Трансформація преси в Польщі і Україні в контексті суспільних змін (1989–1999 рр.)

Доведено, що структурні причини стагнації у відносинах державна влада - преса доповнювалися тяжкими економічними умовами, що були вкрай несприятливими для ведення самостійної економічної діяльності ЗМІ. Головні кошти виробництва в сфері преси були монополією державної влади і це давало ефективні важелі контролю за пресою з боку політиків.

Процеси перегрупування і диференціації політичних сил в Україні поступово відбивалася на симпатіях преси і, згодом, призвели до прямої залежності. На першому етапі трансформації демократичний напрямок політичного спектру представляли “Вечірній Київ”, “Незалежність”, “Літературна Україна” і кілька видань західно-українських областей, де до влади прийшли представники демократичних сил. Ідеологічне обличчя преси другого напрямку - “Правда України”, “Демократична Україна”, обласна періодика, - було менш виразне, проте або захищало ідеологічне status quo, або представляло ретроградну ідеологію. Автор зазначає тенденцію, коли політичні симпатії і шукання “свого читача” перетворювалися на пряму залежність ідеологічного спрямування видань від політичної лінії або доступу до матеріальних ресурсів.

Вже на другому етапі зафіксованл значна диференціація видань за політичними симпатіями. Дострокові парламентські і президентські вибори 1994 актуалізували проблему використання друкованих ЗМІ як інструмент пропаганди. Нового змісту набувають створені вже в незалежній Україні партійні видання - “Народна газета” (НРУ), “Товариш”(СПУ), “Коммунист” (КПУ), а також інші близькі до політичних угруповань газети і журнали - “Розбудова держави”, “Донецкий кряж”, “Шлях перемоги”.

До середини 1990-х атомізація політичної влади починає відображатися на площині “політика - мас-медіа”. Окремі політичні “гравці” і угруповання на політичній сцені України поширюють свій вплив на ЗМІ, забезпечуючи їй політичне прикриття і фінансове утримання. Прем'єрсько-президентське оточення забезпечувало політичну парасольку газеті “Всеукраинские ведомости”, “Правда Украины” (під патронатом тогочасного прем'єр-міністра П.Лазаренко), вплив окремих відомих політиків поширився на “Зеркало Недели”, “Регион”, “День”, до того ж окремі видання стали інформаційними рупорами окремих партій: “Час-Тайм” - НРУ, “Сільські вісті” - СПУ.

Готуючись до чергових парламентських виборів 1998 року, фінансово політичні групи, що прагнули легалізувати власні економічні інтереси в політичній сфері, взяли під свій контроль найбільш впливові формально незалежні ЗМІ. Автор виділив на 1998 рік чотири таких групи - політичних медіа-холдингів(п'ятий - ліквідований в 1998 році шляхом рішучого тиску влади холдінг екс-прем'єра П.Лазоренка). Процес утворення “інформаційного тилу” включав у себе контроль над вже існуючими популярними виданнями “Правда України”, “Киевские Ведомости”, так і створення нових проектів “День”, “Сегодня”, “Регіон”, “Вечерние Вести”. Авторстверджує, що така мутація взаємин преси і політики відображає сучасні процеси в українському суспільстві. Центром впливу на прийняття політичних рішень залишається Президент. Це показує і хід останніх виборів (осінь 1999 року), коли чимало ЗМІ, контрольованих деякими політиками, перетворилися, по суті, у відділи виборчого штабу Президента України.

Дослідник акцентує увагу на положенні, коли суспільно-політична ситуація, в рамках якої функціонує українська преса, визначає ступінь емансипованості преси як інституту суспільства. Незважаючи на десятилітню дистанцію, що відокремлює сучасне українське суспільство від тоталітаризму, преса в Україні змушена існувати як інструмент політичних партій, громадських організацій, фінансово-політичних груп, органів державної влади і самоврядування. На прикладах показано яким чином структура преси в Україні відповідає структурі влади.

Третій розділ дисертації “Структура і специфіка сучасних систем преси” присвячено дослідженню типологічних і структурних особливостей преси в обох країнах. Автор пропонує власну класифікацію друкованих періодичних видань для кожної системи преси, яка дозволила визначити характерні напрямки розвитку друкованих медіа. В першому підрозділі “Преса та сучасні інформаційні технології” розглядається відповідь систем масової комунікації, а в конкретному випадку друкованих ЗМІ Польщі та України, на появу такого медіального явища як Інтернет. Власне, створення кілька років тому WWW (World Wide Web) сприяло як появі електронних газет, електронних версій друкованих ЗМІ, так і значним змінам в щодо пошуку, обробки і передачі інформації. Відкритий доступ до WWW, відсутність цензури, відносна дешевизна розповсюдження робить електронні видання доступними технологічними ЗМІ XXI століття.

Автор датує появу перших видань он-лайн в Центрально-Східній Європі початком 1996 року, які за три роки стали невід'ємною частиною національних систем ЗМІ. Якщо в 1996 році у всій Європі існувало десь триста он-лайн газет, то сьогодні тільки у Польщі їх значно більше. В Україні кількість підрахунками діючих за он-лайн видань сягає 150.

Далі запропоновано типологію преси в Інтернеті. Видання в Інтернет можна умовно поділити на три типи. Перший - суто електронні он-лайн видання, які не мають друкованого оф-лайн варіанту (мережеві газети).Тематика цих видань досить вузька, присвячена якомусь конкретному напрямку - комп'ютерам, екології, політиці тощо. Суто електронні видання в 1999 році починають замінюватися інформаційними порталами, які є брамою до всесвітньої мережі. Кожний портал має як правило, інформаційний блок. Розвиток Інтернету в західних країнах виявляє тенденцію до скорочення кількості порталів, оскільки жорстка конкуренція вмикає інструменти саморегуляції на ринку інформації. Автор доходить висновку про подібність загальних факторів насиченості інфоринку в Інтернеті і ринку друкованих ЗМІ. Таким чином, кількість порталів має стабілізуватися, а натомість зростатиме число суто електронних газет(користувачі Інтернету, як правило, особи з вищою освітою, студентська молодь) безпосередньо зумовлює відповідну стилістику, мову і зміст інформації.

Другий тип в запропонованій класифікації - скорочені варіанти друкованих ЗМІ, в яких звичайна газетна інформація представлена неповно, або тільки анонсована, (“Жизнь Луганска” (http://www.life.of.lugansk.ua), “Вечірній Київ” (http://www.ukraine.org/vkyiv/). Метою таких видань є реклама видання в Інтернеті, а також уможливлення використання вибраних матеріалів газети в мережі через пошукові системи. Електронні видання цього типу не є самоціллю для видавців, які не знайшли економічних стимулів для перетворення їх в самостійні медіа-проекти. Третій тип - це повна електронна версія потужних загальнонаціональних друкованих ЗМІ (польські “Газета Виборча”(http://www.gazeta.pl, rzeczpospolita.pl), українські “День” (http://www.day.kiev.ua), “Факты и комментарии” (http://www.facts.kiev.ua). Аналіз показує, що ці видання є електронними близнюками друкованих видань - рубрики, основні матеріали і заголовки до них тотожні друкованому варіанту. Різницю складає специфіка Інтернету: такі газети мають дуже зручний архів попередніх чисел з пошуковою системою, інтерактивне опитування читачів видання з миттєвою публікацією його результатів, служби новин, погоди, курси валют - інформація в них поповнюється кілька разів на добу. Деякі видання використовують можливості Інтернету для інтерактивного спілкування читачів з гостями редакції (див. польський тижневик “Впрост” (http://www.wprost.pl). Як правило, такі ЗМІ мають спеціального редактора електронного видання, web-дизайнера, адміністратора. Он-лайн газети третього типу забеспечують інформаційні потреби мережевих читачів, які звикли до звичної друкованої версії відомих газет та журналів.

Доведено, що спільною ознакою всіх електронних видань є їхня безкоштовність, і це спричиняє низку проблем для традиційного ринку ЗМІ. Тому не дивно, що багато видавців вагаються, чи запроваджувати подібні експерименти в режимі он лайн. Подібні вагання були характерні для західних спеціалістів в галузі ЗМІ в 1996 році, а для польських і українських - в 1999. Динамічний розвиток Інтернету і послуг в мережі притягує величезні рекламні кошти. Автор приводить експертні оцінки розвитку комерційного аспекту в електронних ЗМІ, (прогнозувалося, що в 2000 році через українські web-сторінки пройде реклама на загальну суму близько $ 1 млн. В Польщі цей показник буде вищий в декілька разів.) Хоча ця цифра є значно меншою у порівнянні з рекламними коштами в традиційних друкованих ЗМІ, а також на радіо і телебаченні, реклама в Інтернеті стає вагомим економічним чинником існування електронних ЗМІ.

Як в Польщі так і в Україні, головним стримуючим фактором для динамічного розвитку преси в Інтернеті є відсутність (через комп'ютерної техніки і дорогі послуги щодо доступу до мережі) достатньої кількості користувачів. Підкреслюється, що майбутнє преси в Інтернеті пов'язується із симбіозом електронних і друкованих видань.

У другому підрозділі “Основні сегменти ринку преси в Польщі” автор констатує недоліки існуючих “статистичних” класифікацій преси і пропонує власну типологію газет і журналів, яка базується на виділенні реальних закономірностей існування преси на ринку. Автор поділяє видання за типом (газети, журнали), періодичністю (щоденні, тижневі, щомісячні), територією охоплення (загальнонаціональні, регіональні, локальні) тематикою змісту (загальноінформаційні, спортивні, автомобільні, журнали моди, домашнього господарства, розважальні, “чоловічі”, “жіночі”), цільовою читацькою аудиторією (для масового читача, для фахівців). Наводяться динаміка кількісних показників сегментів преси протягом трансформації. Нерівномірності насичення ринку і зміни окремих типологічних секторів друкованих ЗМІ пояснено наступними факторами: розходження в технології виробництва щоденних газет, щотижневиків, журналів; різною капіталомісткістю різних типів видань; специфікою приватизації ЗМІ в Польщі, пов'язаної з ліквідацією концерну RSW і пристосування інвесторів до ринку; фактором поступової зміни читацьких потреб, пов'язаних із соціальною трансформацією і формуванням нових г читацьких запитів.

Окремо розглядаються головні аспекти розвитку регіонального ринку преси. Аналізуються причини привабливості цього сегменту для західних інвесторів - “Арсан”, “Оркла Медіа”, “Пассауер Нойєер Пресе”, котрі кардинально змінили обличчя польських регіональних газет. Відтоді основні зусилля видавців були спрямовані на поліпшення якості видань і створення могутніх систем регіональної дистрибуції. З цією метою найбільші видавничі фірми інвестували в купівлю і модернізацію друкарських потужностей, а також в побудову нових друкарень, з найсучаснішими друкарськими технологіями. Питома вага регіональних газет (майже 60 назв) за підрахунками дослідника складає за тиражем близько 60% від усіх щоденних газет, і, швидше за все, буде зростати далі - світова тенденція показує, що читачів цікавлять насамперед локальні і регіональні новини і проблеми. Регіональна преса в Польщі в 1996-1999 рр. стала своєрідним полігоном для газетних концернів, що відкриває багато можливостей для різного роду інновацій по поліпшенню формату, якості редагування, графічного вигляду, роботи рекламних агентств etc. Тому саме на ринку регіональної щоденної преси розгорнулася активна боротьба за читача, що призвела до фінансового зміцнення видань і радикальної зміни якості газетної продукції.

Далі в розділі проаналізовано основні етапи і характер розвитку сегментів на ринку журналів. Зафіксовано ті види журнальної продукції, котрі зазнали динамічного розвитку - сегмент ілюстрованих журналів для масового читача (magazine's), телемагазини, журнали для жінок. Розгляд специфіки польської аудиторії - споживачів журналів показав надзвичайну здатність читачів адаптуватися до нових для суспільства типів продукції. Це в свою чергу розширило ринок реклами, залученої до преси. В європейському масштабі польський журнальний ринок є потужною інформаційною індустрією з обсягом ринку понад півтора млрд. доларів.

В кінцевому підсумку підтверджено робочу гіпотезу про те, що зміни і реструктуризація типологічних сегментів на польському ринку преси, перебувають в тісному зв'язку з розвитком інформаційних потреб польського суспільства і з можливостями медіа кампаній реагувати на ці потреби, заповнюючи ринок відповідними виданнями. Власне ринковий принцип відповідності попиту і пропозиції поряд з розвитком окремих соціологічних груп в суспільстві є домінантними чинниками розвитку ринку преси.

В третьому підрозділі “Формування і розвиток нових типологічних груп друкованих ЗМІ України” автор на основі напрацьованої типологічної концепції класифікує друковані ЗМІ України. Показано ґенезу і мутацію газет протягом останніх 9 років трансформації. Серед 15-17 видань, які існують в сегменті загальнонаціональних щоденних газет автор виділяє за критерієм історії становлення і утвердження на українському ринку преси, 4 групи щоденних загальнонаціональних газет: 1) ті, що зберегли свій титул, формат і періодичність виходу та почасти стилістику колишніх радянських видань (“Правда України”, “Сільські Вісті”, “Робоча Газета”, “Молодь України”, “Спортивна газета”); 2) ті, що мутували під час трансформації політичної системи, тобто змінили назву, стилістику і формат (“Независимость”, “Україна Молода”); 3) засновані в період трансформації щоденні газети загального напрямку (“Голос України”, “День”, “Киевские Ведомости”, “Команда”, “Сьогодні”, “Урядовий Кур'єр”, “Факты и комментарии”) 4) колишні центральні радянські щоденники (що виходили в Москві), котрі зареєструвалися в Україні як незалежні видання й адаптувалися до українських умов - “Комсомольськая правда в Украине”, “Известия Украина”, “Труд Украина”.

Доведено, що на 1998 рік заснування нових щоденних газет призупинилося, натомість почався постійний процес переходу існуючих видань до інших власників, що автор пов'язує з новим розташуванням політично-фінансових груп на політичній сцені. Паралельно з ринковим елементами велику роль у становленні системи мас-медіа грає некомерційний фактор.

Аналіз сектору регіональних щоденних газет показав разючу редукцію кількості і тиражу видань за останні 6 років. Доведено, що в 1999 році кількість регіональних газет, які виходили більше трьох раз на тиждень дорівнювала 17-23. Отже, на ринку регіональної преси спостерігається стале скорочення назв, що не збігається з тенденцією співвідношення загальнонаціональних і регіональних щоденних газет в Польщі. Проаналізовано причини цього явища, серед яких автор виділяє: слабку купівельну спроможність населення, дезінтеграція ринку реклами, руйнацію системи дистрибуції і передплати, відсутність інвестицій в поліграфічну галузь в регіонах, домінацію тижневиків видань на ринку дрібних оголошень (classified's market). Відмічено, що найбільшим за кількістю і тиражем сектором на ринку газет стали тижневі видання. Значно низькі витрати і менший комерційний ризик в порівнянні з щоденниками призвели до динамічного розвитку саме тижневиків. За прогнозами автора така тенденція зберігатиметься ще протягом тривалого часу. Далі розглянуто основні тенденції і динаміку змін на новому для Україні ринку журналів. Оскільки журнальний ринок українських (продукованих в Україні) перебував до 1991 року в зародковому стані (за тиражем і кількістю видань українські журнали значно поступалися загальносоюзним), то в цьому секторі досягнуто значного процесу. Так, ринок журналів більш чутко реагує на потреби читача й набагато швидше акцептує новітні технології, ніж це спостерігається в сегменті газетних видань. Автор констатує в 1996-1998 прихід на український західних видавців, переважно в сектор журналів для жінок (Burda Medien) і комп'ютерної преси (IDG, Vogel Media Group).

Як підсумок аналізу параметрів розвитку журнального ринку в перехідний період, окреслено наступні аспекти: журнальна індустрія в Україні розвивалася практично з нульової позначки; пряма залежність ринку журналів від ринку реклами і загального клімату в економіці обумовила нерівний і стрибкоподібний розвиток журнальної преси, в свою чергу, ринок реклами залежить від купівельної спроможності населення і рівня розвитку рекламного бізнесу; велика питома вага загального накладу російськомовних журналів у порівнянні з газетами (наклад російськомовних журналів в Україні - 77%, наклад російськомовних газет 60.5%).

Кількісні показники розвитку окремих типологічних груп преси в Україні значно відстають від аналогічних даних в Польщі. Натомість яскраво проявляються ринковий фактор розвитку преси. Цей чинник надалі буде зближувати зовнішній ландшафт преси в обох країнах.

Четвертий розділ дисертації “Основні аспекти професійної діяльності журналіста: досвід і проблеми” присвячено артикуляції проблем діяльності журналістів як центральних діючих суб'єктів системи преси. В першому підрозділі “Журналістська етика: теоретичні аспекти і практика функціонування в Польщі і Україні” автор подає характер осмислення діючої етики ЗМІ й теоретичні зауваги польських та українських дослідників преси, щодо її функціонування. Особливу увагу приділено мутації реальних етичних принципів під впливом трансформаційних процесів в системі преси в цілому. Далі аналізуються кодекси і хартії журналістської етики, які покликані виробити загальні принципи діяльності ЗМІ, не врахованих законодавством. Розглянуто можливість реального наповнення діяльності, передбаченої законодавством Ради з питань преси в Польщі, яка покликана бути арбітром в розв'язанні етичних проблем в ЗМІ. Аналізуються відношення на лінії журналіст - читач, журналіст - джерело інформації. Автор окремо розглядає проблему функціонування норм професійної етики в умовах серйозних проблем зі свободою преси та залежності журналістів від роботодавці, що є характерним для повсякденної діяльності українських журналістів.

Функціонування журналістської етики як одного з головних аспектів журналістської діяльності, виходячи з логіки аналізу, тісно пов'язане з взаємодією всіх складових компонентів системи ЗМІ Польщі і України. Автор констатує значне відставання рівня усвідомлення журналістської етики як явища і як проблеми в суспільствах України і Польщі, що трансформуються, від розуміння ЗМІ як наймогутнішого інструмента впливу на масову свідомість. При цьому в Польщі домінує комерційний аспект мас-медіа - коли до преси ставляться в більшій мірі як до комерційного, спрямованого на одержання максимального прибутку підприємства. В Україні превалює інструменталістський політичний підхід до ЗМІ - коли преса розглядається в першу чергу як інструмент політичного впливу. Такі тенденції спрощеного розуміння комплексного соціального інституту суспільства, яким є ЗМІ, негативним чином впливають на функціонування системи професійної етики журналістів. При цьому дотримання тих чи інших норм етики в журналістському середовищі пов'язано найчастіше з правовою культурою суспільства, що в свою чергу формує нормативні поведінкові практики. Розвинута правова культура характеризується поширенням поведінкових імперативів не тільки на правові, але і на етичні норми, у той час як низький авторитет права в суспільстві обертається ігноруванням етичних розпоряджень.

Другий підрозділ “Роль організацій і об'єднань журналістів обох країн” в умовах суспільної трансформації” розглядає проблему функціонування в Польщі і Україні журналістських спілок, їхню роль в умовах динамічних перетворень в системі преси. Зокрема аналізується ситуація в Польщі, коли існують дві непримиренні організації, - Спілка польських журналістів і Спілка журналістів республіки Польща, які претендують на репрезентацію журналістських інтересів. Ця гостра проблема не була розв'язана протягом всього періоду системної трансформації. Подібному аналізу піддана діяльність Спілки журналістів України. Зокрема акцентується увага на активні спроби керівництва Спілки зреагувати на проблеми преси і журналістів, спричинені тривалою економічною кризою в Україні. Аналіз програмних документів виявив проблему невикористаних українськими і польськими журналістами потенціал професійних і творчих об'єднань.

Підсумовуючи розгляд актуальної діяльності журналістських організацій України і Польщі і з'ясовуючи їхнє місце в національних системах мас-медіа, зазначено, що в обох країнах, незважаючи на активну діяльність, авторитет цих організацій серед більшості працюючих журналістів відносно невисокий. Відсутність значного резонансу заходів об'єднань журналістів у пресі також свідчить про це. Слабка інтеграція журналісткою середовища в обох країнах обумовлена, головним чином, факторами, які є супутніми трансформації систем мас-медіа. Зокрема, радикальні зміни на ринку праці в ЗМІ за останні 7-10 років принесли проблему розриву журналістських поколінь. Зв'язане з інформаційною революцією розвиток комп'ютерних технологій призвів до збільшення кількості спеціальностей, що відносяться до журналістики. При цьому робота журналістів стала більш різноманітною і технологічною.

Українські організації журналістів стурбовані проблемами свободи слова і матеріального існування друкованих періодичних видань, а питання журналістської етики практично не стоять на порядку денному. В свою чергу в Польщі гостро дискутується питання щодо визначення етики в ЗМІ і способів її регулювання, проте існування двох організацій журналістів, що претендують на загальнонаціональний статус, не дозволяє інтегрувати професійні інтереси журналістського середовища і виробити прийнятні для всіх учасників інформаційного процесу правил гри.

Третій підрозділ “Система підготовки професіональних журналістських кадрів” завершує останній розділ дисертації. Розвиток мас-медіа в Польщі і Україні після 1989 року викликав гостру потребу в нових кадрах спеціалістів ЗМІ, що в свою чергу кардинально змінило всю систему навчання журналістів. Посттоталітарна журналістика повинна була переорієнтуватися на нові вимоги суспільного ладу. Головними орієнтирами сучасної журналістики автор вважає наступні: демократія і політичний плюралізм: навчання журналістів покликане знайомити з принципами і механізмами демократії, а також прищеплювати навички об'єктивного, ретельного і неупередженого представлення різних точок зору, різних інтересів і світоглядних орієнтацій; формування громадянського суспільства: розвиток поваги до громадянських прав, активізація участі громадян в суспільному житті; правова держава: вироблення критичного ставлення журналістів до реальності при повазі і дотриманні права; ринкова економіка: нові знання про принципи функціонування ринкової економіки, вироблення поведінки в умовах вільної конкуренції й індивідуального підприємництва; нові інформаційні технології: методи збору, переробки і передачі інформації за допомогою сучасних комп'ютерів і мереж, діджиталізація телебачення і радіомовлення; європейська інтеграція - орієнтація молодих журналістів на стандарти і системи цінностей, прийняті в країнах Європейського Союзу. Наведені орієнтири зумовлюють напрямки реформування журналістської освіти, зокрема, впливають на радикальну зміну навчальних програм.

У польській освітній системі до складу журналістики входять: історичні дисципліни (історія польської преси, історія світової преси), філологічні (теорія журналістських жанрів, мова журналістки), юридичні науки (право ЗМІ, системи преси, авторське право), психологічні (психологія пропаганди й інформації), соціологічні (соціологія журналістики, методи дослідження суспільної думки), економічні (теорія реклами, маркетинг). До того ж програми навчання журналістів останнім часом поповнили теорія інформації і паблік рілейшнз. При порівнянні програм навчання журналістів в обох країнах виявлено ідентичні підходи щодо напрямків і змісту навчання. Окрім того, аналізуючи системи освіти журналістів у Польщі й Україні, автор виокремив низку проблем, які мають іншу специфіку ніж інші сектори системи ЗМІ. В обох країнах значна кількість журналістів одержують роботу в ЗМІ без відповідного диплома - редактори, видавці перебуваючи в складних умовах ринку, не завжди усвідомлюють важливість журналістського освіти в сучасних умовах. Структура викладання в журналістських школах найчастіше залежить від їхніх кадрових і технічних можливостей, а також від ринку праці. Тому однією з головних проблем при підготовці журналістів у Польщі є брак кваліфікованих викладачів у цій області.

Далі розглянуто зростання кількості вищих учбових закладів, які провадять підготовку журналістів в Польщі та Україні, а також учбових місць за журналістськими спеціальностями. Інформаційна революція, викликана глобальною комп'ютеризацією, призводить до необхідності побудови системи постійного підвищення кваліфікації викладачів і журналістів. Як в Польщі, так і в Україні існує проблема бар'єра поколінь між викладачами і студентами. На це накладається той факт, що значна частина викладачів не має досвіду роботи в сучасних засобах масової інформації. Відносно низька зарплата викладача не може залучити високооплачуваних журналістів-практиків.

Порівнюючи обсяг і системи професійної підготовки журналістських кадрів у Польщі й Україні, слід зазначити значну різницю в кількості навчальних місць для журналістів і працівників ЗМІ, пропонованих ринком освіти цих країн. Потреба польського ринку преси в зв'язку з динамічним розвитком регіональної і локальної преси набагато випереджає можливості українського ринку мас-медіа. Відповідно, кількість навчальних місць на навчальний рік у центрах підготовки журналістів в Україні - 650-800, набагато нижче, ніж аналогічна кількість місць у Польщі - близько 2000 навчальних місць. При чому, дві третини майбутніх польських журналістів одержують свою освіти в недержавних навчальних закладах - в Україні не більше 25-35 %. Підсумовуючи, автор зазначає наявність спільних підходів і тенденцій до реформування освіти журналістів. В майбутньому цей фактор відіграватиме роль інтеграції інформаційних просторів Польщі і України в інформаційну систему Європи.

Висновки

В ході проведення комплексного дослідження систем преси Польщі і України було проаналізовано головні складові елементи, що формують національну систему друкованих ЗМІ. Порівняння ґенези розвитку і трансформації цих елементів в Польщі і Україні уможливило розв'язання комплексу поставлених в дисертаційній роботі наукових проблем і зробити такі висновки:

Запропонований автором методологічний підхід до вивчення основних елементів, які складають систему преси виявив, що основні показники, що визначають стан розвитку національної системи друкованих ЗМІ, значною мірою відповідають загальному стану розвитку всього суспільства. Динаміка розвитку і перебудова окремих структур ринку преси залежать від конкретних історико-культурного досвідів та історико-політичних умов. Взаємодія цих структур в середині системи залежить від нормативних і функціональних практик, успадкованих від попереднього політичного устрою, так і набутих і усталених в роки трансформації.

Наявність модерного законодавства, яке регулює діяльність друкованих ЗМІ в рамках держави є недостатнім чинником для вільного функціонування преси, оскільки на перше місце юридичних взаємовідносин виходить культура застосування юридичних інструментів між учасниками інформаційних відносин і наявність суспільного досвіду та відповідної правової практики.

Створене за останні 8 років нове інформаційне законодавство України, базоване на принципах демократії і ринкових відносин, не ліквідувало проблеми свободи слова, доступу до інформації і її вільного обігу. Натомість виявлені автором очевидна недосконалість польського права преси і його невідповідність сучасним інформаційним відносинам не завадили подоланню проблем, успадкованих польською пресою від комуністичного режиму. Більшість проблем, пов'язаних з вільним розвитком друкованих ЗМІ в Польщі та реальним наповненням поняття свобода слова були вирішені шляхом консенсусу учасників інформаційних відносин щодо нових “правил гри “ на інформаційному ринку. Це підтвердило гіпотезу автора про те, що функціонування суб'єктів діяльності друкованих ЗМІ набагато глибше закорінене в глибинні структури таких суспільних інститутів: правова культура і правова свідомість, політична культура і політична психологія.

Основні напрямки процесів розвитку національних систем преси в Польщі і Україні мають спільні орієнтири, які полягають в інформаційному обслуговуванні демократичного суспільства шляхом задоволення його інформаційних потреб суспільств через ринкові механізми. Темпи і характер трансформаційних явищ розвитку польської і української преси як суспільного інституту в Польщі і України мають різну динаміку. Детальний аналіз цих процесів окреслив проблемні точки і фактори впливу на рамкові умови вільного розвитку преси.

Відносини на рівні держава - преса - суспільство виявилися ключовими для розуміння нерівномірності розвитку тотожних елементів системи преси в обох країнах. Надзвичайне швидке роздержавлення (1989-1991 рр.) матеріальної складової системи преси в Польщі, що відбулося внаслідок послідовних політичних рішень нової політичної еліти створило передумови для наступних кроків реформування інформаційних відносин. У результаті цього вже на початковому етапі трансформації система преси в Польщі вийшла на рівень саморегуляції при забезпеченні рівних шансів на інформаційному ринку.

Українська система преси не змогла швидко подолати спадкові елементи старого режиму. Держава створила нове законодавство, проте відсутність чіткої ідеології роздержавлення суспільних інститутів і загальне визнання в українському суспільстві патерналістського підходу до функціонування системи масової інформації уповільнили темп емансипації преси. Вперше була розглянута і в результаті дослідження підтверджена теза про важливість формування прозорої ідеології розвитку преси, яку повинні визнати суб'єкти і об'єкти інформаційних відносин. Аналіз процесів становлення вільної преси в Україні виявив слабку позицію суспільного фактору. В тріаді держава - преса - суспільство останнє посідає роль пасивного спостерігача, що значно ускладнює позицію преси в діалогу з владою як головним регулятором інформаційних відносин. Незважаючи на комерційний характер функціонування друкованих ЗМІ, який, як довів автор був притаманний пресі також за комуністичного режиму, глибинні структурні принципи функціонування преси в Україні базуються на неспроможності преси працювати як самоокупні підприємства без підтримки політичних, державних та інших сторін. На порівняльному аналізі визначено, що факти постійного втручання держави в принципово саморегулятивний інформаційний ринок не дозволяють інвесторам фінансувати друковані видання.

Політичні аспекти функціонування преси, які характеризують практику безпосереднього використання преси як інструменту політичного впливу, виявили свою різну природу в різних національних системах преси. Економічна доцільність створення привабливого для читача інформаційного продукту в Польщі виключила існування масових політично заангажованих періодичних видань дослідження. Існування політичних уподобань та симпатій в польській пресі пояснюється також ринковим фактором, оскільки читацька аудиторія має в собі кілька сегментів, поділених переважно за ідеологічним принципом. Під час виборів окремі видання не приховують своїх партійних симпатій. Проте за своєю реальною функціональністю ця ідеологічна прив'язка польської щоденної періодики є вибором власної ринкової ніші в ідеологічному спектрі. Саме такий підхід виключив існування масових видань партійного характеру. Переважна більшість друкованих ЗМІ є приватними й налаштовані на здобуття комерційного зиску, що виключає існування в Польщі масових видань, фінансованих державою.

Розвиток української системи преси створив концепцію використання мас-медіа як інструмент безпосереднього політичного впливу. В дисертаційній роботі доведено, що можливості окремих видань і мас-медіальних холдингів щодо виконання необхідних для власника політичних завдань значно перебільшені.

Структура перерозподілу друкованих ЗМІ в Україні відповідає структурі влади і природі формування політичних та економічних рішень. Серед природних функцій друкованих ЗМІ, український політикум накладає ще низку специфічних, притаманних саме для України інформаційних завдань: PR (створення і зміцнення іміджу політиків), вплив на органи державної влади, аналітична робота, виконання функцій виборчого штабу на виборах.

Аналіз загального характеру структур другого рівня системи преси: ринок паперу, поліграфічна база, структури дистрибуції і передплати друкованих ЗМІ, засвідчив, що в обох країнах ці структури працюють на ринкових засадах. Головною відмінністю цієї частини національних систем преси є рівень залежності від зовнішніх факторів. В Польщі переважають фактори комерційної доцільності, в Україні є чинним адміністративний фактор, який впливає на систему згідно політичної доцільності.

Порівняння польського і українського і ринку преси за типологічними ознаками визначило кілька спільних тенденцій, а також зафіксувало суттєві відмінності. Ринок журналів як в Польщі, так і в Україні розвивається в напрямку заповнення тематичних ніш і опанування ринку спеціалізованої реклами. Сегмент журнальної продукції в означений період часу зазнав серйозних технологічних змін в Польщі і був створений майже “з нуля” в Україні. Кількісні характеристики журнального ринку (тираж, обсяг видання, кількість видань в одній ніші) Польщі значно переважають аналогічні показники журнального ринку в Україні. Обсяг коштів отриманих з продажу рекламної площі в польських журналах 100 разів переважає продаж обсяг залучення реклами до українських журнальних видань. Аналіз такої невідповідності засвідчив значне відставання українського споживацького ринку товарів і послуг. Привабливість польського ринку й прозорі умови для інвестування, значною мірою вплинули на розвиток ринку регіональної преси, на який протягом 1995-1999 прийшли великі за обсягом західні інвестиції. Українська регіональна преса не змогла реструктуруватися відповідно нових ринкових умов та інформаційних потреб регіонального читача. Як наслідок брак інвестицій, редукція кількості назв і тиражу.

Кардинальних змін у процесі трансформації зазнали основні складові професіональної діяльності журналіста. Відповідно вимогам часу в Польщі і Україні відбулися значні структурні зміни в освіті і підготовці журналістських кадрів. Кількість учбових закладів в обох країнах , що готують журналістів, виросла за означений період в 6 разів, а кількість учбових місць в 3-4 рази. Ця тенденція зросту зберігатиметься й надалі, оскільки зазнала радикальної зміни вартість інформації в інформаційному суспільстві, відповідна потреба в кваліфікованих спеціалістах. З огляду на універсалізацію підходів до журналістики, глобалізацію політичних, економічних явищ змінився якісний зміст навчальних програм польських та українських вищих учбових закладів, що готують журналістів. Напрацювання професійних навичок журналіста як центрального діючого суб'єкта системи преси набирає в сьогоднішніх умовах виключної ваги.

Розглянуті автором аспекти функціонування професійної етики журналіста посідають різне місце в національних системах преси Польщі і України. Журналістське середовище в Україні усвідомлює актуальність проблем професійної етики, проте артикуляція цих проблем ускладнена розв'язанням інших актуальних проблем, а саме - проблеми, пов'язані з свободою слова і економічної незалежності мас-медіа. В польській системі преси, де протягом періоду трансформації усталилися основні “правила гри” і вищезазначені проблеми функціонування ЗМІ були подолані, дискусія про регулювання норм журналістської етики має центральне місце.

Аналіз розвитку журналістських організацій, покликаних інтегрувати професійне середовище, підтвердив існування нереалізованих можливостей журналістських спілок і об'єднань щодо напрацювання загальних норм функціонування і регулювання питань професійної етики в інформаційному просторі.

Основні публікації

1. Цісак Войцех. Трансформація преси в Україні та Польщі в контексті суспільних змін (1989-1999): Монографія.-Київ: Центр вільної преси, 2000.- 219 с.

2. Цісак Войцех. Друковані ЗМІ України (1991-2000): між політикою і ринком // ЗМІ та становлення державності в Україні. Зб. наук. праць. Ужгород, - 2000, № 9 - С. 63-71.

3. Цісак Войцех. Газетний ринок як складова частина суспільної системи. Підсумки трансформації преси в Польщі (на прикладі щоденних газет) // Наукові записки: Інститут журналістики Київського нац. університету ім. Тараса Шевченка - К., 2000. - № 1. - С. 43-54.

4. Цісак Войцех. Етика ЗМІ і свобода преси в Україні на шляху демократизації// Публіцистика і політика. Зб. наук. праць. За заг. ред. проф. Шкляра В.І. - К., 2000. - С. 51-53.

5. Цісак Войцех. Журналістські організації України та Польщі: функціонування в умовах трансформації // Українська журналістика в контексті світової: Зб. наук. праць. Вип. 5 /За заг. ред. проф. Шкляра В.І. - К.: Центр вільної преси. 2001. - С. 61-72.

6. Цісак Войцех. Шкляр Володимир. Модернізація суспільства і мас-медіа // Події та роздуми. - 2000. - 3/ХІ. - С. 10-11.

7. Цісак Войцех. Національна Рада з питань телебачення і радіомовлення в політичній системі Польщі// Українське журналістикознавство. - 2000. - № 1. - С. 51-57.

8. Цісак Войцех. Права і обов'язки журналістів в світлі польського закону “Закон про пресу”// Українська журналістика в контексті світової: Зб. наук. праць. Вип. 3/За заг. ред. проф. Шкляра В.І. - К.: Центр вільної преси. 1999. - С. 60-67.

9. Цісак Войцех. Преса в Інтернеті - Інтернеті в пресі: актуальні проблеми інформаційного суспільства // Матеріали науково-практичної конференції: “Національна журналістика і європейський вибір України”, Львів .- 2000. № 5 - С. 54-61.

10. Цісак Войцех. Преса і влада Польщі на шляху нормалізації взаємовідносин // Публіцистика і політика. Зб. наук. праць. За заг. ред. проф. Шкляра В.І. - К., 2001. - С. 44-52.

11. Цісак Войцех. Преса Польщі і України: спільність проблем інформаційно-політичної взаємодії // Пам'ять століть. - 1999. № 6. - С. 81-84.

12. Цісак Войцех. Проблеми інтеграції інформаційних просторів Польщі і України залишаються// Журналіст України. - 2000. № 2 - С.3.

13. Цісак Войцех. Трансформація системи преси в Україні та Польщі (чинники розвитку ринку друкованих ЗМІ)// Українська журналістика в контексті світової: Зб. наук. праць. Вип. 4 /За заг. ред. проф. Шкляра В.І. - К.: Центр вільної преси. 2000. - С. 38-42.

14. Cisak Wojciech. Etyka dziennikarska: w przededniu rozszerzenia Unii Europejskiej: teoria i praktyka funkcjonowania zjawiska w krajach Europy Њrodkowo-Wschodniej // Standardy europejskie a polskie realia. Droga Polski do Unii Europejskiej. Praca zbiorowa pod red. T.Wallasa, Poznan - 2000. - S. 56.

15. Cisak Wojciech. Podstawy ustroju konstytucyjnego wspуіczesnej ukrainy // Transformacja systemowa.Sukcesy i zahroїenia. Pod red. A. Stelmacha, Poznaс, 2000. - S. 71-80.

16. Cisak Wojciech. Recenzja (Janusz Adamowski, Rosyjskie media i dziennikarstwo czasуw przeіomu (1985-1997) // Przegl№d Politologiczny, - nr 3-4. - 1998 S. 240-242.

17. Cisak Wojciech. Recenzja (Olena Kuznecowa. Їurnalistka etyka ta etyket: osnowy teoriji, metodyky doslidїennia transformaciji nezaleїnych wydaс Ukrajiny, rehuliuwannia moralnych poruszeс. Lviv.: 1998, - 412 s.).

18. Cisak Wojciech. Recenzja (Orest Krasiwski. Wostocznaja Galicyja i Polsza w 1918-1923gg. Problemy wzaimootnoszenij) // Przegl№d Politologiczny, - nr 1-2. - 1999, S. 175-177.

19. Cisak Wojciech. Recenzja (Sonczyk Wiesіaw. Media w Polsce. Zarys problematyki. Warszwa, 1999. - 156 s.) // Przegl№d Politologiczny, - nr 3-4 - 1999, S. 107-114.

20. Cisak Wojciech.Tradycje ukraiсskiego dziennikarstwa // Przegl№d Politologiczny, - nr 1-2. - 1999, S. 107-114.

21. Cisak Wojciech. Transformacja ukraiсskiego rynku prasy w kontekњcie zmian spoіecznych // Przegl№d Politologiczny.- nr 3-4, 2000.- S. 85-93.

Размещено на Allbest.ru