Польсько-німецькі відносини в контексті європейських інтеграційних процесів

24

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут міжнародних відносин

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Польсько-німецькі відносини в контексті європейських інтеграційних процесів

Панаріна Олена Вікторівна

Київ-2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор політичних наук, професор Копійка Валерій Володимирович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, директор

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Кудряченко Андрій Іванович Інститут європейських досліджень НАН України, директор

кандидат політичних наук Гуцуляк Ігор Романович Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН) в Україні, експерт

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Андрущенко С.В.

Анотація

міжнародний співпраця європейський інтеграція

Панаріна О.В. Польсько-німецькі відносини в контексті європейських інтеграційних процесів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, Київ, 2011.

У дисертації проведено комплексний аналіз проблеми становлення та розвитку польсько-німецьких відносин в якісно нових умовах, пов'язаних із завершенням «холодної війни», досліджено концептуальну базу, зміст і форми польсько-німецьких відносин в умовах посилення європейської інтеграції.

У роботі визначено етапи становлення та розвитку польсько-німецького співробітництва, з'ясовано роль і значення Німеччини в євроінтеграційній політиці Республіки Польща, виявлено пріоритети Польщі та Німеччини в європейській політиці, досліджено питання польсько-німецького співробітництва в рамках європейської політики безпеки, розглянуто польський та німецький підходи до східного виміру зовнішньої політики Європейського Союзу. Проведено дослідження можливостей співробітництва в трикутнику Польща - Німеччина - Україна в процесі реалізації Україною свого зовнішньополітичного курсу, спрямованого на європейську інтеграцію.

Ключові слова: Польща, Німеччина, Європейський Союз, європейська інтеграція, розширення ЄС, політика безпеки, східна політика, партнерство, співробітництво.

Аннотация

Панарина Е.В. Польско-германские отношения в контексте европейских интеграционных процессов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - политические проблемы международных систем и глобального развития. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Институт международных отношений, Киев, 2011.

В диссертации проведен комплексный анализ проблемы становления и развития польско-германских отношений в качественно новых условиях, связанных с окончанием «холодной войны», исследовано концептуальную базу, содержание и формы польско-германских отношений в условиях усиления европейской интеграции.

В роботе обозначены этапы становления и развития польско-германского сотрудничества, установлены роль и значение Германии в евроинтеграционной политике Республики Польша, определены приоритеты Польши и Германии в европейской политике, исследовано вопрос польско-германского сотрудничества в рамках европейской политики безопасности, рассмотрено польский и германский подходы к восточному измерению внешней политики Европейского Союза. Проведено исследование возможностей сотрудничества в треугольнике Польша - Германия - Украина в процессе реализации Украиной своего внешнеполитического курса, направленного на европейскую интеграцию.

Ключевые слова: Польша, Германия, Европейский Союз, европейская интеграция, расширение ЕС, политика безопасности, восточная политика, партнерство, сотрудничество.

Summary

Panarina O. Polish-German relationship in the context of the European integration processes. - Typescript.

The thesis for the Ph.D. in Political Science, specialty 23.00.04. - Political Problems of International Systems and Global Development. - Institute of International Relations Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2011.

The thesis contains a comprehensive analysis of the development of Polish-German relations in the brand new situation coming from the end of the «cold war». The author analyses the conceptual framework, the content and forms of Polish-German relations under the conditions of intensification of European integration.

The thesis analysis determines the role and significance of Germany for the policy of Poland's integration with the European Union. It is well established that Germany played a significant role in the process of Poland's integration into the European Union. Due to Germany's support, the state of substantial economic and political strength, the position of which within the EU has a great weight, Poland was able in a relatively short time to carry out domestic reforms and achieve its strategic foreign policy goal - to become a member of the EU.

The author defines four phases of Polish-German cooperation, analyse the significance of cooperation within the framework of the Weimar Triangle for the Polish-German relations and for the enlarged EU in whole, clarifies Poland's and Germany's priorities in European policy, examines Poland's and Germany's approaches to the Eastern dimension of the European Union's foreign policy.

Poland and Germany have different priorities in European policy and also different vision of national interests in the European integration process. Poland stands for the strengthening of intergovernmental cooperation and infrastructure, while Germany remains in the main the supporter of deepening the integration process and strengthening of supranational infrastructure within the European Union. Whereas Poland, including the period after constitutional crisis within the EU in 2005-2007, stands for the continuation of the EU enlargement process, Germany from the 2005^th year has made a departure from its previous enlargement strategy, according to which enlargement and deepening of integration were considered highly associated.

The thesis analysis also covers the issues of Polish-German cooperation within the framework of European security policy. Poland's position in the questions of the development of the European security cooperation is that CSDP should enhance the significance of the European states in the transatlantic partnership, and thus intensify cooperation within NATO. However, CSDP should not become a competition policy towards NATO and an instrument of restraint of the USA role in the European security sphere. It is necessary to emphasise that at the beginning of the ХХІ^th century among the Polish ruling elite concerning international security dominated the thinking under the notion of traditional «Realpolitik», in which leading place have the traditional (military) security strengthening facilities («hard power»). Whereas the Germany government attaches the greater importance, than the Polish government, to the use of political, economic and cultural facilities, which represent so-called «soft power». Within transatlantic relations Poland focused first of all on the intensification of bilateral relations with the USA, while Germany in transatlantic politics, besides a relationship with the USA, placed special emphasis on multilateral cooperation. This is due, in particular, to the fact that one of the hallmark of Germany's foreign policy is multilateralism.

The research conducted in this thesis also deals with the possibilities for trilateral cooperation between Poland, Germany and Ukraine in the process of Ukraine's foreign policy implementation, aimed at European integration. Poland and Germany are partners of special importance for Ukraine. Germany has a favorable strategic position in Europe and is one of the world's industrial and financial powers. Poland, in its turn, is the partner, which can and is willing to promote Ukraine's desire to be integrated with the EU. Main area of such trilateral cooperation identified by the author is security policy.

Keywords: Poland, Germany, the European Union, European integration, EU enlargement, security policy, Eastern policy, partnership, cooperation.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Відносини між Польщею та Німеччиною - з огляду на складне минуле та безпосереднє сусідство - відіграють ключову роль в стабілізації та розвитку всього європейського континенту. Подібно до того, як французько-німецьке примирення було наріжним каменем, з якого почалась розбудова об'єднаної Європи в п'ятдесятих роках двадцятого століття, так зближення між Польщею та Німеччиною є ключем до інтеграції Європи в її географічних, історичних і культурних межах.

Актуальність запропонованої теми дослідження визначається потребою науково-практичного осмислення концептуальних основ, особливостей та досвіду взаємодії Польщі та Німеччини в контексті європейської інтеграції.

Для вітчизняної політології дослідження польсько-німецького партнерства в умовах європейської інтеграції набуває особливого значення з огляду на проголошення Україною інтеграції в ЄС стратегічним напрямком своєї зовнішньої політики. Німеччина та Польща займають важливе місце у зовнішній політиці України. Німеччина є провідним гравцем в Європейському Союзі та здійснює істотний вплив на розвиток інтеграційних процесів в Європі, Польща може слугувати прикладом успішної інтеграції у європейські та євроатлантичні структури. Від рівня інтенсивності і динаміки стосунків України з Польщею та Німеччиною значною мірою залежатиме швидкість, з якою Україна зможе стати членом Європейського Союзу, а разом з тим подолати економічні та політичні труднощі. Зміцнення стосунків з Польщею та Німеччиною сприятиме досягненню стратегічної мети зовнішньої політики України - інтеграції з європейськими структурами. Все це обумовлює необхідність політологічного аналізу і концептуалізації досвіду формування польсько-німецьких відносин у контексті європейських інтеграційних процесів та додаткову потребу вивчення місця і ролі польсько-німецького співробітництва в розширеному ЄС.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми сталого державного розвитку України» і наукової програми Інституту міжнародних відносин «Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи» (номер державної реєстрації 06БФ048-01) і, зокрема, її підрозділу 1 - «Європейський вектор зовнішньої політики України в контексті процесів міжнародних відносин».

У рамках зазначених програм дисертаційна робота відповідає напрямку досліджень кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Європейський вектор зовнішньої політики України в контексті процесів міжнародних відносин».

Об'єктом дослідження є польсько-німецьке співробітництво.

Предметом дослідження - стратегічне партнерство Польщі та Німеччини в контексті процесів європейської інтеграції.

Метою роботи є цілісний аналіз еволюції польсько-німецьких відносин в контексті європейської інтеграції та визначення місця і ролі польсько-німецької співпраці в розширеному ЄС.

Визначена мета дослідження передбачає вирішення наступних завдань:

дослідити пріоритети Польщі та Німеччини в європейській політиці, насамперед, підходи до процесів поглиблення і розширення європейської інтеграції;

виявити основні чинники, які вплинули на формування та динаміку польсько-німецького співробітництва в дев'яностих роках ХХ ст. та на початку ХХІ ст.;

виокремити основні етапи та особливості партнерства Польщі та Німеччини в нових міжнародних умовах після 1989 року;

з'ясувати роль Німеччини в зовнішній політиці Польщі в дев'яностих роках ХХ століття та на початку ХХІ століття;

визначити підходи Польщі та Німеччини до питань європейської та національної безпеки;

проаналізувати основні напрямки польсько-німецької взаємодії в європейській політиці після розширення ЄС 2004 року.

Хронологічні рамки дослідження визначені з урахуванням низки подій в історії й політичному житті Республіки Польща та Німеччини. З одного боку, це прихід до влади в РП демократичних сил під проводом «Солідарності» та початок процесів системної трансформації в Польщі, яка взяла курс на євроінтеграцію, а також зміни в Німеччині, процес об'єднання якої тривав в 1989-1990 роках і офіційно завершився 3 жовтня 1990 року. Саме на цей час припало формування нових політично-правових засад співробітництва між Польщею та Німеччиною. З іншого боку, важливою віхою стало офіційне схвалення ініціативи Східного партнерства в травні 2009 року, яке може суттєво пожвавити польсько-німецьке співробітництво, та вступ в силу Лісабонського договору 1 грудня 2009 року.

Методологічною основою дослідження обрано системний підхід, який дозволяє дослідити польсько-німецькі відносини на трьох рівнях: загальному, двосторонньому та національно-державному. Застосування системного підходу дозволяє представити комплексне бачення місця двостороннього співробітництва Польщі та Німеччини в європейському інтеграційному об'єднанні, з'ясувати параметри участі цих держав у процесах розширення й трансформації ЄС. Дослідження рівня двосторонніх відносин проведено з використанням проблемно-історичного підходу і порівняльного аналізу. Перший дозволив розглянути польсько-німецькі відносини в історичній ретроспективі та визначити основні їх тенденції. За допомогою порівняльного аналізу було досліджено зовнішньополітичні стратегії, підходи та дії керівників Польщі та Німеччини щодо концептуального і практичного наповнення польсько-німецьких відносин у контексті європейських інтеграційних процесів.

Застосування нормативного аналізу дозволило дослідити природу пріоритетів польсько-німецького партнерства на двосторонньому та багатосторонньому рівнях та врахувати програмні положення партій, представниками яких були польські президенти і прем'єр-міністри та німецькі канцлери, коаліційні обмеження свободи їхніх дій тощо.

Для аналізу документів та матеріалів з проблем дисертаційного дослідження автором застосовано методи емпіричних досліджень.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на основі залучення і комплексного аналізу доступного масиву літератури та джерел, частину з яких вперше введено до наукового обігу, розглянуто особливості й перспективи інтенсифікації партнерства між Польщею, Німеччиною та Україною, систематизовано та узагальнено фактологічний матеріал, надано оцінку суперечливим явищам двосторонніх польсько-німецьких відносин. Автором отримано наступні результати, сформульовано та розкрито низку положень, які мають наукову новизну:

визначено, що пріоритетами Республіки Польща в європейській політиці є зміцнення міжурядового співробітництва та міжурядової інфраструктури, а також продовження процесу розширення Європейського Союзу, тоді як стратегія європейської політики Німеччини спрямована на поглиблення інтеграції та зміцнення наднаціональної інфраструктури в ЄС;

в результаті аналізу польсько-німецьких відносини в політичній та економічній сферах в рамках реалізації політики європейської інтеграції визначено, що Німеччина відіграла важливу роль в процесі інтеграції Польщі з Європейським Союзом;

встановлено, що в дев'яностих роках ХХ століття характер стратегічного партнерства польсько-німецьких двосторонніх відносин в практичній площині проявлявся у відносно значній збіжності інтересів Польщі та Німеччини як у двосторонніх відносинах, так і в європейському контексті;

запропоновано чотири етапи становлення та розвитку польсько-німецького співробітництва і доведено, що зі вступом Республіки Польща до Європейського Союзу, відбувається зменшення інтенсивності польсько-німецької співпраці;

з'ясовано, що серед детермінант, які впливають на розвиток польсько-німецьких відносин, більш вагоме значення має комплекс зовнішніх чинників, адже саме у політиці Польщі та Німеччини щодо двох міжнародних акторів - США і Росії - проявились найгостріші суперечності польсько-німецьких стосунків;

виявлено, що найсуттєвіші розбіжності між Польщею і Німеччиною проявились саме в підходах двох держав до формування системи європейської безпеки;

встановлено, що Німеччина в найближчих роках реалізуватиме три головні стратегічні цілі: поглиблення інтеграції ЄС, стримування процесу розширення ЄС, а також розвиток стратегічних відносин з Росією, водночас стратегічні цілі польської політики концентруватимуться, головним чином, навколо поглиблення та розширення ЄС, зближення зі США, а також тісного співробітництва з регіональними союзниками та партнерами, насамперед, з Німеччиною та Україною.

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Теоретичне та практичне значення отриманих результатів визначається її актуальністю і науковою новизною та полягає у можливості їх використання в наукових, навчальних і прикладних цілях.

Окремі аспекти, вибрані положення та фактологічний матеріал дослідження можуть бути використані у навчальному процесі у вищій школі при розробці програм, нормативних лекційних і спеціальних курсів із міжнародних відносин, зовнішньої політики Польщі, Німеччини та України, зокрема таких курсів: «Зовнішня політика країн Західної Європи», «Зовнішня політика країн ЦСЄ та ПСЄ», «Проблеми розширення ЄС та НАТО», «Європейська політика провідних країн ЄС». Крім того, одержані результати можуть бути застосовані у практичній діяльності зовнішньополітичного відомства та відповідних підрозділів інших державних установ при розробці та впровадженні зовнішньополітичної стратегії України.

Науково-дослідний аспект застосування результатів дослідження полягає в тому, що його основні положення та висновки можуть бути використані для подальшої розробки цієї проблематики.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї та окремі положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію у виступах і дискусіях на щорічних науково-теоретичних конференціях Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Шевченківська весна» (25.03.2010 р.), конференціях молодих вчених Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (11.12.2009 р.), доповідались на засіданнях кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також на міжнародних конференціях та круглих столах: IV польсько-український «круглий стіл» на тему: «Двосторонній вимір польсько-українського співробітництва на урядовому та самоврядному рівнях» (10.03.2008 р.); Міжнародна наукова конференція «Європейська та євроатлантична інтеграція України та східна політика Польщі» (10.10.2008 р.); Шоста міжнародна конференція з серії «Європейське право сьогодні: освіта, наука, практика» на тему: «Правові та соціополітичні аспекти взаємовідносин ЄС - Україна» (23-24.10.2008 р.); Міжнародна науково-теоретична конференція «Динаміка відносин ЄС - НАТО - Росія: місце та перспективи України» (29.10.2009 р.); польсько-український «круглий стіл» на тему: «Між Партнерством та Асоціацією. Польща та Україна перед новими умовами процесів європейської інтеграції» (25.11.2010 р.).

Основні результати дисертаційного дослідження викладено у семи наукових публікаціях та тезах виступів.

Структура роботи обумовлена визначеними метою, об'єктом та предметом дослідження. Структурно вона складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (342 найменування польською, англійською, німецькою, українською та російською мовами). Загальний обсяг дисертації становить 194 сторінки (список використаних джерел - 35 сторінок).

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, розкрито її зв'язки з науковими програмами, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено його об'єкт та предмет, обґрунтовано наукову новизну роботи, її теоретичне та практичне значення, висвітлено методологічні засади та структуру дослідження, наведено інформацію про апробацію та публікацію результатів дослідження.

У першому розділі «Концептуально-методологічні засади, історіографія та джерельна база дослідження» обґрунтовано концептуальні засади дослідження, категорійно-понятійний апарат, методологічні засади дослідження, наведено огляд та критичний аналіз основних джерел, використаних при написанні дисертації, в тому числі фахової літератури з проблематики польсько-німецького співробітництва.

Концептуальні засади польсько-німецької співпраці пов'язані з чинником поглиблення і розширення європейської інтеграції, що зумовлює потребу застосувати системний аналіз як для виявлення особливостей функціонування європейського інтеграційного процесу взагалі, так і ролі в ньому польcько-німецького співробітництва зокрема. Таким чином, в основі дослідження лежить системний підхід, який дозволяє представити комплексне бачення місця двостороннього співробітництва Польщі та Німеччини в європейському інтеграційному об'єднанні, з'ясувати параметри участі цих держав у процесах розширення й трансформації ЄС.

В процесі дослідження відносин Польщі та Німеччини автором проводиться дослідження таких категорій теорії міжнародних відносин як «інтеграція», «зовнішня політика», «національний інтерес», «міжнародне співробітництво», «партнерство», «асиметричні відносини».

Розуміння такого складного явища, яким є інтеграція, ускладнюється з огляду на його міждисциплінарний характер, оскільки воно охоплює економічні, суспільно-політичні та правові питання і спирається на його динамічному розумінні, як певного процесу, з одного боку, або статичному розумінні, як стану, досягнутого в ході даного процесу, з іншого боку.

Розглядаючи політичну інтеграцію, можемо погодитись із тезою, що за її умов передбачається або створення в кінцевому підсумку самостійного політичного цілого у визначених територіальних кордонах, або виникнення політичної спільноти, що не має чіткої прив'язки до території. У першому випадку зазвичай йдеться про оформлення державності, тобто виникнення наднаціонального об'єднання у формі федерації чи конфедерації держав. При цьому політична інтеграція має просторовий вимір і зовнішні кордони, тобто є регіональною, а не глобальною. В другому випадку має місце комунікативна інтеграція між політичними діючими суб'єктами, коли учасники такої політичної спільноти об'єднані в першу чергу не територією або державою, а загальною культурою, формальними та неформальними нормами, звичаями та цінностями.

Істотною передумовою, яка схиляє держави ЄС до політичного співробітництва, є національні інтереси, оскільки від того, наскільки конкретній державі вдасться «європеїзувати» свої національні інтереси, тобто представити їх як загальноєвропейські, настільки буде можлива їхня ефективна реалізація. Національні інтереси країн-суб'єктів також можуть розглядатися як один з важливих критеріїв при визначенні симетричності чи асиметричності відносин. Крім того, концепція «національних інтересів» сьогодні відіграє основоположне значення при формуванні й імплементації зовнішньої політики будь-якої держави та в системі міжнародних відносин.

З огляду на свою політичну та економічну роль в ЄС, але, насамперед, з огляду на незначний досвід в сфері європейської інтеграції, польському урядові значно важче, ніж урядові ФРН, узгоджувати національні інтереси з необхідністю відмови від деяких атрибутів державної суверенності. Разом з тим, в дев'яностих роках ХХ століття в Польщі можна було спостерігати наявність консенсусу з приводу зовнішньої політики. Характерною особливістю польської політичної еліти було прагнення «єврооптимістів» до безконфліктних відносин з Німеччиною, в той час як «європесимісти» були несхвально налаштовані також і щодо стосунків з Німеччиною. Польські «європесимісти» виступали за більш тісні відносини зі США - включаючи навіть утопічну ідею про членство Польщі в Північноатлантичній асоціації вільної торгівлі - як альтернативу членству в ЄС. Дискусія з цього приводу між обома таборами навіть мала ознаки лінії розподілу в політичній системі Польщі.

Документальну базу дослідження складає доволі широке коло джерел. Важливе місце у висвітленні еволюції розвитку польсько-німецьких відносин, вивченні доктринальних та концептуальних засад політики Польщі та Німеччини щодо двостороннього партнерства мають документи урядів, зовнішньополітичних та інших відомств, офіційні виступи та заяви керівників і членів кабінетів міністрів, міністерств закордонних справ, документи національних парламентів, виступи та заяви депутатів парламентів обох країн, які дають змогу проаналізувати важливі аспекти польсько-німецьких відносин, скласти цілісне уявлення про напрямки, цілі і пріоритети польської та німецької зовнішньої політики, а також їх взаємодію. Найбільш повне уявлення про розстановку політичних сил в цих країнах з питань польсько-німецького співробітництва та визначення комунітарної стратегії ЄС щодо третіх країн мають заяви урядових коаліцій, документи, передвиборні програми та матеріали основних політичних партій, виступи і заяви їхніх лідерів. У них відображались концептуальні засади, конкретні підходи чи зміни позицій як щодо конкретних аспектів польсько-німецького співробітництва, так і щодо європейської інтеграції в цілому. Окреме місце займають офіційні документи ЄС, залучені автором для дослідження.

Важливе значення для дослідження особливостей співробітництва в трикутнику Польща - Німеччина - Україна в контексті європейської інтеграції має аналіз відповідних офіційних документів та матеріалів зазначених країн. Важливим джерелом є також офіційних документи та матеріали ЄС, які стосуються співпраці з Україною.

Джерельну базу дисертаційного дослідження складає досить розмаїта група наукових праць. З метою ґрунтовного аналізу польсько-німецького партнерства в контексті європейської інтеграції, автором проаналізовано та систематизовано існуючі наукові розробки з досліджуваної проблематики.

Незважаючи на існування значної кількості публікацій щодо зовнішньої політики Польщі та Німеччини, вимір їх двостороннього співробітництва в контексті європейської інтеграції майже не висвітлений в українській політологічній науці. Тому особливу увагу автор звернув на іноземні джерела.

Аналізуючи стан розробки проблематики польсько-німецьких відносин, потрібно наголосити, що зарубіжна політологія міжнародних відносин ще не представила узагальненого монографічного дослідження цієї проблематики. Огляд наукової літератури дає підстави констатувати, що в зарубіжній історіографії проблематика польсько-німецьких відносин є об'єктом окремого дослідження насамперед в польській та німецькій політичній науці.

Серед публікацій слід виділити наукову працю за редакцією К. Маліновського та М.Мільденбергера «Складний діалог. Польсько-німецька спільність інтересів в об'єднаній Європі», яка присвячена переважно питанням в сфері європейської політики та безпеки. Перевагою колективної наукової праці за редакцією А. Вольфф-Повенської та Д. Бінгена «Поляки - німці. Сусідство на відстані» є корисна документація розвитку відносин в багатьох - не лише політичній - сферах співробітництва, недоліком натомість - недостатньо узагальнюючий характер книги як цілісності. Інтерес становить також робота за редакцією В.-Д. Ебервайна та Б. Керского «Німецько-польські відносини в 1949-2005 роках. Спільність цінностей та інтересів?», метою якої став розгляд концептуальних засад польсько-німецького співробітництва. Поданий в даній роботі аналіз не обмежився лише розвитком двосторонніх відносин, але також були розглянуті витоки процесу примирення між поляками та німцями до розпаду радянського блоку.

При аналізі польської наукової літератури, присвяченої міждержавному співробітництву Польщі та Німеччини, необхідно відзначити дослідження провідних польських науковців А. Вольфф-Повенської, Б. Кошеля, М. Столярчика, Є. Кранца, Я. Венца, М. Томали, М. Чіхоцкі, С. Суловскі, П. Бураса, колишнього міністра закордонних справ Польщі К. Скубішевського, польських знавців європейської проблематики - Д. Мільчарека, С. Пажимеса. Науково-теоретичні дослідження щодо зовнішньої політики Польщі, включаючи відносини з Німеччиною представлені у дослідженні польських авторів Р.Кужняра та К. Щепаніка. Також заслуговує на увагу робота Е. Чомера «Позиція Німеччини щодо інтеграції Польщі з Європейським Союзом на фоні польсько-німецької співпраці в дев'яностих роках», в якій він наголошує, що вказане питання повинно розглядатися на фоні загальних інтересів Німеччини щодо розширення ЄС за рахунок країн Центрально-Східної Європи, балансу польсько-німецької двосторонньої співпраці, а також місця Польщі в інтеграційній стратегії та тактиці ФРН.

Німецька історіографія проблематики польсько-німецьких відносин як в двосторонньому вимірі, так і в контексті політики Німеччини щодо країн ЦСЄ, представлена працями Д. Бінгена, З. Шварца, Г.-П. Шварца, Г. Мауля, В. Лінка, Т.Г. Еша, М. Мільденбергера, Р. Фройденштайна, Х. Тевеса. Слід відзначити, що деякі з цих досліджень, насамперед, праці Д. Бінгена мають історичний характер, і тому переважно використовувались як джерело фактичного матеріалу з метою збагачення дослідження.

Аналізуючи спрямованість досліджень, які проводились західними науковцями, слід зауважити, що значний інтерес викликали аспекти двосторонніх польсько-німецьких стосунків у контексті вивчення питань європейської безпеки. Особливий інтерес в цьому контексті становлять дослідження німецького вченого Г.-Й. Гіссманна, польських науковців Р. Жємби, Р. Кужняра, О. Осіци, К. Міщака, Я. Чапутовіча, американських вчених Р. Гінсберга та Ф. Гордона а також британського дослідника А. Шеперда, в яких міститься аналіз системи європейської безпеки, її еволюції, інституціоналізації СЗППБ, а також окремі аспекти польсько-німецької співпраці у рамках політики європейської безпеки.

Серед закордонних дослідників питань, пов'язаних із тематикою дисертаційного дослідження, важливе місце належить американським вченим. Прибічник реалістичних концепцій, американський політолог польського походження та колишній помічник президента США з питань національної безпеки З. Бжезінський на сторінках своїх праць підкреслює зростаюче значення ФРН у європейській політиці, її вплив на силову рівновагу на континенті, та звертає увагу на особливу геополітичну зацікавленість Німеччини та Польщі в незалежності України, зазначаючи вірогідність поступового втягнення України в особливі французько-німецько-польські відносини, яке може перетворитися на партнерство, що поглиблюватиме геостратегічну взаємодію в Європі. Інший представник цієї школи Дж. Гріко, досліджуючи питання міжнародного співробітництва в рамках зовнішньої політики ЄС, окрему увагу приділяє аналізу ролі і мотивів окремих держав, зокрема, Німеччини та Польщі у формуванні СЗППБ. Вплив ФРН на європейську інтеграцію розглядають представники американських ліберально-інституціоналістських шкіл, найвідомішими з яких є Дж. Най і Р. Кеохейн. Важливий внесок у дослідження формування зовнішньої політики ФРН вносить школа соціального конструктивізму, зокрема, П. Катценштайн.

Співробітництву Польщі та Німеччини в економічній сфері присвячені, зокрема, розвідки З. Пушлецкі, Ю. Місали, які наголошують, що незважаючи на те, що процес інтеграції Польщі з економікою Німеччини характеризувався асиметричністю кількісного та структурного (якісного) характеру, Німеччина мала безумовний вплив на процеси системної трансформації в Польщі, а також на процеси адаптації Польщі до стандартів, обов'язкових в державах ЄС.

В контексті аналізу польсько-німецького співробітництва в рамках СЗППБ значний інтерес представляють дослідження співпраці Польщі та Німеччини в рамках східного виміру зовнішньої політики ЄС, а також перспектив розвитку трьохстороннього співробітництва між Польщею, Німеччиною та Україною. Дослідження такої тематики знайшли своє відображення у працях К. Пелчинської-Наленч, Р. Жємби, А. Смоляра, А. Камінського, С. Бєлень, Я. Стефановича. Окремі аспекти взаємовідносин між Польщею, Німеччиною та Україною в контексті східного виміру зовнішньої політики ЄС у своїй професійній і наукові діяльності розробляли й такі представники польських дипломатичних кіл Є. Козакєвіч, Б. Геремек, В. Зайончковський.

Для російської академічної науки Німеччина та Польща становлять інтерес, насамперед, з огляду на процеси поглиблення і розширення європейської інтеграції. Дослідженню зовнішньої та внутрішньої політики Польщі в російській історіографії приділяється порівняно менше уваги. Переважно такі дослідження є складовою досліджень, присвячених регіону Центрально-Східної Європи. Необхідно зазначити, що в російській політологічній науці бракує наукових праць, присвячених тематиці польсько-німецького співробітництва. У цьому зв'язку можна відзначити лише деяких авторів, у роботах яких досліджуються окремі аспекти, пов'язані з польсько-німецьким співробітництвом: С.В. Погорельську, яка безпосередньо досліджує проблеми європейської політики ФРН; М.В. Павлова, І.Ф. Максімичева, Е.Н. Йорданську, Т.В. Арзаманову і М.Г. Арзаманова, Д.В. Сергєєва, А.В. Аляєва та ін.

В українських політологічних дослідженнях приділяється мало значення дослідженню питань польсько-німецького співробітництва в процесі європейської інтеграції. Однак, слід відзначити, що у вітчизняній історіографії, де наукова проблема дослідження ще не знайшла комплексної розробки, можна знайти висвітлення лише окремих її аспектів.

Аналізові формування і реалізації європейської політики ФРН впродовж сімдесятих - на початку дев'яностих років та практиці її стосунків, зокрема, з Польщею та Україною присвячені дослідження А.І. Кудряченка.

Системному аналізу ролі ФРН у структурі європейського співробітництва присвячені роботи Р.А. Кривоноса, на думку якого польсько-німецьке співробітництво відіграло важливу роль у процесі розширення ЄС.

Серед нечисленних наукових праць українських дослідників, в яких автори торкаються проблематики польсько-німецьких відносин, слід виділити дисертаційне дослідження Ю.С. Горбач, яка досліджує взаємовідносин Німеччини з країнами Вишеградської групи, розглядаючи еволюцію цих стосунків під час вирішення низки наболілих історичних питань.

Окремі аспекти досліджуваного питання, зокрема, вплив Німеччини на систему європейської безпеки, її роль у розширенні ЄС на схід, актуальні питання українсько-польських та українсько-німецьких відносин знайшли висвітлення у роботах В.В. Копійки, В.Ю. Крушинського, В.А. Манжоли, А.А. Субботіна, І.О. Мінгазутдінова, С.К. Асатурова, І.М. Коваля, А.Ю. Мартинова, Т.І. Шинкаренко, С.В. Андрущенко, Є.Є. Камінського, Н.Ф. Сербіної, В.О. Якубова, С.В. Кондратюка, Д.М. Лакішика, І.Р. Гуцуляка, В.В. Химинець, Л.Д. Чекаленко, С.І. Пирожкова, О.В. Павлюка, Н.М. Буренко.

В рамках дисертаційного дослідження інтерес становлять наукові розробки, присвячені концептуальним проблемам та практичним аспектам реалізації східного виміру зовнішньої політики ЄС. В цьому контексті слід відзначити дослідження Г.М. Перепелиці, Г.М. Яворської, І.Р. Гуцуляка, С.В. Терешко.

Також у своєму дослідженні автор враховував наукові публікації та аналітичні матеріали, підготовлені науково-дослідними центрами та інститутами.

У другому розділі «Становлення та розвиток польсько-німецьких відносин в політичному та економічному вимірах» автором досліджується процес формування польсько-німецьких відносин після завершення «холодної війни», пропонується власна періодизація розвитку польсько-німецьких відносин у досліджуваний період, розглядається роль і значення Німеччини в євроінтеграційній політиці Республіки Польща, а також значення взаємодії у багатосторонньому вимірі в рамках «Веймарського трикутника» для польсько-німецьких відносин та для розширеного ЄС в цілому.

В ході роботи було з'ясовано, що на польсько-німецькі відносини, починаючи з 1989 року, позитивний вплив справляли зміни в міжнародному середовищі, а також процеси трансформації, які відбувалися в самих Польщі та ФРН. Основою для розвитку двосторонніх відносин стало формування в 1990-1991 роках нових юридично-договірних засад польсько-німецького співробітництва.

ФРН як провідна держава Західної Європи, незважаючи на політичні та соціально-економічні труднощі, пов'язані з об'єднанням двох частин Німеччини, з дев'яностих років ХХ ст. почала брати на себе все більшу міжнародну відповідальність, виступаючи, з одного боку, за підтримання добрих партнерських відносин з Росією, з другого боку, за приєднання до НАТО та ЄС країн Центрально-Східної та Південної Європи. Завдяки своєму потенціалові, а також зростаючій міжнародній активності, ФРН стала провідним партнером Польщі на Заході. Після політичних змін 1989 року Польща стала на шлях проведення внутрішніх реформ, досягнувши значних успіхів у формуванні ринкової економіки та парламентської демократії. Системні зміни в Польщі сприяли формуванню її нової зовнішньої політики. Зі стратегічної точки зору, політична та економічна безпека Польщі були пов'язані з інтеграцією до західноєвропейських структур.

Окремо розглядається концепція «Веймарського трикутника», яка сформувалась на початку дев'яностих років ХХ століття. Це мала бути тісна співпраця Німеччини, Франції та Польщі, яка б сприяла європейській та євроатлантичній інтеграції Центральної Європи та запобігла б підозрам щодо прагнення Німеччини до європейської гегемонії. «Веймарський трикутник» на тривалий час став елементом європейської політики. Проте, слід наголосити на обмеженому зацікавленні Францією центральноєвропейським регіоном, в тому числі Польщею. В ході роботи було з'ясовано, що ці три партнерські країни зближувалися, виходячи з цілковито різних засад. Можемо стверджувати, що завдяки участі в цій трьохсторонній ініціативі Польща отримала можливість активного співробітництва з державами безпосередньо зацікавленими процесом європейської інтеграції, які водночас були рушійною силою цього процесу. За допомогою «Веймарського трикутника» Німеччина, в свою чергу, прагнула розвіяти потенційні та реальні побоювання щодо характеру своєї зовнішньої політики по відношенню до Центрально-Східної Європи після об'єднання двох німецьких держав, а також розпочати процес польсько-німецького примирення, спираючись на німецько-французький досвід. Участь Франції у «Веймарському трикутнику» була, між іншим, продиктована її прагненням не допустити маргіналізації своєї позиції як на європейському континенті в цілому, так і в Центрально-Східній Європі зокрема. Разом з тим, ця країна розробляла власні ідеї в сфері європейської політики, головною тезою яких був пріоритет необхідності подальшого поглиблення європейського інтеграційного процесу, і полягали вони на гармонізації зі стратегічними інтересами Німеччини з огляду на загальний пошук нового порядку для всієї Європи. Саме на цих засадах у трьох країн-партнерів з'явилось прагнення до конвергенції окремих підходів в сфері європейської політики, а також до розвитку спільних прагматичних інтересів в цій сфері. Не претендуючи на дублювання існуючих на союзному рівні інтеграційних функцій, «Веймарський трикутник» може розглядатися, як, свого роду, амортизатор та рушійна сила концепцій, що реалізуються в рамках європейських інтеграційних процесів.

В дослідженні було виокремлено низку причин, як політичного, так і економічного характеру, які спонукали Німеччину надати сприяння Польщі в процесі її приєднання до ЄС. Насамперед, підтримуючи Польщу, Німеччина керувалась інтересами своєї безпеки і прагненням до економічної та соціальної стабільності в державі, з якою ФРН має спільний кордон значної протяжності, і яка перебувала у складному процесі трансформації. В загальній перспективі йшлося про забезпечення стабільності та миру на всьому континенті. Для Німеччини надзвичайно важливим був той факт, що після перенесення кордону ЄС на схід, вона змінювала свій периферійний політико-географічний статус і переставала бути буферною державою на кордоні зі Східною Європою. Ще одним стратегічним інтересом Німеччини було бажання посилити свій вплив на інтеграційні процеси в Європі. У вісімдесятих роках минулого століття Німеччина відіграла важливу роль в так званому південному розширенні Європейських Співтовариств за рахунок Іспанії, Португалії та Греції. Після падіння комуністичної системи Німеччина вважала, що цього разу ЄС має прийняти нових членів зі сходу, незважаючи на значні проблеми, пов'язані з адаптацією їхніх економік до вимог та стандартів ЄС. Крім того, важливе значення мала відсутність суттєвих розбіжностей в оцінці напрямків європейської інтеграції серед політичних партій ФРН. Всі найбільші політичні партії - ХДС/ХСС, Вільна демократична партія, Соціал-демократична партія Німеччини та Союз '90-Зелені підтримували розширення ЄС на схід. З огляду на це, більш стримана позиція посткомуністичної Партії демократичного соціалізму не мала великого значення. Серед причин політичного характеру можна також виокремити історичні традиції, відчуття провини за націонал-соціалістичні злочини, вдячність полякам за їхню позицію в період об'єднання двох німецьких держав. Слід зазначити, що причини економічного характеру не мали вагомого значення на початку дев'яностих років ХХ століття, привабливість для Німеччини польської економіки оцінювалась низько. Лише з другої половини дев'яностих років ХХ століття належним чином стала оцінюватися користь торговельного співробітництва з Польщею (великий об'єм її внутрішнього ринку, зменшення безробіття в ФРН завдяки збільшенню експорту до Польщі).

Водночас вважаємо за необхідне підкреслити, що об'єднуючим фактором для польсько-німецького співробітництва в дев'яностих роках ХХ ст. було завдання, пов'язане зі вступом Польщі до ЄС та НАТО, яке втратило свою актуальність з набуттям Польщею членства в цих структурах. Важливо зазначити, що в той час, як двосторонні відносини між Польщею та Німеччиною наприкінці минулого століття набули стабільності завдяки їхньому включенню в європейський контекст, членство обох держав в ЄС призводить до виникнення розбіжностей в їхніх позиціях.

У третьому розділі «Польсько-німецька співпраця в рамках Спільної зовнішньої політики та політики безпеки ЄС» розглянуто питання щодо співробітництва Польщі та Німеччини в рамках європейської політики безпеки, досліджуються польський та німецький підходи до східного виміру зовнішньої політики ЄС, вивчається питання щодо можливостей співробітництва в трикутнику Польща - Німеччина - Україна в процесі реалізації Україною свого зовнішньополітичного курсу, спрямованого на європейську інтеграцію.

Автор зазначає, що держави-члени ЄС прагнуть за допомогою багатостороннього механізму Спільної зовнішньої політики та політики безпеки, принаймні частково реалізувати власні національні інтереси в сфері зовнішньої політики. Прикладом може служити Німеччина, для якої цей механізм став особливо корисним. Оскільки Німеччина отримала додатковий простір для реалізації своїх інтересів в зовнішній політиці. В свою чергу, для інших членів ЄС СЗППБ є однією з головним можливостей контролювати могутність Німеччини.

Своє пояснення феномену СЗППБ пропонує теорія взаємозалежності та похідна від неї теорія міжнародних режимів. Представники цих шкіл, визнаючи роль національного інтересу для розвитку політичного співробітництва між державами, підкреслюють також значення інших чинників, які впливають на цей процес. Вказують, зокрема, на вплив взаємодії між державами, яка схиляє їх до міжнародної кооперації і на роль транснаціональних та інших недержавних акторів міжнародних відносин в розвитку взаємозалежності на глобальному рівні.

Аналіз процесу формування СПБО (ЄПБО) дозволяє виокремити два найважливіші політичні чинники, які обмежують ефективність цієї політики. Першим чинником є відсутність політичного лідерства (держави-лідера), здатного проштовхувати в органах прийняття рішень в ЄС такі непрості рішення, як, наприклад, щодо початку військової операції, та забезпечити прийнятій лінії поведінки достатню підтримку і час, необхідний для її успішного схвалення. Німеччина з огляду на свій економічний та демографічний потенціал теоретично могла би стати природнім гегемоном в ЄС, а отже і ефективним лідером в сфері СПБО. Проте, практичні можливості досягнення ФРН такого типу позиції, принаймні в найближчому майбутньому, виключені. Другим політичним чинником, який обмежує ефективність СПБО є відмінності національних пріоритетів безпеки держав-членів ЄС. Військова міць ЄС може бути досягнута лише у випадку побудови загальноєвропейської структури, а не завдяки простому об'єднанню національних структур або формуванню регіональних військових коаліцій, які вочевидь не є проявом європейської інтеграції.

Необхідно підкреслити, що на початку ХХІ ст. серед польських правлячих еліт в питанні міжнародної безпеки переважало мислення в категоріях традиційної «Realpolitik», в якій чільне місце посідали класичні (військові) засоби зміцнення безпеки («hard power»). Натомість, уряд ФРН значно більшого значення, ніж польський уряд, надавав використанню інструментів, які становлять так звану «м'яку силу» («soft power»), тобто засобів політичного, економічного та культурного характеру. В трансатлантичних відносинах Польща зосереджувалась насамперед на посиленні двосторонніх відносин зі США, тоді як ФРН в трансатлантичній політиці, окрім відносин зі США, важливе значення надавала багатосторонньому виміру співробітництва. Пов'язано це, зокрема, з тим, що однією з характерних рис зовнішньої політики ФРН є засада мультилатералізму.

Незважаючи на поступові зміни в політиці безпеки Німеччини, включаючи зростання прагнень децидентів зовнішньої політики відігравати все більшу міжнародну роль (наприклад, прагнення отримати статус постійного члена Ради Безпеки ООН) та посилити вагу військового чинника в зовнішній політиці, в німецькій зовнішній політиці надалі домінують елементи, характерні для «цивільної держави». До найважливіших з них необхідно віднести: наявність значного економічного потенціалу (секторна держава в економічному вимірі); пріоритетне використання політичних та економічних інструментів в реалізації цілей зовнішньої політики і політики безпеки; стриманий підхід до ефективності військових інструментів, які, якщо будуть використані, повинні мати необхідну міжнародну легітимність; надання переваги багатостороннім діям, а не односторонній діяльності.

Проведений у дослідженні аналіз дає підстави стверджувати, що як з польського, так і з німецького боку спостерігається потреба у визначенні нових пріоритетів у польсько-німецьких відносинах, що стосуються, зокрема, питань безпеки в Центрально-Східній Європі, східної політики ЄС, енергетичної політики ЄС, проблем, пов'язаних з нелегальною міграцією тощо. У вирішенні пов'язаних із цими напрямками проблем можливим є досягнення значної збіжності інтересів між Польщею та Німеччиною, яка б зміцнила діалог та інтенсивність взаємовідносин між обома державами. Одним із найважливіших проектів може стати розвиток східного напрямку європейської інтеграції.

Польща як держава, що розташована біля зовнішнього кордону ЄС, безпосередньо зацікавлена в тому, аби брати активну участь у формуванні нових стратегій ЄС, метою яких є стабілізація та зміцнення держав, що знаходяться за східним кордоном Союзу, також вона зацікавлена у недопущенні появи нових ліній поділу в Європі. Особливу увагу Польща надає Україні, найбільшому, якщо не враховувати Росію, сусідові ЄС. Вочевидь Польща потребує сильного партнера, який підтримав би стратегію більш інтенсивної співпраці зі східними сусідами. Німеччина часто розглядається в Польщі в якості такого потенційного партнера. Проте необхідно визнати, що незважаючи на загалом позитивне ставлення Німеччини до питання розвитку Європейської політики сусідства та, зокрема, Східного партнерства, Німеччина не надає цим ініціативам такого важливого значення як Польща. В той же час, автор відзначає зростання зацікавленості Україною в Німеччині, що пов'язано як з розширенням ЄС, так і з започаткуванням дискусії на тему нових сусідів Союзу.

Інтенсифікація польсько-німецького діалогу, а також можлива координація польської та німецької діяльності щодо України, свідчитимуть, що Німеччина і Польща готові співпрацювати в одній з найважливіших сфер європейської політики та задавати нові напрямки Спільній зовнішній політиці та політиці безпеки ЄС. Успішний діалог на тему України також матиме позитивний вплив на двосторонні відносини Німеччини та Польщі.

Висновки

Аналіз співпраці між Польщею та Німеччиною дає підстави для узагальнення таких базових характеристик і особливостей польсько-німецького партнерства в контексті європейських інтеграційних процесів.

Польща та ФРН мають різні пріоритети в європейській політиці, а також різне бачення національних інтересів в процесі європейської інтеграції. Польща виступає за зміцнення міжурядового співробітництва та міжурядової інфраструктури, тоді як Німеччина надалі залишається в основному прихильником поглиблення інтеграції та зміцнення наднаціональної інфраструктури в Європейському Союзі. В той час як Польща, включаючи період після конституційної кризи в ЄС в 2005-2007 рр., виступала за продовження процесу розширення ЄС, Німеччина починаючи з 2005 р. відійшла від своєї попередньої стратегії розширення, відповідно до якої розширення та поглиблення інтеграції розглядались у тісній зв'язці. Дослідження пріоритетів Німеччини в європейській політиці дає нам підстави стверджувати, що до 2005 р. ФРН виступала за паралельний і збалансований прогрес як в напрямку поглиблення, так і в напрямку розширення європейської інтеграції. Проте, в 2004-2005 рр. після найбільшого в історії розширення ЄС, і наступних провалів у Франції та в Нідерландах національних референдумів щодо ратифікації європейської конституції, існуюча до того часу стратегія європейської політики Німеччини, була замінена на стратегію, спрямовану на внутрішню та зовнішню консолідацію ЄС. Підходи обох держав також відрізнялися в питанні щодо Європейської політики сусідства, включаючи проект Східного партнерства. Тоді як Польща розглядала цей проект, як етап на шляху до майбутнього розширення ЄС на схід, Німеччина підтримала його з огляду на зміну своєї попередньої стратегії розширення і прагнення розвивати спроможність Європейського Союзу діяти поза своїми кордонами.