Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

ФРАНКОМОВНІ ТА РУМУНОМОВНІ НАЗВИ

ВІЙСЬКОВИХ СТРУКТУР В УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ

Спеціальність 10.02.16 - перекладознавство

МАТЮША Павло Анатолійович

УДК 81'25=161.2:81'373.23+355=133.1=135.1

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії та практики перекладу Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Чередніченко Олександр Іванович, завідувач кафедри теорії та практики перекладу з романських мов імені М. Зерова Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Зорівчак Роксолана Петрівна, завідувач кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики ім. Григорія Кочура

Львівського національного університету імені Івана Франка МОН України кандидат філологічних наук, доцент Шаргай Ірина Євгеніївна, завідувач кафедри романської філології і перекладу Запорізького національного університету МОН України, кафедра французької філології

Захист відбудеться “23” жовтня 2008 року о 10:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “18” вересня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради к.філол.н. Л.В. Клименко

Загальна характеристика роботи

Військове співробітництво з країнами Північноатлантичного альянсу розпочалося відразу після здобуття Україною незалежності і продовжує успішно розвиватися вже понад п'ятнадцять років. У зв'язку з цим все більшого значення набуває військовий переклад. Його актуальність зумовлена не лише зростанням ролі збройних формувань країн-членів НАТО та України у підтриманні миру, але й необхідністю виконання гуманітарних місій, боротьбою з міжнародним тероризмом та іншими завданнями, які нагально постали перед світовою спільнотою та Україною зокрема.

Одним із перспективних напрямів розвитку військового перекладу є опрацювання актуальних питань лексичного, граматичного та стилістичного характеру, що становлять інтерес для перекладачів-практиків.

На сьогодні бракує теоретичних розвідок, які б задовольняли потреби перекладачів, що працюють у військовій галузі. До важливих проблем з погляду французько-українського та румунсько-українського військового перекладу належить передавання назв військових структур, які часто є ключовими для розуміння військових текстів.

У своїй професійній діяльності вітчизняні військові фахівці постійно стикаються з документацією національних збройних сил, які мають свою особливу структуру, що іноді складалася протягом не одного століття. Часто історично сформоване значення назви військової частини або організації не збігається із сучасним, що значно ускладнює процес адекватного її відтворення із збереженням усіх притаманних їй особливостей.

Через брак двомовних лексикографічних видань з військової термінології спостерігаємо, зокрема в усному перекладі, різні тлумачення тих самих мовних одиниць. Тож постає проблема унормування перекладацьких відповідників різних типів іноземних військових найменувань та їхньої письмової фіксації.

Шлях до розв'язання цієї проблеми - укладання двомовних та багатомовних словників та глосаріїв військової термінології. У цьому контексті слід відзначити нещодавно видані Військовим інститутом Київського національного університету імені Тараса Шевченка у співпраці з Центром розроблення доктрини застосування збройних сил Французької Республіки французько-українсько-англійський словник зовнішніх зв'язків, стратегії та безпеки, а також міжвидовий словник з тактики та логістики.

Подібна робота із відповідним теоретичним обґрунтуванням є необхідною також у галузі перекладу франкомовних та румуномовних назв військових структур, адже вони разом з військовою термінологією країн-членів НАТО є одним з найскладніших для відтворення українською мовою шарів військової лексики.

Основні труднощі перекладу назв військових структур, або військових ергонімів, полягають в їхній дуалістичній природі, оскільки вони функціонують у тексті в ролі власних назв (одиниць, що позначають професійні об'єднання людей, які разом здійснюють певний вид діяльності), а їхні складники за всіма ознаками можна віднести до розряду військової термінології. Таким чином, тему роботи виконано на порубіжжі проблематики перекладу ономастичних та термінологічних одиниць.

Варто зазначити, що перші роботи з українського військового перекладу з'явилися лише після здобуття Україною незалежності. Вони стосувалися переважно відмежування національного військового перекладу від російського, що, безумовно, не давало відповіді на багато специфічних фахових питань. Тому наразі ця галузь залишається недостатньо дослідженою попри поодинокі фундаментальні праці, що вийшли останнім часом в Україні.

У спеціальній літературі та лексикографічних джерелах можна знайти лише часткове висвітлення цього питання у роботах В. Андріянова, А. Бурячка, М. Демського, Р. Міньяр-Белоручева, В.П. Остапенко, Б. Якимовича та ін.

У сучасних перекладознавчих дослідженнях часто не враховують того факту, що за останні кілька років у зв'язку із геополітичними обставинами НАТО змінила концепцію застосування об'єднаних збройних сил. Тепер це багатонаціональні мобільні підрозділи, які здатні здійснювати операції за участю усіх родів військ у порівняно короткий термін у будь-якому регіоні земної кулі, часто у тісній взаємодії із збройними формуваннями інших країн. Це наклало свій відбиток і на способи творення назв нових структурних підрозділів збройних сил, що мають відповідати сучасним військовим потребам.

Усі ці зміни неодмінно мають знайти фахове висвітлення у спеціальній літературі з військового перекладу, зокрема українського.

Актуальність роботи зумовлено потребою в опрацюванні системного підходу до перекладу українською мовою назв військових структур (військових ергонімів), які належать до збройних сил франкомовних та румуномовних держав, що дотепер не було предметом ґрунтовного дослідження в українському перекладознавстві.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дослідження виконано в рамках комплексної наукової теми Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за № 06 БФ 044-01 “Розвиток і взаємодія мов та літератур в умовах глобалізації”, зокрема підтеми „Концептуальні картини романських та германських мов у контексті сучасного перекладознавства”, затвердженої Міністерством освіти і науки України.

Мета дисертаційної роботи полягає у дослідженні специфіки перекладу українською мовою франкомовних та румуномовних назв військових структур для укладання двомовних та багатомовних глосаріїв. Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

1. Визначити поняття "назви військової структури" у контексті військового перекладу.

2. Розглянути етапи розвитку військової субмови в Україні для обґрунтування основних теоретичних засад сучасного українського термінотворення і військового перекладу.

3. Проаналізувати структурно-морфологічні та лексико-семантичні особливості франкомовних та румуномовних назв військових структур, а також їхніх українських відповідників.

4. Конкретизувати способи перекладу назв військових структур Франції, Бельгії, Канади, Румунії та Молдови.

5. З'ясувати наявні можливості застосування засобів машинного перекладу українською мовою романських текстів з назвами військових структур.

6. Укласти двомовні французько-українські та румунсько-українські глосарії сучасних назв військових структур збройних сил Франції, Бельгії, Канади, Румунії та Молдови.

Об'єктом дослідження є французькі, бельгійські, канадські, румунські та молдовські назви військових структур в оригіналі та перекладі українською мовою.

Предметом дослідження є особливості письмового, усного та машинного перекладу українською мовою франкомовних та румуномовних назв військових структур, а також їхніх абревіатур.

Матеріалом дослідження слугували французькі, бельгійські, канадські, румунські та молдовські тексти військової тематики, військові періодичні та довідково-інформаційні видання за період від 2000 до 2007 року, а також електронні довідкові матеріали, що з'явилися останнім часом у Франції, Бельгії, Канаді, Румунії та Молдові. Для дослідження українських військових найменувань було використано відповідні фахові словники, вітчизняну періодику, офіційні документи та електронні портали Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України тощо. У процесі роботи шляхом суцільної вибірки зібрано і проаналізовано близько 1000 військових ергонімів, що характеризуються типовими рисами, притаманними цьому класу мовних одиниць. Переклад іноземних назв військових структур українською мовою здійснено частково з використанням наявних словників, зокрема виданих Військовим інститутом Київського національного університету імені Тараса Шевченка, частково за допомогою задокументованих джерел, а також самостійно за існуючими аналогіями в українській військовій термінології та за моделями, обґрунтованими в роботі.

Мета та завдання роботи визначили вибір методів дослідження, серед яких основними є перекладознавчий аналіз, порівняльний та описовий методи. Також у роботі застосовано структурно-компонентний метод дослідження військових ергонімів.

Наукова новизна роботи. Дисертаційне дослідження є першою спробою комплексного вивчення назв військових структур Збройних сил франкомовних та румуномовних країн як проблеми українського військового перекладу. Здійснено перекладацьку класифікацію військових ергонімів, проаналізовано основні способи перекладу українською мовою як усталених, так і новоутворених назв військових структур збройних сил Франції, Бельгії, Канади, Румунії та Молдови, а також абревіатур з урахуванням розвитку української військової термінології, розроблено рекомендації щодо можливостей їхнього машинного перекладу, а також стосовно відтворення національно-специфічних рис.

Теоретичне значення. Результати дисертаційного дослідження доповнюють часткову теорію військового перекладу. У роботі проаналізовано шляхи та засоби адекватного відтворення військових ергонімів як важливих елементів військового дискурсу та носіїв денотативної і соціокультурної інформації.

Практичне значення. Теоретичні положення дисертації можуть бути використані в курсах теорії і практики військового перекладу, порівняльної лексикології і термінознавства, а також при укладанні нових французько-українських та румунсько-українських словників і глосаріїв військової лексики.

На захист винесено такі положення:

1. Назви військових структур - особливий вид прецизійної лексики, що поєднує в собі риси ономастичних і термінологічних одиниць та потребує адекватного відтворення в письмовому та усному перекладі.

2. Серед франкомовних та румуномовних назв військових структур вирізняють загальні та конкретні, останні є військовими ергонімами, переклад яких потребує не тільки мовної, а й референційної компетенції.

3. Переклад військових ергонімів у полінаціональних французькій та румунській мовах передбачає врахування варіативності їхніх норм, спричиненої розбіжностями у культурних традиціях.

4. У перекладі романських військових ергонімів українською мовою застосовуються граматичні трансформації (перегрупування окремих компонентів, заміна категорії числа, роду, частини мови), що зумовлює появу формальних дивергентів.

5. Адекватне відтворення військових ергонімів в українському перекладі супроводжується низкою семантичних трансформацій (генералізація, конкретизація, логічний розвиток, синонімічні заміни, додавання та вилучення).

6. Внутрішні пропріальні елементи військових ергонімів, як носії диференційних соціокультурних ознак, є найскладнішими для перекладу і потребують прагматичної адаптації.

7. Виокремлення військових ергонімів як специфічних одиниць у системах машинного перекладу здатне істотно поліпшити якість перекладних текстів.

Апробація результатів роботи. Основні положення дисертації були апробовані на науково-практичних конференціях: Міжнародній науковій конференції „Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність” (Київ, 11 жовтня 2005 р.), VI Міжнародній конференції „Переклад: мова і культура” (Воронеж, 30-31 січня 2006 р.), Всеукраїнській науковій конференції „Феномен А. Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження)” (Київ, 18 квітня 2006 р.), Всеукраїнській науковій конференції „Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (Київ, 11 квітня 2007 р.), Міжнародній науковій конференції „Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористика” (Київ, 24 жовтня 2007 р.), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми перекладознавства та навчання перекладу в мовному ВНЗ” (Київ, 8-9 листопада 2007 р.), Другому науково-практичному семінарі: “Основні напрями формування професійних якостей фахівців гуманітарної сфери у відповідності до вимог Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки” (Київ, 10 листопада 2007 р.).

Публікації. Основний зміст роботи відображено у 8 наукових статтях (7 одноосібних), з яких 6 - у фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 410 позицій, та п'яти додатків. Додатки вміщують двомовні французько-українські та румунсько-українські глосарії сучасних назв військових структур збройних сил Франції, Бельгії, Канади, Румунії та Молдови. Загальний обсяг дисертації становить 261 сторінка друкованого тексту, обсяг основного тексту - 169 сторінок.

Основний зміст дисертації

переклад франкомовний румуномовний військовий

У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне значення та практичну цінність роботи, сформульовано положення, що виносяться на захист.

У першому розділі „Франкомовні та румуномовні назви військових структур як об'єкт перекладу” аналізуються романські та українські назви військових структур (ергонімів) з погляду соціокультурних, функціональних та структурних характеристик, подано основні дефініції поняття «ергонім», виокремлюються основні його ознаки та обґрунтовується термін «військовий ергонім», визначаються засади перекладу текстів, в яких містяться військові ергоніми.

Назви військових структур збройних сил Франції, Бельгії, Канади, Румунії та Молдови входять до складу категорії ономастики (конкретні назви, або військові ергоніми), а їхні окремі складові частини - до військової термінології (загальні назви). Під загальними назвами військових структур ми розуміємо, передусім, складові частини конкретних назв, які на відміну від останніх, ідентифікують, в основному, абстрактні поняття і відносяться до конкретних як родове до видового.

Компоненти загальних назв військових структур поширені у різноманітних сферах життя. Постійний розвиток військової термінології спричиняється до того, що деякі з них змінюють своє значення, а інші повністю виходять з ужитку. Водночас відбувається постійний процес збагачення військової термінології неологізмами. Так, лише після військової реформи у Франції з'явився наступний неологізм: Commandement de la force logistique terrestre - Командування тиловим забезпеченням сухопутних військ тощо. Створення неологізмів все частіше пов'язують з глобалізацією, належністю країн до Північноатлантичного альянсу тощо. Тому нові назви військових структур у збройних силах франкомовних та румуномовних країн мають набагато більше спільних рис, ніж старі традиційні терміни.

Загальні назви військових структур, утворені складеними військовими термінами, залежно від кількості компонентів, поділяються на два різновиди: бінарні та багатокомпонентні терміни, переклад яких побудовано на основі структурно-компонентного методу, запропонованого Е.Ф. Скороходьком. Багатокомпонентні термінологічні словосполучення можуть утворювати певні «внутрішні терміни», у яких визначальні компоненти утворюють термін, визначальні компоненти якого так само утворюють термін і т.д.: Base de soutien du matйriel de l'Armйe de terre (База матеріально-технічного забезпечення сухопутних військ) - base de soutien du matйriel (база матеріально-технічного забезпечення) - base de soutien (база забезпечення).

Для термінологічних сполучень найбільш характерним зв'язком між їхніми компонентами є підрядний зв'язок (57% випадків), проте в сучасній французькій та румунській термінології дістали поширення і граматично неоформлені сполуки (43%) типу Cellule Communication (осередок по зв'язках з громадськістю) або Brigada Infanterie Motorizatг (механізована бригада).

Конкретні назви військових структур - військові ергоніми - посідають особливе місце в ономастиці і характеризуються певними особливостями, що дозволяє виокремити їх з погляду перекладознавства.

Недостатня інформативність французьких та румунських словників у плані представлення назв військових структур зумовлює труднощі при перекладі військових ергонімів українською мовою. У зв'язку з нерозробленістю питання та постійною потребою у перекладі подібних найменувань українською мовою нагальною є потреба у створенні вузькоспеціальних двомовних і багатомовних видань з цієї тематики. Електронні версії словників власних назв могли б допомогти при перекладі військових ергонімів романських країн українською мовою.

Перекладаючи романські назви військових структур українською мовою, слід враховувати такі типи властивої їм мовної та позамовної: ступінь розвитку та розгалуженості кожної військової терміносистеми; розбіжності у штатно-організаційній структурі збройних сил країн-членів НАТО і колишніх країн Варшавського договору; наявність історично усталених елементів у франкомовних та румуномовних військових ергонімах, що невіддільні від сучасної назви військової структури і не мають прямого відповідника у мові перекладу.

Варто взяти до уваги і той факт, що українська військова лексика на момент здобуття Україною незалежності у 1991 році була практично відсутньою через цілеспрямовану політику СРСР щодо національних мов і військової субмови зокрема. Епізодичність розвитку української військової терміносистеми є причиною її неуніфікованості для номінації всіх понять сучасної військової справи. Частина військової ретротермінології (організаційна, військові ранги, види озброєння та види бойових дій, деякі команди тощо) є актуальною і для сучасних збройних сил. Вона може входити до складу сучасної української загальновійськової термінології. Але в цілому сучасна українська військова терміносистема потребує подальшої розбудови з урахуванням усього комплексу новітніх чинників, що впливають на розвиток та становлення національних військових терміносистем.

Нині існують два визначальні підходи до цієї проблеми. Перший: українська мова (і військова субмова зокрема) має орієнтуватися на принцип „реальної мови”, яка склалася за радянських часів і зафіксована у словниках та довідково-рекомендаційних виданнях 30-80 рр. Другий: відновлення автентичності української мови з урахуванням її специфіки, закоріненої в національній ментальності українського народу.

В українському військовому термінотворенні переважає так звана „східна” тенденція розвитку. Вона передбачає збереження термінів російського походження та подальше впровадження інтернаціоналізмів.

У зв'язку з прагненням України вступити до євроатлантичних структур, ця тенденція є виправданою, оскільки вона здебільшого тяжіє до інтернаціональної термінології. Незважаючи на це, у засобах масової комунікації все частіше з'являються національно забарвлені традиційні українські терміни, які з часом можуть витіснити непритаманні українській мові термінологічні утворення.

До основних шляхів формування української військової термінології потрібно віднести слово- та фразотворчі моделі мови, семантичні перетворення загальновживаних слів, а також запозичення. Останні два шляхи є особливо продуктивними при творенні назв українських військових організацій та підрозділів Міністерства оборони.

Найпродуктивнішим способом утворення назв військових структур романських країн є синтаксичне термінотворення, яке спирається на результати семантичної трансформації слів загальновживаної лексики та термінології інших галузей науки. При цьому помітну роль у збагаченні військового словника відіграє також запозичення термінів з інших мов, зокрема з англійської.

У другому розділі „Морфологічні та синтаксичні чинники перекладу романських військових ергонімів” досліджено структурні особливості французьких та румунських військових ергонімів з наступним аналізом українських відповідників, які застосовують при їхньому перекладі. Окрему увагу приділено питанню машинного перекладу текстів з військовими ергонімами.

Доречно говорити про значний вплив синтаксичної структури багатьох романських військових ергонімів на їхній переклад українською мовою. У зв'язку з цим переклад має розпочинатися з аналізу військового ергоніма за безпосередніми складниками, який дозволяє розкрити семантико-синтаксичні зв'язки, виділити ядро та визначальні елементи.

Зрозуміло, що якщо певне лексичне утворення можна розкласти на безпосередні складники у тексті оригіналу, то у перекладі еквівалент такої одиниці має відповідати цьому принципу. Тож конструювання українського відповідника повинно спиратися на зворотний членуванню процес. Тут не йдеться про кінцевий варіант перекладу, а про базу, на якій вже зручно проводити наступні кроки: граматичні та семантичні трансформації.

У французькій мові серед військових ергонімів можна виділити дві базові конструкції, які у тій чи іншій послідовності утворюють різноманітні багаторівневі сполуки. Найпростіша структура є підрядним поєднанням двох компонентів (визначник і визначуване). У ролі визначника виступає іменник, а в ролі визначуваного - прикметник, дієприкметник або інший іменник. У загальному вигляді така структура існує у наступних бінарних моделях: N+A (Bureau Logistique) або N+pr.+N (Bureau de Prйparation), де N - іменник, а A - прикметник або дієприкметник. Модель N+pr.+N є атрибутивним комплексом. Носієм вираження синтаксичних зв'язків між компонентами є прийменник і залежний член, який стоїть у постпозиції. Прийменник, що поєднує головну й залежну частини, може бути будь-яким з числа існуючих у французькій мові (de, а, pour, sur, dans, en тощо ), однак прийменники de та а найпоширеніші.

У румунській мові таких базових конструкцій більше: N₁ + N₂ (Ministerul Apararii), N₁ + de (pentru) + N₂ (Batalion de infanterie або Departementul pentru Armamente), N + A (Brigadг motorizatг), (де N - іменник, А - прикметник або дієприкметник, а de, pentru - прийменники)_. Причому до кожної з вищезазначених бінарних сполук у румунській мові можуть приєднуватися додаткові іменники за допомогою прийменників de, pentru чи присвійного прийменника al (a, ai, ale), а також прикметники, наприклад: N₁ + A + al + N₂ (Centrul Umanitar al Armateі); N₁ + N₂ +аl + A (Editura Centrului Tehnic-Editorial al Armatei); N₁ + de + N₂ +аl + A (Directia de prevenire a coruptiei); N₁ + A + de (pentru) + N₂ (Universitatea Nationala de Aparare); N+A+A (Comandamentul Logistic Intrunit).

Така варіативність та продуктивність моделей утворення бінарних конструкцій у розглянутих романських мовах спричиняються до потреби виявлення основних типів відповідних конструкцій в українській мові, які можна застосувати під час перекладу. Так, французькі та румунські конструкції типу N + A можуть відтворюватися українською мовою за допомогою: а) подібної бінарної сполуки з перестановкою компонентів А+N (brigade blindйe (фр.) - танкова бригада); б) утворенням типу N₁ + N₂ (maintenance aйronautique (фр.) - технічне обслуговування авіації); в) розгорнутим словосполученням, яке передбачає граматичні та семантичні трансформації (Comandamentul Logistic (рум.) - командування тиловим забезпеченням). У сполуках типу N+pr.+N, наприклад Ecole d'йtat-major, пряме перенесення граматичної структури оригіналу в українську мову неможливе. Звідси потреба у здійсненні відповідних граматичних трансформацій у процесі перекладу, наприклад, Штабна школа (A+N). Отже, французькі словосполучення типу N₁ + de + N₂ у підсумку відтворюють іншим типом А + N.

Певні труднощі викликає переклад поширеної у романських мовах безприйменникової структури військових ергонімів, яка не притаманна для цільової мови: Bureau Planification Finances (фр.) - Відділ фінансового планування, Direcюia Management Resurse Umane (рум.) -Управління кадрової політики. На відміну від англійської мови, де позначуване завжди знаходиться в кінці словосполучення, у романських мовах воно міститься на початку. Перекладати романські атрибутивні безприйменникові конструкції можна кількома способами. Відтворення залежних компонентів у них відбувається згідно з нормами слововживання у мові перекладу: а) шляхом перетворення іменника у називному відмінку на відіменниковий прикметник, що перебуває у підрядному зв'язку з головним словом (Bureau Information (N₁ + N₂) (фр.) - інформаційний відділ (A + N); Batalionul transmisiuni (N₁ + N₂) (рум.) - розвідувальний батальйон (A + N); б) способом надання залежному елементу категорії непрямого відмінка (родового, місцевого з прийменником тощо) для оформлення підрядного зв'язку між компонентами (Bureau Formation Instruction (фр.) - відділ бойової підготовки; Batalionul transmisiuni (рум.) - батальйон керування та зв'язку. Крім того, можна одночасно використовувати обидва наведені способи з додаванням окремих слів.

Матеріал дослідження свідчить про наявність як аломорфізмів, а отже, лакун, так і ізоморфізмів на структурному рівні. Зрозуміло, що аломорфізми ускладнюють переклад через відсутність подібних лексико-граматичних явищ в одній з відповідної пари мов. Подолати труднощі можна лише шляхом лексико-граматичних трансформацій.

Найчастіше граматичні трансформації відбуваються комплексно, тобто в одній назві при перекладі може здійснюватися і заміна частини мови (Direcюia Cercetare-Dezvoltare > Науково-дослідне управління), і перегрупування елементів (Direction des constructions navales > Управління з питань суднобудування), і заміна категорії роду, числа або детермінативності, що найчастіше об'єктивно зумовлено внутрішніми закономірностями мови і не залежить від волі перекладача.

До того ж, саме на основі граматичних трансформацій здійснюється машинний переклад текстів, у яких присутні військові ергоніми. Беручи до уваги описану вище специфіку цієї категорії лексичних одиниць, можна стверджувати, що найчастіше граматичні трансформації становлять перший і останній етап перетворень іншомовної назви військової структури на шляху до її відтворення українською мовою засобами СМП.

При розгляді текстів, перекладених системами машинного перекладу, виокремлюють кілька основних недоліків у відтворені назв військових установ з романських мов: відсутність окремого військового глосарію у базі даних СМП, що спричиняється до невірного підбору відповідників; нездатність виявляти дану категорію назв у загалі тексту; слабко розвинені комбінаторні можливості СМП, зокрема при перекладі безприйменникових утворень номінативного типу.

СМП з послівним відтворенням тексту (Stylus, Socrat, Multis, Pars) доречно використовувати для відтворення пропріальних елементів у складі назви військової структури, схематичного перекладу безсполучникових утворень тощо. Наприклад, у сполуці Brigada "Єtefan сel Mare" (бригада "Штефан Великий") формальна невираженість семантичних зв'язків назви не дає можливості провести відповідний аналіз засобами машинного перекладу, оскільки „номінація в номінації” є окремим пропріальним вкрапленням у загальну структуру назви. А такі ергоніми, як Bureau йtudes et stratйgie militaire gйnйrale (відділ досліджень загальної військової стратегії) або Bureau Formation Instruction (відділ бойової підготовки), у яких немає граматично оформленого підрядного зв'язку між складовими елементами, також можуть бути перекладеними послівно для подальшого редагування у зв'язку з неможливістю виявити їхню структуру засобами СМП.

Втім, давно відомо, що текст будується на основі зв'язків між полісемічними словами. Тому говоримо про інший вид перекладу, що ґрунтується на холістичному підході до тексту. Таким чином, у базу даних СМП є смисл інкорпорувати тезаурус готових варіантів часто вживаних складових частин військових найменувань (як-от:…збройних сил України, …Генерального штабу збройних сил України тощо) та різноманітні бінарні сполуки із зазначенням країни походження, які можна використовувати для «конструювання» повної назви. Бінарні сполуки надають гнучкішого вигляду комбінаторним можливостям СМП, тоді як довші складові частини забезпечують кращу точність і однорідність перекладу. Відсутність переносного значення у військових ергонімів полегшує переклад, оскільки семантичний аналіз сполуки не потребує значних зусиль. Проте існуюча у цій галузі полісемія значно ускладнює роботу перекладача.

Варто зазначити, що жодна система машинного перекладу на даний час не здатна створити текст, придатний для негайного використання, оскільки мовний зміст є залежним від контексту, різних конотацій слів та їхніх комбінацій. Рівень автоматизованих перекладацьких систем дозволяє домогтися прийнятного результату, де важливою складовою успіху залишається вузька налаштованість СМП на роботу з військовою специфікою. Проте машинний переклад не завжди може передати повний зміст тексту, оскільки обмежується конкретними ситуаціями і створений, перш за все, як засіб економії часу, а не замінник людської діяльності. Отже, текст, опрацьований за допомогою СМП, потребує подальшого редагування для забезпечення високої якості перекладу.

Розвиток інформаційних технологій дозволяє ширше використовувати такі перекладацькі прийоми, як генералізація-конкретизація чи синонімічні й антонімічні заміни у певних випадках. При цьому за наявності відповідних тезаурусів нам видається можливим застосування таких перекладацьких прийомів, як рекатегоризація і перегрупування окремих компонентів словосполучення.

Проте такі складні операції, як логічний розвиток поняття (модуляція), прагматична адаптація, а також додавання та вилучення певних одиниць інформації залишаються винятково компетенцією перекладача-людини, й саме через це переклад продовжує бути одним з найскладніших видів людської діяльності.

У третьому розділі „Лексико-семантичні трансформації при відтворенні французьких та румунських військових ергонімів” розглянуто причини та основні типи лексико-семантичних трансформацій при перекладі романських текстів з військовими ергонімами, проаналізовано перекладацькі прийоми для відтворення внутрішніх пропріальних елементів у їхньому складі, а також розкрито питання зворотного напряму перекладу (українсько-французький та українсько-румунський) українських назв військових структур.

Переклад французьких та румунських ергонімів неодмінно спричиняється до потреби перекладацьких трансформацій не лише граматичного, але й семантичного характеру. Семантичні трансформації при перекладі французьких та румунських військових ергонімів зумовлено як екстралінгвальними (діахронічні, синхронічні невідповідності, наявність у складі військових найменувань військових термінів чи внутрішніх пропріальних елементів, що базуються на іншій мовно-концептуальній картині світу), так і інтралінгвальними чинниками (різниця в обсязі значень аналогічних лексем кожної з мов, що формують склад військового ергоніма в оригіналі та перекладі). Семантичні трансформації виникають як відповідь перекладача на потребу пристосування іншомовного найменування до умов функціонування своєї мови з урахуванням культурної традиції та позатекстової дійсності, притаманної її носіям. Успішне здійснення всього комплексу дій, пов'язаного з семантичними трансформаціями, залежить не лише від глибокого перекладознавчого аналізу тексту і військових ергонімів зокрема, але й від рівня культури мови перекладу в цілому.

Важливим чинником, що впливає на переклад романських військових ергонімів, є інформативна надлишковість певних компонентів. По-перше, семи-дублети трапляються в межах самої назви військової структури, бо спричинені етапами її формування чи змінами в процесі розвитку. По-друге, надлишкова інформація вже для українського отримувача міститься у складі деяких культурно-специфічних військових ергонімів, зокрема, франкомовних країн, і полягає в тому, що закладені в назві семи на позначення відповідних реалій, не мають функціонального навантаження при сприйнятті іншомовним реципієнтом. При цьому лексичне вираження таких реалій може спиратися на слова, в яких лише певна частина лексичного значення використовується для оформлення військового ергоніма, або навіть на слова, значення яких є повністю надлишковим у певній комунікативній ситуації у зв'язку з прагматичною настановою перекладача.

Лексико-семантичні перекладацькі трансформації активно використовуються під час відтворення романських військових ергонімів українською мовою. До основних трансформацій цього типу належать: генералізація-конкретизація значень, а також логічний розвиток поняття (модуляція) для надання перекладу прийнятної для мови-реципієнта форми, що, в свою чергу, супроводжується додаванням чи вилученням окремих слів (одиниць інформації) та синонімічними й антонімічними замінами.

Серед уживаних перекладацьких трансформацій романських військових ергонімів зазначимо, передусім, такі: конкретизація (Service des essences des armйes (фр.) - Служба паливно-мастильних матеріалів збройних сил Франції); додавання окремих слів (Centre d'entraоnement commando - Центр підготовки десантно-диверсійних підрозділів, Rйgiment de dragons (бельг.) - Легкий танковий драгунський полк; генералізація (Etat-major de force (фр.) - Штаб застосування збройних сил); синонімічні заміни (Etat-major de la Composante Aйrienne (бельг.) - Штаб повітряних сил); вилучення окремих слів (Direcюia Financiar-Contabilг (рум.) - Фінансове управління). Антонімічні заміни є радше другорядним типом лексико-семантичних трансформацій і в перекладі військових ергонімів поширення не набули.

Особливістю назв романських військових структур, зокрема з широким історико-культурним тлом, є те, що їх можуть перекладати по-різному у контексті і поза ним. Таким чином, перекладач має з'ясувати, до якої доби належить відповідний текст: сучасної чи історичної.

Лексико-семантичні трансформації здійснюються невід'ємно від граматичних, спостерігаємо їхній постійний взаємозв'язок, тому в чистому вигляді вони, по суті, не відбуваються.

Внутрішні пропріальні елементи є важливим чинником перекладу і виступають не лише диференційними маркерами військових ергонімів, а й відіграють важливу роль у збереженні національно-культурного характеру військової термінології. Вони найчастіше зустрічаються у тих назвах військових структур, історія яких зберігає певну тяглість і чітко виражені національно-культурні риси (Rйgiment de Ligne Prince Lйopold (бельг.) - Лінійний полк принца Леопольда, Regimentul 30 Gardг "Mihai Viteazul" (рум.) - Тридцятий гвардійський полк «Міхай Вітязул», Les Fusilliers Mont-Royal (канад.) - Монт-Рояльський стрілецький полк тощо). Вони виконують також функцію носія прихованого для іноземного отримувача експресивно-стилістичного забарвлення, причому закладена в них інформація відома відправнику.

Внутрішні пропріальні елементи поділяють на антропоніми і топоніми, які слід відрізняти від номенклатурних одиниць, що також трапляються серед назв військових структур (Batalionul pentru Operaюii Speciale "Vulturii" (рум.) - Батальйон спеціального призначення „Вултурій” (орли). Переклад внутрішніх пропріальних елементів у складі романських військових ергонімів може здійснюватися за допомогою декомпресії, яку використовують не лише з ужитими в тексті ергонімами, а й поза ним, ізольовано. Наразі спостерігається тенденція до поширення транскрибування антропонімів та топонімів, проте краще застосовувати практичну транскрипцію з елементами транслітерування.

Часто переклад внутрішніх пропріальних елементів пов'язаний зі створенням оказіональних відповідників, головно запозичень. При цьому у двомовних суспільствах, де французька мова є лише однією з двох офіційних, при відтворенні онімів варто обирати передусім той відповідник, який вже, можливо, увійшов до українського слововживання бодай за посередництва іншої мови (в ергонімі Regiment Karabiniers Prins Boudewijn - Grenadiers (бельг.) - Піхотний полк карабінерів принца Бодуена та гренадерів антропонім Boudewijn відтворюється українською мовою як Бодуен, оскільки запозичення імені цієї історичної особи відбулося за посередництва французької мови).

Етапи перекладу військових ергонімів складаються з аналізу найменування спочатку в тексті, а потім аналізу внутрішніх пропріальних елементів в межах самого ергоніма. Від правильного аналізу власних назв залежить також повна і чітка ідентифікація у тексті найменувань військових структур та місце антропоніма чи топоніма у перекладеному варіанті військового ергоніма. Зараз спостерігаємо тенденцію до ширшого застосування практичного транскрибування антропонімів та топонімів (з елементами транслітерування), виходячи з конкретних умов роботи перекладача (у французькому тексті: The Royal Newfoundland Regiment (кан.) - Ньюфаундлендський королівський полк, хоча французька назва цього топоніма - Terre-Neuve; Academia Forюelor Aeriene „Henri Coanda” (рум.) - Академія повітряних сил імені Генрі Коанда; Academia Navalг "Mircea cel Bгtrвn" (рум.) - Академія ВМС «Мірча Чел Бетрин»).

У плані функціонування в тексті назви військових структур з внутрішніми пропріальними елементами не відрізняються від деконтекстуалізованих варіантів, тобто в семантико-експресивному аспекті є здебільшого інваріантами. Вузький контекст не дозволяє зробити відповідних висновків щодо семантичної природи внутрішніх пропріальних елементів. Для цього необхідно проводити додатковий лінгвокультурний аналіз.

Розуміння специфіки перекладу романських військових ергонімів українською мовою стає повнішим, якщо звернути увагу на зворотний напрям відтворення, оскільки таке порівняння не лише дозволяє виявити характерні особливості даного класу мовних одиниць, а й узагальнити основні механізми перекладу військових найменувань.

Українські військові ергоніми є доволі молодим і нестійким шаром лексики. Через їхній розвиток та зміни іноземний реципієнт, уже обізнаний з одним варіантом військового ергоніма, може не ідентифікувати його видозміну. Наприклад, Управління євроатлантичного співробітництва Генерального штабу Збройних Сил України перетворилося на Управління євроатлантичної інтеграції Генерального штабу Збройних Сил України. Тому у певних випадках доцільно вдаватися до притекстових виносок та максимально стислої декомпресії. Оскільки внутрішні пропріальні елементи є важливою складовою і в українських військових ергонімах, то їхнє відтворення у перекладі часто виступає на перший план, вимагаючи від перекладача передачі властивого їм національно-культурного змісту (Львівський державний ліцей імені Героїв Крут - Lycйe militaire « Hйros de la bataille de Kruty » de Lviv). Для перекладу надмірно перевантажених іменниками та прикметниками чоловічого роду назв українських військових структур рекомендовано вдаватися до продуктивних у французькій та румунській мовах безприйменникових форм (Департамент воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони України - Dйpartement Politique Militaire et Programmes Stratйgiques du Ministиre ukrainien de la dйfense). Під час перекладознавчого аналізу важливо зіставляти не лише мовні одиниці, а й їхні референтні елементи організаційно-штатної структури збройних сил відповідних країн. Це може значно полегшити завдання фахівця на стадії власне перекладу.

Висновки

Інтерес до військового співробітництва з країнами романських мов зумовлює актуальність дослідження конкретних проблем військового перекаду. Наявні на сьогодні теоретичні розробки не дають цілісного уявлення про засади та принципи відтворення українською мовою назв військових структур франкомовних та румуномовних країн.

Назви військових структур збройних сил Франції, Бельгії, Канади, Румунії та Молдови входять до складу ономастики (конкретні назви), а їхні окремі складові частини - до військової термінології (загальні назви). Загальні назви військових структур, що виражаються складеними військовими термінами, в залежності від кількості компонентів, поділяються на два різновиди: бінарні та багатокомпонентні терміни. Для термінологічних сполучень найбільш характерним і розповсюдженим зв'язком між їхніми компонентами є підрядний зв'язок, проте в сучасній французькій та румунській термінології отримали розповсюдження і морфологічно неоформлені сполуки. Конкретні назви військових структур - військові ергоніми - займають особливе місце в ономастиці, зумовлюючи потребу у створенняі вузькоспеціалізованих перекладних словників з даної тематики, зокрема електронних версій.

Для забезпечення розвитку української військової субмови, а відповідно і для українського перекладу, варто гармонійно поєднувати кращі здобутки як новітніх тенденцій, так і традицій українського термінотворення. Термінологічні інновації (національні та іншомовні) сприяють загальному розвиткові української військової терміносистеми.

Перекладу зазвичай передує аналіз військового ергоніма за безпосередніми складниками, який розкриває безпосередні синтаксичні зв'язки, а також виділяє ядро та визначальні елементи. Конструювання українського відповідника повинно спиратися на зворотній членуванню процес. У такому випадку йдеться не про кінцевий варіант перекладу, а про базу, на якій зручно проводити наступні дії: граматичні та семантичні трансформації.

Найчастіше граматичні трансформації відбуваються комплексно, тобто при перекладі певної назви можуть здійснюватися: заміна частини мови, перегрупування елементів, заміна категорії роду або числа.

Машинний переклад текстів, у яких присутні військові ергоніми, реалізується на основі граматичних трансформацій. Варто зазначити, що жодна система машинного перекладу на даний час не спроможна створювати текст, придатний для негайного використання. Важливою складовою успіху залишається вузька налаштованість СМП на роботу з конкретною специфікою, зокрема військовою. Проте текст, опрацьований за допомогою СМП, вимагає постредагування для забезпечення якості перекладу.

Переклад французьких та румунських ергонімів неодмінно спричиняється до потреби перекладацьких трансформацій не лише граматичного, але й семантичного характеру. Семантичні трансформації при перекладі французьких та румунських військових ергонімів зумовлені як екстралінгвальними, так і інтралінгвальними чинниками. До перших належать діахронічні, синхронічні невідповідності, наявність у складі найменувань військових термінів чи внутрішніх пропріальних елементів, які базуються на відмінній мовно-концептуальній картині світу, до других - різниця в обсязі семантичних значень аналогічних лексем кожної з мов, що формують склад військового ергоніма в оригіналі та перекладі.

До семантичних трансформацій романських військових ергонімів належать такі: конкретизація, додавання та вилучення окремих слів, генералізація. Антонімічні заміни є радше другорядним типом трансформацій і в перекладі військових ергонімів поширення не набули.

Лексико-семантичні трансформації здійснюються невід'ємно від граматичних, крім того, відбувається постійний їхній взаємозв'язок, тому в чистому вигляді вони, по суті, не трапляються.

Внутрішні пропріальні елементи є важливим чинником перекладу, які виступають не лише диференційними маркерами військових ергонімів, а й відіграють важливу роль у збереженні національно-культурного характеру. Вони поділяються на антропоніми й топоніми, які слід відрізняти від номенклатурних елементів, що також трапляються серед назв військових структур. У двомовних суспільствах, де французька мова є лише однією з кількох офіційних, при відтворенні онімів варто обирати передусім той відповідник, який вже, можливо, увійшов в український вжиток за посередництва іншої мови. Вузький контекст не дозволяє зробити відповідні висновки щодо семантичної природи внутрішніх пропріальних елементів. Для цього необхідно проводити додатковий лінгвокультурний аналіз.

Специфіка перекладу романських військових ергонімів українською мовою стає зрозумілішою, якщо звернути увагу на зворотний напрям відтворення. Українські військові ергоніми є доволі молодим і нестійким шаром у мові. Через їхній постійний розвиток та зміни перекладачі стикаються з тим фактом, що іноземний реципієнт, уже знайомий з однією версією військового ергоніма, може не ідентифікувати його видозміну. Тому рекомендується у відповідних випадках вдаватися до притекстових зносок та максимально стислої декомпресії. При перекладі варто зважати на вертикальні (за ієрархією в організаційно-штатній структурі) та горизонтальні (за сферою діяльності) видозміни військових найменувань.

Для перекладу надмірно перевантажених іменниками та прикметниками у родовому відмінку назв українських військових структур рекомендується вдаватися до існуючих продуктивних у французькій та румунській мовах безприйменникових форм. Під час перекладознавчого аналізу важливо зіставляти не лише мовні компоненти, але й референтні бази найменувань, тобто елементи організаційно-штатної структури збройних сил тих країн, у межах мов котрих ведеться перекладацька робота.

За браком одномовних, двомовних чи багатомовних лексикографічних джерел з проблематики романських військових ергонімів, перспективним є укладання нових відповідних словників на основі проведеного дослідження.

Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях

1. Матюша П. Основні тенденції розвитку сучасної української військової термінології / Павло Матюша // Мовні та концептуальні картини світу. - Київ, 2005. - № 16. Книга 1. - С. 292-296.

2. Матюша П. Трансформації при перекладі українською мовою інституційних назв збройних сил Франції, Бельгії, Канади та Румунії / Павло Матюша // Мовні та концептуальні картини світу. - Київ, 2006. - № 18. Книга 1. - С. 300-302.

3. Матюша П. Соціокультурний аспект перекладу французьких та румунських назв військових структур українською мовою / Павло Матюша // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. - Київ, 2006. - Випуск 10. - С. 210-215.

4. Матюша П. Структурно-семантичні типи романських військових ергонімів та їхні українські відповідники / Павло Матюша // Мовні та концептуальні картини світу. - Київ, 2006. - № 19. - С. 142-145.

5. Матюша П. До питання машинного перекладу військових ергонімів / Павло Матюша // Проблеми семантики прагматики та когнітивної лінгвістики. - Київ, 2007. - Випуск 11 - С. 217-222.

6. Матюша П. Відтворення назв військових установ франкомовних і румуномовних країн у машинному перекладі / Павло Матюша // Мовні та концептуальні картини світу. - Київ, 2007. - № 23. Книга 2 - С. 162-167.

7. Чередниченко О.І., Матюша П.А. Ергоніми у французьких військових текстах та їх відтворення в українському письмовому та усному перекладі / О.І. Чередниченко, П.А. Матюша // Тези доповідей ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє». - Київ, 2007. - С. 404-409.

8. Матюша П. Социокультурные факторы военной номинации в вооруженных силах франкоязычных и румыноязычных государств в аспекте перевода / Павел Матюша // Социокультурные проблемы перевода. - Воронеж, 2006. - Выпуск № 7. Часть 2 - С. 362-369.

Анотація

Матюша П.А. Франкомовні та румуномовні назви військових структур в українському перекладі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.16 - перекладознавство. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2008.

Дане дослідження є першою спробою комплексного вивчення назв військових структур збройних сил франкомовних та румуномовних країн як проблеми українського військового перекладу. Здійснено перекладацьку класифікацію військових ергонімів, проаналізовано основні способи перекладу українською мовою як усталених, так і новоутворених назв військових структур збройних сил Франції, Бельгії, Канади, Румунії та Молдови, а також їхніх скорочень з урахуванням розвитку української військової термінології. Розроблено рекомендації щодо можливостей їхнього машинного перекладу, а також стосовно відтворення національно-специфічних рис, які характеризують досліджену галузь військових найменувань.

Дисертація містить теоретичні положення, які можна використати для подальшої розробки загальної та часткових теорій військового перекладу, аспектів порівняльної лексикології і термінознавства, двомовної та багатомовної лексикографії. Розроблено класифікацію типів романських військових найменувань у відповідності до їхніх основних характеристик, запропоновано виділяти загальні та конкретні назви військових структур, останні з яких власне є військовими ергонімами. З метою найповнішої передачі оригінальної інформації у перекладі було запропоновано здійснювати перекаладознавчий аналіз військових ергонімів за безпосередніми складовими, а також розроблено способи відтворення їхніх внутрішніх пропріальних елементів.

Ключові слова: військово-технічний переклад, військовий ергонім, загальні та конкретні назви військових структур, аналіз за безпосередніми складовими, лексико-семантичні та лексико-граматичні трансформації, внутрішні пропріальні елементи.