Книга і періодика в дисертаційних дослідженнях незалежної України: соціокомунікаційний аспект

Створено фундаментальне українське наукове співтовариство, яке визначає високий рівень української гуманітарної науки, сформовано нове професійне середовище вчених, наукових керівників, консультантів та опонентів, експертів, рецензентів тощо. Абсолютна більшість дисертацій показує безперечну новизну напряму в цілому, використання та розробку величезної джерельної бази книги і періодики, зародження нових ідей, концепцій, включення інституту книги та періодики в систему соціальних комунікацій сучасного українського суспільства. Розвиваються наукові школи (в процесі брали участь 46 наукових установ - вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, бібліотеки та музеї, а також 65 установ, де дисертація виконувалася). Сто дев'яносто чотири наукових керівника підготували 362 дисертанта, опонували дисертації 348 опонентів. Розвивалася публікаційна активність напряму соціальних комунікацій - станом на 2015 р. у галузі соціальних комунікацій було зареєстровано 24 фахових видання.

Аналіз показав і наявність певних недоліків, що перешкоджають розвитку цього процесу: недостатність теоретичних досліджень тенденцій та процесів у розвитку книги і періодики, недостатність розробок важливих аспектів сучасної книжкової культури, і навпаки - дублювання деяких тем, тематична близькість певного кола дисертаційних праць, у багатьох випадках невиразність соціокомунікаційного аспекту, некоректне формулювання тем, відсутність предметного уточнення, хронологічного аспекту в назвах тем, недооцінка практичного впровадження в бібліотечну систему здобутків дослідження книги та періодики тощо. Зміст видавничої діяльності, соціокомунікаційних технологій іноді сприймався як тотожній у різних спеціальностях, що потребує вдосконалення паспортів кількох спеціальностей соціальних комунікацій. Розробка теоретичних засад соціальних комунікацій у кандидатських дисертаціях, не пов'язаних з аналізом практичної сфери соціальних комунікацій, демонструвала частковий результат і не наблизила соціальні комунікації до реальних розробок теорії соціальних комунікацій. Зафіксовано значну розпорошеність корпусу опонентів та нерівномірність його формування.

Дисертаційні праці зробили значний внесок авторів у наукову розробку питань наукової реконструкції та бібліографічної репрезентації книги, газетної та журнальної періодики як джерельної бази, однак, відчувається низький коефіцієнт використання значної кількості бібліографічних покажчиків, створених у період незалежності науковими бібліотеками. І навпаки - дисертаційні бібліографії не впроваджувалися у необхідній мірі в бібліотечну практику. Лише інформаційні технології та створення електронного ресурсу дали можливість розширити бібліографічну базу для дослідників книги, преси й періодики.

Значною мірою ці недоліки пояснюються відсутністю розвинутої системи інформування про розвиток досліджень книги і періодики, недостатню розробленість інформаційного простору науки, представленого як доробком окремих вчених, так і розвитком ресурсу науки у вигляді комунікаційних інститутів, зокрема наукових установ та навчальних закладів, де виконувалася та захищалася дисертаційна праця. Гостро відчувається відсутність інформаційно-аналітичної ресурсної бази науки, що розкривала б науковий доробок у масштабах України і надавала б вченим, здобувачам та експертам орієнтуватися в розробленості наукового напряму та проводити координацію досліджень у різних науках і спеціальностях галузі та вдосконалювати систему атестації кадрів в Україні.

Створення такого багатофункціонального соціокомунікаційного інформаційного ресурсу, що виконував би одночасно функції інформаційно-аналітичної, бібліографічної, біографічної та повнотекстової бази даних як для розвитку й прогнозування науки, так і для проведення наукової експертизи, можуть вирішити лише великі наукові бібліотеки, які володіють різноманітними документальними та бібліографічними ресурсами й інформаційно-технологічними засобами для таких рішень, як наприклад НБУВ. Лише такі бібліотеки можуть широко залучати методи бібліографічної ідентифікації наукових шкіл та бібліометричних методик, експертного аналізу електронних ресурсів наукового співтовариства, що існують у глобальній мережі, і реально взяти на себе роль створення загальноукраїнського порталу науки.

Фрагментом цього інформаційного комплексу може стати започаткований у НБУВ загальнонаціональний портал «Наука України: доступ до знань», де передбачений розвиток інтегрованого доступу до бази знань через науково-інформаційні ресурси бібліотек. Інформаційні складові порталу будуть включати авторитетні файли, розширені довідковою інформацією за блоками, що містять систематизовані та структуровані за регіонами, типами та галузями знань інформацію та інтернет-навігатор: реєстр наукових бібліотек; науково-інформаційні ресурси бібліотек; наукові фахові видання (наукові журнали та періодичні видання України); наукові установи (реєстр наукових установ України, пов'язаний із записами авторитетних файлів); науковці України (реєстр науковців України), призначений для проведення пошуку наукових видань і публікацій українських вчених, пов'язаний із записами авторитетних файлів. На цій базі можливий розвиток спеціального порталу соціокомунікаційного простору прогнозування та експертизи науки, що в прикладному аспекті надасть можливість запобігати дублюванню науково-дослідних робіт, знаходити кваліфікованих експертів та рецензентів, приймати рішення щодо перспективних або неефективних напрямів наукової діяльності, запобігати особовій та корпоративній упередженості у визначенні експертних оцінок.

Серед інших нових ознак часу, що сприяють створенню такого ресурсу, є загальнодержавна система електронних бібліографічних та електронних ресурсів наукової періодики як база експертного аналізу, що почала створюватися в Україні, вона дасть змогу розширити джерельну базу науки та можливість коректно оцінювати внесок дисертантів та наукових шкіл у розвиток нових наукових напрямів, прогнозувати розвиток актуальних напрямів. Важливим іншим новим компонентом розвитку соціокомунікаційного простору науки є така форма презентації вченого та наукових шкіл, як персональні веб-сторінки та сторінки на сайтах наукових установ в Інтернеті. Вони є важливим механізмом оцінки значення та ваги вченого, доведення наукової значущості його доробку, що підкріплюється наявністю не лише дисертаційної роботи вченого, а й учнів, участю в персональних та колективних монографіях, публікаціях у різних наукових журналах, рейтингових за імпакт-фактором, членством у наукових товариствах, наукометричних системах, участю в конференціях, проектах і програмах, у різних системах наукової формальної та неформальної комунікації, публікаційної активності та наукового цитування тощо.

Інструментарій експертного наукометричного аналізу має бути в першу чергу інтегрований із сучасним глобальним науковим інформаційно-комунікаційним середовищем, яке представлено сьогодні різноманітними компонентами: сайти наукових установ, інституційні репозиторії, інформаційно-пошукові системи наукової інформації, агреговані ресурси наукової періодики, онлайнові каталоги наукових бібліотек, наукові реферативно-бібліографічні ресурси, персональні фактографічні бази даних, наукові соціальні мережі тощо. Виникає потреба у визначенні підходів формування єдиного соціокомунікаційного простору науки як аналітично-інформаційної системи, яка в системному вигляді поєднає всі компоненти, необхідні для вироблення якісних експертних висновків, залучить сучасні веб-технології, що надають доступ до інтерактивних сервісів, реалізуються на основі єдиних портальних рішень, із забезпеченням відповідної системи диференційованого рівня доступу до інформації та аналітичних інструментів.

Запропонована нами модель інформаційно-аналітичної експертної системи соціокомунікаційного простору науки має головними параметрами доступу до інформаційних ресурсів тематику, хронологію, географію, наукометричні показники. Тематичний компонент має забезпечувати визначена галузева класифікація знань (за основу може бути взята класифікація спеціальностей МОН України, універсальна десяткова класифікація (УДК) або міжнародний ієрархічний класифікатор напрямів наукових досліджень Google Академія). Класифікаційна схема моделі реалізує зв'язок між собою будь-яких ресурсів системи: наукові напрями діяльності установ та спеціалізованих вчених рад; профільну спеціалізацію науковців; тематичне спрямування наукових публікацій, монографій або фахових періодичних видань. Хронологічний компонент дасть змогу проводити постійний ретроспективний та актуальний моніторинг стану наукової діяльності. Іншим параметром представлення інформації в системі обов'язково має стати регіональний та географічний розподіл об'єктів та учасників наукового процесу. Наукометричні показники мають визначатися за однаковими принципами для всіх об'єктів аналізу, представлених у системі, для забезпечення єдиних параметрів оцінки результатів наукових досліджень. До основних об'єктів соціокомунікаційного простору науки, необхідних експерту для проведення наукознавчого аналізу, слід віднести: персоналії, наукові установи, наукові колективи і школи, наукові напрями, наукові публікації, наукові фахові видання, науково-дослідні теми і програми.

Загальні висновки

1. Незалежна система атестації кадрів вищої кваліфікації в Україні почала розвиватися після проголошення незалежності Україні, передусім у нормативно-правових та управлінських аспектах, що сприяло її вдосконаленню, уточненню номенклатури спеціальностей та вимог до кваліфікаційних праць. З 2007 р. виникає нова інтегрована наукова галузь - «Соціальні комунікації», що об'єднала низку споріднених спеціальностей, де своє місце посіли дисципліни, що до того часу існували у філологічних, історичних, педагогічних, політологічних та інших науках, у тому числі книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство, журналістика та засоби масової інформації, видавнича справа, соціально-комунікаційні технології тощо. Це вимагало інтегрованого підходу до теоретичного обґрунтування та створення методологічних засад нового наукового напряму, розробки паспортів спеціальностей, поняттєвого апарату науки, соціокомунікаційних засад розвитку нового напряму.

Сьогодні наукова галузь соціальних комунікацій відіграє важливу роль у розвитку гуманітарних досліджень з історії національної та світової книги і періодичної преси на різних етапах розвитку в ХІХ-ХХ ст. та сучасності, її ролі, функцій, внеску у розвиток суспільно-політичних, економічних, культурних та державотворчих процесів, національної свідомості та інформаційного простору української науки.

2. Дисертація є одним з видів наукових праць, об'єктивним показником загального рівня розвитку науки, змістовним джерелом її стану в цілому і окремих наукових напрямів, дає змогу оцінити внесок окремих учених, наукових шкіл, певного наукового середовища в особі його представників (керівників, опонентів, рецензентів, консультантів, експертів тощо), а також об'єктивно відображає розвиток атестаційної справи в Україні, характеризує у бібліографічному та наукометричному вимірі розвиток наукової галузі.

Особливе джерелознавче значення мають автореферати, де в концентрованому вигляді викладено основні ідеї та висновки дисертанта, а також параметри науки: персоніфікуючі, кваліфікаційні, галузеві, професійні, часові, регіональні, науково-організаційні, інституційні комунікаційні - ступінь включення в систему наукової комунікації через публікації, участь у конференціях, семінарах тощо. Це дає змогу об'єктивно оцінити ступінь стану і розвитку науки, динаміку, структуру, закономірності розвитку та ефективність досліджуваних тем, а також окреслити обсяги розвитку наукового середовища. Дисертації, присвячені книзі і періодиці, є зручним модельним об'єктом для аналізу розвитку наукового напряму соціальних комунікацій, оскільки досліджуються різними науками.

3. Проблема розробки нового наукового напряму на прикладі досліджень у галузі книги та періодики, найбільш поширеного комунікаційного каналу соціального спілкування, ефективність використання ресурсів науки для його розвитку не досліджувалася в попередніх дисертаційних дослідженнях. Разом з тим книга і періодика, які займають сьогодні майже 40 % дисертаційних досліджень у галузі соціальних комунікацій, є поширеним об'єктом здобування нового знання в інших гуманітарних науках, охоплюють надзвичайно широке коло питань історичного та сучасного розвитку соціальних комунікацій у їх різноманітності й складності.

Як об'єкт аналізу відібрано дисертації за 1992-2015 рр., незалежно від спеціальності, де в назві або анотації було зазначено терміни «книга», «преса», «газетна або журнальна періодика». Це значний за кількістю показник актуальності цього напряму в гуманітарних науках. За комплексністю джерельної значущості така джерельна база є цілком репрезентативною. До аналізу частково залучалися й дисертації, у яких розглядалася видавнича справа, коли це стосувалося книговидання у його конкретиці або видавничої діяльності певних визначних осіб, які видавали газети та журнали або зробили значний внесок у книговидання.

4. Методологічні засади і методи дослідження є комплексними, що пояснюється природою книги та періодики, їх галузевою універсальністю як соціокомунікаційних систем та специфікою дисертаційних праць, їх науково-комунікаційне спрямування, що дає можливість розкрити галузеву специфіку соціальних комунікацій у науковій сфері.

Тому методологічний апарат базується на системному підході, що включає комплекс наукових фундаментальних принципів (зокрема, принципи історизму та наукової об'єктивності, загального зв'язку та взаємозалежності), та методів, що характеризує розвиток наукознавства, історичних та філологічних наук, у тому числі системний, структурно-функціональний, логічний, хронологічний, порівняльний, імовірнісний, моделювання, формалізації та моделювання, а також методи абстрагування, узагальнення, класифікації та систематизації, книгознавчі, бібліотекознавчі, бібліографознавчі, науково-інформаційні та наукометричні і бібліотметричні методики тощо. Специфіка соціокомунікаційного аспекту системного аналізу об'єкта дослідження виходить з того, що обіг інформації та її творення в системі книги і періодики передбачає тісний зв'язок усіх інституційних елементів - установ, що виробляють книгу і періодику, зберігають її та організують інформаційно-аналітичну діяльність, розповсюджують книгу та періодику; особистісний фактор складається з елементів особистісної участі в цьому процесі - автора, редактора, користувача інформації, дослідника тощо. Іншим компонентом є дисертаційні праці, де особистісний фактор це автори, керівники, опоненти, експерти, а також наукові установи, де виконувалася та захищалася дисертація, державний орган, який реалізує функціонування системи підготовки кадрів, наукова бібліотека, що формує системну ресурсну базу у вигляді фондів дисертацій, авторефератів та фахових періодичних видань, наукової книги та електронних ресурсів власного походження та інтернет-мережі. Всі ці компоненти перебувають у складному зв'язку, що визначає розвиток науки та соціальної інформації.

Враховувалися й підходи у теорії соціальних комунікацій, що висловлені в працях В. В. Різуна, Ф. І. Шаркова, О. М. Холода, Г. Г. Почепцова, В. О. Ільганаєвої, Н. М. Кушнаренко та ін.

5. Загальна динаміка розвитку 362 дисертацій за період з 1992 по 2015 р. показує широкий предметний та кваліфікаційний аспект: з них 33 належать докторським (16 - історичні науки, 9 - соціальні комунікації, 6 - філологічні, 1 - педагогічні та 1 - політологічні науки). До відкриття соціальних комунікацій захищено 48 % з історичних, 42 % - філологічних наук, інші науки представляють лише 10 %. Найбільший відсоток представлений спеціальностями «Журналістика» та «Українська література», а в галузі історичних наук - «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство», «Історія України» та «Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни». У 2008-2015 рр. 69 % захищено за шифрами галузі соціальних комунікацій, історичні науки в цілому 27 % (в межах соціальних комунікацій). Значно менше захищено в галузях інших наук, де найбільший відсоток у педагогічних наук - 4 %.

Співставлення кількісних показників за 1992-2007 рр. та 2008-2015 рр. свідчать про переміщення досліджень книги і періодики та їхню концентрацію у галузь соціальних комунікацій. У порівнянні з загальною кількістю дисертацій із соціальних комунікацій книга і періодики представляє 25 % докторських та 37 % кандидатських, що є достатнім показником для дослідження тенденцій соціальних комунікацій у цілому.

У напрямі розвитку досліджень книги та книжкової культури за 1992-2015 рр. захищено 84 дисертації, що свідчить про значний розвиток українського книгознавства, враховуючи вузькість спеціалізації.

Галузь преси та періодики представлена 278 дисертаціями: 130 дисертацій, присвячених пресі, і 88 - періодиці, враховуючи й книгознавчу періодику. Інші 60 дисертацій розглядали загальні питання розвитку преси й періодики, редакційно-видавничої діяльності, біографічного фактора у видавничій справі тощо. Відсоток дослідження преси та періодики показує значний інтерес до цих об'єктів соціальних комунікацій.

Серед 65 установ усіх регіонів України основними центрами підготовки кадрів вищої кваліфікації у галузі книги та періодики є Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (145) та Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського НАН України (61) - 74 %.

6. За цей період сформувалася нова проблематика вивчення книги й періодики, створилися центри дослідження цих проблем, формувалися наукові колективи, здатні ґрунтовно та об'єктивно висвітлювати як історичне минуле, так і аналізувати сучасні трансформаційні процеси в суспільстві, розвивати нові актуальні напрями досліджень.

Динаміка показала, що в перші роки інтенсивно заповнювалися «білі плями» в історії книги, газети, журнальної періодики, як в Україні, так і української діаспори. Проводилася масштабна реконструкція історії книги, осмислення теорії книгознавчих та пресознавчих досліджень, наукового дослідження рукописного періоду та стародруків, періодики, проводилося виявлення та науковий облік видань, газет та часописів, що до цього не були в науковому обігу, висвітлювалися питання джерельного значення книги, преси та журнальної періодики для історії національно-державного руху, роль у відповідних історичних періодах української історії, що раніше викривлювали зміст історичного процесу.

З кінця 90-х років почалося вивчення нових явищ, галузей та сфер суспільної діяльності незалежної України, формуються національний, регіональний і місцевий аспекти дослідження книги та періодики, а також галузеві аспекти - дитяча (з 1998), зображувальна та художня (з 1998), релігійна (2002), військова (з 2002 ), спортивна преса (з 2002), почали захищатися дисертації з питань релігійної преси і періодики (з 2001 р.), природничих наук, гендерної преси (2005), електронної періодики (з 2008) тощо. Це прямо пов'язано з розвитком галузі соціальних комунікацій, де актуалізувалися питання пресознавства: свободи преси, її сутність, зміст, структура; роль преси у правовому інформуванні громадян України, розвитку нових технологій їх комунікаційних функцій, творчо-соціальна парадигма функціонування в модерній культурі, формування демократичної політичної культури в соціально-комунікаційному просторі України початку ХХІ ст., розвитку реклами тощо.

7. Розуміння книги та книжкової культури як категоріальних, системоутворювальних понять покладено в основу відбору дисертацій для аналізу тенденцій науки та об'єднувало все, що має книжну форму, поглинає не лише власне сам матеріальний факт книги та «книжкової культури» в її історичному та сучасному вимірах і аспекті книжкової комунікації, систему виготовлення книги, її розповсюдження, зберігання та використання, а також фактор багатоаспектного суспільного спілкування в його розмаїтті.

З огляду на те, що до 90-х років ХХ ст. напрям історії та теорії книги в Україні був нерозробленим, дисертації присвячувалися вивченню історії національної книги і методології реконструкції складу і змісту книги, створенню репертуару національної книги. Відбулося становлення нових напрямів дослідження та нових книгознавчих дисциплін: теоріі? та історії книги та книжковоі? культури, історіографія книги, книжкового пам'яткознавства, кодикології і кодикографії, бібліопегістики, книжкового документознавства та історії книги (рукописна книга, стародруки, рідкісні видання, книжкові пам'ятки) як феномену соціальної комунікації та розкрито особливості книги як джерела з історії та культури українського народу та народів світу. Вивчалися конкретно-історичні види книги та теорія рукописної та книжкової спадщини, методики системного наукового опису книги, типологія, мистецтво книги, видовий склад, оправа книги, книговидавнича справа, книговидання та книгорозповсюдження. Значного розвитку набуло вивчення історії книжкових колекцій та зібрань, регіональної книжки ХІХ-ХХ ст., персонального внеску видатних учених та просвітників у книговидавничу діяльність. Почалося дослідження книжкової комунікації як складової соціальних комунікацій, професійні комунікації у книгознавстві, бібліотекознавстві, бібліографознавстві, розвиток типології та функцій сучасної книги та книгорозповсюдження, електронної комунікації, структури та суб'єктів видавничої системи, нормативно-правової бази і методи управління книговидавничою справою, а також практичні питання видавництва, поліграфії, книжкової торгівлі, редакційно-видавничого процесу тощо. Вони враховують нові суспільні трансформації інформаційного та цифрового суспільства, зміни векторів розвитку України.

8. Значний відсоток займають історико-джерелознавчі та історико-літературознавчі і пресознавчі дослідження періодики, що висвітлювали роль преси як джерела вивчення національно-культурної політики та національно-культурного руху кінця ХІХ - поч. ХХ ст., періодів: 1905-1914 рр.; Української революції 1917-1920 рр. та національно-визвольних змагань за Українську державу; періоду репресивної політики 1920-1930-х рр.; 1941-1945 - періоду війни та нацистської окупації; 50-80-х років - протистояння нав'язуванню радянської ідеології. Докторські дисертаційні дослідження цього періоду відрізняються глибокими теоретико-методологічними розробками питань історії, класифікації, функції преси й періодики цього періоду, значним джерельним матеріалом.

У цілому розглядалися питання загальної та регіональної історії преси, діяльність окремих часописів та газет, роль преси в національно-культурному та суспільно-політичному процесах в Україні, напрями (військова, таборова, молодіжна, спортивна, гендерна, дитяча, мистецька, української еміграції та західних країн тощо), оцінювалася джерельна значущість періодичної преси, розкрито діяльність редакційних колективів, окремих видавців, письменників та видавців. Важливим фрагментом є дослідження видів й типів видань, жанрові та публіцистичні особливості, політична та культурна спрямованість, редакції та особи, які займалися виданням преси, чинники, що впливали на існування й розвиток преси тощо.

За останні роки набув міцності напрям дослідження сучасних комунікаційних аспектів предметної галузі періодичних видань та мас-медіа, функцій преси і періодики як інформаційного джерела для вивчення широкого кола питань щодо соціальних процесів, роль у державотворчих процесах та суспільно-політичних подіях і рухів, релігійного стану, формування громадської думки та масової свідомості тощо, тобто предметом є ідеологічна, інформаційна, культуротворча, рекламна, розважальна та інша діяльність соціокомунікаційного характеру. Досліджувалися питання зародження та розвитку електронної періодики.

9. Дисертаційні дослідження показали стабільний розвиток вивчення національної книги, преси та періодики, розгортання дослідження від історичної до сучасної проблематики, що актуалізована в сучасній Україні, формування власного наукового простору яких почало заповнюватися об'єктивними багатоаспектними дослідженнями, створювати науковий потенціал. Позитивну динаміку показала підготовка кадрів докторами наук, які почали створювати власні школи, де виховали учнів. Створено українське наукове співтовариство, яке визначає високий рівень української гуманітарної науки, сформовано нове професійне середовище вчених, наукових керівників, консультантів та опонентів, експертів, рецензентів тощо. Абсолютна більшість дисертацій показує безперечну новизну напряму в цілому, використання та розробку величезної джерельної бази книги і періодики, зародження нових ідей, концепцій, включення інституту книги та періодики в систему соціальних комунікацій сучасного українського суспільства. Розвиваються наукові школи (в процесі брали участь 46 наукових установ - вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, бібліотеки та музеї, а також 65 установ, де дисертація виконувалася). 194 наукових керівника підготували 362 дисертанта, опонували дисертації 348 опонентів. Розвивалася публікаційна активність напряму соціальних комунікацій - станом на 2015 р. у галузі соціальних комунікацій було зареєстровано 24 фахових видання.

10. Виявлено недоліки, що перешкоджають аналізу стану й розвитку соціальних комунікацій, зокрема недостатність теоретичних досліджень книги і періодики та сучасної книжкової культури, і навпаки - дублювання деяких тем, тематична близькість деяких дисертацій, невиразність соціокомунікаційного аспекту, некоректне формулювання тем, відсутність предметного уточнення, хронологічного аспекту в назвах тем, недооцінка практичного впровадження в бібліотечну систему здобутків дослідження книги й періодики та низький коефіцієнт використання бібліографічної інформації, створених у період незалежності науковими бібліотеками, недостатня розробленість питань наукової періодики тощо. Зміст видавничої діяльності, соціокомунікаційних технологій іноді сприймався як тотожній у різних спеціальностях. Зафіксовано значну розпорошеність корпусу опонентів та нерівномірність його формування.

Усе це є наслідком відсутності розвинутої системи інформування про розвиток досліджень книги і періодики, недостатню розробленість інформаційного простору науки, представленого як доробком окремих вчених, так і розвитком ресурсу науки у вигляді комунікаційних інститутів, зокрема наукових установ та навчальних закладів, де виконувалася та захищалася дисертаційна праця. Здобувачам та експертам важко в таких умовах орієнтуватися в розробленості наукового напряму та координувати дослідження у різних науках і спеціальностях галузі, а також удосконалювати систему атестації кадрів в Україні.

11. Потреба у створенні багатофункціонального інформаційного ресурсу, з подвійними функціями: як для проведення наукової експертизи, так і розвитку й прогнозування науки, можуть вирішити великі наукові бібліотеки, які перетворилися в науково-інформаційні центри, володіють різноманітними документальними та бібліографічними ресурсами, активно використовують веб-технології й інформаційно-технологічними засобами управління таким ресурсом, можливості інтернет-навігації, як наприклад НБУВ, яка реально може взяти на себе роль створення загальноукраїнського порталу науки.

Основою такого інформаційного комплексу може стати загальнонаціональний портал «Наука України: доступ до знань». Структура такого ресурсу має включати авторитетні файли, розширені довідковою інформацією за блоками, що містять систематизовані та структуровані за регіонами, типами та галузями знань про наукові та бібліографічні ресурси, наукові бібліотеки та їх науково-інформаційні ресурси, наукові фахові видання (наукові журнали та періодичні видання України); наукові установи та наукове середовище України, публікацій українських вчених, пов'язаних із записами авторитетних файлів. Це розширює як соціокомунікаційний простір науки в цілому, так і можливості наукового прогнозування та експертизи, сприяє запобігання дублюванню тем науково-дослідних робіт, залучення кваліфікованих експертів, здатних приймати рішення щодо перспективних або неефективних напрямів наукової діяльності, запобігати особовій та корпоративній упередженості у визначенні експертних оцінок тощо.

Цьому має сприяти розвиток загальнодержавної системи електронних бібліографічних та електронних ресурсів наукової періодики як бази експертного аналізу, що почала створюватися в Україні, спеціальна увага має надаватися розвитку персональних веб-сторінок вчених, як на сайтах наукових установ так і в прямому доступі в Інтернет, як важливого механізму оцінки значення та ваги вченого. Експертний аналіз має орієнтуватися на такі компоненти інформаційного середовища, як сайти наукових установ, інституційні репозиторії, інформаційно-пошукові системи наукової інформації, агреговані ресурси наукової періодики, онлайнові каталоги наукових бібліотек, наукові реферативно-бібліографічні ресурси, персональні фактографічні бази даних, наукові соціальні мережі тощо.

12. Запропонована нами модель інформаційно-аналітичної експертної системи соціокомунікаційного простору науки має головними структурними параметрами доступу до інформаційних ресурсів тематику, хронологію, географію, наукометричні показники. Тематичний компонент має забезпечувати визначена галузева класифікація знань. Класифікаційна схема моделі реалізує зв'язок між собою будь-яких ресурсів системи: наукові напрями діяльності установ та спеціалізованих вчених рад; профільну спеціалізацію науковців; тематичне спрямування наукових публікацій, монографій або фахових періодичних видань тощо. До основних об'єктів соціокомунікаційного простору науки слід віднести: персоналії, наукові установи, наукові колективи і школи, наукові напрями, наукові публікації, наукові фахові видання, науково-дослідні теми і програми.

Модель структури такого ресурсу інтегруватися в портал «Наука України: доступ до знань» дає можливість забезпечення спеціалізованого, орієнтованого на наукознавчий аспект із здобутками сучасних веб-технологій та програмних рішень доступу до джерел наукової інформації та їх класифікацію, а електронні ресурси наукової бібліотеки можуть стати головним компонентом експертної системи наукознавчих досліджень, що значно може підвищити ефективність використання інформації як для експертизи, так і для прогнозування розвитку науки. Такий підхід не лише створює ресурсну базу наукового простору, а й розкриває перспективи подальшого розвитку ресурсної бази бібліотек як центрів аналізу та прогнозування розвитку наукових напрямів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографія

1. Книга і періодика в дисертаційних дослідженнях незалежної України: соціокомунікаційний аспект : монографія / Олена Пастушенко ; відп. ред. Л. А. Дубровіна ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. - Київ, 2016. - 564 c.

Статті у фахових виданнях та наукометричних базах

2. Пастушенко О. В. Бібліографічні покажчики з історії преси та наукової періодики в Україні (1990-2011 рр.) як джерельна база історико-бібліографічних досліджень / О. В. Пастушенко // Рукописна та книжкова спадщина України. - К., 2012. - Вип. 16. - С. 498-514.

3. Пастушенко О. В. Бібліографознавчий аналіз пресознавчих дисертацій як метод дослідження ступеня розробки проблем и прогнозування розвитку науки / О. В. Пастушенко // Рукописна та книжкова спадщина України. - К., 2014. - Вип. 18. - С. 513-525.

4. Пастушенко О. В. Бібліотека як комунікаційна установа в інформаційному просторі і розвиток функцій ресурсної бази науки / О. В. Пастушенко // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. - 2016. - № 1. - С. 16-24.

5. Пастушенко О. В. Динаміка розвитку дисертаційних досліджень книги і періодики в Україні (1992-2015) / О. В. Пастушенко // Бібл. вісн. - № 2. - 2016. - С. 40-46.

6. Пастушенко О. В. Дисертаційні дослідження з історії книжкових колекцій та книги в Україні і питання створення електронного ресурсу / О. В. Пастушенко // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: зб. наук. пр. / відп. ред. Г. В. Боряк. - К.: НАН України, Інститут історії України, 2014. - Вип. 25: Електронні інформаційні ресурси. - С. 149-197.

7. Пастушенко О. В. Дисертаційні дослідження періодики у книгознавстві, бібліотекознавстві та бібліографознавстві в аспектах соціальних комунікацій в Україні (1998-2013) / О. В. Пастушенко // Бібл. вісн. - 2013. - № 5.- С. 38-44.

8. Пастушенко О. В. Електронна періодика як складова інформаційних ресурсів у працях українських бібліотекознавців / О. В. Пастушенко // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. - 2013. - № 3. - С. 27-31.

9. Пастушенко О. В. Історико-книгознавчі дисертації як джерела з історії української періодики / О. В. Пастушенко // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. - К., 2013. - Вип. 37. - С. 537-546.

10. Пастушенко О. В. Історичні книжкові колекції та зібрання як об'єкт дисертаційних досліджень з книгознавства в Україні (1999-2012) / О. В. Пастушенко // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: зб. наук. пр. / відп. ред. В. В. Томазов. - К.: НАН України, Ін-т історії України, 2015. - Вип. 26-27. - С. 217-223.

11. Пастушенко О. В. Періодичні видання історико-бібліографічного, книгознавчого та бібліотекознавчого спрямування як об'єкт сучасних досліджень / О. В. Пастушенко // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія.- 2012. - № 2. - С. 69-73.

12. Пастушенко О. В. Персональнi сторінки вчених в Інтернет і система оцінки оцінки наукових шкіл в книгознавстві, бібліотекознавстві, бібліографознавстві / О. В. Пастушенко // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. - 2015. - № 1. - С. 4-11.

13. Пастушенко О. В. Питання історії українського державотворення та періодичної преси у сучасних дисертаційних дослідженнях в Україні / О. В. Пастушенко // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. - К., 2012. - Вип. 33. - С. 399-411.

14. Пастушенко О. В. Преса і періодика як об'єкт історичних та соціокомунікаційних дисертацій в галузі бібліотекознавства й бібліографознавства: до розподілу предмету досліджень / О. В. Пастушенко // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. - 2014. - № 4. - С. 27-31.

15. Пастушенко О. В. Релігійна преса і періодика України як об'єкт дисертаційних досліджень / О. В. Пастушенко / Рукописна та книжкова спадщина України. - К., 2013. - Вип. 17 - С. 480-493.

16. Пастушенко О. В. Розвиток дисертаційних досліджень з історії періодичної преси в Україні у 90-х ХХ ст. - початку 10-х років ХХІ ст.: бібліографічний аспект / О. В. Пастушенко // Рукописна на книжкова спадщина України. - К., 2012. - Вип. 15. - С. 301-323.

17. Пастушенко О. В. Розвиток зведених та корпоративних електронних ресурсів періодики як науково-довідкового сегменту інформаційного простору України / О. В. Пастушенко // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. - К., 2013. - Вип. 36. - С. 88-97.

18. Пастушенко О. В. Розвиток системи персоніфікації вченого в інформаційному середовищі Інтернет / О. В. Пастушенко // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. - К., 2015. - Вип. 41. - С. 295-309.

19. Пастушенко О. В. Сучасні дисертаційні дослідження української газетної періодики періоду національно-культурного руху та Української революції (друга пол. ХІХ ст. - перша чверть ХХ ст.) / О. В. Пастушенко // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. - К., 2012. - Вип. 34. - С. 438-445.

20. Пастушенко О. В. Створення науково-довідкового ресурсу преси та періодики бібліотечних, архівних, музейних фондів України (90-х ХХ -10-х рр. ХХІ ст.) / О. В. Пастушенко // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. - К., 2013. - Вип. 35. - С. 113-125.

21. Пастушенко О. В. Cучасна книга та книжкова комунікація в дисертаційних дослідженнях / О. В. Пастушенко // Рукописна та книжкова спадщина України. - К., 2015. - Вип. 19. - С. 318-331.

22. Пастушенко О. В. Теорія книги в сучасних дисертаційних дослідженнях з книгознавства в Україні / О. В. Пастушенко // Бібл. вісн. - 2015. - № 2. - С. 23-26.

Тези доповідей та матеріали наукових конференцій

23. Пастушенко О. Періодична преса в контексті історії українського державотворення : (огляд сучасних вітчизняних дисертаційних досліджень) / О. Пастушенко // Бібліотека і розвиток доступу до правової та соціально значущої інформації : зб. матеріалів Міжнар. наук. конф. «Інноваційна модель наукової бібліотеки ХХІ століття» (Київ, 9-10 жовт. 2012 р.) : дод. до зб. наук. пр. «Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Вип. 33» / НАН України, НБУВ, АБУ ; [наук. ред. Т. Гранчак]. - К., 2012. - 183 с. : рис., табл. - Бібліогр. в кінці ст. - С. 135-137.

24. Пастушенко О. Проблема формування документального ресурсу періодики та преси як науково-довідкового сегменту інформаційного простору України / О. В. Пастушенко // Адаптація завдань і функцій наукової бібліотеки до вимог розвитку цифрових інформаційних ресурсів : матеріали міжнар. наук. конф. (Київ, 8-10 жовт. 2013 р.) / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Асоц. б-к України, Рада директорів наук. б-к та інформ. центрів - членів МААН. - Київ, 2013. - С. 21-23.

25. Пастушенко О. В. Історія української періодики в сучасних дисертаційних дослідженнях : зб. матеріалів наук.-теор. конф. «Перші наукові читання, присвячені пам'яті доктора історичних наук, професора О. І. Путра», Київ, 19-20 берез. 2014 р. - К. : НАКККіМ, 2014. - С. 30-32.

26. Пастушенко О. В. Соціокомунікаційний аспект сучасних досліджень періодики як частини інформаційних електронних ресурсів бібліотек / О. В. Пастушенко // Місце і роль бібліотек у формуванні національного інформаційного простору : матеріали міжнар. наук. конф. (Київ, 21-23 жовт. 2014 р.) / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Асоц. б-к України, Рада директорів наук. б-к та інформ. центрів акад. наук - членів МААН ; [редкол.: В. І. Попик та ін.]. - Київ : [НБУВ], 2014. - 531 с. : іл. - С. 26-28.

27. Пастушенко О. В. Сучасні бібліотекознавчі дисертаційні дослідження періодики як частини електронних інформаційних ресурсів бібліотек України / О. В. Пастушенко // Інформаційні технології і системи в документознавчій сфері : матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. / редкол.: [В. М. Андрієнко (голова), М. Г. Белопольський, М. С. Слободяник та ін.]. - Донецьк : ДонНУ, 2014. - C. 40-42.

28. Пастушенко О. В. Історія та теорія книги в українському книгознавстві в дисертаційних дослідженнях незалежної України / О. В. Пастушенко // Бібліотека. Наука. Комунікація : матеріали міжнар. наук. конф. (Київ, 6-8 жовт. 2015 р.) : у 2 ч. / НАН України, Нац. б-ка України імені В. І. Вернадського, Асоц. б-к України ; редкол.: В. І. Попик [та ін.]. -Київ, 2015 - Ч. 1. - С. 193-195.

29. Пастушенко О. В. Історія української преси в сучасних дисертаційних дослідженнях: основні тенденції / О. В. Пастушенко // Короленківські читання 2014. «Бібліотеки, архіви, музеї: формування цифрового регіонального простору» : матеріали ХVІІ Міжнар. наук.-практ. конф., Харків, 8 жовт. 2014 р. / М-во культури України, Харків. держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка, Харків. держ. акад. культури, Харків. обл. від-ня (філія) ВГО «Укр. бібл. асоц.»; [уклад. О. П. Куніч ; редкол.: В. Д. Ракитянська (голова) та ін.]. - Харків, 2015. - С. 267-269.

Анотації

Пастушенко Олена Василівна. Книга і періодика в дисертаційних дослідженнях незалежної України: соціокомунікаційний аспект. - Монографія.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.03 - Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство. - Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. - Київ, 2016.

Автором встановлено етапи, тематику, напрями та тенденції розвитку досліджень книги й періодики та формування нового наукового напряму «Соціальні комунікації». Доведено, що в умовах незалежності та інформаційного розвитку українського суспільства були проведені глибокі та різноманітні дисертаційні дослідження історії, теорії та практики, структури й функцій національної книги і періодики як знаннєвої системи, що не були актуалізовані раніше. Тим самим вони започаткували новий науковий напрям та міцну джерельну й бібліографічну базу для створення фундаментальної історії книги і періодики України.

Дисертаційні дослідження книги і періодики методологічно розглянуто як динамічну документну систему, соціально-комунікаційний засіб передавання та розвитку знання й духовності, національної пам'яті, важливу частину галузі соціальних комунікацій, сучасного глобального інформаційного простору науки. Розв'язання проблеми підвищення ефективності розвитку й прогнозування науки, її ролі в інформаційно-комунікаційних процесах можливо шляхом створення інформаційно-аналітичної експертної системи документальних та електронних ресурсів, теоретичну модель структури і функцій котрої було запропоновано.

Ключові слова: дисертаційні дослідження книги і періодики, соціальні комунікації, знаннєва інформаційна система, експертиза наукових досліджень.

Пастушенко Елена Васильевна. Книга и периодика в диссертационных исследованиях независимой Украины: социокоммуникационный аспект. - Монография.

Диссертация на соискание научного звания доктора наук по социальным коммуникациям по специальности 27.00.03 - Книговедение, библиотековедение, библиографоведение. - Национальная библиотека Украины имени В. И. Вернадского. - Киев, 2016.

Автор проанализировал тенденции развития, направления и проблематику диссертационных исследований книги и периодики в аспектах социальных коммуникаций и других гуманитарных наук, вопросы о формировании новой ресурсной базы библиотек и формировании информационно-аналитической экспертной системы социокоммуникационного пространства науки, интегрирующего традиционные и электронные ресурсы и веб-технологии с целью решения проблемы повышения эффективности использования потенциала информационного ресурса науки, в том числе экспертного анализа развития диссертационного процесса в области социальных коммуникаций.

Рассмотрены становление системы аттестации кадров высшей квалификации в Украине в период независимости, специфика и требования к диссертационному процессу, оформление научного направления «социальные коммуникации» и номенклатуры специальностей, роль диссертаций как особого вида научной работы и основного компонента системы подготовки квалификационных работ, а также содержательного источника исследования развития науки.

Доказано, что в условиях независимости и информационного развития украинского общества были проведены глубокие и разнообразные диссертационные исследования истории, теории и практики, структуры и функций национальной книги и периодики как системы знаний, которые не были актуализированы раньше, прежде всего в национальном аспекте. Тем самым они положили начало разработки нового научного направления и в гуманитарных науках и библиографической базы для создания фундаментальной истории книги и периодики Украины.

Диссертационные исследования книги и периодики методологически рассмотрены как динамическая документальная система, социально-коммуникационное средство передачи и развития знания и духовности, национальной памяти, важная часть области социальных коммуникаций, современного глобального информационного пространства науки. На основе различных критериев проанализированы общие тенденции развития диссертационного процесса в области книги и периодики, раскрыта динамика развития диссертационных работ в разных специальностях и в соотношении с диссертациями в области социальных коммуникаций.

Отдельно установлены предметно-тематические направления развития исследований как в области книги и книжной культуры, так и газетной и журнальной периодики, позитивные и негативные аспекты, рассмотрены понятийный аппарат, специфика, степень новизны проблематики и решения проблем, состав авторов и научных учреждений, подготовивших диссертантов, участников диссертационного процесса защиты диссертаций и т. п. Привлекались методы как содержательного анализа, так и наукометрические и библиометрические показатели, осуществлена классификация диссертаций по степени разработки тем и направлений, специальностям с целью определить пути объективной интеграции знания в этой сфере. Установлено, что на протяжении первых десяти лет исследуемого периода основное внимание было направлено на историческую ретроспекцию заполнения новой информацией по истории книги и периодики, ранее не исследовавшейся, в настоящее время обращено внимание на современные аспекты социальных коммуникаций.

Рассмотрены функции библиотек и развитие научно-прогностического и экспертного ресурса науки нового типа на основе интеграционных традиционных и электронных библиотечно-библиографических и информационно-аналитических ресурсов, оценки состояния развития науки (ученые, учителя, новые идеи, последователи, библиографический компонент), перспективы создания системного ресурса науки. Установлены структура и функции интегрированного массива информации о развитии научных направлений, научных школ и центров подготовки кадров высшей квалификации, «обогащенной среды» ученых, портала социокоммуникационного пространства науки и модель информационно-аналитической экспертной системы информационного ресурса. Решение проблемы повышения эффективности развития и прогнозирования науки, ее роли в информационно-коммуникационных процессах возможно путем создания информационно-аналитической экспертной системы документальных и электронных ресурсов, теоретическая модель, структура и функции которой предложены.

Ключевые слова: диссертационные исследования книги и периодики, социальные коммуникации, знаниевая информационная система, экспертиза научных исследований.

Pastushenko Olena Vasylivna. Theses on book and periodical in the independent Ukraine. Social communication aspect. - Monography.

A for doctoral degree in social communications, specialty 27.00.03 - Book knowledge, library studies, bibliography science. - V. I. Vernadsky National Library of Ukraine, Kyiv, 2016.

The author defines the stages, subject range and trends of the investigation into book and periodical, and tracks down forming of a new scientific field of “social communications”. The researcher argues that during the period of Ukrainian independence marked for informational development of the society, various profound studies on history, theory and practice, as well as structure and functions of the national book and periodical as a knowledge-bearing system have been carried out. They represented a new scientific field and provided a solid source and bibliographical basis for developing fundamental history of book and periodical in Ukraine.

The research on book and periodical is viewed methodologically as a dynamic documental system, a social-communicational way of passing and deepening knowledge and cultural heritage, a constituent of social communications, of a modern global information space of science. Solving the problem of boosting development and forecasting of science, highlighting the role it plays in information-communication processes can be made possible by formation of an information-analytical expert system of traditional and electronic resources. Its theoretical model, structure and functions are outlined.

Keywords: doctoral research on book and periodical, social communications, knowledge-bearing information system, assessment of scientific research.

Размещено на Allbest.ru