походження з властивими їм диференційними ознаками фразеологічної одиниці (стійкість, відтворюваність, цілісність та образність) активно функціонують у сучасній соціальній комунікації. Традіційно вживані в мовленні як формули побажання, привітання, віншування, припрошування, запрошення, примовляння, замовляння, заприсягання, поради, застереження, погрози, прокльону, вони пов'язуються з етнолінгвістичними й соціокультурними правилами їх використання та розуміння. Тому лінгвокультурологічний аналіз цього типу фразеологізмів вимагає лінгвістичних і традиційно-культурних знань, а також обізнаності з національною символікою.

У семантичному полі “побажання” в німецькій та українській мовах ФП розподіляються на два класи - благопобажання та злопобажання (прокльони). Фундаментом фразеологічного значення ФП виступає їх внутрішня форма, яка виявляє національний зміст через її співвідносність з культурними символами, еталонами, стереотипами, зумовленими специфікою світобачення та характером пізнання дійсності певним етносом. Структурну й семантичну організацію ФП у німецькій та українській мовах зумовлюють мовні та позамовні чинники, про що свідчить їх генетичний зв'язок з літературною спадщиною двох народів (зокрема творами народної словесності - міфами, казками, піснями, замовляннями тощо), історичними подіями та фактами, народними та релігійними віруваннями. В основі механізму створення цілісного узагальнено-образного значення ФП лежать образні чинники - метафора та метонімія, що спричиняють у семантичному полі лексеми зміщення ієрархічної залежності денотативних, конотативних і потенційних сем та надають їй можливості реалізувати власний фраземотворчий потенціал, який має в кожній мові свою специфіку.

Процес нової номінації, скерований різними ракурсами сприйняття навколишньої дійсності, які притаманні представникам двох соціумів, породжують національне маркування ФП. Його джерелом є національний образ, закладений в основу побажання, що формує семантику ФП відповідно до ментальних законів, які властиві саме тому народові, чиїм надбанням є цей вислів. Вираження національно-мовної специфіки ФП відбувається двома шляхами: комплексно, тобто на основі його ідіоматичного значення, що становить сутність фразеологічної одиниці, та розчленовано, тобто окремими елементами складу ФП. Кожен з цих шляхів створює основу для специфічної семантичної структури ФП, головним елементом якої виступає його компонентний склад. При зіставленні ФП двох мов стало можливим встановлення семантично паралельних ФП, які мають повні відповідники. Поряд з тим доведено, що національна специфіка досліджуваних одиниць найбільшою мірою виявляється у вживанні слів-реалій і слів із національно-культурним семантичним компонентом; у використанні національних власних назв і певних слів у співвідносних компаративних ФП; у семантичному обсязі слів, ідентичних у своєму основному значенні; у фраземотворчих потенціях ДК “природна / побутова реалія”.

Лінгвокультурологічний аналіз семантики німецьких та українських ФП з конституентами антонімічних пар “верх - низ”, “внутрішній - зовнішній”, “свій - чужий” засвідчує креативну силу внутрішньої форми, яка створює умови для національної ідентифікації фразеологізму на основі культурної (фонової) інформації, “прикріпленої” до сигніфіката, тобто до поняттєвого ядра. Універсальний характер позитивної оцінки поняття “добро” та негативної поняття “зло”, що є раціонально-логічним феноменом і тим самим загальнолюдським надбанням, зумовлює в багатьох випадках збіг у семантичному розвитку ФП німецької та української мов, тоді як лексична маніфестація, що конкретизує біном “добро - зло” в межах ФП, має національну специфіку та відбиває етноспецифічне осягнення певного фрагмента довкілля. На цьому фоні стає зрозумілим, що побажання двох віддаленоспоріднених мов - німецької та української - є неідентичними, але експліцитно вони виявляють міжмовно-інтеркультурну інваріантність на основі їх спільного концептуального підґрунтя, тому належать до спільної абстрактної моделі.

Представлений у дослідженні підхід до вивчення національно-культурної самобутності фразеологізмів зі значенням побажання може сприяти вдосконаленню методики дослідження стилістичних особливостей цих одиниць мови з урахуванням соціолінгвістичного, психолінгвістичного та типологічно-зіставного параметрів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Німецькі та українські фраземи привітання // Проблеми зіставної семантики. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2005. - Вип. 7. - С. 294-296.

2. Фраземи з компонентом фітонімом в українській і німецькій мовах // Науковий вісник ІДГУ. - Ізмаїл, 2006. - Вип. 20. - С. 140-146.

3. Символіка елементів “небо”, “земля” в побажаннях німецької та української мов // Вісник КНЛУ. Серія Філологія. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2006. - Том 9, №1. - С. 98-105.

4. Фольклорний конструкт фразеологізмів зі значенням “ПОБАЖАННЯ” (на матеріалі німецької та української мов) // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2006. - Вип. 13. - С. 100-106.

5. Денотативний компонент-реалія “назва предмета побуту” як етнокультурний маркер фраземи побажання (на матеріалі німецької та української мов) // V Міжнародна науково-практична конференція з питань методики викладання іноземної мови пам'яті професора В.Л.Скалкіна: Зб. наук. пр. - Одеса: Астропринт, 2007. - С. 250-256.

АНОТАЦІЯ

Головіна Н.Б. Фразеологізми зі значенням побажання в німецькій та українській мовах (лінгвокультурологічний аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.17 - Порівняльно-історичне і типологічне мовознавство. - Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2007.

Дисертація присвячена вивченню національно-мовної специфіки фразеологізмів зі значенням побажання в німецькій та українській мовах. Крізь призму останніх досягнень контрастивної фразеології, лінгвокультурології, семіотики здійснено зіставний аналіз цих одиниць з погляду їх конотативної модальності, фраземотворчих потенцій денотативного компонента та національно-культурної маркованості. Зіставно-типологічний аналіз фразеологізмів зі значенням побажання німецької та української мов проведено на основі предметно-тематичної класифікації денотативного компонента, який визнано їх структурно-організуючим елементом. Це дозволило з'ясувати характер залежності вмотивування семантики побажання (прокльону) в цих мовах від денотативної семи компонента “природна/побутова реалія”. Розкрито причини, які викликають збіг та розбіжності у фразеологічній семантиці в зіставлюваних мовах. Шляхом порівняльного аналізу встановлено рівень фраземотворчих потенцій денотативного компонента в семантичному полі “побажання” в німецькій та українській мовах. Німецькі та українські побажання проаналізовано в плані кореляції їх внутрішньої форми з біномом “добро - зло”. Установлено національну символіку його конституентів-корелятів, виявлено специфіку репрезентації імпліцитних смислів полісемантичних опозицій у побажаннях німецької та української мов.

Ключові слова: фразеологізм, прокльон, конотативна модальність, денотативний компонент, реалія, сема, внутрішня форма, корелят.

АННОТАЦИЯ

Головина Н.Б. Фразеологизмы со значением пожелания в немецком и украинском языках (лингвокультурологический аспект). - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.17 - Сравнительно-историческое и типологическое языкознание. - Киевский национальный лингвистический университет, Киев, 2007.

В диссертации предлагается новый интегрированный подход к изучению национально-языковой специфики фразеологизмов со значением пожелания в немецком и украинском языках. Сущность этого подхода состоит в том, что фразеосемантические групы - благопожелания и злопожелания (проклятия) двух языков рассматриваются как языковые единицы, связанные с этнолингвистическими, социокультурными правилами их употребления и понимания. Это создает условия для комплексного сравнительного анализа, который предусматривает изучение общих и отличительных черт исследуемых единиц с точки зрения их внутренней и внешней формы, семантико-структурных характеристик, коммуникативно-функциональных особенностей на основе их коннотативной модальности, фраземообразующего потенциала денотативного компонента и национально-культурной маркированности.

Сопоставительно-типологический анализ лексико-семантической структуры фразеологизмов со значением пожелания проведен на основе предметно-тематической классификации денотативного компонента - слова, которое соотносится с определенным объектом окружающей действительности (класом таких объектов), идентифицируя их в языковой системе как “природную / бытовую реалию”, что способствует раскрытию способа мотивации фразеологизмов-пожеланий в немецком и украинском языках. Денотативный компонент “природная реалия” включает четыре тематических класса слов: названия деревьев и растений, сельскохозяйственных и огородных культур, диких и домашних животных, птиц; “бытовая реалия” - шесть: названия строений и помещений, предметов быта, блюд и напитков, предметов одежды, единиц измерения, денежных единиц. Анализ их семантики позволил прийти к выводу, що являясь структурным и семантическим центром пожелания, денотативный компонент несет в себе заряд семантических инноваций, а также элементы национальной специфики, которые отвечают за внутреннюю организацию этого типа фразеологизмов.