Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 81'42 = 133.1

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ОБРАЗ "ЧАРІВНОГО" У ФРАНЦУЗЬКІЙ НАРОДНІЙ КАЗЦІ (ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ)

Спеціальність 10.02.05 - романські мови

ЄСИПОВИЧ КАТЕРИНА ПЕТРІВНА

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі французької філології Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

Мельник Валентина Іванівна, кандидат філологічних наук, доцент, Київський національний лінгвістичний університет, кафедра французької мови, декан факультету французької мови.

Офіційні опоненти:

Чередниченко Олександр Іванович, доктор філологічних наук, професор, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра теорії та практики перекладу з романських мов імені М. Зерова, завідувач кафедри;

Данилич Валентина Стефанівна, кандидат філологічних наук, доцент, Київський національний лінгвістичний університет, кафедра іспанської філології, завідувач кафедри.

Провідна установа: Львівський національний університет імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України, кафедра французької філології, м. Львів.

Захист відбудеться "20" лютого 2006 р. о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. Червоноармійська, 73).

Автореферат розіслано "20" січня 2006 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, професор О.М. Кагановська.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована дисертація присвячена дослідженню лінгвокогнітивних особливостей образу "ЧАРІВНОГО" як основного жанротвірного елементу французької народної казки.

Впродовж минулого століття й дотепер текст народної казки перебуває в фокусі літературознавчих (Т.С. Бакіна, Я.І. Пащук), фольклористичних (Є.М. Мелетинський), перекладознавчих (М.О. Венгренівська, О.Н. Гронська) та власне лінгвістичних студій. Вивчалися структурний (В.Я. Пропп, C. Bremond, J. Courtиs, A. Greimas), фонетичний (М.П. Дворжецька, Т.І. Саєнко), стилістичний (Н.В. Лещенко), лінгвопрагматичний (Н.Л. Мастилко) та лінгвокогнітивний (Н.Ф. Єремеєва, Ю.В. Мамонова) аспекти казки. Водночас семантика образної системи казки як цілісне утворення залишається недослідженою в ракурсі ролі її окремих компонентів, зокрема це стосується образу "ЧАРІВНОГО", який є визначальним елементом жанру народної казки.

Образ "ЧАРІВНОГО" є одним із найдавніших типів вимислу як в усній народній творчості, так і в художній літературі. В дисертації запропоновано виокремити "ЧАРІВНЕ" в уособлений метаобраз, реконструкція якого досягається за рахунок методу художнього метаопису. Цей метод ґрунтується на твердженні про існування в образній системі твору кількох систем образів, які мають різний ступінь абстракції (Андрій Білий, В.В. Виноградов, Ю.С. Степанов, О.М. Кагановська). Аналіз змісту образу здійснюється в рамках когнітивної поетики (R. Tsur, M. Freeman, О.П. Воробйова, Л.І. Бєлєхова), засади якої ґрунтуються на застосуванні методичного апарату когнітивної лінгвістики для вивчення текстів різних жанрів (Н.Є. Буцикіна, О.Л. Козачишина, О.С. Маріна, Д.М. Павкін, К.Г. Савицький). Дослідження семантики образів казки, відображення принципів побудови їх концептуальної структури та визначення їх ролі у вербалізації базових концептів казкової картини "чарівного" світу не було предметом аналізу, що й зумовлює актуальність даної роботи.

Актуальність обраної теми визначається загальною спрямованістю сучасних мовознавчих досліджень на вивчення різножанрових текстів. Семантика тексту народної казки становить особливий інтерес для мовознавчих студій у плані вивчення впорядкування інформації в образах текстів цього жанру з виходом у площину лінгвокогнітивних процесів, що сприятиме з'ясуванню механізмів об'єктивації знань про світ у мовних формах. Водночас лінгвокогнітивний аналіз образу "ЧАРІВНОГО" в текстах французьких народних казок дозволяє виявити національну специфіку жанру казки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах комплексної наукової теми "Дослідження когнітивних та комунікативно-функціональних аспектів системи одиниць французької мови", яка розробляється кафедрою французької філології Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол №5 від 18 грудня 2003 року). Проблематика розглянутої дисертації вписується в коло питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою Міністерства освіти і науки України "Типологія і функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної і лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний і прагматичний аспекти" (тема затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 24 січня 2000 року).

Метою роботи є встановлення базових концептуальних структур, які зумовлюють формування змісту образу "ЧАРІВНОГО" у французькій народній казці, визначення ролі таких структур у розгортанні казкової картини "чарівного світу", а також їх втілення в тексті казки за допомогою мовних засобів. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких основних завдань:

- уточнити жанрові характеристики французької народної казки;

- визначити зміст образу "ЧАРІВНОГО" як основного жанротвірного елементу народної казки;

- побудувати концептуальну модель метаобразу "ЧАРІВНОГО" у французькій народній казці;

- виявити концептуальні складники образу "ЧАРІВНОГО" й дослідити їх таксономічний та аксіологічний аспекти;

- з'ясувати концептуальну організацію казкової картини "чарівного" світу в її зв'язку з міфологічною картиною світу;

- розкрити концептотвірну роль мовних та мовленнєвих засобів у процесі ідентифікації базових концептів казкової картини світу досліджуваних текстів.

Об'єктом дослідження є тексти французьких народних казок.

Предметом дисертаційного дослідження є лінгвокогнітивний аспект змісту образу "ЧАРІВНОГО" у французькій народній казці.

Гіпотеза наукової розвідки полягає в тому, що художні образи персонажів, представлені в текстах французьких чарівних казок, є носіями концептуальної інформації. Виділення у французькій народній казці базових семантичних опозицій дозволяє простежити основні принципи побудови казкової картини світу та окреслює межі її розгортання за допомогою комплексу мовних засобів.

Матеріалом дослідження слугували 200 автентичних текстів французьких народних казок (загальний обсяг - 2215 с., кількість значущих текстових елементів: 5650 одиниць). До кола значущих текстових елементів входять мовні та мовленнєві явища (від окремих лексичних одиниць до висловлень, фрагментів тексту й далі до цілого тексту), семантика яких визначає їх здатність набувати концептуального навантаження в художньому творі.

Методи дослідження. Мета та конкретні завдання наукової розвідки зумовили використання методів концептуального, контекстуального, семантичного та кількісного аналізів. У межах концептуального аналізу метод когнітивного моделювання (Дж. Лакофф) використано для реконструкції моделі образу "ЧАРІВНОГО", методики фреймового (С.А. Жаботинська, О.М. Кагановська) та прототипового аналізів (А. Вежбицька, D. Kleiber) - з метою визначення ціннісних і таксономічних характеристик складників образу. Для виокремлення значущих текстових елементів у науковій праці залучено такі методи семантичного аналізу, як компонентний аналіз, спрямований на пошук сем, які збагачують у творі мовні одиниці додатковим поняттєвим й емоційним змістом; контекстуально-ситуативний та інтерпретативний аналіз - для визначення пропозицій, наділених додатковим емоційним змістом. Для увірогіднення результатів дослідження застосовувалися елементи кількісного аналізу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше досліджено семантику образної системи французької народної казки в рамках когнітивного підходу. Вперше встановлено "чарівний" елемент народної казки як концептуальний метаобраз, який має ієрархічну структуру. Визначено аксіологічне навантаження такого образу в тексті французької народної казки та виявлено прототипи його складників. Уперше реконструйовано концептуальну модель казкової картини "чарівного" світу в її безпосередньому зв'язку з міфологічною картиною світу, представлено елементи цієї структури в термінах бінарних концептуальних опозицій та продемонстровано розгортання таких опозицій у текстах французьких народних казок через сукупність мовних засобів. У науковій праці визначено прогнозуючу функцію казки, яка реалізується в площині проекції казкової картини "чарівного" світу на сучасне життя.

Теоретичне значення дослідження визначається тим, що його висновки слугують внеском у лінгвостилістику, когнітивну лінгвістику, когнітивну поетику. Здійснення лінгвокогнітивного аналізу художнього образу в тексті чарівної казки сприятиме подальшому розвитку досліджень тексту в межах лінгвокогнітивної парадигми. За такого підходу, в роботі запропонована методика дослідження казкової картини світу крізь призму казкового образу як сукупності бінарних концептуальних опозицій. Результати роботи сприятимуть визначенню принципів та способів упорядкування інформації в художньому тексті за допомогою мовних засобів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання основних положень і висновків дисертації в теоретичних курсах стилістики французької мови (розділи "Інтерпретація художнього тексту", "Поетичні тропи й фігури мовлення"), лексикології французької мови (розділ "Семасіологія"), у спецкурсі з когнітивної лінгвістики (розділи "Концептуальні моделі", "Фреймова семантика", "Прототипова семантика").

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження були предметом обговорення на шести наукових конференціях, у тому числі на двох міжнародних: "Динаміка наукових досліджень 2003" (Дніпропетровськ - Дніпродзержинськ - Київ, 2003), "Мовна освіта в контексті Болонських реалій" (Київ, 2005); всеукраїнській: "Актуальні проблеми філології" (Дніпропетровськ, 2003); науково-практичних у КНЛУ: "Мова і культура у сучасному світі" (Київ, 2003), "Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу" (Київ, 2004), "Лінгвістична наука і освіта у європейському вимірі" (Київ, 2005).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в трьох статтях у фахових наукових виданнях ВАК України (1,61 др. арк.) та в матеріалах міжнародних і міжвузівських лінгвістичних конференцій (3 доповіді). Загальний обсяг публікацій - 2,1 др. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної наукової літератури, довідкової літератури, джерел ілюстративного матеріалу та додатків. Обсяг тексту дисертації складає 165 сторінок, загальний обсяг роботи 220 сторінок. Список використаної літератури містить 298 праць, у тому числі 92 - іноземними мовами. У роботі містяться 25 таблиць та 33 рисунки.

У вступі обґрунтовано доцільність проведення дослідження, актуальність обраної теми, визначено наукову новизну, сформульовано мету, завдання й основні положення, що виносяться на захист, описано методи аналізу, викладено теоретичне й практичне значення його результатів.

У першому розділі представлено теоретичні положення, на які спирається вивчення семантики художнього тексту в межах лінгвокогнітивної парадигми, висвітлено роль образу "ЧАРІВНОГО" як основного жанротвірного елементу народної казки, визначено основні засади реконструкції казкової картини "чарівного" світу на базі виділення бінарних семантичних опозицій.

У другому розділі реконструйовано концептуальну модель образу "ЧАРІВНОГО" у французькій народній казці, яка поєднує в собі інформацію таксономічного й аксіологічного планів. Визначені основні аксіологічні характеристики прототипових чарівних персонажів, складників образу "ЧАРІВНОГО", та обчислено його загальну оцінку.

У третьому розділі висвітлено метаобразну функцію тропів (епітету, метонімії, метафори) у формуванні ціннісних концептів казкової картини "чарівного" світу. З'ясовано роль казкового просторово-часового показника в казковій картині "чарівного" світу й визначено способи його відображення в тексті казки за допомогою мовних засобів.

У загальних висновках підсумовано результати проведеної наукової розвідки й окреслено шляхи подальших розробок у галузі дослідження семантики художнього тексту.

У додатках наведено фрагменти ілюстративного матеріалу, концептуальну модель образу "ЧАРІВНОГО", представлено таблиці кількісного розподілу концептів сфери атрибутів та сфери функцій у концептуальних просторах актантів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. "Семантика образної системи тексту чарівної казки в світлі лінгвокогнітивного підходу". Текст казки є вербальним повідомленням, що передає предметно-логічну, естетичну, образну, емоційну та оцінну інформацію, яка оформлюється в ідейно-художньому змісті тексту в єдине ціле (І.В. Арнольд). Такий текст належить до художніх текстів міфологічної групи (О.М. Мороховський) й характеризується наявністю клішованої структури (В.Я. Пропп, Л.М. Мурзін, А.С. Штерн). Казковий текст посідає місце найбільш упорядкованої підсистеми в загальній системі епіки (І.І. Ревзін) з достатньо високим рівнем організації. Його основними характеристиками є обмеженість та стереотипізація дійових осіб. Текст чарівної казки має високий ступінь зв'язності, яка реалізується в образній системі (З.Я. Тураєва) та в упорядкованій системі предикатів.

Термін казка "conte" (фр.) походить від "conter" (lat. computare) - "перераховувати" епізоди оповідання [Larousse]. "Чарівні казки" (Contes merveilleux) часто називають у французькій мові "Contes de fйes" (Казки фей), що є умовним визначенням даного виду казок, адже саме про фей у них йдеться дуже рідко (А. Аарне, Ж. Бед'є, О.М. Веселовський). Чарівні казки виділяються не тільки за ознакою "чарівності", але й за досить чіткою композицією та структурними ознаками. Вони є складними за конструкцією, мають елементи надприродного, що відбиває їх нехристиянське походження.

Персонажі чарівної казки давно перетворились на знаки та символи абстрактних категорій добра, зла, прекрасного, потворного, чарівного. З усіх фантастичних образів казкові мають найвищий ступінь абстракції, адже в казках сконцентровано життєвий досвід, накопичений людством упрдовж тривалих відрізків часу, та індивідуальні фантазії безіменних виконавців, які трактують казковий сюжет на власний розсуд. Традиційна класифікація казкових персонажів (В.Я. Пропп) - "реальний герой", "шкідник", "даритель", "чарівний помічник", "персонаж, якого шукають", "відправник", "несправжній герой" - не дозволяє визначити їх чітку приналежність до системи образів "ЧАРІВНОГО", тому в нашому дослідженні ми спираємось на таксономію, запропоновану французькими фольклористами (П. Делярю, M. -Л. Тенез). Ця таксономія ґрунтується на визначенні семи складників елементу "чарівного" у французькій народній казці, а саме: чарівний супротивник, чарівний родич, чарівне завдання, чарівний помічник, чарівний предмет, магічна сила та магічне знання. Опозиція семантичних ознак персонажів чарівний/природний визначила розподіл персонажів французької народної чарівної казки за чотирма типами: ЧАРІВНИЙ СУПРОТИВНИК, ЧАРІВНИЙ РОДИЧ, ЧАРІВНИЙ ПОМІЧНИК та ЧАРІВНИЙ ЗАСІБ. Поняття магічна сила та магічне знання розглядаються нами як обов'язкові атрибути чарівних персонажів, а чарівне завдання є інструментом впливу чарівних персонажів на інших представників казкового світу.

Формування класичної форми чарівної казки було підготовлено занепадом міфологічного світогляду, відривом казкової фантастики від конкретної племінної етнографії. Центральне місце в казці посідає головна міфологічна опозиція СВІЙ / ЧУЖИЙ (О.С. Колесник), тому що вона відображає основний принцип буття в казковій картині світу. Персонажі чарівної казки можуть бути розглянуті як персоніфікація властивостей та станів (Є.М. Мелетинський). Тому в дисертації запропоновано опис персонажів чарівної казки за допомогою смислових протиставлень у вигляді комбінації семантичних ознак, які представлені в нашому дослідженні як бінарні концептуальні опозиції.

Казкова картина "чарівного" світу, відбита у французьких народних казках, створена міфологічною умовністю. Така картина світу є гармонійною, упорядкованою, суворо ієрархізованою та символічно зорієнтованою в просторі й часі. Вона поєднує в собі концептуальні сфери ЛЮДИНИ, ТВАРИНИ, МІФІЧНОЇ ІСТОТИ, АРТЕФАКТУ зі сферами ПРОСТОРУ та ЧАСУ.

Розділ 2. "Концептуальна модель образу ?ЧАРІВНОГО? у французькій народній казці". Мета даного розділу полягає в побудові концептуальної моделі метаобразу "ЧАРІВНОГО" в текстах французьких народних казок. образ чарівний когнітивна французька

Образ "ЧАРІВНОГО" досліджується в роботі як концептуальний простір, що може бути відображений у вигляді ієрархічної структури ЦІЛЕ - ЧАСТИНА, де ЦІЛЕ виражає власне образ "ЧАРІВНОГО", ЧАСТИНА - образи, що втілюють його в тексті казки. Таким чином, ми пропонуємо побудувати модель концептуального метаобразу "ЧАРІВНОГО" на базі гіпонімічного фрейму, який демонструє відношення між родом та видом.

У фрагменті моделі образ "ЧАРІВНОГО" позначений як ОБРАЗ, а його складники: ЧАРІВНИЙ СУПРОТИВНИК Adversaire surnaturel, ЧАРІВНИЙ РОДИЧ Parent surnaturel, ЧАРІВНИЙ ПОМІЧНИК Aide magique, ЧАРІВНИЙ ЗАСІБ Objet magique як ОБРАЗ 1, ОБРАЗ 2 і т.і. (див. рис. 1). Складниками образів виступають такі казкові актанти як: ЛЮДИНА, МІФІЧНА ІСТОТА, ТВАРИНА, АРТЕФАКТ, яким на схемі відповідає позначення ОБРАЗ 1.1, ОБРАЗ 1.2 і т.і. Наповнення образів продемонструємо на прикладі персонажа МІФІЧНА ІСТОТА (ОБРАЗ 1.1): чудовисько bкte а sept tкtes (ОБРАЗ 1.1.1), людожер оgre (ОБРАЗ 1.1.2), чаклун тagicien (ОБРАЗ 1.1.3). Всього в роботі представлено аналіз 20 образів - складників образу ЧАРІВНИЙ СУПРОТИВНИК, 8 - образу ЧАРІВНИЙ РОДИЧ, 23 - образу ЧАРІВНИЙ ПОМІЧНИК, 47 - образу ЧАРІВНИЙ ЗАСІБ (див. рис. 1):

Рис. 1. Фрагмент концептуальної моделі образу "ЧАРІВНОГО"

Проілюструємо таксономічний аспект дослідження складників образу "ЧАРІВНОГО" на прикладі персонажа ЧАРІВНИЙ СУПРОТИВНИК, який представлений у текстах французьких народних казок найбільшою кількістю описів (58 %). Супротивником є "людина або група людей, які протистоять у конфлікті, бою, грі". До класу СУПРОТИВНИКИ належать персонажі казкової оповіді, які протистоять у казці силам ДОБРА, порушують устрій казкового світу, перетворюючи його на ХАОС. Їхня приналежність до складників образу "ЧАРІВНОГО" виражається у прояві в них чарівних здібностей (force, savoir, ouпe surnaturels) або наявності ознак чарівної зовнішності (sept tкtes, trois yeux, grands dents), що особливо притаманне МІФІЧНИМ ІСТОТАМ (Bкte а tкte d'homme).

У 71 французькій народній казці образ ЧАРІВНОГО СУПРОТИВНИКА формується такими концептами, як МІФІЧНА ІСТОТА (26,5 %), ЛЮДИНА (6 %), ТВАРИНА (3 %). Наповнення вищезгаданих концептів здійснюється за допомогою таких актантів, як: МІФІЧНА ІСТОТА: gйant [9 казок]; ogre [5]; diable, diablesse [14]; sorciиre [1]; magicien [2]; sirиne [2]; mort [4]; bкte а sept tкtes [9]; fйe [5]; loup-garou [2]. ЛЮДИНА: йpoux [2]; parrain [3]; soeur [2]; princesse [3]; le mort [3]. ТВАРИНА: cheval [1]; agle [2]; ours [1]; lйopard [1]; serpent [1]. Розподіл складників образу "ЧАРІВНИЙ СУПРОТИВНИК" відбувається таким чином (див. табл. 1):

Таблиця 1.

Наповнення образу "ЧАРІВНИЙ СУПРОТИВНИК"

Кількісні дані, які унаочнює табл. 1, доводять, що прототипом ЧАРІВНОГО СУПРОТИВНИКА у французькій народній казці є МІФІЧНА ІСТОТА, периферію-1 (Д.M. Колесник) утворюють образи ЛЮДЕЙ, периферію-2 - образи ТВАРИН. Диференціація персонажів чарівної казки та їх функцій трактується як окремий випадок термів та предикатів. Логічне поняття терму ототожнюють у семіотиці з поняттям актанта (А.Ж. Греймас, Ж. Курте), яке замінює терміни "персонаж" та "дійова особа". Актант позначає не лише людину, але й тварину, предмет, абстрактне поняття. Предикатом є конститутивний член судження, який відображає ознаку суб'єкта, його стан і відносини з іншими предметами. Відповідно стан, внутрішні властивості суб'єкта, виражають статичні (квалітативні) К-предикати, а зміни суб'єкта, тобто будь-яке перетворення, виражають динамічні (трансформативні) Т-предикати (І.І. Ревзін). Казковому актанту ЧАРІВНИЙ СУПРОТИВНИК у французькій народній казці відповідає група предикатів, які відображають його статичні властивості та слугують базою для утворення концептуального простору (КП_к), що укладається концептами сфери атрибутів, які мають тенденцію до об'єднання в тексті казки в концептуальні дуплети та триплети (див. рис. 2):

Рис. 2. Концептуальний простір (КП_к) образу "ЧАРІВНИЙ СУПРОТИВНИК"

Концепт ЗЛОБЛИВІСТЬ є одним із найпоширеніших (44 казки) у французькій народній казці. За словником Petit Robert ЗЛОБЛИВІСТЬ mйchancetй n.f. визначається як "характер та поведінка злої людини, яка свідомо творить зло". Розгортання такого концепту продемонструємо на прикладі:

A midi, quand le sorcier revint et vit les quatre compagnons avec la jeune fille au milieu d'eux, il йprouva une telle rage que l'une des trois ceintures de fer qui lui entouraient les reins se brisa avec fracas. […] Alors sa colиre fut si grande que sa troisiиme ceinture sauta et que, lui aussi, comme ses anciennes victimes, se trouva changй en statue de pierre (La Fille du Magicien et Les Cachettes а dйcouvrir).

В наведеному прикладі, чаклун-ЧАРІВНИЙ СУПРОТИВНИК відчуває ЛЮТЬ (rage) "почуття роздратування, злості" + ГНІВ (colиre) "почуття сильного обурення, роздратування" = ЗЛОБЛИВІСТЬ, що стає причиною перетворення персонажа на кам'яну статую se trouva changй en statue de pierre, подібно до людей comme ses anciennes victimes, яким він завдав шкоди. Про силу та ступінь глибини почуттів чаклуна свідчить вживання вказівного займенника une telle rage та підсилювальної частки sa colиre fut si grande.

Кількісний аналіз свідчить про те, що найчастотнішими концептами, які активізуються за допомогою статичних предикатів й утворюють концептуальний простір образу ЧАРІВНИЙ СУПРОТИВНИК у французькій народній казці, є ПІДСТУПНІСТЬ (24 %), ЗЛОБЛИВІСТЬ (22 %) і ЖОРСТОКІСТЬ (13 %). Такі концепти характеризують актанти, що належать до класу ЛЮДИНА, ТВАРИНА та МІФІЧНА ІСТОТА. Менш частотними виявилися концепти НЕПРИВАБЛИВІСТЬ (12 %), НЕНАЖЕРЛИВІСТЬ (9 %) та ДУРІСТЬ (7 %). Найменш типовим для такого актанта є концепт СПРАВЕДЛИВІСТЬ (1 %).

Казковому актанту ЧАРІВНИЙ СУПРОТИВНИК у французькій народній казці відповідає група предикатів, які відображають його динамічні якості та слугують базою для утворення концептуального простору (КП_т), що укладається концептами сфери функцій, які мають аналогічну до К-предикатів тенденцію до об'єднання в тексті казки в концептуальні дуплети та триплети (див. рис. 3):

Рис. 3. Концептуальний простір (КП_т) образу "ЧАРІВНИЙ СУПРОТИВНИК"

У сфері функцій ЧАРІВНОГО СУПРОТИВНИКА такі концепти представлені нерівномірно. Найтиповішим для французької народної казки є концепт ЗАПОДІЯННЯ ШКОДИ (20 %). Однією з логіко-тематичних ліній (О.М. Кагановська) розгортання такого концепту є ЗАПОДІЯННЯ ШКОДИ = З'ЇДАННЯ + ВБИВСТВО + РОЗБЕЩЕННЯ + ВИКРАДЕННЯ.

Надзвичайно поширеним у казці є ритуал З'ЇДАННЯ жертви ЧАРІВНИМ СУПРОТИВНИКОМ. Особливо це стосується групи актантів, що належать до класу МІФІЧНА ІСТОТА. Наведемо приклад:

Bientфt arrive le Vieux qui est le Diable. "Je sens la chair fraоche, dit-il, il y a ici un chrйtien!", et il dйcouvre le militaire qu'il dйclare vouloir manger le lendemain (Belle Eulalie).

Даний фрагмент свідчить про те, що перша реакція диявола ("того, хто протидіє", "уособлення сил зла") на присутність у його будинку людини il y a ici un chrйtien є негативною, тому що в християнській релігії диявол - це істота, яка протистоїть БОГУ. Таким чином, ЛЮДИНА сприймається ним як засіб задоволення власних ницих інстинктів, у даному випадку - як їжа, свіжа плоть, запах якої диявол відчуває дуже гостро: Je sens la chair fraоche.

Наступною логіко-тематичною лінією розгортання концепту ЗАПОДІЯННЯ ШКОДИ є ВБИВСТВО, яке в казках ЧАРІВНІ СУПРОТИВНИКИ здійснюють за допомогою певного ІНСТРУМЕНТУ (зброї або інших предметів), наприклад:

Quand il faut dresser le lit des mariйs, Jeanne demande а s'en charger, commende а un forgeron trois fourches de fer а pointes aiguлs et les met dans le matelas, une а la tкte, une au milieu, une au pied, de maniиre que les pointes soient au ras des draps. Le soir, Jean se couche le premier, pousse un cri et meurt le cњur traversй d'une pointe (La Sњur infidиle).

Наведений вище фрагмент демонструє, як підступна сестра замовляє в коваля ІНСТРУМЕНТ убивства ? загострені вила trois fourches de fer а pointes aiguлs, які вона рівномірно встромляє у ліжко брата les met dans le matelas, une а la tкte, une au milieu, une au pied, що стає причиною його СМЕРТІ pousse un cri et meurt le cњur traversй d'une pointe. ІНСТРУМЕНТ УБИВСТВА не завжди фігурує в тексті, але його наявність може бути встановлено за допомогою ключових слів. Так, в уривку з казки "Le Gros Cheval Blanc" йдеться про те, як жінка Білого Коня побачила його ЖЕРТВИ з відрізаними головами: Elle rouvrit la porte c'йtait tout des filles avec le cou coupй, і тому таким ключовим словом виступає дієслово couper v.t., "поділити на шматки за допомогою інструменту".

Концепт РОЗБЕЩЕННЯ є також досить типовою функцією ЧАРІВНОГО СУПРОТИВНИКА, причому це переважно виявляється в його стосунках із дитиною:

La petite fille s'amusa а ramasser des aiguilles; et le bzou arriva chez la Mиre grand, la tua, mit de sa viande dans l'arche et une bouteille de sang sur la bassine. La petite fille arriva, frappa а la porte […].

- Prends de la viande qui est dedans et une bouteille de vin qui est sur la bassine. […] Dйshabille-toi, mon enfant, dit le bzou, et viens te coucher vers moi (Le Petit Chaperon Rouge).

Наведений уривок демонструє, як після вбивства la tua бабусі перевертень Вzou пригощає її онуку м'ясом prends de la viande і кров'ю une bouteille de sang старої та пропонує дівчинці роздягнутися Dйshabille-toi, mon enfant й лягти із ним у ліжко viens te coucher vers moi. Звертання до дівчинки mon enfant демонструє, як перевертень, усвідомлюючи вік дитини, навмисно РОЗБЕЩУЄ її, що дозволяє вважати його поведінку аморальною.

У розгортанні концепту ЗАВДАННЯ ШКОДИ ми вбачаємо розкриття прогнозуючої функції казки, яка виявляється в проекції казкової картини світу на християнську мораль. Так, демонстрація в казці пороків, що заслуговують на загальний осуд, примушують читача провести паралель між архаїчним світом і сьогоденням, де випадки насильницького позбавлення людини життя, канібалізму, педофілії й дотепер залишаються реальністю.

З огляду на це, прототипом образу ЧАРІВНОГО СУПРОТИВНИКА у французьких народних казках є підступна, жорстока, зла, потворна МІФІЧНА ІСТОТА, що прагне задовольнити власні ниці інстинкти, завдає шкоди, чаклує, ставить перед героєм складне завдання, прагне завадити йому досягти мети. Дослідження інших актантів ЧАРІВНИЙ РОДИЧ, ЧАРІВНИЙ ПОМІЧНИК та ЧАРІВНИЙ ЗАСІБ здійснювалося в роботі за подібною схемою.

Наступним кроком наукової розвідки стало визначення аксіологічного навантаження образу "ЧАРІВНОГО" у французькій народній казці, яке ґрунтується на дослідженні семантики статичних (К-предикатів) та динамічних (Т-предикатів), що мали позитивну /+/, негативну /-/ та нейтральну /0/ конотацію (Н.Д. Арутюнова) та характеризували кожного з чотирьох вищезгаданих актантів. Загальна оцінка образу "ЧАРІВНОГО" визначалася як сумарна оцінка його складників - образів чарівних казкових актантів, що обчислювалася за оцінною шкалою: негативний - непозитивний - нейтральний - ненегативний - позитивний, яка виводиться з семіотичного квадрата Греймаса (А. Греймас, Ж. Курте). Методика визначення оцінного аспекту використовувалась при аналізі текстів інших жанрів (Д.М. Павкін, Н.А. Чабан). Процедура визначення оцінки актантів ЧАРІВНИЙ СУПРОТИВНИК, ЧАРІВНИЙ РОДИЧ, ЧАРІВНИЙ ПОМІЧНИК та ЧАРІВНИЙ ЗАСІБ відбувалася за однаковою схемою. Так, наприклад, аксіологічне навантаження образу ЧАРІВНИЙ СУПРОТИВНИК є сумарною оцінкою складників образів: МІФІЧНА ІСТОТА (напр., bкte а sept tкtes, ogre, gйant), ЛЮДИНА (напр., princesse, parrin), ТВАРИНА (напр., aigle, serpent, ours). Всього в роботі досліджено оцінний аспект 98 казкових персонажів - складників образів ЧАРІВНОГО СУПРОТИВНИКА, ЧАРІВНОГО РОДИЧА, ЧАРІВНОГО ПОМІЧНИКА й ЧАРІВНОГО ЗАСОБУ.

Процедуру обчислення оцінки, яка включає послідовне виокремлення статичних та динамічних предикатів, продемонстровано на прикладі персонажа семиголове чудовисько bкte а sept tкtes:

1) Статичні K-предикати: /-/ старе [7] - vielle; семиголове [17] - qui a sept tкtes; товсте [6] - grosse; таке, що стало більш жахливим [3] - qui devenait de plus terrible;

2) Динамічні Т-предикати: /-/ таке, що жалить [4] - qui donne une йpйe; таке, що ламало дерева [3] - qui brisait tous les arbres sur son passage; таке, що стрибає [5] - qui fait des grands sauts.

Негативна оцінка персонажа представлена в 45 предикатах, що складає 100 % від загальної кількості 45. Загальна оцінка казкового персонажа bкte а sept tкtes свідчить про те, що він є негативний.

Отже, аксіологічне навантаження образу "ЧАРІВНОГО" в казковій картині "чарівного" світу представлено сукупністю оцінок образів: ЛЮДИНА (оцінка - нейтральна), ТВАРИНА (нейтральна), АРТЕФАКТ (нейтральна), МІФІЧНА ІСТОТА (негативна), тобто спостерігається перехід від нейтральної до негативної оцінки. З огляду на це, оцінка образу "ЧАРІВНОГО" у французькій народній казці є непозитивною за рахунок превалювання негативної оціненості образів МІФІЧНИХ ІСТОТ.

Розділ 3. "Мовні засоби втілення казкової картини ?чарівного? світу". Казкова картина світу представлена взаємодією чотирьох основних концептуальних сфер: ЛЮДИНА, ТВАРИНА, МІФІЧНА ІСТОТА та АРТЕФАКТ, які реалізуються відповідними концептами. Розгортання таких концептів відбувається в чотирьох напрямах, відповідно до їх семантичного навантаження, яке відбивають певні семантичні ролі, а саме: СУПРОТИВНИКИ, РОДИЧІ, ПОМІЧНИКИ, ЧАРІВНІ ЗАСОБИ.

Мовна реалізація вищезгаданих семантичних ролей здійснюється в тексті казки за допомогою тропів, які, крім образотвірної функції, мають аксіологічне навантаження (С.В. Гладьо). При дослідженні ілюстративного матеріалу нами були встановлені такі закономірності: у французькій народній казці епітет є найуживанішим образотворчим засобом; наявність метонімічних переносів ? синекдохи - виявлено лише у власних назвах казкових персонажів; метафора в тексті чарівної казки нейтралізується. Метафора є явищем контекстуальним, вона може з'явитися в референтному контексті або в контексті певного жанру. Контекст визначає не тільки конкретне семантичне тлумачення окремого виразу, але й можливість взагалі залучити його до класу метафор. За наявності позатекстової інформації (казкової жанрової рамки) ті вирази, які б у іншому тексті могли бути вжитими лише як метафори (їхнє буквальне тлумачення було б абсурдним), у тексті казки сприймаються як норма (Ж. Коен). Таким чином, у казці, за виразом Т. Добжинської, є допустимими не зовсім нормативні види предикації, які належать до іншої картини світу, тому те, що в іншому жанрі було б метафорою, у казці нею не є. Наприклад, у казці "La Petite Annette" зовнішність Святої Діви характеризують епітет та метафора, що нейтралізується. Так, епітетом виступає прикметник "красива" (une belle dame) та метафора "яка світиться від доброзичливості" (toute resplendissante de grвce et de bontй), де, власне, відбувається нейтралізація метафоричного значення, адже образи святих у казкових текстах завжди асоціюються із наявністю навколо них певного свічення.

У казковій картині "чарівного" світу простежується тенденція спрямування логіко-тематичних ліній розгортання концептів ЛЮДИНА, ТВАРИНА, МІФІЧНА ІСТОТА, АРТЕФАКТ у напрямі формування бінарних концептуальних опозицій: ЗЛОБЛИВІСТЬ / ДОБРОЗИЧЛИВІСТЬ, ПІДСТУПНІСТЬ / ГІДНІСТЬ, що надають сенсорну (модусну) (за термінологією Н.Д. Арутюнової) оцінку казковому актанту; ПРИВАБЛИВІСТЬ / НЕПРИВАБЛИВІСТЬ ? абсолютну (естетичну) оцінку; УТИЛІТАРНІСТЬ / НЕУТИЛІТАРНІСТЬ - раціоналістичну (утилітарну) оцінку, притаманну, насамперед, ЧАРІВНОМУ ЗАСОБУ.

Так, концепт ЛЮДИНА входить до складу концептуальних просторів ЧАРІВНОГО РОДИЧА, ЧАРІВНОГО СУПРОТИВНИКА, та ЧАРІВНОГО ПОМІЧНИКА. Розглянемо концепт ЛЮДИНА з семантичною роллю РОДИЧ більш детально. У казковій картині "чарівного" світу концепт ЛЮДИНА розкривається за допомогою таких бінарних концептуальних опозицій: ПРИВАБЛИВІСТЬ / НЕПРИВАБЛИВІСТЬ, ЗЛОБЛИВІСТЬ / ДОБРОЗИЧЛИВІСТЬ. У концептуальному просторі ЛЮДИНА може виконувати, наприклад, роль ДРУЖИНИ, яка в казках зображується, насамперед, як приваблива жінка. Атрибутивний концепт ПРИВАБЛИВІСТЬ розгортається в казці "L'Homme а lа recherche de son йpouse disparue" за допомогою низки ключових слів, серед яких найтиповішими є епітети: jeune, la plus belle, aux habits magnifiques. В той же час, ДРУЖИНА в казці може бути злобливою істотою. Так, у казці "L'homme qui a йpousй une femme Vampire" розгнівана дружина-вампір перетворює свого чоловіка на різних тварин: La mйchante femme entra dans une telle fureur qu'usant de son pouvoir elle changea son mari en chien. У даному прикладі ключовими словами концепту ЗЛОБЛИВІСТЬ є епітет, виражений прикметником "зла жінка" - mйchante femme, та метафоричний вираз "розлютитися" виражений фразеологізмом entrеr dans une fureur.

Розглянемо більш детально концепт ЛЮДИНА з семантичною роллю СУПРОТИВНИК. Така роль розкривається в казковій картині "чарівного" світу за допомогою атрибутивних концептів (термін Н.Ф. Єремеєвої) ПІДСТУПНІСТЬ, ЗЛОБЛИВІСТЬ, ЖОРСТОКІСТЬ, що мають негативне конотативне забарвлення й розкриваються в казці за допомогою експліцитної та імпліцитної інформації. Так, відомий персонаж Синя Борода представлений через поняття концептів ЖОРСТОКІСТЬ та ПІДСТУПНІСТЬ. Ці концепти розгортаються в казці "Barbe-Bleu" по-різному. Концепт ЖОРСТОКІСТЬ, представлений експліцитно: C'йtait une fois un homme qu'avait eu six femmes, il les avait toutes tuйes - "був собі чоловік, у якого було шість жінок, він усіх їх убив". Простежимо його розгортання детальніше:

Sitфt son mari parti, la femme a ouvert la porte; elle a eu tellement peur quand elle a vu ces six femmes pendues, qu'elle a laissй tomber sa clй dans la bassine de sang au dessus de laquelle il les avait йgorgйes (Barbe-Bleu).

Логіко-тематичною лінією розгортання концепту ЖОРСТОКІСТЬ є: ЗНУЩАННЯ>ПОЗБАВЛЕННЯ ЖИТТЯ. Чоловік-садист Синя Борода знущається з дружин перед тим, як позбавити їх життя: [...]et avant de les tuer, il leur passait quelque chose sous les pieds qui les faisait rire, puis, aprиs, зa leur faisait mal (Barbe-Bleu). Його надмірна ЖОРСТОКІСТЬ також проявлялася в тому, що він відрізав їм голови il les avait йgorgйes та вішав six femmes pendues одягнених у весільні сукні habillйes dans leurs robes de mariйes, збираючи їхню кров la bassine de sang. Такі вчинки Синьої Бороди є поведінкою маніяка ? maniaque "одержима людина, що має нав'язливі ідеї", тобто свої дії він повторював систематично six femmes (шість жінок) та страчував жертви за однаковим сценарієм.

Концепт ПІДСТУПНІСТЬ виражений у казці "Barbe-Bleu" імпліцитно. ПІДСТУПНІСТЬ Синьої Бороди полягає в тому, що він навмисне віддавав дружині ключі від "забороненої" кімнати, провокуючи її допитливість, за яку вона й має померти: - Ma femme, tu vois cette petite clй: elle ouvre cette porte; je te dйfends d'y rentrer; si tu y rentres, tu pйriras (Barbe-Bleu). Повторне вживання вказівних займенників "цей" (cette) та "туди" (у) підкреслює важливість об'єкта, про який ідеться, та акцентує на ньому увагу співрозмовника.

Простір концепту ЛЮДИНА з семантичною роллю ПОМІЧНИК представлений у казковій картині "чарівного" світу такими концептуальними опозиціями, як: ПРИВАБЛИВІСТЬ / НЕПРИВАБЛИВІСТЬ, ВДЯЧНІСТЬ / ХИТРІСТЬ (ПІДСТУПНІСТЬ). Цікавим є той факт, що казкових ПОМІЧНИКІВ-ЖІНОК характеризує, насамперед, концепт НЕПРИВАБЛИВІСТЬ. Так, у казці "Les trois fileuses", зовнішність жінок Madame Menton-Bavoux, madame Grands-Dents та Madame Gros-Yeux спотворилася внаслідок важкої праці (уривок наводиться на говірці (patois) регіону Шарант):

- I m'appeulle Madame Menton-Bavoux: а force de filer, y ai eu le menton bavoux, comme vous voyez. […]

- Y ai trop mordu la charbe, ol est ce qui m'a fait venir de grandes dents. […]

- Ol est de trop regarder peur filer qui a fait mau а mes oeils (Les trois fileuses).

Розгортання даного концепту спостерігається у власних назвах імен персонажів, що створені внаслідок метонімічних перенесень, а саме ЛЮДИНА + ХАРАКТЕРНА ОЗНАКА ЗОВНІШНОСТІ, як, наприклад, Пані Слиняве Підборіддя - Мadame Menton-Bavoux.

Реконструкція казкової картини "чарівного" світу, насамперед, полягає у відтворенні її просторово-часових координат. Спосіб зображення казкових подій у просторі та часі зумовлений культурно-психологічними уявленнями про простір і час, притаманними традиційному світобаченню.

Реалізація просторових уявлень у казковій картині "чарівного" світу здійснюється в межах концептуальних опозицій: ЗАМКНЕНІСТЬ / НЕЗАМКНЕНІСТЬ, своє / чуже, безпека / НЕБЕЗПЕКА. Розглянемо концептуальну опозицію ЗАМКНЕНІСТЬ / НЕЗАМКНЕНІСТЬ. Лексичними одиницями, які втілюють концепт ЗАМКНЕНІСТЬ простору в текстах французьких народних казок, є іменники, які позначають артефакти, переважно будівлі, наприклад: "палац" (chвteau, palais), "хатина" (masure), "будинок" (maison). Їм протиставлені натурфакти, які втілюють концепт НЕЗАМКНЕНІСТЬ, виражений у казковому тексті іменниками: "поле" (champ), "ліс" (forкt), "шлях" (chemin).

Часові уявлення в казковій картині "чарівного" світу характеризуються такими концептуальними опозиціями, як РЕАЛЬНІСТЬ / ВИГАДАНІСТЬ, ОБМЕЖЕНІСТЬ / НЕОБМЕЖЕНІСТЬ. Типовим маркером ВИГАДАНОСТІ казкових подій слугують дві безособові дієслівні конструкції з дієсловами кtre (рідше avoir), вжиті у l'imparfait de l'indicatif, il йtait une fois… (87 % казок), il avait une fois... (13 % казок). Такі звороти, що є зачином казкової розповіді, умовно можна вважати семантичним ініціальним обмежувачем казкової картини "чарівного" світу. Маркерами ВИГАДАНОСТІ є також фінальні обмежувачі казкової оповіді, які носять ідіоматичний характер і логічно з нею не пов'язані: Tout ceci se passait du temps oщ les poules avaient des dents, La nuit venait, le coq chantait et le conte s'achevait на кшталт слов'янського "І я там був, мед-пиво пив, лише вуса обмочив".

Отже, казкова картина "чарівного" світу характеризується просторово-часовою розірваністю, яка компенсується тільки завдяки наявності в ній образу "ЧАРІВНОГО".

ВИСНОВКИ

Специфікою жанру народної казки є наявність у ній елементу "чарівного", який відбиває її ідейний зміст. Стала система стереотипізованих чарівних образів забезпечує семантичну зв'язність та цілісність тексту казки. Така система може бути представлена як метаобраз "ЧАРІВНОГО", що має концептуальну природу. Образ "ЧАРІВНОГО", який є наскрізним для жанру народної казки, розглядається в дослідженні як текстовий концепт.

В опозиції семантичних ознак персонажів казки чарівний / природний простежується тенденція визначення основних типів чарівних актантів, а саме: ЧАРІВНИЙ СУПРОТИВНИК, ЧАРІВНИЙ РОДИЧ, ЧАРІВНИЙ ПОМІЧНИК і ЧАРІВНИЙ ЗАСІБ, які є складниками образу "ЧАРІВНОГО" й упорядковують його концептуальний простір. Концептуальний простір образу "ЧАРІВНОГО" має вигляд ієрархічної структури ЦІЛЕ - ЧАСТИНА, що моделюється гіпонімічним фреймом.

У текстах народної казки онтологічна сутність чарівних казкових актантів визначає коло статичних і динамічних предикатів, які формують концептуальні простори актантів ЧАРІВНИЙ СУПРОТИВНИК, ЧАРІВНИЙ РОДИЧ, ЧАРІВНИЙ ПОМІЧНИК, ЧАРІВНИЙ ЗАСІБ у казковій картині "чарівного" світу. Певна послідовність предикатів утворює концептуальний простір кожного з чарівних актантів, що є передумовою для визначення характеру їх оцінки, завдяки чому визначається загальне аксіологічне навантаження образу "ЧАРІВНОГО" в тексті французької народної казки. Розгляд конкретних описів об'єктів-складників образів ЛЮДИНА, ТВАРИНА, МІФІЧНА ІСТОТА, ПРЕДМЕТ, які наповнюють концептуальні простори досліджуваних нами актантів, дозволяє визначити загальну оцінку образу "ЧАРІВНОГО", що у французькій народній казці є непозитивною.

У казковій картині "чарівного" світу визначається взаємодія провідних концептуальних сфер: ЛЮДИНА, ТВАРИНА, МІФІЧНА ІСТОТА, АРТЕФАКТ. Такі концепти втілюються в чотирьох семантичних ролях: СУПРОТИВНИКИ, РОДИЧІ, ПОМІЧНИКИ, ЗАСОБИ. Мовна реалізація даних семантичних ролей здійснюється в тексті казки за допомогою тропів, при дослідженні яких нами були встановлені такі закономірності: у французькій народній казці найпоширенішим носієм образотвірної функції є епітет; метонімія зустрічається виключно у власних назвах чарівних персонажів казки; метафоричні вирази в казковій картині світу мають тенденцію до нейтралізації.

Казкова картина "чарівного" світу є впорядкованою системою, кордони якої обмежує просторово-часовий показник. Категорія простору втілюється в ній концептуальними опозиціями: СВОЄ / ЧУЖЕ, ЗАМКНЕНІСТЬ / НЕЗАМКНЕНІСТЬ. Ключовими характеристиками категорії часу є концептуальні опозиції: РЕАЛЬНІСТЬ / ВИГАДАНІСТЬ, ОБМЕЖЕНІСТЬ / НЕОБМЕЖЕНІСТЬ.

У дисертаційному дослідженні визначено також прогнозуючу функцію казки, яка реалізується через накладання картин "чарівного" та "реального" світів.

Подальші наукові дослідження семантики фольклорних текстів із залученням методичного апарату когнітивної лінгвістики є перспективними в галузі когнітивної поетики. Розширення практичного матеріалу дослідження, завдяки залученню текстів французького фольклору (легенд, жестів, пісень, анекдотів), допоможе відтворити структуру архаїчної фольклорної картини світу та простежити її вплив на формування сучасного світосприйняття.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Відображення фольклорної картини світу у тексті народної казки (на матеріалі французьких народних казок) // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. - К.: Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова, 2003. - Т. ХХХІХ. - С. 170-177.

2. Образ "ЧАРІВНОГО" у французьких народних казках // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. / Київськ. нац. лінгв. ун-т. - К.: Видавничий центр КНЛУ, 2004. - Вип. 12. - С. 73-77.

3. Роль емотивної оцінки у розгортанні концептуальної моделі образу "ЧАРІВНОГО" // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. - К.: Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова, 2005. - Т. 47. - С. 227-237.

4. Шляхи дослідження тексту народної казки у сучасній лінгвістичній парадигмі // Матеріали Всеукр. науково-практич. конф. молодих учених "Актуальні проблеми філології". - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 97-99.

5. Аксіологічний та онтологічний аспекти створення образу "ЧАРІВНОГО" у тексті народної казки // Матеріали ІІ міжнар. науково-практичн. конф. "Динаміка наукових досліджень 2003". - Дніпропетровськ; Дніпродзержинськ; Київ. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - Т. 19: Філологічні науки. - С. 70-71.

6. Концептуалізація категорій простору та часу в тексті народної казки // Матеріали міжнар. наук. конф. "Мовна освіта в контексті Болонських реалій". - Київ: Видавничий центр КНЛУ, 2005. - С. 17-18.

АНОТАЦІЯ

Єсипович К.П. Образ "Чарівного" у французькій народній казці (лінгвокогнітивний аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.05 - романські мови. - Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2006.

Дисертація присвячена аналізу семантичної організації тексту французької народної казки. Дослідження зосереджено на виявленні концептуальної структури змісту образу "Чарівного" та на його відтворенні за допомогою сукупності мовних засобів. Запропонований комплексний підхід вивчення казкового образу здійснений у світлі когнітивної поетики.

В основу наукової праці покладено думку про те, що образ "Чарівного" є концептуальним метаобразом, реконструкція якого здійснюється згідно з методом художнього метаопису. Структура такого метаобразу втілена в когнітивній моделі, що має ієрархічну структуру ЦІЛЕ - ЧАСТИНА. Зміст образу "Чарівного" вивчався в таксономічному та аксіологічному аспектах, що зумовило тенденцію визначення прототипових чарівних персонажів та встановлення закономірності розподілу їх статичних і динамічних характеристик.

У дисертації визначено прогнозуючу функцію казки, яка реалізується через накладання картини "чарівного" та "реального" світів. Здійснено аналіз мовних засобів, які вербалізують базові концепти казкової картини світу, та визначено метаобразну функцію тропів.

Ключові слова: когнітивна поетика, концепт, концептуальний простір, концептуальний метаобраз, концептуальна модель, прототип, аксіологія, картина світу, бінарні концептуальні опозиції, тропи.

АННОТАЦИЯ

Есипович Е.П. Образ "Волшебного" во французской народной сказке (лингвокогнитивный аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.05 - романские языки. - Киевский национальный лингвистический университет, Киев, 2006.

Диссертация посвящена лингвокогнитивному аспекту исследования образа "ВОЛШЕБНОГО" во французских народных сказках. Цель исследования состоит в выявлении концептуальной структуры содержания образа "ВОЛШЕБНОГО", и в воссоздании такого содержания с помощью языковых средств. Предложенный в работе комплексный подход изучения сказочного образа, осуществлен в рамках когнитивной поэтики, основные положения которой базируются на объединении методологии когнитивной лингвистики с традиционными исследованиями художественных текстов. В основу диссертационного исследования положена мысль о том, что образ "ВОЛШЕБНОГО" является концептуальным метаобразом, реконструкция которого достигается за счет метода художественного метаописания. Структура метаобраза воплощена в когнитивной модели, которая представлена иерархической структурой ЦЕЛОЕ - ЧАСТЬ. На вершине подобной иерархии находится образ "ВОЛШЕБНОГО", а частями выступают образы, которые воплощают его во французской народной сказке, а именно ВОЛШЕБНЫЙ ПРОТИВНИК, ВОЛШЕБНЫЙ РОДСТВЕННИК, ВОЛШЕБНЫЙ ПОМОЩНИК и ВОЛШЕБНОЕ СРЕДСТВО.

Результаты исследования свидетельствуют о том, что содержание образа "ВОЛШЕБНОГО" имеет таксономический и аксиологический аспекты исследования, благодаря чему в нашей роботе прослеживается тенденция к определению прототипических волшебных персонажей во французской народной сказке, устанавливается закономерность распределения их статических и динамических характеристик. Исследование аксиологической нагрузки образов-составляющих метаобраза привело к дальнейшему определению общей оценки образа "ВОЛШЕБНОГО" во французской народной сказке.