Сучасний світ орієнтований на створення специфічного інформаційно-комунікативного простору, перебуваючи в якому, людина потрапляє під постійний вплив. Уявлення про навколишню дійсність формуються в основному саме за допомогою засобів масової інформації, що обумовлює посилену зацікавленість дослідників до різних аспектів вивчення мови засобів масової інформації (праці В.Г. Костомарова, Л.О. Кудрявцевої, Т.А. ван Дейка, Дж. Брайанта та багатьох ін.). У сучасних мас-медіа велика увага приділяється політичним подіям, які лежать в основі політичного дискурсу. Політичний дискурс дістає відображення в дослідженнях багатьох лінгвістів (праці А.М. Баранова, В.З. Дем'янкова, Д.Б. Гудкова, О.Й. Шейгал та ін.). Останнім часом ідеться навіть про створення нового самостійного дослідницького напрямку - політичної лінгвістики (А.П. Чудінов, О.А. Романов). У той же час, незважаючи на широке розроблення проблеми, ще не всі аспекти політичного дискурсу достатньо відображені в лінгвістичних працях. Особливий інтерес викликає маніпулятивний вплив на масового адресата в політичному дискурсі: політичні події існують постійно, сучасна людина не може перебувати поза контекстом цих подій, а отже, не може уникнути цього впливу. Маніпулятивний вплив вивчений у філософських, соціологічних, психологічних, лінгвістичних дослідженнях (Б. Бессонов, Є.Л. Доценко, В.В. Зірка, С.Г. Кара-Мурза, Г. Шіллер, Е. Шостром та ін.). Однак, у розглянутих працях відсутній чіткий системний розгляд мовних засобів маніпулятивного впливу. При цьому вплив на масового адресата в мас-медійному політичному дискурсі здійснюється переважно за допомогою мовних засобів, що і визначає актуальність дисертаційного дослідження. Особливої актуальності таке вивчення набуває в умовах української реальності, коли український електорат (як масовий адресат) під час різноманітних політичних подій, що відбуваються в країні безперервно, за допомогою мас-медіа підпадає під уплив, переважно маніпулятивний. Дослідження мовних засобів маніпулятивного впливу дасть можливість точніше зрозуміти природу як політичного дискурсу, так і маніпулятивного впливу.

Теоретико-лінгвістичним підґрунтям дисертації стали дослідження відомих фахівців, які розробляють поняття "дискурс", "політичний дискурс" (розгляданий у різних його проявах), "мова політики" (Т.А. ван Дейк, Н.Д. Арутюнова, А.Д. Бєлова, В.Б. Бурбело, В.І. Карасік, М.Л. Макаров, К.Ф. Сєдов, Л. Дж. Філліпс, А.М. Баранов, Е.В. Будаєв, Д.Б. Гудков, В.З. Демьянков, Ю.М. Караулов, А.П. Чудінов, О.Й. Шейгал, А. Вежбіцка, Дж. Вілсон, Р. Водак, О.А. Романов, Н. Феаркло та ін.), "мова засобів масової інформації" (В.Г. Костомаров, Г. Вінокур, М.Р. Желтухіна, Л.О. Кудрявцева, Дж. Брайант, Д. Грейтбетч, Г. Кресс, А. Белл та ін.), а також праці дослідників, орієнтованих на вивчення різних аспектів впливу, в тому числі маніпулятивного (Р.М. Блакар, Д. Болінджер, Х. Вайнріх, В. Клемперер, Ф. Менц та ін.).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах наукової теми "Розвиток і взаємодія мов і літератур в умовах глобалізації" (номер реєстрації 06 БФ 044-01), розроблюваної Інститутом філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета дослідження - виявлення й опис мовних засобів маніпулятивного впливу в мас-медійному політичному дискурсі.

Досягнення вказаної мети передбачає розв'язання таких завдань:

уточнити зміст поняття "політичний дискурс" та визначити поняття "маніпулятивний вплив";

дати характеристику дискурсу влади та опозиційному дискурсу як видам політичного дискурсу;

показати особливості структури маніпулятивного впливу як багаторівневого явища;

описати основні складові маніпулятивного впливу в мас-медіа;

виділити з російськомовних друкованих ЗМІ України та описати мовні засоби маніпулятивного впливу;

порівняти особливості маніпулятивного впливу в сучасному політичному дискурсі й у політичному дискурсі іншого часового зрізу для підтвердження універсальності виділених складових і мовних засобів маніпулятивного впливу;

виявити можливості прогнозування ефективності впливу на основі визначених мовних засобів, використовуючи методи математичної статистики.

Об'єктом дослідження є мас-медійний політичний дискурс.

Предмет дослідження - мовні засоби маніпулятивного впливу в мас-медійному політичному дискурсі.

Матеріалом для дисертації слугували експресивні одиниці та фрагменти мас-медійних повідомлень, що належать до політичного дискурсу і виділені з російськомовних друкованих ЗМІ України ("Вечерние вести" (2002-2007 рр.), "2000" (2003-2007 рр.), "Зеркало недели" (2003-2007 рр.), "Товарищ" (2003-2007 рр.), "Обзор" (2007-2008 рр.), "15 минут" (2007-2008 рр.), "Коммунист" (2006 р.), "Сегодня" (2005-2007 рр.), деяких окремих номерів газет "Комсомольская правда в Украине", "Газета по-киевски", "Крокодил", "День" та ін. (2003-2009 рр.); а також із брошур, газет, маніфестів, листівок, розповсюджуваних під час передвиборчих кампаній за період з 2002-го по 2008-й рік). Загальний обсяг експресивних одиниць і фрагментів мас-медійних повідомлень становить 7800 одиниць. Вибір засобів масової інформації базувався на таких критеріях:

1) охоплення широкої палітри різних політичних поглядів (як газети, що позиціонують себе "нейтральними", так і газети, підпорядковані окремим політичним силам);

2) широка потенційна аудиторія (перевагу надано загальнонаціональним газетам);

мовний засіб маніпулятивний вплив

3) обрано засоби масової інформації, основна мова повідомлень яких - російська.

Методи дослідження підпорядковані завданням роботи і зумовлені специфікою аналізованого об'єкта: були використані описовий, аналітико-синтетичний методи, елементи структурного методу для з'ясування зв'язків та відношень між складовими і засобами маніпулятивного впливу та систематизації виділених одиниць, елементи порівняльно-історичного методу стосовно політичного дискурсу, інтерпретаційний аналіз, контекстний аналіз (із урахуванням особливостей дискурсу), елементи компонентного аналізу, а також метод статистичної обробки даних (факторний аналіз).

Наукова новизна дисертації визначається, насамперед, формулюванням проблеми. Маніпулятивний вплив на масового адресата досліджено з лінгвістичних позицій. Мовні засоби і складові маніпулятивного впливу, виділені із сучасних російськомовних друкованих ЗМІ (2002-2009 роки), розглядаються як цілісна система. Уперше для підтвердження універсальності виділених мовних засобів і складових маніпулятивного впливу проведено порівняльний аналіз лінгвістичних особливостей маніпулятивного впливу в сучасному мас-медійному політичному дискурсі та в політичному дискурсі іншого часового зрізу. Уперше в лінгвістичних дослідженнях застосовано факторний аналіз і базований на ньому розрахунок коаліційного проектування для визначення характеру і прогнозування ефективності впливу в друкованих мас-медіа.

Теоретична значущість дисертації полягає в розвитку ідей політичної лінгвістики, медіалінгвістики, дискурсології; в описі системи мовних засобів маніпулятивного впливу в мас-медійному політичному дискурсі; також показані можливості застосування факторного аналізу для визначення характеру і ефективності впливу.

Практична цінність дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані як матеріал для спецкурсів "Перлокутивна лінгвістика", "Політична лінгвістика", "Мова засобів масової інформації". Розрахунок коаліційного проектування, що базується на застосуванні факторного аналізу для лінгвістичних одиниць, може бути корисним не лише для філології, а й для суміжних наук (наприклад, політології, соціології, психології), а також для оцінки ефективності роботи того чи іншого засобу масової інформації.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної праці обговорено на Міжнародній науковій конференції за участю молодих учених "Мовно-культурна комунікація: напрямки і перспективи дослідження", Київ, 9 квітня 2003 р; Міжнародній науковій конференції "Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації", Київ, 12 квітня 2005 року; III Міжнародній науково-практичній конференції "Русский язык и литература. Проблемы изучения и преподавания в Украине", Київ, 21-24 вересня 2005 р.; Всеукраїнській студентській науковій конференції "Структурные и функциональные особенности русского языка в Украине", Горлівка, 24 травня 2006 р.; IV Міжнародній науково-практичній конференції "Русский язык и литература. Проблемы изучения и преподавания в школе и вузе", Київ, 27-30 вересня 2006 р.; Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених "Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність", Київ, 11 квітня 2007 р.; XI Конгресі Міжнародної асоціації викладачів російської мови і літератури "Мир русского слова и русское слово в мире", 17-23 вересня 2007 р., Варна, Болгарія; Міжнародній науковій конференції "Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики", Київ, 24 жовтня 2007 р.; XVII Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго "Мова і культура", Київ, 23-27 червня 2008 р.; Міжнародній науковій конференції "Мовно-культурна комунікація в сучасному соціумі", Київ, 22 жовтня 2008 р.; V Міжнародній науково-практичній конференції "Русский язык и литература. Проблемы изучения и преподавания в школе и вузе", Київ, 11-14 березня 2009 р.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в 10 одноосібних публікаціях, 6 із яких надруковано у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку літератури, що нараховує 239 найменувань. Загальний обсяг дисертації - 230 сторінок; з них основного тексту - 201 сторінка.

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, його актуальність, сформульовано мету та завдання роботи, окреслено джерельну базу і матеріал, визначено об'єкт, предмет та методи дослідження, схарактеризовано теоретичну і практичну значущість отриманих результатів, визначено новизну праці, подано відомості про апробацію положень дисертації та кількість публікацій.

У розділі 1 "Політичний дискурс в мас-медіа" зроблено короткий огляд лінгвістичних досліджень політичного дискурсу, визначено види політичного дискурсу за різними критеріями, наявними в науковій літературі. Основна увага зосереджена на двох видах політичного дискурсу - дискурсі влади і опозиційному дискурсі. Окремо розглянуто особливий вид політичного дискурсу - мас-медійний (іноді його називають мас-медіальний, масово-інформаційний і т.п.).

Політичний дискурс (слідом за Ю.М. Карауловим і В.В. Петровим, що визначали дискурс із опертям на концепцію Т. ван Дейка, а також слідом за визначеннями А.П. Чудінова і О.Й. Шейгал) розглянуто як складне комунікативне явище (з урахуванням усіх можливих лінгвістичних, екстралінгвістичних та прагматичних параметрів), у якому комуніканти або зміст належать до сфери політики. Для структурування політичного дискурсу доцільним є виділення політичних наративів і / або жанрів. У більшості випадків сучасний політичний дискурс опосередковується засобами масової інформації, і таке поєднання слугує основою для формування складної синкретичної структури - "мас-медійний політичний дискурс".

Серед різних видів політичного дискурсу дискурс влади та опозиційний дискурс розглянуто як найбільш значимі. З огляду на те, що в сучасній Україні доволі часто відбуваються зміни політичної ситуації, відповідно можуть змінюватись і суб'єкти дискурсу, що обумовлює відсутність постійних суб'єктів як дискурсу влади, так і опозиційного дискурсу. Дискурс влади представлений політичними силами, що офіційно перебувають при владі, і / або відповідними засобами масової інформації. Найбільш характерною для нього є вербальна демонстрація стабільності, сили, спокою, "діалогу з народом" (останній прийом став характерним і для опозиційного дискурсу). Цього ефекту досягають і завдяки використанню мовних штампів (рост ВВП, стабильность), що викликають уявлення про покращення життя громадян (адресата). Опозиційний дискурс представлений, у першу чергу, політичною опозицією, а також мас-медіа, що позиціонують себе як нейтральні (об'єктивні), водночас апелюючи до почуття незадоволення адресата рівнем життя, та політичними силами, які позиціонують себе як "інакша сила" ("третя сила") (і не влада, і не опозиція). Для опозиційного дискурсу характерне апелювання до незадоволеності адресата рівнем життя, критика існуючої влади ("… отечественный парламент … продал суверенитет нашей страны и законодательно обеспечил медленную оккупацию ее территории войсками НАТО…" ("Товарищ", 06.04.04)), бінарне протиставлення "своїх" і "чужих". У досліджуваних сучасних російськомовних засобах масової інформації України превалює опозиційний дискурс.

Розділ 2 "Маніпулятивний вплив у мас-медійному політичному дискурсі" присвячений розкриттю сутності маніпулятивного впливу в мас-медійному політичному дискурсі. Маніпулятивний вплив досліджений не як лінійне, а як складне багаторівневе явище, до якого входять окремі мовні засоби, що взаємодоповнюються і взаємоперетинаються. Ця багаторівневість виражається в існуванні таких складових, як застосування комічного, нагнітання страху і паніки, використання числа (як кількості того, що піддається лічбі), відображення чуток у друкованих мас-медіа. Окремо звернуто увагу на взаємодію вербальних і невербальних елементів (зокрема, кольору, розміру шрифту і т.п.) у процесі впливу, здійснюваного друкованими засобами масової інформації.

У науковій літературі, як з лінгвістики, так і з суміжних наук, трапляються різні терміни на позначення поняття маніпулятивного впливу: маніпуляція, маніпулювання тощо. Аналіз лексикографічних джерел (російськомовних і англомовних) показав, що слова маніпуляція, маніпулювання мають надто багато значень, і навіть із негативною конотацією, що не є бажаним для існування терміна. Тому обрано більш нейтральний варіант - маніпулятивний вплив.

Суперечності в дослідженнях цього явища виникають і при визначенні самого поняття. Зокрема, Є.Л. Доценко, розглядаючи маніпуляцію як вид психологічного впливу, дає декілька варіантів розуміння цього поняття, постулюючи рівноправність кожного з них. Деякі інші визначення (Б. Бессонов, Я. Кучера тощо) мають ідеологічне забарвлення, що теж не відповідає необхідним властивостям терміна. Лінгвістичні праці, присвячені дослідженню маніпулятивного впливу, орієнтуються переважно на визначення, що існують у психологічних, соціологічних, філософських працях (так, В.В. Зірка спирається на одне з них, запропоноване Є.Л. Доценко). Аналіз наявних у науковій літературі визначень і лексичних значень із лексикографічних джерел надає можливість сформулювати робочий варіант визначення, орієнтованого на лінгвістичні параметри досліджуваного явища. Маніпулятивний вплив розглядаємо як спосіб зміни чи коригування картини світу реципієнта, що реалізується за допомогою вербальних складових, базованих на окремих мовних засобах. Складові та мовні засоби маніпулятивного впливу взаємодоповнюються та взаємоперетинаються і супроводжуються невербальними компонентами. Маніпулятивний вплив ґрунтується на принципах прихованості, майстерності, існування / створення ілюзорної дійсності.

Маніпулятивний вплив у мас-медійному політичному дискурсі залежить від способу передачі інформації, тобто від опосередкованості мас-медіа й неможливості миттєвого коригування засобів упливу залежно від реакції адресата. Маніпулятивний вплив у друкованих засобах масової інформації, на відміну від маніпулятивного впливу в міжособистісному спілкуванні, спрямований не на індивідуального адресата, але й не на масового (як натовп на мітингу). Тому можна виділити індивідуально-масового адресата, коли мас-медіа спрямовані на велику кількість споживачів інформації. Однак, у випадку друкованих ЗМІ кожен такий споживач є індивідуальним. Маніпулятивний вплив у мас-медіа не може врахувати індивідуальні властивості реципієнта. Отже, може йтися лише про можливого адресата й більш універсальні мовні засоби, розраховані на різнорівневу аудиторію.

Маніпулятивний вплив є багатокомпонентним явищем. У науковій літературі йдеться про прийоми, способи, засоби впливу. Є.Л. Доценко виділяє деякі складові маніпулятивного впливу як психологічного явища. При розгляді маніпулятивного впливу як лінгвістичного явища видається можливим також визначити окремі його комплексні елементи як складові маніпулятивного впливу. С.Г. Кара-Мурза стверджує, що вплив здійснюється як на мислення, так і на почуття адресата, причому основною мішенню маніпулятора є саме сфера почуттів. Уплив, здійснюваний за допомогою використання комічного і нагнітання страху, спрямований на сферу почуттів. Використання числа орієнтовано, на перший погляд, на мислення адресата, але, фактично, також апелює до емоційної сфери реципієнта. Емоційна основа наявна і в існуванні (відображенні в мас-медіа) чуток, поява яких, згідно з В.П. Шейновим, пов'язана зі спробами адекватно інтерпретувати неоднозначну ситуацію, тобто розрахована на заміщення недостатньої раціональної інформації.

Отже, можна виділити чотири основні вербальні складові маніпулятивного впливу - застосування комічного, нагнітання страху, використання числа, відображення чуток. Це підтверджується й аналізом досліджуваного матеріалу. В російськомовних друкованих ЗМІ України вдалося виділити такі мовні засоби маніпулятивного впливу: номінування, взаємодія експресивів і мовних штампів, метафоричність мас-медійних повідомлень, імпліцитна інформація, використання двомовності можливого реципієнта (українськомовні вкраплення). У кожному окремому завершеному фрагменті мас-медійного повідомлення можна знайти різні вербальні складові і мовні засоби маніпулятивного впливу, результат якого визначається сумарним впливом поєднання всіх наявних елементів, доповнених невербальними компонентами: "Типичная картинка в трамвае: два нормальных с виду гражданина вдруг начинают громко, не слушая друг друга, пересказывать чудовищные сплетни о том, что "они, вы же знаете, собираются рубить пальцы схиднякам, а сам Донбасс - огородить колючей проволокой и взорвать!"" ("Вечерние вести", № 192 (1291), 21.12.2004). У наведеному фрагменті здійснюється нагнітання страху (страху існування подібної ситуації ("два нормальных с виду гражданина вдруг начинают громко, не слушая друг друга, пересказывать чудовищные сплетни") одночасно з апелюванням до недоцільності іншого страху, пов'язаного з чутками про загрозу для Донбасу), відображення чуток; із мовних засобів маніпулятивного впливу яскраво виражені номінування (чудовищные сплетни; нормальных с виду), українськомовні вкраплення (схиднякам) і т.д.

Використання комічного в політичному дискурсі відзначається широтою потенційної аудиторії: комічне може сприйняти адресат, що не настроєний сприймати інформацію на політичну тематику (М.Р. Желтухіна, С.Г. Кара-Мурза); окрім того, комічне є експресивним за змістом, а отже, привертає увагу читача. Найбільш сконденсований прояв комічного в політичному дискурсі - політичний анекдот: "НАТО призвало Путина прекратить критику. - И то верно, - подумал он. - Пора переходить к делу" ("15 минут", № 61 (438), 11.04.2008). Комічне може реалізовуватися також у жанрі політичної карикатури, політичних коміксів. Комічний ефект у мас-медійному повідомленні створюється за рахунок порушення єдності стилю, використання мовної гри ("Министр МВД Украины Билоконь предупреждает о готовящемся теракте: - Посредством акции гражданского неповиновения оппозиция готовит в стране взрыв! Демографический! Через девять месяцев!" ("Товарищ", грудень 2004 р.)), створення оказіоналізмів ("Новый политический термин: Мародеротворцы…" ("Газета по-киевски", спеціальний випуск, 28.08.2008)). Важливу роль у процесі впливу в мас-медійному політичному дискурсі відіграє неінтенціональне комічне, що дискредитує первинного адресанта (суб'єкта політики): "На неделе МЧС обрело нового главу ведомства - Нестора Шуфрича. Премьер в ходе представления министра отметил его холодный ум, а сам министр пообещал, в частности, сделать все, "чтобы предотвратить… природные катаклизмы"" ("Комсомольская правда в Украине", 15-21.12.2006 р., № 238/50 (2519/23915)). Реакція на подібне комічне може бути розтягнутою в часі: розтиражоване в мас-медіа словосполучення 2004 р. "американские валенки" знайшло відображення в 2006 р. - ""Американские валенки" на ноге Януковича" ("Вечерние вести", № 38, 16.03.2006 р.; заголовок). Повідомлення з наявним комічним потенціалом, які певною мірою належать до політичного дискурсу, є й у статтях на неполітичні теми.

Нагнітання страху й паніки як складова маніпулятивного впливу полягає в тому, що, граючи на можливих страхах реципієнта, адресант вибудовує образ небажаної події (чи можливості події) або викликає неприємні / жахливі асоціації й тим самим дискредитує політичного опонента. Нагнітанню страху сприяють нав'язливі повтори "страшного", особливо в межах одного повідомлення: ("Вечерние вести", 3.11.2004; стаття про вибори Президента України)"Ангелы против бесов: президентские выборы в Украине-2004 и Хэллоуин" (заголовок); "день мрачного кельтского праздника Хэллоуин"; "над землей кружатся стаи злобных бесов"; "Украина, имеющая давние и очень странные отношения с нечистой силой, ну просто не могла не оказаться на переднем крае такого серьезного противостояния"; "Украина оказалась беззащитной перед сонмом хвостатых уродов с рогами, копытами и пятаками - президент получил свой мандат. То ли из преисподней, то ли от "мирового правительства", то ли от кого-то еще"; в день выборов можно ожидать "не только тыквенных голов с горящими внутри ритуальными свечами, но и летающих гробов, исчезающих урн, залитых кровью бюллетеней для голосования, проданных душ" ("Вечерние вести", 3.11.2004). У мас-медійному політичному дискурсі сучасної України можна виділити апелювання до таких страхів: побоювання іноземного впливу (різноманітних видів залежності України від інших держав), страх перед бандитизмом (кримінальними структурами), метафоричне звернення до містичного страху (страху перед нечистою силою), страх перед націоналізмом (фашизмом, сталінізмом), страх тероризму, побоювання за безпосереднє оточення можливого адресата (середовище проживання). В одному повідомленні можуть бути сконцентровані різні страхи: "На наших глазах власть распродает страну, втягивает Украину в НАТО, хочет реабилитировать фашистские структуры, в пику России быстрее вталкивает Украину в ВТО, ведет массированное наступление на русский язык, на каноническое православие" (листівка "Обращение лидера "Народной оппозиции" Натальи Витренко.20 ноября все в Киев на Прогрессивный Майдан!", 2005 р.). Використання страху, пов'язаного з можливим руйнуванням навколишнього середовища, є домінантним під час проведення передвиборчих кампаній в органи місцевого самоврядування м. Києва. У періоди загострення політичної ситуації засоби масової інформації активно звертаються до страху "розколу країни": "Президентская сторона готовится не пустить партии коалиции на досрочные выборы. А значит - полстраны в них не примет участия. У нас будет две Рады, а потом, возможно, и две Украины" ("Сегодня", 5.04.2007, № 77 к (н) (2616)). В друкованих російськомовних мас-медіа України зустрічаються спроби нівелювати потенціал впливу страхів, що "заважають" певній політичній силі, зокрема, за рахунок апелювання до раціональної сфери реципієнта.

Використання числа є ще однією складовою маніпулятивного впливу, що широко застосовується в українських засобах масової інформації. Число розглядаємо як кількість того, що піддається лічбі. У мас-медійному політичному дискурсі воно зустрічається у вербальному оформленні (різні частини мови), у вигляді цифр та графічних зображень - діаграм, графіків тощо. Спостерігаються відмінності використання графічного зображення та цифр і тих самих цифр у вербальному повідомленні, невідповідність наведених чисел власне повідомленню або висновку, що пропонується адресату. З метою створення передумов для паніки, страху за майбутнє використовують перелік статистичних відомостей, пов'язаних із негативними явищами в суспільстві, зокрема, перелік цін, особливо на найбільш необхідні товари, після чергового подорожчання: "Скачок цен произошел в Украине повсеместно. В Мариуполе цены на сахар и крупы выросли на 15-20 процентов. Немного (на 3-5%) поднялись цены на молочную и мясную продукцию. В Запорожье яйца подорожали на 60 копеек, курятина - на гривну. Как поведала, позвонив в редакцию, одна из жительниц Днепропетровска, мясо на оптовых рынках поднялось в цене на 3-4 гривны" ("Вечерние вести", № 191 (1290), 17-23.12.2004) і т.д. Велика кількість цифрової інформації може "зашумлювати" мас-медійне повідомлення, особливо коли поряд із великими числами використовують і незначні: "По данным волынской организации Партии регионов, в ТИО № 23 имели место, например, такие нарушения: на участке № 5 в кабине для голосования находились двое избирателей; на этом же участке оказалось недостаточно кабинок для голосования - вместо шести было пять; зафиксирован также случай, когда член УИК от НУНС выдал два бюллетеня избирателям, не предъявившим паспортов" ("Обзор", № 151 (299), 01.10.2007); "В Крыму обнаружено более 20 тыс. "двойников" в списках избирателей" ("Обзор", № 151 (299), 01.10.2007); "В Прикарпатье четверо избирателей пришли голосовать, но в списках они значились как умершие - такая информация поступила от председателя ивано-франковской областной организации Комитета избирателей Украины Юрия Лысюка. По его словам, случай произошел на участке № 21 избирательного округа № 84 в г. Коломые" ("Обзор", №151 (299), 01.10.2007) тощо. Число також може сприяти створенню мовної гри: "ЮЛИНЫ МИЛЛИОНЫ За полтора года армия сторонников БЮТ увеличилась на 1.3 млн. человек. Почему люди идут за Юлией Тимошенко?" ("Фокус", № 40 (53), 5.10.2007 р.).

Відображення чуток у мас-медіа пов'язано з поняттям сенсаційності. У друкованих засобах масової інформації України дібрано вербально марковані чутки, що супроводжувалися словами "по слухам", "говорят", "поговаривают", "сплетничают", "распространяют "утки"", "ходят слухи" і под. За допомогою деяких маркерів ("распространяют "утки"", "дескать" та ін.) адресант може посилати адресату інформацію про те, що повідомлення явно не відповідає дійсності (щонайменше, з точки зору адресанта). Чутка є повідомленням із невідомим ступенем достовірності, вербальним маркером можуть виступати і такі сполучення, що підкреслюють реальну або вигадану вірогідність відповідності повідомлення дійсності, як "допускается возможность", "существуют гипотезы" стосовно до політичних подій. Чутки, що не відповідають дійсності або виражають припущення, які не дістають утілення в реальності, використовуються як спосіб дискредитації, особливо коли джерелом інформації вказано сам об'єкт дискредитації. Ілюзія достовірності створюється шляхом посилання на "деякі джерела" без їх уточнення чи конкретизації. Ще однією особливістю відображення чуток у друкованих ЗМІ є спростування справжніх або вигаданих чуток. При цьому імпліцитно дискредитують реального або вигаданого "автора" інформації, що "не дістала" підтвердження. Адресант іноді апелює до "учасника" можливої "події" з метою спростування чуток: "В "Нашей Украине" информация о готовящемся захвате Рады вызвала смех. "Да понятно, что никто не будет брать штурмом Верховную раду. Зачем ее штурмовать, если она и так давно распущена?. "" ("Сегодня", 28.04.07).

Реципієнт сприймає адресовану йому інформацію в певному зовнішньому оформленні. Одним із важливих невербальних параметрів у друкованих виданнях є ілюстрація, яка може акцентувати увагу адресата на одному з можливих тлумачень повідомлення або висувати на перший план додаткове значення, що вербально не виражене. Найбільш лінгвістично значущим із невербальних компонентів матеріального представлення друкованого повідомлення виступають розмір шрифту і виділення кольором фрагментів повідомлення, зокрема колір шрифту. Розмір шрифту може "інформувати" про важливість повідомлення чи окремої його частини. Його використовують найчастіше в заголовках та підзаголовках. Виділення частини повідомлення яким-небудь іншим кольором свідчить про сильне експресивне навантаження цієї частини і може змінювати інформаційні акценти повідомлення: заголовок "ВЫБОРОВ В МАЕ ТОЧНО НЕ БУДЕТ" ("Сегодня", 13.04.2007, № 83 к (2622), с.1) - слова "ВЫБОРОВ" і "НЕ БУДЕТ" виділені шрифтом червоного кольору, тоді як центральна частина ("в мае точно") надрукована шрифтом чорного кольору - повідомлення начебто нейтральне (вибори можуть бути, але точно вже не в травні), кольоровий акцент змінює його зміст (виборів не буде взагалі); отже виділення кольором слугує для створення імпліцитного повідомлення реципієнтові.

У розділі 3 "Потенціал впливу мовних засобів у російськомовних друкованих ЗМІ України" розглянуто такі мовні засоби маніпулятивного впливу: взаємодія експресивів і мовних штампів; номінування; метафоричність мас-медійних повідомлень; імпліцитна інформація; використання двомовності можливого реципієнта (українськомовні вкраплення - особливість мас-медійного політичного дискурсу України). Окремий параграф третього розділу присвячено порівнянню маніпулятивного впливу в сучасному політичному дискурсі й у політичному дискурсі іншого часового зрізу (часів Івана Грозного) для підтвердження універсальності виділених мовних засобів і складових маніпулятивного впливу.

Увагу адресата до повідомлення чи його окремої частини в засобах масової інформації привертають завдяки експресивам, що характеризуються незвичністю, а іноді новизною. Особливо яскраво експресивні засоби виявляються в заголовках. Узаємодія мовних штампів (будь-яких стандартизованих елементів, характерних для мас-медійного політичного дискурсу сучасної України) і експресивів може забезпечити більш високу ефективність упливу (В.Г. Костомаров, В. Клемперер та ін.) за рахунок звернення одночасно і до нового / незвичайного, і до звичного для адресата.

Необхідна адресанту інформація подається реципієнту в найбільш сконденсованому вигляді завдяки номінуванню. Під номінуванням розуміємо як вибір, так і створення номінації, тобто будь-яке називання суб'єкта, предмета, процесу, якості і т.д. У нашому випадку це таке називання, що стосується політичного дискурсу. За допомогою номінування можуть бути створені експресиви, зокрема й оказіоналізми, які за рахунок частоти використання можуть, у свою чергу, переходити до розряду штампів, характерних для певної політичної сили (і відповідних мас-медіа - подібний процес відбувається зі словом "нашисти") або для політичного дискурсу в цілому. Різновидом номінування є "ярлики" ("приклеювання ярликів" - В. Клемперер та ін.). У мас-медіа України досить розповсюдженою є група політичних найменувань, в основу одиниць якої закладено назви партій / блоків чи імена політичних лідерів. Такими одиницями позначається належність людей до певної політичної групи: регионалы (від назви Партії регіонів), бютовцы (від назви БЮТ), нашеукраинцы (від "Наша Україна"), руховцы (від назви партії "Народний рух України"), костенковцы (про членів партії, лідером якої є Ю. Костенко), самооборонщик (від "Народна самооборона"), нетаки (від назви блоку "Не ТАК"). Деякі з таких назв мають негативну конотацію незалежно від контексту (пористы (про членів об'єднання "ПОРА"), нашисты (про членів партії "Наша Україна", є суголосним зі словом "фашисти"), кучмисты (про тих, що підтримують Л. Кучму)). Дві із зафіксованих назв - большевики (про більшість в парламенті) та есдеки (про членів партії СДПУ (о)) - не є новими, проте в політичному дискурсі використовувані з дещо іншим значенням, ніж раніше. Найменування політичних груп створюють за допомогою звернення до певних політичних дій: майдановцы (про людей, що підтримують "помаранчеві" партії, які в 2004-му році брали участь у подіях на Майдані Незалежності), антимайдановцы (про людей, що підтримують протилежні "помаранчевим" політичні сили). Також при подібному найменуванні велику роль відіграє кольорова ідентифікація: оранжисты, помаранчевые избиратели (про тих, що підтримують "помаранчеві" політичні сили), антиоранжисты (про тих, хто підтримує противників "помаранчевих" політичних сил), оранжево-коричневые (про "помаранчеві" політичні сили; зі звинуваченням у нацизмі), голубые, бело-голубые (про Партію регіонів, кольорами якої є білий і блакитний) і т.д. Активно в процесі найменування політичних реалій сучасні мас-медіа застосовують прийом "іронічні лапки" (за термінологією В. Клемперера), що співвідносяться з вербальними маркерами "как бы", "так называемый", зокрема й для відсилання адресата до протилежного розуміння того, що називається: "Судя по всему, в скором времени Виктор Ющенко "обрадует" украинцев новой порцией своих указов" ("Товарищ", № 80 (974), 31.07. - 1.08.2007). Такі лапки слід відрізняти від лапок, що використовують для маркування цитат із відносно нейтральним ставленням адресанта до того, що цитують, або для маркування нестандартності виділеного слова. Номінування може бути виражене у формі мовної гри, пояснення-"перекладу" (з метою розставлення або зміщення семантичних акцентів) загальновживаної мовної одиниці з необхідною адресанту конотацією: "Если сессия не состоится, это будет фиксация прецедента, а именно: президент своим указом (подзаконным актом!) имеет право останавливать по собственному усмотрению (прихоти) деятельность высшего законодательного органа. Тогда не Конституция, а указ президента станет Основным Законом Украины" ("2000", № 35, 31.08.2007). Кожне повідомлення, зазвичай, містить велику кількість різнотипних найменувань (суб'єктів, реалій, дій тощо), потенціал упливу яких визначається всією сукупністю наявних одиниць номінування.

Роль метафори у процесі сприйняття дійсності (та її вплив на процес прийняття рішення) відзначало багато відомих лінгвістів (Дж. Лакофф, М. Джонсон, А.П. Чудінов, А.М. Баранов, Ю.М. Караулов, І.О. Філатенко та ін.). Для сучасного мас-медійного політичного дискурсу України характерним є використання "багатошарової" метафори, тобто декількох різнопланових метафор в одному повідомленні. Утворюється певна метафоризація ситуації (повідомлення): "Думаю результаты работы будущей Верховной Рады сделают парламентские выборы 2006-го года последними тотально-харизматическими. Это лебединая песня многих украинских политиков первого эшелона. Мы не выбираем ноты, но мы обязательно будем следить за тем, чтобы, исполняя ее, уже получив от нас доверие, они минимально фальшивили" ("Зеркало недели", № 11, 25.05.2006). Одиничну метафору можна розглядати як експресив. Метафоризація ситуації виступає окремим засобом маніпулятивного впливу. Викликає інтерес і використання звичних метафоричних моделей (зокрема, "політика-війна") в первинному, неметафоричному значенні (за рахунок цього створюється ефект комічності): "Так или не так, еще не известно, но "нашеукраинцев" можно понять: какая же фракция не захочет пополнить свои ряды таким матерым бойцом, то есть депутатом? Его кулак придаст вес любому аргументу. Да и зрители не останутся внакладе - вместо любителей в Раде наконец-то начнут драться профессионалы" ("Комсомольская правда в Украине", 18.11.05, про боксера Віталія Кличко); "Пока в Верховной раде ломаются копья, бьются депутаты и рвутся шнуры микрофонов…" ("Вечерние вести", 31.10.03); "Слуги народа бились за родину на кулаках. Народные избранники поговорили о судьбах Украины по-мужски" ("Комсомольская правда в Украине", № 213/46, 18.11.05).

Ще одним надзвичайно поширеним засобом маніпулятивного впливу в мас-медійному політичному дискурсі України є імпліцитна інформація. Міра "прихованості" залежить від особливостей сприймання реципієнта, на якого орієнтується певне друковане видання. Імпліцитна інформація може міститись у різноманітних формах мас-медійних повідомлень. Однією з активно використовуваних форм є політичний анекдот: " - Врачи предупреждают, что предвыборная агитация может привести к массовому психозу. - И во что это может вылиться? - Явка избирателей 30 сентября составит 120%" ("Обзор", № 151 (299), 01.10.2007; комічний ефект цього повідомлення досягається за рахунок абсурдності числа ("120%"), водночас подібне використання нереальних відсотків імпліцитно містить натяк на можливу фальсифікацію результатів голосування). Імпліцитну інформацію можна виявити навіть у завданнях до кросвордів: "27. Европейское государство, где средняя пенсия в двенадцать раз больше пенсии гражданина Украины" ("Товарищ", № 43 (577), жовтень 2003 р.); відповідь у наступному номері - "27. Польша" ("Товарищ", № 44 (578)); фактично, читачеві пропонується інформація, що в Україні жити гірше ніж у Польщі, влада не забезпечує гідного рівня життя громадянам. В одному фрагменті повідомлення, що належить до політичного дискурсу, можливе поєднання кількох імпліцитних повідомлень. Спостерігається імпліцитна дискредитація політичних опонентів шляхом звернення до їх висловлювань, що аналогічно експлікуванню думки "якщо суб'єкт говорить подібне, то що він чи політична сила, яку він представляє, може зробити" (подібне характерне також для явища, що має назву "чорний піар"). Імпліцитна інформація, що належить до політичного дискурсу, може бути наявною також у повідомленнях, які, на перший погляд, не стосуються політики.