Ділове мовлення

13. Посади керівників засідання або наради (ліворуч), підписи та їх розшифрування (праворуч).

Текст протоколу, записаний на підставі виступів учасників зібрання, повинен бути стислим і лаконічним (для стислих і повних), але має містити Інформацію, яка всебічно та зрозуміло характеризує обговорення конкретних питань.

Вислів «протокольна точність» відображає суть даного документа з обов'язковим додержанням змісту, форми та стилю викладу, позицій сторін в усіх розділах і пунктах протоколу.

Збори та конференції, на яких проводяться вибори таємним голосуванням, вимагають укладання окремих протоколів лічильної комісії.

У першому протоколі зазначають склад комісії, а у другому -- результати голосування та список осіб, які не брали в ньому участі. Результати голосування за кожну кандидатуру записуються так:

1. Дерев'янченко Р.М. за -- 80 (вісімдесятп),

проти -- 4 (чотири),

утримався -- 1 (один).

2. Тюлькін Д.Г. за -- 7 (сім),

проти -- 74 (сімдесят чотири),

утрималися -- 4 (чотири).

У протоколах зборів, конференцій або з'їздів, де для ухвалення рішень потрібний певний кворум, зазначають, скільки мало бути присутніх і скільки було (чи кількість відсутніх), наприклад:

На обліку в профспілковій організації -- 155 осіб, присутні -- 145, відсутні --10, із них: 4 -- у відрядженні, 2 -- на лікарняному, 4 -- із невідомої причини.

Зразок:

Протокол №10

загальних зборів біологічного

факультету ХНУ ім. В. Каразіна

03.03.2002 м. Харків м. Харків

Голова -- Семиволос О.Я.

Секретар -- Розстригіна В.С.

Присутні: декан ф-ту проф. Бондаренко А.П., доц. Воробйов А.Ю., старші викладачі: Кисельов Г.С, Перець С.В,, студ. IV курсу -- 73 чол.(список додається).

Порядок денний:

1. Підготовка до виробничої практики.

2. Заходи щодо упорядкування та озеленення університетського ботанічного саду.

3. Вибори делегатів на «Студ. фестиваль 2002р.»

I. СЛУХАЛИ:

Воробйов А.Ю. -- інформація керівника практики про умови, місце та термін її проведення.

Текст виступу додається.

ВИСТУПИЛИ:

1. Перець С.В. -- нагадала присутнім про факти порушення виробничої дисципліни студентами під час минулорічної практики.

2. Яремків В.П,. студ. гр. Б-42 -- запропонував ураховувати бажання студентів стосовно місця проходження практики.

УХВАЛИЛИ:

1. У зв'язку з епідеміологічною ситуацією в місті, виробничу практику розпочати з 19.08.2002.

2. Розглянути заяви студентів та запити зі шкіл щодо місця проходження практики.

II. СЛУХАЛИ:

Кисельов Г.С. куратор курсу - зачитав довідку про незадовільний стан оранжереї та території ботанічного саду.

ВИСТУПИЛИ:

1. Коваль С.Ю. студ. гр. Б-41 -- запропонував утворити групи за добровільним принципом для упорядкування території ботанічного саду.

2. Сєменова І. К. студ. гр. Б-43 -- унесла пропозицію звернутися за посадковим матеріалом до міського розсадника.

УХВАЛИЛИ:

1. Формувати групи практикантів за добровільним принципом кількістю не менше 15 чол.

2. Затвердити додатковий графік робіт для ремонту оранжереї та призначити відповідальним за його дотримання студ. гр. Б-41 Кириленка Ю.Г.

III.СЛУХАЛИ:

Бондаренко А.П. -- інформація про час і місце проведення «Студ фестивалю 2002» та умови виборів делегатів.

ВИСТУПИЛИ:

1 …

2. …

3. …

УХВАЛИЛИ:

…

Додатки:

1) список учасників зборів на 1 с. в 1 пр.;

2) текст виступу доц. Воробйова А.Ю. на 3 с. в і пр.

Голова (підпис) О.Я. Семиволос

Секретар (підпис) В.С. Розстригіш

Витяг із протоколу

Витяг із протоколу -- один із найпоширеніших видів документації. Він є короткою (усіченою) формою повного протоколу й відображає конкретне окреме питання.

Витяг надається окремим особам чи надсилається організаціям, установам на їх письмовий запит. У протоколі, із якого зроблено витяг, зазначають, на якій підставі, кому й коли подано чи надіслано документ.

Реквізити

1. Назва документа.

2. Номер документа, із якого робиться витяг.

3. Назва організації, установи, яка проводила засідання, нараду

4. Дата проведення зборів, засідання.

5. Номер питання, що розглядалося, і його суть (як його сформульовано у протоколі).

6. Текст (винесена ухвала щодо питання, яке розглядалося).

7. Посада, прізвище та ініціали того, хто підписав оригінал (без його підпису).

8. Посада, підпис, ініціали та прізвище того, хто уклав витяг.

9. Дата укладання витягу.

Зразки:

Витяг із протоколу № 14

засідання профспілкового комітету

Харківського медичного училища № 3

від 15.05.2002

III. СЛУХАЛИ:

4. Валько Б.Г. -- заява з клопотанням про надання путівки до лікувально-оздоровчого профілакторію «Ластівка».

УХВАЛИЛИ:

Надати завідувачу навчальної частини Вальку Борисові Геннадійовичу путівку до названого профілакторію. Оригінал підписали:

Голова Зинов'єв Я.В.

Секретар Альошина О.Б.

3 оригіналом згідно:

Секретар-референт (підпис) 3.В. Гречуха

20.05.2002

Витяг із протоколу №4-е

засідання кафедри історії України ХНУ ім. В. Каразіна

від 27.11.2002

II. СЛУХАЛИ:

Замєсов Я.Г. -- затвердження теми кандидатської дисертації.

УХВАЛИЛИ:

1. Затвердити тему кандидатської дисертації асп. Замєсова Якова Григоровича в такому формулюванні: «Порівняльний підхід у дослідженні постаті гетьмана Мазепи».

2. Призначити науковим керівником акад. Пилинського Кирила Семеновича.

Зав. кафедри (підпис) В.Д. Сльозко

Секретар (підпис) К.А. Рибакова

30.11.2002

Тема: Службові листи (офіційна кореспонденція)

Є два види офіційної кореспонденції:

а) офіційне листування міждержавних установ чи іноземних представництв у дипломатичній практиці;

б) ділове (комерційне) листування, яке має напівофіційний характер, для ділових контактів між фірмами, установами, закладами тощо.

Службовий лист -- це один із різновидів інформаційних документів для писемного спілкування й оперативного управління процесами діяльності організацій, установ та їх структурних підрозділів. Загально-усталений принцип побудови змісту службового листа: вступ, докази, висновки й закінчення. Використання ж усіх цих компонентів зумовлюється характером листа й конкретними обставинами справи.

Вступ має містити виклад причин і безпосереднього приводу, що спонукав написати листа. Докази з наведенням фактів, цифрових даних і логічних висновків, у яких повинні переконати адресата в правомірності постановки питання й необхідності позитивного розв'язання його. Основним і неодмінним структурним елементом змісту листа є висновок (закінчення), де викладають суть питання, основну думку: згоду чи відмову, пропозицію чи прохання тощо.

За функціональними ознаками службові листи поділяються на два типи:

1. Листи, що потребують відповіді -- листи-запити, листи-прохання, листи-пропозиції, листи-звернення, листи-вимоги.

2. Листи, що не потребують відповіді -- листи-відповіді, листи-попередження, листи-розпорядження, листи-відмови, листи-нагадування, листи-подяки, листи;підтвердження, листи-запрошення, комерційні, супровідні, гарантійні, рекламні, рекомендаційні та інформаційні листи.

За кількістю адресатів розрізняють звичайні, циркулярні та колективні листи.

Звичайний і колективний листи надсилаються на одну адресу, тільки останній укладається від імені декількох організацій чи установ.

Циркулярний -- завжди надсилається керівною установою до своїх структурних підрозділів, філій тощо.

Текст службового листа повинен бути простим і розкривати бажано тільки одне питання. Це спрощує його реєстрацію та контроль за проходженням. Якщо ж лист містить кілька питань чи тем, що контролюються різними відділами, то доводиться робити копії.

Головна мета листа -- поінформувати, пояснити, упевнити, довести і спонукати до потрібної дії адресата (одержувача). Службовий лист є документом, тому він повинен бути чітким, лаконічним, зрозумілим, не містити нічого зайвого, що б заважало сприйманню основної інформації.

Але оскільки лист все ж відмінний від наказу, акта чи доручення, то ваше письмове спілкування з адресатом може не обмежуватися лише сухими канцеляризмами. Добирати потрібні слова і тон ви повинні самі залежно від мети листування, ступеня знайомства, віку, статі та необхідності дотримання субординації. Безперечна умова -- дотримання міри, доречності й і акту.

За законами психології на формування поглядів партнера значною мірою впливає інформація, що надходить першою. Отже, ділові взаємини краще розпочинати 3 особистого, безпосереднього спілкування і вже потім можна продовжувати закріплювати контакти діловим (службовим) листуванням. Оскільки листування виключає вербальні контакти спілкування, доцільно до тексту листів уводити деякі словосполучення і звороти, які засвідчують ваше ставлення до партнера. Із тексту сучасного службового листа повинен вимальовуватися образ автора -- надійного партнера, постійного клієнта, чесного конкурента й т. ін. Кореспонденція -- ваша візитка та обличчя установи, фірми, компанії, яку ви репрезентуєте.

Останнім часом ділове листування відходить від сухої офіційності й обміну надто заштампованими канцеляризмами, наближаючись до приватної кореспонденції й навіть розмовного стилю, проте ще лишається досить умовностей, додержувати яких конче потрібно. Це передусім стосується структури службового листа: логічних елементів змісту та правил його оформлення.

Реквізити

1. Назва міністерства (для державних структур).

2. Назва й адреса адресанта (ліворуч або посередині).

З. Номер і дата листа.

4. Назва й адреса установи (закладу) адресата, його посада,

прізвище та ініціали (праворуч).

5. 3аголовок листа

6. Текст (зміст).

7. Перелік додатків (якщо надсилаються) із зазначенням кількості сторінок.

8. Посада; звання; ранг; статус адресанта (ліворуч).

9. Шдпис, ініціали та прізвище адресанта (праворуч).

10. Печатка (якщо необхідно).

11. Віза виконавця, підпис на копію (якщо необхідно). Ось декілька порад, які допоможуть вам досягти мети:

-- Будьте лаконічні. Намагайтеся викладати інформацію чітко й по суті, не зловживаючи чужим часом і увагою.

— Пишіть коротко і просто. Але лаконічність не повинна бути самоціллю і стати на заваді вишуканості та емоційності мови.

— Слідкуйте за логічністю та послідовністю викладу. Основну увагу -- найсуттєвішому, а розбивши текст на смислові абзаци, ви полегшите його сприймання адресатом.

-- Уникайте багатозначності та не переобтяжуйте лист іншомовними словами. Суть справи слід викладати чітко, зрозуміло, без двозначностей, які можуть викликати сумніви чи запитання.

— Будьте ввічливі. Стежте за стилем вашої кореспонденції. Уникайте категоричності. Не забувайте про вступний і завершальний компліменти.

Завершальні речення можуть виражати: повторну подяку, висловлення сподівання чи надії, запевнення у співробітництві чи надійності, прохання дати відповідь, зателефонувати тощо, вибачення за турботу чи затримку з відповіддю.

Прощальні фрази добираються залежно від рівня стосунків (партнерства) на зразок:

Завжди щиро Ваш ...

Із найліпшими побажаннями ...

Щиро відданий Вам ...

Бажаємо успіхів ...

Із повагою ...

Залишаємося з повагою ...

Із вдячністю й повагою ... і т. ін.

Уже написаний лист не відправляйте одразу, відкладіть, щоб потім ще раз перечитати. Пам'ятайте: бездоганно оформлена ділова кореспонденція -- це свідчення вашої поваги до адресата!

Оскільки метою офіційного листування є засвідчення адресатові поваги з безумовним урахуванням рангів, воно повинно ґрунтуватися на принципах поваги та обопільної коректності.

Існують певні правила реагування на листи за термінами. Відповідь слід дати не пізніше, ніж через десять днів. Якщо запит, прохання тощо потребує ґрунтовнішого вивчення, то протягом трьох днів сповіщають адресатові, що інформацію отримано й над розв'язанням питання вже працюють. Остаточну відповідь слід дати не пізніше, ніж через місяць.

Як правило, службові листи укладаються на бланку, що містить віддруковані реквізити установи, закладу, організації. За характером інформації листи поділяються на різні групи.

Ініціативні листи містять прохання, пропозицію, звернення чи запит до адресата.

Зразок листа-прохання:

Міністерство освіти і науки України Харківський державний технічний університет

будівництва та архітектури

61040, Харків-40, вул. Сумська, 42,

тел. 402-911, 402-104

№ 01-6/24 11.01.2002

Міністерство у справах молоді та спорту Оргкомітет спартакіади 2003 п. Семибрату В.Г.

про умови проведення спартакіади серед вищих навчальних закладів

Просимо надіслати пакет документів щодо умов проведення загальнодержавної спартакіади серед вищих навчальних закладів 2003-го року.

Додатки на 10 с. в 1 пр.:

1) характеристика та стан спортивної бази;

2) перелік і характеристика спортивних секцій;

3) список студентів-спортсменів, розрядників, призерів.

Із повагою завідувач навчально-виховною

роботою проф. (підпис) В.С. Микитенко

Листи-відповіді за змістом залежні від ініціативних листів, оскільки їх тема і характер були вже задані запитом, проханням та ін., на дату й номер яких повинно 6ути обов'язкове посилання. Лист-відповідь викладає характер проблеми чи вирішення питання, прийняття чи відмову пропозиції тощо, заявлених в ініціативному листі.

Головні умови, що висуваються до змісту листа-відповіді, полягають у чіткості формулювань щодо попередніх прохань (запитів), міри чи ступеня, часу та якості її виконання. Відмова, зміна обсягу робіт, послуг і часу їх виконання повинні бути вагомо обґрунтовані й коректно викладені.

Зразок листа-відповіді:

Харківське акціонерне об'єднання «Поліграф»

61003, Харків-3, пров. Замковий, 5, тел. 240-081

№ 02-9/91 13.06.2002

Президентові фірми «Дніпро» п. Калантаєві В.О.

39004, Кременчук-4, вул. Паркова, 17

про рекламні матеріали

На Ваш лист № 21-1/97 від 25.05.2002 повідомляємо, що проспекти, календарі та візитки буде виготовлено до кінця травня поточного року.

Директор (підпис) Д.С. Горобець

Супровідний лист -- документ, що інформує адресата про раніше надіслані документи, товари чи інші матеріальні цінності.

Листи такого типу можуть надсилатися разом із комерційними документами (рахунком-фактурою, накладними, чеками тощо), доповнювати креслення, схеми, плани, каталоги, прейскуранти, зразки товарів тощо й виконують допоміжну інформаційно-супроводжувальну функцію.

Супровідний лист може бути також доповненням, проханням, рекомендацією-характеристикою та виконувати роз'яснювальні функції щодо службової особи у відрядженні.

Зразок супровідного листа:

Харківська ЗСШ № 15 ім. О. Олеся

61024, Харків-24, вул. Тернова, 19, тел. 324-490

№б 01-7/14 07.04.2002

Міністерство освіти і науки України Відділ середніх навчальних закладів п. Забужку В.П.

про підсумок проведення міністерських контрольних робіт Додаємо Вам результати додаткових контрольних робіт, які було проведено в 10-11 класах 02.04.2002 згідно з наказом № 114-6 Міністерства освіти і науки від 01.02.2002. Додатки:

1) 54(п'ятдесят чотири)роботи з математики на 108с.,

2) 52 (п'ятдесят дві) роботи з української мови на 104 с.

Директор (підпис) Л.М. Зуб

(печатка)

Договірний лист -- різновид супровідного листа, що вказує на факт відправлення (надсилання) попередньо укладеного договору, угоди між адресатом і адресантом.

Лист-запрошення містить інформацію про дату, характер, місце, час проведення заходу. Цей документ деталізує умови участі адресата в заході, умови проїзду, перебування, конкретизує порядок денний робочого часу та культурної програми тощо.

Інформаційний лист та лист-повідомлення 6лизькі до листа-запрошення.

Гарантійний лист -- документ, що є юридичним гарантом виконання викладених у ньому зобов'язань.

Укладається з метою підтвердження певних угод, умов або фінансово-розрахункових зобов'язань і має підвищену правову функцію.

Цим листом організація, установа, заклад гарантує погашення кредиту, оплату за виконану роботу, надану послугу тощо.

Обов'язкові реквізити: номер розрахункового рахунка із зазначенням назви банку, термін остаточного розрахунку, сума (згідно з тарифами або попередньо обумовлена), підписи вищої посадової особи та головного бухгалтера гаранта.

Зразок гарантійного листа:

Харківське акціонерне виробниче об'єднання «Гетьман»

61115, Харків-115, просп. Гагаріна, 8,

тел. 511-429, телефакс 522-430

№ 07-4/148 09.10.2002

Голові Харківського телерадіокомітету п. Литвину Г.С. 61022, Харків-22, майд. Свободи, 3

про рекламні послуги

Просимо прорекламувати продукцію АВО «Гетьман» під час футбольного матчу «Динамо Київ -- Спартак Москва. Додаток: текст для рекламного ролика на 10 с. у 2 пр. Оплату згідно з тарифом гарантуємо протягом 30дні після ефіру. Наш р/р № _______відділення 6анк

Директор (підпис) В.В. Олешко

Голов. Бухгалтер (підпис) С.Т. Чорна

(печатка)

Рекламний лист -- це різновид інформаційного листа, що містить докладний опис. рекламованих послуг чи товарів, пропанує діяльність закладу чи установи.

Лист-нагадування -- це документ, у якому нагадується про наближення чи закінчення визначеного терміну завчасно обумовлених зобов'язань або проведення заходів.

Лист-підтвердження містить повідомлення про отримання певного відправлення (листа, факсу, телеграми, товару тощо), прибуття певної особи чи групи осіб, виконання певних заходів, дій. Цей лист може підтверджувати тривалість юридичної дії раніше укладених документів (договорів, інструкцій і т. ін).

Рекламаційний лист -- це документ, який обґрунтовано доводить про виявлення певних недоліків або дефектів у виконаній роботі, виробленій продукції чи наданій послузі, а саме:

1. Недотримання попередньо обумовлених термінів, технологічних нормативів виготовлення, пакування, транспортування та зберігання продукції, товару, що призвело до псування товарного вигляду, погіршення якості тощо.

2. Обґрунтування недоброякісності може підтверджуватися доданими копіями актів, висновками фахівців-експертів.

Зразок рекламаційного листа:

Харківське приватне підприємство «Колос»

61014, Харків-14, пров. Молодіжний, 142-а,

тел. 442-301, телефакс 440-327

№07-5/94 02.07.2002

Директорові АТ

«Одеська книжкова фабрика»

п. Зарудькові Є.Г.

65008, Одеса-8,

вул. Приморська, 193

про рекламацію на продукцію

Повідомляємо, що партія рекламної продукції (проспекти) кількості 800 (вісімсот) пр., які надійшли на ст. Харків - Товарний 01.07.2002 за накладною № 1944/01, виявилися зіпсованими. Акт додається.

Оскільки Ви порушили умови п.17 укладеної спільно Угоди 4-а від 10.03.2002 щодо пакування виготовленої продукції водонепроникну тару під час транспортування залізницею, ми наполягаємо на виготовленні нової партії проспектів до 25.07.2002.

Просимо надіслати підтвердження в отриманні рекламаційного листа за № 07-5/94 від 02.07.2002.

Додаток -- копія акта Л6 403 від 01.07.2002 на 2 с. в 1 пр.

Директор (підпис) О.В. Розсохін



Лист-претензія -- документ, близький до рекламаційного листа, але менш категоричний за змістом. Цей лист скоріше тактовне нагадування чи коректне висловлення незадоволення, що повинно передувати категоричному накладанню штрафних санкцій і позову до арбітражного суду, які містяться в рекламаційному листі.

Контрольний лист -- це специфічний документ-талон для індивідуальної реєстрації документів, який містить резолюцію на конкретний документ та його стислий зміст.

Рекомендаційний лист -- документ, близький до характеристики, але не обов'язковий. Незважаючи на довільний виклад, у ньому слід зазначити термін роботи працівника в даній організації, установі, просування по службі, його ділові та моральні якості, коло зацікавлень тощо. Інформація повинна бути об'єктивною та виваженою, оскільки це справа честі й імені вашої організації та подальша доля рекомендованого.

Існує інший тип рекомендаційного листа, який заочно рекомендує пред'явника й допомагає йому швидко заручитися підтримкою за місцем перебування.

Зразок рекомендаційного листа:

м. Маріуполь

04.08.2002

Вельмишановний Зиновію Тадейовичу!

Подавець цього листа, Орест Богданович Савчак, перебуватиме два тижні у Вашому чудовому місті у справах фірми. Це мій колега й близький друг.

Буду щиро вдячний, якщо Ви виконаєте його прохання й надасте підтримку на час перебування в Торонто.

Завчасно дякую за ласкавість і передаю найщиріші вітання родині.

Із повагою

Ваш Максим Білик



Лист-вітання -- це зовсім не обов'язковий офіційний набір заяложених та безликих висловів-штампів до державних свят.

Доцільними будуть поздоровлення з подіями, ювілеями чи успіхами локального характеру. Довільний зміст тексту передбачає враховувати рівень стосунків, становище, вік і стать адресата.

Комерційний лист -- специфічний вид ділового спілкування, прийнятого як у внутрішньо державний, так і в міжнародній практиці. Цей лист може містити комерційну інформацію про зміни цін, видів і способів платежів, умови купівлі-продажу тощо.

Тема: Форми проведення дискусій. Культура мовлення під час дискусій

Чи добре, що суперечки, дискусії та полеміка, стали характерними рисами нашого способу життя? Відповідь може бути різною. Якщо спору надається позитивна оцінка, то можна сказати про його незвичайну корисність. Стародавні греки казали, що «В спорі народжується істина».

Однак, можна навести приклади, в яких спори оцінюються негативно: «Хто сперечається, той нічого не вартий», «Під час спорів втрачаєш час», «Коли киплять спори, істина випаровується». А. Лінкольн казав: «Жодна людина, яка вирішила досягнути успіхів в житті, не повинна витрачати час на особисті суперечки».

Суперечки дійсно здатні породжувати істину. Але інколи вони її гублять. Все залежить від того, як ведеться спір, якими методами і засобами.

Спір, дискусія - це тонке мистецтво. Для раціональної організації та успішного ведення діалогу, дискусії, полеміки необхідно користуватися визначними рекомендаціями, правилами. Без знання цих правил неможливо результативно обговорювати складні проблеми науки, мистецтва, економіки і принципів необхідні кожній діловій людині.

Знати правила дискусії треба не тільки для того, щоб її вести самому. Кожен з нас, незалежно від роду занять, інколи перетворюється у слухача, читача або глядача. Таким чином ми невільно стаємо учасниками спорів, які ведуть інші люди.

Рішення багатьох ділових питань можливо лише на шляху відкритого і гласного обміну поглядами.

Уміння компетентно і плодотворно обговорювати важливі проблеми, доводити і переконувати, аргументуючи свою точку зору і спростовуючи думку опонента, повинно стати обов'язковим для кожної ділової людини.

Історія виникнення спору, дискусії:

В Давній Греції надавалося велике значення вмінню сперечатися і відстоювати свою точку зору. Давні греки, з метою публічного обговорювання гострих проблем, широко використовували діалог. Вони вважали, що кожна річ має два протилежні погляди на неї, тому що це дозволяє здобувати знання не в готовому виді, а шляхом обмірковування, спільного обговорювання проблеми, пошуку вірного рішення.

Першим, хто використовував такий засіб спілкування, був Протагор. Пізніше ним користувався філософ Сократ, мислитель Аристотель. Аристотелева книга «Топіка» була повністю присвячена діалектичним дискусіям. Вона була написана для учасників спорів.

Велика увага спору приділялася і в Давній Індії. До наших днів дійшло знамените «індійське правило спору»: перед тим, як спростовувати противника, треба добре зрозуміти суть його позиції, переконатися, що вона правильно зрозуміла.

Різні проблеми спору, вивчалися в Китаї. В історії полемічного мистецтва важливе місце займають спори в Росії. Вони завжди вважалися невід'ємними частинами духовного і суспільно-політичного життя.

Поняття дискусії. Класифікація видів спорів

Спір - це словесне змагання, обговорювання чогось двома або кількома особами, під час якого кожна із сторін відстоює свій погляд, свою правоту ;боротьба думок по різним питанням науки, літератури, політики і т.д.

Спільним для всіх значень слова «спір» є відсутність єдиного погляду, розбіжність.

Спір - зіткнення поглядів, розбіжжя у точках зору з будь якого питання, предмета, боротьба, під час якої кожна сторона відстоює свою правоту.

Синонімами слова «спір» є:

Дискусія, диспут, полеміка, дебати.

Дискусія ( лат. Diskussio-дослідження) - це публічний спір, мета якого - з'ясування і порівнення різних точок зору, пошук, виявлення істинного погляду, знайдення вірного рішення суперечного питання. Дискусія вважається ефективним засобом переконання, тому що її учасники самі приходять до висновку. Учасники дискусії, порівнюючи суперечливі думки, намагаються прийти до спільного рішення, встановити істину.

Головні фактори, які впливають на характер дискусії і її особливості:

- ціль дискусії;

- важливість проблеми дискусії;

- кількість учасників;

- форма проведення дискусії.

Мета дискусії:

- пошук істини;

- переконання опонента;

- отримати перемогу;

- суперечка заради суперечки.

* Спір, як пошук істини

У цьому виді спору ретельно підбираються і аналізуються доводи, проводиться спільне дослідження істини. Така дискусія можлива лише між компетентними учасниками, які знають добре проблему і зацікавлені в її розв'язуванні . Такий вид дискусії називають «благородним і прекрасним».

* Спір з метою переконання опонента

У цьому виді існують два моменти. Іноді учасник переконує противника в тому, у чому сам глибоко переконаний, але буває, що він робить це тому, що так «треба» в силу будь-яких обставин.

* Спір заради перемоги

Учасники дискусії здобувають перемогу за різними мотивами. Одні вважають, що відстоюють суспільні інтереси, іншим перемога потрібна заради самоствердження, треті мріють про ефектну перемогу, і вони не соромляться у заходах і засобах її здобуття.

*Спір заради спору.

Це своєрідне «мистецтво», «спорт». Для учасників таких дискусій не має значення про що сперечатися. Для них головне це красномовність.

В житті це завжди можливо чітко розділити види спорів за метою, вони мають умовне значення.

* Значення проблеми спору

В дискусіях розглядаються інтереси певних соціальних верств, національні інтереси, іноді доводиться відстоювати групові інтереси, сімейні, особисті.

* Кількість учасників

Виділяють три основні групи:

- дискусія-монолог (людина суперечується сама з собою, Це так званий «внутрішній спір»);

- дискусія-діалог (полемізують двоє);

- дискусія-полілог (ведеться кількома або багатьма особами).

Дискусії можуть проходити за участю слухачів, або без них. Присутність слухачів, навіть якщо вони не виказують свого відношення до спору, впливає на учасників дискусії.

* Форма проведення спору

Дискусії можуть бути усні і друковані. Усна форма передбачає безпосереднє спілкування одного з одним, друковані форми - опосередковане спілкування. Усні спори, як правило, обмежені часом і замкнуті у просторі.

Під час усної дискусії велике значення має впевненість триматися, швидкість реакції, дотепність. Письмовий спір буває більш придатним для визначення істини, ніж усний. Але письмова дискусія може тривати дуже довго, іноді роками.

Дискусії бувають організовані і неорганізовані. Організовані спори плануються, готуються, проводяться під керівництвом спеціалістів. Учасники дискусій мають змогу ознайомитися з предметом спору заздалегідь, з'ясувати свою позицію, підібрати необхідні аргументи. Однак дискусія може виникнути стихійно - у побуті, в учбовому процесі та ін.

Успіх дискусії залежить від складу полемістів. Важливе значення має їх культурний рівень, ерудиція, компетентність, життєвий досвід, знання правил публічного спору.

Предмет спору

Це важлива вимога культури спору.

Предмет дискусії - це ті положення, які підлягають обговорюванню шляхом обміну різними точками зору, порівняння різних поглядів.

Учасники дискусії повинні добре знати предмет спору, щоб не піти у бік від рішення основного питання.

Важливою умовою ефективності спору є ясність позицій і поглядів його учасників. Спор стає більш плідним, якщо учасники мають початкове взаєморозуміння, єдину платформу для вирішення питань.

Успіх дискусії залежить також від уміння полеміків оперувати термінами поняттями.

Поведінка учасників, їх манера дискутувати мають вплив на успіх обговорювання. Вона залежить від особистих рис характеру, від темпераменту людини.

На полемістів впливають також національні звичаї і культурні традиції народу і країни. Наприклад, правила мовленнєвого спілкування не дозволяють японцям сперечатися дуже гаряче. Це вважається грубим.

Важливою вимогою культури спору є поважне відношення опонентів один до одного. Нажаль, на практиці це правило порушується.

Засоби впливу на учасників дискусії

Ефективним засобом в спорі вважається використання гумору, іронії, сарказму. Вони посилюють полімистичний тон мови, її емоційний вплив на слухачів допомагають розрядити напружений стан розмови.

В дискусіях і полеміках використовується засіб «зворотнього удару», так званий прийом бумерангу, «апеляція до публіки», та ін.

Питання у спорі і види відповідей.

Здатність учасників дискусії правильно формулювати питання і вдало відповідати на них, визначає ефективність публічного спору. За формами питання бувають коректні і некоректні, тобто правильно і неправильно поставленні.

За характером питання бувають: нейтральні, доброзичливі і недоброзичливі.

Ще існують гострі питання - актуальні, життєво важливі, принципові.

Відповіді бувають правильні і неправильні. Правильні - коли у них є істині і логічні думки. Неправильні - коли відповіді не пов'язані з питаннями.

Крім того, відповіді у дискусіях бувають позитивні (містять бажання розібратися в поставлених питаннях) і негативні (виражають відмову відповідати на те чи інше питання).

В дискусіях можуть використовувати і нечесні засоби. Наприклад, так званий прийом «помилка багатьох питань», «відповідь в кредит» та ін.

Ми розглянули, що таке спор, види і класифікацію дискусій. Розглянули, які засоби і правила використовуються на практиці. Але не існує правил на всі випадки в житті. Вихід людина повинна шукати самостійно. Треба користуватися правилами, щоденно відшліфовувати своє мистецтво і це звичайно приводить до успіху.



Тема: Власна українська та іншомовна лексика у професійному мовленні

Терміни виробничо-професійні та науково-технічні професіоналізми, фразеологізми. Лексичні лакуни.

Лексика кожної мови складається в процесі її тривалого історичного розвитку. Лексика СУМ за походженням неоднорідна.

Близько 90 відсотків становлять успадковані слова, тобто такі, що ведуть свій початок з індоєвропейської мовної єдності; слова, що виникли в спільнослов'янський період; слова,що спільні для східнослов'янських мов; відтак лексика,що з'явилася на українському ґрунті за час самостійного існування мови.

Решта лексичного складу (приблизно 10 відсотків) - слова, що запозичені з інших мов.

Слова, що сягають індоєвропейської мовної спільності збереглися в багатьох індоєвропейських мовах, зазнавши різних фонетичних, словотвірних, семантичних та інших змін. Насамперед це слова спорідненості чи свояцтва: син, сестра, брат, жінка, дочка; частини тіла: око, ніс, серце; назви тварин: олень, свиня, журавель; рослин: дерево дуб; інших явищ, предметів, дій: дім, сонце, небо, стояти, видіти тощо.

Спільнослов'янська лексика включає ті самі тематичні групи:чоловік, тіло, чоло, дума, горе, гнів, вія, ведмідь, кінь, пес, соловей, жук, каша, пшениця, хитрий, а також абстрактні поняття:диво, відвага, гріх, душа, користь, лад, радість, честь. Іноді значення слів у слов'янських мовах не є тотожним:дума (болг. - „слово”) та дума (українське); користь(укр.) та корысть (рос.).

Спільносхіднослов'янська лексика представлена в українській. Російській та болгарській мовах чималою кількістю слів. Є такі слова, що збереглися в усіх східнослов'янських мовах: белка-білка-вавёрка; таможенник-митник-митнік.

За обсягом та семантико-стилістичною структурою власне українська лексика є найпоширенішим та найрізноманітнішим шаром корінної лексики нашої мови, яка на словесному рівні відрізняється від інших слов'янських мов:бентежити, вщухати, віхола, вовтузитися, майоріти, мріяти, нидіти, скеля, жовтень, гопак.

Сюди належать також слова, витворені українською мовою від спільних слов'янських коренів: крут, крутень, крутоберегий, крутько, крутіж тощо.

Численні і різноманітні прислівники через які „українська мова виступає з особливо виразними рисами своєї індівідуальності” (Л.А. Булаховський):осторонь, миттю, заздалегідь, надвечір, навпростець, наввипередки, удосвіта, торік.

Крім успадкованних слів у лексичному складі кожної мови певне місце посідає лексика, запозичена з інщих мов, бо не живе відокремлено від інших народів жоден народ.

Розрізняють запозичання:

- лексичне (слів) - горизонт, феодал, журнал;

- словотвірне (словотворчих елементів): архімудрий, контрзахід, фотоелемент;

- морфологічне (морфемне - один з компонентів складного слова питаний, а другий-запозичений):склографія, телебачення;

- семантичне (поява в українському слові або вислові нового значення під впливом аналогічного процесу в слові або вислові іншої мови):блискучий („осяйний”), блискучий - „надзвичайний, видатний”;

- палькування (копіювання структури іншомовного слова засобами рідної мови):

поступ (за зр. лат.[прогрессус] - „рух уперед”)

багатозначність (за зр. гр. [полісемія])

поверх (фр. [етаж])

криголам - ледокол

доленосний - судьбоносный

медовий місяць - фр. La lune de miel

Іншомовні слова, вислови, фразеологізми та інші елементи входили і входять у систему української лексики протягом усієї історії мови у зв'язку з економічними, географічними, політичними, культурними контактами українського народу з іншими народами.

Протягом історії розвитку українська мова поповнилася:

- старослов'янизмами (храм, прах, золото, дерево, шолом, гординя, воздвигнути, благодатний, область, плащ, єдиний)

- словами з російської мови (грузооборот-вантажообіг (калькування));указ, рудник, декабрист, ударник, болт, затвор, а також білоруської (двоготь, бадьорий), польської (ковадло, повидло), чеської (брама, влада) та інших мов.

- грецизмами (корабель, левада, лимон, кедр, кипарис, м'ята, огірок, кит, крокодил, єхидна тощо)

- латинизмами (витязь, князь, майстер, Ігор, Олег, Гліб)

- словами арабського, перського походження (азимут, алкоголь, гарем, зеніт, могорич, халат, балахон, бірюза, булат, караван, тахта, шакал)

- словами з німецької мови (варта, ланцюг, бутерброд, гантелі)

- словами з французької мови (бюро, інженер, демарш, амплуа)

- лексикою з голландської мови (кіль, бакен, лоцман, трап, трос)

- англійської (ескалатор, конвеєр, клуб, комфорт.)

Лексику поповнюють інтернаціоналізми, екзотизми, етнографізми, варваризми.

Інтернаціоналізми-слова, які вживаються в багатьох неблизько спорідненних мовах і разом з тим зберігають близкість звучання; як правило, не мають відповідних у мові, що їх запозичила; поширені переважно у сфері лексики на позначення понять з галузей науки, культури, політики, мистецтва, суспільного життя: буржуазія, клас, школа, героїзм, лірика.

Екзотизми - називають поняття і реалії з життя певного народу або груп народів: аул, чайхана, аксакал, леді.

Варваризми-не входять до лексичного складу мови,але іноді вкраплюються в текст для відтворення місцевого колориту, для надання мовленню жартівливого, книжного, урочистого забарвлення

alma mater („мати-годувальниця” - лат.)

idee fixe (фр. „нав'язлива думка”)

Входячи в українську мову, лексика іншомовного походження засвоюється

- графічно-написання іноземних слів засобами української графіки (проблема, автор, гантель), але варваризми здебільшого відтворюютбся графікою мови-джерела , хоча можлива передача і українськими буквами;

- фонетично(відсутні в укр. Мові звуки замінюються близькими до них: театр, антураж (th, en));

- граматично (заміна невластивих українській мові форм та категорій відповідними українськими: втрата артиклів, суфіксів, набуття українських суфіксів і закінчень): дах, селекція, тема (гр.-серед. рід) - тема (укр.-жін. рід) граммата (множина) - грамота (однина).

Коли слово прийшло з іншої мови разом з поняттям і йому немає відповідника в рідній мові, воно має всі підстави для вжитку. Часом слова іншомовного походження стають одним із компонентів синонімічного ряду: краєвид (питоме) - пейзаж (фр.) - ландшафт (нім) отже, лексика іншомовного походження, коли нею користувалися без зловживань і перекручень , є одним із засобів збагачення словникового складу мови.

СУЛМ використовується в багатьох сферах. Це мова державного урядування, громадських і інших організацій, працівників промисловості й сільського господарства, науки й культури, навчання, пропаганди, художнього й публіцістичного слова, театру, кіно, радіо, телебачення, тобто є багатофункціональною.

Усі слова СУЛМ щодо їх стосунків із різними функціональними стилями поділяються на стилістично нейтральні (міжстильова лексика) та стилістично забарвлені (пов'язані не з усіма, а з окремими функціональними стилями: книжна, розмовна, просторічна лексика, термін, професіоналізми, арготизми, діалектизми).

Сучасна українська термінологічна лексика неоднорідна. В її складі є терміни, утворені на питомому матеріалі (деякі з них являють собою кальки іншомовних слів): речовина, кислота, кисень, теплостійкість, надбудова, розпилювач, напівпровідник, теплообмін, іменник, займенник, відмінок; велика кількість термінів-слова іншомовного походження: ват, вектор, генератор, евфонія, суфікс, синус, урбанізація, політологія, біоніка. Чому так? З одного боку, термінологія повинна обслуговувати потреби тієї нації, в мові якої створена. З другого боку-при творенні термінології слід зважати на її інтернаціональну комунікативну функцію, яка дедалі зростає. Спільні тенденції в розвитку термінології різних мов переплітаються з власними національними традиціями. Поєднання запозичених і питомих елементів у сучасній українській термінології не порушує її фонетичної та граматичної структури, її самобутнього обличчя.

Найпоширенішим способом творення термінів є афіксація; використовуються суфікси - ння, - ість, - ит, (з його фонетичними варіантами -іт, - їт,) - изм, (- їзм, -ізм), префікси та префіксоїди суб-, інтер-, полі-, псевдо-, анти-, супер- та інші: додавання, віднімання, ділення, множення, варіантність, гастрит, менінгіт, монізм, архаїзм; субконтинент, інтеркосмос, полігібрід, псевдонародність, антиречовина, супермодернізм. Творяться терміни й шляхом абревіації: агролісомеліорація, біохімія, гідропоніка, термодинаміка, цитодіагностика. Досить продуктивний і лексико-семантичний спосіб (перенесення значення): збудження (атома), живучість (системи), крихкість (матеріалу), втомленість (металів), старіння (металів). Серед термінів переважають іменники. На другому місці щодо кількості стоять прикметники, здебільшого субстантивовані: безхребетні, двокрилі, чотириногі, земноводні, героїчне, комічне, одиничне, типове; рідше в цій функції виступають інші частини мови-прислівники: піанісимо, фортисимо, дієслова: рости (у ботаніці), вивітрюватися (у геології).

Вживаються терміни переважно в науковому й офіційно-діловому стилях, рідше в публіцістичному та художньому і подекуди-у розмовній мові.

Професіоналізми - це слова та словосполучення, властиві мовленню певної професійної групи людей. Сюди входять назви знарядь праці, трудових процесів, різних ґатунків сировини, специфічні професійні вислови тощо. За межами даного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу, бо нефахівцеві досить щось назвати, не вдаючись до його опису. Часто професіоналізм є неофіційними замінниками термінів і вживаються там, де надто складна термінологія (для спрощення спілкування) або там, де термінологія ще не усталена чи її немає (як системи кодифікованих назв), наприклад, у мисливстві, рибальстві, у деяких видах спорту. Більшість професіоналізмів є словами загальнонародної мови, вжитими в переносному значенні: дупло (у зубі), удар (у друкарстві), підвал, шапка (у газеті). Професіоналізми творяться також шляхом скорочення словосполучень, уживаних у літературній мові: прогресивка (прогресивна оплата праці), літучка (летуча нарада), телевізійник (працівник телебачення або студент телеспеціалізації); перенесенням наголосу атомний, компас, рапорт. Професіоналізми деталізують мовний словник, розширюють його там, де є в цьому потреба. Наприклад, люди, пов'язані з поліграфією, розрізняють такі види шрифту: антиква (шрифт із заокругленними контурами), баскервіл (шрифт, що відзначається чіткістю малюнка), діамант (шрифт, кегль якого дорівнює чотирьом пунктам), капітель (шрифт, у якому літери мають обриси заголовних, а розміри малих), петит (шрифт, кегель якого дорівнює восьми пунктам), курсив (похилий шрифт для виділення в тексті). За межами середовища друкарів більшість цих назв невідома.

Найчастіше професіоналізми застосовуються в усному мовленні людей певної професії. У писемній формі вони вживаються у виданнях, призначенних для фахівців окремих галузей науки та виробництва (буклети, інструкції тощо). Професіоналізми є також засобом створення гумористичних ситуацій: „Для качок потрібні тороки, чи, як їх іще називають,”удавки” - коротенькі шкіряні стьожечки з кільцем на кінці-робити петлю .В ту петлю просовується качача голова, петля зашморгується, й качка гордо висить у вас біля пояса. Ясно, що чим більше ви візьмете з собою таких ”удавок”, тим більше вб'єте качок” (Остап Вишня).

До лексики обмеженого функціонування належать і жаргонізми, для яких характерне забарвлення нелітературності. Жаргон-сукупність особливостей словника розмовного мовлення людей, пов'язаних певною спільність інтересів. Насамперед це спільність професійна, а також тривале перебування разом (навчання, військо), однакові захоплення (спортом, мистецтвом, колекціонуванням, кяртярством і под.). Багато жаргонізмів виникає в молодіжних колективах, зокрема в студентських та учнівських: пара - „двійка”, філологиня - „студентка філологічного факультету”, засипатися - „не скласти іспиту”, здирати - „списувати в когось”, шпори-„шпаргалки”, хвіст - „академічна заборгованність”, історичка - „вчителька історії”. Отже, більшість жаргонізмів становлять слова загальнонародної мови, вживані в специфічному значенні. Крім того, до цієї категорії лексики входять слова, деформовані або скороченні всупереч загальномовним моделям: губа - „гауптвахта”, маг - „магнітофон”, велик - „велосипед”, універ - „університет”.На відміну від соціально нейтралбних жаргонізмів арготизми є соціально забарвленним розрядом лексики. Aргo (фр. аrgot-жаргон)-це умовна говірка певної соціальної групи з набором слів, незрозумілих для невтаємничиних у справі цієї групи. Словник apro включає в себе елементи іншомовної лексики, зокрема грецької: мікрий - „малий”, ставрошини - „молитви”, кимарити - „спати”. Сюди входятьтакож українські слова,які зазнали семантичних, словотвірних та інших видозмін: пописати - „порізати”, батузник - „мотузка”, кудень - „день”, назавтра - „завтра”, пасорити -„пасти” (заміна окремих звуків, переставляння та додавання складів тощо). Жаргонізми й арготизми перебувають за межами літературної мови, вони зрідка вживаються в красному письменстві та публіцистиці як засіб негативної оцінки та мовної характеристики персонажів: „Біля панорами в машину сіли дві дівиці. Обидві їхали до Палацу „Україна” і розмовляли про шик-модерн і дерматин. - Твій дермантин ще не повернувся? - питала та, котра в джинсах. З дальшої розмови Микола зрозумів, що „дерматином” вона звала чоловіка або коханця, а „шиком-модерном” пригоду з якимсь Аліком” (газ.).

Фразеологія (від гр. phrasis- вислів і logos - прийняття, вчення) - це:

1. Розділ мовознавства, що вивчає сталі звороти мовлення.

2. Склад фразеологічних одиниць і висловів мови. До складу фразеології входять ідіоми, порівняння, крилаті вислови, прислів'я, приказки, стійкі формули, звороти науково-термінологічного характеру, афоризми, сталі вислови з виробнично-технічної сфери та ін.

Фразеологічною одиницею, або фразеологізмом, називається стійке сполучення слів, граматично організованих за моделлю словосполучення або речення. Фразеологізми характеризуються семантично злитістю компонентів, цілісністю значення й автоматичним відтворенням у мовленні. Напр.: збити з пантелику; біла ворона; прокрустове ложе; сім разів відміряй, а раз відріж; буде й на наші вулиці свято; коефіцієнт корисної дії; мир та лад-великий клад; наша дума, наша пісня не вмре, не загине; зметати на живу нитку; заварити кашу.

Ідіомами (від. гр. idioma - особливість, самобутній зворот) називаються стійкі словосполучення, що виражають єдине поняття. Вони втратили свою внутрішню форму і іншою мовою, як правило, дослівно не перекладаються: вскочити в халепу; була не була; море по коліна; замилювати очі.

Порівняння - це вид простого тропа, в якому одне явище як поняття виявляється шляхом зіставлення з іншим явищем. Цього типу фразеологізми цінні тим, що в них безпосередніше відбиваються особливості життя і побуту носіїв мови: чистий, як сльоза; їсть, як іржа залізо; мов у воду опущений; крутиться, як муха в укропі; білий, як стіна(як крейда, як глина, як молоко, як сніг).

Прислів'я - це виражений реченням народний вислів повчального змісту, що передає узагальнений суспільний досвід або формулює життєву закономірність: щире слово, добре діло душу й серце обігріло; обпікся на молоці, то й на воду студить; не копай під кимсь ями, бо сам у неї впадеш; вік живи, вік учись.

Приказка - це стійкий вислів, який відзначається лаконічною будовою і використанням образної виразності, але не формулює певної закономірності чи правила: у страху очі великі; і стіни вуха мають; ні сіло, ні впало; м'які слова і камінь рушать.

Крилаті вислови - часто повторювані влучні словесні формули, джерело яких може бути встановлене: голос волаючого в пустелі; лиш боротись - значить жить!; посипати голову попелом. До них належать вислови видатних політичних діячів та історичних осіб, цитати з творів письменників, з античної літератури тощо: Драконівські закони;І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь; Неопалима купина.

Афоризм виражає в стислій формі яку-небудь думку узагальнено. Це може бути прислів'я, приказка, крилатий вислів, народнопоетична формула та інші фразеологізми, які набувають афористичності у мовленні: і в наше віконце загляне сонце; хто шукає, той знайде; бо то не просто мова, звуки...; друзі пізнаються в біді; через терни до зірок; хутко казка мовиться, та не швидко діло робиться.

Каламбур - фігура мовлення, полягає в гумористичному використанні багатозначності слова або звукової схожості різних слів: кому весілля, а курці смерть; на Миколи, та ніколи; далеко куцому до зайця; на городі бузина, а в Києві дядько; де раки зимують; далеко ще чуприні до лисої голови.

Професійні вислови - це стійкі словосполучення або речення, що внаслідок переосмислення вийшли за межі мови професійних груп і набули образного звучання: грати першу скрипку; брати в шори; підрізати під корень; закручувати гайки; увійти в роль; дати зелену вулицю; і кінці в воду; добре тому ковалеві; і пиши пропало.

Народнопоетичні включення - стійкі мовні моделі, які вживаються як зачини чи кінцівки в народній творчості у вигляді рефренів, евфемізмів: багато що казати, та мало слухати; як задумав, так і зробив; хай йому земля пером; у добрий час сказати, а в лихий помовчати; бодай тебе добро не минуло; вічна пам'ять. Це переважно народні побажання, закликання, обіцянки, клятви, вітання. Перенесені у незвичну для них мовну ситуацію, вони надають ліричності, невимушеності, плавності викладу.

Вислови термінологічного характеру стають фразеологізмами, коли вони виходять за межі своєї терміносистеми й набувають переносного значення: питома вага; зійти з орбіти; вийти на фінішну пряму; поставити на лінійку готовність; тримати руку на пульсі; кінська сила; міжнародний клімат; поставити наголос.

Фразеологія української мови - це її багатство й окраса. Більшість фразеологізмів має образне значення і використовується як прикраса або надає соціальної оцінки тексту.

Класифікація фразеологічних одиниць

У сучасному мовознавстві відомі кілька типів класифікацій фразеологізмів, які прийнятні й для української фразеології. За семантичною злитістю компонентів розрізняють: а) фразеологічні зрощення, б) фразеологічні єдності, в) фразеологічні сполучення (класифікація В.В. Виноградова). До них додаються ще фразеологічні вислови (за класифікацією М.М. Шанського).

Фразеологічні зрощення - це сталі словосполучення, зміст яких не можна зрозуміти із значень окремих компонентів, що входять до складу фразеологічноі одиниці: піймати облизня; терпець увірвався; ні в сих, ні в тих; теревені правити; нині отпущаєши.

Фразеологічні єдності - стійкі словосполучення, зміст яких певною мірою зумовлений значеннями слів-компонентів: тримати камінь за пазухою; ложка дьогтю в бочці меду; намилити шию; стерти в порошок; замилювати очі; зробити з мухи слона; загрібати жар чужими руками. Це переважно ідіоми, що утворилися з вільних синтаксичних словосполучень унаслідок образного переосмислення: дати перцю; дати гарбуза; обмити руки; море по коліна; не всі вдома; не по конях; то по голоблях; розводити руками та інші.

Фразеологічні сполучення - стійкі вислови, до складу яких увіходять слова з вільним і фразеологічно зв'язаним значенням,.У них цілісне значення випливає з семантики окремих слів: здобути перемогу; делікатне питання; насупити брови; згорати з сорому; зачепити за живе; важка вода; бронхіальна астма; брати участь; вжити заходів.

Фразеологічні вислови - це стійкі звороти мови, які семантично не діляться і складаються зі слів із вільним значенням, але в процесі мовлення відтворюються як сталі мовні одиниці. До них належать фразеологічні вислови комунікативного типу (речення). Це прислів'я, приказки, крилаті вислови, народні порівняння: дівка не без щастя, козак не без долі; на словах медок, а на серці льодок; величається, як заєць хвостом; бідний, як церковна миша; мовчання-знак згоди; шукайте і знайдете! Фразеолгічні вислови номінативного типу - це мовні кліше, виражені переважно простим словосполученням: пленарне засідання, ринкові відносини, звітно-виборна кампанія, охорона здоров'я, золоті руки, трудові успіхи, чорне золото, ядерна безпека, охорона навколишнього середовища та інші.