Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук

СИСТЕМНІСТЬ, ДИНАМІКА, КОДИФІКАЦІЯ СЛІВ З МІЖНАРОДНИМИ КОРЕНЕВИМИ КОМПОНЕНТАМИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність: Українська мова

Кочан Ірина Миколаївна

Київ, 2006 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Слова з міжнародними кореневими компонентами (МКК) греко-латинського походження є у кожній мові. Функціонують вони і в українському лексиконі, починаючи з ХIV ст., про що свідчать дані історичних словників. Однак на думку деяких учених, у слов'янських мовах греко-латинські дериваційні форманти побутують у складі запозичених слів ще з ХI-ХII ст. З плином часу їх кількість у мові зростає. Посилився цей процес у XVIII-XIX ст. А в наш час набув особливого поширення. Слова з МКК проникають в усі сфери діяльності людини. Такі лексеми займають чільне місце у будь-якій терміносистемі (аеродинаміка, гастроскоп, геліотроп, гідрофон, стереохімія, радіофонія тощо). Окремі з них стали загальновживаними (телефон, телевізор, магнітофон, фотоапарат, кінофільм, автобус, автомобіль). Ще інші утворюються в засобах масової інформації (кучманоїд, депутатоманія, народофобія).

Системність слів з міжнародними кореневими компонентами виявляємо на формальному рівні (наявність гнізд зі спільним МКК), і на змістовому (лексико-семантичні групи, гіперо-гіпонімічні, синонімічні, антонімічні, полісемічні відношення, закономірності їх внутрішньої сполучуваності (МКК між собою та з іншими коренями чи словами) і зовнішньої (поєднання композитів з МКК з іншими словами у терміносполуках).

В українській мові, за даними словників, є понад 200 препозиційних МКК, близько 120 постпозиційних та біля 100 таких, що уживаються як у пре-, так і в постпозиції. У роботі розглянуто близько 9 000 слів (8965) із 155 міжнародними кореневими компонентами у різних позиціях.

Актуальність теми зумовлена тим, що слова з МКК і самі компоненти в такому обсязі ще не були об'єктом спеціального лінгвістичного дослідження. Їх опис дозволить виявити специфіку кожного із них, його позицію і функцію у слові (категоріальну чи профільну), принципи систематизації кореневих та лексичних одиниць, їх системні ознаки. Цілісна картина слів, побудованих із класичних коренів, в українській мові на певному часовому зрізі (протягом ХХ століття) допоможе побачити їхню статику та динаміку (зростання чи зменшення кількості лексем з тим чи іншим міжнародним елементом, зміну семантичної структури, маневрування між різними терміносистемами).

Словоцентричний напрям лінгвістичного дослідження з елементами синхронно-діахронного аналізу дозволить виявити семантичну різноманітність слів з МКК у лексичній системі мови та спрогнозувати формальну та змістову системність, з'ясувати спільні та відмінні риси лексико-семантичних зв'язків між словами з різними міжнародними компонентами.

Загальними питаннями інтернаціоналізації словникового складу мови займалися в Україні В. Акуленко, В. Дубічинський, Т. Кияк та ін. Слова з МКК в українському мовознавстві досліджували К. Городенська, Є. Карпіловська, Н. Клименко, Г. Краковецька, А. Москаленко та ін.

Основна увага у дисертаційному дослідженні приділена словам-термінам із МКК.

Наукова лексика української мови нараховує кілька сотень МКК. Їх вважають ключем до термінології. У зарубіжній лінгвістиці констатацію і пояснення греко-латинських коренів наукових слів здійснили К. Вернер (Німеччина), В. Флад, А. Хеллер, Д. Соунсон (Англія), М. Юшманов (Росія) та ін. В Україні словничок інтернаціональних компонентів греко-латинського походження уклали І. Гнатишена та Т. Кияк.

Лексику з окремими термінолементами досліджували А. Москаленко (супер-, ультра-, гіпер-, мікро-, міні-), Л. Пацера (електро-), Г. Півторак (філ-...-філ-), О. Сербенська (фото-), М. Сташко (бібліо-), Н. Титаренко (авто-), Г. Чернецька (гідро-, макро-, мікро-, міні-, мульти-, термо-, турбо-) тощо.

Уперше предметом розгляду стали парадигматика й синтагматика як окремих міжнародних компонентів, так і слів, до яких вони входять; творення таких номінативних одиниць, що дасть змогу прослідкувати їхню системність як у плані форми, так і у плані змісту, порушити питання кодифікації слів з такими терміноелементами. При цьому враховуватимемо екстралінгвальні та інтралінгвальні чинники.

Актуальним на сьогодні є питання систематизації слів з МКК, тобто зведення їх в одне ціле, унормування, уніфікація, стандартизація таких лексем. У роботі розрізняємо поняття абсолютної та відносної кодифікації. Абсолютна виступає в усіх системах як абсолютний інваріант. Вона пов'язана зі сильною (усталеною) нормою і властива більшості слів з МКК. Відносна ґрунтується на слабкій (неусталеній) нормі і в одних системах виступає як варіант, а в інших - як інваріант. Слабкі норми - це норми, розхитані системою мови-реципієнта, яка добирає до слів з МКК власні, українські, відповідники, калькує запозичені слова або по-різному орфографічно їх записує. Аналіз зібраного матеріалу дає підставу говорити про перевагу абсолютної кодифікованості таких слів. Однак є слова з відносною кодифікованістю, які вимагають детального вивчення, узагальнення й прогнозування доцільності чи недоцільності їхньої заміни українськими словами-еквівалентами.

У роботі порушено гостро дискусійні проблеми оновлення українського професійного лексикону, пов'язані передусім із гармонійним поєднанням закономірності до інтернаціоналізації з тенденцією до збереження його національної своєрідності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з комплексною науковою темою кафедри української мови Львівського національного університету ім. Івана Франка “Структура української мови в синхронії і діахронії” (реєстраційний номер 0103 U 005955), а також кафедри української мови Донецького національного університету” Українська мовно-національна картина світу: семантико-граматичні, соціолінгвістичні й емотивні аспекти (реєстраційний номер 0100 U 001962). Напрям дисертаційного дослідження погоджено з планами Наукової ради „Українська мова” НАН України (протокол № від).

Мета дослідження - виявити на широкій джерельній базі загальний обсяг слів з МКК в сучасній українській мові, з'ясувати їхню системну організацію, сфери функціонування, прослідкувати динаміку в межах одного століття (від поч. ХХ - до поч. ХХI), особливості творення і закономірності кодифікації. Реалізація цієї мети передбачає низку конкретних завдань:

- проаналізувати лінгвістичні погляди на слова з міжнародними компонентами як особливий тип запозичень;

- з позицій соціолінгвістики розглянути різні підходи до запозичених слів;

- з'ясувати за науковими джерелами поняття компонента і терміноелемента у словах-інтернаціоналізмах;

- визначити кількість терміноелементів у сучасній українській мові, встановити кількісне співвідношення слів із такими компонентами в діахронії за галузями знань;

- виявити позиційну прив'язаність МКК, їх роль у системній організації лексикону;

- встановити функції міжнародних терміноелементів в окремих терміносистемах;

- простежити особливості системної організації міжнародних терміноелементів на рівні синтагматики та парадигматики, на рівні змісту та форми;

- проаналізувати закономірності фіксації слів з МКК у словниках різних типів (тлумачних, іншомовних слів, орфографічних, термінологічних, перекладних);

- розглянути динаміку семантичної структури термінів з міжнародними терміноелементами на парадигматичних та синтагматичних осях;

- охарактеризувати частотність появи слів з МКК та продуктивність кожного з розглядуваних міжнародних компонентів;

- проаналізувати доцільність чи недоцільність використання лексем з міжнародними компонентами в сучасній українській мові;

- описати моделі творення термінів на базі МКК у семасіологічному й ономасіологічному аспектах;

- висловити власні міркування щодо кодифікації термінів з міжнародними компонентами в сучасній українській мові.

Для розв'язання поставлених завдань опрацьовано відповідну наукову літературу, зібрано матеріал зі словників іншомовних слів, тлумачних, правописних, термінологічних (різних галузей знань), перекладних лексикографічних праць (польських, чеських, російських), також узято до уваги дані етимологічних та інверсійних словників.

Об'єктом дослідження стали слова з міжнародними кореневими компонентами в сучасній українській мові, виписані з лексикографічних праць, що виходили з 1906 до 2005 року.

Предмет аналізу склала системна організація (парадигматика і синтагматика), зміст і форма, статика, динаміка, творення й кодифікація слів з МКК.

Фактичний матеріал дібрано із:

1) загальномовних словників: тлумачних “Словника української мови” в 11-ти томах (1970-1980), “Великого тлумачного словника сучасної української мови” / за ред В.Т. Бусела (2001), “Словарика чужих і не дуже зрозумілих слів” В. Доманицького (1906), “Словника чужих слів” З. Кузелі (Коломия-Вінніпег, 1918), “Словника іншомовних слів“ І. Бойківа, О. Ізюмова, Г. Калнишевського, М. Трохименка М. (К.-Х., 1932), “Словника чужомовних слів, виразів і приповідок, що вживаються в українській мові” О. Скалозуба (Коломия, 1933), “Кишеневого словника чужомовних слів із поясненням їхнього значення” Р. Бориса та С. Корбута (Львів, 1937), “Словника чужомовних слів” О. Запорожця (Мюнхен, 1953), “Словника чужомовних слів” А. Орла (Нью-Йорк, 1963), а також сучасних словників іншомовних слів за ред. О. Мельничука (К., 1974, 1977, 1986), С. Морозова, Л. Шкаралупи (К., 2000), інших: “Інверсійного словник а української мови” (1985) “Правописного словника” Г. Голоскевича (1929), “Орфографічного словника української мови” за ред. С. Головащука та В. Русанівського (К., 1977), а також останніх років видання (1994, 2000), перекладних: Древнегреческо-русского словаря / Под ред. И. Дворецького (1958); Podrczny sownik rosyjsko-polski / Рod red. J. Dworeckiego (Warszawa, 1975). Чешcко-русского словаря / Иesko-ruskэ slovnнk / Сост. А. И. Павлович. Под ред. П. Поглея и М. Венцовой (М., 1967). Русско-польского словаря / Под ред. И.Х. Дворецького (М.,1953), Русско-чешский словарь / Сост. Й. Влчек (М., 1968) тощо;

2) термінологічних словників різних галузей знань (як тлумачного типу, так і перекладних), серед яких чільне місце посідають книги “Російсько-українського словник наукової термінології” у 3-х кн. (1994, 1996, 1998), “Російсько-український технічний словник / Укл. М. Матійко, О. Матійко” (К., 1961), “Українсько-латинсько-англійський медичний тлумачний словник / За ред. Л. І. Петрух та О. Павловського: У 2 т.” (Львів: 1995) та багатьох інших.

Методи дослідження. У дисертації використано різні лінгвістичні методи: описовий, зіставний, порівняльний, частково етимологічний, елементи кількісного аналізу, структурного методу тощо. Їх вибір зумовлений завданнями роботи. Головна мета описового методу - виявити статус, парадигматичні та синтагматичні закономірності інтернаціональних морфем греко-латинського походження та слів, до яких вони входять, термінологічних словосполучень з такими словами, з'ясувати способи творення і проблеми унормування таких одиниць на сучасному етапі розвитку мови. Елементи етимологічного аналізу допоможуть з'ясувати походження кореня-етимона, його первісне значення. Зіставний метод, орієнтований передусім на вияв відмінностей між групами слів та на висвітлення аналогічних понять в інших слов'янських мовах, уможливлює встановлення спільних і відмінних лексико-семантичних груп у корпусі лексем з різними МКК, специфіку кожного терміноелемента, а також особливостей уживання термінів з такими компонентами у польській та чеській мовах. Структурний метод застосовуємо, щоб виявити системні організації одиниць із міжнародними елементами. Його складниками є методика компонентного аналізу, яка дозволяє визначити ступінь близькості та віддаленості між термінами-синонімами, та дистрибутивна методика, за допомогою якої виявляється оточення міжнародних морфем та слів з ними у певних словосполученнях, тобто їхню внутрішню та зовнішню синтагматику. Елементи кількісного аналізу, застосовані в роботі, спрямовані на визначення кількості компонентів, що вживаються в різних позиціях слова, а також слів, до яких вони входять, відображення таких лексем у словниках різних типів і допоможуть простежити зростання чи зменшення обсягу таких лексем на різних часових зрізах.

Наукова новизна мотивована тим, що в дисертації вперше здійснено систематизацію слів з МКК за формою та змістом, виявлено і розглянуто класи термінів з міжнародними терміноелементами, які можуть стояти у препозиції, постпозиції або уживатися як у пре-, так і постпозиції; простежено кількісну та якісну динаміку таких слів за словниками різного типу та різних років видання, зміну семантичної структури термінів з цими компонентами, проаналізовано їхню співвіднесеність з різними термінологічними полями та лексико-семантичними групами, парадигматику та синтагматику, з'ясовано статус компонента в кожному конкретному випадку, розглянуто творення таких слів в українській мові, порушено проблему їхньої кодифікації; диференційовано поняття компонент та терміноелемент, наочно продемонстровано модифікацію основ і зміну статусу компонента.

Теоретична цінність дисертації. Отримані результати та зроблені висновки дозволили виявити тематичні та лексико-семантичні групи слів з міжнародними компонентами, що можуть уживатися як у пре-, так і постпозиції, з'ясувати специфіку уживання таких слів у науковій мові, обґрунтувати необхідність кодифікації деяких із них з позицій термінологічної норми, доцільність заміни лексем з інтернаціональними кореневими елементами національними відповідниками, розглянути особливості творення слів з МКК. Проаналізований матеріал свідчить про постійний розвиток лексичного складу мови, що відбито у словниках різних типів, дозволяє прогнозувати формування нових і новітніх терміносистем. Практичне значення роботи. Матеріали дослідження знайдуть застосування в курсі викладання сучасної української літературної мови. Їх можна буде використати для читання спецкурсів із термінознавства та проведення спецсемінарів з основ термінології, а також в курсі вивчення сучасної української літературної мови, зокрема розділів “Лексика”, “Морфеміка”, “Словотвір”, для написання курсових, дипломних робіт, підручників та посібників з термінологій фахових дисциплін. Матеріал дисертації може слугувати джерелом для укладання загальномовних словників та тезаурусів, у системі машинного перекладу фахових текстів, у створенні термінологічного банку даних, системи інформаційних пошуків, реферування тощо.

Особистий внесок здобувача. Вперше створено найбільшу картотеку міжнародних кореневих компонентів (МКК) (близько 400) та слів із ними - (біля 9000), досліджено різноманітні лексико-семантичні групи (ЛСГ) лексем з МКК, проаналізовано зміну семантичного обсягу термінів у напрямі розширення чи звуження семантичної структури слова, розглянуто парадигматику й синтагматику таких слів, особливості їх системної організації, наочно продемонстровано зміну і рухливість лексичного складу мови. Оскільки 90% розглядуваних лексичних одиниць є термінами, то виявлено корпус абсолютно кодифікованих наукових назв і таких, що потребують уніфікації та нормалізування.

Дисертація є самостійним дослідженням, яке виникло на базі опису й аналізу загальновживаних слів і термінів з міжнародними кореневими компонентами у сучасній українській мові, а також як результат роботи з лексикографічним матеріалом.

Публікації. Результати дисертації викладено в монографії “Динаміка і кодифікація термінів з міжнародними компонентами в сучасній українській мові” (Львів, 2004) та 36 статтях, опублікованих у мовознавчих журналах і збірниках, у тому числі й за кордоном (США, Польща, Угорщина, Росія), з яких 23 уміщені у виданнях, які визначив ВАК як фахові.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку науково-прикладної літератури (325 позицій), списку використаних джерел (87 позицій) та додатків: 12 таблиць, що ілюструють висновки роботи. Загальний обсяг роботи - 490 сторінок, основний текст дисертації охоплює 449 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваних проблем, проаналізовано стан їх опрацювання у науковій літературі, сформульовано мету і завдання роботи, визначено її наукову новизну, об'єкт, предмет і напрями, перераховано методи, окреслено теоретичну та практичну цінність одержаних результатів, описано структуру дисертації.

У першому розділі “Наукові засади аналізу міжнародних компонентів у сучасному мовознавстві” охарактеризовано сучасний стан наукового аналізу мови і зокрема термінології щодо уживання іншомовних слів у таких сферах життя, як політика, економіка, мистецтво, спорт. Для входження іншомовних слів у мову існують зовнішні й внутрішні лінгвістичні передумови. До зовнішніх належать політичні, економічні, торговельні й культурні зв'язки між народами, внаслідок яких запозичувалися передусім поняття чужих реалій, до внутрішніх - мовні процеси: іншомовні слова витісняли багатозначні лексеми або замінювали кількісну слівну конструкцію. Відіграють роль також престижність іншомовного слова, його поширення у багатьох мовах світу, традиція уживання в мові.

Підрозділ 1 “Проблема національного і запозиченого у мові” має два параграфи. У першому, “Слова-інтернаціоналізми - особливий тип запозичень”, зосереджено увагу на екскурсі в історію розглядуваного питання та його джерельної бази, з'ясовано значення термінів “інтернаціональний”, “інтернаціоналізм”, ”інтернаціональна лексика і термінологія”, зазначено шляхи проникнення таких слів в українську мову, поставлено проблему “свого” і “чужого” у термінології, розвінчано “псевдоінтернаціоналізм” деяких так званих інтернаціональних термінів.

У другому параграфі, “Запозичені слова та лексикографічна практика”, простежено історію створення словників іншомовних слів, які фіксували слова з міжнародними компонентами. Це зокрема праці В. Доманицького (1906), І. Огієнка (1912), З. Кузелі та М. Чайковського (1918), З. Пиптенка (1918), М. Ліденка (1923), І. Бойківа, О. Ізюмова, Г. Калнишевського, М.Трохименка (1932), О. Скалозуба (1933) Р. Бориса та С. Корбута (1937), А. Орла (1963), О. Мельничука (1974, 1977, 1985), П. Штепи (1977), М. Коломієць, Л. Молодової (1998), О. Сліпушко (1999), В. Мартиняк (1999), С. Морозової та М. Шкаралупи (2000) тощо.

У підрозділі 2, “Компонент і терміноелемент як одиниці дослідження”, здійснена спроба диференціації цих понять. У науковій літературі їх часто уживають як синоніми, взаємозамінні слова. Однак поняття компонента є дещо ширшим, ніж терміноелемент. Перше поняття - загальнонаукове, яке уживається в багатьох сферах діяльності людини, останнє ж стосується лише термінології й термінів. Уживання того самого складника у пре- і постпозиції дає підстави стверджувати про функціональний вияв різних терміноелементів при спільному етимонові: антропо- (людина, людство):

- антропоніміка, антропологія та -антроп (викопна людина) пітекантроп;

- біо- (життя) біологія, біоритм, біосинтез та -біоз (життя, спосіб життя) анабіоз, симбіоз, ентеробіоз тощо.

Компонент може бути багатозначним або позначати омонімні терміноелементи. Так, МКК радіо, маючи спільне етимологічне значення “промінь”, настільки розширив свою семантику, що врешті-решт став омонімним і позначає терміни, що стосуються радіо і радію, тобто розпався на різні терміноелементи, а компонент авто- є багатозначним, він охопив чотири терміноелементи:

1) авто- зі значенням “власний”;

2) авто- зі значенням “само”;

3) авто- зі значенням автомобільний;

4) авто- зі значенням “автоматичний”.

Є всі підстави вважати, що терміноелемент (ТЕ) - це передусім частина лише терміна, виражена морфемою або словом, що передає ознаки поняття. Крім того, ТЕ має завжди фіксовану позицію і змістову єдність (єдине значення). А компонент - це загальна назва складника, складової частини чогось без натяку на конкретне значення. Підрозділ містить три параграфи.

У першому розглянуто “Терміноелементи й компоненти в науковій лексиці”. Наукова лексика охоплює кілька сотень терміноелементів, основи яких складають греко-латинські корені, які ще називають міжнародними чи інтернаціональними. Вони з'явилися у мовах світу, в тому числі й слов'янських, починаючи від ХЙ-ХЙЙ ст. Їх фіксують лексикографічні праці, що описують лексику ХVII ст. Особливе зацікавлення до таких слів зросло у ХIХ ст. і не припиняється й досі. На думку Б. Барткова, більшість слів з такими формантами ніколи не існували в латинській чи грецькій мовах, а були утворені протягом XVIII-XX cт., з міжнародних компонентів.

Другий параграф “Статус міжнародних терміноелементів” містить погляди різних науковців на МКК та їхній статус. Міжнародні кореневі компоненти називають афіксоїдами (Т. Канделакі), афіксами (Д. Лотте), афіксальними радиксоїдами (Р. Сафін), препозитивними і постпозитивними міжнародними блоками (В. Акуленко), міжнародними терміноелементами (В. Григор'єв), напівафіксами (В. Немченко) тощо. Нерідко той самий компонент різні учені визначають по-різному. Цією проблемою в Україні займаються К. Городенська, Н. Клименко, Є. Карпіловська та ін. Вони вважають міжнародні компоненти кореневими. На думку І. Муромцева, їх статус залежить від ступеня засвоєння запозиченої одиниці.

Третій параграф “Модифікація основ” концентрує увагу на співвідношенні проблеми статусу компонента і проблеми складних та афіксальних слів. Їх зв'язок мотивується тим, що від визначення статусу МКК залежить і трактування структури основи. Уживаність міжнародних компонентів посилює їх самостійність, дериваційну силу, сприяє встановленню ознак мотивації багатьох термінів. МКК об'єднуються у певні дериваційні гнізда, що виходять із одного джерела. У зв'язку з цим набувають вторинного морфемного членування слова, що увійшли “готовими” у мову і сприймалися як нерозкладні, напр.: агроном, палеоліт і под. Оскільки в мові з'явилися й інші слова з такими самими компонентами (гастроном, неоліт, аеродром, аеростат, аероплан), то створилися усі підстави для членування подібних слів.

Окрім того, сьогодні наявне явище субстантивації окремих МКК: “Агро”, “Біо” (фірми),”Інтер” (телеканал), не кажучи вже про такі лексеми, як радіо, кіно, відео тощо.

Оскільки мова перебуває у стані безперервного розвитку, її елементи можуть набувати цілком нових якісних характеристик: від конкретного значення кореневої морфеми до узагальненого значення афікса (архі-, ультра-), що сприяє модифікації основи. Однак якщо міжнародний терміноелемент характеризується конкретністю значення, то ступінь його десемантизації дуже низький і він зберігає свій кореневий статус.

Можлива також редукція самого МКК переважно у композитах поширеного уживання.

З-поміж композитів з міжнародними компонентами виділяються такі, що зберігають свій зв'язок зі словосполученням, й такі, в яких цей зв'язок уже втрачений (телефон, телевізор, спектроскоп).

У другому розділі “Системний підхід до вивчення слів з МКК” говориться про системність і систему. Системність мовних одиниць ґрунтується на теорії поля, за якою кожному понятійному полю повинно відповідати певне знакове поле, між яким не може бути абсолютного паралелізму. Оскільки більшість слів з міжнародними компонентами є термінами, то їхня системність, як і усіх мовних знаків, виявляється як у плані вираження, так і в плані змісту. Для плану змісту характерна системність поняттєвого наповнення слів з МКК.

Значення спеціального слова пов'язане зі змістом поняття. Враховуємо ту обставину, що поняття гнучкі, рухомі, здатні змінювати глибину свого змісту. План вираження терміна пов'язаний з морфемами, словами, словосполученнями.

Системність слів з МКК виявляємо, досліджуючи парадигматичні та синтагматичні відношення між лексемами. Зокрема, розглядаючи парадигматику, виявляємо ознаки, за якими слова об'єднуються у певні групи, класи (значення, синонімія, антонімія, гіперо-гіпонімія, ієрархія одиниць), а простежуючи синтагматику, з'ясовуємо сполучуваність слів з МКК або їхніх коренів (внутрішню і зовнішню валентність). Між семантикою лексичної одиниці та її валентностями існує двобічна залежність: з одного боку, межі слова визначаються кількістю і семантикою сполучуваних з ним морфем, а з іншого - залежно від семантики слово виявляє різноманітні сполучення інтенції. В термінології найпоширенішими синтагмами є відповідні моделі: сполучення іменника та прикметника або двох іменників. Парадигматичні та синтагматичні ряди знаходимо в термінології кожної наукової галузі. Вони сприяють її систематичності і є невід'ємною ознакою її системи.

Принцип системності термінології давно став лінгвістичною аксіомою, бо за своїм походженням терміни є національні та запозичені, за значенням - загальнонаукові та вузько наукові. Системність термінології суттєво відрізняється від системності загальновживаної лексики. При цьому зважаємо на те, що системність понять не завжди співвідносна із системністю виражальною. Для плану вираження характерна системність словесного позначення, тісно пов'язана з процесами термінотворення і зумовлена цілим рядом структурних моделей на різних ієрархічних рівнях. Слова-терміни на відміну від слів не термінів мають чіткішу будову і чіткіші логічні лінії парадигматичної організації, які залежать, насамперед, від логічної системної організації поняттєвого апарату науки.

Підрозділ 1, “Парадигматика термінів з міжнародними компонентами: лексико-семантичні групи термінів як показник системності”, присвячений аналізу еволюції поглядів на теорію поля й опису парадигматичних відношень між певними класами термінів, які охоплюють лексико-семантичні групи, синоніми, антоніми, багатозначність, словотвірні парадигми тощо. Тут подано теоретичні засади розгляду ЛСГ слів з МКК.

У підрозділі 2 розглянуто “Синтагматику термінів з міжнародними компонентами як фактор їх системності”. Синтагматика охоплює відношення між послідовно розташованими мовними одиницями. Вона властива усім мовним рівням, тому можемо говорити про синтагматику фонем, морфем і синтагматику слів.

Різна лінійна сполучуваність сприяє створенню термінологічних моделей. Антецеденти (заповнювачі моделі) утворюють синтагматичне поле. Серед термінів з міжнародними компонентами виявлено внутрішню і зовнішню синтагматику. Внутрішня синтагматика пов'язана із поєднанням між собою міжнародних морфем, а зовнішня - зі сполучуваністю з іншими словами (термінами і не термінами), тобто з творенням видових термінів від родового. Внутрішня валентність охоплює два аспекти дослідження: формальний і семантичний. Перший відображає формальні закономірності сполучуваності елементів слова, тобто лінгвістичні закономірності. Останній аспект вивчає змістові закономірності поєднання елементів слова. Ці закономірності є також лінгвістичними, але їм властива екстралінгвістична спрямованість: поєднання слів чи елементів слова відбувається з урахуванням їх семантичного узгодження, яке відображає зв'язки й відношення предметів і явищ дійсності.

Внутрішня сполучуваність охоплює кілька моделей. Перша модель репрезентує поєднання різних МКК між собою.

Друга модель охоплює греко-латинські компоненти, що приєднуються до іншомовних слів. Тут так само наявні різні комбінації антецендентів. Препозиційні компоненти легко сполучаються із запозиченими іншомовними словами: латинськими, грецькими: англійськими, французькими, німецькими, голландськими, іспанськими та італійськими.

Третя модель репрезентує особливості поєднання МК з національними основами (словами), що також властиве не усім МК, зокрема: аква-, акро-, артро-, астро-, бібліо-, блефаро-, гастро-, гем(ато)-, гео-, екзо-, ендо-, зоо-, невро-, некро-, нефро-, орніто-, остео-, осцило-, психо-, рео-, ретро-, фізіо- зовсім не приєднуються до українських слів чи основ.

Щодо зовнішні синтагматики, то тут також виявляємо певну специфіку, яка полягає в тому, що:

1) не усі терміни з міжнародними компонентами вступають у родові відношення, а лише деякі з них;

2) виявлено як правобічну валентність, так і лівобічну зі значною перевагою останньої;

3) стрижневий термін з міжнародним компонентом виконує функцію родового щодо інших, видових.

Не вступають у зовнішні синтагматичні відношення слова з препозиційними компонентами: агро-, аква-, акро-, геліо-, екзо-, макро-, мікро-, мото-, некро-, нефро-, оліго-, онко-, орніто-, палео-, піро-, прото-, псевдо- ретро-, техно-, турбо-, феро- та ін.

У підрозділі 3 розглядаємо “Творення термінів з міжнародними компонентами”. Номінативний аспект терміна - це вже цілеспрямований процес, зумовлений взаємодією зовнішніх та внутрішніх факторів. Один з її основних моментів - використання іншомовних слів для найменування нових понять, а також застосування міжнародних компонентів як словотворчих засобів у термінотворенні. Підрозділ містить два параграфи.

Перший параграф “Використання іншомовних слів з міжнародними компонентами для найменування нових понять: ономасіологічний та семасіологічний аспект” охоплює розгляд іншомовних слів з МК у двох аспектах. Ономасіологічний підхід передбачає орієнтацію поняття на мовне позначення (слово, словосполучення), останній спрямований на вивчення семантичної сторони мови від знака до значення (від слова до поняття). Серед ономасіологічних засобів чільне місце посідає використання іншомовних слів для найменування нових понять; з-поміж семасіологічних - зміна значення терміна. Слова з МКК, які існують у багатьох мовах світу, прийшли і приходять в українську мову різними шляхами.

Оскільки термінотворення - це свідомий процес, то відоме й авторство деяких фахових слів. Так, слово барометр утворив у 1665 році француз Р. Бойль з основ грецьких слів, інтернаціональ - англієць Дж. Бентат 1780 року, піроксилін - французький хімік І. Пелуз 1836 року, а палеоліт - англієць Дж. Лаббок (1834-1913) і под.

Відомі також часові проміжки появи декотрих термінів. Так, термін термометр фіксується в наукових працях з 1636 року; слово радіоелектроніка, яке позначає комплекс галузей науки і техніки, з'явилося у 50-х роках ХХ ст. тощо.

Серед наведених слів наявні терміни, де в першій частині композита увіковічено ім'я винахідника приладу, певного явища чи процесу, а друга зберігає грецький МКК. Досліджуваний матеріал дає підстави також виділити з-поміж слів з МКК такі різновиди абревіаційного способу:

а) скорочення першого слова: відикон - від від(ео) + кон (зображення);

б) скорочення другого слова: газотрон (від газо і (елек)трон);

в) скорочення обидвох слів (автол - утворене з основ слів авт(омобіль) і лат. оl(eum) - олія, масло, за аналогією до ментол, бензол, фенол.

Семасіологічний аспект ґрунтується на семантиці слова і тісно пов'язаний із семантичною деривацією, що полягає у творенні нових значень слів, у розширенні семантичної структури слова, що зумовлено передусім поступом науки й техніки, новими поглядами на те чи інше явище, на той чи інший предмет, поглибленням знань про них. Так, зібраний матеріал дає можливість виявити терміни, що змінили свій зміст, їхнє значення розширилося або звузилося, або цим словом почали позначати цілком нове поняття, що виникло унаслідок науково-технічного прогресу. Так, термін радіо мав значення “бездротовий телефон”, а нині позначає ще й “приймач” і “центр, звідки ведеться радіопередача”.

У параграфі другому з'ясовано “Використання окремих терміноелементів іншомовного походження як словотворчих засобів чи твірних слів в українському словотворенні”. Для української мови характерні способи:

1) використання окремих МКК як словотворчих засобів чи твірних основ для творення українських слів;

2) аналітична деривація, тобто творення на базі стрижневого слова з МКК термінах словосполучень.

Чимало українських слів утворено за допомогою греко-латинських компонентів, що додалися до національних основ (слів). Це виявляється у приєднанні препозиційних міжнародних компонентів до національних:

а) іменників: авіа+двигун, авіа+крило, аеро+сани;

б) прикметників: магніто+твердий, магніто+крокувальний та ін.

Абревіаційний спосіб. Як уже зазначалося, частина композитів з МКК утворено від словосполучень: автомобільне гальмо - автогальмо, біологічний захист - біозахист, біологічне паливо - біопаливо, вібраційний гуркіт - віброгуркіт, гальванічне покриття - гальванопокриття, електрична праска - електропраска, моторизований човен - моточовен, онкологічне відділення - онковідділення, телевізійне мовлення - телемовлення тощо. Має лише один різновид.

Суфіксальна деривація. У процесі освоєння іншомовної лексеми дуже часто до запозиченої лексичної одиниці - її основи - приєднуються найпродуктивніші національні морфеми.

Своєрідним способом появи похідних термінів від іншомовних композитів є творення гібридних прикметників за допомогою суфіксів:

а) питомих: -н- типу: авіамодель - авіамодельний;

б) гібридних - ичн (-ічн) + калькування)): аерометр - аерометричний, акробат - акробатичн(ий), геодезія - геодезичний, логопат - логопатичний.

У тих випадках, коли в прикметниках функціонує суфікс -ичн, відбувається додаткове чергування м'яких і твердих приголосних т?- т, з? - з, с? - с, р? - р. Таке безпосереднє приєднання до іншомовної основи українських формантів свідчить про акт деривації, який відбувається у системі мові-рецептора, тобто в українській мові.

Від окремих компонентів творяться дієслова: за допомогою суфіксів: -ува(ти): аква- - акватувати, бібліограф - бібліографувати, вібро- - вібрувати, гальваніз(ація) - гальванізувати, логарифм - логарифмувати(ся).

Четвертий підрозділ “Термінологічна норма і проблема кодифікації термінів з міжнародними компонентами” охоплює три параграфи. Перший із них - “Трактування термінологічної норми в науці” зосереджує увагу на еволюції поглядів на норму в термінології. Поняття термінологічної норми започаткував ще Е. Вюстер. З одного боку, ця норма має міжнародний характер, бо охоплює вимоги, які ставляться до термінів будь-якої мови, а з іншого - враховує національну форму вираження, тобто позначення того чи іншого поняття і ґрунтується на мовній нормі. У роботі наведено погляди на термінологічну норму різних учених (зарубіжних та українських) та наукових товариств, серед них Наукового товариства ім. Шевченка, Інституту української наукової мови.

Кодифікація термінів неможлива без термінологічної норми. Вона підпорядковується їй, залежить від неї.

У другому параграфі “Термінологічна норма і слова з МКК” розглянуто проблеми, пов'язані з уживанням міжнародних терміноелементів. Серед них:

- правописна (порушення орфографічної норми);

- проблема варіантів (відмінність у передачі деяких звуків чи морфем, а також їх наявність/ відсутність);

- проблема синонімів (наявність кількох термінів на позначення того самого поняття);

- проблема полісемії терміна;

- калькування російськомовних моделей;

- не уніфікованість дефініції у словниках;

- перенасичення терміносистем запозиченими словами.

Правописна проблема. Усі помилки, пов'язані з написанням слів з МКК, можна звести до таких орфографічних випадків:

1) міжнародні компоненти пишуть окремо (аудіо техніка);

2) міжнародні компоненти пишуть через дефіс (відео-салон, радіо-реклама, біо-йогурт), хоча за чинним правописом їх слід писати разом;

3) простежуємо і різнобій у написанні (міні-диктант/ мінідиктант/, міні диктант) (компоненти міні-, максі- пишуться через дефіс). Поза всяким сумнівом, що написання таких слів слід уніфікувати.

Синонімію різних структурних рівнів виявляємо між:

1) композитом і словосполученням з іншомовними словами: артроліз - операція Вольфа;

2) іншомовним композитом й українським словосполученням: ангіома - судинна пухлина;

3) іншомовним композитом і гібридним словосполученням: анероїд - металевий барометр.

Серед мовознавців немає єдиної думки щодо визначення статусу (синоніми чи варіанти) частково подібних за формою вираження термінів, що різняться лише якоюсь частиною:

1) на рівні двох запозичених слів з синонімною першою частиною: аероцеле - трахеоцеле, акродисплазія - краніодисплазія, астробіотика - екзобіотика;

2) з відмінною другою частиною: акрокранія - акроцефалія, нейролюес - нейросифіліс;

3) скорочене словосполучення і його розгорнутий варіант, напр.: біопотенціа- ли - біоелектричні потенціали;

4) ряди з різноструктурними одиницями: астробіологія - екзобіологія - космічна біологія;

У межах наукового стилю мови - синоніми небажані, навіть шкідливі, бо руйнують термін як дефінітивну одиницю системи. У професійно-виробничій сфері, в усному мовленні фахівці творять й уживають спрощені, скорочені терміни, які нерідко є випадковими, безсистемними і не відомими поза виробничо-фаховою сферою.

Полісемія також є вадою термінології, якщо її має термін в одній терміносистемі. Багатозначність виявлена у словах: авіапатруль, авіапошта, автономія, автотипія, автохтони, автопортрет, агромеліорація, аерозоль, аеротерапія, акваріум, акватинта, акватипія, бібліографія, бібліотека, гастрономія, геліограф, геліографія, геліотроп, геліоцентризм, гемостаз, гемодинаміка, геомагнетизм, географія, гідрофільність, гідромедуза, електрозварювання, електрофорез, ентодерма, макросвіт, мікроекономіка, мікроліт, мікрорайон, мікросвіт, метеорологія, моторикша, невропатія, некролог, некромантія, некрофобія, некрофілія, некроліз, олігархія, олігофрен, ортоскоп, ортоскопія, остеоартрит, псевдогамія, псевдонім, псевдомерія, психолог, психологізм, психологія, психосоматика, радіолог, радіометр, радіометрія, радіотелеграф, радіотехніка, радіофонія, радіофікація, рентгенографія, рентгеноскопія, ретроспектива, стереотип, телебачення, телеграма, телеграф, телескоп, технократія, технологія, феромагнетизм, фізіологія, фізіономія, циклограма тощо. Очевидно, що одне із значень можна замінити іншими словами, зокрема позначення процесу передавати іменниками на -ння: авіа патрулювання або авіаперевезення.

Калькування - це перенесення моделей (семантичних і словотвірних) з однієї мови в іншу. Внаслідок колишньої русифікації в термінологію потрапила значна кількість невдалих кальок. Однак стосуються вони переважно другої частини композита. Серед словотвірних:

1) невдалі моделі з суфіксом -к (а): електроводокачка, електрозварка, електропроводка, електроустановка, електродоїлка, мікролітражка, електроводогонка, електрокнопка, геліоустановка. Терміни такого зразка, якщо позначають процес чи дію, слід перекладати українськими термінами віддієслівними іменниками на -ння. У наведених прикладах це стосується, зазвичай, не препозиційних МКК, а пост-позиційних, національних компонентів;

2) застарілі форми типу: електронасос, електропилосос (тепер електропомпа, електропорохотяг);

3) дієприкметникові форми активного стану теперішнього часу: відеозаписуючий, аудіовідтворюючий, вібруючий і под. У науковій літературі знаходимо пропозиції замінювати такі форми прикметниками на -альн(ий), які також позначають “активну здатність, призначення до вжитку чи певної дії”.

Неуніфікованість простежуємо і в словниках. Зокрема укладачі (упорядники) неоднаково подають у словникових статтях міжнародні компоненти, тобто виходить замкнене коло.

У третьому параграфі “Кодифікація термінів з МКК” йдеться про різні визначення слова “кодифікація” в науковій літературі. Вважаємо, що термін “кодифікація” має кілька трактувань. Під кодифікацією розуміють:

1) систематизацію норм;

2) різновид нормо-творення;

3) засіб регулювання чогось.

Спільним для цих значень є письмова фіксація, що має рекомендаційний характер. Сутність кодифікації полягає в об'єктивній оцінці мовних дублетів, варіантів, інновацій, тенденцій розвитку. Кодифікація може бути абсолютна і відносна. Абсолютна пов'язана із усталеною нормою, оскільки уживання багатьох слів і термінів з МКК не викликає жодних застережень. Ці слова прижилися у мові, стали “своїми”, без них ми не обходимося у нашому повсякденному та науковому спілкуванні, вони зазвичай не мають українських аналогів. До таких належать: телевізор, телефон, автобус, автомобіль. Відносна кодифікація пов'язана з неусталеною “розхитаною” нормою і зумовлена наявністю варіантів, синонімів до слів з МКК, а також полісемією деяких термінів. Власне відносна кодифікація і вимагає прискіпливого ставлення до слів-інваріантів та варіантів, щоб надати перевагу одному із них.

Останнім часом спостерігається тенденція впроваджувати у сферу наукового мовлення суто українські терміни. Навіть побіжний аналіз цих ілюстрацій дає підстави стверджувати, що слова на -граф(ія), -лог(ія), -метр вже отримали в українській мові свої національні відповідники, які передаються конструкціями на -опис, -знавство, -мір й утворюють певну систему. Це прямі кальки грецьких чи латинських коренів. Усі інші ще безсистемні, хоча не менш цікаві, бо передають нерідко авторське бачення, його власне уподобання.

Розділ третій “Специфіка компонентів іншомовного походження у сучасній українській мові” складається із чотирьох підрозділів. Перший підрозділ “Дослідження слів з міжнародними компонентами у сучасному мовознавстві” концентрує увагу на аспектах сучасного аналізу слів з МК. Здійснено огляд наукових праць українських та зарубіжних учених (А. Москаленка, О. Сербенської, Г. Чернецької, Г. Півторака, М. Сташко, Л. Пацери, О. Лебедєвої та ін.), які описували слова з МКК.

У другому підрозділі “Специфіка препозиційних компонентів іншомовного походження у сучасній українській терміносистемі: джерела запозичень, етимологія, фіксація, семантичні та граматичні модифікації” проаналізовано й описано компоненти авіа-, авто-, агро-, акро-, аква-, акро-, артро-, архе-, астро-, бібліо-, блефаро-, вібро-, відео-, гальвано-, гастро-, геліо-, гем(ато,о)-, гео-, гідро-, екзот-, електро-, ендо-, зоо-, магніто-, макро-, метео-, мікро-, мото-, невр(о, нейрон-)-, некро-, нефро-, нітро-, ольго-, онко-, орніто-,орто-/орфо-, остео-, осцило-, палео-, піро-, прото-, псевдо-, психо-, радіо-, рентгено-, рео-, ретро-, стерео-, теле-, техно-, турбо-, феро, фізіо-, фото-, цикло-. Спочатку з'ясовується походження компонента, його первісне і сучасне значення, простежується фіксація слів з цим терміноелементом у словниках різних типів.

Терміни з препозиційними компонентами можуть окреслювати конкретні терміносистеми, напр., слова з авіа-, аеро- уживаються в авіаційній галузі, вони позначають поняття техніки, хоча деякі з них набули побутового уживання (авіарейс, авіаквиток, аеропорт тощо), слова на агро- пов'язані із сільським господарством, на астро- - з астрономією, космосом, на ендо-, невро-, некро-, онко-, остео- - з медициною; на техно-, турбо- - з технікою. Тобто дають вказівку на конкретну терміносистему, виконуючи дейктичну функцію. Не окреслюють конкретних сфер діяльності слова з МКК аква-, акро-, гастро-, гідро-, екзо-, магніто-, макро-, мікро-, осцило-, радіо-, теле-, рентгено-, стерео-, фото-, цикло- тощо. Терміни з цими компонентами належать до різних галузей знань.

Немає жодної лексико-семантичної групи (жодного мікрополя), яка була б спільною для слів з усіма розглянутими компонентами. Навпаки, окремі поняттєві категорії притаманні лише словам з певними терміноелементами. Це назви: сплавів (авіа-, аеро-, феро-), творів мистецтва (авто-, відео-), мінералів (астро-, вібро-, гемо-). Прикметники з препозиційними міжнародними терміноелементами зазвичай позначають спільні категорії: ознак, властивостей, якостей або стосунок до того, на що вказує твірна основа.

Синонімію, антонімію також спостерігаємо між окремими термінами, що, по суті, є чи не головною передумовою системо-творення. Однак у термінології явище синонімії допустиме лише на стадіях становлення системи, надалі синонімія вважається її вадою. Зокрема у синоніми відношення входять компоненти авіа-, аеро-. Вони мають як багато спільного, так і відмінного. Спільним для них є окреслення тематичних полів:

- назви транспортних засобів (авіалайнер, авіаносець, аеробус, аероплан);

- назви приладів, пристроїв, механізмів (авіакомпас, авіамотор, аерометр, аерофільтр);

- назви дій та процесів (авіапідживлення, аерофотознімання, аеротерапія);

- назви осіб за виконуваною роботою (авіатехнік, авіатор, авіаконструктор, аеролог, аеро-навт);

- ознаки, властивості, якості (авіамодельний, авіадесантний, аеродинамічний, аеродромний);

- назви просторових понять (авіалінія, авіатраса, авіамаршрут, аероторія);

- назви сплавів (авіаль, авіахім, аерон, аеросил).

Водночас кожен із компонентів виявляє свої особливості. Зокрема компонент авіа входить до слів на позначення: установ та організацій, промислово-технічних галузей.

Отже, компонентам притаманне синонімічне значення, однак вони поєднуються з різними основами (основи, які б поєднувалися одночасно з двома терміноелементами, поодинокі: авіамаяк - аеромаяк; авіапошта - аеропошта, авіатранспорт - аеротранспорт, авіашкола - аерошкола) позначають поняття технічної галузі; неврон - нейрон, невродерміт - нейродерміт з ідентичним значенням - слова медичної галузі.

Частково накладаються значення термінів акваметрія (методи кількісного визначення води в різних речовинах) - гідрометрія (розділ гідрології, що розробляє методи вивчення режиму водних об'єктів, вимірювання та обліку всіх вод земної поверхні).

Окремі компоненти вступають між собою у відношення антонімії, однак слова з цими терміноелементами не завжди її зберігають. Порівняймо: кріотерапія (лікування захворювань основане на використанні низьких температур) - піротерапія (лікування штучним підвищенням температури), але макроекономіка (система взаємозв'язків різних галузей і сфер промисловості та сільського господарства / економічна наука, що вивчає взаємозв'язки й пропорції розвитку народного господарства загалом та окремих його галузей) і мікроекономіка (система виробничих підприємств і підприємств послуг, що безпосередньо задовольняють потреби населення в товарах і послугах / економічна наука, що вивчає взаємозв'язки та пропорції в межах окремої ланки виробництва чи окремого підприємства, господарства), де радше спостерігаємо зіставлення цілого і частини, ніж протиставлення.

Окремі терміни по-різному трактуються у старих і нових словниках, напр.: ортоскоп:

1) горлянкове дзеркальце;

2) інструмент для досліджування веселкової оболонки ока і прилад для контролю за прицілом.

Спостерігаємо і зміну семантичної структури слів. Вона розширилась у деяких словах: гастроном - знавець витворної кухарської штуки, аматор тонких страв (СЧС):

1) знавець і любитель смачної їжі;

2) назва крамниці, в якій продається гастрономія (ВТССУМ).

Зіставивши слова з препозиційними міжнародними компонентами, що є в терміносистемах, з їхніми аналогами в польській та чеській мовах, дійшли висновку, що подібні лексеми є і там. Однак зазвичай західнослов'янські мови намагаються підібрати національні слова на позначення таких понять, відсуваючи на задній план або й зовсім усуваючи запозичення. Порівняймо: авіабаза - baza lotnicza, leteckб, авіалінія - trasa powietrzana (польська.), leteckб linka (чеська), агропромисловий - rolniczo-przemyslowy(п), zemмdelskoprumyslovy (ч), бібліотека - knihovna (ч), ksiкgozbior(п), гематома - krwiak (ч) тощо. Поступово стає на такий шлях й українська мова.

Окремі слова з міжнародними терміноелементами поступово отримують національні відповідники:

- авіація - повітроплавання, літунство;

- автобіографія - власно життєпис;

- автогамія (рослин) - самозапилення;

- автогонія - самозародження;

- автограф - власно підпис;

- автодидакт - самоук;

- автокефалія - незалежність;

- автократ - володар, владар;

- автократія - єдиновладдя;

- автоліза - само розчин;

- автомат - саморух, самороб;

- (зброя) самопал, (писалка) самописка, автономія - самоуправа;

- бібліогност - книгознавець;

- бібліологія - книгознавство;

- бібліограф - книгознавець;

- бібліографія - книгоопис;

- бібліоман - книголюб;

- бібліотека - книгозбірня.

Ми виявили близько ста компонентів, що уживаються в постпозиції. На жаль, не усі вони виділені в загальномовних і термінологічних словниках.

Усі позиційні компоненти можна поділити на дві групи: однозначні й багатозначні, що мають від двох до семи значень.

Подібні компоненти мають слов'янські мови. Однак, продуктивність їх у кожній із мов неоднакова.

У третьому підрозділі “Специфіка компонентів, що можуть уживатися у пре- і постпозиціях: джерела запозичень, етимологія, фіксація, семантичні модифікації” проаналізовано похідні слова, в яких може виявлятися один з 19 компонентами. Це: андро-...-андр(ія), бласто-...-бласто(з), біо-...-біо(з) грам-...грам(а), граф-...-граф(ія), дендро-...-дендро(н). Окремі компоненти зберігають свою низьку продуктивність й уживаються обмежено. Це граф(о)-, грам(о)-, дендр(о)-. Інші навпаки виявляють високий ступінь продуктивності, поєднуючись усе з новими словами чи коренями, це біо-, кіно-, термо-, цито- та ін.. Деякі терміноелементи зовсім не поєднуються з питомими українськими словами (андро-,бласто-, графо-, грам-, літо-,лого-, метро-, офтальмо-, філо-, фіто-, цито-). Не властиве таке поєднання і постпозиційним компонентам. Слова з такими МКК виявляють різну продуктивність творення.

Зовнішня сполучуваність властива лише частині слів з МКК. Тобто не усі родові терміни творять видові. Здебільшого уточнення поняття відбувається за допомогою прикметника (лівобічна сполучуваність), напр.: геометрія (аналітична, архімедова, внутрішня, уявна, вища, нарисна, просторова, сферична, напівевклідова), радіостанція (короткохвильова, відправна, пеленгаторна, передавальна, приймальна, проміжна, суднова, трансляційна, широкомовна), або іменника (правобічна сполучуваність), напр.: геохімія (біогенезу, галогенезу, гіпергенезу, ізотопів, ландшафту, осадових порід, вугілля).(поодинокі випадки), або слова можуть мати як лівобічну, так іправобічну валентність: бібліотека (академічна, базова, відомча, дитяча, державна, довідкова, домашня, історична, крайова, масова, міська, методична, медична, меморіальна, народна, наукова, національна, обласна, опорна, галузева, парламентська, пер6есувна, публічна, районна, сільська, спеціалізована, стаціонарна, технічна, універсальна, навчальна, центральна, приватна, шкільна, для дітей, для юнацтва, для сліпих) тощо. Антецеденти складеного терміна обов'язково щось уточнюють.

Серед слів з препозиційними міжнародними компонентами переважають іменники, а серед лексем з пост-позиційними МКК наявні тільки іменники. Терміни інших частин мови виявлені лише у словах з препозиційними частинами.

Не уживаються сьогодні слова біософія, логодедалія, логомахія та ін. Рідковживаними стали: логофет, фонограф.