Стратегії перекладу галузевої літератури

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Принципи перекладу текстів галузевої літератури

Розділ 2. Основні стратегії перекладу науково-технічної літератури

2.1 Стратегія за принципом перекладу того, що зрозуміло перекладачеві

2.2 Перекладацька стратегія «переклад змісту, а не букви оригіналу»

2.3 Стратегія максимального відтворення змісту оригіналу: прямий, дослівний, буквальний переклад

2.4 Перекладацька стратегія домінування значення цілого над значенням окремих частин.

Розділ 3. Нові тенденції застосування стратегій перекладу галузевої літератури

Висновки

Список використаних джерел

Додатки.

ВСТУП

Дослідження присвячене аналізу особливостей застосування стратегій перекладу в сфері галузевої літератури. Як відомо, технічний переклад - це насамперед переклад, що використовується для спеціальних цілей. Мова науково-технічної літератури відрізняється від мови художньої прози певними лексичними, граматичними та стилістичними особливостями. Під час роботи із текстом перекладач спочатку точно визначає свої подальші дії та, керуючись певними принципами, обирає ту чи іншу стратегію перекладу

Актуальність дослідження зумовлена постійним розвитком сфери науки та техніки. З`являється багато інноваційної техніки та нова інформація потребує негайного перекладу для подальшого його використання. На сучасному етапі, практика перекладу має за мету вирішення усіх можливих проблем передачі інформації з мови-джерела мовою перекладу.

Мета дослідження полягає у встановленні та розгляді особливостей застосування певних перекладацьких стратегій, прийомів та засобів передачі змісту тексту оригіналу українською мовою. Реалізація поставленої мети передбачає розв`язання низки конкретних завдань: 1) подати визначення технічного перекладу та виявити принципи перекладу текстів галузевї літератури; 2) зазначити стратегії перекладу, їх різновиди та розкрити значення кожної; 3) здійснити комплексний аналіз основних перекладацьких стратегій; 4) запропонувати основні стратегії перекладу на прикладі текстів інструкцій до електроприладів; 5) дослідити стратегії , на основі яких перекладач обирає прийоми та способи перекладу.

Об`єктом дослідження є речення-приклади, взяті із текстів інструкцій до електроприладів, які ілюструють кожен окремий випадок індивідуального вибору стратегії перекладачем.

Предметом дослідження є особливості стратегії перекладачів у віднайдені способів та прийомів відтворення складних граматичних та синтаксичних явищ в українських перекладах англомовної науково-технічної літератури.

Фактичний матеріал дослідження - це приклади речень з довідників та інструкцій до електороприладів (фену, ноутбуку) та шпалер, що відображають досліджувані стратегії перекладу.

Дослідженню стратегій перекладу багато уваги приділяли такі вчені як В.Н. Коміссаров, І.С. Бик, О. В. Бурда-Лассен, В. І. Карабан, І. І. Рєвзін, Я.І . Рецкер.

Для розв`язання поставлених завдань у роботі застосовано комплексну методику дослідження. Основними методами аналізу речень у текстах оригіналу та перекладу є лінгвостилістичний аналіз, комплексний контрастивно-перекладознавчий аналіз із залученням елементів контекстуального, компонентного, трансформаційного аналізів.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що за допомогою порівняльного аналізу двох неблизькоспоріднених мов на матеріалі текстів інструкцій є можливим виокремлення домінуючих та найчастіше уживаних стратегій. Уперше заставлено основні прийоми та способи підбору необхідної стратегії у перекладі галузевої літератури, порівняно їхні характеристики та виокремлено особливості стратегій, притаманних кожному з порівнювальних типів перекладу.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що його результати становлять внесок у розвиток теоретичних аспектів перекладознавства. Результати порівняльного аналізу стратегій перекладу відкривають перспективу для подібних досліджень.

Практична цінність роботи визначається тим, що її результати можна застосовувати для розв'язання практичних проблем, пов`язаних з англо-українським перекладом.

Розділ 1. ПРИНЦИПИ ПЕРЕКЛАДу ТЕКТІВ ГАЛУЗЕВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Науково-технічні тексти характеризуються особливим стилем, який відрізняє їх від інших типів текстів. При перекладі таких текстів ця особливість створює додаткові труднощі та проблеми [1].

Види спеціального (нехудожнього) перекладу визначаються характером матеріалу, з яким працює перекладач. Наприклад, існує так званий «військовий переклад», та існують навчальні заклади, що готують військових перекладачів, що є різновидом технічних перекладачів. Адже ясно, що перекладачеві, що працює в галузі «військового перекладу», нерідко доводиться мати справу із цілком «невоєнними» текстами (наприклад, при допиті військовополонених або при обробці інформації, що надходить від населення).

Справа не стільки в тім, що перекладається, а в тім, як перекладається й для чого. Технічний переклад - це насамперед переклад, який використовується для спеціальних цілей, а саме для обміну спеціальною інформацією, що надходить і сприймається різними мовами. Отже: технічний переклад - це переклад, який застосовують для обміну спеціальною науково-технічною інформацією між людьми, що говорять різними мовами [14, c. 6-30].

Із цього визначення випливає, що технічний перекладач є посередник, без якого цей обмін був би неможливий, тобто технічний перекладач так само, як і перекладач художньої літератури, повинен знати дві мови, однією з яких він повинен володіти досить вільно для точного, ясного й грамотного відтворення змісту оригіналу. Але, оскілки технічний переклад є засобом обміну науково-технічною інформацією, то метою цього перекладу українською мовою повинне бути використання принципово нових відомостей. Це значить, що у своїй роботі технічний перекладач часто має справу із найновішим матеріалом, для сприйняття якого потрібна певна підготовка та спеціальні знання [7].

Основна складність перекладу науково-технічних текстів, а саме переклад термінів, полягає у розкритті та передачі засобами української мови іншомовних реалій. Було би невірним говорити про переклад термінів як таких. Обов'язковою умовою повноцінного перекладу будь-якого спеціального тексту, особливо науково-технічного, є повне розуміння його перекладачем. Механічне заучування термінів, без проникнення у їх сутність, без знання самих явищ, процесів та механізмів, про які йдеться в оригіналі, може призвести до небажаних помилок. Перекладач повинен детально вивчити ту сферу науки і техніки, в якій він працює. Тільки тоді він зможе сміливо користуватися відповідними термінологічними словниками [18]. 

Однак, у спеціальному тексті нерідко буває елемент новизни, який є особливо цікавим для читача, але пов'язаний із вживанням нових термінів, ще не зафіксованих у словниках. Зрозуміло, що такі випадки можуть створювати серйозні проблеми для перекладача. Основна умова подолання цієї проблеми полягає у детальному аналізі описуваного явища і передачі його термінами, що вже є усталеними в науці. Актуальні наукові проблеми, найновіші технічні винаходи та відкриття висвітлюються у друкованих виданнях і перш за все - у періодичних виданнях, до яких і повинен звертатися перекладач. Велику допомогу може надати тут консультація фахівця в даній галузі. Спочатку необхідно точно встановити, у чому полягає проблема, що описується в іноземномовному перекладі і в чому полягають проблеми її викладу в перекладі. Проблема може полягати в описі нових процесів або найновішої апаратури. Перекладач повинен уважно співставити усі випадки вживання нових термінів або місць, які важко передаються засобами української мови, щоб із загального змісту тексту скласти собі чітке уявлення про описувану проблему [5, c. 45-60].

Будь-який науковий текст характеризується певною повторюваністю термінів. Тому для правильної передачі значення незнайомого і відсутнього у словниках терміна або термінологічного сполучення дуже важливо врахувати і співставити всі випадки його вживання в даному тексті і лише після цього спробувати вияснити значення терміну шляхом ознайомлення із спеціальною літературою з даного питання. Велику допомогу перекладачеві може надати уже існуюча перекладна література з даного питання, особливо якщо є можливість порівняти оригінал і переклад [1].

Технічний переклад охоплює кілька форм або способів обробки оригіналу перекладачем. Таких цілком, визначених вилив, технічного перекладу можна нарахувати вісім, кожний з яких має свої особливості й свої закони. Ці форми не залежать від сфери спеціалізації, і тому кожний технічний перекладач повинен бути знайомим з усіма видами технічного перекладу.

Залежно від практичної цінності матеріали, що надходять до нас обробляються по-різному. Вся практично використовувана інформація звичайно обробляється у формі повного письмового перекладу, що є основною формою технічного перекладу. Інформація, що накопичується за певною системою в якості довідкового й допоміжного матеріалу, а також так звана сигнальна інформація обробляються у формі скорочених видів технічного перекладу, таких, як реферативний переклад, анотаційний переклад, переклад заголовків і т. ін. Звідси випливає, що технічний, перекладач повинен практично знати всі види обробки первинної інформації, а також мати у своєму розпорядженні певну суму спеціальних знань, що дозволяють у процесі перекладу переходити з області старого, уже відомого, в область нового, невідомого, що складає основний зміст оригіналу. Ця остання обставина є причиною досить поширеної думки про те, що технічний перекладач повинен знати техніку, бути фахівцем, інженером. Звичайно, добре, якщо технічний перекладач знає техніку. Але це, на жаль, далеко не завжди можливо в наш час. Навіть вузький фахівець, напружено стежачи за всім новим, що з'являється в його галузі, як показує статистика, устигає ознайомитися лише з невеликою частиною інформації, що його цікавить [3, c. 36].

Для нашого часу характерна вузька спеціалізація.

Якщо років сто назад людина могла за бажанням однаково добре засвоїти майже все вже відоме й все нове в галузі науки й техніки, то в наші дні це недоступно нікому. Наука й техніка настільки розвинулися, ускладнилися й розгалузилися, що вузька спеціалізація для науково-технічних працівників стала законом. Це поширюється й на технічних перекладачів, яким, як правило, доводиться спеціалізуватися в якій-небудь одній галузі виробництва [19, 53-65].

Якщо перекладач не має вузькогалузевої підготовки, він повинен заповнити цей пробіл, систематично вивчаючи спеціальну літературу, стежачи за новинками в даній області, збагачуючи свою пам'ять знаннями фахівців, з якими він спілкується на роботі, переймаючи досвід старших товаришів.

Перекладач повинен враховувати не тільки специфіку іноземної мови, але і особливості країни, в якій ця стаття була написана. Для кожної країни та її народу є специфічними так звані реалії суспільного життя та матеріального биту, тому перекладач повинен до початку роботи встановити, де було написано перекладну статтю: в США, Англії, Канаді або Австралії; у Німеччині, Австрії або Швейцарії; у Франції, Бельгії або Канаді і т.д.

При перекладі слів, що позначають специфічні реалії, особливо часто доводиться стикатися з можливістю небажаного дослівного або буквального перекладу, також з підступними «фальшивими друзями» перекладача. Наприклад, досить широко використовуваний в електротехніці рідкий метал ніобій в США називається колумбій. В Англії, США, Канаді, Австралії постійно змінюється та мова, яку ми не зовсім точно називаємо «англійською» або «американською», тому велика кількість слів та виразів змінюють свої значення в залежності від того, в якій країні вони використовуються. Так, наприклад, в Англії plant - силова установка, в США - це завод; enginеer в Англії - інженер, в США також має значення машиніст. В Англії professor - кваліфікований викладач вищої школи, в США - також будь-який викладач, навіть якщо танців.

В зарубіжній технічній літературі досить часто використовується професійний жаргон, так званий сленг. Наприклад, в США фордовський автомобіль інколи називають Henrietta (of Henry Ford). Вважається, що в США існує біля 70 жаргонних назв для фордівського автомобіля.

Багато технічних термінів в Англії тa США відрізняються один від одного не тільки написанням, але і взагалі. Так, шпала в Англії - sleeper; в США - tie; метрополітен відповідно underground (railway) та subway [14, c. 37-75].

Звичайно, існує чимало перекладачів, що не мають ще певної сфери спеціалізації, наприклад перекладачів-позаштатників, що обробляють випадковий матеріал, або початківців перекладачів, що випробовують свої сили в різних областях техніки. Таким перекладачам потрібно насамперед вчитися користуватися джерелами спеціальної інформації, тобто вчитися швидко знаходити й практично використовувати необхідні спеціальні відомості з різних галузей науки й техніки для правильного розуміння оригіналу й грамотного відтворення його в процесі перекладу. У цьому випадку, на відміну від фахівця, перекладач користується спеціальною літературою трохи пасивно, не ставлячи перед собою мети досконально вивчити дану область. Закінчивши переклад, він може й забути ті спеціальні відомості, які він отримав із джерел інформації. Якщо через якийсь час йому трапиться зробити новий переклад з тієї ж області, він може знову звернутися до тих же джерел інформації, причому цього разу він знайде ці відомості швидше. Це вміння швидко знаходити необхідну спеціальну інформацію й правильно нею користуватися замінює перекладачеві знання техніки.

Але навіть перекладач, який має вузьку спеціалізацію, завжди повинен бути готовим до перекладу матеріалу з незнайомої галузі, тому що всі галузі науки й техніки досить взаємозалежні та ніби проникають друг у друга. Так, наприклад, в автомобілебудування залучаються й металургія, і обробка металів, і виробництво сплавів, і електротехніка, і хімія, і електроніка, і малярська справа, і багато інших галузей промисловості й науки [9, c. 69].

Таким чином, уміння користуватися робочими джерелами інформації -- найголовніше в спеціальності технічного перекладача.

Якщо перекладач художньої літератури може й не знати вузькоспеціальних спеціальних термінів, то для технічного перекладача - це повсякденні поняття, і відповідні їм іноземні терміни повинні входити в його активний словниковий запас, що повинен включати також назви основних деталей машин і механізмів, процесів обробки матеріалів, основних хімічних реакцій, основних радіотехнічних і електротехнічних пристроїв і приладів, номенклатур мір і ваги.

Активний термінологічний словник перекладача істотно заощаджує його робочий час. Такий словник накопичується поступово в процесі роботи, і склад його визначається змістом цієї роботи, тобто в кожного перекладача накопичується свій власний спеціальний словник, хоча, звичайно, існує якийсь мінімум загальнотехнічної термінології, яким повинен володіти кожний перекладач [15, c. 258].

Підсумовуючи сказане, ми доходимо висновку, що технічний перекладач повинен:

знати хоча б одну іноземну мову на рівні, достатньому для розуміння;

знати іншу мову (звичайно рідну) на рівні, достатньому для грамотного викладу;

3) вміти користуватися робочими джерелами інформації; вміти робити різні види технічного перекладу;

активно володіти термінологічним мінімумом.

Розділ 2. Основні стратегії перекладу технічної літератури.

2.1 Стратегія за принципом перекладу того, що зрозуміло перекладачеві

З погляду перекладача переклад розглядається як евристичний процес, у ході якого, використовуючи сукупність технічних прийомів, вирішується ряд творчих завдань. Взагалі текст являє собою широкий контекст, у якому реалізуються значення всіх мовних одиниць, уживаних в мовленні. Відповідно, об'єктом діяльності перекладача є текст оригіналу. Переклад окремого висловлення буде правильним лише в тому випадку, якщо він зроблений з урахуванням місця даного висловлення в тексті, його значеннєвих зв'язків з іншими одиницями тексту [23, c. 74-81].

Перекладач поділяє текст на умовні відрізки й приступає до перекладу чергового відрізка після завершення перекладу попереднього. Процес перекладу займає якийсь час і, якщо перекладний текст являє собою більш-менш довгий ряд повідомлень, його переклад не може бути здійснений одразу у вигляді єдиного акту. Розмір окремих сегментів тексту неоднаковий для різних мов і окремих видів перекладу. У багатьох випадках подібною мінімальною одиницею перекладацького процесу буде конкретне речення (тобто одне висловлення) у тексті. Навіть у тому випадку, коли в межах окремого висловлення немає достатньої інформації для вибору варіанта перекладу, перекладач не приступає до перекладу наступної одиниці, поки не закінчить переклад даного висловлення.

Таким чином, у діях перекладача завжди можна виявити два взаємозалежних етапи перекладацького процесу, що відрізняються характером мовних дій. На першому етапі розглядаються дії перекладача, пов'язані з інформацією, отриманою з оригіналу (з'ясування значення). На цьому етапі перекладач отримує інформацію, що наявна як у самому перекладному відрізкові оригіналу, так і в лінгвістичному та ситуативному контексті, і на основі цієї інформації робить необхідні висновки про зміст, який йому необхідно буде відтворити на наступному етапі. До другого відноситься вся процедура вибору необхідних засобів у перекладній мові при створенні тексту перекладу.

На першому етапі перекладацького акту перекладач виступає як рецептор тексту оригіналу. Певним чином розуміння оригіналу перекладачем відрізняється від розуміння того ж тексту Рецептором, що сприймає його без наміру перекладати. Рецептор може задовольнятися приблизним розумінням окремих елементів тексту. Перекладач, навпроти, повинен точно визначити, зміст для передачі в перекладі [7, c. 239-243].

Вибір мовних засобів при створенні тексту перекладу, становить другий етап процесу перекладу. Створення перекладачем тексту перекладної мови, відрізняється від звичайної мовної діяльності комунікантів, що користуються цією мовою. Мова йде не про порушення норм мови перекладу під впливом структури мови оригіналу, а про особливості, пов'язані із вторинністю змісту перекладу. Прагнення до еквівалентної передачі змісту оригіналу накладає обмеження на використання засобів перекладної мови. Переклади будуть відрізнятися від оригінальних текстів більш частим використанням структур, аналогічним структурам вихідної мови, більшим числом штучно створених одиниць, що відображають формальні ознаки іншомовних одиниць, більшим числом лексичних одиниць [4, c. 73].

Технічні прийоми й конкретна стратегія, що застосовує перекладач, багато в чому залежать від співвідношення вихідної мови та мови перекладу, і характеру розв'язуваного перекладацького завдання. У конкретних умовах перекладацького акту вони реалізуються по-різному. Насамперед, передбачається, що в процесі перекладу розуміння оригіналу завжди передує його перекладу не тільки в якості двох послідовних етапів, але і як обов'язкова умова здійснення перекладацького процесу. Зрозуміло, що перекладач може перекласти лише те, що він зрозумів, не більше. Ця установка здійснюється не цілком послідовно, оскільки, з одного боку, саме розуміння може бути різного ступеня, а, з іншого боку, у виняткових випадках перекладач може використовувати в перекладі одиничну відповідність, не будучи впевненим, що саме означає перекладний спеціальний термін. Крім того, оригінал може включати висловлення, спеціально позбавлені змісту, аж до безглуздих текстів значних розмірів. «Література абсурду», як правило, не підлягає перекладу. У цих випадках зазначений принцип доповнюється застереженням, що те, що безглуздо або неясно в оригіналі, повинне залишитися таким і в перекладі. Однак у загальному вигляді правило «не розумію - не перекладаю» зберігає свою силу [7, c. 239-243].

2.2 Перекладацька стратегія «переклад змісту, а не букви оригіналу»

Другий принцип, що визначає стратегію перекладача, звичайно формулюється як вимога «перекладати зміст, а не букву оригіналу» і має на увазі неприпустимість сліпого копіювання форми оригіналу. Формулювання не цілком точне, оскільки переклад завжди є змістовною операцією: відтворювати іншою мовою можна лише зміст оригіналу, а буква або іншомовна форма може відтворюватися лише в особливих випадках (при транскрипції або транслітерації) і за умови, що запозичена форма передає в тексті перекладу необхідний зміст. Що ж стосується таких елементів форми оригіналу, які визначають організацію змісту, кількість і послідовність його частин, то відтворення подібних структурних елементів досить бажано й у більшому або меншому ступені досягається в будь-якому перекладі. Фактично установка на «зміст, а не на букву» означає необхідність правильної інтерпретації значення мовних одиниць у контексті, тобто вимога не задовольнятися тим вигаданим змістом, що пов'язаний лише з найбільш уживаними значеннями цих одиниць.

Головним прийомом перекладу термінів є переклад за допомогою лексичного еквівалента [7, c. 239-243].

Еквівалент - постійна лексична відповідність, яка точно співпадає із значенням слова і не залежить від контексту. Терміни, які мають еквіваленти у рідній мові, відіграють важливу роль при перекладі. Вони виступають опорними пунктами у тексті, від них залежить розкриття значення інших слів, вони дають можливість з`ясувати характер тексту [1].

Часто зустрічаються багатозначні терміни, які мають різні значення не тільки у різних галузях науки і техніки, а й навіть в одній галузі:

Toolbar - панель інструментів;

Wired and wireless networks - провідні та безпровідні мережі;

Power button - кнопка живлення;

Touchpad - сенсорна панель;

Keyboard - клавіатура.

Таке слово, яке має кілька словникових відповідностей, варіантів, аналогічних йому за значенням, перекладається шляхом відбру варіанта-аналога, який найточніше передавав би значення цього слова у даному контексті. Переклад за допомогою аналогів вимагає від учнів знання тієї галузі, з якої виконується переклад, свідомого викристання термінології рідною мовою, аналізу контексту, знання синонімічних термінів, що в свою чергу вимагає від перекладача виконання спеціальних вправ на визначення і з`ясування їх вживання. Можна визначити значення терміна у залежності від слів, які знаходяться у тісному зв`язку з даним словом. Найбільш тісний зв`язок існує між підметом і присудком, присудком і прямим додатком, означенням і означуваним словом [1].

Наприклад:

If the circuit of the second coil is completed, the induced electromotive force will cause a current to flow.

Якщо коло другої котушки замкнуте, то наведена електроршійна сила викличе в ній рух електричного струму [13, c. 6-30].

Описовий переклад. Мова йде про найбільш універсальний прийом, що може допомогти перекладові в найбільш складних випадках. Він особливо необхідний, якщо в мові перекладу немає відповідного поняття за тими або іншими причинами соціального, географічного або національного порядку. Таким чином, далеко не у всіх мовах є поняття, що відповідають нашим: путівка, тулуп, табір, зимовик. При перекладі цих слів доводиться описувати поняття, які вони позначають. Не маючи аналога слову «зимовик», підбираємо йому відповідник: «дорога, що прокладена в снігові». Таким самим чином в англійській мові є досить багато таких слів, яким українською мовою необхідно давати невелике пояснення або опис [6].

Наприклад, “Host-based printing” перекладаємо як «попередня реєстрація завдання на компютері». Досить цікавим є приклад, який знаходимо в інструкції користувача до лазерного принтера: 150-sheet horizontal input tray wіth single page priority/multi-purpose feed slot - це ще не зовсім відоме поняття в українській лексиці, отож тут ми прибігаємо до застосування описового перекладу - «горизонтальний лоток подачі паперу на 150 аркушів та отвір для пріоритетної поаркушевої подачі паперу або носіїв спеціального призначення». (Див. додаток 1 )

Але цей прийом має і недоліки, головним з яких є те, що деякі описи виходять дуже великими та виглядають чимось зовсім несуттєвим та дивним в тексті [12, c. 91-101].

Описовий переклад - це такий прийом перекладу нових лексичних елементів вихідної мови, коли слово, словосполучення, термін чи фразеологізм змінюється в мові перекладу словосполученням (або більшим за кількістю компонентів словосполученням), яке адекватно передає зміст цього слова або словосполучення (терміна). Так, наприклад:

Acer eNet Management (for selected models) hooks up to location-based networs intelligently. - Acer eNet Management (для окремих моделей) забезпечує інтелектуальне підключення до мереж в залежності від місця їх знаходження.

Застосована стратегія перекладача в цьому випадку вказує на те, що прямого еквівалента в українській мові немає. Тому перекладач застосував прийом описового перекладу, який точніше та доступніше розкрив зміст речення.

Acer ePower Management extends battery power via versatile usage profiles. - Acer ePower Management дозволяє збільшити строк служби акумулятора за рахунок створення профілів керування електропостачанням для забезпечення роботи в різних режимах.

Цей приклад точно вказує на застосований прийом описового перекладу, який є досить вдалим з огляду на те, що застосовані терміни не мають точного перекладу. (Див. Додаток 1 )

При застосуванні описового перекладу важливо слідкувати за тим, щоб словосполучення в мові перекладу точно і повно передавало всі основні ознаки поняття, позначеного словом оригіналу. Наприклад, термін outscriber має такі основні ознаки: /вихід/, /записування/ і /пристрій/, а тому при перекладі описовим способом слід зберегти всі ці головні ознаки: outscriber - вихідний пристрій відтворення даних [8, c. 291-297].

Тепер розглянемо докладніше деякі прийоми перекладу на певних визначених прикладах, знайдених в текстах інструкцій до електоприладів.

Конкретизація понять. Цей та наступні прийоми дослідив вперше Я. І. Рецкер. Конкретизація понять полягає в переході від родових понять до видових. Такими словами, що позначають родові поняття, є, наприклад, фрукти, овочі, бойові дії, спортсмени, меблі, продукти, твори тощо. Відповідно, видові поняття позначають слова: яблука або груші, помідори або капуста, атака або бій, футболіст або тенісист. Конкретизація понять в деяких випадках є дуже необхідною, оскільки в мові перекладу може і не існувати родове поняття. Конкретизація понять має деякі труднощі в перекладі, якщо з контексту незрозуміло, про яке видове поняття йде мова. Набагато легше знайти вихід, якщо родове поняття включає два-три видових. Таким чином «колектив заводу» неважко в перекладі конкретизувати як «робітники та службовці заводу», тим більше, ці поняття самі собою є родовими по відношенню до різних професій (токар, слюсар, налагодник тощо) [17, c. 94].

Розглянемо декілька наглядних прикладів із текстів інструкції до фену для волосся.

Keep it away from sources of heat, direct sunlight, humidity (never dip it into any liquid) and sharp edges. - Вберігайте предмет від спеки, прямих сонячних променів, вологи (ні в якому разі не занурюйте його у воду) та від ударів о гострі кути.

В даному прикладі, щоб точніше передати зміст того, що хотів передати автор, перекладач вдало застосував прийом конкретизації та переклав це таким чином.

To protect children from dangers posed by electrical appliances make sure that the cable is hanging low and that children do not have access to the appliance. - Для захисту дітей від вражень електротоком, слідкуйте за тим, щоб кабель не висів бозна-де та щоб діти не мали доступу до приладу.

Тут перекладач застосував конкретизацію, щоб зауважити саме на тому, що необхідно приділяти велику увагу тому, щоб кабель був у надійному стані та створював безпеку.

Do not repair the appliance on your own. Always¹ contact an athorized technician². - Ні в якому випадку не ремонтуйте прилад самостійно, а звертайтесь в такому випадку¹ за допомогою до спеціаліста, що має відповідний допуск ².

Даний приклад показує на конкретизацію та зауваження на тому, як та коли саме необхідно звертатись за допомогою спеціаліста. (Див. додаток 1)

Генералізація понять. Цей прийом, протилежний прийому конкретизації: мова йде про перехід від видового поняття до родового. Прийомом генералізації понять доводиться користуватись, якщо в мові перекладу немає конкретних понять, аналогічних поняттям вихідної мови. Так, в українській мові «рукою» прийнято називати те, що французи та німці розрізняють як main і bras або як hand та arm. В українській мові також немає поділу річок на ті, що впадають в море, та ті, що є притоками інших річок [12, c. 91-101].

В процесі перекладу лексичних елементів перекладні відповідники можуть утворюватися за рахунок не тільки звуження значення англійських слів, а й розширення значення. Лексичною перекладацькою трансформацією, що при цьому використовується і протилежна за напрямком трансформації конкретизації, є генералізація, внаслідок якої слово із вужчим значенням, що перекладається, замінюється у перекладі на слово із ширшим значенням, нерідко гіпонімом, наприклад:

Приклеювання шпалер: для якісного приклеювання країв полотен радимо додатково нанести клей на поверхню в місцях їх з'єднання, наклеювати смуги у стик. - Hanging the wallpaper: for the best results apply an additional amount of glue onto the joints, hang the wallpaper edge-to-edge.

При перекладі цього прикладу, перекладач прийняв за необхідне генералізувати поняття, тим самим не втративши змісту оригіналу.

Аналогічним прийомом вирішив скористатись перекладач і в наступному прикладі:

Правильний вибір клею: використовуйте спеціальний клей для важких шпалер, дотримуючись інструкції виробника по його приготуванню. - The right glue: use only special-purpose glue and observe the manufacturer`s instructions. (Див. додаток 1)

Трансформація генералізації звичайно використовується при перекладі загальнонародного та загальнонаукового (загальнотехнічного) шарів лексичного складу наукових і технічних текстів. Оскільки її застосування може призвести до певної втрати (точності) інформації, використовувати її слід обачно, тільки у тих випадках, коли вживання у перекладі словникового відповідника слова, що перекладається, може призвести до порушення граматичних або стилістичних норм мови перекладу.

Таким чином, можна розглянути ще один цікавий приклад:

Acer`s innovative Empowering Technology toolbar¹ makes it easy for you to access frequently used functions and manage your new Acer computer². - Розроблена компанією Acer передова технологія Empowering Technology¹ полегшує досуп користувача до найбільш часто використованих функцій та керування ноутбуком Acer².

В цьому прикладі перекладач застосував одразу два протилежні прийоми: генералізацію та конкретизацію. В першому випадку, його стратегія полягає в тому, що пристосувавши цей переклад під читача, він спростив речення, але повністю передав його зміст, застосувавши прийом генералізації. У другому ж випадку, він прийняв за більш доречне застосування прийому конкретизації. (Див. додаток 1)

Антонімічний переклад. Крайнім випадком такого способу перекладу, як семантичний розвиток, при перекладі слів і словосполучень є так званий «антонімічний» переклад, коли форма слова або словосполучення замінюється на протилежну (позитивна - на негативну і навпаки), а зміст одиниці, що перекладається, залишається в основному подібним.

По суті, термін «антонімічний переклад», який зустрічається в перекладознавчій літературі, є неточним, оскільки слово, що перекладається, не замінюється на антонім у мові перекладу, а змінює лише форму на протилежну, тоді як його зміст, значення залишається без особливих змін. Тому для позначення означуваного способу перекладу краще використовувати термін «формальна негативація», в якому підкреслюється саме зміна форми слова або словосполучення і не йдеться про антонімічність як таку, що пов`язана із зміною змісту на протилежний.

В певних контекстах деякі англійські слова, що не мають у своєму складі заперечувальних морфем, але містять, як правило, заперечувальний семантичний компонент, можуть перекладатися подібними за значеннями словами з префіксом «не-» або сполученнями частки «не» з антонімічним відповідником слова [8, c. 291-297]. Таким чином, можна прослідити цю стратегію на наступних прикладах:

Ідеально висушити волосся допоможе насадка-диффузер, що надасть об`єму та пишності вашій зачісці. - The diffuzer is the ideal solution to dry curly hair without losing volume.

За допомогою антонімічного перекладу в цьому прикладі, цікаво перекладено довгий та конкретний вираз за допомогою негативації значення.

Subject to technical changes without prior notice! - Ми залишаємо за собою право на технічні зміни!

Це застереження несе в собі негативне спрямування передачі значення, але, застосувавши прийом антонімічного перекладу, перекладач передав його повний зміст. (Див. додаток 1)

2.3 Стратегія максимального відтворення змісту оригіналу: прямий, дослівний, буквальний переклад

Третій принцип перекладацької стратегії полягає в тому, що перекладач розрізняє в змісті перекладацького тексту відносно більш й менш важливі елементи змісту. Передбачається, що перекладач прагне як можна повніше передати весь зміст оригіналу й там, де це можливо, здійснює «прямий переклад», використовуючи аналогічні синтаксичні структури й найближчі відповідності лексичним одиницям оригіналу. Але при цьому не все в змісті оригіналу є для перекладача рівноцінним. Він здатний розподіляти частини цього змісту по ступенях їх важливості для даного акту комунікації і якщо буде потреба може пожертвувати менш важливим елементом змісту, щоб успішніше відтворити більш важливий елемент. Часом у перекладі не вдається одночасно відтворити предметно-логічний і конотативний компоненти змісту оригіналу, і перекладачеві доводиться вибирати між ними.

The other shoe has been dropped by the company in its push into the computers market.

Компанія зробила ще один крок у боротьбі за ринки збуту комп'ютерів.

При перекладі цього речення з науково-технічного тексту перекладач відмовився від передачі конотативного компоненту змісту оригіналу, оскільки це приводило до неприйнятного варіанта, що ускладнює розуміння суті справи (Компанія зняла ще один черевик). А в наступному прикладі перекладач, навпаки, зволів зберегти конотативне значення, відмовившись від використання найближчої відповідності:

The weight penalty of the automatic unit to the traditional gear box must be small.

Змушене збільшення ваги автоматичної коробки передач, у порівнянні з використовуваною в цей час, повинне бути невеликим.

У перекладі не використана пряма українська відповідність англійському слову penalty, але збережена його негативна емоційна характеристика [7, c. 239-243].

Вільний переклад - розуміння і передача загального змісту тексту. Цей вид перекладу вживається в формі перекладу - конспекту, реферату, анотації тощо. Крім знання граматики і лексики він потребує певного обсягу знань з науки та техніки. (Див. додаток 2)

Дослівний переклад розкриває зміст кожного речення і допомагає вірно розуміти його. При дослівному перекладі перекладне речення має ту саму структуру і порядок слів, як і відповідне англійське речення.

Адекватний переклад передає точний зміст тексту із всіма відтінками і особливостями стилю цій відповідності до норм рідної мови. (Див. додаток 2)

Консультативний переклад є пояснювальним перекладом з метою з`ясування окремих абзаців, речень або термінів. Частіше це усний переклад. Іноді це може бути авторське пояснення [13, c. 6-30].

У залежності від ступеня володіння перекладачем іноземною мовою процес перекладу може відбуватися по-різному. Перекладач-професіонал розуміє іноземний текст і без перекладу; тому переклад для нього тісно пов'язаний із підбором засобів вираження. У процесі навчального перекладу розуміння іншомовного тексту часто не тільки не може передувати перекладу, але й досягається через переклад або за його допомогою. Перекладачу-початківцю нерідко самому потрібен переклад для повного розуміння оригіналу. Тому для нього процес перекладу складається, принаймні, з трьох етапів: 1) аналіз тексту, що перекладається; 2) чорновий (часто дослівний) переклад; 3) адекватний літературний переклад.

Під дослівним перекладом розуміють відтворення конструкції оригіналу без будь-яких змін і без суттєвої зміни порядку слів у реченні. Під буквальним перекладом слід розуміти переклад по зовнішній (графічній або фонетичній) подібності між іноземним та українським словом або словосполученням, без врахування смислових відмінностей між ними. Звідси зрозуміло, що дослівний переклад за певних умов є цілком закономірним явищем, а буквальний не допускається ніколи.

Дослівний переклад, свого роду "фотографія" оригіналу, може слугувати початковим етапом для розшифровки складних місць оригіналу. Однак, якщо в тексті є синтаксичні конструкції, яких немає в українській мові, то дослівний переклад тільки ускладнить розуміння значення оригіналу [5, c. 4-15].

Переклад - це відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми. Ця єдність досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній своєрідності на іншій мовній основі. Шлях до досягнення такої єдності не лежить через встановлення формальних відповідників. Співставлення засобів різних мов, навіть найбільш віддалених, можливе лише шляхом співставлення функцій, які виконують різні мовні засоби. Звідси точність перекладу полягає у функціональній, а не формальній відповідності оригіналу.

Це положення вимагає пояснення на конкретному прикладі. У кожній мові існують свої граматичні, лексичні та стилістичні норми, дійсні тільки для даної мови. При переході до вираження думки іншою мовою необхідно знайти такі засоби і, в першу чергу, такі граматичні форми, які б так само відповідали змісту, так само зливалися б з ним, як зливається із своїм змістом форма оригіналу.

When using the touchpad, keep it - аnd your fingers - dry and clean. The touchpad is sensitive to finger movement; hence, the lighter the touch, the better the response. Tapping harder will not increase the touchpad`s responsiveness. [30] - Використовуючи сенсорну панель, слідкуйте за тим, щоб вона та ваші пальці були сухими та чистими. Сенсорна панель чутлива до руху пальців. Тому, чим легше дотик, тим точніша відповідь. Більш сильне натискання не прискорить відповідь сенсорної панелі.

Хоча на перший погляд такий переклад може здатися "вільним", однак не тільки за змістом, але й за стилем він повністю відповідає оригіналу. Саме в такому перекладі відтворюється єдність змісту та форми. Такий переклад ми називаємо адекватним.

Очевидно, що з вищесказаного не можна зробити висновок, що адекватність і точність перекладу - одне і те ж. Адекватність - це більш широке поняття, ніж точність. В поняття адекватність входить передача стилістичних і експресивних відтінків оригіналу. Крім того, навіть при відсутності формальної точності передачі окремих слів та словосполучень переклад в цілому може бути адекватним. А нерідко буває і так, що переклад є адекватним саме завдяки порушенню цієї елементарної і поверхневої точності. Коли окремі, дрібні, деколи неперекладні елементи тексту передаються у повній відповідності з ідейно-художнім задумом автора, переклад досягає високого ступеня адекватності [1].

2.4 Перекладацька стратегія домінування значеня цілого над значенням окремих частин

Найбільш важливим (домінантним) елементом змісту може виявитися й внутрішньолінгвістичне значення мовних одиниць. Так, гра слів в оригіналі може ґрунтуватися на одночасній реалізації в контексті двох значень багатозначного слова або значень двох слів-омонімів. У цьому випадку домінантним значеннєвим елементом стає наявність формального зв'язку (загального або подібного плану вираження) між реалізованими значеннями.

Уміння визначити значеннєву домінанту, найбільш важливу частину змісту перехідного висловлення, становить найважливішу частину професійної майстерності перекладача [10, c. 43-47].

Наступний стратегічний принцип можна визначити як, домінування значення цілого над значенням окремих частин. Заради правильної передачі цілого, можна пожертвувати окремими деталями. Тому що компоненти змісту висловлення, що зберігаються в перших трьох типах еквівалентності, виражаються не окремими частинами висловлення, а всією сукупністю складових його елементів. Ці компоненти змісту є комунікативно найбільш важливими, і примат цілого над частиною виражається в заміні мовних засобів, значення яких розглядаються як частина змісту, для збереження зазначених компонентів.

Передбачається, що всі зміни в окремих деталях цього повідомлення (включаючи повну заміну його останньої частини) не знижують точності перекладу, оскільки збережено зміст повідомлення в цілому. Втрата окремих деталей зменшує ступінь спільності змісту оригіналу й перекладу, але не перешкоджає встановленню еквівалентності. Примат цілого над частиною не означає, зрозуміло, що не слід передавати деталі, коли це можливо, а вказує на можливість обмежитися, якщо буде потреба, передачею лише загального змісту повідомлення [7, c. 239-243].

У висновку зупинимося ще на одному стратегічному аспекті й перекладацькій діяльності. Перекладач повинен особливо уважно стежити за повноцінністю мови перекладу, переклад повинен повністю відповідати нормам. Основні принципи перекладацької практики також пов'язані із правомірністю застосування ряду технічних прийомів, що порушують формальну подобу перекладу оригіналу, але забезпечують досягнення більш високого рівня еквівалентності. Серед таких прийомів виділяють: переміщення, додавання й опущення лексичних одиниць у процесі перекладу [6].

Розділ 3. Нові тенденції застосування стратегій перекладу галузевої літератури

Стратегія перекладу у випадку усвідомлення перекладачем ментальної ідентичності нації-носія мови оригіналу та нації-носія мови перекладу буде спрямована на максимальне відтворення національно-історичного колориту етнолексем, яке забезпечує декодування ментальної ідентичності відповідних націй.

Одним із основних питань сучасної культурницької парадигми є “невидимість перекладача” (“translator invisibility”) - той ступінь “присутності” перекладача у перекладі (наприклад, вторгнення, втручання), який допускається певними традиціями перекладу. З огляду на поняття “невидимість перекладача” можна виокремити наступні стратегії перекладу: “одомашнення” (“адаптування до рідної мови та культури” (“domestication”), тобто орієнтація на створення прозорого та плавного стилю мови перекладу, та “привнесення елементів чужої мови та культури” (“foreignisation”) - перекладацька стратегія, яка дозволяє певне порушення лінгвістичних і культурних “звичаїв” тексту перекладу за рахунок привнесення деяких елементів “чужого” з тексту оригіналу [2, c. 5-17].

Застосування будь-якої з названих стратегій передбачає визначення ступеню перекладності. В рамках дослідження використовується тип перекладності “домінування перекладача в якості творчої особистості, яка реалізує себе через вибір методу перекладу (метод визначає ступінь перекладності)” (за П.Торопом). Аналіз перекладацької діяльності здійснюється на основі типологічного підходу, який, окрім своєї наближеності до перекладацької практики, характеризується врахуванням перекладацьких стратегій. В основі даної типології лежить поєднання двох параметрів: кодів (трьох кодових рівнів) та операцій (п'яти трансформаційних категорій), а в межах дії культурного коду можна виокремити наступні стратегії: субституція - натуралізація, модернізація, предметизація, націоналізація (можливість знаходження більш або менш еквівалентного аналогу); повтор - екзотизація, історизація (шляхом простого втручання у дистанцію час - простір); скорочення та виключення - універсалізація, деісторизація (шляхом видалення іноземних культурних знаків); розширення та додавання - екзотизація, історизація (шляхом додавання іноземних культурних знаків); перестановка - (метатекстова) компенсація (за Д.Делабастіта) [18].

З метою максимально повного декодування специфіки ментальності носіїв мови оригіналу стратегія перекладу повинна передбачати “привнесення елементів чужої мови та культури”. Одним з аспектів домінування перекладача в якості творчої особистості є усвідомлення та врахування ним ментальної ідентичності нації-носія мови оригіналу та нації-носія мови перекладу.

Враховуючи домінуючі функції текст оригіналу та репрезентуючих їх функціональних домінант та субдмінант, перекладач при створенні текстів мовою перекладу може використовувати в різноманітних сполученнях наступні стратегії:

- стратегія вияснення жанрово-стильової приналежності тексту;

- стратегія визначення домінантної насиченості;

- стратегія можливого прогнозування;

- стратегія спроб та помилок;

- стратегія компресії/декомпресії;

- стратегія компенсуючих модифікацій;

- стратегія передачі світосприйняття;

- стратегія дослівного перекладу [16,c. 67].

В системах автоматичного перекладу першого покоління систематично використовувався лише один тип інформації - морфологічна інформація. Системи третього покоління, про які й буде тут йти мова, виробляють щонайменше три вида інформації про текст - морфологічну, синтаксичну і семантичну інформацію.

Можливі дві стратегії, які пов'язані з двома поглядами на взаємодію різних видів інформації в тексті.

Перша стратегія - рівнева - передбачає ієрархічну організацію взаємодії різних видів інформації. При такому підході для кожного рівня будується представлення тексту, в якому вся інформація, що представлена в тексті, інтерпретується засобами специфічної для даного рівня мови. Процес аналізу будується як “переклад” представлення одного рівня в представлення наступного рівня. Для кожного рівня формується поняття правильної структури. Аналіз на кожному рівні складається з побудови всіх можливих для даного представлення структур за допомогою набору синтагм і в пошуці серед них правильних. Пошук правильних структур здійснюється за допомогою фільтрів, які можуть бути включені до складу синтагм або описані окремо у вигляді статичних правил. Такий підхід аналізу називається фільтровим. При рівневому підході кількість рівней не обмежується властивостями мовних одиниць. Вузлами структури спочатку виступають словоформи, потім значення слів. В ідеалі представлення на найглибшому рівні буде виступати експлікацією смислу в термінах елементарних смислових одиниць.

Інша стратегія - неієрархічна - виходить з того, що в тексті можна виділяти різні види інформації (синтаксичну, семантичну, комунікативну), і кожна з цих типів інформації має самостійну значимість, тобто не може бути перекладена в інший вид для даної глибини інтерпретації тексту. При цьому глибина інтерпретації визначається мінімальною одиницею аналізу. Мінімальною глибиною аналізу вважається та, при якій одиницею аналізу виступає повнозначне слово. Така степінь глибини має назву першого етапу інтерпретації тексту. На цьому етапі в кожному представленні тексту експліцірується лише один вид інформації: наприклад, в синтаксичному представленні - інформація про те, яким членом речення є слово і яке слово є головним по відношенню до нього, в семантичному представленні - інформація про значення слів і семантичних відношеннях між ними. При такому підході експлікацією інформації кожного виду, тобто побудовою відповідного представлення в системі аналізу, займається спеціальний компонент. Він може використовувати результати роботи інших компонентів, які сформульовані в зрозумілому для нього вигляді. При такому підході кількість основних компонентів системи співпадає з кількістю різних видів інформації [19, c. 84].

Основні принципи перекладацької стратегії доповнюються поясненням правомірності застосування ряду технічних прийомів, що порушують формальну подібність перекладу оригіналу, але тих, що забезпечують досягнення більш високого рівня еквівалентості. Найбільш загальними та широко розповсюдженими з таких прийомів є переміщення, дадавання та опущення лексичних одиниць в процесі перекладу [9, c. 168].

Прийом переміщення лексичних одиниць у висловлюванні дозволяє використовувати найближчі відповідники слову оригіналу в іншому місці висловлювання, за певними причинами (головним чином через лексичну співзвучність слів в мові перекладу) його не можна використати там, де воно знаходиться в оригіналі.

Прийом лексичного додавання знаходить досить широким використання в процесі перекладу. Багато елементів змісту, що залишаються в оригіналі невираженими, тому вважається, що їх необхідно виразити в перекладі за допомогою додаткових лексичних одиниць.

Лексичні додавання можуть бути пов`язані з необхідністю передачі в тексті перекладу значень, які було виражено в оригіналі за допомогою граматичних засобів.

Прийом опущення є прямо протилежним додаванню та мають за мету відмову від передачі в перекладі семантично поширених слів, значення яких виявляються нерелевантними або мають змогу легко відновлюватись в контексті. Прийомом семантичної насиченості може служити використання в англійській мові так званих «парних синонімів» - паралельно використовуваних слів з близькими значеннями.

Прийом опущення може не бути пов`язаним із бажанням запобігти небажаним елементам оригіналу. Однією з причин його застосування може бути надмірна конкретність англійського тексту, що виражається у використанні числівників, назв ваги та величин, тобто там, де достатньо мотивовано значення [18].

ВИСНОВКИ

У роботі подано вирішення актуальної наукової задачі визначення стратегій перекладу під час роботи із текстами галузевої літератури. Дослідження дало змогу дійти таких висновків: