Аналіз місцевої преси

То чому ж, не зважаючи на виділення грошової допомоги з боку держави, комунальні видання знаходяться на такому, на мій погляд, низькому рівні? Відповідь дуже проста і має кілька пунктів.

По-перше, специфікою районних газет є те, що основні кошти вона отримує за рахунок передплати, оскільки роздрібний продаж, особливо у сільській місцевості, не є поширеним явищем.

По друге, суттєвим джерелом фінансування будь-якої газети є реклама та оголошення. Але у комунальних виданнях є свої особливості. Найбільші надходження районної газети отримують від друку привітань та некрологів, а от звичайна реклама не є поширеною. І на це є декілька причин. Для великої фірми двохтисячні наклади районних газет не є цікавими і це зрозуміло. А от ситуація з малим бізнесом, який, здавалося б, має орієнтуватися на місцевого споживача не зрозуміла. Чомусь власники малих підприємств вважають це марним вкладанням коштів.

По-третє, чимало видань, які видаються місцевими радами, мають мало спільного із журналістикою та газетним бізнесом. Окремою проблемою є кваліфікація самих творчих колективів «районом» та їхніх редакторів.

Все ж головною проблемою комунальних газет є малі тиражі, які не дозволяють залучити серйозних рекламодавців. Однак, центр досліджень регіональної політики бачить вихід в створенні окремого інформаційно-рекламного проекту, у який об'єдналося б 10-15 районних газет. У сумі це може дати наклад 30 тисяч примірників, з яким вже можна розмовляти з серйозними рекламодавцями.

Як зазначалося вище, після розпаду Радянського Союзу Україні залишилося в спадок не погана система теле і радіомовлення: три гіганти українського телебачення УТ-1 (НТКУ), УТ-2 («Студія 1+1»), УТ-3 («Інтер»), а також розгалужена система проводового радіо. Протягом першої половини 90-х саме ці організації домінували як в українському, так і в сумському медіа-просторі.

На середину 90-х ліцензію на трансляцію своїх передач отримали вже 24 телерадіокомпанії, з них 10 - на трансляцію телевізійних передач, стільки ж - проводового радіомовлення і 4 - ефірного. З них 3 телекомпанії і 10 радіорганізацій засновано державними органами, інші різними підприємствами та приватними особами.

Кількість теле і радіорганізацій постійно збільшується. За даними 2006 року в Сумській області 43 телерадіоорганізації мають ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. В 16 районах і містах засновниками місцевого радіо (як проводового так і ефірного), а в Шостці і студії телебачення «Акцент» є органи виконавчої влади і місцевого самоврядування. Інші організації засновані підприємствами, організаціями, комерційними структурами, приватними особами.

У 13 містах і районах області створене кабельне телебачення, працюють 23 оператори. Найменше 8 каналів ретранслюється в кабельній мережі с. Рогинці Роменського району. Найбільше, 81 канал в місці Охтирка. Недержавні радіокомпанії працюють у Сумах, Конотопі, Охтирці та Шостці. Обсяги мовлення зазначених студій від 2,5 до 6 годин на добу. Ефірно-кабельне телебачення, яке ще називають «телеселе», є в містах Глухів, Охтирка, Ромни, Кролевецькому, Липоводолинському, Охтирському, Путивльському та Роменському районах. Сумським обласним радіотелевізійним передавальним центром обслуговується 34 телевізійні та радіомовні передавачі: 24 - належать цьому ж центру, по три - ТРК «Від ікон» і ICTV, два - СТБ. Радіус покриття більшості передавачів від 9 до 78 кілометрів [1, 6].

Сьогодні, питання реформування телебачення і радіо залишається актуальним. Плюралізм думок і поглядів при висвітленні подій в області відновлено, але це залишається чи не єдиним позитивним для мас-медіа в регіоні. Очевидно, що зміна ситуації в сфері електронних ЗМІ саме з допомогою законодавчих інструментів потребує скрупульозного підходу і часу, але не проглядається навіть серйозних спроб розпочати системне реформування. Першим кроком до цього можна назвати підписання угоди між СОДТРК, обласною державною адміністрацією та обласною радою. Передвісником підписання Угоди стала програма Засад Редакційної політики, яку трудовий колектив ТРК прийняв на загальних зборах. До речі, СОДРК розробила таку програму однією з перших серед. Її пріоритетами є саме журналістські стандарти: оперативність подачі, достовірність, збалансованість і повнота інформації, неодмінно - відокремлення фактів від авторських коментарів та будь-які оцінки. Також журналісти будуть відмовлятися від шокуючи, шкідливих для суспільної моралі матеріалів, незаконних методів збирання та оприлюднення інформації, плагіату, хабарів, дискримінації будь-якого за будь-якими ознаками, відстоювати конфіденційність джерела інформації.

Нарис на сторінках регіональної преси

Ця робота присвячена дослідженню функціонування жанру нарису на сторінках газет Сумщини. Вітчизняні журналістикознавців наголошують на важливості, значущості жанру. І. Михайлин, наприклад, упевнений: «Нарис - центральний жанр публіцистики» [5, 221]. Саме тому без вивчення особливостей, специфіки жанру не лише у загальнодержавних, а й регіональних виданнях, не можна скласти повну картину жанрового розмаїття на їх сторінках. Для характеристики загального рівня періодичного видання маємо звертати увагу на використання не лише інформаційних, аналітичних, але й художньо-публіцистичних жанрів, найрозповсюдженішим з яких є нарис. Багато хто з сучасних дослідників не оминають це питання, зокрема В. Здоровега, І. Михайлин, В. Галич, М. Воронова, З. Вайшенберг.

Об'єктом нашого дослідження стали публікації у жанрі нарису на шпальтах друкованих видань області. Досліджуваний предмет - номери Сумської районної газети «Вперед», обласної газети Сумщина, газет Тростянецького та Лебединського районів «Круглий двір» та «Життя Лебединщини» за перше півріччя 2007 року. Мета нашої роботи - на прикладі вищезазначених газет за вказаний період визначати, чи відповідають опубліковані у них нариси загальноприйнятим критеріям, який відсоток із них можна вважати якісними повноцінними нарисами, які внутрішньо жанрові різновиди є найбільш поширеним, яких змін і трансформацій зазнає жанр на шпальтах регіональної преси.

Для виконання поставленої мети ми насамперед надаємо найбільш поширені визначення жанру. Адже визначення, як зазначає М. Воронова, - це та система ознак і характеристик явища, яка повинна охоплювати всю його суть і всі види, аби жодна найдрібніша частка не залишилася поза увагою [3, 145].

Варто зазначити, що вітчизняні та закордонні дослідники жанр нарису визначають по-різному. Так, Вальтер фон Ла Рош вважає, що нарис - це особливо розлогий репортаж [2, 132], який дозволяє «ґрунтовно дослідити тему, долучивши всі можливі думки, результати досліджень та статистичні матеріали» [2, 132].

Звернімося до думки З. Вайшенберга: «Нарис - це жанр, не призначений для висловлення думки, але й не суто інформаційний [1, 161]. Журналістикознавець велику увагу приділяє деталям у нарисі: «Актуальні процеси можуть зображуватись у нарисі і через, на перший погляд, другорядні аспекти, що дозволяє досягти специфічного кута зору. Спостереження та окремі інформації створюють додаткові мотиви, а головна тема не мусить бути на першому плані» [1, 164]. Говорячи про типи нарисів, називає інформаційні (інформація «пом'якшується» способом зображення), супровідні (кореспонденції, що виступають як доповнення інформації), нариси-репортажі (близькі до дійсності та автентичні описи, які мають «ілюструвати» подію), тематичні нариси [1, 165].

Для вітчизняних науковців нарис - це, безсумнівно, художньо-публіцистичний жанр, який, звичайно, передбачає інформаційне начало, але й велику роль домислу, вимислу: «Головна особливість нарису - широке використання елементів художнього мислення: створення портретів героїв (причому не лише зовнішніх, а й психологічних), зображення їх у дії, за допомогою мовної характеристики, використання вимислу й домислу, зображення пейзажів, інтер'єрів, екстер'єрів, наведення красномовних деталей, подробиць. Автор створює сюжет, розбудовує публіцистичний конфлікт, вдається до психологічного аналізу» [5, 221]. І. Михайлин має інший підхід і до визначення типів нарис (не за методом відображення, як у попереднього науковця, а за предметом відображення: портретний, проблемний, подорожній, науково-популярний).

Аналогічне визначення знаходимо у М. Воронової: «Нарис - це самостійний жанр публіцистики, в якому на документальній основі досліджуються важливі суспільно-політичні факти, явища, розкриваються події, в центрі яких є зображення людини. Важливим для нарису є художнє бачення автора, тобто домисел навколо героя і кружляння фантазії навколо життєвої ситуації» [3, 145].

«Нарис ґрунтується на конкретних фактах, досліджує їх, містить елементи публіцистики, які тісно поєднуються із засобами художнього, образного живопису» [4, 44].

Таким чином, нарисом ми вважатимемо розповідь про людину, проблему, ситуацію, подорож, яка передбачає і документальну точність, і образність, елемент авторського бачення, домислу. Ми вважаємо, що таким є шість публікацій у газеті «Вперед» (за окреслений період), п'ять - у газеті «Життя Лебединщини», дві - «У круглому дворі», дві - у «Сумщині». Переважають портретні нариси (із 15 - 7, а якщо невеликими, але нарисами, вважати портретні замальовки - то 9). Такі матеріали присвячені відомим чи маловідомим, але чимось визначим землякам. Рубрики, під якими з'являються портретні нариси говорять самі за себе: «Життя наших дітей», «Штрихи до портрета», «Обличчя земляків», «Жіноче обличчя села», «Портрети земляків» («Вперед»); «Сучасниця», «Слово про вчителя, ветерана, журналіста» («Життя Лебединщини»); «Житейська історія» («Сумщина»).

Слід відзначити широку варіативність жанру портретного нарису в районній періодиці. Серед них зустрічаються повноцінні нариси, і за розміром, і за глибиною розкриття характеру, психологію, життєвих принципів головного героя, невеличкі портретні замальовки, які іноді просто окреслюють основні віхи життя людини, схожі на суху біографію. Так, варто зупинитися на публікації Марії Кулішенко «Душею завжди молодий» («Життя Лебединщини» від 23 червня 2007 року). На нашу думку, це справжній, класичний приклад портретного нарису. Він присвячений відомому журналісту, поету, письменнику, ветерану, заслуженій людині, яка довгий час працювала у газеті, - Володимиру П'янкову. Авторові вдається не лише познайомити читача з складним, багатогранним життям ювіляра (матеріал присвячено дев'яностому дню народження заслуженого журналіста), а й розкрити характер цієї непересічної людини, її моральні цінності та орієнтири. Власні спогади автора роблять розповідь більш інтимізованою, відвертою, довірливою. Інший приклад повноцінного нарису - матеріал Тетяни Бабинець «Я абсолютно щаслива людина» («Сумщина» від 11 січня 2007 року). Героїня нарису - дівчина, яка не може пересуватися без допомоги інвалідного візка. Але, незважаючи на це, отримала вищу освіту, створила сім'ю, народила дитину, мріє стати відомим кутюр'є. Нехай це не герой, який відзначився у баталіях, не визначний учений, але людина, яка варта того, щоб про неї писали, що її приклад викликав бажання жити. Вдалим портретним нарисом, на нашу думку, також можна вважати матеріал Наталії Сенько «За хліб з маслом» («Вперед» від 3 лютого 2007 року), присвячений колишньому очільникові Сумського району Володимиру Коломійцю. З нього дізнаємось не лише про життєвий шлях, риси характеру, необхідні для справжнього лідера, якими й володіє герой (вони розкриваються у знакових ситуаціях, які пригадуються авторові), а також про сьогоднішню його активну роботу, невичерпну енергію, нові ідеї.

Важко назвати нарисом публікацію Ігоря Дужого «Разом з громадою і для неї («Вперед» від 14 лютого 2007 року). Це лише коротка розповідь про секретаря селищної ради, її професіоналізм, особисту долю. Для районних засобів масової інформації саме такі матеріали здебільшого і характерні. На їх сторінках з'являються імена людей, які живуть поряд, які справді заслуговують на увагу, роблять свою, нехай маленьку, справу, але якісно. Такі публікації повинні з'являтись, але у більш досконалій формі того ж нарису, а не короткої біографічної довідки.

На сторінках районних газет також часто з'являються портретні замальовки невеликого обсягу, вони ніби вихоплюють головного героя з повсякденного життя, з виру подій і невідкладних справ, ніби зупиняють час саме на тому моменті, який для самого героя є важливим, який може розкрити особливості характеру та світогляду, який краще за довгу розповідь зможе розказати про людину. Такою є публікація «Рушники мої, рушники» («Вперед» від 7 березня 2007 року). Героїня саме вишиває рушник на весілля для онука, вкладає у нього всю свою любов. Не помічаємо тут жодних описів зовнішності, лише «тиху лагідність вихлюпують очі Ніни Григорівни». І цим усе сказано. Так само у кількох десятках рядків журналістського твору «Не сумуй, Семенівно» («Життя Лебединщини» від 7 лютого 2007 року) - уся трагічність ситуації: старенькій довелося доживати віку в чужій хаті, бо у неї немає дітей, її нікому доглянути. Про життя бабусі дізнаємося лише кілька фактів, але найважливіших. Образ одинокої старенької стає ще й обличчям проблеми самотності. Таким чином, невеликого обсягу замальовка стає ще й проблемною.

Якщо говорити про нарис проблемний, то у газетах за означений період ми не помітили проблемних нарисів, лише невеличкі проблемні замальовки, які ніби штрихами «накидають», окреслюють проблему, журналіст ділиться своїми переживаннями і враженнями з того чи іншого приводу. Такими є матеріали надії Баранюк «Село неначе Погоріло» («Круглий двір», №9, 2007 рік), В. Тертичного «Погладь мене, тату» («Життя Лебединщини» від 17 січня 2007 року). Окреслена проблема останнього - діти, що ростуть без матерів, котрі виїжджають працювати за кордон.

Мемуарні і подорожні нариси на сторінках районної преси зустрічаються набагато рідше. Мемуарні нариси, як правило, з'являються напередодні Дня перемоги, у травневих випусках газет («Таємниця командирської планшетки», «Життя Лебединщини» від 9 травня 2007 року), а також присвячується ювілеям, важливим датам, важливим навіть для однієї людини, а не всієї країни («Стара світлина», «Вперед» від 6 січня 2007 року). Знайшовся і приклад подорожнього нарису - «Буковинський триптих» («Сумщина», автор - Олександр Вертіль).

Таким чином, розглянувши публікації у жанрі нарису в районних та обласних газетах Сумщини, можемо стверджувати, що нарис посідає досить значне місце на їх сторінках. Нарис живе, розвивається, модифікується, відбувається контамінація жанрів, жанрових різновидів нарису. Найчастіше, як ми уже зазначали, зустрічаються портретні нариси, але не у їх звичній, «академічній» формі, а у вигляді невеликих замальовок із життя героїв. Такі матеріали мають право на існування, але вони не повинні перетворюватися на сухий виклад подій за датами. Героями портретних нарисів найчастіше стають відомі земляки, авторитетні в районах люди, прості, маленькі люди: вчителі, лікарі, бригадири, доярки. В цьому і полягає специфіка районних газет. Нариси в районках допомагають помітити людей, які живуть поряд, але приносять більше користі, ніж розрекламовані постаті сучасних кумирів, чиї обличчя так часто з'являються на сторінках загальноукраїнських ЗМІ. Проблемні нариси також набувають форми невеликих замальовок. А це уже можна назвати недоліком районної преси, адже проблема потребує широко розкриття, обговорення, аналізу, але не ескізності.

Журналістське розслідування на сторінках місцевої преси

Французька система журналістських жанрів розрізняє інформаційні та публіцистичні жанри. Розслідування вважається інформаційним жанром, оскільки його провідне завдання - дати максимально об'єктивне роз'яснення події або явища. Авторське бачення подій має підпорядковану, вторинну роль.

Основне повідомлення в розслідуванні має відповідати на п'ять запитань:

Хто? Що зробив? Де? Коли? В який спосіб? (або Чому?)

Основне повідомлення завжди ставиться на початку тексту. Але для розслідування воно містить висновок всієї проведеної роботи. Оскільки розслідування здебільшого великим за обсягом і традиційно мають складне графічне оформлення, основне повідомлення в них часто розміщене у врізі.

Провідний метод роботи над розслідуванням - не шукати підтвердження чи спростування того, що видається очевидною причиною подій. Як правило, складні явища не мають дуже простих пояснень, помітних неозброєним оком. Тому завдання журналіста - знайти справді нову, ще невідому інформацію, яка змушує побачити ситуацію під новим кутом зору.

При роботі над розслідуванням необхідно використовувати якомога більшу кількість джерел інформації: від людей до різноманітних документів. Чим більше точок зору буде подано і чим краще інформація буде перевірена, тим краще і для матеріалу, і для самого журналіста.

Журналістське розслідування - суміш майже всіх інформаційних жанрів.

Елементи репортажу методом прямого свідчення надають цінності розслідуванню, переконують читача, що журналіст насправді відвідав місце події й має право на власну її трактову.

Елементи інтерв'ю також надзвичайно важливі та бажані в тексті. Це мають бути недовгі цитати або навіть обмін репліками, які підтверджують загальну аргументацію тексту, додають важливих деталей.

Якщо розслідування стосується діяльності певної особи або групи людей, не зайве вміщувати портретні замальовки. Вони розмаїтять текст і, якщо добре виписані, сприяють його загальній читабельності.

Як і всі інші журналістські матеріали, розслідування має бути лаконічним і змістовним. Головною помилкою є прагнення переповісти всі деталі розслідування, усі ходи й виходи, всі нюанси. Журналіст зобов'язаний робити вибір, повинен щось залишати, а щось прибирати. Взагалі, писати означає вибирати. Краще сказати мало, але чітко, ніж нічого не сказати, викладаючи безліч роздумів, вагань, тез і антитез.

Готуючи матеріал, автор має визначити цікаві моменти, які не увійдуть до головної оповіді, але можуть стати основною для виразів, здатних привернути увагу до головного матеріалу. Найчастіше до такого виду інформації відносять різноманітні графіки, таблиці, статистичні дані, малюнки, фотографії, історичні довідки. Якщо ці врізи подають просту, але цікаву інформацію, читач, якого не цікавить тема вашого головного розслідування, може звернути на нього увагу після прочитання врізів.

Розбивка матеріалу часом підштовхує до висновку, що не все варто публікувати в одній подачі. Це може пояснюватися небажанням змішувати різні кути в межах однієї подачі або прагнення заінтригувати читача.

Українська преса останнім часом все частіше вдається до журналістського розслідування, але історія його в сучасній періодиці не така довга, як хотілося б. Тому і якість матеріалів залишає чекати кращого. У регіональній пресі цей жанр майже взагалі відсутній. Саме тому це питання потребує ретельного вивчення.

Предметом нашого дослідження стали сумські міські газети «Ваш шанс» та «Панорама». Були вивчені випуски за 2007 рік. У другому півріччі обидві газети проводили розслідування і темою обох була корупція у Сумській лікарні №5. Не зважаючи на спільну тему, матеріали в обох газетах мають суттєві відмінності. Проведемо їх порівняльний аналіз.

Розслідування у «Вашому шансі» починається з листа до редакції однієї із співробітниць самої лікарні, в якому вона говорить про свавілля головного лікаря. «Панорама» ж розпочинається історією пенсіонерки, яка відносить у лікарню ледь не всі свої гроші. Кожен з поданих початків є вдалим, адже наближає матеріали до читача. Відмінним є те, що «Панорама» проводить власне розслідування і наводить різні історії пацієнтів як приклад, як ілюстрацію до своїх матеріалів, тоді як «Ваш шанс» бере листи від невдоволених пацієнтів за основу свого розслідування. Навряд чи можна говорити про правильність чи хибність кожного з методів - вони обидва мають право на існування.

Варто сказати про час, протягом якого проводиться розслідування. У «Панорами» вся оповідь розбита на три частини і вміщена у три номери, що виходили один за одним. Це є вдалим ходом, адже читач слідкуватиме за публікаціями і його увага не втратиться. Розслідування «Вашого шансу» починається в кінці серпня і закінчується аж в кінці жовтня. Розтягнувши оповідь на такий довгий час, автор ризикує бути не почутим. Навіть якщо перший матеріал зацікавить читача, він може покинути слідкувати за серією, адже інформація подається нерегулярно.

Щодо графічного оформлення матеріалів, то «Панорама» використовує не тільки фотографії «з місця події», але й різноманітні графіки, малюнки та виділення. Натомість редакція «Вашого шансу» обмежилась лише зображеннями будівлі лікарні, щоправда в різних ракурсах.

Журналіст «Панорами» використала елементи репортажу та інтерв'ю у своєму матеріалі: вона подала коментарі пацієнтів, взяті саме в лікарні. Ці коментарі вдало підкреслюють подані поряд фотографії. Основою ж для матеріалів у «Вашому шансі» є лише листи до редакції.

«Панорама» подає коментар щодо всіх основних лікарняних закладів міста. Це дещо «розпорушує» структуру всього матеріалу, а відтак і увагу читачів. Можливо, було б доцільно зробити тематичну розбивку матеріалу, а не просто подати три частини.

Розглянувши лише деякі аспекти запропонованих матеріалів, можна зробити висновок, що жанр журналістського розслідування в нашій періодиці знаходиться лише на стадії свого становлення.

ЗМІ і влада: діалог чи протистояння

Актуальність теми: Тема влади на сторінках ЗМІ розвинена дуже широко. Вона є провідною у виданнях, як приватних, так і державних. Ставлення політиків до журналістів неоднозначне. Саме тому ці питання в центрі уваги таких вчених як М. Литвинова, І. Гузиря, В. Шкляр та ін.

Мета нашої статті: на прикладі газет «Панорама» та «Суми і сумчани» з 1999 по 2004 року (вибіркові матеріали) описати відносини ЗМІ і влади.

Об'єктом дослідження є регіональна періодична сучасна преса.

Предмет: вибрані матеріали, в яких, на нашу думку, найповніше розвиваються діалог або протистояння засобів масової інформації і влади.

«Однозначного визначення дефініції влада немає, що пояснюється складністю та неоднозначністю її тлумачень» [5, 158].

Політологічний енциклопедичний словник-довідник визначає владу як «здатність і можливість здійснювати свою волю, чинити вирішальний вплив на діяльність, поведінку людей за допомогою певних засобів, зокрема авторитету, права, насильства» [6, 87, 88]. Інші вчені дотримуються такої точки зору: «влада - багатогранне суспільно-політичне і правове поняття. Існують різноманітні його визначення: 1) відносини між людьми, коли одні командують, а інші підкоряються; 2) здатність досягати поставленої мети; 3) спроможність соціально-політичної системи забезпечувати виконання прийнятих нею рішень; 4) спосіб самоорганізації людської спільноти, заснованої на розподілі функцій управління і виконання; 5) можливість і здатність проводити свою волю» [9, 489-490].

У своїй статті ми використовуватимемо поняття державна влада - «спеціально організована система державних органів, організацій та установ створена для управління всіма сферами суспільного життя» [5, 159]. Вона поділяється на законодавчу, виконавчу й судову.

«Журналісти виступають як посередники між політикою і суспільством» [3, 26]. Тому в більшості ЗМІ політична тема є якщо не домінуючою, то дуже важливою. Одні журналісти критикують владу, інші є «служанками політичної системи» [2, 16], треті просто подають факти, не коментуючи. Яка ж із позицій є правильною? Кодекс етики українського журналіста проголошує: «Служіння інтересам влади, а не суспільства, є порушенням етики журналіста» [7, 59].

Розглянемо відносини ЗМІ та влади на шпальтах сумських видань приватної газети «Панорама» та органу міської ради «Суми і сумчани». Нами було відібрано по 36 матеріалів за період з 1999 по 2004 рік.

Спочатку спробуємо показати діалог у відносинах ЗМІ - влада. Він виражається у спілкуванні політиків з пресою, у присутності журналістів на апаратних нарадах, проведені політиками брифінгів, прес-конференцій тощо.

«Депутаты горсовета, заседавшие 24 февраля, приняли 38 решений. Жаркие дебаты развернулись по проблемам подростковой преступности и повышения тарифов на горячую воду» (Алла Гулая «Народ в состоянии погубить себя сам» // Панорама. - 1999. - №10. - 5-11 марта, - С.2).

«24 лютого відбулася ІV сесія Сумської міської ради ХХІІІ скликання, на розгляд якої внесено понад 40 питань. ...Тривалим і напруженим було обговорення інформації В.Б. Лаврика про підсумки діяльності тимчасової комісії, що займалася докладним вивченням обґрунтованості прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення від 15.09.98р. за №421 «Про тарифи на теплову енергію, водопостачання» (Тетяна Титаренко «Сесія міської ради» // Суми і сумчани. - 1999. - №9(18). - 4 березня. - С.1).

Інтерв'ю з політиками на сторінках газет теж зустрічається досить часто: у «Панорамі» під рубриками: «Точка зрения», «Лидер», а на шпальтах «Суми і сумчани» - «Депутатська орбіта», «Імідж влади», «Особливість», «Актуальне інтерв'ю», «Самоврядування».

Але подача матеріалів про владу різна в цих виданнях. У «Панорамі» вони є іронічними («Іронія» - іносказання, яке виражає насмішку або лукавство» [4, 74], а нерідко й саркастичними («Сарказм» - зла й уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії» [4, 84]. Мабуть, у цьому й проявляється протистояння у моделі «ЗМІ і влада». «В общем сессия прошла тихо. Депутаты не подрались и не поругались, вероятно, проявляя тем самым уважение к председателю. Из фотографии, сделанной нами в зале заседания видно как народные избиратили болеют душой за людей» ( на фото: депутати сплять на сесії і підписано «Сессия облсовета в самом разгаре») (Анна Гулая «Бюджет, выстраданый и напряженный» // Панорама. - 1999. - №10. - 5-11 марта. - С.2)

Такі ж думки нерідко зустрічаються і в «Подвальчике редактора», автор якого головний редактор «Панорами» Євгеній Положій. Влада ставиться до цієї газети неоднозначно. То хвалить, то на апаратні наради не пускають. «На день журналиста…первыми поздравляли сумские власти. Хвалили «Панораму» и другие независимые издания…» (Евгений Положий «Игра в классики» // Панорама. - 2002. - №24. - 12-19 июня. - С.А5) «Журналистов газет «Ваш шанс», «Данкор» и «Панорама» не пустили на аппаратное совещание в мерии» (Инна Стасова «Код допуска» // Панорама. - 2002. - №24. - 16-23 июля. - С.А2).

Зовсім інший характер публікації газети «Суми і сумчани». Це видання міської ради, то ж чимало місця відведено висвітленню її роботи. Наприклад, під рубрикою «Офіціоз» друкується повністю рішення з сесії.

Якщо «Панорама» критикує владу то вищезазначене видання робить компліменти депутатам у рубриці «Депутатська орбіта». «У депутатському корпусі міської ради Валерій Олексійович Журба вигідно вирізняється професіоналізмом, державним мисленням, глибоким баченням проблем, об'єктивністю у їх вирішенні» (Ігор Бондаренко 2Валерій Журба: «Мій головний критерій - працювати на професійному рівні» // Суми і сумчани. - 1999. - №16(25). - 22 квітня. - С.3).

То як можна визначити на яких засадах співпрацюють «Суми і сумчани» та міська влада. Це діалог чи служіння ЗМІ політичним структурам. Про це на сторінках видання висловлювалися самі представники влади - депутати. Думки розділялися: «Якщо ми не будемо мати власної газети, ТРК, на кого ж ми зможемо покластися? Хіба ми зможемо покластися на комерційні ЗМІ? Рекламувати себе в них, наймати когось... Хто нас назве у такому випадку владою?» - такою є думка Олександра Ткаченка.

«Не сможет газета освещать объективно до тех пор, пока она будет выявлять чью-то волю», - має протилежний погляд Борис Рондель (Зінаїда Ралійська «Сесія міської ради у два етапи» // Суми і сумчани. - 2002. - 344 (209). - 31 жовтня. - С 1, 3).

В ідеалі «Журналістика дбає про суспільний інтерес до політичних питань і тому є важливим елементом демократії» [3, 26]. А ключ до демократії - вільні вибори. «Влада народу» залежить від поінформованого вибору, саме тому роль ЗМІ у висвітленні виборів є такою важливою» [3, 27].

Редактор «Панорами» в інтерв'ю на сторінках видання наголосив: «Когда меня спрашивали: «Вы за кого?» - я отвечал: «Мы не «за кого», мы «за сколько». Вот наши расценки на рекламу». (Евгений Кузьменко «Особенности размещения политической рекламы» // Панорама. - 2002. - №24. - 10-17 апреля. - С.А6).

У газеті є «оди» політиками, але всюди стоїть значок R або PR.

Натомість у виданні «Суми і сумчани» трапляється відверта агітація, без вказівки, що це реклама. Наприклад, «Звернення асамблеї» блоку політичних партій «Наш вибір - Леонід Кучма до виборців України».

Висновки: Не завжди стосунки ЗМІ і влади існують на умовах діалогу. Розглянувши матеріали приватного й державного (комунального видань), можна зробити висновок, що ні «Панорама», ні «Суми й сумчани» не є в цьому плані досконалими виданнями. Перша з газет інколи шукає скандали, своєю іронією приваблює читача. Оскільки журналістика для цієї редакції - бізнес. Інша газета служить, але частіше, мабуть, владі, ніж суспільству. Ідеальний варіант, на нашу думку, золота середина. «Журналісти повинні усвідомити свою роль - роль посередника між владою і суспільством. Роль душоприкажчика, котрий не має права бути лакеєм» [2, 54].

Аналітичні жанри на сторінках районної газети

Розпочати нашу роботу хотілося б з визначення головного поняття нашої наукової розвідки - це «аналітичні жанри». Є досить багато визначень цього поняття. Найбільш вдале визначення, на мою думку, дає провідний вчений журналістикознавства Здоровега В.: «аналітичні жанри - це жанри, завданням яких є не просто повідомити про щось, а проаналізувати явище, сукупність фактів, суспільні процеси, поставити ту чи іншу підказану життям проблему» [1, с.158]. Співставивши декілька визначень вчених журналістики щодо цього поняття, я зробила для себе такий висновок, аналітичні жанри - це жанри, що на підставі розгляду та зіставлення значної групи фактів чи ситуацій ґрунтовно й глибоко, з науковою точністю трактують, осмислюють й теоретично узагальнюють проблеми соціальної дійсності, Містять в собі, навіть, прогнозування того чи іншого явища.

Аналітичні жанри мають свої родові ознаки, які допомагають нам розрізнити їх у потоці різноманітних матеріалів. Ось основні особливості аналітичних жанрів, що виділяє вчений журналістикознавства Михайлин І.Л.:

встановлення журналістом однотипності фактів і явищ і об'єднання їх в логічний ряд;

узагальнення їх, співставлення з іншими, встановлення зв'язку між ними;

оцінка ситуації і явища;

постановка проблеми і виявлення всіх її аспектів;

висловлення пропозиції про своє бачення розв'язання проблеми [3, с.219-220].

А які ж саме жанри відносять до аналітичних? Українські вчені журналістики - Здоровега В., Кузнєцова О. та Михайлин І. Говорять про такі аналітичні жанри як, кореспонденція, стаття, коментар, рецензія, огляд, лист, журналістське розслідування. Російський вчений Тертичний О.О. також виділяє жанри, породжені сучасністю: сповідь, версія, прогноз, моніторинг, рейтинг, аналітичне опитування, експеримент та ін. Я вважаю, що найпоширенішими аналітичними жанрами, які можна зустріти на сторінках газет є стаття, рецензія, лист, огляд. Саме ці жанри використовують більшість журналістів.

Районна газета дещо відрізняється від інших своєю специфікою і має свої особливі ознаки, які і виділяють її серед міських газет, приватних тощо. На прикладі районної газети «Вісті Роменщини» розглянемо основні аналітичні жанри, що зустрічаються в районних газетах, проаналізуємо чи дотримуються журналісти родових ознак аналітичних жанрів та основних, притаманних тому чи іншому жанру, особливостей.

Дослідивши номери районної газети «Вісті Роменщини», спершу хотілося б відмітити таку тенденцію - аналітичні жанри присутні в меншій кількості на сторінках газети, на відміну від жанрів інформаційних.

На мою думку, це можна пояснити таким чином:

по-перше, газета невеликих розмірів, але її основне завдання вмістити велику кількість інформації, повідомити жителів міста про всі події, явища, процеси, що відбулися в їхньому місті. Найзручніший та найлегший спосіб - це написання невеликих матеріалів, тобто використання інформаційних жанрів;

по-друге, газета виходить двічі на тиждень, тому вміщає в себе інформаційні жанри, оскільки аналітичні потребують більшої уваги до себе, обробки, опрацювання. А так як в газеті працює лише в сфері аналітичних жанрів;

по-третє, аналітичні жанри - це жанри серйозні, пишуться на важливі теми, порушують важливі проблеми - це не завжди можна спостерігати на територіях маленьких містечок, і тому журналісти віддають перевагу інформаційним жанрам: замітка, репортаж, звіт, іноді художньо-публіцистичним у вигляді нарису;

і нарешті, у місті виходять чотири газети, серед них є приватні, міські, районні, кожна має свою територію, своїх читачів, аудиторію, специфіку, і, звичайно, вони розподіляють між собою теми висвітлення, що випливає у певний жанр журналістики. Районна газета «Вісті Роменщини» має схильність до інформаційних жанрів.

Не зважаючи на те, що газета «Вісті Роменщини» спеціалізується в основному на інформаційних жанрах, на її сторінках зустрічаються також аналітичні, які є досить вдалими, цікавими, важливими. Ось деякі приклади таких матеріалів. Це: «Змагання нафтовиков України і Грузії» Григорій Гарячу («Вісті Роменщини», субота, 8 вересня 2007 року, №№ 69-70(13166 - 13167)), «Роменській нафті - 70» Григорій Діброва («Вісті Роменщини», спецвипуск №6, серпень 2007 року), «На часі - інвентаризація» Микола Цецюр («Вісті Роменщини», спецвипуск №6, серпень 2007 року), «Власна ділянка - це надійно» Тетяна Агєєнко («Вісті Роменщини», спецвипуск №6, серпень 2007 року), «Допекли «вогненна вода» та п'ятдесят перша стаття» Денис Мягкович («Вісті Роменщини», середа, 12 вересня 2007 року, №71(13168)), «Опалювальний період - своєчасно» Володимир Беседа («Вісті Роменщини», середа, 26 вересня 2007 року, №79(13176)), «Завтра - день машинобудівника. Не іспанський чи німецький, а роменський» Павло Ключник («Вісті Роменщини», субота, 22 вересня 2007 року, №№ 77-78(13174 - 13175)), «Навчання - це стрес» Тетяна Величко («Вісті Роменщини», спецвипуск №7, вересень 2007 року), «Здобутки - це добро, але має бути фахова програма розвитку» Дмитро Правдюк («Вісті Роменщини», середа, 2 серпня 2007 року, №59(13156)), «Книга - джерело мудрості» Лідія Гвоздь, методист з бібліотечних фондів («Вісті Роменщини», спецвипуск №7, вереснь 2007 року), «Тисяча і одна вчителька. Серед освітян Ромен найбільше жінок» Алла Митрофанова, методист по кадрам («Вісті Роменщини», спецвипуск №7, вереснь 2007 року), «Туберкульоз прогресує, та запобігти хворобі можна» Володимир Тетірко («Вісті Роменщини», середа 8 серпня 2007 року, №61(14158)), «Скільки коштує першокласник» Юлія Барабаш («Вісті Роменщини», 5 вересня 2007 року, №68(13165)), «Юрій Луценко: Добро не тільки має бути з кулаками. Ще й зло має носити синці» Олександр Черевко («Вісті Роменщини», субота , 22 вересня 2007 року, №№ 77-78(13174 - 13175)), «Юні таланти. Мріє про велику сцену» Юлія Андрєєва («Вісті Роменщини», субота 28 липня 2007 року, №58(13155)), «БЮТ розраховує на 226 місць у Верховній Раді» Петро Карабут («Вісті Роменщини», субота 22 вересня 2007 року, №№ 77-78(13174 - 13175)), «Перевізники і Базарний спуск» Анатолій Холявко («Вісті Роменщини», середа 12 вересня 2007 року, №71(13168)), «Партія Регіонів - партія конкретних справ» Володимир Крижанівський («Вісті Роменщини», субота, 22 вересня 2007 року, №№ 77-78(13174 - 13175)), «Жди мене: історія кохання» («Вісті Роменщини», середа, 12 вересня 2007 року, №71(13168)).

Детальніше зупинимося на декотрих з цих матеріалів, покажемо їхні теми, ідеї, основні завдання, специфіку написання, доведемо, що це дійсно є аналітичні жанри, вкажемо на їх основні ознаки, особливості.

Метеріал «Допекли «вогненна вода» та п'ятдесят перша стаття» Денис Мягкович («Вісті Роменщини», середа, 12 вересня 2007 року, №71(13168)). Поданий матеріал знаходиться під рубрикою «нарада». На мою думку, це є звіт з елементами аналітики. Російський вчений журналістикознавства Тертичний О.О. в своїх працях виділяє такий жанр, як аналітичний звіт, тому я вважаю, що цей матеріал є саме аналітичним звітом. Від звіту, як інформаційного жанру, в матеріалі присутні такі елементи - це звітність, виступ тих чи інших осіб про певну діяльність. У нашому випадку - це нарада голови райдержадміністрації В.О. Білохи, за участю співробітників міліції, успіхи та недоліки в професійній сфері, про плани на майбутнє. Зокрема, В.О. Білоха наголошує на недосконалості правоохоронного законодавства, а саме в сфері дрібних злочинів. Журналіст певним чином констатує хід наради, повідомляє про те, хто виступив, що сказав, навіть те, як той чи інший виступ був прийнятий аудиторією. Як аналітичний жанр, поданий матеріал ніби показує внутрішній зв'язок цих виступів, докладів. По-перше, журналіст Денис Мягкович подає свої роздуми щодо наради, яка відбулася, говорить про деякі недоліки і недоробки виступаючих. Також журналіст проводить паралель з минулими нарадами, наголошує на обіцянках, які звучали з вуст докладчиків, таким чином аналізує роботу правоохоронного законодавства, його обіцянки, їх невиконання. По-друге, журналіст не просто подає звіт виступів, він відбирає, на свій погляд, найбільш вдалі, підходящі виступи. Це вже є суб'єктивно, і свідчить про аналітичність. По-третє, Денис Мягкович показує взаємозв'язок суджень, висновків, що містилися у виступах, реальними проблемами, з дійсною ситуацією, що склалася в даний момент в житті міста. Журналіст трактує, аналізує, пояснює виступи докладчиків, і таким чином показує і свою точку зору на те, що відбувається, про що говориться. Навіть, заголовок матеріалу містить в собі певну аналітику. Журналіст газети «Вісті Роменщини» не просто повідомив, що відбулася нарада, а наголосив на 51 статті Кодексу України про адміністративні правопорушення - «Дрібне розкрадання державного або колективного майна». І ще хотілося б відмітити, що журналіст заголовком зацікавив більшу частину читачів газети, згадавши про 51 статтю Кодексу України, але не сказавши відразу, що це за стаття. Мало хто з читачів районної газети добре знає Кодекс України, і тому, прочитавши в заголовку про це, відразу зацікавився даним матеріалом, відразу захоче знайти в матеріалі те місце, де пояснюється, що ж це за стаття, і в результаті прочитає весь матеріал. Даний прийом мало використовується в інформаційних жанрах, це привілегія саме аналітичних. Для інформаційних жанрів характерні прості, лаконічні заголовки, без натяків. Ретельно дослідивши матеріал «Допекли «вогненна вода» та п'ятдесят перша стаття», можна точно сказати, що журналіст газети «Вісті Роменщини» Денис Мягкович дотримується головних особливостей аналітичних жанрів, які виділяє Михайлин І.П. - це узагальнення фактів, оцінка ситуації, висловлення своєї думки.

Наступний матеріал «Завтра - День машинобудівника. Не іспанський чи німецький, а роменський» Павла Ключника («Вісті Роменщини», субота, 22 вересня 2007 року, №№ 77-78(13174 - 13175)). Дослідивши поданий матеріал, я визначила, що це такий аналітичний жанр, як стаття. Кузнєцова О. дає таке визначення цього поняття: «стаття - синтетичний жанр публіцистики, в якому журналіст використовує палітру інформаційних, аналітичних, досліджує актуальну соціальну проблему, щоб показати явище, його причини і наслідки для вдосконалення життя» [2, с.46]. Приводом для написання статті стало свято - День машинобудівника. Відразу кидається у вічі заголовок, на перший погляд дещо незрозумілий, але прочитавши матеріал, можна дійти висновку, що він несе в собі дві думки і має певний підтекст. Перша думка - це повідомлення про те, що роменці будуть святкувати День машинобудівника. Друга - йдеться про нову розробку ТОВ «Техно-Маш-Сервіс» - багатострунний різальний автомат. І тут журналіст наголошує на тому, що це автомат саме роменський, а не іспанський чи німецький. У матеріалі журналіст Павло Клячник не просто стандартно повідомляє про свято, про те, коли воно виникло тощо, він також говорить про заслуги та недоліки роменського ТОВ «Техно-Маш Сервіс» щодо нової розробки, затрогує також тему іноземних інвестицій та перспективність самого підприємства. Журналіст аналізує, коментує і в решті решт робить висновок, що підприємство, не зважаючи на проблеми, недоробки, недоліки, знаходиться в стадії розквіту і має великі перспективи в майбутньому. Також можна сказати , що матеріал «Завтра - День машинобудівника. Не іспанський чи німецький, а роменський» має основні елементи такого аналітичного жанру, як стаття: ціль матеріалу - аналіз актуальних, суспільно значимих подій; прочитавши матеріал, тема заохочує читачів до певних роздумів, висновків; факти відіграють службову, допоміжну роль в матеріалі, головне - проблема; журналіст використовує синтез інформаційних, аналітичних та художньо-публіцистичних методів при написанні матеріалу; також показує причини та наслідки того чи іншого явища. Вчений журналістикознавства Тертичний О.О. виділяє такий вид статті, як практикоаналітична. На мою думку, розглянута стаття відноситься саме до цього виду. Як визначає Тертичний О.О., практикоаналітична стаття - це стаття про розвиток країни, про актуальні проблеми промисловості, сільського господарства, культури, науки, спорту тощо. У цих статтях аналізуються конкретні проблеми, дії, пов'язані з практичними завданнями та їх розв'язання [4, с. 165]. Автор такої статті, як говорить Тертичний, оперує такими словами - елементи, зазначені вище, можна спостерігати в нашому матеріалі, які чітко простежуються протягом всього розкриття теми, головної думки. Тому робимо висновок - матеріал «Завтра - День машинобудівника. Не іспанський чи німецький, а роменський» Павла Ключника - це стаття, а саме практикоаналітична, тобто це аналітичний жанр.

Опрацьовуючи сторінки газети «Вісті Роменщини», можна зустріти такий вид статті, як рекламна. Ці статті були написані в період передвиборчої агітації, і тому їх основна тема - це вибори, політика. На сторінках газети за суботу, 22 вересня 2007 року, №№ 77-78(13174 - 13175) можна зустріти три рекламні статті про три головні сили на виборах - НУ-НС, БЮТ, Партія Регіонів. Це: «Юрій Луценко: Добро не тільки має бути з кулаками. Що зло має носити синці» Олександра Черево, «БЮТ розраховує на 226 місць у Верховній Раді» Петра Марабута, «Партія регіонів - партія конкретних справ» Володимира Крижанівського. Всі ці матеріали відповідають жанрам аналітичним, мають всі головні ознаки аналітичної статті, журналісти використовують аналітичні методи дослідження при написанні матеріалу. Але, як і характерно для рекламної, замовної статті, можна спостерігати таку тенденцію - підтримка журналістом однієї точки зору, одного боку проблеми, мале, використання інших думок. На мою думку, журналіст при написанні будь-якого матеріалу - інформаційного, аналітичного, художньо-публіцистичного, повинен займати нейтральну позицію в будь-якій ситуації і не підтримувати жодну з сторін. Такої думки притримуються такі вчені, як Здоровега В., Москаленко А., Михайлин І., Кузнєцова О. - митці в сфері журналістикознавства. На жаль, в поданих вище рекламних статтях, ця думка не береться до уваги. Журналісти займають одну сторону і тримаються її протягом всього матеріалу. Після прочитання статей, складається думка, що журналісти підтримують саме цю політичну силу, певним чином агітують читачів до такої ж думки.

Матеріал «Навчання - це стрес» Тетяна Величко, методист психологічної служби(«Вісті Роменщини», спецвипуск №7, вересень 2007 року). Поданий матеріал - це стаття. Розповідає про те, що іноді навчання в школі викликає великі стреси. Автор матеріалу пояснює чим це може бути викликане, до чого призводить. А також говорить про те, як подолати проблеми та кризи в школі, і яку роль в цьому відіграють шкільні психологи. Досить велика частина матеріалу розповідає читачам про таку науку, як психологія і нелегку працю психолога. Тетяна Величко заторгує й тему психологічних служб, повідомляє про їх роботу. Головна проблема, на якій наголошує автор статті - це шкільні стреси, що є досить актуальним в даний період, а саме з початком шкільного року. Можна сказати, що автор статті дійсно дотримувався основних її особливостей при написанні. Предметом дослідження матеріалу є соціальна проблема, яка стосується багатьох людей, у нашому випадку - це мільйони школярів, їх батьки, вчителі. Можна простежити і основне завдання: автор показує проблему, і на основі аналізу фактів, деяких подій, вказує на причини даної проблеми, наслідки, дає певні прогнози. На мою думку, автор має на меті поліпшити життя основного об'єкта статті, щось вдосконалити, зробити кращим. Автор багато узагальнює, робить висновки на основі приведених ним фактів. Також можна помітити, при аналізі поданого матеріалу, що автор апелює до осіб, про які йдеться в матеріалі, спонукає їх до прийняття потрібних та правильних рішень і дій. Одночасно повідомляє та аналізує, виявляє свою позицію, дає певну оцінку, робить висновки. Такі особливості притаманні аналітичним жанрам, а саме такому їх різновиду, як стаття. Щодо виду поданої статті, то, на мою думку, це є проблемна стаття, завданням якої, по словам Кузнєцової О., є осмислити на основі аналізу системи фактів, подій якусь актуальну соціальну проблему сучасності, виявити суперечності, що виникають у житті, пояснити їх причину, а також показати шляхи розв'язання проблеми [2, с.48]. Все вище сказане, можна спостерігати у нашій статті «Навчання - це стрес» Тетяни Величко. Хотілося б ще звернути увагу на те, що автор статті - це не журналіст, це професіонал, компетентна особа у сфері розглянутої теми. Я думаю, компетентна особа краще може подати, показати ту чи іншу сторони поставленої проблеми, на відміну від журналіста, який не завжди може розібратися, зрозуміти, відчути розкрити суть висвітлю вальної ним проблеми. Я вважаю, читачі з більшою довірою будуть читати подану статтю.

«Книга - джерело мудрості» Ліді я Гвоздь, методист бібліотечних фондів («Вісті Роменщини», спецвипуск №7, вересень 2007 року) «Тисяча і одна вчителька. Серед освітян Ромен найбільше жінок» Алла Митрофанова, методист по кадрам («Вісті Роменщини», спецвипуск №7, вересень 2007 року). Це статті, проблемні, стосуються теми освіти. І взагалі весь спецвипуск №7 газети «Вісті Роменщини» за вересень 2007 року присвячений темі освіти, її проблемам, недолікам, досягненням. Автори статей вибирають вдалий вид - проблемна стаття, де показують всі сторони тієї чи іншої проблеми, аналізують ситуацію, роблять висновки як компетентні особи, в даній сфері, прогнозують, подають свою точку зору. Крім того, вони спілкуються з об'єктами своїх матеріалів, тобто особами, що причетні до даної проблеми, які є героями цих явищ, процесів. Хочеться також відмітити, що подані матеріали мають усі компоненти статті - це тему, ідею, предмет дослідження, постановка проблеми.

«Скільки коштує першокласник» Юлія Барабаш («Вісті Роменщини», середа, 5 вересня 2007 року, №68(13165)). Журналіст у даному матеріалі застрогує важливу тему як для вересня. Багато школярів йдуть до школи, дехто в перший раз, і тому автор матеріалу розмірковує про те, а скільки ж потрібно грошей, щоб відправити першокласника до школи. Це є досить актуальна тема, що цікавить безліч людей. Проаналізувавши цей матеріал «Скільки коштує першокласник» Юлії Барабаш, я дійшла висновку, що це аналітичний жанр, на мою думку, це стаття, вид - постановча. Постановча стаття дуже схожа на проблемну, в ній так же осмислюються, аналізуються факти, події якоїсь актуальної соціальної проблеми, сучасності, пояснюється їх причина, наслідки, але різниця в тому, що проблемна стаття - ще й показує шляхи розв'язання проблеми, а постановча, на жаль, цього не подає. Автор статті, хоч і розмірковує, висловлює власну думку, але робити висновки залишає самим читачам. Журналіст оцінює, коментує, але питання залишає відкритим, не вирішеним. Журналіст Юлія Барабаш при роботі над статтею, спілкується з людьми - це батьки школярів, працівники магазинів шкільних товарів тощо. Вона збирає, перевіряє дані, осмислює їх, дає їм оцінку, навіть, спирається на статистичні дані, осмислює їх, дає їм оцінку, навіть, спирається на статистичні дані попередніх років управління статистики у Роменському районі. Хочеться відмітити, що журналіст використовує найголовніші джерела інформації при написанні аналітичного матеріалу - це документи, люди, власні спостереження. На мою думку, подана стаття ще дещо схожа на журналістське розслідування - популярний аналітичний жанр, тобто має деякі його елементи. Журналіст проводить маленьке розслідування щодо поставленої ним проблеми, але річ у тім, що дана проблема не є настільки суспільно значимою і тому, випливає у форму лише постановчої статті. Хотілося б відмітити, що журналіст знайшла оригінальний, читабельний стиль статті, матерал досить вільно і швидко читається, і залишає слід в думках читачів. А те, що журналіст не подає рішення проблеми, примушує читача замислитися і знайти це рішення самому.

Серед аналітичних жанрів у газеті «Вісті Роменщини» також присутній такий жанр, як листи. Наприклад: «Юні таланти. Мріє про велику сцену» Юлія Андрєєва («Вісті Роменщини», субота, 28 липня 2007 року, №58(13155)); під рубрикою листи-подяки можна зустріти такі -«З хлібом і сіллю» Людмила Дудка, бабуся першокласника («Вісті Роменщини», субота 8 вересня 2007 року, №№ 69-70(13166-13167)), «Допомогла міська влада» Надія Лазаренко, Надія Свірська, Валентина Мальцева («Вісті Роменщини». субота 8 вересня 2007 року, №№69-70(13166-13167)); «Вдруге врятували життя» родина Литвиненків («Вісті Роменщини», субота, 8 вересня 2007 року, №№ 69-70(13166-13167)); «Герой з робітничої академії» Василь Криша («Вісті Роменщини», субота, 8 вересня 2007 року, №№ 69-70(13166-13167)); «Жди мене: історія кохання» («Вісті Роменщини», середа, 12 вересня 2007 року, №71(13168)); під рубрикою позиція цікавим є такі листи - «Колодязі «оновлюються» Софія Демченко («Вісті Роменщини», середа, 12 вересня 2007 року, №71(13168)); «Нащадки героїв» Артем Голуб («Вісті Роменщини», середа, 12 вересня 2007 року, №71(13168)), «Дяка - меценатам, шана - героям» Алла Бабенко («Вісті Роменщини», середа, 12 вересня 2007 року, №71(13168)), «Перевізники і Базарний спуск» Анатолій Холявко («Вісті Роменщини», середа 12 вересня 2007 року, №71(13170)). Як визначає Кузнєцова о., лист - аналітичний твір зі зверненням до широкої аудиторії автора або групи авторів зі своєю думкою, оцінкою актуальних соціальних проблем [2, с.31]. Дослідивши та проаналізувавши листи, мета яких поставити певну проблему, що має суспільне значення, привернути увагу до неї читачів, закликати до дії, а також листи, які є просто відгуком на деякі події, явища, процеси, або листи-подяки. У всіх представлених листах чітко, яскраво виражена індивідуальність автора, його оцінка порушеної проблеми, ставлення - це характерно для аналітичних жанрів. Досить велика сила емоційного впливу присутня у більшості листів, вони апелюють до почуттів читача, а не до роздуму. Щодо видів листів, то присутні - за формою: малі форми листа - це епістолярні листи, листи-запитання, листи-подяка, листи-пропозиція; за адресатом - звернені до широкої групи людей, до тих, кого цікавить та чи інша проблема; за авторством - від одного автора, в основному читача газети. Стиль усіх листів - розмовний, багато питальних, окличних, динамічних речень, звертання нагадують усну мову. Я вважаю, що такі газети, як «Вісті Роменщини», потреби своєї аудиторії, і в цьому їй допомагає саме епістолярний жанр, листи в редакцію, де читачі можуть висловити свої думки, пропозиції тощо.