Термін та його особливості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕРМІНОЛОГІЯ

1.1 Поняття «термін» і термінологія

1.2 Термін та його особливості

РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ТЕРМІНІВ

2.1 Класифікації за ступенем пізнавальної цінності

2.2 Класифікація термінологічної лексики за лексико-семантичними ознаками

2.3 Класифікація термінів за будовою та їх переклад

2.4 Важливі аспекти перекладу термінології

2.5 Переклад офіційних документів

2.5.1 Перекладацькі трансформації-суть процесу перекладу

2.5.2 Прийоми перекладу термінів

2.5.3 Лексико-семантичні та лексико-граматичні прийоми перекладу термінів

2.5.4 Лексичні прийоми перекладу термінів

2.6 Безеквівалентна лексика

2.7 Абревіатури та їх класифікація

2.7.1 Утворення абревіатур

2.7.2 Типи абревіатур

2.7.3 Будова морфем абревіатур

2.7.4 Тематична група абревіатур

РОЗДІЛ 3. КЛАСИФІКАЦІЯ ТЕРМІНІВ ЗА СПОСОБАМИ ПЕРЕКЛАДУ

3.1 Лексичні особливості документів ООН

3.2 Лексичний рівень перекладу

3.3 Морфо-синтаксичний рівень перекладу

3.4 Лексико-семантичні та лексико-граматичні прийоми перекладу

3.5 Граматичні трансформації

3.6 Лексичні способи перекладу

3.7 Синоніми та антоніми при перекладі документів

3.8 Засоби зв'язку в документах міжнародних організацій

3.9 Типи абревіатур та їх переклад

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Термінологія є одним з найцікавіших і найскладніших аспектів будь-якої мови. Її складність пояснюється тим, що постійно з'являються неологізми, тобто нові терміни, розширюються їх значення та застосування. Особливо цікаво розглянути термінологію в галузі освіти, культури та науки. Тому що на сьогоднішній день ця тема є для нас дуже близькою.

В нашому дослідженні ми розглянемо способи перекладу та особливості вживання термінології в статтях ЄС, ООН та ЮНЕСКО, користуючись словником термінології ЄС.

Актуальність нашого дослідження полягає в тому, що в наш час освіта, культура та наука розвивається дуже швидко, з'являються нові терміни, поняття, тощо. Сьогодні ми тісно пов'язані з освітою, культурою та наукою на міжнародному рівні. Але для того щоб розуміти про що йдеться мова у тій чи іншій статті, ми маємо бути ознайомлені з термінологією.

Теоретична значущість даного дослідження обумовлена тим, що в результаті проведеної роботи, дослідження термінів, їх особливостей та способів їх перекладу, вихідні матеріали стануть у нагоді людям, що не заглиблювалися у вивчення тонкощів термінології міжнародних організацій, але мають потребу їх зрозуміти, зустрічаються із загальнодоступними текстами, де можуть наштовхнутися на міжнародні терміни цієї галузі, наприклад статті у пресі, деякі закони, постанови тощо.

Метою цієї курсової роботи є аналіз способів перекладу міжнародних термінів освіти, культури та науки в текстах міжнародних організацій, з'ясування походження, утворення, будови та лексичних особливостей термінів.

Для досягнення даної мети слід виконати такі завдання:

визначити способи перекладу і частоту вживання термінології освіти, культури та науки у французькій мові;

дослідити уживаність термінів у статтях міжнародних організацій;

визначити їх лексичне значення та походження;

визначити особливості будови термінів;

здійснити переклад термінологічних одиниць французької мови українською;

визначити проблеми, що виникають при перекладі.

Об'єктом є термінологія французької мови, предметом - вживання термінології у французьких статтях міжнародних організацій.

Методи дослідження: класифікація, аналіз, синтез, порівняння.

Структура роботи:

Курсова робота складається зі вступу, основної частини, висновків, резюме, списку використаних джерел та додатків. У вступі обгрунтовується актуальність теми, її теоретичне та практичне значення, мета, завдання, предмет, об'єкт та методи дослідження. У першому та другому теоретичному розділах ми визначимо поняття терміну та термінології, розглянемо класифікації термінів за різними ознаками, лексико-семантичні та лексико-граматичні прийоми перекладу. Третій та четвертий розділ - це практична частина, де ми розглянемо терміни освіти, культури та науки на основі словника ЄС та текстів міжнародних організацій, проаналізуємо способи перекладу термінів, їх уживаність та походження, визначимо закономірність їх вживання та унікальність. За результатами практичної частини ми зробимо висновки та складемо резюме французькою (resume) та українською мовами. У списку використаної літератури ми вкажемо всі джерела, які використовувались під час написання даної наукової роботи.

РОЗДІЛ 1. ТЕРМІНОЛОГІЯ

1.1 Поняття «термін»

Проблемами термінології глибоко займались такі лінгвісти як Г.О. Винокур, А.А. Реформатський, О.С. Ахманова та інші. Більшість дослідників визнає, що термінологічність - одна з основних стильових рис наукового стилю, інформативне ядро лексики мов науки. Під терміном, зазвичай, розуміється мовний засіб вираження спеціального поняття.

О.С. Ахманова визначає термін як “слово чи словосполучення спеціальної (наукової, технічної і т.п.) мови, яке створене (отримане, запозичене і т.п.) для точного вираження спеціальних понять і позначення спеціальних предметів”.

В.П. Даниленко також дотримується точки зору, що “термін - це слово (чи словосполучення) спеціальної сфери застосування, яке називає спеціальне поняття”.

Тлумачний словник В. Даля, в свою чергу, дає таке визначення слова “термін”: “Термін (лат. terminus “границя, кінець, межа”) - це спеціальне слово чи словосполучення, що прийняте в певній професійній сфері і застосовується в особливих умовах. Термін представляє собою словесне означення поняття, яке входить в систему понять певної області професійних знань”.

Приблизно такі ж визначення термінології знаходимо і в зарубіжних словниках лінгвістичних термінів. Так, в словнику Ж. Марузо вона визначається як система термінів, які використовуються для вираження понять, притаманних даній науці.

В основі кожного терміна обов'язково лежить визначення (дефініція) реалії, яку він позначає, завдяки чому терміни представляють собою точну і в той же час стислу характеристику предмета чи явища. Кожна галузь знання оперує власними термінами, які й складають суть термінологічної системи даної науки.

Поняття терміноломгія (від лат. terminus -- межа, кордон, logos - наука) -- це сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові. Від звичайних слів терміни відрізняються точністю семантичних меж.

1.2 Термін та його особливості

На сучасному етапі лінгвісти дедалі більше звертають увагу на те, як світ відображається у свідомості людини і яким чином сприяє цьому лексична система мови. Особливим функціональним різновидом літературної мови є наукова мова, основу якої і становлять терміни-слова (чи словосполучення що позначають наукові поняття).

До термінології, що використовується в текстах ЄС належать терміни, які відображають систему політичних, наукових та освітніх понять і номенклатури-сукупності номенів (назв), наприклад, найменування установ, спільнот, заходів, їх керівників, учасників тощо. Якщо назви «термін», «термінологія» містять сему "межа" і обмежені науковою сферою використання, то «номен», «номенклатура» актуалізують семантичні компоненти «назва», «номінація» і використовуються для переліку найменувань «об'єктів певної науки без прямого відношення до потреб теорії» . (М. Годована).

В основі кожного терміна обов'язково лежить визначення (дефініція) реалії яку він позначає, завдяки чому терміни представляють собою точну і в той же час стислу характеристику предмета чи явища. Кожна галузь знання оперує власними термінами, які й складають суть термінологічної системи даної науки.

При визначені терміна підкреслюють його функціонально-смисловий бік, бо термін за вимогами, що до нього визначаються має стосуватися одного поняття.

М.І. Мостовий дає таке визначення терміна: “термін - це слово або словосполучення з історично умотивованим чи умовно закріпленим значенням, що відбиває одне поняття у спеціалізованій галузі знання чи виробництва”.

В.І. Карабан визначає термін як мовний знак, що репрезентує поняття спеціальної, професійної галузі науки або техніки. Він вважає, що науково-технічні терміни становлять суттєву складову науково-технічних текстів.

І.В. Арнольд терміном називає слово або словосполучення, яке служить для чіткого вираження поняття, специфічного для якої-небудь галузі знання, виробництва або культури, та яке обслуговує комунікативні потреби в цій сфері діяльності людини.

В.Г. Гак висуває тезу про відносність лексикологічних категорія в лексикографії. Він вважає, що для того, щоб правильно вирішити проблему природи того чи іншого лексикологічного явища у середині даної мови, треба розглядати його, по-перше, в середині даної мовної одиниці і, по-друге, у загальній системі мови з метою з'ясування того, чи є цей факт одиничним, чи закономірним явищем. Такий двоякий розгляд може по-новому визначити природу фактів. Те, що вважалося омонімією, виявиться багатозначністю; те, в чому вбачали полісемію, буде виступати як одиниця значення слова, але таке трактування не вносить чіткості у розуміння смислової структури терміна. Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:

а) системність термінова (зв'язок з іншими термінами даної предметної сфери);

б) наявність дефініції (визначення) в більшості термінів;

в) моносемічність (однозначність) термінова в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;

г) стилістична нейтральність;

д) відсутність експресії, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків.

Цілеспрямований характер термінологічної номінації потребує визначення оптимальних мовних засобів для вираження спеціального поняття та такої структурно-семантичної організації термінів, яка б орієнтувала на адекватне сприйняття об'єкта чи явища, та з якої б випливала установка на конкретну дію.

Одним з показників, що свідчить про значні надбання певної галузі знань, є розвинена та упорядкована система термінів. Кожна терміносистема має у своєму складі терміни, що виникли у результаті семантичного розвитку загальновживаної автохтонної лексики чи були утворені з використанням власномовних словотворчих засобів, та терміни, запозичені з іншомовних терміносистем чи такі, що були створені на основі іншомовних елементів, переважно давньогрецьких та латинських. Проте роль національного словотворчого фонду у формуванні французької терміносистеми, виявлення тих термінотворчих потенцій загальновживаних автохтонних слів, що базуються на узагальнюючій природі слова, які закладено у його смисловій структурі, у порівнянні з дослідженнями місця і функції іншомовного, інтернаціонального, засвоєного французькою мовою, у сучасному термінознавстві не отримала належного висвітлення.

Терміни, основи яких є структурно-семантичними похідними, можна охарактеризувати як детально продумані утворення з експліцитно вираженою вмотивованістю, що досить унаочнено відображають результати предметно-пізнавальної, інтерпретаційної діяльності людини.

Специфіка терміна як мовного знаку, створеного штучно чи взятого з природної мови, у порівнянні з загальновживаним словом, полягає у його високій інформативності, високому рівні вмотивованості та узагальнення, у особливому призначенні, функціях, насамперед, функції називання, позначення спеціальних понять, функції знакової систематизації, наукової комунікації, гносеологічній та евристичній функціях. Термінологія ж, відповідно, розглядається як частина лексичної системи літературної мови, що складається з найменувань членів системи понять науки, техніки та характеризується екстра-лінгвістично визначеною ієрархічною системою організації.

Великий вплив на лексику французької мови надавала і продовжує надавати англійська мова. Шляхом узагальнення слово-термін, що підлягає лінгвістичному аналізу, об'єднується хоча б однією спільною лексичною парадигматичною семою.

Термінологія поділяється на:

суспільно-політичну -- використовується в таких галузях знань, як філософія, економіка, фінанси, політологія, суспільствознавство, логіка, психологія, педагогіка, історія, право, дипломатія;

мистецьку -- охоплює музику, театр, кіномистецтво, образотворче мистецтво, архітектуру, літературознавство;

наукову -- стосується таких наук, як математика, фізика, кібернетика, хімія, біологія, фізіологія, ботаніка, зоологія, географія, геологія, астрономія;

технічну -- обслуговує такі галузі техніки й виробництв, як металургія, машинобудування, електротехніка, радіотехніка, електроніка, гірнича справа, текстильне виробництво.

Виділяється також термінологія сільськогосподарська, медична, спортивна, військова.

РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ТЕРМІНІВ

2.1 Класифікації за ступенем пізнавальної цінності

За Мельниковим розрізняють класифікації за ступенем пізнавальної цінності: феноменологічна, характерологічна та сутнісна .

Число властивостей будь-якого об'єкта безмежне. Тому справедливим є твердження, що безмежно і число підстав розбиття сукупності понять про об'єкти. З позиції системології можна виділити три найважливіші різновиди таких підстав.

Феноменологічні класифікації створені за найбільш очевидно феноменологічно-помітними ідентифікаційними ознаками. Вона може вважатися об'єктивною, коли об'єкт має достатню кількість характерних ознак, що сприймаються приблизно однаково кожним.

Більш високий рівень об'єктивності властивий тим видам класифікації, в яких підстави класифікації вибирають з числа помітних ознак, але таких, які є наслідком прихованих істотних властивостей об'єктів. Такі класифікації можна назвати характерологічними.

Прикладом характерологічних класифікацій можуть слугувати так звані морфологічні класифікації мов в лінгвістиці. Вони спираються на такі зовнішні ознаки мови як "аморфність" його словоформ, їх аглютинація, флективність або здатність зливатися у речення.

Доказ того, що ці ознаки є характерологічними, тобто випливають з глибинних істотних характеристик мов, служить той факт, що відмінності між представниками морфологічних класів мов, які проявляються на рівні ознак побудови слова, супроводжуються помітними відмінностями на інших ярусах мови. Наприклад, збіг морфемних швів в потоці мови зі складовими межами властиво “аморфним” мовам, а розбіжність цих кордонів - флективним.

Ідеалом класифікації є сутнісна, вона спирається саме на сутнісні ознаки об'єктів.

При розгляді загальних питань класифікації, сутнісну класифікацію необхідно виділити, хоча як ідеал вона не завжди досяжна, оскільки часто сутність може бути прихованою. Прикладом сутнісної класифікації мов може бути генеалогічна класифікація.

2.2 Класифікація термінологічної лексики за лексико-семантичними ознаками

Існує багато способів групування слів: за походженням (питомі й запозичені), за стилістичною віднесеністю (стилістично нейтральні та стилістично забарвлені), за сферою вживання (загальновживані та вузьковживані). Найважливішою для мови є класифікація слів за їхнім лексичним значенням (семантикою). (Ющук)

У складі термінологічної лексики можна виділити декілька «прошарків», які відрізняються сферою застосування, особливостями об'єкту, що позначається:

1. Перш за все це загальнонаукові терміни, які використовуються в різноманітних областях знань і належать науковому стилю мови в цілому. Такі терміни утворюють загальний поняттєвий фонд різних наук та мають найбільшу частоту застосування.

2. Розрізняються також і вузькоспеціальні терміни, які закріплені за певними науковими дисциплінами, галузями виробництва та техніки. В цих термінологіях концентрується квінтесенція кожної науки.

3. Терміни-абревіатури та скорочення.

Класифікація лексики має такі особливості: (Ющук)

а) слова на групи поділяються нерівномірно: в одних групах є десятки тисяч слів, в інших -- тільки одиниці;

б) одне й те саме слово внаслідок своєї багатозначності може належати одночасно до кількох груп;

в) межі між групами не завжди чітко окреслені; у групі, як правило, розрізняється ядро (основа) і периферія;

г) групи слів можуть розпадатися на окремі підгрупи з різною ієрархічною віднесеністю.

2.3 Класифікація термінів за будовою та їх переклад

Термінознавство налічує багато різних класифікацій термінів: за діапазоном застосування, за ознакою, за структурою за будовою тощо. Кожен мовознавець пропонує свою систему класифікації.

Супераньска А.В., Подольска Н.В., Васильєва Н.В поділяють терміни за морфологічною будовою на:

терміни-слова

терміни-словосполучення (серед них розрізняють:

а) вільні словосполучення, де кожний з компонентів - термін, що може вступати в двосторонній зв'язок;

б) зв'язані словосполучення, де ізольовано взяті компоненти можуть і не бути термінами, а в поєднанні вони утворюють термін-словосполучення.

багатокомпонентні терміни (такі терміни можуть бути три-, чотири- і більше компонентними і представлені вони в значно меншій кількості.

Така класифікація термінів за морфологічною будовою є традиційною в лінгвістиці [3, 9]. Однак, ми вважаємо, що вона має досить умовний характер, оскільки не охоплює терміни, створені шляхом афіксації, телескопії, абревіації і т. і.

Усі терміни по своїй будові А.Я. Коваленко поділяє на:

прості, які складаються із одного слова;

складні, які складаються з двох слів і пишуться разом або через дефіс;

терміни-словосполучення, які складаються із декількох компонентів.

Терміни-словосполучення поділяються на три типи.

До першого типу належать терміни-словосполучення, компонентами яких є самостійні слова, які можуть вживатися окремо і які зберігають своє значення.

До другого типу відносяться такі терміни-словосполучення, які мають один із компонентів технічний термін, а другий - загальновживаної лексики. Компонентами такого типу можуть бути два іменники, або іменник і прикметник. Цей спосіб утворення науково-технічних термінів більш продуктивний, ніж перший, де два компоненти є самостійними термінами.

До третього типу відносяться терміни-словосполучення, обидва компоненти яких являються собою слова загальновживаної лексики і тільки сполучення цих слів є терміном. Такий спосіб утворення науково-технічних термінів непродуктивний.

Отже, А.Я. Коваленко звертає увагу на те, що усі терміни об'єднуються в термінологічні системи, які виражають поняття однієї галузі знань.

2.4 Важливі аспекти перекладу термінології

У перекладацькій практиці під терміном слід розуміти слова та словосполучення, що позначають специфічні об'єкти і поняття, якими оперують спеціалісти певної області науки чи техніки. В якості термінів можуть використовуватись як слова, які застосовуються майже виключно в рамках науково-технічного стилю, так і спеціальні значення, які застосовуються і в певній галузі, і в якості загальнонародних слів, які мають добре всім відомі загально-використовувані значення.

Тому при перекладі будь-якого тексту, чи то технічного, чи то художнього, не слід плутати значення слова як терміну певної галузі з його звичайним загальновживаним значенням, що застосовується здебільшого в художньому стилі.

Людині, не спеціалісту в сфері перекладацької діяльності, на перший погляд може здатися, що переклад термінів є найпростішим для перекладача, адже не так вже й важко знайти вірне значення тому чи іншому терміну у відповідному словнику, знаючи при цьому, що терміни - однозначні та перекладаються абсолютним еквівалентом, незалежно від сфери в якій вони вживаються.

Звичайно, не всі терміни перекладати важко. Деякі з них, справді, однозначні і не мають жодних інших значень ні в якій іншій сфері. Такі терміни мають точні відповідники, які легко знайти в словниках.

Але, варто зазначити, що труднощі перекладу термінології полягають в:

неоднозначності термінів;

відсутності перекладацьких відповідників у випадку неологізмів;

національній варіативності термінів.

Переклад термінів налічує низку проблем. Слід пам'ятати, що з однієї мови на іншу терміни не перекладаються як звичайні слова. Оптимальним є такий шлях перекладання термінів: «поняття - український термін», а не «іншомовний термін - український термін», з якої мови не відбувався б переклад. Тобто пошук терміна-відповідника починається з аналізу властивостей нового поняття. Цілком можливо, що якась з властивостей «підкаже» іншу назву цьому поняттю, ніж вона є у мові, з якої здійснюється переклад.

Якщо поняття ґрунтується на його найголовнішій властивості чи вдалому порівнянні, то й в інших мовах ці ознаки братимуться за визначальні.

Інколи для знаходження оптимального національного терміна доцільно зіставити терміни-відповідники з кількох мов і вибрати для перекладу найвдаліший.

Термінологію творять спеціалісти. Ющук Для цього використовуються:

а) загальновживані слова, яким у певній галузі науки надають чітко окресленого значення: рід, число, спосіб, особа, час, закінчення;

б) спеціально створені слова: іменник, прикметник, дієслово, відмінок, словотвір, наголос;

в) кальки, тобто слова, створені за іншомовними зразками;

г) запозичені слова: суфікс, префікс, полісемія, асиміляція (з латинської мови);

г) словосполучення: умовний спосіб, підрядне речення, приголосний звук.

2.5 Переклад офіційних документів

Задача перекладача при перекладі документів полягає в тому щоб вірно передати і зміст оригіналу, і його стиль, при цьому важливо зберегти форму тексту. Перекладач має максимально чітко передати зміст оригіналу, а отже максимально зберегти граматичні форми, синтаксичні конструкції і лексичне наповнення речень оригіналу. Часто перекладач мусить вдаватися до семантичного перекладу, який орієнтований на збереження особливостей початкової форми вираження. Для того щоб переклад був зрозумілим читачу, доводиться збільшити текст і обтяжити його додатковими поясненнями, щоб забезпечити адекватне його сприйняття і розуміння. Типовою рисою текстів міжнародних організацій є наявність великої кількості мовних штампів та кліше. Найчастіше для перекладу даної лексики застосовують моноеквівалентний або вибірковий переклад (відповідно знаходять прямий еквівалент або використовують один з можливих синонімічних виразів, вибір якого зумовлений контекстом). У випадку відсутності еквіваленту певної лексичної одиниці, вдаються до дослівного перекладу, при якому у мові перекладу зберігаються семантичні та стилістичні ознаки оригіналу, тобто - до калькування. Заслуговує уваги й особливий вид мовних кліше - формули ввічливості, які перекладаються за допомогою перекладацької лексико-семантичної модифікації - звуження (наприклад, французькі форми ввічливості надто розгорнуті порівняно з українськими) .

Кожне слово чи надпис на документі має бути перекладеним. Таким чином, обов'язково перекладаються надписи на печатках, штампах, бланках. У діловій документації також присутня характерна для неї термінологія, але, частіше за все, комерційна лексика та звороти термінологічного характеру, мають словникові еквіваленти. Часто наявні й скорочення, які загалом мають свої відповідники у мові перекладу. Якщо дане поняття не існує у мові перекладу, тобто не має свого відповідника, то вдаються до транскрибування, яке набуває все більшого поширення (особливо, транскрибування іноземних власних назв), або скорочення розшифровується і перекладається розшифроване поняття, а саме скорочення транслітерується.

Суспільний та раціональний характер офіційного стилю залишає дуже мало місця індивідуальній творчості, він відносно стабільний, але під впливом соціальних факторів зазнає змін, як у лексичному, так і у граматичному плані .

2.5.1 Перекладацькі трансформації-суть процесу перекладу

Метою перекладача є досягнення адекватності перекладу. Основне завдання при досягненні адекватності - вміло використати різні перекладацькі трансформації для того, щоб текст перекладу якомога точно передавав всю інформацію, укладену в тексті оригіналу .

Перетворення за допомогою яких здійснюється перехід від одиниць оригіналу до одиниць перекладу, називаються перекладацькими трансформаціями.

Трансформація - основа більшості прийомів перекладу. Полягає в зміні формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних (семантичні трансформації) компонентів вихідного тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі.

В даний час існує безліч класифікацій перекладацьких трансформацій запропонованих різними авторами. Розглянемо деякі з них.

Л.К. Латишев дає класифікацію перекладацьких трансформацій за характером відхилення від міжмовних відповідностей, в якій всі перекладацькі трансформації підрозділяються на:

1) Морфологічні - заміна однієї категоріальної форми іншими або декількома;

2) Синтаксичні - зміна синтаксичної функції слів і словосполучень;

3) Стилістичні - зміна стилістичного забарвлення відрізка тексту;

4) Семантичні - зміна не тільки форми вираження змісту, але і самого змісту, а саме, тих ознак, за допомогою яких описана ситуація;

5) Змішані - лексико-семантичні та синтаксично-морфологічні.

У класифікації Л.С Бархударова перекладацькі трансформації розрізняються за формальними ознаками: перестановки, додавання, заміни, опущення . При цьому Л.С. Бархударов підкреслює, що подібний поділ є значною мірою приблизним і умовним. Перестановками називаються зміни розташування (порядку проходження) мовних елементів у тексті перекладу в порівнянні з текстом оригіналу. Під замінами маються на увазі як зміни при перекладі слів, частин мови, членів речення, типів синтаксичного зв'язку, так і лексичні заміни (конкретизація, генералізація, антонімічний переклад, компенсація). Додавання передбачають використання в перекладі додаткових слів, що не мають відповідників в оригіналі. Під опущенням мається на увазі опущення тих або інших слів при перекладі.

Трансформації можуть сполучатися один з одним, беручи характер складних комплексних трансформацій. Наприклад, З.Д. Львівська вважає, що між різними типами трансформацій немає глухої стіни, одні й ті ж трансформації можуть іноді являти собою спірний випадок, їх можна віднести до різних типів.

2.5.2 Прийоми перекладу термінів

Найперше, що має зробити перекладач - це визначити спосіб перекладу з яким він буде працювати. У момент перекладу перекладач зближує дві лінгвістичні системи, одна з яких експліцитна і стійка, а інша - потенційна і адаптована. У перекладача перед очима знаходиться “пункт відправлення” і йому необхідно створити “пункт прибуття”. Перш за все ми маємо досліджувати текст оригіналу, оцінювати дескриптивний, афективний і інтелектуальний зміст одиниць перекладу, які він виділив; відновлювати ситуацію, яка описана в повідомленні, зважувати і оцінювати стилістичний ефект і т. д. Але перекладач не може зупинитися на цьому: він обирає якесь одне рішення. Читання мовою оригіналу майже автоматично викликає повідомлення на мові перекладу; йому залишається тільки проконтролювати ще раз вихідний текст, щоб переконатися, що жоден з елементів вихідної мови не забутий, після чого процес перекладу закінчений.

Переклад термінології здійснюється різними прийомами, а саме за допомогою таких міжмовних трансформацій : лексичних, лексико-семантичних та лексико-граматичних. Задача перекладача полягає у вірному виборі того чи іншого прийому в ході процесу перекладу, щоб якнайточніше передати значення будь-якого терміна. Розглянемо детально ці прийоми.

2.5.3 Лексико-семантичні та лексико-граматичні прийоми перекладу термінів

До лексико-семантичних та лексико-граматичних прийомів, які застосовуються при перекладі термінів можна віднести такі, як конкретизація, генералізація, експлікація (описовий переклад), компресія, інверсія (перестановка), логічна синонімія.

При перекладі термінів українською мовою часто нам необхідно робити заміну слова чи словосполучення, що мають більш широкий спектр значень, еквівалентом, який конкретизує значення згідно контексту або стилістичних вимог. У таких випадках, коли одиниця більш широкого змісту передається в мові перекладу одиницею конкретного змісту, відбувається процес конкретизації.

При перекладі термінів українською мову можливою також є генералізація вихідного значення. Цей прийом застосовується коли міра інформаційної упорядкованості одиниці мови оригіналу вища за міру упорядкованості одиниці, що відповідає й за змістом в мові перекладу.

Також можна перекладати терміни, скориставшись прийомом експлікації. Експлікація - коли лексична одиниця мови оригіналу замінюється словом (словосполученням), яке передає його значення.

Розглянемо ще деякі прийоми. Компресія - більш компактне викладення думок завдяки випущенню зайвих елементів та позамовного контексту. А.Д. Швейцер

пише: " Компресія тексту - це перебудова висхідного тексту з ціллю надати йому більш стислу форму. Компресія досягається шляхом опущення зайвих елементів висловлювання, елементів з контексту та мовної ситуації,а також шляхом використання більш компактних конструкцій» .

Інверсія - це зворотній порядок слів, для привернення уваги до конкретних елементів.

Деякі інші трансформаційні прийоми перекладу термінів вимагаються в тих випадках, коли значення того чи іншого терміну для української мови являється новим. Тоді перекладач скористається прийомом логічної синонімії.

2.5.4 Лексичні прийоми перекладу термінів

Одним з найпростіших прийомів перекладу терміна є прийом транскодування. Транскодування - це побуквенна чи пофонемна передача вихідної лексичної одиниці за допомогою алфавіту мови перекладу.

При перекладі способом транслітерації не слід забувати й про «фальшивих друзів перекладача» транслітераційний переклад яких призводить до грубих викривлень сенсу слова.

В лінгвістичній літературі виділяється ряд основних прийомів перекладу складних термінів. Одним з таких прийомів є калькування - передача не звукового, а комбінаторного складу слова, коли складові частини слова (морфеми) чи фрази (лексеми) перекладаються відповідними елементами мови перекладу, тобто, переклад за допомогою українських слів та виразів, які дослівно передають значення оригіналу.

Даний прийом застосовується при перекладі складних за структурою термінів. Також переклад термінів можливий шляхом опису значення. Такий прийом застосовується при перекладі новітніх авторських термінів-неологізмів, які подаються зазвичай в лапках. У випадку, коли словник не дає точного еквівалента тому чи іншому терміну, або ж коли застосування калькування, транслітерації чи описового перекладу недоречне, можливими також є інші прийоми перекладу.

Переклад за допомогою родового відмінку. Існують терміни, переклад яких здійснюється за допомогою прийменників. Переклад ряду термінів відбувається завдяки перекладу одного з членів словосполучення групою пояснюючих слів.

І нарешті, прийом перекладу зі зміною порядку компонентів атрибутивної групи, наприклад. Переклад термінів-словосполучень слід починати з перекладу іменника. Оскільки іменник і є смисловим компонентом, найчастіше кожна смислова група перекладається справа наліво. Задача перекладача ? правильно визначити границі терміна-словосполучення, а потім, починаючи з слова, яке визначає, провести смисловий аналіз кожного елементу, беручи до уваги зміст тексту оригіналу, для визначення логічного зв'язку між цими елементами.

Переклад термінів словосполучень складається з двох основних процедур ? аналітичної та синтетичної. Велику роль при перекладі термінів відіграє саме аналітичний етап, тобто переклад окремих його компонентів. Перед перекладачем постає задача правильно визначити компоненти складних термінів. Цими компонентами можуть бути не тільки окремі слова, а й словосполучення, що входять до складу складних термінів. Також необхідно встановити в яких семантичних відносинах перебувають компоненти між собою та з головним компонентом терміна-словосполучення. Характер цих відносин буде визначати порядок та зміст перекладу складних термінів. Синтетичний етап перекладу включає будування компонентів в залежності від зазначених семантичних відносин отримання остаточного варіанту перекладу складних термінів.

2.6 Безеквівалентна лексика

В галузі перекладу безеквівалентної лексики застосовуються наступні типи оказіональних відповідностей:

1.Відповідники-запозичення відтворюють в мові перекладу форму іншомовного слова. Такі відповідники створюються за допомогою перекладацького транскрибування або транслітерації. У багатьох випадках оказіональні відповідники, створені таким чином, можуть закріпитися в мові перекладу і регулярно використовуватися при перекладі відповідних слів.

2.Відповідники-кальки, відтворюючі морфемний склад слова або складові частини стійкого словосполучення у вихідній мові. В цьому випадку відмінність між окказіональнимі і регулярними відповідниками часто виявляється тимчасовою. Багато відповідників, створені шляхом калькування, широко розповсюджуються в перекладацькій практиці, а потім починають використовуватися і в неперекладених матеріалах у мові перекладу. В результаті відповідні одиниці вихідної мови виходять з розряду безеквівалентних, та набувають постійних відповідників.

3.Відповідники-аналоги створюються шляхом пошуку найближчій за значенням одиниці мови перекладу для безеквівалентної одиниці вихідної мови. Як і в багатьох інших випадках застосування оказіональних відповідників, близькість значень еквівалентних одиниць в оригіналі і перекладі не є повною, і подібний переклад можна застосовувати лише в певному контексті.

4.Відповідники-лексичні заміни створюються при передачі значення безеквівалентного слова в контексті за допомогою одного з видів перекладацьких трансформацій. При цьому окказіональний відповідник створюється шляхом семантичних перетворень значення безеквівалентного слова.

5.Якщо неможливо створити відповідник зазначеними вище способами для перекладу безеквівалентного слова використовується опис, що розкриває значення безеквівалентного слова за допомогою розгорнутого словосполучення. Нерідко використання транскрипції або кальки для перекладу безеквівалентного слова супроводжується описом значення цього слова в спеціальній примітці або виносці. Це дає можливість поєднувати стислість і економність засобів виразу, що властиві транскрибуванню і калькуванню, із забезпеченням повного розуміння оказіональної відповідності Рецептором перекладу. Роз'яснивши одного разу значення одиниці, що перекладається, перекладач може надалі використовувати транскрипцію або кальку вже без пояснень.

Таким чином, значення безеквівалентних слів в конкретних контекстах передаються за допомогою вказаних способів так само успішно, як і значення слів, що мають постійні або варіантні відповідники.

2.7 Абревіатури та їх класифікація

Абревіатура (лат. abbrevio -- скорочую) -- складноскорочені слова, похідне слово, що виникає внаслідок абревіації -- утворення з перших літер або з інших частин слів, що входять до складу назви чи поняття.

Абревіатури називають також акронімами. Щодо застосування терміну «акронім» існують різні думки: за однією, акронімами називають будь-які слова, складені з перших літер чи частин слів у скорочуваному словосполученні, за іншою -- тільки такі, що вимовляються як цілісні слова, а не як послідовність назв літер.

2.7.1 Утворення абревіатур

Складноскорочені слова можуть утворюватися наступним чином:

складанням частин кожного із твірних слів, що входять до базового словосполучення;

складанням частини твірного слова і цілого твірного слова;

складанням назв початкових букв твірних слів;

складанням початкових звуків твірних слів;

складанням початкових частин і звуків, букв, цифр тощо;

2.7.2 Типи абревіатур

Компоненти абревіатур визначають їхні види. Літерні (ініціальні) абревіатури складаються з початкових літер (ООН, США, HAH), звукові -- з початкових звуків (вуз, загс), складові -- з початкових складів кожного слова словосполучення (колгосп). Існують мішані абревіатури, в яких поєднані початкова частина першого слова і ціле друге (морфлот), початок першого слова та кінець останнього.

Загалом, розрізняють такі типи абревіатур:

буквено-звукова -- абревіатура ініціального типу, в якій поєднуються буквена та звукова вимова

звукова -- абревіатура, що складається з початкових літер

ініціальна -- абревіатура, що складається з початкових літер слів, які виступають твірною базою для певного

ініціальна буквена;

ініціальна звукова

ініціально-цифрова

комбінована

літерна

мішана (змішана)

складова

словоформна -- поєднання частини слова з відмінковою словоформою

телескопічна -- абревіатура, утворена шляхом поєднання початкової і кінцевої частин твірного слова

уламкова -- поєднання в абревіатурі асемантичних частин слова

усічено-словесна -- абревіатура, утворена шляхом поєднання частини слова з повноцінним

2.7.3 Будова морфем абревіатур

Абревіатури бувають подільними і неподільними. У перших чітко виділяють усі частини, які можуть сполучатися з іншими словами чи аброморфемами. До морфемно-неподільних належать буквені та звукові абревіатури.

Поділ абревіатур на складові частини якісно інший, ніж у нескорочених одиниць. В їхній будові виділяють своєрідні аброморфеми, межі яких не збігаються зі звичними співвідносними з ними за значенням і частково співвідносними за формою.

Подібно до інших морфем аброморфеми наділені значенням, вони повторюються у багатьох словах і в сполученні з різними основами, отже, використовуються як активний словотворчий формант.

2.7.4 Тематична група

Абревіатури здебільшого належать до іменників і об'єднуються у великі тематичні групи назв:

країн;

партій;

міжнародних організацій;

центральних органів виконачої влади;

машин і приладів;

Вони стають твірними для багатьох похідних слів, серед яких переважають іменники -- назви осіб і відносні прикметники.

РОЗДІЛ 3. КЛАСИФІКАЦІЯ ТЕРМІНІВ ЗА СПОСОБАМИ ПЕРЕКЛАДУ

3.1 Лексичні особливості документів ООН

Особливою рисою лексики, що функціонує у межах дипломатичних текстів,

є складність чіткого розмежування специфічних для цієї галузі науки термінів, термінології інших наук та слів широкого вжитку. Багато понять і термінів, що їх позначають, є спільними для цілого ряду наук. Дослідники Годман і Пайн пропонують таку класифікацію лексичних одиниць, що функціонують у межах галузевих текстів :

1. Спеціальні терміни - використовуються лише в одній сфері знань, мають виключно специфічне значення і лише один концепт

2. Неспеціальні терміни: використовуються у більше як одній сфері знань і утворюють певний загальний термінологічний фонд для різних наук

3. Загальний словник: лексичні одиниці мови, які не належать до жодної наукової сфери (хоча часом можуть набувати спеціального значення і таким чином перетворитися на терміни, що вживаються в обмеженій сфері).

Зважаючи на багатогранність і різносторонність галузей, яких торкається дипломатія, можна сказати, що концептосферу такого дискурсу складають концептосфери різних наук, однак концептуальне ядро все ж представлене здебільшого політичною і юридичною лексикою. Подібне функціонування лексичних одиниць різних галузей ми називаємо ефектом інтердисциплінарності. Наприклад, такі слова і словосполучення як risque, partage, memoire collective, nature, environnement, catastrophisme, naturel, artificiel, responsabilite collective et individuelle, contamination, developpement durable та інші, більшість з яких не є спеціальними термінами, вільно функціонують у межах дипломатичних текстах, і в залежності від прагматичних умов, що посилюють якості терміну в певній лексичній одиниці, а також залежно від теми, сфери спеціалізації, ставлення комуніканта, типу тексту, адресата підсилюється значення і специфічне вживання кожної такої лексичної одиниці.

Вивчення дипломатичної лексики вимагає урахування усіх законів, які є характерними для функціонування будь-якої лексики у межах метамови, та для цього необхадно розглянути морфологічний, лексико- семантичний та синтаксичний рівні, а також зважати на стилістичні засоби, які є невід'ємною частиною експресивної функції спілкування, навіть у мікрогалузевих мовах.

Ще одним різновидом спеціалізованої мови, вдосконаленим та витонченим, є власне дипломатична мова, що дуже тісно пов'язана з офіційною мовою .

Сукупність політичного і дипломатичного дискурсів зберігають особливості і усного вживання (різного роду політичні виступи, парламентські дебати, міжнародні переговори, промови передвиборчих кампаній, зустрічі з виборцями і т. ін.), і письмового вживання (президентські, урядові, міністерські повідомлення, законодавчі тексти, тексти декретів, конвенцій, міжнародних угод…). Письмові документи вузької галузі, якою є дипломатія, мають чітку побудову, містять усталені формули в залежності від кінцевого призначення документу, і в яких дотримуються правила офіційного стилю. Окрім особливості формату, кожен тип документу може містити свою термінологію, особливі синтаксичні конструкції та фразеологію, які віддалені від мови широкого вжитку.

3.2 Лексичний рівень перекладу

На лексичному рівні перш за все необхідно констатувати відмінність семантики і вживання слів, які в загальновживаній мові функціонують в ролі синонімів, однак в галузі дипломатії набувають чітких значень і не завжди є синонімами. Наприклад, синонімічний ряд traite-accord-convention-protocole. Звичайно, тлумачення відповідних слів можна знайти в словнику, але у той же час, значення деяких з них уточнюються власне самими текстами. Прикладом може слугувати текст Віденської конвенції від 1969 року: «l'expression `traite' s'entend d'un accord international conclu par ecrit entre Etats et regi par le droit international, qu'il soit consigne dans un instrument unique ou dans deux ou plusieurs instruments connexes et quelle que soit sa denomination particuliere.» В даному контексті термін traite вживається в значенні родової назви, проте текст Віденської конвенції від 1986 року розширює дане тлумачення, включивши у нього поняття міжнародні угоди (accords internationaux), договірними сторонами яких можуть виступати міжнародні організації. Для того, щоб термін traite виступав в якості родового поняття, він має відповідати певним критеріям, а саме: мова має йти про різновид обов'язково документу, тобто всі договірні сторони повинні мати намір створити права і обов'язки; документ повинен бути підписаний державами або міжнародними організаціями, які мають юридичну здатність заключати договори; даний документ повинен бути визначений в рамках міжнародного права; він повинен бути укладений у письмовій формі. У свою чергу термін traite в якості видового поняття виступає в практиці, коли позначення певного міжнародного документу даним терміном не підпадає під якесь правило. Зазвичай, термін traite залучають у галузях, які представляють певну складність, серйозність і вимагають більш офіційного узгодження. Типовими назвами міжнародних договорів, які позначаються власне терміном traite є наступні:

les traites de paix, les traites frontaliers, les traites d'extradition, les traites de commerce et de cooperation...

Слід зазначити, що в останні десятиліття для назв міжнародних документів все менше використовують термін traite.

Щодо терміну accord в якості видового поняття, він позначає документи, які носять менш офіційний характер та в яких гама представлених питань менша ніж в документах, які позначаються терміном traite. Існує загальна тенденція вживати термін accord по відношенню до двосторонніх угод чи стислих багатосторонніх угод. Саме термін accord вживається на позначення документів, що носять технічний чи адміністративний характер, і які підписані представниками міністерських відділів, однак які не підлягають ратифікації. Угоди, що стосуються питань економічного, культурного, наукового та технічного співробітництва є типовими прикладами їхнього позначення терміном accord. Останнім часом все більше міжнародних документів позначають саме цим терміном. Існує, однак, ще одна галузь, в якій цей термін набуває особливого вживання, а саме галузь регіональних інтеграційних програм. Регіональні інтеграційні програми базуються на рамкових договорах (директивних міжнародних договорах), які носять конституційний характер. Міжнародні документи, які на подальших стадіях вносять зміни чи переглядають положення рамкових договорів позначають терміном traite. А от документи, укладені в рамках договору, що носить конституційний характер, або підписані органами регіональної організації зазвичай позначають терміном accord для того, щоб їх можна було відрізнити від власне конституційного договору. Таким чином, в той час як Traite de Rome (1957) служить майже конституцією для європейської Спільноти, договори, підписані нею з іншими націями позначають терміном accord.

Термін convention, як і попередні терміни, може вживатись в якості родового або видового поняття. Родовий термін convention є синонімом родового терміну traite. В якості ж видового терміну, або спеціального, термін convention вживається на позначення багатосторонніх формальних угод, які передбачають велику кількість договірних сторін. Зазвичай, такі договори відкриті для участі міжнародної спільноти в цілому, чи для участі великої кількості держав. Договори, укладені за сприяння міжнародної організації називають convention, наприклад, la Convention de 1992 sur la diversite biologique, la Convention des Nations Unies de 1982 sur le droit de la mer...

Термін protocole вживають на позначення менш формальних угод, ніж тих які позначають термінами traite чи convention. Термін protocole може вживатися на позначення наступних різновидів міжнародних документів:

protocole de signature (протокол підписання),

protocole facultatif (факультативний протокол),

protocole fonde sur un traite cadre (протокол на базі рамкового договору),

protocole d'amendement (протокол про внесення поправок в договір),

protocole supplementaire (додатковий протокол),

proces-verbal (протокол).

Ґрунтовні тлумачення цих термінів подає джерело електронної бібліотеки ООН.

3.3 Морфо-синтаксичний рівень перекладу

На морфо-синтаксичному рівні найбільш розповсюдженими конструкціями, що зустрічаються в межах текстів міжнародних документів є такі:

Конструкції іменник+прикметник:

Libertes fondamentales

Developpement harmonieux

Securite commune

Дієслівні конструкції:

Maintenir/consolider la paix...

Promouvoir le progres economique...

Confirmer la solidarite...

Renforcer l'unite...

Прийменникові конструкції:

Le principe de l'egalite

Le droit a disposer

Le respect des droits

Les sauvetages de la paix et des libertes

La politique de defense

Інфінітивні конструкції:

Resolus a proclamer a nouveau notre foi

a creer les conditions necessaires

a renforcer leur economies

a etablir une citoyennete

Decides a assurer les fondements d'une union

Appelant les autres peuples a s'assicier

Soucieux de renforcer l'unite

Desireux de contibuer a la suppression

У текстах резолюцій розповсюдженими мовними конструкціями є наступні:

Дієслівні конструкції:

Remercier le gouvernement...

Accueillir avec satisfaction les declarations...

Avoir examine le rapport...

Entendu l'orateur...

Avoir present(s)(e)(es) a l'esprit...

Noter avec interet, une grande satisfaction, preoccupation...

Rappeler que...

Confirmer que...

Considerer que...

Souligner que...

Prendre note de (du, des), que..

Avoir ete informe de (du, des), que...

Reconnaitre la necessite, l'uegence...

Reaffirmer l'importance...

Найбільш виразні стилістичні особливості французької мови дипломатії:

* здебільшого переважання юридичних і політичних термінів та термінів адміністративного стилю, що призводить до вжитку довгих і складних, але в той же час гарно впорядкованих речень;

* пошук ясності і прозорості;

* багатство передачі відтінків значень.

3.4 Лексико-семантичні та лексико-граматичні прийоми перекладу

До лексико-семантичних та лексико-граматичних прийомів, які застосовуються при перекладі термінів можна віднести такі, як конкретизація, генералізація, експлікація (описовий переклад), компресія, інверсія (перестановка), логічна синонімія.

Аналізуючи термінологію словника, можемо побачити приклади конкретизації при перекладі з української на французьку мову: «l'education et la formation tout au long de la vie» в перекладі українською мовою «ціложиттєве навчання». Буквально французький варіант перекладається, як «загальна та професійна освіта протягом всього життя». При перекладі українською мовою бачимо заміну словосполучення, що має широке значення, еквівалентом більш вузького значення українською мовою, що конкретизує значення згідно контексту, тобто відбувається явище конкретизації.

Досліджуючи словник термінології ООН ми зустріли ще такі приклади конкретизації: la mise en reseau - мережування, communautes favorables aux langues - мовносприятливі громади; mobilite du personnel enseignant -мобільність викладачів.

Також серед досліджених україномовних та франкомовних статей ООН прикладом конкретизації може стати:

Une telle evolution sera d'autant mieux assuree que sera reconnue sans ambiguite la legitimite de la construction europeenne par tous les acteurs sur le continent, y compris la Russie.

Подібний розвиток подій буде краще забезпечений, якщо буде визнано без будь-яких умов легітимність побудови європейської системи оборони всіма державами на континенті, включаючи і Росію.

У цьому прикладі французький іменник evolution замінений на словосполучення розвиток подій, тобто здійснена контекстуальна конкретизація лексичної одиниці. Також бачимо, що французький іменник acteur перекладений за допомогою номінатива держава, що є прикладом простої конкретизації.

Через те, що терміни французькою мовою мають більш абстрактний характер, ніж аналогічні українські, при перекладі з англійської на українську мову генералізації відбувається набагато рідше. Тим не менше, в словнику знаходимо такий приклад генералізації: «echanges d'enseignements d'universite» - «обмін викладацьким персоналом вищих навчальних закладів».

В цьому випадку маємо навіть два приклади генералізації. Французький термін «enseignements» українською мовою передається словосполученням «викладацький персонал» та термін «universite», має український еквівалент «вищі навчальні заклади». Також бачимо, що при перекладі цього термінологічного словосполучення, в українському варіанті слова «обмін» «викладацький персонал» стоїть в однині, а у французький мові «echanges» та «enseignements» в множині. Така зміна відбулася, тому що українське слово «персонал» є збірним поняттям, також термін «обмін» позначає не одну операцію обміну, а безліч. Також прикладами цього явища можуть слугувати: les administrations nationales de la recherche - національні органи влади у сфері науково-дослідницької діяльності; decloisonnement de l'espace scientifique et technologique europeen - усування відокремленості в європейському науково-технологічному просторі; centre d'excellence - провідний науково-дослідницький центр;