Типи трансформацій при перекладі документів НАТО

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Соціальні процеси, які відбуваються в Україні, передусім поширення міжнародних контактів, висунули до порядку денного низку завдань, що потребують термінового розв'язання. До них належить питання про підвищення якості перекладу у всіх галузях діяльності. Однією з таких галузей є військова. Військовий переклад має багато спільного з аналогічним видом діяльності в інших галузях, але має і специфічні риси, які вичерпно ще не виявлені. Особливо це стосується перекладу документів НАТО. Приєднається Україна до НАТО чи не приєднається - вирішувати політикам, але в будь-якому разі перекладач повинен швидко і якісно відтворювати зміст документів НАТО засобами рідної мови, орієнтуватися в матеріалах, пов'язаних з діяльністю військових структур цієї організації. Тим часом питання про особливості документів НАТО як специфічного тексту ще не було об'єктом наукового аналізу. Реальною стала проблема дослідження оптимальних способів перекладу та типів трансформацій одиниць названого оригіналу.

Актуальність теми дипломної роботи підтверджується її відповідністю сучасним напрямам наукового аналізу в перекладознавстві, значенням для побудови методик наукового аналізу перекладу взагалі, практичною спрямованістю. Про відповідність обраного напряму сучасним науковим парадигмам свідчить той факт, що питання стосовно адекватності перекладу та його способів, типів трансформацій, нормативних аспектів незмінно перебувають у центрі уваги вчених. Їм присвячені роботи В.Н. Комісарова , В.І. Карабана , Я.І. Рецкера, Л.К. Латишева, І.С. Шевченко і багатьох інших. Дослідження типів трансформацій у перекладі документів НАТО допоможе більш глибоко осмислити трансформації взагалі та механізм їх дії і роботі з військовим текстом зокрема. Практичний аспект актуальності дослідження обраної теми не викликає жодних сумнівів, оскільки збільшення арсеналу практичних рекомендацій та довідників для перекладачів в жодному разі не буде зайвим.

Важливість вивчення трансформацій перекладу відзначалася в науковій літературі неодноразово. При цьому зверталася увага на залежність трансформацій від стилю тексту оригіналу та його дискурсових особливостей , але питання про те, в чому ж саме полягає ця залежність вичерпно ще не досліджене. Потребує ретельного аналізу і проблема доцільності трансформацій та оптимального вибору їх типу, яке теж ще не вивчене глибоко і всебічно. З урахуванням викладеного обиралися об'єкт та предмет дослідження, формулювалися його мета та завдання.

Об'єкт дослідження - трансформації перекладу.

Предмет дослідження - типи трансформацій при перекладі документів НАТО.

Мета дослідження - виявити особливості трансформацій при перекладі документів НАТО. Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі завдання:

Створити модель дослідження типів трансформацій при перекладі документів НАТО.

Виявити специфіку лексичних трансформацій матеріалів НАТО.

Визначити особливості граматичних трансформацій документів НАТО.

Виявити характер референтних модифікацій тексту оригіналу, зумовлених трансформаціями.

Запропонувати критерії визначення доцільності/недоцільності трансформацій.

Матеріалом дослідження слугував довідник НАТО та його переклад українською мовою. Аналізу було піддано 50 статей названого документу.

Етапи аналізу та методи, що використовувалися, були спрямовані на виконання конкретних завдань. На першому етапі було проаналізовано теоретичні роботи, присвячені проблемі трансформацій. Була дана дефініція терміну “трансформація”, узагальнена інформація про типи трансформацій та чинники, від яких вони залежать. З опорою на теоретичні джерела було створено модель аналізу трансформацій матеріалів НАТО. При цьому використовувався метод узагальнення, класифікації, систематизації матеріалу.

На другому етапі з використанням методів порівняння, компонентного аналізу та синтезу були виділені трансформації в текстах українського перекладу та виявлені їх типи. З приверненням арсеналу методів описового аналізу були схарактеризовані специфічні риси трансформацій текстів НАТО.

Третій етап був пов'язаний з аналізом референтних модифікацій змісту тексту перекладу. Це стало можливим завдяки методам зіставлення, компонентного аналізу та синтезу.

На четвертому етапі аналізувалося питання про доцільність/недоцільність трансформацій, широко використовувався метод лінгвістичного моделювання та зіставлення.

Теоретична значущість дослідження зумовлена тим, що інформація про типи трансформацій у перекладі документів НАТО доповнює уявлення про особливості галузевого перекладу, уточнює критерії вибору типу трансформацій та визначення їхньої доцільності/недоцільності. Запропонована модель дослідження може використовуватися при вивченні типів трансформацій у перекладі текстів інших галузей.

Практичне значення дослідження визначається його спрямованістю на діяльність перекладача: результати дипломної роботи можуть використовуватися як практичні вказівки до перекладу документів НАТО, а поданий у додатках словник назв організацій, установ та документів, на які спирається діяльність НАТО, допоможе запобігти помилкам перекладу.

Новизна роботи визначається тим, що в ній створена модель дослідження трансформацій, запропоновані критерії визначення доцільності/недоцільності трансформацій, внесено низку уточнень в переклад документів НАТО.

Звернемося до питання про теоретичне підґрунтя дослідження.

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження типів трансформацій

1.1 Типи трансформацій як проблема лінгвістики

Найбільш повно і глибоко питання про типи трансформацій розглянуте в роботах. Воно стало одним із ключових у денотативній теорії перекладу, в якій основна увага приділяється ідентичності двох ситуацій, що описуються за допомогою іноземної мови (ІМ) і мови перекладу (МП). При встановленні зв'язку між цими ситуаціями одиниці оригіналу і перекладу розглядаються лише як проміжні посередники. З іншого боку, власне процес перекладу може бути представлений і в інший спосіб: перекладач одержує оригінал, виконує певні операції з оригіналом і в результаті створює текст перекладу. Дії перекладача можна в цьому випадку розглядати як роботу деякої системи, на "вхід" якої подається оригінал, а на "виході" створюється переклад. Іншими словами, основу перекладацької діяльності буде становити своєрідні перетворення, або трансформація оригіналу в текст перекладу.

На таких уявленнях про перекладацьку діяльність і базується трансформаційна теорія перекладу. Виникнення цієї теорії пов'язане з ідеями лінгвістичної теорії, відомої під назвою "трансформаційної граматики". Трансформаційна граматика розглядає правила породження синтаксичних структур, що характеризуються спільністю лексем і основних логіко-синтаксичних зв'язків, наприклад: "Хлопчик кинув камінь", "Камінь був кинутий хлопчиком", "Кинутий хлопчиком камінь", "Кидання каменю хлопчиком". Подібні структури можуть бути отримані одна з іншої за відповідними трансформаційними правилами. Відрізняючись за формою одиниць, що їх складають, такі структури мають значну, хоча і не абсолютну, спільність (інакше "інваріантність") плану змісту.

Трансформаційна граматика не просто співвідносить один з одним структури, зв'язані правилами трансформації. Вона вважає деякі з таких структур вихідними ("ядерними"), а інші структури ("трансформи") виводить з невеликої кількості ядерних структур чи, навпаки, зводить до ядерних структур. Так, наприклад, якщо за ядерну прийнята предикативна структура "діяч - дія" - "Хлопчик1 читає2", те з неї легко виводяться інші трансформи, що зберігають це основне відношення: "Читання2 хлопчика1", "Читаючий2 хлопчик1", "Прочитане2 хлопчиком1" і т.ін.

У загальній теорії перекладу можна виділити два напрямки, які по-різному використовують ідеї трансформаційної граматики. Перший напрямок розглядає сам процес створення тексту перекладу як перетворення одиниць і структур ІМ в одиниці і структури МП - йдеться про трансформаційно-семнатичну модель перекладу. Мається на увазі, що внутрімовні трансформації і переклад з однієї мови іншою - явища одного порядку і що переклад являє собою ряд міжмовних трансформацій.

Другий напрямок розробки трансформаційної теорії перекладу, не розглядаючи як трансформацію сам перехід від ІМ до МП, описує ряд етапів перекладацького процесу в термінах трансформації - такий підхід характерний для ситуативної теорії перекладу.

Ця теорія, насамперед, постулює можливість зведення всього різноманіття мовних форм ІМ і МП до якогось порівняно невеликого (принаймні, доступного для огляду) числа структур. Вважається, що між подібними структурами ІМ і МП існує повна еквівалентність. У будь-яких двох мовах існує певний набір одиниць з тим самим змістом. Саме ці одиниці є "ядерними", і до них за певними правилами можуть зводитися всі інші одиниці мови. Оскільки між ядерними одиницями ІМ і МП існує повна еквівалентність, переклад на рівні цих структур буде зводитися до простої підстановки, заміщення ядерної структури ІМ еквівалентною їй ядерною структурою МП.

Використання трансформаційної моделі при вивченні перекладацької діяльності є дуже корисним. Розглядаючи формальні одиниці оригіналу і перекладу як взаємозалежні трансформи, трансформаційна теорія тим самим відводить важливе місце порівняльному вивченню різномовних форм, між якими можуть установлюватися відносини перекладацької еквівалентності. Подібний підхід створює теоретичну базу для опису системи перекладацьких відповідників двох конкретних мов, що становить одну з головних задач перекладознавства. Дуже плідним є й опис у термінах трансформації самого процесу перекладу. На основі зіставлення вихідних і кінцевих форм перекладацьких перетворень стає можливим виявити різні типи трансформації при перекладі, що озброює перекладача знанням так званих "перекладацьких прийомів", які широко використовуються на практиці.

Проте з ряду причин трансформаційна теорія перекладу виявляється придатною для опису лише деяких аспектів перекладацької діяльності, головним чином, пов'язаних зі співвідношеннями граматичних структур ІМ і МП. Для опису перекладацької діяльності необхідні більш "сильні" загальні теорії перекладу.

Головна мета перекладу - досягнення адекватності. Адекватний, чи як його ще називають, еквівалентний переклад - це такий переклад, що здійснюється на рівні, необхідному і достатньому для передачі незмінного плану змісту при дотриманні норм МП.

За визначенням О.В. Федорова, адекватність - це "вичерпна передача значеннєвого змісту оригіналу і повна функціонально-стилістична відповідність йому".

Основна задача перекладача при досягненні адекватності - уміло зробити різні перекладацькі трансформації, для того, щоб текст перекладу найточніше передавав усю інформацію, викладену в тексті оригіналу, при дотриманні відповідних норм МП.

"Трансформація - основа більшості прийомів перекладу. Полягає в зміні формальних (лексичні чи граматичні трансформації) чи семантичних (семантичні трансформації) компонентів вихідного тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі"Убрать! Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода - М.: Московский лицей, - 1996. - с. 201. Я.І. Рецкер визначає трансформації як "прийоми логічного мислення, за допомогою яких ми розкриваємо значення іншомовного слова в контексті і знаходимо йому російська відповідність, що не збігається зі словниковим" […38]

Наразі існує багато класифікацій перекладацьких трансформацій (далі ПТ), запропонованих різними авторами. Розглянемо деякі з них.

Л.К. Латишев дає класифікацію ПТ за характером відхилення від міжмовних відповідників, у якій усі ПТ підрозділяються на:

Морфологічні - заміна однієї категоріальної форми іншою чи декількома;

Синтаксичні - зміна синтаксичної функції слів і словосполучень;

Стилістичні - зміна стилістичного забарвлення фрагмента тексту;

Семантичні - зміна не тільки форми вираження змісту, але й самого змісту, а саме, тих ознак, за допомогою яких описана ситуація;

Змішані - лексико-семантичні і синтактико-морфологічні.

У класифікації Л.С Бархударова ПТ розрізняються за формальними ознаками: перестановки, додавання, заміни, опущення. При цьому Л.С. Бархударов підкреслює, що подібний розподіл є значною мірою приблизним і умовним. Перестановками називаються зміни розташування мовних елементів у тексті перекладу в порівнянні з текстом оригіналу. Під замінами маються на увазі як зміни при перекладі слів, частин мови, членів речення, типів синтаксичного зв'язку, так і лексичні заміни (конкретизація, генералізація, антонімічний переклад, компенсація). Додавання інтерпретуються як використання в перекладі додаткових слів, що не мають відповідностей в оригіналі. Під опущенням мається на увазі пропуск тих чи інших слів у МП.

Я.І. Рецкер пише, що "хоча не завжди можна класифікувати кожен приклад перекладу через переплетення категорій, у загальному можна виділити 7 різновидів лексичних трансформацій: диференціація значень; конкретизація значень; генералізація значень; смисловий розвиток; антонімічний переклад; цілісне перетворення; компенсація втрат у процесі переклад»

Л.С. Бархударов (1973), Л.К. Латишев (1988), Т.Р. Левицька, А. М. Фітерман (1973), В.Н. Комісарів (1994), Я.І. Рецкер (1974) підрозділяють ПТ на лексичні, граматичні, стилістичні. Трансформації можуть сполучатися один з одним, приймаючи характер складних комплексних трансформацій. Наприклад, З.Д. Львівська (1985) вважає, що між різними типами трансформацій немає глухої стіни, ті самі трансформації можуть іноді являти собою спірний випадок, коли їх можна віднести до різних типів.

Слід відзначити ще один факт. Типи трансформацій у роботах багатьох лінгвістів подаються як способи перекладу. У цій дипломній роботі приймається підхід, у відповідності до якого типи трансформацій і способи перекладу - тотожні явища, але виділені з різних боків перекладацького процесу. Якщо розглядати перекладацький процес із позиції роботи перекладача, то їх слід кваліфікувати як способи перекладу, до яких вдається перекладач з метою адекватної передачі змісту оригіналу. При погляді на ті самі явища під кутом зору перетворень, які сталися з текстом при передачі його засобами іншої мови, їх доцільно кваліфікувати саме як трансформації. Поданий підхід здається логічним і обґрунтовується такими судженнями. Працюючи з текстом, перекладач не ставить за мету виконати ті чи інші трансформації - він обирає спосіб передачі змісту та прагматики оригіналу, який здається йому найбільш доцільним, тому дії, до яких він звертається, логічно назвати способами перекладу. Але в результаті текст перекладу являє собою структуру, не абсолютно тотожну оригіналу, а дещо трансформовану у формальному і смисловому аспектах. Саме тому, аналізуючи текст перекладу, цілком логічно назвати явища, що в ньому представлені, трансформаціями.

Отже, детально розглянемо кожен з типів трансформацій.

1.2 Питання про лексичні трансформації у науковій літературі

Лексичні трансформації застосовуються при перекладі в тому випадку, коли у вихідному тексті зустрічається нестандартна мовна одиниця на рівні слова, наприклад, яке-небудь власне ім'я, властиве вихідній мовній культурі і відсутнє в мові, що переводить; термін у тій чи іншій професійній галузі; слова, що позначають предмети, явища і поняття, характерні для вихідної чи культури для традиційного іменування елементів третьої культури, але відсутні чи які мають іншу структурно-функціональну упорядкованість у культурі, мови що перекладає. Такі слова посідають дуже важливе місце в процесі перекладу, тому що, будучи порівняно незалежними від контексту, вони, проте додають перекладному тексту різну спрямованість, у залежності від вибору перекладача.

До лексичних прийомів перекладу прийнято відносити такі: транскрипція і транслітерація, калькування, лексико-семантичні заміни, конкретизація, генералізація, модуляція, чи смисловий розвиток. Розглянемо детальніше кожну з них.

1.2.1 Транскрипція і транслітерація

Перекладацька транскрипція - це формальне пофонемне відтворення вихідної лексичної одиниці за допомогою фонем мови, що переводить, фонетична імітація вихідного слова. Іншим прийомом перекладу є транслітерація - формальне побуквене відтворення вихідної лексичної одиниці за допомогою алфавіту мови, що переводить, буквена імітація форми вихідного слова. При цьому вихідне слово в перекладному тексті представляється у формі, пристосованої до характеристик МП, наприклад, Shakespeare - Шекспір: російська форма імені випливає частково правилам читання англійського написання звуків (звуки ,, до, п є прямими аналогами вихідних), а частково трансформує їх у приблизно схожі - у тих випадках, коли в російській мові немає фонетично аналогів (англійські дифтонги перетворюються в монофтонги ,, і - по початковому елементі дифтонга).

Іншими словами, транскрипція або транслітерація (повна чи часткова), безпосереднє використання даного слова, що позначає реалію, або його кореня в написанні буквами своєї чи мови в сполученні із суфіксами своєї мови.

Транслітерація при перекладі російською мовою застосовується нерідко в тих випадках, коли йдеться про назви установ, посад, специфічних для даної країни, тобто про сферу суспільно-політичного життя, про назви предметів і понять матеріального побуту, про форми звертання до співрозмовника і т.ін.

Транслітерація необхідна саме тоді , коли важливо дотримати лексичної стислості позначення, що відповідає його звичності в мові оригіналу, і разом з тим підкреслити специфічність називаної чи речі поняття, якщо немає точної відповідності в мові перекладу. Оцінюючи доцільність застосування транслітерації, необхідно точно враховувати, наскільки важлива передача цієї специфічності. Якщо ж останнє не потрібно, то використання транслітерації перетворюється в зловживання іноземними запозиченнями, приводить до затемнення змісту і до засмічення рідної мови.

1.2.2 Калькування

Калькування - відтворення не звукового, а комбінаторного складу чи слова словосполучення, коли складові частини слова (морфеми) чи фрази (лексеми) переводяться відповідними елементами мови, що переводить. Калькування як перекладацький прийом послужило основою для великого числа різного роду запозичень при міжкультурної комунікації в тих випадках, коли транслітерація була або неприйнятна. Однак калькування як ПТ зустрічається рідше, ніж чи транскрипція транслітерація.

На відміну від транскрипції, калькування не завжди буває простою механічною операцією перенесення вихідної форми в мову, що переводить; найчастіше приходиться прибігати до деяких трансформацій. У першу чергу це стосується зміни відмінкових форм, кількості слів у словосполученні, афіксів, порядку слів, морфологічного чи синтаксичного статусу слів і т. ін..

1.2.3 Лексико-семантичні заміни

Лексико-семантичні заміни - це спосіб перекладу лексичних одиниць іноземної мови шляхом використання одиниць мови перекладу, що не збігаються за значенням з початковими, але можуть бути виведені логічно.

Логіко-семантична основа трансформацій чітко визначена в роботі В.Г. Гака: "Що ж стосується типів семантичних змін при перекладі, те оскільки предмет, що позначається, залишається колишнім, зміна найменування порозумівається взаємозв'язком понять, що у свідомості що говорить можуть співвідноситися з тим самим відрізком дійсності. Таким чином, в основі перейменування (семантичних трансформацій), так само як і в основі змін значення, таких як, наприклад, розширення, звуження, різні види переносу, лежать формально-логічні закономірності мислення, відносини між поняттями". Поширеність прийомів генералізації і конкретизації при перекладі з англійського на російську порозумівається достатком в англійській мові слів із широкою семантикою, яким немає прямої відповідності в російській мові.

Конкретизація - це спосіб перекладу, при якому відбувається заміна слова чи словосполучення іноземної мови з більш широким предметно-логічним значенням на слово в перекладі з більш вузьким значенням. Конкретизація вихідного значення використовується в тих випадках, коли міра інформаційної упорядкованості вихідної одиниці нижче, ніж міра упорядкованості відповідної їй за змістом одиниці в мові, що переводить.

Досить широко цей прийом використовується при перекладі таких слів, як: to be, to have, to get, to do, to take, to give, to make, to come, to go і т.д.

Генералізація (процес, зворотний конкретизації) вихідного значення має місце в тих випадках, коли міра інформаційної упорядкованості вихідної одиниці вище міри упорядкованості відповідної їй за змістом одиниці в мові, що переводить, і полягає в заміні частки загальним, видового поняття родовим. При перекладі з англійської мови на російську цей прийом застосовується набагато рідше, ніж конкретизація. Це пов'язано з особливостями англійської лексики. Слова цієї мови частіше мають більш абстрактний характер, ніж російські слова, що відносяться до того ж поняття.

Необхідність генералізації може бути викликана і небезпекою перекручування змісту при перекладі слова чи словосполучення його словниковою відповідністю.

У процесі перекладу те саме слово може піддаватися лексичній трансформації в протилежних напрямках: убік звуження і розширення значення, тобто може бути як об'єктом конкретизації, так і генералізації.

Модуляція, чи розвиток значення, полягає в заміні словникової відповідності при перекладі контекстуальним, логічно зв'язаним з ним. Сюди відносяться різні метафоричні і метонімічні заміни, вироблені на основі категорії схрещування.

Як відомо, всі самостійні частини мови мають категоріальне значення предмета, процесу й ознаки. Але, за спостереженнями багатьох авторів, у ході перекладу спостерігається неабияка розмаїтість замін як всередині кожної категорії, так і між різними категоріями. Для передачі того самого змісту засобами іншої мови часто не має значення, якою формою слова буде виражений цей зміст. Предмет може бути замінений його ознакою, процес - предметом, ознака чи предмет - процесом і т. ін..

Дослідження лексичних трансформацій у перекладі документів НАТО має дати відповідь на такі основні питання:

які типи лексичних трансформацій у якій мірі поширені в перекладі цих документів;

які класи лексичних одиниць (слів і усталених сполук) вимагають цілком визначених типів трансформацій;

якою мірою лексичні трансформації, здійснені перекладачем, є необхідними та доцільними;

якою мірою лексичні трансформації допускають варіювання;

у чому полягають особливості лексичних трансформацій при перекладі документів НАТО у порівнянні із загальними закономірностями;

які референтні модифікації тексту відбуваються при застосуванні лексичних трансформацій;

які чинники можуть запобігти невдалим лексичним трансформаціям;

у якій мірі лексичні трансформації залежать від стильових особливостей текстів НАТО.

1.3 Трансформації, суміжні з лексичними, як різновид перекладацьких перетворень

Порівнюючи тексти МО та МП, можна знайти ту саму інформацію, але передану іншими лексичними одиницями, наприклад, old - немолодий, coal - чорне золото. З одного боку, такий тип трансформацій можна віднести до лексичних, оскільки модифікація здійснюється за рахунок лексичної системи. Але, з іншого боку, логіка пошуку одиниці для перекладу в межах лексичної системи явно відрізняється: від пошуку аналогічних одиниць перекладач звертається до протилежних за значенням або до сполучень інших одиниць. У цій дипломній роботі явища такого типу розглядаються як такі, що є суміжними з лексичними трансформаціями. Розглянемо їх детальніше.

1.3.1 Трансформація як результат антонімічного перекладу

В основі антонімічного перекладу лежить логічне правило, відповідно до якого заперечення певного поняття може бути прирівняне до твердження семантично протипоставленого йому протилежного поняття. Фактично на внутрімовному антонімічному перекладі базуються такі словникові еквіваленти, як невірний/помилковий, невисокий/низький, недалекий/близький. Найбільше часто антонімічний переклад реалізується як заміна мовного вираження (слова, словосполучення) його антонімом з одночасною заміною стверджувальної конструкції негативною і навпаки. Комбінація лексико-семантичної і синтаксичної операцій додає цьому виду ПТ комплексний характер.

На думку вчених, використання антонімічного перекладу може диктуватися і причинами екстралінгвістичного порядку. В англійській мові про довгожителів чи людей, що прожили довгий час усупереч лиховісним пророкуванням лікарів, часто говориться з належною повагою до померлого: he (she, they) did not die till…(until…) він дожив до… Цілком очевидно, що прямий переклад російською мовою (такой-то не умирал до … года) сприймалося б як знущання над покійним. (Звичайно, ця формула мови може вживатися й в іронічному змісті, що можна визначити лише з обстановки висловлення).

1.3.2 Експлікація та трансформації, зумовлені нею

При описовому перекладі лексична одиниця іноземної мови заміняється словосполученням, яке експлікує її значення (тобто дає пояснення чи опис цього слова).

Сутність компенсації в процесі перекладу досить повно розкрита в книзі А.В. Федорова.

"У практиці перекладу зустрічається ряд випадків, коли не відтворюється чи зовсім заміняється формально далеким той чи інший елемент оригіналу, пропускається те чи інше слово, словосполучення і т.ін., але неможливість передати окремий елемент, певну особливість оригіналу теж не суперечить принципу перекладності, оскільки останній належить до всього твору як цілого. Звичайно, ціле існує не як якесь абстрактне поняття, - воно складається з конкретних елементів, які, однак, істотні не кожний окремо і не в механічній своїй сукупності, а в системі, утвореній їх сполученням, і, яка складає єдність зі змістом твору. Звідси - можливість замін і компенсацій у системі цілого, що відкриває для цього різноманітні шляхи; таким чином, втрата окремого елемента, що не грає організуючої ролі, може не відчуватися на тлі великого цілого, воно як би розчиняється в цьому чи цілому заміняється іншими елементами, іноді і не заданими оригіналом.

Відправним моментом для визначення ролі окремого елемента в оригіналі, необхідності точної його передачі, а також можливості чи закономірності його пропуску або заміни є співвідношення змісту і форми в їхній єдності" А.В. Федоров. Основы общей теории перевода. М, "Высшая школа", 1983. с. 146-147.

Таким чином, компенсацією в перекладі вважають заміну неперекладного елемента оригіналу елементом іншого порядку відповідно до загального ідейно-художнього характеру оригіналу і там, де це представляється зручним за умовами російської мови. Компенсація може мати семантичний чи стилістичний характер. У першому випадку заповнюється пропущений непередаваний у перекладі компонентів для повноти змісту.

Семантична компенсація часто застосовується для заповнення пробілів, викликаних так називаної "безеквівалентної" лексикою. Це, насамперед позначення реалій, характерних для країни іноземної мови і далеких іншій мові й іншій дійсності. Якщо ці деталі не мають принципового значення, то не буде втрати для читача, якщо їх опустити в перекладі.

1.3.3 Трансформації, зумовлені способом компенсації

Тут треба розкрити явища додавання референції, часткової втрати референції, заміни референції, заміни стильової приналежності і т. ін.

Дослідження трансформацій, суміжних з лексичними, на матеріалі документів НАТО має дати відповідь на такі питання:

наскільки поширені відповідні трансформації в перекладі текстів НАТО;

які групи слів зумовлюють необхідність застосування схарактеризованих трансформацій;

які саме модифікації смислу відбуваються і настільки вони є прийнятними;

у якій мірі схарактеризовані трансформації залежать від стильових особливостей текстів НАТО.

1.4 Теоретичне підґрунтя дослідження граматичних трансформацій

На думку вчених, розбіжності граматичної будови англійської та української мов під кутом зору перекладу виражається у двох категоріях перекладацьких проблем: проблеми перекладу в умовах подібності граматичних властивостей мовних одиниць і проблеми перекладу в умовах розбіжностей граматичних властивостей мовних одиниць у МО та МП. Крім того, специфічні ускладнення пов'язані з перетворенням окремих граматичних одиниць (морфологічні перетворення на основі словоформ) і складених граматичних одиниць (синтаксичні перетворення на основі словосполучень, речень і понадфразових єдностей).

Граматичні властивості мовних одиниць складаються з цілої низки мовних явищ: форма слова, словосполучення, речення, порядок елементів, граматичні значення форм, контекстуальні функції форм і значень. Кожного разу, розглядаючи інформаційну потужність тієї чи іншої мовної одиниці, що підлягає перекладу, ми беремо до уваги не тільки лексико-семантичне значення слів і їхніх сполучень, але і їхні граматичні властивості, що можуть істотно впливати на міру упорядкованості перекладного повідомлення.

Розглядаючи аналізоване питання на матеріалі англійської та російської мов, …. відзначає, що спільність між граматичними властивостями цих двох мов задається їхньою загальною приналежністю до індоєвропейської сім'ї і виявляється в наявності загальних граматичних значень, категорій і функцій, наприклад: категорій числа в іменників, категорій ступенів порівняння в прикметників, категорії часу в дієслова, функціональної значимості порядку слів і т. ін..

У той же час, розбіжності принципів граматичної будови, що виражається в приналежності цих мов до різних граматичних груп, відбивається в істотних відмінностях між граматичними властивостями, наприклад, в існуванні несхожих граматичних категорій: артиклі в англійській мові, дієприслівник у російській мові; повнозначне узгодження в російській мові, фіксована порядок слів в англійській мові; і т. ін..

При цьому не слід забувати, що як розходження, так і подібність між граматичними формами, їхніми функціями і значеннями можуть бути повними і неповними. Відповідно можливий повний переклад чи різні варіанти неповного перекладу. Повна подібність, як правило, зустрічається порівняно рідко, так само як і повні розбіжності, що не компенсуються. Тому головне, з чим доводиться мати справу перекладачу, - це, по-перше, ступінь необхідності компенсації і, по-друге, характер компенсації при перекладі граматичних форм.

Граматичні трансформації полягають у перетворенні структури речення в процесі перекладу відповідно до норм МП. Трансформація може бути повною чи частковою у залежності від того, змінюється структура речення цілком чи частково. Звичайно, коли заміняються головні члени речення, відбувається повна трансформація, якщо ж заміняються лише другорядні члени - часткова. Крім замін членів речення можуть замінятися і частини мови. Найчастіше це відбувається одночасно.

Слід ураховувати всі фактори, що можуть впливати на застосування граматичних трансформацій, а саме: синтаксичну функцію речення; його лексичне наповнення; його значеннєву структуру; контекст (оточення) речення; його експресивно-стилістичну функцію.

Логічна структура речення може вимагати від перекладача не тільки зміни, але і збереження іншомовної конструкції, коли це пов'язано з точністю передачі логічного наголосу.

Контекстуальне оточення речення також може вимагати його граматичної трансформації в перекладі. Найчастіше це спостерігається при перекладі англійських періодів чи ряду речень, що починаються з того самого особового займенника.

На думку …, якщо розглядати окремі види граматичних трансформацій, то мабуть, найбільш поширеним прийомом слід уважати заміну англійських іменників російськими дієсловами. Заміни іменника дієсловом може зумовлюватися різними причинами: і через відсутність відповідного іменника в російській мові, і через необхідність змінити побудова речення відповідно до норм російської мови.

Синтаксичне уподібнення, чи дослівний переклад, - такий переклад, при якому синтаксична структура оригіналу перетвориться в абсолютно аналогічну структуру перекладної мови.

Проте, за словами А.В. Федорова Федоров А.В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы): Для ин-тов и фак. иностр. яз. - с.131 "усякого роду спроби перевести дослівно той чи інший текст чи відрізок тексту призводять якщо не до повної незрозумілості цього тексту, то, у всякому разі, до ускладненості і неясності. Це те, що може бути названо "перекладацьким стилем" (чи, як іноді говориться, "перекладацькою мовою")" […131].

Розглянемо різновиди граматичних трансформацій. Зазначимо, що до граматичних трансформацій належать і суто морфологічні перетворення, і синтаксичні.

1.4.1 Власне граматичні заміни

Суто граматична заміна застосовується, коли одиниця іноземної мови перетворюється в одиницю мови перекладу з іншим граматичним значенням, однак, виражає ті ж самі логічні співвідношення. Наприклад, заміна дієслова на іменник, множини на однину і т. ін.

Такий прийом досить часто вживається при перекладі англійського герундія: у російському тексті замість герундія вживається або найбільш близьке до нього по морфологічному статусі віддієслівний іменник, або інфінітив, або специфічно російська форма дієприслівника […177]:

I'm a poor swimmer -Я плохо плаваю

It's our hope that…- Мы надеемся, что…

Оратор устало замолчал

The tired speaker was silent [Казакова, стор. 177]

Особлива смислова роль англійського артикля може бути компенсована при перекладі російською мовою за рахунок займенників:

They were powerful enough not to need a tsar, especially the tsar.

Они были достаточно могущественны, чтобы не нуждаться в каком-то царе, особенно в таком царе. [Казакова, стор. 174]

Таким чином, граматична заміна полягає в перекладі не скільки самої вихідної форми, скільки її граматичних чи значеннєвих функцій у тексті. І цей прийом застосовується в тих випадках, коли необхідно перекласти мовну одиницю, категоріальні значення якої взагалі відсутні в МП.

1.4.2 Синтаксичні трансформації

1.4.2.1 Членування речення та об'єднання речень

Членування речення - це спосіб перекладу, при якому синтаксична структура іноземної мови перетворюється у дві чи більше предикативних структур мови перекладу. Необхідність у членуванні може виникати з ряду причин. На матеріалі англійської та російської мов А.В. Федоров їх пояснив так. У російській мові, точніше в суспільно-публіцистичному стилі російської мови, спостерігається тенденція до об'єднання в рамках одного речення якомога більшої кількості предметних ситуацій. Це призводить до утворення речень, що включають декілька однорідних підметів, чи присудків, додатків, а також підрядних речень, дієприкметникових і дієприкметникових зворотів. Не можна сказати, що в англійській мові подібних речень немає, але частотність їхнього вживання і, що ще важливіше, перевантаженість структури однорідними й означальними елементами, безумовно, менше, ніж у російській мові. Унаслідок цього при перекладі ті ж предметні ситуації одержують вираження не у вигляді однорідних членів речення чи всіляких означальних зворотів, а й окремих незалежних речень.

Членування речення, при якому одне вихідне речення (частіше складне і рідше простої) перетворюється на два (і більше), частіше використовується в художньому перекладі і зумовлюється нормативними вимогами.

Англійські речення можуть бути перевантажені інформацією, що поєднує декілька відносно незалежних думок. І.В. Нешумаєв відзначає: «Зберігати в перекладі структуру подібних англійських речень недоцільно, тому що подібна перевантаженість речення інформацією не відповідає нормам російської мови» Нешумаев И. В., указ.соч., стр. 122. Наприклад:

Caldwell's strange silhouette took on dignity, his shoulders - a little narrow for so large a creature - straightened, and he moved with such pressured stoic grace, that the limp was enrolled in his stride.

(J. Updike. The Centaur)

Причудливая фигура Колдуэлла исполнилась достоинства. Его плечи - узковатые для такого большого cущеcтвa - расправились. Он шел со сдержанной стоической грацией, отчего хромота словно вливалась в его поступь.

Процес членування складного речення на декілька самостійних є найбільше яскраво вираженим випадком автономізації вихідних структур, наприклад, у драматичних творах cm. подробнее: Мизецкая В.Я., указ. соч., стр. 138- 139. :

Caesar: You have been growing up since the Sphinx introduced us the other nights and you think you know more than I do already.

(B.Shaw. Caesar and Cleopatra).

Цезарь: С тех пор как Сфинкс познакомил нас вчерашней ночью, ты выросла. И ты уже думаешь, что знаешь больше, чем я?

Тут складна синтаксична конструкція «.; and.» трансформується в 2 складнопідрядні речення «з розщепленням у самій слабкій ланці їхнього зв'язку, - перед крапкою з коми, що вказує на відносну незалежність двох блоків». Мизецкая В.Я., указ. соч., стр. 138

Іноді при перекладі доводиться одночасно звертатися і до членування, і до об'єднання речень. Так, у нижченаведеному прикладі одне речення оригіналу членується на два, причому частина другої складової (clause) англійського речення переноситься в друге (самостійне) речення російського тексту, тобто поєднується з третьою складовою. Це необхідно для досягнення смислової і синтаксичної «рівноваги» двох російських речень:

You couldn't see the grandstand too hot, but you could hear them all yelling, deep and terrific on the Pencey Side, because practically the whole school except me was there

(J.Salinger. The Catcher in the Rye).

Трибун я как следует разглядеть не мог, только слышал, как там орут. На нашей стороне орали во всю глотку - там собралась вся школа, кроме меня.

Об'єднання речень, зберігаючи «інформаційну цінність і текстову спаяність» См., например: Матузкова Е.П., Шеховцева М.Д., Фролов А.А. Перераспределение границ предложения и СФЕ при переводе. М.,1998 призводить до компресії висловлення:

Не sat in Rісhаrd's dirty old leather chair, leaving her all of the white sofa. She did not sit, or eat, but prowled along the windows, holding her glass by its steam, her white pants taking long soundless strides, her hair almost floating behind her.

(J.Updike, Marry Me)

Он сидел в грязном кожаном кресле Ричарда, оставив для Салли весь белый диван, но она не села и не стала есть, а бродила вдоль окон, держа в руке бокал, ее ноги в белых брюках бесшумно отмеряли длинные шаги, волосы чуть не летели сзади.

Приклади свідчать про те, що компоненти актуального членування висловлення, незважаючи на об'єднання внутрішньої структури, залишилися незмінними, зміст переданий без відхилень. Компресія (згортання) усередині компонентів актуального членування не викликала смислових викривлень, оскільки тема і рема при перекладі зберегли свої функції.

Об'єднання речень - спосіб перекладу, зворотний членуванню, при якому синтаксична структура в оригіналі перетвориться шляхом з'єднання двох чи більш простих речень. Об'єднання застосовується, як правило, в умовах розходження синтаксичних чи стилістичних традицій:

She ran bought her ticket and got back on the carrousel. Just in time. Then she walked all the way round it till got her own horse back. Then she got on it. She waved to me and I waved back.

Она побежала, купила билет и в последнюю секунду вернулась к карусели. И опять оббежала все кругом, пока не нашла свою прежнюю лошадь. Села на нее, помахала мне, и я ей тоже помахал [Казакова, стор. 219]

1.4.2.2 Зміна складу членів речення

Заміна членів речення приводить до перебудови його синтаксичної структури. Істотна зміна синтаксичної структури пов'язана із заміною головних членів речення, особливо підмета. На думку …., в англо-російських перекладах використання подібних замін у значній мірі обумовлене тим, що в «англійській мові частіше, ніж у російській, підмет виконує інші функції, ніж позначення суб'єкта дії» , Комиссаров В.Н., указ.соч., стр. 182 наприклад, об'єкта дії (підмет заміняється доповненням), позначення часу (підмет заміняється обставиною часу), позначення простору (підмет заміняється обставиною місця), позначення причини (підмет заміняється обставиною причини) і т. ін..

Граматична трансформація також викликається настільки частим в англійській мові вживанням іменників, що позначають неживі предмети чи поняття, у ролі «агента дії (тобто підмета), що можна розглядати як свого роду уособлення. Таке уособлення аж ніяк не є стилістичним прийомом, тому що це - явище мови, а не мови і в жодному разі не має індивідуального характеру» Левицкая Т.р., Фитерман А.М., указ. соч., стр. 90 Наприклад:

Legend (never a good historian!) had it that it was from here that one September day in 1645 Charles I watched the final stages of the Battle of Rowton Heath in which his forces were defeated by Cromwellian troops.

(D.Odgen. My Home Town)

Согласно легенде (которая редко бывает достоверной) именно отсюда в сентябре 1645 года Карл 1 наблюдал за исходом сражения при Раутон Хит, в котором его войска были разбиты войсками Кромвеля.

При перекладі довелося звернутися до граматичної трансформації: підмет англійського речення (legend) став обставиною причини. Однією з поширених трансформацій синтаксичної перебудови такого роду є заміна пасивної англійської конструкції активною російською, при якій «англійському підмету в російському реченні відповідає додаток на початку речення (як «дане»); підметом у російському реченні стає слово, що відповідає англійському додатку з by чи ж підмета взагалі немає (так звана «особова-невизначено-особова» конструкція); форма пасивного стану англійського дієслова заміняється формою дійсної застави російського дієслова» Бархударов Л. С., указ.соч., стр. 199. Автори наводять приклад:

He was met by his sister.

Его встретила сестра.

Частими є також випадки, коли підмет англійського речення при перекладі на російську мову заміняється обставиною. Ця трансформація має місце, наприклад, коли англійський підмет коштує на початку речення і виражає ті чи інші обставинні значення. У такому випадку, нерідко в російському перекладі англійський підмет заміняється обставиною місця:

The room was too damn hot.

(J.Salinger. The Catcher in the Rye)

В комнате стояла страшная жара.

У поданому прикладі має місце також заміна частин мови - трансформація прикметника “hot” в іменник "жара". У багатьох випадках заміни членів речення зумовлюються чинниками не граматичного, а стилістичного порядку. Так, у прикладі, поданому нижче, спостерігається одночасно заміна як членів речення, так і частин мови:

After dinner they talked long and quietly.

(S.Maugham. Before the Party)

После обеда у них был долгий, душевный разговор.

(Пер. Е.Калашникової).

Граматичні норми російської мови цілком допускають тут збереження структури вихідного речення: «После обеда они долго и душевно разговаривали»; однак, стилістично набагато більш прийнятним є перший варіант Л.С.Бархударов, Д.А.Штелин. Грамматика английского языка .

1.4.2.3 Заміна простого речення складним

Найбільша кількість випадків подібних змін зумовлена системно. Розглядаючи це питання на матеріалі російської мови, автори зазначають, що зазвичай трансформація застосовується при перекладі простих англійських речень, ускладнених синтаксичними компонентами - інфінітивними, герундієм, абсолютними конструкціями. «Англійські синтаксичні комплекси не мають системного російського аналога, що робить перекладацькі трансформації неминучими» Нешумаев И. В., указ.соч., стр. 120. Як правило, при перекладі подібних комплексів російською мовою змінюється тип речення, при цьому просте «речення перетворюється в складнопідрядне, рідше в складносурядне». Нешумаев И. В., указ.соч. Наприклад:

He watched Ronnie take an oily rag and plunge it into a small bucket of black water standing under a far electric bulb.

(J.Updike The Centaur)

Он видел, как Ронни взял помасленную тряпку и окунул ее в ведерко с черной водой, стоящее поодаль под второй лампой.

Прості речення англомовних текстів, перетворюючи в складні структури при перекладі, піддаються внутрішньому членуванню, наприклад:

Wilson stroked his very young moustache and dreamed, watching fox his gin-and-bitters.

(G.Green. The heart of the Matter)

Поглаживая очень редкие усики, Уилсон мeчтал, дожидаясь, когда ему принесут ужин.

(Грин Г. Суть дела).

Розглянуті синтаксичні трансформації досить часто зустрічаються в перекладацькій практиці. Наприклад, Н.Л. Ольшанська і Н.М.Балаян досліджували синтаксис авторської мови в оригіналі і перекладі на матеріалі новел Дж.Фаулза і прийшли до такого висновку: англійський текст новели Дж.Фаулза в авторському оповіданні представлений 181 простим реченням, а російський - 208.

1.4.2.4 Заміна складного речення простим

У художньому перекладі названий тип синтаксичної трансформації зумовлений, в основному, нормативно-стилістичними причинами. Зокрема, в англійських художніх текстах відзначається велика кількість складнопідрядних речень у порівнянні з російськими текстами. Л.Н.Прудников, указ.соч., стр. 65 - 66 У результаті може відбуватися «згортання» підрядних речень у дієприкметник (дієприкметниковий зворот), дієприслівник (дієприкметниковий оборот), віддієслівний іменник із прийменником, наприклад:

As they scattered among the scrolling iron desk-legs, their brainless heads and swishing glabellae brushed at the ankles of the girls.

(J.Updike. The Centaur)

Рассыпавшись меж гнутых железных ножек парт, они своими безмозглыми головами ударяли девочек по ногам.

Простими реченнями часто перекладаються російською мовою англійські складнопідрядні речення, що містять конструкцію it is (was). that (who). «Згадана закономірність просліджується переважно при перекладі підрядних означальних і підрядних обставинних речень». Ольшанская Н.Л., Балаян Н.М., указ.соч., стр. 71 Наприклад:

It was I who had attend the wearisome Press Conferences.

(G. Grееn's. The Quite American.).

Мне самому приходилось высиживать утомительные пресс-конференции.

1.4.2.5 Заміна двоскладного речення односкладним

Розглядаючи цей тип трансформації, вчені зазначають, що він є мало поширеним і викликається в художньому перекладі системно зумовленими причинами. Англійське речення, як правило, вимагає наявності у своєму складі обох головних членів. У російській мові двоскладність речення не обов'язкова, наприклад:

It was delicious, the way my voice made her swirl, thrust, wag and whine.

(J.Updike. "The Centaur).

Было так приятно, когда заслышав мой голос, она стала вертеться, юлить, вилять хвостом и визжать..

1.4.2.6 Заміна типу синтаксичного зв'язку

І в англійській, і в російській мові речення можуть з'єднуватися один з одним, як за допомогою сурядного, так і за допомогою підрядного зв'язку. Але Л.С. Бархударов зазначає: «Однак у цілому для російської мови більш характерна перевага сурядних конструкцій, у той час як в англійській мові підпорядкування якщо не переважає, то принаймні зустрічається частіше, ніж у російській». Бархударов Л.С., указ.соч., стр. 207 Тому при перекладі з англійської мови на російську часто відбувається заміна підпорядкування речень:

We had strolled to the front yard where Dill stood looking down the street at the dreary face of Radley Place.

(H.Lee. To Kill a Mockingbird)

Мы поплелись в палисаднике, Дилл выглянул на улицу и уставился на мрачный дом Рэдли.

Автори зазначають, що заміна підпорядкування сурядністю у більшості випадків сполучається із заміною сполучникового зв'язку безсполучниковим.

У прикладі, поданому нижче, заміна підпорядкування сурядністю сполучається з трансформацією складного речення в просте з однорідними присудками:

Stradlater kept whistling “Song of India” while he shaved.

(J. Salinger, 'The Catcher in the Rye).

Стрэйдлейтер брился и насвистывал «Индийскую песню».

Заміна підрядного зв'язку сурядним (у тому числі безсполучниковим) може мати місце й у межах простого речення, як наприклад:

. I lived in the Ossenburger Memorial Wing of the new dorms. (J.Salinger. The Catcher in the Rye).

Я жил в корпусе имени Оссенбергера в новом общежитии.

1.4.2.7 Зміна актуального членування у перекладі

Точність освоєння образної системи оригіналу перекладачем залежить від адекватного відтворення структури судження, що виражається в реченні, тобто актуального членування речення. При цьому найважливішим фактором, що забезпечує розподіл комунікативних функцій між членами речення, є порядок слів.

У спеціальній літературі традиційним стало протиставлення вільного порядку слів у російській та українській мовах і фіксованого в англійській. Разом з тим порівняльний аналіз деяких інверсійних структур англомовного і російськомовного текстів свідчить як про перебільшення фіксованості англійського словопорядка, так і про переоцінку позиційної волі слів у реченні російської мови.

Різне співвідношення формального й актуального членування в реченні російської й англійської мов виявляється в різній функціональній навантаженості словопорядка. Якщо в англійській мові порядок слів насамперед спрямований на вираження комунікативного типу речення і визначення граматичних відносин між його членами, О смещении этих понятий см.: Шевякова В.Е., укз.соч., стр.38 то в російській домінантними функціями словопорядка є сполучна і функція виділення реми. там же, стр.36

Зміна традиційного порядку слів, як в англійському, так і в російському текстах сприяє здійсненню позиційної контактності речень у художньому творі, спрямоване на вираження емфази, ритмізацію оповідання.

Значні емфатичні можливості і в російській, і в англійській мові має інверсія на початку фрази.

Незбереження положення додатку на початку фрази в перекладі зустрічається досить часто, коли інверсія в англійському реченні зумовлена позиційною контактністю елементів і не служить цілям емфази:

But for this apparently he had no inclination.

(S.Maugham. Theatre)

Но, по-видимому, Роджер не имел ни малейшей склонности к театру.

В англійській мові підрядне речення передує головному, у російському ж перекладі - навпаки. Зустрічаються і протилежні випадки. У наступних двох прикладах в англійському реченні головне передує підрядному реченню, у російському ж перекладі порядок речень змінюється й одночасно складнопідрядне речення змінюється на складносурядне, тобто перестановка супроводжується характерною для перекладу з англійської мови російською заміною типу синтаксичного зв'язку: