Особливості перекладу власних назв та квазілексем у творах жанру фентезі

Проте існує багато графем без стабільних відповідників, з варіантним позначенням. Часте варіювання зумовлене можливістю представити у запозиченій назві як власне графему, так і співвідносну з нею фонему. Наприклад, у словах Джілет, Жілет - Gillette, Джеральд - Gerald графема G (фонема [dz]) не фіксується. У цих варіантах назв буквосполученням ДЖ позначено фонему. Але ми зафіксували декілька варіантів із позначенням саме графеми G: Ґералд - Gerald, Бергер - Berger. Привертає увагу й українізований варіант Ланжевен - Langevin, у якому немає буквосполучення ДЖ, оскільки відбулось спрощення групи приголосних, бо ДЖ трансформувалось у Ж [25].

Особливо багато варіантів у запозиченнях, коли система графічних відповідників «не бере участі» в оформленні української форми, а на перший план виступає інша мікросистема фонемних відповідників з набором фонемних субституцій. Наприклад, широкою варіативністю характеризується англійська фонема [ж], яка входить до складу багатьох власних назв, що функціонують у фонетико-орфографічних варіантах: Кларенс - Клеренс - Кляренс - Clarence, Блекберн - Блакберн - Блякбурн - Blackburn, Галіфакс - Голіфакс - Halifax тощо. Як бачимо, для відтворення англійської фонеми [ж] різні часи пропонували кілька українських графем: А, Е, Є, О.

Орфографічні особливості мови-джерела проявляються при позначенні англійських літер, які не читаються, наприклад, літери R. Так, у запозичених власних назвах Олівер - Oliver, Сільвестер - Silvester, Міллер - Miller, Ванкувер - Vancouver, Честер - Chester кінцева літера R завжди фіксується в українській формі англомовних назв.

Відсутність системно організованого розділу правил написання чужомовних назв, розходження деяких правил щодо факультативної передачі апелятивів і власних назв зумовлюють нестабільність орфографічного вигляду запозичень. Звичайно, поява орфографічних варіантів, нестабільних написань, які в принципі не повинні б з'являтись, у багатьох випадках неминучі.

Отже, фонографічні варіанти чужомовних запозичень зумовлені об'єктивними мовними явищами, які співвідносяться зі специфікою систем мови-джерела та мови-сприймача, з особливостями звукових та письмових трансформацій лексичних запозичень, з усталеністю та надійністю орфографічних правил для запозичень за умови неадекватності письма та вимови апріорі, тобто такими явищами, які й складають процес фонографічної адаптації чужих слів у приймаючій мові. Регулярність прояву мінливого характеру письмових фіксацій чужомовних назв зумовлена лінгвістично й дозволяє вважати фонографічну варіантність закономірністю процесу фонографічного освоєння.

А це означає, що часові межі фонографічної варіантності неможливо спрогнозувати. З одного боку, фонографічна варіантність є незмінною в часі, а з другого - фонографічні варіанти існують у мові століттями. Унормованість фонографічної варіантності з метою зменшення написань, які коливаються, реальна за умови визначення норми-ненорми для фонографічних варіантів запозичень, що вже існують у писемній практиці.

Виправдане невдоволення серед лінгвістів України та діаспори викликає передача власних назв, що містять звук [g]. Усі вони одностайно пропонують графічне відтворення цього звука засобами української абетки через Ґ: Ґете, Ґенц, Вінніпеґ, Гааґа (Гаґа) Гамбурґ, Авгсбурґ, Гемінґвей (Геміґвей), Гюґо, Даґлес, Калґарі, Ґоя, Ґеттінґен, Вінніпеґ, Ґлазґо, Геґель, Гамбурґ.

Не вщухають дискусії навколо графічного відтворення чужомовних І тa Y. Відповідно до «Українського правопису» [48] при передачі чужомовних слів слід зважати на так зване правило «дев'ятки»: Вашингтон, Вірджинія, Гемпшир, Единбург та ін. Але правила мають бути послідовними і вмотивованими. Незрозуміло, наприклад, чому літери И та І по-різному використовуються в таких чужомовних географічних назвах, як Крит, Мадрид, але Рішельє, Фрідріх. Деякі вчені пропонують застосувати єдине правило «дев'ятки» до всіх власних назв: Ґримм, Дидро, Ляйпциґ, Абашидзе, Джиґарханян, Цюрих, Адис-Абеба, Рим, Америка, Кембридж, Флорида, Диккенс, Ричард та ін.

Відомий педагог С. Томашівський [9] вважав, що звук [і] в словах чужомовного походження повинен передаватися лише літерою И, бо, мовляв, так «каже дух української мови». Переглядаючи українські науково-публіцистичні тексти, бачимо, що власні назви англомовного походження здебільшого передаються в ній з урахуванням позиції приголосних Д, Т, З, С, Ц, Ж (ДЖ), Ч, Ш, Р перед наступним приголосним (окрім І та в кінці слова): Америкес, Остин, Балтимора, Бристоль, Кембридж тощо [ця умова, зокрема, спостерігається в публікаціях української діаспори].

Запровадження правила «дев'ятки» у сферу власних назв, як слушно зазначає В. Німчук [36], спростило б наш правопис, але віддалило б вимову голосного від його вимови (і написання) в мові-джерелі запозичення. Щоправда вимова твердого приголосного перед И наблизила б нашу вимову до більшості тих мов, звідки взято онім. Як бачимо, питання розробки межі дії правила «дев'ятки» все ще є актуальним для Української національної комісії з питань правопису при кабінеті Міністрів України.

Ще С. Самійленко зазначав, що треба найпильнішу увагу «віддавати фонетиці, а не орфографії слова. Якби ми писали ім'я Шекспір тими літерами, які пишуться в англійськім слові, тобто Шакеспеаре, і прочитали це ім'я англійцеві, то він ні в вік не догадався б, що це ім'я його великого письменника» [43]. Автор слушно зауважує, що найбільші труднощі пов'язані з англійськими звуками. Не знаючи добре розмовної англійської мови, неможливо зробити транскрипцію майже жодного англійського слова, оскільки в англійській мові правопис відрізняється від вимови.

Виходячи з теоретичних міркувань, більшість фахівців наполягає на послідовному застосуванні фонетичного підходу. Щодо англійської мови з її складною орфографією, то сама ця складність служить додатковим аргументом на користь фонетичного принципу. Водночас учені слушно обговорюють випадки, в яких пропонують графічний принцип відтворення (подвоєння приголосних, німа літера R та буквосполученння NG). Із наведених прикладів видно, що чимало суто графічних елементів укоренилося в нашій традиції надто глибоко, аби викликати заперечення проти їхнього написання (і відповідно звучання в англійській мові).

Для аналізу фонографічних відповідників, які реалізуються в українських формах англомовних власних назв, першочергове значення має склад фонем англійської мови та їх опис з метою встановлення подібних рис одиниць різних мов. Притаманні системам контактуючих мов фонологічні опозиції та кореляції виявляються в різних комбінаціях: одні запозичення якоюсь мірою зберігають фонологічні особливості мови-джерела (наприклад, англійська кореляція: дзвінкість-глухість), в інших такі особливості втрачено (наприклад, опозиція за ознакою тривалості: довгота-короткість). Тоді на перший план виходять елементи, які є фонологічно значущими в мові-сприймачеві. Поєднання одних комбінацій (мови-джерела) з іншими (мови-сприймача) і створює картину широкої варіантності запозичених англомовних назв у процесі фонографічного освоєння.

Далі розглянемо принципи і способи передачі англійських особових /географічних назв українською мовою. Тут також доводиться часом використовувати наближені фонеми (й графеми), оскільки повних еквівалентів на орфографічному, а тим більше на орфографічному рівні майже не буває [16].

Так, при передачі англійських голосних та приголосних фонем українською мовою інколи існують кілька наближених варіантів. Щоб здійснити правильний вибір перекладу, слід звернути увагу на фактори, які спричиняють такі розбіжності:

а) позиція фонеми в англійському слові, яке виражає певну власну назву;

б) оточення фонеми в слові (з якими фонемами вона межує);

в) походження власної назви;

г) традиція перекладу назви на українську мову.

Таким чином, наступні звуки англійської мови можуть передаватися такими українськими буквами чи буквосполученнями:

[ж] як [a] і [е]: Angela - Анджела/ Енджела, Abel - Ейбел /Абель, Alicia - Еліс/ Аліса, Amelia - Амелія / Емілія, Clarence - Клеренс / Кларенс, Dan - Ден / Дан, Pat - Пет/ Пат, Wallence - Утллес/ Утллас.

[/\] як [а], [у] або й [о]: Ulrica - Алріка/ Улріка/ Ульріка, Justin - Джастін, Dough - Даг, Douglas - Дуглас, Ulster - Ольстер, Yuyana - Гайана, Durham - Дарем.

[?] в ненаголошеній позиції має відповідні еквіваленти в українській мові: Abudja - Абуджа, Accra - Аккра, Rita - Ріта, Septimus - Септимус, Suffolk - Суффолк, Victoria - Вікторія.

[o] як [о]: Oslo - Осло, Olivia - Олівія.

Подовжені голосні фонеми в англійських власних назвах при перекладі на українську мову змінюються короткими відповідниками голосних:

[а:] як [а]: Arnold - Арнольд, Vaduz - Вадуц, Charles - Чарльз, Clerke - Карл;

[o:] як [о]: Agustus - Oramec, Cora - Кора, Osaka - Осака;
[u:]: інколи [ju:] як [y]: Cooper - Купер, Julia - Джулія/ Юлія, Ukraine - Україна;

[i:] як [i]: Eton - Ітон, Bikini - Бікіні;

[?:] як [е]: Ernie - Ерні, Bert - Берт, Palermo - Палермо, Hamburg - Гамбург, Burma - Бірма [39];

Англійські дифтонги, як правило, в українській мові змінюються подібними звукосполученнями, хоча й тут є деякі винятки:

[ai] як [aj]: Ira - Айра, Brighton - Брайтон;

[au] як [ay]: Down - Даун, Howell - Гауел;

[ei] як [ej]: Mabel - Мейбл, Beirut - Бейрут, Jane - Джейн;

[оі] як [оу]: Joy - Джой, Roy - Рой, Troу - Троя;

[?u] як [oy]: Rose - Розе, Snow - Сноу, Qwen - Оуен.

Однак, деякі англійські власні назви, до складу яких входять дифтонги [?u] не мають відповідних звукосполучень [oy] в перекладі на українську: Joseph - Джозеф, Romeo - Ромео, Roland - Роланд, Toronto - Торонто, Buffulo - Буффало;

[е?] замінюється [e]: Arshire - Ершір, Gary - Гері, Dalaware - Делавер, але: Ontario - Онтаріо;

[i?] [і, ej, ія]: Madeira - Мадейра, Nigeria - Нігерія, Silvia - Сільвія, Virginia - Вірджінія;

[u?/ju?] як [у, ю]: Muriel - Мюрієль, Amur - р. Амур, Moor - Мур, Huron - оз. Гурон, Missouri - Міссурі, Murmansk - Мурманськ, Zurich - Цюріх.

Не завжди, також, легко підбирати відповідні замінники англійських приголосних фонем в українській мові. Але в більшості випадках переклад приголосних здійснюються за встановленими традиціями:

[р] замінюється на [т] чи [g], [z]: Cathie - Кеті, Carmarthen - Кармартен, Netherlands - Нідерланди, West-Lothian - Уест - Лотіан, Caruthers - Карудерс, Sutherland - Сатерланд;

[и] на [т] [с] та [ф] (в грецьких іменах): Edith - Едіт, Dorothy - Дороті, Theodore - Теодор, Ruth - Рут, Kathleen - Кетлін, Faith - Феіт/ Феіс, але: Carthage - Карфаген, Thebes - м. Фіви, Athos - Афон, Korinth - Корінф;

[?] на [нг]: Angus - Ангус, Angola - Ангола, Bangui - Бангі, Bandung - Бандунг;

[?к] на [нк]: Sinclair - Сінклер, Spink - Спінк, Bronx - Бронкс;

[r] на [р]: Ralph - Ральф, Romeo - Ромео, Victoria - Вікторія, Austria - Австрія;

[l] на [л] чи [л'] Wales - Уельс, Norfolk - Норфолк, Laos - Лаос, Linda - Лінда;

[w] на [в], [у]: William - Уільям /Вільям, Walter - Уолтер /Вальтер, Warsaw - Варшава, Wales - Уельс, Tweed - Твід [42].

У цілому фонетичні та фонологічні особливості англійської мови виявляються при передачі англомовних власних назв мовою-сприймачем, переплітаються з особливостями цієї мови, перетворюючись у закономірності чи тенденції. Вони, в свою чергу, виявляються при позначенні українськими моно-, ди-, три - та поліграфами кожної англійської фонеми, утворюючи систему англо-українських фонографічних відповідників, яка реалізується за умов використання транскрипції.

При введенні запозичень у текст застосовуються, як правило, традиційні способи передачі - транскрипція і транслітерація, а також лінгвістично недоцільні авторські форми інновацій, тому розробка загальної схеми відповідників та використання фонографічного принципу відтворення сприятиме створенню компромісних способів і усуненню авторських варіантів.

Пропоновані правила передачі англійських власних назв графічними засобами української мови як нормативні написання розроблено на підставі контрастивного аналізу самої адаптації чужомовних власних назв, на базі формального варіювання слова відповідно до нашого розуміння фонографічної норми: нормою може бути не лише однозначне написання слів, але й варіантність. Аналіз матеріалу показує, що без кодифікування варіантів порушуватиметься певна культурна традиція і стилістична диференціація.

2.2 Складові перекладацької стратегії щодо відтворення власних імен та назв на матеріалі творчості Дж. Роулінг

М. Бережна виділяє тринадцять етапів стратегії перекладацької роботи, в результаті яких перекладач приймає рішення щодо способів передачі власних імен і назв на мову перекладу [6]. Розглянемо їх на прикладі українського перекладу роману Дж.К. Роулінг «Гаррі Поттер і філософський камінь»

На першому етапі роботи над передачею власних імен і назв перекладач повинен впевнитися в тому, що перед ним саме власне ім'я чи назва.

В англійській мові для позначення того, що слово є власним ім'ям, як правило, використовують велику літеру, проте з великої літери можуть писатися не лише імена власні [6].

Так, наприклад, в оригіналі зустрічаємо таке слово, як Muggle [66] / маґл [61], що означає людину, позбавлену магічних властивостей. Автор пише його з великої літери за аналогією до написання національності. Обидва перекладачі встановили, що слово не є іменем власним, і в перекладах пишуть його з маленької літери (за аналогією до написання національностей в мовах перекладу).

На другому етапі перекладач повинен встановити, до якого класу предметів (денотату) належить власна назва. В оригіналі одна з героїнь має чотирьох котів: Mr. Paws, Snowy, Tibbles, і Tufty [66] (Білосніжка, Мурчик, Марсик [61]). Бачимо, що в перекладі бракує одного імені (а саме перекладу імені Mr. Tibbles). А саме цей кіт з'являється ще раз в четвертій книжці. Таким чином, в перекладі в першій книзі Mr. Tibbles взагалі залишається без імені, а в другій - перетворюється на чоловіка на ім'я містер Тіблз. Читачу не зовсім зрозуміло, що то за чоловік такий, а перекладачі, мабуть, просто забули, що мова йде про кота.

На третьому етапі перекладач повинен встановити національно-мовну належність та інші характеристики сигніфікату. Однією з таких додаткових важливих характеристик є стать [35].

Наприклад, один з героїв має пацюка, якого звати Scabbers [66] / Короста [41]. Власник декілька разів називає свого щура he, тобто «він». У перекладі читаємо вона. А в подальшому тексті з'ясовується, що вона - це насправді зачаклований чоловік.

На четвертому етапі перекладач повинен встановити, чи є власна назва одиничною чи множинною [6].

В оригіналі при переліку всіх страв на банкеті на честь вступу нових студентів до школи чаклунства була і страва, названа Jell-O [66]. Перекладачі встановили, що це товарний знак желе и мусів, що їх випускає фабрика з такою самою назвою; встановивши множинність власної назви, перекладачі передали її просто як «желе» [61].

На п'ятому етапі перекладач повинен встановити, чи не має власне ім'я традиційних відповідників. Наприклад, в романі та його перекладі знаходимо: Bristol [66] / Брістоль [61], Christmas [66] / Різдво [61], Yorkshire [66] / Йоркшир [61]. При перекладі український перекладач скористався традиційними відповідниками 11 разів. Крім того, традиція також має існувати і при перекладі наступних книжок циклу.

На шостому етапі, встановивши відсутність традиційних відповідників, виявити, чи можливо перенести власне ім'я в переклад в його оригінальному написанні [6]. Прикладів такого перенесення встановлено не було.

На сьомому етапі при неможливості прямої передачі необхідно обрати метод передачі формальної подібності (транскрипція чи транслітерація).

Так, наприклад, були транскрибовані такі імена та прізвища: Sirius Black [66] / Сіріус Блек [61], Albus Dumbledore [66] / Албус Дамблдор [61], Harry Potter [66] / Гаррі Поттер [61]. Треба зазначити, що на практиці траскрипція та транслітерація часто збігаються за формою, крім того, бувають випадки, коли в одному слові використовують обидва методи.

Як правило, поряд з методом транскрипції та транслітерації використовують метод морфограматичної модифікації. Наприклад, в оригіналі ім'я подруги Гаррі Поттера - Hermione [66], в українському перекладі - Герміона [61].

Поряд з вказаними методами на даному етапі також може бути застосований метод транспозиції імені власного з ресурсів мови перекладу. Так, в українському перекладі ім'я Hannah [66] передається як Анна [61].

На даному етапі можливе також застосування методу семантичної експлікації. В романі та його перекладі не було встановлено прикладів коментуючого перекладу, однак було знайдено випадки уточнюючого перекладу в українському тексті. Наприклад, перекладачі вважали за потрібне передати Surrey [66] як графство Суррей [61].

Крім вже зазначених методів, на даному етапі також можна використати метод обмеження варіативності власного імені чи назви. Наприклад, назви мітел в оригіналі містять цифри, що пишуть літерами: Nimbus Two Thousand [66]; мові перекладу не притаманне таке написання, тому перекладачі передають їх так: «Німбус-2000» [61].

На восьмому етапі необхідно перевірити отриманий результат на благозвучність [6].

Приклад невиконання такої перевірки зустрічаємо при перекладі прізвища найближчих родичів Гаррі Поттера, в сім'ї яких він і виховується. В англійському тексті це прізвище Dursley [66], в українському - Дурслі [61]. В україномовних читачів прізвище Дурслі асоціюється зі словом «дурний» у значенні «поганий» або «нерозумний» (особливо в контексті подій і вчинків персонажів, що мають це прізвище). Через те, що в багатьох прізвищах внутрішня форма не забулася, а разом з нею потенційно збереглося забарвлення антропоніма, в певних контекстуальних умовах може бути розкрите його значення. Тому навіть звичні прізвища в спеціально організованому контексті можуть виконувати функції значеннєвих власних імен [12, с. 163].

У наведених перекладах саме це і відбувається. У англомовних респондентів прізвище Dursley не викликає ніяких негативних асоціацій і говорить лише про те, що сім'я, яка його має, родом з Британії. В книзі Д. Єрмоловича «Імена власні: теорія і практика перекладу міжмовної передачі» знаходимо правило передачі поєднання - ur - як - ер - [19]; в такому разі родичів Гаррі Поттера звали б Вернон та Петунія Деслі, а їхнього сина - Дадлі Деслі. Тоді прізвище не додавало б саме по собі негативного забарвлення образу сім'ї родини Гаррі.

На дев'ятому етапі перекладач повинен перевірити відповідник на входження в синтагматичну і парадигматичну систему мови перекладу. На десятому - перевірити збереження рівнозначності імені при передачі формально різних його варіантів. Так, наприклад, ім'я Dudley [66] в оригіналі має форми Duddydums [66] та Dudleykins [66], в українському перекладі - Дадличок, Дадлик [61].

На одинадцятому етапі перекладач повинен перевірити збереження в перекладі аспектів значення власного імені [6]. Можна додати, що перекладач на даному етапі повинен також перевірити, чи не надав він новоутвореному власному імені чи назві нових аспектів, таких, яких не мав на увазі автор оригіналу.

На дванадцятому етапі перекладач повинен встановити, чи має власне ім'я внутрішню форму, і якщо так, встановити її актуальність [6]. Справжня творчість перекладача при передачі власних імен і назв починається в той момент, коли він зустрічає так звані значеннєві (значущі, номінативно-характеристичні) власні імена, прізвища та прізвиська. Тоді ж з'являється і перекладацька проблема, пов'язана з аналізом суті та функції значущих імен в тексті і способом їх передачі в перекладі [12, с. 162].

Як вважав провідний радянський перекладознавець А. Федоров, «…в літературі зв'язок між образом і мовною категорією тісний і безпосередній. Саме це зумовлює характер співвідношення змісту і мовної форми в художній літературі, де мовна форма може вступати у виключно активну взаємодію зі змістом образу чи всією системою образів, зумовлюючи характер їх осмислення» [49, с. 248].

На цьому етапі найбільш продуктивним методом утворення відповідників є метод калькування. Так, наприклад, розглянемо передачу назви High Table в українському перекладі як Високий стіл.

При утворені значущого імені перекладач повинен пам'ятати, що це своєрідний троп, рівнозначний певною мірою метафорі і порівнянню, який використовується в стилістичних цілях для характеристики персонажа чи соціального середовища. Значущі імена утворює автор з певною метою, спираючись на існуючі в ономастиці традиції і моделі [12, с. 162]. Тож перекладач і сам повинен дотримуватися певної традиції та спиратися на існуючі правила.

Відмовившись від транскрипції значеннєвого імені, перекладач ставить перед собою функціонально-стилістичну задачу. Оціночно-характеристичний зміст внутрішньої форми оригінального імені повинен відповідати змісту внутрішньої [12, с. 172] форми імені в перекладі. Оскільки потенційно антономазія може бути виражена будь-якою номінативною частиною мови [1, с. 10], часто можна домогтися повної чи часткової еквівалентності змісту порівнювальних форм. Іноді вирішення перекладацької задачі полегшується ще й тим фактом, що в різних мовах «основи власних імен мають декілька спільних рис, незалежно від мови оригіналу, через універсали, що властиві людському мисленню та сприйняттю» [46, с. 23]. Ця спільність пояснюється соціально-психологічними причинами, єдністю законів людського мислення, а відносно прізвищ - подібними витоками, що походять з прізвиськ. Що ж стосується утворення значеннєвого власного ім'я, перекладач використовує одну з двох словотворчих моделей: 1) чиста основа чи 2) основа + ономастичний формант = власне ім'я [12, с. 164].

Тому є багато вдалих випадків передачі власних імен за допомогою перекладу. Так, наприклад, одним з негативних героїв оповідей про Гаррі Поттера є професор, викладач настійок і захисту від темних мистецтв Severus Snape / Северус Снейп. Його ім'я явно має для англомовного читача додаткову інформацію. Ім'я Severus - очевидна конотація до слів serverе «суворий», «жорстокий», severious «суворий» і «серйозний». А англійське дієслово snape означає «критикувати, звинувачувати, гудити». І ім'я, і прізвище цього персонажа в англійській версії яскраво свідчить про його нестерпний жорстокий характер. Для україномовного читача його ім'я не має цього додаткового значення. Російський перекладач змінив його прізвище так, щоб ім'я Северус асоціювалося зі словом «север», а прізвище Снегг - зі словом «снег». Таким чином, цей персонаж для російськомовного читача виступає як людина холодна, безпристрасна, людина, що не має почуттів.

На даному етапі також можливим є використання функціональної аналогії [6].

Так, наприклад, при народженні головний негативний герой книги отримав ім'я Tom Marvolo Riddle. Мати назвала його Томом в честь батька, Морволо в честь діда, але при передачі його повного імені виникає складність. Справа в тому, що Волдеморт ненавидів свого батька і, ще навчаючись в чаклунській школі, вигадав собі інше ім'я, склавши анаграму з літер імені, отриманого при народженні. Таким чином, з літер, що складають Tom Marvolo Riddle, вийшло I am lord Voldemort. Перекладачі вирішили зберегти принцип утворення імені і заради нього внести зміни в саме ім'я - Том Ярволод Редл - Я лорд Волдеморт.

На тринадцятому етапі відбувається аналіз перекладу з точки зору його еквівалентності оригіналу [6].

Крім вищезазначених етапів та методів формування ономастичних відповідників, існує ще декілька можливостей, які не можна оминути увагою. Так, наприклад, трапляються змішані випадки, коли власне ім'я чи назва складаються з двох або більше компонентів і при їх передачі використовуються різні методи. Прикладом цього можна вважати передачу назви вулиці Privet Drive, в українському перкладі - вуличка Прівіт-драйв. Використана транскрипція і уточнюючий переклад. Або при передачі назви вежі Griffindor Tower / вежа Грифіндор, де в оригіналі слово вежа входить до назви і пишеться з великої літери, а в перекладах - використаній переклад і транскрипція, а слово вежа втрачає свою ономастичну функцію.

Звичайно, викладені етапи стратегії формування ономастичних відповідників перекладач не завжди виконує як ізольовані, послідовні і організовані дії. Можна навіть припустити, що більшість перекладачів, а особливо перекладачів досвідчених, проходять такі етапи синтетично, імпліцитно та інтуїтивно. Однак аналітичне уявлення цієї стратегії може не лише допомогти в теоретичному осмисленні коректного підходу до передачі власних імен та назв, але і в практичному навчанні тих, хто лише починає формувати професійні навички перекладу.

2.3 Особливості перекладу промовистих власних імен та квазілексем на матеріалі творів Дж. Роулінг

Серія романів про Гаррі Поттера Дж. Ролінґ стала популярною у світі, заохотивши мільйони людей до читання. Українські читачі долучилися до «поттероманії» завдяки В. Морозову, який переклав усі романи про пригоди чарівника (за винятком другої частини книги «Гаррі Поттер і келих вогню», переклад якої виконала С. Андрухович). Редакцію українського перекладу здійснили І. Малкович, П. Таращук, О. Негребецький.

Дослідники вважають особливо важливим переклад імен, які несуть у собі характеристики героїв. Однак зауважують, що найголовніше відтворити функцію імені [55, с. 189]. За твердженням К. Зайцевої «безсумнівно потрібно передавати внутрішню форму імені, де це можливо, особливо, якщо ім'я суттєво доповнює образ. Якщо образ не постраждає від звичайної транслітерації імені, особливо в порівняно великому творі (повісті, романі), тоді потрібно відмовитися від перекладу імені» [18, с. 33]. Проте, зауважує дослідниця, у випадку з транслітерацією у словнику імен чи в посиланнях, варто пояснити асоціації, які викликає ім'я [18, с. 33].

Підходячи безпосередньо до перекладу власних імен та квазілексем, О. Калашников виділяє чотири типи еквівалентів [53], що використовувалися при аналізі прикладів. Цікавим є метод перекладу, запропонований О. Живоглядовим. Він пропонує «метод стягнення», за яким відкидається транскрибування чи транслітерація образних компонентів власної назви; допускається калькування лише за умови повноцінного відтворення усіх її аспектів, урахування у перекладі формальних і семантичних ознак, а також компенсація можливих перекладацьких втрат [17, с. 68-69].

Переклад власних назв у цьому творі можна умовно поділити на чотири групи. Перша група об'єднує власні назви, відтворені шляхом транскрипції чи транслітерації. Здебільшого це імена, переклад яких заборонено [47], або ж ті, що їх письменниця взяла з власного життя, які К. Норд класифікує як імена, що експліцитно пов'язані з реальним світом автора і читачів оригіналу [55, с. 186]: «Remus Lupin» [64, с. 47] - «Ремус Люпин» [59, c. 49], «Kingsley Shacklebolt» [64, с. 90] - «Кінґслі Шерл - болт» [59, c. 93], «Kreacher» [64, с. 100] - «Крічер» [59, c. 104], «Dolores Jane Umbridge» [64, с. 127] - «Долорес Джейн Амбридж» [59, c. 133], «Albus Percival Wulfric Brian Dumbledore» [64, с. 127] - «Албус Персівал Вулфрик Браян Дамблдор» [59, c. 133]. Багато імен Дж. Ролінґ створила, використовуючи англійські, французькі та латинські основи. Проте, з різних причин, український читач не може зрозуміти підтекст цих імен.

До другої групи належать власні назви, в яких перекладено кожен компонент, що входить до їхнього складу. Такий перекладацький прийом не треба плутати з дослівним перекладом, оскільки в кожному випадку відтворювалась суть певного імені: «It would be an insult to her memory not to use the information I extracted from her, Wormtail» [63, с. 16]. «Червохвосте, це була б образа її пам'яті - не скористатися інформацією, яку я з неї витяг» [58, c. 17]. Дане ім'я має дві складові частини worm і tail. Обидва ці слова використані у своєму прямому значенні, хоча в контексті романів вони стають важливішими, тому що виявляють певні риси, характерні для персонажа, чиє справжнє ім'я Пітер Петіґру. Річ у тім, що він анімаг, тобто чарівник, який може перетворюватись на тварину. Пітер може перетворюватись на щура, крім того, видається, що вибір цієї тварини не випадковий, оскільки відображає ставлення інших героїв до Пітера, адже він зрадив своїх друзів і приєднався до смертежерів, чарівників які практикують чорну магію. З огляду на це, на перший план виходить ще одне значення лексеми worm - «someone who you do not like or respect» [71, с. 1906], яке описує цього чарівника.

Як бачимо, перекладач відтворив кожен елемент імені, скориставшись узуальними еквівалентами. Тобто в українському варіанті прізвисько складається з черв, кореня черв'як, і слова хвіст. Перекладач також скористався зв'язкою «о», щоб переклад звучав природно для цільового читача. У даному випадку не виникало особливих труднощів з відтворенням конотативного значення прізвиська адже в українській мові «ЧЕРВ'ЯК перен. Жалюгідна, нікчемна, слаба людина» [69, с. 1374]. Хоч ці визначення і відрізняються в деяких аспектах, оскільки необов'язково людина, яку ви не поважаєте є слабкою, можна стверджувати, що функцію імені відтворено. А це найважливіше у даному випадку. Варто також зауважити, що український відповідник нагадує низку питомих українських прізвищ.

Розгляньмо ще один приклад: « `Just caught her!' he said happily. `She says she'll get the Cleansweep if she can'» [64, с. 152], що українською звучить як «- Ще встиг її впіймати! - радісно повідомив Рон. - Каже, що постарається купити «Чистомет»» [59, c. 161]. Тут маємо справу з квазілексемою, що утворилася шляхом поєднання двох слів clean і sweep. З одного боку, оскільки це марка мітли, можна вважати, що обидва слова вжиті у прямому значенні. З іншого ж, в англійській мові існує фразеологічний вислів: «a clean sweep - а) a very impressive victory in a competition, election etc» [71, с. 271]. Отже можна вважати, що квазілексему створено на основі каламбуру. Якщо розглядати назву як вільне словосполучення, вона більше стосується реального світу, де мітли використовуються для підмітання. Проте тут зв'язок між промовистим іменем і фразеологічною одиницею видається важливішим, оскільки у світі чарівників мітла є одним із засобів транспорту і гравці популярної гри квідич літають на мітлах. До того ж, Рон якраз просив маму купити йому мітлу, аби він міг грати у квідич. Глянувши на український переклад, бачимо, що він складається зі слів чисто і мет від дієслова мести, мете, які можна розглядати як узуальні еквіваленти вільного словосполучення. Але переносне значення і каламбур, що є засобом створення гумору, повністю втрачено. Цікавим також є факт, що у другій книжці Cleansweeps перекладено як «Клінсвіпи» [60, c. 116]. Можливо, спочатку існувала заборона щодо перекладу цієї квазілексеми або перекладач вирішив ще більше наблизити свій переклад до українського читача. Без сумніву, краще передати у перекладі хоча б частину значення, аніж повністю відмовитись від нього.

Ось ще один цікавий приклад « `I heard he got taken on by Pride of Portree, is that right?' `Nah, it was Puddlemere United; I saw him at the World Cup last year' [64, с. 492]. «- Я чула, що його взяли у «Вершки з Портрі». Це правда? - Ні, він у «Калабані Юнайтед». Я бачив його торік на Кубку світу» [59, c. 522]. Проаналізувавши цю власну назву, можна виділити три складові частини: puddle - n [C] a small pool of liquid, especially rain water [71, с. 1324], mere - adj used to emphasize how small or unimportant something or somenone is [71, с. 1032] і united. Це назва команди, що грає у квідич, яка за своєю формою нагадує назви відомих футбольних команд Англії. Беручи до уваги попереднє речення, бачимо, що Дж. Ролінґ протиставляє назви двох команд. Таке поєднання слів виглядає не просто гумористичним, а навіть іронічним, якщо сприймати його як оцінку рівня команди. В. Морозов хотів, щоб читачі зрозуміли назву і водночас намагався зберегти елемент, що вказує на країну, з якої походить команда. Ось чому перекладач поєднав два підходи у відтворенні цієї назви. Першу частину він відтворив за допомогою оказіонального еквівалента з невідповідним забарвленням калабаня, що є синонімом до узуального еквівалента калюжа. Відповідно до тлумачного словника сучасної української мови це діалектне слово [69, с. 410], хоча словник синонімів подає його як розмовне [70, с. 656]. У будь-якому випадку, у порівнянні з оригіналом переклад належить до нижчого регістру, підсилюючи іронію у цьому уривку. Цілком логічно виглядає транскрипція другої частини назви, адже завдяки цьому в уяві українського читача виникає образ спортивної команди.

Наступний приклад «The happiest man on earth would be able to use the Mirror of Erised like a normal mirror, that is, he would look into it and see himself exactly as he is» [66, c. 156] відтворений українською мовою як «Найщасливіша людина на землі могла б дивитися у дзеркало Яцрес, як у звичайне дзеркало, тобто, дивлячись у нього, бачила б там тільки себе» [61, c. 217]. Дзеркало, про яке йде мова, знову ж таки винахід чарівників, у якому людина бачить свої бажання, мрії, усе те, чого вона прагне. Його назва, слово desire, написана з кінця. Завдяки цьому ім'я звучить як щось нове і загадкове. Тлумачний словник англійської мови подає таке визначення: desire - n a strong hope or wish [71, c. 424]. Перекладач скористався еквівалентом зі зміненими характеристиками і замінив іменник desire українським серце. Такий підхід можна вважати виправданим, зважаючи на контекст і властивості цього магічного предмета. На цьому дзеркалі є напис «Erised stra ehru oyt ube cafru oyt on wohsi» [66, с. 152]. Переструктурувавши його, отримаємо I show not your face, but your heart's desire. Ось чому В. Морозов вибрав саме такий варіант перекладу. Адже узагальнення, виражене лексемою серце, не спотворює змісту оригіналу. Окрім того, перекладач так само написав назву дзеркала, починаючи з кінця, завдяки чому читач відчуває атмосферу загадковості.

До цієї ж категорії належать: Firebolt [65, с. 188] - Вогнеблискавка [57, c. 224], Crookshanks [65, с. 50] - Криволапик [57, c. 58], Nearly Headless Nick [66, с. 93] - Майже-Безголовий Нік [61, c. 128], Marauder'sMap [64, с. 351] - Карта Мародера [59, c. 374].

До наступної групи належать власні назви та квазілексеми, перекладені різними способами, проте об'єднані однією спільною рисою. Послуговуючись терміном В. Коптілова, можна стверджувати, що під час перекладу цих власних імен відбувався «зсув змісту» у семантичній структурі власної назви. Деякі поняття оригіналу узагальнювались, інші конкретизувались [26, с. 163], а деякі були повністю змінені. До прикладу: «Thought I'd send this with Pig anyway. Harry stared at the word `Pig', then looked up at the tiny owl now zooming around the lampshade on the ceiling. He had never seen anything that looked less like a pig» [63, с. 37]. «Але я все одно вишлю це Левом. Гаррі глянув на слово «Левом», а тоді подивився на малесеньку сову, що виконувала фігури вищого пілотажу навколо абажура на стелі. Кого-кого, а лева вона нагадувала якнайменше» [58, c. 38]. «Pigwidgeon zoomed happily around his cage, hooting shrilly» [63, с. 54]. «Левконія радісно пурхала в клітці, пронизливо ухкаючи» [58, c. 57]. Щоб проаналізувати цю власну назву належним чином, варто уважно вчитатися у текст, поданий вище. Pigwidgin використовувалось як назва маленької феї, а згодом на позначення чогось маленького [54]. Widgeon українською дика качка [67, т. 2, c. 682]. Героєві, якому належить сова, не сподобалось ім'я, що вибрала його сестра. Аби воно звучало серйозніше і свого роду величніше, він використовує коротку форму імені, що є омонімом до англійського слова свиня. Цей контраст підтримується контексттуально впродовж усієї розповіді. Усвідомлюючи складність завдання, перекладач обрав іррелевантний еквівалент, через що повністю змінився денотативний рівень цієї власної назви. Проте перекладач усвідомив, що в даній ситуації важливіше відтворити комічний ефект. То ж в українському перекладі Pig перетворилося на Лев. В обох випадках ім'я крихітної білої сови звучить дивно і кумедно. Зміна імені Pigwidgeon на Левконія («ЛЕВКОНІЯ, -ї, ж. (Matthiola annua R. Br.). Трав'яниста декоративна рослина з пахучими, зібраними в китиці квітками різних кольорів» [69, с. 482]) справляє враження логічного вирішення проблеми. Треба також зауважити, що в перекладі сова жіночого роду, хоча у вихідному тексті сова чоловічого роду. Завдяки зміні роду суперечність між іменем і природою сови у перекладі виразніша.

У межах цієї категорії можна виділити підгрупу абревіатур і акронімів, хоч на загал вони не дуже характерні для художньої літератури [8, с. 4]. Для даного твору характерні «ініціальні абревіатури», що поділяються на «буквені», «звукові» і «буквено-звукові» [34, с. 34]. Й. Перкатюк називає їх складноскороченими словами: «Складноскорочені слова перекладаються з англійської мови такими основними способами: 1) повними формами слів і словосполучень; 2) методом калькування; 3) методом транслітерації і транскрипції; 4) методом широкого опису» [40, с. 59]. Оскільки це художній текст, завдання для перекладача виявилось дещо ускладненим. Це добре видно з такого прикладу: Percy was getting ready to sit his N.E.W. Ts (Nastily Exhausting Wizarding Tests), the highest qualification Hogwarts offered [65, с. 231]. - А от Персі очікували НОЧІ (Напрочуд Обтяжливі Чарівницькі Іспити) - найсерйозніший у Гоґвортсі екзамен [57, c. 275]. У даному випадку зовнішня форма акроніма є омонімом до слова newt. Комічний ефект, створений омонімією, підсилюється повною формою акроніма. По-перше, у дітей іспити асоціюються з чимось не завжди приємним і часто виснажливим. По-друге, в реальному світі назви іспитів, особливо випускних, завжди звучать серйозно, іноді навіть помпезно. Якщо хтось скаже, що іспит може бути страшенно виснажливим, то не помилиться, проте офіційно його так не називають. То ж цю суперечність читач сприймає як на когнітивному, так і на словесному рівні. Відтворюючи повну форму акроніма, перекладач скористався оказіональними еквівалентами, тому в українській мові маємо акронім з іншим зовнішнім оформленням. Хоча функцію цієї назви відтворено і вона викликає схожі асоціації у читачів перекладу, а ніч у нас асоціюється з прикметником темний («ТЕМНИЙ перен. Якого важко зрозуміти; неясний. // Позбавлений чіткості; неясний» [69, с. 1238]), що деякою мірою характеризує поняття іспитів, принаймні для студентів та учнів, яким, складаючи іспит, не рідко доводиться засвоювати чимало інформації важкої для сприйняття і розуміння. Отже, можна вважати, що у перекладі вдалось досягти функціональної адекватності.

Ще один приклад: Inside were about fifty badges, all of different colours, but all bearing the same letters: S.P.E.W. «Spew?» said Harry, picking up a badge and looking at it. `What's this about?' `Not spew, ' said impatiently. `It's S - P - E - W. Stands for the Society for the Promotion of Elfish Welfare `» [63, с. 198]. В українському перекладі: Всередині лежало з п'ятдесят різнокольорових значків з однаковими написами на них: ССЕЧА. - Сеча? - здивувався Гаррі, розглядаючи один зі значків. - Що це таке? - Та не сеча, - нетерпляче пояснила Герміона, - а С.С.Е.Ч.А. Тобто Спілка Сприяння Ельфам-Чорноробам Англії' [58, c. 205]. Назва організації, що її створила Герміона, у формі абревіатури звучить доволі пристойно. Якщо ж сприйняти скорочення за акронім і прочитати як одне слово, воно звучатиме як розмовний синонім до слова vomit (блювота) [71, с. 1592]. У такому випадку виникає різкий контраст між суттю цієї організації з благородною метою покласти край рабству ельфів і забезпечити їм гідну оплату та належні умови праці, і цією безглуздою назвою. Проаналізувавши український переклад розуміємо, що перекладач мав на меті відтворити значення цієї абревіатури, а також абсурдність ситуації. Повну форму назви перекладено за допомогою еквівалента зі зміненими характеристиками. В оригіналі немає вказівки на країну походження і з цього погляду український варіант накладає обмеження на діяльність спілки. Крім того, в українському варіанті з'явилося слово чорнороб, яке описує й уточнює роль ельфів у світі чарівників. Усе ж, таке доповнення не змінює значення даної одиниці, що підтверджується реєстровим значенням «ЧОРНОРОБ Некваліфікований робітник, який виконує перев. фізично важку, брудну роботу» [69, с. 1382]. Хоча денотативне значення абревіатури повністю змінено, відтворено конотацію чогось огидного. Варто зауважити подвоєння першої букви у скороченні, що допомагає передати різницю у вимові загальної і власної назв.

До цієї категорії також належать й квазілексеми: Padfoot [65, с. 260] - Гультяй [57, c. 311], O.W. Ls (Ordinary Wizarding Levels) [65, с. 231] - СОВУ (Середню Оцінку Взірцевих Учнів) [67, с. 275], Prongs [65, c. 260] - Золоторіг [57, c. 311].

Четверта група складається з власних назв, що у перекладі стали квазілексемами. Для К. Норд такий підхід свідчить про орієнтацію на цільову аудиторію [55, с. 194]. Здебільшого це назви магічних предметів і різноманітних організацій. Наприклад, «Hey, Harry, what's this stuff?' asked Dean from the rear of the room, indicating the Sneakoscopes and Foe-Glass' [64, с. 347].» - Гаррі, а це що таке? - поцікавився Дін, показуючи на стервоскопи та Зловороже Люстерко» [59, c. 369]. Назва Sneakoscopes створена за тією ж словотвірною моделлю, що й microscope, де sneak замінило першу частину слова. Залежно від частини мови до якої належить sneak воно може мати різні значення, спільною семою для яких є робити таємно щось підступне, погане, шкодити. Такий склад власної назви повністю відповідає призначенню цього пристрою, який є детектором зла, тобто попереджає про наближення сил зла. У перекладі збережено ту ж словотвірну модель, хоча видається, що слово стерво, що є іррелевантним еквівалентом, занадто різке для цього контексту. Це підтверджує словникове визначення цього слова «2. розм. Підла, негідна людина; мерзотник. // Уживається як лайливе слово» [69, с. 1193]. Таке зауваження особливо актуальне, якщо пригадати, що цільова аудиторія переважно складається з дітей і підлітків.

Розгляньмо ще один приклад: `What's the matter?' said Harry. `She's - she's sent me a Howler, ' said Ron faintly [62, c. 69]. - У чому річ? - здивувався Гаррі. - Вона… прислала мені ревуна, - ледь чутно вимовив Рон [60, c. 92]. Тут маємо справу з квазілексемою, утвореною від дієслова «howl - v [I] to make a long loud cry because you are unhappy, angry, or in pain, or because you are amused or excited» [71, c. 793]. Проте можна припустити, що назва пов'язана і з іменником howler, який означає дурну помилку, що смішить людей [71, c. 793]. У романі це різновид листа, що промовляє голосом відправника і виражає його емоції. Найчастіше його надсилають, коли хтось розлючений, шокований. До цього дієслова перекладач підібрав узуальний еквівалент і ужив слово ревун як назву цього листа, що походить від дієслова «РЕВІТИ і РЕВТИ 1. Видавати рев, ревіння (про тварин). // Несамовито кричати, лементувати (про людину)» [69, c. 1019]. Вважаємо, що такий переклад адекватний, оскільки відтворює суть даного предмету. Окрім того, переклад квазілексеми не порушує цілісності вихідного тексту і відповідає правилам цільової мови, де такі слова пишуться з маленької літери. До того ж, це виглядає як ще одна спроба наблизити переклад до цільового читача. Сюди ж можна віднести такі квазілексеми: Pensieve [64, c. 106] - сито спогадів [59, c. 110], Gobstones Club [64, c. 313] - плюй-камінцевий клуб [59, c. 332], Stink Pellets [64, c. 597] - смердюляники [59, c. 635], Fainting Fancies [64, c. 98] - завиванці-зомліванці [59, c. 102], Nosebleed Nougat [64, c. 98] - пампушечки - зносаюшечки [59, c. 102].

Отже, з одного боку, в українському перекладі широко використовувалися такі методи відтворення власних назв та квазілексем як транскрипція, транслітерація і калькування, адже потрібно дотримуватися вимог автора. З іншого ж боку, імена, зокрема промовисті, перекладалися з такою метою, щоб читач зміг відчути усі тонкощі мови першотвору. Значна частина відповідників власних назв містить у собі елементи одомашнення. Таким чином, одним із завдань було наближення перекладу до українського читача, для якого твір повинен звучати природно і невимушено, зберігаючи водночас особливості оригіналу.

Висновки

Протягом дослідження ми проаналізували місце поняття та класифікації власних назв та квазілексем в жанрі фентезі, а також способи перекладу англійських ВН українською мовою. Таким чином, ми дійшли наступних висновків. Під власною назвою розуміють слово, словосполучення або речення, що слугує для виділення об'єкта, який називають, із ряду подібних, приводячи до індивідуалізації та ідентифікації цього об'єкта. Серед них розрізняють: 1) антропоніми - імена людей; 2) топоніми - географічні назви; 3) теоніми - назви божеств; 4) зооніми - клички тварин; 5) астроніми - назви небесних тіл; 6) космоніми - назви зон космічного простору і сузір'їв; 7) хрононіми («квазівласні імена») - назви відрізків часу, пов'язані з істричними подіями; 8) ідеоніми - назви об'єктів духовної культури; 9) хрематоніми - назви об'єктів матеріальної культури; 10) ергоніми - назви об'єднань людей: товариства, організації тощо; 11) гідроніми - назви водоймища (річки, озера, моря, болота); 12) етноніми - назви народів, етнічних груп.