Трансформація преси в Польщі і Україні в контексті суспільних змін (1989–1999 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інституту журналістики

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук

10.01.08 - журналістика

Трансформація преси в Польщі і Україні в контексті суспільних змін (1989-1999 рр.)

Цісак Войцех

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий консультант: доктор філологічних наук, професор Шкляр Володимир Іванович, Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри міжнародної журналістики.

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук, кандидат психологічних наук, професор Бебик Валерій Михайлович, Міжрегіональна академія управління персоналом, ректор

доктор філологічних наук, професор Здоровега Володимир Йосипович, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри української преси

доктор філологічних наук, професор Почепцов Георгій Георгійович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри міжнародних комунікацій та зв'язків з громадськістю

Провідна установа: Національний технічний університет “Київський політехнічний інститут”

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор філологічних наук, професор підпис В.Ф. Іванов

Анотація

друкований преса польща україна

Цісак В. Трансформація преси в Польщі і Україні в контексті суспільних змін (1989-1999) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.01.08 - журналістика. - Інститут журналістики Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2001.

Дисертація присвячена дослідженню становлення сучасних систем преси в умовах трансформації суспільного ладу 1989-1999 рр. В ході дослідження були виділені і проаналізовані основні складові системи преси: розвиток законодавства про пресу і правове поле діяльності друкованих ЗМІ; політичний та економічний клімат і його вплив на функціональність та ефективність преси; основні типологічні сегменти друкованої періодики обох країн (диференціація преси згідно її видів, функцій і ринкових ніш); основні аспекти професійної діяльності журналістів як агентів (центральних діючих суб'єктів) системи преси. Порівняльний аналіз дозволив визначити характер взаємних відносин цих складових в середині системи друкованих ЗМІ, а також ступінь впливу на цю систему зовнішніх чинників. Запропонований автором комплексний підхід до вивчень проблем преси й основні результати роботи можуть бути використані дослідниками журналістики, соціологами преси, істориками, політологами, суспільствознавцями.

Ключові слова: преса, система преси, інформаційне право, правова система, трансформація преси, мас-медіа, ринок преси, типологія преси, журналістська етика, журналістські організації.

Annotation

Cisak W. Press Transition in Poland and Ukraine in The Process of System Transition (1989-1999) - Manuscript.

Thesis for a doctor's degree by speciality 10.01.08 - journalism. - Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2001.

The thesis is devoted to research of formation of press system elements under circumstances of system transition in 1989-1999. In the way of investigation such basic elements of press system was separated and analised: condition of scientific researches of press in Poland and Ukraine in the defined period; development of press legislation and legal field of press activity; political and economical situation and its influence on the functionality and effectiveness of press; basic typical segments of press in the both countries (differentiation of press according to its types, functions and market niches); basic aspekts of professional ethics of journalists as agents (central acting subjects) of press system.

The author defines character of mutual relations of these elements inside press system and the mesure of influence on system of external factors. The complex approach to the study or press suggested by the author as well as the main resultes of this thesis can be used by mass media researchers and press sociologists, politics researchers and historians.

Key words: press, media legislation, legal system, press transition, mass media, press market, newspapers and magazines classifications, journalistic ethics, journalists organisations.

Аннотация

Цисак В. Трансформация прессы в Польше и Украине в контексте общественных преобразований (1989-1999 гг.) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.01.08 - журналистика. - Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, Киев, 2001.

Диссертация посвящена исследованию становления и развития польской и украинской систем прессы в течение 1989-1999 годов. Автор предложил комплексный интердисциплинарный методологический подход к разработке понятия “национальная система прессы”. В ходе исследования были выделены и проанализированы основные составляющие систему прессы элементы. В работе были детально рассмотрены развитие и изменения в польском законодательстве, регулирующем деятельность СМИ, и положения нового информационного права в Украине. Сравнение практики применения права в отношении участников информационных отношений в обеих странах позволило найти зависимость свободы слова и прессы от правовой культуры общества, наличия опыта разрешения правовых проблем.

В работе были впервые выделены факторы институционального развития прессы как системы. При рассмотрении становления польского рынка прессы особое внимание было уделено изучению динамичного процесса разгосударствления и приватизации изданий и издательской инфраструктуры. Это позволило установить причинно-следственную связь между приватизацией свободным рынком и иностранными инвестициями в сферу СМИ. В работе также уделено место характерному для Польши концентрации региональных изданий в руках иностранных собственников и представлены позитивные и негативные стороны этого явления. Одновременно в работе показан длительный процесс становления украинского рынка прессы, проанализирована роль государства и выделены причины трудностей и препятствий в области свободы прессы и функционирования СМИ в стране.

В данном диссертационном исследовании рассмотрены аспекты взаимоотношений прессы и политических партий, прессы и католической церкви, прессы и правительства. Автор детально рассматривает функции и эффективность прессы в условиях становления новых центров по принятию политических решений в Украине. В работе впервые проанализирована связь между патримониальными элементами в общественном сознании и идеологией этатизма, на которой базируется система информационных отношений в Украине. На конкретных примерах и обширном фактологическом материале в работе исследуются причины и определяющие факторы политической ангажированности украинских газет.

Рассмотрение новой типологии печатных периодических изданий позволило автору определить приоритеты читательской аудитории и влияние объема потребительского рынка на формирование новых типологических сегментов прессы. Отдельно проанализированы особенности динамичного развития рынка журналов, автор также определил степень влияния “информационной революции” на развитие прессы в Польше и Украине и проанализировал направление развития он-лайновых вариантов печатных СМИ.

Влияние системных преобразований на основные аспекты профессиональной деятельности журналиста было основательно переосмыслено. Автор фиксирует изменения, произошедшие в системе подготовки журналистских кадров и анализирует достижения и недостатки в этой сфере. В данном исследовании актуализирован вопрос о функционировании норм журналисткой этики в условиях динамичных общественно-экономических и политических изменений в Польше и Украине. Проведен подробный анализ деятельности журналистских организаций в обеих странах, который позволил автору сделать вывод о неиспользованных скрытых возможностях самоуправления журналистов. В заключении представлены результаты сравнительного исследования основных элементов системы прессы. Комплексное изучение этих компонентов и разработка исследовательских подходы позволяют на базе данной работы смодулировать “идеальный тип” современной системы печатных СМИ в демократическом обществе. Научные положения, защищаемые в данной работе, могут быть использованы исследователями журналистики, социологами прессы, политологами и историками для дальнейших разработок как отдельных элементов, так и системы прессы в целом. Методика и результаты исследования стали основой для учебного курса “Системы прессы Польши и Украины” и могут быть внедрены в учебный процесс высших учебных заведений обеих стран.

Ключевые слова: пресса, система прессы, информационное право, правовая система, трансформация прессы, масс-медиа, рынок прессы, типология прессы, журналистская этика, журналистские организации.

1. Загальна характеристика роботи

Формування нової інформаційної моделі суспільства в останнє десятиріччя ХХ століття збіглося з процесом трансформації суспільного ладу в країнах Центральної і Східної Європи. Демократизація фундаментальних структур суспільства і пов'язана з нею інституціалізація механізмів демократії відкрили широке поле для дослідників-суспільствознавців. Зміна політичного устрою Польщі і України в 1989-1991 роках і початок реформ, спрямованих на побудову нового демократичного суспільства на принципах ринкової економіки актуалізували вивчення основних системних інститутів суспільства. Незважаючи на активний процес наукового осмислення актуальних суспільних змін в Польщі і Україні, трансформація преси, як одного з провідних інститутів в становленні нового суспільного порядку, вивчена не повністю. У польському і українському пресознавстві на сьогоднішній день не зареєстровано синтетичних праць з вивчення розвитку друкованих ЗМІ як цілісної системи. Виходячи з цього, існує нагальна необхідність глибокого вивчення трансформації системи преси і її кореляції з іншими інститутами суспільства.

Актуальність теми дослідження зумовлена конструктивними тенденціями сучасної і європейської соціально-політичної практики, а саме - стратегічним партнерством Польщі і України в політичній, економічній, культурній та інформаційній сферах. Актуальним є також обґрунтування феномена інтеграції та кореляції систем преси Польщі і України в процесі трансформації суспільного ладу (1989-1999 рр.). Саме ці часові рамки дозволяють окреслити роль і місце мас-медіа в процесі демократизації обох країн на шляху становлення і розвитку громадянського суспільства, глобалізації соціально-політичних економічних, культурних і інформаційних орієнтирів і цінностей. Актуальною в цьому контексті є і об'єктивна вимога узагальнити досвід, теорію і практику польської і української журналістики.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Запропоноване дисертаційне дослідження виконане в рамках розробленої Інститутом журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка наукової програми “Роль журналістики в процесі державотворення” та програми кафедри міжнародної журналістики “Українська журналістика в контексті світової”. Робота пов'язана також з програмою вивчення трансформації систем мас-медіа Центрально-Східної Європи, яка здійснюється в Інституті політичних наук і журналістики університету імені Адама Міцкевича в Познані.

Метою даної праці є визначення факторів взаємозалежності окремих структурних елементів у контексті національної системи друкованих ЗМІ Польщі і України.

Об'єктом дослідження є системи масової комунікації Польщі і України в 1989-1999 роках, які перебувають у процесі трансформації суспільної системи.

Предметом дослідження є друковані засоби масової інформації України та Польщі, що розвиваються структурно в контексті трансформаційних процесів. Хронологічні рамки дослідження обмежено десятиліттям 1989-1999 років, але деякі факти, наведені з метою аналізу та ілюстрації довготривалих процесів, виходять за межі зазначеного періоду.

Враховуючи комплексний характер предмету дослідження, при аналізі різних складових елементів системи, що забезпечують функціонування друкованих засобів масової інформації в суспільстві, в дисертаційній роботі застосовано інтердисциплінарний підхід. Були використані такі методи дослідження: герменевтичний (аналіз законодавства про пресу і норм професійної етики журналістів), системно-хронологічний (аналіз і характеристика історичних процесів розвитку суспільних інститутів), порівняльно-типологічний (аналіз складових елементів національних систем преси Польщі і України).

Трансформація польського та українського суспільств характеризується різною динамікою процесів, що безпосередньо відбивається на характері національних медіальних систем. Враховуючи різну ґенезу деяких елементів системи преси Польщі і України, автор подає результати дослідження систем преси у вигляді компаративного аналізу. Розроблена автором концепція національної системи преси, що полягає в виокремленні структурних елементів в середині системи, уможливила проведення компаративного аналізу.

У ході дослідження були виділені і проаналізовані основні складові системи преси: стан наукових досліджень преси Польщі і України (1989-1999 рр.); розвиток законодавства про пресу і правове поле діяльності друкованих ЗМІ; політичний та економічний клімат і його вплив на функціональність та ефективність преси; основні типологічні сегменти друкованої періодики обох країн (диференціація преси згідно її видів, функцій і ринкових ніш); основні аспекти професійної діяльності журналістів як агентів (центральних діючих суб'єктів) системи преси.

Раніше дослідники польської і української преси аналізували елементи, які відносяться до системи масової комунікації, як окремі явища. Наукова новизна даного дослідження полягає у тому, що вперше національна система преси була розглянута як комплекс взаємопов'язаних елементів, що впливають як на інші елементи, так і на систему суспільних інститутів, безпосередньо не пов'язаних з мас-медіа . Порівняння процесів трансформації преси в сусідніх країнах було здійснення для виявлення характерних напрямків розвитку засобів масової інформації в сучасному суспільстві. Автор аналізує вплив зовнішніх факторів на розвиток всієї системи. Вперше ставиться питання про більш глибокий зв'язок рівня розвитку системи засобів масової інформації з успадкованими правовою та економічною системами суспільства.

Апробація результатів дослідження: Основні результати досліджень і вироблені наукові положення були оприлюднені і обговорені під час наукових конференцій і “круглих столів”: Системна трансформація в Центральній і Східній Європі: успіхи і поразки”(Познань, травень 1999 р.); “Політичні права і свободи у демократичному суспільстві (досвід країн Європейського Союзу)”( Київ, квітень 2000); (“Зближення Сходу і Заходу. Шанси, проблеми, умови” (Познань, квітень 2000 р.); “Національна журналістика і європейський вибір України” (Львів, травень 2000 р.); “Співробітництво міст-партнерів як елемент процесу європейської інтеграції” (Косьцян, Польща, червень 2000 р.); “Засоби масової інформації та становлення державності в Україні” (Ужгород, вересень 2000 р.).

Публікації. Проблематика дисертаційної роботи і основні результати дослідження викладені в монографії “Трансформація преси України та Польщі в контексті суспільних змін (1989-1999)”(Київ, 2000); а також у двадцяти наукових статтях і розвідках, опублікованих у наукових виданнях Польщі та України.

Загальна структура роботи така: рукопис обсягом 364 сторінки складається з вступу, чотирьох розділів (14 підрозділів), схеми, висновків і списку використаної літератури (227 позицій).

2. Основний зміст дисертації

У вступі дисертації зазначена актуальність наукової проблеми, обґрунтовано вибір теми і необхідність проведення дослідження, її актуальність, зв'язок роботи з науковими програмами Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка і Інституту політичних наук і журналістики університету ім. Адама Міцкевича в Познані, визначено мету та завдання дослідження, предмет і об'єкт дослідження, запропоновані автором дослідницькі підходи і методи, зазначається наукова новизна одержаних результатів, їх апробація, перелік публікацій з теми дослідження, структура роботи.

В першому розділі “Правове поле діяльності польських і українських друкованих ЗМІ” автор детально розглядає національне законодавство України і Польщі, що забезпечує функціонування друкованих ЗМІ в правовому полі цих держав, а також приклади юридичної практики стосовно преси. Тут також розглядається процес новелізації (реформування) польського права ЗМІ і складний процес становлення й застосування українського законодавства про пресу. Порівняння правових систем обох країн дозволило виділити деякі зв'язки між правовою культурою суспільства і правовим забезпеченням системи преси.

В першому підрозділі першого розділу розглянуто стан наукових досліджень з проблеми розвитку преси в Польщі і України в період 1989-1999. Увага автора зосереджується на розгляді основних положень численних наукових публікацій польських дослідників преси стосовно теми дослідження. Правові основи функціонування ЗМІ в Польщі були проаналізовані в працях Я. Собчака, І. Добош, Б. Міхальського, А. Карповича; основні етапи історії розвитку польської преси - в дослідженнях Т. Гобан-Класа, В. Адамчика, В. Сончика, Р. Філаса, З. Байки, Р. Ковальського; наукове вивчення основних аспектів діяльності журналістів в Польщі відображено в працях В. Пісарека, Б. Гулки, М. Гжелєвського, Р. Томчика. Становленні і характер українського інформаційного права розглядали В. Іванов, Т. Приступенко, В. Сітцевой, Н. Петрова. Проблемам становлення преси і новітньої журналістики в незалежній Україні присвятили свої монографії та розвідки А. Москаленко, В. Шкляр, О. Мелещенко, В. Різун, Т. Петрів, В. Цісак. В працях О. Кузнєцової, Т. Приступенко, А. Москаленка поставлені питання функціонування в Україні норм журналістської етики. На основі критичного розгляду даних публікацій автор окреслив необхідність застосування комплексного інтердисциплінарного підходу до системного вивчення преси. Далі подано огляд джерел до вивчення проблем трансформації преси в Польщі і Україні. Власну методологічну концепцію даного дослідження було представлено у вигляді схеми “Національна система преси”.

В другому підрозділі “Польське законодавство про пресу: проблеми адаптації до нових умов” автор подає історію модернізації “Закону про пресу” після “перелому 1989” року в Польщі. Розглядаються положення законодавства, які були узгоджені з міжнародними нормами свободи слова і преси. Конституція, прийнята в квітні 1997 року, встановлює основні рамки для діяльності ЗМІ в демократичному суспільстві і є юридичним підмурком, на якому побудовано національну систему свободи преси.

Право на інформацію та його обмеження викладені в частині 3 статті 51 та частині 4 статті 59. Конституція Республіки Польща фіксує основні права і свободи, у тому числі і ті, котрі відносяться до ЗМІ, і відкриває можливості правового регулювання діяльності ЗМІ на демократичній основі. З іншого боку, Конституція надає право громадянам на отримання інформації про діяльність органів влади і посадових осіб, органів місцевого самоврядування (частина 2 статті 61 Конституції РП). Розглядаються положення, які обмежують право на інформацію; такі обмеження чинні лише в окремих випадках, обумовлених законодавством. Порядок одержання інформації також визначається законодавством, а відносно Сейму і Сенату - їхніми регламентами.

Автор аналізує правове поле діяльності ЗМІ і підкреслює специфічність цієї галузі юриспруденції, оскільки преса, як суспільний інститут, відкриває для громадськості шлях до контролю і критики, виконуючи інформаційну і контрольну функцію. Постулюючи свободу висловлення і вільного обігу інформації, основний правовий документ - “Закон про пресу” - враховує ці головні функції преси і забезпечує їхнє виконання в особистісній, політичній і економічній сфері. Формально закон не обмежує пресу жодними рамками і прагне до абсолютної свободи слова. Особливо це виявляється в питанні виникнення і функціонування друкованого видання, а також у питанні превентивної цензури. Так, стаття 3 забороняє будь-яке перешкоджання випуску періодичного видання з огляду на його програмну лінію чи зміст з боку поліграфістів, підприємств друку, розповсюджувачів.

До таких, що забезпечують свободу преси, автор відносить положення, які визначають обов'язок органів державної влади створювати пресі умови, необхідні для виконання її функцій і завдань, що уможливлює вільну діяльність редакцій ЗМІ з різними програмами і тематикою (“Закон про пресу”, стаття 2). Порушенням цієї статті є відмова в акредитації, недопущення журналіста на відкриті прес-конференції, свідоме ігнорування журналістів при поширенні пресових матеріалів. Злочином, згідно даного закону, є також бездіяльність влади при можливій монополізації ринку ЗМІ. Органи державної влади і місцевого самоврядування не можуть, таким чином, ні дискримінувати, ні давати привілеїв тим чи іншим виданням. Дане положення також не дозволяє редакціям або іншим представникам ЗМІ вимагати від державних органів пільгових послуг матеріального характеру (надання приміщень, телефонів, меблів, податкових пільг та ін.) “Закон про пресу” регулює відносини між редакторами і журналістами, а також виписує детальну процедуру спростування оприлюднених недостовірних фактів, міри відповідальності журналістів і редакторів за порушення законодавства про пресу. В підсумку обґрунтовується теза, що “Закон про пресу” має “дозвільно-заборонний” характер, тобто основні положення постулюють певний порядок діяльності друкованих видань при виникненні, реєстрації, виконанні журналістами професійних обов'язків, і ставлять обмежувальні рамки відповідно до принципів міжнародних документів. “Закон про пресу” виступає свого роду регламентуючим “додатком” до міжнародних документів і Конституції.

В третьому підрозділі за допомогою аналогічного дослідницького підходу проаналізовано нормативно-правову базу, що регулює діяльність преси в Україні. За останні сім років в країні було сформовано абсолютно нову для української правової системи галузь права - право ЗМІ. Автор зарахував до права ЗМІ наступні законодавчі акти: “Про інформацію” (1992), “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” (1992), “Про телебачення і радіомовлення” (1993), “Про авторське право і суміжні права” (1993), “Про державну таємницю” (1994), “Про інформаційні агентства” (1995), “Про рекламу” (1996), “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” (1997), “Про державну підтримку засобів масової інформації і соціальний захист журналістів”.

Одним з перших законів, що регулюють діяльність ЗМІ в демократичній Україні, став “Закон про інформацію” (1992). Цей закон дає визначення: державної інформаційної політики; суб'єктів і об'єктів інформаційної діяльності; видів інформаційної діяльності; г) джерел інформації; інформаційних послуг. Цей документ також визначає режим доступу до інформації, право власності на інформацію, права й обов'язки учасників інформаційних відносин, дає теоретичне осмислення такого нового для правового поля явища, як інформація, і визначає інформацію, як задокументовані чи привселюдно оголошені відомості про події, явища, що відбуваються в суспільстві і державі. Водночас автор констатує факт, що більшість положеннь Закону не застосовуються в юридичній практиці через декларативність окремих понять, наприклад, “учасники інформаційних відносин”, “інформаційний суверінитет”, “міжнародна інформаційна діяльність” тощо.

Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”(1992) визначає правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації в Україні, встановлює державні гарантії їхніх свобод відповідно до Конституції України, Закону України “Про інформацію” та інших актів діючого законодавства і визнаних Україною міжнародно-правових документів. Організацію діяльності преси описує розділ ІІ Закону. У ньому визначаються такі поняття, як діяльність друкованих ЗМІ, суб'єкти цієї діяльності: засновник (співзасновник), редактор (головний редактор), редакційна колегія, редакція, трудовий колектив редакції, журналістський колектив, журналіст, автор, видавець. Аналогічно до відповідного польського права, в даному Законі викладені норми “спростування” і відповідальність ЗМІ, як розповсюджувача інформації.

У 1998 році українське пресове законодавство поповнилося Законом “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації”. Більшість положень даного закону не несуть кардинально нових регламентуючих юридичних принципів - в основному це тлумачення чи більш детальний виклад норм попередніх актів пресового законодавства України. Стаття 2 даного закону дублює зміст положення статті 2 Закону “Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні”. Стаття 3 “Акредитація журналістів” дублює статтю 27 Закону “Про пресу”, додатково розкриваючи порядок акредитації і зняття акредитації з журналіста. До практичних нововведень можна, однак, віднести кілька положень, не включених до інших законодавчих актів України. Насамперед, вводиться юридичне визначення інформаційних служб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, як структурних підрозділів цих органів, що виконують інформаційно-аналітичні функції і забезпечують зв'язок з ЗМІ з громадськістю. Характеристика діяльності і функції цих інформаційних служб розкриваються в розділі II даного Закону.

Перманентна економічна криза, що не дозволила ЗМІ вийти на рівень нормальної рентабельності, а також численні випадки злочинів по відношенню до журналістів, призвели до появи в 1998 році довгоочікуваного Закону “Про державну підтримку засобів масової інформації і соціальний захист журналістів”. На основі хронологічно-кількісного підходу визначено, що протягом 1991-1995 років - першого періоду демократичного будівництва в Україні, - як законодавча влада, так і адміністрація Президента були зайняті прийняттям базових законів, що забезпечують основні правові рамки для діяльності інститутів демократичного суспільства. Саме в цей період були прийняті, або підготовлені для прийняття наступним скликанням законодавців, основні закони, що відносяться до права ЗМІ. Натомість період 1996-1999 років відзначено цілою низкою підзаконних актів - указів Президента України і розпоряджень та постанов уряду. Детальний аналіз положень, що регулюють функціонування преси, виявив низку проблем, притаманних українській суспільній ідеології і правовій системі взагалі. Зокрема, виявлено ознаки надмірної кодифікації і ускладнення процедур, наприклад, за відмови в наданні журналістам інформації. З іншого боку, деякі положення можуть тлумачитися неоднозначно в залежності від ситуації.

У четвертому підрозділі першої частини роботи “Національні правові системи ЗМІ Польщі і України в порівнянні” автор вперше робить спробу співставити характерні особливості національного законодавства про пресу в Польщі і Україні та окреслює низку питань правового поля цих країн. Значною проблемою для обох країн є кодификація прав і обов'язків суб'єктів правовідносин у сфері ЗМІ, що стосуються доступу журналістів до інформації та вільного її поширення.

В польській системі правовідносин це питання регулюється Конституцією РП і “Законом про пресу”. Так, надавати журналістам інформацію, крім органів державної влади і місцевого самоврядування, повинні також профспілки, державні підприємства. У випадку відмови надати потрібну інформацію вони зобов'язані дати письмову відповідь із причинами відмови не пізніше трьох днів (частина 1-3 статті 4,“Закону про пресу”). Більше того, у спеціальному розпорядженні Ради Міністрів РП від 27 листопада 1995 року встановлюється термін надання такої інформації - не більше 24 годин від моменту звернення журналіста до вищезазначених органів. Одночасно “Закон про пресу” передбачає жорстку заборону чинити перешкоди для журналістів при збиранні матеріалу.

Українське право, що регулює цю проблему, включає, крім Конституції та Закону “Про друковані ЗМІ (пресу)”, окремий Закон “Про інформацію”, що намагається охопити найширший спектр відносин в інформаційній сфері. Специфіка журналістської діяльності в даному акті практично не враховано, переваги журналіста на право на одержання інформації лише проголошено, але не має конкретних норм, які б розкривали суть цих переваг. Процедура доступу журналістів до інформації про діяльність державних органів і органів місцевого самоврядування не встановлює точний термін одержання інформації, що найчастіше призводить до втрати актуальності такої інформації. Більше того, інститут акредитації та обов'язковість контакту з прес-службами відповідних органів обмежують представників ЗМІ під час виконання своїх професійних обов'язків.

Польський “Закон про пресу” зобов'язує органи державної влади і місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб відповідати на опубліковану в пресі критику. Через деякий час після прийняття базових законів про ЗМІ виявилися певні проблеми українського законодавства, зокрема, проблеми практичного застосування законодавчих норм. Не розв'язаним залишилося, наприклад, питання про право на використання конфіденційної інформації про особу без її згоди. Українське законодавство про пресу, що створювалося з нульового циклу, має визначальний характер і намагається охопити всі можливі сторони діяльності ЗМІ, не покладаючись на функціонування традиційних етичних норм діяльності преси. Ця природа українського правового поля виявляється при аналізі конкретних норм законів.

Польський “Закон про пресу” доповнює конституційне положення про заборону будь-якого обмеження випуску, друку і поширення преси. Закон України “Про друковані ЗМІ (пресу)” не вводить подібної конкретної норми, зобов'язуючи державні органи лише запобігати монопольним зловживанням з боку видавців і розповсюджувачів.

У другому розділі “Формування нових систем преси Польщі і України (1989-1999)” досліджуються етапи трансформації польських та українських друкованих ЗМІ.

Під трансформацією системи розуміється далекосяжний комплекс системних перетворень, який сприяє оптимізації контролю над більшістю основних суспільних елементів управління. У вужчому сенсі трансформація - це перехід від автократичних і монолітних суспільно-економічних відносин з плановою економікою до плюралістичних демократичних структур з ринковою економікою. Процеси трансформації системи - явище складне і багатопланове, тому в дослідженні пропонується комплексний аналіз основних вимірів.

Перший підрозділ “Динамічна трансформація польської преси” присвячено системним перетворенням основних параметрів польської системи преси. Розглядаючи період трансформації польської преси, автор виділяє три фази змін на ринку преси. Межі цих фаз умовні, але вони дозволяють з'ясувати особливості перехідних процесів у польських ЗМІ. Перша фаза - “стихійного ентузіазму” і змушених перетворень; друга фаза - фаза видимої стабілізації і прихованих змін; третя - фаза відкритої боротьби за ринок.

Політичні події 1989 року ознаменували вступ Польщі на шлях демократичного розвитку. Рішення Круглого Столу, що засідав у лютому - квітні 1989 року, призвели до зміни законодавства, зокрема, ліквідації цензури і Головного Відомства контролю публікацій і видовищ, а також партійно-видавчого концерну) “Праса-Ксьонжка-Рух”. Ці події визначили форму, характер і динамічний розвиток польського ринку преси і книгодрукування. Таким чином, ліквідувалася домінуюча протягом сорокалітньої післявоєнної історії Польщі державно-партійна система преси.

Головним політичним досягненням нової влади була ліквідація видавничого концерну РСВ “Праса-Ксьонжка-Рух”, що за часів ПНР був найбільшою структурою в системі друкованих ЗМІ. Він включав 224 найменування друкованих видань, 82 підприємства (видавництва, друкарні, системи передплати і розповсюдження, розповсюдження преси за кордоном). В концерні “Праса-Ксьонжка-Рух” було зайнято близько 100 тисяч працюючих, у тому числі 60% польських журналістів. У результаті порушення монополії багато нових газет і журналів, виданням яких займалися переважно фізичні і юридичні особи. У 1989-1991 роках на польському ринку преси з'явилося майже півтори тисячі нових найменувань.

Далі автор розглядає процес організаційних і ідеологічних перетворень старих, існуючих протягом декількох десятиліть видань. У цей час були розпочато зміни в керівництві редакцій, зміни складових назв і підзаголовків, а іноді і самих назв. Перші два роки перетворень проходили під знаком появи сотень нових видань, які намагалися заповнити прогалини в успадкованому від попередньої епохи ландшафті преси. Ті видання, що очікували на зміну власника, були не пристосовані до правил вільного ринку, і тому не могли ефективно включитися в конкурентну боротьбу.

У цей період за підрахунками виникло майже двадцять нових щоденних газет у регіонах і близько 1500 так званих субрегіональних видань.

Разючі зміни на ринку преси призвели до переоцінки довголітніх звичок читачів. Економічні зміни спричинили зміни читацької аудиторії - було відзначено зріст кількості так званих нечитачів. Втрата контактів зі старими назвами на ринку преси і в той же час дистанція стосовно нової пропозиції на ринку газет і журналів характеризували спроби адаптації читацької аудиторії в новій суспільній реальності.

Друга фаза виявила чітку кристалізацію елементів нового порядку на ринку преси. Частина відомих, приватизованих на аукціонах видань, використала період трансформації для організаційного зміцнення і технічного переоснащення. Впровадження комп'ютерів і перехід більшості друкованих ЗМІ до офсетного друку призвели до справжньої технологічної революції в польській пресі. Видання вчасно змінили графічне оформлення, почали друкуватися на якісному папері, іноді - у власній новій друкарні, а іноді (як правило, ілюстровані журнали) - за кордоном. Автор стверджує, що саме трансфер видавничих технологій з-за кордону в цей період формував нового читача і розширював ринок преси.

Одночасно здобувають велику популярність видання, що належать до першого покоління нової польської преси в - газети і журнали, що вийшли на ринок у 1989-1991 роках, головним чином, щомісячні ілюстровані видання. Типовими прикладами цього є ексклюзивні жіночі журнали “Твуй Стиль”, “Пані” і недорогий журнал “Пораднік Домови”, а також журнал загального змісту “Сукцес”, журнал парапсихології та астрології “Нє з тей Зємі”. Успішно проявили себе також “кальки” закордонних молодіжних журналів “Попкорн”, “Дзєвчина” і “Браво”.

Серед перших інвесторів, що прийшли на польський ринок преси, були французька видавнича група “Арсан” (Robert Hersant), італійський піддприємець Н. Граусо (N. Grauso із групи С. Берлусконі), швейцарський медіа-концерн Марквард (Marquard). Масові інвестиції створили необхідні умови для бурхливого розвитку регіональної і місцевої преси. Радикальне збільшення питомої ваги регіональної і місцевої преси на польському ринку і її високі кількісні та якісні показники є характерною рисою Польщі в порівнянні з іншими країнами Східної Європи.

Автором розглянуто і третю фазу трансформації польської преси, яка розпочалася в 1993 році. Головними особливостями ринку преси цього періоду є: зміцнення нових видань; інтернаціоналізація форм власності (придбання іноземними інвесторами попередньо приватизованих видань, а також зміцнення позиції польських версій міжнародних журналів); бурхливий розвиток регіональної і місцевої преси.

У 1994 році було зареєстровано 2800 періодичних друкованих видань (для порівняння: навесні 1989 року - 1429 видань). Стабілізувалася кількість загально-польських щоденних газет. Значна частина цих видань кардинально змінила свій вигляд. Змінилося не лише графічне оформлення - об'ємні кольорові газети віднині друкуються на кращому папері - але також і тематика. Аналіз в західних інвестицій в пресу, а також великий вплив комерційної складової в системі преси показує “генетичні” елементи свободи преси ще за часи ПНР, оскільки і тоді в Польщі партійні видання мусили конкурувати з комерційно спрямованими газетами і журналами.

В підсумку розробки даної проблеми, доведено що будучи невід'ємною частиною суспільства, система засобів масової інформації розвивається в рамках трансформації суспільного ладу, але поряд з тим, через виняткове значення мас-медіа в інформаційному обміні, істотно впливає на характер та інтенсивність цього процесу. Мас-медіа не функціонують ізольовано - їх формально-правова структура і загальні принципи дії значною мірою залежать від шляхів перетворення ладу і правового порядку, а також від суспільно-політичної ситуації в країні.

В другому підрозділі “Трансформація преси в Україні: боротьба з новими реаліями” визначено, що структура преси в радянській Україні безпосередньо відповідала структурі влади, отже, друк і преса були, відповідно до радянської концепції партійного і державного будівництва, ідеологічною зброєю партії, комсомолу, державних органів. Будь-яке друковане видання в Україні, на відміну від Польщі, незалежно від його специфіки або призначення, обов'язково мало статус органу, або видання тих чи інших комітетів, спілок або організацій. Партійним органам належала також більшість видавництв, друкарень і великих поліграфічних центрів. Система розповсюдження і передплати всіх без виключення друкованих видань була централізована - і проводилася в системі пошти СРСР та через кіоски об'єднання “Союздрук”.

Розглядаючи десятилітній період трансформації української преси, автор окреслює три етапи характерних змін системи мас-медіа: 1) ліквідація партійної монополії і поява альтернативної преси 1989-1991; 2) етап трансформації партійно-державної преси і масової появи нових видань - заповнення сегментів ринку преси (1992-1996); 3) преса в умовах політичного капіталізму (1996-1999).

Перший етап тривалого процесу трансформації української преси започаткувала поява влітку 1989 року альтернативної періодики. Незалежні друковані видання видавалися неформальними суспільно-політичними і культурно-патріотичними організаціями (газета Народного Руху України “Вільне Слово” (перший номер називався “Вісник Руху”), видання Української Гельсинської спілки “Голос Відродження”, Української Автокефальної Православної Церкви “Наша Віра”). Оскільки наклад перших випусків альтернативної преси в Україні був не високим - до 3 тисяч екземплярів, а поліграфічна якість і графічне оформлення - дуже низької якості, вони не стали повноцінним замінником чи конкурентом офіційної преси. Проте значення вільного розповсюдження альтернативної думки та інформації в новітній історії країни важко переоцінити.

Цей період автор пропонує характеризувати як період початку ідеологічної емансипації преси - період усвідомлення українським суспільством і самою пресою інформаційної ролі і значення ЗМІ в суспільно-політичному житті країни. Про це свідчить не тільки зміст публікацій, залежність накладу від якості журналістики (редагування), але й кардинальні зміни в самій роботі журналістів і редакцій. Це призвело до руйнування вертикальної структури преси, що була побудована відповідно до вертикальної структури радянської влади. Вертикальна структурованість преси поступилася місцем горизонтальній конкурентній моделі існування друкованих ЗМІ.

Одночасно з появою альтернативної преси в Україні, відбувалася політична диференціація офіційних партійних, комсомольських і відомчих видань. Перша з офіційних газет, яка перейшла на бік національно-патріотичних сил, що легалізувалися, була газета “News from Ukraine”, україномовна версія “Вісті з України”. Згодом на позиції національно-демократичних сил перейшло видання Спілки письменників України “Літературна Україна”, газета ЦК комсомолу України “Комсомольское знамя” надає свою площу опозиційним політичним силам. У січні-лютому 1990 року виходять газети НРУ “Народна Газета” і Товариства української мови ім. Т.Г. Шевченко “Просвіта” газета “Слово”. Наклад цих видань складав уже 10 тисяч екземплярів, графічна форма і поліграфічна якість були на рівні офіційних видань. В західноукраїнських областях на базі колишніх видань місцевих рад почали видаватися нові газети “За вільну Україну”, “Молода Галичина”, “Тернопіль вечірній”, “Ратуша”. характерні зміни в ландшафті ЗМІ України відбувалися паралельно зі зміною політичного клімату в країні.

Видання, що існували багато десятиліть, змушені були внаслідок зміни ідеологічних мотивів і політичної кон'юнктури змінити не тільки свої назви, але і провести ротацію редакцій.

Другий етап трансформації преси в Україні автор датує початком 1992 року. Почався період вільного ціноутворення і тривалий період девальвації національної грошової одиниці. Констатовано абсолютно нову для преси ситуацію, коли вартість паперу зросла у 8 разів, а послуги поліграфії і розповсюдження в 4 рази. Політична і економічна ситуація, що швидко змінювалася, прискорила зміни в пресі і появу на інформаційному ринку нових видань. Виникли спеціалізовані, найчастіше, щотижневі газети економічного напрямку, наприклад “Україна-Бізнес”, “Діло”, “Закон і Бізнес”. Одночасно на ринку з'явилися рекламні видання і газети приватних оголошень “Київ рекламний”, “Експрес-Об'ява”, “РІО”, “Авізо”,створювали відсутній у радянській системі рекламний ринок, що є невід'ємною частиною сучасної системи ЗМІ.

На ринку щоденних газет у 1992 році виходить медіа-проект, що зіграв велику роль в новітній історії української преси. Це щоденна газета “Киевские Ведомости”. Новації полягали в: повному фінансуванні видання за рахунок коштів недержавної комерційної фірми; новий для української журналістики - легкий доступний стиль матеріалів, збільшення ролі репортажу; новій маркетинговій і PR- стратегії - іміджева реклама газети в інших медіа, використання конкурсів, розіграш призів і т.д.; створення власної системи передплати і розповсюдження.

За спостереженням автора, попри деякі зусилля уряду, спрямовані на підтримку преси, загальна кількість назв газет у 1992 знизилася в порівнянні з 1991 на 8.4%, а загальний наклад на 33.7%. Одним з важких наслідків економічної кризи стало значне зниження купівельної спроможності населення при одночасно стрімкому збільшенні цін на періодичні видання. Передплатна кампанія на 1993 рік яскраво засвідчила безпорадність української преси налагодити саморегулювання в новосформованих економічних умовах. Криза постійно знижувала купівельну спроможність населення - це призвело до різкого спаду накладів газет та журналів. У 1992-1995 роках загальний наклад періодичних видань в Україні скорочувався кожні півроку в двічі. Загальний наклад, що складав у січні 1992 року 63.5 млн. екземплярі, скоротився у вересні 1994 року до 8.4 млн. екземплярів.

Ці проблеми мали системний характер. Варто виділити два головних аспекти системної кризи: 1 Нездатність правлячого політичного класу провести швидкі економічні і соціальні реформи, що створило б умови для рентабельності і прибутковості суб'єктів на ринку ЗМІ; 2. Неготовність суспільства до вільного розвитку ринку преси без підтримки держави.

У середині 1995 року ситуація з друкованими ЗМІ в Україні вперше за весь пострадянський період перейшла у фазу певної стабілізації. Причиною цьому стало не поліпшення макроекономічних показників економіки країни, а як засвідчів аналіз пристосування мас-медіа до актуальних умов економічного і політичного середовища. Про це свідчать дані “Укрпошти”(передплата українських друкованих видань на 1996 рік зросла на 12.2% у порівнянні з попереднім півріччям). Трансформаційні процеси в системі української преси переводять фокус читацької аудиторії з центральних (загальноукраїнських) видань до регіональної і місцевої преси.

Показовим прикладом усталення такої тенденції є західний регіон України (5 областей із загальним населенням 11 438 тис.), де сформувався певний статус-кво на ринку газет. Компактність регіону і язиково-культурна однорідність зіграли позитивну роль на ринку преси. Найбільш успішні видання в другій половині 90-х - “Високий Замок” (Львів,), “Експрес” (Львів), “Тиждень” (Львів, концерн “Галицькі Контракти”). “Воля” (Тернопіль), “Тижневик Галичини” (Івано-Франківськ). Політичний фактор не відіграв помітного (як правило, негативного) впливу на ринок преси в даному регіоні, тому видавці і журналісти максимально використовували ситуацію для зміцнення позицій на ринку і збільшення прибутковості від інформаційної діяльності.

У 1996 році в Україні починають кристалізуватися політичні групи загальноукраїнського впливу, що одержали в літературі назва політичних холдингів. Саме ці групи зробили в 1997-1998 р. величезний вплив на загальний стан всеукраїнських мас-медіа, в процесі їхнього структурування і перетворення на впливових суб'єктів політичного бізнесу в Україні. Тенденції до поділу ринку мас-медіа посилилися в міру наближення виборів до Верховної Ради України в 1998 році. Фінансово-політичні холдинги, купуючи мас-медіа, почали перші кроки до виходу у відкриту політику.

Більшість нових медіа-проектів - щоденних загальноукраїнських видань, що з'явилися в цей період: “Всеукраинские Ведомости”, “Факты”, “Сегодня”, “Вечерние Вести” створювалися за форматом “Киевских ведомостей” Кількісні показники розвитку ринку преси свідчать про домінування російської інформаційної моделі. Важкі економічні умови і відсутність в українському політичному класі могутніх національно-культурних аспірацій не дозволяють створити альтернативу медіальному впливу Росії в інформаційному просторі. Культурна і мовна роздвоєність перешкодила консолідувати ринок реклами для надходження в україномовну пресу.

Серед факторів, що визначають процес трансформації преси на Україні, виділено наступні: несприятливий економічний клімат для розвитку друкованих ЗМІ як підприємств, орієнтованих на одержання прибутку в ринкових умовах; політична опіка масових видань з боку державної влади різних рівнів і національних фінансово-політичних груп; дрібна частка іноземного капіталу в українській пресі, насамперед - на газетному ринку; значна питома вага в українському інформаційному просторі російських мас-медіа як дестабілізуючий фактор для українського ринку преси.

В третьому підрозділі “Суспільство і преса Польщі в пошуках політичної стабільності” піддано аналізу відносини на лініях держава - преса та партії (церква, профспілки) - преса. В результаті швидкого темпу трансформації мас-медіа в Польщі процес перетворень відбувався скоріше по шляху заперечення минулого, а не продуманого конструювання нової інформаційної моделі, тому на думку автора, перетворення в сфері мас-медіа відбувалися набагато швидше, ніж усвідомлення політиками і структурами влади цих змін. Політики не відразу залишили спроби контролю і впливу стосовно преси. Інформаційна доктрина головних політичних партій протягом довгого періоду була непрозорою і невизначеною. Представники лівих партій виступали довгий час за концепцію створення державних мас-медіа. Найбільш ліберальне відношення щодо преси займає Союз Волі (Унія Вольносьці). Висловлювання його представників відбивають стурбованість етикою в ЗМІ, а не стосуються проблем контролю над мас-медіа. В свою чергу праві партії виступали в початковий період за посилення контролю над ЗМІ, наприклад, при правлінні уряду Яна Ольшевського, представники Порозумєнє Центрум (Угода Центр) відкрито вимагали урядового контролю над ЗМІ.

Аналіз відносин впливових польських партій і преси, констатує факт відсутності грамотного і сучасного підходу до ЗМІ. Проте політичні сили постійно змінюють своє відношення до преси в напрямку європейських принципів. В роботі з пресою поступово ангажуються кращі кадри з publik relations. Серед п'ятдесятьох (стан на 1999 рік) регіональних загальноінформаційних щоденних газет немає видань, які визнають офіційні зв'язки з політичними силами.

Далі піддано аналізу особливості відносин, що склалися між мас-медіа і Католицькою Церквою Польщі. На відміну від інших суспільних сил, Церква розвиває послідовну медіальну доктрину. Починаючи з Ватиканського собору і документа Інтер Міріфіка (Inter Mirifica), ця доктрина охоплює всю суспільну сферу і всіх працюючих в ЗМІ, а не тільки в католицьких мас-медіа і їхній персонал. З початком періоду трансформації суспільно-політичного ладу в Польщі і розвитком нової інформаційної моделі, католицькі ієрархи, стурбовані змістом мас-медіа, характеризують сучасні ЗМІ досить критично.

Серед дванадцяти загальпольських загальноінформаційних щотижневих газет тільки дві позначені офіційною інституціональною залежністю: “Слово - Дзєннік Католіцкі”, офіційно пов'язаний з Католицькою церквою, і практично урядова газета польської армії “Польска Збройна”. Серед інших видань навіть “Трибуна” - спадкоємиця органу Центрального Комітету ПОРП, яка ідейно пов'язана з партійним блоком “Союз Лєвіци Демократичней” маніфестує себе як незалежна “соціал-демократична газета”. Власне партійна преса трансформувалася в Польщі в 1993-1997 років у кілька низько тиражних періодичних видань (газети, журнали, бюлетені), що видаються, як правило, для вузьких кіл членів партій та їх симпатиків. За даними досліджень читацької аудиторії, ці видання читають не більш ніж 0.1 - 0.3% від усієї кількості читачів Польщі. Переважна частина журналів і газет на польському ринку преси є аполітичними в сенсі залежності від політичних угруповань т а інтересів. Виразні політичні симпатії преса виявляє лише під час виборів.

У висновку автор зазначає, що протягом періоду системних перетворень відносини між органами державної влади, центрами політичного впливу і мас-медіа Польщі кардинально змінилися. Зростання політичної незалежності наступило, головним чином, внаслідок дії ринкових механізмів (несприйняття читачами інформації партійної преси) і змін на польській політичній сцені. Політичні симпатії журналістів відповідають здебільшого настроям груп населення з різними політичними, соціальними, культурними інтересами.

Четвертий підрозділ “Українські друковані ЗМІ як заручники політичної кон'юнктури” присвячено формуванням відношень преси і центрів політичного і адміністративного впливу в Україні в період швидких змін політичного балансу.