Книга і періодика в дисертаційних дослідженнях незалежної України: соціокомунікаційний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО

УДК 001.817(477)"20":[002.1+050]:004.7

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук із соціальних комунікацій

Книга і періодика в дисертаційних дослідженнях незалежної України: соціокомунікаційний аспект

27.00.03 - книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство

Пастушенко Олена Василівна

Київ 2016

Дисертацією є монографія.

Робота виконана в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, НАН України.

Офіційні опоненти:

доктор наук із соціальних комунікацій, професор Шемаєва Ганна Василівна, Харківська державна академія культури, професор кафедри бібліотекознавства та соціальних комунікацій;

доктор наук із соціальних комунікацій, старший науковий співробітник Кунанець Наталія Едуардівна, Національний університет «Львівська політехніка», професор кафедри інформаційних систем та мереж;

доктор наук із соціальних комунікацій, старший науковий співробітник Лобузіна Катерина Вілентіївна, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, керівник Центру бібліотечних електронних ресурсів і технологій.

Захист відбудеться 2016 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.165.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського за адресою: 03039, Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3.

З дисертацією можна ознайомитися в читальному залі бібліотекознавчої літератури Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського за адресою: м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3.

Автореферат розісланий 2016 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук Удовик В. М.

Загальна характеристика роботи

– розглянути становлення системи атестації кадрів вищої кваліфікації в Україні та її вимог, оформлення наукової галузі соціальних комунікацій та номенклатури спеціальностей;

– охарактеризувати роль дисертації як особливого виду наукової праці та основного компонента системи підготовки кваліфікаційних праць, її джерельне значення;

– вивчити стан дослідження проблеми в усіх її аспектах, проаналізувати джерельну базу дослідження; виявити дисертаційні праці, присвячені книзі та періодиці, встановити можливості розгляду цього масиву як модельного об'єкта соціальних комунікацій;

- розкрити методологічний апарат дослідження, систему загальнонаукових підходів і принципів, комплексу методик, методів, спеціальних прийомів для вирішення мети і завдань дослідження;

– проаналізувати загальні тенденції розвитку дисертаційного процесу в галузі книги і періодики за змістовними критеріями, розкрити динаміку розвитку дисертаційних праць у різних спеціальностях та у співвідношенні з дисертаціями в галузі соціальних комунікацій;

– з'ясувати основні тенденції розвитку досліджень у галузі книги та книжкової культури з допомогою змістовного та бібліометричного аналізу, поняттєвий апарат, тематичні напрями, специфіку, ступінь новизни проблематики, авторами та науковими установами, що підготували та брали участь у процесі захисту дисертацій тощо;

– встановити тенденції та аспекти розвитку досліджень у галузі газетної та журнальної періодики, на базі наукометричних показників та змістовних критеріїв предметно-тематичного змісту, класифікувати за науковими напрямами та спеціальностями, авторами та науковими установами, що підготували та захистили дисертації, визначити шляхи об'єктивної інтеграції знання в цій сфері;

– відзначити позитивні здобутки та негативні тенденції розвитку дисертаційних досліджень з огляду на основні вимоги МОН України та шляхи вдосконалення цього процесу;

- розглянути нові функції наукових бібліотек як інформаційних центрів у галузі створення науково-прогностичного ресурсу нового типу на основі інтеграційних традиційних та електронних бібліотечно-бібліографічних та інформаційно-аналітичних ресурсів, оцінки стану розвитку науки (вчені, вчителі, нові ідеї, послідовники, бібліографічний компонент), перспективи створення системного ресурсу науки;

- встановити структуру і функції інтегрованого масиву інформації про розвиток наукових напрямів, наукових шкіл та центрів підготовки кадрів вищої кваліфікації, «збагаченого середовища» вчених, запропонувати методологічні засади структури наукового порталу соціокомунікаційного простору науки та модель інформаційно-аналітичної експертної системи інформаційного ресурсу.

Об'єктом дослідження є дисертаційні праці, присвячені книзі та періодиці в різних галузях гуманітарної науки і пов'язані з розвитком соціокомунікаційного напряму в науці, що були захищені за період незалежності України.

Предметом дослідження є узагальнення досвіду розвитку дисертаційних досліджень книги і періодики, характеристика соціокомунікаційного аспекту та основних тенденцій розвитку цих досліджень, визначення шляхів удосконалення цього процесу створенням нового інтегрованого науково-прогностичного ресурсу на основі традиційних та електронних ресурсів і технологій наукових бібліотек та розв'язання проблеми ефективності розвитку цього наукового напряму.

Хронологічні межі пов'язані з періодом незалежності України, коли відкрилися можливості об'єктивного розвитку гуманітарної науки, а також виникли умови побудови інформаційного суспільства для створення системних електронних ресурсів науки та його прогностичних функцій. Тому розглядаються дисертаційні праці 1992 р. (коли з'явилися перші дисертації) і включаючи 2015 р.

Методологія дослідження. Розв'язання проблеми потребує залучення методології, заснованої на системному підході та теоретичному синтезі, який передбачає застосування різноманітних методів аналізу та моделювання об'єкта і предмета для реалізації мети дослідження. Як головний використано системний підхід, основними загальнонауковими принципами і методами є принципи історизму та наукової об'єктивності з використанням структурно-функціонального, порівняльного, проблемно-хронологічного та описового методів. Значна увага приділена методам типізації, класифікації, систематизації, статистичного, наукометричного та бібліометричного аналізу дисертаційних праць, а також методів інформаційного аналізу структури і змісту сучасних електронних ресурсів науки як соціокомунікаційної системи. Усе це визначає специфіку соціокомунікаційного методу щодо обраного об'єкта і предмета дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що завдяки залученню нової джерельної бази в монографії вперше:

встановлено етапи, тематику, напрями та тенденції розвитку досліджень книги й періодики та формування нового наукового напряму «Соціальні комунікації» в сучасній номенклатурі української науки, де книга і періодика посіли важливе місце як фактор розвитку науки, освіти, культури, рушійна сила боротьби за українську державність та національну культуру в минулому та сучасності;

доведено, що в умовах незалежності та інформаційного розвитку українського суспільства було проведено глибокі та різноманітні дисертаційні дослідження історії, теорії та практики національної книги і періодики, структури і функцій книги й періодики як знаннєвої системи, що не були актуалізовані раніше, тим самим вони започаткували міцну джерельну та бібліографічну базу для створення фундаментальної історії книги і періодики України як базових систем національної пам'яті, що має розвиватися й надалі;

доведено, що дисертаційні дослідження книги і періодики - динамічна документна система, соціально-комунікаційний засіб або канал комунікації в друкованому й електронному інформаційному просторі, важлива частка галузі соціальних комунікацій, потребує нової комплексної методології, теоретичного синтезу різних підходів та методів для відображення специфіки наукової галузі «Соціальні комунікації»;

визначена комплексність, що притаманна як дисертаційному дослідженню, так і природі книги та періодики, викликана їх розгалуженою галузевою універсальністю як соціокомунікаційних систем, роллю в історичному минулому та сучасності, значенням у глобалізації інформаційних процесів у сучасній науці;

встановлено шляхи розв'язання проблеми підвищення ефективності розвитку та прогнозування науки, її ролі в інформаційно-комунікаційних процесах, розроблено модель інформаційно-аналітичної експертної системи документальних та електронних ресурсів, доведено необхідність формування інтеграційних підходів та структури для нового порталу, спеціально орієнтованого на створення нового інформаційного інтегрованого простору науки.

Практичне значення роботи полягає у здобутті нового знання, що заповнює значні лакуни в історії української історії та культури, становить значний інтерес для розвитку книгознавства, бібліотекознавства та бібліографознавства як у галузі соціальних комунікацій, так і для історичної науки, удосконаленні методології та методики дослідження. Це знання може бути використаним у викладанні спеціальних курсів вищих навчальних закладів, підвищення кваліфікації кадрів, використатися під час підготовки монографічних досліджень та підручників. Розробка концептуальних засад структури нового інтегрованого ресурсу інформаційного простору науки, у практичному плані, дасть змогу підвищити ефективність використання отриманого знання про книгу і періодику, удосконалити дисертаційний процес, сформувати новий інформаційний електронний ресурс сучасного наукового простору, що розширює доступ до розвинутої наукової інформації для застосування в атестаційному процесі, зокрема проведенні об'єктивного експертного аналізу стану та координації наукових досліджень. Результати дослідження спрямовані на вдосконалення системи бібліотечних ресурсів та формування спеціального веб-порталу інтегрованого ресурсу науки для створення найкращих умов для подальшого прискореного розвитку галузі соціальних комунікацій.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано одноосібно, наукові результати та висновки одержані дисертантом особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення, висновки і результати дисертаційного дослідження оприлюднені на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях:

міжнародних наукових конференціях: «Інноваційна модель наукової бібліотеки ХХІ століття» (Київ, 9-10 жовт. 2012 р.); «Адаптація завдань і функцій наукової бібліотеки до вимог розвитку цифрових інформаційних ресурсів» (Київ, 8-10 жовт. 2013 р.); «Місце і роль бібліотек у формуванні національного інформаційного простору» (Київ, 21-23 жовт. 2014 р.); «Бібліотека. Наука. Комунікація» (Київ, 6-8 жовт. 2015 р.); ІV Міжнародної науково-практичної конференції «Інформаційні технології і системи в документознавчій сфері» (Донецьк, 2-4 квіт. 2014 р.); Всеукраїнської науково-теоретичної конференції «Перші наукові читання, присвячені пам'яті доктора історичних наук, професора О. І. Путра», (Київ, 19-20 берез. 2014 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Бібліотека - територія єдності» (Київ, 27-28 листоп. 2014 р.); ХVІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Короленківські читання 2014: «Бібліотеки, архіви, музеї: формування цифрового регіонального простору» (Харків, 8 жовт. 2014 р.) тощо.

Публікації. Головні теоретичні положення і результати дисертаційного дослідження викладено в монографії та 29 одноосібних публікаціях. Серед них: 21 стаття у фахових наукових виданнях, у тому числі сім - зареєстрованих у наукометричних базах даних (РІНЦ), шість тез доповідей на міжнародних наукових конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація містить вступ, шість розділів, висновки, список використаної літератури та джерел, що складається з 837 найменувань, 10 додатків, містить 3 діаграми, 1 графік, 4 таблиці (в основному тексті та додатках).

Загальний обсяг монографії становить 564 сторінки (32,8 ум. друк. арк.), основний зміст викладено на 369 сторінках, що становить 23,02 умовних арк.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність та ступінь розробленості проблеми, окреслено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, його методологічні засади; виокремлено новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження, публікації автора.

У першому розділі «Система атестації кадрів та становлення галузі соціальних комунікацій. Стан вивчення проблеми, джерельнa база дослідження» розглядаються основні етапи становлення системи атестації кадрів вищої кваліфікації в Україні та започаткування галузі «Соціальні комунікації», наукові дослідження розвитку атестаційної справи в Україні, спеціальна увага приділена специфіці дисертації як наукового джерела.

Книга і періодика посіли важливе місце в науковій галузі соціальних комунікацій, що виокремилася в кінці 2007 р. Це зафіксовано Постановою Кабінету Міністрів України № 1718 від 13 грудня 2006 р. «Про доповнення переліку галузей науки, з яких може бути присуджений науковий ступінь» і відповідним наказом Вищої атестаційної комісії України № 67 від 14 грудня 2007 р. «Про внесення змін і доповнень до Переліку спеціальностей, за якими проводяться захисти дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань». Там виокремлено такі спеціальності, як: Теорія та історія соціальних комунікацій; Документознавство, архівознавство; Книгознавство, бібліотекознавство та бібліографознавство; Теорія та історія журналістики; Теорія та історія видавничої справи та редагування; Прикладні соціально-комунікаційні технології; Соціальна інформатика. Однак широке коло наукових спеціальностей, що вивчають книгу і періодику, виходить за межі спеціальностей напряму соціальних комунікацій, але соціальні комунікації надали можливостей осмислення інтеграційних підходів для їхнього вивчення. дисертація книга періодика

Становлення системи підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів після здобуття незалежності України характеризується постійним удосконаленням нормативно-правової бази у цій сфері, розширенням повноважень МОН України в цьому процесі, підвищенням вимог до якості дисертаційних праць, їхнього оформлення, роботи експертних комісій, а також спеціалізованих рад, відповідальності вчених за результати досліджень.

Процес становлення кваліфікаційної справи став об'єктом дослідження спеціалістів у галузі державного управління: розглядалися різні питання системи підготовки кваліфікаційних праць, зокрема, теоретико-методологічні принципи, науково-практичні вимоги до дисертаційних праць докторського та кандидатського рівнів в Україні, становлення та вдосконалення атестації наукових кадрів вищої кваліфікації в Україні і світі, що розкривалися у працях таких вчених, як В. І. Сергієнко, І. Б. Жиляєв, М. О. Кизим, О. М. Тищенко, І. В. Костенко, К. С. Островський, О. Г. Котова, О. В. Поживалова. Низка праць містить аналіз міжнародного досвіду та національних особливостей, вітчизняних традицій та перспективного вдосконалення систем підготовки і атестації кадрів, зокрема, І. М. Козубцова і Л. С. Лобанової, Ю. В. Дем'янчук та ін. Нормативно-правовому регулюванню підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних кадрів в Україні і світі, історії та розвитку системи, її особливостям присвячені праці таких вчених, як Л. Лисенко, Б. А. Пережняк, О. С. Попович, В. О. Чмига, А. В. Середа, А. П. Рачинський, Ж. В. Таланова, Д. І. Ідрісов та ін.

Певні аспекти проблеми, що нами розв'язуються, висвітлювалися в наукознавчих, бібліотекознавчих та бібліографознавчих дослідженнях. Дослідження дисертаційних праць як наукового об'єкта певних спеціальностей у системі соціальних комунікацій, ідентифікації українських наукових шкіл культурологічно-мистецького та бібліотечно-інформаційного профілю - у працях Н. М. Кушнаренко та А. А. Соляник, Л. В. Глазунової, М. М. Каністратенка, розвивають поняття наукової школи в бібліотекознавстві.

Окреслюється група наукових праць, у яких розглядається питання наукометричного та бібліометричного аналізу як методу оцінки стану та прогнозування розвитку наукових напрямів, а також структурні елементи завдань та цілей системного дослідження. Ця група представлена працями О. М. Кобєлєва, О. Ільганаєвої, а також таких дослідників, як В. Т. Клапіюк, І. В. Лукашов, О. Б. Борисова, Т. В. Захарчук, Н. М. Кушнаренко, А. А. Соляник, В. М. Шейко, Л. М. Михеєва, П. С. Романов, О. Л. Лаврик та ін.

Дисертаційні дослідження як джерело визначення стану і тенденцій розвитку книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства (1994-2012) методом бібліометричного аналізу розглядалися Л. А. Литвиновою, використання можливостей наукової періодики в бібліометричних дослідженнях у бібліотекознавстві, зокрема О. М. Зусьмана, Л. Й. Костенка, О. І. Жабіна, Є. О. Копанєвої, Т. В. Симоненко та ін.

Питання про роль дисертаційного фонду в бібліотеці та його дослідження стали предметом уваги А. В. Табачникова та Н. М. Кабанової, Т. М. Костирко.

Поняття «соціальні комунікації», теоретичні засаді та інтегруючі можливості розвивалися в працях В. В. Різуна, Ф. І. Шаркова, О. М. Холода, Г. Г. Почепцова та інших дослідників, які створили підґрунтя для розвитку інтегрованої наукової галузі «Соціальні комунікації».

На бібліотекознавчі та бібліографічні аспекти соціальних комунікацій спеціально звертали увагу А. В. Соколов, В. О. Ільганаєва, Г. М. Швецова-Водка, В. М. Шейко, Н. М. Кушнаренко, А. А. Соляник, І. О. Давидова, Н. Е. Кунанець та інші дослідники. Водночас у своїх працях вони розглядали засади соціокомунікаційного підходу у бібліотекознавстві в цілому. Книгознавчий аспект соціальних комунікацій розкривається в працях В. А. Маркової.

Важливим компонентом стали праці, присвячені визначенню ролі наукових бібліотек у системі соціальних комунікацій, створенню електронних ресурсів, формуванні дисертаційних фондів та їх використанні з метою створення наукового прогностичного ресурсу, В. М. Горового, К. В. Лобузіної, Г. В. Шемаєвої, І. О. Давидової, В. О. Ільганаєвої, Н. Е. Кунанець, А. І. Каптерева, Л. Й. Костенка та ін., що досліджували роль і функції наукової бібліотеки як ресурсного центру та НБУВ - як національної наукової бібліотеки, основного зберігача фонду дисертацій, універсального фонду книги і періодики та ресурсної бази науки, формування документального ресурсу книги і періодики як науково-довідкового сегмента інформаційного наукового простору України, змістову характеристику науково-інформаційного напрямів тощо.

Розгляд історіографії проблеми показав, що спеціальні дослідження дисертаційних праць, присвячених основній системі об'єктів соціальних комунікацій «книга і періодика», що мають домінуючий відсоток у науковому напрямі соціальних комунікацій, до сьогодні відсутні і не набули розвитку. Існуючі праці лише дотичні проблемі, що нами розв'язується. Відсутня і розробка ідеї створення інформаційного простору ресурсної бази науки та його нової структури з орієнтацією на експертні та прогностичні функції в системі соціокомунікаційних комунікацій.

Джерельна база дослідження складається з документів законодавчої та нормативно-правової бази, пов'язаної зі становленням та розвитком системи атестації кадрів, опублікованих бібліографічних джерел та дотичних праць, а також самих дисертаційних досліджень у галузі книги та періодики.

У другому розділі «Методологічні засади та теоретична база дослідження» розкриваються особливості міждисциплінарного підходу у методології дослідження, теоретичні концепції сучасного розвитку наукової галузі соціальних комунікацій та загальнонаукові принципи й підходи у методології дослідження дисертаційних праць.

Методологічні засади і методи дослідження базуються на теоретичному синтезі, зорієнтовані на специфіку наукової галузі пізнання «Соціальні комунікації», підпорядковані розв'язанню сформульованої проблеми на її модельному об'єкті - дисертаціях, присвячених системі книги і періодики. Вони характеризуються комплексністю, що притаманні як дисертаційному дослідженню, так і природі книги та періодиці, їх розгалуженою галузевою універсальністю як соціокомунікаційних систем, роллю в історичному минулому й сучасності, значенням у глобалізації інформаційних процесів у науці. Дисертаційні дослідження, що вивчають книгу, пресу і періодику як розгалужену комунікаційну систему, є взаємопов'язаними, однак відносно самостійними елементами, що визначає й міждисциплінарний характер самих дисертаційних досліджень та їх аналіз.

У методичному апараті дослідження мають значення й комплексні книгознавчі, бібліотекознавчі та бібліографознавчі методики і наукознавчі методичні засади структурування системи науки та її складників, науково-інформаційні підходи, що характеризують розвиток сучасних бібліотек як інформаційних центрів, відбивають інформаційно-комунікаційні аспекти створення системного ресурсу науки та його наукометричного й бібліометричного аналізу, нових форм комунікації. Важливою складовою методології є розробки методологічних та інформаційно-технологічних засад інформаційної та ресурсної функцій бібліотек як комунікаційних установ.

Фундаментальними принципами дослідження є: принципи історизму та наукової об'єктивності, загального зв'язку та взаємозалежності. До загальнонаукових методів пізнання належать системний, структурно-функціональний, логічний (використання законів логіки), імовірнісний методи, методи моделювання, формалізації, а також методи абстрагування, узагальнення, аналізу й синтезу тощо. Особлива увага надається системному аналізу, що спирається на фактор суспільного обігу інформації та її творення в системі книги і періодики, передбачає тісний зв'язок усіх інституційних елементів - інституцій, що виробляють книгу і періодику, зберігають її та організують інформаційно-аналітичну діяльність, розповсюджують книгу та періодику; особистісний фактор складається з елементів автора, редактора, користувача інформації, дослідника, які у свою чергу перебувають у зв'язку з інституційною системою.

Враховано й систему підготовки кадрів вищої кваліфікації та її значення для розвитку науки, що об'єднує систему: автор дисертації, наукова інституція, де виконувалася та захищалася дисертація, наукове середовище, що генерує кадри вищої кваліфікації, державний орган, який реалізує функціонування системи підготовки кадрів, наукова бібліотека, що формує ресурсну базу у вигляді фондів дисертацій, авторефератів та фахових періодичних видань тощо.

Системний підхід, що тісно пов'язаний із соціально-комунікаційною методологією, складається з того, що система дисертаційних досліджень у галузі книги і періодики розглядається як багатофункціональна та інтегрована цілісність об'єктів (атрибутів) як її елементів, що мають окремі властивості, але перебувають у взаємодії. Застосовано сукупність таких методів, як системно-структурний, проблемно-тематичний, порівняльний, хронологічний, класифікації та систематизації, бібліотечно-інформаційний, моделювання, а також низку спеціальних методик різних взаємопов'язаних у соціальних комунікаціях дисциплін. Разом з кількісними (наукометричні та бібліометричні) методами дослідження, цей комплекс методів дав змогу проаналізувати джерельну базу дослідження, простежити основні напрями розвитку досліджень книги і періодики за допомогою аналізу дисертацій і сам феномен дисертації, враховуючи специфіку цього виду наукової праці, а також запропонувати створення системи наукового бібліотечно-інформаційного ресурсу нового типу, що дає можливість здійснювати оцінку стану й розвитку науки та вдосконалювати функції системи атестації кадрів вищої кваліфікації.

У третьому розділі «Загальна динаміка розвитку дисертаційних досліджень книги і періодики (1992-2015): хронологія, тематика, бібліометричний аналіз» проаналізовано параметри розвитку дисертаційного процесу, у якому об'єктами дослідження різних наукових дисциплін є книга і періодика як категорії поняттєвого апарату, де вони розглядаються як соціокультурне явище і одночасно - динамічна документна система, соціально-комунікаційний засіб або канал комунікації в друкованому й електронному інформаційному просторі. Враховувалося, що вони виконують складні й багатоаспектні функції розвитку суспільства, впливають на систему формування науки, культури, освіти, національний менталітет, суспільну, колективну та індивідуальну свідомість, духовний світ людини, спливають на розвиток різних сфер суспільства.

Відзначається стрімкий розвиток досліджень родо-видового складу книги та періодики (в тому числі електронних), видозміни об'єктно-суб'єктних відносин, функцій книги і періодики, відповідно формуються різні наукові методи вивчення книги й періодики залежно від мети дослідження та його предмета, а також історії книги та періодики, встановлення ґенези цих видань друку, редакційно-видавничої діяльності, змісту комунікаційних функцій, розповсюдження і збереження книги й періодики для оперативного використання та для меморіального ресурсу, формування книжної культури за тривалий час становлення рукописних та друкованих форм комунікації в період писемності та друку, формування колекцій книжок і періодики тощо.

Статистичні показники захистів свідчать про широкий предметний та кваліфікаційний аспект дисертацій: із 362 розглянутих дисертацій, що були захищені за період з 1992 по 2015 р., 33 належать докторським (16 - історичні науки, 9 - соціальні комунікації, 6 - філологічні, 1 - педагогічні та 1 - політологічні науки).

Виокремлено два періоди - до відкриття соціальних комунікацій і після нього. Зі 195 дисертацій 1992-2007 рр. (до введення галузі соціальних комунікацій) кандидатів та докторів наук за галуззю «Історичні науки» - 93 (48 %); «Філологічні науки» - 82 (42 %). Незначна кількість захищена в інших галузях: «Педагогічні науки» - 7; «Мистецтвознавство» - 4; «Політологічні науки» - 3; «Юридичні науки» - 1; «Фізичне виховання та спорт» - 1; «Культурологія» - 3; «Державне управління» - 1. У філологічних науках найбільший відсоток дають спеціальності «Журналістика» та «Українська література», а в галузі історичних наук - «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство», «Історія України» та «Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни», «Всесвітня історія».

За період 2008-2015 рр. було захищено 166 дисертацій, присвячених різним питанням історії, теорії та практиці існування книги та періодики. З них 114 (69 %) захищено за шифрами галузі соціальних комунікацій і присуджено ступінь доктора та кандидата наук із соціальних комунікацій; за шифрами галузі історичних наук - 43 (27 %) (13 з них у межах галузі «Соціальні комунікації» за шифром 27.00.03). Значно менше захищено в галузях інших наук: педагогічні - 7 (4 %), філологічні - 5; філософські - 1; мистецтвознавство - 2; політологічні - 2; культурологія - 1; технічні науки (інформаційні технології) - 3; економічні науки - 1.

Дисертації за всіма спеціальностями соціальних комунікацій складаються з 330 дисертацій (42 докторські та 288 кандидатських), серед них у галузі книги та періодики - 25 % докторських та 37 % кандидатських. За 2008-2015 рр. захищено 11 докторських, а також 101 кандидатська - тих, що отримали науковий ступінь докторів та кандидатів наук із соціальних комунікацій, та 14 - ступінь докторів та кандидатів наук з історичних наук. Отже, дослідження книги і періодики займають значний відсоток і репрезентативні для дослідження тенденцій соціальних комунікацій у цілому.

Розподіл досліджень на книгу і періодику показує такі відомості.

У напрямі розвитку досліджень книги та книжкової культури захищено 84 дисертації. Серед них до введення галузі соціальних комунікацій за 15 років - з 1992 по 2008 р. було захищено 56 дисертацій, після - за вісім років за шифрами соціальних комунікацій - 28. Враховуючи відсутність цього напряму досліджень до незалежності України, ці показники свідчать про значний розвиток українського книгознавства, враховуючи вузькість спеціалізації.

Галузь преси та періодики представлена 278 дисертаціями: 130 дисертацій, присвячених пресі, і 88 - періодиці, враховуючи й книгознавчу періодику. Інші 60 дисертацій розглядали загальні питання розвитку преси й періодики, редакційно-видавничої діяльності, біографічного фактора у видавничій справі тощо. Відсоток дослідження преси та періодики показує значний інтерес до цих об'єктів соціальних комунікацій.

Широкий діапазон установ, де захищалися дисертації, також свідчить про актуальність напряму. Дисертації захищалися в 65 освітніх і наукових установах: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (145), Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського НАН України (61), у значно меншій мірі - Київський національний університет культури і мистецтв Міністерства культури і мистецтв України (14), Львівський національний університет ім. Івана Франка МОН України (14), Класичний приватний університет (Запорізький інститут державного та муніципального управління, Гуманітарний університет) (14); Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України (12), Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара МОН України (11), Харківська державна академія культури Міністерства культури і мистецтв України (10), Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України (6) тощо. Незалежно від нерівномірності захистів по різних наукових установах, у дисертаційному процесі задіяна значна кількість наукових установ та вищих навчальних закладів майже всіх регіонів України.

Окреслилася основна проблематика вивчення книги й періодики в незалежній Україні, розвивалися центри дослідження цих проблем, сформувалися професійні наукові колективи, здатні створювати не лише об'єктивне висвітлення історичного минулого, а й прогнозувати нові актуальні напрями досліджень сучасного політично та ідеологічно трансформованого суспільства, що вступає у новий глобалізований період розвитку, де ставляться нові завдання досліджень та ресурсна база науки видозмінюється.

Перші 10 років розвитку проблематика дисертацій стосувалася досліджень історичного та джерелознавчого аспектів, спрямованих на інтенсивне заповнення «білих плям» в історії книги, газети, журнальної періодики, як в Україні, так і української діаспори. Проводилася масштабна реконструкція історії книги, осмислення теорії книгознавчих та пресознавчих досліджень, теоретичних засад наукового дослідження рукописного періоду та стародруків, періодики (з ХVIII ст.), проводилося виявлення та науковий облік видань, газет та часописів, що до цього не були в науковому обігу, висвітлювалися питання джерельного значення книги, преси та журнальної періодики для історії національно-державного руху, культури, науки, освіти, формування національної пам'яті українського народу.

З кінця 90-х років почалося вивчення нових явищ, галузей та сфер суспільної діяльності незалежної України, формуються національний, регіональний та місцевий аспекти дослідження книги та періодики, а також галузеві аспекти - дитяча (з 1998), зображувальна та художня (з 1998), релігійна (2002), військова (з 2002 ), спортивна преса (з 2002), почали захищатися дисертації з питань релігійної преси і періодики (з 2001 р.), природничих наук, гендерної преси (2005), електронної періодики (з 2008) тощо.

Активізація сучасних питань книги та пресознавства прямо пов'язана з розвитком напряму соціальних комунікацій - із кінця першого десятиліття ХХІ ст.: поняття свободи преси: сутність, зміст, структура; роль преси у правовому інформуванні громадян України, виникають дисертації, присвячені питанням технології періодичних видань, моделюванню сучасного регіонального видання, інформаційній технології проектування полос газетних видань, мистецтва та питання графічного оформлення газет та журналів, розглядаються економічні, екологічні та правові питання тощо. Почалися дослідження ролі періодичних електронних видань та їх комунікаційних функцій, творчо-соціальна парадигма функціонування в модерній культурі, формування демократичної політичної культури в соціально-комунікаційному просторі України початку ХХІ ст., розвитку реклами тощо.

У розділі четвертому «Напрями і наукові центри досліджень книги та книжкової культури (1992-2015): історичний та проблемно-тематичний аспекти» розглянуто питання обсягів понять «книга», «книжкова культура», «книжкова комунікація», спрямованість дисертаційних досліджень з історії книги та книжкової культури в Україні, ретроспективний та сучасний аспекти розвитку книги та книжкової комунікації в дисертаційних дослідженнях.

Поняттєвий апарат книгознавства сьогодні перебуває у стадії обговорення дискусійних питань щодо таких базових дефініцій як «книга» та «книжкова культура», що пов'язано з ускладненням універсального визначення цих понять та дуалістичною, синкретичною природою книги як об'єкта матеріальної та духовної сфер суспільства, її багатоаспектних функцій як факту і фактора на всіх етапах розвитку суспільства. Принциповим для нашого дослідження є розуміння книги та книжкової культури як категоріальних, системоутворювальних понять, що впливало на відбір дисертацій для аналізу тенденцій науки.

Соціокомунікаційний аспект розуміння понять «книга» та «книжкова культура» складається з таких компонентів, як книговидання, книгорозповсюдження, культура читання (читачезнавство, читач і книга), а також комунікаційної взаємодії між авторами, видавцями, поліграфістами, художниками книги, книгопродавцями, бібліотекарями, покупцями, читачами (зокрема дитячої аудиторії) тощо. Існує думка, що в категорію «книга» слід включити всі види видавничої продукції, враховуючи й такі види, як газета, журнал, аркушівка, плакат тощо - як складники книжкової культури в її багатофункціональності. Така думка аргументує ідею сукупного поняття тим фактом, що книговидання, книгорозповсюдження, читачезнавство (читач і книга), а також комунікаційна взаємодія характеризується єдністю системи циркуляції матеріального й функціонального книги, газети, журналу та інших видів друку в системі соціальних комунікацій та існує у спільній системі інституційної комунікації. Але предметне дослідження вимагає розподілу таких понять.

Аналізуючи дисертаційні дослідження, ми розглядаємо поняття «книга» - як таке, що має книжну форму, поглинає не лише власне сам матеріальний факт книги, а й усе те, що пов'язано з поняттям «книжкової культури» в її історичному та сучасному вимірах і аспекті книжкової комунікації. Воно включає рукописну та друковану форму й цілісну взаємопов'язану систему виготовлення книги, її розповсюдження, зберігання та використання, а також фактор багатоаспектного суспільного спілкування в його розмаїтті.

Оцінка розвитку дисертаційних досліджень у галузі історії та теорії національної книги в Україні в її різноманітності має ґрунтуватися на тому факті, що до 90-х років ХХ ст. напрям історії та теорії книги в Україні був нерозробленим, дослідження у цьому напрямі вважалися неактуальними з огляду на ідеологічну радянську концепцію інтернаціональної за змістом та національної за формою культури, що передбачала осудження вивчення та пропаганди «буржуазно-націоналістичної» культури. Тому розвиток цих досліджень був спрямований на вивчення історії національної книги і методології реконструкції складу і змісту національної книги, що стало важливим завданням кожного дисертанта. Там самим ці дисертаційні дослідження є внеском одночасно і в репертуар національної книги та бібліографії.

Розроблялися питання теоріі? та історіі? книги й книжковоі? культури, відбулося становлення нових напрямів дослідження книги, інституціонування нових книгознавчих дисциплін: теоріі? книжковоі? культури, історіографія книги, книжкового пам'яткознавства, кодикології і кодикографії, бібліопегістики, книжкового документознавства та історії книги (рукописна книга, стародруки, рідкісні видання, книжкові пам'ятки) - як феномену соціальної комунікації та розкрили особливості книги як джерела з історії та культури українського народу й народів світу.

Вперше розвитку набуло вивчення конкретно-історичних видів книги, зокрема рукописної книги, стародруків та рідкісних видань, іноземної книги, у тому числі давньої - слов'янської кириличної, грецької, латинської та єврейської книги, та за напрямами - літературна, технічна, сільськогосподарська, нотні видання, українські букварі та навчальна книга, дитяча книга тощо. Розробляється теорія - об'єкт, предмет, методи, поняття рукописної та книжкової спадщини, створення методики системного наукового опису, розробка питань типології, мистецтва книги, видового складу книжкової спадщини ХІ-ХІХ ст., вивчення оправи книги та її функцій. Досліджується книговидавнича справа, книговидання та книгорозповсюдження.

Значного розвитку набуло дослідження історії книжкових колекцій та зібрань, науково-методичні питання реконструкції історичних колекцій і бібліотечних зібрань, збереженості та історичної долі зібрань, історія регіональної книжки ХІХ-ХХ ст., питання збереженості й зберігання книжкових пам'яток. Вивчався персональний внесок видатних учених та просвітників у книговидавничу діяльність.

Яскравим показником розвитку соціально-комунікаційного напряму є дослідження питання сучасної книги, трансформація форми й змісту книги в історичному та сучасному інформаційному суспільстві, розвиток комунікаційних функцій, зокрема книжкова комунікація як складові документальної системи соціальних комунікацій, професійні комунікації у книгознавстві, бібліотекознавстві, бібліографознавстві, теорія і практика дитячої книги в сучасному мультимедійному просторі, розвиток сучасної видавничої справи і книгорозповсюдження та трансформаційні тенденції суспільства.

У розділі п'ятому «Дисертаційні дослідження періодики: історичний та проблемно-тематичні напрями» проаналізовано розвиток тематики дисертацій у галузі періодики в галузі історичних, філологічних, політологічних, педагогічних наук та соціальних комунікацій.

Значний відсоток займають історико-джерелознавчі та історико-літературознавчі й пресознавчі дослідження періодики. Так, комплекси дисертацій присвячені таким періодам, що були однобічно висвітлені в радянській історіографії або взагалі не вивчалися, зокрема: періоди ХІХ - поч. ХХ ст. - пресі як джерелу вивчення національно-культурної політики та національно-культурного руху; періоду 1905-1914 рр., коли преса здійснювала пропаганду національно-культурного руху та відстоювала національні домагання українства; періоду Української революції 1917-1920 рр. та національно-визвольних змагань за Українську державу, коли почалося державне будівництво, а питання державотворення набули реальної гостроти в умовах діяльності різних урядів; періоду 1920-1930-х років, коли проводилася боротьба з натиском радянської ідеологічної системи та репресивною політикою, а також насаджувалися ідеї радянського державного будівництва; 1941-1945 - періоду війни та нацистської окупації; 50-80-х років - дослідженням регіональної преси і періодики в національно-культурному розвитку та форми протистояння нав'язуванню радянської ідеології.

Докторські дисертаційні дослідження цього періоду відрізняються глибокими теоретико-методологічними розробками питань історії, класифікації, функції преси й періодики цього періоду, значним джерельним матеріалом.

У цілому розглядалися питання загальної та регіональної історії преси, діяльність окремих часописів та газет, роль преси в національно-культурному та суспільно-політичному процесах в Україні, оцінювалася джерельна значущість періодичної преси України XIX - першої третини ХХ ст. Розглянуто близько 700 окремих видань, розкрито діяльність редакційних колективів, окремих видавців, письменників та видавців.

У дисертаційних дослідженнях розглядалися такі аспекти, як види й типи видань, жанрові та публіцистичні особливості, політична та культурна спрямованість, редакції та особи, які займалися виданням преси, чинники, що впливали на існування й розвиток преси тощо. Напрями дослідження також можуть бути класифіковані на багато аспектів. Розглядалися теоретичні питання пресознавства та журналістикознавства, що розвивалися в різних наукових спеціальностях і представлені не лише ґрунтовними докторськими дисертаціями, а й низкою кандидатських дисертацій. У період існування соціальних комунікацій захистилося 14 дисертацій за спеціальністю «Теорія і історія соціальних комунікацій».

Частина кандидатських праць теоретичного аспекту присвячена сучасним комунікаційним аспектам вузької предметної галузі періодичних видань та мас-медіа. Декілька напрямів розкривають функції преси і періодики, коли преса й періодика розглядаються як інформаційне джерело для вивчення широкого кола питань щодо соціальних процесів, суспільно-політичних подій і рухів, релігійного стану, формування громадської думки та масової свідомості тощо, тобто предметом є ідеологічна, інформаційна, культуротворча, рекламна, розважальна та інша діяльність соціокомунікаційного характеру в галузі мас-медіа.

Складова історичного напряму представлена різними напрямами, що розкривають роль преси в суспільно-політичному та державотворчому процесі, вивчають пресу і періодику як історичне джерело з історії певних періодів, як правило, у контексті розвитку української національної ідеї і національних змагань, специфіки розвитку України в певні періоди, регіонально-історичний аспект, релігійний аспект пресознавства, літературно-художньої періодики, видів преси і періодики (військова, таборова, молодіжна, спортивна, гендерна, дитяча, мистецька тощо). Значна кількість дисертацій досліджує конкретні окремі газети, часописи та наукові журнали, українську еміграційну та пресу зарубіжних країн, зокрема Австралії, Франції, Польщі, США, Канади, Італії, Великої Британії, Сирії, Словаччини, Ємену та інших країн і континентів.

За останні роки почали розвиватися дослідження актуальних питань преси і періодики сучасного періоду (преса політичних партій, засобів масової інформації новітньої України), роль преси в державотворчих процесах періоду незалежності та її функції є об'єктом політологічних, філологічних, історичних та педагогічних досліджень, у тому числі преси національних меншин і етносів, правовий аспект функціонування преси, екологічна проблематика, економічні питання, роль реклами, розважальні функції преси, педагогічна періодика. Досліджувалися питання зародження та розвитку електронної періодики.

Таким чином, аналіз дисертацій у галузі книги та періодики, обраний нами як модельний об'єкт розвитку соціальних комунікацій, показав, що в цілому дисертації являють собою новий інформаційний масив наукового знання про книгу й періодику як основних комунікаційних посередників, «трансляторів» знання у всіх сферах розвитку суспільства, що визначає структуру соціальних комунікацій у суспільстві, а також формує суспільну свідомість та національну пам'ять.

У розділі шостому «Наукова бібліотека як ресурсна база соціокомунікаційного простору науки» проаналізовано позитивні та негативні тенденції у дисертаційних дослідженнях, з'ясовано, що виникла потреба у формуванні консолідованого ресурсу науки, що дає змогу виконувати експертні та прогностичні функції розвитку наукових напрямів, роль наукової бібліотеки у цьому процесі, запропонована інформаційно-аналітична експертна модель системи такого ресурсу.

Дисертаційні дослідження показали стабільний розвиток вивчення національної книги, преси та періодики, розгортання дослідження від історичної до сучасної проблематики, що актуалізована в сучасній Україні, формування власного наукового простору яких почало заповнюватися об'єктивними багатоаспектними дослідженнями, створювати науковий потенціал. Позитивну динаміку показала й підготовка кадрів докторами наук, які захистилися в період незалежності і почали створювати власні школи, де виховали учнів. Захищаються кандидатські дисертації, підготовлені вже другим поколінням вчених, що відкриває перспективу зміцнення української школи книгознавства та пресознавства.