Сучасна українська мова і література
Сучасний український алфавіт, зміни в українському правописі. Чергування голосних та приголосних звуків. Звертання в українській мові. Особливості правопису в діловій мові. Українська мова на сучасному етапі. Пам’ятки язичницької літератури, мова Біблії.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | шпаргалка |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.12.2009 |
| Размер файла | 162,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
57. Правопис закінчень власних та загальних назв у кличному відмінку при звертанні
Звертанням називають слово в реченні, що означає назву особи, чи предмета, до якого звернена мова: Шановний Олександре Петровичу! В українські мові форми звертання виражаються Залежно від співвіднесення іменника до однієї з чотирьох відмін, закінчення кличного відмінка має свої особливі форми: Іменники чоловічого і жіночого роду І та II відмін мають в однині у кличному відмінку такі закінчення: а) для твердої групи - о: Катерино Петрівно, Миколо, Микито, Олено, дівчино, Людмило, подруго, Ганно; б) для м'якої - е, є, з пестливим значенням - ю: Надіє, Ілле, Розаліє, Маріє, Ліліє, земле, Наталю, Лесю, Олю; в) для мішаної -- е, зрідка -- о: листоноше, меже, площе, мереже, Мишо, Мамо, вельможо. Іменники чоловічого роду II відміни у кличному відмінку мають закінчення: а) для твердої групи - е, у: Петре, Степане, Іване, пане, директоре, Вікторе, інженере, Олегу, провіднику. У деяких іменниках з основою на г, к відбувається чергування приголосних: друг - друже, козак -- козаче. б) для м'якої -- ю: Олексію, Віталію, лікарю, вчителю, токарю, Андрію, секретарю, Юрію, водію, добродію; в) для мішаної -- у, е: товаришу, Петровичу, газетяре, Миклоше. Іменники III відміни жіночого роду у кличному відмінку мають закінчення - е: Любове, Нінеле, молодосте, радосте. У звертаннях, що складаються з двох власних імен (імені та по батькові) обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Олено Петрівно, Лідіє Миколаївно, Лесю Семенівно, Ілле Володимировичу, Борисе Васильовичу, Михайле Климовичу, Миклоше Петровичу. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв в однині, кличний відмінок можуть мати обидва слова: пане бригадире (бригадир), добродію директоре (директор), пане лікарю (лікар). У звертаннях, що складаються із загальної назви і власного імені, форму кличного відмінка має загальне слово, а власне ім'я може мати і кличну форму й форму називного відмінка: друже Ярослав (Ярославе), пане Андрію (Андрій).
58. Особливості відмінювання складних слів у документах
Залежно від характеру відмінюваності, виділяють три групи складних слів: 1. Складні слова з невідмінюваною першою частиною. Сюди належать: а) складні слова з першим невідмінюваним компонентом: кафе-кондитерська, какао-порошок, шосе-магістраль, екс-президент; б) складні слова, в яких перший компонент за значенням наближається до прикметника: компакт-диск (компактний), жокей-клуб (жокейський клуб), свят-вечір (святий); в) складні терміни, першим компонентом яких є слова блок-, вектор-, дизель-, вакуум-, кварц-, прес-, експрес- та ін.: блок-система, вектор-потенціал, експрес-аналіз, дизель-генератор, прес-секретар; г) іншомовні назви проміжних частин світу: норд-вест, норд-ост, зюйд-вест; ґ) назви трав і квітів: іван-чай, ромен-салат, сон-трава, чар-зілля, розрив-трава.
59. Особливості використання прикметників у документах
1. Не використовуються у документах присвійні прикметники, вони замінюються іменниками: директорів підпис - підпис директора, президентський указ - указ президента. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання) ставлять у родовому відмінку: Петренкові пропозиції - пропозиції Петренка В.П., Клименкові зауваження - зауваження Клименка С.А. Але усталеними є вживання присвійних прикметників: архімедова спіраль, бертолетова сіль, карданова передача, рентгенівський апарат, штрумова система, езопівська мова, сізіфова праця. 2. Уникати вживання прикметників, що походять від географічних назв: криворізькі жителі - жителі м. Кривий Ріг, запорізька адреса - адреса у м. Запоріжжя, китайські товари - товари з Республіки Китай. Але усталеними є вживання подібних прикметників, що означають географічні назви, що походять: 1) від топонімів та інших географічних назв: Запорізька область, Харківський район, Керченська протока; 2) від імен, прізвищ чи псевдонімів: Баренцове море, місто Корсунь-Шевченківський, селище Гоголеве. 3. Прикметники узгоджуються з іменниками на означення певних професій, посад та звань жінок лише у чоловічому роді: старша лаборантка - старший лаборант, досвідчена інженер - досвідчений інженер, професійна водій - професійний водій. 5. Усі прикметники (у ролі означень), що вживаються у сполученні з числівниками два, три, чотири, стоять у називному та знахідному відмінках множини і мають переважно закінчення і, а не - их: два нестандартні вироби, розглянути три оригінальні розробки, чотири великі контейнери. 6. Прикметник останній з усіма числівниками має закінчення -і: за останні шість років, останні дванадцять питань. 7. Для визначення часу за роком потрібно вживати відповідні прикметники у родовому відмінку без прийменника, або ж прислівник: у минулому році -- минулого року (торік), у наступному році - наступного року, на наступному тижні -- наступного тижня.8. Узгоджуючи прикметникові закінчення з іменниками, слід звертати увагу на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності: пошкоджені приладдя - пошкоджене приладдя, пошкоджені коріння - пошкоджене коріння, технічні знаряддя - технічне знаряддя.
60. Особливості використання займенників у ділових паперах
Займенник - це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Займенники у мові вживаються для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому їхню форму треба узгоджувати з родом і числом іменників, замість яких ці займенники вжито. Правильно вжиті займенники допомагають пов'язати речення в тексті.
І. Вживання особових займенників у документах.1. Займенник я вживається тільки в особових паперах і в деяких видах документів (автобіографії, дорученні, розписці, пояснювальній записці). 2. У розпорядчих документах займенник /я/ обминається. Ці документи розпочинаються дієсловами у першій особі однини (Пропоную... Наказую...).3. Займенник /я/ в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному стилі замінюється авторським /ми/, а також, коли є потреба пом'якшити категоричність висловленого (..ми дійшли таких висновків).4. Займенники третьої особи (він, вона воно, вони) в орудному відмінку мають /н/ і вживаються без прийменника: задоволений ними, керувати нею.5. Після прийменників, що вимагають давального відмінка (завдяки, всупереч, наперекір, назустріч, вслід, на противагу), займенники вживаються без /н/: завдяки їм, назустріч їй, всупереч йому).6. Займенники він, воно у місцевому відмінку мають варіант - на ньому (а не на нім).7. Слід уникати двозначності, що може виникнути при співвіднесеності займенників він, вона, вони з будь-яким із слів: Ми дуже вдячні за можливість ознайомитися з рекламою продукції вашої фірми. Вона (?) справила на нас приємне враження - Ми дуже вдячні за можливість ознайомитися з рекламою виробів (товарів) Вашої фірми. Вони справили на нас приємне враження. Економіст Іваненко В.П. внесла пропозицію. Головуючий з нею не погодився -- Головуючий відхилив пропозицію економіста Іваненко В.П. 8. Вживаючи особові займенники, слід уникати їх нагромадження: Він збирається вступити до університету. Він давно вже вирішив стати економістом. 9. Займенник /ми/ у переважній більшості документів, які пишуться від імені установи, підприємства, організації, пропускається. Наприклад, ділові листи часто починаються словами у першій особі множини (Просимо... Надсилаємо... Повідомляємо...). Паралельно вживається форма третьої особи однини (Дирекція просить... Завод надсилає... Управління повідомляє...). 10. Займенник Ви вживається в усному й писемному мовленні для підкреслення поваги, пошани, ввічливості. У документах пишеться з великої літери (заявах, запрошеннях, службових листах). 11. Для показу суворого об'єктивного викладу, категоричної вимоги, займенник Вам опускається: Надсилаємо Вам для ознайомлення -- Надсилаємо для ознайомлення. Просимо Вас негайно оплатити рахунок -- Просимо негайно оплатити рахунок. 12. Для пом'якшення категоричності вимоги, використання займенника Ви є доречним: пропоную з'явитися -- пропоную Вам з'явитися, прошу уточнити - прошу Вас уточнити. 13. Дійова особа в реченні, виражена особовим займенником, повинна стояти у називному відмінку, а не в орудному: мною запроваджено - я запровадив, нами запропоновано - ми запропонували, ними переказано -- вони переказали, вами доведено -- ви довели. 14. Не слід використовувати займенники особи в присутності тих, про кого йде мова.
II. Присвійні займенники в документах. 1. Присвійні прикметники в родовому і давальному відмінках мають форми: мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму. Форми мойого, твойого, мойому, твойому властиві розмовному стилю. 2. Присвійні займенники в місцевому відмінку мають тільки нормативні форми: на моїм - на моєму; на твоїм - на твоєму, па їхнім - на їхньому, на вашім -на вашому. 3. Для уникнення зайвого паралелізму, у діловому мовленні вживається присвійний займенник їхній, а не їх (від -- вони): їх обладнання - їхнє обладнання, надійшли їх пропозиції-- надійшли їхні пропозиції, реалізовано їх продукцію --реалізовано їхню продукцію. 4. Не слід зловживати займенником свій, бо він, як правило дублює вже наявне в тексті слово: Петренко І.П. не справився зі своїми обов'язками диспетчера. Він своїми руками відремонтував свою машину - Він власноруч відремонтував особисту машину. 5. Уникати двозначності при використанні присвійного займенника свій: Директор попросив присутніх прокоментувати свої пропозицій - Директор запропонував присутнім прокоментувати їхні пропозиції.
III. Вживання означальних, вказівних, питальних, неозначених займенників у ділових паперах.1. У давальному і місцевому відмінках однини слід використовувати нормативні форми займенників: у чиїм -у чийому, був відсутній якийсь час -був відсутній деякий час, сі продукти -- ці продукти, цеї домовленості -- цієї домовленості, казна-який звіт - невідомо який звіт, котрогось із присутніх -- декого з присутніх, тая нарада -- та нарада, абичим завершили -- невідомо чим завершили, тії розробки - тієї розробки. Перші приклади є розмовними, діалектними. 2. Правильно використовувати близькі, але не тотожні за значенням займенники кожний, всякий, будь-який: Думаю, зможу відповісти на будь-яке (кожне, всяке) запитання. Але: Кожний відповідає за відведену ділянку роботи. Нас влаштовує будь-який квиток. 3. На означення особи перевага надається вживанню займенника який (-а, -і), а на означення предметів, дій, явищ - що: інженера-конструктора, який проживає..., економіста, який працює..., Зарубу Олега Гнатовича, який мешкає..., учасники зборів, які проголосували..., контракт, що був підписаний... 4. Слід дотримуватися варіювання у використанні питальних займенників: Звичайно ухвали складаються із вступної частини, в якій зазначається стан питання, що розглядається, і розпорядчої, яка містить перелік заходів із зазначенням термінів виконання... 5. Двозначність виникає, якщо вказівний займенник це відноситься до двох явищ: Директор звільнив Бойка з обійманої посади і призначив на його місце Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі. Отже, використання чи невикористання займенників змінює тональність ділових текстів, може посилювати або пом'якшувати категоричність наказу, вимоги, прохання, поради тощо.
61. Правила запису цифрової інформації в документах
Числівник - це частина мови, яка означає абстрактно-математичну кількість або точно визначену кількість предметів при лічбі (25 кілограмів, шестеро студентів, три заяви, сім представників). В усіх стилях сучасної української літературної мови числівники вживаються по-різному. На письмі кількісні числівники, як правило, записуються цифрами. У ділових паперах доводиться мати справу зі значною кількістю числових назв. Вони вимагають спеціального оформлення. При складанні документів слід враховувати такі правила запису цифрової інформації: 1. Прості кількісні числівники, які називають однозначне число (без вказівки на одиниці виміру), записується словом, а не цифрою: (сім'я у складі трьох осіб, студентів повинно бути не більше чотирьох, між трьома фірмами укладено договір). 2. Простий числівник на позначення часових меж записується словом (за два місяці до закінчення терміну дії контракту, випробування повинні тривати два-чотири місяці). 3. Якщо простий числівник супроводжується найменуванням одиниць виміру, він записується цифрою (продано 10 центнерів цукру, відведена ділянка розміром 40 га). 4. Складні й складені числівники записуються цифрами, крім таких випадків, коли ними починається речення (На заняттях були присутні 25 студентів і Двадцять п'ять студентів були присутні на заняттях. Надіслано 128 підручників і Сто двадцять вісім підручників було надіслано). 5. Цілі числа, які виражаються кількома знаками, і оформлюються за допомогою пропусків. Місце пропусків залежить від системи обчислення (при десятковій - кожен четвертий знак: 50 000 т (50 тис. т), 976 000 - 976 тис.). 6. Порядковий числівник, що передається арабськими цифрами, вводиться в текст з відмінковими закінченнями (по 3-му класу точності, телевізори 5-го покоління). 7. При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться лише один раз (вироби 3, 4 і 5-го сортів, працівники І, 2, 3-го цехів).8. Деякі порядкові числівники для розрізнення серед інших позначень пишуться в документах римськими цифрами, але вже без відмінкових закінчень. Так, наприклад, подекуди записують порядкові номери місяців, кварталів та ін. (V місяць, III квартал).9. Складні слова, перша частина яких - цифрове позначення, можуть писатися в документації комбіновано: 40-процентний - 40%, 100-кілометровий - 100 км, 5-міліметровий - 5мм).10. Грошова сума записується спочатку цифрами, а в дужках - словами, наприклад: в розмірі 35 500 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот) грн.11. Навчальні й фінансові роки мають такий зразок запису: у 1998/99 навчальному році.12. Запис дати в документах має такий зразок: 01.09.2000, 1 вересня 2000 року, перше вересня двохтисячного року).13. У діловому стилі приблизна кількість відтворюється дуже обмеженою кількістю зворотів: понад, до, над, більше, менше (до вересня 2001 р.).14. Широко вживаються дробові числівники, але в усному мовленні вони мають таку відтворюваність: а) якщо ціла величина або чисельник позначається числами два, три, чотири, то ціла величина і знаменник матимуть закінчення -і: 2 3/7-дві цілі три сьомі; 4 2/5 -- чотири цілі дві п 'яті, 3 4/9 - три цілі чотири дев 'яті; б) якщо ціла величина або чисельник позначаються іншими числами, то ціла величина і знаменник матимуть закінчення -- их: 15 6/7 -- п 'ятнадцять цілих шість сьомих, 98 7/9 - дев 'яносто вісім цілих сім дев 'ятих. 15. Збірні числівники поєднуються: а) з іменниками чоловічого роду: четверо студентів, п 'ятеро громадян; б) з особовими займенниками ми, ви, вони: їх було восьмеро, нас було двоє. в) з множинними іменниками: двоє дверей, троє окулярів. Не сполучаються із збірними числівниками іменники на позначення високих та офіційних посад: сполучення на зразок п'ятеро президентів, троє професорів вважаються усно-розмовними.
62. Зв'язок числівників з іменниками в ділових паперах
У ділових паперах числівники керують певними формами відмінків іменників, з якими сполучаються або узгоджуються з ними.1. Числівник один узгоджується з іменником у роді, числі й відмінку (одне запитання, одна вказівка, двадцять одне зауваження).2. Числівник два має дві форми роду (два протоколи, дві пропозиції).3. Після числівників два, три, чотири, обидва (а також після складених числівників, останнім словом яких є два, три, чотири) іменники вживаються у формі називного відмінка множини (два примірники, чотири путівки). Проте іменники, які в однині та множині мають різні основи (громадянин - громадяни, селянин - селяни, друг-друзі) поєднуються з числівником два у формі родового відмінка однини: два громадянина, два селянина, два друга.4. Після числівника п 'ять і наступних, іменники вживаються у формі родового відмінка множини (сім заяв, шістнадцять комп 'ютерів). 5. При числівниках тисяча, мільйон, нуль іменники вживаються у формі родового відмінка множини (мільйон карбованців, тисяча гривень, нуль відсотків). 6. З неозначено-кількісними та збірними числівниками іменники вживаються у формі родового відмінка множини (декілька років, багато студентів, шестеро позивачів). 7. Після дробових числівників іменники вживаються у формі родового відмінка однини (одна ціла і п 'ять десятих гектара, п 'ять цілих і одна четверта грама). 8. Числівники півтора, півтори сполучаються з іменниками у формі родового відмінка однини (півтора року, півтора місяця, півтори доби), а числівник півтораста - у родовому відмінку множини (півтораста центнерів). 9. Порядкові числівники узгоджуються з іменниками у роді, числі й відмінку (шосте засідання, дванадцятий день). 10. У сполученнях, що позначають дату, типу Восьме березня, Перше травня, відмінюється тільки перша частина: до Восьмого березня, присвячене Першому травня. 11. При поєднанні дати зі словом свято, день числівник і назва місяця вживаються в родовому відмінку: поздоровити зі святом Восьмого березня, підготуватися до дня Першого травня. Конструкції поздоровити зі святом Восьме березня, привітати зі святом Перше травня належать до сфери розмовної мови. 12. Ненормативним є словосполучення пара слів, пара хвилин. Літературною нормою вважається кілька слів, кілька хвилин. Слово пара поєднується з іменниками, що позначають однорідні предмети як одне ціле: пара чобіт, пара коней; з іменниками (у множині), які позначають предмети роздрібної торгівлі: пара яблук; з іменниками на позначення осіб, об'єднаних спільною дією, станом, почуттям: молода пара, пара фігуристів. 13. Точно визначений час виражається сполученням з прийменником о: о сьомій годині; об: об одинадцятій годині. 14. Неточно визначений час виражається сполученням з прийменником на: на п 'яту годину. 15. Дробові числівники часу передаються відповідним дробом із прийменником на - до половини години, з прийменником на або до -- коли половина години, з прийменником до або за - коли час перейшов за половину години: чверть на п 'яту, пів на восьму, пів до восьмої, чверть до сьомої, за чверть сьома.
63. Правопис числівників як компонентів складних слів
1. Числівник один у складних словах має форму одно -: однокласник, однопроцентний, одновідсотковий.
2. Дві форми мають числівники два, три, чотири, коли вони виступають у складних іменниках і прикметниках: елементи дво-, три-, чотири- пишуться у словах, якщо другий компонент починається на приголосний: двопроцентний, двотижневий, трисерійний, чотирикімнатний, чотириденний. елементи двох-, трьох-, чотирьох- сполучаються з основами, що починаються на голосний: двохатомний, трьохелементний, трьох'ярусний, чотирьохетапний. елементи двох-, трьох-, чотирьох- сполучаються з порядковими числівниками: -сотий, -тисячний, -мільйонний, -мільярдний: трьохсотий, двохтисячний, трьохмільйонний, чотирьохмільярдний, двадцятидвохрічний, двохтисячоріччя.
3. Числівники від п'яти до десяти, числівники на -дцять і на -десять у складі прикметників та іменників мають форму родового відмінка (із закінченням -й): п 'ятигодинний, шестиденка, десятилітровий, вісімнадцятиденний.
4. Числівники дев 'яносто, сто в складних словах зберігають форму називного відмінка: стоквартирний, дев'яностопроцентний, дев'яносторіччя.
5. Числівники сорок, двісті - дев'ятсот виступають у складних словах у формі родового відмінка: сорокакілометровий, сорокап'ятирічний, двохсотлітній, вісімдесятирічний. Числівник тисяча входить до складу іменників та прикметників у формі тисячно-: тисячокілометровий, тисячотонний.
64. Скорочування слів і словосполучень у документах
Дотримуючись вимоги лаконічного, максимально стислого письма, під час укладання ділових паперів на позначення понять чи значень широко користуються загальноприйнятою системою стандартних скорочень. Розрізняють два основні види скорочень:1. Лексичні (абревіатури) -- складноскорочені слова, утворені шляхом вилучення частини літер, що входять до їхнього складу, або з частин слів: ДАІ (державна автомобільна інспекція), ПДВ (податок на додану вартість), СБУ (Служба безпеки України), МВФ (Міжнародний валютний фонд), СП (спільне підприємство); заввідділу (завідувач відділу), Донбас (Донецький басейн), рембаза (ремонтна база), міськком (міський комітет), райвиконком (районний виконавчий комітет), головбух (головний бухгалтер), техдокументація (технічна документація).2. Графічні, які використовуються на письмі для скороченого позначення слів: обл. (область), кв. (квартира), м.п. (місце печатки), тел. (телефон), хв. (хвилина), грн. (гривня), екз. (екземпляр), кімн. (кімната), арк. (аркуш). Лексичні скорочення (абревіатури) функціонують як самостійні слова. Графічні ж скорочення не є словами й використовуються лише на письмі. На відміну від абревіатур, графічні скорочення обов'язково розшифровуються і читаються повністю. Розрізняють такі типи лексичних скорочень:1. Ініціальні скорочення - утворені з початкових літер слів й означають поняття. Вони поділяються: а) буквені - читаючи їх, треба вимовляти літери: ЗДУ (Запорізький державний університет), КЗпП (Кодекс законів про працю), ЖБК (житлово-будівельний комплекс), ВВС (відділ внутрішніх справ), КПП (контрольно-пропускний пункт); б) звукові - читаючи їх, вимовляють звуки: рагс (реєстрація актів громадського стану), ТОВ (товариство з обмеженою відповідальністю), ВАК (вища атестаційна комісія), НОП (наукова організація праці), ЖЕУ ( житлово-експлуатаційне управління); в) літерно-звукові (змішані) - частина слова вимовляється за літерами, частина - звуками: ЖЕК (житлово-експлуатаційна контора), ТЕЦ (теплова електростанція), ОП (орендне підприємство). 2. Складові слова - утворені з частин складів слів: завгар, техред, райком.3. Частково скорочені слова - утворені з частини або частин слів і повного слова: Донвугілля, Укрпафта, госпрозрахунок, заввідділу, техпрацівник.4. Усічення: зав. (завідувач), акад. (академік), доц. (доцент), асист. (асистент). Слово скорочується до першого приголосного або до останнього у складі, якщо це дозволяє правильно розгорнути скорочення у повне слово: філософ. - філософський, висотн. - висотний, стат. -- статистичний, статич. -- статичний, ком. -- комітет, коміс. - комісія.5. Змішаного типу (комбіновані): НДІ торгмаш, ХарБТІ. Розрізняють декілька типів графічних скорочень: - крапкові - ст. (станція, старший, стаття, століття), див. (дивись), ім. (імені), с. (сорт, село, сторінка), м. (місто), буд. (будинок), д. (дім), а.с. (авторське свідоцтво), відп. (відповідальний), гол. (головний), д. (добродій), жін. (жіночий), заст. (заступник), ін. (інший), кв. (квадратний, квартал, квартира), наук. (науковий), нач. (начальник), нац. (національний), ориг. (оригінал), рос. (російський), сел. (селище), тис. (тисяча), шк. (школа), ц.р. (цього року), шт. (штука). - дефісні - р-н (район), к-сть (кількість), м-во (міністерство), д-р (директор), ун-т (університет), т-во (товариство), ф-ка (фабрика), ін-т (інститут), з-д (завод), б-ка (бібліотека), вид-во (видавництво), м-ць (місяць). - скіснолінійні (дробові) - р/р (розрахунковий рахунок), п/с (поштова скринька), п/р (поточний рахунок), б/у (який був у вжитку), а/с (абонентська скринька). - нульові (курсивні) - на позначення фізичних величин, валюти (лише після цифрових назв і без крапки): г (грам), кг (кілограм), л (літр), дол (долар), Вт (ват), грн (гривня), га (гектар), мм (міліметр), Р (рентген), см (сантиметр), т (тонна), крб (карбованець), млрд (мільярд), млн (мільйон). Графічні скорочення, як правило, не подвоюються, виняток становлять: рр. (роки), пп. (пункти). Використовуючи абревіатури і графічні скорочення, слід дотримуватися таких вимог: 1. Скорочення повинно бути зрозумілим, загальноприйнятим. Бажано використовувати стандартні скорочення.2. Скорочення не повинно збігатися за формою зі словом або скороченням, уже наявним у мові: ДонДу (Донецький державний університет), ДДУ (Дніпропетровський державний університет). 3. Скорочене слово чи словосполучення повинно зберігати однакову форму в одному тексті: скорочуючи слово пан один раз формою п., другий пан, порушується однотипність документа. 4. Не можна перевантажувати текст графічними скороченнями: н/п, що сталася на ПУ півн.-схід. Міської РМС через порушення ПТБ інженером п. Маруном. 5. Не можна скорочувати імена та імена по батькові (крім ініціалів): Ол-др Петров.; псевдоніми: П.Мирний - Панас Мирний, Л.Українка - Леся Українка; подвійні прізвища: К.-Карий - Карпенко-Карий.
65. Дохристиянська література, її роль у становленні та розвитку української літератури і культури
У світі є 5 наукових центрів, які досліджують дохристиянську культуру і релігію: Канада(2), Австралія, Німеччина, Франція. Написано до 10 великих книг.
У 1957 р., фотографуючи із космосу, вченими було помічено замкнуту лінію, що проходила приблизно по таких координатах: Львів, Бендери, Кіровоград, Миколаїв, Чернігів і далі по Поліссі. Це була велика цегляна стіна, висотою 5-8 метрів, шириною 5 метрів. Вік 2,5-3,0 тис. років. Вчені також доводять, що це залишки Трипільської культури (внаслідок проведених розкопок). Держава, на підтвердження цих та інших фактів, фінансувала деякі проекти, крім того, 1993 рік ЮНЕСКО був оголошений роком Трипільської культури.
Підтвердженням є “Велесова книга”. Часові рамки складають 2-3 тис. років до нашого часу - праіндоєвропейська мова. Твір складається з II частин (1 частина з 8 дощечок, ІІ частина-27 дощечок). Надзвичайно яскраво представлений образ народу: “Ми, русичі, маємо гордитися своїм походом, своїми людьми, держимося один за одного до смерті”.
Центральні образи
1. Білобог - головний Бог добра. За повір'ям, творець землі, води, світла, захисник людей від усього злого. Перетворювався за повір'ям, у білого Лебедя.
Чорнобог - бог зла, ворог людей, світла, володар підземного мертвого царства. Згідно з повір'ям перетворювався в Чорного лебедя та постійно воював з Білобогом.
На території України храми будувалися ще до християнства, вони були одні із кращих соборів. Саме на Русі було також написано шедевр літератури “Слово ...”. Це наскільки поетичний твір, що з ним не можуть порівнятись ні епічні, ні прозові твори. Все це разом свідчить про те, що до християнства існувала високорозвинена цивілізація і культура.
За Ярослава Мудрого це була найграмотніша культура.
При переговорах, проведених з Руссю, після голосного нападу її на Царгород в 800 році була вислана місія з релігійними завданнями.
За прикладом Ольги, в 980 році Володимир зробив візантійське християнство державною релігією Русі, і наказав підданим хреститись.
В християнизації суспільства найголовніша увага зверталась на викорінення залишків язичницької релігії.
Християнство вводилось огнем і мечем. Найчастіше це були фанатики (нововведені християни йшли на жертву, смерть до язичників. У язичників був скоморошний театр, який до 14 ст. боровся із християнами.
Сто років тому український археолог Вікентій Хвойка віднайшов рештки найдавнішої людської цивілізації, яку було названо Трипільською культурою.
Таку назву було дано на честь села Трипілля, де велись розкопки і були знайдені предмети побуту, поселень праукраїнців.
Визначають тир періоди в розвитку трипільської культури.
І. (Ранній) - 3500- 3000 років до нашої ери.
ІІ. (Середній) - 3000-2000 років до нашої ери.
ІІІ. (Пізній ) - 2000- 1700 років до нашої ери.
Хліборобську культуру заснували давні українці - оріє (першоорачі), що їх здебільшого називали оріями. Саме між Прикарпаттям і Дніпром 7 тис. років тому орії першими в світі приручили коня, винайшли колесо і плуга, проклали першу борозну, посіяли жито і пшеницю, спекли першу хлібину. Хліборобська культура оріїв упродовж ІУ- ІІ тисячоліття до нашої ери була перенесена в Китай, Індію, Палестину, Єгипет, Італію, в Західну Європу та Скандинавію.
Ще в праслов'янські часи з'являлася традиція трапезувати за одним столом на знак взаємного миру та дружби.
Він у домі був своєрідним олтарем, жертовником, за яким відбувалися всі обряди.
Наші прадіди вважали: на стіл неможна сидіти, залишати на ньому на ніч ножа, сірники, класти ключі. Чому? Бо можуть образитися домашні божества. З неменшою повагою наші пращури ставилися до криниць. Вони охороняли і прикрашали джерела з особливою ретельністю, вважаючи їх святими місцями. Невипадково, що з криницею пов'язані численні легенди про сховані скарби, хоч ціннішого скарбу, ніж вода, у природі, очевидно, не існує. Здавна в народі кажуть, яка криниця-такий і господар, який поріг - така й господиня. У цій приповідці, немов у дзеркалі, відбилася не лише людська працьовитість, але й охайність, багата фантазія.
Рік Трипільної культури відзначають і в Індії, Європі, Ірані, Таджикистані, Осетії, Вірменії, Туреччині, тим самим виражаючи повагу до стародавньої української мови - раннього санскриту.
Давньоруська міфологія є свідченням високої духовності давніх українців - оріїв, часів Трипільської культури.
Для давніх українців характерне тісне злиття з матір'ю -природою. Найбільш важливими кольорами праукраїнців у період Трипільської культури були жовтий, чорний, білий.
Біла хата, біла сорочка, біла свита… Це становило неодмінну національну прикмету українця. Багатство земель більшості областей України на білу глину зумовило традицію мастити стіни у білий колір. З давніх-давен у народних уявленнях біла барва-це символ чистоти, морального здоров'я, душевної краси..
Трипільці ставилися з глибокою повагою, навіть із святою шаною до свого житла. Вони вважали, що хата, як і людина, уміє плакати і усміхатися, вона може бути горда і сумна, пихата і доброзичлива. Все залежало від того, яка родина в ній мешкала. А з якою пошаною трипільці ставилися до рослин.
Населення нашої землі з прадавніх часів використовувало їх при різних недугах. Здається, що нема такого дерева, плоду, кореневища, яких не вживали б наші предки. Про це збереглося багато даних у літописних джерелах та стародавніх книжках. Здавна в народі шанували подорожник, любисток, ромашку, полин, ожину, малину, горобину, звіробій, піжму, шпориш… Тільки зумій помітити і побачиш не просто траву, а її величність Рослину, як це робили наші прадіди. За віруванням прадавніх українців, Місяць керував небесною і земною водою. Праукраїнці сповідували культ природи. Космічний вогонь-це тріада : СОНЦЕ, МІСЯЦЬ, ЗОРЯ. Потім головним богом стає Перун, Трибог, Дажбог, Велес. Бог неба Сварог має 12 сузір'їв, що вважалися великими божествами. Космічний час утворення Всесвіту відповідає перебуванню сонячної системи в межах сузір'я Перуна. Отож, у цей день (25 грудня ) святкується Різдво світу. Головне свято - це свято Різдва світу. На честь Бога Сварога готували куту з пшениці. Різдво - це дохристиянське свято, а Щедрий вечір почав відзначатися. Як день Нового року. В день народження дідуха (1 січня) молодь ходила з плугом, колядуючи, і просила у Богів успіхів у хліборобстві. Чудовий звичай означає єднання родини, близьких людей, надій на майбутній урожай і добробут і сягає своєю історією у сиву давнину, так відомо. Що давні українці починали виховання своїх дітей розповідями про рід предків своїх богів, закладаючи основи моралі. Родовід у праукраїнців вівся по лінії батька. Велику шану до батька-матері ми бачимо у фольклорі. Улюблені страви трипільців стали основою української кухні (ліплені пироги або вареники, куліш, млинці, пампушки). Праукраїнці знали. Що пшениця-це символ повного місяця і небесної праматері, втілення води та її сили вважалася богиня Дана, зубки часнику символізували фази Бога Місяця. Обряд водіння Кози є імітацією стародавніх жертв на честь бога місяця. Все це відбито у творах усної народної творчості. А творчість народна-цінний набуток його. У ній знайшли втілення найзаповітніші мрії. Помисли, сподівання багатьох поколінь. У невичерпаній її криниці видзвонює духовна наснага трудівника, моральна сила, віра в найсвітліші ідеали, в краще майбутнє. Серед багатьох фольклорних видів і жанрі одне з найпомітніших місць займає казковий епос, який виник ще за часів Трипільської культури і розвинувся на основі тисячолітньої трудової і суспільної діяльності людей. Як один із провідних жанрів народної оповідної творчості-казка відіграла важливу роль у розвитку пісенності. Виховні можливості її важко переоцінити. Казка і нині виховує людей у дусі кращих ідеалів трудового народу, навчає розумного, доброго, вічного. Але існує і припущення, що існувала у праукраїнців письменність, і що мові українській не лише 5000 років. Так це чи ні? Важко сказати, але спростувати цю гіпотезу ніяк неможна.
66. Найважливіші пам'ятки язичницької літератури
Знайдені берестяні грамоти обіцянок, листів, послань, договорів, хронологічних послідовних описів з життя окремих визначних людей (“житія”), а також хронологічні записи подій, тобто літописання. Перші книги про Київську Русь у формі літописів “Літопис Руський”, “Повість врем'яних літ”. До дохристиянського періоду дійшов жанр, як “слово” і “послання”. “Слово” - своєрідний роздум на ту чи іншу тему з незначним елементом художнього домислу, з ознаками образно-метафоричного мислення, перекладати які до цього часу важко. “Послання” - прямий наслідок листування в русичів, вони мають елементи спонукання до роздумів, докорів. У XIX ст. користувалися, зокрема Т. Шевченко “І мертвим, і живим...”.
67. Біблія: її походження і варіанти
За 1 тис. років до н. е. на противагу язичницьким канонам і язичницьким твердженням про те, що людина залежить від багатьох богів, стали виникати багато чисельні теорії про походження людини і про її призначення на землі. Рабство вкорінилося як суспільний лад, тому люди почали шукати інших форм у стосунках. Так, у Стародавньому Єгипті був створений культ науки і знань. Ще й зараз у Єгипті (Александрії) є бібліотека у підземеллі, книги якої представляють собою глиняні черепиці. На території Месопотамії утворилася цивілізація: культ любові. Стародавня Греція - це ще один варіант Біблії. Сила і розум. Культ тіла і краси. Існує 20 варіантів Біблій, з них вибрано 1, загальноприйнятий.
У католиків і православних є два погляди. У католиків - правило, а потім пояснюється як його виконувати, а у православних - спочатку приклади з життя, а в кінці його ідея, висновок.
У 1443 році на Селянському зборі було подано ідею об'єднати католиків і православних та їх закони, але називати по-різному Євангеліє і Старий Заповіт. У XVIII ст. остаточно була розбита ідея християнства і Бога. І найболючіший удар наніс Г.С. Сковорода, він замахнувся так на Бога, що й сам злякавсь. І по смерті те, що написав проти Бога, попросив покласти з собою. Книга Старий Заповіт - книга пророків.
Жорстокість у Біблії
1. “Око за око, зуба за зуба”...
2. Євангел. від св. Матвія “Хто не зо мною, той супроти мене.”
3. Єв. від св. Луки “А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіте сюди, - і на очах моїх їх повбивайте”.
4. Книга Ісуса Навина “Знищення міста Єрихон: “І зробили вони закляттям усе, що в місті, - від чоловіка аж до жінки, від юнака аж до старого, і аж до вола, і штуки дрібні худоби, і осла - усе знищили вістрями меча.”
Крилаті слова
1. “Яблуко розбрату”.
2. “Мир дому цьому”.
3. “Йти на Голгофу”.
4. “Кесареві - кесареве”.
5. “Манна небесна”.
6. “Око за око, зуб за зуб”.
Біблія - це зібрання книг священного писання іудейської та християнської релігій. Слово “Біблія” на старогрецькій мові означає “книги”. В Біблію входять два основних розділі Старий (Ветхий) і Новий Заповіт. Іудейська релігія визнає тільки Старий Заповіт, а християнська приймає обидва.
67. Літописання Київської Русі
Кожна людина пробує писати щоденники. З коротких щоденників утворювалися щорічники, але в результаті того, що “рік” вживався у значені “літо”, щорічні записи почали називатися літописаннями (ІХ - Х ст.) . Літописання Київської Русі було настільки поширене, що на сьогодні є сотні варіантів щорічних описів найважливіших подій, здійснених на берестяній корі, у пергаментах. У Х - ХІІІ ст. найбільшого поширення набули літописи, створені з позиції християнської церкви і діячів цієї церкви. Церква Київської Русі вдалася до створення своєрідного церковного літопису “Патерика” (“Патерик” - “Батьківник”) у якому церква написала найважливіші діяння своїх основоположників у Русі. Але все ж найбільшого поширення набув “Літопис Руський”, який писався більше 3 - х століть, який складається із трьох окремих літописів.
1. “Повість врем'яних літ” - від заснування Києва до 1111 року.
2. Київський літопис 1111 - 1201 р.
3. Галицько-Волинський літопис (1201 - 1292)
Багатьох дослідників цікавить те, хто писав літописи, коли, чому, на які кошти. Найвідоміший із літописців - Нестор. Дослідники підтверджують, що літопис не могла написати одна людина.
Нестор відзначився тим, що він був одним із перших організаторів у Києві при Ярославі Мудрому переписних майстерень.
68. Література українського бароко
Бароко - (італ. вarocco - вигадливий, примхливий;
португ. - перлина неправильної форми) стиль у мистецтві (архітектурі та літератури кінця XVI - XVIII ст., що становив собою перехідний етап від раннього Ренесансу до класицизму. Бароко - явище суперечливе, до того ж позначене і національною своєрідністю. Бере початок даний стиль із Італії, в замках рицарів, які протиставляли себе абсолютним монархам. Для доби бароко характерна підкреслена урочистість, пишність, складність, примхливість, підвищена мальовничість (контрасність світла і тіні), динамічність композиції, декоративність. Серед засобів мистецтва центральне місце посідає метафора, порівняння, алегорія. Поруч з цим стиль бароко звертався до живої деталі, до чуттєвої конкретності художнього втілення життєвих явищ, - і цими своїми рисами дає підставу розглядати бароко як початковий етап в зародженні реалізму. Яскраво стиль бароко проявив себе у архітектурі (будівлі Києво - Печерської лаври, Собор св. Юри у Львові).
В українській літературі цей стиль позначився також, зокрема у поетиці, своєрідних курсах, що читалися в Києво - Могилянській Академії, так звані “фігурні” вірші, літописи. На особливу увагу заслуговує “козацьке” бароко. Літературну обробку дістали кілька найславніших творів, що звуться “літописами”, але від типу літопису дуже відхиляються. Перший із них є літопис “Самовидця” (ім'я якого до цього часу із певністю не вдалося встановити до 1702 р.) Другий літопис Григорія Граб'янки. Хоча сам твір він писав після 1709 р., та починає свою історію України від початків, проте головна його тема - це період Хмельниччини - єдина досконало оброблена. Третій - найвизначніший і найбільший твір літописця українського бароко Самійла Величка. Події доведені до 1720 р.
69 Г.С. Сковорода - концепція людини в піснях
У літературній і філософській спадщині Г.С. Сковороди чи не найважливіше місце посідає людина, її почуття, вчинки, розум, прагнення. Його збірка є своєрідним відбитком роздумів письменника над призначенням людини в світі, над її можливостями та їх реалізацією.
Якою бачив людину Григорій Сковорода у своїх піснях - питання практично не досліджене.
Зробивши аналіз, можна зробити висновок:
1. Людина не повинна ставити у своєму житті матеріальне на перше місце. Набагато ціннішим скарбом у людині, ніж матеріальне, він вважав мудрість. У побуті і в матеріальних статках людина повинна задовольнятися життєво - необхідним.
2. У становленні до природи Сковорода виступає як гарячий прихильник її краси.
3. До людей взагалі Сковорода ставиться по - різному: засуджує тих, хто прагне чинів тощо.
4. Сковорода байдуже ставиться до влади: проте засуджує тих, хто використовує владу для досягнення своїх корисливих цілей; хто переінакшує закони на свій особистий лад.
5. Сковорода дає свої поради, як позбутися “скуки і муки”, викликаної “вихром скорбей”. І рецепт тут простий: “прагни до праці, плекай свою душу як кришталь.
З точки зору естетики, то він абсолютно чітко розподіляє дані категорії.
Отже, щоб знайти щастя, людині потрібно прагнути пізнати себе і світ, знайти своє призначення і місце в цьому світі, вберегти внутрішню свободу і чистоту, знайти спокій душі, постійно самовдосконалюватись, - тільки тоді можна бути щасливою.
70. Вплив УНТ на українську літературу
Народна поетична творчість - одна із найважливіших і найвеличніших ділянок мистецької культури України. Багато
прекрасної, багатої і різноманітної за змістом і засобами художнього
вислову поезії містить у собі фольклор.
УНТ - з'явилась задовго до того, як люди навчилися писати й друкувати. Століттями вони поширювалися усно, і тепер уже не можна встановити, хто ж склав той чи інший твір першим. УНТ (з англійськ.) - мудрість народу.
Фольклор - цінне надбання національної культури. Саме тому народна творчість є предметом вивчення не тільки фольклористів, а й для етнографів, мовознавців, літературознавців та інших галузей науки.
71. Романтизм 40 - 60 р. ХХ ст.
Романтизм - (фр. romantisme) - художній метод у літературі й мистецтві, коли не задовольняючий митця реальній дійсності протиставляються картини життя бажаного, витвореного мрією, піднесеного над дійсністю.
Для романтичних творів характерні незвичайні, а іноді й фантастичні події та ситуації, деяка умовність, порушення дійсних співвідношень між явищами, образами піднесених над реальністю, виняткових людей, які наділяються сильними пристрастями й часом діють у вигаданих, мало правдоподібних, часто екзотичних обставинах. Письменники - романтики збагатили тематику, розвинули нові жанри, поглибили зв'язки літератури з фольклором. Важливе місце в їх творчості посіла історико - героїчна тема. Зміцнився Міжслов'янські культурні зв'язки, зросла кількість перекладів і переписів творів інших літератур.
а) Історичні умови виникнення романтизму
а) назрівання революційної ситуації в Росії наприкінці 50 - х р. ХХ ст.
б) реформа 60 - х р. (яка особливо не принесла очікуваних результатів)
в) Кирило - Мефодіївське товариство
б) Розвиток культури і літератури
Із розвитком освіти центрами стають університети, виникають недільні школи, які стали на захист безграмотному населенню. В центрах освіти - університетах розгортається наукова діяльність в галузі історії України, української фольклористики. На зміну поміщицьким театрам, відкриваються справжні театри в Києві, Одесі, Полтаві, Катеринославі. Варто підкреслити, що репертуар українського театру значно розширюється за рахунок п'єс І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, В. Гоголя, Л. Глібова... Неймовірно посилюється інтерес до українських народних пісень, композиторів, мистецтвознавців. Основоположником української класичної музики є Микола Лисенко “Заповіт” (1868) і перший випуск українських народних пісень. З'явилась періодична преса: газети й журнали, що стали виходити в Харкові, Києві, Чернігові. Література п. п. ХІХ ст. розвивалася у боротьбі двох течій - прогресивної і реакційної. Прогресивна л-ра відбивала інтереси закріпаченого селянства. Реакційна відбивала інтереси поміщиків
Подобные документы
Мова української преси початку XXI ст. на тлі соціальної динаміки. Суспільна зумовленість динаміки мови сучасних українських газет. Функціональні зміни в українській пресі та їх вплив на стилістичні ресурси синтаксису. Стилістичне навантаження речень.
дипломная работа [108,0 K], добавлен 20.10.2010Закріплення державної мови традицією або законодавством. Українська мова - мова корінного населення України. Поширення викладання мови в навчальних закладах. Розвиток літературної мови за рахунок повернення вилучених слів та слів регіонального походження.
контрольная работа [20,8 K], добавлен 10.12.2011Лексичне значення слова. Явище омонімії у сучасній українській мові. Слова індоєвропейського походження. Перифрази та евфемізми як різновиди синонімів. Синтаксичні функції фразеологічних одиниць. Предмет та завдання лексикографії. Типи словників.
курс лекций [90,5 K], добавлен 03.09.2013Засіб формування, оформлення та існування думки. Формування української мови. Норми української літературної мови. Стилі сучасної української мови. Ділова українська мова. Найважливіший засіб спілкування людей.
реферат [13,9 K], добавлен 17.07.2007Предмет і завдання словотвору. Суфіксація та префіксація як спосіб словотвору. Спосіб словотвору без зміни наголосу та написання. Зміна місця наголосу, чергування звуків, складання слів, скорочення як спосіб словотвору в сучасній англійській мові.
реферат [43,8 K], добавлен 25.02.2016Частини мови: самостійні (повнозначні) і службові (неповнозначні); вигуки і звуконаслідування. Назви загальні та власні. Конкретні і абстрактні, збірні, речовинні іменники, відмінки іменників. Морфологічний розбір іменників. Прикметники та їх розряди.
учебное пособие [59,9 K], добавлен 28.10.2009Перша фіксація полонізму в українській мові і його слова-відповідника в польській мові. Можливості полонізму та його частотність в українській мові ХVІ – першої половини ХVII ст., значимість слова-відповідника і ступінь розповсюдження в польській мові.
автореферат [62,4 K], добавлен 10.04.2009Українська термінографія за часів УРСР. Сучасна українська термінографія. Видання наукових праць українською мовою, поступовий перехід вищих навчальних закладів на україномовне викладання. Впровадження української мови в усі сфери наукової діяльності.
статья [22,7 K], добавлен 26.08.2013Запозичення як джерело збагачення словникового складу. Сутність та визначення інтернаціоналізмів, їх класифікація та складнощі перекладу. Міжнародні морфеми та основи. Інтернаціональна лексика англійського походження у сучасній українській мові.
курсовая работа [44,8 K], добавлен 11.10.2012Мова як найважливіша частина нашої особистості, нашої поведінки, нашої думки. Мова як невичерпна духовна скарбниця, з якої черпають досвід своїх предків. Нація як душа кожної держави. Потреба нашого сучасного суспільства не забувати про свою мову.
реферат [11,6 K], добавлен 23.09.2019
