Вибір мови повідомлення чи його окремих фрагментів має значний потенціал впливу, завдяки чому використовується сучасними засобами масової інформації України. Ураховуючи двомовність можливого реципієнта, адресант, окрім основного вибору мови повідомлення, може застосовувати змішування або почергове використання російської та української мов. Створенню експресивності в російськомовному повідомленні сприяє залучення окремих слів української мови, зокрема й за рахунок одиниць, що виходять за межі української літературної мови. Виділення лапками в більшості таких випадків підкреслює саркастичне ставлення адресанта до фрагмента цитування (окрім прямого цитування і деяких випадків, коли лапки підкреслюють нестандартність виділеного елементу): "А Пиховшек: "Тимошенко готовится открыть в Ираке счета в динарах, чтобы потом Украину исключили из "цивілізованого товариства"" ("Вечерние вести", № 077 (1176), 28.05. - 3.06.2004); "5 тысяч (а то и больше) лет украинцы "прагнули", но не знали, как добиться свершения своих "прагнень". Пока не появился Виктор Андреевич, уверенно заявляющий: "Я знаю, як навести порядок у нашому українському домі"!" ("2000", 31.08.2007). Фрагменти повідомлення українською мовою можуть виступати в ролі стійких найменувань певних політичних реалій у засобах масової інформації: "любі друзі" (так зазвичай починав свої виступи В. Ющенко; у ЗМІ - про його оточення різних рівнів), "помаранчевые" (про "помаранчеві" політичні сили). Графічне оформлення українськомовних украплень може відповідати російській, а не українській мові, що підкреслює чужорідність фрагмента повідомлення: ""Жовто-блакытный" Давос" ("Сегодня", 29.01.2007, № 22 к (2561)).

У дослідженні зіставлено особливості маніпулятивного впливу, властиві сучасному політичному дискурсу та політичному дискурсу іншого часового періоду (період царювання Івана Грозного). Листування Івана Грозного (листи "во все его царство") з Андрієм Курбським співвідноситься з сучасними уявленнями про види політичного дискурсу (дискурс влади і опозиційний дискурс). Є певна закономірність у використанні вербальних складових і мовних засобів маніпулятивного впливу в політичному дискурсі Івана Грозного (XVI століття; листування Грозного з Андрієм Курбським і деякі інші послання, автором яких вважають Івана Грозного) і в сучасному мас-медійному політичному дискурсі України (2002-2009 рр.), зокрема, у застосуванні комічного, зверненні до страхів можливого реципієнта (у взаємодії з імпліцитною інформацією і, певною мірою, з вербально немаркованими чутками), у деяких аспектах використання числа (особливо у формі прикметників, що позначають велику кількість - "бесчисленные", "многочисленные" та ін.), у метафоризації ситуації. Велику роль відіграє номінування. Існування в політичному дискурсі іншого часового зрізу вербальних складових і мовних засобів маніпулятивного впливу, подібних до виділених в сучасному мас-медійному політичному дискурсі, підтверджує їх універсальний характер.

У розділі 4 "Прогнозування ефективності впливу мовних засобів у мас-медіа України" здійснено спробу пошуку вимірювального інструменту кількісних параметрів маніпулятивного впливу в мас-медійному політичному дискурсі за допомогою підрахунку експресивних одиниць, наступних розрахунків і статистичного аналізу мовних засобів (у досліджуваному випадку, експресивів, що були виділені з двох газет різних політичних сил ("Вечерние вести" - БЮТ, "Товарищ" - СПУ) у межах 6-ти політичних наративів протягом 6-ти місяців). Розрахунок проведено методом факторного аналізу. Виділення експресивів, підрахунок динаміки їх використання за визначений термін часу, використання факторного аналізу і розрахунок коаліційного проектування дають можливість спрогнозувати ефективність впливу в мас-медіа, виявивши його маніпулятивний чи актуалізаційний характер.

Розрахунок факторних коефіцієнтів політичних наративів шляхом дослідження динаміки використання експресивів у межах виділеного інтервалу часу (протягом певної кількості днів, тижнів чи місяців; наприклад, помісячно протягом півроку) дає можливість розглядати експресиви як тонкий вимірювальний інструмент кількісних (і якісних) параметрів маніпулятивного впливу в політичному дискурсі. А саме, виявити: а) системотвірний політичний наратив, за допомогою якого можна ефективно керувати потенціалом впливу експресивів низки політичних наративів; б) приховані фактори маніпулятивного впливу на масового адресата в політичному дискурсі (зіставляючи співвідношення заяв політичної сили і розрахованого системотвірного наративу); в) ієрархію політичних наративів за ступенем системотвірної значущості.

Системотвірним політичним наративом газети "Вечерние вести" (листопад 2003 р. - квітень 2004 р.) є "ЄЕП" ("єдиний економічний простір") (за ним йдуть "Критика структур влади", "Вибори 2004 р.", "Війна в Іраку", "Свобода слова" і "Політреформа"). Системотвірним політичним наративом газети "Товарищ" (листопад 2003 р. - квітень 2004 р.) виступає наратив "Вибори 2004 р." (далі йдуть "Критика структур влади", "ЄЕП" ("Єдиний економічний простір"), "Війна в Іраку", "Свобода слова" і "Політреформа"). У газеті "Вечерние вести" (листопад 2003 р. - квітень 2004 р.) спостерігаються риси актуалізаційного впливу (переважної відповідності декларованих і прихованих цілей). У газеті "Товарищ" (листопад 2003 р. - квітень 2004 р.) превалює маніпулятивний вплив (невідповідність прихованих цілей і декларованих; ситуативний характер упливу). У віртуальній "коаліції" газет "Вечерние вести" и "Товарищ" (листопад 2003 р. - квітень 2004 р.) системотвірний наратив - "ЄЕП" ("Єдиний економічний простір) (далі йдуть - "Свобода слова", "Вибори 2004 р.", "Війна в Іраку", "Критика структур влади" и "Політреформа"). Ієрархія виділених 6-ти політичних наративів у газетах "Вечерние вести" и "Товарищ" (листопад 2003 р. - квітень 2004 р.) за системотвірною значущістю у віртуальній "коаліції" (обидві газети разом) багато в чому збігається з ієрархією наративів у газеті "Вечерние вести" (окрім другої позиції, де місце наратива "Критика структур влади" посідає наратив "Свобода слова"). У той же час, "коаліційна" ієрархія наративів має низку відмінностей від ієрархії політичних наративів за системотвірною значущістю газети "Товарищ" (збігається один (четвертий) пункт - наратив "Війна в Іраку). Таким чином, спостерігаємо зсув системотвірної значущості політичних наративів газети "Товарищ" у бік газети "Вечерние вести", що ще раз підтверджує переважно маніпулятивний характер впливу газети "Товарищ" (листопад 2003 р. - квітень 2004 р.). Окрім того, враховуючи несумісність актуалізатора і маніпулятора, реальна коаліція політичних сил, репрезентованих досліджуваними засобами масової інформації, є малоймовірною. Як показали дальші політичні події в Україні, коаліція утворилася, проте її існування було короткочасним.

У висновках дисертаційної праці узагальнено основні результати дослідження.

Політичний дискурс розглянуто як складне комунікативне явище (з урахуванням усіх можливих лінгвістичних, екстралінгвістичних та прагматичних параметрів), у якому комуніканти або зміст належать до сфери політики. На сучасному етапі розвитку суспільства однією з особливостей політичного дискурсу є його опосередкованість (у більшості випадків) засобами масової інформації, що слугує основою для формування складної синкретичної структури "мас-медійний політичний дискурс", яка передбачає наявність "індивідуально-масового" адресата.

Двома основними видами політичного дискурсу є дискурс влади і опозиційний дискурс. У сучасній Україні суб'єкти дискурсу не є постійними, що пов'язано з періодично змінюваною політичною ситуацією в країні. Дискурс влади характеризується вербальною демонстрацією сили, спокою, стабільних позицій, "діалогу з народом", використанням мовних штампів, що формують уявлення про поліпшення життя адресата. Опозиційний дискурс може бути представлений:

1) політичною опозицією;

2) мас-медіа, що позиціонують себе як нейтральні (об'єктивні), але апелюють до почуття незадоволення адресата рівнем життя;

3) політичними силами, що декларують себе як "інакша сила" ("третя сила") (не влада і не опозиція). Уплив в опозиційному дискурсі характеризується апелюванням до незадоволеності адресата рівнем життя, критикою влади, бінарним протиставленням "своїх" і "чужих". У досліджуваних сучасних російськомовних засобах масової інформації України превалює опозиційний дискурс.

З трьох можливих варіантів терміна (маніпуляція, маніпулювання, маніпулятивний вплив) перевага надана третьому як найбільш конкретному і нейтральному. Маніпулятивний вплив розглянуто як спосіб зміни чи коригування картини світу реципієнта, що реалізується за допомогою вербальних складових, базованих на окремих мовних засобах, які взаємодоповнюються та взаємоперетинаються і супроводжуються невербальними компонентами. А тому його доцільно розглядати як складне багаторівневе явище. Маніпулятивний вплив ґрунтується на принципах прихованості, майстерності, існування / створення ілюзорної дійсності.

Маніпулятивний вплив на масового адресата в засобах масової інформації за сутністю не є відмінним від інших проявів маніпулятивного впливу, зокрема в міжособистісному спілкуванні. Відмінності будуть стосуватися лише способу передачі інформації (опосередкованість мас-медіа і неможливість миттєвого коригування засобів впливу залежно від реакції адресата) і власне адресата (індивідуально-масовий адресат). Маніпулятивний вплив у мас-медіа не передбачає врахування індивідуальних властивостей реципієнта, а, отже, може йтися про можливого адресата і більш універсальні мовні засоби, розраховані на різнорівневу аудиторію.

Маніпулятивний вплив є багатокомпонентним явищем. Аналіз сучасних друкованих засобів масової інформації показав існування чотирьох основних вербальних складових маніпулятивного впливу - застосування комічного, нагнітання страху, використання числа, відображення чуток. У російськомовних друкованих ЗМІ України вдалось виділити такі мовні засоби маніпулятивного впливу: номінування, взаємодія експресивів і мовних штампів, метафоричність мас-медійних повідомлень, імпліцитна інформація, використання двомовності можливого реципієнта (українськомовні вкраплення). Будь-який завершений фрагмент мас-медійного повідомлення, як правило, містить різні мовні засоби та вербальні складові маніпулятивного впливу, результат якого буде залежати від сумарного впливу симбіозу всіх наявних елементів (зокрема й від унеску в ефективність упливу невербальних компонентів). Для використання комічного в політичному дискурсі характерними є найбільш широка, порівняно з іншими складовими маніпулятивного впливу, потенційна аудиторія та різноманітні форми вираження. Велику роль у процесі впливу відіграє неінтенціональне комічне. У сучасному політичному дискурсі виділяються такі види страху:

1) побоювання іноземного впливу (різноманітних видів залежності України від інших держав, а також страх розколу країни),

2) страх перед бандитизмом (кримінальними структурами),

3) метафоричне звернення до містичного страху (страху перед нечистою силою),

4) страх перед націоналізмом (фашизмом, сталінізмом),

5) страх тероризму,

6) побоювання за безпосереднє оточення можливого адресата. В одному повідомленні може бути звернення до різних страхів. У мас-медіа зустрічаються спроби нівелювати потенціал упливу страхів, що "заважають" певній політичній силі. Активно в українських засобах масової інформації застосовують таку складову маніпулятивного впливу, як використання числа (кількості того, що піддається рахуванню) у вербальному оформленні й у вигляді цифр і / або графічних зображень. Число, на перший погляд, апелює до раціональної сфери адресата, але в більшості випадків застосовується саме для впливу на емоційну сферу (що пов'язано з нагнітанням страху), може використовуватись у невідповідності до самого повідомлення або створювати своєрідне "зашумлювання" великою кількістю цифр. Відображення чуток пов'язане з поняттям сенсаційності. Для створення ілюзії достовірності посилаються на деякі "джерела" без уточнення, на які саме. Для спростування чуток адресант також апелює до думки "учасника" можливої "події".

У процесі впливу реципієнт сприймає адресовану йому інформацію в певному зовнішньому оформленні залежно від джерела інформації. На сприйняття змісту друкованого повідомлення найбільш упливають ілюстрація, розмір шрифту та виділення його кольором.

Експресиви в засобах масової інформації сприяють привертанню уваги адресата до повідомлення або частини повідомлення. Взаємодія мовних штампів і експресивів, що забезпечує більш високу ефективність упливу, може бути виділена як окремий мовний засіб маніпулятивного впливу.

Номінування дозволяє в найбільш сконденсованому вигляді донести адресату необхідну інформацію. Під номінуванням розуміємо як вибір, так і створення номінації, тобто будь-яке називання суб'єкта, предмета, процесу, якості тощо. У дослідженні розглянуто такі одиниці номінування, що стосуються політичного дискурсу. Як різновид номінування можуть виступати "ярлики". Найбільш розповсюджену групу політичних найменувань становлять одиниці, створені від назв партій / блоків або від імен політичних лідерів (як варіант - політичних дій, "кольору" політичної сили), що позначають людей, належних до певної політичної групи. Сучасні мас-медіа України в процесі найменування політичних реалій активно використовують прийом "іронічні лапки", що співвідноситься із застосуванням вербальних маркерів "как бы", "так называемый". У кожному мас-медійному повідомленні, як правило, наявна велика кількість різнотипних найменувань (суб'єктів, реалій, дій і т.д.). Потенціал упливу повідомлення визначається сукупністю всіх наявних одиниць номінування.

Значну роль у процесі впливу відіграє також метафора. У сучасному мас-медійному політичному дискурсі України для привертання уваги реципієнта використовують "багатошарову" метафору (велику кількість різнопланових метафор в одному повідомленні). Таким чином створюється певна метафоризація ситуації (повідомлення). Одинична метафора може належати до експресивів. Метафоризація ситуації виступає окремим засобом маніпулятивного впливу.

Використання імпліцитної інформації (сутність якої - прихованість - відповідає суті маніпулятивного впливу в цілому) в мас-медійному політичному дискурсі України є надзвичайно поширеним явищем. Імпліцитна інформація може бути створена за рахунок застосування числа, міститись у формі політичного анекдоту, у формі завдань до кросвордів тощо. В одному мас-медійному фрагменті можливе поєднання кількох імпліцитних повідомлень. Використовується імпліцитна дискредитація політичних опонентів шляхом звернення до деяких їхніх справжніх або вигаданих ("чорний піар") висловлювань. Імпліцитна інформація, що належить до політичного дискурсу, може бути наявною також у повідомленнях, що, на перший погляд, не стосуються політики.

Мас-медіа сучасної України використовують потенціал упливу вибору мови (російської / української) повідомлення або фрагментів повідомлення, зокрема змішування або почергового використання російської та української мов. Застосування окремих слів української мови в російськомовному повідомленні може сприяти створенню експресивності. Виділення лапками в більшості таких випадків підкреслює саркастичне ставлення адресанта до фрагмента цитування (окрім прямого цитування й деяких випадків, коли лапки підкреслюють нестандартність виділеного елементу). Графічне оформлення українськомовних украплень може бути відповідним російській, а не українській мові, що підкреслює чужорідність фрагмента повідомлення.

Зіставлення особливостей маніпулятивного впливу в сучасному політичному дискурсі й у політичному дискурсі іншого часового зрізу (часів Івана Грозного) показало, що виділені вербальні складові і мовні засоби маніпулятивного впливу притаманні маніпулятивному впливу в політичному дискурсі в цілому.

Факторний аналіз, покладений в основу розрахунку коаліційного проектування, може бути застосований для визначення характеру впливу (які тенденції превалюють - маніпулятивні чи актуалізаційні), для прогнозу ефективності впливу та ефективності звернення до потенціалу впливу того чи іншого політичного наративу, а також для віртуального моделювання можливості / неможливості реальних політичних коаліцій.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Подшивайлова А.М. Комическое как способ воздействия на массового адресата в политическом масс-медийном дискурсе / А.М. Подшивайлова // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. праць. - Випуск 16. Книга 2. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. - С.74-77.

2. Подшивайлова А.М. Политический анекдот в масс-медийном политическом дискурсе Украины / А.М. Подшивайлова // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 9: Актуальні проблеми сучасного мовознавства. - 2006. - № 1. - С.63-66.

3. Подшивайлова А. Страх как вид эмоционального воздействия в масс-медийном политическом дискурсе / А.М. Подшивайлова // Структурные и функциональные особенности русского языка в Украине: материалы всеукраинской студенческой научной конференции. - Горловка: Издательство ГГПИИЯ, 2006. - С.98-104.

4. Подшивайлова А.М. Номинация как элемент речевого воздействия в масс-медийном политическом дискурсе Украины / А.М. Подшивайлова // Русский язык и литература. Проблемы изучения и преподавания в школе и вузе: сб. науч. тр. - К., 2006. - С.141-144.

5. Подшивайлова А.М. Политический дискурс Ивана Грозного: перлокутивный аспект / А.М. Подшивайлова // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. праць. - Випуск 23. Частина 2. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2007. - С.273-276.

6. Подшивайлова А.М. Манипулятивное воздействие в политическом дискурсе Ивана Грозного / А.М. Подшивайлова // Русский язык, литература, культура в школе и вузе. - 2007. - № 4 (16). - С.59-62.

7. Подшивайлова А.М. Политический нарратив "государев изменник": "Андрей Курбский" - "плёнки Мельниченко" (Опыт сопоставительного изучения речевых средств воздействия на материале письменных источников разного времени) / А.М. Подшивайлова // Русский язык, литература, культура в школе и вузе. - 2008. - № 1 (19). - С.59-64.

8. Подшивайлова А.М. Особенности использования имплицитной информации в масс-медийном политическом дискурсе Украины / А.М. Подшивайлова // Мир русского слова и русское слово в мире: материалы XI Конгресса Международной ассоциации преподавателей русского языка и литературы, 17-23 сентября 2007 г., Варна. Том 1. - София: Heron press, 2007. - С.357-361.

9. Подшивайлова А.М. Число в масс-медийном политическом дискурсе как составляющая манипулятивного воздействия / А.М. Подшивайлова // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. праць. - Випуск 24. Частина 3. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2008. - С.99-105.

10. Подшивайлова А.М. Воздействие в политическом дискурсе в "неполитических" фрагментах масс-медиа / А.М. Подшивайлова // Русский язык и литература: Проблемы изучения и преподавания в школе и вузе: сб. науч. тр. - К., 2009. - С.156-160.

Анотація

Подшивайлова Г.М. Мовні засоби маніпулятивного впливу в політичному дискурсі (на матеріалі друкованих російськомовних ЗМІ України). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.02 - російська мова. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

У дисертації досліджено мовні засоби маніпулятивного впливу в політичному дискурсі.

Установлено, що маніпулятивний вплив у мас-медійному політичному дискурсі має чотири основні вербальні складові: застосування комічного, нагнітання страху, використання числа, відображення чуток в мас-медіа. Основними мовними засобами маніпулятивного впливу є взаємодія експресивів і мовних штампів, номінування, метафоричність мас-медійних повідомлень, імпліцитна інформація, використання двомовності можливого реципієнта (українськомовні вкраплення).

Зіставлення маніпулятивного впливу в сучасному мас-медійному політичному дискурсі й у політичному дискурсі іншого часового зрізу показує універсальний характер виділених вербальних складових і мовних засобів маніпулятивного впливу.

Використано факторний аналіз для визначення характеру й ефективності впливу, а також для віртуального моделювання можливості / неможливості реальних політичних коаліцій.

Ключові слова: маніпулятивний вплив, мас-медійний політичний дискурс, мовні засоби маніпулятивного впливу, друковані ЗМІ України.

Аннотация

Подшивайлова А.М. Речевые средства манипулятивного воздействия в политическом дискурсе (на материале печатных русскоязычных СМИ Украины). - рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 - русский язык. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию манипулятивного воздействия в политическом дискурсе.

Политический дискурс рассматривается как сложное коммуникативное явление (с учетом всех возможных лингвистических, экстралингвистических и прагматических параметров), в котором коммуниканты или содержание относятся к сфере политики. В работе манипулятивное воздействие определяется как способ изменения или корректировки картины мира реципиента, реализующийся посредством вербальных составляющих и лежащих в их основе взаимодополняющих и взаимопересекающихся отдельных речевых средств (в совокупности с сопутствующими невербальными компонентами). При этом следует подчеркнуть, что речь идет о взаимодополнении и взаимопересечении как на уровне отдельно взятых речевых средств и вербальных составляющих манипулятивного воздействия, так и между ними. Манипулятивное воздействие базируется на принципах скрытности, искусности, существования / создания иллюзорной действительности.

Было установлено, что в масс-медийном политическом дискурсе существуют такие основные вербальные составляющие: использование комического, нагнетание страха, использование числа и отражение слухов. Удалось выделить также следующие речевые средства: номинирование, взаимодействие экспрессивов и речевых штампов, метафоричность, имплицитная информация, использование двуязычия предполагаемого реципиента (украиноязычные вкрапления).

Сопоставление манипулятивного воздействия в современном политическом дискурсе и в политическом дискурсе другого временного среза подтвердило универсальность выделенных вербальных составляющих и речевых средств манипулятивного воздействия.

Применен факторный анализ для определения характера и прогнозирования эффективности воздействия, а также для моделирования виртуальных политических коалиций, основываясь на характере воздействия (манипулятивном или актуализирующем).

Ключевые слова: манипулятивное воздействие, масс-медийный политический дискурс, речевые средства манипулятивного воздействия, печатные СМИ Украины.

Summary

Podshivailova Anna M. Linguistic Means of the Manipulative Influence in the Political Discourse (Based on Ukrainian printed Russian language Mass-Media). - Manuscript.

Thesis submitted for a Candidate Degree in Philology in speciality 10.02.02 - Russian Language. - Taras Shevchenko Kiev National University. - Kyiv, 2009.

The thesis is dedicated to the linguistic means of the manipulative influence in political discourse.

Four main linguistic components of the manipulative influence in the mass-media political discourse are distinguished. These are the using of the comic, fear imposing, the using of the quantity and presenting rumours in mass-media. The interaction of expressive means and clichйs, the nomination, metaphority of mass-media reports, the implied information, the using of bilingualism of the intended recipient (Ukrainian language insertions) are the main linguistic means of the manipulative influence.

The comparison of the manipulative influence in contemporary mass-media political discourse and in political discourse of another temporal period testifies the universal nature of the distinguished linguistic components and means of the manipulative influence.

The factor's analysis is used for determination of nature and effectiveness of the influence and for mathematical modelling of the possibility / impossibility of real political coalition. This modelling is based on the determination of nature of the influence (manipulative or actualizing).

Key words: Manipulative Influence, Mass-Media Political Discourse, Linguistic Means of the Manipulative Influence, Ukrainian printed Mass-Media.

Размещено на Allbest.ru