Відбиття кримінального арго на студентських жаргонах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Мова - це той засіб, за допомогою якого культури виражають себе, свою сутність. Мова відображає культурно-історичний фон кожної епохи та, як правило, є повністю зрозумілою тільки людям, що живуть в цю епоху.

Лексико-семантичний рівень мови найдинамічніший серед інших. Він постійно поповнюється новими словами. Словниковий склад є показником тих змін, які відбуваюся в політичній, економічній, історичній та інших сферах життя суспільства. Але найбільшою рухливістю вирізняються жаргони. Якраз вони фіксують найменші зміни в соціумі, швидко поширюються серед мовців, при цьому, життя жаргонізму порівняно недовге.

Молодіжний сленг сучасної України став поширеним, універсальним явищем масової культури. У ньому віддзеркалюється певною мірою світобачення людей, які будуть формувати майбутнє. Сленг молоді найбільш жваво реагує на всі події в житті. Він підхоплює й відображає нові явища, змінюючись у процесі їх перетворень. Важливим є дослідження нових вкраплень цього соціолінгвістичного явища. Для того, щоб воно здійснювалось більш точно, доцільно вибрати фактичним матеріалом мовлення певного міста. Якщо для 70-80-х рр. характерний поділ міської мови на літературну (кодифіковану літературну мову й розмовне літературне мовлення) та просторіччя, то з 90-х р. увагу дослідників зосереджено на жаргонному субстраті [12, 11-15]. Актуальним буде вивчення молодіжного сленгу, зокрема студентства, а також особливості кримінального арго, специфіки їх застосування.

Основна мета дослідження - дослідити семантичні аспекти студентського сленгу та кримінального арго.

Відповідно до мети поставлені наступні завдання:

1) проаналізувати деякі відомості з історії жаргону, сленгу та арго;

2) визначити поняття молодіжний сленг в системі загального сленгу;

3) дослідити джерела виникнення та сфери використання студентського і кримінального арго, їх семантичні групи.

Об'єктом дослідження виступає сленг як соціолінгвістичне явище, предмет - жаргонізми, вживані студентами в комунікативному просторі, їх семантичні аспекти та кримінальне арго.

Для досягнення поставлених завдань у курсовій роботі використовуються такі методи дослідження: спостереження над мовним матеріалом, описовий і зіставний методи.

Джерельна база дослідження: усно-розмовне мовлення студентів ВНЗ м. Сум та міських жителів.

РОЗДІЛ 1. ЖАРГОН ЯК ОБ'ЄКТ МОВОЗНАВЧИХ СТУДІЙ

1.1 Поняття про сленгові форми комунікації

На сьогодні ще не вирішена проблема чіткого розрізнення цих понять. Звернемося спочатку до найновіших словників. Так, у «Словнику іншомовних слів» за редакцією Л. Пустовіт ми читаємо такі визначення:

Жаргон [франц. - У XII ст. означало «незрозуміла мова; пташина мова»]

1) мова певної соціальної чи професійної групи, що є відгалуженням

загальнонародної і відрізняється від неї набором специфічних слів та

висловів, які відображають спеціальні потреби та смаки цієї групи і включаються в жаргон зробити його незрозумілим для інших;

2) спотворена, вульгарна, неправильна мова.

Сленг [анг. - жаргон] - жаргонні слова або вирази, характерні для мовлення людей певних професій або соціальних прошарків, які, проникаючи в літературну мову, набувають певного емоційно-експресивного забарвлення.

Арго [франц. - жаргон] - спеціальний умовний жаргон вузької соціальної групи, набір незрозумілих для сторонніх людей слів і висловів, який вживається з метою ізолюватися від інших [25].

У «Короткому тлумачному словнику лінгвістичних термінів» за редакцією С. Єрмоленко ці терміни розшифровуються так: Жаргон [франц. від галлороманського - базікання] - соціальний діалект, яким користуються мовці, об'єднані спільними інтересами, захопленнями, професією, віком, ситуацією. Відрізняється від літературної мови специфічною лексикою і вимовою, існує не окремо, а на основі певної мови. Жаргон військовий, жаргон спортивний, жаргон молодіжний, жаргон канцелярський.

Сленг - варіант професійної мови, слова та вирази, що використовуються у спішуванні людей різних вікових груп, професій, соціальних прошарків. Арго - мова вузької соціальної чи професійної групи, створювана з метою мовного відокремлення, відзначається наявністю слів, незрозумілих для сторонніх. Арго злодіїв, арго жебраків, арго школярів.

Терміни «жаргон», «сленг», «арго» можна віднести до слів-синонімів, але з різними відтінками значення. Базисним і найширшим у значенні буде термін «жаргон» . Термін «сленг» - вужчий за попередній термін у значенні, але його досить важко з ним розрізнити . Термін «арго» чітко відрізняється від двох попередніх: це мова засекречена і незрозуміла для сторонніх, а жаргон і сленг несуть лише яскраво виражену емоційно-стилістичну оцінку [12,11-15].

Серед українських та російських лінгвістів існує різний підхід до визначення поданих термінів.

А. Медушевський та А. Очеретний виділяють тільки терміни «жаргон» і «арго», для них ці терміни є абсолютними синонімами. У їх розумінні арготизми - це слова з мови якоїсь групи чи гуртка людей, які, користуючись загальновживаною лексикою, додають до неї лише їм зрозумілі слова або створюють нові слова лише їм відомим способом (арго злодіїв та спекулянтів),

І. Юшук та О. Пономарів вважають, що жаргон - це сукупність особливостей словника розмовного мовлення людей, пов'язаних спільними інтересами. На відміну від соціально нейтральних жаргонів арготизми є соціальне забарвленим розрядом лексики. Арго - це умовна говірка певної соціальної групи з набором слів, незрозумілих для невтаємничених у справи цієї групи. Цією говіркою користуються злодії, рекетири та інші антисоціальні елементи, що хочуть приховати свої наміри від суспільства. Сленг ці вчені не розглядають [23, 28].

М. Плющ стверджує, що жаргонізми - це слова, що вживаються групою людей, об'єднаних спільними інтересами, звичками, родом занять.

Утворюються жаргонізми від літературних слів шляхом переосмислення : переходу їх до зниженої лексики . Близькими до жаргонізмів є арготизми -слова, які зазнали навмисних змін: вставлялися склади, додавалися звуки тощо.

Л. Шевченко, В. Різун та Ю. Лисенко, як і попередні лінгвісти, у своєму словнику-довіднику виділяють тільки терміни «жаргон» та «арго». На їхню думку, жаргонізми - (на відміну від арготизмів) використовуються не для приховування інформації від чужих, а для надання експресивного забарвлення назвам предметів та явищ, важливих для членів соціальної групи, що послуговується даним жаргоном, а також для встановлення й вираження духовної єдності між ними.

До останнього часу ставлення російських лінгвістів до жаргонів було негативним.

Д. Розенталь, І. Голуб, М. Теленкова виділяють окремо поняття «жаргон», «сленг» та «арго» і дають їм чітку розрізнювальну характеристику. Жаргон, у їхньому розумінні, - це соціальний різновид мовлення, що використовується у вузькому колі носіїв мови, об'єднаних спільністю інтересів, статусом у суспільстві. Сленг - це молодіжний жаргон. Арго - засекречена, штучна мова злочинного світу (блатна музика), відома лише посвяченим і використовується тільки в усній формі.

Ф. Гужва, О. Дудніков та Н. Валгіна виділяють термін «жаргон» і як його різновид «арго». Арго - це замкнутий соціальний діалект.

Існує думка серед мовознавців, що український жаргон має суто російський характер, бо надто перенасичений російськомовними вкрапленнями, калькою та суржиком. Спільний пострадянський простір як зовнішній соціальний фактор, звичайно, вплинув на формування жаргонів, але однаково як на російську, так і на українську лексику.

Словник жаргонної лексики Л. Ставицької, який продемонстрував, що жаргон є білінгвістичним явищем. Л. Ставицька впевнена, що «варто вчитатися в зібрані тут [у словнику] репліки, діалоги, тексти, щоб пересвідчитися в українськості того жаргоновживання, яке, на перший погляд, може здатися прерогативою російських розмовних моделей. Крім того, суржикове слово у суто комунікативному аспекті не завжди свідчить про брак мовної культури чи незнання українського лексичного відповідника: нерідко, особливо в інтелігентських дискурсах, чужомовність підсилює іронічне, сміхове начало, закладене в лексиці. Саме тому «ці елементи мають право на лексикографічну репрезентацію» [16, 20-23]. Один із життєвих прикладів: українське слово «халява» (рос. «голенище»), яке у російському жаргоні набуло значення «жінка легкої поведінки».

1.2 Вивчення жаргону в лінгвістичній науці

Український жаргон має свою давню історію. М. Фоміна стверджує , що жаргон виник на основі літературної лексики, під час її переосмислення. Штучну мову створювали і панівні класи у дореволюційній Росії, щоб тримати дистанцію від загалу. Так виник російсько-французький салонний жаргон, торгово-купецький жаргон тощо.

Будучи лексикою експресивною, жаргонізми швидко застарівають і замінюються новими, свіжими синонімами: шемати (їсти) (20-і роки XX ст.) - хавати (сучасний); стейцовий (гарний) (70-ті роки XX ст.) - кльовий, кайфовий (сучасні).

Недостатність знань із лексики жаргонів, сленгів та арго, а також їхні висока мобільність у мові (міграція від однієї лексичної групи до іншої) вплинули на тлумачення певних жаргонізмів. Невідповідність спостерігається у словниках С. Ожегова, Д. Ушакова і Л. Ставицької.

Класифікувати жаргони можна за сферою вживання, способом утворення.

За сферою вживання (Д. Розенталь, I. Голуб, M. Теленкова):

молодіжний жаргон або сленг: стипуха - стипендія, хвіст -академічна заборгованість; професійний жаргон: лабух - музикант, лабати - грати, конса - консерваторія, фанера - фонограма (жаргон музикантів); табірний жаргон: баланда - юшка, стукач - донощик.

Жаргонізми вживаються в літературі як художній засіб мовної характеристики героїв твору. Арготизми (мова злодіїв, картярів, жебраків, бомжів), як правило, є елементами мови соціальних груп, що паразитують у суспільстві, вони забарвлені грубістю, частина з них є непристойними. Свого часу в цій функції їх використовували Іван Франко («Хлопська комісія»), Іван Микитенко («Вуркагани»), Іван Багряний («Сад Гетсиманський») і т.п. Арго лірників у своїх творах відтворив Гнат Хоткевич. З російських класиків жаргони використовували у своїх творах М. Помяловський, О. Островський, І. Горбунов, В. Шукшин, Ю. Герман, Ю. Бондарів, Д. Гранін, І. Лазутин, Ю. Нагібин, Л. Соболев, В. Распутін, В. Белов та ін. [5, 3-4].

Основні труднощі виділення жаргонної лексики, висхідній до одиниць злодійського арго, полягає у відсутності чіткого визначення, які саме явища жаргонного порядку можуть зараз відповідати поняттю ''кримінальний жаргон''. Основним екстралінгвістичним чинником виділення кримінального жаргону (арго) в окремий тип соціального діалекту є антисоціальна діяльність носіїв даного жаргону. Ступінь же протизаконності тих чи інших діянь громадян визначається відповідно до чинного Кримінальним Кодексом та іншими нормативними документами. Таким чином, віднесеної тих чи інших корпоративних жаргонів (наприклад, жаргону повій, жаргону наркоманів і т.д.) до різновидів (складовим частинам) кримінального арго знаходиться в прямій залежності від стану законодавчого уложення держави на момент кваліфікації жаргонних явищ. Так, наприклад, одиниці, ще недавно входили до кримінальну арго у складі жаргону фарцовщиків, валютників та інших представників''тіньової''економіки (наприклад, навар - прибуток, отриманий в результаті перепродажу товару, своя ціна - початкова, вихідна ціна товару, втерти - з вигодою для себе продати неходовий або недоброякісний товар, діляга - представник''тіньової''економіки, бакс - долар США, гранд - тисяча доларів і т.д.) в даний час не можуть вважатися відносяться до кримінального арго, оскільки відповідно з чинним законодавством перепродаж товарів з метою отримання прибутку, купівля та продаж іноземної валюти фізичними особами і т. п. не містять у собі складу злочину. (Зазначені жаргонізми наразі визначаються в якості одиниць жаргонів дрібних підприємців, комерсантів,''човників''і т. д., які (жаргони) за своїми особливостями зближуються скоріше з професійними жаргонними підсистемами.) Не визначеним у даному аспекті вважається й статус жаргону наркоманів у зв'язку з тим, що виготовлення, зберігання, транспортування, розповсюдження і т.д. наркотичних засобів приватними особами кваліфікується як злочин, в той час як власне вживання наркотиків таким вже не вважається.

З огляду на сказане вище і виходячи з міркувань зручності опису жаргонного матеріалу і характеристики жаргонних процесів, ми вважаємо за доцільне здійснювати диференційований підхід у розгляді різних жаргонних угруповань всередині злодійського арго, а також виділяти в молодіжному жаргоні специфічні лексичні групи, що демонструють різну ступінь близькості до кримінального арго.

З лінгвістичної точки зору сучасне злодійське арго демонструє свою неоднорідність - перш за все, в аспекті часу виникнення різних груп одиниць. З одного боку, в арго чітко виділятися досить древній лексичний пласт, на стійкість вживання одиниць якого мало вплинули соціально-економічні зміни, що відбулися за останні століття (цю частину кримінального жаргону можна умовно назвати ''старе арго''). З іншого боку, не можна не помітити появи в кримінальному жаргоні більш динамічних лексичних груп, що виникають (і, відповідно, зникаючих) внаслідок відображення в арго різних соціальних процесів, які зачіпають і сферу злочинного світу (пор., наприклад, поява в 30-50 р. нашого століття таких кримінальних арготизмів, як політ - політичний в'язень, пересідчік - політичний в'язень, який, відбувши термін покарання, залишився у виправно-трудовому таборі до особливого розпорядження і т.д.). В даний час новоутворення в арго пов'язані з якісними змінами в структурі злочинного світу, появою нових видів злочинів (організована злочинність, економічні злочини, рекет, замовні вбивства і т.д.).

У сучасному молодіжному жаргоні до одиниць' 'старого арго'' сходить приблизно 200 жаргонізмів (у це число входять морфонологічні варіанти окремих жаргонізмів, а також похідні жаргонізми), які можна розподілити за такими групами.

Понад 100 арготизмів перейшло в молодіжний жаргон без зміни свого лексичного значення, наприклад: змитися - сховатися, втекти, слямзить - вкрасти, мент - міліціонер, стукати - повідомляти, доносити і т. д. Деякі арготизми цієї групи, будучи багатозначними або шірокозначнимі в кримінальному арго, перейшовши в молодіжний жаргон, стали однозначними або звузили своє значення, наприклад: ксива - будь-який документ (значення відсутнє ''лист, записка''), шніфти - очі (відсутній значення ''вікна, стeкла''), упиратися рогом - проявляти упертість (відсутній значення ''наполегливо працювати'') і т.д. Відсутність значних семантичних змін при запозиченні даних одиниць молодіжним жаргоном можна пояснити тим, що поняття, висловлені даними арготизмами, є загальнозначущими, актуальними не тільки для представників кримінального світу. Трохи більше 40 арготизмів, перейшовши в молодіжний жаргон, значно змінили свою семантику. У даному випадку мова йде вже не про звуження / розширення значення або втрати деяких значень багатозначними словами, а про істотне переосмисленні семантики слова на основі актуалізації ''загальнозначущих'' се і витісненні ''кримінальних'', наприклад: обштопать - обдурити (пор. кут. обштопать - пограбувати), гопник - примітивний, інтелектуально нерозвинений і вкрай агресивна людина (пор. кут. гопник - вуличний грабіжник), свавілля - веселе проведення часу, не стиснуте умовностями, формальної атмосферою (пор. кут. беззаконня - 1) порушення злодійських законів, злодійського ''кодексу честі'' 2) злочинне угруповання, що не дотримує злодійських законів, що стоїть особняком у злочинному світі), лох - людина. не гідний поваги, довіри (пор. кут. лох - жертва злочину, той, кого намічено обдурити, пограбувати або вбити) і т.д.

Окрему групу (понад 30 одиниць) складають арготизми, поєднує в собі особливості розглянутих вище одиниць: зберігши лексичне значення, властиве їм в арго, вони (на його підставі) розвинули нові значення, не властиві даним одиницям у складі кримінальної арго, наприклад: атас - 1) сигнал небезпеки 2) щось неординарне, приголомшливе, незвичайне і т.п. (пор. кут. атас - сигнал небезпеки), канал - 1) йти, пересуватися, переміщатися 2) задовольняти вимогам, що пред'являються, підходити, відповідати 3) прагнути бути схожим на кого-небудь, наслідувати кому-небудь (пор. кут. каналу - йти), ніштяк - 1) щось хороше, відмінне, чудове 2) предмет, що був у вжитку, але використаний не до кінця (пор. кут. ніштяк - щось відмінне, чудове), Шмаров - 1) повія 2) некрасива дівчина, жінка (пор. кут. шмар - повія) і т.д.

Характерно, що перехід в молодіжний жаргон певних арготичних одиниць відбувається вибірково й у деяких випадках не поширюється на однокореневі з ними (похідні або виробляють) лексеми, якщо вони мають яскраво виражений кримінальний відтінок. Наприклад, арготизм поцупити (вкрасти) увійшов (у тому ж значенні) до складу молодіжного жаргону, а виробляє лексема лямза (дрібний злодюжка) - ні; арготизм мочити (вбивати) був асимільований молодіжним жаргоном (в значенні ''бити, ударяти'') , але однокореневі одиниці типу мокруха, мокру справу (вбивство), мокра стаття (стаття Кримінального Кодексу, що кваліфікує вбивство), Мокрушников (вбивця) і т. п. залишилися за межами молодіжного жаргону. І навпаки - потрапивши в молодіжний жаргон, арготизми стають основою для жаргонних одиниць, безпосередньо не пов'язаних з кримінальною сферою, наприклад: мочити - бити, ударяти (Мочити - вбивати) -> мочитися (битися), мочиловка (бійка); ксива - будь-який документ (від кут. ксива - документ, записка, лист) -> ксивник (плоский мішечок для паспорта, що носиться на шиї); ніштяк - 1) щось чудове, відмінне 2) щось не використане до кінця (від кут. ніштяк - щось хороше, відмінне) -> заніштячіть (використовувати, спожити що-небудь до кінця) і т.д.

Групу з більш ніж 20 одиниць утворюють жаргонізми, висхідні арготичним лексемам, не перейшли в молодіжний жаргон (тобто в жаргоні є лише похідні одиниці, що виробляє ж основа так і залишилася в арго), наприклад: Бузової - виробляє сильне враження, неординарний шум, скандал, плутанина 2) неприємна історія, випадок, ситуація 3) дурниця, нісенітниця і т.п.), на шару (отримати що-небудь) - 1) безкоштовно 2) легко, без праці ( від кут. на Шарап / на Шарапа (отримати що-небудь) - безкоштовно або без праці, за рахунок нахабних, безцеремонні дії), надибати / Надиби - 1) знайти 2) дістати, придбати (від кут. диба - йти; розвиток другого значення сталося, можливо, під впливом літературного слова''добути''(за співзвуччям), вальтануться - зійти з розуму, вальтанутий - божевільний, ненормальний (від кут. валет - дурень) і т.д.

Такі основні особливості жаргонізмів, утворених на базі ''старого арго''.

Групу новоутворень у кримінальному арго (22 одиниці) складають арготизми, що з'явилися в останні роки і відображають поява нових різновидів злочинів і злочинців (наприклад: кілер - найманий вбивця, бомбити, взувати, товари - займатися рекетом, відбирати гроші або речі, дах - захист і заступництво з боку злочинного угруповання, нав'язуванні у формі вимагання та ін.) Якісна відмінність даної лексики від одиниць ''старого арго'' (особливо тих арготизмів, що складають ядро кримінального жаргону і, зважаючи на свою ''вузькоспеціалізованої'' спрямованості, по всій видимості, ніколи не вийдуть за межі арго, не перейдуть в інші жаргони) полягає в надзвичайно широкому і неоднорідному складі її носіїв: зазначені одиниці розуміються і вживаються не тільки власне представниками сучасного злочинного світу, але і їх потенційними жертвами: комерсантами різного рівня, а також рядовими громадянами, які не мають прямого відношення ні до кримінального світу, ні до комерційної сфері. У мовному побуті останніх лексеми даної групи іноді отримують переносне, більш наближене до повсякденному побуті тлумачення, наприклад: кинути - нечесно, несправедливо обійтися з ким-небудь на побутовому рівні (наприклад, не повернути гроші, узяті в борг, або підвести, порушити обіцянку і т.п.; від кут. кинути - зробити шахрайство з метою заволодіння чужими грошима чи майном), понизити - обдурити при розрахунку за покупку, недодати здачу і т.п. (від кут. понизити - позбавити великої суми грошей) і т .д. Незважаючи на очевидно кримінальний характер охоплюють предметів і явищ, арготизми, що входять в аналізовану групу, виявляють явну тенденцію до переходу в розряд межжаргонной (або навіть сленгової) лексики. В окремих випадках спостерігається і зворотне явище - використання общемолодежних жаргонізмів або сленгових одиниць у функції новоутворень арготического порядку, наприклад, жаргонізми бортануть (позбутися, відв'язатися від кого-небудь; відкинути що-небудь), прокатати (несправедливо обійтися з ким-небудь) поступово придбали ще одне значення -''нечесним шляхом (за рахунок шахрайства чи вимагання) заволодіти чужими грошима чи майном'', ставши (в даному значенні) синонімами таких арготіческіх новоутворень, як кинути, понизити і т.п. і почавши вживатися нарівні з ними.

Як вже говорилося вище, частина одиниць кримінального жаргону (як ''старого арго'', так і новоутворень) перестала кваліфікуватися як така, і увійшла до складу жаргонної лексики комерсантів, наприклад: (бути) в мінусі - терпіти фінансові невдачі, потрапити в ситуацію , коли витрати перевищують доходи, навар - прибуток, отриманий в результаті перепродажу товару, здати, штовхнути, скинути - продати, піднятися - істотно поліпшити своє становище, перш за все - в фінансовому плані й ін (всього 14 одиниць). До цієї ж групи можна віднести одиниці, які містилися в жаргон спекулянтів іноземною валютою: бакс - долар США, Марківка - марка ФРН, гранд - тисяча доларів США та ін (всього 11 одиниць). Частина одиниць даної групи вже встигла застаріти і зараз практично не використовується, наприклад: фарцевать - займатися дрібною спекуляцією, прасувати - скуповувати речі у іноземних туристів для подальшого перепродажу і т.д. (всього 8 одиниць). Звертає на себе увагу також той факт, що в мові носіїв комерційного жаргону досить частотними (по цілком зрозумілих причинах) виявляються жаргонізми-найменування грошей, фінансових відносин та операцій і т.п. (наприклад: башли, капуста - гроші, башляет, Максаєв - платити, злупити - витребувати зайвого, взяти понад очікуване і т.д.). Дані одиниці, по всій видимості, можна розглядати як ближню периферію комерційного жаргону.

Окремого розгляду потребує також невелика (близько 10 одиниць) група жаргонних одиниць, номінуються реалії, близькі до кримінальної сфері (наприклад, арешт, затримання міліцією, деякі види зброї і т.д.), але вироблених не кримінальним арго, а молодіжним жаргоном (оскільки носіям молодіжного жаргону так чи інакше доводиться стикатися з подібними явищами). Сюди можна віднести жаргонізми типу акваріум - приміщення для затриманих у відділенні міліції, бобік - автомобіль патрульної групи міліції, упаковка - міліцейський автомобіль, що має відділення для затриманих, гвинтити - заарештовувати, затримувати та ін. Деякі з жаргонізмів даної групи мають синоніми в злодійському арго, які, проте, більшістю носіїв молодіжного жаргону не вживаються (або навіть просто їм не зрозумілі), в той час як відповідні одиниці молодіжного жаргону регулярно реалізуються в їх (носіїв) мови, наприклад: батіг - пістолет , острах - небезпечна бритва, гвинтити - заарештовувати, гвинт - арешт і т.д.

Підбиваючи підсумок, можна сказати, що жаргон, сленг, арго стоять поза літературною мовою, тому їх вживання у повсякденному спілкуванні не бажане. Сферою їх використання можуть стати художні твори (для передачі мови героїв і колориту епохи), публіцистичні статті викривального змісту, вечори, вікторини, сміховини тощо.

На відміну від експресивно нейтральних професіоналізмі у розмовному мовленні будь-якого професійного середовища завжди є певна кількість емоційно забарвлених слів: бублик (кермо), тачка (таксі), пиляти (важко їхати), свічка (вертикально вдарений м'яч), ляп (груба помилка), риба (набір слів, що точно відбивають розмір і ритм оригіналу - при перекладі тексту музичного твору) [13, 2-5]. Це професійні жаргонізми - емоційно забарвлені слова, які становлять спеціалізацію носіїв мови. Професійні жаргонізми мають експресивно нейтральні відповідники в загальнонародній мові. Вони належать до лексики обмеженого функціонування, для якої характерне забарвлення нелітературності. Охоплюють невелике коло понять і предметів. Жаргонна лексика дуже змінна в часі.

У ширшому значенні жаргон уживається в мовознавчій літературі для називання не професійного, а соціального відгалуження від загальнонародної мови. Жаргон (фр. «базікання») - лексикон розмовного мовлення людей, пов'язаних певною спільністю інтересів. Найчастіше, це спільність професійна, але також тривале перебування разом (армія, навчання), однакові захоплення (спортом, мистецтвом, колекціонуванням, картярством, пияцтвом тощо). Психологічною основою появи жаргонізмів є прагнення носіїв мови бути дотепними, результат властивого людям бажання порозважатися.

Дуже багато жаргонізмів виникає в молодіжних колективах, зокрема в студентських та учнівських: трояк (оцінка «задовільно»), плавати (показувати неглибокі знання на іспиті чи заліку), читати по діагоналі (читаючи підручник, пропускати абзаци, а то й цілі сторінки), ботаніка, географія (учителька ботаніки або географії). Отже, найбільше жаргонізмів - це слова загальнонародної мови, вжиті в специфічному значенні: киряти, мерзавчик, свиснути, пописати (порізати), затирити, балерина (відмичка), академія (в'язниця), фара (око), злиняти (зникнути), випасти в осад (заціпеніти від чогось незвичайного). Крім того, це деформовані загальновживані слова: маг (магнітофон), велик (велосипед), телик (телевізор); запозичення з інших мов: фраєр («початківець» - від німецького жаргонізму з тим самим значенням; калькування: провалитися («зазнати невдачі») - від однозначного німецького [13, 2-5].

Багато жаргонізмів і професіоналізмів має інтержаргонний характер. Наприклад, ажур у мовленні бухгалтерів означає «на сьогодні», поза бухгалтерським середовищем - «усе гаразд»; пасувати в жаргоні картярів має значення «відмовлятися від гри до наступної роздачі карт», у ширшому вжитку - «ухилятися від виконання своїх обов'язків».

Арго - умовна говірка певної соціальної групи з набором слів, незрозумілих для невтаємничених у справи цієї групи. Якщо жаргон - суспільна забава, мовна гра, підпорядкована бажанню посилити експресію, то арго є засобом спілкування злодіїв, рекетирів, діячів мафіозного світу та інших антисоціальних елементів, що хочуть приховати свої наміри від решти членів суспільства. Це своєрідний мовний код. Колись існували замкнені соціальні групи (лірники, жебраки), для яких арго було знаряддям самозахисту й боротьби з кривдниками. Були злодії міжнародного класу, що володіли іноземними мовами, тому в арго багато іншомовних слів. До створення арго доклали зусиль і бурсаки, внісши в цю «мову» чимало коренів грецьких слів: кимарити - «спати», крисо - «м'ясо», ширин - «сир», мікрий - «малий», крим - «гріх», ставрошини - «молитви».

Тепер арго в повному обсязі не існують. Спілкуються антисоціальні елементи загальнонародною мовою, пересипаною старими арготизмами та арготизмами новоствореними для відбиття реалій сучасного життя. Жаргонізми й арготизми перебувають поза літературною мовою [3,188-192].

Часто в науковій літературі ототожнюють поняття «сленг» і «жаргон».

Спільні та відмінні риси для обох явищ.

Риси спільні: використання сленгу та жаргону на позначення нелітературного мовлення, тобто не обмеженого літературними нормами; перехід у сленг жаргонних лексем свідчить про наявність спільних одиниць в обох системах; за допомогою сленгової та жаргонної лексики передається ставлення мовця до предмета чи до адресата, що вказує на їх емоційно-експресивний характер; сленгові та жаргонні одиниці містять у собі часто оцінну характеристику, отже, їм властива оцінна функція; сленгізми та жаргонізми непрямо називають певний предмет чи явище, отже, виконують евфемістичну функцію.

Риси, відмінні для сленгу та жаргону: сленг як соціально зумовлене мовне явище утворюється й функціонує на основі жаргонних одиниць декількох мовних груп чи угруповань, що вказує на його характеристику як загального й відкритого мовного явища; сленгові одиниці є не настільки функціонально обмеженими порівняно з жаргонними, які побутують у межах певної групи чи групового утворення.

Поняття «жаргон» є тотожне поняттю «сленг» за умови «негерметичності» певної соціальної спільноти.

Поняття «жаргон» не є тотожне поняттю «сленг», якщо історично вказує на обмеженість групи його носіїв, а також на вузькість семантичного поля.

Динаміку розмовної мови міста, починаючи з початку 90-тих років XX ст., досліджують українські та російські мовознавці.

Різноманітні аспекти соціально-мовної диференціації уснорозмовної, художньо-літературної, публіцистичної комунікації не так давно почали привертати увагу українських мовознавців, літераторів у той час, як славістиці вже вдалось успішно подолати існуюче в 30-60 pp. табу на вивчення «забороненого плоду арго, жаргонів сленгу».

З-поміж актуальних проблем української жаргонології слід виділити три основні:

1) здійснити глибоке науково-теоретичне осмислення в синхронному та діахронному аспектах, соціальну диференціацію української мови в різних стилях, дослідити становлення й еволюцію субстандартної лексики від арготичних систем ХІХ-ХХ ст. до теперішніх жаргонних субмов, що формують соціальні, територіальні різновиди сленгу та просторічного вокабуляру національної мови [22, 169-176];

2) по всій території України методом анкетування та включеного спостереження дослідити живомовну практику різних соціальних та вікових груп населення, орієнтованих різною мірою на жаргонізовані стилі спілкування [22, 169-176];

3) укласти серію словників жаргонної лексики різних соціальних груп. Вирішення названих проблем невіддільне від інвентаризації жаргонної лексики, яка впродовж останніх 15 років посідає визначене місце в стилях художньої літератури, мові засобів масової інформації, друкованій газетно-журнальній періодиці та ін. [14, 69-71].

Проблема сленгу в урбаністичних формах комунікації стала об'єктом наукових зацікавлень українських дослідників. Теоретичні проблеми вивчення міського сленгу на українському мовному ґрунті вперше були порушені Ю.В. Шевельовим у 1931 році. Сьогодні загальним особливостям сленгу в системі розмовної мови міста присвячені роботи Л.Т. Масенко, Л.О. Ставицька, И.О. Шовгун та ін. У сучасній лінгвістиці бракує чіткого термінологічного окреслення міського сленгу, визначення його місця серед інших соціальних діалектів національної мови.

Жаргонізми вільно вживаються у мові сучасної української публіцистики. «На шляху різного ступеня розширення жаргоновживання, -зазначає Л.О.Ставицька, - відбуваються інтенсивні соціокомунікативні та власне семантичні процеси , що дає підстави говорити про соціосемантичні параметри функціонування жаргонної лексики. Лексикографічною паспортизацією жаргонної лексики звичайно є соціальні маркери, співвіднесені з жаргонними субкодами. Семантичне наповнення жаргонної номінації віддзеркалює різні аспекти життєдіяльності соціуму, його ціннісну орієнтацію у світі. При утворенні бі-, інтержаргонних полів семантика жаргонізму змінюється, кожен соціум модифікує семантику слова відповідно до своїх комунікативно-прагматичних потреб та інтенцій». Наприклад, молодіжна субмова, засвоюючи кримінальний жаргон, нейтралізує семи, пов'язані з реаліями злочинного світу: висіти - «відбувати покарання» у мові молоді «висіти, зависати» означає 1) перебувати у певному місці протягом невизначеного часу, 2) постійно вживати наркотики.

Мовний процес переходу нелітературних (знижених, жаргонних) слів у розмовні є свідченням зростання ролі розмовності не тільки в особистісній комунікації, а й у суспільній. Як зазначає В.Г.Костомаров, «свіжість, відвертість, експресія розмовного мовлення відповідає сучасникам смакам суспільства й епохи. І не можна не визнати, що розмовність є найбільш перспективним, органічним джерелом динаміки літературного стандарту» [21, 7-8].

Жаргон як соціальне і мовне явище породжує не тільки нові номінації, але й яскраві, образні, що несуть заряд виразності, слова. Досить часто номінативна функція жаргонізму тісно поєднується з образністю й оцінністю. Жаргонізми, включаючись у дискурс, виступають одночасно і номінативною одиницею, і експресемою, і стилістичним маркером.

Початковий етап актуалізації жаргонізмів пов'язаний зазвичай з яскравою стилістичною маркованістю, яка поступово зникає. Поняття «жаргонізм» об'єднує неоднорідні з точки зору походження і характеру використання лексичні ресурси. Нові соціальні умови і новий лінгвістичний контекст їх функціонування вплинули на актуальність існуючої раніше кваліфікації жаргонізмів: арго - мова кримінальної субкультури; молодіжний сленг - студентський жаргон, мова наркоманів, мова металістів тощо. Різноспрямованість процесів сучасної номінації призвела до того, що у переважній більшості жаргонізми втратили свої самобутні родові ознаки, і первинне джерело їх виникнення не завжди можна встановити.

Для жаргонної лексики характерною є «корпоративна форма його породження та існування». На думку Л.О. Ставицької, функціонально-стилістичний параметр жаргонної лексики насамперед пов'язаний із потужною сміховою першоосновою, що є складником культури як такої та національної сміхової культури зокрема. Вибір певного жаргонізму пов'язаний з метою досягнення ефекту зневажливості, недбалості до позначуваних реалій, певної відстороненості від описуваних явищ і подій. Цей процес чітко виражений у сфері функціонування жаргонної предметної лексики: у назвах одежі, предметів побуту, транспортних засобів тощо. Наприклад; одяг - «шмотки»; авто - «тачка»; телевізор - «ящик»; автомат Калашникова - «калош», зібрання відомих людей певного регіону -«клумба»; радіо - «брехунець»; будинок - «хібара»; сміттєзвалище - «бомж-таун»; хабарі у конвертах - шонверташки»; засклені балкони - «шпаківшт тощо.

Здатність лексичних варіантів (гіпонімів) взаємозамінюватися на позначення предметів, понять у межах одного роду - явище, якщо брати до уваги словники жаргонів, досить поширене. Гіпонімічні заміщення регулярно зустрічаються у різних тематичних групах лексики, і такі «переміщення» гіпонімів можливі лише на фоні літературної мови, у тих випадках, коли носіям жаргонів добре відомо, як співвідносяться слово з детонантом у кодифікованій мові.

Л.О. Ставицька у вступній статті до словника «Український жаргон» «Українська мова без прикрас» наголошує на тому, що в сучасній україністиці гостро відчувається брак словників ненормативної, зокрема жаргонної, лексики. Кожна цивілізована нація має до свого користування словники такого типу, а відповідна лексика з необхідною соціостилістичною стратифікацією представлена у словниках національних мов. Відставання української жаргонології та лексикографії виявляється хоча б на тлі російських мовознавчих досліджень цього ґатунку, адже тільки від 1991 року в Росії видано понад 30 тлумачних словників соціально (кримінальний, молодіжний, військовий та ін.) та регіонально (лексикографічне опрацювання В. Єлістратовим московського арго; зібрання південного арготичного ареалу тощо) різнотипних підсистем субстандартної лексики, а також живої розмовної мови. Усебічна лексикографічна фіксація та серйозне науково-теоретичне вивчення семантичної природи жаргонного лексикону дали змогу російським науковцям видати два фундаментальні словники.

В активі російської культури перебувають також численні перекладні (російсько-іншомовні й навпаки) словники ненормативної лексики, що їх видавали й далі видають у Німеччині, США, Великій Британії, Чехії та інших країнах.

Отже, проблема сленгу є предметом постійного наукового пошуку.

В Україні існує два майже аматорські лексикографічні видання, видані мізерним тиражем, недоступні широкому загалові: Перший словник українського молодіжного сленгу. «Словник українського сленгу» (2005) Кондратюка Т.М. містить понад 5 тис. слів і словосполучень, узятих із живої мовної стихії, що широко вживаються представниками різних вікових, професійних, соціальних прошарків в останні десятиліття. При створенні словника було використано лексичний матеріал творів відомих українських письменників Л. Дереша, Ю. Андруховича, О. Забужко та інших.

На жаль, українського періодичного видання, присвяченого сленгу, поки що не існує, але мовний матеріал і дослідження з цієї тематики друкуються в газеті «Постпоступ», журналі «І», збірнику наукових праць «Мова та історія» тощо. Газету «Молоток» дослідники сленгу виділяють із-поміж інших видань тому, що вона «розмовляє сленгом», тоді як інші видання, переважно молодіжні, використовують сленг в основному як експресивний засіб («Cool», «Тусовочка», «Бумеранг» тощо).

Нині в Києві існує щонайменше три осередки наукового вивчення сучасного сленгу:

- на кафедрі сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (координатори досліджень - доценти Н.П.Плющ і Ю.Л. Мосенкіс);

- на кафедрі російської мови того самого закладу (координатор - професор Л.О. Кудрявцева);

- відділ соціолінгвістики Інституту української мови НАНУ (координатор - Л.О. Ставицька) [16, 20-23].

Л.О. Ставицька вказує на деякі причини занедбаності української жаргонології. Крім об'єктивного існування української філології в умовах тоталітарного режиму, який унеможливив мовну «інакшість» усного та писемного самовияву закликає взяти до уваги, що в українській культурі мова сприймається не прагматично, як засіб комунікації, а як національний скарб, - надзвичайно цінний складник національного надбання. Природно, що за такого сприйняття культивування літературних стандартів набуває особливої ваги.

Таким чином, варто зазначити, що головна відмінність в термінах сленг, жаргон та арго в ступені їх відкритості загалу та кількості груп мовців, що використовують певний соціолект. Також різниця між сленгом і жаргоном пояснюється історичними конотаціями й традиціями вживання.

РОЗДІЛ 2. МОЛОДІЖНИЙ СЛЕНГ ТА КРИМІНАЛЬНЕ АРГО У СИСТЕМІ РОЗМОВНОГО МОВЛЕННЯ

2.1 Студентський жаргон як мовне явище

Сучасні геополітичні тенденції зближення світових культур та проблеми міжнаціонального спілкування зумовлюють актуальність проведення лінгвістичних досліджень, спрямованих на вивчення національно-культурної специфіки мовних явищ. Сленг як різновид мовного субстрату традиційно привертає увагу вітчизняних і зарубіжних філологів завдяки яскравому емоційно-експресивному забарвленню, лаконічності й образності, здатності постійно змінювати кордони, що розділяють його з мовною нормою.

Молодіжний сленг, за Ю. Василенко, являє собою окремий пласт національної мови, який відображає певною мірою рівень культури, освіченості, розвитку суспільства .

Молодь, як носій молодіжного сленгу, є внутрішньо неоднорідною соціально-демографічною групою, де студентство було і залишається найбільш освіченим прошарком молодого покоління, отже, і мова, якою воно користується буде перебувати в рамках норми, але з включенням жаргонізмів, пов'язаних з певним періодом становлення в їхньому житті, процесом навчання [3, 188-192]. Сленг, як найбільш використовуваний функціональний різновид мови для спілкування в «своєму колі», є проявом вікового конфлікту, показником невідповідності між запитами студентської молоді і можливостями їх реалізації. Дане протиріччя знаходить висвітлення в мовній компетенції молодого покоління.

За визначенням В.О. Дорди, студентський сленг містить лексику як мінімум трьох лексико-стилістичних підсистем: нестандартної розмовної мови, професійного жаргону й вульгаризмів [3, 188-192]. Використання сленгу студентами має місце у колі друзів, близьких чи знайомих. Залежно відконкретної ситуації спілкування може застосовуватись спеціальний студентський сленг (сленг певної навчальної групи навчального закладу), сленг спортсменів у спортивній секції, у компанії друзів - молодіжний сленг і т.ін. Використання сленгізмів у спілкуванні з випадковими знайомими та незнайомцями не схвалюється. Значну частину одиниць студентського сленгу представляють лексеми, які є дублетами нейтральних або розмовних одиниць.

Найяскравішими дослідженнями студентських жаргонів стали розвідки таких мовознавців, як І. Щур та І. Примачик. Ірина Щур у своїх працях запропонувала стилістичну оцінку частині жапгонізмів, що перейшли з кримінального арго в молодіжне середовище [27]. І. Примачик розглянула основні шляхи та способи творення комп'ютерного жаргону та лексику, що перейшла до офіційної термінології комп'ютерників [12, 11-15].

У сучасній українській мові найвиразніше виділяються жаргонізми, які побутують у молодіжних колективах, зокрема у середовищах студентів та старшокласників. Частина з них - професійного характеру, зокрема, фак -факультет, історичка, істеричка - викладач історії, економіст - студент економічного факультету; закатати, скатати - списати (завдання, контрольну); пара, кілок - незадовільна оцінка, читалка - читальна зала, хвіст - нескладена, невиконана робота (лабораторна, контрольна та ін.).

Але багато емоційно забарвлених слів учнівського та студентського середовища мають інтержаргонний характер і трапляються у різних молодіжних колективах. Це - жартівливі та зневажливі звертання чи характеристика своїх однолітків, товаришів, знайомих, викладачів, батьків: архаровець, предки, старий; гаврик - середньостатистичний, той, що нічим не вирізняється серед інших; дилда, шпала - здоровенний, високий; дрищ, слабак - непрактичний, фізично слабкий, кволий; шоха, шестірка - підлиза, людина, яка виконує доручення, забаганки сильної «крутої» компанії, та ін.

Провівши опитування, нам вдалося встановити, що 70 % респондентів постійно послуговуються жаргонізмами у своєму мовленні, 18 % іноді використовують їх і 12 % ніколи не вживають жаргонізми.

Вважаємо, що згрупувати та досліджувати всі жаргонізми доцільно за сферами використання, тематично:

* університет, навчання, колектив;

* дозвілля та спорт;

* оцінювання явищ, людей, предметів;

* побут, захоплення;

* прізвиська та ін.

Спілкуючись зі студентами-однолітками, старшокурсниками, а також студентами інших навчальних закладів м. Сум, ми виокремимо лексеми, які об'єднуються в певні семантичні групи. Проілюструємо деякі з них.

Університет, навчання, колектив.

- найменування навчальних предметів: фізра - заняття з фізичної культури, інглиш - заняття з англійської мови, вишка - заняття з вищої математики, лаба - лабораторна робота;

- найменування інших реалій навчального процесу: шпора - шпаргалка; заучка, ботан - людина, яка завчає матеріал, дуже часто не розуміючи його; шамовошна, їдалка - їдальня; Камчатка, гальорка - останні ряди в аудиторії; зашиватися, завалити - не скласти контрольну, екзамен; спалитися - виказати себе якимись діями; жалити - створювати проблеми; ботати, ботанити - посилено вчитися; груповуха - компанія, група; гризун - людина, яка присвячує багато часу навчанню; аграрій - студент СНАУ; зубр - студент, який все вчить; ботан - студент-ботанік, філік - студент філфаку; тусня, тара - компанія; мелюзга - студент І курсу Академії банківських справ; студентська удовиця - жителька університетського гуртожитку, яка вступає у зв'язок із студентами декількох курсів; кілер - найважчий курс у навчанні; меридіан - половина терміну навчання (2,5 роки); смокер - вечірка для хлопців-старшокурсників (СНАУ); степуха - стипендія; хвіст - відомість для ліквідації заборгованості; мусуватися - проводити час в барі; провалився - не склав іспит; орда - коло друзів; братан - друг; піти - люди; тормоз - людина, що довго й погано все розуміє; - скатати - списати; злиняти - втекти з занять; закосити - прогуляти заняття; капець - кінець; згоріти - не скористатися шпаргалкою; заникати - сховати; рєпа - репетиція; друпляти - прогуляти пари; гуртак - гуртожиток; шпора -шпаргалка; плавати - погано знати матеріал; врубитися - зрозуміти; дезе -домашнє завдання.

Для цієї групи характерна традиційність.

Слова, що стосуються сфери дозвілля та спорту, можна поділити на декілька груп:

- лексеми, які називають частини тіла: віза, диня, харя - обличчя; ласти, папаши, клішні - ноги;

- лексеми, що позначають одяг, аксесуари й взуття: джини - джинси, светр з капюшоном - реглан, шкіра - куртка, пітники - панчохи;

- лексеми, що називають різну побутову техніку: комп - комп'ютер, клава - клавіатура; скинути, перекинути - скопіювати інформацію на диск, дискету; винт - вінчестер; лазер - лазерній принтер; СНУД - комп'ютерний вірус; млинець - старий компакт-диск; гальмувати - погано працювати на комп'ютері; інет - Інтернет; батони - клавіші.

Слова, що оцінюють явища, людей, предмета, мають яскраво виражене позитивне чи негативне ставлення. Наприклад: шик, голімо, бичара, фігня, діваха, мура, муть, стопудово, ништяк, коронно, голяк, нормальок, кльовий, красапєта, красава, крисюк, лапу ля, лошара, очколуп, тугодум, ту пак, ту пор, фуфло, хахаль, чмирь, чмо, чувак, чмошник, иікєт, брехло, файло, галімий, естонець, кавалер, казявка, кентяра, дружбан, коза (дівчина), куколка (маля), тьолка, фраєр, чувіха (дівчина), шнурки (батьки), класний, крутий, хітів, крейзовий.

До слів четвертої сфери відносять багато малих груп, утворених із лексем вищезгаданих груп, тому доцільно назвати найчисленнішу:

- лексеми, що називають гроші: лавандоси, лаве, дуби - гроші, переважно так називають гривні; косар, штука, кусок, - тисяча грошових одиниць; капуста, убиті ондатри (від скорочення у.о.) - долари; єретики, єноти, еврики - евро; гриці, грицики - гривні.

Слова сфери «прізвиська» можна розділити за такими групами:

- найменування викладачів: фізичка, реп, мовичка, видозміна цих слів залежить від того, як студенти виберуть прізвисько викладачу, тому ці жаргонізми постійно змінюються;

- жартівливі прізвиська, дані одногрупникам, товаришам, друзям: Назіра, Наріч (хлопця звуть Назар), Молот, Іська, Білочка, Кадет, Директор, Бос, Бега, Стае, Зуб то. ін.;

- насмішливі прізвиська, придумані одногрупниками, товаришам, друзям: Впас, Гусь, Діч, Лис, Ворон і багато інших. Лексеми цієї групи в більшості випадків є грубими та носять образливий характер.

Студенти створили низку фразеологічних зворотів, більшість із яких має яскраве емоційне забарвлення. Наприклад: ловити ха-ха - сміятися, веселитися; гнати біса - жартувати; нарисувати тему - подати ідею, дістати щось рідкісне; бути в темі - приєднуватися.

Багато лексем молодіжного сленгу семантично дублюють поширені в інтержаргоні одиниці без будь-яких трансформацій: шари, моргала, баньки (очі); лимон (мільйон грошових одиниць); стріляти (просити); поїхати (збожеволіти); бичок, чинарик (недопалок); кабак (ресторан); хахаль (кавалер, наречений); кішка (жінка легкої поведінки); миша (кишеньковий злодій); криса (той, хто краде у своїх); малахольний (ненормальний); чорнило (червоний портвейн); біоміцин (вино «Біле міцне»); шнобель, нюхало (ніс); замокруишти (вбити).

Походження деяких слів молодіжного сленгу зрозуміти досить легко. Так, наприклад, не становить труднощів пояснення таких слів як зубр (людина, яка присвячує забагато часу навчанню), це слово, вочевидь, пішло від дієслова зубрити (вчити напам'ять); подібна ситуація в словах парохід (той, хто відвідує пари) та парогуль (той, хто пропускає заняття) що складаються з двох основ пара та ходити (в першому випадку ) і гуляти (в другому); гурток (гуртожиток) та інші. Цікавим є походження слова кентавр -підлабузник. Подібні слова є досить поширеними і завойовують позиції, через те, що мають яскраво виражене іронічне забарвлення, а це притягує молодь, адже володіти добрим почуттям гумору - це «модно», «класно» і «хіпово». Власне, почуття гумору допомагає виділитися з загалу та підкреслити свою особистість.

Підбиваючи підсумки сказані вище, можна зазначити, що студентський сленг є складним мовним утворенням, що відбиває соціально-психологічні особливості студентської субкультури, в якій, у свою чергу, знаходить відображення загальні суспільно-політичні та економічні процеси. Оскільки студентство характеризується загалом активною життєвою позицією та підвищеним ступенем освіти у порівнянні з іншими прошарками молоді, то мовні засоби студентського спілкування, або сленгізми, мають тенденцію до поширення і входження до розмовної та нормативної лексики, а лексеми інших субкультур входять до студентського сленгу.

2.2 Поняття про кримінальне арго

За свідченням Л. Ставицької , чільне місце у формуванні мовленнєвої культури молоді посідає кримінальне арго (франц. argot - жаргон) - штучно створювана умовна говірка якої-небудь вузької замкненої соціальної або професійної групи, незрозуміла для сторонніх. У своєму дослідженні «Про взаємодію жаргону і сленгу» вона зазначає: «Кримінальний жаргон має здатність блискавично проникати в соціальні сфери законослухняних громадян: спочатку це лексика стає надбанням мови соціальних низів, а згодом «завойовує позиції» у міському розмовно-побутовому мовленні, проникає в мову радіо, преси, телебачення, ну і звичайно ж, у різні корпоративні, професійні лексичні системи, тобто стає надбанням інтержаргону».

Іноді термін «арго» вживається на позначення певного соціального чи професійного відгалуження від загальнонародної мови (наприклад, арго артистів, музикантів, спортсменів, військовослужбовців та ін.), тобто в тому ж значенні, що й термін жаргон. У вужчому розумінні арго - мова «соціального дна», декласованих та антисоціальних елементів (рекетирів, злодіїв, жебраків, бомжів, картярів-шулерів тощо). Виникнення арго пов'язане ще з тим періодом історії мови доби феодалізму, коли існували замкнені корпорації ремісників, бродячих торгівців, жебраків та ін., які з метою самозахисту та відособленості від решти суспільства й збереження своїх професійних таємниць створювали спеціальні мовні коди. В українській мові здавна відомі арго сліпих кобзарів і лірників - т.з. лебійська або шлепецька (сліпецька) мова, а також кушнірів, кожухарів, шаповалів, рашевців (бродячих торгівців) тощо. Арго цих соціальних груп у цілому мають спільні риси з незначними місцевими чи професійними відмінностями. В основі цього соціолекту звичайно лежить загальнонародна мова та її граматична система, проте вони істотно відрізняються від неї словниковим складом. Так, у найдослідженішому в українському мовознавстві лірницькому арго найуживаніші в загальнонародній мові слова мають свої специфічні відповідники. Серед них є незначна частина утворень від іншомовних коренів, наприклад, гальомий - великий (пор. болг. голям), дикона - десять (пор. грец. бєха), мікрий - малий (пор. грен, ціхрод). Решта ж слів є утвореннями від загальновідомих слів з прозорою чи не зовсім ясною внутрішньою формою та своєрідною будовою, невідомими в загальнонародній мові (висюлька - яблуко, пор. висіти; котинь - віз, пор. котити; скрипота, скрепи - двері, пор. скрипіти; ботняк - буряк, пор. ботвина) або деформованими шляхом заміни звуків, додавання, усічення чи перестановки складів тощо словами загальнонародної мови (батузник - мотуз, кідро - відро, лоботи - чоботи, пасорити - пасти, ставреник - вареник, кудень - день, кузавтра - завтра, бимій - мій). Словозміна і утворення префіксованих форм відбуваються за законами загальнонародної мови.